І. Аналіз освітньої ситуації в школіПроблемний аналіз процесу виховання в країні й школі та бачення шляхів розв’язання проблем. Соціально-економічні перетворення в сучасному суспільстві поглибили соціальну та моральну нестабільність великої частини родини. Деякі сім’ї не мають можливості для задоволення різноманітних запитів дитини і тієї внутрішньої культури, без якої не може бути духовної єдності між батьками і дітьми. У суспільстві (в школі) зростає відсоток неповних, асоціальних сімей. Крім того, бідність більшої частини населення, нестабільність економічної ситуації, відсутність повноцінного соціального захисту, невпевненість у майбутньому змушує громадян України виїжджати на роботу за кордон, що значною мірою відбивається на дитині, її емоційно-психологічному стані, утруднює процес навчання. Людство шукає порятунку в родині, а не в штучно створених соціальних структурах. Усвідомлюючи те, що особистий приклад батьків, спосіб життя родини, взаємини у ній старших і молодших поколінь мають глибоку якісну своєрідність, яку неможливо замінити школою та іншими інститутами суспільного виховання, але враховуючи проблему соціального сирітства, деградації сім’ї як головного осередку суспільства, спробувати створити модель школи-родини, основною місією якої буде як родинне виховання, вільне від формалізму і авторитаризму, вміння педагогів наблизити оточення в школі до сімейного , та і вплив школи на привнесення до атмосфери родин, в яких виховуються діти, суспільних цінних стимулів і мотивів. Школа-родина – це не лише новий тип школи, це насамперед новий підхід до освіти. Така школа створює умови для взаємо розкриття нових починань батьків, учителів, друзів школи, а також акцентує на тому доброму, талановитому, що є в кожній дитині. Така школа дає змогу кожному вихованцеві реалізувати себе, а вчителі допоможуть, щоб талант учнів був помічений. Школа-родина зорієнтована на принципово нове обґрунтування освіти, що виходить із завдань формування громадянина України, котрий житиме за принципами нової культурно-інформаційної стратегії й адаптуватиметься до нових базисних засад суспільства, технологій.. Нині важливо підготувати людину до розуміння завдань і проблем, які стоять перед світовим співтовариством, перед країною, конкретною людиною, і навчитися розв’язувати їх. Школа-родина не відкидає напрацьованого раніше, тільки вчителі, батьки, діти, добродійники хочуть, щоб із дому, із дитячих садків малюки приходили не в заклад з вузькими, темними коридорами, в затишну, впорядковану, прибрану вчителями і батьками оселю, в нову родину, де доброзичливо, відверто, без страху живуть діти.ІІ. Концепція школи-родиниОсновна мета школи-родини: бути школою добра, центром громадського життя села; сприяти всебічному гармонійному розвитку дитини, підготовці її до життя, реалізації творчого потенціалу, формуванню її фізичного і морального здоров’я як найвищої соціальної цінності суспільства; соціально активної особистості, зорієнтованої на громадянські, національні й загальнолюдські цінності; забезпечувати педагогічний всеобуч батьків; забезпечити високий рівень освіченості й вихованості свідомого громадянина—патріота України; створення умов наближених до родинних для здобуття якісної освіти, максимальне використання у вихованні учнів потенціалу родинної педагогіки і народознавства, забезпечувати педагогічний всеобуч батьків. ^ Функції школи-родини: виховна – соціалізація молодого покоління; соціальна – відповідальність членів школи-родини за поведінку кожного в суспільстві, в різних сферах діяльності, за обов’язки між педагогами і дітьми, старшого покоління за молодше; духовне спілкування – духовне збагачення кожного члена родини; дозвілля – організація раціонального дозвілля, розвиток взаємного збагачення інтересів кожного члена родини; емоційна – психологічний захист кожного члена родини, організація емоційної стабільності особистості, психологічної терапії; життєва – підготовка до подальшого життя , розвиток самостійності, творчих здібностей, допомога у розвитку, самовизначенні і самореалізації.^ Основа концепції школи-родини - особистісно-соціальне виховання. Головним механізмом особистісно-соціального виховання є, по-перше, персоналізовані (особистісні) і, по-друге, соціально зорієнтовані взаємини, які представляють колектив як гуманне організоване співробітництво. Ефективне виховання здійснюється в особливому співробітництві – колективі-родині. Колектив-родина виступає як «поле» для розвитку у вихованців досвіду «бути особистістю, створює сприятливі умови я к для індивідуального розвитку кожного члена родини, так і для його соціалізації.^ Головні завдання школи-родиниФормування особливого середовища – родового гнізда, організація укладу, способу життя школи-родини Сприяння усвідомленню кожним членом колективу провідної ідеї школи; Створення родинної атмосфери (відсутність формалізму й авторатиризму, створення атмосфери взаємодопомоги, взаєморозуміння, особистої цінності кожного члена родини); Формування демократичного стилю організації життя в школі-родині, організація спілкування на демократичній основі; Формування й закріплення традицій школи-родини; Організація доцільного режиму функціонування школи-родини (розподіл робочого часу вихованців, відпочинку, трудової діяльності); Створення сімейних атрибутів (фотоальбомів, щоденників поколінь, сімейних хронік, відеотеки); Створення нового інтер’єру навчального закладу, оформлення школи згідно з новим уявленням про дизайн і дух школи-родини; Забезпечення відкритості школи-родини.2. Формування колективу вчителів-однодумців Створення образу вчителя — носія взірця поведінки; забезпечення постійного розвитку класу та школи-родини і характеру взаємин між її членами; посилання в педагогічній діяльності на основні принципи виховання в сім'ї, а саме: принцип міри у вихованні, особистого прикладу, вимоги до людини і поваги до неї, діалогічності, опори на позитивне, красу і добрі почуття; забезпечення постійного професійного зростання кожного педагога; втілення передового педагогічного досвіду з проблем виховання; орієнтація самоосвітньої діяльності педагогів на постійне оновлення знань з питань навчання й виховання; популяризація досвіду діяльності школи-родини через семінари, публікацію творчих робіт учителів.3. Розвиток ключових компетентностей школярів • Спрямування освітньої діяльності навчального закладу на досягнення учнями рис, визначених «Моделлю випускника школи-родини»; забезпечення оволодіння учнями набором ключових компетентностей відповідно до віку і наступності між усіма ланками освіти; забезпечення становлення й розвитку індивідуально-особистісної життєтворчості, життєвого проекту кожного учня.4. Взаємодія сім'ї та школи-родини Усвідомлення батьками провідної ідеї школи; здійснення тісної взаємодії між батьками і вчителями з метою впливу на розвиток особистості дитини; створення атмосфери співробітництва і зближення Двох систем — навчального закладу і родини; • гуманізація стосунків:учитель батьки, батьки діти, учитель дитина; створення системи просвіти батьків з проблем виховання; привнесення до родин, в яких виховуються діти, суспільно цінних стимулів і мотивів; залучення батьків до управління навчальним закладом через роботу Ради школи, батьківського комітету, участі в педагогічних нарадах, семінарах, конференціях. 5. Організація навчально-виховного процесу Удосконалення навчального плану, його орієнтація на вимоги Державного стандарту, освітні проблеми соціуму; переосмислення ролі знань у сучасному суспільстві, а саме: визначення їх другорядного значення в чистому вигляді перед умінням учнів шукати, використовувати, створювати необхідне знання; формування в учнів навичок перенесення освітніх результатів (знань, умінь і навичок); забезпечення справжньої індивідуалізації та диференціації навчання в ім'я розвитку особистості; посилення діяльнісної спрямованості та творчої складової навчання; • забезпечення варіативності освіти; забезпечення наступності й перспективності змісту навчання; забезпечення оптимального поєднання базової і профільної освіти; оволодіння кожним учнем культурним досвідом, знаннями, вміннями та навичками, які складуть основу його життєвої компетентності; забезпечення народознавчої спрямованості навчання.6. Система виховання • Створення гуманного середовища школи-родини, «поля» для становлення особистості; ситуації; усвідомлення педагогами важливості поєднання у вихованні процесу соціалізації особистості й розвитку її індивідуальності, єдності особистості та співтовариства; використання гуманістичних методів виховання: спонукання до рефлексії, моральної співпраці, свободи вибору, ситуації «творення добра», ситуації успіху; • організація в колективі-родині гармонійного комплексурізноманітних видів життєдіяльності (навчальної, культурної, побутової тощо); • забезпечення постійного розвитку колективу школи-родини,багатства емоційного, духовного, творчого життя; • набуття учнем у процесі шкільної освіти життєвого досвіду; • долучення вихованців до системи національних цінностей. 7. ^ Удосконалення системи управління • Переведення навчального закладу з режиму функціонування в режим розвитку; • посилення горизонтальних та вертикальних зв'язків між усіма ланками управління; • оптимальний розподіл функціональних обов'язків між членами адміністрації; • перехід до суспільно-громадської системи управління школою; • спрямування управлінської діяльності на розвиток інновацій і орієнтація на конкретні результатиІІІ. Зміст навчально-виховного процесу Педагогічний колектив спільно з батьками, громадськістю села цілеспрямовано формує особистість школяра, інтелігентність, відданість інтересам Батьківщини, готовність розвивати певні сфери на-зі. культури, економіки, державного життя і вивести Україну на рінь розвитку передових держав світу. Навчально-виховний процес базується на визнанні цінності кожної молодої людини — суб'єкта відродження України як держави, розвитку громадянського демократичного суспільства, культури і власної їттєвої творчості. Пріоритетним напрямом організаційно-педагогічної діяльності : особистісно зорієнтований підхід у навчанні й вихованні учнівської молоді, стимулювання внутрішніх сил кожної дитини до саморозвитку самовиховання, духовного пошуку, створення виховного й розвивального середовища, гармонізації внутрішніх колективних взаємин у первинних та загальношкільному колективах, прилучення учнів, батьків, учителів, громадськості до матеріальної і духовної культури нації. У навчально-виховному процесі визначається пріоритетність динних виховних цінностей та розділяється відповідальність за виховання й навчання дитини з родиною. Батьки беруть участь у повноцінному житті школи-родини. Вони забезпечують зв'язок виховного процесу: родина — дитячий садок — позашкільні заклади села. З участю батьків здійснюється розвиток учнівського самоврядування (класного і шкільного). В основу навчально-виховного процесу покладається: передача способів мислення, формування вміння аналізувати різні ситуації, бувати власні плани діяльності, аргументувати їх; передача ціннісних орієнтацій через спілкування, створення стану співпереживання, співучасті. Зосереджується увага на розробці й запровадженні технологій динно-шкільного виховання, нових педагогічних технологій, які передбачають філософію гри, режисуру викладання навчальних предметів. У школі-родині запроваджується методика творчої співпраці, де учень — суб'єкт освітнього дійства. Класно-урочна форма діяльності органічно доповнюється школою громадянського становлення учнів шляхом їхньої участі в роботі різноманітних дитячих об'єднань (гуртки, клуби, центри, об'єднання за інтересами тощо) та інших закладів (музична школа, недільна християнська школа, бібліотека, клуб). Організація навчально-виховного процесу передбачає проектування виховних відносин учителів, батьків, учнів, дорослих, темно-цільового, людинознавчого підходів із врахуванням специ школи-родини; залучення всіх батьків, учителів до виховання у проведення соціологічних досліджень з вивчення рівня вихованості особистості та розвитку учнівських колективів із комп'ютерною підтримкою; реформування позаурочної роботи через запровадження педагогічних інновацій у сучасному навчанні та вихованні. Навчально-виховний процес здійснюється відповідно до роб навчальних планів, складених на основі типових навчальних плані затверджених Міністерством освіти і науки; індивідуалізація і диференціація навчання забезпечується реалізацією інваріантної та варіативної частин Державного стандарту загальної середньої освіти. Варіативна частина формується безпосередньо громадою школи-родини. Організаційно-функціональна структура навчально-виховного процесу передбачає: оптимальну реалізацію завдань, які випливають з аналізу інтелектуального розвитку та вихованості учнів при мінімальні траті часу; злиття навчання й виховання в єдине русло навчально-виховного процесу, його індивідуалізація; співпрацю і співдіяльність учнівського, батьківського та вчительського колективів, побудову відносин на паритетних умовах; сільські сходи, спільні збори, конференції, вищі органи управління; між сільськими сходами, зборами, конференціями управління навчально-виховним процесом здійснює педагогічна рада; науково-методична, координаційна ради, методичні об'єднання забезпечують організацію виховного процесу під час вивчення природничо-математичних та суспільно-гуманітарних дисциплін, позаурочну діяльність учнів, їхній здоровий спосіб життя; учнівські органи самоврядування, збори колективів спрямовують та забезпечують активну участь кожного учня в різних видах діяльності (навчально-пізнавальній, ціннісно-орієнтаційній, трудовій, художньо-естетичній, спортивно-оздоровчій, суспільно-гуманістичній, науково-дослідницькій, краєзнавчій та ін.). Організаційним началом життєдіяльності учнівського колективу є системно-цільове планування навчально-виховного процесу та проектування психолого-педагогічної взаємодії вчителів і учнів, якими передбачена допомога в становленні та розвитку особистості школяра, громадянина-патріота. Діяльність школи-родини ґрунтується на засадах органічного поєднання національного із загальнолюдським. Домінантою виховного процесу є формування в учнів патріотизму з новим змістовим наповненням. З одного боку, це виховання почуття любові до рідного краю, свого народу, держави, відповідальності за їхнє майбутнє, а з іншого — відкритість до сприйняття різноманітних культур світу, освоєння фундаментальних духовних цінностей людства — гуманізму, свободи, справедливості, толерантності, культури миру, національного примирення, збереження природи. 10. Українська національна школа-родина є світською.^ IV.СТРУКТУРА ШКОЛИ-РОДИНИ 1. Школа-родина діє як навчально-виховний комплекс «школа —родина — дитячий садок». В основу варіативної частини навчально-виховного процесу покладено українське народознавство, валеологію, родинну педагогіку. 2. Дошкілля: Дошкільна освіта й виховання є обов'язковими складниками виховання в системі роботи школи-родини. Завдання дошкільної освіти та виховання: формування особистості дитини, розвиток її творчих здібностей, пізнавальної активності; виконання вимог базового компонента дошкільної освіти, підготовки дітей до навчання в школі; виховання в дітей шанобливого ставлення до родини, Батьківщини, поваги до народних традицій і звичаїв, рідної мови, морально-етичне ставлення до себе, оточення та довкілля; сприяння фізичному, психічному та духовному здоров'ю дитини, виховання інтелігентного ставлення до власного здоров'я та здоров'я оточення; здійснення соціально-педагогічного патронату з метою сприяння взаємодії закладу із сім'єю. 3. Сім'я зобов'язана забезпечити дитині дошкільну освіту та виховання в родинному колі або в дошкільному закладі. Родинно-сімейне виховання передбачає: виховання фізично й морально здорової дитини, забезпечення необхідних екосоціальних умов для повної реалізації можливостей розвитку дитини (генотипу); створення атмосфери емоційної захищеності, тепла, любові, умов для розвитку почуттів і сприйняття дитини, її самореалізації; засвоєння моральних цінностей, ідеалів, культурних традицій, етнічних норм взаємин між близькими людьми і в суспільному оточенні, виховання культури поведінки, правдивості, справедливості, честі, людяності, здатності виявити турботу про молодших, милосердя до хворих і літніх людей; залучення дітей до чарівного світу знань, вивчення народних казок, пісень, прислів'їв, приказок, дум, лічилок; виховання поваги до школи і вчителя, прагнення до освіти й творчого самовдосконалення; включення дитини в спільну з дорослими діяльність, розвиток творчої працелюбності, спрямування її зусиль на турботу про довкілля; виховання дітей цивілізованими господарями та підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин; забезпечення духовної єдності поколінь, збереження родинних традицій, сімейних реліквій, вивчення родоводу, прилучення дітей до народних традицій, звичаїв, обрядів, виховання в них національної свідомості й самосвідомості. 4. Для дітей-дошкільнят організовуються підготовчі заняття з метою адаптації їх до школи, знайомства з учителями, родинами, дітьми. 5. Українська національна школа-родина має три ступені: I — початкова школа (1—4-й класи); II — основна школа (5—9-й класи);^ Перший ступінь — початкова школа (1—4-й класи) Початкова освіта забезпечує загальний розвиток дитини, розкриває її здібності. Формує бажання та вміння вчитися, допомагає навчитися впевнено читати, писати, знати основи арифметики, первинні навички користування книжкою та іншими джерелами інформації, формує загальні уявлення про навколишній світ, сприяє засвоєнню норм загальнолюдської моралі та особистісного спілкування, основ гігієни, виробляє певні трудові навички, формує навички дбайливого господаря своєї землі. Початкова школа організовує спілкування, відпочинок, харчування, побутові зручності на основі душевності та доброти людей, які є навезло, взаєморозуміння. Учні 1—4-х класів розпочинають навчальний день у школі годиною токування (між собою, з учителем, з батьком чи матір'ю, з природою, с кольором, звуками). Педагоги створюють умови для спілкування й руху. Діти мають можливість для вільного переміщення, вибору місця, простору, роздумів «Я сам». Опановують курси: пісенний фольклор рідного краю (3—4-й класи); українське народознавство (1—4-й класи); основи здоров'я і фізкультура, 3-тя година (2—4-й класи); мистецтво народних майстрів (2-й клас); хореографія (3—4-й класи).Другий ступінь — основна школа (5—9-й класи) Основна середня освіта забезпечує досконале оволодіння українською мовою, засвоєння знань із базових дисциплін, можливість здобуття вищих рівнів освіти, мотиваційну готовність переходу до трудової цільності, формування високих громадянських якостей та світоглядних позицій. Школа-родина створює умови для самовизначення особисті, урізноманітнює форми навчання й діяльності, щоб учні змогли якнайширше ознайомитися з різними професіями. Школярі опановують курси: українське народознавство (5—9-й класи); основи здоров'я і фізкультура, футбол (5—8-й класи); основи вибору професій (9-й клас); початкове навчання дизайну (7—8-й класи); охорона природи (6-й клас);^ V. СТВОРЕННЯ КЛАСІВ-РОДИН • Діяльність класів-родин визначається новим стилем відносин між сім'єю і школою: на зміну недовір'ю і відчуженості приходять колегіальність прийняття рішень, зацікавленість та сприяння розвитку класів-родин. • Батьки — учасники навчально-виховного процесу. • Спільно планується робота класних керівників, активу батьків органів учнівського самоврядування. • Забезпечується: зв'язок із культурно-національною спадщиною, природою; виховання людських цінностей; взаєморозуміння між дітьми, учителями, батьками; взаємоповага, спілкування; активна участь батьків у проведенні екскурсій, свят, годин спіл кування, спортивних змагань, уроків, концертів; організація вільного часу учнів, охоплення їх змістовною інтектуально-дозвіллєвою діяльністю; оформлення класу-родини; створення навчально-матеріальної бази; розвиток підприємницької діяльності учнів класу-родини; сприяння спонсорській допомозі; співпраця із центром сприяння розвитку школи-родини.VI. ДІЯЛЬНІСТЬ УЧИТЕЛЯ, КЛАСНОГО КЕРІВНИКА В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ Ця діяльність передбачає: утвердження в класах, школі державного підходу до вирішення питань навчально-виховного процесу; сприяння набуттю школярами соціального досвіду, успадкування державних надбань українського народу; спрямування інтелектуальної активності учнів на обговорення актуальніших проблем українського сьогодення, залучення їх до роти в різних сферах діяльності; допомогу школярам в оволодінні новим інтелектуальним баченням світу і свого місця в ньому, розвиток здібностей особистості, їх повноцінну реалізацію; сприяння формуванню в класі працездатності і відповідального евлєння до навчально-виховного процесу; забезпечення системно-цільового планування та психолого-педагогічне проектування виховних відносин у системі «учень — учень», учень — учитель», «учитель — учень — батьки»; постійну співпрацю, співтворчість, співдіяльність з активом учнів, батьків, органами самоврядування, дитячими і молодіжними творчими єднаннями, рухами; активне включення школярів в управління навчально-виховним процесом шляхом передачі прав і повноважень у розв'язанні проблем життя. Поглиблення демократичних і гуманістичних начал, створення здорового морально-психологічного клімату в первинних колективах; постійне проведення психолого-педагогічної діагностики, моніторингу, і на цій основі регулювання та корекцію розвитку особистості школяра; • режисуру виховних і навчальних сюжетів, забезпечення цілісного логічного процесу (класно-урочного, особистісно зорієнтованого, класного, позашкільного); підвищення своєї педагогічної майстерності шляхом самоосвіти та участі в різних формах методичної роботи.VII. УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИМ ПРОЦЕСОМ Ця діяльність включає: системно-цільовий підхід до планування навчально-виховної та розвивальної діяльності учнів; раціональний та доцільний розподіл функціональних обов'язків між адміністрацією, учителями, батьками; постановку конкретизованих завдань і мети виховання учнів на основі аналізу рівня розвитку та вихованості особистості; високу педагогічну грамотність, цілеспрямованість і конкретність управлінських рішень; забезпечення необхідних умов для різних видів діяльності учнів, духовно-морального та наукового їх пошуку; науково обґрунтовану систему, актуальність і зміст навчання та діяльності центрів творчості, учнівських об'єднань за інтересами; педагогічно доцільну організацію життя учнівського колективу й високий рівень самоврядування; педагогічно виправдану систему заохочень і покарань; гармонізацію сімейно-шкільного виховання й розвитку особистості учня; орієнтацію всіх управлінських функцій на кінцевий результат, здійснення системно-цільового підходу в управлінні; постійне інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу, гласність; оперативність і дієвість контролю за станом навчання та виховання; створення умов для розвитку професійної компетентності кожного вчителя, класного керівника, наукової організації праці; неперервне вдосконалення професійних знань, умінь, навичок на основі досягнень психолого-педагогічних наук, вітчизняної та світової педагогіки; реалізацію демократичних основ в управлінні навчально-виховним процесом.Структура системи управління^ VIII. ХАРЧУВАННЯ • Школа-родина вводить дворазове харчування: гарячі обіди (на пільговій основі); гарячі напої: фіточаї, молоко (безкоштовно). Пільги для харчування — за рахунок спонсорської допомоги (кошти батьків) та заготівлі овочів і фруктів, вирощених на пришкільній навчально-дослідній ділянці, у фруктовому саду, збору плодів шипшини. • У школі-родині працює комісія з питань організації харчування (батьки, медичні працівники, адміністрація школи). • Протягом навчального року діти вживають вітамінні чаї, салати зі свіжих овочів та фрукти.^ ІХ. БУДІВЛЯ ШКОЛИ-РОДИНИ Будівля школи-родини є осередком, де продовжується природний розвиток дитини. Саме тому зовнішнє і внутрішнє оформлення шкільних приміщення батьки, учителі, учні підпорядковують збереженню й оновленню національних традицій, уподібнюють до української хати оберегами та затишком. Кожна класна кімната відображає індивідуальність своїх господарів, є предметом турботи і творчості родини — батьків, дітей, учителів. Українська побутова культура, позначена художньо-мистецьким баченням довкілля, плеканням добра й оберіганням родини від усього переноситься в шкільне помешкання. Будівля школи – це двоповерхове приміщення, в яке входять: бібліотека-інформаційний центр, комп’терний клас, спортивна кімната, дві майстерні, 7 класних приміщень. Велике шкільне подвір’я, фруктовий сад, квітники, зелені килими трави є місцем для відпочинку учнів, їхнього дозвілля, спілкування з природою^ Х. ОСНОВНІ ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ШКОЛИ-РОДИНИ Весь навчально-виховний процес наповнити національним змістом, акцентувати увагу на вивченні історико-культурного розвитку українського народу, його традицій, звичаїв, обрядів, ремесел і промислів, духовної і матеріальної культури нації. Домогтися, щоб кожен учень оволодів українською мовою, знав родовід, історію України, був вірним національній ідеї; якісне оновлення змісту, форм і методів родинно-шкільного виховання навчання на основі, запровадження нових його технологій; запровадження нових підходів, виховних систем, форм і методів навчання й виховання, які відповідають потребам розвитку особистості, сприяють розкриттю її талантів і здібностей; ознайомлення батьків з українською родинною педагогікою, забезпечення всеобучу батьків; інтеграція зусиль учителів, друзів школи, підприємців, меценатів у створенні навчально-матеріальної бази школи-родини; розробка та реалізація навчальних планів і програм спецкурсів, факультативів, посібників; науково-методичне забезпечення навчально-виховного процесу; створення психологічної служби, забезпечення діагностики і корекції навчально-виховного процесу, психолого-педагогічної взаємодії батьків, учнів, учителів, громадськості; створення відповідної інфраструктури для творчої діяльності учнів, забезпечення необхідним обладнанням, різноманітною літературою, реформування культурно-побутової сфери учнівського життя; удосконалення діяльності об'єднань за інтересами.^ ХІ. СИСТЕМА ВИХОВАННЯ Виховна система школи-родини – цілісний соціальний організм, представлений комплексом виховних заходів, спільністю людей, способом життя учнівського колективу, навколишнім середовищем, яке опановує школа для реалізації місії. Основна мета школи-родини – соціальне виховання, становлення особистості. Основні орієнтири – створення родинної атмосфери, набуття учнями в процесі шкільної освіти життєвого досвіду. Багатства емоційного, духовного творчого життя. Зміст виховання у школі-родині визначається єдністю двох компонентів:Жигучої гуманістичної етики, в основу якої лежить здобуття через загальну систему взаємин, колективні творчі справи та освітні технології, які базуються на соціальній взаємодії, досвіду цінних взаємин.Сукупності виховних ідей, покладених в основу моделі школи-родини, які реалізуються через цільові комплексні програми.^ Жигуча гуманістична етика В основу жигучої гуманістичної етики - правила поведінки, від виконання яких залежить створення родинної атмосфери, доброзичливих стосунків між членами родини. Ці правила не встановлюються, а виробляються в спільній діяльності дорослих і дітей – тим вони й цінні. Суть гуманістичної етики школи-родини – любов до ближнього, прийняття індивідуальності, усвідомлення самоцінності кожного члена родини, виховання й розвиток любов’ю. Вища етика – закон сполучення посудин: чим більше любові й добра, тим менше ненависті і зла.Турбота. Любов – це турбота про кожного як особистість, незалежно від успіхів, фізичних, моральних вад. Приймати кожного таким, як він є. Віра. Кожен має якесь обдарування і право на підтримку. Вчитель не повинен ніколи переставати вірити в дитину. Довіра. Нехай учень підніметься на ту висоту, на якій бачить себе. Вчитель повинен допомогти йому розкрити очі, а сходити на вершину дитина має сама. Місія вчителя – допомогти учню відчути, що він здатний самостійно вирішувати і діяти, бути справжнім творцем себе і навколишнього світу. Через довіру до дітей – до школи без покарання.Відчуття родини. Школа-братерство, школа-вітчизна, школа-рідний дім.Добра творчість. Жодного дня без доброї справи! Настрій добро творчості з першої години перебування в школі! Навчити дитину бачити біди інших, захищати інших від турбот і нещасть. Головний засіб – безпосередня допомога самотнім, убогим, малим і старим.Основні заповіді члена школи-родини:1Люби свою родину, пам’ятай звідкіля ти родом.2.Роби добре!3.Стався до інших так, як би ти хотів, щоб вони ставилися до тебе.4.Будь милосердним, поважай старість, допомагай малим, тим, хто потребує захисту.5.Не лінуйся і не шукай виправдання своїм слабостям.6.Пам’ятай, що тільки в праці велич людини.7.Поважай кожного члена родини. Сприймай людей такими, як вони є. Шукай гарне в людині.8.Бійся скривдити, люби і прощай людям.9.Будь бережливим, дбайливим господарем у своєму домі.10. Усміхайся, бо усмішка прикрашає.11.У хвилини розпачу не втрачай віри в себе. Вір у свій розум, талант. Враховуючи те, що в основу виховного процесу покладено ідею особистісно-соціального виховання , а колектив-родина постає як гуманне організоване співтовариство, наявність духу в середині середовища, зумовленого виробленими в спільній діяльності дорослими і дітьми правилами (заповідями), має велике виховне значення. Кожен учасник навчально-виховного процесу має унікальну можливість відчувати органічний зв’язок зі співтовариством, почуватися частиною цілого, усвідомлювати належність педколективу і особистісну значимість для нового , бо школа – найзручніше місце для єднання, а етика – найкращий засіб для цього.Сукупність виховних ідей Другий компонент змісту виховання в школі-родині – це сукупність виховних ідей. Їх шість. Вони забезпечують насамперед виконання соціальних функцій, які є основою моделі школи-родини і реалізуються через цільові комплексні програми.Ідея розвитку і самовдосконаленняПрограма «Я і особистість»^ Мета програми: розвивати інтелект і почуття дітей, виявляти і розвивати їхні здібності, озброювати їх засобами самовдосконалення, створювати умови для саморозвитку і самовиховання особистості. Умови для розвитку і самовдосконалення: бажання самого вихованця; системність; наявність індивідуального плану самовдосконалення.Індивідуальний план самовдосконалення учня Розумове виховання (розвиток пам’яті, мислення, уваги, фантазії, комунікативних здібностей). Виховання сили волі (відмова від лінощів, поганих звичок); Дотримання режиму дня; Заняття спортом, гігієною тіла, загартування; Вивчення одного з видів мистецтв. Перелік книжок, які необхідно прочитати. Опрацювання методів самопізнання, засобів саморозвитку. Створення індивідуальних планів самовдосконалення. Проведення занять з метою вироблення планів самореалізації. Ознайомлення з планами самовдосконалення відомих людей. Складання характеристики на себе і на товаришів.Ідея ствердження культу праці.Програма «Я - господар»^ Мета програми: залучення учнів до різноманітних видів суспільно корисної діяльності, вироблення трудових умінь і навичок, формування професійних інтересів і нахилів учнів. Ствердження культу праці – привчати до праці настільки, щоб людина не могла жити без неї. Учні стежать за чистотою в приміщеннях, чергують, прибирають. З 5-го класу кожен учень отримує трудову книжку, в якій за