«ДАЛЕКА Й БЛИЗЬКА КАНАДА»В Університеті «Україна» відбувся тиждень іноземних послів. Відкрив його посол Канади Даніель Карон. Він розповів студентам і викладачам про відносини Канади й України в різних сферах життя. «Україна є дуже важливою для Канади, - зазначив він. - Населення нашої країни складає 33-34 мільйони осіб, у той час, як українська діаспора налічує 1,2 млн. Це біля 4% від усіх канадців. Інтереси такої великої маси неможливо не враховувати. До того ж, перша канадська жінка-космонавт за походженням - українка, а з українців-хокеїстів у нашій країні можна скласти професійну автономну команду. Канадські українці так само, як і на Батьківщині, полюбляють їсти вареники, танцювати національні танці... вони зберегли українське серце». В Канаді працюють українські школи, розповсюджена українська мова, хоча державними є дві - французька й англійська. Сам пан Карон, до речі, походить із франкомовної частини Канади - Квебеку, й до 22 років англійської не вчив. «Наші держави мають близькі стосунки з самого початку оголошення незалежності України, - підкреслив пан посол. Канада була першою західною державою, що визнала суверенітет України. Прем'єр-міністр Канади вже три рази зустрічався з Президентом України В. Януковичем. До речі, наш прем'єр був також першим західним лідером, який відвідав Україну після президентських виборів - 2010. Ми готові підтримувати політичний, економічний та соціальний розвиток України». Також пан Карон відзначив: «Відносини між Україною та Канадою мають бути на всіх рівнях, від співпраці урядів та установ до простих громадян обох країн. 25 жовтня була підписана двостороння угода про особливий просторовий проект для молоді 17-35 років, яка отримає можливість працювати й навчатися в Канаді. Але це не все: і канадці будуть також приїжджати до України, знайомитися з культурою, дізнаватися більше про вашу державу. Канада й Україна вели переговори про перший орбітальний супутник зв'язку, який планується запустити на орбіту 2012 року. Важливою для енергетичного сектору України стала канадська ядерна технологія. А українські військові матимуть змогу проходити спеціальні програми підготовки в Канаді. Як відомо, Україна й Канада є членами ОБСЄ. - Скажіть, будь ласка, як у Канаді вирішується мовне питання? І чи не було спроб зробити українську мову державною? - Нам вдалося досягнути рівноваги в цій сфері, але особливого рецепту для неї в нас немає. Як відомо, в Канаді дві державні мови: англійська та французька. Кожен громадянин може обрати, якою з них вести справи, якою отримувати консультації та ін. Ми є дуже толерантними людьми та поважаємо усі мови й культури, але зробити державними одразу багато мов, на жаль, неможливо.- А що Ви думаєте з приводу податків, і ситуації, яка склалася в Україні щодо Податкового кодексу? - Податки необхідні для зміцнення суспільства. Країна потребує багато грошей для здійснення різних соціальних та економічних програм, їй необхідні доходи, а податки - це одне з головних джерел. У Канаді вони складають близько 47-55% заробітної плати. Я не можу коментувати Податковий кодекс України, але, звичайно, в системі оподаткування необхідні зміни.- Як Ви, мабуть, помітили, наш університет є адаптованим для людей із особливими потребами. А яким чином вирішується питання інвалідів у Канаді? - Ми дуже далеко просунулись в інтеграції людей із особливими потребами в суспільство. Школи, інститути, робочі місця - все це є доступним для інвалідів. Ми, як я вже казав, дуже толерантні, тому сприймаємо людей такими, які вони є.- Яке Ваше враження від України? - До України я жив і працював у Мексиці. Коли ми з моєю родиною приїхали до Києва, то одразу ж пішли на прогулянку містом. І відчули себе, наче вдома. Зараз ми дуже любимо у вихідні їздити за Київ, гуляти, вивчати українське суспільство та його культуру. Але це трохи ускладнюється тим, що я не знаю української мови, тільки французьку, англійську, іспанську. Що допомогло Вам досягти успіху у Вашій професії? Головне - це, звичайно ж, зацікавленість! Я почав захоплюватися різними країнами в 1974 році, коли в моєму місті проходив міжнародний музичний фестиваль. Я пізнавав культури народів світу через їхню музику. Щось подібне відбулося й через 4 роки. Тоді я остаточно визначився з майбутньою професією. Звісно, все виявилось не так красиво, як здавалося спочатку, але найголовніше в цьому - зацікавлення.- Чи є у Вас друзі-українці? У моїх дітей, сина й доньки, найкращі друзі - українці. Вони вчать мову, ходять усі разом до звичайної школи... Життя послів не є простим. Для них важче зближатися з місцевими людьми, адже через 3-4 роки доведеться переїжджати. Спочатку із закордонними друзями спілкуєшся, потім усе якось стирається... Робота посла - не найкраща для таких стосунків.Вікторія СкрипникСтудентський інформаційний часопис «СІЧ»Експериментальний випуск студентів ІІ курсуІнституту філології та масових комунікаційУніверситету «Україна»2011