Неофіційний перекладЄВРОПЕЙСЬКИЙ ІНСТРУМЕНТ СУСІДСТВА ТА ПАРТНЕРСТВАУкраїнаСтратегія ЄС щодо Українина період 2007 – 2013 рр.ЗМІСТ: ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ 31.Цілі співробітництва ЄС/ЄК з Україною 31.1.Загальні зовнішньополітичні цілі ЄС 31.2.Стратегічні цілі співробітництва ЄС/ЄК з Україною 42.Огляд політичних планів України 52.1.Загальні аспекти 52.2.Внутрішня політика 52.3.Зовнішня політика 63.Аналіз політичної, економічної та соціальної ситуації. 63.1.Аналіз політичної ситуації 63.2.Аналіз економічної ситуації та торговельної структури 83.3.Аналіз соціальних подій 93.4.Аналіз ситуації в сфері охорони навколишнього середовища 104.Огляд минулої і поточної допомоги з боку ЄС 104.1.Допомога Україні з боку ЄС протягом 1991- 2006 років 104.2.Отримані ключові уроки, що мають бути враховані в новому циклі програмування. 124.3.Узгодженість та координація з іншими донорами 134.4.Узгодженість політики співробітництва ЄК з іншими головними політичними напрямками ЄС (“policy mix ”) 145.Стратегія реагування з боку ЄК 145.1.Головна мета 145.2.Пріоритетні напрямки допомоги ЄК 145.3.Інструменти і засоби 17Додаток 1. Перелік абревіатур і скорочень 22Додаток 2. Україна на перший погляд 23Додаток 3. Україна – розріз країни в сфері довкілля 25Додаток 4. Пріоритети інших донорів, зокрема країн-членів ЄС 29Додаток 5. Пропозиції щодо „комбінації політичних заходів” („policy mix ”) в контексті Стратегії ЄС щодо України 32 ^ ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ Ця стратегія ЄС щодо України (CSP) охоплює період 2007-2013 рр. Допомога Україні на протязі цього періоду, головним чином, буде забезпечуватись згідно з новим Європейським інструментом сусідства та партнерства (ЄІСП - ENPI), який був створений для сприяння зростанню добробуту та розвитку добросусідських зв’язків між Європейським Союзом та країнами-партнерами, що охоплені Європейською політикою добросусідства (ЄПС - ENP)1. Після подій, які призвели до “помаранчевої революції” наприкінці 2004 року, Україна неухильно слідує наміченому курсу амбіційних реформ, метою яких є міцне укорінення демократії та ринкової економіки в країні, а також наближення України до ЄС. Головною метою співпраці між Україною та ЄС на цій стадії є встановлення більш близьких стосунків, які йдуть далі рівня минулого співробітництва, а саме до поступової економічної інтеграції та поглибленої політичної співпраці, включаючи питання зовнішньої та безпекової політики. Допомога ЄК, протягом періоду, який охоплюється цією стратегією, буде спрямована на підтримку амбіційного українського порядку денного реформ на основі політичних цілей, визначених в Угоді про Партнерство та Співробітництво (УПС), що набула чинності в квітні 1998 року, та в Плані Дій Україна-ЄС. підписаному в лютому 2005 року. Національна Індикативна Програма на 2007-2010 роки реалізує зазначене через підтримку трьох пріоритетних сфер: демократичний розвиток та добре управління; регуляторна реформа та розбудова адміністративної спроможності; розвиток інфраструктури, зокрема в секторах транспорту, енергетики та довкілля, в тісній співпраці з ЄІБ, ЄБРР та іншими міжнародними фінансовими організаціями. Ця нова Стратегія ЄС щодо України була розроблена в тісних консультаціях з українськими установами та повністю відображає державні пріоритети. Під час написання були проведені консультації з країнами-членами, іншими донорами та організаціями громадянського суспільства.^ Цілі співробітництва ЄС/ЄК з Україною Загальні зовнішньополітичні цілі ЄС ЄС просуває свої цінності та інтереси, діючи як учасник глобальних економічних та політичних процесів, застосовуючи різноманітні інструменти: від Спільної Зовнішньої Політики та Політики Безпеки (СFSP), допомоги та торгівлі до зовнішнього виміру внутрішніх політик ЄС. Зокрема ЄС докладає зусиль для сприяння процвітанню, єдності, безпеці та сталому розвитку в усьому світі. Вкрай важливим для ЄС є визначення правильної “комбінація політичних заходів” (“policy mix”). Це означає, що в світлі стратегічних цілей ЄС, визначених у сфері зовнішніх відносин, у відносинах з Україною між усіма наявними інструментами має забезпечуватись політична узгодженість.^ Стратегічні цілі співробітництва ЄС/ЄК з Україною Специфічні для країни, регіональні та глобальні стратегічні цілі разом формують підхід ЄС/ЄК щодо співробітництва з Україною:^ Взаємовигідне партнерство, що сприяє змінам в УкраїніВідповідно до Угоди про партнерство та співробітництво (УПС), яка набула чинності 1 квітня (помилка: УПС набула чинності 1 березня1998 р. – прим. перекладача) 1998 року, Україна та ЄС прийняли на себе зобов’язання започаткувати партнерство, що забезпечує тісні політичні та взаємовигідні торговельні та інвестиційні відносини, разом з економічним, соціальним, фінансовим, цивільним науковим, технологічним та культурним співробітництвом. Партнерство, зокрема, спрямоване на сприяння переходу України до розвинутої демократії та ринкової економіки. ^ Впровадження Європейської Політики Сусідства (ЄПС) та Плану дій Україна-ЄС Метою Європейської Політики Сусідства, що була запроваджена в контексті розширення ЄС в 2004 році, є розповсюдити стабільність, безпеку та процвітання, які існують в ЄС, на країни-сусіди, включаючи Україну, в іншій спосіб, ніж пряме членство в ЄС. Європейську Політику Сусідства розроблено з метою запобігання виникненню нового розподілу в Європі, запропонувавши сусіднім країнам більш тісне політичне, економічне та культурне співробітництво, а також співробітництво у сфері безпеки. Вона також містить посилання на одну зі стратегічних цілей ЄС, викладених у Європейській Стратегії Безпеки в грудні 2003 року, а саме підтримка безпеки у сусідніх країнах ЄС. Країни-партнери Європейської Політики Сусідства очікують більш тісного співробітництва з ЄС, можливості приймати участь у програмах ЄС та забезпечення долі на внутрішньому ринку ЄС, що означає надання потужної підтримки їх власних політичним та економічним реформам. У випадку з Україною, конкретні цілі були викладені в Плані дій Україна-ЄС, що був схвалений обома сторонами у лютому 2005 року. Європейська Комісія в листопаді 2006 року здійснила середньострокову оцінку щодо впровадження Плану Дій. ^ Проблеми в сфері безпекиУ Європейській Стратегії Безпеки від 12 грудня 2003 року ЄС визнано як Союз 25 країн з населенням понад 450 млн. громадян, який виробляє четверту частину світового валового внутрішнього продукту (ВВП), і, безперечно, є глобальним гравцем. Одним з ключових політичних висновків Європейської Стратегії Безпеки є те, що з боку ЄС потрібно „сприяти колу добре керованих країн на сході Європейського Союзу та на кордонах країн Середземномор’я, з якими ми могли б налагоджувати тісні й партнерські відносини”. Крім цього, в Стратегії чітко визнається важливість підтримки міжнародного порядку, що заснований на ефективних принципах багатосторонніх відносин. Україна та ЄС схвалили План дій ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ (ПД ЄС ЮВС – EU JHA AP) у грудні 2001 року, в якому всебічно викладено проблеми у сфері безпеки, що потребують вирішення, і, який інтегровано до Плану дій ЄПС2.^ Цілі політики розвиткуДомінуючою рушійною метою політики розвитку ЄС є зменшення бідності, а супровідні цілі – це підтримка належного управління та забезпечення поваги до прав людини3. У той же час наголошується на необхідності диференційованого підходу в залежності від контекстів та потреб. У списку країн - отримувачів допомоги, що підготовлений Комітетом підтримки розвитку (^ Development Assistance Committee) Організації Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР - OECD), Україна класифікується як країна з перехідною економікою. З ВНД (GNI), що складає 1260 американських доларів на душу населення (2004 рік, метод Атласа)4, Україна, підпадаючи під категорію країн з прибутками нижче середнього рівня, нещодавно (в грудні 2005 року) була включена в новий єдиний реєстр реципієнтів в рамках Офіційної Підтримки Розвитку (Official Development Assistance – ODA).^ Огляд політичних планів України Загальні аспекти Після подій, які призвели до “помаранчевої революції” наприкінці 2004 року, Україна під керівництвом Президента В. Ющенка неухильно слідує наміченому курсу амбіційних реформ, метою яких є укорінення демократії та ринкової економіки в країні. Діюче українське керівництво чітко заявило про зобов’язання використовувати План дій Україна-ЄС, що був схвалений обома сторонами 21 лютого 2005 року, як ключовий інструмент для досягнення цілей реформи. На цій основі сьогоднішні політичні цілі України можна підсумувати як наступні:^ Внутрішня політика Консолідація демократії, захисту прав людини та основних свобод: Україна взяла на себе зобов’язання зміцнювати стабільність та підвищувати ефективність інституцій, що гарантують демократію, захист прав людини та основних свобод, як основу для ще більш загальної консолідації верховенства права.Зміцнення судової гілки влади: Уряд заявив про свій намір і надалі здійснювати реформи у судовій та правовій сферах з метою гарантування незалежності судової влади та посилення її адміністративної спроможності, а також для забезпечення неупередженості та ефективності прокуратури.Ефективна боротьба зі злочинністю та корупцією: Уряд наголосив, що боротьба з корупцією є головним пріоритетом. Програма закликає до широких економічних та соціальних реформ та до створення конкурентоспроможного ринкового клімату.Реформування державного сектору: Уряд заявив про свій намір всебічно сприяти реформі державного сектору, включаючи адміністративну реформу, а також регуляторні реформи, необхідні для покращення державного управління.Покращання інвестиційного клімату: Активне спрямування зусиль на вирішення широкого кола питань, що впливають на інвестиційний клімат, з огляду на необхідність посилення довіри з боку інвесторів, є ключовим компонентом підходу Уряду для подальшого економічного розвитку. Цілі включають в себе покращання прозорості, передбачуваності та спрощення нормативно-правової (регуляторної) бази.Надання соціальних послуг: Уряд зобов’язався продовжити впровадження заходів, спрямованих на зменшення бідності, а також покращання соціальних послуг та доступу до сфери охорони здоров’я, особливо, що стосується інфекційних захворювань.^ Зовнішня політика Інтеграція до ЄС: Це один з зовнішніх політичних пріоритетів Уряду. Угода про Партнерство та Співробітництво (УПС) між Україною та ЄС закінчує свою перше десятиріччя в 2008 році. Відбувається підготовка стосовно початку переговорів щодо заміни УПС на посилену угоду, в якій зона вільної торгівлі є центральним елементом. Тим часом Україна повністю використовує можливості Плану дій Україна ЄС, щоб наблизитись до ЄС.Вступ до НАТО: Керівництво України зобов’язалося вступити до НАТО. Теперішній Уряд пов'язав вступ до НАТО з позитивним результатом референдуму. Ураховуючи те, що дуже поширеним серед населення є опір членству в НАТО, це, як мінімум, затримає процес. В 2005 році було розпочато “поглиблений діалог Україна НАТО”.Співпраця з Росією: Україна визнає, що добрі двохсторонні відносини з Росією важливі для України, і Росія є ключовим сусідом з великим політичним, економічним та соціальним інтересами в Україні. Розвиток подій, пов'язаний з газовою угодою між Україною та Росією наприкінці 2005 – початку 2006 років, виявив значну взаємозалежність між двома країнами, так само, як і важливість їх стосунків для ЄС.Регіональна роль: Україна взяла чітке зобов’язання відігравати конструктивну роль у розширеному регіоні, що включає сприяння врегулюванню Придністровського конфлікту у Молдові та посилення співробітництва в рамках ГУАМ5.Сприяння торгівлі: Питання торговельної політики були поставлені в центр економічної стратегії Уряду. Швидке завершення процесу вступу до СОТ є вищим пріоритетом Уряду. По завершенні процесу вступу до СОТ, Уряд також передбачає невідкладно розпочати переговори щодо зони вільної торгівлі (ЗВТ), як частини посиленої угоди з ЄС.^ Аналіз політичної, економічної та соціальної ситуації. Аналіз політичної ситуації Загальні аспектиНа політичну ситуацію та безпеку в Україні впливає її географічне розташування між Польщею, Румунією та Молдовою на заході, Білоруссю на півночі та Росією на сході. Вплив Росії у політичній, економічній та культурній сферах залишається сильним після отримання незалежності країни у 1991 р. з розпадом Радянського Союзу. Російський вплив є особливо помітним у східних регіонах, де проживає більшість російської меншини, що складає 20% населення України. Помаранчева революція проторувала шлях значному укріпленню стосунків між ЄС та Україною, та спрямувала українську зовнішню політику на “євро-інтеграційний” курс. Новий Уряд, очолюваний Прем’єр-міністром Януковичем, дотримується “євро-прагматичного” підходу, який розглядає вступ до ЄС не як негайну, а як довгострокову ціль.Внутрішня ситуація26 березня 2006 року Україна стала свідком перших справді вільних та чесних парламентських виборів в свої історії, що стали початком відліку демократичного розвитку в країні. За виборами послідкував складний період політичної нестабільності. Президент Ющенко погодився з кандидатурою свого конкурента на президентських виборах 2004 року та колишнього Прем’єр-міністра (2002-2004 рр.) за часів президентства Леоніда Кучми, Віктора Януковича, який був призначений Прем’єр-міністром на початку серпня 2006 року. Спроба створення, на протязі літа-осені 2006 року, уряду національної єдності шляхом примирення Партії Регіонів Віктора Януковича та блоку “Наша Україна” не мала успіху. Проблеми, з якими зіткнувся новий уряд, виявилися суттєвими, і перші місяці роботи показали, що складне “співіснування” Президента та нового Прем’єр-міністра створило значне напруження. Крім того, країна зіткнулась з рядом коротко- та середньострокових структурних проблем, в тому числі в сферах економічних та адміністративних реформ, відокремлення приватних інтересів від політичних, а також з проблемами, що пов’язані з міграцією.Зовнішня ситуаціяПозитивний розвиток, який розпочався після помаранчевої революції помітно змінив міжнародний імідж України, зокрема покращились стосунки з ЄС та США. Уряд зобов’язався сприяти інтеграції до європейських структур. Президент Ющенко і Прем’єр-міністр Янукович підкреслили, що європейський вибір України є незворотнім, і що зовнішньополітичний курс України і надалі буде спрямований на впровадження Плану Дій Україна-ЄС. Водночас, уряд дотримується своєї стратегічної політичної мети щодо вступу до ЄС, яка має широку підтримку серед населення. З меншим ентузіазмом уряд продовжує співпрацю з НАТО, відклавши можливе членство в НАТО на майбутнє, оскільки воно залежне від результатів рішення населення на референдумі. Після помаранчевої революції стосунки з Росією були складними і досягли критичної точки в дебатах щодо вартості газу наприкінці 2005/початку 2006 року. Прем’єр-міністр Янукович здійснив свій перший закордонний візит до Росії. Під час свого візиту пан Янукович брав участь в неофіційному саміті Євразійської Економічної Спільноти (EurAsEC). Домовленість правлячої коаліції стосовно винесення питання щодо членства України в НАТО на референдум схоже на усунення джерела протистояння з Росією на сьогоднішній час. До нерозв’язаних суперечок відносяться питання щодо демаркації кордонів та перебування Російського Чорноморського флоту у місті Севастополі. Стосовно останнього, позиція України є наступною: не продовжувати двосторонню угоду після закінчення її дії в 2017 році та вимагати сплати за перебування/оренду української інфраструктури Російським Чорноморським флотом за ринковими цінами. Стосовно Придністровського конфлікту, український Уряд, разом з ЄС та іншими партнерами, відігравав ключову роль, намагаючись допомогти прискорити вирішення Придністровського конфлікту. Українська підтримка Місії Європейського Союзу з надання прикордонної допомоги (EUBAM), що зараз розгорнута на українському кордоні з Молдовою, а також нового митного режиму з Молдовою, який заохочує придністровські компанії реєструватись в Молдові, була ключовим елементом цих зусиль. Новий український Уряд підтвердив свої зобов’язання щодо EUBAM та митного режиму. Зовнішня ситуація в Україні буде продовжувати залежати від внутрішніх подій. Так як Україна робить реальний прогрес у проведенні внутрішніх реформ і прийнятті європейських стандартів, стосунки між ЄС та Україною будуть все більше поглиблюватися та посилюватись.ПерспективиПомаранчева революція створила унікальну можливість для України реалізувати її європейські устремління та перетворитися на сучасну демократичну країну. Вільні та чесні парламентські вибори в березні 2006 року були іншим важливим кроком. Існують великі сподівання щодо нового уряду як в Україні, так і закордоном. Аби ці наміри втілилися, необхідна важка праця, досягнення консенсусу та стале впровадження реформ, зокрема за участю ЄС та інших донорів. ^ Аналіз економічної ситуації та торговельної структури Після отримання незалежності в економіці України відбувся значний спад: у 1999 році реальний ВВП становив лише близько 41% від рівня 1990 року. Економічний приріст почав відновлюватися у 2000 році завдяки як сприятливим внутрішнім умовам, так і деяким змінам на краще в проведенні політики Уряду. У 2004 році він досяг 61% у порівнянні з 1990 роком після того, як у 2003 році реальний приріст ВВП становив 9,6%, а у 2004 році – 13%. У той же час відношення державного боргу до ВВП знизилося з більш ніж 50% у 1998-99 роках до майже 25% у 2004 році. В 2005 році негативні зміни в торговельних умовах (імпортна ціна на енергоресурси зросла, у той час як світові ринкові ціни на експорт української сталі зазнали падіння) разом із повільним інвестуванням в умовах невизначеної політики призвели до складного становища. Ріст реального ВВП різко зменшився до 2,6% проти 12,1% в 2004 році. Проте у 2006 році економічна ситуація покращується. Падіння росту ВВП, яке сталося в 2005 році, було стримано і прогноз на 2006 рік передбачає ріст на рівні 5%. Інвестиційний клімат залишається непередбачуваним, часто з незрозумілими законами і правилами та нечітким і довільним їх запровадженням. В 2005 році Україна залучала великі прямі іноземні інвестиції в фінансовий сектор та сталеливарну промисловість. В результаті цих інвестиційних рішень, прямі іноземні інвестиції досягли рекордної позначки 7,3 млрд. американських доларів у 2005 році. В першому семестрі 2006 року прямі іноземні інвестиції складали 1,7 млрд. американських доларів. За відсутністю суттєвого покращення інвестиційного клімату, цей стрімкий ріст потоку прямих іноземних інвестицій може виявитись одноразовим явищем. Наприклад, здійснення стратегічних заходів необхідне в таких сферах, як боротьба проти корупції, розробка більш прозорої концепції подальшої приватизації, яка повністю відповідає верховенству права, прийняття законодавства стосовно акціонерних товариств, врегулювання невідповідностей між цивільним та господарським кодексами та судовими системами, загальне поліпшення прозорості та передбачуваності систем ліцензування та інспектування і подальшого зменшення навантаження, яке вони спричиняють. В той час як загальний обсяг торгівлі між ЄС та Україною виріс за останні роки, ріст імпорту значно перевищив ріст експорту. В 2005 році сальдо торговельного балансу товарами стало від’ємним (-1,1 млрд. американських доларів) і надлишок поточного рахунку звузився з 10,5% у 2004 році до 3% ВВП у 2005 році. Експорт товарів виріс на 5% (41% у 2004 році), а імпорт на 25% (26% у 2004 році). Стосовно участі України в багатосторонній торговельній угоді, то за останні два роки Уряд України зобов’язався прискорити вступ до СОТ, що зможе дозволити Україні вступити до цієї організації протягом 2006 року або на початку 2007 року. На саміті Україна-ЄС 1 грудня 2005 року у Києві був підписаний Меморандум про взаєморозуміння в сфері енергетики. Ним визначається спільна стратегію щодо прогресивної інтеграції українського енергоринку до енергетичного ринку ЄС. Він складається з дорожніх мап, якими охоплюються чотири конкретні сфери: Ядерна безпека; Інтеграція енергетичного та газового ринків; Посилення безпеки енергопостачання та транзиту вуглеводів; Поліпшення ефективності, безпеки та екологічних стандартів в вугільній сфері. Він також передбачає розробку дорожньої карти з питань підвищення енергоефективності, використання відновлювальних джерел енергопостачання та заходів, спрямованих на вирішення проблем кліматичних змін. Питання управління попитом на енергоресурси стало ключовим пріоритетом для України після подій на початку 2006 року. В рамках кожної з чотирьох дорожніх карт були засновані спільні групи з впровадження, які складаються як з представників українських установ, так і з представників Європейської Комісії, в тому числі і для розробки дорожньої карти в сфері ефективності та відновлюваності енергетики.^ Аналіз соціальних подій За даними Доповіді з Розвитку Людини за 2005 рік Україна стоїть на 78–му місці, з Індексом Людського Розвитку (HDI), який дорівнює 0.766. Таким чином, випереджає всі інші країни, що отримують підтримку в рамках Європейської Політики Сусідства, крім Ізраїлю. Злиденність в Україні доволі низька, проте частина населення, що живе за межею бідності, яка приблизно становить 455 американських доларів на рік (2 423 грн. відповідно до обмінного курсу на 2002 рік), становила 25.6% у 2002 році з концентрацією в маленьких містах, сільських регіонах та припадала на сім’ї з маленькими дітьми. Завдяки потужному економічному зростанню і збільшенню Урядом витрат на підвищення мінімальної заробітної плати та пенсії рівень бідності знизився за останні роки і на сьогодні, за оцінками, складає біля 20% населення. Однак, цьому позитивному розвитку не відповідає значний ріст офіційної зайнятості і тіньова економіка продовжує відігравати головну роль як соціальний буфер. Рівень різниці в доходах є низьким за міжнародними стандартами (коефіцієнт Джині дорівнює 0.3). Через складну економічну ситуацію значним стимулом залишається пошук роботи за кордоном. Торгівля людьми для сексуальних потреб, особливо в Західну Європу, продовжує охоплювати значну кількість жінок та дітей, які стають її жертвами. Населення України зменшилося з 51.6 млн. у 1991 році до 48.0 млн. у 2004 році, що відображає значний ріст рівня смертності, особливо серед чоловіків, гострий спад народжуваності і значний загальний потік міграції з України. Зростання захворювань, пов’язаних із залежністю від тютюну та вживання алкоголю, разом з новою хвилею інфекційних хвороб, таких як туберкульоз, дифтерія та холера, є надзвичайно важливим фактором підвищеної смертності чоловіків. Рівень хворих на ВІЧ/СНІД суттєво піднявся і досяг 1% серед дорослого населення, що є найвищим у Європі. Захворюваність на інші хвороби, що передаються статевим шляхом, такі як сифіліс, також різко зросла. Материнська смертність після спаду у 1992 р. залишається в 5 разів більшою, ніж в середньому в ЄС. Україна продовжує потерпати від соціальних наслідків Чорнобильської катастрофи 1986 року з значною кількістю людей, які стали непрацездатними в результаті аварії. Доступ до основних засобів отримання допомоги по охороні здоров’я залишається проблемою, особливо для бідної частини населення. В той час, як Україна відзначається добрими показниками у сфері грамотності та освіти, де рівень грамотності дорослих складає 99.6 % (станом на 2002 рік), а доля тих, хто отримує загальну початкову освіту складає 84% (станом на 2002 рік), освітній сектор країни потерпає від збільшення нерівних можливостей доступу, зниженої якості та низької ефективності використання ресурсів.^ Аналіз ситуації в сфері охорони навколишнього середовища6 Україна зустрілась зі значними проблемами, які стосуються захисту навколишнього середовища. Забруднення повітря стає соціальною проблемою та проблемою з охорони здоров’я. Якість води уражена забрудненням та існуючою каналізаційною системою, яка разом із системою догляду за її інфраструктурою, потребують вдосконалення та спорудження нових потужностей. Управління відходами є важливою проблемою, яка включає запобігання, збір, догляд, переробку та кінцеву утилізацію. Що стосується охорони природи, важливими питаннями є легальна і нелегальна вирубка лісу. На Україну також впливають транскордонні та глобальні екологічні проблеми, такі як використання та захист спільних вод і кліматичні зміни. Національна стратегія України щодо захисту навколишнього середовища охоплює період з 1998 по 2008 роки та є основою для розвитку секторальних програм з низки екологічних проблем. Рамкове законодавство в сфері охорони навколишнього середовища розроблено для багатьох сфер, але все ще потребує подальшого розвитку. Нормативні акти щодо впровадження (законодавства в сфері довкілля – прим. перекладача) ще не повністю розроблені та готові до застосування. Україна зіштовхнулась з труднощами у впровадженні та примусовому виконанні законодавства з охорони навколишнього середовища через нестачу адміністративних можливостей та ресурсів, особливо на регіональному та місцевому рівнях.^ Огляд минулої і поточної допомоги з боку ЄС Допомога Україні з боку ЄС протягом 1991- 2006 років ЄС є одним із найбільших донорів України. Починаючи з 1991 року, допомога, що надавалась тільки Європейською Спільнотою складає більше, ніж 2,4 млрд. євро. Ця допомога включає підтримку за програмою ТАСІС (включно з національною, регіональною програмами, програмою прикордонного співробітництва та програмою з ядерної безпеки), а також макрофінансову підтримку, підтримку в рамках тематичних бюджетних ліній, таких як Європейська Ініціатива для Демократії та Прав Людини (EIDHR) і гуманітарна допомога, що надається в рамках програми ECHO7. У рамках Стратегії ЄС щодо України у 2002-2006 рр. підтримка концентрувалась на трьох пріоритетних сферах: 1) підтримка інституційної, правової та адміністративної реформ; 2) підтримка приватного сектору та допомога економічного розвитку; 3) допомога у вирішенні соціальних наслідків перехідного періоду. За перші чотири роки, що охоплює Стратегія (2002-2005 роки), 43% наявних ресурсів були виділені на першу пріоритетну сферу, 28% на – другу і 13% – на третю. 16% ресурсів, які залишилися, пішли на „Програми малих проектів” (“Small Project Programmes”), у тому числі підтримку громадянської суспільства („Програму партнерства з інституційної розбудови” (IBPP)), програми „Митниця”, „Статистика” і ТЕМПУС.^ Регіональне співробітництво охоплювало, в основному, питання, що відносяться до поглибленого міждержавного співробітництва у сфері транспорту, енергетики і сталого управління природними ресурсами, яке, головним чином, зосереджувалось на водних ресурсах. Україна прийняла активну участь у роботі Групи Високого Рівня щодо продовження головних Транс’європейських транспортних коридорів до сусідніх країн та регіонів, а також у Конференції Міністрів транспорту та енергетики країн ЄС – Чорноморсько–Каспійського басейну, що відбулась в Баку 14 листопада 2004 року, та в наступних засіданнях робочих груп. У сфері юстиції та внутрішніх справ пріоритети включали питання подальшого спільного управління кордонами, боротьбу з організованою злочинністю, міжнародним тероризмом та покращення управління з питань міграції та біженців.^ Прикордонне співробітництво зосереджувалось на економічному та соціальному розвитку прикордонних областей, ефективному управлінні кордонами та на міжлюдських контактах. Цими питаннями опікувалася підпрограма Малих проектів в рамках Програми прикордонного співробітництва, яка в подальшому трансформувалася в Програми Добросусідства (Neighbourhood Programmes (NPs)). Україна є учасницею чотирьох Програм Добросусідства, а саме: Україна – Польща – Білорусь, Україна – Словаччина – Угорщина, Україна – Румунія та CADSES (Central European Adriatic Danubian South-Eastern European Space –Центральноєвропейський Адріатичний Дунайський та Південно-східний Європейський Простір). Вже було опубліковано декілька запрошень на подання пропозицій, відібрані проекти та укладені контракти в рамках програм Україна – Словаччина – Угорщина та Україна – Польща – Білорусь. Щодо програми CADSES, то в середині 2006 року стартувало перше запрошення на подання пропозицій та відбувся відбір проектів. Двостороння програма з Румунією все ще на стадії планування, при цьому перше запрошення на подання пропозицій очікується в грудні 2006 року. ЄК також надає допомогу Україні щодо виконання її зобов’язань згідно Оттавського Договору (Конвенція про заборону використання протипіхотних мін – прим. перекладача), ціллю якого є знищення майже 6,7 мільйонів протипіхотних мін, які накопичені в Україні. В сфері ядерної безпеки, з початку 90-х років ЄК надавав інтенсивну підтримку Енергоатому – оператору атомних електростанцій (АЕС) в Україні з метою їх вдосконалення/модернізації у відповідності з стандартами ядерної безпеки, що визнані на міжнародному рівні. Євратом/ЄБРР надали позики Україні для „Програми модернізації” 2-го блоку Хмельницької АЕС та 4-го блоку Рівненської АЕС (Х2/Р4). ЄК також надавала технічну допомогу Державному комітету ядерного регулювання України. Крім того, ЄК є найбільшим донором проектів по впорядкуванню проммайданчика Чорнобильської АЕС, що здійснювалося або шляхом прямого фінансування, або через фонди, які управляються ЄБРР, такі як Рахунок ядерної безпеки (Nuclear Safety Account) та Чорнобильський фонд „Укриття” (Chernobyl Shelter Fund). Останній був заснований у 1997 році з тим, щоб реалізовувати План здійснення заходів (Shelter Implementation Plan) з перетворення об’єкта „Укриття” (пошкодженого 4-го блоку Чорнобильської АЕС) на екологічно безпечну систему. Загальна вартість проектів у рамках цього фонду перевищує 1 млрд. американських доларів. Програма ядерної безпеки ТАСІС також фінансувала декілька інших проектів на проммайданчику Чорнобильської АЕС, таких як Промисловий комплекс з управління твердими ядерними відходами (Industrial Complex for Solid Radwaste Management, ICSRM). Беручи до уваги роботу, що здійснюється, Меморандум про взаєморозуміння щодо співпраці в сфері енергетики, підписаний на саміті Україна-ЄС в грудні 2005 року, включав домовленість щодо проведення оцінки безпеки українських атомних електростанцій до кінця 2006 року. Ця загальна оцінка перевірить відповідність міжнародним вимогам та стандартам з ядерної безпеки і визначить потребу в додаткових заходах, включаючи фінансові аспекти. ЄК також робить щорічний внесок в ^ Науково-технологічний Центр України (НТЦУ - STCU), який є міжурядовою організацією, заснованою кількома країнами-донорами, які є прибічниками нерозповсюдження технологій та знань, пов’язаних із зброєю масового знищення. З 1994 р. НТЦУ підтримало близько 845 проектів та 12 500 вчених.^ Отримані ключові уроки, що мають бути враховані в новому циклі програмування. Європейська Комісія нещодавно завершила повну оцінку діяльності програми ТАСІС8. Оцінка Стратегії ЄС щодо України була завершена у 2003 році. Її основні рекомендації було включено до чинної Національної Індикативної програми 2004-2006 років, однак вони так само залишаються актуальними і для нового програмного циклу. Вищезазначена оцінка визначає, що, в цілому, відповідність підтримки за програмою ТАСІС була високою та відповідала потребам. Однак, особливо протягом перших років, управління програмою, в основному, здійснювалось із застосуванням підходу „зверху-вниз” (“top-down” approach). Це, частково, було наслідком необхідності інституційної розбудови у країнах з перехідною економікою і, частково, через недостатнє відчуття причетності зі сторони державних установ. У конкретному випадку з Україною ця проблема здавалася менш серйозною, ніж в інших країнах, де реалізувалася програма ТАСІС. Більш того, Національні Індикативні програми характеризувались тенденцією до надмірної деталізації, яка обмежувала можливості адаптації проектів на стадії визначення, з тим, щоб вони гнучко відповідали потребам, які виникають. ЄК сфокусується протягом цього нового програмного циклу скоріш на визначенні стратегічних пріоритетів та цілей, ніж на конкретних заходах або механізмах надання допомоги. Державні установи були залучені до процесу з самого початку та показали високий рівень зобов’язань та причетності, як результат чіткої політичної структурованості, що забезпечується ЄПС та Планом дій Україна-ЄС. В оцінці програми ТАСІС зазначено, що вона характеризується великою кількістю „окремих та непов’язаних між собою” проектів технічної допомоги, особливо в сфері інституційної та адміністративної реформи. Часто це дозволяє досягти гарного результату на рівні проекту9, але має обмежений вплив на секторальному рівні та рівні державної політики через брак цілісності та послідовного довгострокового секторального планування. Подібний висновок був отриманий при оцінці стратегії країни в 2003 році, а також він випливає з тематичної оцінки в сфері доброго управління (good governance), де Україна була однією з країн, яку аналізували більш детально. У контексті ключових пріоритетних сфер, що охоплювались підтримкою програми ТАСІС протягом попереднього періоду, експерти, що проводили оцінку, виділяють проекти у сфері юстиції та внутрішніх справ, як такі, що добре координувалися, та моніторинг яких здійснювався на засадах бальної системи в сфері ЮВС. На відміну від цього, у секторі охорони здоров’я через затримку у виконанні пілотних проектів і сумнівні зобов’язання щодо політики у цій конкретній галузі спостерігаються проблеми щодо впливу проектів та життєздатністю їх результатів. У сфері економічного розвитку діяльність Комісії є найбільш успішною, коли вона спрямовується на розв’язання проблем, пов’язаних зі створенням сприятливого регуляторного середовища для бізнесу та інвестицій. Ця оцінка також підтверджується нещодавньою (жовтень 2005 року) Оцінкою підтримки розвитку приватного сектору в третіх країнах з боку ЄК, яка зробила висновок, що “… ЄК має найвищі порівняльні переваги у макро- та інституційному втручанні і найнижчі у втручанні у фінансові ринки”. Громадянське суспільство та місцева ініціативна - частина Програми партнерства з інституційної розбудови (IBPP), вважаються успішними, в тому числі і через те, що є більш гнучкими, ніж великі проекти. Зазначені вище відомості щодо конкретних секторів повністю беруться до уваги під час визначення майбутніх пріоритетних сфер допомоги Україні з боку ЄК. Питання, пов’язані зі сферою юстиції та внутрішніх справ та регуляторною реформою, є важливою частиною Плану дій Україна-ЄС та залишаться ключовими сферами підтримки з боку ЄК в майбутньому. В сфері доброго управління, а також в сферах правової та адміністративної реформи майбутня допомога будуватиметься на значній роботі, виконаній до теперішнього часу, але буде націлюватися на збільшення впливу шляхом проектування майбутнього втручання у більш досконалий та гармонічний спосіб.^ Узгодженість та координація з іншими донорами Хоча деякі донори, у тому числі країни-члени Європейського Союзу, зменшують масштаби своєї діяльності в Україні, велика кількість донорських організацій продовжує свою активність в країні. Головними з них, крім ЄК, є Світовий Банк, ЄБРР та Програма розвитку ООН (ПРООН), США та Канада, та країни ЄС – Німеччина, Швеція, Об’єднане Королівство, Данія, Польща та Словацька Республіка. Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) також почав свою діяльність в Україні. Діяльність донорів фокусується на проблемах, пов’язаних з