НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А N 368 від 28.08.2001 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2001 р. за N 841/6032 Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні { Із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 39 ( z0138-02 ) від 28.01.2002 N 81 ( z0272-02 ) від 28.02.2002 N 186 ( z0480-02 ) від 20.05.2002 N 7 ( z0070-03 ) від 13.01.2003 N 55 ( z0126-03 ) від 12.02.2003 N 107 ( z0229-03 ) від 13.03.2003 N 118 ( z0296-03 ) від 19.03.2003, норми Змін щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску боргових цінних паперів вводяться в дію з 01.09.2003 N 151 ( z0352-03 ) від 16.04.2003 N 240 ( z0510-03 ) від 04.06.2003 N 279 ( z0606-03 ) від 01.07.2003 N 386 ( z0870-03 ) від 08.09.2003 N 489 ( z1079-03 ) від 12.11.2003 N 112 ( z0445-04 ) від 17.03.2004 N 192 ( z0639-04 ) від 29.04.2004 N 267 ( z0825-04 ) від 17.06.2004 N 377 ( z1043-04 ) від 10.08.2004 N 443 ( z1261-04 ) від 15.09.2004 N 494 ( z1431-04 ) від 20.10.2004 N 552 ( z1546-04 ) від 17.11.2004 N 290 ( z0946-05 ) від 12.08.2005 N 346 ( z1222-05 ) від 28.09.2005 N 407 ( z1400-05 ) від 01.11.2005 N 430 ( z1401-05 ) від 16.11.2005 N 31 ( z0189-07 ) від 02.02.2007 N 52 ( z0229-07 ) від 19.02.2007 } Затверджено Постанова Правління Національного банку України 28.08.2001 N 368 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2001 р. за N 841/6032 Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні ( У тексті Інструкції слова "Генеральний департамент банківського нагляду Національного банку" у всіх відмінках замінено словами "Департамент банківського регулювання і нагляду" у відповідних відмінках згідно з Постановою Національного банку N 407 ( z1400-05 ) від 01.11.2005 Розділ I. Загальні положення Ця Інструкція вводиться з метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності. Інструкція розроблена відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів. Відповідно до статей 2, 58-59 Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ) та статей 2, 4, 7-12, 30-36, 47-50, 52, 69, 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) Національний банк України (далі - Національний банк) установлює порядок визначення регулятивного капіталу банку та такі економічні нормативи, що є обов'язковими до виконання всіма банками: нормативи капіталу: мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1), адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2), адекватності основного капіталу (Н3); нормативи ліквідності: миттєва ліквідність (Н4), поточна ліквідність (Н5), короткострокова ліквідність (Н6); нормативи кредитного ризику: максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), великих кредитних ризиків (Н8), максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10); нормативи інвестування: інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11)-1,____________ 1 Установи - будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, що є юридичними особами (підприємства, організації, компанії, фірми, установи тощо). загальної суми інвестування (Н12); норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13). Базою для розрахунку економічних нормативів Н2, Н7, Н8, Н11, Н12, Н13 є регулятивний капітал банку. Базою для розрахунку економічного нормативу Н3 є основний капітал банку. Базою для розрахунку економічних нормативів Н9, Н10 є статутний капітал банку. Якщо операції здійснюються банком за рахунок капіталу згідно з вимогами цієї Інструкції, то такі операції не включаються до розрахунку економічних нормативів. Дія цієї Інструкції поширюється на всі банки України незалежно від форм власності. За надання Національному банку недостовірної інформації щодо економічних нормативів банки несуть відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства України.( Розділ I із змінами, внесеними згідно з Постановами НБУ N 267 ( z0825-04 ) від 17.06.2004, N 407 ( z1400-05 ) від 01.11.2005 ) Розділ II. Регулятивний капітал банку Глава 1. Порядок розрахунку регулятивного капіталу банку 1.1. Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків 2, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків._____________ 2 Ризики в банківській діяльності випливають із специфіки банківських операцій, що здійснюються в умовах ринкових відносин, та означають імовірність одержання доходів, менших від очікуваних, зниження вартості активів. Підвищені банківські ризики призводять до значних фінансових утрат і, як наслідок, до банкрутства банків. Банки з метою визначення реального розміру регулятивного капіталу з урахуванням ризиків у своїй діяльності зобов'язані постійно оцінювати якість усіх своїх активів і позабалансових зобов'язань (здійснювати їх класифікацію, визначати сумнівні та безнадійні щодо погашення); здійснювати відповідні коригування їх вартості шляхом формування резервів для покриття очікуваних (можливих) збитків за зобов'язаннями контрагентів 3. Банки формують резерви за такими активними операціями: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 31 день та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах. ( Абзац другий пункту 1.1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 39 ( z0138-02 ) від 28.01.2002 )_____________ 3 Контрагент - будь-яка особа (фізична чи юридична), яка має з банком відносини фінансового характеру (банк надає кошти у вигляді безстрокових або строкових депозитів; надає кредит; продає цінні папери власної емісії; має дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами банку та банками, у тому числі за нарахованими та простроченими доходами). При цьому контрагент може одночасно мати з банком відносини іншого характеру (зокрема трудові). Порядок класифікації активних операцій банків і визнання їх нестандартними, формування та використання резервів під ці операції, мінімальний розмір резервів під активні операції банків установлюється відповідними нормативно-правовими актами Національного банку. 1.2. Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу. Основний капітал уважається незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки. Додатковий капітал має менш постійний характер та його розмір піддається змінам. 1.3. Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів: а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал. За підсумками року на основі фінансової звітності розмір статутного капіталу коригується на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок і в межах валових доходів або валових витрат банку відповідно до методики, визначеної Національним банком 4._______________ 4 Методика коригування статутного капіталу на індекс девальвації чи ревальвації гривні за підсумками року на основі фінансової звітності визначається окремою постановою Правління Національного банку. б) розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку (резерви, що оприлюднені банком у фінансовій звітності): дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу; емісійні різниці. Емісійні різниці (емісійний дохід) - сума перевищення доходів, отриманих підприємством від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав); резервні фонди, що створюються згідно із законами України; загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій. ( Абзац шостий підпункту "б" пункту 1.3 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови НБУ N 407 ( z1400-05 ) від 01.11.2005 ) ( Абзац сьомий підпункту "б" пункту 1.3 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови НБУ N 407 ( z1400-05 ) від 01.11.2005 ) Ці складові частини включаються до капіталу 1-го рівня лише за умови, що вони відповідають таким критеріям: відрахування до резервів і фондів здійснено з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання; призначення резервів та фондів і рух коштів по цих резервах і фондах окремо розкрито в оприлюднених звітах банку; фонди мають бути в розпорядженні банку з метою необмеженого і негайного їх використання для покриття збитків; будь-яке покриття збитків за рахунок резервів та фондів проводиться лише через рахунок прибутків та збитків. в) загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів та зменшується на суму: недосформованих резервів під можливі збитки за: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 30 днів та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах; нематеріальних активів за мінусом суми зносу; капітальних вкладень у нематеріальні активи; збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження; збитків поточного року. 1.4. Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів: а) резерви під стандартну заборгованість інших банків; б) резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків; в) підтверджена аудитором (аудиторською фірмою) за результатами звітного фінансового року відповідно до статті 69 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) сума збільшення (за результатами переоцінки) вартості основних засобів, які є власністю банку і належать до нерухомого майна (нежитлові будівлі, приміщення), що забезпечує технологічне здійснення банківських функцій (тобто використовується для здійснення операцій, визначених статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Повідомлення про суму збільшення вартості основних засобів, яку включено до регулятивного капіталу, банки зобов'язані подати Національному банку не пізніше п'яти робочих днів з часу такого включення. У розрахунку нормативу адекватності регулятивного капіталу/ платоспроможності (Н2) до часу підтвердження аудитором (аудиторською фірмою) результату переоцінки основних засобів сума збільшення вартості основних засобів не враховується;{ Підпункт "в" пункту 1.4 глави 1 розділу II в редакції Постанови Національного банку N 52 ( z0229-07 ) від 19.02.2007 } г) результат поточного року (прибуток), що зменшений на суму доходів, неотриманих понад 30 днів з дати їх нарахування (крім доходів за державними цінними паперами та цінними паперами, емітованими Національним банком). У цьому разі сума неотриманих нарахованих доходів, що приймається до коригування, зменшується на суму сформованого резерву за простроченими і сумнівними до отримання нарахованими доходами. Якщо прибуток поточного року менше загальної суми коригування, то на суму такої різниці зменшується розмір основного капіталу банку. Сума неотриманих понад 30 днів нарахованих доходів повинна надалі відображатися відповідно до Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 N 255 ( z0583-03 ) і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 11.07.2003 за N 583/7904 (зі змінами), Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 N 279 ( z0474-00 ) і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.2000 за N 474/4695 (зі змінами), Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ); { Підпункт "г" пункту 1.4 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановами НБУ N 407 ( z1400-05 ) від 01.11.2005, N 52 ( z0229-07 ) від 19.02.2007 } ґ) субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал); д) нерозподілений прибуток минулих років; ( Пункт 1.4 глави 1 розділу II доповнено підпунктом "д" згідно з Постановою НБУ N 407 ( z1400-05 ) від 01.11.2005 ) ж) прибуток звітного року, що очікує затвердження. ( Пункт 1.4 глави 1 розділу II доповнено підпунктом "ж" згідно з Постановою НБУ N 407 ( z1400-05 ) від 01.11.2005 )( Пункт 1.4 глави 1 розділу II в редакції Постанови НБУ N 267 ( z0825-04 ) від 17.06.2004 ) 1.5. Субординований капітал включає кошти, що залучені від юридичних осіб - резидентів і нерезидентів, як у національній, так і в іноземній валюті на умовах субординованого боргу. Субординований борг - це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, уключених до капіталу, не може перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу з щорічним зменшенням на 20 відсотків від його первинної вартості протягом п'яти останніх років дії угоди. Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, можуть включатися до капіталу банку після отримання дозволу Національного банку в разі їх відповідності таким критеріям: є незабезпеченими, субординованими і повністю сплаченими; не можуть бути погашені за ініціативою власника; можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'явлення банку вимоги щодо припинення торговельних операцій; дозволяють відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє банку здійснити такі виплати. 1.6. На капітал 2-го рівня накладаються такі обмеження: при розрахунку загальної суми регулятивного капіталу загальний розмір додаткового капіталу не може бути більше ніж 100 відсотків основного капіталу; розмір субординованого капіталу не може перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу. 1.7. Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1-го і 2-го рівнів додатково зменшується на: а) балансову вартість акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, що випущені банками, у торговому портфелі банку та у портфелі банку на продаж (зменшену на суму фактично сформованого резерву за пайовими цінними паперами у портфелі банку на продаж, які обліковуються за собівартістю); б) суму вкладень у капітал асоційованих та дочірніх установ, а також вкладень у капітал інших установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу (зменшену на суму фактично сформованого резерву за цими вкладеннями); в) балансову вартість акцій (паїв) власної емісії, що прийняті в забезпечення наданих банком кредитів (інших вкладень); г) суму перевищення загальної суми операцій, що здійснені щодо одного контрагента, над установленим нормативним значенням нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) з урахуванням вимог пункту 2.11 глави 2 розділу VI цієї Інструкції; ґ) суму перевищення загальної суми операцій, що здійснені щодо одного інсайдера, над установленим нормативним значенням нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), з урахуванням вимог пункту 4.7 глави 4 розділу VI цієї Інструкції; д) суму операцій, що здійснені з інсайдерами (пов'язаними особами) на сприятливіших за звичайні умовах (у тому числі за угодами, які передбачають нарахування відсотків і комісійних на здійснення банківських операцій, які менші, ніж звичайні), з урахуванням вимог пункту 1.14 глави 1 розділу VI цієї Інструкції; е) суму коштів, що вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу; є) балансову вартість цінних паперів у торговому портфелі банку, крім цінних паперів, які перебувають у власності банку: не більше одного року - справедлива вартість яких визначається за даними оприлюднених котирувань цінних паперів на фондових біржах; не більше 181 дня - справедлива вартість яких не може бути визначена банком за даними оприлюднених котирувань цінних паперів на фондових біржах.{ Пункт 1.7 глави 1 розділу II доповнено підпунктом "є" згідно з Постановою НБУ N 31 ( z0189-07 ) від 02.02.2007 } ( Пункт 1.7 глави 1 розділу II в редакції Постанови НБУ N 192 ( z0639-04 ) від 29.04.2004 ) 1.8. Банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше ніж 25 відсотків капіталу банку. Це обмеження не поширюється на: ( Абзац перший пункту 1.8 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 443 ( z1261-04 ) від 15.09.2004 ) приміщення, яке забезпечує технологічне здійснення банківських функцій; майно, яке перейшло у власність банку на підставі реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави або набуте банком з метою запобігання збиткам, за умови, що таке майно має бути відчужено банком протягом одного року з часу набуття права власності на нього. { Абзац четвертий пункту 1.8 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку N 52 ( z0229-07 ) від 19.02.2007 } ( Главу 1 розділу II доповнено пунктом згідно з Постановою НБУ N 267 ( z0825-04 ) від 17.06.2004 ) Глава 2. Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку 2.1. Національний банк установлює норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1), якого всі банки зобов'язані дотримуватися. 2.2. Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1) діючих банків має становити: а) для місцевих кооперативних банків: на 17 січня 2003 року - не менше ніж 1000000 євро, на 1 січня 2004 року - не менше ніж 1150000 євро, на 1 січня 2005 року - не менше ніж 1300000 євро, на 1 січня 2006 року - не менше ніж 1400000 євро, на 1 січня 2007 року - не менше ніж 1500000 євро; б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних: до 17 січня 2003 року - не менше ніж 3000000 євро, на 1 січня 2004 року - не менше ніж 3500000 євро, на 1 січня 2005 року - не менше ніж 4000000 євро, на 1 січня 2006 року - не менше ніж 4500000 євро, на 1 січня 2007 року - не менше ніж 5000000 євро; в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку: до 17 січня 2003 року - не менше ніж 5000000 євро, на 1 січня 2004 року - не менше ніж 5500000 євро, на 1 січня 2005 року - не менше ніж 6000000 євро, на 1 січня 2006 року - не менше ніж 7000000 євро, на 1 січня 2007 року - не менше ніж 8000000 євро. 2.3. Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1) знову створених банків має становити: а) для місцевих кооперативних банків: до одного року діяльності - 1000000 євро, до двох років діяльності - 1100000 євро, до трьох років діяльності - 1200000 євро, до чотирьох років діяльності - 1350000 євро, починаючи з п'ятого року діяльності - 1500000 євро; б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних: до одного року діяльності - 3000000 євро, до двох років діяльності - 3500000 євро, до трьох років діяльності - 4000000 євро, до чотирьох років діяльності - 4500000 євро, починаючи з п'ятого року діяльності - 5000000 євро; в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку: до одного року діяльності - 5000000 євро, до двох років діяльності - 5500000 євро, до трьох років діяльності - 6000000 євро, до чотирьох років діяльності - 7000000 євро, починаючи з п'ятого року діяльності - 8000000 євро. 2.4. Національний банк залежно від економічного становища країни, стану світових фінансово-кредитних і валютних ринків та відповідно до змін курсу національної валюти може переглядати мінімальний розмір регулятивного капіталу. У разі значного підвищення значення нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу для банків встановлюється перехідний період для нарощування капіталу згідно з розробленими банками програмами капіталізації. 2.5. Мінімальний розмір регулятивного капіталу в гривнях визначається щороку окремим рішенням Правління Національного банку та встановлюється на відповідний період (рік) у розмірі, еквівалентному розміру нормативного значення, установленого в євро відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 цієї глави. Мінімальний розмір регулятивного капіталу в гривнях визначається Національним банком кожний рік та має дотримуватися банками на кінець кожного періоду (року), що регулюється. До розрахунку нормативного значення мінімального розміру регулятивного капіталу, що встановлюється в гривнях (на період до 2007 року включно), береться більший за величиною курс євро, а саме: курс євро, що встановлений Національним банком на початок періоду, що регулюється (на 1 січня кожного року); або курс євро, що розрахований як середньоарифметична величина курсу євро за IV квартал звітного року. У разі зниження курсу євро на кінець періоду (року), що регулюється, нормативне значення мінімального розміру регулятивного капіталу, що встановлюється Національним банком у гривнях, не підлягає зменшенню на наступний період. Контроль за дотриманням банками мінімального розміру регулятивного капіталу здійснюється Національним банком за нормативними значеннями, що зафіксовані в гривнях. У цьому разі протягом усього періоду (року), що регулюється, нормативне значення мінімального розміру регулятивного капіталу банків у гривнях не може бути меншим, ніж установлене Національним банком на початок періоду (року), що регулюється.( Главу 2 розділу II доповнено пунктом 2.5 згідно з Постановою Національного банку N 112 ( z0445-04 ) від 17.03.2004 ) Розділ III. Порядок отримання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку ( У тексті розділу III слова "ощадний/депозитний сертифікат" та "депозитний договір" у всіх відмінках виключено на підставі Постанови Національного банку N 407 ( z1400-05 ) від 01.11.2005 ) Глава 1. Вимоги щодо залучення коштів 1.1. Відповідно до вимог цієї Інструкції банки, строк діяльності яких становить не менше одного року (з метою підвищення рівня капіталізації), можуть залучати незабезпечені кошти юридичних і фізичних осіб як резидентів, так і нерезидентів (далі - Інвестор) у грошовій формі як у національній, так і в іноземній вільно конвертованій валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 N 34 ( v0521500-98 ) (у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 N 378 ( z0841-02 ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2002 за N 841/7129) (далі - іноземна валюта), на умовах субординованого боргу з подальшим урахуванням цих коштів до капіталу банку (капіталу 2-го рівня). 1.2. Залучення коштів на умовах субординованого боргу з метою їх врахування до додаткового капіталу банку у вигляді позик, кредитів, депозитів юридичних осіб може здійснюватися як шляхом укладення прямих договорів між банком-боржником та Інвестором [про що укладається договір про залучення коштів на умовах субординованого боргу (далі - угода)], так і шляхом випуску банком-боржником облігацій [про що укладається договір про залучення коштів шляхом випуску облігацій (далі - договір)].( Пункт 1.2 глави 1 розділу III в редакції Постанови НБУ N 407 ( z1400-05 ) від 01.11.2005 ) 1.3. Залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій здійснюється з урахуванням особливих умов щодо випуску та погашення облігацій згідно з главою 4 цього розділу. ( Пункт 1.3 глави 1 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 ( z0445-04 ) від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 407 ( z1400-05 ) від 01.11.2005 ) 1.4. Не допускається заміна облігацій на прямі договори або, навпаки, протягом усього періоду дії угоди (договору) про залучення коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку. ( Пункт 1.4 глави 1 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 ( z0445-04 ) від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 407 ( z1400-05 ) від 01.11.2005 ) 1.5. Мінімальна сума залучених коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій для врахування цих коштів до капіталу банку становить 100 тис. грн. ( Абзац перший пункту 1.5 глави 1 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 ( z0445-04 ) від 17.03.2004 ) У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від однієї особи в сумі більше ніж 2 млн. грн. кошти залучаються шляхом укладення прямих договорів.( Пункт 1.5 глави 1 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 407 ( z1400-05 ) від 01.11.2005 ) 1.6. Банк має право залучати кошти на умовах субординованого боргу в іноземній валюті, якщо він отримав письмовий дозвіл Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями в частині залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України та/або залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках України. 1.7. У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу банк зобов'язаний здійснити ідентифікацію особи, у якої залучає ці кошти, згідно з вимогами законодавства України.( Главу 1 розділу III доповнено пунктом 1.7 згідно з Постановою Національного банку N 377 ( z1043-04 ) від 10.08.2004 ) 1.8. У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від нерезидента в іноземній валюті такий договір підлягає обов'язковій реєстрації в Національному банку відповідно до Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06. 2004 N 270 ( z0885-04 ) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2004 за N 885/9484 (зі змінами).( Главу 1 розділу III доповнено пунктом 1.8 згідно з Постановою НБУ N 407 ( z1400-05 ) від 01.11.2005 ) ^ Глава 2. Документи, що подають банки для отримання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку 2.1. Клопотання про надання Національним банком дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку (далі - Дозвіл) банк-боржник подає до відповідного територіального управління Національного банку (структурного підрозділу центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку). Рішення про надання/скасування Дозволу приймає Комісія Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків (далі - Комісія Національного банку) із зазначенням конкретного строку дії Дозволу або його скасування. У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій серед обмеженого кола юридичних осіб (розміщення облігацій шляхом закритого продажу) у Дозволі має міститися повний перелік цих осіб. ( Пункт 2.1 глави 2 розділу III доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 112 ( z0445-04 ) від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 407 ( z1400-05 ) від 01.11.2005 ) 2.2. Для отримання Дозволу банк-боржник має у 10-денний термін після укладення угоди, договору з Інвестором подати такі документи (залежно від статусу інвестора): ( Абзац перший пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 112 ( z0445-04 ) від 17.03.2004 ) а) клопотання банку-боржника про отримання Дозволу; б) письмове підтвердження банку-боржника, що Інвестор та пов'язані з ним особи не мають майнових зобов'язань перед банком-боржником на дату укладання угоди (договору) разом із списком цих осіб (якщо Інвестором є фізична особа, то зазначається перелік асоційованих з ним осіб). Пов'язані з Інвестором особи визначаються в порядку, установленому пунктами 1.8-1.12 глави 1 розділу VI цієї Інструкції; ( Підпункт "б" пункту 2.2 глави 2 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 ( z0445-04 ) від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 407 ( z1400-05 ) від 01.11.2005 ) в) засвідчену в установленому порядку копію угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу, що укладається між Інвестором і банком-боржником, - подається в разі залучення коштів шляхом укладання прямих договорів. У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від юридичної особи-нерезидента - засвідчений в нотаріальному порядку переклад угоди. Доцільно зазначену угоду укладати українською та іноземною мовами, які матимуть однакову юридичну силу; ( Підпункт "в" пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 407 ( z1400-05 ) від 01.11.2005 ) г) засвідчену в установленому порядку копію договору - у разі залучення коштів шляхом випуску облігацій. У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від юридичної особи-нерезидента - засвідчений в нотаріальному порядку переклад договору. Доцільно зазначений договір укладати українською та іноземною мовами, які матимуть однакову юридичну силу;( Підпункт "г" пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 112 ( z0445-04 ) від 17.03.2004; в редакції Постанови НБУ N 407 ( z1400-05 ) від 01.11.2005 ) ґ) копію рішення банку про випуск та умови випуску облігацій із зазначенням їх номіналу та загальної кількості; ( Підпункт "ґ" пункту 2.2 глави 2 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 ( z0445-04 ) від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 407 ( z1400-05 ) від 01.11.2005 ) д) документальне підтвердження про дотримання Інвестором (банком-резидентом) нормативів капіталу та ліквідності протягом останніх трьох місяців; е) копію свідоцтва про державну реєстрацію Інвестора - юридичної особи, засвідчену в установленому порядку; ( Підпункт "є" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку N 112 ( z0445-04 ) від 17.03.2004 ) ( Підпункт "ж" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку N 112 ( z0445-04 ) від 17.03.2004 ) ( Підпункт "з" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку N 112 ( z0445-04 ) від 17.03.2004 ) ( Підпункт "є" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку N 377 ( z1043-04 ) від 10.08.2004 ) ( Підпункт "ж" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку N 377 ( z1043-04 ) від 10.08.2004 ) є) документи, що стосуються юридичної особи-нерезидента, мають бути перекладені на українську мову та легалізовані в консульській установі України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; ( Підпункт пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 377 ( z1043-04 ) від 10.08.2004 ) ж) копії платіжних документів про перерахування на балансовий рахунок 3660 "Субординований борг банку" коштів, залучених на умовах субординованого боргу для врахування до капіталу банку (копії мають бути засвідчені підписами керівників банку та відбитком печатки); з) бізнес-план, розроблений банком-боржником, у якому мають бути передбачені: економічне обґрунтування щодо доцільності залучення коштів на умовах субординованого боргу; програма капіталізації банку (з урахуванням усіх раніше укладених договорів про залучення коштів на умовах субординованого боргу) про відповідне збільшення основного капіталу банку (капіталу 1-го рівня) на суму щорічного зменшення розміру субординованого боргу протягом останніх п'яти років дії угоди, що враховується до капіталу відповідно до пунктів 5.7 та 5.8 цього розділу; прогнозний розрахунок прибутковості банку та дотримання нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу; первинні напрями використання залучених коштів на умовах субординованого боргу протягом перших шести місяців; и) копію реєстраційного свідоцтва, отриманого згідно з Положенням про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженим постановою Правління