1. Сутність міжнародного бізнесу, базові риси його як економічної категорії

1. Сутність міжнародного бізнесу, базові риси його як економічної категорії. 2. Національна і мультинаціональна моделі бізнесу, їхня подібність і відмінності. 3. Характерні риси глобалізації бізнесу. 4.Сутність і структура міжнародного менеджменту. 5.Основні функціональні завдання міжнародного менеджменту. 6. Характеристика зовнішнього середовища міжнародного бізнесу. 7.Основні рольові функції міжнародного менеджера, їх сутність. 8. Економічний і правовий аналіз зовнішнього середовища в діяльності ММ. 9. Роль маркетингового аналізу в прийнятті управлінських рішень у міжнародному бізнесі. 10. Характеристика основних факторів, що сприяють корпоративній інтеграції в міжнародному бізнесі. 11. Форми міжнародної кооперації. Особливість багатонаціональної компанії як форми міжнародного бізнесу. 12. Цілі, реалізовані МНК за рахунок використання міжнародної мережі підрозділів. 13. Характеристика різних організаційних форм міжнародного банківського бізнесу. 14. Сутність міжнародного стратегічного альянсу (МСА), його від-мінність від звичайної міжорганізаційної співпраці. 15. Основні мотиви вступу організації в МСА. Вигоди і втрати, що виникають при утворенні альянсу. 16. Процес ухвалення рішення керівництвом МНК про вступ у стратегічний альянс із місцевою фірмою. 17. Поняття корпоративної стратегії. 18. Проблеми, що повинна вирішувати компанія в процесі інтерна­ціоналізації. 19. Причини, ідо приводять до інтернаціоналізації діяльності. 20.Відмінності багатонаціональної конкуренції від глобальної. 21. Пріоритетні напрями в управлінні міжнародною конкуренто­спроможністю фірми. 22. Стратегічні проблеми в міжнародній фірмі. 23. Сутність стратегічного планування в міжнародному менеджменті. 24. Принципи децентралізованого планування в міжнародній фірмі. 25. Характеристика й особливості цілей міжнародної фірми. 26.Сутність вимоги внутрішньої й зовнішньої несуперечності цілей, 27. Співвідношення між цілями, стратегією і структурою міжнародної компанії. 28. Основні види стратегічних рішень у міжнародному менеджменті, їх відмінності. 29. Специфіка дослідження галузі міжнародною фірмою. ЗО. Характеристика фінансових ресурсів розвитку міжнародної фірми. 31. Характеристика трудових ресурсів розвитку міжнародної фірми. 32. Характеристика виробничих ресурсів розвитку міжнародної фірми. 33. Вплив зовнішнього середовища на потенціал міжнародної фірми. 34. Фактори, що визначають репутацію міжнародної фірми. 35. Сучасні технології комунікацій у міжнародному менеджменті. 36. Технології ділових переговорів у міжнародному менеджменті. 37. Сутність аналізу стратегічних альтернатив діяльності фірми за рубежем.38. Сутність аналізу стратегічних альтернатив діяльності міжнародної фірми в країні базування. 39. Завдання, які необхідно вирішити міжнародній фірмі при організації стратегічного планування. 40. Організаційна основа, на якій здійснюється стратегічне планування міжнародної фірми. 41.Подібності й відмінності в діяльності фінансового менеджера і міжнародного фінансового менеджера. 42.Особливості сучасного валютно-фінансового середовища. -•' 43.Поняття "валютного ризику" і причини його появи. 44.Основні інструменти, що використовуються фінансовим менеджером для хеджування валютного ризику. 45. Відмінності між ф'ючерсними й форвардними контрактами. Переваги й недоліки кожного з них. 46. Характеристика опціонного контракту. Переваги опціонів перед ф'ючерсами і форвардами. 47.Основні способи фінансування фірми, що здійснює зовнішньо­економічну діяльність. 48.Традиційні джерела короткострокового фінансування фірми, їх порівняльні переваги й недоліки. 49. Нетрадиційні джерела фінансування експорту компанії. 50. Умови отримання, переваги й недоліки єврооблігаційних позик, іноземних кредитів і єврокредитів. 51. Визначення вартості для міжнародної фірми запозичення фінан­сових ресурсів за різними способами фінансування. 52. Основні джерела довгострокового фінансування фірми, що здійснює зовнішньоекономічну діяльність. 53. Критерії оцінки інвестиційних проектів, їх переваги й недоліки. 54. Поняття й основні принципи управління оборотним капіталом міжнародної компанії. 55. Види ризиків, з якими стикається компанія, що здійснює зов­нішньоекономічну діяльність. 56. Характеристика інструментів хеджування транзакційних валютних ризиків. 57. Стратегії, застосовувані міжнародним фінансовим менеджером при хеджуванні конкурентних ризиків. 58. Традиційні методи фінансування експорту, їх позитивні й негативні сторони. 59. Сутність факторингових і форфетингових операцій з фінансування експорту. 60. Способи державного сприяння експорту. 61. Переваги лізингових операцій перед кредитуванням і орендою. / 62.Характеристика основних видів лізингу, умови їхньоґо використання. 63.Способи фінансування імпорту, їх переваги й недоліки. 64.Характеристика видів зустрічної торгівлі, умови їх використання. 65.Місце і роль цінних паперів у міжнародному інвестиційному процесі. 66. Характеристика міжнародних інвестиційних товарів. 67. Міжнародні інвестиції у реальні активи й цінні папери. 68. Причини глобалізації інвестиційного процесу і дерегулювання фінансових ринків. 69. Характеристика міжнародного ринку інвестицій. 70. Характеристика специфічних міжнародних інвестиційних .ризиків. 71. Порівняльний аналіз різних схем колективного інвестування, їх основні економічні переваги. 72.Основні типи інвестиційних фондів, їх характерні відмітні риси. 73.Сутність способів оцінки активів інвестиційних фондів. 74. Поняття технологічної політики в міжнародному менеджменті, її основні завдання.75. Особливості розвитку сучасних технологій, їх місце в міжнарод­ному бізнесі. 76. інновації в міжнародних технологічних стратегіях фірм. 77. Сутність організації міжнародного ринку технологій. 78. Способи фінансування міжнародних НДДКР. 79. Типи організації міжнародних НДДКР, їх переваги й недоліки. 80. Характеристика етапів управління міжнародними бізнес- проектами. 81. Основні фактори, що відрізняють управління людськими ресурсами в країні базування та в міжнародному масштабі 82. Характеристика категорій працівників для зарубіжних операцій. 83. Сутність критеріїв добору міжнародних менеджерів. 84. Основні форми стимулювання персоналу міжнародних фірм. 85. Характеристика ключових принципів організації міжнародного колективу. 86. Визначення понять "зростання" і "розвиток" міжнародної фірми. 87. Характеристика складових "кризового синдрому". 88. Характеристика етапів процесу перебудови міжнародної фірми. 89. Оцінка вигод і успішності перебудови міжнародної фірми. 90. Організаційні заходи, що підкріплюють процес перебудовиміжнародної фірми.1.4.Сутність міжн. бізнесу, базові риси його як ек. категорії. Міжнародний бізнес- це процес застосування управлінських концепцій та інструментів в багатокультурному середовищі та отримання завдяки цьому додаткових угод та заощаджень часу. Міжнародний менеджмент- це особливий вид менеджменту головне завдання якого є формування, розвиток та використання конкурентних переваг компанії за рахунок можливості ведення бізнесу в різних країнах і відповідного використання економічних, соціальних, демографічних, культурних особливостей цих країн та міждержавної взаємодії.Особливості міжнародного менеджменту: 1)наявність надзвичайно різноманітних та комплексних виробничо -технологічних систем, які дають змогу використовувати переваги горизонтального поділу праці між окремими ланками корпорації, що являють собою продуктові відділення. В таких умовах менеджмент має забезпечити інтегрованість окремих виробників, що дає можливість підвищити їх дохідність за рахунок ницих цін на деталі та сировину від своїх компаній. Крім того в умовах ТНК використання механізмів трансферту, ціноутворення дає змогу цілком легітимно уникати оподаткування в країнах з високими подат.ставками.2) наявність розвинутих підприємницьких ф-ій організацій, які дають змогу корпорації будувати та підтримувати надійні звязки із зовнішнім середовищем. Корпорація не має потреби залучати до таких ф-ій зовнішні організації. Отже такі ф-ії стають дешевими для цієї компанії. Зявляється можливість створювати ринки економічної технологічної синергії. 3) використання менеджменту корпорацій значних коштів великої кількості акціонерів в інтересах певної групи. Централізоване розпорядження коштами незалежних власників розширює реальну владу менеджменту корпорацій яка нерідко перевищує владу цілої держави. 4) Специфічне адміністрування найбагатших акціонерів у вигляді контролю над власністю.5) Існування великої к-ті ланок орг-ї структури управління, що висуває на 1-ий план проблему децентралізації управління діяльності. 6) Деперсоналізація менеджменту повязана з прийняттям ключових рішень не окремим менеджером а певними ланками орг-ї стр-ри. 7) Професіоналізація менеджменту полягає в тому, що серед керівників різних рівнів зростає група співробітників, які крім звичайної вищої освіти мають додаткову освіту з менеджменту.8) Формування специфічного феномену корпоративної культури, яка служить для працівників орієнтиром, допомагає їм зрозуміти які вимоги ставить перед ними компанія. ^ 2.Національна і мультинаціональна моделі Три фактори впливу на діяльність мультинаціональних компаній: 1)урядові позиції, щодо міжнародних операцій:– стимули для започаткування бізнесу в країні (низькі відсотки, ставки по кредитах, податкові пільги); - встановлення різних вимог до міжнародних компаній виходячи з свого суверинітету. 2)ефективність державного врегулювання: -наявність бюрократичних структур що заважають діяльності міжнародних компаній; - вплив бюрократичних структур на законодавство у власних інтересах; - хабарництво. 3)політична стабільність: - експропріацію та націоналізацію; - політичні ризики; - тероризм. Фірми, що виступають на міжнародних ринках повинні рахуватися з багатьма законами та регулюватися актами стосовно таких питань: оподаткування; видача патентів та ліцензій, трудові відносини, стандарти на готову продукцію, ціноутворення та надання відомостей державним установам.^ 3. Характерні риси глобалізації бізнесу. В умовах глобалізації світової економіки конкурентне сере­довище розширюється, набуває міжнародного характеру. І щоб вижити (а тим більше ефективно функціонувати) в цих умо­вах міжнародні корпорації розробляють стратегію функціону­вання. Вона значною мірою залежить від цілей, що ставить пе­ред собою корпорація.Цілі можуть бути різними. Важливо певним чином згрупувати (класифікувати) їх за визначеними критеріями. Виділяють­ся наступні чотири основні групи.Перша група включає цілі, що розрізняються за значенням:♦ стратегічні;♦ тактичні;♦ оперативні.Стратегічні ціпі орієнтовані на досягнення стабільності, проникнення на той або інший світовий ринок, на досягнення першості у певній діяльності, тобто є довготривалими.Тактичні цілі спрямовані на досягнення певних результатів на тому або іншому етапі міжнародної діяльності компанії. Оперативні цілі пов'язані з вирішенням поточних завдань міжнародного бізнесу.Докладніше ця група цілей міжнародного менеджменту роз­глянута в розділі 3.Друга група цілей відрізняється за термінами їхнього до­сягнення:♦ короткострокові (до 1 року);♦ середньострокові (від 1 до 5 років);♦ довгострокові (понад 5 років).Третя група цілей залежить від об'єкта міжнародного бізне­су і міжнародного менеджменту:♦ економічні (підвищення фінансової стабільності, продук­тивності виробництва, ринкової капіталізації компанії і т.д.);♦ технологічні і науково-технічні (розширення обсягу і сфери НДДКР, освоєння виробництва нових видів про­дукції і т.д.);♦ виробничі (ріст обсягу виробництва, підвищення якості, зниження собівартості);♦ соціальні (створення сприятливих умов виробництва, праці, підвищення кваліфікації працівників у всіх підрозділах);♦ адміністративні (зміцнення дисципліни, погодженості дій усіх підрозділів міжнародної компанії).Четверта група цілей обумовлена певною ієрархією або взає­мозалежністю внутрішньокорпоративних цілей:♦ загальні цілі міжнародної корпорації;♦ функціональні цілі;♦ цілі власників, акціонерів;♦ цілі менеджерів;♦ цілі підрозділів міжнародної корпорації;♦ цілі співробітників корпорації.При цій побудові ієрархічної системи цілей міжнародного менеджменту необхідно враховувати певні вимоги, серед яких на особливу увагу заслуговують наступні:♦ ціль більш низького рівня ієрархії має бути підпорядко­вана цілі більш високого рівня;♦ ціль більш високого рівня має орієнтуватися на довший період часу;♦ ціль конкретного підрозділу міжнародної корпорації має бути співвіднесена з ресурсами цього підрозділу і повно­важеннями його керівника;♦ з часом мотивація робітників змінюється, тому ієрархія цілей не постійна і в міру необхідності певним чином ко­ректується.Важливо підкреслити, що цілі повинні бути конкретними, прозорими (зрозумілими для всіх співробітників), реальними, рух­ливими (що змінюються зі зміною умов міжнародного бізнесу).Цілі міжнародного менеджменту визначають його завдання та вимоги до їх виконання.3.Глобалізація - посилення взаємозалежності національних економік, переплетіння соціально-економічних процесів, що відбуваються у різних регіонах світу і спонукають фірми до пошуку кращих умов діяльності. Рушійні фактори глобалізації• Подолання нерівномірного розміщення сировинних і енергетичних ресурсів по території планети.• Природно-кліматичні і економічно-географічні відмінності, що зумовлюють територіальний поділ праці, спеціалізацію країн і викликають розвиток і поглиблення взаємозв'язків між ними.• Досягнення транспорту і комунікацій.• Наростання відкритості ринків і міжнародних відносин.• Прискорення темпів технологічних нововведень і виведення винаходів на ринок.• Кооперація зусиль багатьох держав в екологічній сфері.б) Гальмуючі фактори глобалізації• Відмінності соціально-економічних систем.• Втручання держав в економіку і політика протекціонизму.• Коливання обмінних валютних курсів.• Традиційні конфлікти.• Ідеологічні розбіжності.• Релігійні обмеження.в) Ключові фактори глобалізації• Інтернаціоналізація.• Етика.• Підприємництво.• Ділові комунікації.Головні причини розвитку міжнародного бізнесу:1. доступ до нових ринків робочої сили (ціна, кваліфікація)2. вихід до родовищ корисних копалин і джерел сировини.3. прагнення нових ринків збуту. Сім основних стадій еволюції багатонаціональних корпорацій (форм міжнародного бізнесу):1. Експорт (імпорт) 2. Лізингові угоди3. Локальне складування і продаж4. Локальне складання і продаж5. Спільні підприємства6. Прямі іноземні інвестиції7. Міжнародні контракти на будівництво, управління і ін.^ 5. Основні функціональні завдання міжнародного менеджменту.1)комплексне вивчення аналіз та оцінка міжнародного бізнесу в інтересах пошуку та реалізації джерел конкурентних переваг фірми. 2)поглиблений аналіз та оцінка культурного фонду в кожній країні перебування та використання таких можливостей при розробці стратегічних тактичних та оперативних рішень щодо функціонального розвитку компанії. 30оцінка вибір та практичне використання організаційних форм в рамках яких здійснюються іноземні операції компанії, щоб максимізувати ефективне використання економічного потенціалу та правових можливостей даної країни. 4)формування та розвиток мульти національного колективу компанії та її підрозділів в країні базування, в інтересах максимального використання особистого потенціалу працівників. 5) пошук, розвиток, ефективне використання різноманітних можливостей бізнес сервісу перш за все в сферах фін ^ 6. Характеристика зовнішнього середовища міжнародного бізнесу. Зовнішнє середовище, в якому оперує фірма принципово важливе в будь якому бізнесі не залежно від його масштабів і направлення, але для міжнародного бізнесу воно має особливе значення. Якщо у власній країні воно все більш менш знайоме, то з виходом на міжнародний ринок, фірма попадає часто не лише не в знайоме економічне, політичне, соціальне та культурне середовище, але і в ситуацію, коли є не очевидне джерело вивчення середовища та адекватної оцінки.^ 7. Основні рольові функції міжнародного менеджера, їх сутність. Структурування рольових функцій є важливим оскільки їх виконання значною мірою залежить від того наскільки менеджер знає та розуміє елемент зовнішнього середовища та ті проблеми, які супроводжують діяльність фірми. Функції: 1)міжнародний менеджер виступає як організатор стратегічного пошуку можливостей компанії на міжнародному ринку. На цьому етапі менеджер стикається з трьома ключовими проблемами: 1)вибір разом з командою ключових напрямків пошуку 2) організація зусиль служб та зовнішньої консультації на проведення аналізу. 3) остаточний вибір перспективних можливостей;2) міжнародний менеджер як стратегічний мотиватор передбачає особливу роль міжнародного менеджера в остаточному визначенні тих стратегічних мотивів якими буде керуватися фірма вибираючи ті чи інші напрямки та можливості виходу на міжнародний ринок;3) міжнародний менеджер як культурний аналітик. Менеджер повинен сам бачити та розуміти особливості нац.культури. Саме він повинен продивитись всі проблеми комунікацій для забезпечення ефективності менеджменту і лише він може контактувати з топ-менеджерами заруб.фірм. з урахуванням нац.особливостей. За всіма цими причинами культурний аналіз основна робота міжнародного менеджера в зовн.середов. 4)Між.менедж., як ефект організатор та керівник інтернаціонального колективу. На перший погляд здається що ця функція як і попередня потребує знань лише в облсті культури, але при ближчому аналізі стає очевидним необхідність залучення екон., політ., та юридичн. знань.5) Міжн.менедж. як дипломат ця роль передбачає комплекс знання зовнішнього середовища, але і значний дипломатичний талант, який практично включає в себе все. Від тонко проведених переговорів, до вирішення непростих проблем, взаємовідносин з владою в країні перебування. 6) міжн.менедж. як громадський діяч. Участь у громадськомі житті країни перебування є необхідною умовою ефективності та стабільності бізнесу за кордоном, суттєво різняться в залежності від масштабів бізнесу. 7) міжнар.менеджер. як стратегічний оптимізатор м.бізнесу. В цій особливій ролі міжн.менедж. виходить за рамки данної країни перебування, піклуючих про оптимальний бізнес в цілому. На даному етапі він повинен приймати не прості рішення, в яких особливого врахування, та тонкої оцінки потреб политичного та економічного аспекту зовн.серед.^ 8. Економічний і правовий аналіз зовнішнього середовища в діяльності міжнародного менеджераЕкономіка. Фірми, що працюють в міжнародному середовищі, повинні аналізувати економічні умови та тенденції та спостерігати за економікою тих країн де вони ведуть або планують вести справу. Аналіз середовища сприяє підвищенню ефективності процесу прийняття та ухвалення управлінських рішень. Структура економічного аналізу зовнішнього середовища необхідних міжнародному менеджеру:1)місце країни за показниками (ВНП або ВВП темпи економічного приросту, темпи росту інвестицій, зовнішній торговий обіг, імпорт товарів та послуг); 2)населення країни в цілому та по регіонах (статево – вікова структура населення в динаміці). 3) структура суспільства та питома вага окремих соціальних верств з характеристиками їх з особового та сімейного доходу, а також динаміка цих показників; 4)ресурси основних видів, що цікавлять фірму за ранжування (наявність в країні та в певних регіонах, вартість ресурсів, та рівень дефіцитності; 5) основні характеристики можливостей звязку; 6)характеристики транспортних комунікацій; 7)рівень оплати праці в певних сферах бізнесу, а також прийнятна форма оплати праці; 8) загальна оцінка розвиненості можливостей (ймовірні конкуренти, постачальники, споживачі; 9) основні елементи валютного врегулювання; 10) основні елементи торгових та експортно – імпортних обмежень; 11) розвиненість науково технічної та консультаційної діяльності; 12) рівень основних економічних проблем в країні;^ Структура правового аналізу: 1)загальна оцінка узгодженості системи права в країні з основними положеннями міжнародного права; 2)регулювання експортно – імпортних операцій, що цікавлять фірми; 3)регулювання вїзду та виїзду приватних осіб; 4) захищеність права власності; 5) регулювання розміщення капіталу, експорту, прибутку, та інших фінансових операцій через кордон; 6) оцінка елементів комерційного права; 7)регулювання створення та трансформація бізнесу; 8)регулювання трудових відносин; 9)ціноутворення; 10) елементи антимонопольного законодавства; 11)питання оподаткування фірми та фізичних осіб; 12)загальна оцінка політичної стабільності країни. ^ 9. Роль маркетингового аналізу в прийняті управлінських рішень в міжнародному бізнесі. Завершальною фазою планування є прийняття управлінських рішень. Ухвалення управлінського рішення – це вибір однієї із кількох можливих альтернатив враховуючи дані проведеного аналізу та оцінки перспектив. Існують дві умови ухвалення рішення: по – перше це визначення проблеми, по – друге це вибір рішення. Існує шість етапів розробки рішень: 1)розпізнавання проблеми; 2) встановлення цілей розвязання проблеми ; 3) вивчення проблеми за допомогою збирання та оброблення інформації; 4) обгрунтування реалістичних та альтернативних дій; 5)порівняння та вибір альтернатив; 6) формулювання рішення^ 10. Характеристика основних факторів, що сприяють корпоративній інтеграції в міжнародному бізнесі. Основні фактори міжнародного середовища: культура, економіка, політика, технології. Під культурою розуміють домінуючу в суспільстві систему цінності, вірувань, звичаїв та установ.Культура – це набуття знань про використання людьми уявлень, щодо досвіду і загальної суспільної поведінки. Форми проявлення культури: цінності, позиції, поведінка, звички, мораль, мистецтво, вірування, управл.закони. Основні характеристики:1)культура не є біологічною рисою, а являє собою результат навчання та досвіду;2)кожна людина причетна до культури певних соціальних груп;3) культура передається від покоління до покоління;4)кожна культура повязана з певною символікою;5)являє собою певну систему і має власну структуру, що грунтується на здатності людей пристосовуватися до змін.Економіка. Фірми, що працюють в міжнародному середовищі, повинні аналізувати економічні умови та тенденції та спостерігати за економікою тих країн де вони ведуть або планують вести справу. Політика. Три фактори впливу на діяльність мультинаціональних компаній: 1)урядові позиції, щодо міжнародних операцій:– стимули для започаткування бізнесу в країні (низькі відсотки, ставки по кредитах, податкові пільги); - встановлення різних вимог до міжнародних компаній виходячи з свого суверинітету. 2)ефективність державного врегулювання: -наявність бюрократичних структур що заважають діяльності міжнародних компаній; - вплив бюрократичних структур на законодавство у власних інтересах; - хабарництво. 3)політична стабільність: - експропріацію та націоналізацію; - політичні ризики; - тероризм. Фірми, що виступають на міжнародних ринках повинні рахуватися з багатьма законами та регулюватися актами стосовно таких питань: оподаткування; видача патентів та ліцензій, трудові відносини, стандарти на готову продукцію, ціноутворення та надання відомостей державним установам.Технологія.1)рівень технології певної країни;2) взаємозвязок між технологіями та міжнародними операціями; 3) витрати на сировину та енерго носії (транспорт звязок).11. Форми міжнародної кооперації. Особливість багатонаціональної компанії як форми міжнародного бізнесу. У сучасному міжнародному бізнесі вироблені різноманітні, зокрема достатньо гнучкі форми міжнародної кооперації, до яких відносяться:- ліцензійний договір – використання авторського права, товарного знаку, патенту; - співвиробництво – виготовлення комплексне виробу або його компонентів одним із зарубіжних партнерів; - контракт-менеджмент – передача одним з партнерів іншому ноу-хау в області менеджменту; - франчайзинг – видача ліцензії на певну діяльність з наданням додаткової управлінської, маркетингової і технологічної підтримки; - спільне підприємство – створення нової компанії юридично і економічно самостійними підприємствами; - стратегічний альянс – формальний союз, що створюється з метою об'єднання ресурсів для вирішення завдань реорганізації, підвищення ринкової ефективності і т.д. Багатонаціональна компанія є однією з найбільш складних форм міжнародного бізнесу. Така компанія використовує міжнародний підхід в пошуку закордонних ринків і при розміщенні виробництва, а також комплексну глобальну філософію бізнесу, що передбачає господарську діяльність як усередині країни походження, так і за її межами.^ 12. Цілі, реалізовані МНК за рахунок використання міжнародної мережі підрозділів. За рахунок використання міжнародної мережі підрозділів (дочірніх компаній, філій, спільних підприємств) МНК реалізує різноманітні цілі:-підвищення ефективності і конкурентоспроможності. Ця мета досягається за рахунок подолання правових обмежень входження на зарубіжний ринок, відкриття сприятливих ринків з погляду каналів збуту і надходження ресурсів, підвищення ефективності використання виробничих потужностей. - доступ до нових джерел ресурсів. МНК через свої зарубіжні підприємства дістає можливість доступу до додаткових сировинних, трудових, фінансових і інформаційних ресурсів зарубіжних країн. - зниження витрат. Досягається у міру розширення виробництва (ефект масштабу). Зниженню витрат сприяють також відхід від дублювання інвестицій і витрат, розповсюдження і обмін технологіями і ноу-хау, відкриття сприятливих сировинних ринків, міжнародний розподіл праці і т.д. - зниження ризиків. Зниження ризиків досягається шляхом регіональною диверсифікації операцій, виходу на нові перспективні ринки, використання різноманітніших каналів збуту. З іншого боку, можливе зниження ризиків капіталовкладень при залученні до кооперації партнерів з числа національних інвесторів.^ 13. Характеристика різних організаційних форм міжнародного банківського бізнесу. Міжнародний банк створює представництво в зарубіжній країні, в першу чергу, з метою сприяння своїм клієнтам при веденні бізнесу в цій країні або сусідніх державах. Представництво не є «банківським офісом», воно не може прийняти банківський внесок, видати від імені головного банку кредит, врахувати вексель, завізувати акредитив або провести операцію на ринку євровалют. Основною функцією представництва є надання інформації, консультацій, організація ділових контактів на місці для клієнтів головного банку, а також надання інформації для місцевих бізнесменів про продукти і послуги головного банку. Маленький штат співробітників працює в представництві і знає всі потреби клієнтів.Банківська філія є частиною головного банку, спираючись на всю його ресурсну базу. Філія (відділення) не є самостійною юридичною особою, тому вона не має своїх засновницьких документів (статуту), своєї ради директорів, не може емітувати акції. Для управлінських, контрольних і фіскальних цілей банківська філія веде власну бухгалтерську звітність, проте на ділі його зобов'язання і активи є складовою частиною зобов'язань і активів головного банку. Перевага – філія займається наданням повноцінних банківських послуг від імені головного банку, який несе всі юридичні зобов'язання.Дочірні банки.ДБ – самостійна банківська організація, як правило, у формі відкритого або закритого акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, де всі 100% або велика частина акцій (паїв) належить головному міжнародному банку. Дочірній банк надає повний спектр банківських послуг. Кредитний ліміт дочірнього банку обмежений його власним капіталом і не пов'язаний з капіталом міжнародного банку, що обмежує самостійність дочірнього банку в кредитуванні крупних позичальників.Асоційовані банки. – самостійна банківська організація, частина акцій якої - але не контрольний пакет – належить іноземному банку. Частка капіталу, що залишилася, може бути розподілена як серед місцевих, так і серед іноземних співвласників. Асоційований банк може бути новоствореним фінансовим інститутом, але це може бути місцевий банк, що також діє, частина акцій якого придбана іноземним банком. Він зберігає статус місцевого фінансового інституту з місцевими власниками і менеджментом і в той же час підтримує постійні зв'язки з своїм іноземним акціонером, аж до залучення додаткових ресурсів. ^ 17. Поняття корпор.стратегії. Корпорат. стратегія описує шляхи досягнення бажаних позицій в кожній з галузей і покращення діяльності підрозділів. Корпорат. стратегія-це загальний план управління фірмою, який описує дії по досягненню планових позицій в різних галузях і підходи до управління окремими видами діяльності. В корпорат. стратегії повинні бути відображені такі найважливіші напрямки.1.Освоєння і закріплення позицій в нових галузях. Головне в корпорат. стратегії – визначити кількість і види діяльності, тобто визначити в яких галузях компанія буде працювати і як.2.Підвищення продуктивності всіх підрозділів.По мірі укріплення загал. положення компанії в обраних галузях корпорат. стратегія концентрується на посилені довгострок. конкур. позицій і підвищення прибутковості всіх підрозділів.3.Встановлення інвестиційних пріоритетів і перерозподіл ресурсів на користь самим перспективним підрозділам..В різних підрозділів різна інвест. привабливість, тому сировину базу слід перерозподілити на користь підрозділів з потенційно високою привабливістю.Корпор.менеджмент несе головну відповідальність за формування основ корпорант. стратегії і аналіз інформації і рекомендацій, що надходять від менеджерів нижчого та сер. рівня. Керівники ключових підрозділів також можуть приймати участь в розробці загальної стратегії компанії, особливо в тому , що стосується їх підрозділів.найважливіші стратегічні рішення як правило розглядаються і приймаються радою директорів.^ 19.Причини,що приводять до інтернаціоналізації діяльності. Інтернаціоналізація бізнесу і менеджменту - поєднання зусиль національних і міжнародних компаній різних країн у здійсненні різноманітних ділових операцій.Багатонаціональні компанії, корпорації (multinational company - MNC) - це такі організації що роблять бізнес в двох або більше країнах, тобто здійснюють значні ділові операції і мають інтереси на ринках іноземних країн.• Метод поступового переходу від однієї фази інтернаціоналізації до наступної (Phased intemationalization) - компанія пропонує продукти в іншій країні (країні - господаря) після ретельного дослідження ринку.б) Вихід на міжнародні ринки з новими продуктами, що відповідають потребам клієнтів в країні-господаря.в) Використання різних форм інтернаціоналізації бізнесу.Шляхи і обмеження інтернаціоналізації бізнесу і менеджменту• Розвиток міжнародних економічних відносин і розширення сфери міжнародного менеджменту• Використання досвіду управління провідними міжнародними корпораціями • Розширення міжнародної підготовки кадрів менеджерів• Спільні дослідження проблем міжнародного бізнесу і менеджменту.Два основних типи виробництва у багатонаціональних корпораціях:• Багатонаціональне виробництво - компанія має окрему стратегію щодо кожної країни і конкурує з місцевими підприємствами.• Глобальне виробництво - міжнародні компанії конкурують між собою по всьому світі.^ 20. Відмінності багатонац. конкуренції від глобальної. Про багатонац. конкуренцію мова йде в тому випадку, коли конкуренція на одному національному ринку не залежить від конкуренції на інших нац ринках. При багатонац. конкуренції у фірми не існує міжнародного чи глобального ринку, а тільки сукупність ізольованих внутрішніх ринків окремих країн. Багатонац. конкуренція характерна для таких галузей як пивна промисловість, страхування життя, в-о швейних виробів, виплавка металу і багатьох видів роздрібної торгівлі. Глобальна конкуренція відбувається тоді, коли конкурентні умови на ринках різних країн пов’язані достатньо тісно,щоб розглядатися в якості одного міжнар ринку. В цьому випадку конкуренти ведуть жорстку боротьбу на ринках різних країн. При глобальній конкуренції фірми зміцнюють свої позиції, проводячи операції у всьому світі.При багатонац. конкуренції фірми суперники боряться за лідерство на ринках різних країн. В глобальних галузях конкуруюча фірма бореться за лідерство на світовому ринку.^ 22.Стратегічні проблеми в міжнародній фірмі. Кінцева аналітична задача полягає в виявлені стратег. проблем, які можуть завадити фірмі досягнути успіху.Вирішення цієї задачі передбачає узагальнення результатів аналізу положення фірми і аналізу галузі і конкурентного середовища. Всі серйозні проблеми компанії повинні бути враховані менеджерами при розробці стратегічного плану. Компанія повинна вибрати методи боротьби з труднощами в умовах глобальної конкуренції, шляхи досягнення пріоритетів в інноваціях, резерви зниження витрат. Необхідно також прийняти рішення по важливим питанням:розширення асортименту продукції, проведення досліджень та розробок, нарощування продуктивності.Виявлення стратегічних проблем, стоячих перед фірмою- необхідна передумова розробки ефективної стратегії.Для своєчасного виявлення проблем менеджери повинні вивчити результати проведених аналізів і точно визначити, на чому необхідно сконцентрувати увагу для досягнення фінансового і конкурентного успіху в довгостроковій перспективі.Виявити проблеми дозволяє вивчення наступних факторів:відповідність теперішньої стратегії фірми цілям зміцнення і покращення ринкової позиції фірми з врахуванням впливу 5 факторів конкуренції, вразливість позицій фірми перед діями одного чи декількох конкурентів, відповідність теп. стратегії ключовим факторам успіху галузі в майбутньому, можливість використання сильних сторін і можливостей фірми при теп. стратегії, переваги і недоліки теперішньої стратегії.Аналіз цих факторів показує, чи варто продовжувати реалізацію теп. стратегії, з внесенням при необхідності незначних змін, чи стратегія потребує перегляду. Ефективна стратегія повинна включати варіанти рішення всіх стратегічних проблем. ^ 23.Сутність стратегічного планування в ММ.Основою стратегічного менеджменту є стратегічне планування. СП – це процес визначення головних цілей міжнародної корпорації, ресурсів, необхідних для їх досягнення та політики, спрямованої на придбання та використання цих ресурсів. До питань СП належить також контроль реалізації планів і їхнє коригування. Стратегічні плани базуються на прогнозуванні майбутнього стану підприємства і зовнішнього середовища, їхнім призначенням є мобілізація ресурсів і координація діяльності всіх підрозділів підприємства в напрямку досягнення заявлених довгострокових цілей. Численні дослідження показують, що стратегічне планування підвищує якість управління, приводить його у відповідність до вимог швидких і часто непередбачуваних змін у зовнішньому середовищі. Це сприяє зростанню обґрунтованості управлінських рішень і концентрації довгострокової і поточної діяльності менеджерів, спрямованої на досягнення глобальних цілей фірми.У цілому процес стратегічного планування і управління обов'язково передбачає використання широкого кола інформаційних джер