1. поняття валюти її види призначення та сфери використання

1.ПОНЯТТЯ ВАЛЮТИ ЇЇ ВИДИ ПРИЗНАЧЕННЯ ТА СФЕРИ ВИКОРИСТАННЯ. Термін валюта має 2 значення:1 це грош. одиниця країни- ніціонал валюта,2.Це грошові одиниці іноземних держав,яаі викор-ся в міжнародних розра-ках-іноземна валюта.В МВФ місцева валюта одного учасника є іноземною валютою для другого.Валюта є грошова одиниця,що викор-ся у функціях світових грошей.Коли гроші обслоговують МЕВ і викор-ся як міжнародн. Розрах-ва одиниця чи міжнар. Засіб обігу і платежу.Вони реалізують себе і фугкцічях світових грошей. Це свідчить про органічний взаємозв»язок у внуирішн.і зовнішн. Грошей. Функціісвітових грошейє логічним проджовженням грошових функцій що реалізуються на внутрішньому ринку.Реалізація грошей як валюти, тобто функція світових грошей, є найвищою формою застосування.Отже, в широкому розумінні поняття валюта означає грошову одиницю що використовується у функціях світових грошей тобто як міжнар. Розрах-ва одиниця,засіб обігу і платежу.Залежно від імітента валюта поділяється на 3 різновиди:1.Нац.вал.(йдеться ппро викор=ня нац гр.од.як міжнар. Засобу обігу і платежу) 2. Іноземна вал.- іноземні грошові знаки у вигляді банкнот,скарбничих білетів, монет що знаходяться в міждержавному обігу.Крім цього в поняття іноземна валюта в широкому розумінні включаються іноземні ЦП-плаиіжні документи (чеки,векселі, акредитиви,сертифікати),фондові ресурси(акції,облігації) та інші вальтні цінності. Якщо іноземна валюта викор-ся як засіб офіц3ійнихз днржав. Нагромаджень вона отримує статус резервної валюти; 3.Колективні вал.-спеціальні між.грош. од. Що виконують певну сукупність функцій світових грошей, і функціонують як на інтернаціональних (світових) так і на регіональних засадах.Класифікація валют можє здійснюватися і в інщих площинах.Залежно від режиму викор-ня розрізняють конвертовану і не конверт. Вал. Коверт.вал.може бкти повністю або частково конверт. При здійснені розрахункових операцій вживають поняття валюта імпортера і валюта експортера,валюта платежу, вал. Клірінгу,.векселя,ціни.Валюта ціни це валюта в якій устоновлюється ціна контракту. Вона вибирається з наібільщ сталих валют. Нею може бути валюта однією з краін учасників контракту чи третьої краіни. Валюта платежу-цевалюта в якій здійснюється платіж. Вона не обов'язково збігається з валютою ціни.В такому випадку в контракті обумовлюється курс переводу однієї валюти в іншу. ^ 2.ФУНКЦІЇ І РОЛЬ КРЕДИТУ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ. Кредит — це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і,як правило,з виплатою процента Із суті кредиту випливає, що за його допомогою відбувається перерозподіл вартості на засадах повернення.Отже кредит вихонув перерозподільчу функцію. Вона властива всім формам та видам кредиту. Перерозподілятися може тільки вартість (як у товарній, так і в грошовій формі), котра в даний момент є вільною. При цьому власник вартості не змінюється, ним лишається кредитор. Позичальник тимчасово користується лише споживною вартістю наданих у кредит речей чи грошових ресурсів.Вартість може перерозподіля- тися між окремими суб'єктами господарської діяльності. На зміну золотим грошам прийшли кредитні, котрі за певних умов можуть ставати паперовими. Але кредитні гроші виникають в обігу (безготівковому чи готівковому) на основі кредиту за допомогою двоїстого запису. Іншого механізму виникнення кредитних грошей немає. Тому другою функцією кредиту е створення грошей в/от грошовою обігу—внтиципаційна (емісійна) функція, її виконує тільки банківський кредит Саме методами кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість, грошей в обігу. Однак вилучення грошей з обігу за допомогою кредиту досягається значно важче, ніж їх випуск в обіг. Воно повинно супроводжуватися цілим рядом заходів, котрі дали б можливість зменшити кількість грошей в обігу. Інколи називають ще контрольну функцію кредиту, але розуміють її по-різному. Ек відносини між сторонами кредитної угоди виникають під час одержання позички," користування нею та її повернення. В цих відносинах завжди бере участь не менше ніж дві сторони :позичальник—сторона, що зацікавлена в одержанні позички для досягнення своєї певної цілі, кредитор — сторона, що передає вартість у грошовій чи натуральній формі в кредит. ЦІ сторони називаються суб'єктами кредитної угоди, а ті грошові чи матеріальні цінності, затрати чи проекти, відносно яких укладається угода позички, є об'єктом кредиту. За суб'єктами кредитної угоди та їх комбінацією можна виділити ряд основних типів кредитних відносин. 1) Найпоширенішими с кредитні відносини між банками, з одного боку, те під-ми. господарськими організаціями і товариствами — з іншого Саме такі відносини найкраще відповіда- ють умовам розвинутих товарно-грошових відно- син 2)Кредитні відносини між банками і державою. Так, Нац банк України, як і центральні банки Інших країн, надає кредит уряду на покриття дефіциту держав­ного бюджету, банки купують облігації державних позик. Чим більший дефіцит державного бюджету, тим більшого розвитку набуває державний кредит. До цього кредиту тісно примикає кредит банків місцевим бюджетам. 3) Кредитні відносини між під-ми, організаціями та товариствами. Нині він набуває широкого розвитку, особливо у зв'язку з введен- ням комерц кредиту і вексельних розрахунків. 4) Кредитні відносини між банками та населенням. У даному випадку банки частіше виступають як позичальники, в не як кредитори. 5). Кредитні відносини між під-ми, організаціями, товариства- ми, і одного боку, та населенням — а іншого. Такі відносини не дуже поширені, однак ігнорувати їх не можна. Населення отримувало кредит переважно на споживчі цілі. але в умовах ринкової сколоміки дедалі частіше воно одержує такі кредити на виробничі потреби. 6) Кредитні відносини між фіз особами (громадянами). 7). Зовнішньоекономічні кредитні відносини, коли суб'єктами кредитної угоди виступають держави, банки та окремі фірми. Ці відносини регулюються як нормами права держав, що а них вступають, так і нормами міжнародного права.3.Інструменти грошово-кредитної політики НБУ:Головне призначення грошової системи — регулювання економіки через регулювання сфери грошових відносин — грошового обороту. Це регулювання носить опосередкований характер, тому воно називається економічним, на відміну від адміністративного, коли на економіку діють командно-адміністративними методами. Економічне регулювання застосовують всі держави з ринковою економікою. Для такого регулювання створюються ЦБ. На сучасному етапі розвитку економіки це регулювання є одним з головних призначень ЦБ, який впливає на підприємницькі структури через зміну кількості грошей, параметрів грошового ринку. В залежності від чого економічні суб’єкти ведуть себе відповідним чином. Одна з основних функцій ЦБ — регулююча. В арсеналі ЦБ накопичується багато методів та інструментів регулювання грошової сфери, грошового обороту, якими він користується в залежності від ситуації і поставленої мети. Він вибирає необхідні інструменти і компонує їх для досягнення найбільшого ефекту. ЦБ визначає сукупність цілей, заходів, інструментів, конкретних показників, які він збирається застосувати і вирішувати. Ця сукупність складає грошово-кредитну політику ЦБ. Розробляючи її ЦБ повинен враховувати інтереси всіх членів суспільства, які не співпадають. Найчуттєвішим способом згладити це протиріччя є сталі гроші, або такі, що знецінюються дуже повільно, передбачувано. Головною ціллю грошово-кредитної політики ЦБ в ринковій економіці є забезпечення сталості грошей, сталого грошового обороту. Розділяють 2 види грошово-кредитної політики: 1) рестрекційну — запускає в дію інструменти і тактичні цілі, які дають стабілізацію цін та стримування кон’юктури; 2) інтервенція — збільшення грошової маси, кон’юктури, зайнятості, ставки обов’язкових резервів через механізм мультиплікатора обмежується збільшення грошової маси. Крім перелічених інструментів ЦБ може використовувати і інші, перш за все прямі дії (обмеження діяльності комерційних банків). Політика рефінансування — ЦБ кредитує комерційні банки на певних умовах (під заклад цінних паперів, комерційних чи казначейських векселів). Ломбардна політика. ЦБ може видати кредити на нормальних умовах, а може відмовити у видачі, тоді комерційні банки опиніться в дуже скрутному становищі.4.Функція світових грошей. Полягає в тому , що гроші обслуговують рух вартості у міжнародному економічному обороті , цей оборот розділений кордонами різних країн , ці кордони спричиняють труднощі щодо переміщення вартості , проблеми , які у данний час вирішуються через конвертування валюти однієї країни у валюту іншої країни . Ціною такої конвертації – є валютний курс. В Україні НБ встановлюється офіційний валютний курс – гривні . На 17.10.2001 100$ США цынилися у 530,95 грн., а 100 нымецьких марок – 245,73грн. Від офіційного вадютного курсу відрізняють ринковий валютний курс, за яким іноземна валюта продається та купується в україні юридичним та фізичними особами. Ринковий курс валюти на декілька % вищий офіційного валютного курсу, що встановлбється щоденно НБУ.В Україні НБУ встановив перелік валют: а) вільно конвертованних б) з обмежаною конвертацією в) неконвертовані валюти. Згідно вільно конвертованих валют тобто ті що обмінюються на валюту урізних країнах, НБУ затвердив близько 30 серед яких: австралійський доллар, австрійський шилінг , англ. Фунтстерлінг, німецька марка , японська йена, італійської ліри, євро СДР, тощо. До валют з обмежаною конвертованістю у Україні відносяться: челійське песочеська крона, угорські порінди, російські рублі, польські злоти, валюти бувших союзних республік.^ Неконвертовані валюти на теріторіі України визнаються усі ініші валюти які невіднесені НБУ до І-ї та ІІ-ї групи: іранські реали валюти африканських країн (Північної Кореї і т.д.)Серед вільноконвертованих валют видіяють: резервні валюти, тобто ті, що накопичуються центральним банком країни, резервні для України є такі 5 валют: американський долар, францу. франк, німецька марка та японська йєна, англійський фунт стерлінг, 5. Побудова та розвиток НБУ, його структура та операції.НБУ заснований в 1991р. на базі бувшої Укр. республіканської контори Держбанку СРСР та її обласних управлінь. Він представляє собою систему єдиного банку і включає центральний апарат (м. Київ), Кримське республіканське та 24 обл. управління. До функціональних підрозділів НБУ належать обчислювальні, розрахунково-касові центри, регіональні і Центральна розрахункові палати. Структурним підрозділом НБУ є апарат інкасації. Керівним органом НБУ є Правління, склад якого назначається Президією ВР Укр. Голова Правління обирається ВР на 4 роки. НБУ підзвітний ВР і оперативно підкоряється Кабміну Укр. Голова правління входить до складу Кабміну.ВР щорічно затверджує основні напрямки грош-кред. політики, а також розглядає звіт про роботу НБУ і затверджує розподілення його прибутку.Операції НБУ: емісійні оп., організація міжбанківських розрахунків, касове виконання бюджету, кредитні опер., нагляд за діяльністю ком. банків, регулювання норм обов‘язков. резервів, регулювання ліквідності ком. Банків5. Побудова та розвиток НБУ. Його задачi та операцiї.В Українi функц. двохрiвнева банкiвська сис-маю Перший її рiвень представл. НБУ, який виконує роль ЦБ. Разом з управлiнням ЦБ Респ. Крим та держ. банк. установами всiх рiвнiв НБУ утворює єдину сис-му, яка грунтується на спiльнiй грошовiй одиницi i виконує ф-iї резервної сис-ми. Поки Рад. Союз iснував як єдина держава, ф-iї резервн. сис-ми виконував Держбанк СРСР. Пiсля проголошення багатьма колишнiми республ. незал-тi i прийн. рiш-ня про створ. власної банкiвської i грош. сис-ми, цi та iншi ф-iї почали виконувати центр. банки незалеж. республ. НБУ пiдзвiтний ВРУ. Йому належить виключне право випуску готiвки в обiг та її вилуч. вiдпов. до ф-iй резервн. сис-ми. НБУ виконує такi ф-iї: 1) здiйсн. емiсiю грошей та орг. їх кругообiгу; 2) органiз. розрах. мiж банками; 3) обслуговує держборг; 4) провадить операцiї на ринку Цп та валют. ринку; 5) видає комерц. банкам лiцензiї на провед. банкiвських операцiй та провед. операцiй з валютою; 6) здiйснює контроль за дiяльн. комерц. банкiв. НБУ уповноваж. провод. з банками такi оперецiї: 1) надавати комерц. банкам кредити на строк, узгоджений з позичальником; 2) купувати, продавати, здiйсн. iншi операцiї з векселями i чеками, якi мають трьох зобов'язаних по них осiб з вiдомою платоспром., строком оплати протягом 3 мiс. з дати купiвлi; 3) купувати, продавати, зберiгати державнi ЦП; 4) видавати кредити на строк, який не перевищ. 3 мiсяцiв пiд заставу: 1) векселiв, якi оформленi належним чином, у розмiрi, що не перевищ. 90% їх номiнальної варотостi; 2) ДЦП у розмiрi, що не перевищ. 90% їх номiн. вартостi;; 5) купувати i продавати iноземну валюту i плат. документи в iноз. валютi, якi виставл. вiтчизн. i iноземнi банки. НБУ створює й органiзує дiяльн. державної скарбницi республ., забезпеч. зберiгання резервних фондiв грошових знакiв, дорогоцiнних металiв i золотих запасiв, представл. iнтереси України у вiднос. з ЦБ iнших країн, у мiжнар. банках та iнших фiн-кред. установах, де мiжнар. спiвроб. передбачене на рiвнi ЦБ. Стр-ра НБУ така: центральний аппарат, Кримське республ., обласнi управл., розрах. центри при них, регiон. розрах-касовi центри в мiста i районах. 7. Характеристика базових грошей та грошових агрегатів .Розглянемо показники грошової маси : 1) агрегати М1, М2, М3 ; 2) грошову базу . Агрегати - показники тих грошей , які працюють в обороті , знаходяться в розпорядженні тих суб’єктів , які готові випустити їх в оборот . Вони відрізняються між собою на певний елемент , який виражає додатковий ліквідний актив , але з меншим ступенем ліквідності , ніж у попередньому агрегаті До агрегату М1 відносяться найбільш ліквідні грошо­ві елементи. Такими є готівка (банкноти, казначейські біле­ти, розмінна монета), банківські вклади до запитання (трансакційні депозити). Агрегат М2 охоплює елементи, що входять до складу М1, а також строкові та заощаджувальні вклади в депозитних банках, взаємні фонди грошового ринку та ін.. Грошова база - це ніби тіж самі гроші , але розглянуті з позиції Центробанку , в нього включається 2 вида грошей , вся готівкова маса . До неї входять також гроші , які знаходяться на кореспондетських рахунках банків в Центробанку . Агрегат М3 включає елементи, що входять до складу М2, депозитні сертифікати номіналом 100000 дол., строкові угоди про зворотний викуп і позички у євродоларах та ін^ 9.НЕОБХІДНІСТЬ КРЕДИТУ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ. Кредит у ринковій економіці необхідний вже функціонуючому товаровиробникові. Однак ще більшою мірою він потрібний тому, хто тільки прагне організувати виробництво, але не має для цього власних коштів. Для одержання кредиту з розвитком товарного виробництва, особливо коли воно набуває загального характеру, кредит стає обов'язковим атрибутом господарювання. Пояснюється це тим, що внаслідок спеціалізації виробників на виготовленні певних товарів і спричиненого нею кооперування суспільне виробництво перетворюється у величезний замкнений ланцюг тісно пов'язаних між собою ланок Найменше порушення в будь-якій з цих панок може зупинити нормальний обмін товарами між окремими виробниками. Кредит допомагає уникнути кризових явищ. Отже, можна зробити висновок, що необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою с наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника, а конкретними причинами, що обумовлюють необхідність кредиту,— коливання потреби в ' коштах та джерелах їх формування як у юр, так і у фізичних осіб. Коли у одних з них кошти вивільня- ються , іншим їх не вистачає. Ця суперечність розв'язується іа допомогою кредиту, котрий необхідний позичальнику для розширення вир-ва, повнішого забезпечення власних потреб. 10. Особливості формування та розвитку комерційних банків в Україні.До 1990 року Україна не мала власної банківської системи, діяли лише філії союзних банків. Формування банківської системи України розпочалося з прийняття ВР закону “Про банки і банківську діяльність” 20.03.91р. З-н обумовив основні принципи банківської системи, були визначені задачі ЦБ і комерц. банків, були визначені правила їх взаємовідносин. Українська банківська система пережила складні часи гіперінфляції, коли стримувався розвиток грош. ринку і його інструментів. Це позбавило наші банки необхідного досвіду для їх повного використання. Більшість укр. банків можна віднести до універсальних, бо в період інфляції вони були вимушені розширити спектр послуг. Спеціалізованим залишився тільки Ощадбанк України, який зараз займає домінуюче положення на ринку заощаджень (система ощадних кас). Найбільш відомим представником кредитних товариств є Експобанк. Але розвиток кредитної кооперації на Укр. затримується: 1.Затримкою приватизаційних процесів, розвитку малого бізнесу; 2.Затримкою прийняття законодавства, що регламентувало б діяльність кредитної кооперації.За останні роки відбулися істотні зміни в банківській системі. Комерційні банки перестали створюватись, а почали зникати або об‘єднуватись. Це можна пояснити значним збільшенням нормативного мінімуму уставного капіталу банку(2 млн. екю). Завдяки переходу з 1998 року на новий міжнародний план рахунків посилився контроль за ком. банками з боку НБУ. Зараз українські банки надто малі щоб конкурувати з іноземними банками, щоб інвестувати великі проекти у сфері виробництва. Тому є загроза витіснення іноз. банками українських банків. Але підвищивши нормативний розмір уставного капіталу ком. банків, можна сподіватися на створення великих універсальних банків шляхом об‘єднання малих.^ 11.СУТЬ ТА ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ ГРОШОВИХ СИСТЕМ.Грошова система — це форма організації грошового обі­гу в країні. Вона є кладовим елементом господарського мех-му і регулюється законами,встановленими державою.Грошова система країни формується історично, що по­значається на структурі та змісті її елементів. Основними елементами грошової системи є 1 Найменування грошової одиниці (національної валю­ти), як правило, иникає історично. 2 Масштаб цін — історично обумовлений елемент рошо­вої системи, що визначає ваговий вміст у грошовій одини­ці металу, який у відповідний період виконував роль гро­шей. Установлений державою золотий (чи срібний) вміст грошей виступав важливим елементом системи ціноутворення в країні.Через масштаб цін можна було вимірювати і порівнювати ціни б.я. товарів, а також вираховувати валютні курси країн.В умовах обігу паперових грошей м.ц. втратив своє значення елемента гр.системи. Демонетизація золота призвела до відміни в 70-х рр офіційного м.ц. В сучасних теоріях м.ц. тлумачиться як одиниця розрахунків .М.ц.-це величина гр.одиниці.Він встановлюється державоюпри запровадженні нової гр.одиниці.Може змінюватися стихійно під впливом інфляційних процесів.Через м.ц. гроші виконують ф-цію міри вартості.3)Валютний курс - цеспіввідношення між грошовими оди­ницями (валютами) різних країн. Він являє собою своєрід­ну «ціну» валюти однієї країни, виражену, в.валютах інших країн. Залежно від типу грошової системи валютний курс може визначатися р_иіікдм або встановлюватися державою в особі уповноважених нею на те органів. 4 Види готівкових грошових знаків, що мають законну платіжну силу. Держава визначає види готівкових грошових знаків, що мають статусз аконного платіжного засобу на її території. До них відносяться: банківські білети, казначейські біле­ти та розмінна монета. Суттєва відмінність грошових біле­тів полягає у механізмі їх емісії — порядку випуску в обіг та вилучення з нього. При бюджетній емісії, яка проводи­ться спеціальним органом міністерства фінансів (казначей­ством), в обіг випускаються казначейські білети. Кредитна емісія обумовлює випуск банкнот. Банківські білети над­ходять у сферу обігу в зв'язку, з видачею кредиту, його по­гашення обумовлює вилучення грошових знаків з обігу. 5 Регламентація безготівково­го обороту.Основним компонентом грошової маси в сучасних умо­вах є не готівкові знаки, а залишки на рахунках у банках та небанківських кредитних установах. Вони використову­ються для платежів шляхом перерахувань коштів з рахунку платника на рахунок їх одержувача. Принципи функціо­нування грошей, записаних на рахунках («грошей безго­тівкового обороту» або «електронних» в умовах проведен­ня платежів на базі електронно-обчислювальної техніки), визначаються державою через регламентацію- безготівково­го обороту. Вона включає визначення сфер готівкових та безготівкових розрахунків і режиму використання грошей на рахунках, форми розрахунків, порядок платежів тощо.6 Державний апарат,який здійснює регулювання гр.обігу . Операції щодо готівкових і безготівкових розрахунків здійснюють банки та небанківські органи. Однак безпосереднє регулювання гр.обігу здійснюють банки,що зумовлює виділення їх як самостійного елемента гр.системи.Механізм регулювання визначається побудовою самої банківської системи- орг-ції за однорівневим чи дворівневим принципом.^ 13 .ПОПИТ НА ГРОШІ.Термін «попит на гроші» здається парадоксальним, оскільки грошам притаманна загальна споживча вартасть. За таког підходу попит на гроші повинен визначати іх пропозицію. Насправді попит га гроші означає попит на певний запас грош. Попит на гроші – це потреба економ. агента в готівкових і безготів- кових грошах на певний момент часу іншими словами ПГ визначає яку частину свого портфепя активу суб'єкти бажають тримати у формі грошей, а не в іншах видах активів. Чим більше касових активів тим більше попит на гроші Кейнс у своій теорії – ліквідності виділяв 3 мотиви що спонукають суб'єктів тримати частину свого богатства у ліквідній формі. 1. Трансакційний – пов'язаний з потребою людей в грошах для здійснення розрахунків. 2Завбачливості – виникає через бажання забеспечити у майбутньому можливість розпоряджатися грошима у випадку непередбачуваних витрат. Велечина попиту на гроші в обох зазначених мотивах залежить від розвитку банк. системи (як легко можна перетворити неліквідні активи у ліквідні), соціальної структури суспільства ( багаті люди заощаджують більше, ПГ в них пропорційно менший чим в бідних людей), умов оплати праці. В цих двох мотивах грош. служать для розрахунків тому ці два мотиви часто об'єднують і називають Трансанційним попитом на гроші. 3Спекулятивний мотив випливає з підвищення ризику зберігання актиів у відмінних від грош. формах. Доходи можуть розміщуватися в грошах а також в інших фінанс. Активах. Гроші які не викор-ся для трансакций Кейнс назвав спекулятивним залишком. На відміну від касових залишків вони приносять доход , але містять ризик. Коли ростуть ПС то зростає альтернативна вартість для власників грошей. Альтернативна вартість – це втрата доходу через зберігання активівіу ліквідній але малодоходній формі. Напр.5% облігація для власника 100гр. Є альтернативною вартістю в розмірі 5 грн. Коли ринкова норма % падає то вигідніше перевести активи в готівку щоб уникнути втрат і ризику. Цю ситуацію Кейнс назвав спекулятивним мотивом більш того Кейнс змоделював ситацію коли при дуже низькій ПС попит на гроші стає практично необмеженим тобто в ліквідній формі тримаються всі гроші які пропонуються банк. системою. Ця ситуація носить назвук пастка ліквідності. Спекулятивний мотив визначає спекулятивний попит на гроші. Фактори від яких залежить ПГ: 1.Реальний доход(на макрорівні ВВП,) зростання доходів а також кіл-ті товарів потребує більше грош. для забеспе-ня обміну а тому призводять до збільшення ПГ. Мd=f (y), Рівень цін Р. Підвищен- ня цін потребує більше грош. для обміну товарів. Ріст цін також негативно впливає на схильність до заощадження оскільки інфляція є додатковою альтернативною вартістю. Чим більше зростання цін тим більше ПГ. Мd=f (y. P)3. Рівень ПС . Чим више ПС тим нижчий ПГ і навпаки В загальному вигляді функціональна залежність Мd=f (P.Y.R ) оскількі рівень ці н і ПС є альтернативними вартостями то їх можна представити як єдину альтернативну вартість. Md=f (Y.R.) Формула попиту на гроші. 4. Швидкість обігу грош. од..Сучасна монетарна теорія трактує w як залежну велечину від процента. Швидкість обігу грош. од. V падає прямо пропорціонально із зменшенням номінальної норми % і навпаки . Md=PY\V(R). Рівняння обігу^ 14БАНКІВСЬКАСИСТЕМА:СТРУКТУРА.ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ.ФУНКЦІЇ..Банк.система-це законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фін посередників гр. ринку,які займаються банків. діяльністю.До банків.діяльністі відноситься комплекс посередницьких операцій: Приймати грошові вклади від кліентів,надавати клціентам позички і створювати нові платіжні засоби,здійснювати розрахунки між кліентами.Виконання цих операцій можна вважати визначальною економічною ознакою банку взагалі.Банківська система-це не просто механічне об'єднання банків,що функціонують в економіці краіни,а це система що має своі особливі призначення і специфіч. функції, та включає всіх посередників грош. ринку ,як банківських так і небанківських на відміну від кредит.системи.За своєю структурою Б.С.різних краін істотно відрізняються,але ряд ознак властиві всім банків.системам що функ- ціонують в ринковій економіці. По-перше,це двох рівнева іх побудова. На першому рівні знаходиться ЦБ,на який законодавчо покладаються повноваже- ння по координації зусиль кожного з банків по підтриманню сталості нац.грошей та забеспеч сталості функціонування всієї банк. системи. На другому рівні Б.С. знаходяться решта банків,які в Украіні прийнято називати комерц. Банками. Вони покликані обслуговувати економічних суб'єктів.Другою ознакою Б.С. краін з ринковою економ. є наявність законодавчо встановленоі системи обмежень,страхування,нагляду і контролю банківс. діяльністю.Для Б.С. краін властива і така ознака як створення специфічної інфраструктури міжбанківського призначення,яка забеспечує координацію та об'єднання зусиль банків при використанні окремих операцій на гр. ринку.Отже Б.С.-це специфіч.економ.та організаційно правова структура, що запеспечує функціонування гр.ринку,та економіки в цілому.Вона повина виконувати такі функції: Трансформаційну створення платіжних засобів та регул-ня гр.маси; запеспечення сталості Б. діяль- ності і гр. ринку.Трансформаційна функція зумовлена посередницькою місією банків. Мобілізуючи вільні гр.кошти одних суб'єктів ринку і передаючи їх різними способами іншим суб'єктам банки мають можливість змінювати (трансформувати):строки гр. капіталів,їх розміри, фінансові ризики. Трансформаційні функції га гр.ринку виконує кожний вид банків,що входить в Б.С.. А Б.С. надає цим функціям нові якості-робить іх більш масштабними і ефективними; збільшує рівень трансформації в часі,в обсягаг та просторі,знижує рівень фіін.ризиків.Тобто Б.С. виконує особливу трансформаційну функцію на гр.ринку. Функція створення грошей і регулю- вання гр.маси полягає в тому,що банків.система оперативно змінює иасу грошей в обігу, збільшуючи чи зменгшуючи ії,відповідно до зміни попиту на гроші.Іншими словамиБ.С.керує пропозицією грошей.Ця функція здійснюється за допомого. Механізму обов'яз.резервування,та грошово-кредитної мультиплікації.Функція запеспечення сталості банків та гр. ринку стабілізаційна пов'язана з над звичайно високою ризиковість Б.діяльності. виконання Б.С. цієї функції проявляється двояко: в принятті ряду законів,та інших нормативних актів, що регламен- тують діяльність всіх його ланок-від ЦБ до вузько спеціалізованих ком. банків; в створенні діевого механізму держ.контролю і нагляду за дотриман- ням цих законів та за діяльністю банків взагалі. .ПОНЯТТЯ БАНКУ ТА БАНКІВСЬКОІ СИСТЕМИ В ЗУ "Про банки і банк. діяльність" (березень 1991р) банком названо будь-яку установу, що виконує функції кредитування, касового і розрахункового обслуговування народного господарства та здійснює Інші банківські операції, передбачені цим законом. Банк в правовому відношенні — це будь-який фінансовий посередник, що виконує одну або декілька операцій, віднесених законом до банківської діяльності.Банк в економ.розумінні- це фінансовий посередник, який виконує комппекс базових операцій грошового ринку: мобілізацію коштів, надання їх в позички, здійснення розрахунків між економічними суб'єктами Універсальні банки — банки, що виконують всі базові та будь-які інші операції на гро­шовому ринку. Спеціальні банки — банки, що виконують лише частину базових операцій на грош. ринку. Банківська система — законодавче визначена, чітко структурова-на сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діпльністю. За соос.с струїстурсіїп бпніпзські системи різних країн істотно відрізняються Разом з тим е ряд ознак, які властиві всім банківським системам, що функціонують в ринковій економіці Це, перш за все. ввоур/вневв їх побудова. На першому рівні знаходиться один банк (або декілька банків, об'єднаних спільними цілями і завданнями. Такій установі надається статус і центрального банку. На нього покладається і відповідальність за вирішення і макроекономічних завдань в грошово-і кредитній сфері, перш за все — підтримання сталості національних грошей та І забезпечення сталості функціонування всігі банківської системи Хоч ці завдання вирішуються за участю всіх банків, проте успіх може бути досягнутий тільки при відповідній координації зусиль кожного з них , Покладається така координація на центральний банк, для чого він законодавче наділяється відповідними повноваженнями і На другому рівні банківської системи зна-• ходяться решта банків, які в Україні прийнято : називати комерційними банками15. Платiжний баланс та золотовалютні резерви.На загальному фонi iнтернац. господ. життя складується складна мозаїка взаїмовiдносин; перевага одних країн в одних сферах мiжнародних зв'язкiв, супроводж. вiдставан. або слiдуванням за лiдером в iнших. Багатогранний комплекс вiдн. знаходить вiдображ. в балансов. рах-ку країни, який за традицiєю називається платiжним балансом. Платiжний баланс - балансовий рах-к мiжнар. операцiй - це вартiсне вираж. усього комплекса мiжнародн. зв'язкiв країни у формi спiвввiдн. надходжень i видаткiв. Баланс. рах-к мiжнар. операцiй являє собою кiлькiсне i якiсне вартiсне вираження масштабiв, структури i характеру зовнiшньоекон. опер. країни, її участi в свiтовому господарствi. В останнiй час в доповнення до платiжного баланса, який мiстить данi про рух потокiв цiнностей мiж країнами, складається баланс мiжнар. активiв та пасивiв країни, вiдображ.її мiжнар. фiн. стан в категорiях запасу. Платiжний баланс має таку стр-ру: 1) торгiвельний баланс; 2) баланс послуг та некомерц. платежiв; 3)баланс руху капiталiв та кредитiв. Iсторично зовнiшня торгiвля виступає начальною формою мiжнар. екон. вiдносин, зв'язуюче нацiональнi госп-ва в свiтове, тому показники зовнiшньої торгiвлi традицiйно займають важне мiсце в плат. балансi. Спiввiднош. експорту та iмпорту складає торгiв. баланс. Взагалi велику увагу придiляють аналiзу актива чи дефiцита торгiвельного баланса. При цьому, звiсно, активне торгове сальдо є бiльш вигiдним для країни.Баланс послуг включає в себе платежi та надходження по трансп. перевозкам, страх., електронн., телефгр. i др. видам зв'язку, мiжнар. туризму i т.п.Баланс руху капiталiв i кредитiв виражає спiввiдн. ввозу та вивозу державних та приватних капiталiв, наданнi та отриманнi кредитiв. За економiч. змiстом цi операцiї дiляться на двi категорiї: мiжнародний руч пiдприємню та ссудного капiталу. Пiдприємн. капiтал - прямi закордоннi iнвест. та портфельнi iнвест. Мiжнар. рух ссудного капiталу роздiл. по принципу строковостi: на довго- та середньостроковi займи та кредити; на короткостроковi (менше року). Оскiльки облiк короткосторк. капiталу особливо важко здiйснювати включається стаття "Помилки та пропуски", що слугує для коректировки балансу.Заключнi статтi плат. балансу вiдобр. операцiї з лiквiдн. вал. активами, в яких беруть участь держ. вал. органи, в рез-ту чого змiнюється величини та складу централiз. офiцiйних золотовал. резервiв.^ 16 .ПРОПОЗИЦІЯ ГРОШЕЙ. Грош. масса складаеться з грошей ЦБ та грошей комерц. Банків. Всі гроші- це боргові забовязаня по відношенню до банків. Центр. Питання-як гроші попадають в економіку. Фрідмен оперував терміном, що в перекладі означає розкидання. Гроші ЦБ утворюються шляхом:1.емісіЇ банкнот, що є монопольним правом ЦБ. 2. Кредитування ком.банків. 3.Купівля активів у банківського небанк.сектора (ЦП,валюта). 4.Кредитування уряду(пряме кредитування заборонено).Гроші ком. банків виникають в результаті: 1.Кредитування кліентів. 2. Купівля активів у небанківського сектора.(цп,валюта). Для про ведення емісійних (активних ) операцій ЦБ не обов'язково мати в наявності ресурси (пасиви). Являючись емісійним центром, ЦБ може довільно утворювати пасиви для своїх активних операцій.(викор-ти актив як власний пасив). Напр. Операціонист ЦБ перераховує1000 гр. Ком банку в балансі це відображається так:А:кредити банка 1000 1000 П: гроші в обігу1000 1000 грошова масса збільшилась на 1000 грн. Додаткові кошти було створено за допомогою уявних вкладів- це кошти утворені в результаті активних операцій Емісійна функція це прероготиваЦБ. Ком.Б. теж створюють нові гроші в рез-ті своїх активних операцій, напр. Кредитування клієнтів. Процес проектування нових грошей ком. Б. Називають депозитно- чековою емісіею , або вторинною емісією, мультиплікативною експансією. Ком. Б. Надає кредит гр. Маса збільшується. Цьго не помітно по одному банку. Проте виданий кредит потрапляє в пасив іншого банку.Банк. система як єдине ціле може робити те на що не здатен один банк. Мультиплікативне (багатократне) роззміщення депозитів обмежується ЦБ. Усі банки забовязані частину своїх залучених коштів тримати у вигляді обовязкових резервів на кореспонденському рахунку в ЦБ і в касі ком. банку.Коли ЦБ пропонує 1000 грн він повинен порахувати скільки реально складе гр. Масса. Величина гр. Мультиплікатора m=1/г, m – гр. Мультиплікатор. r – велечина обов»язк. резерву, норма ОР. Обсяг емісії Цб виражає грош. базу. Грош. база В=R+C це кошти, що створюють основу для розширення депозитів, де В=грош.база.R – резерви ком.банків ( в тючю і надлишкові резерви). С- готівка поза банками. Грош. база є резервними грошима, їх ще називають грошима підвищеної сили.ЦБ безпосередньо здійснює вплив на гр. Базу. Пропозиція грошей визначається Мs=ВхМ. Впливати нагр. Мультиплікатор важко, оскільки крім норми ОР на його велечину впливають такі фактори:1Відтік готівки- збільшення попиту економ.агентів на готівку зменшує можливість банків здійснювати депозити т.я.зменш-ся банк. резерви. Мs=C+D готівка+депозити до запитання. Перевага між готівкою і депозитами хар-ся коефі- ціентам готівкам або коефіціентом депонування. С= С\D. 2.Збільшення надлишкових резервів. Співвідношеня між надлишковим резервами та депозитами позначено як С. M= 1\R+C+L. Мs=ВхМ=(R+C)хМ=(R+C)х1\r+c+L=R+C\r+c+L.Гр.пропозиці. забеспечую банківська система ЦБ обмежений у контролі за пропозицією грош., оскільки він не може безпосередньо впливати на попит на готівку.Вирахуємо пропозицію грошей. Кd=C\D=M0\D. Мs=RdхD+D(1+C)хD.D=M\1+Kd. Співвідношення між резервами і депозитами наз-ся коєфіцієнтом резервування. Кr= R\D.^ 17.ХАРАКТЕРИСТИКА КОМЕРЦІЙНОГО КРЕДИТУ:СУТЬ СУБ'ЄКТИ ЗНАЧЕННЯ СТАН, ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ. Комерційний кредит-один з видів кредиту. Надається одним підпріємством іншому у виI=r+n, звідки номінальна ставка % є сумою реальної ставки і темпа інфляції. У відповідності з рівнянням Фішера збільшення темпа інфляції на 1% викличе збільшення номінальної ставки % на 1%. Але рівень цін залежить не лише від теперішнього рівня пропозиції грошей, а й від очікувань на майбутнє. Якщо Центральний Банк проголосить майбутнє зростання пропозиції гршей, але залишить її теперішній рівень без змін. Якщо люди повірять йому, то вони будуть очікувати швидкий ріст грошової маси і прискорення темпа інфляції. В зв*язку з ефектом Фішера це призведе до збільщення номінальної ставк