МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВАУКРАЇНИ АГРАРНИЙ КОЛЕДЖ УПРАВЛІННЯ І ПРАВА ПОЛТАВСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АГРАРНОЇ АКАДЕМІЇЕкономічна теоріяметодичні вказівки для самостійного вивчення дисципліни для студентів юридичного відділенняПолтава 2011 Методичні вказівки для самостійного вивчення дисципліни «Економічна теорія» Укладач: Біловод Р.Т., викладач економічних дисциплін Аграрного коледжу управління і права ПДАА Затверджено на засіданні циклової комісії економічних дисциплін Протокол №____ від «__»___ 20_ р. Зав. циклової комісії____Р.Т.Біловод Зміст Тематичний план дисципліни...............................................................4Тема 1. Предмет і метод економічної теорії........................................5Тема 2. Економічні потреби і виробничі можливості суспільства....7Тема 3. Економічна система суспільства ............................................9Тема 4. Економічні відносини власності ...........................................11 Тема 5. Форми організації суспільного виробництва.......................13Тема 6. Гроші. Товарно-грошові відносини ......................................14Тема 7. Ринок як економічна форма організації суспільного виробництва .........................................................................................17Тема 8. Структура та інфраструктура ринку .....................................20Тема 9. Підприємство і підприємництво............................................22Тема 10. Капітал. Витрати виробництва і прибуток ........................24Тема 11. Форми суспільного продукту в процесі відтворення........25Тема 12. Економічне зростання і його чинники. Економічні цикли.....................................................................................................27 Тема 13. Державне регулювання національної економіки .............28Тема 14. Світове господарство. Форми міжнародних економічних відносин ...............................................................................................30Тема 15. Економічні аспекти глобальних проблем ..........................32^ ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА....................................................................34Додаткова ЛІТЕРАТУРА................................................................36Тематичний план дисципліни № Назва теми Денне відділення Заочне відділення Всього Лекції Семінари Самостійна робота Самостійна робота Всього Лекції Семінари Самостійна робота 1. Предмет і метод економічної теорії 2 2 4 3 2. Економічні потреби і виробничі можливості суспільства 2 2 4 3 3. Економічна система суспільства 4 2 2 5 3 4. Економічні відносини власності 4 2 2 6 2 3 5. Форми організації суспільного виробництва 4 2 2 7 3 6. Гроші. Товарно-грошові відносини. 5 2 2 1 5 3 7. Ринок як економічна форма організації суспільного виробництва. 4 2 2 6 2 4 8. Структура та інфраструктура ринку 6 2 2 2 5 3 9. Підприємство і підприємництво 4 2 2 7 3 10. Капітал. Витрати виробництва і прибуток. 6 2 2 2 7 2 3 11. Форми суспільного продукту в процесі відтворення 3 2 1 7 2 3 12. Економічне зростання і його чинники. Економічні цикли. 3 2 1 4 3 13. Державне регулювання національної економіки. 3 2 1 5 3 14. Світове господарство. Форми міжнародних економічних відносин. 2 2 5 3 15. Економічні аспекти глобальних проблем. 2 2 4 3 Всього 54 16 12 26 54 4 4 46 Методичні рекомендації допоможуть студентам засвоїти питання, які винесені на самостійне опрацювання, оволодіти термінологією з визначених тем, допоможуть студентам розібратися з проблемами, які існують в сучасній економіці. ^ Тема 1. Предмет і метод економічної теорії Економічна наука не дає готових рекомендацій, які застосовують безпосередньо в господарській політиці. Вона виступає скоріше методом, ніж ученням, інтелектуальним інструментом, технікою мислення, допомагаючи тому, хто володіє нею, робити правильні висновки. Дж. КейнсПитання1. Який стан розвитку економічної думки відзначався утворенням економічних таблиць?2. Обґрунтуйте термін А. Смітта “невидима рука”.3. Що ви розумієте під методологією курсу «Економічна теорія». Обґрунтуйте суть загальноекономічних методів аналізу.Література: 2-4; 6-13; 15- 19, 22- 29.! Перша тема у вивченні курсу “Економічної теорії ” потребує особливої уваги, оскільки вона дає установку на вивчення всього курсу і охоплює такі проблеми, які будуть детально вивчатися у майбутньому. Економічна теорія належить до суспільних наук, і вивчає такі суспільні відносини і закони, які належать до базових у житті суспільства, оскільки вони є складовою суспільного виробництва (економіки). Об’єктом економічної теорії є економічне життя суспільства, тобто економіка. Термін „економіка” походить від двох давньогрецьких слів „ойкос” – будинок, господарство і „номос” – закон, вперше цей термін застосував Аристотель (ІІІ ст. до н.е.). Необхідно звернути увагу на методологічні ідеї основних теоретичних напрямів економічної теорії, які формували і продовжують розвивати сучасну економічну думку:меркантилізм (Монкретьєн);школа фізіократів (Ф Кене та А.Р.Ж.Тюрго);класична політична економія (У.Петті, А.Сміт та Д. Рікардо);вульгарна буржуазна політична економія (Т. Мальтус);марксиська політична економія (К.Маркс, Ф Енгельс, В.Ленін);історична школа (В.Рошер, Б.Гільдебранд, М.Вебер);неокласична економічна теорія;маржиналізм (К.Менгер, У. Джевонс, А.Маршалл);монетаризм (М Фрідмен);інституціоналізм (Д.Коммонс, Дж.Гелбрейт);кейнсіанство (Дж.Кейнс, П.Самуельсон). Необхідно простежити еволюцію економічної думки в Україні від найдавніших часів до сучасності. У ХІХ – ХХ ст. українські економісти проводили цінні дослідження, значимість яких часто виходила за національні межі, здобуваючи високе світове визнання. Розвиток української економічної думки пов’язаний з іменами Ф.Прокоповича, В.Каразіна, І.Вернадського, М.Зібера, І.Франка, А.Антоновича, М.Бунге, Д.Піхна. Відомі українські вчені Євген Слуцький, Сергій Подолинський та Михайло Туган– Барановський ще за життя здобули міжнародний авторитет. Необхідно чітко з’ясувати предмет економічної теорії тобто, що вона вивчає. Економічна теорія вивчає всю систему економічних відносин в їх єдності і взаємодії з обмеженими продуктивними силами та політичними, ідеологічними і соціальними інститутами суспільства. Вона, пізнаючи закони, показує, як люди і суспільство мають здійснювати кінцевий вибір рідкісних ресурсів, як найкраще виробляти різні товари і послуги, розподіляти і обмінювати їх з метою максимального задоволення потреб людей. Економічна теорія використовує різноманітний інструментарій для дослідження економічного життя суспільства: всезагальні методи та різні конкретні способи і прийоми. До останніх належать: метод наукової абстракції, індукція і дедукція, принципи єдності логічного й історичного, статистичні спостереження, збирання і упорядкування фактів, використання числових прикладів та ін. Економічна теорія виконує перш за все пізнавальну функцію: вивчає і пояснює процеси та явища економічного життя на основі наукового доказу. Крім того, вона виконує практичну, ідеологічну та теоретико - методологічну функції. ^ Запитання для самоперевірки та завдання1. Давньогрецькі мислителі визначили економіку як науку про домашнє господарство. Прокоментуйте це положення. 2. Чому, на вашу думку, необхідно вивчати курс економічної теорії?3. Охарактеризуйте цілі та функції економічної теорії як навчальної дисципліни.4.Доведіть, чому сьогодні широка економічна освіта – одна з найважливіших загальнолюдських цінностей, без який неможливий подальший прогрес цивілізації.5.Які економічні умови визначили виникнення й становлення економічної теорії як науки? 6.Визначте основні етапи розвитку економічної думки. 7. Розкрийте основні риси сучасної економічної науки.8. Спробуйте сформулювати основні завдання, що ставить суспільство перед економічною наукою. 9.Дайте визначення основних методів економічного аналізу. 10.Чим була обумовлена еволюція економічних теорій та напрямів?11.Визначте основні напрями сучасної економічної думки.Тема 2. Економічні потреби і виробничі можливості суспільстваЛюдина зі своїми потребами і своєю владою над засобами задоволення останніх складає вихідний і кінцевий пункт всілякого людського господарства. К.МенгерПитанняОбґрунтуйте суть економічних інтересів.Виробничі можливості суспільства та продукт виробництва. Межа виробничих можливостей.Література: 2-4; 6-13; 15-19; 22- 29.! Тема з’ясовує основну суперечність економічної діяльності, суть якої полягає в тому, що прагнення людства задовольнити зростаючі потреби, наштовхується на відносну обмеженість ресурсів. Чи існує механізм вирішення цієї суперечності? Основу економічної теорії складають два фундаментальні положення: 1) матеріальні потреби суспільства необмежені; 2) економічні ресурси, які використовуються у виробництві товарів і послуг для задоволення цих потреб, обмежені або рідкісні. У сучасному суспільстві люди мають широке коло потреб. Потреба – це внутрішні спонукальні мотиви діяльності. Наука, культура, держава – усе це людство може дозволити собі тільки тому, що економіка дає можливість задовольнити його основні матеріальні потреби. Звичайно, людина не обмежується тільки цим. Її потреби різноманітні. Тому американський соціолог А. Маслоу запропонував спеціальну “піраміду потреб”. Фундаментом найвищих людських потреб є основні матеріальні потреби і саме їх задовольняє економіка. Потреби можна класифікувати за різними ознаками. Матеріальні потреби людей практично безмежні. Під економічними ресурсами розуміють усі природні, людські та вироблені людиною ресурси, які можуть бути використані в процесі створення товарів, послуг та інших благ. Реально залучені в процес виробництва ресурси називаються факторами виробництва. Усі економічні ресурси, або фактори виробництва мають одну властивість: вони рідкісні, або існують в обмеженій кількості. Поняття обмеженості є фундаментальним для економічної науки. Воно означає, що для кожної людини, для суспільства в цілому більшість благ і товарів обмежена, тобто їх немає в такій кількості, щоб задовольнити усі існуючі потреби. Звідси виникає необхідність робити правильний вибір з обмежених можливостей. Проблема вибору складна тим , що, надаючи перевагу одному виду благ, ми одночасно повинні відмовитися від споживання інших. Обмеженість, вибір і альтернативна вартість застосовуються для пояснення кривої виробничих можливостей. З назви видно, що вона позначає межі (обсяги) максимально можливого одночасного виробництва двох товарів (комп’ютерів та продуктів харчування) за умови повного використання обмежених ресурсів. Затрати, пов’язані з виробництвом товарів, в економіці називають витратами. Переводячи ресурси з виробництва одного товару на інший (з комп’ютерів на продукти харчування), ми змушені втрачати певну кількість цього товару, платити витрати у вигляді альтернативної вартості. Витрати, зумовлені відмовою від одного товару на користь іншого, називаються додатковими витратами. Це витрати, зумовлені згаяними можливостями. Крива виробничих можливостей є опуклою, а не прямою лінією. Вона корисна для розуміння того, що таке економічне зростання. Економічне зростання призводить до збільшення обсягу національного продукту. При цьому крива зміщується вправо. Положення кривої виробничих можливостей в майбутньому буде залежати від того, який вибір суспільство зробило сьогодні, - на користь споживчих товарів чи інвестицій. Необхідно постійно збільшувати інвестиції у виробництво нових машин, іншого обладнання, у розвиток нових досліджень, фундаментальних наук, в освіту, що дасть можливість економіці виробляти більше товарів та інших благ. А це вимагає розумного поєднання інтересів споживачів та інтересів інвесторів.Запитання для самоперевірки та завдання1. Що таке первинні потреби, яке значення вони мають у житті людини? 2. Які ще види потреб ви знаєте? 3. Сформулюйте сутність закону зростання потреб.4. Для чого потрібні знання про тенденції і перспективи розвитку потреб та їх структурні зміни? 5. Що таке інтерес, як він виникає, на чому ґрунтується?6. Яка відмінність між економічною потребою та інтересом? Перелічіть суб’єкти й об’єкти економічних інтересів. 7. Що описує крива виробничих можливостей? 8. Як досягається єдність економічних інтересів у суспільстві?9.Чому суперечлива взаємодія інтересів та потреб є рушійною силою соціально – економічного розвитку?Тема 3. Економічна система суспільства ПитанняТипи й еволюція економічних систем.Визначте структуру суспільного виробництва.Літеретура: 2-4; 6-13; 15-19; 22- 29.! Тема “Економічна система” є логічним продовженням теми, присвяченої проблемі вибору. В умовах обмеженості економічних ресурсів, а отже, і виробничих можливостей, безмежності потреб, суспільству необхідно вибирати та вирішувати, що виробляти, а від чого відмовитися, куди спрямувати економічні ресурси, як розподіляти виготовлені товари. Обмеженість та проблема вибору змушує кожне суспільство формувати таку економічну систему, яка забезпечує вирішення питань: що? як? і для кого виробляти? Отже, причиною існування економічної системи є так званий закон відносної обмеженості (рідкості) ресурсів. Універсальність, тобто всезагальність цього закону полягає у тому, що він діє в усіх формаціях і буде діяти завжди, хоч би яким великим був прогрес виробництва. Жодна економічна система ніколи не може остаточно вирішити проблему рідкості. Економічна система включає в себе різноманітні шляхи, якими люди вирішують завдання використання ресурсів для задоволення своїх потреб. Важливою характеристикою економічної системи є визначення її структурних елементів. Вона складається з трьох основних ланок: продуктивних сил, виробничих відносин і механізму господарювання. Економічна система функціонує за допомогою таких економічних інститутів, як власність, грошова система, урядові органи, податки, гроші, дохід, профспілки, планування. До організаційних механізмів економічної системи належать законодавча система, норми моралі, національні звичаї тощо. Можна виділити два головні критерії, за якими розрізняють економічні системи: форма власності та спосіб прийняття рішення. Головна господарська проблема у всіх системах одна – це проблема розподілу ресурсів. А ось способи її розв’язання можуть бути різними. Звідси і виникає можливість існування різних економічних систем. Економічна наука виділяє такі типи економічних систем: традиційна економіка; система вільного, або чистого ринку; централізовано – планова, або командна економіка; змішана економіка.^ Традиційна економічна система існує в слаборозвинутих країнах. Виробляється тут мало, більшість людей перебувають на межі виживання. Економічне становище людей визначається спадковістю, клановістю та кастовою приналежністю. Традиції в такій системі передаються із покоління до покоління і визначають, які товари і послуги, як та для чого виробляти.^ Ринкова економічна система. У системі даного типу ринок виступає регулятором економічного прогресу. За допомогою таких основних елементів, як попит, пропозиція, ціна та взаємодії багатьох окремих покупців і продавців ринок вирішує питання, що виробляти, як виробляти та для кого виробляти.^ Командна економічна система. У центрі такої системи перебуває держава. Панує централізоване планування. Всі фактори виробництва та природні ресурси охоплені, в основному, державною формою власності. Для вирішення питань „що”, „як” і „для чого” центральні планові органи консультують політичних лідерів, які й створюють плани для системи з централізованою економікою. Чистої ринкової економіки ніде ніколи не існувало. Суспільства з різними культурними носіями та звичаями використовують різні комбінації економічних систем, тому є сенс говорити про змішану економічну систему. В такій системі, економічні рішення з використання факторів виробництва приймають приватні особи, але держава виконує функції, з якими ринок взагалі не може впоратися, або робить це погано. Основним критерієм для зарахування певної країни до тієї чи іншої системи є місце, яке у ній займає інститут власності.Запитання для самоперевірки та завдання1.Учому полягає сутність економічної системи? 2.Які визначення економічної системи існують в економічній науці? 3.Якими критеріями визначається тип економічної системи? 4.Назвіть структурні елементи економічної системи і розкрийте їхній взаємозв’язок. 5.Розкрийте зміст поняття „ринкова економіка” 6. Розкрийте зміст поняття „командна економіка” 7. Розкрийте зміст поняття „змішана економіка” 8.Покажіть схематично структуру продуктивних сил 9.Визначте структуру суспільного виробництва.Тема 4. Економічні відносини власності ^ Де немає власності, там немає справедливості. Д.ЛоккВласність – це крадіжка П. – Ж. ПрудонПитання1.Економічний і юридичний зміст власності.2.Суб єкти та об’єкти власності.3. Визначте шляхи приватизації і роздержавлення.Література: 1-4; 6-13; 15-19; 22- 29.! Приступаючи до вивчення даної теми необхідно звернути увагу, що власність – це складна категорія, яка відображає сукупність суспільних відносин. Існуючі відносини власності закріплює та захищає держава. За допомогою законодавства встановлюються правові норми, які регламентують відносини власності між людьми та суспільстві в цілому. Внаслідок цього вони набувають юридичної форми, а суб’єкти власності наділяються правом власності. Значення власності для економіки полягає в тому, що саме вона встановлює найважливішу частину правил поведінки суб’єктів господарювання; упорядковує економічну взаємодію, є важливим елементом її організації; створює, за певних умов конкретну зацікавленість в ефективному використанні обмежених ресурсів та життєвих благ; визначає мету виробництва та шляхи її досягнення.Суб’єктами права власності виступають держава, громадяни, юридичні особи.^ Об’єкти власності – людський капітал (здатність до праці), природні ресурси (земля та інше), майно (будинки, засоби виробництва, транспортні засоби), результати інтелектуальної праці. Говорячи про зв’язок між суб’єктами та об’єктами власності, розрізняють відносини володіння, використання та розпорядження, які одночасно є економічними, правовими та юридичними категоріями. Форма власності – це її вид, що характеризується за ознакою суб’єкта власності. Вона визначає належність суб’єктові різноманітних об’єктів власності. Основою ринкової економіки, в тому числі і змішаної, виступає приватна власність з її різновидами. Вона зв’язана з товарним виробництвом та обміном, а також із свободою й рівністю приватних осіб як суб’єктів власності. Закон України „Про власність” (1991р.) визначає можливість співіснування у вітчизняній економіці приватної, колективної та державної форми власності. Згідно з цим законом, суб’єктом права державної власності виступає держава в особі Верховної Ради України (загальнодержавна власність) та адміністративно – територіальні одиниці в особі Рад народних депутатів різних рівнів (комунальна власність). Об’єктами загальнодержавної власності є майно органів влади, Збройних сил, оборонні об’єкти, єдина енергосистема, системи транспорту загального користування, зв’язку та інформації, що мають загальнодержавне значення, Національний банк України, кошти державного бюджету, майно державних підприємств тощо. До об’єктів комунальної власності належать, зокрема, майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад, кошти місцевих бюджетів, об’єкти житлово – комунального господарства, майно закладів освіти, охорони здоров’я, культури, місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв’язку та інформації тощо.Запитання для самоперевірки та завдання1.Як в економічній науці відбувається процес еволюції визначення категорії „власність”? 2.Що таке суб’єкт і об’єкт власності? 3.Назвіть суб’єкти й об’єкти державної власності.4.Що є первинним у взаємовідносинах: власність як економічна категорія чи як юридична категорія? 5.Розкрийте специфіку інтелектуальної власності. 6.Розкрийте зміст новітніх тенденцій у розвитку відносин власності? 7.Приватна й суспільна власність: антиподи чи єдність? 8.Розкрийте суть і основні відмінності понять роздержавлення і приватизація.Тема 5. Форми організації суспільного виробництва Для людини немає нічого природнішого за працю, людина народжена для неї, як пташка для польоту і риба для плавання.Ф. ПетраркаПитанняСутність і структура суспільного виробництва. Матеріальне і нематеріальне виробництво.Дайте аналіз товару як економічної категорії.Література: 2-4; 6-13; 15-19; 22- 29.! Матеріальну основу економіки становить виробництво. Його призначення - задовольнити потреби людини і суспільства. Мета теми: розкрити суть виробництва, з’ясувати відмінності між товарною та натуральною формами виробництва, показати роль обміну в умовах товарної форми економічної діяльності. Основним джерелом одержання благ, необхідних для задоволення людських потреб, є виробництво. У процесі виробництва відбувається перетворення ресурсів з використанням людської праці та створення продукту. Воно охоплює величезну кількість взаємопов’язаних виробництв, що утворюють ланцюг від видобутку вихідної сировини до випуску кінцевої продукції. Створення продукту, в процесі якого перетворюються ресурси і використовується людська праця, - і є виробництвом. Залежно від призначення вироблюваної продукції виділяють: виробництво засобів виробництва, тобто засобів, які використовуються у самому виробництві, та виробництво предметів споживання, що використовуються кінцевими споживачами. Виходячи з виду виробленої продукції, виробництво поділяється на матеріальне, інформаційне та виробництво послуг. Виділяють також галузеву (характеризує частку окремих галузей у загальному обсязі виробництва) та територіальну (показує, які галузі та види виробництв зосереджені на даній території) структури виробництва. Розрізняють два рівні виробництва: індивідуальний і суспільний. Історія розвитку суспільства знає дві форми суспільного виробництва – натуральну і товарну. Історично першою виникла натуральна форма організації економічного життя – тип господарства, в якому виробництво спрямоване безпосередньо на задоволення власних потреб виробника. Натуральне виробництво було малоефективним, консервативним, забезпечувало дуже повільний розвиток економіки, тому його витіснило товарне, яке домінує зараз в усіх індустріально розвинутих країнах.^ Товарне виробництва – така форма суспільного виробництва, за якою продукти виробляються не для власного споживання, а для обміну шляхом купівлі – продажу на ринку. Загальна риса товарного виробництва – існування ринку, тобто особливої сфери, в якій відбувається обмін товарів, погодження інтересів виробників і споживачів. Продукт в умовах товарного виробництва набуває товарної форми. Товар має дві властивості: споживчу вартість та вартість. Вартість належить до фундаментальних, вихідних категорій економічної науки. Існує кілька теорій вартості: факторів (витрат) виробництва, попиту і пропозиції, трудової вартості, граничної корисності. Сучасній економіці, в окремі періоди її розвитку, властива натуралізація виробництва, яка негативно впливає на загальну ефективність економіки, гальмує її розвиток. Це вимагає усунення причин, які її викликають.^ Запитання для самоперевірки та завдання1.Дайте визначення й покажіть відмінності між матеріальним і нематеріальним виробництвом.2.Охарактерезуйте основні риси натурального і товарного виробництва.3.Які умови виникнення товарного виробництва? 4.Як ви розумієте економічну відокремленість товаровиробників? 5.Які загальні риси і відмінності простого й розвинутого товарного виробництва? 6.Назвіть основні фактори виробництва і розкрийте їхній взаємозв’язок? 7.Обгрунтуйте суть теорії трудової вартості.Тема 6. Гроші. Товарно-грошові відносини Гроші всюди присутні і, якщо порушити грошовий обіг, порушиться нормальне функціонування усього господарського організму. М. Фрідмен„Гроші зачаровують людей. Заради них вони страждають, задля них вони працюють. Вони вигадують усілякі способи одержати їх та усілякі способи витратити їх. Гроші –це єдиний товар, котрий не можна використати інакше, як звільнившись від нього. Вони не нагодують вас, не одягнуть, не нададуть притулку і не розважать вас доти, доки ви не витратите або не інвестуєте їх. Люди майже все зроблять задля грошей, і гроші майже все зроблять для людей. Гроші – це принадлива загадка, що повторюється і міняє маски”Макконнелл К.Р., Брю С.Л. « Экономикс»Питання1. Грошовий обіг і його закони.2. Визначте фактори формування і суб єкти попиту на гроші.Література: 2-4; 6- 13;15-19;22-29.! Вивчення даної теми слід розпочати із визначення грошей та історії їх походження. Гроші виступають загальновизнаним засобом здійснення обмінних операцій. У теорії грошей розрізняють кілька напрямків, які у той чи інший період домінували в економічній науці. Так, у ХVІ – ХVІІІ ст. виникає кількісна теорія грошей, яка ґрунтується на встановленні залежності рівня товарних цін від кількості грошей в обігу. Найповніше у класичній політичній економії цю теоретичну концепцію розкрив Д.Рікардо. У період первісного нагромадження капіталу набуває поширення металістична теорія грошей, відповідно до якої гроші та дорогоцінні метали ототожнювалися. Подібні погляди розділяли меркантилісти В.Стаффорд, Т. Мен, А.Монкретьєн. Роль грошей в економічній системі проявляється у тих функціях, які вони виконують. Гроші як засіб обігу товарів виступають посередником у процесі реального товарного обміну. Цей процес можна описати формулою: Т1 – Г – Т2 Ця функція виконується грошима тоді, коли купують чи продають певні товари. Саме цю функцію гроші виконують найчастіше. Тривалий час вважалося, що для її виконання гроші завжди повинні бути наявними, реальними, а не уявними. Однак широке застосування останнім часом т. зв. електронних грошей у вигляді банківських карток, з яких їхній власник може проводити оплату товарів та послуг через спеціальні розрахункові системи, змінило уявлення про гроші як засіб обігу. Значна частка розрахунків проводиться без участі готівки, у т. зв. безготівковій формі, що прискорює розрахунки, скорочує витрати банків, торговельних установ тощо. Гроші як міра цінності товару виступають у якості загальноприйнятої міри або одиниці обліку цінності товарів. У цій функції гроші дозволяють виразити цінність того чи іншого товару у національних грошових одиницях. Гроші як засіб збереження цінності або заощадження вчені розуміють як здатність грошей протягом певного часу зберігати відповідну вартість того, що було продано (товарів, послуг), з метою майбутніх покупок. Ця функція пов’язана з такою особливістю грошей, як ліквідність, тобто здатність одного товару перетворюватися в інший товар. Сучасні уявлення про сутність грошей зводяться до того, що гроші визначаються як товар, який здатний функціонувати як засіб обігу, міра цінності та засіб збереження цінності. Грошовий обіг – це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві. Обіг грошей здійснюється на основі притаманних йому законів. Одним з найважливіших є закон, який визначає кількість грошей необхідних для обігу.Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об’єктивно зумовлена грошова маса. Він з’ясовує внутрішні зв’язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей. Порушення цього закону призводить до інфляції – знецінення паперових грошей, яке проявляється в зростанні цін. Інфляція може набувати різноманітних форм: а) інфляція попиту, інфляція пропозиції; б)повзуча, галопуюча, гіперінфляція; в)відкрита, прихована; г)збалансована, незбалансована; д)очікувана, неочікувана. Інфляція – це тяжка хвороба економіки з глибокими соціально – економічними наслідками, і для боротьби з нею держава проводить антиінфляційну політику.Запитання для самоперевірки та завданняОхарактеризуйте основні теорії виникнення грошей.У чому полягає суть грошей?Розкрийте співвідношення основних функцій грошей.Що таке ліквідність грошей?Сформулюйте закон грошового обігу.Що таке валютний курс і якими методами він визначається?Які причини інфляції?У чому суть інфляції? Назвіть її основні типи.Перелічіть основні шляхи подолання інфляції.Тема 7. Ринок як економічна форма організації суспільного виробництва Майже всі головні проблеми в політекономії мають одну і ту ж сутність... як пропозиція та попит взаємно урівноважуються А. Маршалл... Суперечність конкуренції полягає в тому, що кожен повинен бажати для себе монополії, тоді як усе суспільство мусить втрачати від монополії і тому повинно її усунути. К. МарксПитанняУмови існування та функції ринку. Позитивні і негативні риси ринкової економіки.Особливості формування ринку засобів виробництва в Україні.Література: 2-13; 15-19; 22-29.! Основна мета цієї теми - дати цілісну, всебічну характеристику ринку, як форми існування товарного виробництва. Історія розвитку цивілізації свідчить, що найбільш ефективною економічною системою є ринок - механізм, що об’єднує продавців і покупців, кожний з яких є самостійним у своїх діях. Для ринку характерне рівноправне становище його учасників, їх повна економічна відповідальність за свої дії, застосування принципу економічної вигоди. В основі ринкової економіки лежить приватна власність на ресурси та свобода підприємництва й вибору. Її рушійною силою виступає особистий інтерес, а конкуренція виконує роль регулюючого та конкуруючого механізму. Держава в економіці відіграє другорядну роль. Будь – яка економічна система повинна вирішувати три фундаментальні питання: які саме товари та послуги повинні бути вироблені та в якій кількості; як повинні бути використані економічні ресурси у виробництві товарів та послуг; для кого повинні вироблятися товари, тобто яким повинен бути розподіл доходу між членами суспільства. Вільний ринок й вільні ринкові ціни і забезпечують відповідь на ці питання. Споживачі оцінюють товар (платять за нього гроші). Товар, який вибрав споживач, і буде вироблятися. Виробник випускає той товар, дохід від реалізації якого покриє витрати, пов’язані з виробництвом, і принесе прибуток. Прагнення виробників до збільшення прибутків підказує їм, як виробляти товари. Конкуренція змушує зменшувати витрати виробництва, тому розробляється та впроваджується нова техніка, вибирається найбільш економна комбінація факторів виробництва. Врешті, ринок забезпечує товарами тих, хто їх може купити. Ціни на товари відіграють вирішальну роль у формуванні структури грошових витрат споживачів. У межах грошового доходу споживача його переваги та ціни на товари визначають розподіл національного продукту. Усе це робить ринок. Робить об’єктивно, без втручання держави. Цю здатність ринку – ефективно регулювати розподіл обмежених ресурсів і надавати надійну інформацію покупцям і продавцям – А. Сміт назвав „невидимою рукою провидіння”. Покупець не знає продавця, продавець не знає покупця. Обома керує „невидима рука”, забезпечуючи добробут для усіх. Прагнення кожного до багатства приводить до багатства суспільства в цілому. Це твердження економісти називають принципом „невидимої руки”. Його механізм розкривається через здатність ринкових сил інформувати та координувати поведінку учасників ринку, керувати їх діями. Таким чином, зацікавленість в прибутку, а по суті – простий егоїзм, дасть користь усьому суспільству тим, що забезпечить більше товарів і послуг кращої якості. В умовах вільної ринкової економіки ціни встановлюються в процесі взаємодії попиту і пропозиції.Попит в умовах ринку має важливе значення. Він показує кількість товару чи послуг, яку буде придбано за певну ціну в певний період. Попит переважно розглядається з позиції вигідності ціни. Основна властивість попиту виражається через обернений зв’язок між ціною товару та величиною попиту. Економісти назвали цей зв’язок законом попиту. Закон попиту не діє в таких випадках: при ажіотажному попиті, викликаному очікуваним зростанням цін; для деяких рідкісних товарів (золото, антикваріат), які є засобом вкладення грошей; за умови, коли попит переключається на якісніші та коштовні товари(наприклад, переключення попиту з чорно – білих телевізорів на кольорові: зниження цін на чорно – білі телевізори не призведе до збільшення попиту на них). На зміну попиту впливають і нецінові фактори. Якщо попит змінився під їх впливом, то за тієї ж ціни буде вже новий попит, тому на графіку він відображений іншою кривою.Пропозиція визначається кількістю товарів, що пропонується для продажу в певний час за існуючими цінами. Пропозиції притаманні такі властивості, як здатність до обміну та задоволення потреб. Пропозиція залежить від виробництва та його структури. Залежність між ціною та пропозицією вже не обернена, а пряма: із зростанням цін, відповідно, зростає і величина пропозиції. Закон пропозиції показує, що виробники хочуть виробити та запропонувати на продажу більшу кількість товару за високою ціною. Пропозиція, так само як і попит, може змінюватися під впливом нецінових факторів. У результаті взаємодії попиту і пропозиції встановлюється ринкова ціна. Вона фіксується в точці, в якій перетинаються попит і пропозиція. Ця точка називається точкою рівноваги, а цін