Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет
Реферат
з патопсихології
на тему: Психологічна сутність психопатії
Виконала:
студентка ІІІкурсу 321 групи
факультетуанглійської мови
КолотилоЛюдмила
Київ-2008
Зміст
Вступ… 3
1. Загальна характеристика психопатій… 4
2. Клінічні прояви та типи психопатій… 5
3. Динаміка психопатій… 6
4. Лікування та профілактика психопатій… 7
Висновок… 9
Список використаної літератури… 10
Вступ
Кожен з насволодіє характером – неповторним, унікальним набором індивідуальнихособистісних рис. У більшості з нас він не є патологічним. Розцінюватикого-небудь як особистість, що має патологічний характер або особистіснепорушення можна лише у тому випадку, коли його моделі поведінки настількинегнучкі, що перешкоджають повноцінному психологічному розвитку або адаптації. Важливимє розрізнення психопатії та акцентуації характеру. Оскільки їх часто плутають.
Акцентуаціїпроявляються не завжди і не всюди, вони не перешкоджають соціальній адаптації,а також у певних ситуаціях акцентуації можуть сприяти адаптації. Акцентуація –це крайній варіант норми, при якому окремі риси вдачі надмірно посилені,внаслідок чого виявляється вибіркова вразливість відносно певного родупсихогенних дій при хорошій стійкості до інших. Іншими словами, акцентуація єваріантом психічного здоров'я (норми), який характеризується особливоювираженістю, загостреністю, непропорційністю деяких рис вдачі всьому складуособистості і наводить її до певної дисгармонії.
Психопатія, всвою чергу, – стійка аномалія характеру, яка визначає всю психічну подобуіндивідума і заважає її соціальній адаптації. Це патологічний розвиток особистості;тривалий стійкий патологічний стан. Для психопатії характерні: вираженість патологічнихособливостей характеру, тотальність психопатичних особливостей людини та стабільністьпсихічних особливостей людини.
1. Загальна характеристика психопатій
Психопатіївиникають на основі взаємодії природженої або рано придбаної біологічноїнеповноцінності нервової системи і впливу зовнішнього середовища. Проте впливузовнішніх чинників для утворення психопатії недостатньо. Від нормальногохарактеру, на який наклало відбиток неправильне виховання або педагогічна занедбаність,психопатія відрізняється в її основі неповноцінністю нервової системи.Відхилення в поведінці ще не дають підстави зараховувати людину допсихопатичних осіб. Психопатіям не властива прогредієнтність з розвиткомнедоумства і дефекту особистості. Слід також відрізняти психопатії відпсихопатоподібних станів після черепномозкової травми, інфекційних захворювань,інтоксикацій ЦНС, ендокринопатій та ін. Основним диференціально-діагностичнимкритерієм повинно служити те, що до появи психопатоподібних змін при тих абоінших захворюваннях розвиток особистості був нормальним. На відміну відневрозів при психопатії патологічні риси вдачі визначають всю психічну подобу.
При окремих,хоча і достатньо виражених характерологічних відхиленнях, що не досягаютьпатологічного рівня і досить компенсованих, діагноз психопатії такожнеправомірний. Ці акцентовані особистості, детально клінічно описані К.Леонгардом і А. Е. Лічко [5, 6]. Чіткої межі між нормальними і акцентованимиособистостями, так само як і між останніми і психопатіями, немає. К. Леонгардвиділяє педантичні, або ананкастичні; демонстративні, або істеричні; застряючіі збудливі акцентовані особистості у зв'язку з переважанням тих або іншихвластивостей характеру. Друга група (гіпертимні, дистимічні, тривожні,емотивні, афектно-лабільні і афектно-екзальтовані особистосіт) виділена поособливостях темпераменту. У практиці часто поєднуються акцентовані риси вдачіі темпераменту і різних типів акцентуації особистості.
Причинивиникнення психопатії різні. Дисгармонія особистості може виникнути під впливомспадкових чинників, внутрішньоутробних, родових травм, патології ранньогопостнатального періоду. Незрілість психіки виявляється в підвищенійнавіюваності, схильності до перебільшень, фантазій у істеричних суб'єктів; уемоційній лабільності біля збудливих; у слабкості волі біля нестійких; унезрілому мисленні біля параноїчних осіб. Велике значення у формуванніпсихопатії має несприятливий вплив середовища (неправильне виховання, психічнітравми і ін.).
2. Клінічні прояви та типи психопатій
Класифікаціяпсихопатій за П. Б. Ганнушкіним, О. В. Кербиковим, Г. К. Ушаковим:
Збудливапсихопатія
Шизоїднапсихопатія
Психастенічнапсихопатія
Нестійкапсихопатія
Астенічнапсихопатія
Сенситивнапсихопатія
Епілептоїднапсихопатія
Паранояльнапсихопатія
Мозаїчнапсихопатія
Клінічні проявипсихопатій характеризуються наступними особливостями. Особистості, щостраждають цими захворюваннями, відрізняються дисгармонійним складомособистості, вираженість якої призводить до порушень соціальної адаптації.Психопатичні прояви тотальні, тобто виявляються у всіх сферах діяльності, істабільні.
Можливістьадаптації в житті при психопатіях залежить від двох передумов: вираженостідисгармонійної особистості і зовнішніх чинників. Психопатична особистість можебути задовільно адаптована в сприятливих для неї умовах (стан компенсації) ідезадаптована з яскравою вираженістю властивих їй психопатичних проявів, у томучислі і невротичних, за несприятливих умов (декомпенсація).
Психопатіївідрізняються від інших захворювань, у тому числі і від психічних. Психопатіїтісно інтегровані з особливостями особистості, її установками, тоді як хвороби,включаючі і психічні, є чимось чужим для особистості хворого. Динаміка психопатіїмає інші особливості в порівнянні з динамікою хвороб. При психопатії відсутніремісії. У лікуванні психопатії провідне значення належить корекції особистостіі перебудові відношення особистості до себе і оточуючих. Оцінка поширеностіпсихопатій представляє складність. Хворі психопатією потрапляють підспостереження лікарів при декомпенсації їх станів або у випадках порушеннясуспільних законів.
3. Динаміка психопатій
Психопатичніособистості дуже чутливі до різних зовнішніх дій і біологічних змін, щовідбуваються протягом життя. Ці чинники змінюють клінічну картину психопатії,викликаючи загострення психопатичних проявів, тимчасові або тривалі реакції ірозвитку. Такі тимчасові зрушення в стані психопатичних особистостейпозначаються як динаміка психопатій. Поняття «Динаміка психопатій» ввів впсихіатрію П. Б. Ганнушкін. [3]
П. Б. Ганнушкінпідкреслював, що динаміку психопатій можна розуміти широко і вузько. У широкомуплані розглядаються зміни складу особистості протягом життя, під впливомвікового кризу. Така динаміка просліджується і у психічно повноцінних людей,але психопатичні особистості переживають ці критичні періоди особливо бурхливо.Це стосується в першу чергу пубертата. У підлітковому віці (11-15 років) виникаєкрайня емоційна лабільність з «некерованістю» поведінки, афектними спалахами,істеричними проявами.
Юнацький вік(16-20 років) характеризується збереженням підвищеної ефективності і появоюнових інтересів, роздумами над сенсом життя, пошуками свого місця вмайбутньому. Ці прояви у психопатичних юнаків частенько стають гротескними,наближаючись по зовнішньому оформленню до метафізичної інтоксикації абоогульного бездумного заперечення загальноприйнятих авторитетів і формповедінки. Надалі відбувається поступове згладжування загострених психопатичнихособливостей і з виразністю виявляються ті або інші варіанти особистісноїпатології. В. А. Гур’єва, В. Я. Гиндікин розглядають пубертатний період якперіод кристалізації, структуризації психопатій.
У клімактеричномуперіоді психопатичні риси частенько знов загострюються, згладжуючись надалі ізаміщаючись вже атеросклерозними афектними розладами, які нівелюють варіантипсихопатій. У ряді випадків наголошується депсихопатизація [7]. Вікова динамікапсихопатій, будучи ґрунтом для психопатичних экзацербацій, зазвичай не маєвеликого судово-психіатричного значення (окрім загострення в пубертаті). Усудово-експертній клініці головне місце як причина небезпечних дій і якпідстава для напряму на лечение у психіатричні лікарні займають психопатичнідекомпенсації, реакції і розвитку.
4. Лікування та профілактика психопатій
Лікуванняпсихопатії — вкрай складне завдання. Проблема в тому, що психопат майже ніколине усвідомлює себе хворим, а при деяких видах психопатій ще й ображається припершій згадці про можливий візит до лікаря. Проте, психопатія вимагаєлікування, в першу чергу, аби запобігти соціальній дезадаптації хворого.
Слід розуміти,що питання адаптації психопата в нормальному житті визначається його професієюі оточенням. Наприклад, шизоїдні психопати добре приживаються в областіфундаментальних наук, а істеричні в акторських професіях. В той же час,патологічна брехливість, астенія або паранойяльні риси позначаються негативно увсіх випадках.
Розумінняпсихопатії як вродженої аномалії особистості ставить лікарів перед необхідністювикористовувати перш за все механізми компенсації. У зв'язку з цим найважливішароль в профілактиці і терапії психопатій належить педагогічним заходам, а такожсоціальному і трудовому устрою.
Велике значеннямають правильна, з врахуванням індивідуальних особливостей, професійнаорієнтація і трудовий режим, психотерапія.
Прирекомендації професії необхідно пам'ятати про вразливі, ранимі сторонипсихічного складу страждаючих психопатією. Психотерапія застосовується особливошироко.
Медикаментознатерапія має допоміжне значення і дуже індивідуальна. При загостренняхпсихопатії збудливого типу прописують нейролептики. При станах афектногонапруження, тривоги і дисфоріях разом з нейролептиками| призначаютьантидепресанти з седативною або тимонейролептичною дією. Окрім цих препаратів,при медикаментозному лікуванні психопатичних станів (афектна нестійкість,тривожність, емоційне напруження, фобії і ін.) широке застосування знаходятьтранквілізатори.
Нейролептики вмінімальних дозах у поєднанні з легкими антидепресантами або транквілізаторамизнижують афектне напруження, що позитивно позначається на загальному стані ісприяє соціально-трудовій адаптації [8 ].
Ефективність профілактикипсихопатій залежить як від загальносоціальних умов життя особистості, так і відпроведення спеціальних психологічних і медичних заходів – це сім’я, дитячийсадок, школа, інститут і т. д.
Висновок
Психопатії – цегрупа стійких вроджених або набутих характерологічних розладів при загальномузбереженні інтелекту, міжособистісних стосунків, що приводять до порушень, іадаптації в оточенні.
Чітка грань міжпсихопатією і варіантами «нормальних» характерів відсутня. Віднесенняпсихопатії до психічних захворювань умовне, оскільки, на відміну від хвороб, щомають закономірний розвиток (виникнення, течія, результат), психопатіїстабільні, властиві людині протягом всього життя (хоча ступінь вираженостіпатологічних рис вдачі може коливатися) і зазвичай не супроводжуютьсясимптомами різких порушень психічної діяльності (марення, галюцинації і ін.).
Причинамипсихопатій є спадкові чинники, внутрішньоутробні пошкодження плоду, родовітравми, інфекції та інтоксикації в дитинстві, неправильне виховання, негативнісоціальні впливи. Лікування та профілактика психопатій залежить від правильноговиховання в дитинстві, постійного коригуючого вплиу сім'ї, школи, виробництв.колективу; при декомпенсаціях психопатій, а також у важких життєвих ситуаціяхпоказані психотерапія і психотропні засоби.
Список використаної літератури
1. Бурно М. Е. Психопатии — afield.org.ua/force/b4.html
2. Бурно М. Е. Что такое психопатии afield.org.ua/force/b4b.html
3. Ганнушкин П. Б. Клиника психопатий: их статика,динамика, систематика. // Избранные труды. – М., 1964. – www.koob.ru
4. Гульдан В. В. Исследование некоторых механизмоврегуляции поведения при психопатиях. Автореф. канд. дис. М., 1975.
5. Леонгард К. Акцентуированные личности. – М., 1989.– www.koob.ru
6. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера уподростков. Ленинград, «Медицина», 1983 г., 255 с.
7. Семке В. Я. Истерические состояния. – 1967. www.koob.ru
8. Справочник по психиатрии. Под редакцией А. В.Снежневского. М., «Медицина», 1985. – tapemark.narod.ru/psycho/index.html