Особливості формування етнічних стереотипів

МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ВІДКРИТИЙМІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»
ХЕРСОНСЬКАФІЛІЯ
Кафедрапсихології
ДИПЛОМНАРОБОТА
Особливостіформування етнічних стереотипів
Студентаспеціальності
7.040101«Психологія»
Освітньо-кваліфікаційногорівня «Спеціаліст»
ГолобородькоЄвгенії Віталіївни
Херсон-2008

ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Теоретичний аналізпсихологічного явища етнічного стереотипу
1.1 Характеристика етнічногостереотипу
1.2 Джерела етнічних стереотипів
1.3 Етнічні стереотипи і міжкультурнеспілкування
1.4 Наслідки стереотипізації
Розділ 2. Психологічні методидослідження етнічних стереотипів
Розділ 3. Дослідження особливостейформування етнічних стереотипів
3.1 Дослідження етнічних стереотипівза допомогою проективного тесту.
3.2 Дослідження впливу ЗМІ наформування етнічних стереотипів
Висновки
Рекомендаці
Список використаних джерел
Додатки:
1. Результатипроективного дослідження, отримані на 1 етапі експерименту, представлені удіаграмі.
2. Результативпливу періодичних та Інтернет-видань на формування позитивних етнічнихстереотипів, представлені у діаграмі.
3. Результативпливу періодичних та Інтернет-видань на формування негативних етнічнихстереотипів, представлені у діаграмі.

ВСТУП
Актуальність: Національна проблематика — виключно актуальна в наше бурхливестоліття прогресу і соціальних потрясінь – ще с стародавніх часів привертала увагумислителів всіх часів і народів. Особлива важливість цієї теми для кожної людиниймовірно, пов'язана з тим, що приналежність до тієї або іншої нації єуніверсальною характеристикою, властивою всім людям без виключення.
Стереотипи у спілкуванні, що виникають, зокрема, при пізнані людьми одинодного, мають і специфічне походження, і специфічний сенс. Як правило,стереотип виникає на основі достатньо обмеженого досвіду з минулого, врезультаті і прагнення будувати висновки на базі обмеженої інформації.Стереотипізація в процесі пізнання людьми один одного може призвести до двохрізних наслідків. З одного боку, це призводить до визначеного спрощення процесупізнання іншої людини; в цьому випадку стереотип обов'язково несе в собіоцінювальне навантаження. У випадку національних або етнічних стереотипів цеоцінювальне навантаження має особливе значення, бо мова йде про спілкування тавзаємодію між цілими народами та країнами, а отже й наслідки цього спілкуваннязавжди мають світові масштаби. Часом ці наслідки залежать саме від стереотипів.
Отже, проблемиетнічних стереотипів та процесу стереотипізації вивчали такі вчені як Д. Кац,К. Брейлі, У. Ліпман, А. Тешфел, Т.А. Ван Дейк, Г. Олпорт, Н.В. Бахарєва, Т.Г.Стефаненко, А.С. Баронін, А.К. Байбурін, Ю.В. Бромлей, А.О. Бороноєв, Ю.П.Платонов, С.Л. Арутюнов та ін.
Отже, можназробити висновок, що задана тема актуальна з огляду на те, що досліджуванеявище займає важливе місце у міжособистісному спілкуванні.
Мета: теоретичнопроаналізувати поняття етнічних стереотипів, ознайомитися з літературою поданій темі, експериментально довести наявність вже сформованих стереотипів улюдей та спробувати виявити джерела і фактори їх формування.
Задачі:
1) проаналізуватисутність етнічних стереотипів, їх місце і роль у житті людей;
2) виявитиджерела, фактори стереотипів та наслідки стереотипізації;
3) емпіричнодовести існування вже сформованих позитивних і негативних стереотипів;
4) проаналізуватиособливості формування етнічних стереотипів.
Об‘єкт: етнічністереотипи.
Предмет: фактори,що впливають на формування етнічних стереотипів.
Гіпотеза: наформування етнічних стереотипів впливають різноманітні фактори, зокрема,періодичні та Інтернет-видання.
Незалежна змінна:фактори формування етнічних стереотипів.
Залежна змінна:етнічні стереотипи.
Теоретичнеобґрунтування роботи: дана тема буде розкриватися в рамках етнічної такросс-культурної психології.
Практичне значення:дана робота може бути використана для вивчення особливостей процесустереотипізації та пошуків методів або засобів руйнування стереотипів, якізаймають чільне місце у сприйнятті людей один одного та заважають реальномувідображенню дійсності, а отже й ефективній комунікації.
Методидослідження: у роботі були використані наступні методи: спостереження, бесіда,семантичний диференціал та проективний малюнок.
Структура роботи:робота складається зі вступу, трьох розділів, загального висновку, спискувикористаних джерел та додатків. Зміст роботи викладений на 80 сторінкахдрукованого тексту. Робота включає в себе додатки, що складають 3 діаграми.Список використаних джерел нараховує 60 робіт українських та зарубіжнихавторів.

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЯВИЩА ЕТНІЧНОГО СТЕРЕОТИПА
1.1 Характеристика етнічного стереотипу
Явище стереотипу. Етнічні стереотипи
Різні автори по-різному визначають поняття стереотипу. У довідковомупосібнику Б. Берельсона і г. Стейнера «Людська поведінка. Зведення науковихданих» стереотип визначається як «ворожа установка по відношенню доетнічної групи або її членів як таких». У підручнику соціальної психологіїД. Креча, Р. Крачфілда і Е. Баллачі стереотип визначається як«несприятлива установка до об'єкту, яка має тенденцію бути вкрайстереотипізованою, емоційно зарядженою і нелегко піддається зміні під впливомпротилежної інформації». У «Словнику по суспільних науках»,випущеному ЮНЕСКО, можна прочитати:
«Стереотип — це негативна, несприятлива установка до групи або їїіндивідуальних членів; вона характеризується стереотипними переконаннями;установка витікає більше з внутрішніх процесів свого носія, ніж з фактичноїперевірки властивостей групи, про яку йде мова».
Доцільно розглянути поняття «стереотип» в співвідношенні з близькими зазначенням категоріями установки, упередження і забобону. Р. Солдатова включаєці поняття в ряд міжетнічних настановних утворень, які «містятьемоційно-оцінювальне відношення до різних етнічних груп і характеризують рівеньготовності до відповідних поведінкових реакцій в міжетнічному спілкуванні»(43,44). Етнічний стереотип, на думку ученого, це «в першу чергу, «культурне»утворення, природне і неминуче до тих пір, поки існуватимуть народи і етнічнігрупи». У свою чергу, упередження і забобон — це більш «соціальні» установки: їхформування в значній мірі залежить від конкретної суспільно-історичної ситуації»(44,36). Упередження характеризується негативним емоційним зарядом і «відповідаєтаким формам поведінки як уникнення спілкування або ухилення від міжетнічнихконтактів в певних сферах життєдіяльності». Забобон в свою чергу відрізняє великаконцентрація негативних емоцій, «надмірне вихваляння досягнень і якостей своєї націїу поєднанні із зарозумілим відношенням і неприязню до інших народів» (35,36).Забобон в реальній поведінці вже не обмежується стратегією уникнення, а виявляєтьсяв конкретних вчинках дискримінуючого характеру (44). І. Кон розглядає установкуяк «певний напрям особистості, стан готовності, тенденцію до певної діяльності,здатної задовольнити якісь потреби людини» (15). Таким чином установка є як бипевною точкою зору або призмою, через яку людина розглядає світ і події, щовідбуваються в ньому. Як відзначає З. Рижова, «установки формують стиль відношеннялюдини до ситуацій з яскраво вираженим етнічним контекстом і створюють психологічнубазу для відповідної поведінки в етнонапруженій ситуації» (40).
Згідно І. Кону, установка пов'язана з певною системою очікувань іеталонів, порівняно з якими ми розглядаємо будь-яке явище. Стереотип у своючергу, є вже сформованим виявом тієї або іншої соціальної установки повідношенню до певного явища. І. Кон розглядає стереотип як «невід'ємний елементбуденної свідомості» що допомагає індивідові «орієнтуватися в житті» і«направляє його поведінку» (це міркування має пряме відношення до уявлень герояФ. Сологуба про поляків і євреїв) (15). Неминучість стереотипізації І. Конпояснює універсальністю схильності людей розглядати явища чужої культури крізьпризму культурних традицій і цінностей свого власного народу (явищеетноцентризму). Сам по собі етноцентризм не небезпечний; проблема виникає тоді,коли реальні або уявні відмінності між людьми зводяться в абсолют іперетворюються на негативну або навіть ворожу установку по відношенню до іншогонароду, яку Кон визначає як етнічне упередження (13, 36). Стереотипи і упередженняавтор відносить не стільки до явищ психологічних, скільки соціальних: «Щоб зрозумітиприроду етнічних упереджень, потрібно вивчати не стільки упереджену людину, скількисуспільство, що породжує його» (15).
Таким чином, стереотипи — емоційно забарвлені образи, передавальнізначення, що склалися в свідомості людей, які поєднують в собі елементи опису,оцінки і розпорядження. Разом з тим, стереотип — це не просто образ, але “стандартизований”,спрощений образ якого-небудь явища дійсності, це схема, що лише фіксує деякіриси явища, що іноді не існують, приписувані йому суб'єктивно. Об'єктнимрезультатом стереотипізації є спрощене, схематичне, іноді близьке до дійсногознання, іноді спотворене, уявлення дійсності, яке виступає як своєріднийпсихологічний бар'єр на шляху до його подальшого пізнання (51,55).
Стереотипи приймаються людьми за знання, проте фактично містять в собі лишенеповний і односторонній опис якогось факту дійсності. Цей опис, як правило,поєднується з сильними емоційними відношеннями (симпатія або антипатія,ухвалення або неприйняття), і зі встановленим традицією або звичаємрозпорядженням поведінки і оцінки подібного факту дійсності.
Стереотипи зазвичай некритично засвоюються людиною під впливом йогосоціального оточення (36).
Явище стереотипізації, не дивлячись на всі недоліки, зберігається, томущо воно позбавляє людину від необхідності творчо переробляти всі враження відоточуючого людину фізичного і соціального середовища.
Без стереотипізації людям довелося б детально інтерпретувати кожен новийфакт, кожну ситуацію, неначебто вони не мали ніякого життєвого досвіду.
Соціальний стереотип — це спрощене, часто одностороннє, спотворене знанняпро людей, неточне, надмірно загальне. Термін “соціальний стереотип” введений впсихологію в США ученим Ліпманом у зв'язку із загостренням расової проблеми(1,3,6).
Різновидом соціальних стереотипів є етнічні стереотипи.
Кожна етнічна група (плем'я, народність, нація, будь-яка група людей,пов'язана спільністю походження і відрізняється певними рисами від іншихлюдських груп) володіє своєю груповою самосвідомістю, яка фіксує її, — дійсні іуявні — специфічні риси. Будь-яка нація інтуїтивно асоціюється з чимось тим абоіншим чином. Вчені США вже давно і ґрунтовно досліджують ці проблеми.Зрозуміло, в різних країнах проблеми ці носять різний характер. Деякі авторибільше цікавляться відносинами білих з неграми, деякі — єврейським питанням.Але те, що достовірно встановлене в даному випадку, може, з відповіднимикорективами, сприяти розумінню і більш загальних проблем (4,5). Найпершесерйозне емпіричне дослідження, присвячене вивченню етнічних стереотипів, булопроведене в США Д.Кацом і К.Брейлі в 1933 році. Студенти Прінстонського коледжудвічі (у 1933 і 1951 роках) повинні були охарактеризувати декілька різнихетнічних груп за допомогою вісімдесяти чотирьох слів-характеристик(«розумний», «сміливий», «хитрий» і томуподібних) і потім вибрати з цих характеристик п'ять рис, які здаються їмнайбільш типовими для даної групи. Вийшла наступна картина: американці — заповзятливі, здібні, матеріалістичні, честолюбні, прогресивні; англійці — спортивні, здібні, дотримуються умовностей, люблять традиції, консервативні;євреї — розумні, користолюбні, заповзятливі, скупі, здібні; італійці — артистичні, імпульсивні, пристрасні, запальні, музичні; ірландці — забіякуваті,запальні, дотепні, чесні, дуже релігійні і так далі. Вже в цьому простомупереліку приписуваних тій або іншій, групі рис виразно простежується певнийемоційний тон, проступає відношення до оцінюваної групи (18).
Види етнічних стереотипів
Виділяють 2 види етнічних стереотипів:
1. Аутостереотип — уявлення людей про себе і інших представників своєїнаціональності.
2. Гетеростереотип — уявлення про людей інших національностей.
Етнічний аутостереотип є складовою частиною етнічної самосвідомості, вструктурі якого виділяють 2 компоненти:
• Когнітивний — уявлення про минуле і сьогодення свого народу.
• Емоційний — національні почуття (31,51).
І в національній психології існують такого роду стереотипи. Під етнічнимстереотипом сьогодні прийнято розуміти узагальнене уявлення про фізичну, етичнуі розумову зовнішність представників різних етнічних груп (36). Етнічнийстереотип характеризується підвищеною емоційністю і стійкістю у віддзеркаленнірис групи, що стереотипізується.
Існують дві категорії стереотипів: поверхневі і глибинні (46,47).
Поверхневі стереотипи — це ті уявлення про той або інший народ, якіобумовлені історичною, міжнародною, внутрішньополітичною ситуацією або іншимитимчасовими чинниками. Ці стереотипи міняються залежно від ситуації в світі ісуспільстві. Тривалість їх існування залежить від загальної стабільностісуспільства. Це, як правило, образи-уявлення, пов'язані з конкретнимиісторичними реаліями. Поверхневі стереотипи представляють безперечний інтересперш за все для істориків, а також всіх, хто цікавиться соціально-політичнимипроцесами, що відбуваються в суспільстві.
На відміну від поверхневих глибинні стереотипи незмінні. Вони неміняються протягом часу. Глибинні стереотипи володіють дивовижною стійкістю, ісаме вони представляють найбільший інтерес для дослідника особливостейнаціонального характеру: самі стереотипи дають матеріал для вивчення тогонароду, який є об'єктом стереотипізації, а оцінки характеризують особливостітієї групи, в якій вони поширені (28,52).
Серед глибинних стереотипів в особливу групу виділяються зовнішні,пов'язані з атрибутами життя і побуту народу, в російській мові їх частоіменують словом “клюква”. Не дивлячись на постійні зміни в побуті народів,подібні стереотипи змінюються незначним чином. Хутра, самовари, величезні шалі,матрьошки вважаються невід'ємною частиною російського життя ось вже декількастоліть. Деякі з цих атрибутів дійсно зберігаються до цих пір. Деякі атрибутиросійського життя зійшли у небуття природним чином, проте культивуються в нашійкраїні або з комерційних міркувань, оскільки добре купуються іноземцями, абочисто обрядово (31).
До того, що особливо часто підпадає під категорію стереотипізації тогоабо іншого народу, можна віднести:
— Вербальна поведінка
— Невербальна поведінка (міміка, жести, рухи тіла)
— Національний характер і уявлення про нього іншими націями
— Соціальні ситуації, поведінка в соціальних ситуаціях
— Особливості побуту і повсякденного життя нації
— Національна кухня
— Релігійні і національні обряди
Соціальні стереотипи і установки можуть набувати різних форм:
— Стереотипні дії і ритуали;
— Типові емоційні реакції і домінуючі відчуття;
— Узагальнені уявлення;
— Стійкі розпорядження і заборони;
— Соціальні ярлики;
— Громадська думка;
— Домінуючі цінності (51).
Функції і властивості етнічних стереотипів
Етностереотипиформуються, а головне, реалізуються в системі цінностей та способі життя. Формирепрезентації етностереотипів можуть бути різними, але найбільш доступні дляфіксації та наукового спостереження системи поведінкових правил та структураціннісних орієнтацій. У Зв‘язку з цим виділяють експліцитні (поведінкові) таімпліцитні (психологічні) особливості етностереотипів.
Етнічні стереотипивпливають на етнічні антипатії (етногонізм) та симпатії, що визначаютьповедінку людей в ситуаціях міжетнічного контакту.
Етнічні стереотипизавжди утворюються під впливом соціальних та політичних умов, певних культурнихфакторів та відображають міжетнічні установки.
Бромлєй Ю.В. в ході дослідженьвиявив, що сфери, у яких національні особливості зберігаються найбільш повно,це норми поведінки в сім‘ї, весільні та поховальні обряди, норми харчування. Надумку автора, досить стійкими є стереотипи організації сімейного побуту: різністосунки в сім‘ї, міра участі жінок та молодих членів сім‘ї у вирішенніважливих сімейних питань, розподілу обов.язків і т.д. (6,7,8).
Об'єктивно необхідною і корисною психологічною функцією стереотипізації зчасів У. Ліппмана, який в 1922 році ввів поняття «Соціальний стереотип»,багатьма дослідниками вважається спрощення і систематизація рясної і складноїінформації, що отримує людина з навколишнього середовища. Так, прихильникитеорії «заощадження ресурсів» головну функцію стереотипізації вбачають взабезпеченні індивідів максимумом інформації при мінімальному інтелектуальномузусиллі. Іншими словами, передбачається, що стереотипи в процесі соціальногопізнання позбавляють індивідів від необхідності інтерпретувати соціальний світу всій його складності, але є нижчою формою уявлень про соціальну реальність,уявлень, які використовуються тільки тоді, коли недосяжні вищі, точніші ііндивідуалізовані уявлення (16).
Проте сприйняття людини як члена групи зовсім не означає спотворення його«справжньої» індивідуальності, а самими стереотипами є корисні способисприйняття. Наш світ складний для сприйняття не тільки із-за кількісноїперенасиченості інформацією, але і в результаті її якісної невизначеності.Стереотипізацію слід розглядати як засіб розуміння соціального значенняінформації, іншими словами, вона існує головним чином не для того, щобекономити пізнавальні ресурси сприймаючого індивіда, а швидше для того, щобвідобразити соціальну реальність (22).
Британський психолог А. Тешфел особливо підкреслював, що стереотипиздатні захистити не тільки цінності індивіда, але і його соціальнуідентичність. Виходячи з цього, як основні соціально-психологічні функціїстереотипізації слід розглядати міжгрупову диференціацію, або оцінювальнепорівняння, найчастіше на користь своєї групи, і здійснювана з її допомогоюпідтримка позитивної соціальної ідентичності. Іншими словами, призначеннястереотипів — налагодити відносини групи перш за все не з іншими групами, аусередині неї самої, створивши образ, що дозволяє її членам ідентифікувати себеу круговерті історії. Пригадаємо класичне: «ми — не раби, раби — не ми». З цієїточки зору, «надзадача» соціальних стереотипів — забезпечити хай символічну,але цілісність соціальної спільності (22,29).
Тешфел виділив і дві соціальні функції стереотипізації:
1) пояснення існуючих відносин між групами, зокрема пошук причин складнихі «зазвичай сумних» соціальних подій;
2) виправдання існуючих міжгрупових відносин, наприклад дій, щоздійснюються або планованих по відношенню до чужих груп. Так, психологічниймеханізм стереотипізації у всі часи використовувався в різних реакційнихполітичних доктринах, санкціонуючи захоплення і пригноблення народів, длязбереження панування поневолювачів шляхом впровадження в масову свідомістьнегативних стереотипів відносно переможців і переможених.
Існує також розширена теорія Тешфела відносно функцій етнічнихстереотипів. Він виділяє дві функціїстереотипу на індивідуальному і дві — на груповому рівні. До індивідуальногорівню відносяться:
1) когнітивна (схематизація, спрощення);
2) ціннісно-захисна (створення і збереження позитивного «Я-образа»).
До соціального рівня:
3) ідеологізуюча (формування і збереження групової ідеології, яка
пояснює і реабілітує поведінку групи);
4) ідентифікуюча (створення і збереження позитивного групового «Ми-образа).(52).
Вже неодноразово наголошувалося, що стереотипи служать для спрощенняміжетнічної диференціації і «економії» сприйняття в етноконтактних ситуаціях.Їх роль також полягає в поясненні-виправданні (з позиції інтересів власної групи)відносин між етнічними групами конкретної етноконтактної ситуації або власноїповедінки по відношенню до членів іноетнічної групи (54,55). Разом з тим, етнічнийстереотип відображає прагнення людей до збереження і зміцнення позитивної етнокультурноїідентичності, граючи важливу соціальну роль як чинник консолідації і фіксації етнічноїгрупи. Як відзначає Р. Солдатова, «этнические стереотипы – это когнитивные инструменты поддержания оптимальнойпроницаемости этнических границ. Оптимальностьсостоит в том, что плотность этнических границ, с одной стороны, должна быть неменьше, чем это требуется для сохранения группы как самостоятельного и целостногоэтнокультурного образования. С другой – не больше, чем это необходимо длянепрекращающегося взаимодействия между разными народами» (43).
Іншими словами, зміст стереотипів визначається чинниками соціального, ане психологічного порядку. І саме ворожі, повні забобонів стереотипи, а немеханізм стереотипізації сам по собі — явище суто негативне, яке сприяє лишестабільності міжгрупових відносин, заснованих на пануванні і підпорядкуванні. Зіншого боку, етнічні стереотипи часто виконують негативну роль, коливикористовуються індивідом в процесі міжособистісного сприйняття при недолікуінформації про конкретного партнера по спілкуванню (44).
Серед найбільш істотних властивостей етнічних стереотипів виділяють їхемоційно-оцінювальний характер. Емоційні аспекти стереотипів розуміються як рядпереваг, оцінок і настроїв. Емоційно забарвленими є і самі характеристики, щосприймаються. Іншою важливою властивістю етнічних стереотипів вважається їхстійкість, стабільність, навіть ригідність. Хоча стабільність стереотипів нераз підтверджувалася в емпіричних дослідженнях, вона все-таки відносна: призміні відносин між групами або під час появи нової інформації їх зміст і навітьспрямованість можуть змінюватися (55).
Ще одна властивість етнічних стереотипів — узгодженість, або консенсус.Саме узгодженість вважав найважливішою характеристикою стереотипів Тешфел. Найого думку, соціальними стереотипами можна вважати лише уявлення, щоподіляються достатньо великим числом індивідів в межах соціальних спільнот.Стереотипи і особистісні переконання про етнічні групи, хоча і можуть частковоспівпадати, є різні когнітивні структури, кожна з яких — лише частина знаньіндивіда про свою або чужу групу. Більш того, якби стереотипи не булиузгодженими, було би дуже мало сенсу в їх вивченні. Небезпека ворожих ізневажливих стереотипів, а значить, і основна причина їх вивчення, полягає вможливості схожих реакцій у відповідь на схожі стереотипи: якби кожен індивідреагував на членів групи, що принижувалася, відповідно до своїх власнихпереконань, негативний ефект стереотипів був би значно ослаблений (42,45).
Ще однією суттєвою властивістю стереотипу з часів Ліппмана вважається їхнеточність. Надалі стереотипи отримували ще менш утішні характеристики іінтерпретувалися як «традиційна нісенітниця», «пряма дезинформація»,«сукупність міфічних уявлень» і тому подібне. Втім, починаючи з 1950-х роківнабула поширення гіпотеза, згідно якої об'єм дійсних знань в стереотипахперевищує об'єм помилкових, — так звана гіпотеза «зерна істини». На даний часвже не викликає сумнівів, що етнічні стереотипи не зводяться до сукупностіміфічних уявлень, та є образами етносів, а не просто думки про них. Вонивідображають, хай і в спотвореному або трансформованому вигляді, об'єктивнуреальність: властивості двох взаємодіючих груп і відношення між ними (47).
Для сучасного наукового підходу до проблеми істинності стереотипу
характерний зсув акценту з його когнітивного змісту на афектний: у центруваги ставиться питання про причини стійкості і поляризованості стереотипу.Згідно концепції У. Вайнекі, особливість стереотипу полягає в тому, що вінспіввідноситься головним чином не з відповідним об'єктом, а із знаннями іншихлюдей про нього. При цьому неважливо, істинне дане знання або помилкове,оскільки головне в стереотипі — не сама істинність, а переконаність
у ній, причому відмінноюстороною такої переконаності є її стійкість, міцність (11). Дійсно, практика показує,що навіть в випадку доведеності невідповідності стереотипу дійсності, він частопродовжує функціонувати, причому з не меншою силою і виразністю. Існують різніспроби пояснити цю особливість стереотипів. З чисто психологічної точки зору можнавивести схильність стереотипізованого мислення з когнітивного стилю індивіда(5). Але разом з тим очевидно, що одна і та ж людина може демонструвати у відношеннірізних об'єктів різний когнітивний стиль: навряд чи можна погодиться з тим, що людина,що догматично міркує в одному випадку, у всіх інших також виявиться догматиком.В зв'язку з цим важливим представляється пояснення, запропоноване ще Ліппманом:«Системыстереотипов могут быть ядром наших личных традиций, защитой нашего положения в обществе…Это гарантия нашего самоуважения. Это проекция на мир нашего собственногочувства, наших собственных ценностей, нашей собственной позиции и нашихсобственных прав. Поэтому стереотипы в высшей степени заряжены теми чувствами,с которыми они связаны» (52). Сильною стороною міркування Ліппманає пояснення специфіки дії стереотипу неприродженими властивостями психології мислення і сприйняття, а функцією захисту соціальних цінностей. Цією жзахисною функцією пояснюється і ще одна відміннаособливість стереотипу — його емоційна насиченість.Чим твердіше оцінка, тим, як правило, більшу емоцію викликає будь-яка спроба поставити під сумнів її, і,навпаки, чим інтенсивніше емоція тим більшкатегорична думка, що виражає її.
Цікавий аспект дії стереотипів на міжособистісне і групове спілкуваннязачіпає Н. Лєбєдєва: вона виділяє 4 основні характеристики стереотипів, щовпливають на комунікативну поведінку.
1.Стереотипізація — результат когнітивного «відхилення», викликаногоілюзією зв'язку між груповим членством і психологічними характеристиками(наприклад, англійці — консервативні, німці — педантичні).
2.Стереотипи впливають на спосіб проходження інформації, її відбору(наприклад, про свою зазвичай запам'ятовується найбільш сприятлива інформація,а про чужу — найбільш несприятлива).
3.Стереотипи викликають очікування певної поведінки від інших, індивідимимоволі намагаються підтвердити ці очікування.
4.Стереотипи народжують прогнози, схильні підтверджуватися (оскільки людимимоволі «відбирають» моделі поведінки інших людей, схожі із стереотипами)(19,20,21).
1.2 Джерела етнічних стереотипів
Причини формування етнічних стереотипів
Формування етнічних забобонів і упереджень, тих, що несуть в собі негативнийзаряд і ведуть до посилення міжетнічної напруженості, є серйозною перешкодою довзаєморозуміння між народами. У механізм формування стереотипів залучені нетільки схематизація, категоризація і т.п., але і інші когнітивні процеси, першза все каузальна атрибуція, або приписування причин поведінки і досягненьіндивідів на підставі групової (зокрема, етнічної) приналежності (30). Людипояснюють поведінку впливом внутрішніх (особистісних, суб'єктивних) і зовнішніх(ситуативних, об'єктивних) чинників. При цьому вони схильні свої успіхипояснювати своїми внутрішніми якостями, а невдачі — зовнішніми обставинами.Навпаки, успіхи інших частіше пояснюються зовнішніми, а невдачі — внутрішнімичинниками. Цей феномен нерозривно пов'язаний з функцією, яку виконує в психологічнійструктурі особистості «Я-образ», що складається як результат взаємодії базовогооцінювального відношення людини до світу, себе і інших людей. Ця функціяполягає в захисті позитивної самооцінки найрізноманітнішими способами: відзавищення своєї самооцінки до заниження оцінки інших (33,34).
Надзвичайно цікава в зв'язку з цим проблема походження і формуваннястереотипів: чи є соціальні стереотипи наслідком індивідуально-психологічних особливостейлюдини або викликані іншими причинами? У психології існує ряд теорій, щонамагаються по-своєму відповісти на це питання. Однією з них є теорія фрустраціїі агресії, розроблена в руслі необіхевіорізму. Незадоволене заблоковане прагненнялюдини створює в психіці стан напруженості, фрустрації, яке у пошуках розрядки частознаходить її в акті агресії. На рівні суспільної психології об'єктом агресивноїповедінки виявляється расова або національна група (31,37). В рамках психоаналітичноїшколи схожий механізм має теорія проекції, основна ідея якої полягає вуніверсальності несвідомого приписування іншим власних прагнень і імпульсів, несумісних з свідомою установкою індивіда: «Руйнівна, збочена сторона «людської природи»,яку ми пригнічуємо в самих собі, зберігає свій вплив в житті «інших», роблячи їхтим самим не тільки нижчими по відношенню до «нас», але і небезпечнішими для нас,для нашої культури, раси, релігії і т.д.» (50).
Нез'ясовним з погляду цих двох теорій залишається вибір конкретноїетнічної спільності як об‘єкту виміщення агресії або об'єкту для проекції:загострення національної ворожнечі в тій або іншій конфліктній ситуації, може бутипояснене вже раніше існуючою ворожою установкою по відношенню до конкретноїнаціональної групи. Як відзначає І. Кон, в теоріях агресії і проекції «соціальнаприрода етнічних стереотипів і реальні взаємини етнічних груп залишаються в тіні.Упередження виявляється чимось неісторичним і навряд чи взагалі переборним»(15). Очевидно, що походження етнічних стереотипів залишається лише частковоз'ясованим з чисто психологічних позицій. Так або інакше, уявлення про іншуетнічну групу складається історично в процесі реальних взаємин між двома етносами.Війни, колонізація, спустошення земель або, навпаки, відносини співпраці івзаємної пошани залишають відбиток в генетичній пам'яті народу, який визначає ічерез сторіччя забарвлення і спрямованість образів один одного (11,50). Уонтогенезі стереотип може привласнюватися індивідом поза обліком історичногоконтексту і незалежно від реального досвіду особистого спілкування з представникамитого або іншого етносу. Виховання, освіта, громадська думка, засоби масовоїінформації — ось ті канали, через які людина засвоює суспільні норми іцінності, залучається до елементів своєї культури і формує уявлення про іншіетноси. Дослідження показують, що в ранньому дитинстві людина ще вільна відяких-небудь стереотипних уявлень (що автоматично знімає питання про їх вродженийхарактер), але вже в молодшому шкільному віці стереотипи починають активнозасвоюватися і використовуватися дітьми, значно випереджаючи формування власнихясних уявлень про етнічні групи (33).
«Перший пласт» етнічної специфіки свідомості закладається ще в ранньомусенсомоторному досвіді дитини разом із сприйняттям нею норм соціальної взаємодії.У. Павленко і З. Таглін вважають, що процес цей починається з того моменту,коли дитина починає сприймати зміст наспівуваних йому колискових пісень (29,30).Вони відзначають також роль паремій як знаряддя етнічної специфікації свідомості:це пов'язано з тим, що в народних прислів'ях, приказках, загадках так абоінакше відбиваються природні і соціальні умови існування етносу: «Відображаючиособливості місцевої флори і фауни, ландшафту і клімату, паремії задаютьіндивідові образ природного середовища його батьківщини і формують природний фонасоціацій». Віддзеркалення в народній творчості соціальних реалій конкретноїетнічної спільності формує «другий пласт» етноспецифічності свідомості: «Цимшляхом в асоціативні процеси індивіда включаються образи і поняття зі сферисоціального устрою, релігії, господарської діяльності, побуту і історії етносу»(29,30). До цього «другого пласту» відноситься також формування уявлень проінші етноси, взаємини з якими є невід'ємною частиною легендарного епосу народу,його билин і оповідей.
Аналіз історичних і літературних пам'ятників дає багато що для розуміннямеханізму формування стереотипних уявлень. Величезний інтерес в цьому плані представляєсередньовічне дипломатичне листування, що відображає політичні детермінанти походженнятих або інших (частіше негативних) стереотипів: «Вороже відношення до інших народівбуло характерне для європейського середньовіччя. Ворожість посилювалася, якщо мовайшла про народів різних конфесій» (14,23). Конфесійні суперечності між шведамиі росіянами, посилені суперництвом за освоєння територій, зумовили погляд на росіяняк на «язичників» і «антихристів»», що об'єктивно не відповідало дійсності. Важливимчинником в генеруванні негативних стереотипів росіян можна також вважати«установку на забезпечення безпеки етносу»: «Вже в 17 столітті в Швеції панувалоуявлення про те, що Росія — це сильний і небезпечний сусід, основоюзовнішньополітичного курсу якого є територіальна експансія, пошук життєвогопростору. У 18 столітті на зміну недовірі прийшов страх» (12,14).
Аналогічний механізм формування уявлень про інший етнос виявляється призіставленні образів нормана на Заході і на Сході, що вказує на значнівідмінності у відношенні до скандинавів в обох регіонах: «В образі варяга на Русівідсутні основні стереотипні характеристики нормана-ворога, що сформувалися вумовах запеклої боротьби з вікінгами, але домінують уявлення, обумовленіпереважанням договірних відносин зі скандинавами» (25).
Таким чином, походження етнічних стереотипів глибоко вкорінене вісторичній пам'яті народу, і їх стійкість забезпечується передачею з поколінняв покоління у формі фольклору, епосу, літописних і літературних пам'яток.Важливо відзначити, що багатий матеріал для вивчення процесу формуванняетнічної самосвідомості народу і, як наслідок, етнічних стереотипів поведінки ісприйняття інших етносів дає вивчення особливостей народної мови і словотворення.«Мова є справді скарбничкою історичного досвіду народу в набагато більшому ступені,ніж будь-яка інша сфера культури» (34) А. Потебня по праву вважав, що мова є нетільки головною етнодиференційною, але і етноформуючою ознакою що обумовлює самоіснування етносу. Аналіз імен, етнонімів, топонімів, навіть астронімів показуєглибоку закріпленість у мові своєрідності місця існування і нерозривнопов'язаного з нею мислення народу: «Повний список імен народу не тільки міститьвказівки на негативно оцінювані явища природного середовища (імена-обереги), аледає достатньо ґрунтовну характеристику тваринному і рослинному світу, клімату іландшафту середовища етносу» (29,30). Походження назв етносів також далеко невипадкове, а, навпаки, є наочною ілюстрацією того, як сприймали предки свій і сусіднінароди. Наприклад, слово svensk (швед) містить корінь sve, що означає «свій». Цезнов обертає нас до дихотомії «Ми» — «Вони»: «Ми (мій народ, всі шведи) — люди;всі чужі — не люди»: «Природні особливості території життєдіяльності етносу,виступаючи основою його розмежування з сусідніми людськими колективами, формуютьі таку константу етнічної свідомості, як самоназва етносу» (10,29,30).
Узагальнюючи сказане, доцільно відзначити, що чисто психологічний підхіддо питання про походження етнічних стереотипів (у руслі психоаналізу абонеобіхевіорізму) не володіє достатнім арсеналом фактів для вичерпногообґрунтування причин і механізмів формування стереотипів виключно виходячи з індивідуально-психологічниххарактеристик. Як відомо, етнічні стереотипи детерміновані, по-перше, реальнимиспецифічними рисами групи, що стереотипізується; по-друге, специфікоюзаломлення цих рис через апарат сприйняття стереотипізуючої групи; по-третє, всімкомплексом економічних, політичних і культурних взаємин груп, що піддаютьсястереотипізації. (17). Вітчизняні психологи достатньо одностайні у визнаннітого факту, що вивчення походження етнічних уявлень неможливе у відриві відвсестороннього аналізу відповідної соціальної ситуації: «У основі формування етнічнихстереотипів лежать системи етнічних уявлень. Етнічні уявлення, виникаючи набазі традиційних думок, що існують в суспільній свідомості етносу, є продуктамепохи і соціокультурного середовища» (18).
Цікавий аспект формування етнічних стереотипів в руслі концепції
когнітивного дисонансу зачіпає Р. Оганджанян: він зв'язує цей процес з міроюзадоволеності деяких соціальних потреб в багатонаціональному і переважно мононаціональномунаселенні і підкреслює важливість специфіки цих зв'язків залежно від міграційноїознаки. Автор відзначає, що людина, що переселяється в нове середовище,заздалегідь створює певний образ житла і взаємин з місцевими жителями, формуючитаким чином якусь систему очікувань. Якщо нове оточення виявляється менш привабливим,або не складаються відносини з «аборигенами», то людина випробовує дисонанс. Зменшеннязагальної міри дисонансу може здійснюватися за рахунок збільшення новихкогнітивних елементів, в даному випадку — негативних етнічних автостереотипів (абоуявлень про власну етнічну групу) і позитивних етнічних гетеростереотіпов (або уявленьпро чужу спільності). У моноетнічному середовищі, на думку автора, міра задоволеностісоціальних потреб особливо помітно впливає на характер етнічногоавтостереотипу: частка людей з позитивними автостереотипами збільшується помірі зростання задоволеності соціальних потреб. Автор також підкреслює, що «причинивласних невдач люди часто шукають у вчинках тих, що оточують, а в мононаціональномусередовищі ці уявлення в певних умовах можуть перетворюватися в етнічні стереотипи»(28).
Приведені дані зайвий раз доводять, що на характер вже сформованого або того,що ще формується стереотипу безпосередньо впливають особливості безпосередньогоетноконтактного середовища: «Основою формування стереотипів служать реальнікультурні відмінності, які можуть бути легко сприйняті на рівні поведінки в ситуаціїміжкультурної взаємодії» (43,44).
На симпозіумі з міжнаціональних проблем в 1989 році багатьма учасникамитакож зачіпалося питання про джерела стереотипних уявлень про свій і іншийнароди. Наголошувалася роль масової свідомості у формуванні образів інших національностей,де основними постачальниками фактів виступають «література, мистецтво, чутки, розповіді;у меншій мірі «колега по роботі» або «короткочасна епізодична зустріч» (27).Підкреслювався факт формування стереотипу в макросередовищі, де психології відводитьсяроль підсилювача: «Коли формується стереотип, то спочатку формуєтьсявідношення, а потім воно вже наповнюється конкретними мовними і дієвимикомпонентами». Хорошою ілюстрацією до сказаного є стереотип-перевертень (інша назва«атрибуції-перевертні»), коли один і той же стереотип протягом дуже короткого часуможе перетворитися на свою протилежність по знаку і навіть по мовномуоформленню. Це пара атрибуцій, практично тотожних за значенням, алепротилежних, наприклад: «скупий» — «жадібний», «обережний» -«боязкий» і т.д.(10). Залежно від характеру етноконтактної ситуації полюс «перевертня» повідношенню до групи, що стереотипізується, може мінятися на протилежний. Цілкомлогічно, що автостереотип зазвичай носить «виправдувальний» характер, позитивнішеоцінюваний з точки зору загальноприйнятих норм, а «гетеростереотип» — «звинувачувальний». Але, як відзначає Р. Солдатова, «це не означає, що позитивніякості «перевертнів» доводяться строго на автостереотип, а негативні входять тількив гетеростереотип. «Перевертень» — єдиний, позитивне і негативне в нім склеєно.Наприклад, актуалізація негативного полюса «перевертня» в гетеростереотипі«гасить» позитивні атрибуції» (43,44).
Кожен етнос в процесі своєї життєдіяльності на певній території уконкретних соціально-економічних і історичних умовах виробляє свій унікальнийстереотип поведінки, який «поставляє» членам етносу загальноприйняті моделіповедінки в тих або інших стандартних ситуаціях. У даному контексті «стереотип»означає не стільки уявлення про інші етноси, скільки «стійкі, регулярноповторювані елементи способу життя, які хоч і володіють відомою соціальноюзначущістю, проте не носять «дієвого характеру» і не усвідомлюються носіямиповедінки як «вчинки» (46). Етнічний стереотип поведінки це набір типових програм,направлений, перш за все, на «нейтралізацію тенденції до індивідуалізації поведінки,заборони зростання його варіативності, бо нічим не контрольоване зростання різноманіттянеминуче привело би до розпаду суспільства» (4). Таким чином, етнічніособливості поведінки виступають найважливішим етноконсолідуючим чинником іпідставою для порівняння і зіставлення з іншими етносами. За словами З.Арутюнова, «етнічні відмінності виявляються в тому, як люди одягаються, як вониїдять, в їх улюблених позах стояння або сидіння, хоча всі люди на землі іодягаються, і їдять, і сидять» (3,4). У різних етнічних культурах одним і тимже діям може додаватися різний зміст, або один і той же зміст може знаходити різневираження у вчинках. Стереотипні уявлення якраз і формуються при спробіінтерпретувати поведінку представника іншого етносу, яка звичайне здійснюєтьсяз погляду особливостей своєї власної культури.
Це міркування логічно підводить нас до висновку про те, що етнічний
стереотип приречений на неадекватне і упереджене віддзеркалення дійсності.
Література як джерело етнічних стереотипів
Найбільш популярним джерелом стереотипних уявлень про національніхарактери є так звані міжнародні анекдоти, тобто анекдоти, побудовані нашаблонному сюжеті: представники різних націй, потрапивши в одну і ту жситуацію, реагують на неї по-різному, відповідно до тих рис їх національноївдачі, які їм приписують на батьківщині анекдоту.
Європейські стереотипи добре видно в наступному жарті: “Paradise is wherecooks are French, mechanics are German, policemen are British, lovers areItalian, and it is all organized by the Swiss. Hell is where cooks are British,policemen are German, lovers are the Swiss, mechanics are French, and it is allorganized by Italians (Рай там, де кухарі — французи, механіки — німці,поліцейські — англійці, коханці — італійці, а організовують всі швейцарці.Пекло — де кухарі англійці, поліцейські — німці, коханці — швейцарці, механіки- французи, а організовують всі італійці)” (57).
Отже, одне джерело, де з обмовками і великою обережністю можна шукатинаціональні характери, — це міжнародні жарти і анекдоти різних видів: ті, якірозповідають про себе самі представники тієї або іншої культури, і ті, якістворені іншими культурами.
Іншим джерелом можна вважати національну класичну художню літературу.Слово класична в цьому контексті невипадково, тому що література, що має цейранг, пройшла випробування часом: її твори заслужили визнання, вплинули нарозуми і відчуття представників даного народу, даної культури (31,48).
Приведемо в приклад цитату з антифашистської казки Е. Шварца «Коли лицарЛанцелот прибув в місто, що було поневолене жорстоким Драконом, він, на свійподив, почув про доброту Дракона. По-перше, під час епідемії холери Дракон,дихнув на озеро і закип'ятив у ньому воду. По-друге, він позбавив місто відциган. «Але цигани — дуже милі люди», — здивувався Ланцелот. «Щови! Який жах! — вигукнув архіваріус Шарлемань. — Я, правда, в житті своїм небачив жодного цигана. Але я ще в школі проходив, що це люди страшні. Це бродягиза природою, по крові. Вони вороги будь-якої державної системи, інакше вонивлаштувалися б де-небудь, а не вешталися б туди-сюди. Їх пісні позбавленімужності, а ідеї руйнівні. Вони крадуть дітей. Вони проникають усюди».Зверніть увагу: Шарлемань сам не бачив циган, але їх погані якості невикликають у нього ніяких сумнівів. Навіть реальний Дракон кращий за міфічнихциган. До речі, джерелом інформації про «циганську загрозу» був нехто інший, як сам пан Дракон (24).
Антифашистська казка Е. Шварца дуже точно фіксує зв'язок між політичнимдеспотизмом і расовою дискримінацією. Упередження проти «чужаків», щоукорінені в суспільстві, перетворилися на норму суспільної поведінки,розділяють людей, відволікають їх увагу від корінних соціальних проблем і тимсамим допомагають пануючим класам утримувати свою владу над людьми».
ЗМІ як чинник формування етнічних стереотипів
У сучасному світі засоби масової інформації стали могутнім чинником діїна масову свідомість і джерелом формування всіляких стереотипів, зокремаетнічних. В умовах наявності в російському товаристві об'єктивних передумов(нелегальна міграція, політична нестабільність і так далі) для виникненнянетерпимості по відношенню до представників «інших» етнокультурних іетноконфесійних груп ЗМІ грають вирішальну роль в розповсюдженні і посиленніксенофобії (тоді як потенціал ЗМІ міг би бути з успіхом використаний взворотному процесі — в подоланні негативних етнокультурних стереотипів івихованні в українських громадян установок толерантності) (35).
Як показало проведене дослідження українські ЗМІ, етноконфліктогенніпублікації з найбільшою періодичністю зустрічаються в розділах кримінальноїхроніки, а також в аналітичних статтях, що зачіпають теми криміналу, тероризмуі міграції. Продукування ксенофобії (етнофобії) найчастіше відбувається задопомогою вибіркового позначення журналістами етнічної приналежності героївкримінальних сюжетів (вказівки на етнічність переважно «неукраїнських»злочинців), що об'єктивно сприяє формуванню в масовій свідомості представниківетнічної більшості негативних етнокультурних стереотипів Інших (іноетнічних)(58).
Журналісти, слідуючи страхам, що існують в масовій свідомості українців,і фобіям, усвідомлено або мимоволі етнізують кримінальну ситуацію, мотивуючиетноконфесійними чинниками проблеми, що відбуваються в соціально-економічній іполітичній сферах. Об'єктом нападок і некоректних звинувачень журналістів внегативному впливі на економічні і соціальні процеси в Україні в основномустають приїжджі трудові мігранти з країн СНД, особливо — вихідці зсередньоазіатських республік. Публікації на ці теми нерідко мають характеретнічної ксенофобії, провокуючи у читацької аудиторії негативні установки повідношенню до росіян, білорусів, узбеків, корейців та ін. і взагалі іноетнічнихприїжджих. У окремих публікаціях іммігранти інтерпретуються буквально якцивілізаційні вороги України і українців, що представляють для нас загрозу нетільки соціальну, економічну і політичну, але також культурну і демографічну(56,57).
Однією з типових форм трансляції негативних етнічних стереотипів іупереджених буденних типізацій є публікація інтенцій, що містять узагальненняпро риси «національного» характеру або «культурних» особливостях способу життяі поведінки представників різних етнокультурних груп. Як перші, так певноюмірою і другі у ряді випадків служать чинником формування ксенофобії,негативних міжетнічних установок в масовій свідомості, сприяють загостреннювзаємодії етнічної більшості з представниками іноетнічних груп.
Створенню негативних етнічних образів (Чужого, Ворога) сприяють такожтвердження журналістів про фізичну, інтелектуальну, духовну, моральнунеповноцінність тієї або іншої етнічної групи або її окремих представників, атакож згадка різних етнонімів в принизливому, образливому контексті (зокрема в«етнічних» анекдотах) (58).
Як свідчить аналіз зібраних матеріалів, тиражування установок ксенофобіїчасто є наслідком не позиції редакції того або іншого засобу масовоїінформації, а етнологічної некомпетентності і професійної некоректностіжурналістів. Внаслідок цього конфліктогенні враження справляють не тількистатті, що містять прямо викладені інтолерантні позиції і думки (якихзафіксовано не так багато), але і цілком нейтральні за змістом тексти, в яких,проте, спосіб подачі матеріалу або окремі формулювання сприяють формуваннюнегативних етноконтактних установок.
Унаслідок спотвореного розуміння природи етнічності «якості окремих осібі подій беруться за властивості всіх членів даної етнічної групи або всіхетнічно маркірованих соціальних ситуацій» (43). Таким чином, етнічна ксенофобіяі расизм у суспільстві знано поширюються саме завдяки ЗМІ.
1.3 Етнічні стереотипи і міжкультурне спілкування
Стереотипізація у міжетнічному спілкуванні
Зрозуміти зміст і сенс етнічного стереотипу не так складно, як вирішитипитання про взаємовплив міжетнічних відносин і самих етнічних стереотипів. Силавпливу реальних відносин між етносами на стереотипи може бути продемонстрованана прикладі феномена “дзеркального образу”, коли члени двох конфліктуючих групприписують ідентичні позитивні риси собі (автостереотипи), а ідентичнінегативні — супротивникам (гетеростереотипи). На даний час в західнійсоціальній психології все більшого поширення набуває точка зору, згідно якої“зміст стереотипів швидше результат, ніж причина існуючих міжгрупових відносин”(17). У численних емпіричних дослідженнях доведено, що контакти ведуть до змінистереотипів, причому не стільки в спрямованості, скільки в ступені їхсприятливості і несприятливості. У дослідженні Н.В. Бахарєвої (1979) буловиявлено, що одним з чинників, що призводять до послаблення і подоланнянегативних етнічних стереотипів, є “збільшення знань про об'єкт відношення”.Роль міжетнічних взаємодій у формуванні і функціонуванні стереотипів можнавиявити лише з урахуванням характеру цих відносин, їх соціально обумовленихформ: співпраці або суперництва, домінування або підпорядкування. Саме від їххарактеру залежить спрямованість і ступінь сприятливості стереотипів. Буловиявлено, що автостереотипи, як правило, сприятливіші, ніж гетеростереотипи.Проте на тлі загальної тенденції зустрічаються і зворотні явища, головноюпричиною виникнення яких є відмінність в соціальному статусі груп: нерівність вполітичному, економічному і інших відносинах. Співтовариства з низькимстатусом, гноблені етнічні меншини схильні розвивати негативні автостереотипи іпозитивні гетеро стереотипи (1,2).
Але можна поглянути на проблему з іншого боку: чи впливають стереотипи наміжетнічні відносини? Дійсно, наявність стереотипів, особливо узгоджених,виразних і емоційно забарвлених, в якійсь мірі сприяє стабільності існуючихвідносин. У спокійній міжетнічній ситуації широко поширені схемі характеристикиетносів можуть бути відсунуті на периферію людської пам'яті або можутьсприйматися з гумором і не грати практично ніякої помітної ролі у відносинахміж сусідами. Але актуалізовані або мобілізовані у момент будь-якоїнапруженості, що починається, в суспільстві, стереотипи, особливо негативні,можуть істотно посилити конфлікт, різко розмежувавши людей на етнічні абоетноконфесійні групи, викликаючи образи і підсилюючи протистояння. Хочаочевиднішою є дія стереотипів не на міжетнічні відносини як різновид соціальнихвідносин, а на міжособистісні взаємини представників різних етнічних груп і на їхспільну діяльність. Так, руйнування негативного стереотипу може “поліпшити”відношення до конкретної людини іншої національності, але такі локальні змінине визначають характер міжетнічних відносин в цілому (6,7).
Головні висновки досліджень в області соціального стереотипу були підсумованіГ. Тешфелом у вигляді наступних шести положень:
1. Люди з легкістю проявляють готовність характеризувати обширні людськігрупи (або «соціальні категорії») недиференційованими грубими і упередженимиознаками.
2. Така категоризація прагне залишатися абсолютно стабільною протягомдуже тривалого періоду часу.
3. Етнічні стереотипи в деякій мірі можуть змінюватися в залежності відсоціальних, політичних або економічних змін, але цей процес відбувається украйповільно.
4. Етнічні стереотипи стають «виразнішими» і ворожими, коли виникаєсоціальна напруженість між групами.
5. Вони засвоюються дуже рано і використовуються дітьми задовго довиникнення власних думок про ті групи, до яких вони відносяться.
6. Соціальні стереотипи не представляють великої проблеми, коли не існуєявної ворожості у відносинах груп, але їх надзвичайно важко модифікувати і управлятиними в умовах значної напруженості і конфлікту (19,20,21).
Залишається відкритим питання, чи існує пряма залежність між змістометнічних образів і фактичними діями або вчинками по відношенню до членів іншихетнічних груп. Ця проблема була позначена ще в 1934 р. класичним експериментомЛа-П‘єра, суть якого полягала в дослідженні невідповідності установок і реальноїповедінки. Об'єктивна наявність етнічного стереотипу у власників готелів, виявленав їх письмовій відмові поселити у себе китайських гостей, не відбилося нареальній поведінці (що, проте, могло пояснюватися превалюванням в конкретний моментінтересів фінансової вигоди над етнічними забобонами). Р. Мінардом було виявленосуперечність між поведінкою білих в процесі спільної з неграми роботи в шахті іу вільний час. Емпірично виявлені у білих расові забобони «не працювали» під землеюі навпаки, визначали реальну поведінку «на землі» (43,44).
Результати численних досліджень показують, що установки заломлюються черезскладну сукупність чинників всіх трьох рівнів (суспільства, групи і особи), виступаючихяк «буфер» між змістом свідомості і поведінкою. Проте, на думку деяких учених,цілком адекватно проводити паралель між свідомими діями і етнічнимистереотипами у зв'язку з інтенціональним характером останніх. Як відзначає Р. Солдатова,засоби захисту групової ідентичності частіші припускають не агресивні форми вираженнявідношення до іноетнічних груп, а швидше когнітивне спотворення: «Чим вище рівеньміжетнічної напруженості, тим сильніше спотворені і неадекватні установки, ітим частіше вони як «дії свідомості» співпадають з реальними вчинками. В умовахконфлікту етнічне виступає на перший план, головним критерієм зіставлення її учасниківвиявляється етнічна приналежність» (43). Таким чином, об'єктивний характер взаєминміж етнічним групами додає те або інше забарвлення і спрямованість стереотипам:при погіршенні міжнаціональних відносин етнічні стереотипи набуваютьнегативного афективного заряду, відмічається зростання неадекватності іспрощеності їх когнітивного змісту, що, у свою чергу, сприяє втіленню установокв реальну поведінку.
Стереотипи вміжнаціональних шлюбах
В умовахгетеронаціонального шлюбу кожен в подружжі має свою точку зору на організаціюсімейного побуту. Суперечності у підходах чоловіка і дружини до цього питанняможуть призвести до внутрішньосімейних конфліктів, що, у свою чергу, негативновпливає на стабільність шлюбу. Оскільки механізмом виявлення національнихособливостей є етнічний стереотип, то можна припустити, що розбіжність ветностереотипах подружжя впливає на стабільність шлюбу як системи подружніхстосунків, їх збереження протягом часу (49,53).
Як проявляється,впливає на стабільність шлюбу етностереотип, що є стабілізуючими тадестабілізуючими факторами в гетеронаціональних сім‘ях, розглянемо нижче.
На думку БайбурінаА.К., характер міжособистісних стосунків в сім‘ях представників різних етнічнихспільностей має свою специфіку в:
1. Характеріміжособистісних стосунків між подружжям, дітьми та іншими членами сім‘ї.
2. Моральних цінностях,формах поведінки та діяльності, специфіці світосприймання та світорозуміння.
3. Факторах та причинах виникненняконфліктів між членами сім‘ї (4).
Подружні конфлікти вгетеронаціональних шлюбах мають свою етнопсихологічну специфіку. Конфліктиможуть бути більш або менш емоційно насиченими, тривалими залежно віднаціональних традицій чоловіка та дружини; своєрідними, оскільки на нихнакладають відбиток специфічні форми взаємовідносин та поведінки, притаманнінації, більш або менш легко регулюємі в залежності від досвіду нації увирішенні схожих проблем; зовсім особливими, коли мова йде про сім‘ї, у якихпоєдналися представники різних націй.
Серед специфічнихфакторів, що впливають на стабільність саме гетеронаціональної сім‘ї, можнаназвати такі:
            − релігійнаприналежність подружжя;
            − державнезаконодавство;
            − стереотипиповедінки, організації побуту;
            − національний складкраїни, у якій живе сім‘я;
            − подібністьсоціально-професійного та галузевого складу населення;
            − сумісність етичнихнорм сімейного спілкування;
            − ставлення до шлюбунайближчих родичів та друзів, їх реакція на внутрішньосімейні конфлікти;
            − політика держави вставленні до національно-змішаних шлюбів;
            − схожість культур (4).
Культурно-історичнийдосвід різних народів не може бути ідентичним. Достатньо велика варіабельністьфольклору, традицій, звичаїв та т.ін. створює основу, на якій формуються тіключі (стереотипи), що досить сильно відрізняються однієї культури від іншої,які в умовах своєї культури забезпечують швидку і досить вірну орієнтаціюособистості в її безпосередньому соціальному оточенні. Але в нетипових умовахті ж самі ключі можуть перетворитися на перепони для формування адекватногоуявлення про особистість іншої людини (42).
Сучасні нормиміжособистих контактів все більше впливають на відносини людей в сфері шлюбу,число гетеронаціональних шлюбів зростає. Однак, у багатьох народів ще досіпереважають внутрішньоетнічні шлюби.
Оскільки стереотипи культури формують не тільки екстеріорні,а й інтеріорні сторони людської діяльності, задаючи людям стандарти їхпереконань, то й орієнтації у сфері шлюбних стосунків залежать в багатьохаспектах від рівня схожості традиційних етнічних стереотипів.
За рівнем стабільності можна виділити такі типигетеронаціональних шлюбів:
ü   Благополучнасім‘я — це подружжя, яке з дитинства звикло до своєрідності гетеронаціональнихшлюбів, тому легко адаптувалось до етнічно своєрідних традицій одне одного.
ü   Конфліктна сім‘я- у якій між подружжям існують постійні сфери, де їх потреби, інтереси,своєрідні національно-психологічні особливості призводять до зіткнення, щопороджує негативні емоційні стани. Однак, шлюб може зберігатися завдяки іншимфакторам, а також завдяки компромісним рішенням.
1. Кризова сім‘я — шлюб, у якому протистояння інтересів тапотреб має особливо гострий характер та захоплює важливі сфери життєдіяльностівсіх членів. У таких сім‘ях подружжя займає ворожі позиції одне до одного та непогоджується на компроміси. Як правило, такі сім‘ї розпадаються відразу абознаходяться на межі розпаду.
2. Невротична сім‘я відрізняється наявністю особливонесприятливих передпосилань для розбіжностей та довготривалих сварок міжподружжям. Часто причиною їх є протистояння родичів одного з подружжя, особливоколи вони з самого початку не були прибічниками цього шлюбу або єпредставниками іншої етнічної спільності (4,42).
В умовах сучасної України з її тенденціями догетеронаціональних шлюбів, збільшенням кількості населення інших націй танародностей, що спричинено демографічною ситуацією в Україні та еміграційноюполітикою держави, проблема стабільності гетеронаціональних шлюбів стає все більшактуальною, являючи собою одну із сфер діяльності практичного психолога.
Основними напрямками психологічної допомоги подружжю вгетеронаціональному шлюбі є:
1. Формування, розвиток та корекція уявлень прогетеронаціональні шлюби, своєрідність їх формування та зміцнення. Об‘єктамипсихологічної допомоги є як окремі члени сім‘ї, так і сім‘я в цілому нанайважливіших стадіях її життєдіяльності.
2. Запобігання розвитку негативних психологічних явищ всім‘ї, у окремих її членів, або зниження конфліктності між ними спеціальнимипсихотерапевтичними та іншими засобами.
3. Запобігання складним соціально-психологічним ситуаціям врізних сферах життя сім‘ї.
4. Ліквідування наслідків впливу негативних психологічнихявищ спільного життя в сім‘ях з різною етнічною приналежністю подружжя (4,58).
1.4 Наслідки стереотипізації
Наслідки стереотіпізациії
Етнічні стереотипи здійснюють найзгубніший вплив і на їх жертв, і на їхносіїв.
Перш за все, етнічні стереотипи обмежують сферу спілкування міжпредставниками різних етнічних груп, викликають настороженість з обох боків,заважають встановленню ближчих, інтимних людських відносин. Відчуженість же усвою чергу ускладнює контакти і породжує нові непорозуміння (2,9).
При високому ступені упередженості етнічна приналежність національноїменшини стає вирішальним психологічним чинником і для самої меншини, і длябільшості. Увагу звертають перш за все на національну або расову приналежністьлюдини, решта всіх якостей здається другорядними в порівнянні з цим. Іншимисловами, індивідуальні якості особи губляться у загальних і у свідомоодносторонньому стереотипі.
У меншини, що піддається дискримінації, виробляється такий самийспотворений, ірраціональний, ворожий стереотип більшості, з якою воно маєсправу (13,15).
Дискримінація навіть в порівняно «м'яких» формах негативновпливає на психічний стан і особистісні риси меншин, що піддаються їй. Заданими американських психіатрів, серед таких людей вище відсоток невротичнихреакції. Свідомість того, що вони безсилі змінити своє нерівноправне положення,викликає у одних підвищену дратівливість і агресивність, у інших — зниженусамооцінку, відчуття власної неповноцінності, готовність задовольнятися нижчимположенням. А це у свою чергу тільки закріплює стереотип. Негр знеблагополучного кварталу не вчиться тому, що, по-перше, не має для тогоматеріальної можливості і, по-друге, його до цього психологічно не заохочують(«знай своє місце!»); освіченій людині ще важче зносити дискримінацію(59).
Виступаючи на захист гноблених національних меншин, не слід в той же часідеалізувати їх. Наївно, наприклад, думати, ніби той, хто сам піддаєтьсянаціональному гніту, через це автоматично стає інтернаціоналістом. Соціологічнідослідження показують, що меншина, що дискримінується, засвоює в цілому системуетнічних уявлень навколишньої більшості, зокрема його упередження відносноінших меншин.
Американські соціологи ретельно досліджували вплив різних виховнихзасобів і переконалися в їх вельми обмеженій ефективності. Масова пропаганда,радіопередачі доброї волі в захист меншин, що дискримінуються, порівняно малодієві, тому що їх в основному слухає та меншина, про яку виявляється турбота.Що ж до людей упереджених, то вони або зовсім не слухають таких програм, абовважають, що це підступи їх ворогів. Кращі результати давали індивідуальнібесіди, роз'яснювальна робота в невеликих групах із залученням життєвихматеріалів, безпосередньо знайомих людям, але не осмислених або помилковосимволізованих ними. Але і це достатньо міцних і глибоких результатів не дає, неговорячи вже про те, що індивідуальна робота — справа надзвичайно тривала іважка (58,59).
Велику роль в пом'якшенні і подоланні ворожих установок граютьнеформальні особистісні контакти між представниками різних етнічних груп.Сумісна праця і безпосереднє спілкування послаблюють стереотипну установку, впринципі дозволяючи побачити в людині іншої раси або національності не окремийвипадок «етнічного типу», а конкретну людину.
Проте і це буває далеко не завжди. Психолог Гордон Оллпорт, узагальнюючивеликий матеріал спостережень і спеціальних експериментів, відмітив, щоміжгруповий контакт сприяє послабленню упередження, якщо обидві групи володіютьрівним статусом, прагнуть до загальних цілей, позитивно співробітничають івзаємозалежать один від одного, і якщо їх взаємодія користується активноюпідтримкою властей, законів або звичаю. Якщо таких умов немає, контакти недають позитивних результатів, а то навіть і підсилюють старі забобони (31).
Етнічністереотипи у сучасній Україні
В Українітрадиційним вважається високий рівень міжнаціональної толерантності всуспільстві. Прийнято вважати, що міжнаціональні стосунки в Україні — доволіблагополучна сфера суспільного життя. Зокрема, соціологічні дослідженнядемонструють, що серйозні конфлікти в сфері міжнаціональних відносинсуспільству не загрожують. Значущих антагонізмів у сфері міжнаціональнихстосунків не спостерігалося протягом історії незалежної України. А конфлікти вКриму в контексті інтеграції кримських татар в українське суспільство коректнорозглядати як конфлікти між цим народом та владою.  Варто звернути увагу надані опитування громадської думки, які красномовно демонструють деякі аспектиусвідомлення в українському суспільстві власного «конфліктогенного» потенціалу.«Як Ви вважаєте, чи існують в українському суспільстві міжнаціональніконфлікти?»(%)
1. Так, існують ідуже серйозні – 11%  2. Існують, і доволі серйозні — 14%  3. Існують, але незначні — 41%  4. Конфліктів зовсім немає — 27%  5. Важко сказати — 11%  Опитуванняпроводили Фонд «Демократичні ініціативи» та Центр «Соціальний моніторинг» з 11до 16 травня 2004 року в усіх областях України, АР Крим та місті Києві. Всьогоопитано 2038 респондентів віком від 18 років і старше. Варто звернути увагу нате, що 41% опитаних вказують, що незначні конфлікти таки існують. Постаєлогічне запитання, а в чому вони полягають?  Однозначно відповісти на ньогоскладно. Адже ситуація не актуалізована. Аналізуючи сферу міжетнічних взаємин всучасній Україні, можна побачити, що сьогодні відповідна зона «конфлікту» усфері міжнаціональних взаємин міститься у площині певного міжетнічногодистанціювання у взаєминах між більшістю та окремими етнічними громадами.Експерти спостерігають міжетнічне дистанціювання, культурну неприязнь, що впринципі є далекою від реального напруження, яке існує між «більшістю» таокремими етнонаціональними спільнотами. Це можуть бути як етнічні громади, якіє традиційними для українського суспільства, так і новітні мігрантськіспільноти. Останній чинник напруження пов’язаний зі збільшенням кількостінелегальної міграції через територію України, зі зростанням числа тих осіб, якінелегально проживають в Україні. В основному це вихідці з Китаю, країнПівденної Азії, Африки, країн Близького Сходу. Потенційне збільшення напруженняу взаєминах між «більшістю» та представниками нових мігрантських спільнот можебути також пов’язане не так з соціально-економічними чинниками (питанняпрацевлаштування, народження етнічного бізнесу та, відповідно, й конкуренції),як з певними етностереотипами, в тому числі і в релігійній сфері. Зокрема, щодовзаємин між християнами та мусульманами вони дістали відповідну актуалізаціюпісля 11 вересня.  Гетеростереотипи також транслюються не тільки щодо новітніхмігрантських спільнот, а й стосовно громад, традиційних для України. Цьомунерідко активно «сприяють» ЗМІ, а також процес ретрансляції негативних сенсівпід час викладання історії у школах. Так, можна навести непоодинокі приклади,коли українські ЗМІ вдаються до оголошення національної приналежності вкримінальній хроніці, тим самим створюючи з представників тих чи тих громадобрази кримінальних злочинців. Сьогодні така практика у світі вважаєтьсяманіпуляційною та некоректною. Схожу ситуацію можна спостерігати у ЗМІ щодоукраїнських ромів, або під час російської ретрансляції стосовно «осібкавказької національності», тобто вихідців з Кавказу. З поступовим набуттямнових ознак української полікультурності в подальшому можуть актуалізуватисяміжнаціональні взаємини, які не були характерними для України. Зокрема, експертивказують на вивчення дійсного рівня міжетнічної толерантності в суспільстві,проблеми сумісності культур, соціальної сфери.
Виданнянормативного характеру стосовно етнічних питань:
1.        КонституціяУкраїни: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. — К.: Україна, 1996. — 54 с.
2.        Украина.Закон. О национальных меньшинствах в Украине: Принятий 25.06.92. // ГолосУкраїни. — 1992. — 16 лип.
3.         УРСР.Закон. Про мови в Українській РСР: Прийнятий на десятій сесії Верховної РадиУРСР одинадцятого скликання, 28 жовт. 1989 р. — К.: Україна, 1991. — 16 с.
4.        Україна.Верховна Рада. Про введення в дію Закону " Про національні меншини вУкраїні": Постанова… 25 черв. 1992 р. // Голос України. — 1992. — 16лип. — С. 2.
5.        Україна.Кабінет Міністрів. Про затвердження Положення про Українську частину Змішаноїукраїнсько-угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин:Постанова… 11 черв. 1994 р. N 389 // Зібр. постанов Уряду України. — 1994. — N 11. — Ст. 267.
6.        Україна.Верховна Рада. Декларація прав національностей України: Прийнята 1 лист. 1991р. N 1771 — 12 // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — N 53. — Ст. 799.
7.        Україна.Верховна Рада. Декларація про державний суверенітет України: Прийнята 16 лип.// Відомості Верховної Ради України. — 1990. — N31. — Ст.429.

РОЗДІЛ ІІ
ПСИХОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕТНІЧНИХ СТЕРЕОТИПІВ
Історично так склалося, що переважна більшість досліджень стереотипів яку нас в країні, так і за кордоном присвячено саме етнічним стереотипам. Проте,не дивлячись на величезну кількість зібраного емпіричного матеріалу, до цих піріснує невизначеність щодо ряду принципових питань, зокрема не вирішені проблемиістинності стереотипів, співвідношення між стереотипом і упередженням, стереотипомі поведінкою (2).
Однією з причин того, що ці проблеми до цих пір не отримали задовільногорішення, є недостатня методична озброєність соціальних психологів. Втім,етнічні стереотипи або, принаймні, їх окремі компоненти досліджувалися ідосліджуються самими різними способами — починаючи із застосування методуспостереження і закінчуючи використанням проективних тестів (7,39). Прививченні стереотипів найчастіше емпіричному дослідженню піддаються три їх«вимірювання»: зміст, спрямованість як загальне вимірювання сприятливості іступінь сприятливості (51,54). Ці характеристики не є однопорядковими: головнев стереотипі — його когнітивний зміст, а спрямованість — це вже емоційназабарвленість того або іншого змісту. Класифікацію техніки вивчення етнічних стереотипівзапропонував В. С. Агєєв:
ü  методвільного опису в декількох його різновидах;
ü  методпрямого опиту (список особистісних рис, діагностичний тест відносин і ін.);
ü  проективніметоди;
ü  психосемантичніметоди (2).
1. Звичайно, як і при вивченні будь-якого іншого соціально-психологічногофеномена, не існує універсального методу, що дозволяє виявити всі компонентиетнічних стереотипів, всі їх характеристики. Кожен методичний засіб має своїпереваги і недоліки. На даний час велика увага приділяється психосемантичнимметодам, які дозволяють отримати кількісне вимірювання складових образу тогоабо іншого етносу, а значить, підійти до власне психологічного його аспекту(2). Як приклад використання одного з найбільш відомих психосемантичних методів- семантичного диференціала — можна привести дослідження етнічних стереотипівамериканців, афганців, індійців, кубинців, поляків, росіян, фінів і японців урадянських студентів, проведене Е.Л. Коневою під керівництвом В.С. Агєєва(1,2). Стимульний матеріал був представлений 40 оцінними біполярними шкалами, восновному з варіанту вербального семантичного диференціала на базі російськоїлексики В.Ф. Петренко (55). Порівняльний аналіз етнічних стереотипів бувпроведений по десяти виділених чинниках, відповідно до яких по всій вибірцідиференціювалися образи восьми досліджуваних народів. Метод побудовисуб'єктивних семантичних просторів дозволив вивчити стереотип на рівні образу.Але в той же час отримані результати, як і в будь-якому іншому випадку, коливикористовується семантичний диференціал із стабільним набором оцінних шкал длявивчення стереотипів декількох народів, не дозволили виявити достатньо точнийзмістовний опис стереотипу кожного конкретного етносу. Метод семантичногодиференціала з використанням факторного аналізу придатний не для виявленнязмісту стереотипів, а для глибиннішого дослідження механізму стереотипізації(1).
2. При вивченні етнічних стереотипів використовуються і іншіпсихосемантичні методики, зокрема розроблена В. Ф. Петренко методика «множинноїідентифікації», за допомогою якої проводяться зіставлення ролевих позицій івиявлення ідентифікацій, що стоять за ними, через опис характерних вчинків(21).
Апробація методики проводилася В.Ф. Петренко спільно с Л.А. Алієвою наматеріалі російської і азербайджанської вибірок дівчат-студенток, для яких буловиділено 90 можливих вчинків з сімейно-побутової сфери («познайомитися зхлопцем на вулиці», «прагнути до вищої освіти», «розпоряджатися сімейнимбюджетом», «палити цигарки», «не вийти заміж за коханого, оскільки цього нехотіли батьки» і тому подібне). Вчинки виділялися з урахуванням їх типовостідля культур, що зіставлялися, і природності для досліджуваної соціальної групи.Випробовувані оцінювали вірогідність кожного вчинку за шестибальною шкалою — від0 до 5 — з дванадцяти ролевих позицій: 1) я сама; 2) моя мати; 3) ідеал жінкина мій погляд; 4) ідеал жінки, прийнятий в суспільстві; 5) типова жінка; 6)жінка 40 років тому; 7) жінка через 20 років; 8) жінка з невдалим особистимжиттям; 9) жінка, що зневажається мною; 10) російська (для випробовуванихазербайджанок); азербайджанка (для випробовуваних росіян); 11) грузинка; 12)естонка.
Формою обробки даних і одночасно формою їх уявлення являлася побудовасуб'єктивних семантичних просторів з використанням факторного аналізу, якийдозволив звести безліч вчинків до узагальнених «учинкових» чинників,об'єднуючих схожі вчинки в одне вимірювання (2).
Можна погодитися з автором методики, що подібна психосемантична технікаволодіє більшим, ніж описи людини за допомогою переліку його якостей,«… ступенем проектності, оскільки кожна людина домислює можливі мотиви вчинківвиходячи з власних установок і цінностей» (1,2). Втім, описана вище методикадозволяє виявити стереотипи лише відносно сімейно-побутової сфери, а длядослідження комплексного стереотипу необхідно додатково виділити вчинки, типовідля певної культури в інших сферах життєдіяльності. Проте методика «множинноїідентифікації» і в своєму справжньому вигляді достатньо громіздка дляпроведення і обробки даних, щоб бути широко використовуваною при масовихопитуваннях.
3. При вивченні етнічних стереотипів найчастіше використовуються методипрямого опитування, набагато простіші і доступніші, але такі, що маютьсерйозний недолік, що полягає в можливому впливі на результати соціальноїбажаності тих або інших особових рис (47).
Найбільш популярні серед соціальних психологів наступні опитувальнітехніки:
ü  приписуванняякостей з набору особистісних рис;
ü  біполярнішкали;
ü  процентнаметодика Дж. Брігема;
ü  виявлення«діагностичного коефіцієнта» К. Макколі і к. Стітта.
Першу методику типу «Приписування якостей» запропонували Д. Кац і к.Брейлі в 30-і рр. XX століття. У дослідженні цих авторів студентамПрінстонського університету було запропоновано вибрати з 84 рис найбільшхарактерні для 10 етнічних груп: білих американців, негрів, китайців,англійців, німців, італійців, ірландців, японців, євреїв і турок. Післяпервинного вибору випробовуваних просили повернутися до складених ними десятиспискам і відзначити п'ять якостей, що є найбільш типовими для членів кожноїгрупи. Враховуючи тільки ці п'ять якостей, Кац і Брейлі виділили 12 найчастішеприписуваних кожному народу рис (47,53).
Методика набула незвичайно широкого поширення як в США (наприклад, вонавикористовувалася для вивчення стереотипів ще трьох поколінь прінстонськихстудентів — на початку 50-х років, в кінці 60-х років і на рубежі двадцятого ідвадцять першого століть), так і в інших країнах (у багатьох державах ЗахідноїЄвропи, Лівані, Пакистані, Філіппінах і ін.). Прихильники описового напрямувивчення стереотипів вважають методику «Приписування якостей» неперевершеною дотеперішнього часу, хоча і критикують за обмеження опису груп заздалегідьскладеним списком якостей, який може не містити риси, релевантні тій або іншійгрупі. Але цей недолік може бути згладжений, якщо списки рис складати,використовуючи неструктуровану інформацію, що отримується за допомогою вільнихописів, і більш релевантну думкам випробовуваних, чим нав'язаний набіркатегорій (47).
4. В даний час широко поширені і методики вивчення стереотипів, в якихвикористані набори рис, що складаються на основі пар полярних протилежностей(метод полярного профілю). Набори біполярних шкал формою нічим не відрізняютьсявід семантичного диференціала, проте для виявлення змісту стереотипів підходятьне конототивні, а денотативні шкали, прив'язані до об'єктивних властивостейетносу, вірніше, до тих, які сприймаються як такі (48,49).
Біполярні шкали мають ту перевагу, що дозволяє виявляти не тільки якості,по яких група високо оцінюється, але і антистереотипні характеристики. Крімтого, слід зазначити, що точкою згоди серед численних дослідників, що належатьдо різних галузей знань і теоретичних орієнтацій, є підкреслення важливостіпринципу біполярності, відповідно до якого здійснюється категоризація істереотипізація як її окремий випадок. Тому даний метод особливо продуктивнийпри проведенні порівняльного дослідження стереотипів двох — найчастіше своєї ічужої — етнічних груп, оскільки дозволяє виявити те, в якій формі, зіставленняабо протиставлення, протікає їх диференціація.
Необхідно мати на увазі, що ця техніка також не позбавлена недоліків.По-перше, і в цьому випадку випробовувані при виборі якостей, характерних, наїх думку, для того або іншого народу, вимушені обмежуватися стандартним, якправило, невеликим списком. По-друге, в емпіричних дослідженнях частовиявляються серйозні розбіжності між якостями, які розглядаються авторамиметодик як полярні протилежності. Проте основна причина цього — конструктивніпомилки, недостатньо точне визначення протилежних полюсів шкал. Для точнішоговибору пар понять слід використовувати словники антонімів і синонімів, а такожтезаурус особових рис, побудований вітчизняними психологами (2). Ще один — третій — недолік біполярних шкал, що полягає в тому, що «… дослідники частозадають нормативно-конвенціональну протилежність полюсів конструкта, а не ту,якою насправді користується випробовуваний», не можна назвати істотним длястатистичного дослідження, якими і є дослідження в області етнічнихстереотипів.
Навіть у психології особистості найбільшого поширення набули методи,засновані саме на бінарній опозиції понять: семантичний диференціал Ч. Осгуда ірепертуарні решітки Дж. Келлі (47,49), хоча дослідники конструюють і уніполярнішкали.
5. Творець процентної методики Дж. Брігем також використовував набірякостей, але просив випробовуваних вказати, який відсоток індивідів певноїетнічної групи володіє кожним з них. Перевагою процентної методики можнавважати припущення, що представники будь-якої спільноти розрізняються по своїхпсихологічних характеристиках. Психологи, що використовують техніку«Приписування якостей», часто відзначають, що великий відсоток випробовуванихвідмовляється виявляти риси, найбільш типові для цілого народу, наприклад,давати етнічній спільноті характеристики типу «схильність до наук» або«непосидючість». Ця проблема може бути пом'якшена при використанні процентноїметодики, оскільки психологічно простіше приписувати «схильність до наук» не етносу,а лише частині — хай і вельми значній — його членів. Стереотип в цьому випадкускладається з рис, якими, на думку випробовуваних, володіє найбільший відсотокчленів групи, що вивчається (18).
Необхідно відзначити, що багатьом випробовуваним важко вказати відсотоквсіх людей в світі, що володіють тією або іншою рисою характеру. Мабуть,причиною цього є відсутність стереотипів відносно такої глобальної спільноти,як людство. Повстає питання: чи необхідні подібні оцінки?
Можливо, як вважають багато дослідників, і ні. Адже при використанніметодики «Приписування якостей» і процентної методики випробовуваних практичноніколи не просять оцінювати наявність якостей, що не являються розпізнавальнимидля груп. Ще Кац і Брейлі сконструювали свій набір особистісних рис затрибуцій, зроблених декількома групами випробовуваних, яких просили скластиперелік властивостей, найбільш типових для 10 етнічних груп. Враховуючи, щооднією з основних функцій стереотипів є міжгрупова диференціація, логічноприпустити, що саме по цих властивостях групи сприймалися випробовуваними якті, що розрізняються між собою, і такі якості, як «смертність», в цей набірпотрапити не могли. Тому для визначення змісту стереотипів, мабуть, можнаобмежитися процентною методикою і методикою «Приписування якостей» (18).
6. З відкриттям «парадоксу Ла-П‘єра» в психології починається серія природнихекспериментів по виявленню етнічних стереотипів. Відома, наприклад техніка Бочнера(Bochner), відповідно до якої в газету дається декілька оголошень про найм квартирвід імені представників різних національностей. Дослідниками фіксується кількістьдзвінків що надійшли по всіх оголошеннях, що дає можливість зробити висновок проті або інші етнічні переваги у орендодавців. Аналогічний механізм «методу втраченихречей» і техніка «помилкового номера» Партнера, за допомогою якого перевіряєтьсяготовність людей допомогти представникам різних етнічних груп при втраті листаабо поломці машини. Ці методики дозволяють в природних умовах визначити наявністьетнічних стереотипів і упереджень у досить широкого кола населення і даютьможливість зробити висновок про домінування тих або інших переваг у представниківпевних соціальних розшарувань (при проведенні паралельного опитуваннявипробовуваних). При такій методиці виключається небезпека соціально бажанихвідповідей або передбаченої оцінки, спостережуваних при проведенні досліджень влабораторних умовах (7,18).
7. Як одну з поширених методик по дослідженню етнічних стереотипів слід назватиметод вільних описів: випробовуваним пропонується скласти письмові портрети тихабо інших національних груп, після чого із застосуванням загальночастотного аналізуі контент-аналіза складається список найбільш вживаних характеристик. Перевага цієїметодики полягає в тому, що опис складається у вільній формі, що виключає програмуючийвплив заздалегідь запропонованих в списку характеристик (18).
8. Широко застосовується в етнопсихологиії асоціативний експеримент, сутьякого полягає в аналізі асоціативних полів, що виникають, наприклад, на назви квітівабо стимули-етноніми. Існує також так званий «колірний тест відношення», щоскладається з трьох етапів: спочатку випробовуваному пропонується зіставитипевні національності з тим або іншим кольором потім потрібно проранжуватикольори залежно від індивідуального смаку, а на третьому етапі потрібно збудуватиза ієрархічним принципом національності. Очевидно, що цей останній крокілюструє декларовані переваги випробовуваних. Щоб з'ясувати реальний стан речейнеобхідно зіставити відповіді в третьому турі з результатами перших двох етапівдослідження, де, на думку авторів методики, були продемонстровані дійсніетнічні переваги (38,39).
9. Для дослідження емоційно-оцінювального компоненту етнічного стереотипуу вітчизняній психології був розроблений діагностичний тест відношення(модифікація методу семантичного диференціала). Створюючи цю методику авторивиходили з того, що диференціація сприйняття етнічних груп по шкалі«подобається — не подобається», як правило, веде до того, що одні і ті жякості, що приписуються і своїй, і іншій спільноті, можуть інтерпретуватисяпо-різному, і чеснота однієї групи ризикує перетворитися на ваду іншої. Тому вДТО з двох антонімів типу «щедрий-жадібний» вибиралися тільки негативна якість «жадібний»,а як противага — «золота середина»: «економний». На основі такого принципу підборубули отримані шкали, полюси яких розрізняються по коннототивним (афективним)параметрам, тоді як їх смислові значення можуть розцінюватися як достатньо близькі.Випробовуваному пропонується оцінити по запропонованих характеристиках себе, «Ідеал»,«типового» представника своїй національності і т.д. ДТО дозволяє виміряти наступніпараметри етнічних стереотипів:
ü  амбівалентність(ступінь емоційної визначеності стереотипу)
ü  вираженість(або інтенсивність: відображає силу стереотипного ефекту) і спрямованість (знакі величина загальної емоційної орієнтації суб'єкта по відношенню до даногооб'єкту) (18).
Доповненням до методу ДТО є виділення у відповідях випробовуванихдопоміжних показників для виявлення різних характеристик і, зокрема, етнічних стереотипів.Зручною моделлю системи етнічних переваг може служити ступінь збігу образів етнічнихгруп з образом «Ідеал». У числовому вираженні даний показник представленийрізницею між діагностичними коефіцієнтами образу «Ідеал» і образу типовогопредставника якої-небудь національності (45).
10. Необхідно хоч би стисло зупинитися на іншому підході до вивченняетнічних стереотипів — аналізу уявлень про етнічні групи в літературі імистецтві. Починаючи з 40-х років контент-аналізу піддавалися: американськажурнальна белетристика, німецькі кінофільми, сторінки гумору у французькихжурналах і багато що інше. Через свою доступність, великий арсенал, зручностідля порівняльного аналізу такі матеріали нерідко представляютьсябагатообіцяючими для вивчення етнічних стереотипів. Так, І. С. Кон відзначає,що «систематичне вивчення свого і чужого народів в літературі і мистецтві можедати для розуміння етнічних стереотипів і міжнаціональних відносин значнобільше, ніж анкетне опитування» (15).
Ця наукова орієнтація, яка об'єднує психологів, літературознавців,істориків і тому подібне, отримала спеціальне найменування — «імагологія». Врамках цього підходу з'являються роботи і в Росії. Проте одна з найістотнішихпроблем, що повстають перед цим напрямом, — питання про те, наскільки адекватнохудожня література, публіцистика, різні види мистецтва відображають стереотипи,що існують в суспільній свідомості, залишається відкритою.
Зарубіжні і вітчизняні автори одностайні в тому, що якнайповніше і глибшепроникнення в зміст етнічних стереотипів досягається у разі застосуваннядоповнюючих один одного методів вільних описів і одному з різновидів методупрямого опитування (1,2,18).

РОЗДІЛ ІІІ
ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФОРМУВАННЯ ЕТНІЧНИХ СТЕРЕОТИПІВ
Об‘єкт вивчення (вибірка): студенти, віком від 18 до 25 років.
Предмет вивчення: етнічні стереотипи.
Гіпотеза:гіпотезою виступає припущення, що на формування етнічних стереотипів впливаютьрізноманітні фактори, зокрема, періодичні та Інтернет-видання.
Задачі:
1) довести, що у респондентів вже наявні сформовані позитивні і негативніетнічні стереотипи;
2) довести або спростувати припущення про те, що на формування етнічнихстереотипів впливають ЗМІ, а саме періодичні та Інтернет-видання;
3) порівняти особливості формування позитивних і негативних етнічнихстереотипів.
Етапи:
I етап охоплює проведення проективного методу, за допомогою якого можнапрослідкувати вже сформовані у респондентів етнічні стереотипи по відношенню дорізних народів.
IІ етап включає в себе проведення методу семантичного диференціалу, задопомогою якого можна прослідкувати вплив періодичних та Інтернет-видань наформування позитивних і негативних етнічних стереотипів щодо певних народів.
3.1 Дослідженняетнічних стереотипів за допомогою проективного тесту
Мета дослідження:
1) довести або спростувати припущення про те, що у респондентів вженаявні сформовані етнічні стереотипи по відношенню до різних народів;
2) прослідкувати, які саме етноси найбільш піддаються стереотипізації;
3) виявити можливі причини та джерела виникнення стереотипів.
Характеристика вибірки:
Групу респондентів склали студенти у віці від 18 до 25 років. Всього вексперименті брало участь 30 чоловік, з них 9 чоловіків і 21 жінка. Уексперименті брали участь респонденти української національності.
Методика дослідження:
Для підтвердження або спростування гіпотези був вибраний проективнийметод. Випробуваним був запропонований готовий малюнок порожньої карти світулише з контурами материків. Інструкція включала в себе наступне: «Позначити націй карті світу свій народ або свою країну та ще 7 інших народів або країн, яківи побажали би бачити на своїй карті світу. Обґрунтувати свій вибір. Країни абонароди можуть бути розміщені у вільному місці, незалежно від їх реальногогеографічного положення».
Результати дослідження:
Після отримання результатів, були зроблені наступні висновки:
Європейські етноси відмітили на своїй карті усі 100% респондентів. 66,7%випробуваних бажали бачити на ній представників країн Північної Америки. Середних: 53,4% — американці, 13,3% — канадці, 6,7% — мексиканці, 6.7% — коріннііндіанці. 63% респондентів обрали народи азіатських країн; 30% — представниківАфриканського континенту; 23% — країн Латинської Америки, ще 23% — австралійців.
Серед найбільш бажаних народі виявилися наступні:
ü  Росіяни –83,3%;
ü  Американці– 53,3%;
ü  Італійці– 53,3%;
ü  Французи– 46,7%;
ü  Японці –36,7%;
ü  Китайці –36,7%;
ü  Іспанці –30%;
ü  Німці –26,7%;
ü  Білоруси– 23,3%;
ü  Англійці– 23,3%;
ü  Індійці –23,3%
ü  Австралійці– 20%;
ü  Бразильці– 16,7%;
ü  Поляки –13,3%;
ü  Єгиптяни– 10%;
ü  Аргентинці– 10%.
Аналізуючи отримані результати, можна зробити наступні висновки.
1. Серед респондентів, які відмітили на своїй карті країни Африки, небуло жодного, хто позначив би конкретний народ або назву конкретної країни. Восновному позначали, наприклад, так: «африканці» або «негри», те саме повідношенню до арабських країн, які знаходяться на території Африканськогоконтиненту. Їх народи називали «арабами», не конкретизуючи. Африканців вбільшості випадків зображали саме на африканському континенті, мотивуючи це,наприклад, наступним чином: «нехай там і залишаються» або «там їм і місце». Цеможе говорити про вже сформований стереотип по відношенню не тільки доафриканців, а і до усього чорношкірого населення планети, зважаючи на те, щопозначення «негри» зустрічалося досить часто. Пояснення респондентів можеговорити про те, що сформований стереотип носить негативний характер.Випробувані досить мало знають про африканців, вони не досить високої думки процих людей і не бажають мати з ними нічного спільного, хоча реальних причинцього не називають.
2. Стосовно російського етносу, то можна прослідкувати два сформованістереотипи. Перший стосується того, що українців і росіян поєднують спільніслов‘янські корені та спільна історична доля. На своїх картах респонденти, якправило, зображали росіян поруч із українцями, пояснюючи це наступним чином«росіяни і українці – брати-слов‘яни, хочеться, щоб жили дружно». Іншийстереотип носить більш негативний характер і виявляється у тому, що в росіянахі в Росії вбачають загрозу. «Чим далі Росія від України, тим краще», або«Росіяни не люблять українців», або «Росія залишила поганий відбиток у історіїнашої країни».
3. Стосовно американців теж можна прослідкувати два стереотипи. З одногобоку їх називали «розумною нацією», «здібними людьми», відмічали добрерозвинене суспільство і високий рівень життя, зазначали, що американці можутьстати захистом для українців. З іншого боку, в Америці також вбачали загрозудля України — «Чим далі від України, тим краще». Більш того, щодо американцівіноді проявлялась немотивована агресія, яку, однак, важко назвати стереотипом.Наприклад, США позначали на Африканському континенті і пояснювали «хайвідчують, як воно там» і т.п.
4. Близько 57% респондентів вважають французів привітливою та романтичноюнацією. Серед іншого відмічали також переваги кінематографу, культури тамистецтва.
5. 83,3% випробуваних відмічали, що японці мудрі та сильні духом люди,схильні до філософських роздумів про життя, з легкістю досягають душевноїгармонії.
6. Близько 49% респондентів вважають скандинавські народи стриманими іхолоднокровними, цілеспрямованими, людьми із залізним характером.
7. 78,1% респондентів вважають німців педантичними та організованими, щодопомагає їм досягти чудової організації життєдіяльності та високого рівняжиття.
8. 52% випробуваних назвали індійців добрими, високоморальними тадушевними людьми, які зуміли зберегти найвищі людські цінності у сучасномужорстокому світі.
9. 45,8% респондентів вважають бразильців здоровою та спортивною нацією,чому, на їхню думку, сприяє природне середовище Бразилії. Також саме бразильцівідмічалися як найбільш врівноважена та розумна нація серед інших народівЛатинської Америки.
10. 57,4% респондентів назвали аргентинців темпераментними,імпульсивними, пристрасними та дуже вродливими людьми.
За допомогою даного методу можна також дослідити таке явище якетноцентризм, тобто схильність до возвеличення власного етносу або його окремихрис національного характеру над іншими націями та народами (48). Серед нашихреспондентів близько 30% виявили саме цю схильність. Вони зображали Україну уцентрі планети або на цілому, як правило великому, континенті, або на пересічномушляху між Європою та Азією, мотивуючи це наступним чином:
ü  ЩобУкраїна була передовою державою;
ü  Щоб іншікраїни залежали від України;
ü  Щоб усісвітові процеси відбувалися з участю України і українців.
Також Україну часто поміщали на території теплих континентів (Африка,Південна Америка, Австралія). Серед перелічених причин називалися наступні:
ü  Теплийклімат;
ü  Красиваприрода;
ü  Великакількість корисних копалин;
ü  Вихід доморя.
Близько 25% випробуваних розміщали Україну на її справжньому географічномуположенні.
Серед найближчих союзників України називалися європейські та азіатськікраїни, якими і намагалися оточувати Україну на карті. Найчастіше це Франція,Німеччина, Білорусь, Росія і Японія. Серед країн, які респонденти найменшехотіли би бачити серед союзників України – Росія і США. («Хотілося, щоб Українабула ближче до країн колишнього СРСР та подалі від США», «Чим далі від США іРосії, тим краще для українців»).
Також у ході експерименту відмічалися наступні тенденції:
1) Політичний фактор впливає на сприйняття інших народів. Серед причинрозміщення тих чи інших країн а також відношення до них називалися історичніподії (розпад СРСР, війна у Іраку, сучасні відносини України з іншимикраїнами).
2) Більшість респондентів, аналізуючи свій вибір, робили акцент не нарисах національного характеру, а на інших факторах, які характеризують скорішекраїну, аніж народ: природне середовище, традиції, історичні пам‘ятки,економічний розвиток, географічне розміщення, мова, стиль, курортний відпочинок.Це може говорити про те, що з особливостями національного характеру різнихнародів випробувані знайомі не досить добре.
3) Не дивлячись на інструкцію, у якій говорилося про те, що мають бутивідмічені найбільш бажані народи і країни, у своїх поясненнях респондентихарактеризували деякі з них із негативного боку і негативного відношення. Цеможе говорити про те, що негативні стереотипи не менше, ніж позитивні, укоріненіу свідомості випробуваних.
3.2 Дослідження впливу ЗМІ (періодичних та Інтернет-видань) на формуванняетнічних стереотипів
Мета дослідження:
Довести або спростувати припущення про те, що ЗМІ, а саме періодичні таІнтернет-видання здатні формувати етнічні стереотипи:
1) довести вже наявні, сформовані у респондентів етнічні стереотипи по відношеннюдо п‘яти обраних народів: американців, арабів, аргентинців, японців і німців;
2) довести, що періодичні та Інтернет-видання здатні формувати етнічністереотипи або закріплювати їх;
3) емпірично довести вплив ЗМІ на формування етнічних стереотипів;
4) порівняти особливості формування позитивних і негативних етнічнихстереотипів.
Характеристика вибірки:
Групу респондентів склали студенти у віці від 18 до 25 років. Всього вексперименті брало участь 40 чоловік, з них 15 чоловіків і 25 жінок. У експериментібрали участь респонденти української національності.
Методика дослідження:
Для підтвердження або спростування гіпотези був вибраний методсемантичного диференціалу. Випробовуваним був запропонований список характернихрис, які можуть бути властиві запропонованим етносам: американцям, аргентинцям,арабам, німцям та японцям. Відповідно до інструкції, респонденти повинні буливідмітити ті риси, які, на їхню думку, дійсно властиві даним націям. Післязавершення експерименту були відібрані ті характерні риси, на яких поглядиреспондентів зійшлися у більшості випадків.
Далі респонденти були поділені на 2 групи по 20 чоловік у кожній групівідповідно. Перша група створена для проведення експерименту з формуванняпозитивних етнічних стереотипів, а друга – для формування негативних.
Результати дослідження:
Дані щодо отриманих у першій групі позитивних стереотипів можна побачитиу таблиці 3.1.
«Таблиця 3.1. –Результати позитивних етнічних стереотипів до ознайомлення із періодичними таІнтернет-виданнями».Національність Характерна риса % частка Американці Патріотизм 35% Аргентинці Самобутність культури 40% Араби Здібність до грандіозних досягнень 35% Німці Педантичність, організованість, акуратність 40% Японці Висока розвинутість у всіх сферах 75%
Після проведеннясемантичного диференціалу і отримання даних, респондентам було запропонованоознайомитися із літературними джерелами, які являли собою статті із періодичнихвидань та Інтернету. Пропонувалися наступні теми:
1)   Патріотизм американськоїнації, особливості його прояву (59,60);
2)   Особливості культуриаргентинців, їхнього побуту, стилю життя. особливостей національного характеру(59);
3)   Внесок стародавніх арабськихвчених у науку, філософію, психологію, астрономію, медицину та ін. (59);
4)   Особливості національногохарактеру та життєдіяльності сучасних німців (60);
5)   «Японське диво», відродженняЯпонії після другої світової війни (32,41,56).
Після того якреспонденти ознайомилися із літературними джерелами, їм знову бувзапропонований метод семантичного диференціалу, тобто пропонувалося відмітитихарактерні для даних етносів риси.
Результати миможемо побачити у таблиці 3.2.
«Таблиця 3.2. –Результати позитивних етнічних стереотипів після ознайомлення із періодичнимита Інтернет-виданнями».Національність Характерна риса % частка Американці Патріотизм 75% Аргентинці Самобутність культури 80% Араби Здібність до грандіозних досягнень 60% Німці Педантичність, організованість, акуратність 90% Японці Висока розвинутість у всіх сферах 85%

Згідно отриманихрезультатів, ми можемо побачити, що періодичні та Інтернет-видання лишезакріпили вже сформовані етнічні стереотипи по відношенню до обраних народів.Але ми також бачимо суттєву різницю між ними. Для емпіричної перевіркиотриманих даних був обраний ф* критерій Фішера.
Сформулюємогіпотези:
Н0: періодичні таІнтернет-видання не впливають на формування позитивних етнічних стереотипів;
Н1: періодичні таІнтернет-видання впливають на формування позитивних етнічних стереотипів.
Особливостіформування позитивних стереотипів по відношенню до американців.Групи Кількість респондентів % частка Кількість респондентів % частка Суми Після експерименту 15 (75%) А 5 (25%) Б 20 До експерименту 7 (35%) В 13 (65%) Г 20 Суми 22 18 40
/>/>(75%) = 2,094
 />(35%) = 1,266
/>= (2,094 – 1,266) />/>=0,828/>/>=0,828/>/>=0,828/>3,162 = 2,62
/>= 2,62
/>= 2,31
/>/>/> — Н1 приймається
/>
Особливостіформування позитивних стереотипів по відношенню до аргентинців.Групи Кількість респондентів % частка Кількість респондентів % частка Суми Після експерименту 16 (80%) А 4 (20%) Б 20 До експерименту 8 (40%) В 12 (60%) Г 20 Суми 24 16 40
/>/>(80%) = 2,214
 />(40%) = 1,369
/>= (2,214 – 1,369) />/>=0,845/>/>=0,845/>/>=0,845/>3,162 = 2,67
/>= 2,67
/>= 2,31
/>/>/> — Н1 приймається
/>
Особливостіформування позитивних стереотипів по відношенню до арабів.Групи Кількість респондентів % частка Кількість респондентів % частка Суми Після експерименту 12 (60%) А 8 (40%) Б 20 До експерименту 7 (35%) В 13 (65%) Г 20 Суми 19 21 40
/>/>(60%) = 1,772
 />(35%) = 1,266
/>= (1,772-1,266) />/>=0,506/>/>=0,506/>/>=0,506/>3,162 = 1,60
/>= 1,60
/>= 2,31
/>/>/> — Н0 приймається
Особливостіформування позитивних стереотипів по відношенню до німців.Групи Кількість респондентів % частка Кількість респондентів % частка Суми Після експерименту 18 (90%) А 2 (10%) Б 20 До експерименту 8 (40%) В 12 (60%) Г 20 Суми 26 14 40
/>/>(90%) = 2,498
 />(40%) = 1,369
/>= (2,498-1,369) />/>=1,129/>/>=1,129/>/>=1,129/>3,162 = 3,57
/>= 3,57
/>= 2,31
/>/>/> — Н1 приймається
Особливостіформування позитивних стереотипів по відношенню до японців.Групи Кількість респондентів % частка Кількість респондентів % частка Суми Після експерименту 17 (85%) А 3 (15%) Б 20 До експерименту 15 (75%) В 5 (25%) Г 20 Суми 32 8 40
/>/>(85%) = 2,346
 />(75%) = 2,094
/>= (2,346-2,094) />/>=0,252/>/>=0,252/>/>=0,252/>3,162 = 0,8
/>= 0,8
/>= 2,31
/>/>/> — Н0 приймається
Дані щодо отриманих у другій групі негативних стереотипів можна побачитиу таблиці 3.3.
 «Таблиця 3.3. –Результати негативних етнічних стереотипів до ознайомлення із періодичними таІнтернет-виданнями».Національність Характерна риса % частка Американці Агресивність, войовничість 85% Аргентинці Авторитарність, жорстокість 25% Араби Націоналізм, жорстокість 70% Німці Схильність до ксенофобії, жорстокість 50% Японці Агресивність, націоналізм 20%
Після проведеннясемантичного диференціалу і отримання даних, респондентам було запропонованоознайомитися із літературними джерелами, які являли собою статті із періодичнихвидань та Інтернету. Пропонувалися наступні теми:
1) Подробицівоєнної інтервенції США у Ірак у 2003 р., особливості проведення військовихдій, політичне підґрунтя війни, поводження американських солдат із іракськимнаселенням(60);
2) Особливостівоєнного режиму у Аргентині у 70-ті рр. ХХ ст., жорстокість воєнноїхунти(59,60);
3) Сучасниймусульманський тероризм. Діти и жінки у тероризмі (26).
4) Особливостіфашистського режиму Німеччини під час другої світової війни (25);
5) Жорстокістьяпонців під час воєнного вторгнення Японії до Китаю у 30 рр. ХХ ст… (32,41).
Після того якреспонденти ознайомилися із літературними джерелами, їм знову бувзапропонований метод семантичного диференціалу, тобто пропонувалося відмітитихарактерні для даних етносі риси.
Результати миможемо побачити у таблиці 3.4.
«Таблиця 3.4. –Результати негативних етнічних стереотипів після ознайомлення із періодичнимита Інтернет-виданнями».Національність Характерна риса % частка Американці Агресивність, войовничість 90% Аргентинці Авторитарність, жорстокість 65% Араби Націоналізм, жорстокість 80% Німці Схильність до ксенофобії, жорстокість 55% Японці Агресивність, націоналізм 70%
Згідно отриманихрезультатів, ми можемо побачити, що періодичні та Інтернет-видання лишезакріпили вже сформовані етнічні стереотипи по відношенню до обраних народів.Але ми знову також бачимо суттєву різницю між ними, хоча і не таку значну, як упершій групі. Для емпіричної перевірки отриманих даних був обраний ф* критерійФішера.
Сформулюємогіпотези:
Н0: періодичні таІнтернет-видання не впливають на формування негативних етнічних стереотипів;
Н1: періодичні таІнтернет-видання впливають на формування негативних етнічних стереотипів.
Особливостіформування негативних стереотипів по відношенню до американців.Групи Кількість респондентів % частка Кількість респондентів % частка Суми Після експерименту 18 (90%) А 2 (10%) Б 20 До експерименту 17 (85%) В 3 (15%) Г 20 Суми 35 5 40

/>/>(90%) = 2,498
 />(85%) = 2,346
/>= (2,498-2,346) />/>=0,152/>/>=0,152/>/>=0,152/>3,162 = 0,48
/>= 0,48
/>= 2,31
/>/>/> — Н0 приймається
Особливостіформування негативних стереотипів по відношенню до аргентинців.Групи Кількість респондентів % частка Кількість респондентів % частка Суми Після експерименту 13 (65%) А 7 (35%) Б 20 До експерименту 5 (25%) В 15 (75%) Г 20 Суми 18 22 40
/>/>(65%) = 1,875
 />(25%) = 1,047
/>= (1,875-1,047) />/>=0,828/>/>=0,828/>/>=0,828/>3,162 = 2,62
/>= 2,62
/>= 2,31
/>/>/> — Н1 приймається

Особливостіформування негативних стереотипів по відношенню до арабів.Групи Кількість респондентів % частка Кількість респондентів % частка Суми Після експерименту 16 (80%) А 4 (20%) Б 20 До експерименту 14 (70%) В 6 (30%) Г 20 Суми 30 10 40
/>/>(80%) = 2,214
 />(70%) = 1,982
/>= (2,214-1,982) />/>=0,232/>/>=0,232/>/>=0,232/>3,162 = 0,73
/>= 0,73
/>= 2,31
/>/>/> — Н0 приймається
Особливостіформування негативних стереотипів по відношенню до німців.Групи Кількість респондентів % частка Кількість респондентів % частка Суми Після експерименту 11 (55%) А 9 (45%) Б 20 До експерименту 10 (50%) В 10 (50%) Г 20 Суми 21 19 40
/>/>(55%) = 1,671
 />(50%) = 1,571
/>= (1,671-1,571) />/>=0,1/>/>=0,1/>/>=0,1/>3,162 = 0,32
/>= 0,32
/>= 2,31
/>/>/> — Н0 приймається
Особливостіформування негативних стереотипів по відношенню до японців.Групи Кількість респондентів % частка Кількість респондентів % частка Суми Після експерименту 14 (70%) А 6 (30%) Б 20 До експерименту 4 (20%) В 16 (80%) Г 20 Суми 18 22 40
/>/>(70%) = 1,982
 />(40%) = 0,927
/>= (1,982-0,937) />/>=1,05/>/>=1,05/>/>=1,05/>3,162 = 3,33
/>= 3,33
/>= 2,31
/>/>/> — Н1 приймається
Виходячи ізотриманих результатів, можна зробити наступні висновки:
1. Періодичні таІнтернет-видання виявилися одним із потужних факторів формування стереотипів,адже після ознайомлення з ними респонденти значно змінили свою думку продосліджувані народи.
2. Ефект впливуцього фактору не у всіх випадках підтвердився емпірично, але згідно отриманихданих первинної математичної обробки, тобто процентних даних, ми можемопобачити, що вплив він здійснює у всіх випадках, хоча і з різною інтенсивністю.
3. Існує різницяміж особливостями формування позитивних і негативних етнічних стереотипів.Сформовані негативні стереотипи більш укорінені у свідомості випробуваних, ніжпозитивні, адже вони виявилися більш стійкими і майже не піддавалися зміні.
4. Особливостійким стереотипом виявилося відношення респондентів до представниківарабської національності. Запропоновані джерела інформації не змогли зробитиуявлення випробуваних про арабів ні біль позитивним, ні більш негативним.Сумним фактом залишається і те, що показники негативного відношення допредставників цього етносу досить високі (від 70% змінюється до 80%). Це можебути пов‘язано з тим, що образ арабів найчастіше асоціюється із образомлюдини-смертника, терориста. На це в більшій мірі впливають ЗМІ.
5. Найбільшнестійким стереотипом виявилося відношення респондентів до аргентинців.Ознайомлення із джерелами інформації стосовно Аргентини і аргентинців дало найбільшефективні результати, а отже можна зробити висновок, що випробувані занадтомало знають про цей народ для того, щоб мати сформоване уявлення про йогоособливості і національний характер. І позитивні, і негативні статті стали дляреспондентів джерелом нової інформації про цей народ і значно змінили їхуявлення про нього.
6. Доситьпозитивне відношення до представників японської нації прослідковується середнаших випробуваних. Про це говорять високі показники позитивних стереотипівщодо японців, на які джерела інформації майже не вплинули (від 75% до 85%). Щостосується негативних стереотипів, то їх показник був досить низький і отримананегативна інформація про цей народ стала для респондентів вражаючою. Слід такожзазначити, що згідно результатів першого етапу нашого дослідження, японціявляються одним із найбільш популярних і бажаних народів серед нашихвипробуваних.
7. Стосовноамериканців та німців можна зробити наступний висновок: негативні стереотипищодо цих народів також виявилися досить стійкими. Відносно німців вони носятьісторичний характер і пов‘язані із хибними уявленнями про цей народ і цюкраїну, яка ще й досі сприймається крізь призму фашистської Німеччини часівДругої світової війни. Стосовно американців, то на сприйняття цього народу ввеликій мірі впливає подача ЗМІ суспільно-політичного життя цього народу, йогозовнішньої політики, зокрема воєнних кампаній у інших країнах, наприклад уІраку. Показники позитивних стереотипів виявилися досить низькими, і хочазапропоновані джерела інформації допомогли їх підвищити, не можна стверджуватив цьому випадку про стійкість стереотипу.

Висновки
За допомогою дослідження літературних джерел нам вдалося проаналізуватипоняття етнічного стереотипу, зрозуміти його властивості. функції та особливостіформування, а отже зробити крок на зустріч пошуку шляхів руйнуваннястереотипів, зокрема етнічних, які заважають ефективній взаємодії етносів одинз одним.
Виходячи з результатів досліджуваних проблем і поставлених намиекспериментів, можна зробити наступні висновки.
1. Усі люди, незалежно від національності, мають сформовані позитивні інегативні етнічні стереотипи. Існують відмінності у формуванні позитивних інегативних стереотипів. Негативні стереотипи, як правило, більш стійкі, ніжпозитивні, і уникнути іх формування неможливо.
2. Існують певні фактори формування етнічних стереотипів, серед якихчільне місце займає стійке хибне уявлення про інший народ, що склалося іукорінилося історично, а також ЗМІ, особливо періодичні та Інтернет-видання,які доступні різним прошаркам населення і всім віковим категоріям людей. Слідтакож відмітити, що нестача інформації про той чи інший народ також призводитьдо формування стереотипів, щоправда нестійких.
3. Причини виникнення стереотипів та їх джерела історично обумовлені тазалежать від психологічних особливостей людей різних націй, їх безпосередньоївзаємодії між собою, тому досить важко знайти шляхи позбавлення відстереотипів.
4. Експериментальна база для вивчення етнічних стереотипів доситьнезначна і досі не знайдено оптимального методу, який би давав стовідсотковідостовірні та об‘єктивні дані. Найбільшу об‘єктивність забезпечують проективніметоди, які дозволяють використовувати ту інформацію, яка знаходиться напідсвідомому рівні людини.
Рекомендації
Матеріали даної роботи та результати досліджень можна використовувати:
1. На лекціях та семінарських заняттях з етнопсихології та соціальноїпсихології для детального вивчення особливостей етнічної психіки різнихнародів.
2. На конференціях та круглих столах, присвячених проблемам взаємодіїетносів.
3. Уповсякденному житті для попередження та пояснення політичних і соціальнихподій, конфліктів на етнічному ґрунті.
4. Стосовнопроблеми охорони праці, то етнічні питання тісно взаємопов‘язані с цим. Перш завсе, слід зауважити, що національність людини ні в якому разі не може бутипричиною її експлуатації як робочої сили. На жаль, хоча ми і пережили часирабства, на сьогоднішній день ця проблема і досі актуальна. Відомо, щобільшість емігрантів не можуть розраховувати на престижну роботу за кордоном.Також національність людини не повинна стати фактором будь-якої дискримінаціїособистості. У професійній сфері увагу слід приділяти преш за все здібностям тавмінням людини, а не її національній приналежності або її походження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Агеев В.С. Механизмысоциального восприятия//Психологический журнал. № 2, 1989.
2. Агеев В.С.Межгрупповое взаимодействие. М., 1990.
3. Арутюнян Ю.В.,Дробижева Л.М., Сусоколов А.А. Этносоциология. М., 1999.
4. Байбурин А.К. Некоторыеаспекты этнографического изучения поведения//Этнические стереотипы поведения.Ленинград, 1985.
5. Берзин Н.А.,Гущина А.Э. Самосознание национальных (этнических) групп. Екатеринбург:Уральский кадровый центр, 1993.
6. Бромлей Ю. В. Этносоциальные процессы:теория, история, современность. М.: Наука, 1987.
7. Бромлей Ю. В.,Козлов В. И.Этносы и этнические процессы как предмет исследования // Этнические процессы всовременном мире / Отв. ред. Ю. В. Бромлей. М.: Наука, 1989. С. 5 — 29.
8. Бромлей Ю. В.,Подольный Р. Г.Человечество — это народы. М.: Мысль, 1990.
9. Булгаков С.Н.Размышления о национальности//Сочинения в 2-х т. Том 2. 1993.
10. Вежбицкая А. Сопоставлениекультур через посредство лексики и прагматики. М., 2001.
11. Вундт В. Проблемы психологиинародов. СПб.: Питер, 2001.
12. Гумилев Л.Н. Конец ивновь начало, М., 1997.
13. Гумилев Л. Психологическоенесходство этносов//Психология национальной нетерпимости. Минск, 1998.
14. Коваленко Г.М. Русскиеглазами шведов. Этнопсихологический стереотип//Славяне и их соседи. Этнопсихологическиестереотипы в средние века. М., 1990.
15. Кон И. Психология предрассудка//Психологиянациональной нетерпимости. Минск, 1998.
16. Королев С.И. Вопросыэтнопсихологии в работах зарубежных авторов. М., 1970.
17. Коул К. Культурно-историческаяпсихология. М.: РАН, 1997.
18. Кцоева Г.У. Опыт эмпирическогоисследования этнических стереотипов//Психологический журнал. № 2, 1986.
19. Лебедева Н.М. Новыевозможности одной известной концепции//Психологический журнал. № 2, 1989.
20. Лебедева Н.М.Социальная психология этнических миграций. М., 1993.
21. Лебедева Н. Введениев этническую и кросс-культурную психологию. М., 1999.
22. Леви-Строс К. Структурнаяантропология. М., 2001.
23. Лосский Н.О. Характеррусского народа//Лосский Н.О. Условия абсолютного добра. М., 1991.
24. Лурье С.В. Историческая этнология.М.: Аспект Пресс, 1997.
25. Мельникова В.А.,Петрухин В.Я. Норманны и варяги. Образ викинга на Западе и Востоке Европы//Славяне и их соседи. Этнопсихологические стереотипы в средние века. М., 1990.
26. Нетаньяху Б. Война с терроризмом.– М.: Альпина паблишер, 2002.
27. На симпозиуме по межнациональнымпроблемам//Психологический журнал № 4, 1989.
28. Оганджанян Р.С.Некоторые вопросы формирования этнических стереотипов в моноэтническойсреде//Психологический журнал. № 1, 1989.
29. Павленко В.Н., ТаглинС.А. Введение в этническую психологию. Харьков, 1992.
30. Павленко В.Н., ТаглинС.А. Факторы этнопсихогенеза. Харьков, 1993.
31. Павловская А.В. Этнические стереотипыв свете межкультурной коммуникации. // Вестник МГУ. Сер.19. Лингвистика имежкультурная коммуникация. 1998, №1, с.94-104.
32. Пеликан А. ПрогрессирующаяЯпония. СПб., 1895. С.147.
33. Платонов Ю.П., ПочебутЛ.Г. Этническая социальная психология. Санкт-Петербург, 1993.
34. Поршнев Б.Ф.Противопоставление как компонент этнического самосознания. М., 1973.
35. Психология национальнойтерпимости. Хрестоматия. Минск, 1998.
36. Психологія: словарь. М., 1990.
37. Пюимеж Ж. де. Шовен,солдат-землепашец: Эпизод из истории национализма. — М.: Языки русскойкультуры, 1999, с. 9-11, 15-21, 362-367.
38. Романова Г.Е. Проективная методика “Чужиерисунки” // Психол. журн. 1993. № 5.
39. Романова Е.С., Потемкина О. Ф. Графические методы впсихологической диагностике. М.: Дидакт, 1992.
40. Рыжова С.В. Установкиэтнического самосознания русских//Конфликтная этничность и этническиеконфликты. М., 1994.
41. Савада К. Гончаров вЯпонии //Japanes Slavic and East European studies. 1983.- Vol.4.- P. 95-109.
42. Сикевич З.В.Социология и психология национальных отношений. СПб.: Издательство МихайловаВ.А., 1999.
43. Солдатова Г.У.Этничность и конфликты на Северном Кавказе//М.,1994.
44. Солдатова Г.У.Психология межэтнической напряженности. М., 1998.
45. Сорокин П. Национальныйвопрос как проблема социального равенства// Психология национальнойнетерпимости. Минск, 1998.
46.Старовойтова Г.В.Этнические особенности поведения и внешности в восприятии горожан//Этническиестереотипы поведения. Ленинград, 1985.
47. Стефаненко Т.Г.Этнопсихология. М., 2002. — 320c.
48. Стефаненко Т.Г. Социально-психологическиеаспекты изучения этнической идентичности. М., 1999.
49. Трусов В.П., ФилипповА.С. Этническая психология. М., 1984.
50. Франкл Дж.Неизведанное Я. М., 1998.
51. Широканов Д.И., Алексеева Е.А.Стереотипы и динамика мышления. Минск, 1993.
52. Шихирев П.Современная социальная психология. М., 1999.
53. Шпет Г.Г. Введение в этническуюпсихологию. М., 1997.
54. Хотинец В.Ю. Этническоесамосознание. СПб.: Алетейя, 2000.
55. Этнические стереотипы поведения.Л., 1985.
56. Японияи Россия. СПб., 1879. С.3.
57. www.e-psy.narod.ru
58. www.wikipedia.org
59. www.javot.net
60. www.bibliotekar.ru

Додаток А.
«Діаграма А1 – Результати проективного дослідження "
/>

Додаток Б.
«Діаграма А2 – Результати впливу періодичних та Інтернет-видань наформування позитивних етнічних стереотипів "
/>


Додаток В.
«Діаграма А2 – Результати впливу періодичних та Інтернет-видань наформування негативних етнічних стереотипів "
/>