З. Фрейд ійого уявлення про несвідоме. Форми прояву несвідомого
Тема «несвідоме»тісно зв'язана насамперед з ім'ям Зиґмунда Фрейда. Спочатку кілька слів просамого 3. Фрейда.
Він прожив 83року (1856-1939), і майже 80 років з них провів у Відні. Після закінченнямедичного факультету Віденського університету 3. Фрейд якийсь час пробув уПарижу, у клініці відомого в той час психіатра Шарко, а потім повернувся уВідень, де став працювати як практикуючий лікар.
Незабаром післяпочатку своєї лікарської діяльності він зайнявся розробкою теоретичних проблемособистості й особливого методу лікування психічних захворювань, в основномуневрозів. Як теорія Фрейда, так і його метод лікування, названий їмпсихоаналітичним, стали дуже популярні. Сам З. Фрейд уважається одним знайвідоміших психологів XX в.
Однак відношеннядо теорії З. Фрейда й до його поглядів у цілому було дуже суперечливим. Йоготеорія, як ніяка інша із самого початку зазнавала запеклої критики й навітьосуду.
Із чим жезв'язане таке суперечливе відношення до творчості Фрейда? Одна із причинполягає в тому, що З. Фрейд був сам дуже суперечливий. Коли читаєш його тексти,то дивуєшся присутності в них елементів прямо протилежного роду. З одного боку,він дуже уважний до фактів, можна сказати, великий знавець фактів. З ними віндуже коректно працює, цікаво узагальнює, висуває сміливі теоретичні положення йзнову доводить їхніми фактами. З іншого боку, у його текстах зустрічаєштеоретичні побудови, практично нічим не обґрунтовані. І чим раніше написанийтекст, тим більше коректної роботи з фактами, а чим пізніше — тим більшетеоретичних спекуляцій. Виникає враження, що чим більше росла слава 3. Фрейда,тим більше він починав вірити в те, що його побудови вірні, і ставав меншсамокритичний.
До того ж требадодати, що критикові своєї теорії він приймав як підтвердження останньої.Відповідно до його теорії людина не пропускає у свідомість всю правду про себе.Точно так само й людство, говорив Фрейд, не хоче прийняти його вчення про щируприроду людини, і критика його теорії є робота тих же самих механізмів захистуй витиснення, які діють в індивідуальній психіці, але тільки в масштабісуспільної свідомості.
3. Фрейд бувсучасником В. Вундта, В. Джемса й Е. Титченера. Коли він почав створювати своютеорію, то чітко розумів, наскільки вона розходиться із традиційноюпсихологією, тобто із психологією свідомості.
Говорять, одинраз він зрівняв Вундта з легендарним велетнем, у якого була знесена голова, авін, у запалі битви не зауважуючи цього, продовжував боротися. Фрейд помітив,що традиційна психологія, очевидно, вбита його вченням про сновидіння, але вонацього поки не зауважує й продовжує повчати далі.
3. Фрейд мав непримиреннийхарактер. Він розгубив майже всіх своїх учнів, які намагалися якось змінити абодоповнити його доктрину. Оскільки психоаналіз пробиває собі дорогу з найбільшоюпрацею, уважав він, кожний відступ варто розглядати як зрадництво.
Я зупинюся далі наодному найбільш позитивному внеску Фрейда — описі й аналізі неусвідомлюванихпричин деяких психічних явищ і дій.
Маленькаісторична довідка. Інтерес до неусвідомлюваних процесів виник у Фрейда насамому початку його лікарської діяльності. Поштовхом послужила демонстрація такзваного пост гіпнотичного вселяння, на якій Фрейд був присутній і яка зробилана нього приголомшливе враження.
Одній дамівселили в гіпнозі, що вона по пробудженні повинна взяти парасольку когось ізгостей, що стоїть в куті кімнати. Коли вона прокинулася, то дійсно взялапарасольку й розкрила його. На питання, навіщо вона це зробила, дама відповіла,що захотіла перевірити, чи справна парасолька. Коли ж їй помітили, щопарасолька чужа, вона зніяковіла й поставила її на місце.
Подібні фактибули відомі й до Фрейда. Приведу опис ще одного цікавого випадку, що належитьфранцузькому психіатрові XIX в. Ш. Рише, що багато займався гіпнозом.
Лікар вселив угіпнозі одній своїй пацієнтці, щоб та прийшла до нього через тиждень; вінвселив їй також, що по пробудженні вона не буде пам'ятати про це завдання.Пройшов тиждень, і в призначений день і годину пролунав дзвінок. З'явиласяпацієнтка з наступними словами: «Я рішуче не знаю, навіщо прийшла; погодажахлива. У мене будинку гості. Я бігла, щоб сюди скоріше дійти; мені ніколи увас залишатися, я повинна негайно піти. Це просто безглуздо. Я зовсім нерозумію, навіщо прийшла».
Але повернемосядо 3. Фрейдові. Які особливості феномена пост гіпнотичного вселяння залучилайого увага? По-перше, неусвідомленість причин чинених дій. По-друге, абсолютнадієвість цих причин: людина виконує завдання, незважаючи на те, що сама незнає, чому це робить. По-третє, прагнення підшукати пояснення, або мотивування,своїй дії. Нарешті, по-четверте, можливість іноді шляхом тривалих розпитівпривести людини до спогаду про щиру причину дії, принаймні так було у випадку зпарасолькою.
На підставіаналізу подібних і багатьох інших фактів 3. Фрейд створив свою теоріюнесвідомого. Відповідно до неї в психіці людини існують три сфери, або області:свідомість, перед свідомість й несвідоме.
Типовимимешканцями перед свідомої сфери, на думку Фрейда, є сховані, або латентні,знання. Це ті знання, якими людина володіє, але які в цей момент у йогосвідомості не присутні. Ви, наприклад, дуже добре знаєте ім'я та по батьковісвоєї тітки або бабусі, але до того, як я згадали про це, актуально їх неусвідомлювали. Точно так само ми добре знаємо теорему Пифагора, але й вона неприсутня постійно у нашій свідомості.
Таким чином, поФрейдові, психіка ширше, ніж свідомість. Сховані знання — це теж психічніутворення, але вони неусвідомлені. Для їхнього усвідомлення, втім, потрібнотільки підсилити сліди минулих вражень.
Фрейд вважає заможливе помістити ці змісти в сферу, що безпосередньо примикає до свідомості (уперед свідомість), оскільки вони при необхідності легко переводяться усвідомість.
Що ж стосуєтьсяобласті несвідомого, то вона має зовсім інші властивості.
Насамперед змістуцієї області не усвідомлюються не тому, що вони слабкі, як у випадку златентними знаннями. Ні, вони сильні, і сила їх проявляється в тім, що вонивпливають на наші дії й стани. Отже, перша відмітна властивість несвідомихподань — це їхня дієвість. Друга їхня властивість полягає в тому, що вони ізпрацею пері ходять у свідомість. Пояснюється це роботою двох механізмів, якіпостулює Фрейд, — механізмів витиснення й опору.
На думку 3.Фрейда, психічне життя людини визначається його потягами, головне з яких — сексуальний потяг (лібідо). Воно існує вже в дитини, хоча в дитинстві вонопроходить через ряд стадій і форм. Через безліч соціальних заборон сексуальніпереживання й пов'язані з ними уявлення витісняються зі свідомості й живуть усфері несвідомого. Вони мають великий енергетичний заряд, однак у свідомість непропускаються: свідомість робить їм опір. Проте вони прориваються у свідомежиття людини, приймаючи перекручену або символічну форму.
Фрейд виділив триосновні форми прояву несвідомого: це сновидіння, помилкові дії (забуванняречей, намірів, імен; описки, застереження й т.п.) і невротичні симптоми.
Невротичнісимптоми були головними проявами, з якими почав працювати Фрейд. От одинприклад з його лікарської практики.
Молода дівчиназанедужала важким неврозом після того, як, підійшовши до постелі померлоїсестри, на мить подумала про свого шурина (чоловіку сестри): «Тепер він вільнийі зможе на мені женитися». Ця думка була відразу нею витиснута як зовсімненалежна в даних обставинах, і, занедужавши, дівчина зовсім забула всю сцену впостелі сестри. Однак під час лікування вона на превелику силу й хвилюваннямзгадала неї, після чого наступило видужання.
Відповідно доподань 3. Фрейда, невротичні симптоми — це сліди витиснутих переживань, щотравмують, які утворять у сфері несвідомого сильно заряджене вогнище й звідти роблятьруйнівну роботу. Вогнище повинен бути розкритий і виряджений — і тоді неврозвтратиться своєї причини.
Звернемося довипадків прояву неусвідомлюваних причин дій у повсякденному житті, які в раннійперіод своєї наукової діяльності у великій кількості зібрав і описав 3. Фрейд.
Далеко не завжди(і ви зараз це побачите) в основі симптомів лежить подавлений сексуальнийпотяг. У повсякденному житті виникає багато неприємних переживань, які непов'язані із сексуальною сферою, і проте вони придушуються або витісняютьсясуб'єктом. Вони також утворять афективні вогнища, які «прориваються» упомилкових діях.
От кількавипадків зі спостережень 3. Фрейда. Перший ставиться до аналізу «провалу» йоговласної пам'яті. Один раз Фрейд посперечався зі своїм знайомим із приводу того,скільки в добре відомій їм обом дачної місцевості ресторанів: два або три?Знайомий затверджував, що три, а Фрейд — що два. Він назвав ці два й наполягав,що третього немає. Однак цей третій ресторан все-таки був. Він мав ту ж назву,що й ім'я одного колеги Фрейда, з яким той перебував у натягнутих відносинах.
Інший приклад.Один знайомий Фрейда здавав екзамен з філософії (типу кандидатського мінімуму).Йому дісталося питання про навчання Епікура. Екзаменатор запитав, чи не знаєвін більше пізніх послідовників Епікура, на що студент відповів: «Як же, П’єрГасенді». Він назвав це ім'я тому, що два дні назад чув у кафе розмову проГасенді як про учня Епікура, хоча сам його робіт не читав. Задоволенийекзаменатор запитав, звідки він знає це ім'я, і знайомий збрехав, відповівши,що спеціально цікавився роботами цього філософа.
Після цьоговипадку ім'я П. Гасенді, за словами знайомого Фрейда, постійно випадало з йогопам'яті: «Очевидно, провиною тому моя совість, — помітив він, — я й тоді неповинен був знати цього ім'я, от і зараз постійно його забуваю».
Наступний прикладставиться до застережень. 3. Фрейд уважав, що застереження виникають невипадково: у них прориваються щирі (приховувані) наміри й переживання людини.
Один раз головазборів, що по деяких особистих причинах не хотів, щоб збори відбулися,відкриваючи його, вимовив: «Дозволите вважати наші збори закритим».
А от прикладпомилкової дії. Коли Фрейд був молодим практикуючим лікарем і ходив до хворихдодому (а не вони до нього), він помітив, що перед дверима деяких квартир вінзамість того щоб подзвонити, діставав власний ключ. Проаналізувавши своїпереживання, він знайшов, що це траплялося у дверей тих хворих, де він почувавсебе «як удома».
У психоаналізібув розроблений ряд методів виявлення несвідомих афективних комплексів. Головніз них — це метод вільних асоціацій і метод аналізу сновидінь. Обидва методиприпускають активну роботу психоаналітика, що полягає в тлумаченні пацієнтомслів (метод вільних асоціацій) або сновидінь.
З тією же метоювикористовується вже частково знайомий вам асоціативний експеримент. Ми вжезнаємо, що в асоціативному експерименті випробуваному або пацієнтові пропонуютьшвидко відповідати будь-яким словом, що прийшли в голову, на пропоновані слова.І от виявляється, що після декількох десятків проб у відповідях випробуваногопочинають з'являтися слова, пов'язані з його схованими переживаннями.
Добре це показанов розповіді К. Чапека «Експеримент доктори Роуса». Короткий зміст розповіді. Учеське містечко приїжджає американський професор-психолог, чех по походженню.Оголошується, що він продемонструє свою професійну майстерність. Збираєтьсяпубліка — знати міста, журналісти й інші особи. Уводять злочинця, щопідозрюється в убивстві. Професор диктує йому слова, пропонуючи відповідатипершим словом, що прийшли в голову. Спочатку злочинець взагалі не бажає мати зним справа. Але потім гра «у слова» його захоплює, і він у неї втягується.Професор дає спочатку нейтральні слова: пиво, вулиця, собака. Але поступово вінпочинає включати слова, пов'язані з обставинами злочини. Пропонується слово«кафе», відповідь — «шосе», дається слово «плями», відповідь — «мішок» (потімбуло з'ясовано, що плями крові були витерті мішком); на слово «сховати» — відповідь «зарити», «лопата» — «яма», «яма» — «забір» і т. д,
Коротше кажучи,після сеансу за рекомендацією професора поліцейські відправляються в деякемісце біля забору, розкопують яму й знаходять захований труп.
Звернемося дотретього класу неусвідомлюваних процесів, як «надсвідомі» процеси. Якщоспробувати коротко їх охарактеризувати, то можна сказати, що це процесиутворення якогось інтегрального продукту великої свідомої роботи, що потім«вторгається» у свідоме життя людини й, як правило, міняє її плин.
Щоб зрозуміти,про що мова йде, уявіть собі, що ви зайняті рішенням проблеми, про яку думаєтедень у день протягом тривалого часу, обчислювального тижнями й навіть місяцямиабо роками. Це життєво важлива проблема. Ви думаєте над якимсь питанням, абопро якусь особу, або над якоюсь подією, що не зрозуміли до кінця і яке васчомусь дуже торкнулося, викликало болісні міркування, коливання, сумніви.Думаючи над вашою проблемою, ви перебираєте й аналізуєте різні враження йподії, висловлюєте припущення, перевіряєте їх, спорете із собою й з іншими. Іот одного чудового дня все проясняється — начебто завіса падає з ваших очей.Іноді це трапляється зненацька і як би саме собою, іноді приводом виявляєтьсяще одне рядове враження, але це враження як остання крапля води, що переповнилачашу. Ви раптом здобуваєте зовсім новий погляд на предмет, і це вже не рядовийпогляд, не один з тих варіантів, які ви перебирали раніше. Він якісно новий,він залишається у вас і часом веде до важливого повороту у вашім житті.
Таким чином, те,що ввійшло у вашу свідомість, є дійсно інтегральним продуктом попередньогопроцесу. Однак ви не мали чіткого уявлення про хід останнього. Ви знали тільките, про що думали й що переживали в кожний даний момент або в обмежений періодчасу. Весь же великий процес, що по всіх ознаках відбувався у вас, вами зовсімне простежувався.
Чому ж подібніпроцеси варто помістити поза свідомістю? Тому, що вони відрізняються відсвідомих процесів, принаймні, у наступних двох важливих відносинах.
По-перше, суб'єктне знає того кінцевого підсумку, до якого приведе «над свідомий» процес.Свідомі ж процеси припускають мета дії, тобто ясне усвідомлення результату, доякого суб'єкт прагне. По-друге, невідомий момент, коли «над свідомий» процесзакінчиться; часто він завершується раптово, зненацька для суб'єкта. Свідомої ждії, навпроти, припускають контроль за наближенням до мети й приблизну оцінкумоменту, коли вона буде досягнута.
Судячи з описів,до обговорюваного класу «над свідомих» процесів варто віднести процеси творчогомислення, процеси переживання великого горя або більших життєвих подій, кризипочуттів, особистісні кризи й т.п.
Одним з першихпсихологів, що звернув спеціальну увагу на ці процеси, був В. Джемс. Він зібравна цей рахунок масу яскравих описів, які викладені в його книзі «Різноманіттярелігійного досвіду». Як більше пізні роботи на цю тему можна назвати невеликістатті 3. Фрейда, Е. Линдемана, книгу Ф. Е. Василюка й ін.
Приведу дварозгорнутих приклади, які розбираються В. Джемсом. Перший приклад Джемсзапозичить у Л.М. Толстого.
«Мені розповідавС., — пише Л.М. Толстой, — розумна й правдива людина, як вона перестала вірити.Років 26-ти вже, він раз на нічлігу під час полювання, по старої, з дитинстваприйнятій звичці, устав увечері на молитву. Старший брат, що був з ним наполюванні, лежав на сіні й дивився на нього. Коли С. скінчив і став лягати,брат його сказав йому: «А ти усе ще робиш це?» І більше нічого вони не сказалиодин одному. І С. перестав з того дня ставати на молитву й ходити в церкву… Іне тому, щоб він знав переконання свого брата й приєднався до них, не тому, щобвін вирішив щось у своїй душі, а тільки тому, що слово це, сказане братом, бувяк поштовх пальцем у стіну, що готова була впасти від власної ваги; слово булотільки вказівкою на те, що там, де він думає, що є віра, давно порожнє місце, іщо тому слова, які він говорить, і хрести, і уклони, які він кладе під часстояння на молитві, суть цілком безглузді дії. Усвідомивши їхню безглуздість,він не міг продовжувати їх».
Помітьте, що злюдиною, траплялося те, що одного чудового дня він виявив, що втратив віру; щойого віра — як стіна, що уже не підтримується нічим, і її досить торкнутипальцем, щоб вона впала, у ролі цього «пальця» і виступило байдуже питаннябрата. Тим самим як би підкреслюється, що не стільки питання брата, скількипопередній процес, що не усвідомлювався в повному обсязі героєм розповіді,підготував його до цього вирішального повороту.
Інший приклад із Джемсаставиться до кризи почуття. «Протягом двох років, — розповідає одна людина, — япереживав дуже важкий стан, від якого ледь не збожеволів. Я жагуче закохався водну дівчину, що, незважаючи на свою молодість, була розпачливою кокеткою… Япалав любов'ю до неї й не міг думати ні про що іншому. Коли я залишався один, явикликав уявою все зачарування її краси й, сидячи за роботою, втрачав більшучастину часу, згадуючи наші побачення й представляючи майбутні бесіди. Вонабула гарна собою, весела, бойка. Обожнювання моє лестило її марнославству.Цікавіше всього, що в той час, як я домагався її руки, я знав у глибині душі,що вона не створена бути моєю дружиною, і що ніколи вона на це не погодиться…І таке положення справ у з'єднанні з ревнощами до одному з її шанувальниківрозбудовувало мої нерви й віднімало сон. Моя совість обурювалася такою непрощенноюслабістю з моєї сторони. І я ледь не дійшов до божевілля. Проте я не мігперестати любити її.
Але найкраще всьоготой дивний, раптовий, несподіваний і безповоротний кінець, яким все цезавершилося. Я йшов ранком після сніданку на роботу, як звичайно повний думкамипро неї й про мою нещасну долю. Раптом, начебто якась могутня зовнішня силаопанувала мною, я швидко повернув назад і прибіг у мою кімнату. Там я прийнявсянегайно знищувати все, що зберігав на згадку про неї: локони, записочки, листи- і фотомініатюри на склі. З локонів і листів я зробив багаття. Портретироздавив каблуком з жорстоким і радісним захватом помсти… І я так почувавсебе, точно звільнився від тяжкого тягаря, від хвороби. Це був кінець. Я неговорив з нею більше, не писав їй, і ні однієї думки про любов не збуджував умені її образ. «...» У цей щасливий ранок я повернув до себе мою душу й ніколибільше не попадався в цю пастку».
В. Джемс,коментуючи цей випадок, підкреслює слова: «начебто якась могутня зовнішня силаопанувала мною». На його думку, ця «сила» — результат деякого «несвідомого»процесу, що йшов разом зі свідомими переживаннями парубка.
В. Джемс не мігпередбачати, що термін «несвідоме» придбає в результаті появи психоаналізузанадто спеціальний зміст. Тому, щоб підкреслити зовсім особливий тип упершеописаних їм процесів, ми використовуємо інший термін — «надсвідомі». Вінадекватно відбиває їхню головну особливість: ці процеси відбуваються надсвідомістю в тому розумінні, що їхній зміст і тимчасові масштаби крупніше всьоготого, що може вмістити свідомість; проходячи через свідомість окремими своїмиділянками, вони як ціле перебувають за його межами.
У свій час 3.Фрейд зрівняв людську свідомість із айсбергом, що на дев'ять десятих занурена уморе несвідомого. Ми знаємо, що під несвідомим Фрейд мав на увазі витиснутібажання, потяги, переживання. Розгляд теми неусвідомлювані процеси приводить довисновку, що, якщо свідомість і оточена «водами» несвідомого, то склад цих«вод» набагато більше різноманітний.
Справді, спробуємозобразити людську свідомість у вигляді острова, зануреного в моренеусвідомлюваних процесів. Унизу варто помістити неусвідомлювані механізмисвідомих дій. Це — технічні виконавці, або «чорнороби», свідомості. Багато хтоз них утворяться шляхом передачі функцій свідомості на неусвідомлювані рівні.
Нарівні ізпроцесами свідомості можна помістити неусвідомлювані побудники свідомих дій.Вони мають той же ранг, що й побудники, які усвідомлюються, тільки мають іншіякості: вони витиснуті зі свідомості, емоційно заряджені й час від часупрориваються в Усвідомлення в особливій символічній формі. І нарешті, процеси«над свідомості». Вони розгортаються у формі роботи свідомості, тривалої йнапруженої. Результатом її є якийсь інтегральний підсумок, що вертається усвідомість у вигляді нової творчої ідеї, нового відношення або почуття, новоїжиттєвої установки, міняючи подальший плин свідомості.
Бачите, наскількибільше різноманітна картина виходить у порівнянні з тієї, котра складалася вдеяких школах у результаті аналізу тільки певного, обмеженого коланеусвідомлюваних процесів і ігнорування процесів інших класів.
Насамперед,неусвідомлюване проявляється у свідомості, і ми розглянули різні форми йогопроявів — ілюзії сприйняття, помилки установки, фрейдівські феномени, нарешті,інтегральні результати надсвідомих процесів.
Мабуть, ще більшінформативним виявляється спільне використання суб'єктивних і об'єктивнихданих. Наприклад, при утворенні навички аналіз складу і якості виконання діїразом з мовним звітом дозволяє судити, наскільки просунувся процесавтоматизації, тобто перехід дії в сферу неусвідомлюваного.
Таким чином, мизустрічаємося все з тими ж вихідними даними: фактами свідомості, поводження йфізіологічних процесів. Їхнє комплексне використання дає можливість проникати врізні сфери неусвідомлюваного психічного життя.
Література
1.Джемс В. Особистість //Психологія особистості.Тексти. — К., 2002.
2. Ильенков Э. В. Что такое личность? //Психология личности.Тексты. — М., 1982.
3. Фрейд 3. Про психоаналіз. П'ять лекцій//Хрестоматія по історії психології. — К., 2000.
4. Хольт Р. Образи: повернення з вигнання //Зоровіобрази: феноменологія й експеримент. — К., 2002
5. Фром Е. Характер і соціальний процес //Психологіяособистості. — К., 1999.