/>Зміст
Вступ
1. Метод експерименту в психології
2. Лабораторний і природний експеримент
3. Практичне застосування природного та лабораторногоексперименту
Висновки
Список використаних джерел
/>Вступ
Як і кожна наука,що є галуззю людського пізнання, психологія, крім предмету, має ще й своїметоди дослідження.
Метод — це спосібосягнення сутності предмета, пізнання за допомогою системи пізнавальних таперетворювальних засобів перетворювань і принципів.
Центральнимемпіричним методом універсальної групи є метод спостереження. Цей метод полягаєв цілеспрямованому, обумовленому завданням умисному сприйнятті психічних явищта з'ясуванні їх смислу.
Провідне місцесеред методів психологічного дослідження (а загалом і всього наукового пізнання)займає експеримент. Такий метод характеризується можливістю активного втручанняв досліджувану ситуацію з боку дослідника. Експериментальний метод поділяєтьсяна два види: природний експеримент, лабораторний експеримент.
Природнийексперимент являє собою ніби проміжну ланку між методом спостереження талабораторним експериментом. При використанні цього методу у звичайних життєвихумовах дослідник піддає експериментальному впливу умови, в яких протікає явище,що вивчається, а саме явище спостерігається в його природному виявленні.
Лабораторнийексперимент проходить в штучних (лабораторних) умовах, коли експериментатор сам:ініціює лікувальний процес, організовує ситуацію; штучно моделює всі необхідніумови, використовує спеціальну апаратуру. Залежно від рівня втручаннядослідника у перебіг психічних явищ експеримент може бути: констатуючим — психічніявища вивчаються без втручання експериментатора; формуючим, коли психічні явищавивчаються у процесі «штучного» цілеспрямованого розвитку ізвикористанням різноманітних заходів. За схемою констатуючого експерименту можнатакож вивчати природу психічних властивостей у процесі їхнього розвитку,застосовуючи так звані поперечні та поздовжні зрізи.
/>/>/>1. Методексперименту в психології
Психологія, як ікожна наука, включає методи дослідження, які поділяють на загальнонаукові,конкретні наукові та метанаукові методи. Загальнонаукові методи — це: аналіз — поділвластивостей чи відношень певного явища; синтез — поєднання різних елементів,ознак, властивостей, які об'єднують об'єкт і предмет в єдине ціле; індукція, щопов'язана з висновками, які перевіряються в процесі дослідження; дедукція, якадає змогу на основі логічних правил із загальних висновків зробити меншзагальні; моделювання, що дозволяє змінити реальний об'єкт вивченняоб'єктом-замінником (моделлю), який містить у собі риси, зв'язки, стосунківоб'єкта [5, с.39].
Застосовуютьсятакож такі методи, як гіпотетичний (на основі дедукції загальної гіпотезиробиться висновок більш конкретного характеру), системний (пов'язаний ізпобудовою взаємозв'язків елементів цього складного об'єкта), теоретичнізагальнонаукові методи. Вони включають: узагальнення, формалізацію таабстрагування.
Конкретні науковіметоди відображають специфіку даної науки. Вони неоднакові в різних науках. Психологикористуються багатьма методами залежно від завдань. Одні з них виступають якосновні, а інші — як додаткові, а саме: метод спостереження, який у психологіївикористовується як метод об'єктивного спостереження та самоспостереження, абоінтроспекції; метод об'єктивного спостереження, що має спеціальну мету, депозитивним є те, що зберігаються природні прояви; метод психічних явищ (алеслід пам'ятати і про слабкі сторони цього методу: дослідник займає пасивнупозицію, вимагає втрати великої кількості часу, обмежує виявлення причин).
Методсамоспостереження, або метод інтроспекції, є найбільш давнім у психології. Вінвикористовується при дослідженні інтересів, уявлень, почуттів тощо.
При використанніцього методу потрібна особлива підготовка дослідника, вміння добре розподілятиувагу. Складність цього методу полягає у тім, що він вимагає від дослідникабути одночасно і суб'єктом, і об'єктом дослідження.
Лабораторнийексперимент проводиться у спеціальному приміщенні, обладнаному сигнальними іреєструючими приладами, тобто він застосовується із використанням апаратурнихпристроїв. Лабораторний експеримент прийшов у психологію з інших наук.
Природнийексперимент розробив О.Ф. Лазурський. Він поєднав позитивні риси методуоб'єктивного спостереження (природність) і лабораторного експерименту (цілеспрямованийвплив на піддослідного). Цей експеримент дозволяє вивчати розвиток підростаючоїособистості, її психічні процеси і властивості у природних умовах, ігровій,навчальній та трудовій діяльності [6, с.74].
Метод тестівзастосовується здебільшого з метою 1) диференціації та порівняння за певнимиякостями учнів, які навчаються і виховуються приблизно в однакових умовах; 2) профвідбору,особливо на досить відповідальні професії.
Крім згаданихметодик, у психології використовують методи бесід і анкетного опитування. Методбесіди використовується при дослідженні темпераменту, умов розвитку характеру,інтересів тощо. Анкетне опитування використовується для збирання первиннихданих, здебільшого у соціальній психології. Анкетний метод є порівняноекономним методом збирання даних. Він дає можливість аналізувати й оброблятидані за допомогою статистики і застосовується в масових дослідженнях.
Використовують упсихології і аналіз результатів діяльності, включаючи контент-аналіз, якийумовно може бути охарактеризований як «наукове обґрунтування мистецтвачитати між рядків».
Графологія — ценаука, яка за допомогою почерку виявляє деякі психологічні риси людини.
Математичні методи(метанаукові) у психологічних дослідженнях є прогресивним явищем.
Щодо математичнихметодів, у психології існує два протилежні погляди — перший: математичні методидозволяють перебороти всі недоліки у дослідженнях з психології; другий: математичніметоди у психології нічого не дають. Прибічники другого методу вважають, щопсихологія є особливою наукою, до якої неможливо застосувати математичні методи.У психології математичні методи застосовують з різною метою — для обробкидослідних даних, математичного моделювання психологічних явищ. Модель (моделюваннявід фр. — «зразок») відображує не те, що насправді проходить, колирозгортається певний психологічний процес. Вона відображує те, що моглопроходити. Моделювання — це відтворення характеристик певного об'єкта на іншомуоб'єкті, який спеціально створений для вивчення. Цей об'єкт є моделлю.
Потреба умоделюванні виникає тоді, коли дослідження об'єкта в даний момент є неможливим,коли наявні певні труднощі, коли дослідження вимагає тривалого часу. Такі умовичасто виникають при вивченні багатьох психічних явищ [3, с.47].
Математичнаобробка даних у психології базується на статистиці.
Основоюнеекспериментальних методів є спостереження — певним чином організоване іцілеспрямоване сприймання заздалегідь визначених проявів психіки. Спостереженняяк метод психологічного дослідження відрізняється від звичайного спостереженнятим, що попередньо планується і проводиться з дотриманням певних вимог. Зокрема,воно передбачає етап висування і перевірки гіпотези — судження про природу ісутність явища, що вивчається. Спостереження ведеться за планом, фіксується, втому числі й з використанням технічних засобів. Застосування цього методупотребує спостережливості дослідника — вміння помічати характерні риси людини. Недолікицього методу — вплив на результати спостереження рівня кваліфікації таіндивідуально-психологічних особливостей спостерігача, його ставлення дооб'єкта спостереження, непідконтрольність досліджуваного об'єкта. Проте лишеспостереженню психіка відкриває себе як осередок, життя людини, тобто у їїцілісності й повноті.
Різновидомспостереження є самоспостереження (інтроспекція) — вивчення дослідникомособливостей власного внутрішнього світу. Він має ще більше недоліків, ніжспостереження, проте й непересічну цінність, адже це прямий шлях людини досамопізнання. Самоспостереження стає тут самоаналізом — способом проникнення усутність свого Я. Психологи використовують такі продукти самоспостережень: щоденники,автобіографії, листи, спогади. Звичайно, і спостереження, і самоспостереженнямають слугувати певній психологічній теорії. Без теорії та відповіднихметодологічних принципів їх не можна вважати методами психологічного (у цьомуразі неекспериментального) пізнання [4, с.55].
Неекспериментальнимиспособами проникнення у психологію людини є також бесіда та анкетування. Бесіда,за умови її правильної побудови, дає змогу створити більш чи менш адекватнийобраз людини. Для цього дослідник має ввести бесіду у потрібне річище,спонукати співбесідника до відвертості, утримувати в пам'яті хід бесіди. Анкетуванняохоплює, як правило, певну групу людей і проводиться за допомогою анкет — листівіз запитаннями, спрямованими на досягнення мети дослідження. Складання анкет,як і ведення бесіди, — процес, що потребує професійної підготовки. Від того, яксформульовано запитання, наскільки при цьому враховано освітній, віковий,професійний склад опитуваних, залежать повнота і правдивість відповідей. Отриманірезультати підлягають кількісному і якісному аналізу. Шляхом анкетування запорівняно короткий час можна отримати значну за обсягом інформацію, проте вонамає загальний характер і не відповідає завданням поглибленого дослідження.
Спостереження (самоспостереження),бесіда та анкетування самі по собі не є неекспериментальними методамипсихології. Швидше, це способи здобування емпіричного матеріалу, до якого ціметоди (у вигляді якісного аналізу на ґрунті методологічних принципів) застосовуються.З цього погляду більше підстав називатися таким методом має вивчення продуктівдіяльності, тим паче, що це відповідає системно-діяльнісному аналізу психіки. Підпродуктом діяльності тут розуміється ідеальний або матеріальний предмет, вякому знайшов втілення психічний образ, що опосередковував діяльність,результатом якої він виступає. Вивчення продуктів діяльності можливе лишешляхом застосування методологічних принципів психології [2, с.24].
На відміну віднеекспериментальних методів, які не є суворими і цілком залежать відпрофесіоналізму психолога, експериментальні методи достатньо формалізовані ідають змогу отримати дані, що підлягають перевірці. Осердям таких методів єексперимент — стандартизований спосіб психологічного дослідження, длязастосування якого потрібне створення спеціальних умов. Він характеризуєтьсявтручанням дослідника в явище, що вивчається; контролем за його перебігом; реєстрацієюпроцесу та показників; можливістю відтворення і, отже, повторного отримання тихсамих результатів. Щоправда, психічні явища настільки мінливі, що далеко незавжди вдруге вдається отримати те саме, що й першого разу. Експериментпроводиться з метою перевірки певної гіпотези і дає змогу отримати дані,недоступні спостереженню. Для цього, як правило, формують дві групидосліджуваних — експериментальну, на яку впливає якийсь чинник, і контрольну,де такий чинник відсутній. Зареєстровані в експерименті відмінності між групамипояснюються впливом чинника, дія якого вивчається. Результати експериментуобробляються за допомогою методів кількісного аналізу.
Розрізняють двавиди експерименту — природний і лабораторний.
Перший проводять узвичній для досліджуваного обстановці, і він, як правило, не усвідомлює себеоб'єктом дослідження. Наприклад, вивчають ефективність різних методик навчання.Це виключає вплив на результати намірів досліджуваного, його ставлення доексперименту, проте й не враховує дії відволікаючих умов. Лабораторнийексперимент дає можливість не лише створювати, а й контролювати чинники, щовпливають. Він проводиться із застосуванням технічних засобів, що дає змогупред'являти інформацію, реєструвати й обробляти відповіді на неї [1, с.23].
Доекспериментальних методів належать також тести — стандартизовані способивимірювання конкретного психічного явища. Вони набули широкого застосування упсихологічній діагностиці — теорії і практиці визначення рівня розвитку певнихаспектів людської психіки. Тестів надзвичайно багато, і вони класифікуютьсязалежно від спрямованості. Так, є тести інтелекту, тести загальних, творчих абопрофесійних здібностей, тести особистості тощо. Створення тестів — трудомісткийі тривалий процес, що потребує неабияких зусиль, а використання їх передбачаєнаявність ґрунтовної професійної підготовки.
Тестові завданняподають у вигляді запитань, суджень, графічних зображень, малюнків, які маютьспонукати експериментальну діяльність досліджуваних. Первинні результати (відповіді,час і помилки тощо) порівнюють з тестовими нормами — кількісними показникамивиконання певного тесту, що складаються з урахуванням статі та вікудосліджуваних. Норми визначаються в процесі стандартизації — попередньоговипробування тесту на великих групах людей. За допомогою вимірювальних шкал — спеціальнихчислових систем — «сирі» оцінки переводяться в стандартні, що даєзмогу зіставляти їх між собою. Застосування тесту — тестування — є доситьточним засобом вимірювання індивідуальних відмінностей між людьми. Практичнезначення результатів тестування зумовлює суворість вимог до тесту. Насамперед,він повинен бути надійним і валідним. Надійність тесту визначається постійністюоцінок, які отримує досліджуваний при повторному тестуванні тим самим тестомабо його аналогічною (еквівалентною) формою. Надійний тест дає високий показникзбігу оцінок, що дає підставу розглядати його як перевірений інструментпсихологічного виміру. Валідність — ступінь відповідності тесту явищу, длявимірювання якого він призначений. При цьому змістовна валідність свідчить провідповідність тестових завдань сутності досліджуваного явища, критеріальнавалідність означає, наскільки точно за результатами тесту можна судити прореальний стан цього явища, а конструктивна свідчить, що результати тестувідповідають теорії, на підставі якої його побудовано. Надійність і валідністьтесту обґрунтовують за допомогою математичної статистики. Тестування дужепоширене в США, де правомірність його застосування стверджується спеціальноюпідкомісією конгресу. Людей тестують при вступі до навчального закладу, прийоміна роботу, просуванні по службі. Така практика є показником прагненнядемократичного суспільства до оцінки людини лише за досягнутим нею рівнемпсихічного розвитку. Вона виразно висвітлює й ту роль, яку відіграє в ційкраїні практична психологія. Проте тестування має й слабкі місця. Найважливішимз них є залежність його результатів від освіти досліджуваного, його можливостейоволодівати надбаннями культури. Потрібно також пам'ятати, що спроби надати цимрезультатам прогностичного значення є свідченням спрощеного розуміння завданьтестування [3, с.48].
/>/> 2. Лабораторний і природнийексперимент
У психологіїексперимент — один із основних, поряд зі спостереженням, методів науковогопізнання загалом, психологічного дослідження — зокрема. Експериментвідрізняється від спостереження можливістю активного втручання в ситуаціюдослідника, який здійснює планомірні маніпуляції однією або декількома змінними(факторами) та реєструє зміни, що відбуваються з досліджуваним явищем.
Основніособливості експерименту, які зумовлюють його дослідницьку цінність, такі:
1) в експериментідослідник сам викликає досліджуване ним явище замість того, щоб чекати (як приоб'єктивному спостереженні), поки випадковий потік явищ надасть йому можливістьце явище спостерігати;
2) експериментаторможе змінювати умови, за яких явище виявляє свої характеристики, замість того,щоб сприймати їх у випадково даному контексті ситуації;
3) варіативніманіпуляції експериментатора умовами дослідження дають можливість виявлятизакономірності протікання тих чи інших процесів, явищ за конкретних умов іситуацій;
4) у ходіексперименту можливе встановлення кількісних закономірностей між різнорівневимиявищами, взаємодія яких моделюється в конкретній процедурі дослідження.
Експеримент упсихології може бути лабораторним або природним. Лабораторний експериментвідбувається в штучних (лабораторних) для досліджуваного явища умовах, колиекспериментатор спеціально організовує ситуацію для з'ясування явища абоокремих його характеристик, ініціює очікуваний процес і моделює штучно всінеобхідні для цього умови. Лабораторний експеримент дає змогу точно враховуватидосліджувані зовнішні впливи (силу, тривалість і послідовність подразників абоїх комбінації) та реакції-відповіді (дії та висловлювання) людини на ціподразники. Так, наприклад, у процесі вивчення відчуття та сприймання точновраховуються сила й послідовність різноманітних подразників, а також відповідніреакції на них різних органів чуття. Під час дослідження пам'яті точновраховується кількість та якість матеріалу, що запам'ятовується, різні способизапам'ятовування (цілком, частинами, уголос, «про себе», кількістьповторювань та ін), а потім шляхом зіставлення всіх даних установлюються умовиефективнішого запам'ятовування того чи іншого типу матеріалу й інші закономірності[1, с.25].
Першіекспериментальні дослідження психічних процесів (спочатку — відчуттів) булипроведені в середині XIX ст. М. Вебером і Г. Фехнером. Першіекспериментально-психологічні лабораторії заснували В. Вундт (у Німеччині), апізніше — В.М. Бєхтєрєв і А.А. Токарський (у Росії), М.М. Ланге (в Україні). Значнуроль у розвитку лабораторного експерименту в психології відіграли методидослідження пам'яті, розроблені наприкінці XIX ст. Г. Еббінгаузом. Великоюперевагою лабораторного психологічного експерименту є те, що він дає змогувраховувати не тільки зовнішні дії та висловлювання піддослідних, а й внутрішні(приховані) фізіологічні реакції: зміну електричних потенціалів головногомозку, зміну діяльності серця та кровоносних судин, пропріоцептивні таміокенетичні реакції тощо. Фіксація цих фізіологічних реакцій здійснюється задопомогою спеціальної апаратури. Взагалі, залежно від природи досліджуваногоявища та цілей дослідження, в експерименті використовуються ті чи інші технічнізасоби або інші моделюючі елементи експериментальної ситуації.
Результатилабораторного експерименту завжди аналізуються з урахуванням таких йогоособливостей:
1) штучністьекспериментальної ситуації;
2) аналітичністьта абстрактність процедури експерименту;
3) ускладнюючийефект впливу експериментатора на хід і наслідки експерименту. Крім цього,експеримент завжди доповнюється тими чи іншими методичними засобами, що даєзмогу розширити дослідницьку площину експерименту й підняти ефект дослідження вцілому.
Своєрідним варіантомексперименту, що являє собою ніби проміжну форму між спостереженням таекспериментом, є метод природного експерименту, запропонований О.Ф. Лазурським.Він проводиться не в лабораторії, а в звичайних життєвих умовах; при цьомуекспериментальному впливу піддаються умови, в яких протікає діяльність, щовивчається, сама ж діяльність піддослідного спостерігається в її природномувиявленні. Проте вибір природної ситуації експерименту не є спонтанним,випадковим. Дослідження відбувається згідно з підібраними умовами, щовідповідають цілям дослідження, а процеси, що пізнаються, протікають уприродному їх порядку та послідовності без втручань експериментатора. Природнийексперимент поєднує в собі позитивні якості спостереження і лабораторногоексперименту, однак порівняно з останнім є менш точним і в багатьох випадкахмає доповнюватися ним [4, с.58].
/>/> 3. Практичне застосування природногота лабораторного експерименту
Природнийексперимент в етнопсихології вперше був запропонований американським психологомР. Лангром. У 1934 р. він подорожував Америкою з молодим подружжям китайців. Нагадаємо,що на той час до китайців у США було негативне ставлення. За час подорожі вонизупинились у 67 готелях і пообідали в 184 ресторанах, їм лише один развідмовили у прийомі.
Через шістьмісяців, то минули з часу їхньої подорожі, Р. Лангр розіслав 250 листіввласникам тих самих готелів і ресторанів з єдиним питанням: як вонипоставляться до того, що представники китайського етносу будуть їхнімивідвідувачами.Р. Лангром отримав 92% негативних відповідей. Таким чином, булозафіксовано невідповідність реальних дій та словесних (вербальних) відповідей. Цейрезультат у подальшому отримав назву «Парадокс Лангра» і започаткувавшироку дискусію про співвідношення поведінки та вербальних установок.
Природнийексперимент Р. Лангра став прототипом цілої серії схожих досліджень. Причому,якщо в експерименті Р. Лангра негативне вербальне ставлення в суперечність зпозитивними щодо представників іншої етнічної групи, то в інших дослідженняхспостерігалося зворотне співвідношення. Але важливим у цих дослідженнях був самфакт того, що невідповідність існувала, і з цього було зроблено певний висновок:якщо метою дослідження є прогнозування яких особистісних дій або вчинків, їлоці дії та вчинки потрібно вивчати безпосередньо, а покладатись на словеснізаяви про наміри.
Таким чином, булостворено основу для впровадження природного експерименту в практику.
У подальшому булорозроблено кілька основних методик дослідження ставлення до певної етнічноїгрупи.
Так для вивченняставлення до тієї чи іншої групи використовують техніку, запропоновану Р. Бохнером.В один і гой самий день у «Рекламі» з'являються дві аналогічні об'яви:«Молода сім'я без дітей зніме невеличку квартиру… ». Об'явивідрізняються тільки вказаною у них національністю подружжя. Даються два номерителефону, за яким помічники експериментатора фіксують кількість дзвінків зацими об'явами. Чим більше буде дзвінків на якусь конкретну об'яву, тим, яквважає автор, краще буде ставлення до зазначеної в об'яві етнічної групи [6, с.76].
За рубежем доситьпоширений «Метод загублених речей». У її первинному вигляді методикаполягала в розкиданні в публічних місцях великої кількості начебто загубленихлистів — заклеєних конвертів із написаною адресою та вказаним адресатом. Перехожийпостає перед вибором: або відправити листа, або проігнорувати його існування,або знищити. Той вибір, який зробить перехожий, що знайшов листа, є індикаторомтого, як він ставиться до персони, котрій адресовано листа. Зрозуміло, щовідправка листа свідчить про позитивне ставлення. І відповідно, чим більшелистів буде отримано за вказаною адресою, тим позитивнішим буде ставлення допевного етносу. Зазначимо, що листи підписувалися таким чином, щоб відразу,дивлячись на ім'я та прізвище адресата, можна було здогадатися про його етнічнуналежність.
Дослідженняетнічних стереотипів методом «підбору рис» і «вільногоописування».
Майже одночасно заналізом етнічних взаємовідносин за допомогою природного експерименту почалосьлабораторне вивчення етнічних стереотипів. Першим таким дослідженням вважаєтьсяексперимент, проведений у США в 1933 р.В. Катцем і Д. Бренлі. Попередньодослідниками було складено список характеристик особистості. Піддослідним (студентамПрінстонського університету) пропонувалося вибрати з 84 рис особистості, щозафіксовані в списку, такі, які, з їхньої точки зору, найхарактерніші длякожної з десяти національних груп: американців, англійців, китайців, німців,євреїв, італійців та ін.
Сукупність рис, щовибиралась піддослідними для характеристики того або іншого етносу і становила,з точки зору авторів методики, існуючий в американському суспільствістереотипний образ певної національної групи [5, с.42].
Варіант методики,що запропонували В. Катц і Д. Брейлі, у своїй первинній формі вже майже незастосовується. Він трансформувався у створення «вільних портретів», тобтов самостійне довільне формулювання респондентами набору типових характеристикбудь-якої етнічної групи. Кількість якостей, що повинен назвали піддослідний,залежно від мети експерименту, може бути або обмеженим (наприклад, трьома чидесятьма), або довільним і необмеженим.
Існує такожваріант методики, коли експериментатор в інструкції підкреслює можливістьвживання у вільному описуванні не тільки рис характеру та ознак, характерних, зточки зору респондента, для певної етнічної групи особливостей поведінки, мови,зовнішнього вигляду, одягу, кухні тощо. Інформація, отримана за допомогою такоїтехніки, дає можливість скласти цілісний та різнобічний образ (стереотип) будь-якогоетносу, що існує в будь-якого народу.
Респондент (відангл. respondent — той, хто відповідає) — учасник психологічного дослідження,який виступає в ролі опитуваного.
Використанняасоціативного експерименту в етнопсихології. Асоціативний експеримент порівняноз методикою «вільного описування» та «підбору рис» — це щеодин, вищий, щабель у наданні свободи реакцій піддослідному.
Виділяють такі основнірізновиди асоціативного експерименту: спрямований асоціативний — обмеженокількість реакцій на слово-стимул, а також визначено клас реакцій (наприклад,на стимул-іменник повинна бути і реакція, що виражена іменником); вільнийасоціативний (найрозповсюдженіший) — обмежена кількість реакцій, але у виборівласне самих реакцій піддослідні вільні: вільний асоціативний з безліччюреакцій — у цьому випадку піддослідний не обмежений ні у кількості реакцій, ніу їхній спрямованості, більш того, експериментатор стимулює максимальнурізноманітність і чисельність реакцій [2, с.26].
В етнопсихологіїіснують два основні напрями використання асоціативного експерименту.
Кроскультурнийпорівняльний аналіз асоціацій, які викликає певний стимул. Прикладом цього типудослідження може бути вивчення етнічної специфіки асоціацій, де стимуламивикористовувались назви кольорів. У результаті дослідження з'ясувалось,наприклад, що стимул «жовтий» у росіян асоціюється із кульбабою, вукраїнців — із соняшником, у французів — із золотом і яєчним жовтком, вамериканців, казахів і киргизів — з маслом, а в узбеків — з просом. На стимул«червоний» росіяни дають такі етноспецифічні реакції, як «жовтень»,«партизан»; американці — «колір шкіри», поляки — «шапочка».Білий колір в американців викликає асоціацію «дім». Зелений колір вузбеків — «чай» тощо.
Вивчення етнічноїсвідомості та етнічних стереотипів. Схема проведення такого дослідження дужепроста: піддослідному називаються слова-стимули, серед яких є назви етнічнихгруп (бажано, у множині) — «росіяни», «українці», «роми»та інше, залежно від мети досліджень.
Асоціативнийексперимент проводиться, як правило, на великій вибірці, і на основі отриманихданих будується таблиця частотного розподілу слів-реакцій на кожне слово-стимул.Найбільша кількість однакових реакцій на один і той самий стимул-назву етнічноїгрупи і буде визначати етнічний стереотип.
/>/>Висновки
Специфікаексперименту як методу психологічного дослідження полягає в тому, що в ньомуцілеспрямовано та продумано створюється штучна ситуація, де властивість, щовивчається, виділяється, проявляється й оцінюється якнайкраще. Основна перевагаексперименту полягає в тому, що він дозволяє надійніше, ніж усі інші методи,робити висновки про причинно-слідчі зв'язки досліджуваного явища з іншимифеноменами, науково пояснювати походження й розвиток явища. Однак організуватита провести справжній, такий, що відповідає всім вимогам, психологічний експериментна практиці буває нелегко, і тому в наукових дослідженнях він зустрічається нетак часто, як інші методи.
Є два основнірізновиди експерименту: природний та лабораторний. Один від одного вонивідрізняються тим, що дозволяють вивчати психологію та поведінку людей вумовах, віддалених або наближених до дійсності. Природний експерименторганізується та проводиться у звичайних життєвих умовах, де експериментаторпрактично не втручається у виникаючий хід подій, фіксуючи їх так, як вонирозгортаються самі по собі. Лабораторний експеримент передбачає створеннядеякої штучної ситуації, в якій можна найкраще вивчити потрібну властивість.
Дані, одержані вприродному експерименті, краще за все відповідають типовій життєвій поведінцііндивіда, реальній психології людей, але не завжди точні через відсутність векспериментатора можливості строго контролювати вплив усіляких факторів навластивість, яка вивчається. Результати лабораторного експерименту, навпаки,виграють у точності, але поступаються в ступені природності-відповідності дожиття.
/>Списоквикористаних джерел
1. Бондарчук О.І. Експериментальна психологія. — К.: МАУП, 2003. — 118с.
2. Гічан І.С., Гічан О.І. Експериментальна психологія. — К., 2004. — 180с.
3. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология. — СПб.: Питер, 2002. — 318с.
4. Корнилова Т.В. Введение в психологический эксперимент. — М.: ИздательствоМосковского университета ЧеРо, 2001. — 256с.
5. Корнилова Т.В. Экспериментальная психология: Теория и методы. — М.: АспектПресс, 2002. — 381с.
6. Никандров В.В. Экспериментальная психология. — СПб.: Речь, 2003. — 478с.