ПЛАН
Вступ
Розділ1. Поняття емпатії та рефлексії, їх взаємозв¢язок при вирішеніскладних життєвих ситуацій
1.1Проблема емпатії та рефлексії в психологічній літературі
1.2Психологічні особливості прояву емпатії та рефлексіїв онтогенезі
Розділ2. Методичні підходи і результати вивчення психологічних особливостей емпатіїта рефлексії підлітків
2.1Експериментальне дослідження проявів емпатії у дітей підліткового віку
2.2Експериментальне дослідження рефлексії у дітей підліткового віку
Висновки
Списоквикористаної літератури
Додатки
ВСТУП
Актуальністьдослідження визначається необхідністю подальшої розробки теоретичнихаспектів проблеми емпатії та рефлексії, їх взаємозв'язку при вирішенні людиноюскладних життєвих ситуації.
Незважаючина численні роботи, в яких розглядаються певні аспекти емпатії, у психологіїпоки що мало комплексних досліджень, де емпатія розглядається у взаємозвязку зрефлексією як цілісна властивість особистості, в подоланні складних життєвихситуацій.
Великезначення як для ефективного керування процесом розвитку дитини, так і для формуванняморальних основ особистості, гуманного ставлення до інших людей, має емпатія. Емпатійніпочуття, що виникли як відгук на переживання людей, які знаходяться поруч,дають можливість осмислити необхідність дотримання норм, що регулюють відносинилюдини з іншими людьми, активно реагувати й усвідомлювати результати своїхвчинків.
Найбільшвиражені емоційні реакції, переживання виникають у критичні моментирозбалансованості динамічного процесу взаємодії дитини і суспільства, у такзвані «критичні періоди”. Саме такий період виникає при переході дитини змолодшого шкільного у підлітковий вік.
Перехіддо підліткового віку характеризується глибокими змінами, що впливають наособистісний розвиток дитини. Вони стосуються фізичної зрілості організму, атакож відносин, які складаються у підлітків з дорослими людьми та однолітками,такі взаємини можуть мати для підлітка складних характер. Еталониміжособистісного сприймання, якими користуються підлітки, оцінюючи оточуючихлюдей, стають все більш узагальненими і співвідносяться з ідеалами, цінностямиі нормами. Тому саме в підлітковому віці емпатійність може закріпитися якстійка особистісна якість.
Важливу роль у процесі самопізнаннята розумінні людьми один одного відіграє механізм рефлексії. Усоціально-психологічному витлумаченні рефлексія – це усвідомлення індивідомтого, як його сприймають й оцінюють співрозмовники, як він розуміє інших шляхомроздумів над собою, а також самопізнання внутрішніх актів і психічних станів.На думку І.С.Кона, це не просте знання або розуміння іншого, а знання того, якінший розуміє свого партнера, своєрідний подвоєний процес дзеркальноговідображення один одного, глибоке, послідовне взаємовідображення, змістом якогоє відтворення внутрішнього світу партнера по взаємодії, причому у цьомувнутрішньому світі у свою чергу відображається внутрішній світ іншого.
У сучасній психологіїрефлексія досить активно теоретично й експериментально вивчається, проводитьсяаналіз ролі рефлексії у спілкуванні, науковому пізнанні, навчанні, у розвитку самосвідомостітощо.
Коливиникають складні життєві ситуації, для людини дуже важливим є поєднанняемпатії і рефлексії. В психологічній літературі є певні дані про індивідуальні особливостірізних характеристик емпатії, зокрема, в залежності від: типу темпераменту(Е.Кречмер, В.І. Кротенко, Л.Б. Малицька, І.М. Юсупов); віку (Т.В.Василішина,Т.П.Гаврилова, А.Е. Штеймець); гендерних відмінностей (А.А.Багмет,Т.П.Гаврилова, Е.І. Ільїн, Л.Б. Ткачук, М.В.Удовенко); моральних властивостей,особливостей мотивації (П. Бенсон, Б.І. Додонов, В.В.Колпачніков, С.К.Нартова-Бочавер, М.С. Яницький) тощо. Попривелику кількість праць, присвячених рефлексії, і, зокрема, рефлексії підлітка,відзначимо, що, на думку О.М.Леонтьєва, ця тема, маючи „життєве значення дляпсихології особистості”, і досі „не розкрита у науково-психологічному аналізі”.Тлумачення явища рефлексії відзначається значною строкатістю, через що потребуєтеоретичної розробки, зокрема уточнення сув’язних понять його опису тапізнання, а також вироблення нових методів емпіричного дослідження. Дослідженняпро взаємозв¢язок емпатії тарефлексії при вирішені складних життєвих ситуацій слабо представлені в психології. Самеце і зумовило вибір теми нашого дослідження «Взаємозв¢язок рефлексії та емпатії привирішені складних життєвих ситуацій».
Об’єкт дослідження – психологічні особливостіемпатії та рефлексії особистості.
Предмет дослідження – показники емпатії тарефлексії, їх психологічний аналіз, роль поєднання емпатії та рефлексії увирішенні складних життєвих ситуацій.
Мета дослідження полягаєу теоретичномута емпіричному обґрунтуванні структури емпатичної та рефлексивної спрямованостіособистості, у дослідженні психологічних особливостей взаємозв¢язку цих двох властивостей.
Згідно з метою буловизначено такізавдання дослідження:
1) На основі аналізу літературивизначити логіку та напрямок теоретико — емпіричного дослідження, уточнитипоняття «емпатія», «рефлексія», їх структуру, виділити та описати конкретніпоказники, що характеризують емпатичну та рефлексивну спрямованість;
2) Розробити комплекс методів тапідходів, релевантних меті дослідження, відібрати надійний психодіагностичнийінструментарій, створити оригінальну методику, що діагностує емпатичну тарефлекстивну спрямованість особистості;
3) Провести емпіричнедослідження якісних показників емпатії та рефлексії підлітків і вивчитивзаємозв’язки між означеними рядами психічних явищ;
Теоретичною таметодологічною основою дослідження виявилися: положення психології про природу тасутність емпатії (Т.П. Гаврилова, В.В.Бойко, Л.Н. Большунова, Т.В.Василішина,Л.П. Виговська, Ю.Г.Гіппенрейтер, В.І.Кротенко, В.А. Лабунська, С.М. Максимець,Л.Б.Малицька, Л.П.Стрєлкова, Т.І. Федотюк, Н.В. Чепелєва, І.М. Юсупов;А.Е.Айві, М.Б. Айві, А.К. Бохарт, А. Гольштейн, Д. Іган); уявлення про емпатіюяк про емоційне явище (Т.П.Гаврилова, А.Ф.Лазурський, Т.І. Пашукова,Т.І.Стрєлкова, І.М. Юсупов; А.Мехробян, Н. Епштейн); як про афективно-когнітивнеутворення (О.О. Бодальов, Є.О. Клімов, М.М.Муканов); результати дослідження гносеологічних характеристик рефлексії таїхнього вираження у пізнавальних і, загалом, мислиннєвих процесах (Г.О.Антипов,Е.В.Ільєнков, О.П.Огурцов, Ж.Піаже, Л.С.Родос, М.О.Розов, Г.П.Щедровицький).Теорії інтелектуальної та особистісної рефлексії (В.В.Давидов, Г.О.Голіцин,О.З.Зак, О.О.Тюков, Б.Д.Ельконін); експериментальні розробки дослідження місцяпроцесу планування у рефлексії (В.В.Давидов, О.З.Зак, Є.І.Ісаєв, В.Х.Магкаєв,Я.О.Пономарьов, І.Н.Семенов, С.Ю.Степанов); теоретичні положення щодо ролірефлексії в навчальній діяльності (М.Г.Алексеєв, М.Е.Боцманова, В.В.Рубцов,М.О.Семенов, М.І.Поліванов, Є.М.Дубовська, О.Є.Мальська, О.О.Сидельникова,І.М.Улановська, О.В.Яркін); дослідження рефлексії як феномену комунікації(І.Є.Берлянд, Р.Я.Гузман, Г.П.Щедровицький). Теоретичною основою також єпровідні положення про роль та значення емпатії у міжособистісному спілкуванні(О.О.Бодальов, В.А. Кан-Калік, Т.Р. Каштанова, А.А. Леонтьєв, В.А. Лабунська,А.В.Мудрик, В.Н. Мясищев); про сприймання та розуміння людини людиною(Г.М.Андрієва, О.О. Бодальов, А.А. Борисова, Т.П.Гаврилова, О.Г. Кукосян, О.А.Кисельова, В.А. Лабунська, А.А.Налчаджан, М.В. Удовенко.
Методидослідження.У процесі дослідження для вирішення поставлених завдань, був застосованийкомплекс теоретичних і емпіричних методів: аналіз науково-теоретичнихджерел з проблеми дослідження, спостереження, опитування, аналіз продуктівдіяльності учнів, констатуючий і формуючий експерименти.
Дослідження проводилосяна базіЗОШ N2 м. Костополя. Дослідженням було охоплено 34 учні 9класів.
Психодіагностичнийкомплекс склали традиційні, стандартизовані психодіагностичні методики.Конкретно використовувалися: оригінальний “Тест-опитувальник діагностики рівняполікомунікативної емпатії» (І.М.Юсупов), модифікований варіант методикиТ.П.Гаврилової “Незакінчені оповідання” та«тест – діагностика самооцінки рівня онтогенетичної рефлексії».
Наукова новизна отриманих результатівдослідження полягає в тому, що:
- теоретично і емпірично взаємозв¢язок емпатії та рефлексії розглядається не тільки наформально-динамічному та якісному рівнях, але й на змістовному рівні;
- вивченовзаємозв’язки змістовних показників емпатії та рефлексії особистості у вирішеніскладних життєвих ситуацій.
Теоретичне значення курсової роботи полягає вуточненні структури емпатії як цілісної багаторівневої властивості особистості;у з’ясовані впливу особистісно-рефлексивного чинника на засвоєння тадіяльнісне вираження соціальних норм, поглиблено розуміння змісту й обсягупонять, що окреслюють сферу самосвідомості, у визначені ролі рефлективних таемпатійних властивостей особистості при вирішенні складних життєвих ситуацій.
Практичне значення отриманих результатів. Матеріали роботиможутьбути використані у процесі підготовки певних розділів загальної,вікової, педагогічної, соціальної психології, психології спілкування тощо, атакож можливістю використання одержаних результатів як практичногоінструментарію у подальших дослідженнях з даної проблематики та суміжнихдисциплін.
Структура роботи. Дослідження складається зівступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (26 найменувань)та додатків.
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ЕМПАТІЇ ТА РЕФЛЕКСІЇ, ЇХ ВЗАЄМОЗВ¢ЯЗОК ПРИ ВИРІШЕНІ СКЛАДНИХЖИТТЄВИХ СИТУАЦІЙ 1.1 Проблема емпатії та рефлексії в психологічній літературі
Аналіз літератури показав, щопроблема емпатії і в історії психології і в сучасній науці стає об’єктомпильної уваги різних галузей гуманітарного знання, що перетворює її уміждисциплінарну проблему. Теоретичний аналіз сучасних досліджень означеноїпроблеми свідчить про те, що в зарубіжній літературі емпатія розглядається: уконтексті психології розуміння почуттів та потреб іншої людини (Р.Даймонд, Т.Шибутані,); як “вчуття” у подію, в об’єкт мистецтва, природу (С. Маркус, Т.Ліппс, К.Г. Юнг); у контексті афективного зв’язку з іншими людьми (А.Мехрабян,П. Фресс, Н. Епштейн); у зв’язку з дослідженнями якостей особистостіпрофесіонала (А.Е. Айві, М.Б. Айві, В.Айкенс, А.К. Бохарт, Д. Іган, А.Гольдштейн, Р. Мей, Т. Райк, К.Роджерс, Л.Сайлік-Даунінг). [12, 89]
Останнімчасом у психології виділяються два підходи у поглядах на емпатію. З позиційпершого підходу емпатія розглядається як процес або як стан (А.П. Сопіков,Л.П.Стрєлкова, І.М. Юсупов; Т. Райк, К. Роджерс); для другого підходухарактерним є уявлення про цей феномен як про здатність чи стійку властивістьособистості (Т.П.Гаврилова, В.І. Кротенко, М.М.Муканов, В.А.Лабунська, О.П.Саннікова). У межах другого підходу існує тенденція по-різному ставити акцентиу визначенні поняття “емпатія”: деякі дослідники розглядають її у контекстіморальних почуттів (Т.П.Гаврилова, Ю.З. Гільбух, В.І.Кротенко, В.Д.Шадриков);інші роблять акцент на тому, що емпатія відіграє центральну роль у гармонізаціїміжособистісних стосунків (В.Д.Абраменкова, В.С. Агеєв, Ю.Б.Гіппенрейтер);багато дослідників вважають її джерелом альтруїзму, підтримуючої поведінки(С.К. Нартова-Бочавер, Е.П. Ільїн, В.В.Колпачников, М.С. Яницький). [12, 90]
Останнім часом емпатіяактивно вивчається у професійному контексті: як “педагогічна емпатія” (Ю.Б.Гіппенрейтер, Т.В.Василішина, Л.П. Виговська, В.І. Кротенко, С.Д.Максименко,С.М. Максимець, Л.Б. Малицька, М.В. Тоба, А.Є. Штеймець, Т.С. Яценко); як“терапевтична емпатія” (А.Е.Айві, М.Б. Айві, А.К. Бохарт, Д. Іган, Т. Райк), якбазова терапевтична настанова (Н.Ф. Каліна); як професійно важлива властивістьпсихолога (М.А. Амінов, Ж.П. Вірна, М.В.Молоканов, О.П. Саннікова, Т.І.Федотюк, Н.В. Чепелєва). [12, 90]
Емпатія — це складнебагаторівневе, але в той же час і цілісне утворення, у структурі якоговиділяється 3 рівні: 1) формально-динамічний, що характеризує динамічнівластивості емпатії (особливості виникнення та течії емпатичних реакцій) і якісні,які відображають психологічну сутність емпатичного процесу (емоційна емпатія,коґнітивна, предиктивна та дійова); 2) змістовний, до якого входять ті аспектиемпатії, що стосуються виборупростору, для переживання емпатії іморально-етичного змісту її об’єкта; 3) імперативний рівень, що відображаєіндивідуальні уявлення про існуючі соціально-культурні „норми” емпатичнихпроявів (О.П. Саннікова). [25, 164]
Емпатичні переживання можутьбути пов’язані не тільки з подіями, які відбуваються з об’єктом “тут і зараз”,але й із ситуаціями, що трапилися з ним у минулому чи відбуватимуться умайбутньому (Т.П. Гаврилова, В.А.Лабунська). Емпатичнаспрямованість розглядається як проявемпатичних переваг, як “вибір” суб’єктом тих об’єктів, тих сфер життєдіяльностіпо відношенню до яких, в першу чергу, виникають емпатичні переживання суб’єктаі де найбільш яскраво виявляється індивідуальна своєрідність емпатії. Упсихологічній літературі існує інформація, яка дозволяє виділити середпоказників емпатичної спрямованості: емпатію до рідних, близьких, друзів, (такзвана релятивна емпатія -ЕР); до колег, клієнтів, учнів (професійне спілкування- ЕП); до незнайомих та малознайомих людей (позапрофесійне спілкування — ЕПп);до самого себе (аутоемпатія — Аут); до героїв художніх творів (ЕАрт); допредставників тваринного світу (ЕФа); до рослинного світу (ЕФл); донавколишнього світу в цілому (ЕНс); до подій в минулому (ЕРет); до майбутніхподій (ЕМ). Ці показники розглядаються як біполярні континууми: один полюссвідчить про яскравий прояв даного показника, другий — про відсутність такогопрояву.
Серед властивостейособистості, що є гіпотетично пов’язаними з емпатією, виділяються:товариськість (О.О.Бодальов, А.І. Ільїна, Т.Р. Каштанова, О.П.Саннікова, Т.І.Федотюк); психологічна проникливість (А.А. Борисова, Н.П.Ерастов, О.А.Кисєльова, І.А.Куницина, В.А. Лабунська; Г.Оллпорт) та широкий спектр властивостейособистості, що представлені у факторній структурі особистості Р. Кеттелла.[12, 91]
З одного боку, емпатія розуміється як безпосереднійемоційний відгук індивіда на переживання чи експресивні знаки обличчя іншого,що виникає незалежно і до усвідомлення джерела та змісту таких переживань. Зіншої сторони емпатія наближається до „розуміння“ або трактується якемоційний аспект останнього. При цьому загальний зміст існуючих підходів полягає в тому, щоособистість і її відносини неможливо зводити до елементарних психічних процесів.Вони мають свій суб'єктивний, особистісний зміст, для розуміння якого необхіднознати ту систему понять, у якій самі індивіди виражають і структурують свійжиттєвий світ. Розвиток емпатії проходить від нижчих інстинктивних форм довищих соціальних почуттів і обумовлюється соціальним впливом, а також системоювиховних впливів. Механізмами емпатії є: емоційне зараження, ідентифікація іпроекція.
Роль рефлексії урозвитку й становленні особистості та соціуму відзначали у своїх дослідженняхфілософи та психологи різних часів: М.О.Бердяєв, Г.О.Голіцин, А.З.Зак, В.В.Давидов, Д.Д’юї, О.А.Кузьмін, О.К.Осницький,М.О.Розов, С.Л.Рубінштейн, І.М.Семенов, В.І.Слободчиков, С.Ю.Степанов,І.Фіхте, Г.А.Цукерман та Г.П.Щедровицький. [6, 128]
Значну кількість дослідженьприсвячено розвитку рефлексивної свідомості на різних етапах онтогенезу та упевних аспектах професійного становлення (М.Ю.Варбан, А.М.Виногородський,М.Келесі, Т.М.Яблонська, В.І.Слободчиков). [6, 128]
На необхідність інших людей длярозвитку рефлексивних процесів індивіда звертають увагу Є.І.Головаха, Ч.Кулі,О.П.Огурцов, Н.В.Паніна, Є.Е.Смирнова, А.П.Сопіков, В.М.Титов,Г.П.Щедровицький. [6, 129]
На ролі спільної діяльності длярозвитку рефлексії концентрували увагу та розробляли відповідні методи М.І.Найдьонов,Л.А.Найдьонова, І.М.Семенов, С.Ю.Степанов. [6, 129]
Визначенінапрями дослідження рефлексії розглядаються на предметному ґрунті підлітковоговіку. Відзначаються характерні особливості підлітків, вирізнювальні риси їхньоїпсихіки. Хоча підлітковий вік вирізняється значною психічноюмінливістю, пов’язаною із процесами психофізіологічними та соціальними,інтенсивне становлення самосвідомості загалом і рефлексії зокрема генетичнопов’язане з усім попереднім процесом розвитку цих психічних властивостей.Посутні зміни рефлексії зумовлюються обсягом набутих на попередньому етапіякісних властивостей, однак факт генетичної послідовності не спростовує якісноїзначущості розвитку рефлексії у підлітковому віці – це нова, але дуже важливастадія становлення, що забезпечує цілісність психічного розвитку та становленняособистості загалом.
Явище особистісної рефлексії розкривається якусвідомлення суб’єктом детермінант і засобів власної діяльності. Це усвідомлення є моментом удосконаленнядіяльності, адже особистісна рефлексія уможливлюється опосередкуваннямідеальних моделей накреслених цілей, залучених засобів (останні виступають уякості актуальних і належних щодо наявних). Особистісна рефлексія, як чинникоптимізації засобів і цілей діяльності, безпосередньо пов’язана із соціальнимвиявленням суб’єкта. Рефлексивно визначені способи діяльності цілеспрямовановключаються у соціальний контекст. Процес підліткової соціалізаціїперетворюється із стихійно-самодостатнього на цілеспрямований і визначенийособистісними пріоритетами.«Осмислення мислення» актуалізується спілкуванням і має не відсторонений, а ситуативнийхарактер. Розуміння себе та іншого, формування образу власного та чужого “я”,інтерпретація взаємовідображених характеристик “я”, зокрема оцінок та самооцінок,усі ці рефлексивні компоненти актуалізуються саме комунікативною ситуацією.Якщо посутньою умовою інтелектуальної рефлексії є виокремлення об’єкта, наданняйому умовної відстороненості, то у випадкові з рефлексією особистісною самеситуативна сув’язність уможливлює рефлексивний процес. Комунікаціярозглядається як первинний рівень, з яким пов’язані когнітивні процеси. [4, 80]
Особистіснарефлексія здійснюється на базі соціально зумовлених інтеріоризованих цінностей,які виявляються в ідеальних моделях. Ситуація виступає як у ролі актуалізуючогочинника, так і у ролі контексту, який містить оцінкові критерії, інтеріоризаціяяких уможливлює формування об’єктивних компонентів рефлексивного процесу. 1.2 Психологічніособливості прояву емпатії та рефлексії в онтогенезі
Дослідження А. Валлона, В.В. Абраменкової, Н.П. Анікеєвої, О.В.Запорожця,В.К.Котирло, О.І.Кульчицької, Г.П.Лаврентьєвої, М.І.Лісіної, Н.І.Лисенко, Я.З.Неверович,А.М.Резек, Л.П.Стрелкової, Д.Б.Ельконіна й ін. свідчать про те, що вдошкільному віці у дитини утворюються складні функціональні системи, у якихвзаємопов’язані емоційні і когнітивні процеси, тобто відбувається перехід відемоційного безпосереднього ставлення до навколишнього світу, до відносин, щобудуються на основі засвоєння моральних оцінок, правил і норм поведінки.Розвиток емпатії проходить у процесі реальної взаємодії дитини зі світом,включаючи соціальне оточення, і шляхом засвоєння моральних критеріїв, якірегулюють його поведінку в емпатогенних ситуаціях. [17, 41]
Дослідники, щовивчають психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку (Л.І.Божович, А.А.Валантинас,І.В.Дубровіна, Т.П.Гаврилова, К.М.Гуревич, В.В.Давидов, В.М.Поліщук,П.М.Якобсон і ін.) відзначають, що основним підґрунтям формування емпатії вцьому віці є такі психологічні новоутворення як довільність пізнавальнихпроцесів, внутрішній план дій і рефлексія. У цей період розширюються можливостіформування емпатії на основі образів уяви. [17, 42]
Л.І.Гаврищак,Г.М.Горбач, І.С.Кон, Д.Ф.Ніколенко, Л.М.Проколієнко, Л.І.Рувинський, Х.Ремшмідтвідзначають, що на формування емпатійних почуттів підлітків впливають якіснізміни морального розвитку. Це насамперед перегляд і лібералізація цінніснихуявлень, на основі яких формуються наступні здібності: застосування до самогосебе тих же критеріїв оцінки, що і до інших; використання загальних принципівморальної поведінки як основи оцінювання себе й інших; здатність враховуватипотреби, інтереси і почуття інших так само, як свої власні. Тому самепідлітковий вік є сенситивним для подальшого розвитку і закріплення емпатії вструктурі моральних цінностей дитини як стійкої моральної риси.
Емпатія — це усвідомлення емоційного стану іншої людини іздатність розділити її досвід. В останньому випадку ми фактично відчуваємо ті жемоції. Це дуже важливо для розумінні та допомоги людині, яка перебуває вскладній життєвій ситуації. А надто для розуміння поведінки підлітка, оскількидіти підліткового віку занадто сильно переживають деякі життєві ситуації, вонипотребують уваги та допомоги з боку навколишніх близьких їм людей. Співпереживанняіншій людині означає дещо більше, ніж жаль до неї чи задоволення її вчинками.Ми глибоко розділяємо з нею такі емоції як радість, страждання, гнів і т. д.Коли ці емоції змушують нас страждати, у нас часто виникає потреба в діях, якідопомагають звільнитися від них.
Західнатеорія емпатичного альтруїзму пояснює людський альтруїзм в термінах розділеногостраждання. Згідно цієї теорії, ми допомагаємо тим людям, які цього потребують,щоб позбавитися від власних страждань, викликаних співпереживанням. Такимчином, соціальна емпатія — це механізм соціального сприйняття(соціальної перпеції), який являє собою емоційне співпереживання іншій людині.
Емпатіяпроявляється у формі відгуку однієї людини на переживання іншої. Череземоційний відгук люди пізнають внутрішній стан інших. Емпатія грунтується навмінні правильно уявити собі, що відбувається всередині іншої людини, що вонапереживає, як оцінює оточуючий світ. Її майже завжди інтерпретують не тільки якактивне оцінювання суб'єктом переживань і почуттів, але й, безумовно, якпозитивне ставлення до партнера.
Якфеномен міжособистісного контакту, емпатія регулює взаємовідносини людей івизначає моральні якості людини. В процесі емпатичної взаємодії формуєтьсясистема цінностей, яка в майбутньому визначає поведінку особистості, наприкладталанту, так і від умов виховання, життєдіяльності людини, її емоційногодосвіду. Емпатія виникає і формується у взаємодії, в спілкуванні.
Воснові емпатії як процесу лежить механізм усвідомленої чи неусвідомленоїідентифікації. Остання, в свою чергу, є результатом дії більш фундаментальноїособливості людини — здатності порівнювати себе, свою особистість,поведінку, стан з іншими людьми. [14, 26]
Прианалізі емпатії західні психологи особливо підкреслюють два моменти. По-перше,позитивне ставлення до іншого означає визнання особистості цієї людини в їїцілісності. Разом з тим подібне ставлення не виключає негативної реакціїсуб'єкта на те, що його партнер по спілкуванню переживає і відчуває в данийперіод часу. По-друге, відчуваючи емпатію до іншого, суб'єкт може залишатисяемоційно нейтральним: жити деякий час начебто в світі переживань і почуттівіншого, не формуючи ані позитивних, ані негативних суджень про нього.
Однакпроведені російськими психологами експерименти в галузі розуміння людинилюдиною довели, що піддослідні завжди в тій чи іншій мірі проявляють емоційнеставлення до оцінюваної людини, що підтверджує розроблюване ними положення про наявність у людській психіцієдності свідомості іпереживання: відображення дійсності завжди переломлюється через афективнеставлення до неї. [14, 27]
Емоційнаформа емпатії виникає, як правило, при безпосередньому сприйнятті переживаньіншої людини і в ситуації її неблагополуччя проявляється як печаль, співчуття.Емпатійне переживання може бути з будь-яким знаком стану суб'єкта (позитивним — радість,задоволення; негативним — печаль, незадоволення). Логічно, що припереживанні задоволення, радості людина не так гостро потребує емоційного чидієвого відклику, як в тому випадку, коли вона переживає неблагополуччя.
Когнітивнаемпатія інших людей, тим більше емоційна і поведінкова емпатія дозволяєсправитися з важкими переживаннями. Чим тіснішими є зв'язки між людьми(наприклад, між друзями, в подружжі), тим більша емпатія можлива між ними.Більше того, форма емпатії також залежить від типу міжособистісних відносин.Якщо когнітивна і емоційна емпатія можлива при будь-яких типах стосунків,навіть між незнайомими людьми, то поведінкова, дієва емпатія взагалі властивадля людини гуманної, але при близьких стосунках вона найбільш очевидна.
Емпатіяє соціально позитивною якістю, вона підтримується суспільними нормами життя,але може мати індивідуальний, вибірковий характер, коли відгукуються напереживання не будь-якої іншої людини, а тільки значимої. У зв'язку з цим стаєзрозумілим і той факт, що при наявності міжособистісної привабливості можнаочікувати і більшу величину емпатії у всіх трьох її формах.
Особливимвидом емпатії є етнічна. Це особливість індивіда, яка проявляється в йогоздатності проникати з допомогою почуттів і переживань в світ людей з однотипноюпсихікою, національними рисами характеру, співпереживати спільні радості іпечалі.
Якпоказують психологічні дослідження, етнічна емпатія важко піддається якформуванню, так і руйнуванню з допомогою раціональних прийомів і засобів впливуна людей (масових мітингів, пропаганди, телебачення і т. д.). [16, 113] Воназближує людей на несвідомому рівні, а активізується при перебуванні людей вситуаціях етнічної роз'єднаності в незнайомому оточенні, національному в томучислі). Люди інколи несвідомо шукають собі подібних, з однотипними установкамив несвідомому, емоційному, з однотипними звичаями, традиціями, звичками. Вситуації етнічної емпатії різко скорочується період адаптації, підвищуєтьсяефективність спільної діяльності людей. Не випадково в США представники різнихнаціональностей живуть разом, колоніями — кварталами, вулицями і т. д. Етнічнаемпатія є психологічним механізмом збереження нації, народності, розвиткунаціональної самосвідомості, національної культури.
Колилюдина відчуває емпатію, вона звертає свою увагу не стільки на власний дистрес,скільки на страждання інших. Це є дуже цінним елементом допомоги іншимлюдям, будь-то близькі, рідні, друзі, або зовсім незнайомі люди. Якщо людиназнаходиться в складних життєвих ситуаціях, то вияв емпатії з боку інших можесуттєво полегшити її психологічний стан. Істинне співчуття дає мотиваціюдопомагати іншій людині в її власних інтересах, причому така емпатія виникаєприроднім шляхом.
Щобвідділити егоїстичне прагнення до зменшення власного дистресу відальтруїстичної емпатії, дослідницька група вченого Бейтсона провела дослідженнятого, що викликає емпатію. Потім дослідники звернули увагу на те, чи будутьстривожені люди зменшуючи свій власний дистрес шляхом ухилення від ситуації чивони прийдуть на допомогу іншій людині. Результати послідовно свідчили проодне: емпатія людей в цьому випадку зростає, вони зазвичай прагнуть доемпатії і донадання допомоги.
Дослідженняпідкреслювали аспекти ситуації, які збільшували чи зменшували вірогідністьпросоціальних дій. Загалом люди з більшою вірогідністю надають допомогу, якщоволодіють необхідними знаннями чи здібностями (наприклад, надання першоїмедичної допомоги). Окрім того, деякі люди більш, а інші менш схильні надаватидопомогу: деяких непокоять будь-які нещастя, які відбуваються за оточуючими, аінші видаються зовсім байдужими до чужого горя.
Психологивважають, що готовність допомогти визначається багатьма факторами. Наприклад,люди, які мають велику потребу в схваленні, з більшою вірогідністюдопомагають іншим, можливо тому, що їм приносить особливе задоволення вираженнявдячності. Їх готовність допомогти виявляється з більшою очевидністю, якщораніше їх вже нагороджували за подібну поведінку. [16, 115]
Найбільшзначна спроба дати визначення альтруїстичної особистості була здійсненадослідником Бірхофом і його колегами. Вони розглянули декілька типівособистості, виділених в попередніх просоціальних дослідженнях, і порівняликількість людей на місці події, які надали чи не надали першу медичну допомогудо приїзду „швидкої допомоги”. Ці дві групи були співставленні з точки зорустатті, віку і соціального становища, потім їх порівнювали за особистіснимипараметрами. В результаті було виділено п'ять компонентів альтруїстичноїособистості.
1.Для тих, хто надав допомогу, важливою частиною „Я”-концепції була емпатія.Люди, котрі надали допомогу, також описували себе як відповідальних ікомунікабельних, з високим рівнем самоконтролю, з бажанням справити хорошевраження, схильних до компромісу і терплячих.
2.Ті, хто надав першу допомогу, вірили в справедливість світу. Люди вважали, щонадання першої допомоги є правильною дією і що людина, яка надає допомогу,отримає від цього користь. В цілому, вони сприймали світ як справедливий іпередбачуваний і вірили, що хороші поступки винагороджуються, а погані — караються і людиотримують те, на що заслуговують.
3.Соціальна відповідальність також диференціює тих, хто надає допомогу, а хто — ні. Людина звисоким показником цієї характеристики переконана, що всі повинні намагатисядопомогти оточуючим.
4.Альтруїстичні особистості характеризуються як люди з внутрішнім рівнем контролю. Це означаєпереконання в тому, що людина може поводити себе так, щоб звести до максимумупозитивні результати і зменшити до мінімуму негативні, — що людина непокладається на удачу, долю чи інші неконтрольовані сили.
5.Люди, які надали допомогу, мали низький показник егоцентризму. Ті, хто не надавдопомогу, були в більшій мірі зосереджені на собі і більш схильні досуперництва.
Цікаво,що одні й ті ж п'ять змінних виявилися характерними для людей з різнихєвропейських країн, які брали активну участь у врятуванні євреїв відпереслідувань фашистів.
ВченийБорнштейн провів метаналіз 23 досліджень і показав, що чим більше жертвазалежить від допомоги інших, тим більшою є вірогідність того, що їй дійснодопоможуть. Для надзвичайно залежної жертви схожість чи відсутність схожості злюдиною, яка надає допомогу, втрачає значення. [16, 115]
Ще один не меншважливий механізм у розумінні людьми один одного — це рефлексія. Усоціально-психологічному витлумаченні рефлексія – це усвідомлення індивідомтого, як його сприймають й оцінюють співрозмовники, як він розуміє інших шляхомроздумів над собою, а також самопізнання внутрішніх актів і психічних станів [7,169]. На думку І.С.Кона, це не просте знання або розуміння іншого, а знаннятого, як інший розуміє свого партнера, своєрідний подвоєний процес дзеркальноговідображення один одного, глибоке, послідовне взаємовідображення, змістом якогоє відтворення внутрішнього світу партнера по взаємодії, причому у цьомувнутрішньому світі у свою чергу відображається внутрішній світ іншого [8, 98].
У сучасній психології рефлексія досить активнотеоретично й експериментально вивчається, проводиться аналізролі рефлексії у спілкуванні, науковому пізнанні, навчанні, у розвитку самосвідомості тощо. Особливий інтересостаннім часом викликає феноменпрофесійної рефлексії, її місце в різних видах професійного мислення і діяльності та взаємозв’язок з професійною майстерністю [6, 130].
Професійна рефлексія психолога-практика спрямована на усвідомлення себе як особистості, як професіонала; усвідомлення своїх дій, поведінки, іміджу та прогнозування наслідків впливу; усвідомлення змістузапиту клієнта; його істотності та глибинного змісту; усвідомлення змістуситуації клієнтата можливих засобів її розвитку; моделювання наслідків і прогнозування дій клієнта тощо. [22,4].
Здатність до рефлексіїформується у суб’єкта поступово і розвинена у різних людей неоднаково. Важливуроль при цьому відіграє ступінь розвитку уяви. О.О.Бодальов аналізуєбагаторівневість розвитку рефлексії. На першому рівні уява має пасивнийхарактер. Людина не бачить станів, намірів, думок іншої людини. На другомурівні спостерігається невпорядкована, епізодична діяльність уяви. Третій рівеньхарактеризується виявом здатності до відтворення в думці особливостейпереживання іншої людини не тільки в окремих ситуаціях, а й упродовж усьогопроцесу взаємодії. Суттєвим для цьогорівня є мимовольне й постійне спостереження за станом іншої людини, однакоцінювання може бути не завжди адекватним [3, 39]. Велике значення дляформування третього рівня рефлексії має інтуїція як здатність баченняособливостей іншої людини через безпосереднє споглядання, без логічноїаргументації. Здатність інтуїтивно визначити стан людини, інтерпретувати її якособистість розвивається через накопичення досвіду спілкування з іншими людьми,аналіз та узагальнення цього досвіду. Інтуїція, яка є одним із засобівусвідомлення людиною дійсності, являє собою феномен, у якому інтегруютьсясприймання, мислення, уява та почуття. [4, 81]
Особистісна рефлексіяпередбачає самоаналіз, дослідження людиною свого внутрішнього світу й поведінкиу зв’язку з переживаннями інших людей, учасників соціальної взаємодії. Врезультаті такого дослідницького процесу людина постає перед собою в новомусвітлі, оскільки співвіднесення своїх почуттів і переживань з почуттями іпереживаннями іншої людини, аналіз і розуміння своєї поведінки дозволяє їйпобачити конфліктну ситуацію й себе ніби збоку, сприяє більш адекватній оцінцівласної поведінки. [7, 173]
Для людини, якаперебуває у важкій життєвій ситуації дуе важливо, щоб оточуючі перейнялися їїболем або проблемами, щоб допомогти їй. Тому децентрація уваги з потреб власного “я” на потреби йінтереси іншої людини є професійно значущим для психолога. Процес активногосоціально-психологічного навчання (АСПН) створює умови для розвитку такихумінь. Цьому сприяє груповий ефект, який виявляється в атмосфері довіри,психологічної підтримки, захищеності, психологічної безпеки. Зворотній зв’язоксприяє груповій інтеграції і дає змогу вийти на на глибинно-особистісні аспектипсихіки. Груповий ефект проявляється у феномені наслідування, саморозкриттяодних членів групи ініціює саморозкриття інших. Інтеграція групи сприяєзниженню в учасників навчання тривожності, напруженості, почуття психологічноїзагрози від присутніх. [7, 179]. Таким чином процес АСПН допомагає суб’єктові отримати новірефлексивні знання.
Важливою складовоюособистісної рефлексії є соціальна рефлексія як механізм самосвідомості, актдослідження свого внутрішнього світу й поведінки у зв’язку з соціальнимиочікуваннями. Особистість визначається стосовно конкретних явищ, сфердіяльності, окремих людей і соціальних груп, норм і правил, цінностей тощо.Саме цінності розкривають способи бачення світу, є світоглядними, ідеологічнимиорієнтирами, відіграють суттєву спонукальну роль у життєтворчості. Зіставленнясебе зі світом є життєвим самовизначенням особистості. Рефлексія єпорівняльно-оцінним механізмом. [23, 123]
Однак бажання іочікування суб’єкта знаходяться у суперечності з засобами їх досягнення. Цеобумовлено неузгодженістю суб’єктивно орієнтованих “умовних цінностей” зпросоціальними цінностями — цілями “ідеалізованого Я”. Поняття “умовніцінності” було введено К.Роджерсом. На його думку, вони задовольняють потребулюдини у самоповазі. Умовні цінності є одиницями захисної системи особистості. Найголовнішиму формуванні умовних цінностей є створення внутрішньої, не завждиусвідомлюваної системи очікування схвалення (або самосхвалення Я). На думкуТ.С. Яценко, самоповага при наявності умовної системи цінностей є відносною.“Умовні цінності” та перифірійні захисти здійснюють функції проміжного ланцюгаміж базовими захистами та об’єктивною реальністю. Т.С. Яценко виокремлює двікатегорії засобів захистів: основні (базові) і ситуативні (периферійні).“Умовні цінності” лежать ближче до базових захистів, ніж “захисні” засоби,пов’язані з ситуацією. “Умовні цінності” і засоби захисту перебувають ускладному взаємозв’язку, який може бути зрозумілим лише при цілісномудослідженні свідомих і несвідомих аспектів системи психологічних захистів. [23,131] Глибино-особистісне пізнання психіки суб’єкта у груповомупсихокорекційному процесі дає можливість об’єктивувати деструктивний впливумовної системи цінностей. Робота в групі дає можливість зрозуміти індивідуальнунеповторність особистості шляхом пізнання її “умовної системи цінностей”,ірархії за силою значущості для суб’єкта окремих її складових. Психокорекціяпризводить до перегляду умовних цінностей, реставрації ціннісних орієнтаційіндивіда як регулятора певедінки, що в свою чергу збільшує адаптацію суб’єктадо соціального середовища.
Отже, у розумінні іншої людини важливу роль відіграє ступіньрозвитку уяви, що дає нам змогу подумки посісти місце партнера по спілкуванню.Треба з'ясувати, як та чи інша людина буде нас розуміти. Вміння бачити ситуацію не тільки своїмиочима, а й очима партнера має назву рефлексії. Здатність до рефлексії формується всуб'єкта міжособистісного розуміння поступово і розвинена в різних людейнеоднаково. Дія феномена рефлексії розгортається на кількох рівнях.
Напершому рівні рефлексії уява має пасивний характер. У спілкуванні людина небачить станів, намірів, думок іншої людини. Характерні для цього ступеняособливості уяви: можуть виступати як наслідок гальмівних властивостей нервовоїсистеми, її слабкості, а також як збіднений досвід міжособистісногоспілкування.
Надругому рівні спостерігається невпорядкована, епізодична діяльність уяви, їїголовна ознака — виникнення у процесі спілкування окремих уривчастихуявлень про внутрішній світ іншої людини. Умовами розгорнутої діяльності уяви єголовним чином сильно виражений у діяльності, поведінці іншої людини її станабо свідомий намір зрозуміти переживання іншої людини.
Третійрівень характеризується виявом здатності до відтворення в думці особливостейпереживання іншої людини не тільки в окремих ситуаціях, а й упродовжусього процесу взаємодії. Суттєвими ознаками цього рівня є, по-перше, те, щоспостереження за станом іншої людини здійснюється мимовільно й постійно;по-друге, для цього рівня характерні згортання процесу уяви й одночасневключення у стан іншої людини в кожному акті спілкування. О. Бодальов виявив,що навіть в осіб, які інтелектуально розвинені й легко вступають у контакт зіншими людьми, уява може «працювати» недостатньо контекстно, що призводить донеадекватного оцінювання внутрішніх станів тих, з ким вони взаємодіють. [3,122]
Дляформування третього рівня рефлексії велике значення має інтуїція — здатністьбачення особливостей, що характеризують особистість іншої людини, черезбезпосереднє споглядання, без логічної аргументації. Здатність інтуїтивновизначати стан іншої людини, інтерпретувати її як особистість розвиваєтьсячерез накопичення досвіду спілкування з іншими людьми, аналіз та узагальненняцього досвіду. Інтуїція, яка є одним із засобів усвідомлення людиною дійсності,являє собою феномен, у якому інтегруються сприймання, мислення, уява тапочуття. РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ І РЕЗУЛЬТАТИ ВИВЧЕННЯПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЕМПАТІЇ ТА РЕФЛЕКСІЇ ПІДЛІТКІВ 2.1Експериментальне дослідження проявів емпатії у дітей підліткового віку
Аналізуючинаукові дослідження з проблеми емпатії, ми прийшли до висновку, що в структуруемпатії входить:
1) емоційно-оціннийабо суб'єктивний компонент – відображення стану людини;
2) пізнавальнийабо когнітивний компонент – відображення об'єктів і явищ, на основі якоговиникають певні потреби, цілі і мотиви людини, що знаходиться у певномуемоційному стані;
3) поведінковийкомпонент – активна дія, яку суб'єкт спрямовує на розв’язання емпатогенноїситуації.
Виходячи з цього,розуміння емпатії як моральної якості існує в двох основних формах прояву: уформі пасивного споглядання (співчуття) і у формі активної дії (співпереживання).Співчуття і співпереживання можуть бути ланками єдиного процесу формування ізакріплення емпатії як стійкої якості особистості або розглядатися яксамостійні форми прояву емпатійного почуття, розвиток якого залежить відступеня особистісного розвитку кожного суб'єкта. Співчуття розуміється нами якпочаткова форма прояву емпатії (на рівні емоції, почуття); співпереживання –більш складна форма, що виникає в результаті розширення знань про об'єкти,предмети і явища довкілля і переростає в активну дію, спрямовану на розв’язанняемпатогенної ситуації.
Визначившиконцептуальну основу експериментального дослідження, ми виділили наступнікритерії вивчення емпатії:
1) зовнішня,емоційно-експресивна сторона прояву емпатії;
2) розуміння підлітками сутностіемпатії, емпатогенної ситуації і шляхів її розв’язання, що передбачає оцінкусебе, своєї діяльності, свого статусу в групі;
3) свідомі, керовані волею дії, щобазуються на певних переконаннях, якими керуються підлітки при розв’язанніемпатогенної ситуації.
Мета і завданнядослідження, а також вікові і індивідуальні особливості дітей підліткового вікуобумовили використання комплексу методик, що дали можливість простежитидинаміку розвитку їх емпатійних почуттів. Це: спостереження, індивідуальні ігрупові бесіди; методика “Діагностика рівня полікомунікативної емпатії”(І.М.Юсупов) (Див. Додаток І.), модифікований варіант методики Т.П.Гаврилової“Незакінчені оповідання”. [5, 153-156] Дослідження проводилося на базіЗОШN2 м. Костополя. Дослідженням було охоплено 34 учні 9-А та 9-Б класів З них 16дівчат та 18 хлопців.
У ходіексперименту проводилася активна робота, спрямована на актуалізацію емпатійнихпочуттів підлітків при вивченні творів зарубіжної художньої літератури,акцентувалася увага підлітків на проблемах героїв, їхніх стражданнях і радощах,аналізувалися способи поведінки в різних ситуаціях. Така робота сприяларозвитку їх загальної емпатійності і подальшому закріпленню емпатії як стійкоїособистісної риси. Перший етап дослідження харктеризує показники підлітків напочатку експерименту. Другий етап — після проведеної роботи, спрямованої наактуалізацію емпатійних почуттів підлітків.
Динаміка проявупідлітками емпатії представлена на рис. 1.
Рисунок 1.
Динаміка проявупідлітками емпатії (%)/> />
/>
Таким чином, мибачимо, що розуміння підлітками емпатії, у ході активного впливу на розвиток їхемпатійних почуттів за допомогою програмних творів зарубіжної художньоїлітератури, набуває якісних змін. У результаті розширення морального досвідудітей підліткового віку змінюється розуміння ними сутності емпатії. Аналізотриманих даних дав можливість виділити три чітко розмежовані групи підлітків,які розуміють емпатію: як пасивне споглядання — співчуття (22,5%); як активнудію — співпереживання (47,95); як активне споглядання — перехідна ланка міжспівчуттям і співпереживанням (29,6%). В результаті проведеної роботи кількістьпідлітків, які розуміють емпатію як пасивне споглядання (співчуття) зменшилосяна 15%, а кількість підлітків, які розуміють емпатію як активну дію(співпереживання) збільшилося на 14,5%.
Отриманий результатдає можливість стверджувати, що емпатійні почуття підлітків 11-13 роківрозвиваються за двома напрямками:
1) прогресуютьвід пасивного споглядання до активної дії: співчуття — співпереживання;
2) набуваютьстійких рис або пасивного споглядання, або активної дії: стійке співчуття,стійке співпереживання.
З метою виявлення форм прояву підлітками емпатіїстосовно різних об'єктів і динаміки їх розвитку ми використовувалимодифікований варіант методики Т.П.Гаврилової “Незакінчені оповідання”.Методика включає три змодельовані життєві емпатогенні ситуації, у якихзнаходяться найбільш значущі для підлітків об'єкти емпатії: тварини, дорослі,однолітки.
Завдання давалося підліткам двічі — на початковому етапіекспериментального дослідження і на завершальному етапі, коли їх досвідрозв’язання емпатогенних ситуацій був значно розширений у ході вивчення творівзарубіжної художньої літератури, перегляду художнього фільму, ознайомлення зкартинами, на яких зображені емпатогенні ситуації, бесід і т.д. Інтервал, зяким пропонувалось підліткам чергове оповідання для доопрацювання, складав дватижні (на першому і другому етапах дослідження). Для перевіркивірогідності результатів проводилося ідентичне експериментальне дослідження вконтрольній групі (7 клас Костопільської ЗОШ № 2).
Загальнірезультати, отримані в ході аналізу „Незакінчених оповідань“знаходять своє відображення в таблиці 1.
В ходіексперименту ми з’ясували, що значущими об’єктами емпатії підлітків є тварини,дорослі. однолітки.
Розв’язуючиемпатогенну ситуацію, в яку потрапила тварина, підлітки проявляють стійкіемпатійні почуття до страждань безпорадної істоти. Причому, як на першому. такі на другому етапах дослідження, більшість підлітків проявляють по відношеннюдо тварини стійке співпереживання (73,5% і 77,5%). Для розв'язаннязапропонованої емпатогенної ситуації діти уживають конкретних дій, якінабувають соціального змісту: вони не просто рятують тварину від холоду іголоду, але й намагаються відшукати її хазяїна, розуміючи, що тільки такимчином можна розв’язати проблему повністю.
Емпатійні почуттяпідлітків по відношенню до дорослих людей у ході есперименту набувають якіснихзмін. Збільшується кількість підлітків, які проявляють стійке співпереживання(перший етап – 12,1%; другий етап – 25,8%). Кількість підлітків, які проявляютьстійке співчуття, значно зменшується (52,4% — на першому етапі; 29,8% — надругому). Частина підлітків, які проявляли на першому етапі співчуття додорослих, перейшла в групу співпереживаючих (13,7%), а частина (8,9%) – зайнялапозицію активного споглядання (співчуття, що переплітається з бажаннямдопомогти).
Емпатійніпочуття, які проявляють підлітки по відношенню до однолітків також набуваютьякісних змін. Кількість підлітків, які проявляють пасивне споглядальнеемпатійне почуття (співчуття) зменшується на 9,2%. При цьому збільшуєтьсякількість підлітків, які проявляють активну споглядальну емпатію (співчуття, щопереплітається з бажанням допомогти) та активну дієву емпатію(співпереживання). Причому, саме по відношенню до однолітків найбільшакількість досліджуваних підлітків проявляє стійке емпатійне почуття у форміспівпереживання. Це дає нам можливість стверджувати, що однолітки є найбільшзначущими об’єктами емпатії підлітків, оскільки саме у спілкуванні з нимизадовольняється найбільш актуальна потреба цього віку – ствердитися в колективіровесників, завоювати авторитет та повагу товаришів.
Таблиця 1
Форми прояву підліткамиемпатії стосовно різних об'єктів. Форма
І етап
ІІ етап Контрольна група
Об'єкт Тварини Дорослі Однолітки Тварини Дорослі Однолітки Тварини Дорослі Однолітки
Пасивна споглядальна
емпатія (співчуття) 10,0% 52,4 % 15,3 % 8,0 % 29,8 % 6,1 % 38,5 % 37,5 % 22,2 %
Активна
споглядальна емпатія 16,5% 35,5 % 10,1 % 14,5 % 44,4 % 13,5 % 28,6 % 37,5 % 33,3 % Активна дієва емпатія (спів-переживання) 73,5 % 12,1 % 74,6 % 77,5 % 25,8 % 80,4 % 32,9 % 25,0 % 44,5 %
Соціальнимфактором є стиль спілкування в сім’ї. Підлітки, які виховуються в сім’ях, депереважає демократичний стиль спілкування, проявляють активну дієву емпатію,спрямовану на розв’язання емпатогенної ситуації (63%). Почуття емпатії у підлітків,які виховуються в атмосфері ліберального стилю спілкування (26%), залежить відзмісту цінностей і установок дорослих, супроводжується активною дією,спрямованою на розв’язання емпатогенної ситуації, але є нестійким.
В умовахавторитарного стилю спілкування підлітки проявляють пасивно-споглядальне,нестійке емпатійне почуття (11%).
Важливу роль урозвитку емпатії підлітків відіграють також і біологічні фактори, до якихналежать тип темпераменту і стать дитини.
2.2Експериментальне дослідження рефлексії у дітей підліткового віку
Під рефлексією мирозуміємо інтегровану особистісну здатність робити предметом аналізу зовнішні івнутрішні чинники, на підставі чого відбувається прийняття рішення особистістюі визначення нею своєї поведінки, ставлення до себе та соціуму. При цьому зовнішніми чинникамиє:очікування значущих інших, їх звичні оцінки та ставлення. Внутрішніми чинникамивиступають власні думки, особистісні якості, емоційні стани, актуальні іпотенційні можливості (сутнісні сили), ставлення, вчинки.
Даний контекстдозволяє розглядати рефлексію як єдність, що передбачає узгодженість трьохаспектів – інтелектуального (сукупність знань суб’єкта про самого себе,а також уявлення про те, як його сприймають, оцінюють, розуміють інші люди), емоційно-ціннісного(інтерпретація, оцінка особистістю власних якостей, станів, дій, вчинків івироблення на цій основі певного ставлення до себе самої), регулятивного(здатність людини регулювати свою діяльність і поведінку, співвідносячиочікування інших з власними думками, бажаннями, діями і враховуючи їх ймовірніреакції) – і реалізувати цілісний підхід до її вивчення.
Дослідження проводилосяна базіЗОШ N2 м. Костополя. Дослідженням було охоплено 34 учні 9-А та9-Б класів З них 16 дівчат та 18 хлопців.
Основними критеріями визначення рівня розвиткурефлексії як інтегральної характеристики особистості школяра підліткового вікувважалися: здатність до самоаналізу; вміння самовизначатися за умовдезорієнтуючих впливів; спроможність регулювати поведінку, співвідносячи її зчеканнями значущих інших.
На основі проведеної методики-тесту самооцінки рівняонтогенетичної рефлексії (Див. Додаток ІІ), було виділено типи рефлексивноїпозиції, яківідображають модальність,інтенсивність і стабільність показників розвитку рефлексії, а відтак обумовлюєспецифіку засобів, шляхів і форм оптимізації процесу її становлення у школярівпідліткового віку. [24,244-245] Зарезультатами експерименту всіх досліджуваних було розподілено на чотири групивідповідно до певного типу рефлексивної позиції.
Оптимальний тип рефлексивної позиції (26 %). Віднесені до цього типудіти, добре орієнтуються у моральних нормах; усвідомлення ними своїх сильнихсторін дещо переважає над здатністю критично оцінити свої недоліки. Активнийсловник помірно насичений морально-етичною лексикою; у загальному обсязімовлення оцінні судження, які досить повно і стабільно описують власніможливості і вміння у конкретних галузях значимих діяльностей, переважають надоцінками якостей у різних сферах особистісного буття; самооцінка функціонує якдомінуючий мотив поведінки, вони схильні ситуативно відстоювати власну точкузору у випадку її незбігу з думкою авторитетного іншого; здатні пов’язуватиуспіх з об’єктивними показниками кінцевого продукту своїх дій і докладеними дляйого досягнення зусиллями, а також з оцінками авторитетного дорослого;володіють більш-менш чіткими уявленнями про чекання інших стосовно себе; уповедінці альтруїстичні тенденції значно переважають над егоїстичними; у взаємодіїі спілкуванні проявляють здатність іти на компроміси, вміння узгоджувати власніінтереси з інтересами інших.
Нестабільний типрефлексивної позиції (48 %). Для дітей, які ввійшли доцієї групи, притаманна недостатняорієнтація у моральних нормах. Слова і висловлювання, які використовуються ними для самохарактеристики, або неточні, або неконкретні; судження про власні позитивні якості інедоліки вирізняються нечіткістю, неаргументованістю. Самооцінка якдомінуючий мотив поведінки спостерігаєтьсяситуативно; схильні дещо переоцінювати себе, свої досягнення; власну точку зору, як правило, не висловлюють, схиляючись до думки авторитетного іншого. Успіх пов’язують із зовнішніми соціально-психологічними опорами –бажаними оцінками дорослого; володіють розмитими уявленнями про чекання інших стосовно себе; кооперативні тенденції зародкові; у поведінці клаптево представлені різні стратегії; здатність йти на компроміси проявляється ситуативно, невиразно; мотивація уникнення невдач, відхід від конфлікту переважають надпрагненнями досягнути взаєморозуміння.
Зародковий типрефлексивної позиції (14 %). Представників даноїгрупи об’єднує незнання моральних норм, нездатність їх диференціювати;кількість понять морально-етичного змісту в активному словнику зведена до мінімуму;фактично не сформовані критерії оцінки та аналізу власних особистісних якостей,рис характеру, особливостей поведінки; нечіткість, уривчастість, розмитістьуявлень про чекання інших щодо себе. Водночас у дітей даного типу констатованосуттєві відмінності у характері самооцінки, що зумовило необхідність виділеннявсередині типу двох підгруп.
До першої підгрупи (8 %) було віднесено дітей,самооцінка яких неадекватно завищена, виконує функції адаптації тапсихологічного захисту. У них відсутнє критичне ставлення до себе; має місценеаргументоване, некоректне, невиправдане відстоювання власної точки зору,цілковите нехтування доречними критичними зауваженнями; незаслужене схваленнявикликає почуття радості; у взаємодії з однолітками індивідуалістичні тенденціїзначно переважають над груповими; схильніпротиставляти іншому свою думку; суперництво домінує над кооперацією ікомпромісами.
Досліджуваних другої підгрупи(6 %) характеризує неадекватно занижена самооцінка, яка блокує психічнудіяльність і виступає засобом самопригнічення особистості; вони вирізняютьсянездатністю обстоювати свою думку та протистояти безпідставній критиці,відмовою від попередніх власних оцінок і самооцінок під впливом оцінних судженьдорослих та однолітків; їхня комунікативна діяльність згорнута; у взаємодії зровесниками займають відсторонену позицію спостерігачів; ухильні тенденціїсуттєво переважають над конструктивними.
Амбівалентний типрефлексивноїпозиції (12 %). Діти, які ввійшли до даної групи, відзначаються досить високимрівнем самопрезентації. Їх словниковий запас містить достатню кількість понятьморально-етичного змісту; спроможні досить розгорнуто і повно аналізувати себе,свою поведінку, риси характеру, особистісні особливості; характерна низьказдатність диференціювати власні чесноти і вади; високо розвинуте почуттясамовартісності; у взаємодії з іншими орієнтуються на себе, егоїстичні(індивідуалістичні) тенденції домінують над альтруїстичними, суперництво надкооперацією і компромісами; у суперечці прагнуть протиставити іншому своюдумку, виявити автономність, демонструють бажання домінувати; нездатніспіввідносити власне “Я”(свої думки, почуття, бажання, дії, вчинки) зочікуваннями інших.
Теоретично передбачений ідеальний тип рефлексивної позиції у школярів наетапі констатації не виявлений, що вказує радше на відсутність належногорозвивального середовища, ніж на обмежені можливості віку. Враховуючи це, данийтип розглядався в якості віковогоеталону при розробці методики формуючого експерименту.
ВИСНОВКИ
Емпатія — цеморальна якість, яка розвивається в залежності від рівня розвитку особистості, їїздатності розуміти стан іншого, тісно пов'язана з психологічниминовоутвореннями та соціогенними потребами людини і існує в двох основних формахсвого прояву — пасивного споглядання (співчуття) і активної дії (співпереживання).
Емпатіяпроявляється у формі відгуку однієї людини на переживання іншої. Череземоційний відгук люди пізнають внутрішній стан інших. Емпатія грунтується навмінні правильно уявити собі, що відбувається всередині іншої людини, що вонапереживає, як оцінює оточуючий світ. Її майже завжди інтерпретують не тільки якактивне оцінювання суб'єктом переживань і почуттів, але й, безумовно, якпозитивне ставлення до партнера.
Емпатія — це усвідомлення емоційного стану іншої людини іздатність розділити її досвід. В останньому випадку ми фактично відчуваємо ті жемоції. Це дуже важливо для розумінні та допомоги людині, яка перебуває вскладній життєвій ситуації. А надто для розуміння поведінки підлітка, оскількидіти підліткового віку занадто сильно переживають деякі життєві ситуації, вонипотребують уваги та допомоги з боку навколишніх близьких їм людей.
Як феномен міжособистісного контакту, емпатія регулюєвзаємовідносини людей і визначає моральні якості людини. В процесі емпатичноївзаємодії формується система цінностей, яка в майбутньому визначає поведінкуособистості, наприклад таланту, так і від умов виховання, життєдіяльностілюдини, її емоційного досвіду. Емпатія виникає і формується у взаємодії, вспілкуванні.
Завдякицілеспрямованому впливу на розвиток емпатії у підлітків зміцнюється їх загальнаемпатійність, підвищується стійкість емпатійних почуттів. Однак зазначимо, що значущістьоб'єкта емпатії для дітей підліткового віку не залежить від ступеняактуалізації їхніх емпатійних почуттів. Емпатія підлітків має дві форми прояву:співчуття і співпереживання. Між ними знаходиться проміжна ланка, яку михарактеризуємо як активне споглядання, тобто співчуття, що супроводжується бажаннямнадати допомогу об'єкту емпатії.
Ще один не меншважливий механізм у розумінні людьми один одного — це рефлексія. Усоціально-психологічному витлумаченні рефлексія – це усвідомлення індивідомтого, як його сприймають й оцінюють співрозмовники, як він розуміє інших шляхомроздумів над собою, а також самопізнання внутрішніх актів і психічних станів.
Особистіснарефлексія передбачає самоаналіз, дослідження людиною свого внутрішнього світу йповедінки у зв’язку з переживаннями інших людей, учасників соціальноївзаємодії. В результаті такого дослідницького процесу людина постає перед собоюв новому світлі, оскільки співвіднесення своїх почуттів і переживань зпочуттями і переживаннями іншої людини, аналіз і розуміння своєї поведінкидозволяє їй побачити конфліктну ситуацію й себе ніби збоку, сприяє більшадекватній оцінці власної поведінки.
Важливоюскладовою особистісної рефлексії є соціальна рефлексія як механізмсамосвідомості, акт дослідження свого внутрішнього світу й поведінки у зв’язкуз соціальними очікуваннями. Особистість визначається стосовно конкретних явищ, сфер діяльності,окремих людей і соціальних груп, норм і правил, цінностей тощо. Саме цінностірозкривають способи бачення світу, є світоглядними, ідеологічними орієнтирами,відіграють суттєву спонукальну роль у життєтворчості. Зіставлення себе зісвітом є життєвим самовизначенням особистості. Рефлексія є порівняльно-оцінниммеханізмом.
Отже, і рефлексіяі емпатія являються важливими якостями особистості в емоційній сфері. Якправило, коли людина перебуває в складній життєвій ситуації, її психологічний іемоційний стан погіршується, тому взаємозв¢язок емпатії та рефлексіїможуть бути тою ланкою, яка допоможе особистості впоратися та пережити складніжиттєві перепетії.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Абульханова-СлавскаяК.А. Стратегия жизни. – М.: Наука, 1991. – 340с.;
2. Андреева Г.М.Психология социального познания. – М. – 2000. – 288с.;
3. Бодалёв А.А.Восприятие и понимание человека человеком. – М., 1982;
4. Варбан М.Ю.Рефлексія професійного становлення в юнацькому віці. // Практична психологія та соціальна робота. – 1998. –№ 6-7. — С.80-83;
5. Диагностика уровня поликоммуникативной эмпатии (И.М.Юсупов) / Фетискин Н.П., Козлов В.В.,Мануйлов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малыхгрупп. — М., Изд-во Института Психотерапии, 2002. — C.153-156;
6. Комар Т.В. Дискурс саморефлексії у психології //Збірник наукових праць Ін-ту психології імені Г.С.Костюка АПН України. – К.:2003. т. V, ч.1. – С.128-133;
7. Комар Т.В. Генетичні чинники рефлексії // Збірникнаукових праць Ін-ту психології імені Г.С.Костюка АПН України. – К.: 2003. –Т.5, ч.4. – С.168-174;
8. Кон И.С. Открытие“Я”. – М., 1978. – 367с.;
9. КротенкоВ.І. Виховання емпатії як умова творчої діяльності вчителя // Освітянин, №2. –Тернопіль, 1998. — С. 51-52;
10. КротенкоВ.І. Розвиток емпатії учнів засобами художньої літератури // Психологія.Збірник наукових праць. Випуск 1. (НПУ імені М.П.Драгоманова). — Київ, 1998. —С. 139-142;
11. КротенкоВ.І. Розвиток емпатії в дітей підліткового віку – складової риси гуманістичногорозвитку суспільства // Психологія. Збірник наукових праць. Випуск 2 (9).Частина ІІ. (НПУ імені М.П.Драгоманова). — Київ, 2000. — С. 55-58;
12. КротенкоВ.І. Проблема емпатії в психологічній літературі // Психологія. Збірникнаукових праць. Випуск 12. (НПУ імені М.П.Драгоманова). – Київ, 2001. — С.89-96;
13. КротенкоВ.І. Стиль спілкування в сім'ї як фактор розвитку емпатії в підлітків //Збірник “Психолого-педагогічні проблеми підготовки вчительських кадрів в умовахтрансформації суспільства”. Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференціїдо 80-ої річниці НПУ імені М.П.Драгоманова. Випуск 2. – Київ, 2000. — С. 105-108;
14. ОгороднійчукЗ.В., Кротенко В.І. Роль емпатії у формуванні моральної поведінки дітей //Вісник Тернопільського експериментального інституту педагогічної освіти, № 4.Матеріали науково-практичної конференції “Психолого-педагогічні проблемиадаптації населення, що постраждало від Чорнобильської катастрофи”. –Тернопіль, 1998. — С. 26-29;
15. ОрищенкоО.А. Індивідуальні відмінності в емпатичній спрямованості в осіб з різним типомемоційності // Віcник Одеського національного університету. — Т. 7. – Вип. 3.Психологія. — 2002. — С. 59-65;
16. ОрищенкоО.А. Індивідуальні відмінності в емпатичних перевагах // МатеріалиВсеукраїнської науково-практичної конференції “Проблеми розвитку педагогікивищої школи в XXI столітті: теорія і практика”. Ч. II. Психологічна підготовкафахівців до професійної діяльності. — Одеса: НДРВВ ОЮІ НУВС, 2002. — С.113-116.
17. Орищенко О.А. Особенности проявления качественныхпоказателей эмпатии в специфике общительности // Матеріали міжнародноїнауково-практичної конференції молодих науковців “Психологія сучасності: наукаі практика”. – Одеса, 2004. — С. 41-43;
18. ОрищенкоО.А. Проявление качественных особенностей эмпатии в специфике психологическойпроницательности // Науковий вісник “Всеукраїнськаасоціація молодих науковців”. — Київ-Одеса. — 2002. — № 3. — С. 88-96;
19. ОрищенкоО.А. Психологическая характеристика лиц с доминированием аутоэмпатическихтенденций // Феноменологія щирості: Збірник матеріалів конференції / Зазагальною редакцією І.А Слободінюка. – Вінниця: Поділля, 2002. — С. 264 – 271;
20. Орищенко О.А. Соотношение качественных и содержательныхособенностей эмпатии // Вісник Харківського університету. — 2002. — №550. —Ч.1. Серія “Психологія”. — С.179-183;
21. Основи практичноїпсихології. / Панок В., Титаренко Т., Чепелєва Н. та ін.: Підручник. – К.:Либідь, 1999. – 536с.;
22. Пов’якель Н. І.Професійна рефлексія психолога-практика. // Практична психологія та соціальнаробота. – 1998. — № 6-7. – С. 3 – 6;
23. Проблемырефлексии: современные комплексные исследования – Новосибирск, 1987;
24. Самооценка уровня онтогенетической рефлексии / Фетискин Н.П., Козлов В.В.,Мануйлов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малыхгрупп. — М., Изд-во Института Психотерапии, 2002. —C.244-245;
25. Санникова О.П., КузнецоваО.В., Орищенко О.А… Индивидуальные особенности эмпатии у лиц с разным уровнемсоциальной адаптивности // Матеріали VI Костюківських читань “Психологія у XXIстолітті: перспективи розвитку” (28-29 січня 2003 р). Т. 2. — К.: Міленіум,2003. — С.164-169;
26. СанниковаО.П., Орищенко О.А. Диагностика содержательных особенностей эмпатии: апробацияоригинального теста // Наука i освiта, 2001. — № 6. — С. 54-57.
ДодатокІ
Діагностикарівня полікомунікатиивної емпатії (І.М. Юсупов)/> Призначення тесту
Опитувальник містить 6 діагностичних шкал емпатії, щовиражають відношення до батьків, тварин, людей похилого віку, дітей, героївхудожніх творів, знайомих і незнайомих людей.
В опитувальнику 36 тверджень, по кожному з яких випробуванийповинен оцінити, якою мірою він з ним згодний або не згодний, використовуючи 6варіантів відповідей:
· «не знаю»(0);
· « ніколи абоні» (1);
· «іноді»(2);
· «часто»(3);
· «майжезавжди» (4);
· «завждиабо так» (5).
Кожному варіанту відповіді відповідає числове значення(зазначене в дужках): 0, 1, 2, 3, 4, 5.Інструкція до тесту
Пропонуємо оцінити кілька тверджень. Ваші відповіді не будутьоцінюватися як гарні або погані, тому просимо виявити відвертість. Надтвердженнями не слід довго роздумувати. Достовірні відповіді ті, які першимиприйшли в голову. Прочитавши твердження, відповідно до його номера відзначте увідповідному аркуші вашу думку під одною із шести градацій: «не знаю», «ніколиабо ні», «іноді», «часто», «майже завжди», «завжди або так». Жодне із твердженьпропускати не можна.
Якщо в процесі роботи у випробуваного виникнуть питання, тоекспериментатор повинен дати роз'яснення так, щоб випробуваний не виявивсязорієнтованим на ту або іншу відповідь.Тестовий матеріал
1. Мені більше подобаються книгипро подорожі, ніж книги із серії «Життя чудових людей».
2. Дорослих дітей дратує турботабатьків.
3. Мені подобається міркуватипро причини успіхів і невдач інших людей.
4. Серед всіх музичнихтелепередач для мене найкраща «Сучасні ритми».
5. Надмірну дратівливість інесправедливі докори хворого треба терпіти, навіть якщо вони тривають роками.
6. Хворій людині можна допомогтинавіть словом.
7. Стороннім людям не слідвтручатися в конфлікт між двома людьми.
8. Старі люди, як правило,ображаються без причин.
9. Коли в дитинстві я слухав сумнуісторію, на мої очі самі по собі наверталися сльози.
10.Роздратований стан моїхбатьків впливає на мій настрій.
11.Я байдужий до критики в моюадресу.
12.Мені більше подобаєтьсярозглядати портрети, ніж картини з пейзажами.
13.Я завжди прощав усе батькам,навіть якщо вони були не праві.
14.Якщо кінь погано тягне, їїпотрібно хльостати.
15.Коли я читаю про драматичніподії в житті людей, то почуваю, немов це відбувається із мною.
16.Батьки ставляться до своїхдітей справедливо.
17.Бачачи підлітків, щосваряться, або дорослих, я втручаюся.
18.Я не звертаю уваги на поганийнастрій своїх батьків.
19.Я подовгу спостерігаю заповодженням тварин, відкладаючи інші справи.
20.Фільми й книги можутьвикликати сльози тільки в несерйозних людей.
21.Мені подобається спостерігатиза виразом обличчя і поводженням незнайомих людей.
22.У дитинстві я приводив додомубездомних кішок і собак.
23.Всі люди необґрунтованоозлоблені.
24.Дивлячись на сторонню людину,мені хочеться вгадати, як зложиться її життя.
25.У дитинстві молодші за вікомходили за мною по п'ятах.
26.Побачивши покалічену тваринуя намагаюся їй чимсь допомогти.
27.Людині полегшає, якщо уважновислухати її скарги.
28.Побачивши вуличну подію, янамагаюся не попадати в число свідків.
29.Молодшим подобається, коли япропоную їм свою ідею, справу або розвагу.
30.Люди перебільшують здатністьтварин почувати настрій свого хазяїна.
31.Зі скрутної конфліктноїситуації людина повинна виходити самостійно.
32.Якщо дитина плаче, на те єсвої причини.
33.Молодь повинна завждизадовольняти будь-які прохання й дивацтва старших.
34.Мені хотілося розібратися,чому деякі мої однокласники іноді були замислені.
35.Безпритульних свійськихтварин треба ловити і знищувати.
36.Якщо мої друзі починаютьобговорювати зі мною свої особисті проблеми, я намагаюся перевести розмову наіншу тему. Обробка результатів тесту
Варто починати з визначення вірогідності даних. Для цьогонеобхідно підрахувати, скільки відповідей певного типу дано на зазначені номеритвердження опитувальника:
· «незнаю»: 2, 4, 16, 18, 33;
· «завждиабо так»: 2, 7, 11, 13, 16, 18, 23.
Крім того, варто виявити:
· скількиразів відповідь типу «завжди» або «так» отримано на обидватвердження у наступних парах: 7 і 17, 10 і 18, 17 і 31, 22 і 35, 34 і 36;
· скількиразів відповідь типу «завжди» або «так» отримана для одногоіз тверджень, а відповідь типу «ніколи» або «ні» для іншого внаступних парах: 3 і 36, 1 і 3, 17 і 28.
Після цього підсумуються результати окремих підрахунків. Якщозагальна сума 5 або більше, то результат дослідження недостовірний; при сумі,рівній 4, результат сумнівний; якщо ж сума не більше 3, результат дослідженняможе бути визнаний достовірним.
При недостовірних і сумнівних результатах доцільно, якщо цеможливо, з'ясувати причини відношення випробуваного до дослідження. Варто матина увазі, що крім небажання обстежитися або прагнення навмисно даватисуперечливі, нещирі відповіді, недостовірні результати можуть бути обумовлені,наприклад, порушенням деяких психічних функцій, їхнього розвитку, а такожсоціальним інфантилізмом.
При достовірних результатах дослідження подальша обробкаданих спрямована на одержання кількісних показників емпатії і її рівня. Єдинаметрична уніполярна шкала інтервалів дозволяє, користуючисьключем-дешифратором, одержати характеристику емпатії на підставі даних, якіпредставляють всі діагностичні шкали й дають характеристику окремих складниківемпатії.
Ключдо тесту
Шкала
Номер твердження
Номер
Прояв емпатії до: I Батьків 10, 13, 16 II Тварин 19, 22, 26 III Людей похилого віку 2, 5, 8 IV Дітей 25, 29, 32 V Героів художніх творів 9, 12, 15 VI Незнайомиї або малознайомиї людей 21, 24, 27
За допомогою таблиці на підставі отриманих бальних оцінокдіагностується рівень емпатії по кожнійій з складників і в цілому.
Рівень
Кількість балів
по шкалах
в цілому Дуже високий 15 82-90 Високий 13-14 63-81 Середній 5-12 37-62 Низький 2-4 12-36 Дуже низький 0-1 5-11
Співвіднесіть результат зі шкалою розвиненості емпатійнихтенденцій.Рівнені характеристики емпатії82 до 90 балів — це дуже високий рівень емпатійності. У вас боліснорозвинене співпереживання. У спілкуванні ви, як барометр, тонко реагуєте нанастрій співрозмовника, що ще не встиг сказати ані слова. Вам важко від того,що навколишні використовують вас як громовідвід, обрушуючи на вас свійемоційний стан. Ви погано почуваєте себе в присутності «важких» людей. Дорослій діти охоче довіряють вам свої таємниці і йдуть за порадою. Нерідковипробовуєте комплекс провини, побоюючись заподіяти людям хвилювання; не тількисловом, але навіть поглядом боїтеся зачепити їх. Занепокоєння за рідних іблизьких не залишає вас. У той же час ви самі дуже ранимі. Можете страждатипобачивши покалічену тварину або не знаходити собі місця від випадковогохолодного привітання вашого вчителя. Ваша вразливість часом довго не даєзаснути. Будучи в розстроєних почуттях, ви потребуєте емоційної підтримки збоку. При такому відношенні до життя ви близькі до невротичних зривів. Подбайтепро своє психічне здоров'я.
63 до 81 бала — високаемпатичність. Ви чутливі до потреб і проблем навколишніх, великодушні,схильні багато чого їм прощати. З непідробленим інтересом ставитеся до людей.Вам подобається «читати» їхнього обличчя й «заглядати» у їхнє майбутнє. Виемоційно чуйні, товариські, швидко встановлюєте контакти й знаходите спільнумову. Мабуть, і діти тягнуться до вас. Навколишні цінують вас за щиросердність.Ви намагаєтеся не допускати конфлікти й знаходити компромісні рішення. Добрепереносите критикову у свою адресу. В оцінці подій більше довіряєте своїмпочуттям і інтуїції, ніж аналітичним висновкам. Волієте працювати з людьми, ніжпоодинці. Постійно маєте потребу в соціальному схваленні своїх дій. При всіхперерахованих якостях ви не завжди акуратні в точній і кропіткій роботі.
37 до 62 балів — нормальнийрівень емпатійності, властивій переважній більшості людей. Навколишніне можуть назвати вас «товстошкірим», але в той же час ви не відноситель дочисла особливо чутливих осіб. У міжособистісних відносинах більше схильнісудити про інших по їхнім учинках, ніжчим довіряти своїм особистим враженням.Вам не далекі емоційні прояви, але частіше ви тримаєте їх під самоконтролем. Успілкуванні уважні, намагаєтеся зрозуміти більше, ніж сказано словами, але призайвому звіренні почуттів співрозмовника втрачаєте терпіння. Волієте делікатноне висловлювати свою точку зору, не будучи впевненим, що вона буде прийнята.При читанні художніх творів і перегляді фільмів частіше стежите за дією, ніж запереживаннями героїв. Затрудняєтеся прогнозувати розвиток відносин між людьми,тому їхні вчинки часом виявляються для вас несподіваними. Ви не відрізняєтесярозкутістю почуттів, і це заважає вашому повноцінному сприйняттю людей.
12-36 балів — низькийрівень емпатійності. Ви зазнаєте труднощів у встановленні контактів злюдьми, незатишно почуваєте себе в гучній компанії. Емоційні прояви у вчинкахнавколишніх часом здаються вам незрозумілими й позбавленими змісту. Віддаєтеперевагу відокремленим заняттям конкретною справою, а не роботі з людьми. Виприхильник точних формулювань і раціональних рішень. Ймовірно, у вас малодрузів, а тих, хто є, ви цінуєте більше за ділові якості і ясний розум, ніж зачуйність. Люди платять вам тим же: трапляються моменти, коли ви почуваєте своювідчуженість; оточуючі не занадто дарують вам свою увагу.
11 балів і менше — дуженизький рівень емпатійності. Емпатійні тенденції особистості нерозвинені. Затрудняєтеся першим розпочати розмову, тримаєтеся особняком середтоваришів. Особливо важкі для вас контакти з дітьми й особами, які набагатостарше вас. У міжособистісних відносинах нерідко виявляєтеся в не зручномуположенні. Багато в чому не знаходите взаєморозуміння з навколишніми. Удіяльності занадто центровані на собі. Ви можете бути дуже продуктивні віндивідуальній роботі, у взаємодії ж з іншими не завжди виглядаєте в кращомусвітлі. З іронією ставитеся до сентиментальних проявів. Болісно переживаєте критикуу свою адресу, хоча можете на неї бурхливо не реагувати. Вам необхіднагімнастика почуттів. [5, 153-156]
Додаток ІІ
Самооцінка рівня онтогенетичної рефлексіїПризначення тесту
Методика націлена на вивчення рівня онтогенетичної рефлексії,що припускає аналіз минулих помилок, успішного й неуспішного досвідужиттєдіяльності.Інструкція до тесту
Нижче наведені питання, на які необхідно відповідати у формі“так” (+) у випадку позитивної відповіді або “ні” (-) у випадку негативноївідповіді й “не знаю” (0), якщо ви сумніваєтеся у відповіді.Тестовий матеріал
1. Читраплялося вам колись зробити життєву помилку, результати якої ви почувалипротягом декількох місяців або років?
2. Чи можнабуло уникнути цієї помилки?
3. Читрапляється вам наполягати на власній думці, якщо ви не впевнені на 100% у їїправильності?
4. Чирозповіли ви кому-небудь із найближчих про свою найбільшу життєву помилку?
5. Чивважаєте ви, що в певному віці характер людини вже не може змінитися?
6. Якщохтось доставив вам невелику прикрість, чи можете ви швидко забути про це йперейти до звичайного розпорядку?
7. Чивважаєте ви себе іноді невдахою?
8. Чивважаєте ви себе людиною з великим почуттям гумору?
9. Якби вимогли змінити найважливіші події, які мали місце в минулому, побудували б виінакше своє життя?
10. Що більшекерує вами при прийнятті щоденних особистих рішень — розум або емоції?
11. Чи важко вамдається прийняття дрібних рішень із питань, які щодня ставить життя?
12. Чикористувалися ви порадою або допомогою людей, що не входять у число найближчих,при прийнятті життєво важливих рішень?
13. Чи частови вертаєтеся в спогадах до хвилин, які були для вас неприємні?
14. Чиподобається вам ваше обличчя?
15. Читраплялося вам просити в кого-небудь пробачення, хоча ви не вважали себевинуватим? Обробка й інтерпретація результатів тесту
За кожну відповідь “так” на питання 1, 3, 5,7, 9, 11, 13 і “ні” на питання 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14, 15 виодержуєте по 10 балів.
За кожну відповідь “не знаю” ви одержуєте по5 балів.
Підрахуйте загальну кількість балів.
100-150 балів— повна відсутністьрефлексії минулого досвіду. Ви маєте виняткову здатність ускладнюватисобі життя. Вашими рішеннями незадоволені ані ви, ані ваше оточення. Длявиправлення ситуації необхідно краще обмірковувати свої рішення, аналізуватипомилки й знайти гарних порадників по складних життєвих ситуаціях.
50-99 балів — рефлексіязі знаком “-”, підсумком минулих помилок стає страх перед здійсненнямнових. Ваша обережність, що з'явилася результатом минулих життєвих помилок, незавжди є гарантією повного життєвого успіху. Можливо те, що ви вважаєтепомилкою, зробленою в минулому — просто сигнал про те, що ви змінилися. Вашкритичний розум іноді заважає виконанню ваших глибоких бажань.
0-49 балів — рефлексіязі знаком “+”. Аналіз зробленого й рух уперед. Найближчим часом вам незагрожує небезпека зробити життєву помилку. Гарантія цього — ви самі. У вас єбагато рис, якими володіють люди з великими здатностями до гарного планування йпередбачення власного майбутнього. Ви відчуваєте себе творцем власного життя. [24, 244-245]