Зміст
1. Вступначастина
2. Конструктивначастина
2.1 Креслення
2.2 Інструменти
2.3 Матеріали
3. Технологічначастина
4. Охоронапраці. Безпека праці
5. Висновок
6. Використаналітература
1. Вступна частина
Актуальна професія столяра в даний час набуває нових сфер впливу. Восновному столяр — це працівник будівельних або ремонтно-будівельнихорганізацій, що надає всілякі послуги з обробки дерева. Більш того, в йогокомпетенцію також входить розробка ескізів і шаблонів для штукатурних робіт.
Потребність професії на сьогоднішній день досить висока, особливо принаданні послуг з виготовлення дверей, віконних конструкцій з подальшоюрозробкою і установкою всіх необхідних кріплень. Створення меблів — друга сферазастосування навиків столярного мистецтва, яка, частенько переходячи із статусухобі в основне заняття, здатна приносити відчутний дохід майстрові.
Професія столяра може бути як масовою, якщо працівник працює навиробництві, так і унікальною, якщо майстер поєднує не лише створення продукту,але і його моделювання, виступаючи при цьому як декоратор. В будь-якому разі,дана професія вимагає відмінного фізичного здоров'я, наявностісуглобово-м'язової чутливості, уважності і, безумовно, схильності до роботи подереву. Разом з цим, столяр повинен володіти глибокими знаннями в областіспособів обробки різних порід дерева, а також уміти коректувати можливі дефектидеревини. Для продуктивної роботи також необхідно вивчати новітні технологіїроботи з деревом, а також стежити за новинками в області устаткування.
2. Конструктивначастина
Матеріали для спорудження барної стійки і доповнюючого її столикасервіровки підібрали так, щоб вони добре виглядали в інтер'єрі кухні івідповідали по стилю кухонним шафам. Меблеві щити з клеєної деревини гармонійнопоєднуються з керамічною плиткою і іншими матеріалами в обробці кухні. Фасадиящиків оброблені морилкою з відтінком «під вишню».
Не дивлячись на велику товщину щитів з клеєної деревини конструкція барногостолика вийшла легкою і витонченою. Багато в чому це враження досягається дворівневоюконструкцією — ніжки з хромованого металу відділяють верхню частину від нижньої. З того ж матеріалу виконана ітонка металева «колона» над стійкою, що додає всій композиціїсхожість з баром. На ній закріплено декілька полиць для келихів і іншихкухонних аксесуарів.
/>
Столик сервіровки зібраний з тих же меблевих щитів, що і стійка, ізабезпечений колесами, завдяки яким може легко переміщатися по будь-якомупідлоговому покриттю. Металеві ручки столика сервіровки і висувних ящиків барного столика вносять останні завершуючіштрихи до дизайну всієї композиції.
/>
2.2 Інструменти
Під час виготовлення барного столика потрібно буде користуватися такимивидами верстатів:
— токарний;
— рейсмусний;
— свердлильний;
— фрезерний;
— торцювальний;
— стрічкошліфувальний;
— та інші приладдя для користування на вказаних видах верстатів.
Токарний станок призначений для обробки фасонних, конічних, циліндровихповерхонь з м'яких і твердих порід деревини. Широке вживання токарні верстатипо дереву отримали в умовах дрібносерійного і індивідуального виробництва.
Робота на токарному верстаті по дереву, в принципі, нескладна, алевимагає навику і уміння «відчувати» оброблювану деталь. Саме тодівона стає справжнім мистецтвом, в якому знаходять своє вираження уява ітворчість.
Токарний верстат по дереву має одну обмежену функцію: він лише обертаєдерев'яну заготівку. Столяр же з простого шматка дерева поступово виточуєзакінчений предмет.
На відміну від інших машин для обробки дерева, що використовуються лишена тих або інших проміжних стадіях, токарний верстат годиться для всіх операцій- від чорнової обробки до полірування. Необхідний інструмент — це жолобчасті(циліндрові або у формі букви «V») і плоскі стамески, різці. Верстат обертає заготівку, а рукаконтролює рух різця. Залежно від того, який предмет треба виготовити, існує дваспособи кріплення заготівки. У першому випадку дерев'яна деталь затискаєтьсягоризонтально між центрами передньої і задньої бабок. Другий спосіб передбачаєустановку заготівки виключно в передній бабці за допомогою патрона абопланшайби.
Будова токарного верстата.
/>
1. Вимикач «Пуск-стоп»
2. Станина
3. Передня бабка
4. Перемикач швидкості (з варіатором)
5. Шпиндель
6. Повідковий центр
7. Різцетримач
8. Центр задньої бабки
9. Задня бабка.
Додатковий інструмент
/>
1. Жолобчаста стамеска
2. Різець-майсель (2 мм)
3. Напівкруглий різець
4. Відрізний різець
5. Скошена стамеска (косяк)
6. Напівкругла стамеска для обробки фасонної поверхні
7. Жолобчаста стамеска для чорнової обробки (рейер)
Принцип дії
Весь механізм верстата укріплений на станині, зробленій з двох сталевихбрусів або з профільних чавунних або алюмінієвих балок. З одного боку станинирозташовується передня бабка, усередині якої розміщений електричний двигун(0,5-1,5 к. с.), що обертає шпиндель. Останній має конус Морзе, в нього можевставлятися повідковий центр (з двома, трьома або чотирма ножами і одним вістрям),патрон або планшайба. З другого боку верстата знаходиться задня бабка, центрякої підтискає заготівку, утримуючи її в горизонтальному положенні.
Різцетримач, що обертається на всі боки, розташований як можна ближче дозаготівки, підтримує і направляє різець.
На верстатах з ручним регулюванням швидкість (частота) обертання можеперемикатися (від 450 до 2000 об/хв) важелем коробки передач, в якійрозташовані шківи з підшипниками. У складніших моделях верстатів коробкипередач замінена електронним варіатором, що дозволяє плавно регулюватишвидкість на ходу.
Обробляти заготовки в розмір по товщині і досягати паралельностіпротилежних сторін можна на рейсмусних верстатах.
Особливо широко поширений однобічний рейсмусний верстат, побудований напринципі базування і обробки заготовок. Оброблювана заготівка базується наповерхні столу; подача здійснюється лише верхніми подаючими валиками, причому впершій по ходу парі верхній валик для збільшення зчеплення з деревиною маєрифлену поверхню. Для підвищення чистоти стругання у верстаті є дві спеціальніпритискні колодки. Вони є нижніми кромками литого захисного кожуха, що закриваєножовий вал верстата зверху. Колодкою важкий кожух давить на поверхню заготівкибезпосередньо біля місця виходу з неї лез ножів і тим самим запобігаєвідщепленню верхніх волокон. Колодка служить в основному для усунення вібраціїзаготівки при струганні.
/>
За умови добре вивіреної на фугувальному верстаті базисної поверхнізаготівки рейсмусний верстат обстругує другу сторону паралельно першію і назаданій відстані від неї, рівній відстані від поверхні столу до циліндровоїповерхні обертання ножових лез.
Обробка на верстаті заготовок без вивіреної базисної поверхні або сильнопокороблених не дає достатньої точності: під сильним натиском подаючих валиківпокороблена заготівка буде випрямлена при проході під ножовим валом і зновуповернеться в початковий стан після виходу з верстата. Таким чином, рейсмусний верстат може служити лише для обробки в розмір і створення паралельнихповерхонь в заготовок, що мають точно оброблену базу.
Круглі отвори та довгасті гнізда для різних шипів виготовляють насвердлильних верстатах.
Різальні інструменти для свердлильних верстатів. Різальним інструментомна свердлильних верстатах є свердла різних розмірів і форм. Розміри сверлвибирають залежно від потрібного діаметра отвору, а тип — від умов свердління іглибини отворів.
З усіх типів сверл найкраще застосовувати спіральні, якими можнасвердлити отвори в різних напрямках, причому стружка легко видаляється зотвору. Вони досить міцні в експлуатації і при заточуванні зберігають форму ірозміри різальної частини. Для висвердлювання довгастих гнізд застосовуютькінцеві фрези з одним, двома або трьома різцями. Гнізда, вибрані кінцевимифрезами, мають заокруглені краї.
/>
Будова верстата.
/>
1 — електродвигун гідронасоса механізму подачі, 2 — електродвигунмеханізму різання. 3 — шпиндель, 4— затискувач, 5 — стіл, 6 — маховичокмеханізму переміщення стола, 7 — педаль.
Фрезерні верстати — універсальний інструмент з багатолезовим ріжучимінструментом — фрезою; головний рух — обертання фрези. Шпиндель, що несе фрезу,вертикальний, але його у багатьох випадках можна встановлювати під кутом дозаготівки. Рух столу, здійснюваний вручну або за допомогою механічного приводу,точно контролюється по градуйованих лімбах на ходових гвинтах і по прецизійнихшкалах з оптичним збільшенням.
Фрезерне облямовування (вал, що несе фрезу) горизонтальне. Стіл, на якомузакріплюється оброблювана деталь з необхідним оснащенням, може бути або «простим»,тобто з переміщенням по трьох осях, або універсальним, тобто що допускає ікутові повороти.
/>
1 — облямовування; 2 — фреза; 3 — лещата; 4 — деталь; 5 — стіл.
Фрезерний верстат, нарізає канавки шпон на невеликому валу. Лівою рукоюробітник подає стіл (разом з деталлю) в подовжньому напрямі, а правою — повертикалі. То і інше, а також поперечна подача можуть здійснюватисяавтоматично.
Торцювальний верстат призначений для поперечного розпилюванняпиломатеріалів. Застосовується в цехах деревообробних підприємств і цехахневеликої потужності глибокої переробки деревини.
/>
Торцювальний верстат маятникового типу, приводиться в робочий станнатисненням на важіль. Після здійснення робочого ходу, повернення пильного інструменту здійснюється пружинниммеханізмом. Заготівка упирається в мірну лінійку, що є на столі. Стілзабезпечений чотирма роликами для легкості і зручності роботи із заготівкою.
Конструкція верстата торцювання забезпечує безпеку роботи завдякинаявності спеціально виготовленого кожуха, що не дає можливості пильному диску знаходитися у відкритомустані.
Шліфувальні верстати використовують для здобуття гладких і рівнихповерхонь деталей з деревини і деревних матеріалів. На практиці розрізняють, якправило, три основні технологічні операції шліфування, які виконуються навідповідному устаткуванні:
— вирівнювання поверхонь. Дану операцію виконують на вузькострічкових абоширокострічкових шліфувальнихверстатах;
— обробку в розмір (калібрування);
— закруглення і зняття провисань або фасок. Виконують на дискових або комбінованих шліфувальних верстатах.
Ріжучим інструментів такого типу верстатів є шліфувальна стрічка, щоскладається з багаточисельних абразивних зерен закріплених за допомогоюклейових речовин на тканинній або паперовій основі. Шліфувальна стрічка можемати рідке або щільне насипання абразивних зерен.
Для стрічкових шліфувальних верстатів беруть шкірку в рулоні і розрізаютьна стрічки необхідної довжини і сполучають її кінці встик, під кутом абовнахлест, отримуючи таким чином нескінченну шліфувальну стрічку.
Для комбінованих шліфувальних верстатів застосовують листову шкірку, увигляді круга — для шліфувальних дисків і прямокутну — для циліндрових бабін.
Вузькострічкові шліфувальні верстати
Залежно від призначення і типу подачі, вузькострічкові шліфувальніверстати бувають:
— з ручною або механізованою подачею;
— однострічкові з рухливим столом і короткою праскою;
— двохстрічкові з довгою праскою і конвеєрною подачею;
— з вільною шліфувальною стрічкою для плоского шліфування.
Найбільше практичне вживання, з цієї гамми верстатів, мають однострічковішліфувальні верстати з рухливим столом і короткою праскою.
/>
Станина верстату виконана у вигляді двох тумб, на яких розміщені супорти,що межуються по висоті маховичком. Переміщення столу здійснюється найчастішевручну, рідше — за допомогою механічного приводу. Над робочим столомрозташована шліфувальна стрічка, яка надіта на приводний шків. Натягненняшліфувальної стрічки здійснюють, за допомогою пневмоциліндра, переміщеннямшківа, а правильне її набігання регулюють рукояткою гвинтового пристрою.
Шліфування виробляють шляхом поперечного переміщення столу і подовжнього(уздовж шліфувальної стрічки) переміщення праски, що притискує стрічку дооброблюваного матеріалу. Відходи, що утворюються при шліфуванні, уловлюються пилеприйомніком, приєднаним до системи видаленнявідходів обробки.
Широкострічкові верстати призначені для плоского шліфування щитовихдеталей і калібрування заготовок по товщині, бувають з верхнім і нижнімрозташуванням шліфувальних агрегатів, одноагрегатні і двохагрегатні.
/>
Принцип дії: два обклеєних гумовою стрічкою приводних барабани (розташованих в безпосередній близькості до оброблюваноїзаготівки) обертаються від одного електродвигуна. На верхній натяжний і два нижніх, приводних барабани надівається широкашліфувальна стрічка. Верхній барабан забезпечений механізмом підйому іавтоматичним пристроєм, що забезпечує гойдання осі барабана. Унаслідок гойданняверхнього барабана, шліфувальна стрічка має осцилюючий рух уздовж барабанів.
Шліфувальна стрічка притискається до оброблюваного матеріалу праскою, якарозташована між двома нижніми барабанами і закріплена на контактній балцішліфувального верстата. Конвеєрний механізм подачі розміщений на столі, який можнапереміщати по висоті. Привід конвеєра здійснюється через варіатор і реміннупередачу від електродвигуна.
Від шліфувального пилу оброблена поверхні виробу очищається щіткою, щообертається. Заготовки займають у верстаті необхідне положення за допомогою притисківі роликів, встановлених спереду і позаду шліфувальної стрічки верстата.
У багатоагрегатних верстатах використовують інший набір шліфувальнихагрегатів: перший агрегат з широкою шліфувальною стрічкою і контактною балкою,а другий — з вузькою стрічкою, рухомої упоперек подачі деталі.
Перед початком роботи на верстаті проводять його наладку, яка включає:регулювання шліфувальних агрегатів, подаючого конвеєра, загальне налаштування івипробування верстата в роботі.
Нову шліфувальну стрічку встановлюють на барабани так, щоб шов, щоутворюється при склеюванні, сходив з шліфованої деталі, а швидкість подачіконвеєра вибирають по номограмі, залежно від тиску праски, зернистостішліфувальної шкірки і товщини шару матеріалу, що знімається.
Термофен призначений для швидкого здобуття струменя теплого або гарячогоповітря для остаточного склеювання кромок.
Принцип дії в фену такий же як і в побутового. Усередині розташованийвентилятор, який гонить в одному напрямі нагрітого повітря від розжареноїспіралі і, тим самим створює направлений гарячий повітряний потік. Температураповітря в термофені досягає 600 градусів.Потужність може варіюватися в межах від 1000 до 2500 Вт. Природно, професійнийінструмент володіє більшою потужністю в порівнянні з любительським.
/>
2.3 Матеріали
Аби правильно вибрати деревину, необхідно знати властивості деревнихпорід.
Хвойні породи використовують як основу при облицюванні деталей шпоною зтвердих коштовних порід; тверді листяні породи (дуб, бук, березу звичайну ікарельську, волоський горіх, граб, клен звичайне і «пташине око»,ясен і ін.) застосовують в натуральному, цілісному вигляді. У мозаїчних роботахвикористовують шпону листяних і хвойних порід. Для різьблення по дереву притому, що подальшому труїть і фарбуванні деревини в темний колір вибирають лишедеякі листяні породи — липу, осику, вербу, горобину, березу. Якщо хочутьзалишити натуральний колір деталей різьбленого виробу, то для його виготовленняберуть грушу, клен, волоський горіх, каштан, дуб і ін.
Хвойні породи в основному мають м'яку деревину, тому для лицьових деталейу виробах використовуються рідко. Це пов'язано з тим, що м'яка деревина чутливадо механічних пошкоджень і ударів. Практика показує, що при дотриманні вимог дотехнологічного процесу хвойні породи можна з успіхом використовувати длявиготовлення меблів.
Вироби невеликих розмірів виготовляють в основному з хвойної деревини безсучків, з красивими, яскраво вираженими річними шарами (кипарис, ялівець,модрина, червона сосна і ін.). Ялина з великою кількістю сучків, а також біласосна і ялиця — породи, що вимагають додаткової декоративної обробки тонуваннямабо орнаментальним різьбленням. Деревина хвойних порід легко забарвлюється, алепри інтенсивному забарвленні колірний тон глушить її декоративні властивості.
При висиханні деревина стискується в об'ємі і піддається природномувикривленню.
У столярній справі потрібно правильно визначати час сушки дерева,оскільки і недосушений і пересушений матеріал однаковою мірою непридатний дляроботи. В умовах експлуатації з нормальною вологістю середовища пересушенадеревина неминуче вбере вологу з повітря і покоробиться. На нормальний стандеревини згубно впливає і змінна зміна температури: матеріал при цьомутріскається.
На стан деревини, її сушку і розбухання впливає ряд причин: часзаготівки, тривалість, умови витримки і тому подібне В дерева, заготовленоговзимку, деревина (в порівнянні з літньою заготівкою) менш волога, оскільки вцей період воно уповільнює своє зростання. Необхідно пам'ятати, щонедосушування і пересушування найсильніше позначаються на твердих і щільнихпородах і слабкіше — на м'яких і рихлих. Для виробу необхідно підбиратидеревину однорідних по структурі порід, аби міра усихання заготовок булаоднаковою.
В розпилювального матеріалу при висиханні спостерігаються прогини іопуклості, тобто відбувається його викривлення. В центрової дошки викривленнябуде ледве помітним, оскільки тверда ядерна деревина усихає значно меншезаболоні.
/>
Всихання деталей розпиленого ствола дерева:
1- заболонна частина; 2 – ядрова частина
Придатність столярного матеріалу якоюсь мірою можна визначити позовнішніх ознаках ствола зваленого дерева. При відборі деревини звертають увагуна променеві тріщини в торці: відсутність їх або наявність дрібних тріщинсвідчить про доброякісність матеріалу; глибокі тріщини є ознакою його низькоїякості. При глибоких променевих тріщинах в стволі можуть бути порожнини, які,наприклад в сосни, заповнюються смоляною речовиною — живицею (цей порок сосниназивають засмолком). Якщо тріщини йдуть порічних шарах деревини, тобто дугами, то таке дерево непридатне для столярнихробіт.
При виборі деревини м'яких хвойних порід звертають увагу на щільністьрічних шарів. Чим вони густіше і переходи їх плавніше, тим деревина щільніше і однороднее, а значить, якісний. Широкослойністьдеревини вказує на її рихлість і незначну міцність; вироби з такої деревини неповинні піддаватися різким і змінним навантаженням. Паралельність річних шарівсвідчить про відносну прямолінійність деревини в подовжньому розрізі, а отже,про доброякісність матеріалу.
В окремо зростаючих дерев після валяння і розпилювання можна спостерігатинепаралельність деревних волокон, тобто косослойність. Разом з косослойністю в таких дерев ядерна частина зміщена до заболоні. Деревина з цимипороками більше тріскається і сильніше коробиться.
При відборі деревини слід звертати увагу на вік дерева. Молода деревинам'яка і рихла, а стара більшою мірою схильна до гниття, тому краще всьоговибирати деревину середнього, зрілого періоду зростання. Так, для столярнихробіт кращою вважається деревина сосни у віці 80-90 років, дуба – 80-150,берези і ясена – 60-70, їли — 120, вільхи — 60 років і так далі. Вік зваленогодерева визначають по його поперечному розрізу, на якому добре видно річні шари.
У столярній справі одні деревні породи вважаються більш, інші — меншгнучкими (пружними). В той же час деревина осінньої заготівки гнучкіша, ніжзимовою. Встановлено, що найбільшою мірою гнучкість дерева виявляється в йогосередньому віці.
Гнучка порода легко гнеться, але важко ламається. Слід знати, що погнучкості сосна поступається липі, а вільха — березі. Липа, береза, ільм, осикає найбільш гнучкими; потім слідують дуб, бук, ялина, ясен, клен; найменшгнучкими вважаються модрина, вільха, граб, ялиця, сосна. Гнучкість деревабагато в чому залежить від місця його зростання, наявність в грунті різнихживильних элементів, в якому зростає дерево (у гущавині лісу або на відкритомумісці), наявність сучків і так далі
У столярній справі при гнутті деревини дуже важливим є таке їївластивість, як в'язкість. При високій в'язкості дерево гнеться по всіхнапрямах не ламаючись, але і не приймаючи колишньої прямолінійності. Такоюякістю володіють клен, в'язнув, ялівець, ліщина, береза, ясен, модрина, бук,молодий дуб і т. д.; крихкими породами вважаються вільха, осика, ялина і ін.
Великою мірою на в'язкість і крихкість деревини робить вплив грунт, наякому зростає дерево. Так, якщо сосна і бук зростали на вологому грунті, то їхдеревина матиме високу в'язкість, а якщо на сухій — те середню. Дуб має високукрихкість, якщо виростає у вологій або дуже сухій середовищу. У виробничихумовах для здобуття однорідної в'язкості певні породи перед обробкоюзаздалегідь пропарюють, насичуючи деревину вологою, а потім піддають гнуттю.
Деревина має властивість розколюватися по напряму волокон і чимпрямолінійніша її структура, тим легше вона розколюється. Щільні і гнучкіпороди розколюються легше м'яких. Сучковатість, завилькуватість, напливність іперепутанність деревних волокон знижують міру розколювання. Легше розколюютьсядуб, бук, ясен, вільха, ялина і ін., важче — груша, тополя, граб і так далі Длярізьблення підбирають породи з нижчою мірою розколювання.
Довге зберігання деревини знижує її міцність, тому столяр повинендотримувати умови зберігання матеріалу, а готові вироби захищати відатмосферних впливів, покриваючи їх лаками, мастиками і так далі
Відбираючи матеріал для столярних робіт, столяри звертають увагу на колірв розрізі або відщепи деревини. Якщо її колір нерівномірний або дуже яскравий,то це свідчить про грибкове захворювання, що почалося. Таке дерево непридатнедля столярної роботи.
Сучки в деталях конструкцій небажані, оскільки знижують міцністьдеревини. При висушуванні деревини вони зазвичай випадають. В хвойних порідпорожнина випавшого сучка заповнюється смолистою речовиною і тодіспостерігається «тютюновий» сучок. Матеріал з наявністю великоїкількості сучків використовують для невідповідальних конструкцій.
Склеювання. Клеї
Склеюванню піддаються елементи меблів, облицювальні листи фанери, шпони(про приклеювання шпони буде сказано особливо), накладних прикрас і так далі. Вцьому процесі велике значення має підготовка поверхонь до початку їхсклеювання.
При вживанні білкових клеїв (столярного, казеїнового) час від нанесенняклею до запрессовки (пригруза) повинен складати без підігріванняне більше 10 хвилин. Найбільш оптимальний тиск при запресовці — 3-5 кг/см2. Тривалість запрессовки для елементів колючкуватої в'язки іщитів близько 2 годин, при фанеруванні — до 4 годин. Витримка деталей іелементів після зняття струбцин — до 1 доби. Наноситься клей зазвичай шаром0,06-0,12 мм.
Фарбування підрозділяється на поверхневе (пряме), протравне і таке, щопроявляється.
Деякі розчини для поверхневого фарбування:
а) «під горіх» — горіхова морилка — 20 г на 1 літр води, Бейц — 50 г
б) у чорний колір (тополя, бук, граб) — водорозчинний нігрозин — 50 г
в) береза, у вишневий колір — кислотний хром жовтий «Н» — 2 г, хром коричневий «К» — 10 г, кислотний хром чорний — 3 г, спирт нашатирний — 10 г на 1 літр розчину
г) береза, в червонувато-коричневий колір — горіхова морилка — 20 г на 1 літр води, фарбник «Рубін» — 2 грами
д) «під морений дуб» — кассельска бура фарба — 50 г, поташ — 2 г, вода, що дистилює, — 100 р.
е) вишнево-червоний колір — анілінова вишнева фарба — 3 г, вода з температурою до 80°С — 150 г
ж) «під горіх» (для берези і клена) — англійська сіль — 30-міліграм, марганцевокислий калій — 30 г на 1 літр води
з) «під морений дуб» — поташ 16 г, коричнева суха анілінова фарба — 20 г, вода — 500 р. Ця суміш повинна прокип'ятитися протягом25-30 хвилин, потім додати чайну ложку оцту.
Столярна плита — ще один матеріал, що повністю складається з натуральноїдеревини. По структурі нагадує «сэндвич», в якому між двома шарами фанери затиснута сосновасерцевина. Столярну плиту використовують для виготовлення меблевих фасадів ікаркасів, «прикрашаючи» і захищаючи зовні обробним матеріалом.
Шпон — тонкий зріз деревини, який наклеюють на основу (наприклад, плитуДСП) і покривають декількома шарами меблевого лаку. Створюється враження, щомеблі повністю зроблені з масиву дерева, але при цьому вона коштує набагатодешевше. Правда, аби добитися цього ефекту, шпон має бути ретельно підібранийза кольором і фактурі. Мабуть, в цьому і полягає головна вимога до нього.
Деревні плити
Тут безумовний лідер — ДСП (деревно-стружкова плита). Проте останнімчасом її «доганяє» MDF (Middle Density Fiberboard, що в перекладі з англійського означає«средньоплотне волокнисте покриття»). ДСП і MDF роблять приблизно за однієютехнологією, але ДСП — із стружок і дрібної тріски, а MDF — з тирси, подрібненої допорошкоподібного стану.
Ще один поширений матеріал кромки — профілі з ПВХ. Аби їх пустити всправу, не потрібно жодного спеціального устаткування. Вони досить жорсткі,такий профіль можна просто «одягнути» на торець («П»-форма)або зафіксувати в пазах заготовки («Т»-форма). Але з іншого боку,профілі з ПВХ все-таки гнуться, тому їх широко застосовують для обробкизакруглених кутів. ПВХ-профиль надає готовим меблямзакінченому вигляду. Профіль з ПВХ — досить поширений матеріал кромки
Технологічна частина
Етапи виконання.
1. На спеціальному верстаті меблеві щити розрізають на елементи потрібногорозміру. Точність розрізу контролює лазерна техніка. Потім на робочому столі вмайстерні за допомогою шліфувальної машини вирівнюють краї елементів. Післявирівнювання країв плоскою фрезою в елементах виконують пази для кріпленнядеталей меблів один до одного.
/>
2. Вертикальні і горизонтальніелементи сполучають один з одним. Для цього пази заповнюють клеєм, і в нихвставляють тонкі кріпильні пластини з дерева. Після висихання проклеєнуповерхню меблевих деталей ретельно шліфують до абсолютної гладкості. Аби післязбірки деталі столика сервіровки.
/>
3. Знаходилися в строговертикальному або строго горизонтальному положенні, на якийсь час їх фіксуютьметалевими затисками. Так само за допомогою затисків фіксують деталі нижньоїчастини барного столика. Після остаточноговисихання клею затиски знімають.
/>
4. Потім фасади висувних ящиків за допомогою широкої кисті покриваютьморилкою з відтінком «під вишню». При збірці верхньої частини барноїстійкі вертикальні елементи, що забезпечують жорсткість, фіксуються металевимизатисками.
/>
5. Стики між горизонтальним щитом і вертикальними елементами жорсткостідодатково укріплюють металевими профілями. Для їх кріплення електродрилемнамічають отвори. Гвинти вставляють в отвори і прикручують за допомогою шуруповерта.
/>
6. Деталі висувних ящиків для барной стійки також вирізують з меблевих щитів. Місця майбутньогокріплення металевої фурнітури розмічають олівцем, заздалегідь визначившиположення кожного шурупа.
/>
7. В точках розмітки свердлять отвори, після чого до деталей ящиківпригвинчують металеву фурнітуру. Ящики висуватимуться і засуватимуться,ковзаючи по тих, що направляють, тому в кріпильну конструкцію входятьобмежувачі руху.
/>
8. Всі деталі ящиків грунтують, а потім покривають лаком в два шаруючи.Після висихання лаку їх повторно шліфують. Після чого з тильного боку фасадівящиків розмічають крапки для кріплення ручок і свердлять отвори.
/>
До фасадів ящиків кріплять металеву фурнітуру, що забезпечує рух по тих,що рейковим направляють. Зібравши всі ящики, перевіряють, наскільки легко вониковзають по тих, що направляють, при цьому здійснюється точна підгонка.
/>
10. Верхню частину барної стійки відділятимуть від нижньої металеві «ніжки».Елементи для них підганяють під потрібний розмір. Верхню частину барної стійки закріплюють над нижньою. Після чого ще раз перевіряютьлегкість ковзання вбудованих ящиків. Найостанніша операція — кріплення коліс достолика сервіровки.
/>
Процес пиляння :
Перед роботою лучковою пилою перевіряють поверхнюполотна і його натяг. Полотно повинно бути прямолінійним, без перекосів. Повідношенню до станка (лучка) його встановлюють під кутом 30° і добре натягують.
Дошку, яку потрібно розпилювати вздовж, закріплюють наверстаку так, щоби частина, яку потрібно відпиляти, виступала ззовні (див. рис.5, а). Далі за допомогою лінійки чи рейсмуса проводять розмітку, після чоголівою рукою беруть пилу за кінець стійки біля тятиви, а правою за другий кінецьстійки біля полотна проводять пиляння, причому при холостому ході (вверх) пилувідводять від дна розпилу. Пиляти потрібно спокійно, рівно, без різких рухів ісильних нажимів. В процесі пиляння пилу необхідно тримати вертикально, тому щопри її відхиленні пропил утвориться нерівний.
При поперечному розпилюванні (див. рис. 5, б) дошкукладуть на верстак так, щоби відпилювальна частина звисала з нього. Притримуючизаготівку лівою рукою, правою беруть за стійку лучкову пилу і рівномірно безнатиску (пиляння здійснюється за рахунок ваги лучка) розпилюють дошку. Передзакінченням розпилювання рух пили потрібно сповільнити для запобіганнявідламування відрізків. Рух пили при пилянні повинен бути рівномірним(ритмічним) – від 60 до 80 разів за хвилину. Запил (початок пиляння) правильнопроводять за допомогою великого пальця лівої руки, з плавним рухом на себе зневеликим натиском
/>
Рис. 5. Розпилювання дошок: а — повздовжнє, б — поперечне, в — поперечне і під кутом лучковою пилою в розпилювальному ящику
Для ручного свердління застосовують такі пристосування:бурав, коловорот, свердлилка, шестеренчастий дриль, тріскачка.
Бурав (буравчик) (див. рис. 6, а, б) має Т-подібну ручкуабо хвостик з отвором для ручки, а з другого боку різальну гвинтову частину.Застосовують його для свердління неглибоких отворів діаметром від 2 до 38 мм. Коловорот (в) складається зі стального колінчастого валика 3, посередині якого вільнонасаджена ручка 4; внизу патрон 7 для кріплення свердла і тріскача 6; наверхньому кінці натискна головка 1.
Свердлилка (г) складається зі стального стержня зрізьбою 11, патрона для свердла 12, вільно обертаючої головки 9 і металевоїручки-гайки 10. Застосовують його для свердління неглибоких отворів діаметромдо 5 мм.
Шестеренчастий дриль (д) складається зі стержня (вала,шпинделя) з патроном 15 для свердла 16 і конічної зубчатої передачі 14.Обертанням ручки можна надати стержню через зубчату передачу однобічнийобертальний рух. Натискають на дриль під час роботи безпосередньо верхньоюручкою. Тріскачка застосовується в тих випадках, коли коловоротом неможливоробити повного оберту, або коли коловорот не підходить по висоті. На робочийвал тріскачки зверху нерухомо насаджений храповик з нахиленими зубцями, якийобертається за допомогою бокової ручки. Внизу робочого вала розміщаєтьсяпатрон, в який вставляють свердло. Щоб не застосовувати тріскачку окремо,використовують коловорот із тріскачкою (е). Прийоми роботи коловоротом показаніна рис. 1. Якщо просвердлюють наскрізні отвори, то на місці виходу свердла піддеталь підкладають брусок, щоб запобігти виколюванню. Центр свердла ставлятьточно в центр позначеного отвору.
/>
Рис. 6. Пристосування для ручного свердління і прийомироботи ними: 4,17 — ручки, 2 — натискна головка, 3 — стержань колінчастий, 5 — кільце перемикач, 6 — механізм зчеплення, 7,12,15 — патрон, 8 — кулачкипатрона, 9 — головка-грибок, 10 — ручка нарізна, 11 — спіральний стержень, 13 — ручка приводу, 14 — зубчата передача, 16 — свердло.
4. Охорона праці. Безпека праці
Загальні правила організації робочого місця:
• на робочому місці повинні бути матеріали, інструментиі приспосіблення тільки ті, які необхідні для даної роботи;
• площа робочого місця не повинна викликати додатковихрухів, перепон в роботі;
• інструменти на робочому місці потрібно розміщувати внайбільш зручному, завжди однаковому порядку, щоби не тратити час на їх пошук;
• кожне приспособлення повинно знаходитися на постійномумісці – поблизу працюючого;
• всі інструменти і приспосіблення повинні бутисправними;
• основні матеріали повинні розміщуватися так, щобиможна було їх брати для подальшої обробки не тільки без переходів, а й безлишніх рухів;
• робоче місце повинно мати нормальне освітлення,опалення та вентиляцію.
Правила безпечної роботи діляться на загальні для всіхпрацівників і спеціальні, складені для кожної групи спеціальностей.
При організації робочого місця слід звертати увагу направильному розміщенні інструментів та пристроїв на робочому місці (інструментиповинні знаходитися в робочій зоні, розміщення їх повинне бути зручне увикористанні).
Найбільш небезпечним моментом в роботі ручними пилами єзапил. При роботі викружною пилою можливий розрив її полотна. При пилянні неможна тримати пальці лівої руки поблизу пропилу. Особливу увагу звернути наспецодяг (не повинно бути звисаючих частин).
При ручному струганні деревини слід дотримуватись такихправил безпеки праці:
1. Оброблювальний інструмент слід міцно закріплювати уверстак або інший пристрій.
2. Не слід класти інструмент лезом догори, до себе.
3. Всі інструменти мають бути добре загострені.
4. Заточувати інструмент на точилі можна лише в захиснихокулярах. Заточувальний інструмент надійно закріплювати.
5. Наждачний круг і різальні інструменти мають бутизакритими захисними кожухами.
6. Інструмент необхідно зберігати в спеціальновідведених місцях.
7. Не можна залишати інструмент на краю верстака,настилу.
8. При вибиванні ножа рубанка необхідно підтримуватийого великим пальцем.
9. Прибирати стружку з боку підошви рубанказабороняється.
10. Під час стругання не допускається, щоб передоброблюваною деталлю знаходився інструмент чи побічний матеріал.
При ручному свердлінні слід дотримуватись таких правилбезпеки праці :
1. Оброблювальні заготівки слід міцно закріплювати уверстак або інший пристрій.
2. Передавати інструмент з рук в руки лише ручкоювперед.
3. Всі інструменти мають бути добре нагострені.
4. Заточувати інструмент на точилі можна лише в захиснихокулярах. Заточувальний інструмент надійно закріплювати.
5. Наждачний круг і різальні інструменти мають бутизакритими захисними кожухами.
6. Інструмент необхідно зберігати в спеціальновідведених місцях.
7. Не можна залишати інструмент на краю верстака,настилу.
8. Наприкінці свердління обертання свердла слідсповільнити, щоб не пошкодити нижній край отвору.
9. Висвердлюючи горизонтальні отвори, ручку-головкувпирають у кортус, притискаючи її рукою, а не грудьми.
10. Свердлильний інструмент слід тримати так, щобсвердло не було направлено в бік робітника.
Вимогибезпеки перед початком роботи
Провіритигостроту заточки, рівномірність розведення зубів пили, упевнитись в відсутностітріщин, зламаних зубів, згину полотна пили. Дискові пили не допускаєтьсяексплуатувати при відсутності хоча б одного зуба.
Провіритиправильність установки і кріплення пильного диска. Короткочасним включеннямпровірити напрям обертання пили. Пильний диск повинен обертатись назустрічподаваному матеріалу.
В станку з нижнімрозміщення пильного валу вершини зубів пили повинні виступати над площиноюстола на відстань, рівну висоті пропилу плюс не менше 10 мм, а в станках з верхнім розміщенням пильного вала повинен бути не нижче площини стола на 3...5мм.
Провіритинаявність і справність огородження пильних дисків і приводу стола. Пильні дискине повинні дотикатись огородження.
Упори повиннібути гострими, не прокручуватись в напрямі, зворотному подачі матеріалів. Зазорміж нижніми кромками упорів і поверхнею подаючого пристрою станка повинен битине більше 2 мм; зазор між пластинками упорів—не більше 1 мм.
Провірити стандерев’яного вкладиша в столі станка. Ширина щілини пили в дерев’яному вкладиші,виготовленого з деревини твердолистяних порід, не повинен перевищувати 10 мм. Вкладиш повинен щільно входити в отвір станка, а робоча поверхня його—лежати в одній площині зробочою поверхнею стола. Пильний диск не повинен дотикатись кромок вкладиша.
Провірити наявністьі правильну установку розклинюючого ножа. Розклинюючий ніж установлюють задиском пили на відстані між ножем і пилою не більше 10 мм по всій його довжині.
Висота ножаповинна бути не менше висоти робочої частини пили.
На багатопильнихстанках розклинюючі ножі установлюють позаду крайніх пил, а напрямніножі—позаду пил, розміщених між крайніми пилами.
Провірити щобпили, установлені на одному валу, мали однаковий діаметр, товщину, профільзуба, розвід, плющення, пайку. Допускається установлювати пили діаметром,відрізняючимся не біль чим на 5 мм.
Провіритикороткочасним включенням дію блокіровочних пристроїв: огородження ріжучогоінструменту і приводу станка; аспіраціонної системи; механізму для підйомузавіси з упорів; механізму подачі. Провірити дію тормозних пристроїв.
Впевнитись всправності дії місцевих відсосів.
Вимоги безпекипід час роботи
Перед включеннямстанка попередити лиць, працюючих одночасно.
Подачупиломатеріалів виконувати рівномірно, без товчків. Зменшити зусилля подачі принаявності в дошці тріщин, гнилі і сучків. Допилювання заготовок при ручнійподачі проводити за допомогою штовхача.
Слідкувати, щоб встанок не поступали дошки з цвяхами і іншими інородними включеннями.
На станках змеханічною подачею оброблювати деталі тільки по товщині заданого розміру, нависоту якого встановлено притискні ролики.
Слідкувати, щобдовжини оброблювального матеріалу була більшою відстані між осями передніх ізадніх посилочних роликів, дисків не менше ніж на 100 мм.
На станках зручною подачею оброблювати пиломатеріали коротше 400 мм і вужче 30 мм тільки з допомогою спеціальних шаблонів.
Вилучати обрізки,застрявші в щілині, тільки при повній зупинці пили за допомогою спеціальногокрючка.
Не тормозитипили, нажимаючи яким-небудь предметом на поверхню диска чи зубів.
Не знаходитись вплощині працюючої пили в зоні можливого викиду оброблювального матеріалу.
Не заглядати підогородження пильного валу до повної зупинки його в випадку попадання обрізків вщілину.
Не розпилюватиодночасно декілька заготовок без спеціального пристрою, забезпечуючого прижимїх до напрямної лінійки.
Не оброблювати встанку обледенілі дошки.
Обзор, очистку,обтирку, провірку точності обробки деталі, закріплення огорожі, ручнуприбирання обрізків і опилків з стола станка виконувати тільки при повнійзупинці пильного вала.
При появі стуку,вібрації, зміни характеру шуму, перегріві ріжучого інструменту потрібновиключити станок і повідомити майстру.
5. Висновок
Отже, виконання даної роботи дає змогу закріпити знання отриманні під часвивчення предметів пов'язаних із здобуттям професії столяра. Всебічне і глибокевивчення матеріалу є необхідною умовою вирішення і ряду іншихнауково-практичних завдань, спрямованих на ефективну зайнятість у майбутньому,надійність праці як спеціаліста. Основна мета вивчення даного роду діяльності — окреслити сукупність професійно важливих якостей.
Теоретичне значення стало вказівкою на закріплення пройденого матеріалупід час навчання.
У свою чергу, практичне значення роботи дає змогу осягнути самостійністьвиконання виробу від моделювання до створення власне виробу. Такий аспектманіпулює шлях спеціалізації як початок здобуття професії «Столяр».
6. Список використаної літератури
1. Амалицкий В.В.Деревообрабатывающие станки и инструменты, 2008
2. Крейндлин Л.Н.Плотничные работы.-М.: Высшая школа, 1996
3. Діагностикавластивостей деревини в технологічних процесах деревообробки: монографія /І.М. Озарків, Є.В. Басалига, Я.Ф. Кулешник та ін.; Укр. держ. лісотехн. ун-т.- Л.: Панорама, 2003
4. Крейндлин Л.Н.Столярные работы.-М.: Высшая школа, 1996
5. Григорьев М.А.Материаловедение для столяров и плотников.-М.: Высшая школа, 1991
6. Розміщенняпродуктивних сил України: Піручник /Е.П. Качан, М.О. Ковтонюк і інші/ — К.:Вища школа, 1998
7. Рига В.В.,Гушулей И.М. Справочник по обработке древесины: Пособие для учащихсяучеб.-произв. комб. и цехов.-К.: Радянська школа, 1994.
8. Коротков В.И.Деревообрабатывающие станки, 2007
9. Клюев Г.И. Мастерстолярного и мебельного производства, 2008
10. Клюев Г.И.Справочник мастера столярного и мебельного производства, 2007
11. Степанов Б.А.Справочник плотника и столяра, 2004
12. Клюев Г.И. Столяр(повышенный уровень), 2007
13. Столярно-плотничныеи паркетные работы. Иллюстрированное учебное пособие, 2004
14. Клюев Г.И.Столярно-плотничные, стекольные и паркетные работы повышенной сложности, 2007
15. Степанов Б.А.Материаловедение (деревообработка), 2007
16. Соколова Е.Н.Материаловедение (металлообработка): Рабочая тетрадь, 2008
17. Степанов Б.А.Материаловедение для профессий, связанных с обработкой дерева, 2009
18. Рыкунин Н.Технология деревообработки, 2008
19. Клюев Г.И.Технология столярно-плотничных и паркетных работ: Рабочая тетрадь, 2007
20. Технологіядеревинної маси [Текст]: навч. посіб. / Р.О.Козак, П.А.Козакєвич. За ред.Бехти П.А.; Укр.держ. лісотехн. ун-т. — К.: Основа, 2004
21. Сучаснітеоретичні розробки в деревообробному і меблевому виробництвах [Текст]: зб.наук.-техн. праць. — Л.: [б. и.], 2002
22. Дереворежущийинструмент [Текст]: каталог / Інтекс. — Каменец-Подольский: [б. и.], 2003
23. Методологіянаукових досліджень технологічних процесів [Текст]: підручник для студентіввищ. навч. закладів / П.В. Білий, М.Г. Адамовський, Я. М. Ханик та ін. — Л.:Панорама, 2003
24. Калібрування-шліфуваннядеревностружкових плит жорсткими абразивними інструментами [Текст]: моногр. /О.А. Кійко; Укр. держ. лісотехн. ун-т. — Л.: Панорама, 2005
25. Каталог фрез[Текст]: каталог / ИБЕРИУС-Киев ТМ. — К.: [б. и.], 2005