Експлуатація складних технічних об'єктів

Курсова робота
На тему: Експлуатація складних технічних об'єктів


Введення
технікавиробничий невиробничий суспільство
Сьогодні розвиток науки й технікистворив унікальну ситуацію — найчастіше застосування новітніх технологій і встаткуваннястає очевидною конкурентною перевагою. Саме тому використання сучасних систем імеханізмів стало звичайним у різних областях промисловості. Однак складність і інтелектуальністьагрегатів вимагає відповідного до них відносини — кваліфікованої експлуатації йобслуговування. Значна частина провідних виробників сучасного встаткування при йогопродажі чітко домовляється про умови його роботи й необхідні регламенти. При цьомуспособи реалізації такого сервісу можуть бути різними. Як правило, організація,що експлуатує техніку, вибирає найбільш оптимальний для її конкретних умов методобслуговування складних агрегатів. Вибір умов звичайно обмовляється з фірмою-виробникомі є предметом договору. Проте, можна виділити ряд істотних аспектів, єдиних длявсіх, на які можна орієнтуватися при організації сервісного обслуговування складноїтехніки.

1. Техніка
Техніка (ін.-гречок. τεχνικόςвід τέχνη – мистецтво, майстерність, уміння) – це сукупність засобів людської діяльності, створених дляздійснення виробничих процесів і задоволення невиробничих потреб суспільства.
Техніка ставиться до групи штучноперетворених фрагментів природи на відміну від природних об'єктів, які людина втягуєв різні сфери життєдіяльності. Технічна діяльність на основі природних процесівстворює нові неприродні утворення, що задовольняють потреби людини. Таким чином,технічними об'єктами є матеріальні явища й штучні явища.
До штучних матеріальних утворень ставлятьсяй твору мистецтва, що одержують матеріальне втілення. Однак, результати художньоїдіяльності, як правило, не є технікою.
Поняття «технічний об'єкт» позначаєтаке технічне явище, що має всі основні ознаки загального класу технічних утворень.Окремий технічний об'єкт є найбільш повною одиничною кліткою технічного миру (техносфери).
Таким чином, технічні об'єкти — цетакі утворення, які, виконуючи функцію засобу людської діяльності, інтегрують усобі основні сторони діяльності людини (матеріальну, наукову, художню). Всі іншіутворення існують відносно самостійно й утворять суміжні явища, що представляютьокремі частини цілого. До них можна віднести: явища духовного життя людини; творумистецтва; використовувані незмінені природні форми; технічні системи, що володіютьштучною природою, але не виконуючої цілісної соціальної функції.
Основне призначення техніки – рятуваннялюдини від виконання фізично важкої або рутинної (одноманітної) роботи, щоб надатийому більше часу для творчих занять, полегшити його повсякденне життя.
Різні технічні пристрої дозволяютьзначно підвищити ефективність і продуктивність праці, більш раціонально використовуватиприродні ресурси, а також знизити ймовірність помилки людини при виконанні яких-небудьскладних операцій.
Створення матеріальних і культурнихцінностей
Виробництво, перетворення й передачарізних видів енергії
Збір, обробка й передача інформації
Створення й використання різних засобівпересування
Підтримка обороноздатності
Універсальна класифікація технічнихзасобів ще не створена, та й навряд чи буде створена в майбутньому. У цей час восновному техніка класифікується по областях застосування, наприклад:
промислова техніка,
транспорт, побутова техніка,
обчислювальна техніка й т.д.
До техніки відносять все різноманіттястворюваних комплексів і виробів, машин і механізмів, виробничих будинків і споруджень,приладів і агрегатів, інструментів і комунікацій, пристроїв і пристосувань, деталей,електронних виробів.
Додатково техніку можна розділитина виробничу, наприклад, верстати, інструменти, засоби виміру й т.д., і невиробничу– побутова техніка, легковий транспорт, техніка для дозвілля.
Окремим класом також коштує військоватехніка, у яку входять всі технічні пристрої й машини, призначені для підтримкиобороноздатності й ведення бойових дій на суші, у морі, у повітрі й у космосі.
Під властивостями мається на увазінезаперечний, реально спостережуваний фактор – вага, розмір, потужність і ін.
Узагальнюючим терміном «техніка» звичайноназивають сукупність засобів людської діяльності, створених для здійснення виробничихпроцесів і задоволення невиробничих потреб суспільства. До техніки відносять всерізноманіття створюваних комплексів і виробів, машин і механізмів, виробничих будинківі споруджень, приладів і агрегатів, інструментів і комунікацій, пристроїв і пристосувань,деталей, електронних виробів.
Термін «система» має широкий діапазонзначень. У науці й техніку система — цебезліч елементів, понять, норм із відносинами й зв'язками між ними, що утворятьдеяку цілісність. Так, можна говорити про систему елементів обчислювальноїмашини, системі сигналів лінії зв'язку, системі допусків. У теорії керування під системою розуміють сукупністьвзаємодіючих пристроїв керування й керованого об'єкта. У цьому змістісистема є деякої абстрактно виділюваною частиною техніки (виробу, природи), зручноїдля вивчення й дослідження. Прикладами систем є: система телемовлення, система обслуговуванняй ремонту побутової електронної апаратури й т.д. І хоча можна говорити про створення,розробку, виготовлення технічної системи, терміном «технічна система» підкреслюється,що зразок техніки (технічний засіб) розглядається як засіб задоволення потреби (засібвиробництва, засіб досягнення деякої мети). Коли говорять, що завод (конструкторськебюро) виготовив і поставив систему керування деякого виробу, наприклад, прокатногостана, то мають на увазі, що поставлено апаратуру (пристрій керування), що без керованогооб'єкта не є системою керування в точному значенні.
Під елементом системи розуміють частинасистеми, призначену для виконання певних функцій і неподільну на складові частинипри даному рівні розгляду.
2. Життєвий цикл виробу (системи)
При описі й вивченні виробів їхнійжиттєвий цикл ділять на складені елементи (етапи, стадії). Ці складені елементивідрізняються специфічними рисами й особливостями розв'язуваних з їхньою допомогоюзавдань. Так, іноді розрізняють ідеальні й матеріальний життєві цикли виробу. Ідеальний життєвий цикл містить у собівивчення потреби, проектування й планування. У матеріальному життєвому циклі виділяють етапи будівництва,освоєння, експлуатації (наприклад, потокової лінії) або етапи виготовлення, розгортання,застосування (наприклад, системи метеорологічних супутників).
Більше загальноприйнятим є виділенняз життєвого циклу процесу створення йпроцесу застосування виробу. Складовимичастинами процесу створення є стадії розробки, виготовлення й поставки виробу даноготипу. Складові частини процесу застосування (експлуатації) готових зразків — зберігання,транспортування, профілактика, обслуговування, ремонт, підготовка до застосування,властиво застосування й т.п.
На початкових стадіях проектуваннявиробу (у рамках ідеального циклу) рішення втілюються в документації й стосуютьсявсіх виробів даного типу, що підлягають виготовленню. При цьому до початкових стадійставляться: розробка технічного завдання й робочої документації, створення ескізногопроекту й технічного проекту, написання робочої документації.
На наступних стадіях виробництва об'єктомдослідження можуть бути як всі вироби даного типу, так і кожний конкретний зразок(екземпляр). До таких стадій можна віднести: виготовлення досвідчених зразків, проведенняавтономних, комплексних, міжвідомчих і державних випробувань, підготовка документаціїна вироби серійного виробництва, виготовлення й випробування настановної партіївиробів, виготовлення серійних зразків.
У процесі створення (розробки) основноговиробу можна розробляти, виготовляти й застосовувати допоміжні вироби: досвідченізразки, експериментальні установки, контрольно-перевірочне встаткування й т.п. Життєвіцикли таких виробів, природно, можуть не збігатися з життєвим циклом основного виробу,що є об'єктом проведеного дослідження.
Процес створення й процес застосуваннявиробу представляють у вигляді послідовних стадій робіт, кожна з яких може розчленовуватисяна більше дрібні етапи й далі на окремі роботи. Ці окремі роботи є незалежними йможуть проводитися паралельно. Однак у загальному випадку результати робіт і етапівпо окремих складових частинах впливають на проведення робіт з інших частин виробу.Тому більш точно процес створення й процес застосування виробів можуть бути представленітак званим сітковим графіком, « вершини-події» якого перебувають у строгому впорядкуваннічерез « дуги-роботи». Крім того, на всій безлічі подій виділяють так звані контрольованіподії. Після настання кожного з них проводиться аналіз отриманих результатів повиробі в цілому. За підсумками приймається рішення про перехід до наступної стадії.
На закінчення варто відзначити наступне:кожний життєвий цикл, у деякому базисі, характеризується відповідної йому основою,використовуваної для формування бази даних.База даних, у свою чергу, необхідна для створення діагностичних (прогнозуючих)моделей.
При використанні тільки наведенихознак класифікації можна описати безліч класів моделей досліджуваних об'єктів. Нижчедані характеристики трьох класів самих об'єктів з використанням окремих ознак класифікації.
Масовіоб'єкти (системи). Процес проектуваннябудь-якого технічного об'єкта завжди доходить до такого рівня деталізації, колияк структурні одиниці створюваного об'єкта використовують уже готові вироби. Останні,як правило, освоєні промисловістю, випускаються масовим виробництвом і використовуютьсяв стабільні (часто полегшених) умовах експлуатації. Контроль стану виробів проводятьперед складанням готової продукції або перед застосуванням. Ремонт не передбачений.Рівень працездатності, як правило, один. Використовують їх до першої відмови.
Завдання дослідження властивостейоб'єктів такого класу пов'язані з нагромадженням статистики про результати застосуванняй оцінкою фактичного рівня надійності. Знання рівня надійності й наслідків відмоввиробу дозволяє правильно застосовувати його. При цьому, по необхідності, застосовуєтьсярезервування як основний шлях захисту від наслідків відмов.
Об'єкти(системи) великої серії. Їх застосовуютьу широкому діапазоні зовнішніх впливів, причому певні умови експлуатації конкретногозразка проявляються тільки в процесі експлуатації. Застосування таких систем є абоперіодичним, або безперервним, до вичерпання ресурсу.
При розробці нового виробу, як правило,розширюється діапазон умов експлуатації або вдосконалиться конструкція й технологія.При цьому властивості узагальнення по подобі, перевазі прямого поширення, а такожряд інших важелів дозволяють одержати задовільні діагностичні моделі.
Оцінку параметрів ТС системи проводятьна стадії проектування за інформацією, зібраної за результатами роботи виробів-аналогів.Основні проблеми створення пов'язані з відпрацьовуванням нових рішень (конструкції,технології, експлуатації). За результатами досвідченої експлуатації підбирають раціональнірежими контролю й ремонту.
Унікальніоб'єкти (системи). Побудованав єдиному екземплярі система працює в умовах змінних (можливо, випадкових), передбачуванихз деяким попередженням впливів. У процесі створення використовують апробовані ранішерішення, а система безперервного контролю й обслуговування гарантує своєчасне виявленнянесправностей і запобігання поломок і аварій. Ефективні експертні системи, експертнісистеми, із функціями виробітку прототипу й узагальнення.
При використанні ознак класифікаціїсистем варто мати на увазі, що аспект досліджень, пов'язаних з обґрунтуванням рішеньна різних стадіях створення техніки, може мінятися. Відповідно, міняється клас об'єктасистемного дослідження (моделювання).
Для характеристики особливостей взаємодіїсистеми із зовнішнім середовищем ураховують:
факт наявності взаємодії (розімкнутісистеми) або відсутності його (замкнуті системи);
число й функціональне призначенняконтурів взаємодії із зовнішнім середовищем (цільовий контур, контур підтримки працездатності,контур енергозабезпечення, контур життєзабезпечення й т.п.);
вивченість (ступінь невизначеності)взаємодій;
для детермінованих — точність абодіапазон можливих значень;
для випадкових — діапазон, вид розподілу,параметри розподілу;
для навмисних — діапазон або правиловибору можливих значень.
Для характеристики особливостей внутрішньоїбудови (структури) систем використовуються наступні ознаки:
Стійкість структури (системи з постійноюабо змінною структурою).
Наявність і ступінь участі операторав цільовому або допоміжному контурах (системи ручного керування, автоматизованій автоматичні;
Наявність у структурі системи осіб(колективних органів) ухвалення рішення, їхня підпорядкованість, централізація системи.У зв'язку із цим розрізняють системи: організаційні, ієрархічні, централізовані,децентралізовані, з антагоністичними інтересами, з неантагоністичними інтересамий т.д. Приміром, нейросетевой аналіз схованих закономірностей у даних параметрівпромислових установок, у ряді випадків, дозволяє виявити штучну, цілеспрямовануй характерну їхню зміну операторами з тією або іншою метою.
Для обліку специфіки загальносистемнихінтегральних властивостей (поводження) систем ураховують:
Наявність тих або інших регуляторнихвластивостей (системи стабілізації, спостереження, попередження, програмного керуванняй т.п.).
Здатність до аналізу обстановки (системиз розпізнаванням ситуацій, з оцінкою працездатності, із прогнозом надійності й т.д.).
Використання адаптації (системи знавчанням, самонавчанням, гнучкими стратегіями, наявністю волі вибору рішень).
Можливість зміни рівня організації.
Будемо розглядати системи як об'єктидослідження їхніх експлуатаційних властивостей нейросетевими методами. Тоді метоюкласифікації систем є виділення груп виробів, для яких може бути запропонованийзагальний підхід, що забезпечує єдність у питаннях завдання вимог, забезпечення,оцінки, контролю ТС, застосування загальних методів аналізу й синтезу, обґрунтуванняконструкторських, технологічних і експлуатаційних параметрів, а також параметрівдіагностичних моделей.
Вибір ознак класифікації систем проводятьна основі аналізу виділених заздалегідьгруп характеристик:
умови експлуатації;
конструкційні, технологічні, експлуатаційніпараметри;
властивості і їхня стійкість.
Для характеристики умов експлуатаціїзвичайно використовують перелік факторів, що впливають на виріб, і їхніх діапазонів.Такі переліки можуть бути складені для кожного з режимів експлуатації: зберігання,транспортування, чергування, застосування й т.п.
Крім цього, нерідко виникає необхідністьв оцінці умов експлуатації за рівнем невизначеності й відтворюваності умов. Особливоце стосується досліджень експлуатаційних характеристик, а також вибору раціональнихспособів їхнього забезпечення й контролю.
Впливу на об'єкт можуть бути постійній змінні, а також відомі, випадково непередбачені й навмисні. Комплекс умов можебути відтвореним при випробуваннях досвідчених зразків або відтвореним тільки приексплуатації (застосуванні) штатних об'єктів.
Для характеристики конструкційнихі технологічних особливостей систем їх розрізняють: по обсязі випуску, новизні конструкціїй (або) технології. По обсязі випуску розрізняють об'єкти масового, серійного йодиничного виробництва. По характеристиці властивостей і режимам застосування (експлуатації)розрізняють виробу: з одним або декількома рівнями працездатності; однократного,багаторазового, періодичного або безперервного застосування.

3. Системні ознаки більших об'єктів
Специфічні системні якості або властивостісистеми дозволяють забезпечувати високий інформаційний КПД навіть в умовах великогоступеня невизначеності зовнішнього середовища, рівня потреб, наявності конфліктнихситуацій, застосування унікальних виробів. Одне із завдань системного дослідженняполягає в тому, щоб оцінити початковий і очікуваний рівні невизначеності умов застосуваннястворюваного виробу, а також вибрати відповідний рівень організації процесів створенняй застосування виробів. Тобто, необхідно забезпечити достатню ефективність систем,що беруть участь у створенні й застосуванні виробу.
Розглянуті вище ознаки утворять неозорабезліч різних класів систем. Число різних класів систем, для яких розробляютьсянейросетеві моделі, досліджуваних і розглянутих на практиці, істотно менше. З одногобоку, це визначається тим, що з розгляду вилучені деякі замкнуті автоматичні системикерування. Проте моделі цих систем використовують при описі процесів функціонуваннястворюваних виробів, у тому числі систем керування рухом, телемеханіки, життєзабезпеченняй т.п. Такі моделі іноді використовують при дослідженні впливу відмов елементівна якість функціонування того або іншого контуру керування й на вихідний ефект застосовуваноговиробу.
Розвиток методів системного аналізустосовно до розімкнутих організаційних ієрархічних систем, що реалізують доситьскладне поводження, перебуває на такому рівні, що аналітичні рішення, що враховуютьспецифіку окремих класів, знайдені тільки в найпростіших випадках.
Цілеспрямовані системи — це великийклас систем, у рамках яких звичайно досліджується процес (стратегія) застосуваннястворюваної виробу. Часто це багатоцільові організаційно-технічні системи з ієрархічноюструктурою, складним поводженням, називані більшими системами. У загальному випадку,крім цільових контурів, що описують процес застосування виробів, моделюються контуризабезпечення експлуатації. До останнього ставляться: чергування, обслуговування,контроль відновлення, керування функціонуванням. Зокрема, при використанні НС якнелінійної (внаслідок хімічних реакцій) моделі змішання різних речовин у нафтохімії,в останню може входити досвід експертів, що формують необхідні рецептури змішаннякомпонентів.
На ранніх стадіях створення об'єктапри виборі його оптимального вигляду використовують спрощені моделі. При цьому моделюваннядопоміжних контурів заміняється їхніми інтегральними характеристиками, отриманимипри роботі з аналогічними виробами. Для аналізу найбільш повних моделей використовуютьімітаційне моделювання, оскільки його методологія розвинена стосовно до особливостейтранспортних і енергетичних систем, систем спостереження й т.п.
Широкий клас систем контролю включає:системи виробничого контролю, системи контролю й діагностики, використовувані припідготовці виробів до застосування, системи оперативного контролю й керування функціонуваннямі ін. Це можуть бути системи, що включають у контури операторів і ЕОМ. Кориснийефект від використання систем може визначатися й зменшенням шлюбу готової продукції(для виробничого контролю), і скороченням часу підготовки більших об'єктів до роботи,і підвищенням ефективності цільового контуру (для систем оперативного контролю йкерування функціонуванням).
Системи забезпечення процесу створенняоб'єктів.До числа такихсистем можна віднести систему забезпечення необхідних властивостей і керування якістюоб'єктів, автоматизовану систему керування виробництвом і т.п. Метою таких системє забезпечення або підтримка на заданому рівні якості процесу створення видів технікивідповідно до норм, обґрунтованими й установленими для даного виду техніки. Такісистеми, що діють у тій або іншій галузі, визначають умови створення й загальнийрівень створюваного виду техніки.
4. Мети дослідження експлуатаціїсистем
Кожний з існуючих методів прогнозуваннямає свої достоїнства й недоліками щодо тих або інших областей застосування. Длявизначення передумов застосування того або іншого методу прогнозування (або необхідностірозробки нового методу) необхідний аналіз не тільки застосовуваного математичногоапарата, але й розгляд характеристик класу об'єктів прогнозування. Як еталон класускладних об'єктів у книзі розглядаються складні системи техногенного походженняз різних областей життєдіяльності.
Для рішення конкретних завдань прогнозуваннятехнічного стану (ТС) складних об'єктів необхідний аналіз даних експлуатації йогопідсистем як об'єктів прогнозування. Як складні об'єкти діагностування будуть розглянутийкосмічний апарат (КА) і колона поділу нафтових фракцій.
Прогнозування технічного стану, порядіз завданнями контролю технічного стану й пошуку місця й причин відмови, є завданнямитехнічного діагностування.
Експлуатація складних об'єктів (даліпо тексту просто об'єктів або систем) з автоматизованими системами діагностуванняпоказує, що такі системи реагують не на всі несправності. Незважаючи на введеннядорогого діагностичного встаткування, не завжди вдається домогтися значного зниженнячасу пошуку несправностей і пошуку істотних прогнозуючих ознак. При цьому ідея повноговидалення людини із процесу діагностування не здійснилася. Крім того, зіставленнярізних пошукових ситуацій показує, що ефективність застосування систем діагностикидуже часто виявляється нижче тією, на яку розраховують розроблювачі.
Ціль дослідженняексплуатації систем полягає в наступному:
Забезпечити високу ефективність функціонуванняабо застосування експлуатованої системи по призначенню в рамках установлених строків.
Забезпечити більшу тривалість експлуатаціїй готовність системи до застосування.
Підтримати деяка гарантована кількістьвиробів у системі в стані готовності.
Забезпечити високу економічність ібезпеку виконання експлуатаційних процесів.
Головним завданням системи експлуатаціїяк такий є постійний контроль і підтримка технічного стану й надійності цих системна рівні, достатньому для виконання ними заданих функцій або готовності до застосуванняй виконання цільових завдань.
Нормальне функціонування складноїтехнічної системи при експлуатації забезпечується спеціальними технічними засобамий системами, а також планомірною цілеспрямованою роботою численних колективів експлуатуючомупідприємстві й організацій.
З метою забезпечення високої надійностісучасної техніки у виробництві й підтримки її в процесі експлуатації широко використовуютьрізноманітні методи й автоматизовані засоби неруйнуючого контролю й технічного діагностування.Однак трудомісткість операцій контролю для різних видів техніки становить від 15до 50% трудомісткості основних операцій її виготовлення.
Витрати за весь період експлуатаціїна ремонт і технічне обслуговування техніки у зв'язку з її зношуванням по багаторічнимстатистичним даним перевищують вартість нових верстатів або машин в 5...8 разів,а радіотехнічної апаратури в — 10...12 разів.
За закордонним даними, 20...25% відмоврізного роду встаткування викликається помилками обслуговуючого персоналу. 40...90% подій на транспорті, у різних енергосистемах, а також більшість травм на виробництвіє результатом помилкових дій людей.
Разом з тим розвивається й удосконалюєтьсяматеріально-технічна база промисловості — основа високої якості й надійності техніки.Розробляються прогресивні матеріали, освоюються нові технологічні процеси, удосконалюєтьсявиробниче, іспитове встаткування. Розробляються й усе ширше впроваджуються системиавтоматизованого проектування, виготовлення, контролю й діагностики. Крім того,впроваджуються галузеві й міжгалузеві інформаційно-керуючі системи, комплексні системикерування якістю продукції.
У теоріїексплуатації систем отримано досить багато фундаментальних результатів у трьох самостійно,що розвиваються напрямках, дослідження:
ймовірносно-статистичному напрямку,пов'язаному з дослідженням фізики відмов. Цей напрямок використовується для систем,що володіють складної структурою й складними зв'язками між елементами.
Детермінованому напрямку, призначеномудля механічних систем, конструкцій, матеріалів і елементів.
Інформаційному напрямку, що виникпорівняно недавно.
У рамках першого напрямку розвиненіматематичні методи оцінки надійності, статистичної обробки результатів випробуваньі експлуатації, розробки типових відбірок структур виробів, а також планування випробувань,контролю й прогнозування надійності, удосконалювання системи експлуатації.
У рамках другого напрямку вивченімеханізми зношування, міцності, корозії, розроблені методи розрахунку на міцністьі зношування. Постійно розробляються нові технологічні процеси, що підвищують надійністьматеріалів, елементів і машин.
Іде процес взаємного злиття трьохнапрямків, перенесення раціональних ідей і наукових результатів з однієї областів іншу. На основі цього формується єдина наука про надійність техніки.
З моменту початку створення й застосуванняоб'єкта (стадіях матеріального життєвого циклу) з'являється можливість проведенняекспериментальних досліджень поряд з теоретичними дослідженнями (моделюванням).Таким чином, з'являється можливість експериментальної перевірки правильності ранішевикористаних моделей і ухвалених рішень. Причому перевірці можуть бути піддані такожнаслідки прийнятих рішень, тобто споживчі властивості проектованого виробу, створюваногой експлуатованого по прийнятою документацією. Саме ці завдання вирішуються відповіднодо програм експериментального відпрацьовування й програмами виробничого контролю,а також державних випробувань і досвідченої експлуатації.
Одержання експериментальної інформаціїв одній крапці досліджуваного діапазону властивостей створюваної системи зв'язано,як правило, з необхідністю створення відповідного досвідченого зразка, що моделюєдосліджувані властивості штатного зразка. При цьому мова йде вже не про математичний,а скоріше про фізичну або хімічну модель. Іноді для вивчення однієї крапки (сполученнявластивостей) необхідно провести статистичний експеримент, тобто підготувати й випробувативибірку (кілька зразків).
Сполучення теоретичних і експериментальнихдосліджень, тобто математичного й фізичного моделювання, дозволяє найбільше раціональновикористовувати апріорну інформацію (попередній досвід) і оперативну (поточну) інформаціюпро виконання ухвалених рішень як основу для прийняття наступних рішень.
У багатьох галузях промисловості,зайнятих створенням складної техніки, завдання експериментальних досліджень вирішуютьна спеціально передбачених стадіях виготовлення й випробувань досвідчених зразків,їхнього технологічного відпрацьовування, а також досвідченої експлуатації. Випробуванняпроводять на фізичних моделях, макетах, досвідчених або серійних зразках. Вимірюючивластивості випробуваних об'єктів, перевіряючи їхню схоронність протягом заданогочасу (наробітку), дослідник підтверджує правильність ухвалених рішень або одержуєінформацію про відхилення від розрахункових значень для уточнення раніше ухваленихрішень.
Будь-які експериментальні дослідженняоб'єкта дозволяють збільшити обсяг апріорної інформації, що, у свою чергу, можебути ефективно використаний для побудови його моделі (керування або спостереження).Зокрема, більші обсяги навчальних вибірок можуть бути оброблені обсмоктувати мережамипрямого поширення, що володіють найбільшою інформаційною ємністю.
Організація сервісного обслуговуванняскладного встаткування.
Сьогодні розвиток науки й технікистворило унікальну ситуацію — найчастіше застосування новітніх технологій і встаткуваннястає очевидною конкурентною перевагою. Саме тому використання сучасних систем імеханізмів стало звичайним у різних областях промисловості нової. Однак складністьі інтелектуальність агрегатів вимагає відповідного до них відносини — кваліфікованоїексплуатації й обслуговування. Значна частина провідних виробників сучасного встаткуванняпри його продажі чітко домовляється про умови його роботи й необхідні регламенти.При цьому способи реалізації такого сервісу можуть бути різними. Як правило, організація,що експлуатує техніку, вибирає найбільш оптимальний для її конкретних умов методобслуговування складних агрегатів. Вибір умов звичайно обмовляється з фірмою-виробникомі є предметом договору. Проте, можна виділити ряд істотних аспектів, єдиних длявсіх, на які можна орієнтуватися при організації сервісного обслуговування складноїтехніки.
У силу складності й інтелектуальностісучасної техніки в промислово розвинених країнах останнім часом одержала поширеннясистема інформаційних технологій наскрізної підтримки виробу протягом його життєвогоциклу, або CALS-Технології. У ця система одержала назву ІПЖЦВ Технології (ІнформаційнаПідтримка життєвого циклу Виробу). Ці технології засновані на стандартизованомувпорядкованому поданні даних про виріб і систему колективного доступу до цих даних.Такий підхід істотно знижує витрати на всіх етапах життєвого циклу складного встаткування- від проектування до утилізації.
Зараз активно впроваджуються ці системи.Особливо помітно це в наукомістких галузях промисловості. Наприклад, організованагалузева лабораторія підтримки життєвого циклу виробів. Ряд підприємств уже приступивсядо реалізації проектів по впровадженню ІПЖЦВ-технологій для супроводу своєї продукції.Оскільки введення складного встаткування у виробництво має на увазі досить високийступінь його автоматизації й комп'ютеризації, система сервісу повинна стати однієїз невід'ємних частин технологічного циклу. Використання ІПЖЦВ-технологій робитьце природним процесом. У принципі, не настільки важливо, є сервіс частиною виробництваабо здійснюється сторонньою організацією. Необхідним стає лише постійний інтерактивнийконтроль параметрів устаткування.
 
5. Вибір способу обслуговування
Загалом, способи обслуговування йремонту складної техніки можна умовно поділити на три більші групи:
По-перше, це експлуатація технікивласними силами. При всіх очевидних вигодах такого підходу (оперативність взаємодії,знання нюансів виробництва та ін.) він доступний далеко не всім. Для того щоб організуватиокремий структурний підрозділ, що займається винятково обслуговуванням складноїтехніки, необхідно зробити значні первісні вкладення, підтримувати штат кваліфікованихфахівців різних спеціальностей і мати добре організоване складське господарство.Для більшості виробництв такі витрати є нераціональними. Проте, на дуже великихпідприємствах, що мають на балансі велика кількість складної техніки, такий підхідпрактикується. По-друге, організація разових сервісних робіт підрядними організаціями.Такі компанії мають постійний штат кваліфікованих фахівців і ремонтну базу. Але,незважаючи на те, що це досить розповсюджений шлях, до його очевидних недоліківставляться відсутність системного підходу й втрата переваг ІПЖЦВ, оскільки в «разового»фахівця найчастіше немає можливості судити про події, що відбуваються, у динамікупроцесу. Крім того, сторонні фірми, що займаються загальним обслуговуванням складноїтехніки, часто мають проблеми з автентичними запчастинами, що може привести до невиконаннявзятих зобов'язань і порушенню строків робіт. Можливість заощадити, викликавши фахівця«по факті» уже виниклої проблеми, з лишком компенсується вартістю робіт і встаткування,якщо ця проблема чревата поломкою й серйозним ремонтом.
І по-третє — фірмове сервісне гарантійней постгарантійне обслуговування. Як правило, відносини зі спеціалізованими сервісамизав'язуються вже при покупці нового обладнання, при початку експлуатації в рамкахгарантійного строку. Фірмовий сервіс зручний тим, що саме в ньому найбільше яскравовиражені переваги ІПЖЦВ-технологій, оскільки агрегат перебуває під пильною увагоюфахівців безпосередньо від складального конвеєра до місця роботи. Додатковою перевагоюсервісів є можливість оперативної роботи з фірмою-виробником, більше дешеві автентичнізапчастини й приналежності й висока кваліфікація персоналу саме в області експлуатаціїданої марки техніки. Як приклад можна привести сервісну службу російського відділенняконцерну Grundfos (ведучий виробник насосного встаткування). Там була розробленадосить діюча дворівнева схема, причому другий рівень (авторизовані сервіси) в обов'язковомупорядку повинен мати постійне підключення до Інтернету. У складних випадках інтерактивнуконсультацію дає головний офіс сервісу. При цьому робиться практично непотрібнимППР, а експлуатація встаткування стає набагато більше зручною.

6. Надійність устаткування і йогосервіс
Одне з основних вимог до сучасногоскладного встаткування — його надійність. Це комплексне поняття, що включає в себеряд необхідних умов — таких, як довговічність, безвідмовність, ремонтопридатністьі стійкість до зміни умов. Від сполучення цих властивостей багато в чому буде залежативартість його життєвого циклу. Очевидно, що чим надійніше встаткування, тим меншевитрат буде вироблятися на його обслуговування. Тому сервіс складної техніки повиненмістити в собі систему керування надійністю встаткування. Тобто сервісна службав рамках інформаційного забезпечення життєвого циклу виробу повинна робити збірвідомостей про надійність агрегатів (відмови, ремонти, аварійні й надзвичайні ситуації,вплив техобслуговування й ремонту на надійність). При цьому полегшується подальшийаналіз і прогноз роботи техніки. Такий підхід дозволяє сервісній організації з великоюточністю робити і коректувати їхні параметри відповідно показникам системи керуваннянадійності встаткування.
На сьогоднішній день існує кількауніфікованих систем аналізу надійності. У РФ прийнятий ДЕРЖСТАНДАРТ 27.301-95 «Аналізвидів, наслідків і критичності відмов», що дозволяє стандартизувати підходи до цієїпроблеми. Він містить у собі комплекс процедур — таких, як виявлення можливих видіввідмов і їхніх причин, імовірних наслідків відмов, діагностика з використанням спеціальнихзасобів, аналіз дій персоналу й ряд інших формалізованих операцій. Необхідною умовоюорганізації систем керування надійністю служить оперативність і вірогідність інформації,що залежить від ступеня комп'ютеризації процесу й устаткування. При використаннівона досягається шляхом безперервного моніторингу всіх систем і вузлів і автоматичноговедення журналу роботи, доступного фахівцям сервісу. Треба сказати, сучасне встаткуваннядозволяє створити інтерактивну систему керування, не потребуючих спеціальних диспетчерськихпідрозділів. У цьому випадку високоавтоматизована система перебуває на постійномузв'язку з інженером-експлуатаційником, дозволяючи йому відслідковувати роботу врежимі онлайн і при необхідності повідомляючи про ймовірні збої на мобільний телефон.Це в значній мірі полегшує обслуговування й контроль систем.
7. Технічне обслуговування по фактичномустані
На більшості підприємств у технічнірегламенти входить планово-попереджувальний ремонт (ППР) складного встаткування.Звичайно це викликано тим, що вартість ремонту по факті аварії істотно (іноді до10 разів!) дорожче ППР. При цьому принцип плановості припускає профілактичну спрямованістьзупинки й ремонту встаткування. Проте, існують ситуації, коли вигідніше робити неППР, а по фактичному стану. Викликано це тим, що в ряді випадків плановий ремонтіз розбиранням механізму й заміною деталей тимчасово (до приробляння деталей) абопостійно знижує надійність агрегату. Дослідження показали, що близько 70% виникаючомупослу втручання дефектів було викликано ППР.
Варто відразу обмовитися, що обслуговуванняпо фактичному стані можливо лише на сучасній, якісній техніці, постаченої системамителеметрії. Суть такої системи сервісу складного встаткування полягає в тому, щоза допомогою постійного технічного діагностування виробляється аналіз стану вузліві агрегату в цілому й робиться прогноз необхідного. При цьому діагностування можевироблятися за різними критеріями. Найпростіше організувати контроль по зміні припустимогорівня одного або декількох параметрів. Більше складні варіанти містять у собі нетільки контроль припустимої величини параметра, але й прогноз рівня надійності вузлаабо агрегату в цілому. Варіантом обслуговування по фактичному стані може служитипланування обсягу робіт. Цей варіант також вимагає автоматизації встаткування йдозволяє враховувати зміни режимів роботи, найчастіше дуже що сильно впливають настан техніки. Планування обсягу робіт може бути корисним у випадку, коли діагностикавузлів неруйнуючими методами неможлива. Безумовно, для ефективного планування обсягуробіт повинна бути гарна статистична база по роботі агрегату в різних режимах.
Основна складність ТЕ по фактичномустані полягає саме в організації збору й обробки даних при експлуатації техніки.Незважаючи на наявність у значної частини сучасного складного встаткування систем,що дозволяють автоматизувати всі процеси, не скрізь це робиться, і не всяка організаціяздатна організувати таку систему. Втім, серйозні виробники звичайно з більшою увагоюставляться до сервісного обслуговування своєї продукції. У принципі, можна сказати,що чим більше відомо фірму-виробник, тим краще організована сервісна підтримка йтем більше можливостей для організації професійного обслуговування по фактичномустані. Отже, використання нового наукомісткого обладнання в різних сферах економікиспричиняє не тільки очевидні вигоди — такі, як інтенсифікація виробництва й економіяресурсів, — але й зміна звичних технологій експлуатації й сервісу. ЗастосуванняІПЖЦВ — технологій дозволяє створювати системи складної архітектури, що дозволяютьексплуатувати й обслуговувати складну техніку найбільше ефективно, до мінімуму знижуючивитрати на обслуговування й ремонт. При цьому необхідно високий рівень обслуговуваннязадається вже на стадії виробництва й монтажу сучасних агрегатів.

Висновок
Проблема становлення й розвитку обслуговуванняскладної техніки, що випускається вітчизняними товаровиробниками, повинна розглядатисяяк важливий компонент стратегії створення конкурентоспроможного національного ринку,а також підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняного товаровиробникана міжнародному ринку.
Доцільно із цією метою на регіональномурівні включити цей напрямок у перелік основних економічних проблем в області промисловоїполітики, на рішення яких будуть спрямовані зусилля її суб'єктів.
Однієї зі сформованих форм плануванняє розробка й забезпечення федеральних і регіональних цільових програм, які повиннівключати заходу, спрямовані на, підтримку й розвиток обслуговування, припускатирозробку комплексних цільових програм кредитування.
У силу складності й інтелектуальностісучасної техніки в промислово розвинених країнах останнім часом одержала поширеннясистема інформаційних технологій наскрізної підтримки виробу протягом його життєвогоциклу, або CALS-Технології. Ця система одержала назву ІПЖЦВ-Технології (ІнформаційнаПідтримка життєвого циклу Виробу). Ці технології засновані на стандартизованомувпорядкованому поданні даних про виріб і систему колективного доступу до цих даних.Такий підхід істотно знижує витрати на всіх етапах життєвого циклу складного встаткування- від проектування до утилізації.
Оскільки введення складного встаткуванняу виробництво має на увазі досить високий ступінь його автоматизації й комп'ютеризації,система сервісу повинна стати однієї з невід'ємних частин технологічного циклу.Використання ІПЖЦВ-технологій робить це природним процесом. У принципі, не настількиважливо, є сервіс частиною виробництва або здійснюється сторонньою організацією.Необхідним стає лише постійний інтерактивний контроль параметрів устаткування.

Використана література
1. ГороховВ.Г., Симоненко О.Д. Соціальні й методологічні проблеми нової техніки й технології.– К., 2004
2. ГорохівВ.Г., Степін В.С. Філософія науки й техніки. – К., 2005
3. МелещенкоЮ.С. Техніка й закономірності її розвитку. – К., 2005
4. Методологічніпроблеми створення нової техніки й технології. – К., 2005
6. Нова технократичнахвиля на Заході. – К., 1996
7. Філософськіпитання технічного знання. – К., 2004