Формування у молодших школярів організаційних умінь і навичок

Дипломна робота«Формуванняу молодших школярів організаційних умінь і навичок»
Зміст
Вступ1. Теоретико-педагогічні основи формування організаційнихумінь і навичок
1.1 Організаційні уміння і навички: дефініціїпоняття
1.2 Способи формування організаційних умінь інавичок
1.3 Стан даної проблеми в масовому педагогічномудосвіді
1.4. Психологічні особливості молодших школярівта їх рахування в процесі формування організаційних умінь і навичок
2.Дослідно-експериментальна перевірка ефективності формування організаційнихумінь і навичок
2.1 Методикаекспериментального дослідження
2.2 Аналіз результатів експериментальногодослідженняВисновки
Список використаноїлітератури

Вступ
Розбудовасистеми освіти в Україні передбачає відтворення інтелектуального потенціалународу, підвищення соціальної ролі особи. З огляду на це перед школою посталозавдання забезпечити якість освіти учнів, зокрема, засвоєння обов'язковихрезультатів навчання, навчити самостійно здобувати знання і творчо їхзастосовувати у розв'язанні практичних завдань.
Шкільне дитинство від самого початку вимагає від дитини іншоїпозиції – вона стає школярем, учнем. Це – її перша соціальна роль. Для неїстворюють певні умови: як правило, в найбільш затишному місці вдома батьки злюбов'ю і надією обладнують стіл чи парту, шафку, поличку, купують шкільніречі; всі члени родини домовляються між собою про увагу і повагу, яківиявлятимуть до шкільних занять дитини.
Як показала у своїх дослідженнях Л.І. Божович [45, 34], яка однієюз перших проаналізувала психологічний зміст переходу до статусу школяра, зівступом дитини до школи перебудовується весь хід її життя: безтурботний часдозвілля змінюється обов'язковими справами, які вимагають відповідальності – дитинаповинна ходити до школи, виконувати вимоги програми, робити на уроці те, чоговимагає вчитель, неухильно дотримуватися шкільного режиму, шкільних правилповедінки, добре засвоювати учбовий матеріал. Якість навчальної праці таповедінку школярів оцінює вчитель, і ця оцінка впливає на ставлення до дитини збоку оточуючих – батьків, учителів, однокласників.
Істотним моментом у житті школяра є також те, що разом з новимиобов'язками він здобуває і нові права – отже, може претендувати на серйознеставлення з боку дорослих до своєї учбової праці; він має право на власнеробоче місце, на відповідні умови для занять (зручний час, тишу), навідпочинок, дозвілля [17, 72]. Якщо за свою навчальну працю школяр дістаєпозитивну оцінку, то має право на схвалення і повагу з боку оточуючих.
Зі вступом до школи основні зміни відбуваються у внутрішнійпозиції дитини та змістовній сутності провідної діяльності.
Однак для того, щоб у дитини з'явилась внутрішня позиція школяра,сформувалася повноцінна навчальна діяльність, необхідна наявність певногоступеня розвитку уміння вчитися. готовності до шкільного навчання. Протягомнавчання у початковій школі у дитини формуються якості особистості, якістановлять необхідну умову її нормального пізнавального розвитку та уміннявчитися. Саме рівнем сформованості цих якостей і визначається готовність донавчання у школі [64, 35].
Проблема формування уміння вчитися є актуальною у школахусього світу. Вона обумовлена зростанням потоку інформації, швидкою зміною танеобхідністю сучасної людини оперативно опрацьовувати її. В таких умовах передпедагогами постає завдання зосереджувати увагу учнів на засвоєнні часто непов'язаних між собою фактів, на самостійному відборі інформації, критичному їїосмисленні та інших складових.
Уміння вчитися виробляється в практиці навчальної діяльності учнів,уміло керованої вчителем. Умілість ця визначається тим, які завдання ставитьвін перед учнями, як допомагає знаходити раціональні засоби виконання, якемісце залишається для доступної учням активності, як узгоджуються методикерування роботою дітей вчителем [63, 11].
У молодших школярів формується розгорнута навчальна діяльність(уміння вчитися) шляхом оволодіння організаційними, загально-мовленнєвими, загально-пізнавальнимиі контрольно-оцінними уміннями й навичками, особистий досвід культури поведінкив соціальному та природному оточенні, співпраці у різних видах діяльності [56].Освітніми результатами цього етапу школи є повноцінні читацькі, мовленнєві,обчислювальні уміння і навички, узагальнені знання про реальний світ у йогозв'язках і залежностях, розвинені сенсорні уміння, мислення, уява, пам'ять,здатність до творчого самовираження, особистісно ціннісного ставлення до праці,мистецтва, здоров'я, уміння виконувати творчі завдання.
Формування організованості як якості особистості та навчального умінняпередбачає «сукупність умінь, взаємодія яких забезпечує швидке включеннямолодших школярів у навчання, їх уміння діяти цілеспрямовано, орієнтуватися в часі,попередньо обдумувати послідовність і способи виконання завдання» [62, 189]. Відповіднодо цього в молодших учнів слід формувати вміння організувати своє робоче місце,орієнтуватися в часі і берегти його, планувати свої дії, а також прагнути дообов'язкового завершення роботи.
Актуальністьпроблеми дослідження визначається у теоретичному і практичному плані.Теоретична проблема виявляється у тому, що у сучасній педагогіці і психологіїіснують різні підходи до проблеми організаційних умінь, шляхів формуванняорганізованості у навчально-виховному процесі.
Практична значущість проблеми виявляється у тому, що як показують нашіспостереження за навчально-виховним процесом початкової школи, формування організаційнихумінь у молодших школярів є значною проблемою. Зокрема, вчителі зосереджуютьсяпереважно на формальних аспектах організованості, її зовнішніх показниках, і невраховують необхідності формування організованості як особистісної, внутрішньоїякості.
Наявністьсуперечності між недосконалою методикою формування організаційних умінь інавичок у молодших школярів і необхідності її удосконалення визначаєактуальність досліджуваної проблеми.
Тому теманашого дослідження – «Формування у молодших школярів організаційних умінь інавичок».
Об’єктомдослідження є процес формування організаційних умінь і навичок на уроках упочаткових класах, а предметом дослідження – способи формування організаційнихумінь і навичок в учнів молодшого шкільного віку.
Метадослідження – теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити методику формуванняорганізаційних умінь і навичок на уроках у початкових класах.
Гіпотезадослідження: якщо в процесі навчання молодших школярів використовувати різні способиформування організаційних умінь і навичок, то рівень навчальних досягнень учнівзначно підвищиться.
Методологічноюосновою дослідження є: положення теорії пізнання про активну рольособистості у засвоєнні знань, Державна національна програма «Освіта»,Національна доктрина розвитку освіти, Державний стандарт початкової загальноїосвіти, наукові праці з педагогіки та психології, положення та висновки, щостосуються загальної педагогіки (Ю.К. Бабанського, І.Я. Лернера, М.Д. Ярмаченка,О.Я. Савченко).
Увідповідності до поставленої мети та гіпотези визначені завданнядослідження:
1.              Розкрити сутність поняття «організаційні уміння і навички».
2.              Вивчити стан питання формування організаційних умінь і навичок умасовому педагогічному досвіді.
3.              Виділити і обґрунтувати способи формування організаційних умінь інавичок на уроках у початкових класах.
4.              Перевірити вплив експериментальної методики на результативністьнавчального процесу.
Длярозв’язання поставлених завдань і перевірки гіпотези використано адекватніавторському задуму методи дослідження.
Теоретичніметоди дослідження: аналіз, порівняння, синтез, система-тизація,класифікація та узагальнення теоретичних даних, представлених у педагогічній,психологічній та методичній літературі, вивчення та узагальнення передовогопедагогічного досвіду.
Емпіричніметоди дослідження: анкетування вчителів початкових класів, педагогічніспостереження, педагогічний експеримент, якісний і кількісний аналізрезультатів експерименту.
Практичназначущість дослідження полягає у розкритті системи роботи вчителя щодореалізації методики формування організаційних умінь і навичок у процесінавчальної діяльності.
Дипломнаробота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаноїлітератури, додатків.
1. Теоретико-педагогічні основи формування організаційних умінь і навичок
 
1.1 Організаційні умінняі навички: дефініції поняття
Початкова освіта має забезпечити умови для інтелектуального,соціального, морального і фізичного розвитку учнів, а в стратегічному планізакласти базис для формування демократичного суспільства, яке визнаєосвіченість, вихованість, культуру найвищою цінністю, незамінними чинникамистабільного, прискореного розвитку України.
Початкова школа, зберігаючи наступність із дошкільним періодомдитинства, забезпечує подальше становлення особистості дитини, їїінтелектуальний, соціальний, фізичний розвиток. Пріоритетним у початковихкласах є «виховні, загально-навчальні і розвивальні функції» [47, 34].
Традиційно вміння вчитися у вітчизняній дидактиці зосереджувалосяна формуванні в учнів загально-навчальних умінь і навичок. Наприклад, у 80-хроках минулого століття поширились різні підходи до змісту структури цьоговміння. Зокрема, в роботах Н.А. Лошкарьової рекомендовано на всіх уроках(відповідно до специфіки змісту предметів) формувати в учнів три великі групиумінь:
1) організація навчальної праці;
2) робота з книгою й іншими джерелами інформації;
3) культура усного та писемного мовлення [18, 58].
Відомий педагог І.Я. Лернер класифікував загально-навчальнівміння на 4 групи:
1) організаційні (19 умінь);
2) практичні навчальні вміння (30 умінь);
3) інтелектуальні навчальні вміння (54);
4) психолого-характерологічні (13) [68, 4].
Ю.К. Бабанський, засновник теорії оптимізації навчання,узагальнив різні підходи і визначив 3 великі групи умінь:
1) навчально-організаційні;
2) навчально-мовленнєві;
3) навчально-інтелектуальні.
Охарактеризуємо ці види загально-навчальних умінь [2, 134–135].
1. Навчально-організаційні вміння та навички:
·         розуміти мету діяльності, визначену вчителем;
·         самостійно визначати мету діяльності й завдання для її досягнення;
·         розуміти цінність часу та вміти його розподіляти;
·         здатність працювати різними темпами;
·         планувати послідовність виконання завдання;
·         уміння зосереджувати увагу на одному об'єкті навчальноїдіяльності;
·         розподіляти увагу між різними об'єктами навчальної діяльності;
·         змінювати план діяльності в зв'язку зі зміною умов виконання;
·         складати алгоритм виконання діяльності;
·         організовувати робоче місце;
·         організовувати навчальну діяльність у взаємодії (у парі, малійгрупі);
·         прогнозувати результат власної діяльності, докладати зусилля дляйого досягнення.
2. Навчально-інформаційні вміння та навички:
·швидко актуалізувати й відтворювати потрібну інформацію;
·самостійно шукати нову інформацію з різних джерел;
·вміння користуватися інформаційно-комунікативними технологіями;
·користуватися каталогами, складати бібліографію;
·користуватися різноманітною довідковою літературою;
·працювати з графіками, схемами, таблицями, картинами;
·складати план, тези виступів, доповідей, статей;
·знати і застосовувати прийоми швидкого читання;
·використовувати прийоми розуміння тексту (структурування,ставлення пізнавальних запитань, «діалог» з актором тощо);
·працювати самостійно з підручником (розуміти будову книги іпризначення всіх елементів апарату орієнтування в текстах розділів, тем,параграфів; будувати процес самонавчання за певним завданням); знати йвдаватися до прийомів смислового групування матеріалу; знати як і вмітиупорядковувати та відтворювати інформацію (план, алгоритм, таблиця, схема,класифікація, стислий переказ тощо);
·вміти перетворювати інформацію на спосіб діяльності;
·досконало застосовувати загально-мовленнєві вміння й навички.
3. Навчально-інтелектуальні та творчі вміння:
·         аналізувати різні навчальні об'єкти, розрізняти їх суттєві танесуттєві ознаки: типові й одиничні, різнобічно аналізувати один об'єкт;
·         порівнювати (зіставляти й протиставляти, здійснювати повнепорівняння); встановлювати тотожність;
·         виділяти головні ознаки, об'єкти, якості; виділяти головне вявищах, процесах діяльності;
·         визначати й пояснювати сутність поняття;
·         формулювати висновок-узагальнення;
·         абстрагувати й конкретизувати означення, загальні висновки тощо;
·         визначати межі дії засвоєних понять, способів тощо;
·         встановлювати та пояснювати причиново-наслідкові зв'язки;
·         доводити та спростовувати судження;
·         висловлювати аргументовані критичні судження й думки, вилучатизайве;
·         групувати й класифікувати за певними ознаками;
·самостійно вести спостереження за різними предметними об'єктами,за різними навчальними дійми та процесами;
·         мати на достатньому рівні практичні загально-навчальні вміння(вимірювальні, обчислювальні, графічні, конструктивні тощо);
·         застосовувати прийоми довільної уваги, знати прийомизапам'ятовування;
·         виявляти пізнавальну трудність і формулювати її як задачу,проблему;
·         формулювати пізнавально-проблемні запитання;
·         встановлювати зв'язки між новими та засвоєними знаннями;
·         застосовувати аналогію як засіб засвоєння нового;
·         уявляти та прогнозувати (вміти висловлювати припущення, здогадки,гіпотези), моделювати, доповнювати, продовжувати, перетворювати;
·         знати сутність та вміти використовувати експериментальні вміння;
·         генерувати варіанти розв'язування задачі, проблеми;
·         знаходити до однієї задачі кілька правильних відповідей.
В.Ф. Паламарчук обґрунтувала систему розвитку в учнівосновної школи мисленнєвих умінь [55, 24].
У початковій освіті України від середини 80-х років ХХ століттязапроваджено міжпредметну програму «Формування загально-навчальних умінь інавичок», яка охопила 4 великі групи: організаційні, загально-мовленнєві, загально-пізнавальні,контрольно-оцінні (О.Я. Савченко [62; 64]).
Успішність навчання учнів значною мірою визначається рівнемоволодіння ними загально-навчальними вміннями і навичками. До їх складувходять: організаційні (опанування школярами раціональних способів організаціїсвого навчання); загально-пізнавальні (уміння спостерігати, розмірковувати,запам'ятовувати й відтворювати матеріал); загально-мовленнєві (основні елементикультури слухання і мовлення); контрольно-оцінні (засвоєння учнями способівперевірки та самоперевірки, оцінювання одержаних результатів) [64, 188–189].
Згадані види загально-навчальних умінь і навичок функціонують усистемі міжпредметних зв'язків і формуються безперервно протягом усього періодупочаткового навчання відповідно до можливостей програмового матеріалу з різнихпредметів та обов'язкового обліку попереднього рівня оволодіння ним.
У 1 класі формуються наступні загально-пізнавальні уміння інавички:
1) організаційні вміння і навички: добирати обладнання дляпроведення уроку, розкладати його в потрібному порядку; включатися в роботувідразу після вказівки вчителя; дотримувати єдиних вимог до оформленняписьмових вправ; розрізняти основні елементи навчальної книжки (обкладинка,корінець, сторінка), користуватися закладкою; дотримувати правильної постави підчас читання і письма;
2) загально-мовленнєві вміння і навички: говорити в помірномутемпі, чітко, вільно, виразно, з відповідною силою голосу; зосереджено слухативчителя, відповідати на запитання за відомою і вільною моделлю, зв'язно(трьома-чотирма реченнями) передати почуте, побачене; з повагою звертатися довчителя, учнів;
3) загально-пізнавальні вміння: виділяти в предметахпевні ознаки, розрізняти розмір, форму, колір, смак тощо; знаходити у двохоб'єктів однакові, схожі і різні зовнішні ознаки; зіставляти групи предметів заоднією суттєвою ознакою, помічати зміни в спостережуваних об'єктах заорієнтирами, вказаними вчителем; зробити (з допомогою вчителя)висновок-узагальнення після виконання навчального завдання;
4) контрольно-оцінні вміння: знайти фактичну помилку в ходізіставлення результатів власної роботи зі зразком; оцінювати наслідки своєїдіяльності за орієнтирами, даними вчителем (правильно, красиво, що саме; якщопомилився, то в чому, що треба змінити, чого уникати в наступній роботі та ін.)[56, 6–7].
У 2 класі формуються такі загально-пізнавальні уміння і навички:
1) організаційні вміння і навички: дотримувати режимурозумової праці під час виконання домашніх завдань; самостійно добиратинеобхідне навчальне приладдя і підтримувати порядок на робочому місці;орієнтуватися в тривалості праці; додержувати певної послідовності виконанняроботи під керівництвом учителя (з чого почну, що зроблю потім, чим закінчу);користуватися підручником (знайти потрібний за змістом матеріал; орієнтуватисяв умовних позначеннях), дидактичним і роздатковим матеріалом, підрядковимипримітками і словником, лінійкою і трикутником; своєчасно підготуватися доуроку; переключатися з одного виду роботи на інший; дбайливо ставитися до своїхі чужих речей;
2) загально-мовленнєві вміння і навички: зосереджено слухативчителя й товаришів, говорити не поспішаючи, чітко, вільно в процесідіалогічного і монологічного мовлення; виділяти під час читання та слуханняважливі за змістом слова; відтворювати послідовність подій і відображених утексті дій, явищ, з допомогою вчителя ставити запитання до окремих речень,уривків;
3) загально-пізнавальні вміння: виділяти в предметахознаки та якості, розрізняючи їх за значущістю (головні, постійно притаманніоб'єкту, і другорядні, які за певних обставин можуть з'являтися, а за інших – зникати);встановлювати тотожність, схожість і відмінність між кількома предметами;визначати з допомогою вчителя найістотніші ознаки у виконуваній роботі;встановлювати логічну послідовність викладу подій; застосовувати деякі прийомисмислового заучування (встановлювати логічну і часову послідовність);виконувати логічне групування об'єктів (за видовими і родовими ознаками,вилучати «зайвий» серед чотирьох-п'яти однорідних);
4) контрольно-оцінні вміння: перевіряти результати праці своєї ітовариша за орієнтирами, даними вчителем (алгоритмічні приписи, словничок,зіставлення зі зразком тощо) [56, 7–8].
У 3 класі формуються такі загально-пізнавальні уміння і навички:
1) організаційні вміння і навички: додержуватисьвстановленого порядку під час виконання самостійних завдань; під керівництвомучителя визначати мету роботи і план її виконання; виконуючи різні видизавдань, орієнтуватися у тривалості часу та доцільності його використання;розрізняти в тексті абзаци і новий рядок; орієнтуватися в методичному апаратіпідручника (у змістовому навантаженні основних позначень);
2) загально-мовленнєві вміння і навички: говорити в належномутемпі, дотримуючи інтонування; слухати читання, розповідь учителя або товаришівз елементами змістового сортування матеріалу, виділяти нові факти, розпізнаватиневідоме; встановлювати послідовність подій та їх причинно-наслідковихзв'язків; відповідати «своїми словами», ставити запитання до тексту, поясненнявчителя, товаришам під час опитування, переказувати прочитане, зв'язно йпослідовно описувати побачене, почуте; міркувати взаємозв'язними судженнями(трьома-чотирма);
3) загально-пізнавальні вміння: виділяти в об'єктахвнутрішні ознаки і якості, розрізняти серед них основні та другорядні;порівнювати конкретні об'єкти за різними ознаками (абстрактні за орієнтирами,визначеними вчителем); зробити висновок-узагальнення з допомогою вчителя;встановлювати зв'язок між причиною й наслідком; добирати факти, якіпідтверджують висловлену думку або суперечать їй;
4) контрольно-оцінні вміння і навички: користуватися способамиперевірки, застосовуючи алгоритми й пам'ятки; контролювати послідовністьвиконання роботи та її проміжні результати; висловлювати оцінні судження щодоякості своєї роботи [56, 8–9].
У 4 класі формуються такі загально-пізнавальні уміння і навички:
1) організаційні вміння і навички: дотримувати режимунавчальної діяльності, працювати швидко й зосереджено; планувати роботу надень, користуватися довідковою літературою; орієнтуватися в методичному апаратіпідручників (розуміти значення всіх символів, кольорових шрифтових позначень);розподіляти час на певну тривалість для виконання роботи; цінувати час – власнийта інших людей; приступати до виконання самостійної роботи після її обдумування;тримати в порядку своє робоче місце та навчальне приладдя;
2) загально-мовленнєві вміння і навички: розповідати чітко,послідовно; міркувати взаємозв'язаними судженнями в ході монологічногоповідомлення, відтворювати інформацію з елементами логічної обробки матеріалу(виділення головних думок, встановлення зв'язку між відомим і новим матеріаломтощо); спілкуватися під час виконання групових і колективних навчальнихзавдань;
3) загально-пізнавальні вміння: визначати головне, самостійноробити висновок з пояснення вчителя; знаходити нове, досі не відоме, ставитизапитання; користуватися порівнянням та аналогією як засобами встановленнянових ознак і якостей; класифікувати й групувати вивчений матеріал, знаходити іпояснювати причинно-наслідкові зв'язки; доводити правильність певного судженнята власної думки; користуватися прийомами осмисленого запам'ятовування (план,зіставлення, опорні слова); виконувати творчі завдання (доповнити задачу,продовжити розповідь, відтворити початок розповіді, запропонувати новий спосіброзв'язування та ін.);
4) контрольно-оцінні вміння і навички: оцінювати якість навчальноїроботи; здійснювати взаємоперевірку; контролювати послідовність роботи засамостійно складеним планом, визначати, які судження завжди правильні, а якітільки за певних умов чи завжди неправильні; знаходити і виправляти фактичні,логічні й стилістичні помилки; використовувати засвоєні способи перевіркиорфограм, задач, різних дій; висловлювати оцінні судження [56, 10–11].
Змістовніособливості організаційних умінь і навичок відповідно до кожного класу миузагальнили у таблиці 1.

Таблиця1. Організаційні уміння і навички учнів 1–4 класів
Клас
Уміння і навички 1 клас
1. Добирати обладнання для проведення уроку, розкладати його в потрібному порядку.
2. Включатися в роботу відразу після вказівки вчителя.
3. Дотримувати єдиних вимог до оформлення письмових вправ.
4. Розрізняти основні елементи навчальної книжки (обкладинка, корінець, сторінка), користуватися закладкою.
5. Дотримувати правильної постави під час читання і письма. 2 клас
1. Дотримувати режиму розумової праці під час виконання домашніх завдань.
2. Самостійно добирати необхідне навчальне приладдя і підтримувати порядок на робочому місці.
3. Орієнтуватися в тривалості праці.
4. Додержувати певної послідовності виконання роботи під керівництвом учителя (з чого почну, що зроблю потім, чим закінчу).
5. Користуватися підручником (знайти потрібний за змістом матеріал; орієнтуватися в умовних позначеннях), дидактичним і роздатковим матеріалом, підрядковими примітками і словником, лінійкою і трикутником.
6. Своєчасно підготуватися до уроку.
7. Переключатися з одного виду роботи на інший.
8. Дбайливо ставитися до своїх і чужих речей. 3 клас
1. Додержуватись встановленого порядку під час виконання самостійних завдань.
2. Під керівництвом учителя визначати мету роботи і план її виконання.
3. Виконуючи різні види завдань, орієнтуватися у тривалості часу та доцільності його використання.
4. Розрізняти в тексті абзаци і новий рядок.
5. Орієнтуватися в методичному апараті підручника (у змістовому навантаженні основних позначень). 4 клас
1. Дотримувати режиму навчальної діяльності, працювати швидко й зосереджено.
2. Планувати роботу на день, користуватися довідковою літературою.
3. Орієнтуватися в методичному апараті підручників (розуміти значення всіх символів, кольорових шрифтових позначень).
4. Розподіляти час на певну тривалість для виконання роботи.
5. Цінувати час – власний та інших людей.
6. Приступати до виконання самостійної роботи після її обдумування.
7. Тримати в порядку своє робоче місце та навчальне приладдя.
Попри деякі відмінності цих класифікацій, можна помітити, що вонизосереджені на процесуальному складникові учіння. Сучасна ситуація розвиткуосвіти вимагає переосмислення сутності змісту та структури цього вміння якзасобу особистісно орієнтованого навчання в умовах інформаційного суспільства.
Те чи інше вміння може бути об'єктом формування і відповідноговідбиття у вимогах до навчальних результатів з різних предметів з урахуваннямпринципів наступності та перспективності, а також необхідної частотності. Урозвитку вміння вчитися необхідно узгоджувати зростання обсягу й складностіпредметного змісту з розвитком загально-навчальних умінь, враховуватиможливості міжпредметного впливу. Загалом цей процес слід здійснювати поетапно,щоб у дітей поступово нагромаджувалися знання-розуміння (що означає те чи іншевміння, спосіб дії) і різноманітний досвід індивідуального користуваннязагально-навчальними вміннями в різних умовах. Поєднання знань і досвіду єпідставою для виникнення в свідомості учня узагальненого способу діяльності [15,3].
Зараз, коли державні стандарти вже прийняті, необхідно «максимальноскористатися можливостями розробити зміст програм з усіх предметів длясинхронного відбиття в них змісту навчання і способів навчальної діяльності, ау вимогах до рівня загальноосвітнього підготовки учнів відбити усі складовіключової компетентності – уміння вчитися, враховуючи можливості кожногопредмета» [66, 43].
Пропоновані загально-навчальні уміння і навички та їх розподіл зароками можуть уточнюватися вчителем залежно від умов і особливостей роботи зпевним контингентом учнів.
 
1.2 Способи формуванняорганізаційних умінь і навичок
Як пише О.Я. Савченко, у північних народів є простий і мудрийафоризм: «Якщо подарувати людині одну рибину, вона буде ситою один день. Якщоподарувати дві, буде ситою два дні. А якщо навчити ловити рибу – буде ситою всежиття» [65, 186]. Так і в навчанні: скільки б у молодшого школяра не булопредметних знань і вмінь, старанності, сумлінності – їх все одно буде замалодля подальшого успішного навчання і розвитку. Адже в сучасному мінливому світілюдина повинна вчитися і переучуватися безперервно.
У тому разі, коли учень уміє вчитися, він визначає сам або приймаємету, яку ставить учитель, відповідно по неї планує і виконує необхідні дії, упроцесі роботи і на етапі завершення контролює й оцінює свої результати Такарозгорнутість характеризує сформовану навчальну діяльність [26]. А в молодшогошколяра вона тільки починає формуватися. Дитина шести-семи років одночаснотяжіє до двох видів діяльності: ігрової і навчальної. Своєрідність цієїситуації в тому, що нерозвинені пізнавальні можливості дітей цього вікупідкріплюються сильними в них ігровими мотивами, потребою емоційного контакту іпідтримки дорослого. Можна сказати, чим сильніше розвинена в дитини до школиігрова діяльність, тим виразніше в маленького школяра прагнення утвердити себев новій соціальній ролі – ролі учня.
Отже, навчальна діяльність визріває в надрах ігрової і лишепоступово стає провідною.
У процесі провідної діяльності – учіння – молодший школярпоступово оволодіває її розгорнутою структурою:
прийняття мети → відбір засобів її досягнення →виконавські дії → контроль і оцінка результатів
Для того щоб успішно просуватися на всіх етапах навчальноїдіяльності, молодшим школярам у співробітництві з учителем треба оволодіти іповним діапазоном загально-навчальних умінь і навичок.
У навчальних програмах [56] визначено зміст роботи початковоїшколи щодо формування загально-навчальних умінь і навичок: організаційних,загально-мовленнєвих, загально-пізнавальних і контрольно-оцінних. Вониформуються протягом усієї початкової школи, мають міжпредметний характер, атому час для цієї роботи вчитель знаходить на різних уроках, враховуючирозвивальні можливості тієї чи іншої теми.
Чимало вчителів обмежує проблему формування організованості учнятим, що починає урок так званим оргмоментом – перевіркою готовності класу дороботи, протягом уроку часто вдається до зауважень щодо порядку на парті [68,4]. Це спрощений і неефективний підхід, оскільки організованість у навчанні неможна зводити лише до таких зовнішніх виявів. Вона передбачає сукупність умінь,взаємодія яких забезпечує швидке включення молодших школярів у навчання, їхуміння діяти цілеспрямовано, орієнтуватися в часі, попередньо обдумуватипослідовність і способи виконання завдання.
Відповідно до цього в молодших учнів слід формувати такі вміння:
1) організувати своє робоче місце;
2) орієнтуватися в часі і берегти його;
3) планувати свої дії;
4) прагнути до обов'язкового завершення роботи [62, 192].
Якість організованості різна, тому і методика її формування маєбути різноманітною, зокрема роз'яснення, бесіда, переконання, показ, ігровіситуації, змагання, прийоми стимулювання і вправляння дітей у певних діях[18, 58]. У зв'язку зі зниженням віку дітей, які йдуть до школи, формуванняорганізованості шестирічних першокласників потребує від учителя особливоїуваги. Ці діти, як правило, емоційніші, їхня поведінка ситуативно зумовлена,вона дуже залежить від актуальних потреб. Особливо це помітно під час сюжетнихігор, роботи з роздатковим матеріалом, виконання конкретних завдань. Тут дитинапрагне відразу поділитися своїми враженнями, привернути до себе увагу, дістатисхвалення вчителя. Під час проведення фронтальної роботи чимало першокласниківтривалий час не реагує на вказівки вчителя, звернені до класу, і починаєпрацювати лише після особистого звертання.
Великого терпіння і наполегливості потребує формування в шестирічнихучнів умінь розташовувати навчальні речі на парті, вчасно починати ізакінчувати роботу. Оскільки із зовнішньої організованості розпочинаєтьсявнутрішня, розглянемо детальніше організацію робочого місця учня. Зокрема,методисти пропонують ознайомити першокласників з їх партою; навчити відбиратинавчальне приладдя залежно від теми уроку; 3) довести до рівня навичкиправильне розташування кожної речі на поверхні парти; 4) вчити працювати зпідручником, зошитом, роздатковим матеріалом, біля дошки [45, 38].
Правильна організація робочого місця усуває побічні показники, щозаважають дитині зосередитися, сприяє раціональному використанню часу уроку,вихованню акуратності.
Спочатку треба ознайомити дітей із шкільною партою: для чогопризначені та чи інша частина, сидіння, підставка гачок; чим схожа парта настіл і чим відрізняється; як найзручніше сидіти. Потім на різних уроках учительпоказує, які речі мають постійне місце, а які – ні, як слід розташуватинавчальне приладдя. Щотижня доцільно проводити вправляння на швидкість і якістьпідготовки до уроку. «Помічник учителя» проходить між рядами і доповідає: «Миготові до уроку».
Найскладніше готуватися до уроків малювання, праці (якщо немаєкабінету). Тому вчитель разом з учнями відбирає, готує і розкладає на партахвідповідне обладнання, залучає помічників [68, 4].
Обов'язок учителя – ретельно продумати першу зустріч дитини зновим підручником. Наприклад, коли першокласники вперше ознайомлюються зпідручником «Математика», разом з дітьми вчитель розглядає обкладинку, запитує,як вони зрозуміли назву книжки, зміст малюнка. Учні погортали сторінки. Що наних зображено? Найчастіше – цифри, лінії. Чому? Бо книжка допоможе навчитисялічити, розв'язувати приклади, задачі. Це необхідно кожній людині, ким би вонане працювала. Кожного уроку, коли діти починають працювати з підручником,учитель приділяє особливу увагу їх орієнтації в книжці. Ось фрагмент уроку,проведеного в кінці вересня: «Зараз, діти, працюватимемо з підручником.Покладіть його перед собою, знайдіть закладку, перегорніть сторінку вперед. Мипрацюватимемо зі сторінкою зліва. На ній ось таке число, знайдіть (учительпоказує запис на дошці, дає кілька секунд на загальну орієнтацію учнів у змістісторінки). Тепер покажіть пальцем перший малюнок угорі…» [59, 168]. Якщо насторінці чимало об'єктів, учитель керує поглядом дітей за допомогою указки,вчить виділяти певне зображення тобто організовує вибірковість сприймання.Після роботи з підручником учитель стежить, щоб усі діти правильно і вчаснопоклали підручники із закладкою на постійне місце – верхній куточок парти.
На уроках читання особливо ретельно слід домагатись:
1) щоб для знаходження потрібного твору діти не гортали сторінки,а знайшли його назву в змісті, а потім за номером сторінки – у книжці;
2) вміли користуватися підрядковим словником, в якому пояснюютьсяневідомі або маловживані слова з читаного твору;
3) знаходили червоний рядок, абзац, діалог, знали, що означаютьримські цифри [20, 48].
Скажімо, другокласники починають вивчати нову тему «Цікавий світнавколо тебе». Запропонуйте дітям такі корисні вправи: знайди і прочитай назвутеми в змісті книжки; перечитай, які твори належать до цієї теми; знайди назвуказки «Сильніше за силу». На якій сторінці вона надрукована? Знайди, на якійсторінці вміщено оповідання «Яструбинка». Перевірте, чи відрізняють діти абзацвід червоного рядка.
Працюючи з підручниками з української мови, природознавства, учніповинні знати, що виділені в книжці жирним шрифтом слова, визначення слідпрочитати кілька разів, повторюючи пошепки; з'ясувати зміст кожногомалозрозумілого нового слова, позначення.
Перед вивченням віршів напам'ять корисно порадити дітям спочаткувизначити послідовність думок, а потім заучувати стовпчиками, якщо віршвеликий, якщо невеликий – краще прочитати два-три рази весь, а потімвідтворювати. Психологічні досліди показують, що під час дослівногозапам'ятовування раціональніше заучувати текст не відразу, а розподіляти цейпроцес у часі. Наприклад, якщо вдома потрібно вивчити великий вірш, йогопрочитують чотири-п'ять разів після обіду, відтворюють, а потім займаютьсяіншими справами. Увечері – знову читають два-три рази і повторюють, уранцізакріплюють, прочитавши один-два рази [32, 120].
Отже, важливо, щоб діти добре зрозуміли матеріал, повторювалиусвідомлено і розподіляли заучування в часі. Тоді матеріал запам'ятовуєтьсялегше, а вивчене зберігається в пам'яті міцніше й довше.
До організаційних належать уміння учнів орієнтуватися в часі йберегти його, оволодіння яким – одна з головних ознак культури розумової праці[62, 109].
Молодший школяр поступово привчається без відволікань включатися вроботу, працювати в потрібному темпі. В оцінюванні будь-якого завдання бажанозакладати в свідомість першокласника орієнтир: добре справитися з роботою – означаєвиконати її правильно й у відведений час. Кожна дитина має знати резерви свогочасу на уроці (не роздивлятися на всі боки, не перепитувати, довго не вагатися,діяти відразу після вказівки вчителя, тримати в порядку приладдя тощо).
Формування в молодших школярів почуття часу – це складний ітривалий процес, адже час не має наочної форми, він завжди сприймаєтьсясуб'єктивно. Тому про нього говорять: пливе, тягнеться, біжить, летить… Час науроці діти сприймають теж по-різному залежно від того, наскільки їх зацікавлюєзміст, від посильного навантаження, самопочуття.
Навчаючи першокласників орієнтуватися в часі, доцільно розпочинатиз вправ на визначення часу на основі життєвого досвіду. Корисно пропонувати часвід часу розглядати малюнки, на яких зображено дії різної тривалості.Наприклад, воротар ловить м'яч, дівчинка малює хлопчик спить, чоловік дзвонитьу двері, тесля теше дошку. Завдання: назвати дії в порядку збільшення часу наїх виконання [13, 154].
У другому класі (або в кінці першого) дітей бажано ознайомлювати(найкраще на уроках ознайомлення з навколишнім) з тривалістю однієї, трьох,п'яти хвилин за допомогою звичайних і піщаних годинників. Унаочнення часу,спостереження за рухом стрілки і піску для багатьох дітей є відкриттям, щозбагачує їх світосприймання і чуттєвий досвід. Одночасно на різних уроках дітипоступово нагромаджують особистий досвід, що можна виконати за 1, 2, 3 хв.:скільки написати літер, прочитати, вирізати фігурок, які фізичні вправивиконати, скільки зробити кроків, стрибків. Корисні й протилежні вправи:попередня прикидка, що можна встигнути за певний час, і перевірка припущенняпрактичними діями.
Коли вчительку С.М. Лисенкову спитали, який урок можнавважати добрим, вона відповіла: «Урок, на якому на все і на всіх вистачає часу»[62, 188]. З її висновком погоджуються тисячі учителів, для яких звичка берегтичас на уроці є не методичною, а моральною цінністю. Не можна виховати в дітейбережливе ставлення до навчального часу лише закликами і вимогами працюйтешвидко, не відволікайтесь та ін. Потрібні чітка організація кожного видудіяльності уроку, систематичне виконання роботи «на час», стимулювання дітейзаощаджувати свій час на уроці.
Організаційні вміння передбачають і планування учнями навчальноїроботи, яка на уроці може бути самостійною дією і засобом досягнення іншоїмети. Планування являє собою мислительну дію, що передбачає усвідомлення змістута послідовності розумових і практичних дій, потрібних для виконання певноїмети.
На різних уроках є чимало ситуацій, коли молодшим школярампотрібні такі дії:
·          складання плану прочитаного тексту; виконання творчих робіт ізрозвитку мовлення (описування предметів і явищ за спостереженнями, аналогії);
·          планування розв'язування задачі;
·          характеристика природних об'єктів за планом;
·          планування спостережень за розвитком рослин, змінами в природі;
·          планування композиції малюнка;
·          планування виконання саморобки, моделювання різних об'єктів зазразком і власним задумом;
·          планування колективної роботи [50, 157].
Планування неможливе, якщо учневі незрозуміла мета діяльності. Назразках власних міркувань учитель навчає дітей спочатку визначати, для чогопотрібна робота, яка її мета, а потім свідомо вибирати засоби досягнення,порівнювати, як мета впливає на результат. Цю залежність доцільно простежити нарізних завданнях: порівняти умови в розв'язку двох задач, в яких числові даніоднакові, а запитання сформульовано по-різному.
Наприклад. Розібрати одне й те саме слово з різною метою(звуко-літерний аналіз, склад слова, частина мови). Простежити, як змінюєтьсярезультат залежно від мети завдання.
Запланована функція навчального мовлення активно розвивається впроцесі коментування учнями власних дій, коли відбувається випереджальневизначення словом їх послідовності й аналізу виконання. Це виявляється в тому,як учень аналізує наступну роботу: що я зроблю спочатку? Що потім? Чим закінчу?Чи можна передбачити результат роботи? Цей елементарний самоаналіз позитивновпливає на організацію розумових і практичних зусиль дітей, допомагає побачитискладність роботи до її виконання [15, 3].
На багатьох уроках діти працюють з різними видами текстів.Поширеними є завдання скласти план і переказати прочитане. Формуючи ці вміння,деякі вчителі, на жаль, вимагають, щоб діти складали план ще до того, якнавчилися визначати основну думку. Слід пам'ятати, що це складне вміннярозвивається поступово. У другому класі діти вчаться відповідати на запитаннядо прочитаного, и його на частини, за допомогою запитань самостійно передаватизміст, під керівництвом учителя визначати основну думку. Третьокласникинабувають умінь самостійно ділити текст на частини; складати план; стисло тавибірково (уривками) переказувати.
Центральна ланка в складанні плану – вміння визначити основнудумку, яка в художніх творах нерідко глибоко прихована, отже, дітям виділити їїнелегко. Як же привчити молодших школярів визначати основну думку впрочитаному? Дуже поступово, розкладаючи це вміння на ряд простіших. Для цьогопотрібно навчити дітей ставити два основні запитання до тексту: «Про що тут розповідається?»і «Як про це розповідається?» Бажано спрямувати вихованців на виділення трьохосновних думок: що було на початку оповідання, що – потім, чим воно закінчилося[48, 52].
Учителі добре знають, як важко молодшим школярам готувати стислийпереказ прочитаного. Це пояснюється тим, що багатьом легше переказати дослівно,ніж виконати складну аналітичну роботу – адже треба зв'язати в один ланцюгосновну думку кожної частини твору.
Сприяє цьому прийом, що дістав у методиці не зовсім звичну назву, –сортування матеріалу. Мається на увазі, що діти, працюючи над текстом,виконують аналітичні завдання. Наприклад, такі: прочитай і знайди те, що тобінезрозуміло; що тебе вразило; що найбільше сподобалось; про що дізнався вперше,про що знаєш більше, ніж у тексті; подумай, без якого речення уривок буденезрозумілим; які слова в цій частині тексту найважливіші й чому. Отже, замістьбездумного перечитування відбувається читання з аналізом, тому діти сприймаютьтекст не суцільно, а усвідомлюють його елементи, що є необхідною передумовоювиділення основної думки і складання плану.
Як пояснити дітям, що таке основне, істотне? Без істотного предметабо явище не можуть існувати. Це те, що обов'язково йому належить. Так, море – завждинеосяжне й солоне, берізка – білокора, зима – холодна… Отже, кожний об'єкт(слово, речення, задача) має свої певні ознаки, за якими він розпізнається іякі можуть бути обов’язковими для одного об'єкта й необов'язковими для іншого.
Складаючи план, діти також мають усвідомити, що варто не придумуватибудь-яку назву або брати перше-ліпше речення з уривка і вважати його пунктомплану, а насамперед поміркувати, яку думку хотів передати письменник [32].
Якщо узагальнити вимоги до складання плану (між іншим, вони невтрачають свого значення протягом усього періоду навчання), їх буде три:
1) до плану слід вносити тільки основну думку;
2) усі пункти повинні бути тісно пов'язані за змістом;
3) чітке формулювання пунктів.
Планування має бути для учня керівництвом до певної послідовностідій. Тому, якщо план продуманий (або записаний), то слід вчити дітей міркуватиі працювати за ним.
Добрим засобом, який унаочнює об'єктивну потребу в планомірнихдіях, є самостійна робота учнів за технологічними картками на уроках трудовогонавчання [18, 59].
Засобами формування організаційних умінь і навичок можуть бути якзразки власних міркувань учителя, так і пам'ятки, схеми, технологічні картки,плани та ін. Для планування власної діяльності доцільно використовувати пам’ятку[49, 52].
Пам'ятка для планування роботи
1.Визнач метуроботи: що потрібно зробити?
2.Що требапідготувати для виконання роботи?
3.З чого необхіднопочинати роботу?
4.Що робити потім?
5.Як закінчитироботу?
Особливо вчені виділяють серед організаційних умінь і навичоквміння планувати навчальну діяльність. Планування – це мислительна діяльність,що передбачає усвідомлення змісту та послідовності розумових і практичних дій,потрібних для виконання певної мети. Планування конкретної діяльностіпочинається з формулювання мети, завдань, вибору форм, методів, прийомів,засобів праці, його нормування, вибору форм і методів контролю та обліку.
Наведемо приклади ситуацій, коли потрібно планувати:
1клас. Помічатизміни в спостережуваних об'єктах за орієнтирами, вказаними вчителем.
2клас. Дотримуватисяпевної послідовності виконання роботи під керівництвом учителя (з чого почну,що зроблю потім, чим закінчу).
3клас. Підкерівництвом учителя визначати мету роботи і план її виконання.
4клас. Плануватироботу на день [42, 49–50].
На формування організаційних умінь і навичок у початкових класахне виділяються спеціальні заняття, тому цю роботу можна проводити на уроках зрізних предметів, використовуючи можливості програмового та позапрограмовогонавчального матеріалу.
Отже, формування організаційних умінь і навичок у молодшихшколярів у навчанні можна реалізувати через таку послідовність цілей:формування вмінь працювати за зразком і вказівками вчителя, таблицями; навчанняпрацювати з коментуванням своїх дій; формування вмінь самостійно застосовуватиправило; формування пізнавальної самостійності, тобто такої, яка передбачаєсамостійне ознайомлення з новим матеріалом і подальше його опрацювання. Щоб сформуватиорганізаційні уміння і навички, ставлять за мету виховувати спостережливість,уважність, виробляти звички до планування своїх дій, самостійного контролюпроміжних і кінцевих результатів. Доцільно час від часу ставити на деякихуроках як розвивальну мету формування вміння запам'ятовувати, організовуватисвоє робоче місце, берегти час.
 
1.3 Стан даної проблеми вмасовому педагогічному досвіді
Зметою вивчення питання формування організаційних умінь і навичок у молодших школярівумасовому педагогічному досвіді нами проведено спостереження уроків, анкетуваннявчителів початкових класів, проаналізовано нормативні документи, навчальніпосібники для вчителів, журнальні публікації.
Упрограмах для початкових класів [56] виділено розділ «Загально – навчальні уміння інавички», у структурі якого виділяється група організаційних навичок і умінь.Зміст цього розділу служить основою для виділення умінь і навичок в учнівпланувати та організовувати власну діяльність. У таблиці параграфу І.1дослідження подано зміст програмових вимог до формування організаційних умінь інавичок у молодших школярів.
Слідвідмітити, що у програмах з навчальних дисциплін перелік конкретнихорганізаційних умінь, притаманний тому чи іншому предмету, відсутній. Унавчальних програмах з усіх інших предметів присутнє лише загальне посилання нанеобхідність формування таких навичок і вмінь.
Уході педагогічної практики нами відвідано 36 уроків у вчителів початковихкласів та проаналізовано їх з точки зору формування організаційних умінь і навичокв учнів. Результати аналізу дають можливість констатувати, що певнаробота щодо формування даних навичок і вмінь на уроках проводиться; вчителівикористовують вправи на планування і алгоритмізацію дій, використовуютьвідповідні ігрові ситуації, цікаві завдання та ін. Проте ця робота проводитьсяепізодично, не має систематичного спрямування. Учителі не озброюють молодшихшколярів спеціальними прийомами планування своєї діяльності, рідковикористовують різні опорні схеми, таблиці при вивченні навчального матеріалу.
Намипроведено анкетне опитування вчителів початкових класів. Результатианкетного опитування вчителів початкових класів показали, що більшість учителів(88%) правильно орієнтуються у визначенні поняття «формування організаційнихумінь і навичок» та необхідності їх формування. Щодо відповіді назапитання анкети «Які Ви використовуєте способи формування організаційнихумінь і навичок?», то 70% вчителів назвали планування їх діяльності, 20% – схеми,таблиці, алгоритми, 10% – прямі вказівки вчителя щодо наступних дій учнів. Щодохарактеру вправ, які вчителі використовують з метою формування організаційнихумінь і навичок, то вчителі віддали перевагу вправам з підручником та прописаниму них алгоритмам дій (60%). Відносно запитання «Як Ви формуєте в учніворганізаційні уміння і навички?», то вчителі не змогли назвати конкретнихцілеспрямованих вправ і стверджували, що це відбувається в загальному на уроціпри виконанні навчальних завдань.
Аналізнавчальних посібників [3; 7; 9; 20; 58; 63 та ін.] для вчителів початковихкласів показав, що їх автори в основному звертають увагу на формуванняорганізаційних умінь і навичок. Це, зокрема, вправи на планування наступнихдій, пам’ятки, алгоритми дій і т. ін. Проте у даних навчальних посібникахнедостатньо розкриті методичні особливості роботи над формуванняморганізаційних умінь і навичок в учнів.
Нами проаналізовано передовий педагогічний досвід роботи вчителі зданої проблеми. Заслуговує на увагу досвід роботи вчителя А.Г. Процюк [20, 31](Мізоцька середня школа Рівненської обл.), яка у другому класі на уроці читаннятак організувала вивчення напам'ять вірша Б. Чалого «Осінь настає…». Колиі кілька разів з різною метою перечитали вірш, учителька запропонувала хоромйого відтворити, у разі потреби заглядаючи в підручник. Потім підручникизакрили і відтворювали вірш за наочною опорою. Зокрема, на дошці учні помічаютьзоровий ряд малюнків-символів що позначають наступні предмети: ялинка,усміхнене сонечко, листочок молочаю, листочок клена, журавлиний клин, сірахмарина.
Стежачи за указкою вчителя, діти виразно читають вірш:
Ніби притомилось сонечко привітне,
У траві пожовклій молочайне квітне…
Облетіло літо листячкоміз клена,
Лиш ялинка в лісісонячно-зелена.
Журавлі курличуть:«Летимо у вирій!»
Пропливає осінь нахмаринці сірій.
ВчителькаЗемлянської ЗОШ Л.Д. Марушій [43, 4] (Запорізька обл.) стверджує, що складанняплану прочитаного тісно пов’язане з умінням встановлювати послідовність подійта виділяти головну думку твору. Щоб сформувати у другокласників узагальненийпідхід до з’ясування структури тексту (відношення «спочатку – потім»), вонарадить звернути увагу учнів на такі взаємопов’язані моменти: про що йде мова напочатку оповідання; що було потім; чим закінчується твір.
Дляпереказів, пов’язаних з перебудовою тексту, вчителька пропонує такі завдання: «Складисвою кінцівку (зачин) твору; склади діалог на основі прочитаної розповіді;перекажи твір від імені автора (дійової особи); склади оповідання (розповідь)за аналогією (чи протиставленням) до прочитаного; склади оповідання звикористанням діалогів (без них); розкажи, які події могли б передувати зображеним».
Длякерівництва самостійною роботою з підручником вчителька О.М.Лівшій [2, 28] (СШ №12 м.Донецька) пропонуємо такий алгоритм.
Щобправильно виконати самостійну роботу, потрібно:
1)  Підготуватися донеї: подумати, чого я буду навчатися, виконуючи самостійну роботу, і щопотрібно знати та вміти, щоб її виконати.
2)  Виконати роботу.
3)  Перевіритивиконане.
Даний алгоритм дітизасвоюють колективно, з детальним роз’ясненням дій, які включає кожен пунктпам’ятки.
Вчитель Дрогочанської ЗОШ Р.К. Довгалюк [68, 4](Дніпропетровська обл.) з першого класу привчає дітей працювати з книжкою,показує їм, як списувати з підручника, з дошки, як перевіряти за зразком,пропонує пояснити порядок виконання вправи. Часто він ставить запитання: «Як працюватимешнад вправою? Що робитимеш спочатку, а що потім? Як списуватимеш,перевірятимеш?» У таких умовах дітям легше побачити складність у роботі ще допочатку її виконання.
Вчитель називає деякі види завдань на уроках мови, що сприяютьрозвитку організаційних умінь і навичок: розпізнавання орфограм на певнеправило, знаходження розбіжностей у звучанні й написанні слів, пропуск учнямипід час диктовки місця в слові, якщо є сумнів щодо його правопису, попереднєвизначення труднощів написання, коментоване письмо, виправлення власних помилокза орієнтиром учителя, взаємоперевірка.
Заслуговує на увагузастосований у Павлиській школі В.О. Сухомлинським [62, 59] досвідформування уважності і спостережливості, що виявляється у таких вправах ізавданнях:
1. Чутливе вухо – уміти точно відтворювати на слух,правильно почути вимовлене, охарактеризувати невідоме за його звучанням,правильно висловлюватися, виділяти в мовленні вчителя нове, незвичайне – усе ценеповний перелік ситуацій, коли дитині треба слухати вибірково й зосереджено.Чутливим має бути вухо дитини до звуків природи, до звуків найближчого оточенняі мовлення.
Радимо привчати школярів насамперед прислухатися й розрізнятинайхарактерніші звуки природи. Скажімо, під час осінньої прогулянки пропонуємопослухати, як «співає» на вітрі тоненька берізка, тріпочуть листочки тополі,якимось металевим шерхотом озивається дуб…
Сонячним весняним днем слухаємо з учнями пісню струмочка. Якщо вінбіжить з гірки, чути веселу швидку пісню, а на рівному місці пісня струмочкастає спокійною й тихою. Чи прислухалися ваші учні до різноманітних звуківлітнього й осіннього дощу, грайливого вітерця і пронизливого вітрюгана, шелестувеликого кукурудзяного поля і дзвону липневої спеки, до гудіння стовбурависокої сосни? Чи доводилося вам разом з дітьми стояти в лісі із заплющенимиочима і «слухати» тишу?
Усе це море звуків незамінне для емоційної забарвленості дитячоїдумки, уяви, мовлення. А в класі хіба немає можливостей для розрізнення учняминайхарактерніших звуків оточення? Ось приклад. Учитель говорить: «Діти,заплющить очі, зараз я зроблю відому вам дію, а ви здогадайтеся за звуком, щоце». Можна, наприклад, писати крейдою, розгорнути рулон із таблицею, відкритишухлядку тощо.
На уроках фізичного виховання чи математики діти із заплющенимиочима в грі-змаганні визначають напрям руху за певним звуком. Де б'є м'яч:зліва, справа, спереду чи позаду? Куди пішов учень: до дверей чи до столу? Зякого ряду учениця пішла до дошки? До якої парти підійшов учитель? Скільки вінзробив кроків? Звідки чути дзвіночок?
Корисне й цікаве для дітей тренування слухової чутливості впроцесі ігор на розрізнювання звуків («Злови звук», «Який звук заблукав?»),імітацію («Чарівне дзеркальце», «Відлуння»), створення звукового мережива(«Заспіваємо ляльці колискову: «Ааа-а…»).
Наприклад, учителі-методисти А.А. Огійчук [17, 72] (середня школа №11 м.Сміли) і В.Н. Синиця [68, 4] (середня школа №15 м. Чернігова) нерідкопропонують на уроках читання знайти рядки, які можна заспівати, вдомаспробувати придумати мелодію до поезії. Якщо вірш треба завчити напам'ять,учитель спочатку сам, а за ним діти по-різному проспівають рядки; нерідко учніцих класів пишуть на уроках розвитку мовлення твір «Що я почув у музиці».
Для тренування слухової пам'яті в третіх-четвертих класах кориснимє диктант-гра «Будь точним» Його методика: учитель читає ланцюжок із 2–3 слів івимовляє його лише раз, потім робить паузу, під час якої діти записують те, щозапам'ятали. Кількість слів поступово нарощується до 10–12, змінюється іпринцип добору слів. За умов систематичної роботи цей підхід тренує не тількислухову пам'ять, а й увагу і швидкість письма.
2. Гостре спостережливе око. На уроках на учнів дієбагато подразників. Залежно від спрямованості уваги, уміння зосередитисяцентром уваги стає той чи інший предмет. Найважливіша умова виразного зоровогосприймання – уміння виділити предмет на загальному фоні на основі чіткогорозпізнавання контуру. Цьому сприяють різні види завдань.
1) Знаходження добре відомих предметів в умовах, що відволікають.Приклад завдань для індивідуальної і колективної роботи:
а) скільки предметів зображено на кожному малюнку?
/>
б) розпізнавання предмета за істотними ознаками контуру:
/>
в) знаходження однакових предметів зоровим зіставленням їх форми –розташуванням, розміром, кольором.
/>
Скільки однакових фігур на двох малюнках?

2) Вибір маршруту на основі зорового зіставлення різних напрямівруху.
/>
Яка дорога приведе ведмедика до дому?
/>
Якою дорогою дівчинці найшвидше дібратися додому?
/>
Де живе зайчик, а де – білочка? Якою дорогою вони бігли?
Яким способом найшвидше можна знайти відповідь? Чому?

4)        Пошук виходу з лабіринтів.
/>
Покажіть лінією шлях, яким кішка може вибратися з лабіринту.
4) Тренування зорової пам'яті відтворенням образу сприйнятогооб'єкта:
а) ігрові завдання типу «Що змінилось?». Їх можна використовуватина різних уроках, причому до одного набору предметів чи окремого об'єктаставити запитання, що потребують дедалі гострішого сприймання. Наприклад, накрилі дошки 6–7 малюнків овочів і фруктів. Після короткочасного розглядувчитель непомітно для класу додає ще один малюнок. Цю зміну учням визначитинайлегше. А потім зміни ускладнюються: замість жовтого яблука з'являєтьсячервоне, фрукти, що були зверху, пересуваються вниз, змінюється їхвзаєморозташування;
б) гра «Фотограф». Через невеликий отвір у картонній планці кожнадитина уважно вдивляється в якийсь куточок лісу, шкільного двору тощо. Те, щоїй вдається помітити, вона потім відтворює в словесному опису чи малюнку;
в) гра-вправа «Що я помітив, йдучи до школи?» на спостережливістьі подальше відтворювання;
г) складання такого самого візерунка з пам'яті; відтвореннярозташування фігур;
д) вправи на розрізнювання кольорів та їх відтінків в ускладненихумовах сприймання.
3. Умілі руки. В.О. Сухомлинський [62, 189]підкреслював, що розвиток дитини – у кінчиках її пальців. Отже, щоб працяприносила дітям задоволення, їхні руки мають бути вправними, натренованими вшвидкому, точному, координованому виконанні багатьох рухів, що потрібні врізних навчальних діях.
З досвіду передових учителів, які спеціально тренують дитячу руку,радимо якомога ширше застосовувати такі види завдань:
а) різноманітні графічні диктанти, які проводять на урокахматематики, малювання, письма. Крім м'язів пальців, тренуються довільна увага,зосередженість, орієнтація в просторі. Добре, щоб графічний диктант набув востаточному підсумку вид привабливого для дітей візерунка, орнаменту тощо;
б) вправи на розфарбовування, домальовування, штриховку,доповнення, з'єднування. (Якщо школа передплачує дитячі журнали, то виконувативправи можна на їх основі та в книжках «Розфарбуй».);
в) «сліпе» ліплення – дитина із заплющеними очима ліпить зазразком;
г) складання індивідуально або в групі композицій з різноманітнихприродних та інших матеріалів;
д) ігри з «Чарівним мішечком», мета яких – розпізнавання відомихпредметів навпомацки;
е) ігри-змагання на швидкість зав'язування і розв'язування вузлівіз товстих різноколірних шнурів;
є) виконання ігрових завдань, що потребують узгоджених дій правоїі лівої рук, узгоджених дій у роботі в парі;
ж) ігрові форми фізкультурних хвилинок на уроках: впізнаваннязадуманого через рухи («що ми бачили – не скажемо, подивіться – ми покажемо»);
з) гра «Безпомилкова дія» – вправляння в точності, виразностірухів (з музичним супроводом, без нього, сфантазованих на задану тему).
Зміст навчального матеріалу з української мови також можнавикористовувати для формування вміння планувати навчальну діяльність. Цьому,зокрема, сприяють такі завдання до вправ:
1)  скласти розповідь за поданим планом;
2)  скласти розповідь за малюнком;
3)  перебудувати речення і записати текст за планом;
4)  скласти опис за планом;
5)  поділити текст на абзаци за планом та ін.
Наприклад, до вправи з української мови пропонується план:
1.  Де і як ти відпочивав?
2.  Як допомагав батькам?
3.  Які книжки прочитав?
4.  Як готувався до школи?
Він має допомогти школярам розповісти про те, як вони провелилітні канікули.
Працюючи над формуванням цього вміння, вчителеві доцільноздійснювати індивідуалізацію цієї роботи. Зокрема, при виконанні вправи длясильних учнів учитель може дати завдання, подане у підручнику:
1.Розглянь малюнки.
2.Склади за малюнками розповідь. Дай їй назву.Вживай у розповіді слова: Юрко, Івась, Катруся, діти, вони, друзі. Незабудь про складові частини тексту.
Учитель може нагадати учням, що текст складається із зачину,основної частини, кінцівки.
Для середніх учнів учителеві доцільно дати таку пам'ятку:
I. З чого почну?
1.Розгляну малюнок.
2.Використаю дляскладання розповіді рекомендовані слова: Юрко, Івась, Катруся, діти, вони,друзі.
II. Що потім?
1.Напишу зачинтексту – початок розповіді.
2.Напишу основнучастину (див. другий малюнок).
III. Чим закінчу?
Напишу кінцівку.
Для слабших учнів учитель більше деталізує зміст допомоги.
Формуванню організаційних умінь і навичок сприяє і робота зазразком і над зразком, у процесі якої діти певною мірою оволодівають мислительнимприйомом, наслідуючи способи міркування вчителя та товаришів [32]. Треба, щобучні неодноразово мали можливість як думає вголос учитель («Слухайте, як яміркую…»), аналізували спосіб досягнення результату («Щоб знайти відповідь, яробив так»), розпізнавали навчальні задачі, де можна застосувати відомий зразокміркування («Так йти, мислити можна ще тоді, коли…»), шукали різні варіантиформулювання однієї думки, тобто розмірковували над думкою», (здійснювалирефлекторно) висловлювались за аналогією. На цьому етапі ефективним є засвоєнняособу дії у парі, в процесі діалогу, з опорою на схему і зразок.
Таким чином, проблема формування організаційних умінь і навичок ушколярів займає важливе місце у практиці роботи вчителів початкових класів.Проте результативність цього процесу продовжує бути низькою, переважно черезфрагментарність використовуваних форм, методів і засобів формуванняорганізованості. Тому дана проблема потребує експериментального обґрунтування.


2.Дослідно-експериментальна перевірка ефективності формування організаційних уміньі навичок
 
2.1Методика експериментального дослідження
Наоснові аналізу психолого-педагогічної та методичної літератури, а також власнихспостережень за навчально-виховним процесом у початковій школі нами виявлено, щоформування організаційних умінь і навичок в учнів перебуває на неналежномурівні. З метою забезпечення формування загально-навчальних умінь і навичок вучнівнами розробленоі впроваджено у педагогічну практику початкової ланки загальної освітиудосконалену методику формування організаційних умінь і навичок в учнів, атакож перевірено її ефективність.
Формувальний експериментми організовували на базі навчальних предметів математика і «Я і Україна» у 3класі, зокрема при вивченні тем «Множення і ділення в межах 1000» та «Живаприрода».
Навчальнадіяльність учнів у процесі вивчення курсів «Я і Україна» та математики маєзначні можливості для формування в учнів організаційних умінь і навичок.Покажемо це на окремих прикладах з уроків математики.
Тема уроку. Діленняна 1. Ділення рівних частин. Розв’язування задач на різницеве порівняння двохчасток.
Задача 763.Перший муляр уклав за 6 хв 54 цеглини. Другий муляр 35 цеглин уклав за 5 хв. Наскільки менше цеглин укладав другий муляр за хвилину?
/>

Планрозв’язування
1) Скільки цеглинукладав перший муляр за 1 хв?
2) Скільки цеглинукладав другий муляр за 1 хв?
3) Наскільки менше цеглин…?
Учитель. Чиправильно складений план розв’язування задачі?
Тема уроку. Множеннячисел 10 і 100. Задача, обернена до задачі на суму двох добутків (розв’язуванняза даним планом).
Задача782.Склади і розв’яжи задачу за даними таблиці.Кролі Маса одного Кількість Загальна кроля кролів маса
Сірі
Чорні
3 кг
?
6
4 } 26 кг
Планрозв’язування
1)  Яка маса 6 сірихкролів?
2)  Яка маса 4 чорнихкролів?
3)  Яка маса одногочорного кроля?
Учитель з учнямиколективно аналізують задачу і складають план розв’язування. Порівнюють його ізпланом у підручнику.
Тема уроку. Діленнячисла на добуток. Задачі з пропорційними величинами.
Задача817. На З дні 6 вівцям дають 36 кг сіна. Скільки сіна дають 1 вівці на день?
Розв’язання
1)36: 6 = 6 (кг)
2)6: 3 = 2 (кг)
Відповідь: 2 кг.
Учитель.Поясни, про що дізнаємося кожною дією (записати план розв’язання).
Темауроку. Ділення виду 80: 20, 600: 300, 6000: 30. Складені задачі напорівняння.
Задача829. У квітниковий магазин завезли 100 гладіолусів. П’яту частину квітівстановили білі гладіолуси, а решту – червоні. Скільки червоних гладіолусівзавезли в магазин?
Для роботи над задачею використати «Пам’ятку для плануванняроботи над розв’язуванням складеної задачі»:
1.        Перечитай умову задачі.
2.        Зроби малюнок або схему до задачі.
3.        З’ясуй, яких даних не вистачає, щоб знайти відповідь.
4.        Спочатку знайди…
5.        Потім…
6.        Запиши відповідь.
Темауроку. Ділення суми на число. Розв’язування задач двома способами.
Задача902. 18 синіх і 12 жовтих слив батько поділив порівну між трьомасинами. Скільки слив одержав кожний син? (Розв'яжи задачу двома способами заподаними планами.)
1-йспосіб
1)Скільки всього було слив?
2)Скільки слив одержав кожний син?
2-й спосіб
1)Скільки синіх слив одержав кожний син?
2)Скільки жовтих слив одержав кожний син?
3)Скільки всього слив одержав кожний син?
Темауроку. Ділення двоцифрового числа на одноцифрове виду 72: 3. Задача,пов’язана з одиничною нормою. Складання задачі за даним виразом.
Учитель.Розказати план розв’язування задачі №918.
Задача918. Дуб вбирає 8 відер води щодня, осика – 42 відра за тиждень.Скільки відер води вбирають дуб і осика разом за 5 днів?
Учитель.Назвати послідовність розв’язування прикладів: 64: 2, 48: 4, 99: 3.
Учитель.Пояснитиза даним записом спосіб ділення.
72: 3 = 50: 2 == (60 + 12): 3 = = 60: 3 + 12: 3 = = 20 + 4 = 24
= (40 + 10): 2 == = 20 + 5 = 25

Темауроку. Ділення двоцифрових чисел на одноцифрове способом розкладання назручні доданки. Задача, обернена до задачі на знаходження суми двох добутків.Знаходження частки чисел.
Учитель. Розкладипо-різному числа на зручні доданки і виконай ділення. Використай зразок.
З р аз о к. 84: 6 = (60 + 24): 6 = 10 + 4 = 14 84: 6 = (48 + 36): 6 = 8 + 6 = 14
72: 4; 60:5; 96: 6; 48: 4.
Учитель.Скласти план розв’язування задачі №931 і порівняти його із даним планом.
Задача931.У магазин привезли 3 сувої шовку, по 18 м у кожному, і 2однакових сувої сатину. Разом шовку і сатину привезли 104 м. Скількиметрів сатину в одному сувої?
Планрозв’язування
1)Скільки привезли метрів шовку?
2)Скільки привезли метрів сатину?
3)Скільки метрів сатину в одному сувої?
Темауроку. Перевірка множення діленням. Складання задач за даним виразом.Задача, обернена на знаходження суми двох добутків.
Учитель.Поясни, як будеш множити числа:
3 • 19; 96:3; 2 • 39 – 19; 29 • 2; 72: 4;
(54 + 36):6; 9 • 2 + 7; 63: 7 + 2.
(При множенніодноцифрового числа на двоцифрове можна спочатку двоцифрове розкласти надесятки й одиниці, а потім одноцифрове число помножити окремо на десятки таодиниці і результати додати.
Щобподілити суму на число, можна поділити на це число кожний доданок і знайденічастки додати).
Темауроку. Ділення двоцифрового числа на одноцифрове. Задачі на три дії(порівняння двох часток).
Учитель.Поясни,про що дізналися кожною дією.
Задача977.Токар виготовив 100 деталей. Перші 3 год він робив по 12 деталей за годину, апотім почав виготовляти по 16 деталей за годину. Скільки годин токар виготовлявпо 16 деталей?
Розв’язання
1) 12• 3 = 36 (д.)
2)100 – 36 = 64 (д.)
3) 64:16 = 4(год)
Відповідь:4 год.
Значні можливості для формування вміння планувати навчальнудіяльність містять уроки інтегрованого курсу «Я і Україна». У ході вивченнязмісту навчального матеріалу даного курсу учні ведуть спостереження:
І. За змінами у неживій природі.
1.        За змінами висоти сонця на небозводі (вимірювання довжини тіні відгномона, встановлення взаємозв’язку між висотою Сонця і тривалістю дня; міжвисотою Сонця і температурою повітря).
2.        Спостереження за вітром (сила вітру: слабкий, помірний, сильний; напрямвітру, зміна температури в залежності від напрямку вітру).
3.        Спостереження за хмарністю неба (встановлення взаємозалежності міжхмарністю неба і опадами).
4.        Спостереження за водоймами.
ІІ. За змінами у живій природі.
1.  Спостереження зарослинами (листопадом, набубнявінням бруньок, їх розпусканням, цвітінням,дозріванням плодів тощо).
2.  Спостереження затваринами (зникнення комах, відлітанням птахів у теплі краї, поява комах,повернення з вирію птахів, гніздування птахів та ін.).
ІІІ. За працею людей (які види робіт виконують люди, яківикористовують знаряддя праці, як змінюється об’єкт праці).
Щоб вміти вести спостереження, діти повинні оволодіти певнимиприйомами спостереження. З цією метою вчитель повинен спочатку дати учням детальнийплан спостереження, за яким характеризуватиметься компонент, який вивчається,щоб учень мав змогу розглядати його в певній послідовності, охопитинайістотніші ознаки, встановити взаємозв’язок та взаємозалежність об’єкта і навколишньогосередовища.
Наведемо окремі фрагменти уроків з теми «Жива пророда».
Тема уроку. Будоварослин. Рослини – живі організми.
Практичне завдання.Розглянь рослини на малюнку (с. 108) у такій послідовності: 1) корінь; 2)стебло; 3) листки; 4) квіти; 5) плоди з насінням.
Завдання. Розкажи пропослідовність дихання рослин за малюнком на С. 110.
/>
Тема уроку. Дерева,кущі, трав’яниста рослинність.
Завдання. За даною схемоюназвіть представників кожної групи.

/>
Завдання. Дану схемудоповніть прикладами листяних і хвойних рослин
/>
 
Завдання. Доповніть данусхему представниками кожної групи рослин.
/>
 
Тема уроку. Розмноженняквіткових рослин.
 
/>
Завдання. За даниммалюнком розкажи про послідовність вирощування квасолі.

Дослід.
1.        Проросле насіння висій у багатий на поживні речовини ґрунт, але врізні посудини. Наприклад, у дерев'яні ящички або пластмасові склянки.
2.        Одну з них постав на світло, в тепле місце, поливай і розпушуйґрунт. У цьому досліді для росту і розвитку рослин є всі необхідні умови:поживні речовини, світло, тепло, вода, повітря. Другу – закрий від світлачорним папером. Третю – постав у холодне місце. Четверту – не поливай. П'яту –накрий банкою, щоб не потрапляло повітря.
3.        Проросле насіння висій у прожарений промитий пісок, у якому немаєпоживних речовин. Постав на світло, в тепле місце, поливай і розпушуй ґрунт.
Спостерігайі записуй у такій послідовності:
1) колипоказалися проростки в кожній посудині?
2) Колина рослинах з'явилися листки?
3) Якийколір мають листки?
4) Якарослина найкраще росте і розвивається?
Наведені прикладиілюструють способи формування організаційних умінь і навичок у ході вивченнянаведених тем.
 
2.2 Аналіз результатівекспериментального дослідження
У процесі експериментального дослідження проводилися контрольнізаміри рівня навчальних досягнень учнів.
Для визначення впливу експериментальної методики навчання на рівеньнавчальних досягнень учнів 3 класів були запропоновані такі завдання з математики.
1. Вмагазин завезли 86 кг лимонів у ящиках по 6 кг і 8 кг. По 6 кг було 5 ящиків. Скільки завезли ящиків по 8 кг лимонів?
2. 60:12, 548 – 329, 84: 3, 54: (3 + 6) + 18, 480: 6,
257 +699, 17 – 4, 54: 6 – 5 • 0.
3. Зприкладу З • 24 = 72 склади 2 приклади на ділення.
Таблиця2. Результати виконання завдань з теми «Множення і ділення в межах 1000» (математика, 3клас)Класи Рівні навчальних досягнень учнів (у%) Високий Достатній Середній Початковий Експериментальний 13 54 33 – Контрольний 8 37 49 6
Данітаблиці 2 показують, що в експериментальному класі на високий рівень виконалона 5% учнів більше, ніж у контрольному. В експериментальному класі кількістьучнів, що виконали завдання на достатній рівень становить 54%, що на 17%більше, ніж у контрольному класі, а на середній рівень в експериментальномукласі виконали завдання на 16% учнів менше, ніж у контрольному. Таким чином, векспериментальному класі значно краще виконали завдання, ніж у контрольномукласі.
Для визначення впливу експериментальної методики навчання на якістьзнань, умінь і навичок учням 3 класів були запропоновані такі завдання з курсу «Яі Україна» по темі «Жива природа».
1.Дятел – це:
а) звір; б)риба; в) птах.
2. Довсеїдних тварин належить:
а) борсук; б)лось; в) щука.
3.Народжуючи малят живими, розмножуються:
а) земноводні; б)звірі; в) птахи.
4.Підкресли назви риб.
Рак,щука, коник, лось, окунь, короп, акула, сорока, лин, карась, сонечко.
5.Склади ланцюг живлення між диким кабаном, вовком і дубом.

/>
6.Доповни речення.
Більшістьптахів у період розмноження будують ________,
у яківідкладають ________. Щоб вони не охолоджувалися, птахи їх ______ ______. Черезпевний час вилуплюються
__________,яких батьки _________________.
7.Яку користь приносять людям звірі?
8. Якхижі птахи пристосувалися до здобування корму? Наведи приклади.
9.Закресли «зайву» тварину. Поясни свій вибір.
/> />
10. Доведи, щотварин потрібно охороняти.
Результати виконання цих завдань представлені на діаграмі 1.
 
Діаграма 1. Результати виконання завдань з курсу «Я і Україна» потемі «Жива природа»
/>

Яквидно із діаграми 1, успішніше справилися із завданнями учні експериментальногокласу, ніж контрольного. На високий рівень у експериментальному класі виконализавдання 20% учнів, що на 8% більше, ніж у контрольному. Кількість учнів, щовиконали завдання на достатній рівень, у експериментальному класі становить 65%,а у контрольному – 50%. У контрольному класі третина учнів виконали завдання насередній рівень і 5% на початковий, а в експериментальному відповідно 15%, а напочатковий рівень – жоден учень.
Таким чином, результати експериментального дослідження підтвердилиправильність гіпотези нашого дослідження, що якщо в процесі навчаннявикористовувати різні шляхи та засоби розвитку організаційних умінь і навичок,то рівень навчальних досягнень учнів значно підвищиться.


Висновки
Отже, проблема формування уміння вчитися обумовлена зростаннямпотоку інформації, швидкою зміною та необхідністю сучасної людини оперативноопрацьовувати її. Уміння вчитися виробляється в практиці навчальної діяльностіучнів, уміло керованої вчителем. В таких умовах перед педагогами постаєзавдання зосереджувати увагу учнів на засвоєнні часто не пов'язаних між собоюфактів, на самостійному відборі інформації, критичному її осмисленні та іншихскладових.
У молодших школярів уміння вчитися формується шляхом оволодінняорганізаційними, загально-мовленнєвими, загально-пізнавальними іконтрольно-оцінними уміннями й навичками. Освітніми результатами початковоїшколи є повноцінні читацькі, мовленнєві, обчислювальні уміння і навички,узагальнені знання про реальний світ у його зв'язках і залежностях, розвиненісенсорні уміння, мислення, уява, пам'ять, здатність до творчого самовираження,особистісно ціннісного ставлення до праці, мистецтва, здоров'я, уміннявиконувати творчі завдання.
Успішність навчання учнів значною мірою визначається рівнемоволодіння загально-навчальними вміннями і навичками. До їх складу входять:організаційні (опанування школярами раціональних способів організації свогонавчання); загально-пізнавальні (уміння спостерігати, розмірковувати,запам'ятовувати й відтворювати матеріал); загально-мовленнєві (основні елементикультури слухання і мовлення); контрольно-оцінні (засвоєння учнями способівперевірки та самоперевірки, оцінювання одержаних результатів). Ці види загально-навчальнихумінь і навичок функціонують у системі міжпредметних зв'язків безперервнопротягом усього періоду початкового навчання.
Формування організованості як якості особистості та навчальногоуміння передбачає сукупність умінь, взаємодія яких забезпечує швидке включеннямолодших школярів у навчання, їх уміння діяти цілеспрямовано, орієнтуватися в часі,попередньо обдумувати послідовність і способи виконання завдання. Відповідно доцього в молодших учнів слід формувати вміння організувати своє робоче місце,орієнтуватися в часі і берегти його, планувати свої дії, а також прагнути дообов'язкового завершення роботи.
Методика формування організованості містить такі форми і мтодироботи, як роз'яснення, бесіда, переконання, показ, ігрові ситуації, змагання,прийоми стимулювання і вправляння дітей у певних діях. Особливо виділяють середорганізаційних умінь і навичок вміння планувати навчальну діяльність. Плануванняконкретної діяльності починається з формулювання мети, завдань, вибору форм,методів, прийомів, засобів праці, його нормування, вибору форм і методівконтролю та обліку.
Формування організаційних умінь і навичок у молодших школярів у навчанні можнареалізувати через таку послідовність цілей: формування вмінь працювати зазразком і вказівками вчителя, таблицями; навчання працювати з коментуваннямсвоїх дій; формування вмінь самостійно застосовувати правило; формуванняпізнавальної самостійності, тобто такої, яка передбачає самостійне ознайомленняз новим матеріалом і подальше його опрацювання. Щоб сформувати організаційніуміння і навички, ставлять за мету виховувати спостережливість, уважність,виробляти звички до планування своїх дій, самостійного контролю проміжних ікінцевих результатів. Доцільно час від часу ставити на деяких уроках якрозвивальну мету формування вміння запам'ятовувати, організовувати своє робочемісце, берегти час.
Зметою вивчення питання формування організаційних умінь і навичок у молодших школярівумасовому педагогічному досвіді нами проведено спостереження уроків, анкетуваннявчителів початкових класів, проаналізовано нормативні документи, навчальніпосібники для вчителів, журнальні публікації. Слід відмітити, що упрограмах з навчальних дисциплін перелік конкретних організаційних умінь,притаманний тому чи іншому предмету, відсутній. У навчальних програмах з усіхінших предметів присутнє лише загальне посилання на необхідність формуваннятаких навичок і вмінь.
Проблема формування організаційних умінь і навичок у школярівзаймає важливе місце у практиці роботи вчителів початкових класів. Проте ця роботапроводиться епізодично, не має систематичного спрямування. Учителі не озброюютьмолодших школярів спеціальними прийомами планування своєї діяльності, рідковикористовують різні опорні схеми, таблиці при вивченні навчального матеріалу.Тому результативністьцього процесу продовжує бути низькою, переважно через фрагментарністьвикористовуваних форм, методів і засобів формування організованості проводитьсяпевна роботащодо формування даних навичок і вмінь на уроках.
Зметою забезпечення формування загально-навчальних умінь і навичок в учнів нами розроблено івпроваджено у педагогічну практику початкової ланки загальної освіти удосконаленуметодику формування організаційних умінь і навичок в учнів, а також перевіреноїї ефективність. Формувальний експеримент ми організовували на базі навчальнихкурсів «Я і Україна» та математика у 3 класі. У процесіекспериментального дослідження проводилися контрольні заміри рівня навчальнихдосягнень учнів.
Результати експериментального дослідження підтвердили правильністьгіпотези нашого дослідження. Отже, якщо в процесі навчання використовуватирізні шляхи та засоби розвитку організаційних умінь і навичок, то рівеньнавчальних досягнень молодших школярів значно підвищиться.
 

Списоквикористаної літератури
 
1.   Алексюк А.М.Загальні методи навчання в школі. – К.: Радянська школа, 1981. – 224 с.
2.    Бабанский Ю.К. Оптимизацияпроцесса обучения: Общедидактический аспект. – М.: Педагогика, 1977. – 314 с.
3.    Байбара Н.П. Методикавикладання природознавства у початкових класах. – К.: Освіта, 2001. – 424 с.
4.    Бантова М.О. Методикавикладання математики в початкових класах. – К.: Вища школа, 1982. – 288 с.
5.   Бєшков А.О.Підвищення самостійності учнів на практичних заняттях // Рідна школа. – 1991.– №2. – С. 43–47.
6.   Бібік Н.М., Коваль Н.С.Я і Україна // Початкова школа. – 2001. – №7. – С. 20–22.
7. Біда О.А. Природознавствоі сільськогосподарська праця: Методика викладання. – Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун»,2000. – 400 с.
8.    Богданович М.Б.,Козак М.В., Король Я.А. Методика викладання математики в поч.класах. – Тернопіль: Навч. книга – Богдан, 2001. – 368 с.
9.    Богданович М.В. Математика:Підручник для 3 кл. чотириріч. поч. шк. – К.: Освіта, 1994. – 224 с.
10. Богданович М.В. Урокматематики в початковій школі: Пос. для вчителя. – К.: Рад. школа, 1990. – 192 с.
11. Буряк В. Самостійнаробота як вид навчальної діяльності школяра // Рідна школа. – 2001. – №9. –С. 49–51.
12. Варакута О. Формуванняприродничих понять в учнів початкових класів // Початкова школа. – 1999. –№5. – С. 20–23.
13. Вікова та педагогічнапсихологія (О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук таін.-К.: Просвіта, 2001.-416 с.
14. Волчаста М. Вивченнягеометричних фігур на уроках математики // Поч. школа. – 1998. – №6. – С. 19–23.
15. Гнеденко Б.В. Развитиемышления и речи при изучении математики // Матем. в школе. – 1991. – 31. –С. 3–9.
16. Горощенко В.П., Степанов И.А. Методикапреподавания природоведения. – М.: Просвещение, 1984. – 159 с.
17. Гринько О.Самооцінка учнів – засіб пізнавальної самостійності // Рідна школа. – 1998.– №5. – С. 72–78.
18. Довга Т.Я., Засіна В.І. Шляхираціоналізації навчальної праці молодших школярів // Почат. шк. – 1990. –№3. – С 58–60.
19. Долбилин Н.П., Шарыгин Н.Ф.О курсе наглядной геометрии в младших классах // Математика в школе. –1990. – №6. – С. 19–21.
20. Друзь Б.Г. Вихованняпізнавального інтересу молодших школярів в процесі навчання. – К.: Радянськашкола, 1978. – 160 с.
21. Друзь Б.Г. Геометріядопомагає арифметиці // Поч. школа. – 1991. – №4. – С. 38–43.
22. Друзь Б.Г. Творчівправи з математики для початкових класів. – К.: Рад. школа, 1988. – 144 с.
23. Жесткова Н.С. Возможныевиды природоведческой информации в классной и внеклассной работе // Нач.шк. – 1987. – №12. – С. 39–40.
24. Заїка А., Богданович М.Учням про задачу і процес її розв’язування // Початкова школа. – 2000. – №11.– С. 28–29.
25. Захарова А.М. Розвивальненавчання математики в початковій школі // Психол. і педагогіка. – 2000. – №1.– С. 21–27.
26. Зимняя И.А. Педагогическаяпсихология. – М.: Логос, 1999. – 382 с.
27. Истомина Н.Б. Методикаобучения математике в начальных классах. – М.: Высшая школа, 1998. – 300 с.
28. Ишмаметьева К.В. Организациясамостоятельнойработы слабоуспевающих учащихся // Нач. школа. – 2003. – №6. – С. 57–59.
29. Казанский Н.Г., Назарова Т.С. Дидактика(начальные классы). – М.: Просвещение, 1978. – 260 с.
30. Коваль Н.С. Пошуковізавдання для самостійної роботи з природознавства // Початкова школа. – 1977.– №9. – С. 57–62.
31. Коваль Н.С.Самостійна робота на уроках природознавства. – К.: Рад. школа, 1982. – 92 с.
32. Кодлюк Я. Підручникдля початкової школи: теорія і практика. – Тернопіль: Підручники і посібники,2004. – 288 с.
33. Король Я.А. Виробленняв першокласників умінь вимірювати довжину відрізка // Поч. школа. – 1983.– №12. – С. 33–38.
34. Король Я.А. Кориснийдидактичний матеріал // Поч. школа. – 1979. – №9. – С. 44–47.
35. Король Я.А. Формуванняприйомів користування вимірювально-креслярськими інструментами // Поч.школа. – 1996. – №4. – С. 24–26.
36. Король Я.А., Хаперская Я.А. Приемыактивизации на уроках математики // Нач. школа. – 1979. – №10. – С. 38–41.
37. Король Я.А., Чайка Н.М. Вдосконаленняметодики роботи над задачами геометричного змісту // Початкова школа. –1995. – №10–11. – С. 19–22.
38. Костюк Г.С. Навчально-виховнийпроцес і психічний розвиток особистості / За ред. Л.Н. Проколієнко. – К.: Рад.школа, 1989. – 608 с.
39. Кочина Л., ЛистопадН. Математика: навчальні програми для чотирирічної початкової школи //Поч. школа. – 2001. – №7. – С. 17–20.
40. Кузьмінський А.І., Омельяненко В.Л.Педагогіка: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2003. – 418 с.
41. Ланда Л.Н. Алгоритмизацияв обучении / Под общ. ред. Б.В. Гнеденко, Б.В. Бирюкова. – М.:Просвещение, 1966. – 523 с.
42. Лисенко Н.М.Раціональні прийоми самостійної роботи на однотемних та однопредметних уроках //Поч. школа. – 1986. – №11. – С. 49–50.
43. Лукьянова М. Ориентирсамостоятельной деятельности: обучение школьников самоконтролю // Учитель.– 2003. – №2. – С. 3–6.
44. Люблінська Г.О. Дитячапсихологія. – К.: Вища школа, 1974. – 354 с.
45. Маркова А.А. Формированиемотивации обучения в школьном возрасте. – М.: Педагогика, 1983. – 124 с.
46. Мірошник І. Проблемаформування творчої самостійної діяльності учнів у педагогічній науці //Світло. – 2003. – №1. – С. 10–13.
47. Мойсеюк Н.Є.Педагогіка. – К., 2003. – 4-е вид., доповн. – 615 с.
48. Нестеренко Л.П.Диференційований підхід до організації самостійної роботи молодших школярів //Освіта Донбасу. – 2001. – №3. – С. 52–56.
49. Онишків З.М. Формуємовміння планувати навчальну діяльність // Початкова школа. – 2006. – №6. – С. 50–55.
50. Павлов Ю.В. Управлениепроцессом познавательной деятельности // Взаимоотношение чувственногоопыта и понятия в учебной деятель-ности. Сб. науч. тр. – М.: МГПИ им. В.И. Ленина,1983. – С. 156–159.
51. Педагогічна психологія/За ред. Л.М. Проколієнко і Д.Ф.Ніколенка. – К.: Вища школа, 1991. – 183 с.
52. Пентегова Г.А. Развитиелогического мышления на уроках математики // Нач. школа. – 2000. – №11. –С. 74.
53. Пидкасиситый П.И. Самостоятельнаядеятельность учащихся. – М.: Педагогіка, 1972. – 186 с.
54. Подласый И.П. Педагогиканачальной школы. – М.: Владос, 2000. – 400 с.
55. Попова А.И. Развитиесамостоятельности младших школьников в условиях коллективных занятий //Начальная школа. – 1990. – №11. – С. 24–29.
56. Програми для середньоїзагальноосвітньої школи. 1–4 класи. – К.: Початкова школа, 2006. – 364 с.
57. Пышкало А.М. Методикаобучения элементам геометрии в начальных классах. – М.: Педагогика, 1973. – 160 с.
58. Раченко И.П. НОТучителя. – М.: Просвещение, 1982. – 208 с.
59. Савченко О.Я. Дидактикапочаткової школи. – К.: Ґенеза, 1999. -324 с.
60. Савченко О.Я. Реформуваннязмісту початкової освіти // Поч. школа. – 1996. – №1. – С. 4–8.
61. Савченко О.Я. Розвивайсвої здібності: Навчальний посібник дія молодших школярів. – К.: Освіта, 1998. –160 с.
62. Савченко О.Я. Сучаснийурок в початкових класах. – К.: Магістр-S, 1996. – 384 с.
63. Савченко О.Я. Умійучитися: Навчальний посібник для молодших школярів. – К.: Освіта, 1998. – 2-евид. –192 с.
64. Савченко О.Я. Уміннявчитися як ключова компетентність загальної середньої освіти //Компетентнісний підхід у сучасній освіті; світовий досвід та українськіперспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О.В. Овчарук.– К.: «К.І.С.», 2004. – С. 34–46.
65. Страчар Е. Система іметоди керівництва навчальним процесом: Пер. зі словацької. – К.: Радянськашкола, 1982. – 295 с.
66. Уманець А.В., Дудка О.М. Викладанняпропедевтичного курсу геометрії в початкових класах // Поч. школа. – 1991.– №11. – С. 43–44.
67. Фіцула М.М. Педагогіка. –К.: Вид. центр. «Академія», 2002. – 528 с.
68. Харишин О. Активізаціярозумової діяльності учнів // Початкова освіта – 2001. – №5. – с. 4.
69. Я і Україна: Підручникдля 3 класу / Т.М. Байбара, Н.М.Бібік. – К.: Форум, 2003. – 176 с.