НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
іменіМ.П. ДРАГОМАНОВААЛЕКСЄЄВА-ВОВК Марія ІгорівнаУДК 378.014.553
ПЕДАГОГІЧНІУМОВИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ
ЗАСОБАМИКУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ
13.00.05– соціальна педагогікаАВТОРЕФЕРАТ
дисертаціїна здобуття наукового ступеня
кандидатапедагогічних наук
Київ –2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Харківському національному університетіімені В.Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України.
Науковийкерівник: доктор педагогічнихнаук, професор
НЕЧЕПОРЕНКО Лідія Сергіївна,
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,завідувач кафедри педагогіки.
Офіційніопоненти: доктор педагогічнихнаук, професор
ПАЩЕНКО Дмитро Іванович,
Уманський державний педагогічний університет імені ПавлаТичини, завідувач кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої освіти;
кандидат педагогічних наук, доцент
ШТЕПА Олена Григорівна,
Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка,доцент кафедри педагогічної майстерності.Захист відбудеться «15» травня 2008 р. о 16.30 годині назасіданні спеціалізованої вченої ради К.26.053.09 у Національному педагогічномууніверситеті імені М. П. Драгоманова за адресою: 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національногопедагогічного університету імені М. П. Драгоманова (01601, м. Київ,вул. Пирогова, 9).Автореферат розісланий « 14 » квітня 2008 р.Учений секретарспеціалізованоївченої ради Ж.В. Петрочко
ЗАГАЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальністьтеми. Проблема соціалізації студентів у сучасних умовах надзвичайно значуща,насамперед, у зв'язку зі зростаючими вимогами до формування активної творчоїособистості, здатної знайти власне місце в житті, самовизначитися тареалізувати себе. Проблеми соціалізації молоді перебували в полі зорудослідників із початку ХХ століття. У витоків розвитку теорій соціалізаціїстояли Г. Тард, Г. Гіддінгс, Г. Лебон, Е. Дюркгейм,М. Моса, М. Бугле, Т. Парсонс та ін. Велике значення длядослідження даного феномена мали праці українських та російських учених,здійснені у напрямі соціально-педагогічного вивчення соціалізації:В. Бочарова, Ю. Василькова, О. Газман, Н. Лавриченко,І. Звєрєва, Н. Заверико, А. Мудрик, Л. Новикова,Д. Пащенко та ін. Проблеми соціалізації в сучасному українському суспільствіпов'язані із трьома обставинами: 1) зміною (руйнуванням) системи цінностей, урезультаті чого старше покоління не завжди може підготувати молодь до життя внових умовах; 2) корінною й дуже швидкою зміною соціальної структурисуспільства; 3) ослабленням системи формального й неформального соціальногоконтролю як фактора соціалізації.
Розв’язаннязавдань соціалізації особистості через її навчання, виховання, формуванняадаптивних умінь і навичок – основне призначення соціальної педагогіки. У цьомуконтексті вагомими є дослідження таких українських учених, якВ. Андрущенка, І. Беха, М. Євтуха, А. Капської,Л. Міщик, Л. Савенкової, М. Лукашевича, Л. Нечепоренко,Т. Колодько, М. Михальченко, О. Сидоренката ін.
Необхідноюскладовою соціалізації особистості майже в усіх країнах світу є освіта.Водночас успіхи сучасної освіти, й особливо вищої, обумовлюються не тількиобсягом знань, умінь і навичок людини, але й її здатністю добувати йвикористовувати нові знання у нових умовах. Важливо, наскільки студент яксуб’єкт соціалізації, самостійний в інформаційному просторі, який рівень його соціальноїкомпетентності, як швидко він вибирає ту сферу діяльності, у якій зможе досягтивисокого професіоналізму. Молодь і студентство як особливусоціально-демографічну групу різнобічно досліджує ряд вчених: Л. Аза,Б. Ананьєв, Н. Бегека, А. Дмитрієв, Б. Зав'ялов,Г.Овчаренко, О. Лешер,В. Лісовський,А. Кущак,Н. Кирилова,С. Савченко, Д. Пащенкота ін.
Одним ізмобільних чинників, спроможних ефективно впливати на сучасних студентів, ємовлення. Питання щодо об’єктивної потреби й можливості формування у студентівцього важливого компонента їхньої педагогічної майстерності стало об’єктомнауково-творчих пошуків Д. Бараник,О. Бєляєва, Л. Виготського,А. Годлевської, І. Зимньої,А. Капської, О. Кретової,Р. Короткової, Л. Паламар,В. Пасинок, А. Первушиної,В. Поторацької,Г. Сагач,Л. Струганець,О. Штепита ін. Проте відчувається дефіцит спеціальних досліджень, які б розкривалимеханізми розробки та впровадження спеціальної системи педагогічної взаємодії,різних факторів оптимізації процесу соціалізації студентів засобами культуримовлення. Недостатня розробленість даної проблеми в педагогічній теорії тапрактиці, необхідність використання культури мовлення у професійній діяльностізумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Педагогічні умови соціалізаціїстудентів засобами культури мовлення”.
Зв’язокроботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідженнявиконано відповідно до теми науково-дослідницької роботи кафедри педагогікиХарківського національного університету імені В.Н. Каразіна “Сучасніпедагогічні технології формування особистості в освітньому процесі” (державнийреєстраційний номер № 0106U003127) і державної програми «Культура виховання».Тема дисертації затверджена кафедрою педагогіки Харківського національногоуніверситету (протокол № 3 від 03.10.2005) і вченою радою факультету психології(протокол № 11 від 21.10.2005) та узгоджена в Раді з координації науковихдосліджень у галузі педагогіки й психології АПН України (протокол № 7 від26.09.2006).
Об’єктдослідження – соціалізація студентів вищих навчальних закладів.
Предметдослідження – зміст педагогічних умов соціалізації студентів вищих навчальнихзакладів засобами культури мовлення.
Мета дослідження– обґрунтувати модель науково-методичного забезпечення соціалізації студентіввищих навчальних закладів засобами культури мовлення та експериментальноперевірити її ефективність.
Гіпотеза –соціалізація студентів вищих навчальних закладів засобами культури мовленнябуде ефективною, у разі розробки моделі науково-методичного забезпечення цьогопроцесу, що передбачає реалізацію певних педагогічних умов (соціальноїспрямованості викладання спеціального курсу «Культура мовлення»; використанняхудожньої, релігійної, наукової, епістолярної, історико-документальноїлітератури у процесі вивчення вказаного курсу; застосування монологічних тадіалогічних форм мовленнєвої діяльності під час оволодіння культурою мовлення вмежах програми позанавчальної діяльності; формування у студентів умінь у галузіділового спілкування).
Відповідно до метий гіпотези визначено такі завдання дослідження:
1. Проаналізувати та уточнити сутністьбазових понять дослідження («соціалізація», «культура мовлення», «мовленнєвадіяльність», «культура мовленнєвого спілкування»).
2. Виявити роль, функції та комунікативніякості культури мовлення у процесі соціалізації особистості студента.
3. Визначити та охарактеризуватипедагогічні умови соціалізації студентів засобами культури мовлення.
4. Обґрунтувати критерії та рівнісоціалізованості студентів засобами культури мовлення.
5. Реалізувати модель науково-методичногозабезпечення соціалізації студентів засобами культури мовлення та експериментальноперевірити її ефективність.
Методологічноюосновою дослідження є теорія наукового пізнання; філософські й педагогічні положенняпро комплексний підхід до вивчення проблем формування особистості, просутність, природу, функції та роль спілкування в життєдіяльності людини;принципи науковості, об'єктивізму, професійної спрямованості навчання у вищійшколі; Закон України “Про освіту”, Національна доктрина розвитку освіти вУкраїні, Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття),концепція перебудови освіти в умовах відродження спрямована на різнобічнийрозвиток особистості та її мовленнєвої культури.
Теоретичнуоснову дослідження становлять наукові праці, які розкривають:соціально-педагогічні закономірності формування особистості (І. Звєрєва,Н. Заверико, А. Капська, Л. Коваль, Г. Лактіонова,Л. Міщик, С. Харченко та ін.); закономірності розвитку особистості підвпливом соціального середовища і виховання (О. Асмолов, І. Бех,Л. Виготський, П. Гальперін, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн,Д. Фельдштейн та ін.); загальні положення соціалізації (Г. Андрєєва,Н. Андрєєнкова, Ю. Істратов, І. Кон, О. Кущак, Н. Лавриченко,М. Лукашевич,В. Москаленко,А. Мудрик,В. Петрищевта ін.); окремі прояви процесу соціалізації (О. Белінська,А. Волохов,Н. Голованова,Л. Єршова,Ю.Загородній, В. Схало,О. Кодатенко, Н. Срєбна,Т. Стефаненко);особливості соціалізації студентської молоді (Ж. Баб'як,Ю. Загородній, А. Мудрик,Г. Овчаренко, С. Савченко,С. Шашенко); системнийпідхід до професійного становлення особистості (А. Бодальов,І. Зязюн, А. Капська,М. Кузьмін, В. Ледньов,І. Лернер);психолого-педагогічні основи мовленнєвої культури та механізми її формування(В. Антоненко-Давидович, Н.Бабич, Б. Буяльський,Г. Винокур, Н. Жигилій,В. Кан-Калик, Л. Коваль,Г. Лондерт, Л. Савенкова,Г. Сагач, О. Штепата ін.); специфіку творчого використання інформації про феномен мови й мовлення(Л. 3індер, Ф. де Сосюр, О. Смирницький,А.Супрун, Т. Ломтєв, С. Семчинський, Л. Щерба та ін.); концепціювизначення спілкування як виду людської діяльності (Н. Кузьміна,О. Леонтьєв, М. Лісіна, В. Панферов, В. Соковнін,О. Щербаков); єдність свідомості й активності суб'єкта у процесідіяльності та спілкування (М. Алексєєва, Г. Балл, О. Киричук,В. Татенко, Н. Чепелева) тощо.
Для вирішенняпоставлених у дослідженні завдань, перевірки сформульованої гіпотезивикористовувався комплекс методів дослідження:
- теоретичні: аналіз філософської,соціологічної, психологічної та педагогічної літератури, синтез, порівняння,систематизація, узагальнення, теоретичне моделювання для обґрунтування вихіднихположень дослідження, виявлення сутнісних особливостей культури мовлення ймовленнєвої діяльності особистості з позиції її адаптації до навколишньогосвіту, соціалізації;
- емпіричні: анкетування, спостереження,аналіз письмових робіт, методи статистичної обробки експериментальних даних дляобґрунтування та визначення критеріїв та рівнів соціалізованості студентівзасобами культури мовлення;
- педагогічний експеримент(констатувальний, формувальний) використовувався для впровадження розробленихпедагогічних умов соціалізації студентів засобами культури мовлення тавизначення їх ефективності.
Експериментальнабаза дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилась у вищихнавчальних закладах м. Харкова, а саме: на базі Харківського національногоуніверситету імені В. Н. Каразіна(факультет іноземних мов і філологічний факультет) та Харківськогонаціонального педагогічного університету імені Г. І. Сковороди(мовно-літературний факультет).Загалом у експерименті брало участь 350 студентів.
Науковановизна одержаних результатів полягає у тому, що:
— вперше розроблено модель науково-методичного забезпечення соціалізаціїстудентів засобами культури мовлення, обґрунтовано та експериментальноперевірено ефективність педагогічних умов соціалізації студентів засобамикультури мовлення; визначено критерії (ціннісно-орієнтаційний, когнітивний,дієво-творчий) та рівні соціалізованості студентів засобами культури мовлення;
— уточнено базові поняття дослідження («соціалізація», «культура мовлення»,«мовленнєва діяльність», «культура мовленнєвого спілкування»); удосконаленоположення про роль, функції та комунікативні якості культури мовлення у процесісоціалізації особистості;
— подальшого розвитку набули системний підхід до організаціїсоціально-педагогічної роботи зі студентами вищих навчальних закладів; зміст,форми та методи соціалізації студентів засобами культури мовлення; питаннямеханізмів розвитку у студентів умінь користуватись засобами культури мовленняз метою пристосування до реальних умов діяльності та для досягнення позитивноговирішення особистісно й соціально значущих завдань.
Практичнезначення дослідження полягає у тому, що впроваджено комплексну цільову програмуспецкурсу “Культура мовлення”; апробовано програмне забезпечення позанавчальноїдіяльності студентів. Розроблені матеріали можуть бути використані в практиціроботи вищих навчальних закладів, а також методичними службами управлінь освітиз метою підготовки дітей і дорослих до гармонійного входження у соціальнесередовище за допомогою системи засобів культури мовлення.
Результатидослідження впроваджено у навчально-виховний процес Харківського національногоуніверситету імені В.Н. Каразіна (факультет іноземних мов – довідка №2001-24 від 02.11.2006 та філологічний факультет – довідка № 1005/446 від01.11.2006), Харківського національного педагогічного університету іменіГ.С.Сковороди (мовно-літературний факультет – довідка № 1005/449 від09.11.2006) й Харківського гуманітарного-педагогічного інституту (факультетпедагогічної освіти й факультет іноземної філології – довідка № 01.12 /172а від21.05.2007).
Апробація результатівдослідження. Основні положення та результати дослідження доповідалися авторомта обговорювалися на міжнародних, всеукраїнських, міжвузівських та кафедральнихнаукових, методичних, практичних конференціях, симпозіумах, а саме на: п’ятомуміжнародному симпозіумі «Проблемиінтеграції науково-освітнього, інтелектуального потенціалу в державотворчомупроцесі. Україна – Туреччина – Польща» (м. Севастополь, 17-21 жовтня 2005р.); Всеукраїнській науковій конференції «Інтелектуальний потенціал молоді внауці та практиці» (м. Хмельницький, 24 травня 2007 р.); Всеукраїнськійнауково-теоретичній конференції «Виховання майбутнього педагога на основінаціональної культури і вічних духовних цінностей: історія та перспективирозвитку» (м. Харків, 5-7 грудня 2006 р.); міжвузівському семінарі «Педагогікагармонізації особистості і суспільства» (м. Харків, 1 жовтня2004 р.); міжвузівському науково-теоретичному семінарі по темі«Спілкування як педагогічна проблема: соціальна сутність, морально-психологічнезначення» (м. Харків, 3 жовтня 2005 р.).
Публікації.Основні результати дисертаційного дослідження висвітлено в 11 публікаціях, 8 зяких – одноосібні статті, надруковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України,3 – матеріали конференцій.
Структурадисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів,загальних висновків, списку використаних джерел (237 найменувань, із них 6 –іншомовні), 8 додатків (на 28 сторінках). Загальний обсягдисертації складає 223 сторінкидрукованого тексту, з них 177 сторінок основного тексту. Дисертація містить 8рисунків на 5 сторінках, 8 таблиць на 6 сторінках.
ОСНОВНИЙЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступідисертації обґрунтована актуальність теми і ступінь її дослідженості; визначенооб'єкт, предмет, мету дослідження, сформульовано його гіпотезу та основнізавдання, викладено теоретичні та методологічні засади, методи дослідження,розкрито наукову новизну, практичне значення роботи, подано інформацію провпровадження і апробацію результатів дослідження.
У першому розділі– «Теоретико-методологічні основи соціалізації студентів засобами культуримовлення» – здійснено аналіз філософської, соціологічної,психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми, а саме:проаналізовано основні поняття теорії й практики соціалізації студентівзасобами культури мовлення: соціалізація, соціокультурне середовище, формуванняособистості, культура мовлення, мовленнєва діяльність, культура мовленнєвогоспілкування; визначено роль, функції та комунікативні якості культури мовленняу процесі соціалізації особистості студента; обґрунтовано педагогічні умовисоціалізації студентів засобами культури мовлення.
Теоретичнимпідґрунтям для розробки науково-методичної системи соціалізації студентівзасобами культури мовлення та виявлення необхідних для цього педагогічних умовстало визначення поняття «соціалізація» та особливостей соціалізації студентіввищих навчальних закладів. Результати аналізу різних наукових підходів дорозуміння зазначеного поняття (А. Мудрик, А. Бойко, Л. Міщик,О. Безпалько, Е. Гіддінгс, Т. Парсон, М. Євтух,О. Сердюк) дозволили зробити висновок, що найбільш прийнятним у контекстінашого дослідження є тлумачення соціалізації як двостороннього процесуформування особистості в конкретному соціокультурному середовищі, процесузасвоєння та активного відтворення індивідом суспільною досвіду, в результатіякого він стає особистістю та набуває необхідні для життя людей знання, вміннята навички, тобто здатність спілкуватися, взаємодіяти в ході вирішення тих чиінших завдань. Це багатогранний процес засвоєння людиною досвіду суспільногожиття, перетворення її з природної істоти у суспільну, з індивіда наособистість. Цей процес включає також опанування людиною культурою людськихстосунків та мовлення, соціальних норм, необхідних для ефективної взаємодії зрізними людьми, ролей, видів діяльності, форм спілкування.
Вивченняпроблеми соціалізації особистості (А. Зеленько, М. Лукашевич,Н. Лавриченко, Е. Якуба) та специфіки соціалізації студентів вищихнавчальних закладів (С. Савченко, Г. Овчаренко, А. Капська,О. Безпалько) дозволило підтвердити доцільність використання у даномудисертаційному дослідженні особливостей соціалізації студентської молоді,вирізнених С. Савченком (зокрема положення про специфіку видів діяльностістудентів, серед яких провідною є навчальна). Також з’ясовано можливістьвиявлення трьох стадій соціалізації студентської молоді (адаптаційна,ціннісно-діяльнісна, професійна).
З огляду нарезультати аналізу наукових досліджень (Н. Бабич, Б. Головін, М. Ілляш,В. Жовтобрюх,М. Пилипський,М.Пентилюк, В. Іванишин та Я. Радевич-Винницький)культура мовлення розглядається нами як сукупність і система її комунікативнихякостей, що включає: правильність (нормативність), точність, логічність,чистоту, багатство й різноманітність, виразність і образність, стислість ідоцільність, адекватність, естетичність, полiфункцiональнiсть мовлення.
Результатианалізу змістових аспектів визначених дослідниками (В. Іванишин,Я. Радевич-Винницький,В. Пасинок,О. Штепа)функцій культури мовлення (комунікативна, експресивна, ідентифікаційна,гносеологічна, естетична, культуроносна) та педагогічного мовлення(розвивальна, комунікативна, самопрезентативна, навчальна, спонукання до дії,формувальна, інтегративна, культурологічна, створення емоційного фонуспілкування, соціальна) впевнили, що їх реалізація сприяє процесу соціалізаціїстудентів вищих навчальних закладів.
У розділіобґрунтовано педагогічні умови соціалізації студентів засобами культуримовлення: 1) соціальна спрямованість викладання спеціального навчального курсу“Культура мовлення”; 2) використання художньої, релігійної, наукової,епістолярної, історико-документальної літератури у процесі вивчення курсу“Культура мовлення”; 3) застосування монологічних та діалогічних форм мовленнєвоїдіяльності під час розвитку культури мовлення в межах програми позанавчальноїдіяльності; 4) формування у студентів умінь у галузі ділового спілкування.
Дослідженнязасвідчило, що забезпечення соціальної спрямованості спеціального навчальногокурсу “Культура мовлення” наближає навчальний процес до реальних мовленнєвихситуацій; створює природні умови спілкування; формує інтерес до вивчення рідноїмови, літератури й освоєння культури мовлення; передбачає спеціальний підбірнавчальних матеріалів та розробку системи вправ для кожного заняття.
Використанняхудожньої, релігійної, наукової, епістолярної, історико-документальноїлітератури у процесі вивчення спецкурсу “Культура мовлення” створює можливостіоволодівати досвідом попередніх поколінь; сприяє засвоєнню системи цінностей,норм і настанов, притаманних нашому суспільству; допомагає оволодівати зразкаминаціональної культури.
Освоєннястудентами вищих навчальних закладів монологічних та діалогічних форммовленнєвої діяльності у навчальному процесі та у процесі позанавчальноїдіяльності допомагає їм реалізувати у спілкуванні комунікативну, експресивну,культурологічну та соціальну функції культури мовлення.
Оволодіннястудентами уміннями у галузі ділового спілкування забезпечує можливість їхньоївзаємодії з іншими суб’єктами спілкування, у процесі чого здійснюється обмінінформацією, досвідом та результатами діяльності. Водночас з'являютьсясприятливі умови для опанування здобутками національної й світової культури тасуспільним досвідом; гармонізації взаємостосунків між окремими особами тагрупами людей; здійснення виховного впливу у педагогічній діяльності.
У другомурозділі – «Експериментальне дослідження соціалізації студентів засобамикультури мовлення» – описано організацію, проведення та аналіз результатівекспериментального дослідження, яке здійснювалось на основі розробленої намиструктурної моделі науково-методичного забезпечення соціалізації студентівзасобами культури мовлення, що містить чотири блоки: цільовий, змістовий,процесуальний та результативний (див. Рис. 1).Результати аналізу наукових робіт із проблем соціалізаціїстудентської молоді, культури мови та мовлення, професійного спілкуваннядозволили нам визначити три основні критерії соціалізації студентів засобамикультури мовлення: ціннісно-орієнтаційний, когнітивний, дієво-творчий.На основі зазначених критеріїв нами виявлено три рівні соціалізованостістудентів засобами культури мовлення: репродуктивний(низький), продуктивно-перетворювальний(середній), творчий (високий),
Студенти репродуктивногорівня характеризуються несформованістю системи цінностей. Ціннісні орієнтації,які у них є, нестабільні, часто коливаються, що обумовлюється відсутністюміцної світоглядної основи. Студенти не знають методів і прийомів реалізаціївідомих їм цінностей у практичній діяльності, не вміють розрізняти термінальніта інструментальні цінності. Вони також мають поверхові, неглибокі знання щодосоціалізації особистості та способів передачі соціального досвіду, щоґрунтуються на життєвих уявленнях отриманих поза вищим навчальним закладом. Дляних також характерно поверхове розуміння основ психології та педагогіки; біднийсловниковий запас; поодиноке використання соціальної лексики з народноїтворчості, невміння конструюватиречення.
/>РРис.1.Модель науково-методичного забезпечення соціалізації студентів засобамикультури мовлення.
Студентихарактеризуються вихідними рівнями умінь орієнтування в партнерах та ситуаціяхпрофесійного спілкування. Вони не вміють управляти власним емоційним станом ускладних ситуаціях професійної діяльності. Простежується схильність студентівдо ігнорування окремих комунікативних якостей мовлення, порушення його логікита недоцільне використання засобів інтонаційної виразності. Студенти поверхово,часто помилково, розуміють стан іншої людини, на низькому рівні володіютьрефлексією самого себе та інших людей, не вміють констатувати наявністьпсихологічних бар'єрів та не володіють засобами їх подолання; саморегуляція тасамокорекція поведінки здійснюється ними лише в окремих випадках. Вони маютьповерхове уявлення про морально-естетичні аспекти й специфіку загальнолюдськихвідносин;ситуативнозастосовують норми етикету. Продуктивний стиль взаємодії у таких студентів несформований, вони не вміють знайти правильний вихід із конфліктної ситуації.
Ціннісніорієнтації студентів продуктивно-перетворювального рівня мають формальнийхарактер (з приводу них студенти лише висловлюються, натомість активнадіяльність щодо оволодіння цінностями відсутня). У них формально здійснюєтьсяорієнтація на вищі цінності, водночас більш за все вони зорієнтовані націнності матеріально-побутового характеру. Студенти на недостатньому рівнірозрізняють термінальні та інструментальні цінності. У них недостатній рівеньзнань щодо соціалізації особистості та способів передачі соціального досвіду,основ психології та педагогіки; також недостатньо розвинутий словниковий запас;ситуативне використання соціальної лексики з народної творчості; частозустрічається порушення у конструюванні висловлювань. Студенти даного рівняповерхово орієнтуються в партнерах та ситуаціях професійного спілкування. Вонитакож часто помилково розуміють стан іншої людини за її зовнішнім виглядом та поведінкою;недостатньо володіють рефлексією у пізнанні самого себе та інших людей;володіють деякими елементами управління власним емоційним станом у професійнійдіяльності, в тому числі у складних професійних ситуаціях. Водночассаморегуляція та самокорекція поведінки здійснюється ними на недостатньомурівні. Студенти демонструють недостатній рівень володіння культурою мовлення тарозуміння особливостей його комунікативних якостей. Незавждиспостерігається логічність у їхньому мовленні, а також невміння доцільновикористовувати засоби його інтонаційної виразності. Студенти характеризуютьсянедостатнім рівнем умінь з підготовки та реалізації самопрезентації, яка бвідповідала потребам певної аудиторії та була б прийнятна у ситуаціяхпрофесійного спілкування. Простежується володіння окремими засобамивстановлювання контакту у професійному спілкуванні. Студенти здатні відчуватинаявність психологічних бар'єрів у професійному спілкуванні, але недосконаловолодіють засобами їх усунення. Вони також характеризуються недостатнім рівнемрозуміння морально-естетичних аспектів і специфіки загальнолюдських відносин;ситуативно застосовують норми етикету. Продуктивний стиль взаємодії у цихстудентів знаходиться на низькому рівні сформованості, вони здатні знайти вихідлише із нескладних конфліктних ситуацій.
Студентитворчого рівня соціалізованості орієнтовані на різні суспільні цінності(навчання, знання, покликання, усвідомлення свого місця в житті, соціальнаперспектива), що стали їхнім надбанням. На основі вказаних цінностей умайбутніх фахівців виникають і формуються соціальні, духовні, етичні йестетичні потреби. Студенти оволоділи базовими знаннями щодо соціалізаціїособистості та способів набуття, збереження, передачі соціального досвіду;основами психології й педагогіки; у них у процесі спілкування простежуєтьсяузгодженість мовлення та невербальних засобів, багатство словникового запасу.На цьому рівні починається активне застосування соціальної лексики з народноїтворчості; студенти користуються правильними конструкціями речень, розуміють тавикористовують особливості комунікативних якостей мовлення, якехарактеризується логічністю та свідчить про володіння засобами йогоінтонування. Студенти орієнтуються в партнерах та ситуаціях професійногоспілкування, уміють управляти власним емоційним станом у професійних ситуаціях,подати себе у спілкуванні відповідно до вимог вказаних ситуацій та результатівсприймання й розуміння іншої людини; володіють рефлексією у пізнанні самогосебе та інших людей. Вони без зусиль встановлюютьемоційний та діловий контакт у професійному спілкуванні; відчувають наявністьпсихологічних бар'єрів у професійному спілкуванні та володіють засобами їхподолання; здійснюють саморегуляцію та самокорекцію поведінки, розуміютьморально-естетичні аспекти і специфіку загальнолюдських відносин та володіютьнормами етикету. У них сформований продуктивний стиль взаємодії та уміннязнаходити засоби успішного вирішування конфліктних ситуацій.
Експериментальнедослідження проходило у три етапи. На першому етапі констатувальногоексперименту з метою з'ясування особливостей формування ціннісних орієнтаційбуло проведено опитування 200 студентів Харківського національного університетуімені В.Н. Каразіна (ХНУ) таХарківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди(ХНПУ), що дозволило визначити ієрархію ціннісних орієнтацій (ЦО) респондентівгр. А й гр. Б. Далі було виявлено еталон ціннісно-орієнтаційного портрету (ЦОП)студента вищого навчального закладу. З цією метою над адаптованим варіантомтесту М. Рокича«Ціннісні орієнтації» працювало 200 соціально активних студентів(мають високу успішність, характеризуються високим рівнем домагань таадекватною самооцінкою, високим рівнем комунікативних та організаторськихздібностей та мотивації до успіху у діяльності, високим рівнем професійноїспрямованості). Серед еталонів цінностей такі студенти називають: активнужиттєву позицію, цікаву роботу, продуктивне життя, впевненість у собі, життєвумудрість тощо. Водночас соціально значущими інструментальними цінностями, якісприяють успішній соціалізації студента, вони вважають: ефективність у справах,високі запити, старанність, освіченість, раціоналізм, вихованість. Миспівставили ранги еталону ЦОП гр. Ай гр. Б,а також ранги рівнів сформованості кожної цінності студентів векспериментальних групах: ЕГ-1, ЕГ-2, ЕГ-3 та контрольних групах: КГ-1, КГ-2,КГ-3 і за допомогою методу рангової кореляції визначили коефіцієнт Спірмена.
На другому етапіконстатувального експерименту проводилось вимірювання рівнів знань студентівщодо соціалізації особистості. З цією метою було застосовано комплекснудіагностику знань студентів, що ґрунтується на контролі їхньої успішностіпротягом навчального року. Далі здійснювалось вимірювання рівнів(репродуктивний, реконструктивний, творчий) засвоєння знань студентами, узв’язку з чим їм були запропоновані відповідні завдання.
На третьомуетапі констатувального експерименту визначалися рівні (репродуктивний,варіативний, творчий) сформованості у студентів комунікативних умінь. Для цьогостудентам були запропоновані професійні ситуації, під час розв’язання яких вониреалізовували такі комунікативні уміння, як: володіння технікою і логікоюмовлення; використання комунікативних якостей мовлення; володіння інтонаційноювиразністю мовлення; використання невербальних засобів спілкування;орієнтування у ситуаціях професійного спілкування; управління власним емоційнимстаном (саморегуляція); сприймання та розуміння людини людиною;самопрезентація; встановлення контакту у професійному спілкуванні; володіннянормами етикету; переборення психологічних бар'єрів у спілкуванні. З метоювимірювання рівнів сформованості комунікативних умінь у студентів намивикористовувався метод «експертних оцінок», які виставлялисьвикладачами університетів.
За результатамиузагальнення отриманих даних з'ясувалося: у ХНУ на факультеті іноземних мов30,6% студентів в ЕГ та 31% у КГ знаходяться на репродуктивному рівнісоціалізованості; 44,2 та 44% відповідно на продуктивно-перетворювальномурівні; 25,2 та 25% – на творчому рівні соціалізованості. На філологічномуфакультеті цього ж університету ми отримали такі результати: 31,4% студентів вЕГ та 32,2% у КГ знаходяться на репродуктивному рівні соціалізованості; 42,3 та41,9% відповідно на репродуктивно-перетворювальному рівні; 26,3 та 25,9% – натворчому рівні соціалізованості. У ХНПУ на мовно-літературному факультеті 30,2%студентів в ЕГ та 32% у КГ мають репродуктивний рівень соціалізованості; 42,7та 43,7% відповідно репродуктивно-перетворювальний рівень; 27,1та 24,3% – творчий рівень соціалізованості.
Результатиконстатувального експерименту з одного боку вказують на невелику різницю міжрівнями соціалізованості студентів факультету іноземних мов та філологічногофакультету ХНУ й мовно-літературного факультету ХНПУ, з іншого – на значнукількість студентів із низьким рівнем соціалізованості. Отримані дані дозволиливирізнити причини зазначеного: наявність у студентів роздумів про припиненнянавчання у зв'язку із матеріальними труднощами; руйнування у деяких із нихпочаткового уявлення про професійну діяльність і можливості викладача віснуючих умовах; орієнтація майбутніх фахівців на практичну діяльність йводночас недостатньо чіткі уявлення про характер та особливості майбутньоїроботи за фахом; відсутність комфортної психолого-емоційної атмосфери устудентській групі; низький рівень спеціально організованої професійноїдопомоги студентам, які її потребують; недостатній розвиток у них самовихованняяк механізму соціалізації тощо.
Вищеокреслене підсилилонеобхідність впровадження у практику діяльності вищих навчальних закладівмоделі науково-методичного забезпечення соціалізації студентів засобамикультури мовлення, базою якої є спецкурс “Культура мовлення”. Вказаний курсохоплює лекційні та практичні заняття, години самостійної таіндивідуально-консультативної роботи студентів. Кожне із практичних занятьпередбачало реалізацію трьох етапів діяльності студентів. На першому з нихвиконувались вправи з формування техніки мовлення, актуалізації умінь у галузіпрофесійної уваги та саморегуляції. Цей етап розглядався як підготовчий дореалізації двох наступних етапів діяльності студентів. На другому з вказанихетапів студенти оволодівали уміннями використовувати комунікативні якості усвоєму професійному мовленні. З цією метою їм пропонувались спеціальнопідготовлені вправи, що передбачали використання художньої, релігійної,наукової, епістолярної, історико-документальної літератури. У процесіреалізації третього етапу кожного із практичних занять студенти освоювали різнівиди професійних діалогів, брали участь у програванні кожного з етапів діловоїгри (самопрезентація, виступ «менеджера освіти» та рецензентів, проведенняпрес-конференції «керівників закладів освіти»), а також оволодівалипрофесійними уміннями у проведенні ділової бесіди, наради та переговорів.
З метою соціалізаціїстудентів засобами культури мовлення у практику діяльності університетів булавпроваджена програма позанавчальної діяльності студентів, яка охоплювала:загальноуніверситетські конкурси професійної майстерності, що передбачалимоделювання студентами професійної самопрезентації та ситуацій формування«управлінської команди»; рольові ігри («Прийом молодого фахівця на роботу»,«Конфлікт у професійній діяльності» та ін.), групові дискусії («Як керуватисобою у складних ситуаціях?», «Угрупування у шкільному колективі» та ін.),бесіди («Значення культури мовлення для сучасного студента», «Труднощіформування культури мовлення» та ін.). Зазначені форми позанавчальноїдіяльності сприяли удосконаленню у майбутніх фахівців навичок саморегуляції тасамокорекції поведінки, оволодіння комунікативними уміннями та соціальнозначущою діяльністю.
Після формувальногоексперименту вимірювання рівнів соціалізованості студентів проходило, як і наетапі констатувального, шляхом використання комплексної діагностики. Отриманірезультати продемонстрували значне підвищення показників творчого тапродуктивно-перетворювального рівнів соціалізованості студентівекспериментальних груп. Порівняння даних констатувального експерименту таконтрольного зрізу подано у таблиці нижче.
Таблиця 1
Рівнісоціалізованості студентів засобами культури мовлення, %Рівні соціалізованості студентів Ф-т іноз. мов Філолог. ф-т Літер.-мовний ф-т ЕГ–1 35 ос. КГ–1 29 ос. ЕГ–2 33 ос. КГ–2 35 ос. ЕГ–3 35 ос. КГ–3 37 ос. Репродуктивний До експер. 30,6 31 31,4 32,2 30,2 32 Після експер. 15,1 25 13,8 22,6 13,5 24 Різниця 15,5 6 17,6 9,6 16,7 8 Продуктивно-перетворювальний До експер. 44,2 44 42,3 41,9 42,7 43,7 Після експер. 24,7 44,9 27,5 45 25,2 47,1 Різниця 19,5 0,9 15 3,1 17,5 3,4 Творчий До експер. 25,2 25 26,3 25,9 27,1 24,3 Після експер. 60,2 30,1 58,7 32,4 61,3 28,9 Різниця 35 5,1 32,4 6,5 34,2 4,6
Наявність післяформувального експерименту студентів з низьким рівнем соціалізованостіобумовлена такими причинами: несформованістю у них соціальних цінностей, яківідповідають вимогам суспільства; низьким рівнем володіння культурою мовлення;невмінням бути учасником діалогічного спілкування з майбутніми колегами;низьким рівнем умінь встановлювати соціальні зв'язки у процесі спілкування;невмінням адаптуватися до реальних умов соціального середовища.
Високі показники творчогорівня соціалізованості студентів засобами культури мовлення у результатіпроведення формувального експерименту пояснюється наступним:
- розробкоюта викладанням спеціального курсу «Культура мовлення»;
- впровадженняму навчально-виховний процес вищих навчальних закладів, де проводилосяекспериментальне дослідження, спеціально розробленої програми позанавчальноїдіяльності, що залучала усіх студентів навчальних груп до діяльності, імітуючоїїхню майбутню професійну роботу;
- моделюваннямситуацій майбутньої професійної діяльності (професійні діалоги, ділові ігри,ділові бесіди, ділові наради та ін.);
- здійсненнямза спеціально розробленими методиками аналізу діяльності майбутніх фахівців упроцесі навчальної та позанавчальної роботи, що сприяє формуванню їхніхпрофесійних умінь, соціалізації особистості.
ВИСНОВКИ
У дисертаціїпредставлено теоретичне узагальнення й нове розв'язання наукової проблемисоціалізації студентів засобами культури мовлення, що виявляється втеоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці ефективностіпедагогічних умов, які забезпечують успішність цього процесу.
Результатидослідження підтвердили гіпотезу, на якій вони ґрунтуються, засвідчилидосягнення мети, вирішення поставлених завдань і дали підставу для такихвисновків:
1. Систематизовано отриману у результатівивчення наукових джерел інформацію відповідно до об’єкту та предметудослідження. На основі аналізу різних наукових підходів проаналізовано іуточнено базові поняття дослідження, серед яких:
«соціалізація»– це двосторонній процес формування особистості в конкретному соціокультурномусередовищі, засвоєння та активного відтворення індивідом суспільною досвіду, врезультаті якого він стає особистістю та набуває необхідні для життя людейзнання, вміння та навички, тобто здатність успішно взаємодіяти в ході вирішеннятих чи інших завдань. Соціалізація передбачає опанування людиною культуроюлюдських стосунків, культурою мовлення, соціальних норм, необхідних дляефективної взаємодії з людьми, опанування ролей, різними видами діяльності,формами спілкування; «культура мовлення» – система комунікативних якостей мовлення,упорядкована сукупність нормативних, мовленнєвих засобів, вироблених практикоюлюдського спілкування, які оптимально виражають зміст мовлення і задовольняютьумови й мету спілкування. Культура мовлення пов’язана з формуванням іміджу,самоствердженням, самореалізацією людини; це фактор саморозвитку, взаємовпливу,обміну інформацією, шлях впливу, досягнення певних результатів у спілкуванні;«мовленнєва діяльність» – цілеспрямований, мотивований, активний процес прийомута видачі повідомлення, організованого соціально відпрацьованими засобами(мова) і способами (мовлення) формування думки у спілкуванні людей між собою;«культура мовленнєвого спілкування» – це реалізація соціально-моральних нормповедінки і культури мовлення, які необхідні для регуляції соціальної взаємодіїлюдей в процесі їхнього спілкування, в практичній і трудовій діяльності та ін.Культура мовленнєвого спілкування передбачає також вміння спілкуватись,встановлювати належні стосунки людини зі своїми колегами, співрозмовниками,клієнтами словом, мімікою і жестами, що впливає на формування її готовності доспівпраці.
2. З’ясовано, що оволодіння культуроюмовлення сприяє засвоєнню соціального досвіду, цінностей і норм, що регулюютьсоціальну поведінку студента, успішному виконанню соціальних ролей, які важливідля його включення в соціальні групи. Вирізнено основні функції мовлення(комунікативна, експресивна, ідентифікаційна, гносеологічна, мислетворча,естетична, культуроносна, номінативна) та педагогічного мовлення (розвивальна,комунікативна, самопрезентативна, навчальна, спонукання до дії, формувальна,інтегративна, культурологічна, створення емоційного фону спілкування,соціальна) та комунікативні якості як основні ознаки його культури:правильність (нормативність), точність, логічність, чистота, багатство йрізноманітність, виразність і образність, стислість і доцільність,адекватність, естетичність, полiфункцiональнiсть мовлення.
3. Науково обґрунтовано та експериментальноперевірено, що підвищення ефективності соціалізації студентів засобами культуримовлення забезпечується завдяки дотриманню таких педагогічних умов: соціальноїспрямованості викладання спеціального навчального курсу “Культура мовлення”;використання художньої, релігійної, наукової, епістолярної,історико-документальної літератури у процесі вивчення вказаного курсу;застосування монологічних та діалогічних форм мовленнєвої діяльності під часоволодіння культурою мовлення в межах програми позанавчальної діяльності;формування у студентів умінь у галузі ділового спілкування. З метою ефективноїорганізації соціалізаційного процесу студентів розроблено модельнауково-методичного забезпечення соціалізації студентів засобами культуримовлення, що передбачає реалізацію вищезазначених педагогічних умов. Данамодель має чотири блоки: цільовий (мета, підходи); змістовий (етапи реалізаціїнауково-методичного забезпечення, навчальну та позанавчальну діяльність);процесуальний (реалізація педагогічних умов, впровадження форм, методів ізасобів роботи) та результативний (критерії, рівні).
4. Критеріями соціалізованості студентівзасобами культури мовлення визначено: ціннісно-орієнтаційний, що відображаєнаявність у студентів тих або інших соціально-ціннісних орієнтацій та їхставлення до оволодіння культурою мовлення; розуміння морально-естетичнихаспектів спілкування та суттєвих особливостей загальнолюдських відносин;когнітивний, який включає базові знання студентів щодо соціалізації особистостів соціумі, а також у галузі мовлення та його культури; словниковий запас, деособливе значення надається соціальній лексиці з народної творчості;дієво-творчий, який передбачає сформованість у студентів певних комунікативнихумінь (орієнтування в партнерах та ситуаціях спілкування, розуміння стану іншоїлюдини, рефлексія себе та інших, управління власним емоційним станом,самопрезентації, подолання психологічних бар'єрів у спілкуванні, встановленняконтакту та дотримання норм етикету, налагодження продуктивного стилю взаємодіїй вирішення конфліктних ситуацій). На основі зазначених критеріїв визначено йохарактеризовано три рівні соціалізованості студентів засобами культуримовлення: репродуктивний, продуктивно-перетворювальний, творчий.
5. У результаті впровадження моделінауково-методичного забезпечення соціалізації студентів засобами культури мовленняотримано позитивну динаміку показників високого рівня соціалізованостістудентів та зниження показників в групах студентів із низьким рівнемсоціалізованості, що підтвердило узагальнення та порівняння емпіричних тастатистичних даних формувального та контрольного етапів експерименту:репродуктивний (низький) рівень зменшився в КГ на 7,9%, в ЕГ – на 11,6%;продуктивно-перетворювальний (середній) рівень зріс – в КГ на 2,5%, в ЕГ – на17,5%. Найбільша різниця у досягненнях студентів у межах експерименту засвідчилапоказник творчого (вищого) рівня – у КГ він зріс на 5,4%, а в ЕГ – на 34,2%.Загалом ці показники підтверджують наше припущення про доцільність впровадженняу навчально-виховний процес вищих навчальних закладів моделінауково-методичного забезпечення соціалізації студентів засобами культуримовлення.
Проведенедослідження не вичерпує багатогранності аспектів проблеми соціалізаціїстудентів вищих навчальних закладів засобами культури мовлення. Перспективниминапрямами її подальшого дослідження можуть бути: вивчення впливу науковихгуртків на удосконалення мовленнєвої діяльності майбутніх фахівців; розробкасистеми інтерактивних вправ та завдань з моделювання ситуацій професійногоспілкування, спрямованих на соціалізацію студентів; впровадження у практикудіяльності ВНЗ спеціальних тренінгових програм, реалізація яких у процесівикладання лінгвістичних дисциплін сприяє соціалізації студентів; з'ясуванняособливостей впливу студентського середовища вищих навчальних закладів насоціалізацію студентів; підготовка програм нових навчальних спеціальних курсів,змістовий аспект яких спрямований на вирішення завдань успішної соціалізаціїстудентів.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮДИСЕРТАЦІЇ
1. Алексєєва-Вовк М.І. Мовленнєва культуравчителя в контексті його педагогічної майстерності / Наукові записки кафедрипедагогіки Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна:[зб. наук. праць]. – Х.: Основа, 2002. – Вип. 8. – С. 3-9.
2. Алексєєва-Вовк М.І. Питання соціалізаціїособистості студента / Наукові записки кафедри педагогіки, ХНУ: [зб. наук.праць]. – Х.: Основа, 2002. – Вип. 9. – С. 3-8.
3. Алексєєва-Вовк М.І. Мовленнєве вихованнястудентів при вивчені курсу „Краєзнавство” / Наукові записки кафедри педагогікиХарківського національного університету імені В.Н. Каразіна:[зб. наук. праць]. – Х.: Основа, 2003. – Вип. 10. – С. 3-7.
4. Алексєєва-Вовк М.І. Двомовність вУкраїні як педагогічна проблема / Наукові записки кафедри педагогікиХарківського національного університету імені В.Н. Каразіна:[зб. наук. праць]. – Х.: Основа, 2004. – Вип. 11. – С. 3-9.
5. Алексєєва-Вовк М.І. Мовознавчапідготовка студента як складник його загальної культури (лексична) / Науковізаписки кафедри педагогіки Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна:[зб. наук. праць]. – Х.: Основа, 2004. – Вип. 12. – С. 3-16.
6. Алексєєва-Вовк М.І. Соціалізаціястудентів засобами мовленнєвої діяльності / Наукові записки кафедри педагогікиХарківського національного університету імені В.Н. Каразіна:[зб. наук. праць]. – Х.: Основа, 2006. – Вип. 16. – С. 3-12.
7. Алексєєва-Вовк М.І. Педагогічні умовисоціалізації студентів засобами культури мовлення / Теоретичні питаннякультури, освіти та виховання: [зб. наук. праць. / за заг. ред. акад. АПНУкраїни М.Б. Євтуха]. – К: Видавн. центр КНЛУ, 2007. – Вип. № 34. – С.3-8.
8. Алексєєва-Вовк М.І. Основні поняттятеорії й практики соціалізації сучасних студентів // Науково-методичний збірникпроблем освіти. – К: Міністерство освіти і науки України, 2007. – № 53. – С.71-79.
9. Алексєєва-Вовк М.І. Формування культуримовлення студента як засіб його соціалізації: матеріали Всеукраїнськоїнауково-теоретичної конференції [«Виховання майбутнього педагога на основінаціональної культури і вічних духовних цінностей: історія та перспективирозвитку»], (Харків, 5-7 грудня 2006 р.) – Харків, 2006. – С.361-366.
10. Алексєєва-Вовк М.І. Культура мовлення якпоказник якості знань сучасного студента: матеріали ІІ Всеукраїнської науковоїконференції студентів, аспірантів та молодих вчених [«Інтелектуальний потенціалмолоді в науці і практиці»], (Хмельницький, 24 травня 2007 р.) – Хмельницький:ПВНЗ «УЕП», 2007. – С.128-131.
11. Алексєєва-Вовк М.І. Сутність процесусоціалізації студентів вищих навчальних закладів:мateriбlyIVmezinбrodnнvĕdecko-praktickбkonference [«Vĕdeckэprщmysl evropskйhokontinentu – 2007»], (Praha,15 prosincщ 2007 roku)– Dнl8. Pedagogika. Psychologiea sociologie.Hudba aћivot: Praha,2007. – С.49-57.
АНОТАЦІЇ
Алексєєва-ВовкМ.І. Педагогічні умови соціалізації студентів засобами культури мовлення. –Рукопис.
Дисертація наздобуття вченого ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.05– соціальна педагогіка. – Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова,Київ, 2008.
У дисертації розкритосутність процесу соціалізації студентів, виявлена роль та функції культуримовлення у процесі становлення особистості студента. Обґрунтовано критеріїсоціалізації студентів засобами культури мовлення: ціннісно-орієнтаційний,когнітивний, дієво-творчий. На основі виділених критеріїв, визначено йохарактеризовано три рівні соціалізації студентів засобами культури мовлення:репродуктивний, продуктивно-перетворювальний, творчий. Обґрунтовано педагогічніумови соціалізації студентів засобами культури мовлення (соціальнаспрямованість викладання навчального курсу “Культура мовлення”; використанняхудожньої, релігійної, наукової, епістолярної, історико-документальноїлітератури у процесі вивчення вказаного курсу; застосування монологічних тадіалогічних форм мовленнєвої діяльності під час оволодіння культурою мовлення вмежах програми позанавчальної діяльності; формування у студентів умінь у галузіділового та педагогічного спілкування).
Розробленомодель науково-методичного забезпечення соціалізації студентів засобамикультури мовлення, яка включає: мету та педагогічні умови соціалізаціїстудентів засобами культури мовлення, етапи, методики форми і методисоціалізації студентів, визначені нами критерії та рівні соціалізованості таін.
Ключові слова:соціалізація, формування особистості, культура мовлення, мовленнєва діяльність,спілкування, ділове спілкування.
Алексеева-Вовк М. И.Педагогическиеусловия социализации студентов средствами культуры речи. – Рукопись.
Диссертация насоискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности13.00.05 – социальная педагогика. Киевский национальный педагогическийуниверситет имени М. П. Драгоманова, Киев, 2008.
Диссертационноеисследование посвящено актуальной проблеме социальной педагогики – социализациистудентов средствами культуры речи. Рассматривается теоретический анализпроблемы социализации студентов, анализируются понятия «социализации личности»;уточняется содержание понятий «культура речи», «речевая деятельность»,«общение»; определенна роль и функции культуры речи; обозначены иохарактеризованы педагогические условия социализации студентов средствамикультуры речи.
В работе выделеныосновные функции речи как важного фактора социализации (коммуникативная,экспрессивная, идентификационная, гносеологическая, мыслетворческая,эстетичная, культуроносительная, номинативная) и педагогической речи(развивающая, коммуникативная, самопрезентации, учебная, побуждение к действию,формировальная, интерактивная, культурная, создание эмоционального фона общения,социальная). Овладение культурой речи содействует усвоению социального опыта,ценностей и норм, которые регулируют социальное поведение студента; успешномувыполнению социальных ролей, которые важны для включения студента в социальныегруппы; речь как средство социальной коммуникации, необходима для связи собществом и организации продуктивного взаимодействия.
Определеныпедагогические условия социализации студентом средствами культуры речи:социальная направленность преподавания курса «Культура речи»; использованиехудожественной, религиозной, научной, эпистолярной, исторически-документальнойлитературы в процессе изучения курса «Культура речи»; применение монологическихи диалогических форм речевой деятельности в процессе формирования культуры речив рамках программы внеурочной деятельности; развитие у студентов умений вобласти делового и педагогического общения.
В процессеэкспериментальной работы разработана модель научно-методологическогообеспечения социализации студента средствами культуры речи. Данная системапредполагает реализацию следующих блоков: целевого (цель, подходы);содержательный (этапы реализации научно-методологической системы: учебная ивнеурочная деятельность); процессуальный (педагогические условия,методологическое обеспечение: формы, методы, средства) и результативный(критерии, уровни).
Критериямисоциализованости студентов средствами культуры речи определено:ценностно-ориентационный, когнитивный, действенно-творческий. На основевыделенных критериев определено и охарактеризовано три уровня социализованостистудентов средствами культуры речи: репродуктивный,продуктивно-преобразовательный, творческий.
Экспериментально подтвержденаэффективность разработанных автором специального учебного курса «Культура речи»и программы внеурочной деятельности студентов. С целью социализации студентовсредствами культуры речи были внедрены в практику деятельности университетовразные виды внеурочной деятельности студентов: общеуниверситетские конкурсыпрофессионального мастерства, которые предполагали моделирование студентамипрофессиональных самопрезентаций и ситуаций формирования «управленческойкоманды»; проводились ролевые игры и групповые дискуссии. Реализация видоввнеурочной деятельности содействовала усовершенствованию уровней речевой деятельностибудущих специалистов, навыков саморегуляции и самокорекции своего поведения,овладение коммуникативными умениями и социально значущей деятельностью.
Результатамиисследования подтверждено, что успешность социализации студентов средствамикультуры речи обеспечивается при таких условиях: реализацией вучебно-воспитательном процессе определенных и научно обоснованных намипедагогических условий; разработкой и преподаванием специального курса«Культура речи»; внедрением в учебно-воспитательный процесс высших учебныхучреждений, где проводилось экспериментальное исследование, специальноразработанной программы внеурочной деятельности. Цель программы привлечь всехстудентов учебных групп к деятельности, которая имитирует их будущуюпрофессиональную работу (профессиональные диалоги, деловые игры, деловыебеседы, деловые совещания и др.); осуществлением за специально разработаннымиметодиками анализа деятельности будущих специалистов в процессе учебнойдеятельности и внеурочной работы, которая содействует формированию ихпрофессиональных умений, успешной социализации личности в обществе.
Ключевые слова:социализация, формированиеличности,культура речи, речеваядеятельность, общение, деловое общение.
Alekseyeva-Vovk M. I. Pedagogical conditions of student’s socialization by means of speech culture. – Manuscript.
Dissertation onconferring of a scientific degree of Candidate of Pedagogical Sciences onspeciality 13.00.05 — social pedagogy, Kyiv national pedagogical university,named after M. P. Dragomanov, Kyiv, 2008.
Dissertationpresents theoretical and experimental approbation ofstudent’ssocializationby meansof speechculture.The author presents the analysis of the basic notions of the investigation, theessence and contents of such notions as “socialization”, “speech culture”,“speech activity”. The role and functions of speechculture was revealed.
Criteriaof student’s socialization are proved by means of speech culture:valuable-oriental, cognitive, effective-creative. On the basis of the allocatedcriteria, it is certain and characterized three levels ofstudent’ssocializationby meansof speechculture:reproductive, productively-converting and creative. A system of pedagogicalconditions was developed: a social orientation of teaching a training course«Speech culture»; use of the art, religious, scientific, epistolary,historical-documentary literature during studying the specified course;application monologic and dialogical forms of speech activity during developmentof speech culture in extra-curriculum activity; mastering by students skills inthe field of business dialogue).
Amodel of scientifically-methodical providing ofstudent’ssocializationby meansof speechculture was developed, described andexperimentally verified. The main components of this model are defined as aim,stages of realization, pedagogical conditions of student’s socialization,components of a technique, criteria and levels of socialization.A special training course «Speech culture»and a program of extra-curriculum activity which involved all students ofeducational groups in activity, simulating their future professional work wasdeveloped.
Keywords:socialization, formation of the person, speech culture, speech activity,dialogue, business dialogue.