РЕФЕРАТ
КОНЦЕПЦІЯВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ У НАЦІОНАЛЬНІЙ СИСТЕМІ ОСВІТИ
Становлення українськоїдержавності, інтеграція у європейське і світове співтовариство, відмова відтоталітарних методів управління державою і побудова громадянського суспільствапередбачають орієнтацію на Людину, націю, пріоритети духовної культури,визначають основні напрями реформування навчально-виховного процесу.
Ця концепція, як і концепціягуманітарної освіти, є елементом нової ідеології освіти, яка повинна працюватина процес державотворення, становлення народу України як політичної нації.
Стрижнем усієї системивиховання в Україні є національна ідея, яка відіграє роль об'єднуючого, консолідуючогофактора у суспільному розвиткові, спрямованого на вироблення життєвої позиціїлюдини, становлення її як особистості, як громадянина своєї держави.Національний характер виховання полягає у формуванні молодої людини якгромадянина України незалежно від її етнічної приналежності.
Інтегруючою основоюнаціональної системи виховання є спільність історико-географічного походження,мови, культури і традицій, усвідомлення своєї приналежності до українськогосуспільства. Кожен з цих чинників визначає єдність поколінь сучасних, минулих імайбутніх, сприяє формуванню громадянина-патріота. Науково обґрунтоване,належним чином організоване виховання відображає духовний поступ народу, процесзбереження й збагачення його культури.
Виховання підростаючих поколіньвідповідає потребам етнокультурного відродження та розвитку як українськогонароду, так і представників інших етносів, що проживають в Україні, передбачаєнадання їм широких можливостей для пізнання своєї історії, традицій, звичаїв,мови, культури, формування почуття національної гідності.
Сучасне виховання в Українімає забезпечувати прилучення молоді до світоеої культури й загальнолюдськихцінностей. За своїми формами й методами воно спирається на народні традиції,кращі надбання національної та світової педагогіки.
Національне виховання маєсуспільний характер. До нього причетні сім'я, найближче соціальне оточення — формальні й неформальні об'єднання, громадські організації, засоби масовоїінформації, заклади культури, релігійні об'єднання та ін. Роль держави полягаєу координації виховних зусиль усіх інституцій суспільства, забезпечення йогоєдності та пріоритету загальнодержавних (національних) інтересів.
Процес виховання органічнопоєднаний з процесом навчання молоді, опанування основами наук, багатствомнаціональної й світової культури.
Гуманістичний характервиховання передбачає побудову його змісту й форм на основі глибокого розуміннявихователем природи вихованців, їх індивідуальних рис і можливостей, поваги доособистості дитини, турботі про її гармонійний розвиток, встановлення взаєминспівробітництва у навчально-виховному процесі.
Такий підхід передбачаєставлення до кожного вихованця як до неповторної особистості, суб'єкта вільногорозвитку, визнання його прав, виходячи із сукупності знань про людину. Узв'язку з цим першорядного значення набуває діяльність соціальних іпсихологічних служб, які здатні на професійному рівні забезпечити диференціаціюта індивідуалізацію виховних впливів.
Дана концепція мас на метівизначити пріоритетні завдання виховання у національній системі освіти таосновні напрями їх реалізації на сучасному етапі розвитку українськогосуспільства.
Ідеалом виховання егармонійно розвинена, високоосвічена, соціально активна й національне свідомалюдина, що наділена глибокою громадянською відповідальністю, високими духовнимиякостями, родинними й патріотичними почуттями, є носієм кращих надбаньнаціональної та світової культури, здатна до саморозвитку і самовдосконалення.
Головна мета національного виховання — набуття молодим поколінням соціальногодосвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високоїкультури міжнаціональних взаємин, формування у молоді, незалежно віднаціональної приналежності, рис громадянина Української держави, розвиненої духовності,моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.
Мата національного вихованняконкретизується через систему виховних завдань, що є загальними нетільки для усіх виховних закладів, а й для всього суспільства в цілому:
забезпечення умов длясамореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних та власнихінтересів;
відхід від уніфікації впроцесі виховання, від орієнтації на “усередненого” вихованця;
формування національноїсвідомості і людської гідності, любові до рідної землі, родини, свого народу,бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати;
виховання правової культури:поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки, знання тадотримання законів;
забезпечення духовноїєдності поколінь, виховання поваги до батьків, старших, культури та історіїрідного народу;
формування мовної культури,оволодіння і вживання української мови;
виховання духовної культуриособистості та створення умов для вільного формування нею власної світоглядноїпозиції;
утвердження принципівзагальнолюдської моралі: правди, справедливості, милосердя, патріотизму,доброти та інших доброчинностей;
культивування кращих рисукраїнської ментальності — працелюбності, індивідуальної свободи, глибокогозв'язку з природою, толерантності, поваги до жінки, любові до рідної землі;
формування почуття господаряй господарської відповідальності, підприємливості та ініціативи, підготовкадітей до життя в умовах ринкових відносин;
забезпечення повноцінногорозвитку дітей і молоді, охорона й зміцнення їх фізичного, психічного тадуховного здоров'я;
формування соціальноїактивності та відповідальності особистості через включення вихованців у процесдержавотворення, реформування суспільних стосунків;
забезпечення високоїхудожньо-естетичної культури, розвиток естетичних потреб і почуттів;
вироблення екологічноїкультури людини, розуміння необхідності гармонії її відносин з природою;
прищеплення глибокогоусвідомлення взаємозв'язку між ідеями індивідуальної свободи, правами людини таїї громадянською відповідальністю;
спонукання вихованців доактивної протидії проявам аморальності, правопорушенням, бездуховності,антигромадській діяльності.
Виховання дітей і молоді убудь-якому регіоні України в кінцевому рахунку переслідує одні й ті жстратегічні педагогічні цілі, ґрунтується на одних і тих же принципах ітеоретико-методологічних засадах. Разом з цим, у процесі виховання враховуютьсярегіональні й етнографічні особливості.
Принципи національноговиховання
Єдність національного ізагальнолюдського — формуваннянаціональної свідомості, любові до рідної землі і свого народу, оволодінняукраїнською мовою, використання всіх її багатств і засобів у мовній практиці,прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, традицій і звичаїв народів,що населяють Україну, оволодіння надбаннями світової культури;
природовідповідністьвиховання — врахування у процесівиховання багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальнихособливостей дітей, учнівської та студентської молоді, їх психологічних,національних і релігійних особливостей;
культуровідповідністьвиховання — органічний зв'язок зісторією народу, його мовою, культурними та прогресивними родинно-побутовими ірелігійними традиціями, з народним мистецтвом, традиціями і культурами іншихнародів світу, забезпечення духовної єдності, наступності та спадкоємності поколінь,зв'язок виховання з життям;
активність,самодіяльність і творча ініціативаучнівської молоді, поєднання педагогічного керівництва з ініціативою ісамодіяльністю учнів, утвердження життєвого оптимізму, розвиток навичокпозитивного мислення;
демократизаціявиховання — розвиток різноманітнихформ співробітництва і встановлення довір'я між вихователями і вихованцями,повага до суверенітету особистості дитини, розуміння її запитів та інтересів;
гуманізація виховання — пріоритет завдань самореалізації особистості вихованця,створення умов для вияву обдарованості і талантів дітей, формування гуманноїособистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної;
безперервність інаступність виховання — досягнення цілісності і наступності у вихованні, перетворення його у процес, щотриває впродовж усього життя людини; нероздільність навчання і виховання, щополягає в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні змісту навчання і вихованняформуванню особистості;
єдність навчання івиховання — розвиток і формуванняособистості, опанування нею національної і світової культури здійснюється якєдиний процес, що передбачає набуття знань, вироблення ставлень та цінностей,які в кінцевому рахунку обумовлюють світогляд та ідеали людини;
диференціація таіндивідуалізація виховного процесу — врахування у виховній роботі рівнів фізичного, психічного, соціального,духовного, інтелектуального розвитку вихованців, стимулювання активності,розкриття творчої індивідуальності кожного;
гармонізація родинногоі суспільного виховання — організація педагогічного всеобучу батьків, об'єднання і координація виховнихзусиль усіх суспільних інституцій.
Основні напрями виховання
Реалізація основних завданьі принципів виховання у національній системі освіти здійснюється у рядіпріоритетних напрямів.
Патріотичне виховання — формування патріотичних почуттів означає вироблення високогоідеалу служіння народові, готовності до трудового та героїчного подвигу в ім'япроцвітання української держави. Воно покликане формувати громадянина-патріота,виробляти глибоке розуміння громадянського обов'язку, готовність у будь-якийчас стати на захист Батьківщини, оволодівати військовими і військово-технічнимизнаннями, спонукати до фізичного вдосконалення, а також вивчати бойові традиціїта героїчні сторінки історії українського народу, його Збройних Сил.
Правове виховання — формування правової культури — прищеплення поваги доправ і свобод людини і громадянина, Конституції, державних символів (Герба,Прапора, Гімну); знання й дотримання у поведінці Законів України; активнапротидія особам та установам, що порушують закони, завдають збитків державі,зазіхають на територіальну цілісність і незалежність України.
Моральне виховання — прищеплення й розвиток моральних почуттів, переконань і потребиповодити себе згідно з моральними нормами, що діють в суспільстві. Опануваннядуховною культурою людства, нації, найближчого соціального оточення.Наслідування кращих моральних зразків своєї родини, українського народу,загальнолюдських моральних цінностей.
Цілісний процес вихованняпередбачає художньо-естетичну освіченість і вихованість особистості.Виховуючи у молоді естетичні погляди, смаки, які ґрунтуються на народнійестетиці та на кращих надбаннях цивілізації, національне виховання передбачаєвироблення умінь власноручно примножувати культурно-мистецьке надбання народу,відчувати й відтворювати прекрасне у повсякденному житті.
Трудове виховання — формування творчої, працелюбної особистості, умілого господаря,що володіє відповідними навичками та вміннями, професійною майстерністю, наоснові сучасних знань про ринкову економіку може самостійно віднайтизастосування власним здібностям у системі виробництва, науки, освіти.
Фізичне виховання — утвердження здорового способу життя як невід'ємного елементазагальної культури особистості. Повноцінний фізичний розвиток особистості,формування її фізичних здібностей, зміцнення здоров'я, гармонія тіла і духа,людини і природи — основа фізичного виховання.
Екологічне виховання дітей та молоді передбачає формування екологічної культуриособистості, усвідомлення себе частиною природи, відчуття відповідальності занеї як за національне багатство, основу життя на землі, залучення вихованців доактивної екологічної діяльності, нетерпиме ставлення до тих, хто завдає шкодиприроді.
Розглянуті напрями вихованнятісно взаємопов'язані, доповнюють один одного, мають самостійнетеоретико-методологічне значення. Разом з тим, усі вони утворюють ціліснусистему національного виховання.
Особливості виховання нарізних рівнях освіти
Специфіка діяльності кожноїз виховних установ обумовлює специфічний зміст, завдання і методи, щореалізуються разом із загальними завданнями національної системи освіти.
Сімейно-родинне виховання.
Родина с основою держави.Родина, рід, родовід, народ — такий шлях розвитку кожної людини, формування їїнаціональної свідомості й громадянської зрілості. Родинне виховання — цеприродна і постійно діюча ланка виховання, що обумовлює розвиток людини на всіхстадіях її життя. Тому у своїй виховній діяльності система освіти має спиратисяна сім'ю, підвищувати її психолого-педагогічну культуру, активно впливати навзаємини між її членами.
Основними завданнямиродинного виховання є:
виховання фізично й моральноздорової особистості, забезпечення необхідних екосоціальних умов для повноїреалізації можливостей розвитку дитини (генотипу), повноцінного психічного тадуховного її становлення, формування навичок здорового способу життя;
створення атмосфери емоційноїзахищеності, тепла, любові, взаєморозуміння, чуйності, доброзичливості,належних умов для засвоєння базових моральних цінностей та ідеалів, культурнихтрадицій, етичних норм взаємин між близькими людьми і в суспільному оточенні,виховання культури поведінки, здатності піклуватися про молодших і немічних;
забезпечення духовноїєдності поколінь, збереження родинних традицій, сімейних реліквій, вивченняродоводу, прилучення дітей до народних традицій, рідної мови, звичаїв, обрядів,виховання в них національної свідомості і самосвідомості;
виховання поваги до законів,прав і свобод людини, розвиток громадянської і соціальної відповідальності;
залучення дітей до світузнань, виховання поваги до науки, школи і вчителя, розвиток прагнення до освітий творчого самовдосконалення;
включення в спільну побутовута господарську діяльність, розвиток рис творчої працелюбної особистості,формування почуття власності та навичок господарювання;
формування естетичних смаківі почуттів, уміння розрізняти прекрасне і потворне в мистецтві і житті,забезпечення умов для практичної творчої діяльності дітей;
статеве виховання дітей,розвиток моральної чистоти, поваги до жінки, почуття дружби, кохання,підготовка до подружнього життя, прищеплення навичок виховання дітей у сім'ї;
розвиток внутрішньоїсвободи, здатності до об'єктивної самооцінки і саморегуляції поведінки, почуттявласної гідності, поваги до себе, відповідальності за свої вчинки, здатності доморального самовдосконалення.
Дошкільні заклади освіти
Дитячі дошкільні заклади спершим державним виховним інститутом, який має реалізовувати національнуполітику в галузі виховання. Пріоритетними тут мають бути: зв'язок з сім'єю тапсихолого-педагогічний всеобуч батьків, зміцнення здоров'я дітей, формуванняоснов моралі. Усе це реалізується через:
забезпечення фізичного,психічного та духовного здоров'я дітей, своєчасне виявлення тих, що потребуютькорекції здоров'я;
розумове виховання — своєчасне виявлення ранньої обдарованості, забезпечення умов для розвиткуталановитих дітей, розвиток пам'яті, уваги, мислення, уяви, допитливості,захоплень і нахилів;
психологічна підготовкадітей до навчання в школі, практичне оволодіння українською мовою, формуваннятворчих і художніх здібностей в ігровій та інших видах діяльності;
започаткування основтрудового виховання, екологічної культури, моральної орієнтації в національнихі загальнолюдських цінностях, набуття життєвого досвіду — виховання поваги ілюбові до батьків, родини, Батьківщини, ознайомлення з національною символікою;
створення сприятливих умовдля розвитку моральної самооцінки, яка має відображати ставлення дитини до себесамої як суб'єкта гуманних, доброзичливих взаємин з оточуючими;
організація спілкування якособливого виду діяльності, що надає вихованцям можливість пізнати оточуючудійсність, світ людських взаємин і самого себе не лише вербально, а й шляхомобміну емоціями і почуттями;
гармонізація родинного тасуспільного дошкільного виховання на засадах народної педагогіки, національноїкультури, сучасних досягнень науки, надбань світового педагогічного досвіду.
Середні заклади освіти
Середні загальноосвітнінавчально-виховні заклади покликані реалізувати вповні мету і основні завданнянаціонального виховання. Разом з цим, вони мають ряд специфічних виховнихзавдань, а саме:
філософсько-світогляднапідготовка школярів, допомога їм у визначенні сенсу життя в умовахсоціально-економічних змін, нових форм господарювання, виробленні ціннісногоставлення до власного життя;
формування в учнів основнаукового світогляду, пізнавальної активності і культури розумової праці,вироблення уміння самостійно здобувати знання, застосовувати їх у своїйпрактичній діяльності;
розвиток почуттялюбові до Батьківщини і свого народу як основи духовного розвитку особистості,шанобливе ставлення до історичних пам'яток, активна діяльність школярів пополіпшенню умов життя в рідній місцевості, підвищенню матеріального і духовногорівнів життя народу, дієва участь у розбудові держави й духовному оновленнісуспільства, формуванні високої етики міжнаціональних стосунків;
формування навичоксамоврядування, соціальної активності і соціальної відповідальності суб'єктагромадянського суспільства у процесі практичної суспільної діяльності школярів;
формування політичноїкультури учнів, об'єктивних уявлень про історію розвитку суспільства та йогополітичну систему, розвиток самостійного творчого мислення та пізнавальногоінтересу до ідейно-моральної спадщини, культурно-історичних традиційукраїнського народу;
розвиток моральних почуттіві рис особистості, а саме: доброти, справедливості, честі, гуманності, повагидо себе й інших, формування в учнів розуміння норм загальнолюдської і народноїморалі, ознайомлення з моральними проблемами, які набувають життєвого значеннядля долі цивілізації — збереження природного і соціального довкілля, ядернероззброєння тощо; практичне оволодіння народною етикою, розуміння проблемдуховності у контексті діалогу культур народів світу, готовність і вміннябудувати своє життя за принципами гуманізму;
розвиток правосвідомості — формуванняправової культури, вільне володіння державною мовою, засвоєння основдержавного, трудового, громадянського, сімейного і кримінального права; активнапротидія випадкам порушення законів;
вироблення свідомогоставлення до праці як вищої цінності людини і суспільства, активної позиціїкожної особистості; розвиток потреби в творчій праці, діловитості,підприємництві; виховання дисциплінованості, організованості;
формування у шкільної молодірозуміння, що людина — частина природи, оволодіння знаннями про природу свогокраю, залучення молоді до активної екологічної діяльності, виховання дбайливогоставлення до природних багатств України, прищеплення основ глобальногоекологічного мислення;
формування основ естетичноїкультури, розвиток художніх здібностей і почуттів особистості; оволодінняцінностями і знаннями світового і народного мистецтва, музики, архітектури,усної народної творчості, національної пісенної і танцювальної культури,побуту, ремесел, гри; розвиток почуття прекрасного, формування здатностірозуміти і цінувати твори мистецтва, пам'ятки історії, красу і багатствоприроди, активна робота по відродженню традицій та історичних коренів,національної духовності, формування національного менталітету;
фізичне вдосконалення,розвиток потреби у здоровому способі життя — озброєння знаннями про рольфізичної культури в житті людини, фізичне, духовне і психологічне загартування,вироблення відповідального ставлення до свого здоров'я; гармонійний розвитокдуховного, фізичного та психічного здоров'я;
статеве виховання учнів,підготовка їх до сімейного життя, формування культури сімейних і статевихвідносин.
Професійно-технічнізаклади освіти
Полягають передусім уформуванні національно свідомих трудівників, що вміють будувати своє життя вумовах ринку. Це має бути досягнуто через:
формування особистостімайбутнього кваліфікованого робітника, для якого характерні почуття господаря,високий ступінь трудової активності, ініціативності та підприємливості, бажанняпрацювати на користь суспільства, примножувати трудові традиції рідного народу,
підготовка молоді досамостійної діяльності в нових умовах господарювання, виховання дбайливогоставлення до приватної, суспільної та державної власності, природних багатствУкраїни;
розвиток і закріплення вучнів інтересу до обраної професії, професійного мислення, стимулюванняподальшого набуття знань та вдосконалення своєї кваліфікації;
формування правовоїкультури, розвиток правосвідомості та громадянської відповідальності, потреби воволодінні державною мовою; виховання непримиренного ставлення доантигромадських проявів, злочинності та порушень правопорядку, готовності доборотьби з ними;
вироблення у майбутніхпрацівників наукового світогляду, національної свідомості та соціальноїактивності, сприяння їх самовизначенню та громадянському становленню шляхомвключення у систему суспільних зв'язків;
прищеплення учням культуриповедінки та спілкування, навчання способам розв'язання конфліктів всерединіколективу та в суспільстві;
психологічна підготовкамолоді до сімейного життя; прищеплення морально чистих, гуманних, доброзичливихвзаємовідносин, побудованих на взаємоповазі та відповідальності юнаків тадівчат.
Позашкільні закладиосвіти
Визначальним тут єзабезпечення потреб особистості в самореалізації, підвищення інтелектуального,фізичного, емоційного рівня вихованців шляхом їх участі у різних видахсамостійної творчої діяльності. Для цього у позашкільних закладах вирішуютьсянаступні завдання:
пошук, розвиток та підтримкаюних талантів, виховання творчої еліти у різних галузях суспільного життя,стимулювання творчого самовдосконалення дітей та молоді;
створення умов для одержаннявихованцями позашкільної освіти, набуття ними умінь і навичок шляхом участі утворчих об'єднаннях за інтересами, сприяння їх допрофесійній підготовці тапрофесійному самовизначенню, відповідно до інтересів і здібностей;
організація змістовногодозвілля дітей і молоді з урахуванням їх інтересів на основі ініціативи тасамодіяльності вихованців;
формування у дітей таюнацтва національної самосвідомості, активної громадянської позиції, розвитоксоціальної активності через різні форми дитячого самоврядування;
створення найбільшсприятливих умов для емоційної і психологічної захищеності, душевного комфорту,потреб вихованців у позитивних емоціях, радості, доброзичливості, успіху,творчого самоствердження;
виховання у дітей і молодідбайливого ставлення та збереження природних багатств України, залучення їх доактивної еколого-натуралістичної та природоохоронної діяльності;
виховання здорової, фізичнорозвиненої особистості, формування основ знань і навичок здорового способужиття;
виховання естетичних смаківу дітей та молоді, залучення їх до народної творчості, оволодіння народнимиремеслами, збагачення культурними цінностями скарбниці українського народу.
Вищі навчальні заклади
Вищі навчальні заклади маютьздійснювати підготовку свідомої національної інтелігенції, сприяти оновленню ізбагаченню інтелектуального генофонду нації, вихованню її духовної еліти,примножувати культурний потенціал, який забезпечить високу ефективністьдіяльності майбутніх спеціалістів. Це може бути досягнуто через:
виховання майбутніхспеціалістів авторитетними, високоосвіченими людьми, носіями високої загальної,світоглядної, політичної, професійної, правової, інтелектуальної, соціально-психологічної,емоційної, естетичної, фізичної та екологічної культури;
створення необхідних умовдля вільного розвитку особистості студента, його мислення і загальної культуришляхом залучення до різноманітних видів творчої діяльності (науково-дослідної,технічної, культурно-просвітницької, громадської, оздоровчо-спортивної,правоохоронної та ін.);
збагачення естетичногодосвіду студентів шляхом участі їх у відродженні забутих та створенні новихнаціонально-культурних традицій регіону, міста, вищого навчального закладу,розвиток художніх здібностей студентів;
формування “Я”-концепціїлюдини-творця на основі самоосвіти, саморозвитку, самовиховання,самовдосконалення, моральної самозавершеності;
пропаганду здорового способужиття, запобігання вживанню студентами алкоголю, наркотиків, викоріненняшкідливих звичок.
Основні шляхи реалізаціїконцепції
Ефективність даноїконцепції залежить від повноти її реалізації у конкретному навчально-виховномузакладі, установі освіти. Найбільшу вагу тут матимуть наступні пріоритети:підвищення професіоналізму вихователів, організаційне, фінансове танауково-методичне забезпечення, інтеграцію у світовий освітянський простір.
Підвищення професіоналізмувихователів
Організація на базі обласнихінститутів післядипломної освіти гнучкої, оперативної злагодженої системинауково-теоретичної і методичною підготовки та перепідготовки педагогів,психологів, соціальних працівників освіти, постійне оновлення й удосконаленняїї змісту, форм і методів:
запровадження у вищихпедагогічних навчальних закладах курсів «методика роботи класногокерівника», «соціальна педагогіка», «основи практичноїпсихології» та ін., використавши для цього кращі вітчизняні й закордонні методичнірозробки;
організація на базі кращихосвітянських закладів експериментальних центрів для опрацювання виховнихінновацій, пропаганда передового досвіду творчих педагогічних працівниківвиховної роботи;
розробка методик діагностикиефективності виховної роботи та запровадження їх у практику, врахуваннярезультатів діагностики у процесі атестації педагогічних працівників;
включення виховних питань ватестаційні вимоги до педагогічних працівників.
Організаційне забезпечення
Вирішення питання проматеріальне стимулювання педагогів, що виконують виховну роботу;
створення та організаціяроботи соціально-психологічної служби, Українського центру практичноїпсихології і соціальної роботи в освіті, проведення діагностики вихованостідітей та молоді, використання її результатів для корекції поведінки вихованцівта удосконалення навчально-виховного процесу;
запровадження у вищихнавчальних закладах посади проректора з гуманітарних дисциплін та виховання,підпорядкувавши йому відповідні кафедри, відділи, клуби, спортивні секції таін.;
об'єднання зусиль такоординація державних і громадських інституцій у вихованні молоді, сприяннядіяльності дитячих та юнацьких самодіяльних організацій;
підтримка діяльностірізноманітних дитячих і молодіжних об'єднань за інтересами, позашкільнихосвітньо-виховних закладів;
залучення до виховної роботив школах, позашкільних установах та професійних закладах висококваліфікованих італановитих народних умільців, батьків, представників громадськості,національної наукової, культурної та мистецької еліти.
Науково-методичнезабезпечення
Розробка теоретико-методологічнихаспектів безперервної системи виховання, застосування оригінальнихпсихолого-педагогічних технологій, нових підходів, виховних систем, форм іметодів виховання, що відповідають сучасним вимогам;
розробка науково-методичногозабезпечення підготовки вихователів, соціальних працівників та психологів увищих навчальних закладах;
видання методичнихпосібників для практикуючих психологів, соціальних працівників, класнихкерівників та керівників освіти з актуальних проблем виховання;
видання фахового журналу«Соціальна робота і практична психологія освіти»;
організація та забезпеченняпсихолого-педагогічного всеобучу батьків з метою підвищення ефективностіродинного виховання;
використання засобів масовоїінформації у висвітленні досвіду виховання дітей і молоді.
Інтеграція у світовийосвітянський простір
Вивчення досвідуорганізації, змісту та методів діяльності соціальних працівників освітирозвинутих країн;
проведення міжнароднихконференцій, семінарів, тренінгів з актуальних проблем практичної психологи,соціальної роботи і виховання;
налагодження контактів зміжнародними організаціями (ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ та ін.) та забезпечення спільної зними діяльності;
придбання, переклад тавидання науково-методичної літератури з проблем виховання;
організація та здійсненняспільних проектів з актуальних проблем соціальної роботи в освіті і практичноїпсихології;
залучення закордоннихспеціалістів з практичної психології та соціальної роботи для наданняконсультативної і методичної допомоги.