Олігополія. Антимонопольне законодавство України

Міністерство економіки України
 
Українська Академія Зовнішньої Торгівлі

Контрольна робота
з дисципліни “Мікроекономіка”

Виконала:студентка 1 курсу,
4 групи ММЗ 004
Єрьоменко Алла Іванівна.
Адреса: 04071 м. Київ,
вул.Межигірська 3, кв.27

Київ2001
Варіант2. Завдання С
План
1.   Теорія Олігополії
1.1.    Модель Курно
2.   Антимонопольнезаконодавство України
2.1.     Зловживання монопольним становищем на ринку
2.2.     Антиконкурентні узгоджені дії
2.3.     Дискримінація підприємців
2.4.    Санкції за порушення антимонопольного законодавства
3.   Задача
4.   Списоквикористаної літератури
5.   Додатки
5.1Ст. 42Конституції України
5.2. Ст. 1, 4-6,12, 16,20 Закону України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісноїконкуренції у підприємницькій діяльності”
5.3 Ст. 166 КодексуУкраїни про адміністративні правопорушення

1. Теорія Олігополії
Олігополія — це ринковаструктура, при якій в реалізації якого-небудь товару домінує  небагатопродавців, а поява нових продавців ускладнено чи неможливо. Товар, реалізованийолігополістичними фірмами, може бути і  диференційованим і стандартизованим.
          Як правило наолігополістичних ринках домінує від двох до десяти фірм, на які  приходиться половина і більше загальних продажів продукту. На таких   ринках декілька або йусі фірми у довгостроковому періоді одержують значні прибутки, оскільки вхіднібар'єри ускладнюють або унеможливлюють вхід фірм-новачків до ринку. Олігополія— переважаюча форма ринкової структури. До олігополістичних галузей СШАналежать автомобільна, сталеплавильна, нафтохімічна, електротехнічна такомп'ютерна ін­дустрії.
          Наолігополістичних ринках деякі фірми можуть впливати на ціну завдяки їхнімвеликим часткам у загальній кількості товару, який вони випускають. Продавці наолігополістичному ринку знають, що коли вони або їхні суперники змінять  ціничи обсяг продажів  то наслідки позначаться на прибутках усіх фірм на ринку.Продавці усвідомлюють свою взаємозалежність. Передбачається, що кожна фірма вгалузі визнає, що зміна її ціни чи випуску викликає реакцію з боку інших фірм.Реакція, яку який-небудь продавець очікує від фірм, які  суперничають з ним, увідповідь на зміни встановлених ним ціни, обсягу  випуску чи зміни діяльності вобласті маркетингу, є основним чинником, що визначає його рішення. Реакція, якуокремі продавці чекають від своїх суперників, впливає на рівновагу наолігополістичних ринках.
          У багатьохвипадках олігополії захищені бар'єрами для входу на ринок, схожими з тими,котрі  існують для монопольних фірм. Природна олігополія має місце  коли кількафірм можуть поставляти продукцію для всього ринку при більш низькихдовгострокових витратах, чим були б у багатьох фірм.
          Можна виділитинаступні риси олігополістичних ринків:
          1.Усьогокілька фірм забезпечують весь ринок. Продукт може бути як диференційованим,так і стандартизованим.
          2.Принаймні,деякі фірми в олигополістичній галузі володіють великими ринковими частками.Отже, деякі фірми на ринку здатні впливати на ціну товару, варіюючи йогонаявність на ринку.
          3.Фірми вгалузі усвідомлюють свою взаємозалежність.
Існує два види олігополії. Перший видприпускає, що кілька фірм роблять ідентичний продукт. Другий – коли невеликакількість  виробників випускають диференційовані товари.
Однак в тому і іншому випадку фірмиусвідомлюють взаємозалежність своїх продажів, обсягів виробництва, інвестицій ірекламної діяльності. Так, якщо одна фірма буде посилено рекламувати свою продукцію чи  брати участь у створенні нової моделі виробу, то вона повинна очікувати аналогічних дій з боку своїх конкурентів. У такій ситуації кожнафірма знає, що, принаймні, деякі рішення конкурентів залежать від її власногоповодження, і тому, приймаючи те чи інше рішення, вона зобов'язана мати наувазі  цю обставину.
Олігополістична взаємозалежність фірмпіднімає суперництво між ними на якісно новий рівень, перетворює конкуренцію вбезперестанну боротьбу “всіх проти всіх”. У цьому випадку можливінайрізноманітніші рішення конкурентів: вони можуть спільно домагатися деякихцілей, перетворюючи галузь у подобу чистої монополії, чи ж – як іншу крайність– боротись один з одним аж до повного знищення.
Останній варіантнайчастіше здійснюється у формі цінової війни – поступового зниження існуючогорівня цін з метою витиснення конкурентів з олігополістичного ринку. Якщо однафірма знизила ціну, то її конкуренти, відчувши відтік покупців, у свою чергутеж знизять свої ціни. Цей процес може мати кілька етапів. Але зниження цін маєсвої межі: воно можливо доти, поки у всіх фірм ціни не зрівняються із середнімивитратами. У цьому випадку зникне  джерело економічного прибутку і на ринкувиникне ситуація, близька до досконалої конкуренції. Від подібного результату увиграшному положенні  залишаються споживачі, у той час як виробники усі доодного ніякого виграшу не одержують. Тому найчастіше конкурентна боротьба міжфірмами приводить до прийняття ними рішень, заснованих на обліку можливогоповодження своїх суперників.
Припустімо, щочерез млявий збут автомобілів адміністрація компанії «Форд» роз­глядаєможливість 10%-го зниження цін, щоб стимулювати збут. Вона має ретельнопродумати те, як реагуватимуть на цей захід «Дженерал моторз» і «Крайслер».Вони можуть взагалі не відреагувати, а можуть знизити свої ціни лише незначно,і в цьому випадку обсяг збуту «форда» значно збільшився б, переважно за рахунокйого конку­рентів. Можливо, вони наслідуватимуть приклад «Форда», а в цьомувипадку всі троє виробників продадуть більше автомашин, проте одержать значноменше прибутків через знижені ціни. Ще один можливий варіант — таке зниженняцін компаніями «Дженерал моторз» та «Крайслер», що перевищить зменшення цін«Форда». Конкурен­ти можуть знизити свої ціни на 15%, щоб покарати «Форд» зайого підступність, а це, в свою чергу, може призвести до цінової війни тарізкого падіння прибутків усіх трьох фірм. Тому адміністрація «Форда» маєретельно зважити всі ці можливості. Фактично, для будь-якого рішення, якеприймає фірма,— призначення цін, визначення рівнів виробництва, проведенняширокомасштабної компанії по стимулюванню або інвес­тування в нові виробничіпотужності — вона повинна передбачити можливу реакцію з боку своїх конкурентів.У цьому випадку кожна з фірм ставить себе на місце конкурентів і аналізує, якабула б їхня реакція. Процес прийняття подібних рішень розглядається на прикладівзаємовідносини  двох фірм у моделі дуополії, яка була вперше запропонованафранцузьким економістом А. Курно в 1838р.

1.1. Модель Курно
Припустімо, що фірми виробляють однорідний товар і знають кривуринкового попиту. Кожна фірма має вирішити, який обсяг виробляти, і обидві фірмиприймають рішення одночасно. Прий­маючи своє виробниче рішення, кожна фірмабере до уваги і свого конкурента. Адміністрація фірми знас, що конкурент такожвирішує, яку кількість виробляти, а ціна,  яку фірма призначить, залежатиме відсумарного обсягу виробництва обох фірм.
/>
МАЛ. 1.1. Рішення фірми № 1 щодо обсягу виробництва. Вибірфірмою № 1 обсягу виробниц­тва, що максимізує прибуток, залежить від того,скільки, на її думку, вироблятиме фірма № 2. Якщо, на думку фірми № 1, фірма №2 нічого не вироблятиме, то крива попиту на товари фірми № 1 — це криваринкового попиту. Відповідна крива граничної виручки позначена ГВ1 (0),і вона перетинає криву граничних витрат ГВт на рівні випуску 50 одиниць. Якщо,на думку фірми № 1, фірма № 2 вироблятиме 50 одиниць, то її крива попиту П1(50)зміщується ліворуч на цю величину. Відповідною кривою граничної виручки тепер єГВ1 (50). Максимізація прибутку тепер передбачає випуск 25 одиниць.П1 (75) і ГВ1 (75) — це криві попиту та граничної виручкидля фірми № 1 тоді, коли, на її думку, фірма № 2 вироблятиме 75 одиниць. Тодіфірма № 1 вироблятиме лише 12,5 одиниць.
Суть моделі Курно полягає в тому,що кожна фірма розглядає рівень виробництва свого конкурента як фіксований, апотім вирішує, скільки потрібно виробляти. Щоб побачити, як діє ця модель,розглянемо, як приймає виробниче рішення фірма № 1. Припустимо, на думкуадміністрації фірми № 1, фірма № 2 нічого не вироблятиме. Тоді крива попиту натовар фірми № 1 — це крива ринкового попиту. На мал. 1.1 вона показана кривою П(0),що означає криву попиту для фірми № 1 за умови, що фірма № 2 не виробляєпродукції взагалі. На мал. 1.1 також показана крива відповідної граничноївиручки
ГВ1 (0). Ми припустили, що граничні витрати ГВт1 фірми №1 постійні. Як показано на графіку, обсяг виробництва фірми № 1, якиймаксимізує прибуток, становить 50 одиниць, що відповідає точці перетину кривихГВ1(0) та ГВт1. Отже, якщо фірма № 2 не виробляє нічого,фірмі № 1 слід виробляти 50 одиниць.
Припустімо, натомість, що, на думку фірми№ 1, фірма № 2 вироблятиме 50 оди­ниць. Тоді крива попиту для фірми № 1 є криваринкового попиту, зміщена ліворуч до поділки 50. На мал. 1.1 вона позначена П1(50), а відповідна крива граничної вируч­ки — ГВ1 (50). Обсягвиробництва фірми № 1, який максимізує прибуток, тепер стано­вить 25 одиниць,що відповідає точці, де
ГВ1 (50) = ГВт1. А тепер припустімо, що, на думку фірми №1, фірма № 2 вироблятиме 75 одиниць. Тоді крива попиту для фірми № 1 — це тасама крива ринкового попиту, зміщена вліво до поділки 75. На мал. 1.1 вонапозначена
П1 (75), а відповідна крива граничної виручки — ГВ1 (75).Тепер обсяг виробництва, що максимізує прибуток фірми № 1, становить 12,5одиниць, це відпові­дає точці на графіку, де ГВ1(75)=ГВт1.Нарешті припустимо, що, на думку фірми № 1, фірма № 2 вироблятиме 100 одиниць.Тоді криві попиту і граничної виручки для фірми № 1 (не показані на малюнку)перетинали б криву її граничних витрат на вертикальній осі; якщо, на думкуфірми № 1, фірма № 2 вироблятиме 100 або більше одиниць, то їй не слідвиробляти нічого.
Підіб'ємо підсумки: якщо, на думку фірми №1, фірма № 2 не вироблятиме нічого, вона вироблятиме 50 одиниць; якщо фірма № 2вироблятиме 50, вона вироблятиме 25; якщо ж фірма № 2 вироблятиме 75, вонавироблятиме 12,5; а якщо, на її думку, фірма № 2 вироблятиме 100 одиниць, товона не вироблятиме нічого. Обсяг виробництва, що максимізує прибуток фірми№ 1, є, таким чином, спадною шкалою обсягу, який, на думку фірми № 1,вироблятиме фірма № 2. Ми називаємо цю шкалу кривою реакції фірми № 1 іпозначаємо її К1* (К2). Ця крива зображена на мал.2.2, де кожна з чотирьох наведених комбінацій обсягу виробництва має позначку«*». Аналогічний аналіз ми можемо виконати для фірми № 2 (тобто визначитикількість, максимізуючу прибуток фірми № 2, вважаючи заданими різноманітніприпущення щодо обсягу ви­робництва фірми № 1). Результатом буде крива реакціїдля фірми № 2, тобто шкала К2*(К1), щоспіввідносить обсяг її виробництва із обсягом, котрий, на її думку, вироб­лятимефірма № 1. Якщо крива граничних витрат фірми № 2 відрізняється від такої жкривої фірми № 1, крива її реакції буде також відрізнятись за формою відвідповідної кривої для фірми № 1. Наприклад, крива реакції фірми № 2 могла бмати вигляд, як зображено на мал. 1.2.
Крива реакції для кожної фірми підказує їйоптимальний обсяг виробництва за заданого обсягу її конкурента. В точцірівноваги кожна фірма планує обсяг відповідно до кривої своєї реакції, так щорівні виробництва в умовах рівноваги перебувають у точці перетину двох кривих реакції.Такий набір рівнів виробництва називаємо рівновагою Курно. За такої рівновагикожна фірма ре­ально оцінює обсяг, що вироблятиме її конкурент, і відповідномаксимізує свій прибу­ток.
Зауважте, що рівновага Курно є різновидомрівноваги Неша[1]. Слід пам'ятати, що прирівновазі Неша кожна фірма повністю реалізує свій потенціал, приймаючи якзаданий обсяг виробництва конкурентів.
/>
МАЛ. 1.2. Криві реакції фірм і точка рівновагиКурно. Крива реакції для фірми № 1 показує, скільки вона вироблятиме як функціюобсягу того, скільки, на її думку, вироблятиме фірма № 2. Знаки (*)в точках К- 0,50,75 і 100 відповідаютьприкладам, показаним на мал. 1.1. Крива реакції фірми № 2 показує обсяг їївиробництва як функцію обсягу, який, на її думку, вироблятиме фірма № 1. Вточці рівноваги Курно кожна з фірм правильно оцінює обсяг виробництва свогоконкурента і відтак максимізує власний прибуток. Таким чином, жодна з фірм непорушить цієї рівноваги.
 Як результат, жодна з фірм не маєпричин міняти свою виробничу політику. За рівноваги Курно кожен з дуополістіввиробляє ту кількість, яка максимізує його прибуток, приймаючи як заданий обсягвиробництва свого конкурента. Таким чином, жоден з дуополістів не має причинзмінювати обсяги виробництва.
Припустімо, що початкові рівні виробництва фірм далекі відрівноваги Курно. Чи будуть фірми вирівнювати обсяги свого виробництва, щобдосягти рівноваги Курно? На жаль, модель Курно нічого не говорить про динамікуперехідних процесів вирівню­вання. Справді, протягом будь-якого процесувирівнювання основне припущення мо­делі, згідно з яким кожна з фірм припускає,що обсяги виробництва її конкурента фіксовані, не відповідає дійсності. Обсягвиробництва жодної з фірм не буде фік­сованим, оскільки обидві фірми вирівнювалиб обсяги свого виробництва.
За яких умов для кожної фірми раціональнимбуло б припустити, що обсяг вироб­ництва її конкурента фіксований? Це було браціональним за тієї умови, якщо обидві фірми встановлюють обсяги своговиробництва лише одноразово, оскільки вони не можуть бути зміненими. Це такожбуло б раціональним за тієї умови, якщо вони перебувають в стані рівновагиКурно, оскільки жодна з фірм не має причин змінювати. обсяг виробництва.Використовуючи модель Курно, ми, отже, маємо зрозуміти спе­цифіку поведінкифірм у стані рівноваги.
Приклад
Розглянемо приклад — дві однакові фірмимають інформацію про лінійну криву рин­кового попиту. Це допоможе зрозумітисуть рівноваги Курно і порівняти її з конкурен­тною рівновагою, а такожрівновагою, котра досягається при злитті двох фірм і сприяє об'єднанню зусильдля досягнення певних рівнів виробництва.
Припустимо, наші дуополісти мають такукриву ринкового попиту:
Ц=30-К,
де К — сумарний обсяг виробництваобох фірм (тобто К = К1 + К2). Припустімотакож, що обидві фірми мають нульові граничні витрати
ГВт1 = ГВт2= 0.
Ми можемо визначити криву реакціїдля фірми № 1 таким чином: для максимізації прибутку фірма встановлює величинуграничної виручки на рівні граничних витрат. Сумарна виручка фірми № 1 В1визначається за рівнянням:
B1=ЦК1 =(30-К)К1
                                                              =30К– (К1+К2)К1
                                                              =30К1-К21-К2К1
Гранична виручка фірми ГВ1 —це просто додаткова виручка ΔВ1, що є результатом додатковоїзміни обсягу виробництва ΔК1:
ГВ1 = ΔB1/ ΔK1= 30-2K1-2K2
Тепер, прирівнюючи ГВ1 до нуля(граничні витрати фірми) і розв'язуючи рівняння для К1, мивизначаємо:
Крива реакції фірми №1:   К1 = 15 – 1/2K2
Ці самі підрахунки справджуються для фірми № 2:
Крива реакції фірми № 2:   К2= 15 – 1/2К1.
Рівні виробництва в станірівноваги — це значення для К1і К2,дійсні в точці перетину двох кривих реакцій, тобто величини, отримані прирозв'язанні рівнянь. Замінюючи К2в рівнянні виразом з правої частини рівняння ,  можна переконатись, що рівні виробництва встані рівноваги становлять:
Рівновага Курно:  К1= К2 = 10.
Сумарний обсяг виробництвастановить К=К1+К2=20, отже, ринкова ціна рівновагистановить Ц = ЗО — К = 10.
На мал. 1.3 показано криві рівноваги Курнота точку рівноваги Курно. Зауважте, що крива фірми № 1 показує її обсягвиробництва в показниках обсягу виробництва фірми № 2. Подібно крива фірми № 2показує К2в показниках К1.(Оскільки фірми є ідентичними, обидві криві мають однакову форму. Вони маютьрізний вигляд, оскільки одна з них задає К1впоказниках К2, а інша виражає К2впоказниках К1). Точка рівноваги Курно перебуває на перетинідвох кривих. В цій точці кожна фірма максимізує свій власний прибуток, знаючиобсяг виробництва свого конкурента.
/>
МАЛ. 1.3. Приклад дуополії. Крива попиту заданарівнянням Ц= 30 — К, а граничні витрати обох фірм дорівнюють нулю.У точцірівноваги Курно кожна фірма виробляє 10 одиниць. Контактна крива показуєкомбінації К1 і К2, які максимізують сумарні прибутки.Якщо фірми змовляться і ділитимуть прибутки порівну, кожна з них вироблятиме7,5 одиниць. Крім того, показана також конкурентна точка рівноваги, в якій цінадорівнює граничним витратам, а граничний прибуток дорівнює нулю.
Ми припустили, що між собоюконкурують дві фірми. Припустімо, натомість, що антимонопольне законодавствобуло дещо пом'якшено, і обидві фірми можуть укласти таємний договір. Вониможуть визначити свої обсяги виробництва таким чином, щоб максимізувати сумарнийприбуток і ділити цей прибуток порівну. Сумарний прибуток максимізуєтьсявибором сумарного обсягу К так, щоб гранична виручка дорівнювалаграничним витратам, а ця величина в даному прикладі дорівнює нулю. Сумарнавируч­ка для обох фірм становить
В = ЦК = (ЗО – К)К = 30К — К2,
так що гранична виручка ГВ = ΔВ/ΔК=30-2К
Прирівнюючи ГВ до нуля, мибачимо, що сумарний прибуток максимізується, коли К=15.
Будь-яке комбінування обсягів виробництва К1і К2, що в сумі дає 15 одиниць, максимізує сумарнийприбуток. Крива К1 +К2= 15, яка називається кривоюконт­рактів, визначає, таким чином, усі пари обсягів К1і К2, які максимізують сумарний прибуток, її показанона мал. 1.3 Якщо фірми домовляться ділити прибутки порівну, то кожна з нихвироблятиме половину сумарного обсягу:
К1=К2= 7,5.
Як і слід очікувати, обидві фірми тепер вироблятимуть меншукількість — і одержу­ватимуть більші прибутки, ніж у разі рівноваги Курно. Намал. 1.3 показано цю рівновагу, спричинену змовою фірм, та конкурентнірівні виробництва, що визнача­ються прирівнюванням ціни до граничних витрат.(Ви можете пересвідчитись, що ці рівні становлять К1=К2 = 15, а це означає, що кожна фірма одержує нульовий гранич­нийприбуток). Зауважте, що результат Курно значно вигідніший для фірм, ніжабсолютна конкуренція, проте не такий виграшний, як здобуток від таємної змови.

2. Антимонопольнезаконодавство України
У відповідності зі статтею 42[2]Конституції України не допускаються зловживання монопольним становищем наринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.Конституційна заборона стосується діяльності, націленої на недопущення,обмеження чи  усунення конкуренції, незалежно від конкретних її видів і складівправопорушень. Закон України “Про обмеження монополізму та недопущеннянедобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”[3] називає тривиди порушень антимонопольного законодавства: зловживання монопольнимстановищем  на ринку, антиконкурентні узгоджені дії і дискримінаціюпідприємців.
 
2.1. Зловживання монопольним становищем на ринку
Цейвид правопорушення може відбуватися лише суб'єктом господарювання, що займаємонопольне положення на ринку.
У відповідності зі статтею 1 ЗаконуУкраїни “Про обмеження монополізму ...”[4] Монопольне становище- домінуюче становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливістьсамостійно або разом з іншими суб'єктами господарювання обмежувати конкуренціюна ринку певного товару. Монопольним визнається становище суб'єктагосподарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 відсотків.Рішенням Антимонопольного комітету України може визначатися монопольнимстановище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару менше35 відсотків;
Ознаками ринкової влади є:здатність підприємця, що не є єдиним виробником (постачальником) відповідноготовару, диктувати свої умови при продажу товару, підписанні договору пропостачання, нав'язувати споживачу невигідні умови; здатність підприємця задопомогою монополізації ринку постачання виробничих ресурсів обмежуватиконкуренцію, витісняти з ринку інших підприємців, що випускають відповіднітовари з застосуванням виробничих ресурсів,  створювати бар'єри вступу наринок; здатність підприємця  скорочувати чи обмежувати випуск товарів іпостачання їх на ринок збуту з метою одержання однобічної користі при  купівлічи  продажі товарів, при заключенні договорів і угод про постачання товарів, аінші підприємства, що є його конкурентами, не здатні компенсувати створенийдефіцит товарів; здатність підприємця підвищувати ціни на товари і підтримуватиїх на рівні, що перевищує рівень, обумовлений конкуренцією на ринку.
Відповіднодо законодавства України саме по собі володіння суб'єктом господарюваннямонопольним положенням не є протиправним. Таким є лише зловживання домінуваннямна ринку.
Увідповідності зі статтею 4 Закону України «Про обмеження монополізму ...»зловживаннями монопольним становищем  вважаються:
·    нав'язуваннятаких умов договору, які ставлять контрагентів в нерівне становище, абододаткових умов, що не відносяться до предмета договору, в тому числінав'язування товару, не потрібного контрагенту; обмеження або припиненнявиробництва, а також вилучення з обороту товарів, що призвели або можутьпризвести до створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановленнямонопольних цін;
·    обмеження чиприпинення виробництва, а також вилучення зі звертання, що  призвело або можепризвести до  створення чи підтримці дефіциту на ринку або встановленнюмонопольних цін;
·    часткова абоповна відмова від реалізації чи закупівлі товару при відсутності альтернативнихджерел постачання або збуту, що призвели або можуть призвести до створення абопідтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;
·    інші дії, щопризвели або можуть призвести до створення перешкод доступу на ринок (виходу зринку) інших суб'єктів господарювання;
·    встановленнядискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують праваокремих споживачів; встановлення монопольно високих цін (тарифів, розцінок)насвої товари, що призвело або може призвести до порушення прав споживачів;
·    встановленнямонопольно низьких цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призвело або можепризвести до обмеження конкуренції.
·    встановленнямонопольно високих цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що  призвело чи може призвести до порушення прав споживачів;
Перелікправопорушень, визнаних зловживанням монопольним положенням на ринку,розширювався в Законі, і якщо спочатку в законодавстві було зазначено 5порушень, те потім їхнє число зросло до 7. Однак при цьому, незважаючи нарозширення переліку правопорушень, цей перелік, як і в первісній редакціїзакону, є вичерпним.
Черезвідсутність діючої конкуренції і ефективних засобів правового захистуспоживачів різко підсилюється тиск виробника (постачальника, продавця) напокупця (споживача) при нав'язуванні умов договору, у тому числі привстановленні цін на продукцію. При монополії споживач не може реально здійснюватиправо вибору виробника (продавця) і попадає в економічну залежність відвиробника-монополіста, що нечесними способами намагається скористатися своїммонопольним положенням.
Особливістюцього виду порушення антимонопольного законодавства є здійснення суб'єктомгосподарювання, що займає монопольне положення на ринку, таких дій, що були бнеможливі в умовах ефективної конкуренції на ринку. Це, зокрема, одержанняпідприємцем прибутку, обумовленим не ефективністю чи діяльності з високоюпродуктивністю, а неправомірним  використанням  їм свого домінуючого положенняна ринку, або  утримання чи  посилення такого положення за допомогою усунення зринку конкурентів або обмеження з доступу на ринок.
Упозначенні кола правопорушень і їх складів, визнаних зловживанням монопольнимположенням на ринку, виявляється істотна подібність законодавства країн СНД.Порівняльний аналіз цього законодавства показує, що основні складиправопорушень тотожні чи в значній мірі подібні. До них відносяться:
·    нав'язування контрагенту умовдоговору, невигідних для нього чи не стосовних до предмета договору;
·    включення в договір умов, щодискримінують, що ставлять контрагентів у нерівне положення в порівнянні зіншими суб'єктами, що хазяюють;
·    створення перешкод для доступуна ринок іншим суб'єктам, що хазяюють, або для їхнього виходу з ринку;
·    зміна обсягів виробництва івилучення товарів зі звертання з метою створення штучного дефіциту і підвищенняцін;
·    цінові маніпуляції з метоюодержання додаткових переваг на ринку.
Незважаючина таку подібність самих складів правопорушень, істотне розходження в розумінніїхньої природи просліджується при зіставленні законодавства України, іншихкраїн СНД і Росії. У Законі України, як і більшості інших країн СНД, зазначенідії, безумовно, визнаються правопорушеннями незалежно від яких-небудь обставин,у тому числі незалежно від можливості їхнього позитивного впливу в майбутньому.На відміну від них Закон Росії передбачає, що дії, що формально відповідаютьознакам порушення, можуть, проте, бути визнані правомірними, якщо суб'єкт якийвизнано монополістом доведе, що вони можуть мати сприятливісоціально-економічні наслідки, тобто насичення товарних ринків, поліпшенняспоживчих властивостей товарів і підвищення їхньої конкурентноздатності,зокрема на зовнішньому ринку.
НаУкраїні зловживання монопольним положенням на ринку було одним з найпоширенішихпорушень антимонопольного законодавства протягом останній декількох років.
 
2.2. Антиконкурентні узгоджені дії
Однимз видів порушень антимонопольного законодавства є антиконкурентні  дії, щоприводять до дискримінації конкурентів і споживачів і створюють небезпеку дляефективного функціонування ринкових відносин
Увідповідності зі статтею 5 Закону України “Про обмеження монополізму ...”[5]антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії, що  призвели чиможуть привести до:
·    встановлення (підтримання)монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок;
·    розподіл ринків затериторіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чизакупівель або за колом споживачів чи за іншими ознаками, що призвели абоможуть призвести до їх монополізації;
·    усунення з ринку або обмеженнядоступу на нього продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
Зазмістом цієї норми неправомірними узгодженими діями можуть бути угоди та  іншіузгоджені дії, що  привели чи  можуть привести до обмеження конкуренції шляхомвстановлення монопольних цін, розділу ринків з метою їхньої монополізації,усунення з  ринку чи обмеження доступу на нього підприємців. Ці правопорушенняна відміну від зловживання монопольним становищем  відбуваються не однимсуб’єктом, а двома чи більш підприємцями, що укладають угоди для досягненняантиконкурентної мети, тобто є не індивідуальними, а колективними діями.Заборона на здійснення таких дій спрямована на попередження надмірноїмонополізації і нарощування монополістичних явищ для сприяння створенню ринку,де захищені інтереси споживача.
Антимонопольнийкомітет України розцінює як неправомірні угоди між підприємцями, асоціаціями чигрупами підприємців  за участю або без участі третіх осіб    або іншійсукупності зазначених суб'єктів такі дії:
·    прямий чи опосередкований впливна встановлення, фіксацію, підтримку, перегляд цін (тарифів), ставок, знижок,надбавок (доплат), націнок, комісійного збору, меж прибутковості(рентабельності), а також підвищення, зниження, підтримка цін (тарифів) нааукціонах, конкурсах та  інших торгах;
·    встановлення нормативів цін(тарифів), ставок, знижок, надбавок (доплат), націнок, комісійного збору,мінімальних,  перепродажних цін, у тому числі у виді формул, таблиць,переліків, алгоритмів;
·    звуження територіальних границьринку, на яких діють учасники асоціації, розподіл ринків за територіальнимпринципом, асортименту товарів,  по колу продавців чи споживачів;
·    здійснення тиску напостачальників з метою  обмеження чи виключення придбання їхньої продукції чиматеріалів, змова про усунення підприємців від ведення справ з яким-небудьклієнтом, постачальником, конкурентом, покупцем (замовником);
·    обмеження участі в торгахшляхом вибору запрошених постачальників, встановлення пріоритетів під часпідписання контрактів;
·    розподіл замовлень, підрядів,проектів, визначення замовників, чи одержувачів  замовлень стандартизація поцих приводах;
·    обмеження обсягу, змістуреклами, що представляється учасниками асоціації і відповідає чинномузаконодавству.
 
2.3 Дискримінація підприємців
Відповіднодо пункту 1 статті 6 Закону України “Про обмеження монополізму ...”[6] наступнийвид порушень антимонопольного законодавства – дискримінація суб'єктівгосподарювання органами державної влади, місцевого самоврядування іадміністративно-господарського управління і контролю – включає ряд різновидів:
·    заборона створення нових підприємств чи інших організаційних форм підприємництва в якій-небудь сферідіяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видівдіяльності, на виробництво окремих видів товарів, що  привели чи можутьпривести до обмеження конкуренції;
·    примус суб'єктів господарюваннядо вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні та інші об'єднанняпідприємств, а також до пріоритетного підписання   договорів, першочерговомупостачанню товарів визначеному колу споживачів;
·    прийняття рішень процентралізований розподіл товарів, що  призвело чи може призвести до монопольногостановища положення на ринку;
·    установлення заборони нареалізацію товарів з одного регіону в іншій;
·    надання окремим суб'єктамгосподарювання податкових і інших пільг, що ставлять їх у привілейованеположення стосовно інших суб'єктів господарювання, що  призвело чи можепризвести до монополізації ринку визначеного товару;
·    обмеження прав суб'єктівгосподарювання на придбання і реалізацію товарів;
·    встановлення  заборон чи обмежень у відношенні окремих суб'єктів  господарювання чи групи суб'єктівгосподарювання.
Вищевказані дії порушуютьзагальну гарантію підприємців, встановлену в статті 12 Закону України «Пропідприємництво»: «Держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних нимиорганізаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює рівніможливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових,інформаційних, природних і інших ресурсів». Виходячи з цього положення, органидержавної влади не вправі надавати ні однієї з конкуруючих сторін додатковоїпереваги, підтримку або, навпроти, обмежувати кого-небудь з них по будь-якихаспектах їхньої діяльності.
Необхідність заборони дискримінації підприємців органамидержавної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарськогоуправління і контролю зумовлена тим, що при переході до ринку важливогозначення набуває недопущення  будь-якого впливу  з боку державних органів наволю підприємницької діяльності. Практика показує, що спроби суб'єктівпідприємницької діяльності до розширення економічної самостійності найчастішеодержують протидію з боку окремих органів державної влади. Нерідко свободадіяльності, самостійність, права і законні інтереси підприємців придушуютьсядержавними органами як організаційно, так і фінансово- економічно.
Яквипливає з закону, правопорушеннями визнається діяльність (дії абобездіяльність) органів державної влади, місцевого самоврядування,адміністративно-господарського управління  і контролю, що  привели чи можутьпризвести до недопущення, істотного обмеження чи  усунення конкуренції або до обмеженняволі підприємницької діяльності. Такі дії вважаються неправомірними, оскількивони створюють умови для   дискримінації чи навпаки піднесення  для  окремихучасників підприємницької діяльності, що веде до обмеження конкуренції. Доїхнього числа відносяться  дії, які  обмежують  конкуренцію, що наказуютьпідприємцям робити певні дії або, навпроти, що містять заборону на здійснення,певних  напрямків і видів діяльності; вказівки про здійснення певних дій, якішкодять інтересам підприємців, створення необґрунтованих перешкод дляпідприємців або, навпроти, неправомірне надання їм пільг.
Однієюз типових різновидів дискримінації підприємців органами державної влади єпримус підприємців до вступу в господарські об'єднання. Нерідко зустрічається івстановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону в іншій, що єодним із проявів регіонального монополізму. Причому іноді шляхом виданняпідзаконних нормативних актів місцеві органи державної влади встановлюють нетільки такі заборони, але й економічні санкції за вивіз підприємцями продукціїза межі регіону. Такі незаконні дії не тільки в значній мірі обмежують волюпідприємницької діяльності, але і ведуть до  руйнування чи заподіяннявідчутного збитку міжрегіональним господарським зв'язкам, викликаючи відокремленнярегіонів.
 
2.4. Санкції за порушення антимонопольного законодавства
Неможливопротидіяти зловживанню монопольним положенням на ринку, антиконкурентнимузгодженим діям, дискримінації підприємців органами влади і управління тількизаконодавчими заборонами. Для досягнення цієї мети необхідно створенняефективного правового механізму, що міг би дієво сприяти підтримці і заохоченнюконкуренції,  запобіганню монопольної практики і штучних  обмежень розвиткуконкуренції, перешкоджати розвитку монопольних структур і протидіяти порушеннямантимонопольного законодавства.
Однимз важливих елементів правового забезпечення протидії порушеннямантимонопольного законодавства в підприємницькій діяльності є система охороннихзаходів правового впливу, застосовуваних за такі правопорушення.
Виходячизі змісту Закону України “Про обмеження монополізму ...”[7] запорушення антимонопольного законодавства можливе застосування мірадміністративної, цивільно-правової відповідальності, а також двох специфічнихсанкцій у виді штрафів, що накладаються Антимонопольним комітетом, іпримусового розділу монопольних утворень.
Штрафинакладаються на суб'єктів господарювання – юридичних осіб за чотири видипорушень антимонопольного законодавства різного характеру:
1)  здійснення дій, передбаченихстаттями 4 – 6 Закону України “Про обмеження монополізму ...” , тобто діянь,які кваліфіковані  даним законом як правопорушення;
2)  неналежне виконання (відхиленнявід  виконання  чи несвоєчасне виконання) рішень Антимонопольного комітетуУкраїни і його територіальних відділень про припинення порушеньантимонопольного законодавства, відновленні первісного  стану чи  зміні угод,що суперечать Закону. На відміну від першої групи правопорушень накладеннюштрафу в другому випадку передує застосування примусових мір Антимонопольнимкомітетом і його територіальними відділеннями, при нерезультативності яких ізастосовується міра відповідальності – штраф;
3)  порушення правил економічноїконцентрації суб'єктів господарювання;
4)  непредставлення, несвоєчасне представлення або представлення свідомо недостовірної інформаціїАнтимонопольному комітету.
Розміриштрафів диференційовані. По першій, другій і третій підставі штрафи стягуютьсяв розмірі до 5% виторгу підприємця від реалізації продукції (товарів, робіт,послуг) за останній звітний рік, що передував року, у якому накладається штраф.Якщо обчислення виторгу підприємця  неможливо чи виторг відсутній, зазначеніштрафи  накладаються в розмірі до десяти тисяч не оподатковуваних податкоммінімумів доходів громадян. По четвертій підставі штраф накладається в розмірідо половини відсотка виторгу підприємця. Якщо обчислення виторгу підприємця неможливо або  виторг відсутній, зазначені штрафи накладаються в розмірі додвохсот неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. У випадку якщопідприємець працював менш 1 року, штрафи обчислюються від виторгу підприємця зачас, що передує порушенню.
Закожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня в розмірі півторавідсотка від суми штрафу. У випадку відмовлення підприємця від сплати штрафу іпені стягнення проводиться за рішенням суду. За заявою підприємця,Антимонопольний комітет України вправі відстрочити сплату штрафу.
Згідност. 20 Закону України “Про обмеження монополізму …”[8] посадовіособи органів державної влади, органів місцевого самоврядування і органівадміністративно-господарського керування і контролю, керівники підприємств, атакож громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю без створенняюридичної особи, несуть адміністративну відповідальність за порушенняантимонопольного законодавства відповідно до діючого законодавства.
Адміністративнавідповідальність за такі порушення передбачена статтями 1661-1664Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зловживання монопольнимположенням на ринку і неправомірні угоди між підприємцями тягнуть накладенняштрафів на керівників (розпорядників кредитів) підприємств (об'єднань,господарчих товариств і т.п.) у розмірі до 15 не оподатковуваних податкоммінімумів доходів громадян, а на осіб, що займаються підприємницькою діяльністю– до 30 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. Дискримінаціяпідприємців органами влади і управління  тягне накладення штрафу в розмірі до15 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. Порушення порядкупредставлення інформації Антимонопольному комітету України та йоготериторіальних відділень тягне  накладення штрафу на посадових осіб ікерівників у розмірі до 7 не оподатковуваних податком мінімумів доходівгромадян, а на осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, — до 20 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян; відхилення від виконаннярішень Комітету і його територіальних відділень або несвоєчасне виконання їхніхрішень – спричиняє накладення штрафу на посадових осіб і керівників у розмірідо 6 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, а на осіб, щозаймаються підприємницькою діяльністю, — до 16 не оподатковуваних податкоммінімумів доходів громадян.
Специфічноюсанкцією за порушення антимонопольного законодавства є примусовий розділмонопольних утворень. У відповідності зі статтею 16 Закону України “Прообмеження монополізму ...”[9]він можливий при зловживанні суб'єктами господарювання монопольним положеннямна ринку, оформляється постановою Антимонопольного комітету України і йоготериторіального відділення. Пункт 2 статті 16 передбачає підставинезастосування примусового розділу:
·    неможливість організаційного читериторіального відділення підприємств, структурних чи підрозділів структурниходиниць;
·    наявність тісноготехнологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів чи структурниходиниць, якщо частка внутрішнього обороту в загальному обсязі валової продукціїпідприємства (об'єднання і т.п.) складає менш 30%.
ПостановаАнтимонопольного комітету України та його територіальних відділень пропримусовий розділ підприємств (об'єднань і т.п.) підлягає виконанню увстановлений термін, що не може бути менш 6 місяців. Реорганізація монопольногоутворення, що підлягає примусовому розділу, здійснюється за його розсудом заумови усунення монопольного положення цього утворення на ринку.
Щостосується терміну виконання рішень про примусовий поділ, то практично всіЗакони встановлюють єдине обмеження у відношенні його мінімальності — не менш 6місяців. Установлення конкретних термінів відповідно до цього критеріювіднесено до компетенції антимонопольних органів.
Кріммір відповідальності, охоронні засоби, застосовані за порушенняантимонопольного законодавства, включають і міри захисту. Це спонукаправопорушника до наступних дій (бездій):
-    припинити незаконні дії (примусдо виконання обов'язку);
-    відновити первісне становище;
-    припинити неправомірні угодиміж підприємцями;
-    скасувати чи змінити прийнятіорганами влади неправомірні акти;
-    здійснити примусовий розділмонопольних утворень.
Діючів даний час в Україні правові міри захисту і відповідальності не здатніналежним чином зробити захисний і превентивний вплив. Необхідно удосконалюваннясанкцій у двох основних напрямках:
1)  розвиток системи правовихзасобів захисту і відповідальності в сфері антимонопольного законодавства;
2)  удосконалювання правовоїпроцедури їх застосування.

3. Задача
Функція попиту: Qd=7 — P
Функція пропозиції: Qs=-5 + 2P
Визначити:
-рівноважну ціну і рівноважний обсягпродажу;
-що виникне, коли ціна буде встановленакерівництвом держави на рівні 3 грн.?
Розв’язок
Для знаходження рівноважної цінизрівнюємо праві части рівнянь для визначення рівноважної ціни:
7-Р = -5 + 2Р
3Р = 12
Р =4
Рівноважна ціна дорівнює 4 грн. Длязнаходження обсягу підставляємо рівноважну ціну в рівняння попиту абопропозиції і отримуємо Qs=Qp = 3 одиниці.
/>Якщо ціна буде встановленадержавою на рівні 3 грн., то  підставивши ціну в рівняння ми отримуємо, щопопит буде на 4 одиниці, а  пропозиція при такій ціні може задовольнити лише 1одиницю, тому виникне дефіцит в три одиниці. /> /> /> /> /> /> /> Мал. 1. Функції попиту і пропозиції на ринку  


Список використаної літератури

1.   Макконел К.Р., Брю С.Л.     «Экономикс», М.93
2.   Гребенников П.И., Леусский А.И., Тарасевич Л.С.     «Микроэкономика», С- Пб. 96
3.   Р. С. Піндайк, Деніел Л. Рубінфельд “Мікроекономіка”-К.: “Основи”,1996. – 646 с.
4.   Н. А. Саниахметова «Захист прав підприємців в Україні». Харків,«Одиссей» 1998.
5.  Н. А. Саниахметова «Нове взаконодавстві України про підприємництво і його захист». Київ «Бліц — Информ»1996.
6.  Закон України «Про обмеженнямонополізму і недопущенні недобросовісної  конкуренції в підприємницькійдіяльності»
7.   Ст. 42Конституції України
8.   Ст. 1, 4-6,12,16, 20 Закону України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісноїконкуренції у підприємницькій діяльності”
9.   Ст. 166 КодексуУкраїни про адміністративні правопорушення

5. Додатки
5.1. Ст. 42 Конституції України
 Кожен маєправо на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Підприємницькадіяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади таорганів місцевого самоврядування обмежується законом. Держава забезпечує захистконкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживаннямонопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції танедобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом. Державазахищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукціїта усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організаційспоживачів
5.2. Ст. 1, 4-6,12, 16,20 Закону України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісноїконкуренції у підприємницькій діяльності”
Стаття1. Визначення термінів Для цілей цьогоЗакону вживаються такі терміни: товар — продукт діяльності (включаючи роботи,послуги, а також цінні папери), призначений для реалізації; ринок товару(товарний ринок) — сфера обороту товару однієї споживчої вартості, в межах якоївизначається монопольне становище; органи державної влади — міністерства таінші центральні органи виконавчої влади, органи виконавчої влади АвтономноїРеспубліки Крим, державні органи, що здійснюють регулювання діяльностісуб'єктів природних монополій, регулювання ринку цінних паперів, державніоргани приватизації, місцеві органи виконавчої влади; ( Абзац четвертий статті 1в редакції Законів N 258/95-ВР від 05.07.95, N 154/98-ВР від 03.03.98 ) органиадміністративно-господарського управління та контролю — об'єднання підприємств,інші суб'єкти господарювання, громадські організації при виконанні ними функційуправління та контролю в межах делегованих їм повноважень органів державноївлади чи органів місцевого самоврядування; ( Абзац п'ятий статті 1 в редакціїЗакону N 154/98-ВР від 03.03.98 ) конкуренція — змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного зних впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюютьвиробництво тих товарів, яких потребує споживач; монопольне становище — домінуюче становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійноабо разом з іншими суб'єктами господарювання обмежувати конкуренцію на ринкупевного товару. Монопольним визнається становище суб'єкта господарювання,частка якого на ринку певного товару перевищує 35 відсотків. РішеннямАнтимонопольного комітету України може визначатися монопольним становищесуб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару менше 35відсотків; монопольна ціна — ціна, яка встановлюється суб'єктом господарювання,що займає монопольне становище на ринку, і призводить до обмеження конкуренціїабо порушення прав споживача; ( Абзац восьмий статті 1 із змінами, внесенимизгідно із Законом N 154/98-ВР від 03.03.98 )монопольна діяльність — дії (бездіяльність) суб'єктів господарювання за умовимонопольного становища на ринку одного суб'єкта господарювання (групи суб'єктівгосподарювання) у виробництві та реалізації товарів, а також дії(бездіяльність) органів державної влади, органів місцевого самоврядування таорганів адміністративно-господарського управління та контролю, спрямовані нанедопущення, істотне обмеження чи усунення конкуренції; монопольне утворення — підприємство, об'єднання чи господарське товариство та інше утворення, щозаймає монопольне становище на ринку; суб'єкт господарювання — юридична особанезалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа,яка займається діяльністю з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншоюгосподарською діяльністю; будь-яка юридична або фізична особа, яка здійснюєконтроль над суб'єктами господарювання, група суб'єктів господарювання, якщоодин або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб'єктамигосподарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевогосамоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління таконтролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарівчи іншої господарської діяльності; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно ізЗаконом N 258/95-ВР від 05.07.95, в редакціїЗакону N 154/98-ВР від 03.03.98 ) інформація — відомості в будь-якій формі та вигляді, на будь-яких носіях (у тому числілистування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки,схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відеофільми, мікрофільми, звуковізаписи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їхелементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документованівідомості; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 154/98-ВР від 03.03.98 ) контроль — вирішальний впливюридичної або фізичної особи на господарську діяльність суб'єктагосподарювання, який здійснюється, зокрема, завдяки: праву володіння чикористування всіма активами або їх значною частиною; праву, яке забезпечуєвирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішенняорганів управління суб'єкта господарювання; укладенню угод, які даютьможливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові длявиконання вказівки або виконувати функції органу управління суб'єктагосподарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережноїради чи правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єктагосподарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад вінших суб'єктах господарювання; займанню більше половини посад членівспостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб'єктагосподарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад віншому суб'єкті господарювання
Стаття4. Зловживання монопольним становищем наринку Зловживаннями монопольним становищем вважаються: нав'язування таких умовдоговору, які ставлять контрагентів в нерівне становище, або додаткових умов,що не відносяться до предмета договору, в тому числі нав'язування товару, непотрібного контрагенту; обмеження або припинення виробництва, а також вилученняз обороту товарів, що призвели або можуть призвести до створення або підтримкидефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін; ( Абзац третій статті 4 іззмінами, внесеними згідно із Законом N 154/98-ВР від03.03.98 ) часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товару привідсутності альтернативних джерел постачання або збуту, що призвели або можутьпризвести до створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановленнямонопольних цін; ( Абзац четвертий статті 4 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 154/98-ВР від 03.03.98 ) інші дії, щопризвели або можуть призвести до створення перешкод доступу на ринок (виходу зринку) інших суб'єктів господарювання; ( Абзац п'ятий статті 4 із змінами,внесеними згідно із Законом N 154/98-ВР від03.03.98 ) встановлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на своїтовари, що обмежують права окремих споживачів; встановлення монопольно високихцін (тарифів, розцінок) насвої товари, що призвело або може призвести допорушення прав споживачів; ( Статтю 4 доповнено абзацом сьомим згідно із ЗакономN 258/95-ВР від 05.07.95, із змінами, внесенимизгідно із Законом N 154/98-ВР від 03.03.98 )встановлення монопольно низьких цін (тарифів, розцінок) на свої товари, щопризвело або може призвести до обмеження конкуренції. ( Статтю 4 доповненоабзацом восьмим згідно із Законом N 258/95-ВР від05.07.95, із змінами, внесеними згідно із Законом N 154/98-ВРвід 03.03.98 )
Стаття5. Антиконкурентні узгоджені дії ( Назвастатті 5 в редакції Закону N 154/98-ВР від03.03.98 ) Антиконкурентними узгодженими діями визнаються погоджені дії(угоди), що призвели або можуть призвести до: ( Абзац перший статті 5 вредакції Закону N 154/98-ВР від 03.03.98 )встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок(доплат), націнок; розподіл ринків за територіальним принципом, асортиментомтоварів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи заіншими ознаками, що призвели або можуть призвести до їх монополізації; ( Абзацтретій статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 154/98-ВР від 03.03.98 ) усунення з ринку або обмеженнядоступу на нього продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
Стаття6. Дискримінація суб'єктів господарюванняорганами державної влади, органами місцевого самоврядування та органамиадміністративно-господарського управління та контролю 1. Дискримінацієюсуб'єктів господарювання органами державної влади, органами місцевогосамоврядування та органами адміністративно-господарського управління таконтролю визнається: заборона створення нових підприємств чи іншихорганізаційних форм підприємництва в будь-якій сфері діяльності, а такожвстановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництвопевних видів товарів, що призвели або можуть призвести до обмеженняконкуренції; ( Абзац другий пункту 1 статті 6 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 154/98-ВР від 03.03.98 ) примушеннясуб'єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві,регіональні та інші об'єднання підприємств, а також до пріоритетного укладаннядоговорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів; ( Абзацтретій пункту 1 статті 6 в редакції Закону N 258/95-ВРвід 05.07.95 ) прийняття рішень про централізований розподіл товарів, щопризвело або може призвести до монопольного становища на ринку; ( Абзацчетвертий пункту 1 статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 154/98-ВР від 03.03.98 ) встановлення заборони нареалізацію товарів з одного регіону республіки в інший; надання окремимсуб'єктами господарювання податкових та інших пільг, які ставлять їх упривілейоване становище щодо інших суб'єктів господарювання, що призвело абоможе призвести до монополізації ринку певного товару; ( Абзац шостий пункту 1статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 154/98-ВРвід 03.03.98 ) обмеження прав суб'єктів господарювання щодо придбання тареалізації товарів; встановлення заборон чи обмежень відносно окремих суб'єктівгосподарювання або груп суб'єктів господарювання. 2. Дискримінацією суб'єктівгосподарювання визнається також укладення між органами державної влади,органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарськогоуправління та контролю, а також між цими органами та суб'єктами господарюванняугод, а також надання цими органами повноважень фізичним чи юридичним особамдля провадження дій, передбачених пунктом 1 цієї статті. ( Пункт 2 статті 6 вредакції Закону N 154/98-ВР від 03.03.98 ) 3.Законодавчими актами України можуть бути встановлені винятки із положень цієїстатті з метою забезпечення національної безпеки, оборони, суспільнихінтересів.
Стаття12. ( Статтю 12 виключено на підставіЗакону N 258/95-ВР від 05.07.95 ) РозпорядженняАнтимонопольного комітету України Антимонопольний комітет України і йоготериторіальні управління в межах своїх повноважень приймають обов'язкові длявиконання розпорядження.
Стаття16. Примусовий поділ монопольних утворень1. У випадках, коли суб'єкти господарювання зловживають монопольним становищемна ринку, Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення маютьправо прийняти рішення про примусовий поділ монопольних утворень. ( Пункт 1статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законами N 258/95-ВРвід 05.07.95, N 154/98-ВР від 03.03.98 ) 2.Примусовий поділ не застосовується у випадках: неможливості організаційного аботериторіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чиструктурних одиниць; наявності тісного технологічного зв'язку підприємств,структурних підрозділів чи структурних одиниць, (якщо частка внутрішньогообороту в загальному обсязі валової продукції підприємства (об'єднання тощо)становить менше 30 відсотків. 3. Рішення Антимонопольного комітету України ійого територіальних відділень про примусовий поділ підприємств (об'єднань тощо)підлягає виконанню у встановлений строк, який не може бути менше шести місяців.( Абзац перший пункту 3 статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 154/98-ВР від 03.03.98 ) Реорганізація монопольногоутворення, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на його розсуд за умовиусунення монопольного становища цього утворення на ринку. ( Пункт 3 статті 16із змінами, внесеними згідно із Законом N 258/95-ВРвід 05.07.95 )
Стаття20. Адміністративна відповідальністьпосадових осіб та громадян, які займаються підприємницькою діяльністю ( Назвастатті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 154/98-ВРвід 03.03.98 ) Посадові особи органів державної влади, органів місцевогосамоврядування та органів адміністративно-господарського управління таконтролю, підприємств, установ, організацій, а також громадяни, які займаютьсяпідприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, несутьадміністративну відповідальність згідно з законодавством за: ( Абзац першийчастини першої статті 20 в редакції Закону N 154/98-ВРвід 03.03.98 ) вчинення дій, передбачених статтями 4-6 цього Закону; неподання,несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформаціїАнтимонопольному комітету України і його територіальним відділенням; ухиленнявід виконання чи несвоєчасне виконання рішень Антимонопольного комітету Україниі його територіальних відділень. Штрафи стягуються в судовому порядку. ( Стаття20 в редакції Закону N 258/95-ВР від 05.07.95 )
5.3 Ст. 166 КодексуУкраїни про адміністративні правопорушення
Стаття 166-1. Зловживаннямонопольним становищем на ринку Нав'язування таких умов договору, які ставлятьконтрагентів в нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуютьсяпредмета договору, в тому числі нав'язування товару, не потрібного контрагенту,обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обороту товарів зметою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольнихцін, часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товару завідсутності альтернативних джерел постачання або збуту з метою створення абопідтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін, інші дії,спрямовані на створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) іншихпідприємців, встановлення монопольних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, атакож дискримінаційних цін, що обмежують права окремих споживачів, — тягнуть засобою накладення штрафу на керівників (розпорядників кредитів) підприємств(об'єднань, господарських товариств тощо) у розмірі до п'ятнадцятинеоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на осіб, які займаютьсяпідприємницькою діяльністю, — до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян. ( Доповнено статтею 166-1 згідно із Законом N 123/95-ВР від 05.04.95 )
Стаття 166-2. Неправомірні угоди між підприємцями Укладення угод, спрямованихна встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок(доплат), націнок, розподіл ринків за територіальним принципом, асортиментомтоварів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи заіншими ознаками з метою їх монополізації, усунення з ринку або обмеженнядоступу на нього продавців, покупців, інших підприємців — тягне за собоюнакладення штрафу на керівників (розпорядників кредитів) підприємств(об'єднань, господарських товариств тощо) у розмірі до п'ятнадцятинеоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на осіб, які займаютьсяпідприємницькою діяльністю, — до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян. ( Доповнено статтею 166-2 згідно із Законом N 123/95-ВР від 05.04.95 )
Стаття 166-3. Дискримінація підприємців органами влади і управління Заборонастворення нових підприємств чи інших організаційних форм підприємництва вбудь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремихвидів діяльності, на виробництво певних видів товарів з метою обмеження конкуренції,примушування підприємців до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві,регіональні та інші об'єднання підприємств, а також до пріоритетного укладеннядоговорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів, прийняттярішень про централізований розподіл товарів, що призводить до монопольногостановища на ринку, встановлення заборони на реалізацію товарів з одногорегіону республіки в інший, надання окремим підприємцям податкових та іншихпільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших підприємців, щопризводить до монополізації ринку певного товару, обмеження прав підприємцівщодо придбання та реалізації товарів, встановлення заборон чи обмежень відносноокремих підприємців або груп підприємців — тягнуть за собою накладення штрафу урозмірі до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (Доповнено статтею 166-3 згідно із Законом N 123/95-ВР від 05.04.95 )
Стаття 166-4. Порушення порядку подання інформації та виконання рішеньАнтимонопольного комітету України та його територіальних відділень Неподання,несвоєчасне подання посадовими особами органів влади і управління, а такожкерівниками (розпорядниками кредитів) підприємств (об'єднань, господарськихтовариств тощо) та особами, які займаються підприємницькою діяльністю,інформації або подання завідомо недостовірної інформації Антимонопольномукомітету України та його територіальним відділенням — тягне за собою накладенняштрафу на посадових осіб та керівників у розмірі до семи неоподатковуванихмінімумів доходів громадян, а на осіб, які займаються підприємницькоюдіяльністю, — до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Ухилення осіб, зазначених у частині першій цієї статті, від виконання рішеньАнтимонопольного комітету України та його територіальних відділень, чинесвоєчасне виконання їх рішень — тягне за собою накладення штрафу на посадовихосіб та керівників у розмірі до шести неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян, а на осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, — дошістнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. ( Доповнено статтею166-4 згідно із Законом N 123/95-ВРвід 5.04.95 )