Вступ
У зв'язку зпадінням престижу знань, що продовжується, в масовій школі, різкимрозшаруванням учнівського середовища по відношенню до навчання, зростаннямкорисливих мотивів і прагматичних настроїв сім'ї ускладниласяучбово-пізнавальна ситуація в школі. Для багатьох батьків (навіть хорошихучнів) має значення зовсім не всесторонній розвиток особистості їх дітей, асума знань і навиків, що забезпечує вступ до інституту з подальшим заняттямпрестижного місця. Чимала кількість сімей, захоплених здобиччюматеріальних благ, дивляться на шкільну освіту взагалі як на необхіднуформальність. У цих умовах все важче зробити навчання суб'єктивно значущимвидом діяльності для кожного школяра. Це в свою чергу зменшує розвиваючу івиховуючу роль учення. Багато традиційних форм роботи, особливо силових прийомидії, додаткові заняття по закріпленню знань учня за шкільною програмою, багатократні переписуванняконтрольних робіт, навіть наочність іфакультативи застаріли і не дають глибокого ефекту. Потрібні нові підходи доособистості дитини, нові технології навчання, нові стимули учбово-пізнавальноїдіяльності.
Сьогодні кожному вчителюясно, що всіх однаково учити не можна, що наші улюблені фронтальні методи роботи на уроці,що створюють ілюзію високої активності класу, повинні все частіше поступатисямісцем групової, парній та індивідуальній роботі. Требапривчати себе до думки, що учень не повинен знати все (так в більшості випадківі не може цього досягти). Необхідно визнати за ним право вибору учбовогоматеріалу, право щось любити, а щось ні, ми повинні йому допомогти зробити вибір головного, істотного.Учень має право сам вирішувати, які знання і в якому об'ємі йому необхідні дляреалізації його життєвих планів.
1.Розвиток пізнавального інтересу як запорука використання додаткового матеріалуна уроках природознавства
Сьогоднішній школяр немає права опускатися нижче за обов'язковий мінімум, який оцінюється оцінкою «три», все ж таки інше — його суверенне право, і примушувати йоговчитися краще ми не можемо. Ми можемо переконувати, агітувати, захоплювати,розвивати інтерес, але не примушувати. Тільки розкріпачивши учня від страху і зобов’язання, ми можемо викликати в ньому свідоме, зацікавленевідношення до навчання. Тільки знання, що стали його особистою потребою, можутьстати етичною цінністю.
Особа розвивається впроцесі власної діяльності. У учбовому процесі головною є пізнавальнадіяльність — це діяльність людини, направлена на оволодіння знаннями.Найактивніший суб'єкт в процесі пізнавальної діяльності повинен бути учень.
Мета навчання зміниласяі, як відомо, вона полягає не тільки в накопиченні суми знань, умінь і навичок, а в підготовці школяра як суб'єктасвоєї освітньої діяльності. Але завдання уроку природознавства залишаються незмінними багатодесятиліть: це все те ж виховання і розвиток особи, основним засобом рішенняяких продовжує залишатися пізнавальна активність.
Мабуть, тут і починаєтьсясучасна педагогічна драма, зовнішня сторона якої виявляється в атрибутахкласичної комедії — переплутуванні ролей і переодяганнях персонажів. Але в ційкомедійній драмі значно більше гіркого, чим смішного. І гіркота української освіти визначається її глибокими внутрішніми проблемами.
Логічно мислячі(розсудливі) люди добре розуміють, що тільки ланцюг може визначати (але невиправдовувати) завдання і засоби. Порушення цього порядку приводить доабсурду. У нашій педагогіці саме це і відбувається: новий ланцюг навчаннярозуміється виходячи із звичного сенсу добре знайомих завдань виховання ірозвитку, вирішувати які дуже зручно все тими ж засобами формуванняпізнавального інтересу. У їх основі — активність, але не учнів, а вчителя,розширення їх інформаційних полів. Одне з найважливіших завдань школи розвитокінтелектуальної сфери учнів. При цьому треба зайняти розум чимось цікавим інаправити енергію на творення, а не на руйнування.
Інтелектуальні уміннявключають: розвиток мислення (логічного, критичного, креативного); розвиток пам'яті;розвиток уяви; розвиток уявлення; розвиток уваги.
Навчання ззахопленням оформилися всерйозну педагогічну практику в досвіді вчителів-новаторів. Звернувшись дозахоплюючої сторони знань, вони подолали шаблон, що склався, в проведеннізвичайних уроків, що викликають у школярів байдужість до навчання, відвертунудьгу. Разом з тим, безумовно, цікаві розробки педагогіки співпраці не мали наувазі яка-небудь зміна цілей і змісту звичайної освіти. Відповідно до загальнихвимог нової епохи вони були направлені на подальше вдосконалення процесів накопичення інформації, формування іправильного відтворення глибоких знань і т.д. із залученням в ці процеси окремих елементів зовнішньогоформування самостійності, творчості, ініціативи учнів.
Проте, педагогіка співпраці,що йде від вчителів, визначила серйозні зміни в організації уроку. У ньомуз'явилися елементи інтригуючої проблемної, парадоксальності, новизни відомихфактів: прагнення до додаткових занять, що розширюють рамки уроку, що збільшуєкругозір, що підвищує інтелект, що розвиває самооцінку, пізнавальну активністьі багато іншого, що упевнено витісняли нудьгу іформалізм з освіти.
Сьогодні є всі підставистверджувати, що така організація уроку, де за основу береться пізнавальнийінтерес — це тільки перше наближення до формування пізнавальної активностіучнів. Очевидним стає і те, що ігнорувати цей етап не можна, як не можна іобмежуватися тільки їм.
Від цього все щезалежить, куди поверне наше швидкоплинне суспільство. Саме тут, на уроці, йде підготовка свідомості: або дозвичайного існування на рівні виживання, або до незвичайної активної діяльностіпо перетворенню себе і просуванню до благополуччя — як своєму, так і всьогосуспільства.
Все це звичайні уроки нашого повсякденного життя. Адже урок — цене тільки «основна форма організації учбового процесу». Це ще і те,які уроки ми витягуємо з організації нашого життя. Навчання цьому процесупочинається в школі.
2.Розвиток навчально-пізнавальних дій в учнів на уроках природознавства
Важливим моментомв організації учбової роботи є систематичне і цілеспрямоване формування,розвиток і вдосконалення у школярів способів учбово-пізнавальних дій івідповідних їм способів розумової діяльності. Застосування цих прийомів на практиці має великерозвиваюче значення: вивчає послідовності, обгрунтованості думок і висновків,аргументірованності. Вони допомагають формувати культуру розумової праці, безякої засвоєння знань неможливе. Важливе місце в системі цих прийоміввідводиться методам роботи з підручником, довідковим матеріалом, довідковоюлітературою,. Уроки природознавства досить часто надають таким, що вчитьсяможливість попрацювати з додатковою літературою, починаючи вже з 2-3 класу, на уроках природознавства, формуючи у них уміння і навикироботи з енциклопедичними матеріалами, із спеціальною літературою по окремихтемах.
Уміння і навики роботи здодатковою літературою можуть бути сформовані не тільки на традиційних уроках природознавства,але і в час, не зовсім звичайних уроків, прес-конференцій, ігор, позакласнихзаходів і т.д.
До не зовсім звичайнихуроків методисти відносять:
1. Уроки із зміненимиспособами організації лекція-парадник, урок удвох, захист знань ...;
2. Уроки, що спираютьсяна фантазію (урок-казка, урок-бенефіс, урок-дивне поряд і т.д.);
3. Уроки, що імітуютьзаняття (вітальня, подорож по країні, поїздка на потягу і т.д.)
4. Уроки з ігровоюзмагальною основою (Що? Де? Коли?, урок-журнал, вікторина, урок-кросворд іт.д.)
5. Уроки з трансформацієюстандартних способів організації (захист читацького формуляру, телеурок безтелебачення і т.д.
При роботі з додатковоюлітературою деякі учні ведуть зошит, де по кожній темі записують назву іавторів книг, телепередачі, де побачили цікаву інформацію (і яку), приклеюютьвирізки з газет і журналів, ксерокопії.
На творчих звітах під часузагальнювальних уроків учні випускають газету, друкарський лист з інформацієюабо книжку-малятка, з додатковою інформацією по пройденій темі.
Ці додаткові знанняможуть бути логічним містком від старого учбового матеріалу до нового.
3.Позитивні та негативні аспекти використання додатковоїлитератvры
Позитивні аспективикористання додаткової літератури
— уміння орієнтуватися вінформаційному полі;
— уміння працювати зкаталогами;
— уміння працювати зтекстами, розуміти прочитане, вибирати головне, конспектувати, складати схеми,опорні сигнали;
— уміння запам'ятовуватипрочитане;
— розвиток 1 і 2сигнальна система;
— розвиток самостійності,комунікативності (свободи спілкування);
— саморозвиток (розвитокінтересів і здібностей);
— розвиток допитливості,рефлексії, пам'яті, мислення;
— позитивна мотивація донавчання природознавства;
— передпрофільна іпрофільна освіта;
— допомога в соціальнійадаптації;
— прагнення більше знатипо предмету (розвиток інтелекту, розширення кругозору), добитися особливихуспіхів, схвалення вчителя, батьків, що вчаться;
— усвідомлення свогопізнавального прогресу;
— високі відмітки,упевненість в своїх силах, гарний настрій
Негативні аспективикористання додаткової литератvры:
— учні перший час боятьсяпублічно виступати, затиснуті, немає достатньої свободи спілкування;
— починають меншеприділяти часу на вивчення матеріалу базового підручника, рахуючи роботу з нимменш цікавої.
Отже, наочні знання вшколі є основною метою навчання.
У сучасних умовах об'єктомперевірки і оцінювання стають не тільки знання, але і уміння, і навики учнів, утому числі і на уроках природознавства при роботі з додатковою літературою.
4.Використання додаткової літератури в домашніх завданнях
Тісно пов'язані з урокамидомашні завдання учнів. Вони можуть бути різними. Крім обов'язкового читанняперед кожним уроком текста підручника, повторення відповідної теми дляздійснення зв'язку з навчальним матеріалом наступного уроку інтенсивно маєвикористовуватись додаткова література яка забезпечує домашнє завдання творчим характером — включатаєпрактичні роботи, елементи спостережень, моделювання, логічні висновки та ін.Важливими є домашні завдання, пов'язані з виконанням нескладних дослідів, асаме: перехід води з рідкого стану в твердий і навпаки, вимірюваннятемператури, пророщування насіння, вирощування рослин і спостереження за ростомі розвитком їх, вивчення складу і властивостей ґрунту тощо.
Домашні роботиекспериментального типу підтверджують уявлення, одержані під час уроків,забезпечують повторення виконаного досліду в класі, виробляють впевненість вповодженні з матеріалом, приладами, обладнанням, зміцнюють досвід, підвищуютькультуру роботи.
Важливою у вивченніприродознавства є використання додаткової літератури. Вона спрямована на розв'язання завдань, передбаченихпрограмою, і включає роботу учнів у куточку живої природи, на пришкільнійнавчально-дослідній ділянці, на географічному майданчику або серед природи(проведення спостережень, виконання літніх завдань). Організація і керуванняроботою повинні здійснюватись обов'язково учителем.
Нерідко використання додатковоїлітератури має характерпопереднього набуття відповідних знань. Наслідки дослідів або спостережень тазібраний матеріал демонструються учнями під час уроків. використання додаткової літератури, за її виконання, як і за інші видинавчальної діяльності, учні одержують оцінки.
У вивченніприродознавства досить важливою формою навчання є необов'язковае, основане на добровільних засадах, використання додаткової літератури, яка спрямована на розширення іпоглиблення знань, умінь, навичок.
Використаннядодаткової літературиповинна бути цікавою, задовольняти запити й інтереси учнів. Зміст її виходитьза межі програмового матеріалу, доповнюючи і розширюючи його.
5.Використання додаткової літератури на уроках природознавства
Добре знаючи клас,вчитель може проконтролювати й оцінити за один урок знання багатьох учнів. Цедає змогу уникнути черговості в оцінці знань, що мобілізовує всіх учнів досистематичної роботи. Проте вчитель повинен враховувати, що при фронтальномуопитуванні позитивні наслідки дає лише така бесіда, коли запитання не тількинапружують пам'ять, а й збуджують думку, змушують встановлюватипричинно-наслідкові зв'язки. Так, учитель пропонує учням не тільки показати натаблиці сосну, а й розповісти, що їм відомо про це дерево, порівняти її зялиною, зробити висновки про їхні природні особливості (відношення до світла, вологи, ґрунту). Це розвиває нетільки пам'ять, а й логічне мислення, спостережливість. Однак фронтальнеопитування має певні недоліки, зокрема не сприяє формуванню в учнів уміньбудувати свою відповідь у певній логічній послідовності, узагальнюватиособливості предметів чи явищ. Тож доцільно поряд з фронтальною бесідоюзастосовувати метод індивідуального опитування, коли на кожне із заздалегідьпідготовлених запитань дає відповідь один учень, який викликається до таблиці,карти або столу. Для індивідуального опитування добираються запитання,відповіді на які відбиватимуть найсуттєвіші ознаки виучуваного. Сформулюватизапитання необхідно так, щоб вони не вимагали відтворення змісту прочитаного, аспонукали до мислення, порівнянь, зіставлень, доповнення відповіді прикладамивласних спостережень, спрямовували на встановлення взаємозв'язків між предметамиі явищами, між компонентами природи тощо. Саме таким чином можна розвинути бажання дитини довикористання додаткового матеріалу. Під час відповіді на запитання учень може використати різнівиди унаочнення (натуральні об'єкти, таблиці, карту, глобус, гербарії тощо),прилади (термометр, компас, телурій та ін.), продемонструвати і пояснити певнийдослід, замалювати і підписати схематичний малюнок тощо.
За індивідуальногоопитування активність класу знижується. Адже не всі учні уважно слухають відповідьсвого товариша. Для активізації уваги класу вчитель вимагає доповнень довідповіді, виправлення помилок, неточностей; указати, що нове було у відповідітощо.
У початкових класах інодіпрактикується письмова перевірка домашнього знань. Письмові самостійні роботи можуть бутиіндивідуальними, за варіантами, або однаковими для всього класу. Вони маютьбути короткочасні (до 10 хв), а відповіді — невеликі за обсягом. Наприклад,перелічити ознаки предмета чи явища, властивості речовини; назвати зимуючих абоперелітних птахів. Таких тварин, як коня, синицю, горобця, корову, свиню, козу,муху, дикого кабана, бджолу, дятла, вівцю, зайця, лисицю, кроля, ластівку,занести до таблиці «свійські чи дикі»; з названих тварин окремо виділити комах,птахів, звірів.
У IV класі письмовіроботи можуть виконуватись за контурними картами, планом, масштабом; можнадавати ширші запитання: чим займається населення тундри? який клімат зонипустинь? тощо.
Індивідуальна письмоваперевірка домашнього завдання проводиться під час усної фронтальної абоіндивідуальної перевірки. За раніше підготовленими роздавальними картками 2—3учні виконують завдання, які аналогічні домашньому. Практичні завдання вчительперевіряє, обходячи клас, а повноту і правильність виконання робіт зачитуютьокремі учні. Отже, всі види опитування повинні органічно поєднуватись на уроці.Надавати перевагу одному з них недоцільно.
За всіх методів усноговикладу нового матеріалу, крім застосування живого слова, вчитель вдається доілюстрацій (картин, навчальних таблиць), демонстрацій (кінофільму, діафільму,транспарантів кодоскопу, дослідів тощо), використання дошки та інших засобівнавчання.
Проте на цьому етапіуроку, особливо під час усного викладу навчального матеріалу, активно працюєголовним чином учитель, учні, як правило, слухають, спостерігають,запам'ятовують почуте і побачене, тобто відбувається сприймання та усвідомленняготових знань. Ефективність цього етапу уроку залежить від уміння вчителякерувати сприйманням і усвідомленням знань учнями. Велике значення дляпідвищення ефективності сприймання має активізація пізнавальної діяльностіучнів. Високі показники сприймання і усвідомлення усного викладу навчальногоматеріалу досягаються створенням проблемних ситуацій, постановки проблеми іпоказу шляхів її розв'язання, застосуванням евристичних бесід. Важливо дібративідповідний матеріал з навколишньої природи, життя, праці людей, щоб показатипрактичне значення знань. Це не тільки активізує учнів, але і підвищує інтересдо навчального матеріалу.
Зрозуміло, що для кожногоуроку доцільна своя комбінація методів, прийомів і засобів навчання.
Сприймання і усвідомленнянових знань — це тільки певний етап в оволодінні знаннями.
Залежно від того, якамета уроку та визначені методичні прийоми, обирається й тип уроку Уроки зприродознавства найчастіше бувають комбінованими, предметними, узагальнюючими,екскурсійними.
На комбінованих урокахнайважливішим етапом, на мій погляд, є вивчення нового матеріалу Наузагальнюючих— ефективність проведення співбесіди і з вивченого матеріалу. Наекскурсіях — спостереження та порівняння. На предметних уроках— спостереження,експеримент, порівняння, зіставлення, висновок.
На предметних уроках учнівчаться виділяти найістотніші ознаки, обмірковувати, аналізувати,виокремлювати, підбивати підсумки, доводити правильність чи хибність того чиіншого висновку. Іноді ознаки предметів виділяють і вивчають за допомогоюдослідів (сніг, лід, рослини, термометр). На цих уроках максимум часувідводиться на вивчення нового матеріалу (25-30 хвилин) та його закріплення(5-10 хвилин).
На перевірку знань натаких уроках час, як правило, не відводиться.
У ході вивчення новогоматеріалу на предметних уроках важливо виділити такі етапи: завдання учням дляспостережень за предметами чи явищами, що з ними відбуваються; самостійніспостереження за отриманим завданням та бесіда за результатами спостережень.Закріплення матеріалу традиційно проводиться тими ж прийомами, що і накомбінованому уроці.
Ефективність навчальноїдіяльності на предметних уроках досягається використанням таких методів, якдемонстрація натуральних об'єктів, проведення спостережень, дослідів, виконанняпрактичних завдань. У ході цієї діяльності необхідно систематично зацікавлюватидітей у самостійному пошуку знань, озброювати прийомами дослідницько-експериментальноїроботи, вчити спостерігати, аналізувати, систематизувати, порівнювати,удосконалювати, робити висновки .
Таким чином, поєднуючинавчальну, ігрову, творчу, самостійну, колективну, групову, пошукову,дослідницьку, експериментальну роботу учнів, оптимально використовуючи перевагикожної з них, вчитель створює найліпші умови для активності школярів на всіхетапах опрацювання навчального матеріалу, спрямованої на досягнення набуттяучнями різноманітних міцних практичних умінь та навичок для подальшогоуспішного навчання та життя.
1.1.Ознайомленняпершокласників з природою
Знань про природупершокласники набувають при вивченні ряду предметів. У курсі «Ознайомлення знавколишнім світом» вони дізнаються про природу найближчого оточення. Тема «Природанавколо нас» включає такі підтеми: «Пори року», «Рослини», «Тварини», «Охоронаприроди», «Правила поведінки дітей у природі». У процесі сільськогосподарськоїпраці у дітей виробляються практичні уміння і навички по вирощуванню рослин ідогляду за ними, підгодівлі зимуючих птахів. На уроках образотворчого мистецтваі музики першокласники вчаться розуміти естетичну цінність природи. Отже, лишена між-предметній основі вчитель зможе забезпечити виконання накресленихпрограмою завдань по ознайомленню дітей з природою.
У процесі дослідницькогонавчання дітей встановлено, що у них найвища пізнавальна активністьпроявляється під час спостереження об'єктів навколишньої дійсності, дій ізконкретними предметами, розв'язання навчальних завдань в ігровій формі та внавчальних ситуаціях, коли життєвий досвід застосовується у процесіпродуктивної діяльності.
Джерелом знань про змінив природі по сезонах є спостереження, що їх проводять шестилітні діти наекскурсіях, цільових прогулянках, а пізніше — і самостійно.
У процесі безпосередньогоспілкування з природою розв'язуються освітні, розвивальні та виховні завдання:формуються уявлення про навколишню природу; діти оволодіваютьзагальнопізнавальними уміннями і навичками (виділяти в предметах їхні ознаки,порівнювати групи предметів за однією ознакою, помічати зміни у спостережуванихоб'єктах, робити висновки за допомогою учителя); здійснюється екологічневиховання учнів. Відповідно до програми першокласники щоденно повинніспостерігати за станом неба, опадами, вітром; епізодично — за рослинами,тваринами, працею людей. Як засвідчує практика, часто учні одержують завданнядля самостійних спостережень, ще не володіючи відповідними навичками цієїдіяльності. Тому спочатку слід організувати спостереження під безпосереднім керівництвомучителя на уроках-екскурсіях, цільових прогулянках, які проводяться під часдинамічної паузи між уроками та у другу половину дня. Цільові прогулянки можнавіднести до фрагментарних навчальних занять, під час яких організовуютьсякороткочасні спостереження, що поєднуються з відпочинком дітей на свіжомуповітрі. Продумуючи цільові прогулянки, перші екскурсії, учитель повиненпам'ятати, що діти шестилітнього віку швидко стомлюються від одноманітнихспостережень, тривалих бесід і розповідей. Тому в спостереження слід включатипізнавальні завдання, супроводжувати їх іграми, виконанням практичних завдань.
Цільову прогулянку дляознайомлення з ознаками ранньої осені слід провести теплого осіннього дня.Учитель звертає увагу дітей на Сонце: яке воно за формою? за кольором? чи таксамо гріє, як влітку? тепліше чи холодніше стало надворі порівняно з літом?Діти одержують завдання визначити, якого кольору небо. Щоб допомогти їм,учитель послідовно показує один за одним квадрати з кольорового паперу. Діти порівнюютьїх із кольором неба і вибирають відповідний квадрат. «Чи є на небі хмари?» —наступне запитання учителя. Діти також спостерігають, чи є вітер, дають йогословесний опис (теплий, лагідний). Для узагальнення спостережуваних явищ дітямпропонується завдання на логічне мислення: «Коли це буває?». Учитель говорить:«Ще яскраво світить Сонце. Надворі тепло, але не жарко. Дме легенький вітерець.Небо голубе, безхмарне. Коли це буває?»
Наступне завданняучителя: намалювати Сонце за допомогою палички на землі (чи крейдою на асфальті— залежно від умов). Діти малюють коло з променями. «Ось так ми будемо відтеперпозначати сонячні дні у нашому «Календарику»,— говорить учитель.
Для створення уявленняпро хмарний день слід дочекатися відповідної погоди. Під час прогулянки вчительдає завдання провести спостереження: куди дівається Сонце у хмарний день? чичасто воно виглядає з-за хмар? якого вони кольору? що нагадують за своїмиобрисами? рухаються, чи стоять на місці? чи є вітер? який він? яке за кольоромнебо? тепло чи холодно надворі? Учням пропонується уявити, як би вонинамалювали сьогоднішній день, і передати це словами. Учитель підкреслює, що ухмарні дні часто йде дощ. Діти одержують завдання систематично спостерігати застаном неба, опадами, вітром.
Набуті знаннязакріплюються у процесі виконання завдань програми з образотворчого мистецтва:діти придумують казку «На що схожі хмари», малюють композиції «Світить сонечкона небі», «Сонечко виглянуло Із-за хмар», «Хмари і дощик» та ін.
Висновок
Сприймання і спостереженняпредмета учнями може бути по-різному активним. Якщо вчитель намагається якомогабільше розповісти про предмет сам, не залучаючи до активної роботи учнів, тоучні швидко стомлюються, матеріал засвоюється пасивно. Коли вчитель ставитьзапитання, збуджує мислення, вчить робити узагальнення і висновки, тодіактивізується робота учнів, напружується їхня увага, полегшуються сприйняття ізапам'ятовування.
Наприклад, при вивченнікам'яного вугілля вчитель зазначає, що це — одна з найважливіших корисних копалин,має більше практичне значення, ніж торф, це «хліб» промисловості, основнівластивості, застосування і способи видобування якого учні повинні знати. Післяцього вчитель пропонує учням розглянути кам'яне вугілля, звернути увагу на йогонайістотніші ознаки та властивості. Учитель ставить ряд запитань, на які учніповинні самостійно відповісти. (Зверніть увагу на колір, блиск, запах вугілля.Що ви можете сказати про ці ознаки? Спробуйте розламати, розбити. Що випомітили? яка маса вугілля? чому його називають кам'яним?)
Про ознаки і властивостіоб'єкта, що вивчається, учні розповідають самі, виходячи з своїх спостережень,учитель тільки уточнює й доповнює відповіді, пояснює нові слова, записує їх надошці.
Велике пізнавальнезначення має порівняння предметів. У дидактиці порівняння є одним з основнихприйомів навчання. Воно сприяє кращому розумінню й засвоєнню особливостейпредмета і дає поштовх мисленню. (Порівняйте торф і кам'яне вугілля. Чимвугілля відрізняється від торфу? Які подібні властивості вони мають?) Отже, припорівнянні виявляються елементи схожості і відмінності, причинно-наслідковізв'язки, робляться відповідні висновки.
Списоклітератури
1. Левитес Д. Г. Практика обучения: современныеобразовательные технологии. Воронеж: НПО «Модэк», 1998.
2. Методика обучения географии в средней школе. /Под ред.Л.М. Панчешниковой. М.: Просвещение 1983.
3. Аквилева Г.Н., Клепинина З.А.Методика преподавания естествознания в начальных классах. — М., 2001
4. Балбышев И.Н. Лесные встречи. — Л., 1981; Родная природа. — Л., 1975; Из жизни леса. — Л., 1987
5. Башаева Т.В. Развитие восприятия удетей (форма, цвет, звук): Попул. пособие для родит. и педагогов. — Ярославль«Академия развития», 1998
6. Виноградова Н.Ф. Окружающий мир.Методич. рекомендации.