Контрольнаробота по теоретичній педагогіці
натему:
«Взаємодія класного керівникаі сім'ї школяра»
Зміст
Вступ
1. Сенс педагогічної взаємодіїкласного керівника і сім'ї
2. Форми роботи класного керівника збатьками учня
3. Класний керівник в конфлікті«Школа — батьки»
Висновок
Список використаної літератури
Введення
У роботі майжекожного вчителя є важка, але дуже важлива місія – бути класним керівником. Однівчителі рахують цю роботу додатковим навантаженням до своєї викладацькоїдіяльності, інші називають її найголовнішою. Як би не була складна роботакласного керівника, без сумніву, вона потрібна дітям, оскільки основноюструктурною ланкою в школі є клас. Саме тут організовується пізнавальнадіяльність, формуються соціальні відносини між учнями. У класах реалізуєтьсятурбота про соціальне благополуччя дітей, вирішуються проблеми їх дозвілля,здійснюється первинне об'єднання колективів, формується відповідна емоційнаатмосфера.
Організаторомдіяльності що вчаться в класі і координатором виховних дій є класний керівник.Класний керівник виконує дуже важливі і відповідальні завдання. Він єорганізатором виховної роботи в класі і наставником що вчаться, організовує івиховує учнівський колектив, об'єднує виховні зусилля вчителів, батьків ігромадськості.
Метою даноїконтрольної роботи є найбільш глибокий, докладний і точний розгляд діяльностікласного керівника. Безпосередньо, об'єктом, що вивчається в даномупедагогічному дослідженні, буде важливий процес діяльності класного керівника.Предмет — особливості цієї діяльності, її головні сторони. Основні завдання:проаналізувати літературу по даній темі, дати визначення основним поняттям.Визначити суть діяльності, головні функції класного керівника, взаємодіюкласного керівника з сім'єю школяра.
Розглядаючидокладним чином всі сторони діяльності і особи класного керівника, спробуємовникнути і усвідомити не тільки всю складність посади класного керівника, але ізвичайно її необхідність.
1.Сенс педагогічної взаємодії класного керівника і сім'ї
Виховує все:люди, речі, явища, але перш за все і найдовше – люди. З них на першому місці –батьки і педагоги.
Індивідуальністьдитини спочатку формується в сім'ї. Виховна робота школи не може будуватися безурахування цього чинника розвитку школяра. Тільки створення єдиного виховногосередовища може гарантувати, можливо, високе досягнення планованих результатів.
Необхідністьорганізовувати роботу з батьками диктується зовсім не обов'язком батьків«допомагати школі», школа винна сама справлятися професійно з своїми функціями.Робота з батьками викликана турботою про індивідуальний розвиток кожногошколяра: треба, щоб в сім'ї йому були створені сприятливі умови, і сімейневиховання знаходилося в гармонії з системою шкільного виховання, і виховнірезультати школи не «стиралися» сім'єю. Щоб не було педагогічного протистояннясім'ї і школи, від якого страждає, в першу чергу, учень і його розвиток.
У загальномувигляді призначення роботи школи з батьками учнів полягає в створенні єдиного(разом з колективом класу і школи) виховуючого середовища, в якому бвважається, що виховання батьків має два основні завдання: «накопиченняпедагогічних знань, необхідних батькам для виховання дітей, і самовиховання(саморозвиток) батьків»[1].
Педагогічнийколектив школи, і класний керівник зокрема, обізнаніший відносно суспільногожиття школяра, його життєдіяльності поза сім'єю, в його інтелектуальномурозвитку. Компетентніший в питаннях психології, педагогіки, естетики, маєрацію… Тому може надати допомогу в нестандартних ситуаціях сімейноговиховання: в умовах багатодітної сім'ї і сім'ях з єдиною дитиною, в неповнихсім'ях (материнських або батьківських), в сім'ях підвищеної психологічноїконфліктності, в дозволі проблем і суперечностей сімейного виховання, вподоланні його помилок.
2.Форми роботи класного керівника з батьками учня
За своїм статусомкласний керівник в школі – основний суб'єкт виховної роботи з батьками учнів.Він виробляє основну стратегію і тактику взаємодії школи і сім'ї у вихованніособи школяра; будучи фахівцем, в області педагогіки і психології, віндопомагає батькам у вирішенні протиріч сімейного виховання. У коректуваннівиховних дій навколишнього соціального середовища. Ці завдання визначеністатусом класного керівника.
Не можна забуватипро те, що сімейне виховання – справа особисте, інтимно-сімейне. Батьки самівизначають долю своєї дитини. Мають порожнисте має рацію на власну педагогічнупозицію, свій стиль і тон взаємин з дитиною, своє власне відношення допедагогічних дій суспільства і відповідно школи. Тому класний керівник,керуючись відчуттям педагогічного такту, у взаєминах з батьками учнів виступаєв ролі порадника, консультанта-фахівця, безпосереднього представникаучбово-виховного процесу, здійснюваного школою. Для нього робота з батьками –одна з його турбот, а саме – створення виховуючого середовища для оптимальногорозвитку учнів. Крім того, статусом класного керівника юридично визначено йогоправове положення як третя особа при захисті прав дитини у випадках позбавленняотця або матері батьківських прав, рішення суперечок про права на дитину,захисту дитини від фізичного насильства, невиправданого психологічного абоморального тиску дорослих, залучення дітей до протиправної діяльності. У цихвипадках права класного керівника визначаються законодавством (цивільним,кримінальним, і карно-процесуальним).
Згідно виховноїпозиції у взаємодії школи і сім'ї можна виділити п'ять основних функційкласного керівника:
ознайомленнябатьків із змістом і методикою учбово-виховного процесу, організовуваногошколою;
психолого-педагогічнаосвіта батьків;
залучення батьківдо спільної з дітьми діяльності;
коректуваннявиховання в сім'ях окремих учнів;
взаємодія згромадськими організаціями батьків.
Розкриємодетальніше кожну з цих функції.
Ознайомленнябатьків із змістом і методикою учбово-виховного процесу, організовуваногошколою, обумовлено необхідністю вироблення єдиних вимог. Загальних принципів,визначення мети і завдань виховання, відбору його змісту і організаційних формв сімейному вихованні і в учбово-виховному процесі школи. Так на першихбатьківських зборах класний керівник клас, що тільки що отримав, знайомитьбатьків з власною життєвою і педагогічною позицією, з метою, завданнями і програмоюсвоєї майбутньої діяльності, знайомить їх з планом виховної роботи. Спільно збатьками знаходяться можливі шляхи реалізації цієї програми в сімейномувихованні. Всі проблеми класний керівник тримає у полі зору батьків впродовжвсього навчального року, коректуючи їх, підводячи підсумки, ставлячи новізавдання, радячись з батьками.
Психолого-педагогічнаосвіта. Суперечності цієї проблеми сучасної школи походять з того, що загальнийосвітній рівень батьків неухильно росте, а це спричиняє за собою упевненість внепогрішності їх педагогічної позиції. І проте, дослідження педагогів іпсихологів постійно фіксують низький рівень психолого-педагогічної культурибатьків і зростаючий інтерес до неї в суспільстві. У школі накопичений багатийі цікавий досвід педагогічного всеобучу батьків. Завдання кожної школи, кожногокласного керівника вибрати для себе найбільш відповідну форму його, зручну дляшколи і цікаву для батьків. Застосовуються практичні формипсихолого-педагогічної освіти батьків:
народніУніверситети;
шкільнийлекторій;
шкільні і класнітематичні конференції для батьків;
батьківськілекторії по мікрогрупах батьків на основі їх групових інтересів;
позакласна освітабатьків;
індивідуальніконсультації (психологічні, педагогічні, медичні, юридичні);
різного родучитацькі конференції, огляди, і виставки літератури для батьків.
Залучення батьківдо спільної з дітьми діяльності – ця форма широко практикується в сучаснійшколі. Мотивується це завданнями розширення виховуючої позаурочної діяльності,поліпшення взаємин вчителів, батьків і дітей в ході цієї діяльності. Деякіформи взаємодії батьків, учнів і вчителів в спільній діяльності.
Участь у всіхвидах позаурочної діяльності, організовуваної класним керівником, – походи,екскурсії, вечори, турніри, змагання, ремонт і впорядкування школи. Підготовкаі шкільних таборів праці і відпочинку, дальніх походів високої категоріїскладності, поїздок по містах країни. Участь в роботі профорієнтації школи:зустрічі з учнями, екскурсії на підприємства, профконсультації. Веденняфакультативів і кружків згідно профілю своєї професійної діяльності. Участь вроботі Рад школи, шкільних і класних батьківських комітетів. Наданняматеріальної допомоги в реалізації різних шкільних і класних справ черезвстановлення зв'язку школи з своїми підприємствами, фірмами. Участь батьків впідготовці свята Останнього дзвінка, змагань типу «КВК», «Що? Де? Коли?»,«Тато, мама і я – спортивна сім'я».
Коректуваннявиховання в сім'ях окремих учнів – перший аспект – наданняпсихолого-педагогічної допомоги що вчиться (обдарованим, таким, що проявляєсхильність до вивчення окремих навчальних предметів, або інтерес до формпозаурочної діяльності). Інший напрям турботи класного керівника – це наданнябатькам психолого-педагогічної допомоги в рішенні важких проблем сімейноговиховання: вирішення протиріч підліткового віку, подолання труднощів вихованнядівчаток і хлопчиків в пубертатний період, профілактика формування шкідливихзвичок. Допомога в подоланні поганого впливу асоціальних і антисоціальних неформальнихоб'єднань молоді профілактика правопорушень. Індивідуальна робота знеблагополучними сім'ями учнів: аморальними і протиправними; що залучають дітейдо пияцтва і злочинної діяльності; сім'ями з підвищеною конфліктністю; сім'ями,що не забезпечують належного розвитку і виховання дітей, – ця робота ведетьсяспільно з правоохоронними органами: інспекціями і комісіями у справахнеповнолітніх. Відділами охорони прав дитини і опіки департаментів освіти.
Взаємодія з громадськимиорганізаціями батьків з батьківськими комітетами школи і класу, шкільнимиРадами, Жіночими Радами військових організацій і т.д. Зміст загальноїдіяльності визначається статусом і положенням (або статутом) відповідноїгромадської організації. У їх компетентність може входити:
наданняматеріальної допомоги школі, окремим сім'ям і що вчиться;
зв'язок задміністративними і правоохоронними органами;
колегіальнерішення окремих питань життя школи;
допомога школі ікласам в проведенні виховної роботи з учнями;
участь в роботі збатьками учнів (проведення батьківських зборів, конференцій, лекторіїв; наданняматеріальної допомоги і правова дія на батьків, дітей, що недбайливовідносяться до виховання).
Всі перерахованіфункції роботи школи, і зокрема класного керівника, сприяють створенню нормальноговиховуючого середовища для організації шкільного виховного процесу.
Одній з головнихі найбільш поширених форм зі всіма батьками є батьківські збори.
Батьківські збориможуть бути:
організаційними;
поточними аботематичними;
підсумковими;
загальношкільнимиі класними.
Батьківські зборизакономірно вважаються в середовищі вчителів не менш складним «жанром», чимуроки або позакласна робота. Тут зустрічаються дві сторони – педагоги і батьки– для того, щоб вислухати один одного і обговорити основні проблеми третьої.Найголовнішої сторони – дітей.
Етапибатьківських зборів.
1 етап.Організація батьківських зборів.
2 етап.Підготовка сценарію і проведення зборів. Будь-які збори повинні включати 5обов'язкових компонентів:
— Аналіз учбовихдосягнень учнів класу.
— Ознайомленнябатьків з поляганням соціально-емоційного клімату в класі.
— Психолого-педагогічна освіта.
— Обговоренняорганізаційних питань.
— Особисті бесідиз батьками.
3 етап.Осмислення підсумків батьківських зборів.
Ради психологів:
Перед початкомзборів «залишити за дверима» поганий настрій.
Тривалість зборівне більше 1,5 годин.
Найприємнішийзвук для людини – його ім'я. Покладете перед собою список з іменами і побатькові батьків.
Перед початкомбатьківських зборів оголосите питання, які плануєте обговорити.
Не забудьтезолоте правило педагогічного аналізу: починати з позитивного, потім говоритипро негативний, завершувати розмову пропозиціями на майбутнє.
Попередитебатьків, що не вся інформація може стати надбанням дітей.
Подякуйте всім,хто знайшов час прийти (особливо батьків).
Дайте зрозумітибатькам, що ви добре розумієте, як важко дитині вчитися.
У особистійбесіді оцінюйте успіхи дітей щодо їх можливостей.
Доведіть добатьків думку, що «поганий учень» не означає «погана людина».
Батько повиненпіти із зборів з відчуттям, що він може допомогти своїй дитині.
Не стоїть:
Засуджуватиприсутніх батьків за нез'явлення в минулі рази.
Порівнюватиуспіхи окремих класів, що вчаться і різних.
Давати негативнуоцінку всьому класу.
Переоцінювати значенняокремих предметів.
Обирати дляспілкування повчальний тон.
Правилапідготовки класних батьківських зборів:
Тема батьківськихзборів повинна бути актуальною для батьків.
Батьківські збориповинні проводитися в слушний для батьків час.
План проведеннябатьківських зборів повинен бути їм відомий.
Спілкування класного керівника ібатьків повинне бути тактовним і витриманим.
Батьківські збори не повиннінавішувати ярликів.
Батьківські збори повинні бутипедагогічно корисним і добре підготовленим.
Тематикабатьківських зборів визначається класним керівником на основі вивчення цілей ізавдань роботи школи з батьками і виходячи із запитів батьків класу.
Загальношкільнібатьківські збори проводяться двічі в рік. Основною метою загальношкільнихбатьківських зборів є знайомство з цілями і завданнями роботи школи.Плануванням виховного процесу (дні відкритих дверей, дні самоврядування).Підсумки роботи за певний проміжок часу і перспективами розвитку шкільногонавчання в умовах реформування школи. Так само загальношкільні збори можутьносити урочистий характер, наприклад ювілей школи. Такі збори носять глибокийетичний характер, позитивно впливають на батьків. Стимулюють їх на змінупедагогічній позиції в сім'ї.
Класнібатьківські збори проводяться 4-5 разів в навчальному році. На класнихбатьківських зборах обговорюються завдання учбово-виховного процесу в класі,планується і обговорюється побудова виховного процесу, визначаються стратегічнілінії співпраці батьків і школи, підводяться підсумки роботи за рік. Обговоренняуспішності що вчаться не повинно стати головним аргументом в організації іпроведенні батьківських зборів.
3.Класний керівник в конфлікті «Школа — батьки»
По-різномускладаються відношення з батьками школи в цілому і класного керівника зокрема. Відцього залежить ступінь взаєморозуміння і взаємодії і, кінець кінцем –ефективність виховного процесу, як шкільного, так і домашнього. Від цьогозалежить позиція, стратегія і тактика в роботі класного керівника з батькамиучнів. Існує три основні типи відносин, а значить, і три основна тактикавзаємодії.
Ситуація, колибатьки повністю, цілком приймають і розуміють школу. Така сприятлива ситуаціяскладається, якщо батьки прагнули визначити дитину саме в цю школу. У ційситуації батьки, як правило, повністю приймають всі вимоги, сприяють їхвиконанню дітьми, із задоволенням допомагають в організації учбово-виховногопроцесу.
Ситуація, колибатьки нейтрально, а деколи і байдуже відносяться до школи, що пояснюєтьсярізними причинами, різною позицією батьків: «я займаюся своєю справою – школасвоїм», «в справи школи втручатися не треба: якщо покличуть – тоді приходжу»,«моя дитина добре вчитися, не порушує дисципліну – все йде нормально». До цієїгрупи сімей відносяться і батьки, вихованням дітей що не займаються (з різнихпричин). У цій ситуації найчастіше батьки приймають все, що виходить від школи,не втручаються хід учбово-виховного процесу, не заважають школі, але і істотноїдопомоги не надають. Процес сімейного виховання будують (або пускають насамоплив) за власним розсудом, керуючись своєю життєвою і педагогічноюпозицією, своїми методами і прийомами. За відсутності взаєморозуміння івзаємодії школи і сім'ї дитина найчастіше потрапляє в своєрідні «педагогічніножиці» зміст і методика виховання сім'ї і школи входять в суперечність, якапосилюється у міру дорослішання дитини, становлення його життєвої позиції,розвитку його критеріїв оцінки життєвих явищ, а отже – і критичного відношеннядо вихователів (батькам і педагогам).
Ситуаціянеприязних, конфліктних, суперечливих відносин батьків і школи, якщо спочаткуабо в процесі подальшого спілкування виникають колізії типу: «педагоги нерозуміють моєї дитини.», «школа з упередженням відноситься до мого сина(дочки), «у вчителі йдуть одні життєві невдахи і неуки», «в інших школах всенабагато краще» і т.п. У цих і подібних ситуаціях можливий різний ступіньнерозуміння, суперечності відносин, протистояння і навіть протидія, «боротьби»двох сторін: приховані і явні конфлікти, скарги у вищі інстанції, листи вгазети. Зрозуміло, в цих умовах порушується нормальний хід учбово-виховногопроцесу в школі, не у виграші і домашнє виховання дітей.
Класномукерівникові, в увазі і інтересах якого взаємовідношення з батьками класу,небайдужа атмосфера в системі відносин «батьки – школа»: хочемо або не хочемо,вона незмінно є фоном, на якому будуються власні відносини класного керівника зкласом і колективом батьків. І тому на першій же зустрічі з батьками класнийкерівник відчуває або беззастережне і швидке ухвалення всього, що він пропонує,або нейтрально-байдуже відношення, або приховану або явну настороженість,опозиційність і навіть ворожість.
Класномукерівникові слід негайно, при першому ж спілкуванні з батьками і дітьми «зняти»перенесене із загальношкільних масштабів явне або таке, що намічаєтьсяпротистояння і запобігти можливій протидії. Як? По-перше, через формуваннявідношення дітей до своєї особи: першими цікавими і корисними уроками іпозакласними справами, проявом уваги до класних справ і особи кожного учня,культурою спілкування, принадними перспективами загальних справ, широкоюерудованістю і кругозором. По-друге, необхідно відразу встановити певнівідносини з батьками: на перших же зборах знайомства з батьками розкрити своюжиттєву і педагогічну позицію, показати привабливість своєї особи (тактовно,ненав'язливо, скромно), винести на обговорення найбільш гострі класні проблемидля вироблення загальної стратегії і тактики виховання (і шкільного, ісімейного). Обов'язково в кінці перших зборів запропонувати кожному батькуписьмово або усно висловити свої думки з приводу почутого, зауваження,пропозиції, доповнення, прохання і рекомендації. При перших контактах дужеважлива тональність відносин: доброзичливість, культура мови, позитивнаемоційність, оптимізм з приводу тих, що існують з класом і що окремими вчатьсяпроблем. Такий початок дозволить класному керівникові збудувати систему власнихпозитивних відносин з батьками. І це не означає, що ці відносини будутьрівними, виключно позитивними, безконфліктними. Такого бути не може, оскільки воснові цих відносин – життя зі всіма її радощами і печалями, зльотами іпадіннями, рівною течією і колізіями.
Конфлікт впедагогіці і психології трактується як неспівпадання, відмінність в поглядах,точках зору, переконаннях, оцінки життєвих явищ, світогляді, відносинах дооб'єктів навколишнього світу. Конфлікт – це суперечність в діалектичномупідході до явищ – джерело всякого розвитку. Дозволений конфлікт сприяєпозитивному розвитку, прогресу – учня, відносин в класі і з батьками, Самогопедагога. Недозволений конфлікт посилює неприязні взаємини, порушує нормальнийучбово-виховний процес, руйнує контакти вчителя, що намітилися, і що вчаться,батьків і дітей. Класний керівник повинен опанувати теорією діалектичноїсуперечності і конфлікту (у цьому допоможе наявна філософська, педагогічна іпсихологічна література).
/>/>
Типи можливихконфліктів у відносинах «класний керівник — батьки» по зростаючому ступенюглибини і складності:
незгода,неспівпадання думок і оцінок щодо життєвих явищ: книги, кінофільму, спектаклю.Походу, музичного твору. (такого роду суперечність не зачіпає жодну із сторін);
незгода,неспівпадання думок і оцінок щодо дитини (вихованця), його окремих вчинків іповедінки (ця суперечність вже зачіпає емоційну сферу сторін);
суперечканепродуктивна дискусія з приводу особових особливостей дитини, його життєвоїпозиції, відношення до нього батьків, вмісту і методики учбово-виховногопроцесу в школі (ця суперечність зачіпає життєву і педагогічну позицію тих іінших);
сваркапереривання відносин на короткий або триваліший термін – можуть привести достійкіших конфліктів, навіть протидії (невідвідуванню батьківських зборів,підкресленому ігноруванню вимог, скаргам адміністрації школи і інших органівнародної освіти);
розрив –конфлікт, доведений до крайньої крапки, коли у відносинах утворилосяпротистояння, що робить неможливим подальша співпраця у вихованні дитини;найчастіше у такому разі батьки або класний керівник ставлять питання проперехід дитини в інший клас або в іншу школу.
Перша група –причини об'єктивні:
відмінності врівні освіти і культури, світогляді, ціннісних орієнтаціях, в переконаннях;
відмінності врівні психолого-педагогічної, етичної, естетичної підготовленості до вихованнядітей;
вікові і статевівідмінності педагога і батьків;
відмінності втипі відносин до дитини: у основі відношення батьків – відчуття любові іспоріднені зв'язки. У основі відношення педагога – суспільні і загальнолюдські вимоги;
однобока,одностороння інформованість про дитину (у батьків із спостережень в домашніхумовах, у педагога – в системі суспільних відносин)
пред'явленнязавищених вимог батьків – до педагогів, педагогами – до батьків;
різниця умов,матеріальних і духовних, для реалізації завдань виховання і розвитку дітей(інтелектуального, фізичного, естетичного, етичного.).
Друга група –причини суб'єктивного характеру, що криються в особових особливостях класногокерівника і батьків:
особові якості:особливості протікання психологічних процесів (відчуття, уваги, пам'яті,мислення, мови), спрямованості особі (потреб, мотивів, схильностей, інтересів,переконань, світогляду), здібностей (загальних і спеціальних), темпераменту,рис вдачі;
історія життя івиховання, події сім'ї і найближчого оточення, що вплинули на життєву іпедагогічну позицію;
стереотип, щосклався, в розумінні виховання;
виховання якстимулювання розвитку дитини, як процес інтуїтивний, «як нас виховували», «як.покарати, погрозити, залякати.», як нескінченне моралізовано, як книжно — наукоподібне(що нерідко зустрічається в сім'ях з високим рівнем освіти, в педагогічнихсім'ях);
попередні дрібніі крупні, короткі і затяжні конфлікти;
відношення дитинидо учбово-виховного процесу в школі;
недоліки і відхиленняв психіці, наявність психічних захворювань (нервозність, істерія, неврастенія);
шкідливі звички(алкоголізм, куріння, наркоманія);
байдужість додітей, невиконання прямих батьківських або педагогічних обов'язків та інші.
Аналізуючипричини і умови появи конфліктності у відносинах з батьками, класний керівник,як правило, виявляє декілька моментів, які утворюють так звану складну сукупнупричину. Знання її дозволяє грамотно розпізнати, запобігти і подолатиимеющие6ся або виникаючі конфлікти.
Провівши аналізступеня конфліктності своїх відносин з батьками, класний керівник вибираєадекватні способи вирішення конфлікту:
зведеннянезначних, неістотних проблем взаємин до жарту;
компроміс (дії наоснові взаємних поступок);
перенесення увагина інших, приємніші, значніші, важливіші об'єкти відносин (з тим, щобповернутися до невирішених проблем на хвилі доброзичливості, спокою,педагогічного такту);
спокійний іділовий аналіз ситуації, що склалася;
вираз(підкреслене) довіри, дбайливості, розташованої, любові до дитини і батьків;
тимчасова відмовавід своєї вимоги;
привернути іншихосіб (директори школи, завуча, вчителів-наочників, інших членів сімей) як«третейський суддя»;
з'ясуваннягострих проблем і питань в інших обставинах (у інший час, на іншій території, внових незвичайних формах): у бібліотеці, в сквері, удома за чашкоюсподіваючись;
прояв авансованоїдовіри, Пошани, Надії, віри (для батьків неблагополучних сімей);
конструктивнийдіалог (відміна батьків на свою сторону, переконливими доводами, доказовимифактами);
уміння поставитисебе на місце протилежної сторони, оцінити все «її очима і розумом» і вибратина підставі цього вірне рішення і збудувати логіку дій;
використанняметоду «паралельної дії» А.С. Макаренко уміле приведення прикладу з літератури,історії, життя, щоб батьки аналогічно вибрали вірну позицію;
особистий прикладпедагога в умінні використовувати всі перераховані способи виходу з конфлікту зметою раціональної організації розвитку дитини і класного колективу.
Дуже важливо приорганізації класним керівником дозволу конфліктних ситуацій враховуватинеобхідні умови. А у разі їх відсутності слід подумати про можливість їхстворення. Основні з них такі:
переконаністьобох сторін в необхідності вирішення конфлікту;
психолого-педагогічнаписьменність, хоч би на рівні елементарному;
етична утворена,володіння, володіння нормами культури поведінки, дотримання правил етикету;
психологічнездоров'я сторін (інакше доречна участь лікаря-психоневрології, психіатра);
прихованаконфліктних відносин класного керівника і батьків від учнів.
Таким чином,аналіз причин виникнення конфліктних відносин, їх типів, способів виходу зконфліктів з урахуванням конкретних необхідних умов допомагає класномукерівникові управляти ситуацією виникнення, розвитку, і вирішення конфлікту,зробивши його джерелом розвитку взаємин з батьками, а отже – засобом підвищенняефективності всього учбово-виховного процесу.
Висновок
У цій роботі явідобразив деякі особливості роботи класного керівника. Структура роботи ґрунтуєтьсяна цілях і завданнях, поставлених у введенні. Таким чином, проаналізувавшилітературу по даній темі, я змогла виявити суть діяльності класного керівника,яка полягає у вивченні учнів, організації і вихованні класного учнівськогоколективу, підвищенні якості знань і зміцнення дисципліни, організації іпроведенні позаурочної і позакласної виховної роботи, координації виховноїдіяльності вчителів, роботи з батьками учнів. А також педагогічні вимоги, щопред'являються до класного керівника: високий моральний авторитет, педагогічнамайстерність, широкий культурний кругозір, педагогічний такт, любов і пошана додітей, наявність організаторських здібностей, творчий підхід до виховноїроботи, підвищення кваліфікації.
Можна зробитинаступні виводи: діяльність класного керівника плідна і ефективна, якщо учні зрадістю йдуть на контакт, готові до спільної роботи, добре сприймають матеріал.Це говорить про те, що педагог регулярно проводить з дітьми виховні,розвиваючі, пізнавальні і розважальні заходи, діти вже звикли до активноїдіяльності класного керівника.
Функція захистущо вчаться реалізується в роботі класного керівника з дітьми з неблагополучнихсімей і постійним контролем над соціальним положенням кожного учня.
Варто відзначити,що теоретичні функції, обов'язки і права класного керівника не залишаютьсятільки на сторінках підручника, а діють в сучасних школах. Не дивлячись на всюскладність і відповідальність роботи, більшості педагогів вона доставляє дужебагато радості і приносить відчуття задоволення.
Списоквикористовуваної літератури
Сергеева В.П. Класний керівник всучасній школі. 2-е видавництво, испр. – М.: ЦГЛ, 2003. – 220 з.
Маленкова Л.И. ПЕДАГОГИ, БАТЬКИ, ДІТИ(методична допомога для вихователів, класних керівників). М.: Вид-воПедагогічне суспільство Росії, 2000. – з. 304.
Дереклеева Н.И. Довідник класногокерівника. Початкова школа. 5-11 класів. М.: «ВАКО» 2004, 272 з. – (Педагогіка.Психологія. Управління)
Фалькович Т.А., Толстоухова Н.С.,Обухова Л.А. Нетрадиційні форми роботи з батьками. – М.: 5 за знання, 2005. –240 з. – (Методична бібліотека).
Педагогічна діагностика в роботікласного керівника / сост. Н.А. Панченко. – Волгоград: Вчитель, 2007. – 128 з.