КИЇВСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ УНИВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРЫ
ОДЕСЬКАФІЛІЯ
КУРСОВАРОБОТА ПО ПЕДАГОГИЦІ
НАТЕМУ: ВДОСКОНАЛЕННЯ МОВНОЇ КУЛЬТУРИ МОЛОДШИХ
ШКОЛЯРІВ
м.Одеса, 2011 г.
План
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ МОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ІХАРАКТЕРИСТИКА МОВНОГО РОЗВИТКУ МОЛОДШИХШКОЛЯРІВ
1.1 Поняття мовної діяльності
1.2 Загальна характеристика мовногорозвитку молодших школярів
РОЗДІЛ 2. ВДОСКОНАЛЕННЯ МОВНОЇ КУЛЬТУРИМОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
РОЗДІЛ 3. ДІАГНОСТИКА РОЗВИТКУ МОВИ МОЛОДШИХШКОЛЯРІВ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТАЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Спілкування — один з найважливіших чинників загального психічного розвитку дитини. Тільки уконтакті з дорослими людьми можливо засвоєння дітьми суспільно-історичного досвідулюдства. Оволодіння рідною мовою як засобом і способом спілкування і пізнання єодним з найважливіших придбань дитини в шкільному віці. Розвиток мови ісловника дітей, оволодіння багатствами рідної мови складає один з основних елементівформування особи, освоєння вироблених цінностей національної культури, тісно пов'язаноз розумовим етичним, естетичним розвитком, є пріоритетним в мовному вихованні інавчанні молодших школярів. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психология.Словарь-справочник. – Минск, 1998.- с.- 98.
Актуальністьдослідження. Однією з важливих умов успішного навчання дитини в школі є хорошадошкільна підготовка. Л.С. Виготський писав: «Підготувати загальнеуявлення щодо світу природи, щодо суспільства — все це і складає безпосереднєзавдання, яке школа ставить перед дошкільним вихованням». Выгодский Л.С. Мышление иречь. – М.:«Просвещение», 1982.- с. 8.
До моменту вступудо школи діти з труднощами в навчанні не набувають тих знань, навиків і умінь,якими самостійно опановують діти, які нормально розвиваються. Низькаобізнаність стосується навіть тих явищ, які дитині не раз доводилосяспостерігати в його повсякденному житті. Діти не можуть правильно і повнорозповісти про склад своєї сім'ї, про трудову діяльність її дорослих членів. Неможуть повідомити відомості, що стосуються їх самих: свій вік, день народження,адреса і ін. Дитина значно гірша, ніж однолітки, орієнтується в призначенні,назвах, розташуванні побутових і суспільних установ, які знаходяться поблизувід його будинку. Такий обмежений запас знань і уявлень про найближче оточенняпояснюється бідністю мовного спілкування, зокрема тим, що в більшості випадківодержує окремі відомості з контекстів буденних розмов. Він рідко адресується звідповідними питаннями до дорослим і майже ніколи не чує в сім'ї зразківправильних повних відповідей. Аналіз об'єму і характеру знань і представленьмолодших школярів про навколишню дійсність диктує необхідність організаціїспеціальної роботи по підвищенню рівня їх загального розвитку. Разом із завданнямирозширення кругозору, підвищення рівня розумового розвитку школярів коштуютьзавдання збагачення словника і розвитку зв'язної мови. Мова тісно пов'язана збагатьма психічними функціями: пізнанням, мисленням, емоціями, особою людини, іробить значний вплив на їх формування. Маючи свою самостійну цінність якможливість знайти цивілізовані способи самовираження, мова грає виключноважливу роль в становленні людської свідомості, вищих психічних функцій,розвитку і соціалізації особи. Homo sapiens (людина розумна) існує і здійснюєсебе тільки як Homo eloquens – людина, що говорить.
До теперішньогочасу накопичено немало теоретичних і експериментальних робіт у вітчизняній ізарубіжній психології, що досліджують питання загальної природи мови, її видів,функцій і механізмів, її ролі загалом психічному розвитку (Э. Бейтс, Ш.П.Бутон, Л.С. Виготський, Н.И. Жинкин, А.Н. Леонтьев, А.А. Леонтьев, А.Р. Лурія,Ж. Піаже, С.Л. Рубінштейн, Д. Слобін, Т.Н. Ушакова та ін.).
Разом з цимпсихологами і педагогами створені програми, які підвищили б ефективністьпроцесу мовного розвитку (Л.И. Айдарова, Е.В. Архипова, Е.Д. Божович, А.К.Марков, Л.А. Шустова та ін.). Останнім часом в освітню систему вводяться новіпредмети. Однією з таких учбових дисциплін є риторика, сучасна концепція якоївизначається таким чином: риторика є теорія і практична майстерність, щогармонізує мову (А.К. Міхальськая).
Розроблена великакількість програм навчання риторичній майстерності (С.Ф. Іванова, Н.Н. Кохтев,Т.А. Ладиженська, М.Р. Левів, А.К. Міхальська, И.А. Стернін та ін.). Мову можнарозглядати як один з проявів психічної активності людини, в той же час феноменмовної активності не одержав в психології достатнього освітлення.
Дослідженнямовної активності нечисленні, в них немає однозначного розуміння даногофеномена, і, відповідно, його характеристик і показників. Відсутні спеціальнідослідження умов розвитку мовної активності. Поки що немає достатніх даних провзаємозв'язок мовної активності дитини і його мовного розвитку. Є підстави припускати,що мовна активність має безпосереднє відношення до характеристики механізму породжуваннямовлення і тому вона може розглядатися як істотна умова мовного розвитку. Отчому проблема розвитку мовної активності представляє значний інтерес дляпсихології.
Потреби сучасногосуспільства роблять проблему розвитку мовної активності вельми значущою,оскільки в будь-якій сфері діяльності і в будь-якому віці потрібне умінняактивно відстоювати словом свою позицію, переконувати, проявляти себе як особа.
Низький рівеньмовної активності обмежує можливість самореалізації людини. Таким чином,актуальність даної теми обумовлена її теоретичним значенням і її відповідністюбезпосереднім запитам практики. Вирішення даної проблеми визначає мету роботи, атакож предмет дослідження.
Мета роботи — досліджувати рівень розвитку мови молодших школярів.
Об'єктомдослідження з'явилася мовна сфера молодших школярів. Предмет дослідження — мовна активність і її розвиток у дітей молодшого шкільного віку.
Мета і предметроботи визначили і її структуру. Вона складається з введення, трьох частин,висновків і списку літератури.
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯМОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ І ХАРАКТЕРИСТИКА
МОВНОГО РОЗВИТКУМОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
1.1 Поняттямовної діяльності
Мова — системасловесних знаків, які використовуються як форма існування, засіб засвоєння іпередавання суспільно-історичного досвіду людства.
Раєвський О.М.Мовлення та його розвиток у дітей //Радянська психологічна наука за 40 років.-К.: «Вища школа», 1958. –с.10.
Мова виконує рядфункцій:
Позначення – кожнеслово, припущення мають визначений зміст.
Повідомлення –передача відомостей, знань, досвіду.
Вирази – виявленнячерез інтонацію, наголоси, побудову використання порівнянь, прислів'їв і т.п.відчуттів, потреб, відносин.
Дії – спонука довиконання завдань, прояву активності, до зміні поглядів.
Функції мовипо-різному виявляються в різних її видах. Для психології представляє інтересперш за все місце мови в системі вищих психічних функцій людини — в її взаємовідношенніз мисленням, свідомістю, пам'яттю, емоціями і ін.; при цьому особливо важливі тіїї особливості, які відображають структуру особи і діяльності.
Більшість психологіврозглядають мову як мовну діяльність виступаючу або у вигляді цілісного акту діяльності(якщо вона має специфічну мотивацію, що не реалізовується іншими видамидіяльності), або в виді мовних дій, включених в немовну діяльність. Структурамовної діяльності або мовної дії в принципі співпадає із структурою будь-якоїдії, тобто включає фази орієнтування планування (у формі «внутрішнього програмування"),реалізації і контролю. Мова може бути активною, конструйованою кожного разу наново,і реактивною, такою, що є ланцюжком динамічних мовних стереотипів.
В умовах спонтанноїусної мови свідомий вибір і оцінка використовуваних в ній мовних засобівзведені до мінімуму, тоді як в письмовій мові і в підготовленій усній мовізаймають значне місце. Різні види і форми мови будуються по специфічних закономірностях(наприклад, розмовна мова допускає значні відхилення від граматичної системимови, особливе місце займає логічна і тим більше художня мова). Психология. Словарь. Под общ.ред. А.В. Петровского. – М.: «Высшая школа», 1990.- с.321.
У психології мовиможна виділити наступні види мовної діяльності: внутрішню і зовнішню. Зовнішнямова включає мову усну (діалогічну і монологічну) і письмову. Розглянемо данівиди мовної діяльності докладніше.
Мова внутрішня –різні види використання мови (точніше, мовних значень) поза процесом реальноїкомунікації. Виділяють три основних типу внутрішньої мови:
а) внутрішнєпромовляння — «мова про себе», що зберігає структуру зовнішній мові, алепозбавлена вимовлення звуків, і типова для вирішення розумових завдань вутруднених умовах;
б) власне мова внутрішня,коли вона виступає як засіб мислення, користується специфічними одиницями (код образіві схем наочний код, наочні значення) і має специфічну структуру відмінну відструктури зовнішньої мови;
в) внутрішнєпрограмування, формування і закріплення в специфічних одиницях задуму (твань, програми)мовного вислову цілого тексту і його змістовних частин.
Мова письмова — вербальне (словесне) спілкування за допомогою письмових текстів. Воно може бутиі відстроченим (наприклад, лист), і безпосереднім (обмін записками під час засідання).Мова письмова відрізняється від мови усною не тільки тим, що використовує графіку,але і в граматичних (перш за все синтаксичному) і стилістичних відносинах — типовимидля письмової мови синтаксичними конструкціями і специфічними для неї функціональнимистилями. Їй властива вельми складна композиційно-структурна організація, якою необхідноспеціально опановувати, і звідси — особливе завдання навчання письмовою мовою вшколі. Оскільки текст письмової мови може бути сприйнятий одночасно або, в всякомувипадку, великими «шматками», сприйняття письмової мови багато в чому відрізняєтьсявід сприйняття усної мови. Казакова В.Г., Кондратьева Л.Л. Психология. – М.: «Просвещение», 1989.- с. 74-77.
Мова усна – вербальне(словесне) спілкування за допомогою мовних засобів, що сприймаються на слух. Уснамова характеризується тим, що окремі компоненти мовного повідомлення породжуютьсяі сприймаються послідовно. Процеси породження усну мову включають ланки орієнтування,одночасного планування (програмування), мовною реалізації і контролю. Психология. Словарь. Под общ.ред. А.В. Петровского. – М.: «Высшая школа», 1990.-с.321-322.
Усна мовіділиться на діалогічну мову та монологічне мовлення.
Діалогічна мова –це мова підтримувана, така, що має співбесідника, вона простіша, згорнута, в нійможуть бути присутніми інтонація, жести, паузи, наголоси. Діалогічна мова можебути ситуативною, тобто пов'язаною з ситуацією, в якій виникло спілкування, алеможе бути і контекстуальною, коли всі попередні вислови обумовлює подальші. І ситуативні, і контекстуальнідіалоги – безпосередні форми спілкування людей, де учасники діалогу будуютьсвої думки і чекають на них реакції інших людей.
Монологічнемовлення – тривалий, послідовний, зв'язний виклад думок, знань однією особою. Монологічнемовлення вимагає великих знань, загальної культури, володіння собою, активної іпланомірної передачі інформації.
Венгер Л.А.,Мухина В.С. Психология. – М.: «Педагогика», 1988.-с.96-99.
М.В. Гамезо, М.В.Матюхина, Т.С. Міхальчик розрізняють мовну діяльність «по ступеню довільності(активна і реактивна), по ступеню складнощі (мова-назва, комунікативна мова), поступеню попереднього планування і діалогічна мова». Возрастная и педагогическаяпсихология. /Под. редакцией Гамезо М.В., Матюхиной М.В., Михальчик Т.С. – М.: «Высшая школа», 1984. — с.131.
1.2 Загальнахарактеристика мовного розвитку молодших школярів
Зміст і формамови людини залежать від його віку, ситуації досвіду, темпераменту, характеру, здібностей,інтересів, станів. З допомогою мови учні вивчають учбовий матеріал,спілкуються, впливають друг на друга і впливають на себе в процесі самонавіяння.Чим активніше учні удосконалюють усну, письмову і інші види мови, поповнюють свійсловник, тим краще рівень їх пізнавальних можливостей і культури. Як відзначаєР. С. Немов, «зі вступом дитини до школи в число ведучих разом із спілкуванням ігрою висувається учбова діяльність. У розвитку дітей молодшого шкільного віку цієїдіяльності належить особлива роль. Саме вона визначає характер інших видів діяльності:ігровою, трудовою і спілкування». Немов Р.С. Психология. Книга 2. – М.: «Просвещение», 1995.- с.134.
Розширюється сфериі зміст спілкування молодших школярів з навколишніми людьми, особливо дорослими,які виступають в ролі вчителів, служать зразками для наслідування і основним джереломрізноманітних знань. «Вислови дошкільника і молодшого школяра, як правило не посередні.Часто це мова-повторення, мова-назва; переважає стисла, мимовільна, реактивна(діалогічна) мова», — висловлюється в своїх працях психолог Л. Зеньковській. Зеньковский Л. Психологиядетства. – М.:«Просвещение»,1996.- с.87
Проте шкільний курссприяє формуванню розгорненій мові, учить її планувати. На заняттях вчитель ставитьперед учнями завдання навчитися давати повні і розгорнені відповіді на питання розповідатипо певному плану, не повторюватися, говорити правильно закінченими пропозиціями,зв'язно переказувати великий за об'ємом матеріал. Передача розповідей, висновокі формулювання правил будується як монолог. В процесі учбової діяльності учні повинніопанувати довільною, активною, програмованою, комунікативною і монологічною мовою.Селезнева Е.П.Развитие речи детей. – М.:«Педагогика»,1984.-.- с.146.
Діти у віці від 9до 11 років в середньому вживають близько 5000 нових слів. Дитина шкільного вікувживає слово точніше по його значенню, семантичні знання все кращесистематизуються і розташовуються в ієрархію. Дорослішаючи дитина все кращеможе пояснити значення слова. Наприклад: на початку дитина характеризує слово пойого функціях або зовнішньому вигляді, пізніше характеризує більш абстрактно,вживає синоніми, розділяє предмети по категоріях. Це означає, що діти більш старшоговіку уміють абстрактно пояснювати значення слів, переходити від значення,заснованого на власних відчуттях і досвіді, до більш узагальненому, одержаномуз інформації інших людей.
Піклуючись прозбагачення лексикону дітей, ми повинні розуміти, що і слова, що засвоюютьсядітьми, розпадаються на два розряди. У перший з них який можна назвати активнимзапасом слів, входять ті слова, які дитина не тільки розуміє, але активно,свідомо, при всякому відповідному випадку вставляє в свою мову. До другого,пасивного запасу слів відносяться слова, які людина розуміє, пов'язує з певним уявленнямале які в мову його не входять. «Нове пропоноване слово поповнить словесний активнийзапас дітей тільки в тому випадку, якщо воно буде закріплено. Мало вимовитийого раз, інший. Діти повинні сприймати його слухом і свідомістю можливочастіше», — рекомендують С.Н. Карпова та Э.І. Труве. Карпова С.Н., Труве Э.И. Психологияречевого развития ребенка. — Ростов-на-Дону, 1987.- с.46.
Н.В. Новотворцевапише: «Письмова мова позбавлена жесту, інтонації і повинна бути (у відмінностівід внутрішньої) більш розгорненою, проте для молодшого школяра переклад внутрішньоїмови в письмову спочатку дуже важкий». Новотворцева Н.В. Развитие речи детей. – М.: «Педагогика», 1995.- с.134.
Можна сказати, щописьмова мова молодшого школяра бідніша, ніж усна. Проте, при правильномурозвитку мови дитини, ця різниця швидко пропадає. «Кожне слово вивчене дитиноюздається йому важливим. Часто нове слово має загальний корінь з вже знайомим словом,тому дитині легше за нього запам'ятати. Якщо дитині шкільного віку допомогти зрозуміти,чим одні слова пов’язані з іншими, їх словник швидко збільшується», — радить в своїхроботах психолог Е.И. Тихеева. Тихеева. Е.И. Развитие речи детей. – М.: «Педагогика», 1985.- с.56.
За данимидослідження М.Д. Цвіянович, вони показують, що вже в 3-ему класу, в письмовій мовіучнів вище відсоток іменників і прикметників, в ній менше займенників і союзів,що засмічують усну мову. Тут присутні прості поширені пропозиції (71%). Кількістьслів коливається від 30 до 150. Письмові роботи коротші, в них менше слів-повторень. Отже, вже до 3-4-го класуписьмова мова учнів в деякому відношенні перевершує усну, набуваючи формикнижкової, літературної мови. Возрастная и педагогическая психология. / Под. редакциейГамезо М.В., Матюхиной М.В., Михальчик Т.С. – М.: «Высшая школа», 1984- с.132.
Величезну роль в розвиткумови учнів грає оволодіння граматикою і орфографією. Спираючись на дослідження психологівА.Ф. Обухова пише: «Перш за все підвищуються вимоги до звукового аналізу слова:слуховий образ перетворюється на зрительно-руховий, тобто поелементно відтворюється.Дитині необхідно навчитися розрізняти вимову і написання… До кінцяпочаткового навчання діти можуть вільно міняти час висловлюваного, особа, від іменіякого ведеться виклад, скласти розповідь на задану тему по написаному плану абоданій назві, можуть успішно використовувати основні граматичні конструкції». Обухова А.Ф. Детская психология.– М.: Изд-во МГУ, 1995.- с. 257.
Автор пише, що принавчанні аналізу складу слова, підбираючиоднокорінні, споріднені слова, змінюючисенс слова шляхом підстановки різних приставок або включення суфіксів, дітиосвоюють лексику рідного мови, підбирають потрібні слова для виразу своїх думокі точного визначення якості предметів. У побудові пропозицій, в переказах і творахшколярі освоюють правила орфографії і опановують синтаксисом.
«Розвиток мови умолодшого школяра виражається в тому, що у нього виробляється навик читання, т.е. достатньо швидке і правильне пізнавання букв і їх поєднань і перетворенняпобачених знаків у вимовні звуки, звукосполучення, тобто в слова. Свідомість читаннявиявляється в тому, що з'являються правильні інтонації, діти звертають увагу назнаки що стоять в кінці речення: крапку, знаки питання і окличного. Пізніше свідомістьчитання починає виявлятися у все тоншою інтонаційній його виразності». Люблинская А.А. Детскаяпсихология. – М.:«Высшая школа»,1971.- с.296-297.
Проте «розуміюче»читання дається не відразу. Тут особливо допомагає виразне читання вголосвчителем, а потім і самими учнями. Психолог П. Блонський указує на важливість процесупереходу від гучного читання до читання про себе. У результаті якого виявленодекілька форм мовної поведінки дітей:
1. Розгорненийшепіт – виразне і повне промовляння слів і фраз із зменшенням гучності.
2. Зредукованийшепіт – промовляння окремих складів слова при гальмуванні інших.
3. Беззвучне ворушіннягуб – дія інерції зовнішнього промовляння, але без участі голосу.
4. Невокалізованездригання губ, що виникає, як правило, на початку читання і зникаюче післяпрочитання перших фраз.
5. Читання однимиочима, що наближається за зовнішніми показниками до мовчазного читання старшихдітей і дорослих. Блонский П. Психология младшего школьника. – М.: «Просвещение», 1997.- с. 62.
Психолог И.Ю.Кулагина зв'язує розвиток мови молодших школярів і уміння читати і писати із зміноюмислення і розуміння учнів. Від домінування наочно-дієвого і елементарногообразного мислення, від бідного логічного роздуму школяр піднімається дословесно-логічного мислення на рівні конкретних понять. Відбувається засвоєнняі активне використання мови як засоба мислення для вирішення різноманітних завдань.Розвиток йде успішніше, якщо дитини навчають вести міркування вголос, словами відтворюватихід думки і називати отриманий результат. Кулагина И.Ю. Возрастная психология.– М.: «Педагогика», 1998.- с.128.
Восьмилітня дитинаможе використовувати один тип слів і граматики при спілкуванні з вчителем, інший– при спілкуванні з дорослим родичем, і третій – при спілкуванні із з своїмидрузями, однолітками. Таким чином зі всього вищесказаного можна зробити висновок,що мова дітей в молодшому шкільному віці зазнає різних змін і всесторонньорозвивається під впливом учбового процесу. Розкривається всі функції мови, а цеозначає, що дитина вчиться планувати, висловлювати свої задуми мовними засобами,передбачати можливі реакції співбесідника, змінні умови спілкування, контролюватисвою мовну діяльність.
РОЗДІЛ 2.ВДОСКОНАЛЕННЯ МОВНОЇ КУЛЬТУРИ МОЛОДШИХ
ШКОЛЯРІВ
Сучаснийосвітньо-виховний процес повинен бути підпорядкований меті становлення особидитини: розвитку його компетентності (комунікативною, інтелектуальною,фізичною), креативності, самостійності, відповідальності, самосвідомості ісамооцінки.
Це необхідно длявходження дитини в суспільство і взаємодії з навколишнім світом. В процесівзаємодії осіб, в процесі спілкування відбувається становлення і розвиток особиі суспільства. Для людського суспільства універсальним засобом спілкування(комунікації) є мова. Тому однією з актуальних соціально-педагогічних проблем єпідвищення рівня мовного розвитку молодшого школяра, вдосконаленнякомунікативно-мовної культури як основи розвитку його особи.
Рідну мову, своюрідну мову дитина переймає від близьких йому людей, з мовного середовища,спонукуваний природною потребою спілкування і самовираження. Мова завжди індивідуальна.У ній відбивається особа що говорить: мовні впливи в дитинстві, впродовж всьогожиття, письменність і культура мови, комунікативно-мовна активність, загальнакультура людини, його захоплення, досвід.
Комунікативно-мовнакультура – це не просто уміння говорити і писати правильне, відповідно до нормлітературної мови, але і уміння ефективне спілкуватися, враховуючи з ким, кому,з якою метою, що, де говориш, уміння слухати співбесідника. Тому, на мійпогляд, педагог повинен створювати оптимальні умови для вдосконаленнякомунікативно-мовної культури молодших школярів як основи їх особовогорозвитку.
У філософії підособою розуміється одночасно і стійка система рис, що характеризують людину якчлена того або іншого співтовариства, і сам індивідуальний носій даних рис.
Ще античніфілософи стверджували, що мовний розвиток людини відображає його особовіособливості. Сократ одного разу сказав своєму учневі: «Заговори, щоб я тебепобачив». СиницяІ.О. Психологія усного мовлення учнів 4—8 класів. К.: «Педагогіка», 1974;
Слово якфілософське поняття позначає модель, що існує в даній системі особи, і виступаєвід її імені. Але будь-яка індивідуальна модель суб'єктивна, а, отже,унікальна. Взаєморозуміння між особами досягається шляхом трудомісткогоз'ясування в діалозі, які існують у даного слова специфічні відтінки сенсу віндивідуальних діалектах всіх учасників діалогу — недаремно існує вираз«порозумітися».
Щоб зрозумітидитину і забезпечити справжнє розуміння свого вислову, вчитель повиненпам'ятати: весь світ дитини абсолютно інший, він – істота іншої культури, іншоїмови, іншої психіки з своїм особистим досвідом.
Людина володієбезцінним даром мови, він опановує нею в ранньому дитинстві і удосконалює її довгіроки. Добре відома думка Л.С. Виготського про те, що «задовго до школи дитинапрактично володіє всією граматикою рідної мови, але він не знає, що володіє нею».Выгодский Л.С.Мышление и речь. – М.: «Просвещение», 1982.- с. 8.
Основне завданняроботи по розвитку мови лінгвіст і методист ХХ століття Львів М.Р сформулювавтак: «відкрити вуста дітей». Не сковувати мову дітей, зберігати їх живе слово,підтримати прагнення дітей до самовираження через словесну творчість, розвинутиу них природжений дар слова – це і є «відкрити вуста дітей», без чого неможливестановлення особи школяра. Сьогодні ця думка не втратила своєї значущості. Львов М.Р. Методика развитияречи младших школьников: Пособие для учителя. — М.: «Просвещение», 1985. — С. 5.
Вчителеві важливознати, чим володіє дитина до приходу в школу. Добре знаючи це, педагог зможепобудувати процес навчання, враховуючи особливості дитячого мовного розвитку ідотримуючи найважливіший принцип гуманної педагогіки: «не нашкодь», а значить,«знай і розумій». У роботах багатьох психологів наголошується, що в мовірозкривається спрямованість особи: її інтереси, потреби, переконання. У мовнихвластивостях особи відбивається цілий ряд особливостей її мислення. Розглядаючимовні властивості особи, психологи відзначають і ті якості, які характеризуютьлюдину як слухача. Уважний слухач здатний зрозуміти мову, звернену до нього, іреагувати відповідно до її змісту.
У мові такожвиявляються і морально-вольові якості особи. Боязкість, шанобливість, пошана,,як і багато інших рис вдачі розкриваються в змісті і в емоційно-інтонаційномузабарвленні вислову людини.
Спостерігаючи заперерахованими якостями мови, педагог може скласти думку про особовіособливості школярів. А розвиваючи комунікативно-мовну культуру молодшогошколяра, сприятиме загальному розвитку його особи.
Мовний аспект внавчанні мові завжди визнавався прогресивною традиційною методикою (Ф.І.Буслаєв, До. Д. Ушинський), але методи його реалізації багато в чому залишалисяневирішеними. Нове в сучасних методах навчання молодших школярів рідній мовіобумовлено досягненнями останніх десятиліть у області лінгвістики, психології,педагогіки.
Мовнийрозвиток молодшого школяра – одна з центральних проблем в сучасній методиці початковогонавчання мові. Навчання рідній мові повинне сприяти розвитку учня як особі,мовою, що повноцінно володіє, у всіх її формах (читання, лист, говір,слухання). Педагог повинен розвивати у дітей уміння спілкуватися, слухати іговорити так, щоб їх слухали, уміння оцінювати чужу і свою мову, словесноімпровізувати, разом з розвитком етичних, естетичних, соціально значущихякостей особи. Мовний досвід дитини, що приходить в школу, практично невиходить за рамки побутової сфери спілкування, тому основне завдання розвиткумови школяра, на мій погляд, полягає у включенні його в безперервний ланцюг мовногоспілкування, в розширенні сфер цього спілкування. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основипсихології і педагогіки: Навчальний посібник. — К.: Академвидав, 2006. — 520 с.
Для цьогонеобхідно надати дітям можливість вільно говорити і писати – про що б їм хотілося,що їх хвилює, цікавить, говорити і писати щиро, з упевненістю, що їхзрозуміють. Тому важливо, щоб школярі жили в атмосфері взаємного загальногоінтересу один до одного, в атмосфері довіри. Моє завдання як одного з учасниківспілкування – створювати цю атмосферу своєю поведінкою.
Важливо також,щоб діти розуміли значення для життя того, чим вони займаються, усвідомлювали,відчували своє просування в оволодінні конкретними комунікативно-мовнимиуміннями. Вдосконалення комунікативно-мовної культури припускає розвитокнаступних якостей мови: змістовності, актуальності; логічності, чіткостіпобудови, обґрунтованості і довідності; виразності як усної, так і письмовоїмови; ясності; чистоти.
Велике значеннямає розвиток правильності мови, тобто її відповідність літературній нормі(граматичною, орфографічною, пунктуацією, орфоепічною).
Система роботи повдосконаленню комунікативно-мовної культури молодших школярів спирається нарозвиток основних видів мовної діяльності в їх єдності і взаємозв'язку:здатності усвідомлено сприймати звучну мову (уміння слухати), нашвидку,осмислено і виразно читати, грамотно, точно, логічно і виразно передавати своїдумки в усній і письмовій формі (уміння говорити і писати).
Такий підхідвимагає введення елементарних понять про те, для чого потрібна мова, що такетекст, які різновиди текстів зустрічаються, як вони будуються. Перед учнями вдоступній формі розкриваються основні функції мови, тобто мова як засібспілкування, обміну думками, відчуттями між людьми; засіб передачі і засвоєнняпевної інформації; засіб організації і планування діяльності людей; засіб діїна відчуття і поведінку людей. З такими складними поняттями діти знайомляться,осмислюючи свою мовну практику. Так найбільш природна форма, в якійреалізується комунікативна функція мови – діалог. Дитина вступає в діалог знародження: спочатку це діалог з дорослими, а потім з однолітками. Тому роботупо вдосконаленню комунікативно-мовної культури першокласників починають зорганізації роботи малими групами: спочатку парами. Робота в парі учить дітейслухати і чути іншого, давати і приймати ради, працювати дружно в єдиномутемпі. Цьому сприяють парне читання, гра з одним м'ячем та інше.
Діти в малихгрупах працюють за принципом «Знаєш сам, скажи іншому», «Умієш сам, навчи іншого».Важливо також, що в малих групах дитина вчиться об'єктивно порівнювати власнеуміння з уміннями однолітків, зіставляти свою думку з думками інших. Вже впершому класі кожна дитина дізнається, що головне – пошана чужих відчуттів,думок, досвіду.
Невід'ємноючастиною роботи по вдосконаленню комунікативно-мовної культури молодшихшколярів є і збагачення мови дитини такими словами, оборотами, конструкціями,які необхідні в повсякденному спілкуванні, тобто введення в активну мову формулмовного етикету. Це дозволяє виховувати уважне, вдумливе відношення дитини домови, уміння вибирати мовні засоби, доречні в конкретній мовній ситуації. Якдопомога дітям використовують різні схеми, транспаранти.
У другому класіна перший план виходить створення ситуацій, при яких спілкування набуваєділового характеру. Цьому сприяє організація дітей в групах, де розвиваютьсявзаємини, що дозволяють перейти до співпраці, ділової розмови. В рамках діловоїрозмови даються нові знання, уточнюються існуючі знання і досвід. Дітиобговорюють наміри, плани, яким чином виконати те або інша дія, завдання.
Широко можнавикористовувати в роботі прийоми групового читання, інсценування, твори позаданій римі, які розвивають терпляче і шанобливе відношення до однолітків.
Основним поняттямв системі роботи по вдосконаленню комунікативно-мовної культури молодшихшколярів є поняття «текст», оскільки кінцева мета цієї роботи – навчити дітейвиражати зв’язано свої думки в усній і письмовій формі, тобто навчитистворювати мовний твір, вислів.
Спочатку школяріпрактично усвідомлюють такі поняття, як тематична єдність, структурнацілісність тексту (наявність зачину, середньої частини, кінцівки). Далі дітиодержують уявлення про типи тексту (оповідання, опис, міркування), про жанровірізновиди.
Підготовкою досамостійної зв'язної розповіді, монологу служить і словарна робота, і читання,і переказ, і бесіди, і складання пропозицій.
Завдання педагога– створювати такі мовні ситуації, щоб школярі відчували користь від своїхрозповідей, повідомлень, щоб мова для них стала не просто учбовою вправою, азасобом самовираження, предметом радості і гордості. Наприклад:
— Ми – глядачі –обмінюємося в класі враженнями про кінофільм.
— Ми побували вміському музеї. Нам дуже сподобалася виставка. Ми захотіли поділитисявраженнями про побачене, розповісти своїм друзям так, щоб вони теж захотілипобувати в музеї.
— Ми готуємося доконкурсу на кращу усну розповідь в класі, вчимося говорити цікаво, виразно,звертаючись до слухачів.
Головне — провести дітей через систему комунікативно-мовних завдань – від аналітичних доконструктивно-творчих. При цьому необхідно розвивати у дітей умінняорієнтуватися в мовній ситуації, враховуючи завдання спілкування, щоб вибратиоптимальні для даних обставин мовні засоби.
Подальше вдосконаленнякомунікативно-мовної культури школяра необхідно здійснювати на наступномуступені цілісної освітньої системи. Таким чином, продовжиться процес наближенняшколяра до сучасного мовного ідеалу випускника школи, який би умів передатиінформацію, підтримати бесіду, встановити контакт і прагнув би постійноудосконалювати свою мову.
мовакомунікативний культура школяр
РОЗДІЛ 3. ДІАГНОСТИКА РОЗВИТКУ МОВИ МОЛОДШИХ
ШКОЛЯРІВ
Для підтвердженнявсіх вищезгаданих теоретичних тверджень відомих психологів нами проводилосядослідження рівня розвитку мови молодших школярів. При проведенні дослідженнябули використані методики з наступних джерел. Немов Психология в 3 кн. Кн.2.- М.:«ВЛАДОС».- 2003.-, с. 216 – 223.
Дослідженняпроводилося по наступних методиках.
Методикавизначення понять.
У цій методицідитині пропонувалися наступні набори слів:
1. Велосипед,цвях, газета, парасолька, хутро, герой, гойдатися, сполучати, кусати, гострий.
2. Літак, кнопка,книжка, плащ, пір'я, друг, рухатися, об'єднуватися, бити, тупий.
3. Автомобіль,шуруп, журнал, чоботи, луска, боягуз, бігти, зв'язувати, щипати, колючий.
4. Автобус,скріпка, лист, капелюх, пух, ябеда, крутитися, складати, штовхати, ріжучий.
5. Мотоцикл,прищіпка, афіша, черевики, шкура, ворог, спотикатися, збирати, ударяти,шорсткий.
Перед початкомдіагностики дитині пропонувалася наступна інструкція:
«Перед тобоюдекілька різних наборів слів. Уяви собі, що ти зустрівся з людиною, яка не знаєзначення жодного з цих слів. Ти винен постаратися пояснити цій людині, щоозначає кожне слово, наприклад слово «велосипед». Як би ти пояснив це?»
Далі дитиніпропонується дати визначення послідовності слів вибраних навмання з п'ятизапропонованих наборів. За кожне правильно дане визначення слова дитина одержуєпо 1 балу. Якщо запропоноване дитиною визначення слова виявилося не цілкомточним, то за дане визначення дитина одержує проміжну оцінку – 0,5 балу. Приабсолютно неточному визначенні – 0 балів. На те, щоб дати визначення кожногослова відводиться 30 сек. Якщо в перебігу цього часу дитина не змогла дати визначеннязапропонованого слова, то ми залишали його і зачитували наступне по порядкуслово.
Методиказ'ясування пасивного словарного запасу.
У цій методиці якстимулюючий матеріал дитині пропонувалися ті же самі п'ять наборів слів подесять слів в кожному, які були використані у тільки що описаній методиці.Процедура проведення даної методики полягала в наступному. Дитині зачитувалосяперше слово з першого ряду – «велосипед» і пропонувалося з наступних лаввибрати слова відповідні до нього по сенсу, складові з даним словом єдинугрупу, визначувану єдиним поняттям. Кожен подальший набір слів поволізачитувався дитині з інтервалом між кожним вимовним словом в 1 сек. Під часпрослуховування ряду дитина повинна була вказати те слово з ряду, яке по сенсупідходить до вже почутому.
Наприклад: Якщовін раніше почув слово «велосипед», то з другого ряду повинен був вибрати слово«літак», що становить з першим поняття «Види транспорту» або «засобупересування». Далі послідовно він повинен був вибрати слова «автомобіль»,«автобус» і «мотоцикл».
Якщо з першогоразу, тобто після першого прочитання чергового ряду дитина не зумів відшукатипотрібне слово, то цей ряд прочитувався другий раз, але в більш швидкому темпі.Якщо ж після першого прослуховування дитина зробила свій вибір, але цей вибір виявивсянеправильним, то ми фіксували помилку і читали наступний ряд.
Як тільки дляпошуку потрібних слів дитині було прочитано всі чотири ряди переходили додругого слова першого ряду і повторювали цю процедуру до тих пір, поки дитинане прийме спроб відшукати всі слова з подальших лав відповідні до всіх слів зпершого ряду.
Методикавизначення активного словарного запасу.
Випробовуванимпропонувалися малюнки, на яких зображені люди і різні предмети. У перебігудеякого часу приблизно 3 – 4 хвилин, діти якомога докладніше розповідали, що зображеноі що відбувається на даній йому картинці.
Мова дитинифіксувалася в спеціальному протоколі, форма якого приводиться у таблиці №1, іпотім аналізувалася.
Таблиця №1. Формапротоколу до методики оцінки активного словарного запасу молодшого школяраОзнаки мови, що фіксуються, випробовуваних Частота вживання цих ознак різними випробовуваними 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Іменник Дієслово Дієприкметники Дієприслівники Прикметники в початковій формі Прикметники в порівняльному ступені Прикметники в чудовому ступені Говір Займенники Союзи Приводи Складні пропозиції і конструкції
Методикавизначення ригідності словарного запасу.
Для визначенняригідності словарного запасу випробовуваних, ми узяли тексти мовних зразків,тобто твори на певну тему. Нами були узяті твори на тему «Що я люблю».
Потім мипідрахували:
1. Загальнакількість слів в мовному зразку.
2. Кількістьслів, які були спожиті тільки один раз.
Після цьоговизначили ригідність словарного запасу (вокабулятора) випробовуваних, тобтовстановили індекс вокабулярної ригідності (ВР) по формулі: ВР = Р/О, де Р –кількість слів спожитих одного разу, О – загальна кількість слів.
Кількісна іякісна обробка результатів дослідження. Результати дослідження за визначеннямпонять.
При проведеннідослідження визначення понять учнями по вищеописаній методиці отримали наступнірезультати, занесені в таблицю №2.
Таблиця №2. Результатидослідження визначення понять№ визначення Випробовувані учні (кількість балів за кожне визначення) 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 2 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 3 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 4 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 5 1 1 1 1 1 0,5 1 1 1 1 6 0,5 1 1 0,5 1 1 1 1 7 0,5 0,5 1 1 0,5 0,5 1 0,5 1 0,5 8 1 1 1 0,5 1 0,5 1 9 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 10 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 ВСЬОГО 9 9,5 10 8,5 8 7 10 8,5 9,5 9,5
У результатіексперименту ми підрахували суму балів одержаних випробовуваними за визначеннявсіх 10 слів з вибраного набору. Слід зазначити, що результати 9,5 – 10 балівсвідчать про дуже високий рівень розвитку мови, 8 – 9 балів – про високийрівень розвитку мови і 4 – 7 балів – про середній рівень. Таким чином за данимитаблиці можна зробити висновок, що у 50% опитаних дуже високий рівень розвиткумови, у 40% – високий і лише у 10% – середній.
В ході даногодослідження відмічено, що деякі утруднення викликали визначення таких слів, якгерой, гойдатися, з'єднуватися, крутитися, спотикатися, деякі з учасниківдослідження взагалі не змогли точно охарактеризувати ці слова.
Загалом іззавданням учні справилися легко, швидко і правильно, визначення даних понять невикликало особливих утруднень.
Результатиз'ясування пасивного словарного запасу. Результати дослідження пасивного запасуучнів занесені в таблицю № 3.
Таблиця №3. Результатидослідження пасивного словарного запасу№ слова Випробовувані учні (кількість правильно підібраних понять до даного слова) 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 1 3 3 5 3 2 5 2 2 2 4 5 3 5 3 3 2 3 5 5 5 5 5 5 5 5 5 5 4 5 5 5 5 3 3 5 5 5 5 5 4 5 5 2 2 3 4 4 5 5 6 3 3 5 3 3 3 3 2 5 7 5 5 5 5 5 5 5 5 5 5 8 5 5 5 5 5 3 5 5 5 5 9 5 5 5 5 5 5 5 5 5 5 10 5 5 5 4 3 5 2 5 5 ВСЬОГО 42 45 50 40 33 24 47 37 42 42 Бали 10 10 10 9 8 6,5 10 8 9 9
Оцінкарезультатів відбувалася по наступній системі: якщо випробовуваний знаходив правильнозначення від 40 до 50 слів, то у результаті одержує 10 балів;
від 30 до 40 слів– 8 – 9 балів;
від 20 до 30 слів– 6 – 7 балів;
від 10 до 20 слів– 4 – 5 балів;
менше 10 слів –не більше 3 балів.
Результати 9,5 –10 балів свідчать про дуже високий рівень розвитку пасивного словарного запасу,8 – 9 балів – про високий рівень розвитку і 4 – 7 балів – про середній рівень. Заданими зведеної таблиці можна зробити наступні висновки: у 40% опитаних дужедобре розвинений пасивний словарний запас, у 50% — словарний запас розвиненийдобре і лише у 1-го випробовуваного пасивний словарний запас розвиненийсередньо. Слід зазначити, що на початку дослідження деякі учні випробовували труднощі,цим можна пояснити нульову кількість відповідей на перше слово. Окрім цьогодеякі труднощі у окремих випробовуваних викликали такі групи слів як:
Велосипед, літак,автомобіль, автобус, мотоцикл;
Цвях, кнопка,шуруп, скріпка, прищіпка;
Хутро, пір'я,луска, пух, шкура;
Герой, друг,боягуз, ябеда, ворог;
Гострий, тупий,колючий, ріжучий, шорсткий.
Дане дослідженнявикликало у випробовуваних учасників деякі труднощі проте при докладнішомупоясненні, при повторах деяких рядів слів учні зрозуміли і справилися іззавданням, що нам дає право судити про їх високий рівень розвитку мови.
Результативизначення активного словарного запасу.
Результатифіксації усної мови випробовуваних, під час їх розповіді по картинці занесли втаблицю № 4. З якій добре видно, наявність і частота вживання дитиною різних частинмови, граматичних форм і конструкції пропозицій.
Таблиця №4. Протоколоцінки активного словарного запасу випробовуванихОзнаки мови, що фіксуються, випробовуваних Частота вживання цих ознак різними випробовуваними 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 1. Іменник 17 20 35 19 23 18 28 22 24 21 2. Дієслово 8 7 24 8 11 7 12 10 9 10 3. Дієприкметники 4. Дієприслівники 5. Прикметники в початковій формі 4 3 6 3 4 2 8 4 4 3 6. Прикметники в порівняльному ступені 1 1 2 1 1 7. Прикметники в чудовому ступені 8. Говір 1 1 2 1 3 1 2 3 9. Займенники 1 3 3 2 2 2 5 3 2 1 10. Союзи 2 1 3 4 2 7 2 3 2 11. Приводи 3 6 9 1 5 4 8 5 5 6 12. Числівники 1 2 3 2 1 2 1 1 2 13. Складні пропозиції і конструкції 1 2 3 ЗАГАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ СЛІВ 37 44 88 37 50 35 78 48 51 49 Бали 8 9 10 8 7 6 10 8 9 9
Далі тестуєтьсярезультат в таблиці, де наголошується оцінка результатів:
10 балів — В мовідитини зустрічаються не меншого десяти приведених в таблиці фрагментів мови;
8-9 балів — 8-9фрагментів мови;
6-7 балів — 6-7фрагментів мови;
4-5 балів — 4-5фрагментів мови;
2-3 балів — 2-3фрагменти мови;
0-1 балу — небільш за один фрагмент мови.
Висновки прорівень розвитку
10 балів — Дужевисокий рівень розвитку мови; 8-9 балів – високий рівень; 4-7 балів — середнійрівень; 2-3 балів — низький рівень; 0-1 балу — дуже низький рівень.
Проаналізувавшидані протоколу оцінки дослідження активного словарного запасу випробовуванихприйшли до наступних висновків:
20%випробовуваних з дуже високим рівнем розвитку мови.
60% – з високимрівнем розвитку мови.
20% – з середнімрівнем розвитку мови.
У мові учнівпереважають іменники і дієслова (хлоп'ята, хлопчики, велосипед, ліпили,зламався), вони складають більше половини всіх слів. Крім того зустрічаютьсяприкметники в початковій формі (сніжна, великий, маленький), займенники (він, вони,вона). У мові учнів ми відмітили багато прийменників (до, у, на, і ін.) ісоюзів, особливо часто уживається сполучний союз «і». Рідше зустрічається говір(дружно, весело добре і т.д.), числівники (один, двоє, троє) і прикметники в порівняльномуступеню (більше, менше, краще). У мові учнів абсолютно немає дієприкметників,дієприслівників і прикметників в чудовому ступені. Лише у трьох випробовуванихбули присутні складні пропозиції і конструкції, а також був згаданий одиноборот фразеологізму (протягнув руку допомоги).
Таким чином учнісправилися з даним завданням, проте тут ми вже помічаємо деякі недоліки врозвитку мови учнів.
Результативизначення ригідності словарного запасу.
Для визначенняригідності словарного запасу досліджуваних нами що вчаться ми використовувалитексти мовних зразків, тобто твори на тему «Що я люблю»
Написані учнямина початку навчального року.
По вищеописанійметодиці в творах ми підрахували:
— Загальна кількість слів в мовномузразку.
— Кількість слів, які були спожитітільки один раз.
Після цьоговизначили ригідність словарного запасу (вокабулятора) випробовуваних, тобтовстановили індекс вокабулярної ригідності (ВР) по формулі: ВР = Р/О, де Р –кількість слів спожитих одного разу, а О – загальна кількість слів. Всі даніцього дослідження занесені в таблицю №5.
Таблиця №5. Результативизначення ригідності словарного запасу Випробовувані учні 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Р 27 51 28 38 38 18 41 – 46 26 О 63 96 51 87 102 54 70 – 102 58 ВР 0,43 0,53 0,55 0,44 0,37 0,33 0,59 – 0,45 0,45
З даних таблиціми бачимо, що 3-е випробовуваних в своїх творах використовують більше 50% новихслів, коефіцієнт ригідності словарного запасу коливається у них від 0,53 до0,59.
У творах 4-хучнів слів, що не повторюються, трохи менше 50%, коефіцієнт ригідностісловарного запасу коливається у них від 0,43 до 0,45. І лише у 2-х учнів втворах слів, що не повторюються, близько 30% коефіцієнт ригідності словарногозапасу коливається у них від 0,33 до 0,37. Проаналізувавши текстові зразки мовищо вчаться ми відмітили, що загальне кількість слів коливається від 51 до 102.Проте більше використання слів не позначає кращого результату і меншогоповторення одних і тих же слів.
Окрім цього вроботах присутні стилістичні і граматичні помилки подекуди обривки фраз іпропозицій. Слід зазначити, що досліджуваний нами твір вчаться писався напочатку навчального року, а дослідження проводилося в кінці навчального року.Тому результати дослідження визначення понять, пасивного і активного запасу сліввиявилися кращими, ніж визначення коефіцієнт ригідності словарного запасу. Узведеній таблиці №6 ми побачимо у кого з випробовуваних мову розвинена краще.
Таблиця №6. Зведенатаблиця результатів дослідження. Випробовувані учні 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Визначення понять 9 9,5 10 8,5 8 7 10 8,5 9,5 9,5 Пасивний словарний запас 10 10 10 9 8 6,5 10 8 9 9 Активний словарний запас 8 9 10 8 7 6 10 8 9 9 Активний словарний запас 0,43 0,53 0,55 0,44 0,37 0,33 0,59 – 0,45 0,45
Дослідженняпоказало, що у 20% випробовуваних (учні №3 і №7) дуже високий рівень розвиткумови, у 60% випробовуваних (учні №1, №2, №4, №8, №9, №10) відносно високийрівень розвитку мови і лише у 20% випробовуваних (учні №5и №6) середній рівеньрозвитку мови.
ВИСНОВКИ
В даної курсовоїроботі були розглянути особливості мовленого розвитку молодших школярів. Спілкування– одна з форм людської взаємодії, завдяки якій люди як фізично, так і духовнотворять один одного. Все життя людини проходить в спілкуванні з іншими людьми.Мова є одним з обов'язкових і незамінних компонентів спілкування людей. Розвитокмови у дитини є процес оволодіння рідною мовою, умінням користуватися мовою як засобомпізнання що оточує, засвоєння досвіду накопиченого людством, як засобом пізнаннясамого себе і саморегуляції, як могутнім засобом спілкування і взаємодії людей.Величезний вплив в даному процесі надає учбова діяльність дітей і дія мови вчителяна учнях. Саме від вчителя залежить формування і успішне розвитку мови дітей вмолодшому шкільному віці. На практиці вчитель постійно вирішує двоєдину задачу:як піднести знання, щоб учні найкращим чином зрозуміли та піднімати рівеньрозвитку мови учнів. Розвиток мови у учнів процес керований, який йде по дорозірозширення їх словарного запасу. Тому вчитель на всіх уроках повідомляючи новийматеріал, включає в нього і ті нові слова, які є поняттями. Розкриваючи прицьому їх значення, слід спиратися на вже словарний фонд, що склався, щоб ранішезасвоєні слова не забувалися, а знов засвоювані – краще розумілися ізберігалися в пам'яті. Потрібно одночасно привчати що вчаться користуватися цимисловами при рішенні конкретних учбових задач, оскільки пасивний запас є всього лишепідмогою для пасивної мови, для розуміння, а активний запас слів допомагаєвисловлювати думку. Для цього слід давати можливість таким, що вчиться частіше висловлюватися,застосовувати активні форми ведення занять (бесіди, дискусії). Особливу увагупри цьому треба звертати на мовчазних, замкнутих учнів, на тих хто сумніваєтьсяв своїх знаннях, в здатності сказати щось цікаве, нове. Таким чином розвиток мови учнів – одна з найважливішихзавдань діяльності вчителя.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Блонский П. Психология младшегошкольника. – М., 1997.
2. Венгер Л.А., Мухина В.С.Психология. – М., 1988.
3. Возрастная и педагогическаяпсихология. / Под. редакцией Гамезо М.В., Матюхиной М.В., Михальчик Т.С. – М.: «Высшая школа», 1984. — с.131.
4. Зеньковский Л. Психология детства.– М., 1996.
5. Матюхиной М.В., Михальчик Т.С. –М., 1984.
6. Выгодский Л.С. Мышление и речь. –М.,1982.
7. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А.Психология. Словарь-справочник. – Минск, 1998.
8. Казакова В.Г., Кондратьева Л.Л.Психология. – М., 1989.-
9. Карпова С.Н., Труве Э.И.Психология речевого развития ребенка. — Ростов-на-Дону, 1987.
10. Кулагина И.Ю. Возрастнаяпсихология. – М., 1998.
11. Львов М.Р. Методика развития речимладших школьников: Пособие для учителя. — М.: Просвещение, 1985.
12. Львов М.Р., Рамзаева Т.Г.,Светловская Н.Н. Методика обучения русскому языку в начальных классах. — М.:Просвещение, 1987.
13. Люблинская А.А. Детскаяпсихология. – М., 1971.
14. Немов Р.С. Психология. Книга 2. –М.,1995.
15. Новотворцева Н.В. Развитие речидетей. – М., 1995.
16. Обухова А.Ф. Детская психология.– М., 1995.
17. Психология. Словарь. Под общ.ред. А.В. Петровского. – М., 1990.
18. Селезнева Е.П. Развитие речидетей. – М., 1984.
19. Тихеева Е.И. Развитие речи детей.– М., 1985.