Методика використання принципів екологічного виховання В.О. Сухомлинського у практиці сучасної початкової школи

Дипломна робота
Методика використанняпринципів екологічного виховання В.О. Сухомлинського у практиці сучасної
початкової школи

Анотація
 
ДідулаНаталія Володимирівна. Методика використання принципів екологічного вихованняВ. О. Сухомлинського у практиці сучасної початкової школи.
Дипломнаробота на здобуття навчально-кваліфікаційного рівня «Спеціаліст» зіспеціальності “Початкове навчання”. – Тернопільський національний педагогічнийуніверситет імені Володимира Гнатюка. – Тернопіль, 2008.
Вдипломній роботі аналізується теоретичні основи екологічного виховання упочатковій школі в педагогічній спадщині  В. О. Сухомлинського. Проаналізованорівень екологічного виховання на уроках і в позаурочний час, проведеноекспериментальну перевірку змісту, форм і засобів роботи з дітьми молодшогошкільного віку. На основі проведеної роботи збагатився духовний світ дітей,розширились знання дітей про природу, про її взаємозв’язки і цілісність;формуються певні навики і вміння по охороні довкілля.
Ключовіслова: екологія, екологічна культура, уроки мислення, природа, навколишнєсередовище, педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського, екологічневиховання, екологічні принципи.

ЗМІСТ
Вступ
РОЗДІЛ І. Теоретичніоснови екологічного виховання молодших школярів в педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського
1.1 Принципи екологічноговиховання за В.О. Сухомлинським, їх суть та значення.
1.2 Принцип гуманізму, якдомінанта екологічного виховання учнів молодшого шкільного віку в педагогічнійспадщині В.О. Сухомлинського
1.3. Аналіз використанняідей В.О. Сухомлинського педагогами сучасної школи
РОЗДІЛ ІІ.Експериментальна перевірка ефективності використання принципів екологічноговиховання В.О. Сухомлинського у практиці сучасної початкової школи.
2.1 Методика використанняпринципів екологічного виховання В.О.Сухомлинського під час уроків мисленнясеред природи
2.2 Аналіз ефективностіта доцільності використання педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського у роботі змолодшими школярами
Висновки
Список використанихджерел
Додатки

Вступ
 
Середважливих проблем сучасності, що турбують людство, особливо виділяютьсяекологічні. Від їх розв’язання залежить подальше його існування. Саме тому,важливого значення набуває в школі екологічна освіта основною метою якої єформування екологічної культури школярів.
Системуекологічних знань, навичок, поглядів, переконань, моральних почуттів, що ґрунтуютьсяна ставленні до природи як універсальної, унікальної цінності.
Одниміз шляхів формування екологічної культури школярів є звернення до надбаньпедагогічної спадщини видатного українського педагога, заслуженого учителяУкраїни В.О.Сухомлинського, до його досвіду у сфері екологічного вихованняучнів.
Проблемоюекологічного виховання В.О. Сухомлинський займався впродовж своєї педагогічноїдіяльності, і довів, що природа сама собою не виховує. Виховує лише активнавзаємодія дитини з нею. Тому екологічне виховання та екологічна культура тіснопов’язані з природоохоронною діяльністю.
Великийпедагог вважав, що самих екологічних знань з охорони навколишнього середовища,якщо вони не втілюються на практиці недостатньо. Важливо, щоб вихованці бралиучасть у збереженні і збагаченні природи рідного краю, тільки у цьому разі уних формуються необхідні уміння і навички, розвинеться відповідальне, бережнеставлення до навколишнього середовища.
Методикавикористання принципів екологічного виховання В.О.Сухомлинського у практицісучасної початкової школи є складовою навчально-виховного процесу, якийскладається з двох рівноцінних компонентів: формування наукових знань зекологічного виховання та охорони природного середовища.
Перспективністьекологічного виховання – це одна з передових педагогічних ідей великогопедагога, варта подальшого застосування у практиці побудови школи 21 століття,що і переконливо доводять сучасні дослідники педагогічної майстерностіВ.О.Сухомлинського. Це відображено у працях педагогів дослідників, вченихО.Савченко, А.Степанюк, Г.Василенко, Н.Калініченко, Л.Руденко, О.Вознюк,Т.Гладюк, Л.Бондар, І.Жаркової, та багато інших. Вчені, досліджуючи спадщинуекологічного виховання В.О.Сухомлинського, приходять сьогодні до висновку, щометою екологічного виховання великого педагога і природолюба булоцілеспрямоване формування у його вихованців міцних екологічних знань, розуміннята органічного взаємозв’язку і єдності людини з навколишнім середовищем якєдиної гармонії, ролі природи у житті дітей, необхідність її охорони, вихованняособливої відповідальності за стан навколишнього середовища. І тільки з дитячихроків, коли маленькі душі як губка, втягують у себе знання, слід прищеплювати івиховувати в дітях екологічно чистий світогляд. У шкільні роки найбільш активноформується світогляд людини, її характер, звички, відношення до навколишньогосвіту. Досліджуючи “Книгу природи” В.О.Сухомлинського, вони доводять, що це не простосторінки, а це яскраві спостереження, які западають в душу і виховують добрих ічуйних, лагідних і цікавих діточок, які не зможуть просто так зірвати квітку чизламати деревце, бо для дітей, вихованих на творчості В.О.Сухомлинського, цевже жива істота, яка відчуває біль і їх потрібно берегти.
Відтак,необхідність використання педагогічної творчої спадщини В.О.Сухомлинського зметою удосконалення процесу екологічного виховання учнів у початкових класах зумовилавибір теми дипломного дослідження “Методика використання принципів екологічноговиховання В.О.Сухомлинського у практиці сучасної початкової школи”.
Проблемадослідження: підвищення екологічної культури молодших школярів шляхомвпровадження у навчальний процес методики екологічного виховання В.О.Сухомлинського в початковій школі.
Об’єктдослідження – педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського.
Предметдослідження — методика використання принципів екологічного виховання В.О.Сухомлинського.
Метадослідження – обґрунтувати особливості методики екологічного виховання В.О.Сухомлинського та дослідити ефективність її використання у практиці сучасноїпочаткової школи.
Завданнядослідження:
1)Вивчити педагогічні погляди В.О. Сухомлинського та домінанти екологічноговиховання учнів молодшого шкільного віку;
2)Розкрити суть та зміст принципів екологічного виховання В.О. Сухомлинського;
3)Обґрунтувати та експериментально перевірити можливості використання принципівекологічного виховання В.О. Сухомлинського у практиці сучасної початковоїшколи;
4) Дослідитиефективність використання методики екологічного виховання В.О.Сухомлинського уформуванні екологічної культури молодших школярів.
5) Визначитивідповідність ідей та поглядів В.О. Сухомлинського потребам та прерогативамсучасності.
Методидослідження.
- теоретичні: аналіз, порівняння, синтез, систематизаціякласифікація та узагальнення теоретичних даних, представлених у педагогічнійлітературі, вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду.
- емпіричні: спостереження, опитування, анкетування, бесіди зучителями та учнями початкової школи.
Дипломнаробота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаноїлітератури, додатків.
Впершому розділі розглянуто принципи екологічного виховання за В.О.Сухомлинським, їх суть та значення, проаналізовано використання ідей педагогівсучасній початковій школі.
Другийрозділ присвячено експериментальній перевірці ефективності використанняпринципів екологічного виховання В.О. Сухомлинського у 3 класах Сновицької ЗОШІ-ІІІ ступенів акредитації, проаналізовано ефективність та доцільністьвикористання принципів екологічного виховання В.О. Сухомлинського векологічному навчанні дітей початкової школи.
Дляцього в рамки експерименту було залучено 43 учні третіх класів серед нихвизначено контрольний 3-А – 22 учні, та експериментальний 3-Б – 21 учень.
Необхідністьвикористання екологічного виховання за методикою В.О. Сухомлинського допомагаєвчителям молодших класів у роботі сучасної початкової школи. З розвиткомцивілізації із часу, коли працював великий педагог, екологічне виховання невтрачало своєї актуальності. Природі уже не сила самій загоїти рани, завданілюдством. І сьогодні становище, склалося на Землі, веде до екологічної кризи.Підростаюче покоління слід вміло привчати оберігати природу, бо «Берегтиприроду – означає берегти Батьківщину». Наша Земля для нас комора сонця звеликим скарбом життя.

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи екологічного виховання молодших школярівв педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського
 
1.1 Принципи екологічного виховання за В.О.Сухомлинським, їх сутьта значення
Сучаснийрівень вимог суспільства до загальноосвітньої школи обумовлює необхідністьякісного покращення навчально-виховного процесу вже у початковій школі.Педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського багатогранна й різнопланова, в нійчимало відповідей на питання, які зокрема стосуються методики використанняпринципів екологічного виховання молодших школярів.
Щобвиховати екологічно досвідчену особистість, це не так просто, як видається наперший погляд, бо немає в світі нічого складнішого, ніж людська особистість. Надумку педагога, чи не найважливіша якість справжнього виховання – знаннядуховного світу дітей. Педагог зазначає, що немає дитини абстрактної. Кожна — унікальний світ, який потребує від виховання розуміння і нестандартногопедагогічного підходу. Інакше неможна передбачити формалізм у екологічномувихованні: “знайти дитину – це та найголовніша точка, де стикаються теорія іпрактика педагогіки, де сходяться усі нитки педагогічного керівництваколективом” [2, С.35] .
В.О.Сухомлинськийна ґрунтовному фактичному матеріалі розглянув і проаналізував процесекологічного формування людини в роки її дитинства та ранньої юності,переконливо розробив психологію хлопчиків і дівчаток різного віку, особливостірозвитку їхнього сприймання, мислення, почуттів, інтересів, прагнень, вольовихінтересів, що допомагають використовувати принципи екологічного вихованнязапропоновані В.О.Сухомлинським .
Перспективністьпринципів екологічного виховання – це одна з передових педагогічних ідейвеликого педагога щодо екологічного виховання, потребує надалі подальшогозастосування у практиці побудови школи ХХІ століття, що того вимагає сучаснанаша природа і екологічна система Землі.
Завдякивикористанню принципів екологічного виховання у навчанні учнів початковихкласів формуються дієві природничі знання, які передбачають взаємозв’язоксприймання, осмислення, запам’ятовування і застосування на практиці засвоєногоматеріалу. Провідна роль при цьому належить застосуванню знань учнями встандартних і варіативних навчальних ситуаціях. В основі формування дієвихзнань лежить аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, встановлення причинново– наслідкових зв’язків, класифікація.
Фундаментомпринципів екологічного виховання за В.О.Сухомлинським є неповторність кожноїдитини. Великий педагог говорив у своїх працях про відсутність нездібних,бездарних і лінивих дітей, бо у кожній особистості є задатки, талант і їх требавміло розвивати і направляти у потрібне русло, особливо, коли мова іде проекологічне виховання школярів.
ЗаВ.О.Сухомлинським метою екологічного виховання є цілеспрямоване формування укожній дитині міцних екологічних знань, розуміння взаємозв’язку і єдностідитини з природою; ролі навколишнього середовища у житті та потреби йогоохорони.
Дитячіроки найбільш сприятливі для цього, бо дитина у своє дитяче серце і душу вбираєте, що каже вчитель, що її оточує у житті. Саме у шкільні роки формуєтьсясвітогляд, характер, звички, відношення до навколишнього світу, де не останнємісце займає і відношення до природи. Гармонійне спілкування дітей з природою уподальшому житті не дозволить їм необдумано зірвати квітку, зламати деревце абож знищити гніздечко пташки .
Якщопослідовно, день за днем, використовує вчитель принципи екологічного вихованняу роботі з дітьми, то у таких дітей будуть розвинені почуття відповідальностіта збереження природи як важливого фактору існування людини.
Надумку педагога увага дітей повинна спрямовуватись на те, що дерево і квітка –це живі істоти і життя їх залежить від людини, бо людина може прикласти багатозусиль щоб знищити або відтворити все те, що нас оточує, людина може створитинове життя у вигляді гарного, пахучого куща троянд. Яким зможе бути кущ трояндтаким може бути наша природа .
Вметодиці екологічного виховання за В.О.Сухомлинським можна виділити принципинаступні принцип природовідповідност; принцип цілісності; принципнеперервності.
Принципприродовідповідності – це відповідність людини до природи. Людина складається зосновних елементів природи, вона світ у зменшеному вигляді. Такожнавчально-виховний процес повинен відбуватися у відповідності з законамиприроди, у процесі виховання використовувати природні, вікові та індивідуальніособливості дітей.
Принципцілісності – це цілісність людського і природного середовища, їх взаємодія,взаємозалежність. Тісне спілкування між ними допомагає в навчанні і вихованні.
Виходячиз цього, природа – єдине ціле. “У цьому цілому – своя гармонія і постійність, взаємозв’язкиі залежності, вона єдина і нерозривна з нами, з людиною. Кожен з нас – “природа, що стала людиною’’. Людина доти могутня йнепереможна, поки вона вірна законам природи ’’ [5, С.554].
В.О.Сухомлинськийформував цілісне ставлення до природи, виховував почуття відповідальність застан довкілля. Підтвердженням цього є такі висловлювання педагога: „ Ми вважалидуже важливим виховним завданням те, що наші вихованці, бачили свою єдність зприродою, переживали турботу і тривогу про збереження і примноження природнихбагатств. …Думка про те, що ми діти природи, повинні бути дбайливими івдячними, особливо виразна і хвилююча тоді, коли діти бачать плоди землі,замислюються, як треба оберігати джерело, з якого п’ємо” [2, С.557]. А тому іспілкування з природою молодших школярів було проникнуте співчуттям, Любов’ю доживих істот, спрямоване на їх збереження та охорону.
Принципцілісності екологічного виховання проходить червоною ниткою через усюпедагогічну діяльність великого природолюба. Цілісність спілкування з природоюповинно відбуватися в різних формах: через працю, споглядання, творчість, науковийпошук, спостереження, милування. Головним у екологічному вихованні є створенняумов, за якими дитина могла торкнутися природи не тільки рукою, а й розумом,серцем і душею. “Маленька людина, в якої відкрилися очі на світ, бачить корінь,стебло, листя і міркує про те, як взаємопов’язані ці частини рослини як єдиногоцілого ’’ [5, С.554].
НаУкраїні з давен – давніх, вважали поганою ту людину, яка не посадила за своєжиття ні дерева, ні квітів. А тому, наші села потопають весною у квітучихсадах, а хати стоять ціле літо і до пізньої осені у різнобарвних квітах. Цимзавдячує Україна таким людям як В.О.Сухомлинський. Бо посадити і вироститидерево, то не лише практична робота, це – диво народження нового життя, великавідповідальність за те, чи буде воно жити, чи ні.
Принципнеперервності – це неперервна взаємодія навчання і виховання природою якіпостійно потрібно вкладати в систему навчання і виховання яка:
а)супроводжує людину впродовж усього життя;
б )дає можливість формувати творчий потенціал особистості;
в) визначаєцілісність навчального, виховного і творчого процесу усього життєвого циклу.
Принципнеперервності у екологічному вихованні присутній на усіх “уроках мислення’’. Постійні екскурсії, урокина природі це те, без чого неможна уявити собі великого педагога. Неперервнавзаємодія з природою завжди супроводжується творчою думкою дитини, багатими емоційнимипереживаннями, які тісно пов’язують з пізнанням і творенням .
Неперервністьв екологічному вихованні породжує творчі думки починаючи з молодших класів, наспеціальних уроках мислення в природі. “Природа – колиска дитячої думки і требапрагнути, щоб кожна дитина пройшла цю школу дитячого мислення ” [5, С. 539].
Переконливоює ідея В.О.Сухомлинського взаємозв’язку духовного і матеріального з природою. Усвоїх дослідженнях він вказує на те, що природа це колиска дитячої думки ітреба прагнути у своїй роботі, щоб кожна дитина пройшла школу дитячогомислення, щодо спілкування з природою. Важливим є те, щоб діти, бачачи ірозуміючи свою єдність з природою, переживали, оберігали і примножувалиприродні багатства.
Такекологічне виховання не можна втілювати, не виходячи з класу, бо споглядання іживе спілкування з природою розвиває розумові здібності, посилює бажаннявчитися, дізнаватися нове, займатись пошуковою роботою, ставити собі питання:чому? звідки ?.
Екологічневиховання за В.О.Сухомлинським — це розгляд навчально – виховного процесу якскладної системи, при якій дитина без уваги не залишить жодної травинки,пташки, вчиться робити не тільки висновки, а й аналізувати.
Екологічневиховання – це могутнє джерело енергії думки, це поштовх, який може пробудитилінивого, сонного. Перед красою природи дитина стає такою, якою повинна бути, колиучень є з природою віч–на-віч і перед ним відкривається світ дивних і цікавихречей, то треба дати волю дитині і тоді вчитель може краще спостерігати, яксприймає навколишній світ, як вона бачить, як думає.
Постійнопрацюючи над екологічним вихованням В.О.Сухомлинський відкривав перед своїмивихованцями джерело, без якого неможливе повноцінне духовне життя школярів.
Працюючиз класом В.О.Сухомлинський найважливішим принципом екологічного вихованняпідростаючого покоління вважав пізнання та вивчення природи рідного краю іактивну практичну діяльність. Він створив у Павлишській школі кімнату казок,куток краси, куток підводного царства, казкову гору. Діти складали самі казки,оповідання, вірші пов’язані з природою.
Принципиекологічного виховання допоможуть дітям помічати навколо себе спорідненість вприроді, і їх взаємопов’язаність та взаємозалежність, потребують вміннядорожити дивом, що їх оточує. Педагог виділяв взаємопов’язаність вчителя іучня, учнів і вчителя, учня і колективу. Сьогоднішні погляди на сутністьорієнтованого підходу у педагогіці ґрунтується саме на такому розуміннівідносин між вчителем і учнем, коли обидва є рівноправними учасниками навчально– виховного процесу.
В.О.Сухомлинськийу своїй роботі звертав увагу на те, що вчитель має поважно ставитись догідності учня, до його людської особистості, бо це дає змогу виховувати удитині гарні людські якості – доброту, людяність, потребу допомагати іоберігати, а також не дає змоги розвиватись поганим властивостям –безсердечності, жорстокості і бездушності.
Щобзапобігти безсердечності, павлишських школярів виховували у дусі турботи, тривоги,неспокою про живе і красиве. “З перших днів перебування в школі, — писавВ.О.Сухомлинський, — ми спонукаємо до такого: якщо ти побачив, що на деревінадламана гілочка, дбайливо підв’яжи її, змаж рану; якщо це зроблено вміло ісвоєчасно гілочка приживеться. Ми постійно вчимо це робити, але це лише одинбік справи. Головне в тому, щоб у дитини заболіла душа, коли вона побачилапошкоджене деревце” [4, С.156].
Екологічневиховання за В.О.Сухомлинським це отримання позитивних почуттів віднавколишнього світу, які в подальшому будуть мати велике значення для духовногозростання дитини. “Природа здатна створити стан духовної готовності дитини досприймання того, що потрібно вкласти в її розум, зробити здобутком її думки ” [5, С.545].
Екологічневиховання має великий вплив на дитину, бо засіває в маленькій душі добро, людяність,любов до природи, потребу примножувати красу рідного краю і оберігати її. Дітиу початкових класах, за словами В.О.Сухомлинського, більше відчувають ніжрозуміють.
Екологічневиховання за В.О.Сухомлинським – це виховання таких учнів, які б бачили ірозуміли свою єдність з природою, переживали і турбувались про збереження іпримноження навколишнього середовища, бережно відносились до всього живого, щоїх оточує в природі. Якщо весь час працювати за методикою екологічноговиховання В.О.Сухомлинського, то діти зрозуміють природу, як велику гілку, наякій знаходиться гніздо, в якому живуть вони, малі пташенята природи.
Екологічневиховання – це тяжка і дуже кропітка справа. На сьогоднішній день, на нашудумку, екологічне виховання стоїть у школах України ще не належному рівні.Багато чого залежить від вчителя, від його особистості і навіть від відношеннядо природи. Екологічне виховання потрібно систематично вивчати ще з молодшихкласів, а може й з дитячого садочка, з кожним роком поглиблювати знання, аджеекологія – це новий спосіб мислення. З віком дитину слід переконувати в тому,що вона не має морального права заподіяти шкоду іншій людині, звірині, природі,це значить зробити світ безпечнішим, довговічнішим.
Якщолюдина добра, то і другим зуміє передати добро. І не важливо, який урокпроводить вчитель, чи з математики, чи з природознавства, його вміння допоможезавжди знайти місце для екологічного виховання, якщо він не байдужий і добрезнайомий з принципами екологічного виховання за В.О.Сухомлинського.

1.2. Принцип гуманізму, як домінанта екологічного виховання учнівмолодшого шкільного віку в педагогічній спадщині  В.О. Сухомлинського
Системуекологічного виховання Сухомлинського без перебільшення можна назватиуніверсальною щодо широти і глибини екологічно-виховного процесу.
Можнасказати, що гуманізм як домінанта екологічно-виховної системи Сухомлинськогоґрунтується на положенні взаємостосунків між людьми, а через них і ставлення, ісприймання навколишнього світу. Якраз ця емоційна чутливість екологічноговиховання до світу речей і до світу людей призводить до того, що вихованецьбачить навколишній світ в іншому ракурсі.
Тожосновною домінантою екологічного виховання учнів молодшого шкільного віку заСухомлинським є гуманізм, який у подальшому визначатиме особистість кожноїдитини, а потім і людини. Якщо дитину навчити любити природу і оберігати її, товсе це вона буде робити і в дорослому віці.
Місцестановлення Української держави, формування високих екологічних принципів всистемі освіти потребує поглибленого вивчення праць Сухомлинського, з якихбагато можна почерпнути кожному вчителю.
Спостерігаючиза дітьми на екскурсіях та у спілкуванні з природою, можна дійти висновку, щоне всі діти виявляють одинаків інтерес до спостереження за природою. Це убагатьох випадках залежить від емоційності дитини, від пробудження їїсвідомості, від її мислення. Сьогодні зацікавити, зрушити дитячу душу зуміє некожен учитель, а Сухомлинський робив це щодня і дуже майстерно. Його вихованціне проходили байдуже ні біля гаю, ні біля річки чи маленького струмочка. Увсьому їх навчав вчитель бачити живу істоту, яка не тільки чарує своєю красою,а й потребує опіки і допомоги.
Всявчительська діяльність великого педагога була підпорядкована найголовнішому –реалізації у екологічному вихованні гуманістичних ідей. Звернення до серця ірозуму дитини викликає відгук у дитячій душі, бажання допомогти і бути кращим.
Гуманізмпедагогічної системи екологічного виховання ґрунтується на положенні просамоцінність дитини, її право на свободу і гідність, правильну оцінку того, щоїї оточує. Сухомлинський ставив такі завдання, щоб дитина могла представитивнутрішнє бачення світу і взаємодію з цілим світом.
ГуманізмСухомлинського особливо яскраво виявився у його ставленні до організаціїнавчання і виховання молодих школярів, у ставленні до навколишнього світу.
Гуманізаціяекологічного виховання і навчання виступає необхідним елементом творчоїпедагогіки, а гуманізм – однією з основних рис педагога. Це те головне, щовідіграє свою конструктивну роль в удосконаленні педагогічної майстерності.Вчитель – авторитетний наставник учнів лише доти, доки він удосконалює своюмайстерність, де відповідними є глибина любов до дітей, людяність і здатністьпроникнути в духовний світ дитини, зрозуміти і відчути в кожному з вихованцівіндивідуальне, бути відданим світу Дитинства. Вчителеві, образно кажучи, необхіднобути “річкою, в якійзливається гаряче серце й холодний розум, не допускати поспішних, непродуманихрішень – це одна з вічних гілок педагогічної майстерності. Якщо вона відмирає,всихає – всі книжні знання педагогіки перетворюються в парах”[1, С.12].
Гуманізмвчителя – це доброта і любов до дітей – це не лише стан, що внутрішньо переживається. Вчитель повинен бути людиною доброї душі, любити дітей такими, якимивони є, любити природу і вчити дітей любити її.
Любоввчителя до дітей народжується в “горінні, в боротьбі за людину, нерідко в муках”, вона “дає вихователеві наснагу,є для нього джерелом, з якого він постійно черпає нові сили”. Педагог без любові додитини, за влучним висловом В.Сухомлинського, — все одно, “що співець без голосу,музикант без слуху, живописець без відчуття кольору” [4, С.292].
Важливоюпередумовою гуманістичного виховання Сухомлинський вважав великий впливвчителя, батьків і того кола людей, серед яких живуть діти. Видатний педагогбув переконаний, що виховувати у дітей чесність, правдивість, доброту ічуйність, любов і повагу до старших людей, до природи потрібно ще змалку,оскільки “ дитячий світособливий. Діти живуть своїми уявленнями про добро і зло, про честь і безчестяпро людську гідність: у них свої критерії краси, у них своє вимірювання часу, вроки дитинства день здається роком, а рік вічністю” [3, С.8].
“Добріпочуття, – зазначав Василь Олександрович, – своїм корінням сяють у дитинство, алюдяність, доброта, лагідність, доброзичливість, хвилюваннях про красунавколишнього світу” [3, С.60]. Саме тому вчитель і батьки мають піклуватисяпро те, щоб діти виростали турботливими і справжніми гуманістами до всьогоживого. Така душевна праця відточує сердечну чуйність, пробуджує бажання робитидобро.
“Азбукавиховання людяності в тому, щоб дитина, віддаючи тепло своєї душі іншим людям,в природі знаходила іншу радість”, стверджував педагог – гуманістСухомлинський.
Душевначуйність – це вміння відгукуватися думками, почуттями на все те, щовідбувається в навколишньому світі; без чуйності до людини, до природинеможлива гуманність.
Справжнягуманність не може бути вихована без такої риси, як правдивість. Для цьогопотрібно формувати у дітей звичку постійно говорити правду. І прикладом длянаслідування для дітей є дорослі, їхня глибока повага до правдивості як цінноїлюдської якості. Коли людина втрачає віру у правду, то за словамиСухомлинського, стає “або озлобленою, дволичною і брехливою – яким би не пророслонасіння безвір’я, дитина стає морально товстошкірою, для неї не існують етичніцінності”, така дитинанемає гуманності по відношенню до людей і до природи.
Екологічневиховання тісно пов’язане із гуманізмом, гуманізм Сухомлинського особливояскраво проявляється у його ставленні до екологічного виховання молодшихшколярів. Педагог розглядав це як засіб розвитку розумових сил і добрихпочуттів у відношенні до природи, до всього живого що нас оточує.
Навчанняв “зелених класах”, складання книжок-картинок про природу, подорожі у природу,проведення уроків мислення, використання і розв’язування задач із живогозадачника, кімната казки, острів чудес, куток краси, використання в духовномужитті пісні, книжки, проведення свят Матері, троянд, польових квітів, веснянихквітів, написання дітьми оповідань, казок – ці та інші знахідки педагогасприяють розумовому розвитку дітей, засвоєнню духовних цінностей свого народу ігуманного ставлення до людей і природи.
Великийдосвід роботи Сухомлинського з дітьми по екологічному вихованню глибокопереконує, що благодійним джерелом гуманістичного виховання особистості єприрода. З перших хвилин життя дитина входить до світу природи, що викликаєпочуття радості, здивування, захоплення, милування.
“Замилуватисякущем шипшини, на якому палають червоні ягоди і жовтогарячі листочки; маленькимкленом і стрункою яблунькою з кількома жовтими листочками; кущем помідорів,обпаленим першим нічним диханням заморозку, — все це пробуджує в дитячих серцяхласкаве доброзичливе, дбайливе ставлення до живого” [2, С.410].
Такесприймання дитиною реальності допомагає педагогам донести до їхньої свідомостірозуміння того, що людина – це частина природи, а тому вона повинна розвиватисяза її законами і ставитися до природи, не порушуючи її законів.
Гуманізмпедагогічної системи Сухомлинського ґрунтується на положенні про самоцінністьлюдини, її праві на свободу і гідність як неповторної індивідуальності.
Гуманізмі природа. Ці два слова тісно пов’язані між собою, їх уявляємо собі, колидосліджуємо педагогічну діяльність В. Сухомлинського. Природа спершу хвилюваласамого вчителя. Він писав про неї, читав свої невеличкі твори своїм вихованцям.Він бачив їхні щирі погляди, спостерігав, як вони ставали теплішими і яснішимивід почутого. І вирішив проводити уроки на природі, під голубим небом. Це булопрекрасно. Цим захопились і діти бо, мабуть, немає на світі іншої теми, яка такхвилювала дитячі душі. Недаремно дерева називають зеленими друзями людини.Читаючи Сухомлинського ми бачимо, що дерева не просто ростуть, вони годують іодягають людину, дають їй житло, тепло і мають великий вплив на виховання удітей доброти, співчуття, любові.
Всесвітньовідомий педагог підкреслював завжди у роботі з дітьми, що природа – цечарівниця, а дерева, квіти, трави, кущі – наше щастя і ми повинні шанувати їхусі.
Усвоїй книзі про природу, великий педагог закликає дітей просто так не рватиквіточку, а допомогти їй, щоб вона завжди радувала нас. Якщо ми хочемо зберегтиприроду, ми не повинні кривдити її, а й вчити інших оберігати прекраснурослину.
Гуманізмдіяльності Сухомлинського полягає у тому, щоб з шкільної парти виховувати удітей цю рису. Спадає на думку вислів, що краса врятує світ. Але ж девізьметься та краса і гуманізм, якщо будеш виховувати жорстоких, бездушних ібайдужих дітей?
Мидумаємо що з доброї дитинки не може стати погана людина, байдужа, черства. “Входячи в життя дитини зпершими відчуваннями, сприйняттями, поняттями, уявленнями, природа стає для неїнаочним мірилом цінностей, джерелом багатств” [5, С.537]. У цьому факті закладено величезніможливості становлення гармонійної, гуманної і всебічно розвиненої дитини.
УСухомлинського немає на землі травинки чи билинки, які б сприятливо не впливалина дитину. Тільки дуже вміло треба до цього підходити, вдумливо читати творивчителя, вивчати його спадщину і використовувати на уроках, та в позаурочнийчас.
Десьогодні наш гуманізм, який ми зустрічаємо у В. Сухомлинського? Чому бездушно,заради грошей, нищать Карпати, вирубують парки і сквери, щоб будувати новібудинки і знову за гроші. Чому у Києві нищать Русанівські сади і будують “нові українці” пишні дачі для себе?Чому ж шалені бузувіри природу нищать мов кати? Хто їх виховував хто вчив? Ядумаю, що, спираючись на досвід роботи Сухомлинського, вчителі України малоприділяють уваги екологічному вихованню дітей, слабо прищеплюють гуманістичніідеї. Потрібно день за днем, урок за уроком, дотримуючись ідей великого педагога,прищеплювати дітям через спілкування з природою, добро і повагу до всьогоживого. Бо людина – захисник усього живого на Землі. А хіба може берегтихлопчик, який з рогатки стріляє у пташок, який топче ногами проліски у лісі,руйнує гнізда. Таких дітей у В.О.Сухомлинського ми не зустрінемо.
Уцьому зв’язку новою гуманістичною цінністю для сучасної школи є екологічнийсвітогляд, ядро якого – імператив виживання та глибока відповідальність кожногоза нормальне життя людства на обмеженому життєвому просторі.
Розробляючишляхи реалізації і впровадження екологічного виховання, корисно ще і ще разперечитати В.О. Сухомлинського, побачити евристичну сутність його, начебтопростих і загальнозрозумілих, висновків щодо незамінної ролі спілкування учнів зприродою, створення навколо кожної дитини різноманітного виховного ірозвивального середовища.
Переконливо,а найчастіше образним словом Сухомлинський доводив взаємозв’язок духовного іматеріального життя людини з природою. “Природа – колиска дитячої думки і треба прагнути,щоб кожна дитина пройшла школу дитячого мислення” [5, С.539]. “Ми вважали дуже важливимекологічним виховним завданням те, щоб наші вихованці, бачачи і розуміючи своюєдність з природою, переживали турботу і тривогу про збереження і примноженняприродних багатств…” [5, С.555]. “Думка про те, що ми, діти природи, повиннібути дбайливими і вдячними, особливо виразна і хвилююча тоді, коли діти бачатьплоди землі, замислюються, як треба оберігати джерело з якого ми п’ємо” [5, С.557].
В.Сухомлинський був великим патріотом рідної землі, чорноробом рідної землі,чорноробом на многотрудній освітянській ниві, запроваджував найціннішийгуманізм у своїй педагогічній діяльності.
Отже,гуманізм є головним у екологічному вихованні школярів. Доброта і чуйне ставленнядо природи окупиться з часом, бо ліси, зелені насадження називають легеняминашої планети. А коли хворі легені, то хвора планета, хворіють люди. Це В.Сухомлинський дуже добре зрозумів і тому, так багато уваги приділявекологічному вихованню своїх вихованців проводячи цікаві уроки під блакитнимнебом.
1.3 Аналіз використання ідей В.О. Сухомлинського педагогамисучасної школи
Гостротасучасної екологічної ситуації в Україні і в усьому світі, зокрема, породжуєбезліч проблем. Одна з них – екологічне виховання молодшого покоління, здатногогармонійно співіснувати з природою, раціонально використовувати та відтворюватиїї багатства, психологічно готового оберігати природу.
Станжиття на планеті Земля у всіх його виявах – природному, соціально-екологічному,духовному – викликає глибоку тривогу і занепокоєність за нашу екологію. Людствовсе частіше переживає кризи, катастрофи, катаклізми, в тому числі екологічні.Джерелом нестабільності планетарної екосистеми виступає поглиблення конфліктуміж Природою і Суспільством, Природою і Людиною.
Усвідомлюючиєдність Природи і Людства, емоційно людина ставиться до природи відчужено, адіяльність її споживацька. Природні цінності – не невичерпні і не безмежні,зневажливе ставлення до них призводить до поступової втрати природнихцінностей. Активний пошук шляхів виживання і стабільного розвитку цивілізаціїпоказав, що вирішальне значення має екологічне виховання молодших школярів.
В.Сухомлинський був глибоко переконаний, що ідеї екологічного виховання будутьпродовжуватись і будуть реалізовуватись в подальшому екологічному вихованніпідростаючого покоління.
Сутністьідей екологічного виховання В.О.Сухомлинський вбачав в систематичному,терплячому, постійно тривалому впливі на розум дитини з метою, щоб таусвідомила і відчула “себе як невід’ємну частину природи, здивувалася, навітьбула вражена думкою, що людина до того часу сильна й могутня, поки вона вірнийсин матері-природи, що вміє берегти почуття вдячності за те, що вона живе; покивона діяльна клітина організму, що називається природа” [5, С.559]. З цьогоповинні починатися екологічна освіта і екологічне виховання підростаючогопокоління.
Екологічніідеї, поряд з ними, і традиції екологічного виховання, започатковані видатнимпедагогом, продовжують жити в сучасній школі і повноцінно використовуютьсявчителями початкових класів. Та інакше і бути не може. Адже в школах працюютьвчителі, які непохитно дотримуються і впроваджують у свою педагогічну практикупринципи екологічного виховання.
В.Сухомлинський завжди підкреслював, що кожна школа повинна мати своє обличчя,свої екологічні звичаї і традиції, які більшою мірою сприяють поглибленомуекологічному вихованню. Вчителі початкових класів багато зусиль докладають дотого, щоб роки навчання для наймолодших були справжньою школою радості, як ірадив В.Сухомлинський. Школа радості існує тоді, коли учням цікаво навчатися. Авихованцям початкових класів дійсно цікаво, радісно і весело вчитися, і цетому, що класоводи, за пропозицією Сухомлинського, обирають найкращий шлях до сердецьмалюків: через казку, цікаві ігри, музику, дитячу творчість.
Найважливішимджерелом розвитку своїх вихованців учителі вважають природу, тому що “…серед природи, — писавВасиль Олександрович, — багатої на живі образи, легше думається, кращефантазується, швидше добираються слова з найточнішими відтінками” [3, С.129].
Уекологічній виховній системі В. Сухомлинського, яка базується на ідеї “гармонії природнихвпливів”. Це – Природа,Праця, Співпереживання, Творчість, Слово, Краса. З кожної “точки кристалізації”виходять умовні промені, які можна назвати напрямками формування особистостішколяра екологічної свідомості. Вони розкривають зміст, форми, методи іпринципи екологічного впливу, який сприяє екологічній свідомості і поведінкимолодших школярів. Промені не ізольовані, вони органічно поєднуються,проникаючи один в одного. Звернемося до суттєвої характеристики ідейекологічного виховання В. Сухомлинського проникнемо через призму одного зкомпонентів системи “гармонії екологічних впливів – Природу”.
У творахвидатного педагога природа визначається як провідний фактор екологічноговиховання. Він писав: що “багаторічний досвід навчально-виховної роботипереконує, що природа не тільки об’єкт пізнання, не тільки сфера активноїдіяльності наших вихованців, а й частина їх буття, взаємовідносин, всього ладуїх життя. Природа – величезної ваги виховний екологічний фактор, що накладаєсвій відбиток на весь характер педагогічного виховного процесу”.
Природаяк світ, у якому дитина народжується пізнає навколишню дійсність і саму себе,полегшує екологічну виховну роботу і водночас вдосконалює її, бо робить їїбагатшою, багатограннішою. “Постійне спілкування з природою і взаємодія з нею стаютьістиною стороною виховного процесу” [5, С.536-537].
Щезовсім недавно люди пишалися своїми перемогами над природою, а запаси природнихбагатств вважалися невичерпними. Але з часом з’ясувалося, що Земля не є вжетакою багатою і тому її потрібно берегти і охороняти. А щоб берегти і охоронятиприроду, то потрібно ще з дитячих років виховувати у дітей любов до природи,потребу охороняти її. Часто у засобах масової інформації можна почути, що усвіті велика кризова екологічна ситуація. І дійсно, кризова ситуація буде дотих пір, коли наше суспільство не поставить екологічне виховання на належнийрівень на усіх рівнях, починаючи з початкової освіти, а вчителі почнутьпрацювати, наслідуючи В.О. Сухомлинського.
Основноюз передових ідей творення системи особистісних цінностей В.О.Сухомлинськийвключає любов. Це – любов до природи, взаємоповага, моральне багатство, турботаі охорона у природі. І тому В.О.Сухомлинський підносить у своїх працях ідеювиховання людини, як необхідність вирішення соціальних та особистісних проблем.
Великоїефективності у роботі з молодшими школярами по екологічному вихованню можедобитися вчитель, коли буде використовувати у своїй роботі ідеїВ.О.Сухомлинського. У дітей слід виховувати не споживацьке ставлення доприроди, бо воно є дуже небезпечне. Якщо дитина, при допомозі вчителя, ще зшкільної парти зрозуміє, що вона є розумним господарем Природи, то у доросломувіці вона не буде відноситися до природи недбало, а буде оберігати її як живуістоту. Дітей, сповідуючи ідеї великого педагога, вчителям слід вчити,прислухаючись, як дерева плачуть і ніколи не робити їм боляче.
Слідвідзначити у роботі В.О.Сухомлинського і ідею практичного завдання-дослідженняяк засобу екологічного виховання молодших школярів. Тут можна навести такезавдання-дослідження як “Збережемо ялинки”. Тисячі ялинок вирубують під Новий рік, але святозакінчується і їх викинуть на смітник. Як же захистити ці ялинки? Можна зробитирізні композиції до Нового року, використовуючи тільки гілочки. А ще можна датидітям завдання виростити ялинку самому. Така ідея досить красива, бо коли коженз дітей врятує маленьку ялинку, то через десятки років у нас буде великийялинковий ліс.
Заслуговуєна увагу ефективність ідей розвивального навчання молодших школярів упедагогічній спадщині В.О.Сухомлинського.
Розвиваючиі поглиблюючи ідеї гуманної педагогіки Ж.-.Ж. Руссо, Й.Г.Песталоцці, К.Ушинського, Я. Корчана, він творчо синтезував і збагатив психологічні іпедагогічні знання про сутність і рушійні сили розвитку дитини, розкрив шляхи ізасоби взаємозв’язку навчання і спілкування з природою.
Особливезначення мають ідеї Сухомлинського для початкової школи, яка сьогоднірозпочинає перехід до нового змісту і структури освіти. У процесі реформуванняшколи маємо зберегти і розвинути ідеї екологічного виховання, які залишив нашвидатний педагог.
Ефективністьвикористання ідей Василя Олександровича Сухомлинського полягає у тому, що вонидопомагають формувати естетичні, практичні, екологічні, пізнавальні і моральніцінності у дітей. А також допомагають розширити уявлення дітей про явищанеживої і живої природи, їх взаємозв’язки і взаємозалежності; вестиспостереження краси і різноманітності природи рідного краю та виховання у дітейемоційно-дбайливого ставлення до природи.
Дослідженнямі використанням ідей В.О.Сухомлинського займається Всеукраїнська асамблея, якапрацює вже 18 років. За цей період роботи асоціації видано багато книг і статейВ. Сухомлинського українською, російською, грецькою, японською, китайською,німецькою, англійською мовами. Успішно працюють учителі наслідуючи ідеївеликого гуманіста, створені у Павлиській школі. Щорічно в Україні проводятьсяпедагогічні читання “Сухомлинський і сучасність”.
ЕкологВ.О.Сухомлинський дуже вміло у своїй роботі з дітьми вміло поєднував всіаспекти виховання.
Уідеях великого педагога знаходимо блискучі ідеї, багаті на конкретикухарактеристики кожного вікового періоду, починаючи від дошкільного віку і доюності. А це означає, що наслідуючи ідеї В.О.Сухомлинського, працюють за йогометодами не тільки у молодших класах, а і у старшій школі. Особливо це мирозуміємо, коли читаємо його книги “Духовний світ школяра”, “Серце віддаю дітям”.
Тонкийзнавець дитячої психології, він вміло звертає увагу на те, що діти живуть своїмуявленням про добро і зло, про людську гідність, у них свої критерії краси ітому дуже вміло треба підходити до кожної дитини, щоб не образити її почуття,її уяву.
Дужедобре, що в Концепції 12-річної школи сказано: “Школа – це простір життя дитини”. І це дійсно так, боякий буде мікроклімат простору, така буде і вихована особистість.
Педагогічнекредо вчителя, його основна ідея – постійно вчити, допомагати і спостерігати зажиттям своїх вихованців, розвивати їхні найкращі якості, а не фіксувати помилкиі слабість дітей. Саме цю ідею знаходимо у праці “Сто порад вчителеві”.
Гуманістичніідеї В.О.Сухомлинського передбачають якнайповніше врахування природної основидитини, а недооцінка цих основ зумовлює відчуження від органічного зв’язку зприродним середовищем, послаблює зв'язок поколінь та вплив народної педагогіки.Тут основною є ідея відповідальності кожного за нормальне життя всіх.
Щобідеї В.О. Сухомлинського використовували педагоги у сучасній школі їм ці ідеїслід прищеплювати у вищих навчальних закладах. Власною педагогічною діяльністю,унікальним педагогічним експериментом у Павлиській школі Василь Олександровичпереконливо довів, що дітей слід вчити не тільки читати, писати, рахувати, а йпізнавати цікавий загадковий світ природи, який оточує нас, співпрацювати з цимсвітом і допомагати йому жити, а не шкодити. І ключова роль у цьому належитьвчителю, не просто людині, яка заробляє гроші, а митцеві, який лікує дитячідуші і дійсно віддає своє серце дітям. Щоб ідеї великого педагога втілювались ужиття сьогодні, на нашу думку, вища педагогічна освіта повинна готуватипрофесійно компетентних і конкурентноздатних, гуманістично зорієнтованихвисококваліфікованих спеціалістів, які б зуміли творчо розв’язувати проблемипедагогічного процесу у спільній діяльності з своїми вихованцями.Використовуються ідеї екологічного виховання В.О.Сухомлинського у початковихкласах середньої школи с. Сновичі в школі проводяться уроки у початкових класахна екологічну тематику.
Вчителімолодших класів даної школи с.Сновичі вчать працювати не тільки колективно, а йгрупами, та самостійно; виховують у дітей бережливе ставлення до навколишнього,особливо природи.
Вчителіданої школи зацікавлені у вихованні здорового покоління, є прихильникамиосвітньої програми “Довкілля”. Великий Г.Сковорода сказав такі слова: “Пізнай природу, пізнайсвій народ, пізнай самого себе”. Ті ж самі думки ми зустрічаємо у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського.
Викладач-методистЗапорізького педагогічного коледжу О.Сапронова вважає що: шкільні роки –найбільш активний період формування світогляду людини, характеру, звичок,ставлення до навколишнього світу. Вона пропонує практичні рекомендації-завданнящодо організації спостережень та практичної роботи з молодшими школярами підчас ознайомлення з будовою та життям дерев у різні пори року. Особлива увагадітей спрямовується на те, що дерево – це жива істота. Воно існує у зв’язку зґрунтом, вологою, повітрям, а його життя залежить від багатьох іншихорганізмів, таких як комахи, птахи, звірі і людина. Практичні завдання,завдання-дослідження: “Подружись з деревом”, “Посади дерево”, “Доглядайдерево”, “Збережемо ялинки”.
Вчителькапочаткових класів екологічного ліцею № 24 м. Житомира О. Плесовських, пропонуєпроводити уроки-змагання “Птахи та звірі”, “Квіти та дерева”. Поділивши клас на дві команди “Птахи” та “Звірі”. Діти отримують завчасно завдання, підготуватизагадки, прислів’я, кросворди про тварин та намалювати емблеми.
Невпинноіде час. Змінюються парадигми, практичні підходи і методи, а ідеї великогопедагога В.Сухомлинського, який продовжив найкращі традиції світової тавітчизняної педагогіки, залишаються актуальними і сьогодні.

РОЗДІЛ ІІ. Експериментальна перевірка ефективності використанняпринципів екологічного виховання В.О. Сухомлинського у практиці сучасноїпочаткової школи
 
2.1 Методика використання принципів екологічного виховання В.О.Сухомлинськогопід час уроків мислення серед природи
Відомо,що людське мислення рухається від поверхневого знання до глибоких і всебічнихзнань, які формують певне світобачення і є необхідною умовою перспективноїдіяльності людини.
За В.О.Сухомлинським,концепція розвитку мислення генетично спрямована від дитини, її уявлень,переживань, поглядів, оцінок та орієнтована на дитину, розвиток її особистіснихякостей. Мислення як особлива властивість і процес самореалізації особистості єосновою педагогіки В.О.Сухомлинського, її фундаментальною категорією таоб’єктом науково-педагогічних пошуків і зусиль упродовж усієї його освітньоїдіяльності.
В.О.Сухомлинськийрозглядав мислення не тільки як наукове поняття, а й як процес пізнавальноїдіяльності, природа й функції якого надзвичайно різноманітні, складні йнеоднозначні. На перших етапах розвитку мислення однією з форм пізнаваннядійсності є слово. “Через слово педагог бачить, як підходить дитина до живого джереламислення – природи”[5, С.210].
Уприроді В.О.Сухомлинський вбачав вічне джерело дитячого розуму, фантазії,словесної творчості. Він прагнув, щоб яскраві образи рідної землі живилисвідомість дитини впродовж усіх років навчання, щоб закони мислення впершерозкрилися не перед класною дошкою, а серед поля, на лузі, біля річки, в гаю.
Щобзмусити дитину мислити, стверджував Василь Олександрович, “вмійте примусити їїдивуватися”. Проводячи своїуроки мислення серед природи видатний педагог прагнув, щоб “слово народжувалося вспілкуванні дитини з природою”. Цим він допомагав учням пізнавати й пояснювати життяприроди: дерев, листочків, квітів, пелюсток тощо. Діти милуються степом,вслухаються в спів жайворонка, але кожен з них бачить навколишній світпо-своєму, адже “краса природи – це могутнє джерело енергії думки” [5, С.211].Таким чином, у свідомості дітей фіксуються уявлення про конкретні предмети,явища, факти, події, почуття. В педагогіці В.Сухомлинського вони нібиодухотворяються та набувають певного міфологічного змісту. Міфологічне мисленнятісно пов’язане з наочно-дійовим, конкретно-образним, словесно-логічним,образно-художнім, творчим.
Швидкістьмислення залежить від розумових здібностей дитини. Тому треба використовуватирізноманітні способи та прийоми мислення:
-  викладати івивчати матеріал в активній взаємодії з природою;
-  уводити дітей усвіт праці серед природи;
-  проводити системуподорожей до джерела думки і рідного слова;
-  навчати дітейдумати біля першоджерел мислення, зокрема серед природи і праці;
-  при застосуванніунаочнення поступово переходити від конкретного до абстрактного; віднатуральних до образних засобів унаочнення; від образного унаочнення дословесно образного.
РозробленаВ.О.Сухомлинським система спостережень за природними явищами має назву – Книгаприроди. Триста сторінок цієї книги – це триста спостережень, це триста уроківмислення, триста яскравих картин рідної землі, які закарбовуються у свідомостімолодшого школяра.
Читаннякниги природи – не просто цікаві, захопливі прогулянки. Це уроки мислення підвідкритим небом.
Експериментальнаробота проводилась з учнями третіх класів Сновицької ЗОШ І-ІІІ ст. Для цього врамки експерименту було залучено 43 учні третіх класів серед них визначеноконтрольний 3-А (22 учні), та експериментальний 3-Б (21 учень) класи.
Сутьекспериментальної роботи полягає у наступному: на початку експериментупроводилося анкетування учнів 3-х класів з метою виявлення рівня їх екологічногомислення, в контрольному класі проводилися “уроки мислення” у класній кімнаті: читали книгу природи;розглядали плакати і малюнки; діти висловлювали свої враження: в малюнках, вказках, віршах, загадках; в експериментальному 3-Б класі проводилися “уроки мислення” серед природи,використовуючи принципи екологічного виховання запропоновані за В.О.Сухомлинським. Методично найефективнішими, як вважав В.О. Сухомлинський, вконтрольному класі стали уроки-екскурсії. Учні ходили на екскурсії, читалиКнигу природи; вслухувались у звуки природи; спостерігали за дивом перетворенняприроди; спостерігали за різновидами пір року, за пробудженням землі відзимового сну. Діти з інтересом розглядали тварин яких бачили, любувалисьпершими квітами весни, першими злотисто – жовтими бруньками верби, першимилисточками дерев. Свої емоції від побаченого викладали у своїх малюнках,розповідях, казках, віршах.
Кожнезаняття передбачало певне коло речей і явищ для спостережень, а метою цихуроків була установка: дивувати і думати, думати і творити. Теми занять середприроди: “Перші сніжинки”(додаток В), “Зимовий ранок”, “Чи готується річка дозими?”, “Пташки взимку”, “Як дерево живе взимку”, “Пробудження природи відзимового сну”, “Перші кроки весни”, “Пролісок”(додаток Г), “Калинапрокинулася!”, “Подорож краплинки роси”, “Верба над річкою”, “Весняна пісняполя”, “Живе й неживе у природі”, “Сонце – джерело життя на Землі”, “Зеленийлисточок – сонячна комора”, “Як квіточку доглядає бджілка”, “Кожне явище маєсвої причини”.
Проводячиуроки мислення серед природи, можна ствердити, що кожна тема уроку несла дитинібезліч відкриттів зроблених нею самостійно, несла до дитини любов до природи,вчила берегти екологію навколишнього світу. Ми старались так подати урок, якписав В.О.Сухомлинський “щоб дитина заглиблювалася подумки в якусь, здалося б, незначнудеталь, зосередила на ній всю свою увагу, забула про все інше”[5, С.540].
Пізнавальначастина “уроків мислення” серед природиобов’язково чергувалася із грою. Їх метою було ознайомити дітей з навколишнімсвітом, з різними явищами природи і більшу частину приділити екологічномувихованню. Як відомо, в молодшому шкільному віці переважає образне мислення. Щераз переконаємося читаючи В.О.Сухомлинського, “дітей в обстановку, де є яскравіобрази і причинно-наслідкові зв’язки між явищами, де діти захоплюються,переживають почуття подиву перед красою і водночас мислять, аналізують” [4, С.515].
Читання“Книги природи” становило великийінтерес для дітей і було одним із засобів екологічного виховання в нихрозумової активності, “початком активного мислення”, “теоретичного пізнання світу”, “початком системи науковихта екологічних знань”.
Текстисторінок “Книги природи”: “Живе і неживе”, “Усе в природі змінюється”. Читання “Книги природи” – не просто цікаві,захопливі прогулянки. Це уроки мислення під блакитним небом. Аналізуючи урокимислення, ми здебільшого переконуємося в тому, що чим більше дитина пізнає, чимбільше відкриває непомічених у повсякденному житті закономірностей, тим глибшев неї бажання знати, тим помітніша чутливість органів сприймання навколишньогосвіту, тим тонші зв’язки органів сприймання з мисленням.
Екологічнаекскурсія має на меті залучати дітей до спостережень за природними об’єктами ірозширити й збагатити їх знання, показати зв'язок живих організмів з неживоюприродою, взаємозв’язок, взаємовплив рослин і тварин, значення людськоїдіяльності для збагачення навколишнього світу; навчити школярів правилповедінки в природі.
Екологічнаекскурсія на основі спостережень за природою активно сприяє збагаченню їхньогожиттєвого і чуттєвого досвіду, нагромадженню конкретного природничогоматеріалу, який стає основою для розвитку абстрактного мислення, усвідомленняокремих фактів, активізації розумової діяльності, розширення пізнавальнихінтересів, навчання молодших школярів принципами екологічного виховання.
Яквідомо уроки мислення невід’ємні із спостереженням, спостереження цебезпосереднє цілеспрямоване сприймання предметів і явищ природи різнимиорганами чуття: зором, дотиком і нюхом. Спостерігати предмети і явища можна яку самій природі, так і в класі самостійно і під керівництвом учителя. У першомувипадку учні самотужки опановують явища і закономірності навколишнього світу. Уході колективних спостережень діти вчаться правильно сприймати природу. Завдякиактивній словесній роботі (бесіді, розповіді) вони збагачують словник,розвивають власну уяву, спонукають учнів до творчості.
Уцьому аспекті найефективнішими є сезонні екскурсії (прогулянки, подорожі). Упочаткових класах вони передбачені інтегрованими курсами ознайомлення знавколишнім світом та природознавства. Завданням було добитися, щоб кожна такаекскурсія була вікном не лише у природу, але й у світ гуманності екологічноговиховання.
Уході екскурсії наочно-чуттєва база знань стає головним джерелом, що відкриваєперед дітьми лабораторію творчих пошуків, де засвоєння знань і розвитокекологічних знань відбувається майже одночасно.
Проводячиекскурсії, актуалізуємо знання учнів про зміни в природі, з’ясовуємо причиницих змін. Звертаємо увагу на стан різних рослин – дерев, кущів, трав, квіток.Важливо правильно обрати час для походу чи прогулянки у природу – пору сезону,щоб забезпечити максимальне спостереження явищ та ознак певної пори року.
Осінняекскурсія, восени екскурсію найкраще проводити на початку жовтня, тобто в часзолотої осені, де можна побачити осінь в неймовірно різних барвах; а от уперіод ранньої або глибокої осені влаштовувати цільові прогулянки.
Зимоваекскурсія проводилась під час педагогічної практики у місяці січні. У січні єзмога спостерігати характерні ознаки цієї пори року: сніг, мороз, хуртовину.Екскурсія зимового дня коли кружляли мов у танку сніжинки. Діти спостерігали яквеликі, легенькі, веслі сніжинки літали в повітрі з-за допомогою легенькоговітру ніби танцювали. Школярі дізналися які опади бувають взимку, розпізнаватиістотні ознаки цих опадів; розглядали будову сніжинок; чому сніжинка має такубудову, хто їй допомагає? Щоб діти краще запам’ятали це явище, відгадувализагадки, пригадували вірші які вже вчили про сніжинки, про сніг, про зиму. Своївраження виклали у складеній власній казці про сніжинку.
Веснянуекскурсію проводили у час, коли на деревах з’явилися бруньки, сніг розтанув,з’явилися перші листочки, перші квіточки проліски, а травичка повипускала своїпагінці.
Врезультаті спостережень за природою на прогулянках у березні, на початку квітнядіти дізнаються, що за один сезон ми зустрічаємо чотири весни. Кожна з них маєсвій характер та особливості, назви: весна світла, весна води, весна зелені іпередліття. Початок усієї весни – весна світла. На початку березня сонцеособливо яскраве, небо сонячного дня яскраво-голубе, майже синє. По ньомупливуть густі білі хмари. Похмурих днів у цій порі мало. Повітря ранньої веснипрозоре, чисте, аж дзвенить. А 21 березня – весняне рівнодення. На всій землідень за часом рівний ночі. Звідтоді світлого часу стає дедалі більше. Справжнєсвято світла! Закінчується весна світла з метушнею розбуджених теплом і світломперших комах, із поверненням перших перелітних птахів, цвітінням яблуні івільхи, ліщині та верби.
Веснаводи настає з льодоходом на річках, дзвінким струмками, першими грозами іцвітом сонячно-жовтої квітки мати-й-мачухи. Від тепла і надмірної вологи уповітрі ранками часто з’являється туман. Чим більше води вип’є земля, тимбагатшою буде весна зелені. Недаремно ставала все яскравішою, багатшою,виразнішою слово набувало емоційного забарвлення, починало грати, переливатися.Переді мною відкрилася напрочуд багата, невичерпна за красою грань педагогічноїмайстерності – вміння вчити дітей думати, мислити [4, С.77].
Наяскравих, цікавих екскурсіях починається евристична бесіда з виявлення змін унеживій природі.
Якимстало сонце порівняно з квітневими днями? (Піднімається вище, припікає). А дні?Ночі? (Вдень часто гаряче, ночі стали теплішими). Чому перші ознаки весни миспостерігали ще в березні, а природа ожила по-справжньому аж тепер у кінціквітня? (Видно, березневого тепла для рослин ще мало. А піднялося вище сонце,прогріло повітря, землю – і все навкруги зазеленіло і зацвіло). Як же сонцевпливало на ґрунт? Давайте поміркуємо! (Спочатку у ґрунті було багато вологивід талого снігу, від весняних дощів. Потім теплими сонячними днями водавипаровувалася, земля дихала, підсихала). Які кольори у природі переважають?(Зелені, жовті). Вбрання дерев, свіжий килим дерев… Яка ця зелень? Чи бачимовідтінки її? (Зелень яскрава, соковита; листя на деревах, що розпустилосяраніше, — тепліше, а молоденькі клейкі листочки – світліші). Звідки взявсяжовтоцвіт на зеленому тлі? (То кульбабки дружно зацвіли, сонечка-голівки своїдо сонця вистромили).
Короткіколективні спостереження і бесіда перериваються. Даємо можливість учням побутиз природою наодинці, послухати, роздивитися, помовчати. Клас ділиться накілька груп, кожна з яких одержує конкретне завдання. Одна спостерігає заптахами, інша — за деревами, кущами, комахами, третя – за першими веснянимиквітами, травою. Після з’ясування, як треба поводитися у весняному лісі,школярі тихо розходяться. А через деякий час збираються всі разом. Діти ззахопленням розповідають про те, що помітили, відчули.
Такеконкретне визначення об’єктів для спостереження допомагає зосередити,загострити їхню увагу. Розповіді кожної групи учнів (залежно від поставленихзавдань) доповнюються вчителем. Відомо, що інформація про навколишні предмети,сприйнята з вуст вчителя безпосередньо у природі, запам’ятовується дітьмиповніше і надійніше, ніж почута в класі. Тут же, на екскурсії, звучать завченіраніше загадки, вірші про об’єкти спостереження, проводяться дидактичні ігри “ Хто де живе”, “Хто що робить’’.
Запитаннями,доповненнями супровідними розповідями можна непросто констатувати фактидійсності, а й надати поживу для усвідомлення нової лексики, наводимо зразкиконструювання нових висловлювань, образності. Для цього вживаємо найточнішіслова. ( Чим же займаються мешканці лісу?.. Що за голос стоїть у верховіттяхдерев?.. Що за строкатий декламатор порається на стовбурі ще голого дуба?.. Щото пухкає у повітрі, припадаючи раз у раз до квіточок?.. Які це квіти вітаютьвесну зелені?.. Які з них найкращі?.. Чому?.. Які можна назвати скромними?.. Чомутак думаєте?.. Які слова-ознаки будуть спільними для всіх квітів цієї пори(весняні, барвисті, ніжні …)? і так далі.
Такимчином, спільними зусиллями заповнюється сторінка книги весняної природи.
Духмянимипахощами сосен, свіжої землі, пахощі листочків вільхи, тендітних квітів напоєнеповітря. Безупинно ллється пташиний спів кожен мешканець лісу (гаю)заклопотаний своїми справами. У верховіттях дерев здійснюють неймовірний галасграки. Онде, з берізки злетіла сорока. А он, прудка білочка сполохановидряпується на дерево, вмощується на гіллі із цікавістю розглядає гостей.
Дітиз інтересом дізнаються, як реагує білочка на кольори. Особливо вражає їїстрокате вбрання. Червоного кольору вона взагалі не зносить. Ураз заметушиться,за цокає і гайне кудись верховіттями. Якщо ж одяг гостей пасує до навколишньоїбарви, можна сподіватися на ближче знайомство. Завершується екскурсія у природувисновком: весна зелені підхопила у весни води естафету тепла і сонця істаранно несе у передліття. Спостереження на передліття і на літо дітям даєтьсяіндивідуально, вести спостереження за природою, занотувати усі явища природи,що в ту пору відбуваються.
Дляіндивідуальних спостережень за природою учням 3-Б класу дається завданнявиготовити саморобні книжечки — альбоми “Пори року’’, це завдання стосується передліття і літа. В цихкнижечках – альбомах діти повинні записати, замалювати свої враження відпобаченого в цю пору року. Індивідуальні спостереження дітям даються, для того,щоб виявити їхню здатність самостійно спостерігати за природою, щоб дати можливістьдітям для самовиховання природою.
Дітинавчилися помічати навколо себе нескінчену кількість дивних речей, що їхоточують, помічають взаємну спорідненість між усіма живими істотами та неживоюприродою.
Дітямпропонують нескладні практичні завдання – посадити дерево, доглянути за ним(полити, розпушити грунт, замазати ранки); доглядати за кімнатними рослинами,також поливати, пересаджувати. Цікаво проходили виставки “Умілі руки, природа іфантазія’’ — з природногоматеріалу діти фантазують і створюють чудові композиції, а також Свято квітівта Свято врожаю, на яких кожен клас не тільки представляє свою композицію, а йзахищає її.
Своюпрактичну роботу школярі аналізують і записують у спеціально відведених зошитах“Я і моя Природа”, записують дані своїх досліджень і спостережень: за деревцем,за кущиком аґрусу чи смородини, за квіточкою в городі чи в горщечку, як ростеця рослина, коли випускає бруньки, перші листочки, квіточки, які вони? Якіплоди, яке насіння? Як зимує ця рослина ?
Читаючикнигу природи, молодші школярі вчилися порівнювати травичку з піском, камінь ззеленими листочками, відрізняли живу і неживу природу; з’ясовували, чи можеживе існувати без неживого; виявляли зміни, що сталися в природі. Вонинамагались з’ясувати, чи боляче дереву, коли зрізають гілку, чи болячеквіточці, коли обпадають з неї пелюстки. В процесі пошуку відповідей на цізапитання у них формувались знання про взаємозв’язки в природі, які важливі дляправильного світорозуміння, так і для виховання відповідального ставлення дозбереження нашої природи.
Дітивід своєї природи допитливі дослідники, відкривачі свого нового світу. Науроках мислення серед природи перед нею відкривається чудовий світ у живихрізнокольорових барвах, яскравих дзвінких звуках, у казці і грі, у власнихемоціях, що надихає їхнє серце в прагненні до добрих вчинків ефективнірезультати та є доцільною у навчальній і виховній роботі в сучасній школі.
Яксвітились дитячі оченята, коли вони бачили пташку чи в рясному інеї берізкибіля школи. І якими стривоженими були їхні погляди, коли бачили сміття наберезі річки. Вони тут же взялися його прибирати.
І хочдіти ще не вміють робити, але вони дали клятву весною садити дерева, квіти,чистити річки, не смітити, оберігати пташок, їх гнізда, допомагати матінці-природі.
Дужедоречними є такі слова:
Якрозоримо світ оцей вщерть,
Вирокнаш – без війни буде смерть,
Зупинимось– останній є шанс
Цяпланета не тільки для нас.
Хайзеленою буде вона повсякчас!
2.2 Аналіз ефективності та доцільності використання педагогічноїспадщини В.О. Сухомлинського у роботі з молодшими школярами
В.ОСухомлинський, навчаючи дітей пізнавати природу, дійшов висновку: „Чим більшедіяльності, пов’язаної з активним пізнанням природи, тим глибшим і осмисленимстає бачення навколишнього світу. Діти з кожним місцем помічати навколо себещодалі більше явищ, на які раніше не звертали уваги” [1, С.238].
З метоювивчення ефективності методики екологічного виховання за В.О. Сухомлинським та дослідженняїї ефективності в практиці сучасної початкової школи, проведено дослідженнярівня екологічного мислення учнів за допомогою анкетування (додаток А).
Наоснові аналізу рівня екологічного мислення учнів 3-х класів, коли намивизначено три рівні їх екологічного мислення:
Високийрівень: розуміння цінності природи; активна участь у екологічних заходах; залученняровесників до екологічної роботи –негативне ставлення до шкоди довкіллю, позитивнийдосвід поведінки в природі, досвід вирішення екологічних завдань, гарні знанняв обсязі шкільної програми.
Середнійрівень: бажання доглядати за природою, вміння та навички догляду за природою, посереднізнання з природи.
Низькийрівень: слабкі знання з природознавства, слабкі навики позитивного досвідуповедінки у природі, низький пізнавальний інтерес, споглядацько — пасивнеставлення до природи.
Дляперевірки екологічного мислення дітей пропонується анкета № 1 (додаток А).
Аналізанкетних даних констатуючого та формуючого експериментів дозволив вирішитинаступні співвідношення рівнів екологічного мислення дітей молодшого шкільноговіку (таблиця 2.1).
Таблиця2.1.
Співвідношеннярівнів екологічного мислення дітей на “уроках мислення”(у %). Констатуючий експеремент Формуючий експеремент Контрольний клас Експеременталь-ний клас Контрольний клас Експеременталь-ний клас Високий 9 10 10 19 Достатній 55 57 55 66 Низький 36 33 35 15
Данітаблиці засвідчують про збільшення кількості учнів з високим рівнемекологічного мислення на фоні зменшення кількості учнів з низьким рівнемекологічного мислення у експериментальному класі. У процентному співвідношенніце виглядатиме так (діаграма 2.1):
/>
Діаграма2.1. Рівень екологічного мислення під час проведення “уроків мислення”.
Надіаграмі 2.1. зображено, що рівень екологічного мислення у дітейекспериментального класу вищий за рівень дітей з контрольного класу.
Проведенеекспериментальне дослідження підтвердило ефективність використання екологічноговиховання за В.О.Сухомлинським на “уроках мислення” у початкових класах.
Підчас проведення дослідження можна було поспостерігати за тим, як змінюєтьсяінтерес учнів до “уроків мислення” серед природи. Це виявилося у більшомуобговоренні уроків мислення, придумуванням різних оповідань, казок,відгадування загадок учнями.
Дляперевірки рівня інтересу учнів молодших класів на „уроках мислення” середприроди, було проведено анкетування учнів, анкета №2 (додаток Б).
Дітиз великим задоволенням відповідали на запитання анкети. Можна булопоспостерігати їхню щирість у відповідях. Усі учні працювали самостійно, їхвислови були продумані і осмислені.
Аналізанкетних даних дозволив виділити зростання рівня інтересу дітейекспериментального класу до уроків мислення (таблиця2.2.).
Таблиця2.2.
Оцінкарівнів інтересу учнів до проведення уроків мислення (у %).Рівень інтересу учнів Контрольний клас 3-А Експериментальний клас 3-В До початку експерименту Після експерименту До початку експерименту Після експерименту Стійкий 14 15 14 38 Нестійкий 63 64 67 57 Не проявляють інтересу 23 21 19 5
Данітаблиці показують про збільшення інтересу дітей до спілкування з природою. Вучнів експериментального класу на фоні незначних змін рівня інтересів учнівконтрольного класу. У процентному співвідношенні це виглядатиме так (діаграма2.2.):
/>
Діаграма2.2. Рівень інтересу учнів підчас уроків мислення.
Зростаннярівня інтересу в учнів до уроків мислення серед природи є більшим як вдвічі, іпритому помітно зменшується кількість дітей, які не проявили інтерес до цих уроків,це свідчить про ефективність проведення таких уроків за методикоюВ.О.Сухомлинського, і потребує подальшого використання у практиці сучасноїпочаткової школи з метою формування у дітей екологічної культури. Це всепідтверджує ефективність використання екологічного виховання на уроках і впозаурочний час. При постійному використанню екологічного виховання учні кращездатні відтворити навчальний матеріал, краще його засвоюють, вміло порівнюють іспів ставляють явища, події.
Доцільністьекологічного виховання на спадщині великого педагога є у тому, що мозок дитинипотребує виховання природою, бо якщо посадити її тільки в класі, то клітинимозку швидко втомлюються і діти погано справляються з роботою. Дитина у першомукласі і ніби уважно слухає, але не запам’ятовує. В такому випадку розумові силидитини слід зміцнювати серед природи. Адже природа безпосереднє джерелояскравих дитячих вражень і спостережень, бо дитина не тільки чує, а йприслуховується, не тільки дивиться, а й вдивляється, а це все разом покращуєякість сприймання сприяє кращому запам’ятовуванню, допомагає в подальшомудитині у навчанні.
Ефективновикористовуючи у своїй роботі спілкування з природою, В.О.Сухомлинськийдобивався великих успіхів у навчанні. У нього не було відстаючих. Він зміцнював,розвивав пам'ять своїх вихованців, збагачував її поняттями, істинами.узагальненнями, повсякденним спілкуванням з природою.

Висновки
Педагогічнаспадщина В.О.Сухомлинського в наш час має велике і неоціненне значення.
Досліджуючипедагогічну спадщину В.О.Сухомлинського можна виділити наступні принципиекологічного виховання молодших школярів: принцип природовідповідності, принципцілісності, принцип неперервності, принцип гуманізму.
За принципомприродовідповідності людина є відповідною частиною природи, навчання івиховання якої відбувається у відповідності до законів природи.
За принципомцілісності людина і природа єдине ціле, людина безпосередньо залежить відприроди. Постійно спілкуючись з природою, людина набуває певних навичок, щоббуло в користь собі і не зашкодити природі.
За принципомнеперервності існує неперервна взаємодія людини і природи, і ця взаємодіясупроводжує людину у навчанні і вихованні упродовж її життя.
Використанняпринципів екологічного виховання у практиці сучасної початкової школи,допомагає дітям сприймати, аналізувати, порівнювати нову інформацію та збільшуєпроцент зацікавленості спілкування з природою.
Використанняпринципів екологічного виховання за В.О.Сухомлинським, є необхідною вимогоючасу, і обовязковим використанням вчителями початкової школи. Їх реалізуєтьсяформами та методами під час “уроків мислення” серел природи в “зелених класах”.
Експериментальнаробота базується у проведенні “уроків мислення” серед природи. Для перевірки ефективностіметодики екологічного виховання за В.О.Сухомлинським в формуванні у дітей рівняекологічного мислення, були ефективно використані “уроки мислення” середприроди, бо вони збагачують в учнів мислення, збільшують інтерес до природи,формують екологічну культуру молодших школярів.
Використанняпедагогічної спадщини В.О.Сухомлинського є дуже доцільним сьогодні, оскільки вонадопомагає інтелектуальному, духовному і фізичному розвитку дитини, допомагаєвиховувати духовне багатство, вчить відчувати, сприймати, аналізувати,порівнювати.
Великийпедагог не тільки розкрив роль і значення почуттів у житті і діяльності дитини,а й показав природу як основний засіб екологічного, інтелектуального ідуховного її розвитку. Екологічним вихованням вчимо дітей бачити і берегтикрасу природи, бути духовно багатим і благородним.
ВчителямУкраїни, слід вчитися і використовувати спадщину В.О.Сухомлинського, бо вонаґрунтується на ідеї всебічного розвитку особистості у поєднанні з природою.

Список використаних джерел
1.  Антонець М.Проблема педагогічної творчості вчителя у спадщині В.О. Сухомлинського [Текст]: До 13-х Всеукраїнських педагогічних читань " Василь Сухомлинський удіалозі з сучасністю" // Рідна школа, 2006. – № 9. – С. 7-10.
2.  Артемова Л.В.Історія педагогіки України [Текст]: Підруч. для студ. вищ. пед. навч. закл. /Ред. Л.Л.Сісіна. – К.: Либідь, 2006. – 424 с.
3.  Безносюк О.О.В.О. Сухомлинський про відповідальність у науково-педагогічних дослідженнях[Текст] // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічногоуніверситету ім. В.Г.Короленка. Сер. Педагогічні науки / Гол. ред. В.О.Пащенко. –Полтава: ПДПУ, 2005. – Вип. 5 (44). – С. 267-274.
4.  Березівська Л.Українські традиції як культурологічні засади спадщини В.О.Сухомлинського[Текст] // Початкова школа, 2006. – № 12. – С. 5-8.
5.  Бех І. Життя як цінність укультурно-виховній інтерпретації В.О.Сухомлинського [Текст] // Рідна школа,2007. – № 1. – С. 7-8.
6.  Бех І. Моральна самосвідомістьособистості як предмет педагогічних зусиль В.О.Сухомлинського [Текст] // Ріднашкола, 2005. – № 12. – С. 13-15.
7.  Богуш А.М.Взаємозалежність свободи і відповідальності: погляд В.О. Сухомлинського [Текст]// Початкова школа, 2005. – № 9. – С. 7-9.
8.  Богуш А.М.Культурологічна парадигма в спадщині В.О.Сухомлинського [Текст] // Педагогіка іпсихологія / Вісник АПН України /. – К., 2006. – № 3. – С. 5-12.
9.  Бондар Л. В.О.Сухомлинський:основні пріоритети у вихованні громадянськості [Текст] // Рідна школа, 2007. –№ 9. – С. 19-22.
10. Бондар Л. Методологічнаоснова гуманістичних ідей духовності в педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського[Текст]: До 13-х Всеукраїнських педагогічних читань " ВасильСухомлинський у діалозі з сучасністю" // Рідна школа, 2006. – № 9. – С.11-13.
11. Бондар Л. Уроки мислення серед природи у педагогічнійспадщині В.О.Сухомлинського [Текст] // Початкова школа, 2005. – № 9. – С.12-20.
12. Бондар Л.С. Вихованнясвободи і відповідальності в школярів у творчій спвдщині В.О. Сухомлинського[Текст] // Педагогіка і психологія / Вісник АПН України /. – К., 2005. – № 4. –С. 115-121.
13. Бондар Л.С. Гуманістиневиховання школярів у педагогічній спадщині В.О Сухомлинського [Текст] //Педагогіка і психологія / Вісник АПН України /. – К., 2004. – №2. – С.5-10.
14. Василенко Г. Екологічнаосвіта та виховання.// Початкова школа.-2007.-№6.- С.6-8.
15. Верзацька Л.О. Урокисеред природи.// Початкова школа.-1991.-№95.-С.11-25.
16. Гладюк Т.В. Ідеїформування екологічної культури молодших школярів у педагогічній спадщиніВ.Сухомлинського. // Наукові записи ТДПУ ім.В.Гнатюка: Педагогіка.-Тернопіль.2002.- Вип..5 – С.56-59.
17. Годлевська В.Г. Вчитимислити серед природи: З досвіду В.О.Сухомлинського.// Початковашкола.-1993.-№10.- С.33-39.
18. Деркач В.Ф., ГришинаР.М., Явтушенко Л.С. Павлиська школа імені В.О.Сухомлинського сьогодні [Текст]/ Укл. Н.А.Калініченко. – Кіровоград: Поліграф-Терція, 2003. – 304 с.
19. Дічек Н. Своєрідність концепції виховання громадянина заспадщиною В.О.Сухомлинського [Текст] // Рідна школа, 2007. – № 9. – С. 14-16.
20. Єрьоміна О.В. В.О.Сухомлинський про побудовувиховного середовища [Текст] // Збірник наукових праць Полтавського державногопедагогічного університету ім. В.Г.Короленка. Сер. Педагогічні науки / Гол.ред. В.О.Пащенко. – Полтава: ПДПУ, 2005. – Вип. 6 (45). – С. 290-295.
21. Зварич В. Розвитокмислення молодших школярів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського [Текст]// Студентський науковий вісник Тернопільського державного педагогічногоуніверситету ім.В.Гнатюка. – Тернопіль, 2003. – Вип. 6. – С.316-317.
22. Калініченко Н. Виховуючесередовище в системі педагогічних поглядів В.Сухомлинського і сучасній школі[Текст] // Рідна школа, 2005. – № 9-10. – С. 8-13.
23. Кравцов С.В. Психологічніпроблеми виховання дітей та молоді в дусі гуманістичної педагогікиВ.О.Сухомлинського [Текст] // Психологічна газета. – К., 2008. – № 1. – С.22-29.
24. Кузь В. Свобода і відповідальність учня у виховній системіВ.О.Сухомлинського [Текст] // Початкова школа, 2005. – № 9. – С. 4-7.
25. Кузь В.Г. Школа В.О.Сухомлинського – школа нового покоління // Початкова школа – 2002. – №9. –С.28-30.
26. Лавроненко О. Гуманізм як домінантавиховної системи Василя Сухомлинського [Текст] // Рідна школа, 2005. – № 1. –С. 9-11.
27. Лазарук А. Батьківська педагогіка Василя Сухомлинського:аксіологічний ракурс проблеми [Текст] // Початкова школа, 2004. – №5. – С.3-5.
28. Литвиненко С. Актуалізація педагогічнихідей Василя Сухомлинського в організації виховного простору сучасної початковоїшколи [Текст] // Наукові записки ТДПУ ім. В.Гнатюка. Сер. Педагогіка. –Тернопіль, 2004. – Вип.5. – С.30-35.
29. Любар О.О., СтельмаховичМ.І., Федоренко Д.Т. Історія української школи і педагогіки [Текст]: Навч.посіб. – К.: Знання, 2006. – 448 с.
30. Новгородська Ю.Г.Розвиток ідей В.Сухомлинського з формування особистості школяра в педагогічнійтеорії та практиці сучасної школи [Текст]: Автореферат дис.… канд. пед.наук: захищена 12.02.2004. – К., 2004. – 21с.
31. Омельчук В. Психологічні аспектипедагогічної спадщинии В.О. Сухомлинського [Текст] // Початкова школа, 2004. –№11. – С.41-44.
32. Родчанин Е.Г., Зязюн И.А. Гуманист.Мыслитель. Педагог [Текст]: Об идеалах В.А.Сухомлинского. – М.: Педагогика,1991. – 112 с.
33. Руденко Л. Збагачення екологічноговиховання скарбницею ідей В.О.Сухомлинського [Текст] // Рідна школа, 2005. – №11. – С. 16-19.
34. Савченко О. Екологіядитинства: В.О.Сухомлинського і сучасна початкова школа// Початкова школа –2000. — №11. С.1-4.
35. Савченко О. Вивчаємоспадщину В.О.Сухомлинського [Текст] // Рідна школа, 2005. – № 12. – С. 11-12. –Всеукраїнські педагогічні читання.
36. Степанюк А. Від Василя Сухомлинського до«довкілля»: діалог культур [Текст] // Освітянин, 2004. – №2. –С.22-25.
37. Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям[Текст]. – 8-е изд. – К.: Рад. школа, 1984. – 288 с.
38. Сухомлинська О. Ідеї свободи у поглядахВ.О. Сухомлинського [Текст] // Початкова школа, 2005. – № 9. – C. 1-3.
39. Сухомлинська О. Художня спадщинаВ.Сухомлинського в культурологічному вимірі [Текст] // Рідна школа, 2007. – №1. – С. 3-7.
40. Сухомлинська О.В.,Антонець Н.Б., Березівська Л.Д., Бондар Л.С., Дічек Н.П., Завгородня Т.К.,Маноха І.П., Пироженко Л.В., Самоплавська Т.О., Ступарик Б.М., Удод О.А.,Філімонова Т.В. Українська педагогіка в персоналіях [Текст]: Навч. посіб. длястуд. вузів: У 2 кн. Кн. 2: ХХ століття / За ред. О.В.Сухомлинської. – К.: Либідь,2005. – 552 с.
41. Сухомлинський В.О. Вибрані твори.// Рад.Школа. К.:-1977 Т.3 – С.539.
42. Сухомлинський В.О. Вибрані твори.// Рад.Школа. К.:-1977 Т.5 – С.536-562.
43. Сухомлинський В.О. Вічна тополя [Текст]:Казки. Оповідання. Етюди. – К.: Генеза, 2004. – 272 с.
44. Сухомлинський В.О. Куди поспішали мурашки[Текст]: казки: для дошк. віку / Василь Сухомлинський. – К.: Веселка, 1981. –20 с.
45. Сухорукова Г. Урокимислення серед природи: Естетичні комплекси за В.О.Сухомлинським // Дошкільневиховання. К. – 2003. №9. С. 7-9.
46. Тимків Г.В.О.Сухомлинський про всебічне виховання дитини [Текст] // Студентськийнауковий вісник Тернопільського державного педагогічного університетуім.В.Гнатюка. – Тернопіль, 2003. – Вип. 6. – С.330-332
47. Хайруліна В. Відповідальність як умовавільного вибору особистості [Текст] // Початкова школа, 2005. – № 9. – С.10-12.
48. Хайруліна В. Зберегти влюдині людське [Текст] // Світ виховання. – К., 2007. – № 5. – С. 9-12. – Теоріяі методологія виховання.

Додатки
 
Додаток А
 
АНКЕТА №1 ДЛЯ УЧНІВ 3 КЛАСУ
1.Людина є царем природи ?
2.Без природи буде жити людина ?
3.Для чого потрібні дерева ?
4.Опиши сніжинки що летять на землю?
5.Які перші квіти весни ?
6.Якого кольору перші квіти, скільки мають пелюсток?
7. Чипотрібні людині квіти ?
8. Чиє дерева частиною природи ?
9.Якого кольору цвіт верби, як його називають?
10.Які перші листочки вишні ?
11.Якого кольору квіти трави мати-й-мачухи ?
12.Чи можна палити багаття під стовбуром дерева ?
13.Чому потрібно садити дерева ?
14.Чи всюди можна кидати сміття ?
15.Чи подобається тобі пора року як весна ?

Додаток Б
АНКЕТА №2 ДЛЯ УЧНІВ 3 КЛАСУ
1. Чи подобається вам навчатися на природі?
2. На вашу думку, що означає природа?
3. Чим подобаються уроки на природі?
4. Що цікавого ви побачили на цих уроках?
5. Що не подобається вам вцих уроках?
6. На „уроці мислення” я:
а)активний
б)деколи відповідаю
в)мені не потрібно таких уроків
7. Щоб ви хотіли робити на „уроках мислення”:
а)гратися
б)відпочивати
в)вчитися
8. Урок на природі, який він є:
а)цікавий
б)нудний
в)багато дізнаємося цікавого
9. Кого б ви хотіли побачити на уроках мислення?
10. З ким би ви хотіли поговорити на цих уроках?

Додаток В
 
Урок під небом
Тема. Перші сніжинки.
Мета. Дати дітям перші уявлення про зимові опади. Вчитиспостерігати за явищами природи; фантазувати, збагачувати свою мову новимисловами, писати казки. Виховувати любов до природи.
Місце проведення. Шкільне подвір'я.
Одного зимового дня на подвір'ї несподівано почали кружлятисніжинки. Великі, легенькі. Весело літали вони в повітрі, ніби танцювали. Такнародилася наступна сторінка «Книги рідної природи».
— Діти, відгадайте загадку.
Біле, як сорочка.
Пухнасте, як квочка.
Крил не має,
А гарно літає.
Що це за птиця, що сонця боїться? (Сніг).
— Чому ви думаєте, що це сніг? (Бо біле, як сорочка, пухнасте;крил не має, але гарно літає; сонця боїться...).
Правильно. Ви мене переконали. А яка ж зараз пора року? (Початокзими).
— Чи не здається вам, що цей день приблукав до нас із якоїсь іншоїпори? А з якої? ( Із зими. Бо сніг йде тільки взимку). Давайте подивимось, якіж ці перші вісники зими — сніжинки. (Пухнасті; великі; білі-білі; легенькі, якпушинки; летять групками, бо ще бояться всього). На кого вони схожі? (На білімухи, білі пташенята, метелики, пух…).
Звідки ж вони прилетіли? (З неба). Подивіться, яке небо? (Похмуре,сердите, непривітне. По ньому пливуть темно-сірі хмарки і сиплять снігом).
— А зараз дітки послухайте ці рядки з вірша М. Т. Рильського.
Білі мухи налетіли,
Все подвір'я стало біле.
Не злічити білих мух,
Що летять, неначе пух.
—Що нагадують сніжинки? Яку картину уявляєш, слухаючи поезію?Діти, підставте рукавичку і спіймайте сніжинку, подивіться на неї. Скажіть, якавона.(Всі вони візерунчасті, різної форми, схожі на срібні зірочки). А теперзробіть так, щоб сніжинка сіла вам на руку. Що замість неї лишилося? (Крапелькаво -дички). Тож із чого зроблена сніжинка? (З води). Хто ж її викував? (Мороз).Як же це відбувається? (Хмаринка пустить крапельку на землю погуляти або землю напоїти,а мороз тут як тут. Відразу, ще в повітрі, заморозить і викує з неї чарівну зірку).Подивіться: сідають сніжинки. Де ж вони діваються на землі? (Вони тануть івходять у землю, напувають її). — А як ви думаєте, добре це чи погано? (Добре.Землі потрібна вода для майбутнього врожаю). (Напоять сніжинки землю вдосталь,прикриють теплою пуховою ковдрою, і хай вона собі спочиває у сні).  -А чомусніжинки тануть на землі? (Бо земля ще тепла. Мороз до неї ще не дійшов). Дешвидше тане сніг, на землі чи на ялинці? (На землі).
Підготовка дітей до написання казки.
—Діти, подивіться навколо. Чи не здається вам, що ми потрапили указку? Що роблять сніжинки? (Танцюють. Кружляють у танці. Літають своїми маленькимикрильцями). Давайте уявимо, що ми сніжинки, і політаємо, покружляємо. Дітиведуть хоровод, співають пісню на слова М. Вороного «Білесенькі сніжиночки».
Наступний урок —«Складання казки»
Оформлення дошки: паперові сніжинки, малюнок зими, художні книгипро зиму з розгорнутими ілюстраціями.
І варіант: «Що мені розповіла сніжинка?»
Початок казки записано на дошці, але не встановлено межі речень:Потрібно поділити записаний текст речення й позначити початок та кінець кожногоз них.
Прийшла зима-білосніжка, у своїй чарівній корзинці принесласніжинки кинула їх людям кружляли сніжинки на вітрі і тихо спускалися на землюспіймала сніжинку і я.
Діти виразно читають відновлене оповідання і записують у зошит.Самостійно продовжують твір, придумують, що розповіла сніжинка. Ось зразкидитячих висловлювань:
Вона розповіла мені про чудовий край сніжинок.
Вона розповіла мені казку про Снігурочку.
Вона розповіла, що наша земля найкраща, що вона бачила красивихптахів в інших країнах, які зимували з нею, про своїх сестриць-сніжинок, про своїхбіленьких подруг; казку про зиму; які бачила міста і села. Що незабаром прийдедо нас Дід Мороз із Снігуронькою і привезе нам Новий рік.
Вона розповіла мені, як літала далеко-далеко, як зі своїмисестрицями спішила накрити землю від тріскучого морозу.
Вона розповіла про чудову країну сніжинок, про сніжне царство, проснігову королеву, що вона літала в далеких краях, що вона бачила міста і села,вкриті вічним снігом, як вона мандрувала по містах і селах і бачила багато,багато цікавого.
Кращі казки учнів.
Жила-була собі весела Сніжинка. У неї було багато подруг.
Одного разу зустріли вони Мороза, попросилися на землю погуляти. АМороз не пустив, Зима ще спить і не можна її будити.
Не послухалися сніжинки-вертинки, втекли від сердитого Мороза. Тане встигли і до землі долетіти, як розтанули.
Осінь покарала пустотливих Сніжинок.
   (Христина Т.)
Жила-була собі Сніжинка. Одного разу зустріла вона Мороза і каже:
—Допоможи мені, будь-ласка, спуститися на землю.
—Ще рано,— відповів Мороз.
Та сніжинка дуже просила. Мороз допоміг: скував він їй срібні крильця,біленький віночок. Полетіла собі красуня на землю. Сіла на зелененькийлисточок. Той не чекав її і не хотів, щоб уже приходила Зима. Дихнув на сніжинкужаром і спалив її.
(Тарас Д.)
Жили-були високо в небі незвичайні ковалі Цілий рік вони кувалисрібні прикраси цариці Зимі. Сніжинкам готували срібно-білі крильця. Кували і вскриньку кришталеву складали. А коли наповняють її доверху, то Зима починаєпотроху випускати сніжинок. Випробовує їхні крильця. Так і зявляється першийсніг.
(Іванна Д.)

Додаток Г
 
Колективна побудова казки за враженнями від уроку мислення в природі„Пролісок”
Тема. Пролісок.
М е т а. Вчити спостерігати весняну природу: розглядати іописувати пролісок безпосередньо в умовах природи; визначити у спостережуваномуістотне, істотне, а також причини, які впливають на розвиток проліска;збагатити мовлення учнів образними висловами і підготувати їх до складанняказки.
М і с ц е п р о в е д е н н я. Гай.
Приходимо до гаю і зупиняємося на галявині, вкритій пролісками.Даю дітям змогу помилуватися квітами Рвати квіти не дозволяю. Треба берегтикрасу природи. Пропоную дітям присісти й уважно розглянути рослину. Після цьогоставлю ряд запитань, які допомагають учням ознайомитися з зовнішньою будовою квіткиі з'ясувати, як вона ожила й розквітла.
—Які у проліска листочки? (Листочки у нього довгі. Вони тягнутьсядо сонечка).
—Якого кольору квіточки? (Блакитні, як небо).
—Чи мають квіточки запах? (Запаху вони не мають).
—Скільки у квіточок пелюсток?
—На що схожий корінчик проліска? (На цибулинку).
—Чому пролісків не було взимку? (Взимку було холодно, землязамерзла і проліски не могли рости).
—Де ж знаходяться їхні корінчики? (У землі, під снігом).
—Чому проліски почали розвиватися весною? (Навесні пригріло сонце,земля відтала, і проліски почали проростати. Взимку природа спить, а навесніпробуджується).
Читаємо вірш М. Познанської «Пролісок».
Я перша квіточка весни,
Я пролісковий цвіт.
Я пережив зимові сни
І знов родивсь на світ.
У мене очі голубі,
Такі, як неба синь,
Росту між кленів і дубів.
Люблю і сонце й тінь.
Зелені рученьки мої
Листочками зовуть.
Я полюбив ліси, гаї,
Живу іздавна тут.
—Що робив пролісок узимку? (Взимку пролісок спав).
—Що снилося проліскові? (Весна, тепло).
—З чим порівнюються листочки проліска? (З довгими рученьками).
—Діти, уявимо, що пролісок малесенький хлопчик. У нього є очі,руки, він відчуває тепло і холод, уміє говорити.
Складаємо про нього казочку.
Учні придумують окремі речення (початок казки).
Був собі малесенький пролісок. Узимку він спав у мерзлій землі.Йому було холодно. Снилася проліскові весна...
—Що ж сталося одного разу? (Одного разу пригріло сонечко. Землявідтала. Проліскові стало тепло).
—Що тоді він зробив? (Діти дають просту відповідь: він виліз з-підземлі).
Щоб допомогти учням образніше описати появу проліска на світ,учитель ставить їм допоміжне запитання:
—А що ви робите, коли тільки-но прокинетеся? Коли ще й очей невідкри -ваєте? (Потягуємося). То, очевидно, й пролісок потягнувся? І казкапродов -жується: «Прокинувся пролісок, потягнувся, вистромив із землі зеленіручки і подумав: «Це вже, мабуть, весна прийшла!» Він зовсім виліз на поверхню розкривсвої блакитні очі. Усміхнувся і сказав: «Здрастуй, веснонько!».
У класі кожен учень записав нову казочку в зошит для творчих робіті намалював до неї малюнок.
Виразне читання вірша «Пролісок» Д. Павличка. Створення словеснихмалюнків. Вірш читається у музичному супроводі.
Я бачив, як зірниця впала, Як на снігу вона палала, Як сніг, білішийвід лілеї, Вночі іскрився біля неї. Де в темноті зоря згоріла, З'явилась вранціквітка біла, І сонце стало ніби вище, І сніг лежав, як попелище.
—Якою уявляється поетові ніжна біла квіточка? Як вона з'явиласявранці?
Складіть словесні малюнки за уявою.