Міністерствоосвіти і науки України
Національнийавіаційний університет
Гуманітарнийінститут
Самостійнаробота
здисципліни “Вища освіта і болонський процес”
натему “Зміст підготовки магістра за напрямом економіст”
Виконала:студентка 5 курсу
спеціальностіекономіка підприємства
групи518 ФЕП
КавунАнна
Перевірила:
Проф.Барановська Л. В
Київ2010
План
1. Зміствищої освіти
2. Професіограмата її зміст.
3. Підходипідготовки економіста
4. Особливостізмісту підготовки майбутнього економіста
Вступ
Внаш час питання підготовки студентів-економістів набуло особливої актуальності,в України суттєво зросла потреба у фахівцях, які в професійній діяльностіздатні аналізувати економічне середовище. Останнім часом змінилися також вимогидо рівня та якості підготовки як з боку роботодавця, так і з боку самогофахівця. На початку 90-х років більшість випускників ВНЗ задовольнялись певнимрівнем, але вже з середині 90-х років виникла гостра необхідність опанування нелише математичних навичок а й іншомовних. Нові інформаційні технології, щонадали можливість пошуку необхідної інформації у світовій мережі Інтернет,також потребують від фахівців удосконалених навичок читання та аудіювання.Фахівцям з економіки володіння іноземними мовами надають значні переваги вобробці великих обсягів інформації, щоб, наприклад, зробити економічний аналізринків збуту, провести маркетингове дослідження, прийняти оптимальне рішення вкомерційній сфері з урахуванням різних аспектів співробітництва із закордоннимипартнерами тощо.
Отже,процеси глобалізації і інтеграції у світі та пов'язані з ними кардинальнісоціально-економічні трансформації в українському суспільстві зумовлюють необхідністьреформування іншомовної підготовки студентів економічного профілю. Практикаміжкультурного спілкування показала, що добрі знання лексико-граматичноїсистеми іноземної мови ще не гарантують досягнення взаєморозуміння, бокультурні відмінності співрозмовників можуть призвести до непорозуміння абонавіть до конфлікту та „культурного шоку”. Зважаючи на ці обставини, головноюметою підготовки фахівців засобами іноземних мов стало формування здатності доміжкультурної комунікації.
1. Зміст вищої освіти
Вищаосвіта — рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі врезультаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєннязмісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті йзавершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.Для здобування вищої освіти зараз необхідним в Україні є складання тестівЗовнішнього центру оцінювання якості освіти.
Доструктури вищої освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні:
Неповнавища освіта — освітній рівень вищої освіти особи, який характеризуєсформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи якособистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій заосвітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.
Базовавища освіта — освітній рівень вищої освіти особи, який характеризуєсформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи якособистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій заосвітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра.
Повнавища освіта — освітній рівень вищої освіти особи, який характеризуєсформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи якособистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій заосвітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.
освітньо-кваліфікаційнірівні:
Молодшийспеціаліст — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основіповної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальніуміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівняпрофесійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному видіекономічної діяльності.
Бакалавр— освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повноїзагальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні іспеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності),достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійноїдіяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічноїдіяльності.
Підготовкафахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра може здійснюватися на основіосвітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.
Спеціаліст— освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основіосвітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальніуміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певногорівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному видіекономічної діяльності.
Магістр— освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основіосвітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальніуміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків(робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, щопередбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.
Підготовкафахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістра може здійснюватися на основіосвітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста.
Зміствищої освіти — обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, уміньі навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бутисформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства,науки, техніки, технологій, культури та мистецтва.
2. Професіограма та її зміст
Системавимог до людини з кожної професії називається професіограмою. Професіограма —це спеціальна карта, яка містить розгорнутий перелік умов і характеристиктрудової діяльності по конкретній професії, її окремих вимог і професійноважливих якостей, якими повинен володіти працівник.
Переліквимог професії до психіки людини та необхідних здібностей складає психограмупрофесії.
Підпрофесійними здібностями розуміють достатньо стійкі властивості особистості,які змінюються в процесі діяльності і забезпечують її успішність тавдосконалення.
Професіограмамістить:
* загальні відомості про професію та її динаміку в зв’язку з розвиткомнауки і техніки, соціальне та економічне значення;
* виробничу характеристику професії, опис трудового процесу (наводятьсяназви знарядь праці, за допомогою яких виконується робота, вказується рівеньфізичного і психологічного напруження (значне, помірне, незначне), робоча позатощо;
* санітарно-гігієнічні умови праці з виділенням професійнихшкідливостей і переліком фізіологічних умов та медичних протипоказань;
* перелік обсягу знань і умінь, які необхідні для успішної професійноїдіяльності, з виділенням тих, що визначають професійну майстерність;
* характеристику видів і тривалості професійного навчання, можливостіпідвищення кваліфікації;
* психограму, тобто характеристику психологічних вимог професії долюдини з виділенням основних і бажаних психічних особливостей, а також психофізіологічнихпротипоказань.
Середпсихологічних і психофізіологічних вимог основними є такі:
*типологічні особливості (сила, врівноваженість, рухливість нервових процесів);
* сенсорні якості (гострота зорової, слухової, тактильної чутливості);
* швидкість розпізнавання сигналів;
* сприймання предметів у статиці і динаміці;
* увага (концентрація, розподіл, переключення, стійкість);
*пам’ять (особливості, обсяг);
* мислення (аналіз, синтез, абстракція);
* емоційно-вольова сфера (емоційна стійкість, здатність до ефективноїдіяльності в екстремальних умовах тощо);
*особистісні якості (організованість, здатність до співробітництва,комунікативні якості, відповідальність, інноваційність і т. ін.).
Кожнапрофесія ставить різні вимоги до фізичних, психофізіологічних та психологічнихвластивостей людини. Такі вимоги називають характеристиками професії. Комплекспсихофізіологічних і психологічних характеристик складає психограму професії,графічне зображення якої називається психологічним профілем професії. Впсихограмах вимоги професії до різних властивостей працівника оцінюються вбалах в діапазоні від 1 до 5 (від незначної до високої).
Класифікаціїта методи вивчення професій
Кожнапрофесія відрізняється не просто окремими характеристиками, а певним комплексомхарактеристик, який формує психологічну структуру професії. Разом з тимпсихологічний профіль професії містить у собі і такі характеристики, які єспільними для цілої групи професій. Тому завданням професіографії є групуванняпрофесій на основі спільності тих чи інших психологічних характеристик.
Залежновід знарядь праці всі професії поділяють на чотири групи:
* ручної праці (прості та механізовані ручні знаряддя праці);
* механізованої праці (оператори механізмів);
* автоматизованої праці (оператори автоматизованих систем з пультовимуправлінням);
* праця, в якій основне значення мають розумові вміння і навички (вчитель,лікар, учений-теоретик).
Заумовами праці виділяються чотири підгрупи професій:
зпідвищеними вимогами до моральних якостей (суддя, лікар, міліціонер);
знезвичайними умовами роботи (льотчик, випробувач, водолаз);
зпобутовим мікрокліматом (бухгалтер, бібліотекар);
роботоюна відкритому повітрі (будівельники, рільники).
Поєднанняцих характеристик створює певний характерний для конкретної професії комплексвимог до здібностей працівника.
Щеодна класифікація професій пов’язана з поняттям професійної придатності(придатності людини до конкретної трудової діяльності). Під професійноюпридатністю розуміють наявність у людини психофізіологічних і психологічнихвластивостей, які відповідають конкретній професії і забезпечують достатню ефективністьпраці з цієї професії.
Зацією ознакою професії поділяються на дві групи:
* професії, що не ставлять особливих, підвищених вимог до фізіологічнихі психологічних властивостей людини;
* професії, які ставлять жорсткі вимоги до психофізіологічних функційлюдини.
ВУкраїні підготовлено і погоджено з Кабінетом Міністрів Тимчасовий перелікпрофесій і спеціальностей, які вимагають професійного відбору.
Дляаналізу професійної діяльності і складання психологічного профілю професійзастосовуються методи спостереження за трудовим процесом; анкетування;інтерв’ю; трудовий метод (включення); аналіз критичних ситуацій.
Методспостереження за допомогою фотографій, кінозйомки застосовується при вивченнітих професій, в яких суттєва роль належить руховим актам.
Методанкетування на основі опитувальників, інтерв’ю з виконавцями і керівникамивикористовується на початкових етапах вивчення професії. Його недоліком єнезнання опитуваними психологічних характеристик інших професій.
Трудовийметод вивчення професій полягає в тому, що дослідник сам включається в трудовийпроцес, виконує функції працівника, професію якого вивчає. Застосування цьогометоду обмежується професіями, які не вимагають тривалого навчання.
Аналізкритичних випадків, аварій, травмування працівників, які мали місце в данійпрофесії, проводиться на основі статистичних матеріалів, а також шляхомопитування різних за кваліфікацією робітників.
3. Підходи підготовки економіста
Професійнапідготовка майбутнього економіста – педагогічний процес у закладах освітиекономічного профілю, що може бути різноманітним і різноплановим, результатомякого є формування та розвиток професійної готовності фахівця-економіста;професійна готовність майбутнього економіста – інтегративна якість йогоособистості, яка проявляється у формах активності та визначає здібність ставитиперед собою професійні цілі, обирати способи їх досягнення, контролювати цейпроцес, здійснювати самоконтроль за виконанням власних дій і прогнозувати шляхипідвищення продуктивності роботи у професійному напряму. Компоненти професійноїготовності фахівців-економістів взаємопов‘язані та логічно поділені на двігрупи: перша група визначена професійними якостями фахівця: планово-змістовими,організаційними, мотиваційними, контролюючими, координаційними; друга група –особистісними якостями економіста: вольовими, емоційними, мобілізаційними,самоусвідомленістю, рефлексивно-комунікаційними.
Педагогічніумови професійної підготовки економістів: організація педагогічного процесу,спрямованого на формування та розвиток професійної готовності майбутньогофахівця; застосування особистісно орієнтованого підходу до підготовки майбутніхекономістів, створення особистісно орієнтованих взаємовідносин; ліквідація дублюваннязмісту економічної освіти шляхом удосконалення та максимального розвиткуміжпредметних зв’язків між школою та ВЗО; використання віртуальних методівнавчання із застосуванням інформаційних технологій.
Особистісноорієнтований підхід – цілеспрямоване конструювання педагогічного процесу,орієнтованого на особистість, природний процес саморозвитку початків здібностейі творчого потенціалу особистості, з визнанням її унікальності, інтелектуальноїі моральної свободи, права на повагу шляхом реалізації визначених педагогічнихумов; з цих позицій визначено види особистісно орієнтованих взаємовідносин, атакож ознаки таких взаємовідносин та функціональні ролі.
Міжпредметнізв’язки – логічні зв’язки між навчальними дисциплінами, що сприяють формуваннюцілісного уявлення про явища природи, допомагають використовувати власні знанняу вивченні різних навчальних предметів. Конкретизовано їх типи: тимчасовий(хронологічний) та понятійний (ідейний); визначено функціональні ролі,відповідно до освітніх рівнів системи безперервної економічної освіти:попередні; супутні та перспективні. Віртуальні методи навчання класифіковано удві групи: перша група – традиційні активні імітаційні методи навчання, другагрупа – методи дистанційного навчання.
Навчально-виховнийкомплекс – соціально-педагогічна система, де на підставі спільних зусиль усіхсуб’єктів створюється спеціально організоване педагогічне середовище, якемаксимально сприяє різнобічному розвитку особистості. Специфікою роботикомплексу професійної підготовки майбутніх економістів ”школа – ВЗО”, якбагаторівневої педагогічної системи, що складається з трьох рівнів-підсистем (1рівень — професійної орієнтації, 2 рівень — базової професійної підготовки, 3рівень — поглибленої спеціалізації), є цілісне утворення у цілеспрямованійвзаємодії, що характеризується одночасною взаємообумовленістю сторін, унаслідокконтролю, аналізу, рекомендацій щодо можливості досягти означеної мети:підготувати освіченого економіста-професіонала. Успішне досягнення метизабезпечувалося, по-перше, ступенем необхідності та поєднанням педагогічнихумов на кожному рівні навчання, а, по-друге, контролем, аналізом ірекомендаціями майбутнім економістам щодо формування та розвитку їхньоїпрофесійної готовності. Наочним результатом всебічного аналізу педагогічнихумов професійної підготовки майбутніх економістів у комплексі стала розробка,впровадження і наукове обґрунтування експериментальної технології звпровадженням відповідних педагогічних умов щодо професійної підготовкимайбутніх економістів у комплексі „школа – вищий заклад освіти”.
Висновки
ВУкраїні вимоги до компетентності випускника ВНЗ певного профілю визначені восвітньо-кваліфікаційній характеристиці (ОКХ) та освітньо-професійній програмі(ОПП), що є стандартами вищої освіти. В освітньо-професійній програмівстановлюються вимоги до змісту, обсягу та рівня освітньої та професійноїпідготовки, вона є основою при розробленні відповідних навчальних планів іпрограм усіх навчальних дисциплін, визначенні засобів діагностики рівня якостіосвітньо-професійної підготовки фахівця з кожного предмета.
Узагальнюючиперелічені наукові дослідження, державні нормативні документи, галузевістандарти ОКХ і ОПП, можна виокремлити певні вимоги до особистості фахівця тавимоги до його професійної діяльності.
Особистість
Професійнадіяльність
знання,вміння, навички;
професійніякості та здібності;
настанови,ціннісні орієнтації;
психофізіологічніякості та особливості;
рівеньпрофесійної компетентності
проблеми(завдання);
рівеньдіяльності;
видидіяльності;
технології,способи діяльності;
функціїфахівця
Отже,модель магістра – це комплексна система його професійних та особистісниххарактеристик, що включає професійні знання, вміння та навички, професійні таособистісні якості фахівця, необхідні для здійснення професійної діяльності.
Якбачимо, модель формування магістра складається з двох части: 1) моделіформування особистості; 2) моделі формування професійної діяльності. У ВНЗ маєбути створена така педагогічна система, що забезпечить підготовку студентів допрофесійної діяльності засобами всіх предметів. Модель спеціаліста є основою,що дозволяє визначити компоненти педагогічної системи формування МКК (мету,принципи, зміст, методи, організаційні форми навчальної діяльности).
Цепередбачає вирішення таких завдань:
визначеннязмісту, що відповідає професійним та особистісним потребам студентів;
застосуванняефективних методів засвоєння знань, набуття вмінь та навичок;
введенняоптимальних форм взаємодії викладача та студентів;
забезпеченняпсихолого-педагогічних умов для навчання та розвитку особистості студента.
Рольвикладача має полягати в організації діяльності спілкування, у допомозістудентам у визначенні цілей та методів вивчення МКК, у поетапному формуваннірозумових дій, що забезпечить свідоме засвоєння навчального матеріалу таподальшу самоосвіту з проблем МКК. На практиці це означає відмову віддомінування на заняттях формальних мовних вправ на користь діяльнісних таінтелектуально-орієнтованих завдань, що дозволятимуть вивчати іноземну мову якскарбницю культури та основний засіб міжкультурного спілкування.
Сучаснаситуація на ринку праці диктує необхідність підвищення рівня професійноїпідготовки фахівців, здатних ефективно працювати в умовах постійних змін.Особливо наголошується на важливості досягнення певного рівня компетентності,який може змінюватися в залежності від потреб особистості та від тих обставин,що складаються в процесі її трудової діяльності.