Реферат з політологіїна тему:
Основи державної владиЧехії та їх місце в політичній системі
1. Державнавлада Чехії
Процес утвореннясучасної Чеської держави розпочався 1990 р. і був, насамперед, пов’язаний зкрахом комуністичних режимів у ряді європейських країн. Уже в тому ж році булоухвалено конституційний акт про державні символи Чеської Республіки. Прийняттямцього акту розпочалось так зване “розлучення” між Чехією і Словаччиною, котрідо цього були суб’єктами федеративної держави. Цей процес завершився прийняттям16 грудня 1992 р. представницьким органом – Чеською національною радою –Конституції. Ця Конституція набула чинності 1 січня 1993 року.
За визначеннямОсновного Закону, прийнята в Чехії форма державного правління є парламентськоюреспублікою. Згідно ст. 1 Конституції ЧР, Чеська Республіка є суверенною,єдиною, а також демократичною правовою державою, заснованою на повазі прав ісвобод людини та громадянина. Визначено також, що джерелом державної влади єнарод, який здійснює цю владу через законодавчі, виконавчі та судові органи.Окрім того, конституційний закон може встановлювати випадки прямого здійсненнянародом державної влади.
Ст. 5Конституції зазначає, що політична система ЧР ґрунтується на вільних ідобровільних засадах та вільному конкуруванні політичних партій, що поважаютьосновні демократичні принципи та відмовляються від сили як засобу утвердженнясвоїх інтересів.
1.1Законодавча влада
Розділ другийКонституції ЧР регламентує законодавчу владу та зазначає, що вона належитьдвопалатному парламенту. До складу нижньої – Палати Представників – входить 200депутатів, які обираються строком на чотири роки. До складу верхньої – Сенату –81 сенатор, які обираються терміном на шість років. Одна третина складу Сенатуоновлюється кожні два роки. Вибори членів обох палат парламенту є загальними іпрямими. При цьому до Палати Представників вони проводяться за пропорційноюсистемою, а до Сенату – за мажоритарною. Віковий ценз для активного виборчогоправа визначено у 18 років, а для пасивного – 21 і 40 років на виборах доПалати Представників і Сенату відповідно. Обрані депутати і сенатори повинніскласти спеціальну присягу. У разі відмови скласти таку присягу вони втрачаютьмандат. Ст. 22 зазначає також, що виконання повноважень Президента Республіки,повноважень суддів та інших функцій, визначених законом, є несумісним ізфункціями депутата чи сенатора. Мандат депутата чи сенатора втрачає чинністьтого дня, коли особа вступає на посаду Президента Республіки, судді або на іншупосаду, несумісну з мандатом депутата чи сенатора. Крім того, ніхто не можебути членом обох палат Парламенту одночасно.
У законодавчомупроцесі палати парламенту не є рівноправними. Усі законопроекти спочаткуподаються на розгляд до нижньої палати. Якщо Сенат відхиляє законопроект, ухваленийПалатою Представників, нижня палата розглядає його знову. Закон приймається,якщо його схвалює абсолютна більшість членів нижньої палати. Глава державинаділений правом повернути на повторний розгляд прийнятий парламентом закон.Такий закон повторно голосується тільки у Палаті Представників. Якщо нижняпалата ще раз приймає повернений закон абсолютною більшістю голосів усіхдепутатів, такий закон промульгується главою держави.
Особливістюзаконодавчого процесу є те, що за умов, коли Палату Представників розпущено,Сенат приймає законодавчі акти щодо невідкладних питань самостійно. Пропонуватитакі законодавчі акти Сенату може тільки Уряд. Надалі законодавчий акт Сенатумає бути схвалений Палатою Представників на її першій же сесії, без чого віннадалі втрачає чинність.
1.2 Президент
Главою держави єПрезидент. Характерно, що статус Президента визначено в третьому розділіКонституції під назвою “Виконавча влада”. Президент обирається парламентом наспільному засіданні обох палат. Ст. 54 зазначає, що Президент не несевідповідальність за здійснення своїх функцій. Строк повноважень Президента –п’ять років. Нікого не може бути обрано більше, ніж на два строки підряд.Віковий ценз для кандидатів у Президенти – 40 років.
ПовноваженняПрезидента є ширшими, ніж у глав більшості інших держав з відповідною формоюправління. Лише частина його актів потребує контрасигнування з бокуПрем’єр-міністра або уповноваженого ним члена Уряду. Водночас Президент навласний розсуд призначає і звільняє Прем’єр-міністра та інших членів Уряду,звільняє Уряд і приймає його відставку, у визначених у Конституції випадкахрозпускає Палату Представників, призначає суддів Конституційного Суду,призначає з числа суддів голову та заступників голови Верховного Суду таздійснює деякі інші повноваження. Ст. 63 зазначає, що Президент має правоздійснювати також повноваження, що їх конституційний закон чітко не визначає,але це обумовлено законом.
Згідно ст. 64Президент має право брати участь у сесіях обох палат Парламенту, їх комітетів ікомісій. На його прохання у будь- який час йому надається слово. Він також маєправо брати участь у засіданнях Уряду, вимагати звітів від Уряду та йогочленів, а також обговорювати з Урядом та його членами питання, які належать доїхньої компетенції.
Президент можебути усунутий з поста за державну зраду на підставі звинувачувального актуСенату і за рішенням, прийнятим Конституційним Судом.
1.3 Виконавчавлада (Уряд)
За Конституцією,Уряд є “найвищим органом виконавчої влади”, який складається з Прем’єр-міністра,заступників Прем’єр-міністра та міністрів. Президент призначає Прем’єр-міністраі за поданням останнього інших членів уряду. Уряд має бути представлений ПалатіПредставників впродовж тридцяти днів з часу його призначення з метою одержаннявотуму довіри (процедура інвеститури). Уряд звітує та несе колективнувідповідальність перед Палатою Представників. Водночас члени уряду складаютьприсягу перед Президентом.
Уряд приймаєрішення колегіально. Прийняття рішення Уряду потребує згоди абсолютної більшостіусіх його членів. Організовує діяльність Уряду Прем’єр-міністр, який головує найого засіданнях, діє від його імені, а також провадить іншу діяльність,віднесену до його компетенції Конституцією або іншими законами.
1.4Судова влада
Розділ 4Конституції Чехії регламентує судову владу. Судова система в Чехії складаєтьсяз Конституційного Суду, Верховного адміністративного суду, вищих обласних ірайонних судів. Вищим судом загальної юрисдикції є Верховний Суд. Судова владав Чехії здійснюється незалежними судами від імені республіки. Ст. 82 зазначає,що судді виконують свої функції незалежно і ніхто не може впливати на їхнюбезсторонність. Завданням судів є, перш за все, забезпечення захисту прав успосіб, визначений законом. Тільки суд може вирішувати питання вини тапокарання за кримінальні дії. При прийнятті рішень судді обмежені законом; вонимають право розглядати питання про відповідність інших правничих актівзаконові. Якщо суд дійде висновку, що закон, який необхідно застосовувати приприйнятті рішення, суперечить конституційному законодавству, він має передатисправу до Конституційного Суду.
КонституційнийСуд є “судовим органом захисту конституційності”. До його складу входитьп’ятнадцять суддів, що призначаються Президентом за згодою Сенату на десятьроків. Усі судді загальних судів призначаються Президентом безстроково.Конституційний Суд вирішує справи про скасування законів чи їх окремихположень, якщо вони суперечать конституційному законодавству або міжнародномудоговору; про скасування інших правничих актів чи їх окремих положень, якщовони суперечать конституційному законодавству або міжнародному договору та іншіподібні справи, які стосуються захисту конституційності.
2. Політичніпартії та ЗМІ в політичній системі суспільства
2.1Партійно-політичний спектр чеського суспільства
державнийвлада чеська політична
Аналізуючиполітичну систему Чехії, необхідно звернути увагу на партійну систему даногосуспільства, оскільки партії є важливою складовоюбудь-якої держави, активними суб’єктами виборчого процесу.
Чехія маєбагатопартійну політичну систему. Щоб проаналізувати політичний спектрсуспільства, потрібно висвітлити основні політичні партії та об’єднання ЧеськоїРеспубліки.
Громадянськадемократична партія – ГДП. Була заснована 23 лютого 1991 р. в результатірозколу Громадянського форуму, заснованого в 1989 р. В 1996 р. злилась зХристиянсько-демократичною партією. Установчий конгрес відбувся 20 квітня
1991 р. Налічує35 тис. членів, має 8 регіональних організацій.
Вищий орган –конгрес, керівний орган – Виконавча рада. Голова ГДП – Вацлав Клаус. Заступникиголови: Лібуша Бенешова, Іван Лангер.
Громадянськийдемократичний альянс – ГДА. Був заснований17грудня 1989 р. в результаті розколу Громадянського форуму. В ЧР бувзареєстрований 5 березня 1990 р. Голова – Їржі Скалицький. Заступник голови: Д.Крупа.
Комуністичнапартія Чехії та Моравії – КПЧМ. Установчі збори відбулися у березні 1990 р. НаІ зборах, які відбулось 13-14 жовтня 1990 р., КПЧМ перетворена в самостійнунаціональну партію, яка вийшла з підпорядкування Компартії Чехословаччини.
На ІІІ зборах(26-27 червня 1993 р.) було збережено назву партії та підтверджено їїкомуністичну орієнтацію. Налічує 200 тис. членів. Вищий орган партії – збори,які обирають Центральний комітет (ЦК) та Контрольно-ревізійну комісію. ЦКобирає Виконавчий комітет. Голова ЦК КПЧМ – Мирослав Гребеничек. Заступникголови ЦК КПЧМ – Милослав Рансдорф.
Об’єднання зареспубліку – Республіканська партія
Чехословаччини –ОПР-РПЧ. Була заснована у 1989 р. Лідер – МирославСладек. Секретар – Ян Вік.
Союз свободи –СС. Заснована 17 січня 1998 р. в результаті розколу ГДП. Голова – Ян Румл.
Християнсько-демократичнаунія – Чехословацька народна партія (ХДУ-ЧНП). Була заснована у березні 1992 р.в результаті злиття двох однойменних партій. Голова – Йозеф Лукс. Заступникголови– Ян Касал.
Чеськасоціал-демократична партія – ЧСДП. Попередня назва –Чехословацькасоціал-демократична партія (створена ще 7 квітня1878р.). 27 червня 1948 р. злилася з Компартією Чехословаччини.
19 листопадапоновила свою діяльність як самостійна партія. Офіційно зареєстрована 9 лютого1990 р. Була перейменована на зборах, що відбулись 27-28 лютого 1993 р. в м.Градец-Кралові. Член Соціалістичного інтернаціоналу (з травня 1990 р.). Налічує13 тис. членів (липень 1991 р.). Голова – Мілош Земан. Заступник голови – ПавелРихетський. Видає тижневик “Право ліду”.
Чесько-моравськаконфедерація профспілок – ЧМКП. Заснована у 1990 р. Об’єднує 31 галузевупрофспілку (1998 р.). Виконавчий орган – Рада ЧМКП. Включає голову, трьох йогозаступників та 31 голову галузевого профсоюза. Керівний орган – Керівна рада,яка складається з голови ЧМКП та трьох його заступників. Голова – Ріхард Фалбр.
Основні партіїЧехії – ГДП і ЧСДП. Саме на основі цих партій впродовж останніх років істворюються політичні блоки: правоцентристський і ліва опозиція.
Парламентськівибори 1998 р. засвідчили, що в цілому політичнаситуація в Чехії залишилась на колишньому рівні. Порівнюючи боротьбу основнихполітичних блоків можна сказати, що рівновага між ними не змінилася. Кожен блоккористується підтримкою у середньому приблизно 50% виборців. Якщо виділятиставленняелекторату до окремих політичних партій, то в ГДП і ЧСДП спостерігаєтьсяприблизно однаковий рівень довіри у порівнянні з 1996 р.
Як свідчитьаналіз передвиборних програм, програма ГДП длявиборів1998 р. визначила основними своїми пріоритетами політику, соціальну сферу йекономіку. При цьому слід сказати, що політичній і соціальній сферам розвиткукраїни в програмі ГДП приділено найбільше уваги (майже 60% тексту програми).Робиться, зокрема, наголос на вільному розвитку суспільства, посиленнідемократії тощо. У політичній сфері В. Клаус найбільшої уваги приділяє ролідержави, її функціям на внутрішньо- та зовнішньополітичній арені. Аналізпередвиборної програми також показав, що між політичною та соціальною сферамиіснує більш тісний зв’язок, ніж з економічною.
Відносно позиціїЧехії у світі, передвиборна програма наголошує на європейському розвитку Чехії,зокрема його основним вектором Клаус вважає Західну Європу. Прагнення до Європивиражається також в акцентуванні уваги на історичному розвиткові країни вЄвропі. У сучасному аспекті висловлюється прагнення до подальшої інтеграції втакі європейські структури як ЄС і НАТО, особливо після офіційного входженняЧехії до Північноатлантичного альянсу в 1999 р. Все це фактор вказує настабільність зовнішньополітичних поглядів у ГДП.
Вивченняпередвиборної програми ЧСДП вказує на відмінностівідположень, зазначених у програмі ГДП. Перш за все, звертає на себе увагу тойфакт, що соціальна та економічна сфери мають тісний зв’язок. Виходячи з цьогоможна вважати, що своїми основними принципами ЧСДП передбачає розвиток івзаємодію економіки та суспільства. Аналіз матеріалів передвиборної програмипідтверджує цю думку, адже більшість тексту присвячена проблемам розвитку самесоціальних відносин і реформам економічної системи як законодавчою, так івиконавчою владою.
Порівнянняпрограм ГДП та ЧСДП показує, що в принципах ЧСДП існує більше співвідношенняміж економічною та соціальною сферами, ніж це спостерігається в програмі ГДП.Як ГДП, так і ЧСДП визначають політику основою передвиборної програми.Приділення обома партіями меншої уваги економічному розвиткові може свідчитипро підкреслено політичне забарвлення виборів до парламенту 1998 р. та акцентідіяльності обох партій насамперед в інституційному політичному полі чеськогосуспільства.
2.2Засоби масової інформації
В інституційнупідсистему політичної системи суспільства входять також засоби масовоїінформації, які відіграють вагому роль у політичних відносинах і мають значніможливості впливу на владу. Інформаційне агентство Чехії (Českátisková kancelář — ČTK) знаходиться в Празі. Воноутворилося згідно парламентському законувід 21 жовтня 1992 р. Розпочало свою діяльність 20листопада1992 р.
Чехія має доситьрозвинену систему масової інформації, до якої входять радіо, телебачення,численні друковані засоби масової інформації та її електронні носії.
Серед основнихдрукованих засобів масової інформації можна виокремити наступні:
“Вечерник Прага”(“Вечірня Прага”). Щоденна вечірня газета на чеській мові, яка видається вПразі Була заснована у 1955 р. Тираж 130 тис.
“Господаржскеновини” (“Економічна газета”). Щоденна газета, яка видається в Празі на чеськіймові акціонерним товариством “Економія”. Заснована у 1957 р. Тираж 130 тис. Дотравня 1990 р. виходила щотижнево як газета ЦК КПЧ.
“Земедельськеновини” (“Сільськогосподарська газета”). Щоденна газета на чеській мові, якавидається в Празі. Була заснована у 1945 р. Тираж 362 тис.
“Лідовадемокраціє” (“Народна демократія”). Щоденна газета на чеській мові. Видається уПразі. Заснована у 1945 р. Тираж 140 тис.
“Лидове новини”. Щоденна газета на чеській мові. Видається уПразі.Заснована у 1893 р., поновлена у 1990 р. Тираж 68 тис. “Млададемокраціє”(“Молода демократія”). Щоденна газета.
Видається уПразі на чеській мові. Заснована у 1990 р. Тираж 30тис.
“Млада фронтаднес” (“Молодіжний фронт сьогодні”). Щоденна молодіжна газета на чеській мові.Видається у Празі Заснована у 1945 р. Тираж 391 тис.
“Світ в образех”(“Світ в ілюстраціях”). Щотижневий незалежний ілюстрований журнал на чеськіймові. Видається у Празі. Заснований у 1945 р. Висвітлює питання політичного,економічного і культурного життя.
“Млади світ”(“Світ молоді”). Щотижневий суспільно- політичний молодіжний журнал на чеськіймові. Видається у Празі. Заснований у 1959 р. Тираж 110 тис.
“Нова свобода”.Щоденна незалежна газета лівої орієнтації. Видається в Остраві на чеській мовідля Північно-Моравської області. Заснована у 1945 р.
“Право”. Щоденнанезалежна газета. Виходить у Празі з 1 січня1991р. Видається акціонерним товариством “Боргіс” на чеській мові. Тираж 250 тис.
“Право ліду”(“Право народу”). Тижневик Чеської соціал-демократичної партії на чеській мові.Видається у Празі. Заснованийу 1989 р. Тираж 200 тис.
“Праце”(“Праця”). Щоденна профспілкова газета на чеській мові. Видається у Празі.Тираж 220 тис.
Отже,проаналізувавши ЗМІ Чехії, можна дійти висновку, що найвпливовішими газетамиЧеської Республіки є “Право”, “Праце”, “Млада фронта днес” та “Земедельськеновини”. Оскільки щоденний їхнійтираж перевищує 200 тис. екземплярів, то значна частка населення країниперебуває під їх впливом.
Потрібнозазначити, що окрім газет демократичного спрямування,яких більшість, видаються також газети лівої орієнтації (“Нова свобода”). Свійтижневик також видає Чеська соціал-демократична партія.
2.3Політико-електоральний аналіз чеського суспільства
Важливе значеннядля глибшого розуміння механізмів функціонуваннясучасної політичної системи Чехії має електоральний аналіз, насамперед наоснові виборів 1998 р. Результати виборів по регіонах вказують на перемогу ГДПу Празі та Східній Чехії, у Центральній Чехії ГДП отримала однакову підтримку зЧСДП. Протистояння та співвідношення сил між правоцентристськими партіями талівою опозицією представлені таким чином: опозиція перемогла лише у ЗахіднійЧехії, Північній Моравії та має 50% голосів у Південній Моравії.
На політичнурозстановку сил у Палаті Представників також впливає характеристика регіонів:їх промисловий, економічний, соціальний рівень, структура населення тощо. Упартійній боротьбі вищезазначені регіони відрізняються від решти такимиознаками. Прага, Центральна та Східна Чехія характеризуються високим рівнемпенсій по старості – близько 5200 крон (станом на кінець1997р.). Це особливо кидається у вічі в порівнянні з промисловимирегіонамиПівнічної та Південної Моравії. Регіони, де перемогла ГДП або мала рівнукількість голосів з ЧСДП характеризуються порівняно високим рівнем заробітноїплати – понад 10000 крон (на кінець 1997 р.) Прага та Центральна Чехіївиокремлюються за низьким рівнем трудової неспроможності (до 5,5%). Порівняннябезробіття по регіонах вказує в середньому на рівне співвідношення між ними,але райони Моравії мають близько 6% безробітних на відміну від Праги таЦентральної Чехії, де спостерігається рівень до 4%. Відповідно вищою єкількість кандидатів на робоче місце у промислових регіонах Моравії. Розвитокприватного підприємництва також вищий у регіонах Праги та Центру. Таким чином,можна засвідчити перемогу ЧСДП, наприклад, у більш промислово розвиненихрегіонах з вищим рівнем безробіття, де вище невдоволення соціальною політикоюуряду, менше людей з вищою освітою, нижчий рівень підприємництва.
Докладнішехарактеризує співвідношення сил у Палаті Представників доля у нижній палатілівої опозиції та правоцентристського блоку. До попередньої характеристикирегіонів, де перемогли ЧСДП, слід додати Західну Чехію, де ліва опозиціяотримала на виборах 1998 р. 53% всіх голосів виборців. Західна Чехія маєподібні до регіонів Моравії характеристики. Але, загалом, спостерігаєтьсястійке співвідношення опозиції (47%) і право центристів (53%). На фоні цьоговиділяється Прага, де опозиція має найменше голосів виборців.
Вивченнязадоволеності політичною ситуацією серед населення Чехії вказує, що політичнийрозвиток не задовольняє суспільство. Зокрема, кількість цілком задоволених маєпостійну тенденцію до зниження. Лише середина 1996 р. викликала особливезацікавлення політичним розвитком країни.
Станом насередину 1998 р. майже всі виборці (92-95%)погодились,що аргументами тієї чи іншої партії були: їїпередвиборнапрограма партії, ставлення до неї, довіра до представників, що стоять на їїчолі. Електорат поєднує з іміджем політичних партій свої сподівання намайбутнє. Більшість виборців (63%) погоджується з тим, що передвиборна кампаніявпливає на їх власне рішення.
Аналізелекторальної характеристики чеського суспільства трансформаційного періодудозволяє зробити кілька висновків.
1.Підтвердилось, що найпевніше ядро виборців має Комуністична партія Чехії таМоравії. У порівнянні з іншими партіями підтримку їй висловили найбільшеприбічників (27% – переконаніприхильники, 42% – в більшості погоджуються зпрограмнимиустановками та діяльністю).
2. За КПЧМслідує Християнсько-демократична унія – Чеська народна партія (ХДУ-ЧНП). Цяпартія близька потенційним виборцям своїми принципами, часто довіряють і їїпредставникам. Прихильники партії виходять з “сімейного” відношення та своюроль відіграє членство в партії. Третина опитаних є прихильниками цієї партії.
3. Відносностійке ядро має Громадсько-демократична партія (ГДП). Її прихильникам ця партіяблизька своїми принципами та програмою, також довіряють і її представникам. Цяпартія має одну п’яту переконаних прихильників і понад дві п’яті їйсимпатизують.
4. Чеськасоціал-демократична партія має серед інших партій найменше переконанихприхильників, хоча майже половина її виборців симпатизує партії.
5. НовостворенаУнія Свободи має лише 5% переконаних прихильників, майже половина опитаних – цесимпатики. Разом з тим її політичне підґрунтя незмінне і почало зміцнюватися.
Відношення допартій серед населення не завжди залишалось стабільним, на цей рівень впливалаяк економічна ситуація, так і політична орієнтація партій. Кількістьпереконаних прибічників у партій має хвилеподібний характер. Як свідчатьстатистичні дані, найбільше прихильників партії мали саме напередодні виборів1996 року, а до початку 1998 р. рівень прихильників постійно знижувався.Передвиборна кампанія 1998 р. викликала зростання зацікавлення до партій,внаслідок чого на середину 1998 р. спостерігалось підвищення рівня переконанихприхильників певних партій.
Відмінності щодоставлення населення до проблем розвитку також полягають у приналежності абосхильності до підтримки тієї чи іншої політичної партії. Так, менш критичноситуацію сприймають прихильники ГДП та УС, іншої думки дотримуються потенційнівиборці КПЧМ. До незадоволених сучасним станом належать прихильники ЧСДП.
На основіставлення громадськості до політичного розвиткуможнасказати, що зберігається відносно стабільна поведінка щодо політичних партій,блоків і їх лідерів. Цей процес наводить на думку, що політична орієнтаціяпартій за 1993 – 2001 рр. практично не змінилась, лише певні суб’єктивнічинники послабили окремі партії та посилили інші. Громадськість визначила йголовні проблеми, які мають стати основою політичних програм. Зокрема, проблемиекономічного та соціального розвитку турбують населення найбільше. Цей чинниквказує на недостатність або неефективність політичної діяльності у цих галузях.Але посилення законодавчої діяльності у цих сферах можливе лише за умовисуттєвої переваги одного з блоків. На сучасному етапі спостерігається зовсімінша картина, так як співвідношення блоків у парламенті залишилось близьким доодиниці. Це також підтверджує те, що впродовж 5 років ця розстановка незмінилась, залишивши праву орієнтацію потенційного електорату та сильнийполітичний Центр (згідно соціологічних даних, ліві – 21% опитаних; Центр –32%;за правих – 36% ).
Висновки
1. Аналізтрансформаційних процесів з кінця 80-х рр. ХХ ст. у Чехії показав, щосуспільно-політичні зміни в житті радянського суспільства, які отримали назву“перебудова”, викликали ряд соціальних змін і в країнах соціалістичноїспівдружності, в тому числі в Чехословаччині. Чехословацьке суспільство давновже дозріло для проведення реформ.
Незадоволенняофіційною політичною лінією охоплювало все більші прошарки суспільства.Особливо високої напруги ситуація в суспільстві досягла в серпні 1988 р. узв’язку з двадцятиріччям вторгнення в Чехословаччину радянських військ.
Революційніподії, що отримали назву “лагідної” або “оксамитової” революції, почалися 17листопада 1989 р. в міжнародний день студентів. Тоді перехід до новоїполітичної системи стався швидше і легше в порівнянні з сусідніми країнамиколишнього “радянського блоку” внаслідок загальної системної кризи, якаприскорила процеси демонтажу старої командно- адміністративної системи тастворення нових демократичних засад суспільно-політичного розвитку.
1 грудня 1990 р.було змінено федеральний устрій та назву країни (ЧСФР). Реальною в майбутньомустала можливість виникнення окремих держав на місці єдиної ЧСФР. Нова державаздійснила низку економічних реформ, головними з яких були приватизація тастворення конкурентного середовища.
Загалом, з точкизору головних результатів перших років посткомуністичного періоду вЧехословаччині, необхідно підкреслити наступне: країна, покінчивши восени 1989р. з тоталітарним режимом, енергійно звернулася до демократизації суспільства ітрансформації економіки.
2.Теоретично-прикладний аналіз політико-соціальних процесів початку 90-х рр. ХХст. показує, що до розпаду Чехословаччини призвело передовсім загостреннянаціонального питання та розбіжності з приводу темпів і методів здійсненняекономічних реформ. В результаті було прийнято рішення про поділ країни з 31грудня 1992 р. на дві окремі держави Чеську та Словацьку республіки. Ця подіяввійшла в історію як “лагідне розлучення”.
3. У сенсісучасного розуміння форми держави Чехія за прийнятою формою державногоправління є парламентською республікою. Існує чіткій розподіл влади:законодавча влада належить Парламенту, який складається з двох Палат – Палатипредставників та Сенату; виконавча влада – Президенту та Уряду, судова влада –системі судів у складі Конституційного Суду, Верховного адміністративного суду,вищих обласних і районних судів.
4. Важливимелементом інституційної підсистеми політичної системи суспільства виступаютьзасоби масової інформації, які відіграють вагому роль у політичних відносинах ісправляють значний вплив на владу.
Чехія має доситьрозвинуту систему засобів масової інформації. Аналіз друкованих ЗМІ Чехіїпоказує, що найвпливовішими газетами Чеської Республіки є “Право”, “Праце”,“Млада фронта днес” і “Земедельське новини”. Їх щоденний тираж перевищує 200тис. екземплярів, що дозволяє їм суттєво впливати на формування електоральнихвподобань і громадської думки з приводу різноманітних питаньсуспільно-політичного та соціального розвитку, в тому числі й подальшогореформування політичної системи суспільства.
Потрібнозазначити, що окрім періодичних видань демократичного спрямування, яких більшість,видаються також газети лівої політичної орієнтації (наприклад, “Нова свобода”).Свій тижневик також видає Чеська соціал-демократична партія.
5. Значний впливна суть і механізми функціонування політичної системи Чеської Республікисправляє партійна система даного суспільства, насамперед тому, що партії єважливою складовою будь-якої держави, активними суб’єктами владно- політичногота виборчого процесу.
Найбільшпопулярними партіями Чехії є ГДП, ГДА, КПЧМ, ОР – РПЧ, Союз Свободи, ХДУ – ЧНП,ЧСДП. Основні партії Чехії – ГДП і ЧСДП. Саме на основі цих партій за останніроки і створюються політичні блоки: правоцентристський і ліва опозиція.Парламентські вибори 1998 р. Та розвиток політичних процесів впродовж 1999 –2001 рр. засвідчили, що загалом політична ситуація в Чехії залишилась наколишньому стабільному рівні. Порівнюючи співвідношення сил між головнимиполітичними блоками, можна сказати, що становище рівноваги між ними не зазналокардинальних змін.
Ставленняелекторату до окремих політичних партій, насамперед до найвпливовіших – ГДП таЧСДП – характеризується приблизною рівністю симпатій. Як показав аналізпередвиборних програм, програма ГДП для виборів 1998 р. визначила основнимисвоїми пріоритетами політику, соціальну сферу та економіку. Аналізпередвиборної програми також показав, що між політичною і соціальною сферамиіснує більш тісний зв’язок, ніж між ними та економічною сферою. Відноснопозиції Чехії у світі, передвиборна програма наголошує як на пріоритетномунапрямку на європейському розвитку Чехії, зокрема основним вектором у цьомурозвитку Клаус визначає Західну Європу. Цей фактор вказує на стабільністьзовнішньополітичних поглядів у лідерів і програмних установках ГДП. Розвитоквільних ринкових відносин та підприємництва – основні положення, щовизначаються програмою ГДП у економічній сфері.
Вивченняпередвиборної програми ЧСДП вказує на відмінності від положень, зазначених упрограмі ГДП. Насамперед треба звернути увагу на той факт, що соціальна таекономічна сфери перебувають у дуже тісному взаємозв’язку. Виходячи з цього,можна вважати, що своїми основними принципами ЧСДП передбачає розвиток івзаємодію економіки та суспільства. Аналіз матеріалів передвиборної програми цевповні підтверджує, так як основна частина тексту присвячена проблемам розвиткусаме соціальних відносин і реформ економічної системи як законодавчою, так івиконавчою владою. Водночас детально розглядаються проблеми функціонуванняполітичної системи чеського суспільства.
Порівнянняпрограм ГДП та ЧСДП показує, що в принципах ЧСДП існує більше співвідношенняміж економічною та соціальною сферами, ніж це спостерігається в програмі ГДП.Як ГДП, так і ЧСДП визначають політику основою передвиборної програми.Приділення обома партіями меншої уваги економічному розвиткові може свідчитипро підкреслено політичне забарвлення виборів до парламенту 1998 р., а такожважливе значення політичних проблем системного характеру для чеськогосуспільства в 1999 – 2001 рр.
6. Детальнийелекторальний аналіз дозволяє зробити кілька важливих висновків. Насамперед,результати виборів по регіонах вказують на перемогу ГДП у Празі та СхіднійЧехії, у Центральній Чехії ГДП отримала однакову підтримку у порівнянні з ЧСДП.Протистояння та політична боротьба правоцентристських партій і лівої опозиціїпредставлена таким чином: опозиція перемогла лише у Західній Чехії, ПівнічнійМоравії та набрала 50% голосів у Південній Моравії.
Проаналізувавшипричини, які впливають на розстановку сил у Палаті Представників, можнаконстатувати, що вони можуть знаходитися насамперед у загальних характеристикахта особливостях розвитку окремих регіонів: їх промисловому, економічному,соціальному рівні, структурі населення тощо. Таким чином, можна засвідчитиперемогу ЧСДП, наприклад, у більш промислово розвинутих регіонах з вищим рівнембезробіття, де вище невдоволення соціальною політикою уряду, менше людей звищою освітою, нижче рівень підприємництва. До попередньої характеристикирегіонів, де перемогли представники ЧСДП, слід додати Західну Чехію: там ліваопозиція отримала на виборах 1998 року 53% всіх голосів виборців. Західна Чехіямає подібні до регіонів Моравії характеристики. Але загалом спостерігаєтьсястійке майже рівне співвідношення сил між опозицією (47%) та правоцентристами(53%). На фоні цього виділяється Прага, де опозиція отримала найменше голосіввиборців.
Ставлення допартій серед населення не завжди залишалось стабільним, на нього впливала якекономічна ситуація, так і політична орієнтація політичних об’єднань. Кількістьпереконаних прибічників у партій має хвилеподібний характер. Найбільшеприхильників партії мали насамперед напередодні виборів 1996 р., а до початку1998 р. рівень симпатиків постійно знижувався. Передвиборна кампанія 1998 р.Знову викликала зростання зацікавлення до партій, внаслідок чого на середину1998 р. спостерігалось підвищення рівня переконаних прихильників певних партій.На даний час інтерес до партій у різних верств чеського суспільства упорівнянні з останніми парламентськими виборами знову понизився. Такі процесивповні характерні для партій парламентського типу.
Загаломставлення громадськості до політичного розвитку у країні свідчить про те, щозберігається відносно стабільне ставлення до політичних партій, блоків і їхлідерів. Цей процес дозволяє зробити принаймні два висновки: по-перше,політична орієнтація партій за 1993 – 2001 рр. практично не змінилась, лишепевні суб’єктивні чинники послабили окремі партії та посилили інші; по-друге,політичні партії у Чеській Республіці в цілому неухильно та впевненоеволюціонують у бік партій класичного парламентського типу зазахідноєвропейським зразком..
7. За формоюдержавного устрою Чехія є унітарною державою. З метою покращення тавдосконалення системи урядування її територія поділена на області тамуніципалітети. Населення відповідних адміністративно-територіальних одиницьтерміном на чотири роки обирає представницькі органи – асамблеї. Останні, всвою чергу, на той же термін формують виконавчі органи – ради – на чолі змером.
Загаломполітичну систему Чехії можна визначити як правоцентристську модель, так як їїоснови були закладені консервативно-ліберальною політичною платформоюГромадянської демократичної партії – найпотужнішої організації правих сил натеренах всієї Східної Європи.
Література
1. Бартушка В. Советское влияние насмену режима в Чехословакии в 1989 г. // Революции 1989 года в странахЦентральной (Восточной) Европы: Взгляд через десятилетие. – М.: Наука, 2001. –С. 176 – 181.
2. Браун Т, Моа М. Посібник заналізу державної політики / Пер. з англ… – К.: Основи, 2000.
3. Волков В.К. Революционныепреобразования в странах Центральной и Юго-Восточной Европы // Вопр. истории. –1990. – № 6.
4. Вступ до аналізу державноїполітики: Навч. посібник./ В. Романов, О. Рудик, Т. Брус. – К.: Основи, 2001.
5. Гавел В. Путь без насилия //Известия. – 1990. – 2 февраля.
6. Гавел В. Умение ждать – этомастерство, которому надо учиться, как и умению созидать // Независимая газета.– 1994. – 29 ноября.
7. Гавел думает о преемнике // Эхопланеты. – 1998. – № 24. 8. Гавел не намерен отдавать корону // Эхо планеты. –1999. – № 7.
9. Даньшина В. Экономическаяреформа в Чешской республике // Экономист. – 1995. – № 2.
10. Дидусенко А. Два Вацлавадоговорится не сумели // Новое время. – 1997. – № 51.
11. Задорожнюк Э.Г. Приватизация вЧехо-Словакии: прорывы и тупики // Восточная Европа: контурыпосткомунистической модели развития. – М., 1992.
12. Задорожнюк Э.Г. Вацлав Гавел –драматургия президентства // Кентавр. – 1995. – № 5. – С. 10 – 22.
13. Зубовский В. Экономическаяреформа в Чехии // Свое дело. – 1993. – № 37-38.