Київськийнаціональний університет культури
Одеськафілія
Курсоваробота
Попедагогіці
Натему: Теоретичні основи загартовуючих процедур як засобу розвитку здорового організму дошкільників
г. Одеса
2011 г.
Вступ
Гартуванню,напевно, стільки ж років, скільки і людству, а ось вчення про цю процедурувиникло пізніше. З незапам'ятних часів людина стала застосовувати воду,особливо холодну, для свого оздоровлення і лікування, знаходячи в ній незвичайнуцілющу силу.
Діти хворіють.Цей сумний факт так само непорушний, як і той, що діти ростуть. Але, на відмінувід останнього, дитячі хвороби не доставляють радості ні ним самим, ні батькам.Висока температура, ломота у всьому тілі, слабкість, капризи. Мікстури,градусники, гірчичники, пігулки. Безсонні ночі. Неспокійні дні. Ну гаразд би щедитячі інфекції. Куди образливіше, коли дитина постійно застуджується. Щобмалюк не хворів, треба загартовувати його. Гартування — дія контрастнихтемператур на організм, мета якого — укріпити організм, його імунні системи.
Гартування організму— це формування і вдосконалення функціональних систем, направлених напідвищення імунітету організму, що зрештою призводить до зниження простудних захворювань.
Можна безперебільшення сказати, що науково обґрунтовані методи гартування є невичерпнимиджерелами примноження здоров'я дітей різного віку. Фізичне виховання дітей дошкільноговіку направлене на зміцнення їх здоров'я, вдосконалення фізіологічних і психічнихфункцій організму, що розвивається, його гартування, розвиток рухових умінь,підвищення фізичної і розумової працездатності, необхідної для навчання в школі.Завдання фізичного виховання тісно пов'язані з завданнями розумового, етичного,естетичного, трудового виховання. Задоволення потреби дошкільника в рухах є найважливішимумовою його життєдіяльності і нормального розвитку — не тільки фізичного, але іінтелектуального. Достатня за об'ємом рухова активність сприятливо позначаєтьсяна функціональному стані головного мозку, збільшенні працездатності, підвищеннідовільності у виконанні різних дій.
Розділ 1. Теоретичніоснови загартовуючих процедур як засіб розвитку здорового організмудошкільників
1.1 Аналізпсихолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження
Серед всіхфізичних методів збереження здоров'я і підвищення опірності організму гартуванняі водолікування займають перше місце по своїй старовині і визнанню корисностівсіма народами і у всі часи. Вважають, що єгипетська культура гартування булавикористана в Стародавній Греції. Так, в Спарті виховання хлопців — майбутніхвоїнів — було підпорядковано фізичному розвитку і гартуванню. Гарячимприхильником використання в оздоровчих цілях гартуючих процедур, у тому числі іхолодних ванн, був реформатор античної медицини Гіппократ, старогрецькиймислитель, основоположник античної медицини (460—377 рр. до н. э.), якийвідводив гартуванню особливу роль в зміцненні здоров'я і стверджував, що«холодні дні укріплюють тіло, роблять його пружним і легкорушним». (Лаптев А.П. Закаливайтесь наздоровье. М.: «Медицина», 1991. – с.23).
Ідеї його знайшлирозповсюдження в працях учених інших країн. У Азії, наприклад, поглядівГіппократа дотримувався великий учений, філософ і лікар Ібн Сина (Авіценна)(980—1037 рр.). У трактаті «Канон лікарської науки» він виклав основні правилагартуючих процедур. Починати гартування він пропонував літом, використовуючидля цього воду і перш за все купання, при цьому підкреслювалася необхідністьстрого дозувати його тривалість. Відомо, що римляни перейняли термальні лазні,в яких можна було гарненько прогріти і остудити свій організм від греків,греки, у свою чергу, перейняли їх від персів, єгиптян і фінікійців. Вже тоділюди розрізняли 14 видів води (прісна, морська, лужна, кисла і т.п.), які вонизастосовували для лікування від відповідних хвороб. В кінці XVII століття вбагатьох країнах у водолікуванні з'явилися холодні душі, стали застосовуватисяхолодні ванни і занурення, рекомендувалися холодне купання і навіть тривалеплавання. У епоху Відродження гартування вважалося одним з важливих завдань всистемі виховання дітей, це особливо підкреслювалося в працях Т. Кампанелли таДж. Локка. Найбільшою культурно-історичною подією в пропаганді гартування, щопримусив широкі круги Європи звернути увагу на оздоровчі і цілющі сили природи,було видання в 1761 році романа в листах літератора і філософа Ж.-Ж.Руссо«Юлія, або Нова Элоиза». Це твір про гартування на прикладігартування дітей. У XVIII столітті використовували з лікувальною метою морськікупання. Німецький лікар X. Гуфеланд в праці «Мистецтво продовження людськогожиття» (1796 р.) указував, що гартування є дієвим засобом профілактики багатьохзахворювань. В Україні розвиток уявлень про гартування знаходимо в таких пам'ятниках,як «Повчання Володимира Мономаха», «Домострой» і деяких інших, де даютьсярекомендації по вихованню дітей здоровими і загартованими. У працяхпросвітителів гартування розглядалося як необхідний засіб виховання здоровоїдитини, рекомендувалося довше бути їй на повітрі. Н. І. Новіков в своїй роботі«Розмова про здоров'я» підкреслювала, що жар, холоднеча, вітер формуютьхарактер людини. П. Енгаличев в роботі «Про продовження людського життя, абозасобі, як досягти можна здоров'я, веселій і глибокій старості» (1804 р.)указував на вирішальну роль гартування для дитячого організму. Думки прокористь гартування містяться в роботах вітчизняних медиків С. Р. Зибеліна, М.Я. Мудрова, Ф. І. Іноземцева, Н. І. Пірогова, А. М. Філомафітського. Впершенаукова розробка питань гартування була почата в нашій країні і пов'язана зіменами росіян учених С. П. Боткина, В. У. Пашутіна, В. А. Манассєїна, І. Р.Тарханова. (Быкова Н.Г.Формирование здорового образа жизни старшего дошкольника впсихолого-педагогических исследованиях // Краевая научно- исследовательскаялаборатория по проблемам формирования современной личности в поликультурнойсреде: Сб. матер. / Общ. ред. В.Н.Гурова, А.Е.Шабалдаса, Л.Н.Харченко,С.В.Степанова. – Ставрополь: СКИПКРО, 2004.– Вып. 16. – с. 48-52).
Заслужений діячнауки, професор И. М. Саркизов — Серазіні настійно рекомендував всім «міцнодружити з сонцем, повітрям і водою». (Саркизов – Серазини И.М. Спортивный массаж.- М.: «Физкультураи спорт», 1957.- с.64).
В кінці XIXстоліття німецький священик Себастьян Кнейп запропонував як прийом гартування«ходіння босоніж, у тому числі і по снігу». (Мое водолечение: [Пер. с нем.] / Себастьян Кнейп;Ставроп. краев. ком. Всесоюз. о-ва Красного Креста.- Ставрополь.: «АСОК-ПРЕСС»,1991.- с.86).
В даний час вдеяких санаторіях Німеччини, Австрії, Фінляндії широко практикується ходьбабосоніж по «контрастних» доріжках, різні ділянки якої нагріті допевної температури — від холодного до гарячого. Дослідник Тибету ОлександраДавіднель описує змагання голих до пояса йогів. У лунок високогірного озера приморозі -30°С вони змагалися в тому, скільки простирадл, витягнутих з крижаноїводи, кожен висушить на своїй спині (більше 20 шт.). Для цього вони виробляли всвоєму тілі «психічне тепло», уявляючи, що уздовж хребта все сильнішерозгорається полум'я. Зараз в Японії існує метод оздоровлення і тренуванняорганізму холодною водою. Спеціальні дерев'яні ванни (чани) наповнюють крижаноюводою (t +4°C) і японці сидять в них (до 10 чоловік) нерухомо більше 20 хвилин.Таким шляхом тренується холодова стійкість організму. (Колгушкин А.Н., Короткова Л.И. Лекарствоот простуды.- М.: «Знание», 1989- с.159).
Таким чином, всистемі фізичного виховання виділився один з медичних напрямів — гартування:оздоровлення людини за допомогою дії на його організм холодної води, яклікувальний і зміцнюючий засіб. Прихильники іншої точки зору рахувалигартування холодом для дітей тільки шкідливим. Так, відомий популяризатормедико-біологічних знань минулого століття Г. Льюїс писав: «Філософіякрасномовно проповідувала, що дітей слід загартовувати, що холодні купання ілегкий одяг повинні укріплювати дітей точно так, як і дорослих. Не слухайте цихфілософів. Дуже здорові діти, правда, винесуть такий експеримент, але він вусякому разі більш менш пошкодить їм». (Лаптев А.П. Гигиена: Учебник для техникумов физ. культ.- М.:«Физкультура и спорт», 1983.- с.75).
М. В. Ломоносоврізко виступав проти спроб представити релігійний обряд хрещення, як нібитонаправлений на гартування немовлят. Він писав: «Упертих попів, які хочутьнасильно хрестити холодною водою, я почитав катами, потім що бажають післябатьківщини і хрестин незабаром і похоронів для своєї користі». (Воронцова И.М., Беленький Л.А. Закаливание детей сприменением интенсивных методов. Метод. рекомендации. — СПб., 1990. — С. 27).
Граничні холодовінавантаження на організм дітей і підлітків вимагають надзвичайної напруги всіхфізіологічних механізмів, всіх його захисних сил. І справитися з цимнавантаженням дитина зможе лише за рахунок порушення діяльності органів ісистем, які безпосередньо не брали участь в цій роботі. Це так звана цінапристосування. Найуразливішим в таких ситуаціях виявляється головний мозок.Тому граничні холодові навантаження недоцільнимидля організму, що росте. Достатнє інших легших і безпечніших засобівгартування. Все сказане дозволяє негативно відноситися до «моржування» дітей іпідлітків і не рекомендувати дану форму тренування захисних сил організму.
Вперше прогартування людини з наукових позицій стали писати у середині XIX в., хоча ще в1775 р. знаменитий в ту пору лікар С.Г. Зибелін рекомендував своїмвисокопоставленим пацієнтам «використовувати контрастні температурні процедуридля зміцнення організму». (Зыбелин С. Г. Избр. произведения. М.: «Педагогика», 1954.- с. 167).
Між іншим, парналазня, документально зафіксована в монастирських літописах і описах іноземнихмандрівників ще в Середньовіччі, — одна з таких оздоровчих контрастнихтемпературних процедур. За рахунок чого відбувається гартування людини, в тіроки ще, зрозуміло, не знали. Але, як це часто буває, грамотно осмисленийпрактичний досвід на багато десятиліть (і навіть сторіч) випереджав розвитоктеорії. Великий внесок в теорію і практику гартування внесли два найбільших педіатрапочатка XX в. — професори В. У. Горіневський. і Р. Н. Сперанський. Хоч і вонище не могли точно розібратися в тонких фізіологічних механізмах цього процесу,проте принципи, які були ними розроблені, практично без змін дійшли до нашогочасу, і всі існуючі сьогодні розумні системи гартування так чи інакше сходятьдо розробок цих видатних діячів вітчизняної медичної науки. В. В. Горіневськийв 1900 році говорив, що в основі всякого гартування лежить звичка до відомогороду подразнику. Звичка утворюється, коли подразник діє протягом більш менштривалого часу з деякою постійністю. Повинен бути поступовий перехід від слабкихдо сильних подразників». (Гориневский В. В. Избранные произведения. Том 1. Под общей редакцией В.В.Гориневской.- М.: «Физкультура и спорт», 1951.- с.31).
Г. Н. Сперанськийв 1910 році роз'яснював: «Гартування можна починати і далі проводити тільки приповному здоров'ї дитини. Необхідно враховувати індивідуальні особливості дитиниі його вік. Гартуючі заходи проводяться при позитивних емоційних реакціяхдитини». (Сперанский Г.,Заблудовская Е. Закаливание ребенка раннего и дошкольного возраста.- М.:«Медицина», 1964.- с. 56).
Е. А. Аркинписав: «Необхідна попередня підготовка організму для гартування. Потрібнавелика обережність в перших кроках гартування, тобто при застосуваннігартування до дитини вперше. Потрібний контроль, який може бути здійснений лишепри активній участі лікаря». (Аркин Е.А. Физическое воспитание в детском саду.- М.: «Наркомпрос РСФСР»,1941.- с. 35).
А. І. Подшибякин радив:«Виконувати гартуючи процедури необхідно як у спокої, так і при різній руховійактивності. Потрібне поєднання загального і місцевого гартування». (ПодшибякинА. К., Кайро И. А., Лебедь В. Л. Новое взакаливании детей.— В кн.: Медицинские проблемы физической культуры. Киев:«Медицина», 1982, вып. 8, с. 38).
Відомий віковийфізіолог Ю. Ф. Змановський пропонує для гартування дошкільників і молодшихшколярів «використовувати щоденну ходьбу босоніж в приміщенні (протягом 15хвилин), прогулянки протягом 3 годин, повітряні ванни до і після денного сну,щоденну уранішню гімнастику (10 хвилин), фізкультурні заняття не меншого 2разів в тиждень по 35–45 хвилин з попереднім проведенням самомасажу рук і ніг(5–7 хвилин)». (ЗмановскийЮ.Ф., Кузнецова.Н. Комплексное закаливание в дошкольных учреждениях.Методические рекомендации. — Нижний Новгород.: «Дубрава», 1992.- с.34).
Як свідчатьспеціальні дослідження В.П. Спіріної, «загартовуючі процедури ефективні лишетоді, коли вони взаємопов'язані з виконанням загальних педагогічних тагігієнічних вимог: обов'язковим виконанням режиму дня, раціональними умовами,оптимальною організацією всіх видів життєдіяльності дітей у дошкільному закладі».(СпиринаВ.П.Закаливание детей.- М.: «Просвещение», 1978.- с.33).
1.2Фізіологічні особливості організму дітей дошкільного віку
Кожен віковийетап дошкільника характерний, крім того, різною інтенсивністю зростання окремихчастин тіла. Протягом шостого року, наприклад, швидко збільшуються довжинакінцівок, ширина тазу і плечей у дітей обох статей. Разом з тим є індивідуальнівідмінності в цих показниках, а також відмінності їх у хлопчиків і дівчаток.Наприклад, коло грудної клітки у дівчаток збільшується інтенсивніше, ніж ухлопчиків. Антропометричні ознаки (маса тіла, зростання, коло грудної клітки,ширина тазу, довжина тулуба і кінцівок) різною мірою взаємозв'язані, і цевпливає на фізичну підготовленість дітей, їх фізіометричні дані, зокрема навеличину показників станової і кистьової динамометрії. Ці дані свідчать про те,що шостий рік в описуваному плані неоднозначний. У хлопчиків протягом рокусинхронізм, тобто збіг змін основних антропометричних показників, декільказнижується, порушується. У дівчаток п'яти років він майже відсутній, а до шестироків поступово встановлюється. Коли збіг темпів збільшення маси тіла, зростанняі інших антропометричних ознак виражений яскраво, чітко простежується їхвзаємозв'язок (кореляція) з фізіометричними ознаками, особливо у хлопчиків. Уперіоди, коли кореляція між самими антропометричними ознаками порушується(наприклад, у п'ятирічних дівчаток і шестирічних хлопчиків), слабо виражена абонавіть відсутній їх зв'язок з фізіометричними показниками. Разом з тим самі фізіометричні показники впродовж шостогороку життя дитини збільшуються. Так, величина показників станової динамометріїу шестирічних хлопчиків може коливатися в межах від 15 до 35 кг. Крім того, хлопчики мають перевагу за цими показниками перед дівчатками. (Див. Вільчковский Е.С., Курок О.І. Теоріяі методика фізичного виховання дітей дошкільного віку: навч. посіб.- Суми: ВТД«Університетська книга», 2005.- с.58).
Збільшенняфізіометричних показників на фоні недостатньо вираженій кореляції зантропометричними ознаками свідчить про те, що в даний період життя вонизначною мірою залежать від навчання, а також від індивідуального руховогодосвіду дитини. Розвиток опорно-рухової системи (скелет, суглобовий-зв'язковийапарат, мускулатура) дитини до п'яти-шести років ще не завершений. Кожна з 206кісток продовжує мінятися за розміром, формою, будовою, причому у різних кістокфази розвитку неоднакові. Зрощення частин гратчастої кістки черепа і окостенінняслухового проходу до шести років закінчується. Зрощення ж між собою частинпотиличною, основною і обох половин лобовою кісток черепа до цього віку ще незавершено. Між кістками черепа зберігаються хрящові зони, тому зростання головногомозку може продовжуватися. (Об'єм або коло голови у дитини до шести роківприблизно 50 див.) Не закінчується і окостеніння опорних частин носовоїперегородки. Ці особливості вихователь повинен враховувати при проведеннірухомих ігор і фізкультурних занять, оскільки навіть найлегші удари у областіноса, юшка можуть привести до травм. Хребетний стовп дитини пяти—семи років такожчутливий до деформуючих дій. Скелетна мускулатура характеризується слабкимрозвитком сухожиль, зв'язок. При зайвій масі тіла, а також за несприятливихумов, наприклад при частому піднятті дитиною тяжкості, порушується постава,з'являється роздутий або відвислий живіт, розвивається плоскостопість, ухлопчиків утворюється грижа. Еластичність і гнучкість дитячої кістки можутьстати причиною травм не тільки кінцівок, але і хребта (при падінні з гойдалок,з рами або багажника дорослого велосипеда, де люблять катати дошкільниківстарші брати-підлітки). Причому часто спостерігається пошкодження навіть двух—четырех хребців, щовимагає тривалого лікування. (Див. Криворучко Т. С. Особенностифизического развития детей и подростков.- Кишинев: «Педагогика», 1976.- с. 18).
Слідтакож враховувати, що при падінні дитини з гори, зіткненні з санками, ударахлижами легко можуть виникати пошкодження органів черевної порожнини (печінки,нирок, селезінки). Диспропорційно формуються у дошкільників деякі суглоби.Наприклад, в період до п'яти років сумка ліктьового суглоба у дитини ростешвидко, а кільцеподібна зв'язка, що утримує в правильному положенні головкупроменевої кістки, виявляється дуже вільною. Внаслідок цього нерідко виникаєпідвивих (якщо потягнути малюка за руку і навіть при знятті сорочки з вузькимирукавами). У дошкільників спостерігається і незавершеність будови стопи. Узв'язку з цим необхідно попереджати появу і закріплення у дитиниплоскостопості, причиною якої можуть стати взуття на жорсткій підошві більшого,ніж потрібно, розміру; зайва маса тіла; перенесені захворювання. Вихователевіслід прислухатися до скарг дітей на втому і біль в ногах при ходьбі і стоянні. Урозвитку м'язів виділяють декілька «вузлових» етапів. Один з них — це вік шістьроків. До шести років у дитини добре розвинені крупні м'язи тулуба і кінцівок,але як і раніше слабкі дрібні м'язи, особливо грон рук. Тому діти відноснолегко засвоюють завдання на ходьбу, біг, стрибки, але важко у виконанні вправ,що вимагають роботи дрібних м'язів. Основою прояву рухової діяльності єрозвиток стійкої рівноваги. Воно залежить від ступеня взаємодії вестибулярних іінших рефлексів, а також від маси тіла і площі опори. З віком дитини показникизбереження стійкої рівноваги поліпшуються. При виконанні вправ на рівновагудівчинки мають деяку перевагу перед хлопчиками. В цілому в старшій групі дітямяк і раніше легше вдаються вправи, де є велика площа опори. Розвитокцентральної нервової системи характеризується прискореним формуванням ряду морфофізіологічнихознак. Так, поверхня мозку шестирічної дитини складає вже більше 90% розміруповерхні кори головного мозку дорослої людини. Бурхливо розвиваються лобовідолі мозку. Завершується, наприклад, диференціація нервових елементів тих шарів(так званих асоціативних зон), в яких здійснюються процеси, що визначають успіхскладних розумових дій: узагальнення, усвідомлення послідовності подій і причинно-наслідковихвідносин. На шостому році життя дитини удосконалюються основні нервові процеси:збудження і особливо гальмування. У даний період декілька легше формуються всівиди умовного гальмування. Діти частіше поступають, «як треба», і утримуютьсявід недозволеного. Старший дошкільник здатний диференціювати свої м'язовізусилля. Тому на заняттях фізичною культурою він може виконувати вправи зрізною амплітудою, переходити за завданням вихователя від повільних рухів дошвидшим. У другій молодшій і середній групах, граючи в ловців, діти тікали припершому ж русі що водить. Тепер вони вивертаються, відбігають, лише опинившисьв безпосередній близькості від нього. Це приклад гальмування, що запізнюється,забезпечує економність реакцій, дій. Проте завдання до дітей, засновані нагальмуванні, слід розумно дозувати, оскільки виробленнягальмівних реакцій супроводжується зміною частоти серцевих скорочень, дихання,що свідчить про значне навантаження на нервову систему. Властивостінервових процесів (збудження і гальмування) — сила, врівноваженість ірухливість також декілька удосконалюються. Діти швидше відповідають на питання,міняють дії, рухи, що дозволяє збільшувати щільність занять, включати в руховівправи елементи, що формують силу, швидкість, витривалість. Але все-такивластивості нервових процесів, особливо рухливість, розвинені недостатньо. Дитиначасом поволі реагує на екстрене прохання, в необхідних випадках не може швидкопо сигналу відштовхнутися, відскочити, відстрибнути. У дітей п'яти-шести роківдинамічні стереотипи, складові біологічну основу навиків і звичок, формуютьсядостатньо швидко, але перебудова їх утруднена, що теж свідчить про недостатнюрухливість нервових процесів. Дитина, наприклад, негативно реагує на змінузвичного устрою життя. З метою вдосконалення рухливості нервових процесів ідодання гнучкості формованим навикам використовують прийом створення нестандартної(частково на час зміненої) обстановки при проведенні режимних процесів, рухомихігор. Розвиток серцево-судинної і дихальної систем. До п'яти років у дитини впорівнянні з періодом новонародженості розміри серця збільшуються в 4 рази. Таксамо інтенсивно формується і серцева діяльність, але процес цей не завершуєтьсянавіть у підлітків. У перші роки життя дитини пульс його нестійкий і не завждиритмічний. Середня частота його до шести-семи років складає 92 — 95 ударів вхвилину. Розміри і будова дихальних шляхів дитини дошкільного вікувідрізняються від таких у дорослих. Так, вони значно вужчі, тому порушеннятемпературного режиму і вологості повітря в приміщенні приводять до захворюваньорганів дихання. Важлива і правильна організація рухової активності дітей. Приїї недостатності число захворювань органів дихання також збільшується(приблизно на 20%). Життєва місткість легенів у дитини п'яти-шести років всередньому — 1100—1200 см3, але вона залежить і від інших чинників (довжинитіла, типу дихання і ін.). До семи років у дітей яскраво виражений грудний типдихання. Число дихань в хвилину — в середньому 25. Дослідження за визначеннямзагальної витривалості у дошкільників показали, що резервні можливостісерцево-судинної і дихальної систем у дітей достатньо високі. Наприклад, якщофізкультурні заняття проводяться на повітрі, то загальний об'єм бігових вправдля дітей старшої групи протягом року може бути збільшений з 0,6 — 0,8 до1,2—1,6 км. Стрибати через скакалку діти можуть протягом 5 хвилин. У багатьохпотреба в руховій активності настільки велика, що лікарі і фізіологи називаютьперіод від п'яти до семи років «віком рухового марнотратства». У завданняпедагога входить контролювати і направляти рухову активність вихованців зурахуванням індивідуальності, що проявляється ними; попереджати випадкигіпердинамії і активізувати тих, хто віддає перевагу «сидячим» іграм.
1.3 Видизагартовуючих процедур
У водних процедурє особливість. Вони, як правило, надають на людину механічну дію. Сильнішу діюв порівнянні з повітрям вода надає і за рахунок розчинених в ній мінеральнихсолей, газів і рідин. До речі, з метою посилення дратівливої дії води іноді донеї додають 2-3 столових ложки куховарської солі або 3-4 ложки столового оцту.Основна ж перевага води як засоби гартування полягає в температурному чиннику. «Водніпроцедури по своїй температурі підрозділяють на гарячі — вище 40 °С, теплі — 36-40 °С, байдужі — 34-35 °С, прохолодні -20-33 °С і холодні — нижче 20 °С». (Традиционные и нетрадиционные методыоздоровления детей: материалы конференции.- Дубна, 1992. — С. 115).
Ділення такогороду враховується при проведенні гартування. Уміло варіюючи температурою води,можна легко дотримувати точність дозування сеансів гартування. Високаефективність дії води на організм пояснюється тим, що її теплоємність в 28разів вища, ніж теплоємність повітря. Так, повітря при температурі 13° Ізсприймається як прохолодний, в той же час вода тієї ж температури здаєтьсяхолодною. При одній і тій температурі повітря і води організм втрачає у водімайже в 30 разів більше тепла. Саме з цієї причини вода розглядається, як вельмисильний гартуючий природний засіб. При всіх обставинах треба дотримуватисянайважливішого принципу — поступовості. Інакше кажучи, доцільнішевикористовувати воду тієї температури, яка необхідна в даному випадку. «Надмірнеперебування у воді веде до таких змін в організмі, які можуть вийти за межінормальних». (Осокина Т.И. Физическая культура в детском саду.— М.: «Педагогика», 1978.- с. 56).
Не виключені івельми сумні наслідки. У дітей, що систематично перевищують доступні ним нормикупання, наголошувалися падіння маси тіла, серйозні порушення в діяльностісерцево-судинної системи, у них різко знизилися больова і тактильна чутливість,увага і пам'ять, здібність до виконання складних операцій. Відбувається загальнепогіршення самопочуття, дитина переживає почуття втоми, запаморочення, сонливість.
Методика водногогартування залежить від віку дитини. Необхідно в звичайні водні процедури (умивання, підмивання,купання) вносити елемент гартування. 1. Вік дитини від народження до 2-3 міс. 1.Загальні ванни — дитину купають щодня водою температури 37-36°C протягом 5 хв., потім обливають водою з температурою на 2°C нижче. 2. Підмивання, умивання, яке триває 1-2 хв., спочатку проводять при температурі води 28°C, через кожні 1-2 дні і знижують на 1- 2°C і доводять до 20-22°C. 3. Місцеве вологе обтирання — рукавицею, змоченою водою температури 33-36°C, обтирають ручки від кисті до плеча, потім ніжки від ступні до коліна протягом 1-2 хв. Один раз в п'ять днів температурузнижують на 1oC і доводять до 28°C. Необхідна умова — кожну частину тіла витирають досуха до легкого почервоніння відразу після її вологого обтирання. 2.Вік дитини від 2-3 до 9-10 міс. 4. Як в попередній віковій групі. 5. Як впопередній віковій групі. 6. Загальне вологе обтирання. Спочатку обтираютьверхні кінцівки, потім нижні і, нарешті, груди і спину. Температура води такаж, як при місцевих обтираннях. У воду можна додати сіль (2 чайних ложки соли на1 стакан води). Необхідно дотримувати те ж правило — кожну частину тілавитирати досуха відразу після її обтирання. 3. Вік дитини від 9-10 міс. до 1року. 7. Як в попередній віковій групі. 8. Як в попередній віковій групі. 9.Загальне обливання. При цій процедурі дитина може сидіти або стояти. Гнучкийшланг душу потрібно тримати близько від тіла дитини (25-30 см). Струмінь води повинен бути сильним. Спочатку обливають спину, потім груди, живіт, в останнючергу руки. Після обливання витирають досуха до легкого почервоніння. Спочаткутемпература води 35-37°C, потім кожні 5 днів її знижують на 1°C і доводять до 28°C. 4. Вік дитини від 1 року до 3 років.
У цьому віціможна використовувати загальні обтирання із зниженням температури води до 24oC,загальні обливання температури до 24-28°C. З 1,5 років можна застосовувати душ, який надає сильнішу дію, ніж обливання, оскільки, окрім температури води, тутвключається ще і механічний вплив. Тривалість процедури до 1,5 мін.;температура води і її зниження — як при загальному обливанні. Дивись Додаток 1.
Обтирання — початковий етап гартуванняводою. Обтирання — найбільш м'яко діюча водна процедура, яку можназастосовувати не тільки здоровим, але і слабким дітям. Протягом декількох днівпроводять обтирання рушником, губкою або просто рукою, змоченою водою. Виконуєтьсяпроцедура таким чином. Змоченим кінцем рушника або рукавицею обтирають руки,шию, груди, живіт, ноги, спину, відразу ж витираючи досуха до легкогопочервоніння. Температура води спочатку 30°, поступово її знижують, доводячи докімнатної. Академік Г. Н. Сперанский рекомендував починати гартування з сухихобтирань, які виконують таким чином. Шматком чистої, пропрасованої фланелілегко протирають все тіло дитини до появи невеликої червоності. Через 2 тижніможна приступити до вологих обтирань. Губку або рукавицю з махрової тканинизмочують у воді і небагато віджимають. Спочатку обтирають руки від пальчиків доплеча, потім ноги, живіт і спину. Обтирання продовжується 1-2 мін, після чого тілодитини витирають сухим м'яким рушником і роблять легкий масаж до появипомірного почервоніння. (Див. Сперанский Г.,Заблудовская Е. Закаливание ребенка раннего и дошкольного возраста.- М.: «Медицина»,1964.- с. 116).
З раннього віку требапривчати дітей до прохолодної, але, зрозуміло, не дуже холодній воді. Знижуватитемпературу води можна на 1 °С кожного тижня, доводячи до певного мінімуму. ДивисьДодаток 2.
Обливання —прекрасний засіб гартування, простий і доступний. Спочатку температура водиповинна бути 30—32°, через кожні 3 дні її знижують на один градус. Можнадовести її до 22—20° для дітей молодшого дошкільного віку і до 18° — для6—7-річних. У теплі дні процедуру проводять на повітрі, в холодні, сирі аболегковажні — в приміщенні. Для обливання можна використовувати душ, садову лійкуабо глек. Дитина стає на дерев'яні грати (щоб не поганити підошви ніг післяобливання). Спочатку він обмиває під струменем води руки (з милом), особу,злегка змочуючи вологою рукою голову. Потім струмінь води з висоти 40—50сантиметрів направляють йому на шию, минувши голову. Дитина повертається, почерзі підставляючи спину, бік, груди і т.д. Вода повинна широким потоком стікатипо тілу. Дивись Додаток 3.
Контрастнеобливання ніжок — найбільш поширений метод для дітей Необхідно дотримуватиправило — не можна обливати холодні ноги холодною водою, тобто ноги заздалегідьпотрібно зігріти. У ванну ставлять два тази так, щоб вода покривала ноги досередини гомілки. У одному з них температура води завжди рівна 38-40oC, а віншому (вперше) на 3-4°C нижче. Дитина спочатку занурює ноги в гарячу воду на1-2 хв. (топче ними), потім в прохолодну на 5-20 с. Число поперемінних занурень3-6. Кожні 5 днів температуру води в другому тазі знижують на 1°C і доводять до 18-10°C. «У здорових дітей закінчують процедуру холодною водою, а у ослаблених – гарячіше». (Мартынов С.М. Здоровье ребенка в ваших руках. — М.: «Просвещение», 1991. – с.34).
Ходіння босоніж — один з якнайдавнішихприйомів гартування, що широко практикується і сьогодні в багатьох країнах. Дотого ж відбувається тренування м'язів стопи. Оберігаючи від плоскостопості.Тому рекомендується ходити босоніж по скошеній траві, опалій хвої в лісі і т.п.Починати ходіння босоніж треба в кімнаті, спочатку по 1 хвилині і додаватичерез кожні 5—7 днів по 1 хвилині, довівши загальну тривалість до 8—10 хвилинщоденно.
Із спеціальнихзаходів гартування в літній час використовуються повітряні і сонячні ванни,купання в природних водоймищах.
Повітряні ваннизастосовуються з метою привчити дітей до безпосереднього зіткнення всієїповерхні тіла з повітрям. При цьому, окрім температури, мають значеннявологість і рух повітря. Жарким літом, коли діти весь день ходять тільки втрусиках, особливої необхідності в прийомі спеціальних повітряних ванн немає.Навесні ж, коли ще немає звички до повітря, і в прохолодні дні, які трапляютьсяі в літню пору, вони дуже корисні. Для повітряних ванн вибирають майданчик,захищений від вітру, проводити їх можна на терасі, на відкритому балконі. Дітейроздягають догола або залишають тільки короткі трусики. «Спочатку повітряніванни продовжуються всього 3—4 хвилини, поступово збільшуючи їх тривалість,можна довести до години». (Латохина Л.И. Как быть здоровым душой и телом //Дошкольное воспитание. — 1999. — N 10.- с.44-45).
Починатипроцедуру краще в тиху погоду при температурі повітря не нижче 23—24°. Під часповітряних ванн діти повинні бути в русі, в прохолодні дні треба підбиратирухливі ігри, в теплі — спокійні. Можна запропонувати дитині яке-небудь цікавезавдання: кидати і ловити м'яч певна кількість разів так, щоб він жодного разуне впав, прокатати дерев'яний обруч до кінця доріжки, оббігти 2—3 рази навколодерева.
Сонячні ваннинадають на організм дошкільників загальну зміцнюючу дію, підсилюють обмінречовин, підвищують опірність організму до захворювань. У шкірі під впливомсонячних променів утворюються речовини, багаті вітаміном D, що покращуєзасвоєння солей кальцію і фосфору, особливо важливих для організму, що росте.Перебування на сонці корисно ще тому, що діти звикають переносити теплову діюсонячних променів і відчувають себе бадьоро навіть в жарку погоду. Але післятривалого перебування на сонці у деяких дітей може з'явитися слабкість,дратівливість, іноді поганий сон. Тому необхідно уважно стежити за самопочуттямдітей як під час прийому сонячної ванни, так і після неї. «Місце, вибране дляприйому сонячних ванн, повинне бути сухе». (Кудрявцева В.Т. Развивающая педагогика оздоровления. — М.: «Линка – Пресс», 2000. – с. 78).
Протипоказаннями дляпочатку гартування, продовження його, а тим більше для посилення навантаження єгострі захворювання, пониження і навіть зупинка дитини у вазі, підвищеннязбудливості, дратівливості, скарги на втому, погіршення сну, різко негативневідношення до процедур. Якщо гартуючи процедури були припинені на декількаднів, то після одужання почати треба з температури води на 2—3 — градуса вище,ніж застосовувалася раніше, і приблизно на 1/4 скоротити тривалість процедури,оскільки адаптаційні можливості організму порівняно швидко слабшають. «Гартуванняводою надає могутню дію на організм дитини, тому для їх проведення требаодержати дозвіл лікаря». (Ефименко Н.Н. Театр физического оздоровления детей дошкольного и младшегошкольного возраста. — М.: «Педагогика»,1999. – с.89).
Розділ 2. Педагогічнийопит загартовуючи процедур
2.1Загартування дитячого організму в Україні та за кордоном
Розглянувши деякізагальні теоретичні і методичні питання, перейдемо до викладу практичногодосвіду гартування дітей. В Україні, в Києві, в басейні «Малятко», при дитячійклінічній лікарні № 3 практикується плавання грудних дітей (до однорічноговіку). Приймаються не тільки здорові діти, але і з різною патологією.Спостереження однозначно показали, що плавання прискорює розвиток дітей,укріплює їх здоров'я, а для хворих є сильним лікувальним чинником (з групи тих,що хворіли видужує до 85%). Число дітей, хворих респіраторними інфекціями, впорівнянні з контрольною групою знизилося в 3 рази, число днів хвороби скоротилосяз 10—14 до 3—4 днів, причому процес гартування хворих дітей не припинявся, алише дещо видозмінювався: зменшувалося фізичне навантаження, але залишалися тимсамим і повітряний режим, і полегшений одяг, і щоденні дворазові водні процедури.При такому режимі швидко нормалізувалася температура тіла, зменшилися запальніявища в носоглотці. Велику користь принесло гартування дітей з алергічнимизахворюваннями, контрастні обливання швидко знімали алергічні прояви.
Одній з причинвисокої захворюваності дітей в дошкільних установах є низький рівень фізичноговиховання і гартування як основи неспецифічної профілактики респіраторнихзахворювань. Так вважають співробітники Російського Інституту медичноїкліматології і відновного лікування Сибірського відділення Академії Медичнихнаук Росії В. Н. Лучанінова і Н. І. Пола. Для зменшення респіраторноїзахворюваності у дітей 2—7 років, відвідуючих ясла, — сад, вони практикували контрастніповітряні ванни після денного сну, ходіння по контрастних доріжках босоніж,полоскання зіву грязьовим екстрактом контрастним способом, плавання в закритомубасейні взимку і відкритому плескальному басейні літом, заняття фізкультурою навулиці круглий рік. Сухоповітряні ванни (сауни) призначали як спеціальну гартуючупроцедуру з подальшим обливанням морською водою і як лікувальну процедуру припочаткових симптомах ОРВІ. (Див. Попов С.В. Валеология в школе и дома.- СПб.: «СОЮЗ», 1997.- с56).
В результатіпорівняльної оцінки виявилося зниження частоти респіраторних захворювань подитячій установі на 43%, а тривалість хвороби зменшилася з 9 до 5 днів. Вонивважають, що можна було б досягти вищого результату при індивідуалізаціїметодів, вдосконаленні контролю, обліку кліматичних умов регіону, активнійучасті батьків.
Повчальний іінший досвід. Тюменська область Росії — суворий край. Проте корінне населення містаХанти-Мансійська стійко переносить холод. Простудні захворювання не дуже часты. Але тут чотири п'яті населення — вихідціз європейської частини Росії. Вони і їх діти часто хворіють, хоча одягаютьсятепліше, ніж місцеві жителі. Більшість недуг — простудні. На цьому несприятливомуприродному фоні яскраво виділяється робота дитячого саду геологів Назимськой експедиції«Казка». Вихователі саду знайшли контакт з батьками, переконали в користі гартуванняі фізкультури. Запропонували їм обладнати в квартирах спортивні куточки. Рекомендуваливодити дітей в сад і назад три автобусні зупинки пішки в будь-яку погоду, рештавідстані — по самопочуттю. Програму по фізкультурі, передбачену для дитячих садів,тут доповнили, вводили поступово, перевіряючи на власних дітях. У режим днядитячого саду ввели три фізкультпаузи, уранішню гімнастику, контрастні ванни, сонз відкритими фрамугами в будь-яку погоду; літом — обливання з лійки з поступовимзниженням температури води, ходьбу босоніж по підлозі перед тихою годиною і післянього. Прикроватні килимки прибрали. Спочатку деякі«засопіли». Батьки стали виражати протест: чи не круто почали? Але працівникисаду доводили: йде адаптація малюків до нових умов. Ті, кого від першого «апчхи» не заховали в кімнату із закритими кватирками,стали стійкішими до протягів, вологої погоди, низької температури. Літом діти справляютьсвято «Мойдодир» з обливаннями і рухомими іграми, взимку — багатоборство злижною естафетою, сніжним боєм, метанням сніжків голіруч, гімнастичними вправами.І ще багато інших гартуючих процедур застосовують в цьому дитячому саду. Врезультаті діти практично перестали хворіти. («Спортивная жизнь России».- 1997.- № 10.- с.34-37).
В Росії помітних оздоровчихрезультатів досягли і вихователі дитячого комбінату № 93 Калузькогоелектромеханічного заводу. Почавши гартувати дітей мінімальними холодними дозами,вони поступово виробили у них надійний імунітет до простудних і іншим захворюванням.Дітей цього комбінату з ясельного віку привчають ходити босоніж по лінолеуму, аз настанням зими — по снігу, починаючи з мікродоз. Обливають водою, спочаткукімнатної температури, потім прямо з-під крана. Гартування проводиться на тлі загальнофізичнихрозвиваючих вправ. Всі вихованці займаються уранішньою гімнастикою іфізкультурою. Не дивно, що за останні роки в саду практично не знають хвороб. (Див. Зановский Ю. Ф. Двигательная активность и закаливание —ведущие факторы укрепления здоровья ребенка.— Дошкольное воспитание.- 1998.- №8.- с. 45—51).
Гартування дітеймолодшого шкільного віку як важливий елемент системи фізичного вихованняуспішно застосовується в Уфі кандидатом педагогічних наук Ф. Р. Бахтіяровим.Були утворені 3 досвідчених групи з дітей 7—8 років, які займалися в секціїзагальної фізичної підготовки і гартування. Як гартуючи процедуривикористовувалися контрастно-повітряні ванни, ходіння босоніж, водні процедури(полоскання носоглотки водою з-під крана, обтирання, обливання, контрастнийдуш, перебування в сауні і купання в басейні). Початкова температура води(25°С) через 7 днів знижувалася на градус, а тривалість процедури поступово збільшуваласяз 1 до 5 мін з подальшим обтиранням тіла махровим рушником і поступовимпереходом на обсихання повітрям. Гартування водою, повітрям і сонячноюрадіацією у поєднанні з фізичною підготовкою привело до зниження простудних захворюваньв 2,7 разу в порівнянні з даними контрольних груп.
В місті Старий Оскілфункціонує клуб гартування дітей шкільного віку «Оськольські моржата». У клубприймаються діти з 7-річного віку. Більшість з них перехворіла до цього різнимипростудними захворюваннями. Система гартування включає ходіння босоніж удома іпо грунту, полоскання ніг в холодній воді двічі в день по 2—3 мін, ігри наповітрі і обтирання тіла теплою або прохолодною водою з поступовим пониженнямтемператури. Літом — обов'язкові уранішні пробіжки в спортивних трусах,босоніж, купання у відкритому водоймищі 1—2 рази на день. У холодний період —обливання, душ або ванна, обтирання тіла снігом, купання в ополонці 3 рази втиждень по 5—20 с., короткочасний біг босоніж по снігу. Як домашнє завдання —щоденні «топтання» в тазі з крижаною водою і щебінкою на дні, від 1 до 5 хвилин.Один раз в тиждень хлоп'ята відвідують парну лазню з контрастним душем. Післяроку регулярних занять діти, як правило, перестають хворіти на гостріреспіраторні захворювання.
Велика увагагартуванню дітей приділяється Пермським клубом «Камські моржата». У групи «моржат» зараховуються діти до 16 роківтільки з батьками, чому передує ретельне медичне обстеження і дозвіл лікаря-педіатра.За дітьми встановлюється постійний контроль лікарями — громадськими діячамиклубу. Батьки ведуть щоденник стану дитині. Крім того, діти щомісячно контролюютьсядільничними педіатрами. Під час медичного обстеження проводяться вимірюваннязростання, маси тіла, об'єму грудної клітки, динамометрії, життєвої місткостілегенів, реакції серцево-судинної системи на навантаження. Всі холодовінавантаження для дітей даються індивідуально, з урахуванням віку і стану організму.
Гартуванняпочинається з найменших, абсолютно безпечніших, холодних доз, із застосуваннямводи від 30 до 20°С, з поступовим збільшенням холодних навантажень у міруадаптації дитини до холоду. Купання дошкільників в ополонці не практикується,оскільки вважається, що екстремальні навантаження дітям не потрібні і можутьзавдати шкоди здоров'ю. Дбайливе, уважне відношення до дітей з боку активуклубу викликає довіру у батьків, і вони охоче відвідують клуб і гартуютьсяразом з своїми дітьми. Все це дало позитивні результати: захворюваність дітейзнизилася на 65%.
Клуб проводитьтакож виховну роботу серед його членів, приділяючи велику увагу правильнійповедінці, поводженню із старшими, формуванню елементарних початків етики іестетики, комуністичної моральності, потреби у фізичному вдосконаленні.
У РеспубліціЛатвія, в Ризі, при 5-ій дитячій поліклініці відкрита водолікарня для дітей з2—3-тижневого віку до 1,5 років. Здорові діти відвідують водолікарню 1 раз втиждень, одержують завдання додому, перевіряється засвоєння практичних навиківпо навчанню плаванню дітей батьками, виправляються помилки. Хворі діти, залежновід свідчень, відвідують басейн не рідше за 3 рази в тиждень. Всі дітиодержують загальний масаж, ЛФК, ахворі — додатково підводний масаж за допомогою апарату «Аква-віброн» і точковиймасаж. Для гартування використовується зниження температури води з 36°С до28°С, причому зниження температури починається з другого місяця життя, кожнідва тижні на 1С. В кінці занять обов'язкове обливання стоп холодною водою8—8,5°С з-під крана. В результаті захворюваність у «плаваючих дітей» зменшиласяв три рази в порівнянні з їх однолітками, а хвороба протікає значно легше. Дляпідвищення ефективності гартування тут створили дітям сприятливий емоційнийфон.
У Білорусіїпочали масове гартування дітей в яслях-саду № 152 Мінські заводи Мінмедпрепаратів. У комплекс гартуваннявключили щоденну уранішню гімнастику в полегшеному одязі при відкритих вікнах(при плюсовій температурі) і відкритих фрамугах (при мінусовій), прогулянку вбудь-яку погоду, перебування хлоп'ят в постійно провітрюваному приміщенні,фізичні вправи босоніж, полоскання горла прохолодною водою, водні процедури.
Діти до 3 роківпісля сну в ліжках роблять 2—3 вправи, босоніж бігають по підлозі в груповійкімнаті, грають, потім топаючим кроком ходять по вологій доріжці або вологійковдрі і ребристій дошці. Діти старше за 3 роки після денного сну в трусиках ічешках на босу ногу біжать в добре провітрений (4-15°С) зал, де виконуютьфізичні вправи протягом 10—12 мін, під музику. Потім повертаються в груповеприміщення і обтирають тіло рукавичкою, змоченою водою +10°С. При цьому обов'язководотримується індивідуальний підхід, поступовість і послідовність. В результатірізкого знизилася захворюваність.
Хотілося бзвернути особливу увагу на те, що навіть найпростіші, легені і всім доступніводні процедури дають чудовий результат. На побережжі Балтійського моря, вмістечку Любмін (Федеральна Республіка Німеччина) в одному з дитячих садів дітигартуються таким чином: роздягнені до боягузів, ставали в круг, одягали мокрірукавиці і починали хоровод. Кожна дитина розтирала спинку попереду того, щойде. Так продовжувалося декілька хвилин. Потім починалася нова гра. На підлозіставили шість тазів з холодною і теплою водою. У перший, третій і п'ятий тазналивалася тепла вода, в другий, четвертий і останній — холодна. Дітипереступали з одного тазу в іншій, по декілька заходів. І так щодня. У іншомудитячому саду міста нічого подібного не роблять. В результаті захворюваність ОРЗ і грипом в першому в 4 рази менше,ніж в другому.
Останніми рокамив деяких країнах світу намітилася тенденція перенести методику гартуваннякупаннями в ополонці дорослих на немовлят і дітей дошкільного віку. Виникаютьрізні клуби, де практикується таке гартування. Керівники цих клубів пропагуютьсвій особистий досвід, видаючи його за універсальний, і навіть створюють своїфіліали в різних містах, що викликає у багатьох тривогу за здоров'я дітей.Заохочувати механічне наслідування дорослим не слід. І не один ризик (який,безумовно, є) завдати шкоди дитині повинен стримувати від купань дітей вополонці.
Любмінськійдосвід у ФРН і приклади множини інших свідчать, що є багато і інших, всімдоступних, безпечних і разом з тим ефективних процедур, здатних надійно івсесторонньо загартувати дитячий організм. Якщо навіть на хвилину визнати, щодля гартування дітей раннього віку потрібна крижана вода, то і в цьому випадкуополонка просто не потрібна, оскільки ополонка не має ніяких переваг вгартуванні малюків порівняно з домашньою ванною. Ополонка і ванна з не підігрітоюводою дають практично однакове холодовенавантаження за один і той же час: якщо холодове навантаження крижаної води (0 або +1°С) прийняти за 100%,то водопровідна вода без підігріву (4—6°С) складає 80%. Крім того, ванна маєпевні переваги. Вона дозволяє точніше дозувати холодове навантаження,забезпечує ефективніше (контрастне) гартування (холодна ванна і гарячий душ),виключає небезпеку переохолодження холодним і вологим атмосферним повітрям івітром. Кімнатна температура створює комфортні умови для дитини після процедуригартування.
Отже, ополонкапрактично нічого не може дати дитині понад те, що дають ванна і душ, анашкодити може значно більше. Тут вірогідніше психічний зрив (переляк) іфізіологічний зрив (переохолодження) в результаті перевантаження життєвихсистем дитини, що не окріпнули. Для гартування найменших найбільш ефективною єметодика професора І. А. Аршавського, що допускає оптимальне холодове навантаження, у поєднанні зметодикою 3. П. Фірсова, відомою під назвою «раніше плавати, чим ходити». (Фирсов 3. П. Плавать раньше, чем ходить.— М.: «Педагогіка», 1978.- с.24). Ці методики дають дітям хороший гарт,міцне здоров'я і правильний розвиток. Гартування ж грудних дітей купаннями вополонці, яке вельми енергійно рекламується окремими войовничими дилетантами,не можна рекомендувати, тим більше для масового впровадження, хоч би тому, щовоно не вийшло із стадії експерименту, який до того ж проводиться стихійно, безмедичних спостережень, без наукової постановки.
Слід додати, щопрактика купання дітей дошкільного віку в ополонці невелика і є більше рекламною,чим оздоровчою. Сумісні заняття батьків і дітей в процесі фізичного виховання ігартування — важливий чинник об'єднання, оздоровлення сім'ї, зміцнення етичногоклімату, створення здорових традицій, загальних інтересів, сприяючий підвищеннюролі батьків у вихованні майбутнього громадянина.
2.2 Робота збатьками педагогічного колективу дитячого садка
Знайомлячимолодих тат і мам з програмою фізичного виховання і її вимогами, вихователідитячого садку нерідко натрапляють на недовір'я з їх боку. Вони заявляють, щодіти маленькі і не можуть виконувати вказані вправи. Іноді вони категоричнозабороняють проводити фізкультурні заняття у фізкультурній формі, а простуднізахворювання поясняють тим, що дітей в осінньо-зимовий період виводять напрогулянку.
Тому требаприділити особливу увагу ознайомленню батьків з постановкою фізичного вихованняв дитячому саду. Треба скласти перспективний план роботи з батьками. «Намедико-педагогічній нараді, де присутні і члени батьківського комітету,затвердити план заходів, намітити форми і методи роботи». (Быкова Н.Г. Работа с родителями по формированию культурыздорового образа жизни старшего дошкольника в деятельности «открытого» ДОУ //Краевая научно-исследовательская лаборатория по проблемам формированиясовременной личности в поликультурной среде: Сб. матер. / Общ. ред. В.Н.Гурова,А.Е.Шабалдаса, Л.Н.Харченко, С.В.Степанова. – Ставрополь: Изд-во СКИПКРО, 2005.– Вып. 21. – с. 41).
Кожен навчальнийрік треба починати з практичного семінару для різних груп батьків. Проводититакі семінари: «Особливості фізичного і психічного розвитку дітей дошкільноговіку», «Організація занять фізичною культурою в дитячому саду і в сім'ї»,«Проведення рухомих ігор і занять фізичною культурою в літній час» та ін.
Перед проведеннямсемінарів вихователі знайомлять батьків з особливостями фізичного розвиткудітей. Одночасно лікар проводить індивідуальні бесіди з батьками, під час якихрозповідає і про відхилення у фізичному розвитку дітей. Через санітарний бюллетень знайомить батьків з рекомендаціямипо гартуванню і розвитку рухів. Вихователі роблять підборку статей з даногопитання і оформляли теки — пересування. Батькам показують фізкультурні заняттяі прийоми навчання деяким видам основних рухів, фізкультурне устаткування, якеможна використовувати в домашніх умовах. Дають поради по проведеннюфізкультурних занять в суботні і недільні дні.
Наприклад, доконференції на тему «Формування стійкого інтересу до занять по фізичнійкультурі» можна підготували для показу батькам фізкультурні заняття, рухоміігри. Можуть бути оформлені тематичні виставки «Одяг і здоров'я дітей», «Сонце,повітря і вода — наші вірні друзі», які сприяють підвищенню активності батьків,— учасників конференції. Активну участь в підготовці і проведенні конференціїповинен брати батьківський комітет, який допоможе підготувати виступу продосвід фізичного виховання в сім'ї.
Подивившисьпідготовлені вихователями заняття, побачивши спритність, швидкість і уміннядітей, познайомившись з діаграмою їх зростання і збільшення ваги за рік, батькище раз переконаються, що систематичні заняття фізкультурою приносять великукористь. Після конференції вони стануть уважніше прислухатися до рекомендаційвихователів, радитися з ними, пропонувати свою допомогу у виготовленніустаткування. Участь батьків в устаткуванні ділянки викличе у дітей відчуттягордості, сприяє підвищенню їх інтересу до фізкультурних занять. До системироботи дитячого садку повинна міцно увійти уранішня гімнастика, яка повиннапроводиться з музичним супроводом. У весінньо — літній період і восенигімнастика проводиться на ділянці у супроводі баяна.
Щоб познайомитибатьків із структурою уранішньої гімнастики, треба запросити їх бути присутнімипри її проведенні. Вихователі розробляють зразкові комплекси уранішньоїгімнастики на суботні і недільні дні, з вказівкою дозування, поступовогоускладнення вправ, проводять практичний показ виконання деяких вправ. Даючирекомендації батькам по проведенню уранішньої гімнастики, треба звернути їхувагу на необхідність створення і дотримання санітарно-гігієнічних умов.
Паралельно требапроводити роботу по вихованню у дітей інтересу до фізкультурних занять. У цихцілях можна використовувати різноманітні ігрові вправи і завдання. Наприклад,можна пропонувати дітям бути схожим, «як велетень», «як карлик», «як собачка назадніх лапках», включая ходьбу з високим підняттям колін, як «цирковий кінь»,стрибки на одній нозі — «хворий горобець», такі вправи, як «Іван — покиван,піднімися», «Повітряний велосипед». У заняття можна включати і вправи зелементами змагання.
Особливе значеннятреба надавати організації роботи по фізичній культурі літом. В кінці травняможна познайомити батьків із зразковим планом оздоровчих заходів, поміщаючийого в батьківському куточку. Вони внесуть свої пропозиції, і планзатверджується на спільному засіданні педагогічної ради і батьківськогокомітету. У план включаються виїзди на морі, в ліс, в гори, підготовка іпроведення спортивних свят. Батьківський комітет призначає відповідальних, якіспільно з адміністрацією організовують проведення всіх літніх оздоровчихзаходів.
Треба серйозно готуватисятакож до спортивних свят. Активну участь в їх підготовці і проведенні берутьбатьки. Разом з дітьми вони бігають, долають різні перешкоди, проходять помосту, що коливається, беруть участь в іграх. Проведення спортивних святпозитивно впливає на вдосконалення рухових навиків, виховання фізичних іморально-вольових якостей дітей, інтересу до фізкультури. Літом батьки частовиїжджають з дітьми до моря, в гори. Можна познайомити їх з комплексом фізичнихвправ, які можна виконувати з дітьми в лісі, на воді. У нього входять різнівправи в природних умовах типу: пройти по лужку, високо піднімаючи коліна,пробігти між кущами і деревами, піднятися на гору і спуститися з неї, пройти іпробігти по рихлому піску, пройти по колоді, покладеній через струмочок, пролізтипід низько нахиленими гілками дерева. Вправи, що проводяться під часпрогулянок, створюють можливість не тільки виробити у дітей міцні руховінавики, але і використовувати їх в різних життєвих ситуаціях. Систематичнаробота з батьками дає позитивні результати. Якщо раніше батьки не знали, чимзаповнити дозвілля дітей, і зловживали видовищними заходами, то тепер станутьпроявляти велику ініціативу в організації відпочинку дітей. Організаціятуристичних походів, заняття фізкультурою і сумісні ігри дорослих і дітей будесприяти підвищенню авторитету батьків, з'являться сильним стимулом у вихованніінтересу дітей до фізичної культури, будуть сприяти формуванню їх характеру.
Висновки
В даній курсовійроботі ми розглянули різні аспекти гартування дітей дошкільного віку. Розумінняданої проблеми тісно пов'язане з вивченням фізіологічних механізмів адаптаціїдітей до чинників середовища і фізичних навантажень. Саме завдяки усесторонньомунауковому аналізу механізмів адаптації дитини, що розвивається, можна оцінитизначущість гартування, зробити його ефективним засобом в зниженнізахворюваності дітей.
Методи гартування дітей повинні наближатисядо природних і специфічних для кожного віку фізіологічних реакцій. Іншимисловами, методи гартування по можливості повинні копіювати натуральні функціїдитини.
Фізіологічнідослідження, виконані в найостанніший час, виявили і інші особливостіорганізму, що ріс і розвивався, які можуть бути використані при гартуваннідітей. В умовах екстремальних дій на організм дитиною використовуються нетільки ті адаптивні реакції, які сформувалися до теперішнього моменту часу, алеі ті, які були на попередніх етапах онтогенезу. При цьому організм використовуєвесь арсенал засобів — і що є у нинішній момент часу, і забуті, такі, що знаходятьсяв латентному стані. Використання стародавніх механізмів функціонування з метоюподолання екстремальних дій на організм у здорових дітей відбувається впродовжкороткого проміжку часу. В тому випадку, якщо подібні зміни збільшуються зачасом, лікар розцінює їх як показник відхилення від норми дії гартуючогочинника.
Розробка методівгартування в даний час неможлива без урахування стану здоров'я дитини (рівняйого здоров'я). Переоцінка або недооцінка рівня здоров'я може звести нанівецьнайсучасніші методичні прийоми, більш того, може навіть понизити рівеньздоров'я дитини. Подальша розробка діагностики здоров'я здорових дітей, їхсхильності до виникнення різних захворювань, адаптивних можливостей організму,очевидно, дозволить адекватніше підбирати і гартуючи дії, уникнути зривів встані здоров'я. В зв'язку з цим особливе значення має діагноста стану нервовоїсистеми, оскільки відомо, що неврози є, очевидно, істотними сприяючимичинниками у виникненні простудних захворювань. Гартування дитячого організму дозволитьне тільки уникнути або зменшити «простудні» захворювання, але і понизити проявневрозів і тим самим розірвати порочний круг у виникненні простуднихзахворювань. Одержали наукове обґрунтування цілорічні заняття фізкультурою навідкритому повітрі. Цей метод вимагає чіткої організації в проведенні занять,вищої кваліфікації вихователів, медичного персоналу. З кожним рокомзбільшується кількість методів гартування, відбувається їх вдосконалення.
Необхіднопривернути увагу педагогів до необхідності помножити свої зусилля в зниженнізахворюваності дітей науково обґрунтованими методами попередження простуднихзахворювань. Науково обґрунтовані методи гартування проводяться в основному влікувально-профілактичних установах, дошкільних установах — дитячих садах іяслах. Завдання зміцнення здоров'я дітей в колективах привело до необхідностівдосконалення групових методів гартування. Для цього розроблені раціональніметоди фізичних вправ, в дитячих садах створюються відкриті і закриті плавальнібасейни, сауни, зали для занять фізичною культурою, ігрові майданчики.Проводиться профілактика методами рефлексотерапії.
За допомогою цихпристроїв і методів можна підвищити рівень здоров'я дітей. З кожним рокомзбільшується арсенал засобів для гартування, з'являються нові, ширші можливостідля його проведення.
Важливо, щоб всеце було використано для зниження дитячої захворюваності. От чому необхіднознайти такі механізми організації праці персоналу в дошкільних ілікувально-профілактичних установах, стимули в їх роботі, які змогли бпідвищити їх чутливість до впровадження нових ефективніших методівпрофілактики, понизити формальне відношення до цієї дуже потрібноїпрофілактичної роботи. Кінцевий результат її — істотне зниження дитячоїпростудної захворюваності і збільшення корисної зайнятості батьків навиробництві. Як тимчасова міра досягнення цього результату нами запропонованостворення на базі дитячих дошкільних установ медичних стаціонарів для лікуванняпростудних захворювань. У цьому стаціонарі дитячого саду або ясел, так само якв ізоляторі піонерських таборів, знаходяться діти з простудними захворюваннями.Крім цього, в стаціонарі доліковуються діти, будинки, що не долікувалися, івиписані із залишковими явищами в дитячий сад або ясла. У цих стаціонарахпроводиться не тільки лікування, але і мінімальні гартуючи заходи, щонаправлене на швидке повне одужання дитини. Іншими словами, нові формиорганізації лікувально-профілактичної роботи в дитячих дошкільних установахдозволять істотно збільшити корисну зайнятість батьків на виробництві, понизититривалість простудних захворювань і, зрештою, її істотно зменшити.
Останніми рокамизбільшилася кількість нетрадиційних методів гартування, які розповсюджуютьсячерез засоби масової інформації. Багато хто з них не пройшов належногомедико-біологічного контролю і не дозволені до впровадження в практику. Разом зтим деяка частина населення використовує такі форми гартування. Діти, щогартуються цими методами, заслуговують особливого контролю з боку лікаря. Притривалому здійсненні гартування з великими фізичними навантаженнями необхіднозвертати увагу на такі небажані наслідки адаптації, як незбалансоване зростанняі розвиток органів і систем. Велика кількість експериментальних і клінічнихданих показує, що при надмірних фізичних навантаженнях функціональна системапідтримки газового складу крові адаптується досить добре, але за рахунок іншихфункціональних систем, які починають істотно відставати в розвитку.
Такийнезбалансований розвиток несприятливий дли розвитку дитини і може бути причиною виникнення патологічного процесу. Взв'язку з цим важливо звернути увагу на те, що в умовах неоптимальногогартування, надмірних гартуючих дій можуть мати місце або тенденції незбалансованогорозвитку. Не можна вважати за доцільне використання фізичних чинників длянадмірного прискорення розвитку дітей в збиток гармонійному становленнюдіяльності різних функціональних систем дитини.
Гартування можебути справді невичерпним джерелом примноження здоров'я дітей з найранішоговіку. Правильне використання методів гартування, належний лікарський контрольза їх проведенням, очевидно, здатні допомогти корінному оздоровленню дитячогонаселення, підвищити ефективну зайнятість їх батьків в суспільно кориснійпраці, поліпшити виробничі і соціальні умови життя.
Списоквикористаних джерел та літератури
1. Аркин Е.А. Физическое воспитание в детском саду.- М.:«Наркомпрос РСФСР», 1941.
2. Быкова Н.Г. Работа с родителями по формированию культурыздорового образа жизни старшего дошкольника в деятельности «открытого» ДОУ // Краевая научно-исследовательская лаборатория попроблемам формирования современной личности в поликультурной среде: Сб. матер./ Общ. ред. В.Н.Гурова, А.Е. Шабалдаса,Л.Н.Харченко, С.В.Степанова. – Ставрополь: Изд-во СКИПКРО, 2005. – Вып. 21. –с. 41.
3. Быкова Н.Г. Формирование здорового образа жизни старшегодошкольника в психолого-педагогических исследованиях // Краевая научно-исследовательская лаборатория по проблемам формирования современной личности вполикультурной среде: Сб. матер. / Общ. ред. В.Н.Гурова, А.Е.Шабалдаса,Л.Н.Харченко, С.В.Степанова. – Ставрополь: СКИПКРО, 2004.– Вып. 16. – с. 48-52.
4. Вільчковский Е.С., Курок О.І. Теорія і методика фізичноговиховання дітей дошкільного віку: навч. посіб.- Суми: ВТД «Університетська книга»,2005.
5. Воронцова И.М., Беленький Л.А. Закаливание детей сприменением интенсивных методов. Метод. рекомендации. — СПб., 1990.
6. Гориневский В. В. Избранные произведения. Том 1. Под общейредакцией В.В. Гориневской.- М.: «Физкультура и спорт», 1951.
7. Ефименко Н.Н. Театр физического оздоровления детейдошкольного и младшего школьного возраста. — М.: «Педагогика», 1999.
8. Зановский Ю. Ф. Двигательная активность и закаливание —ведущие факторы укрепления здоровья ребенка //Дошкольное воспитание.- 1998.- №8.-с. 45—51.
9. Змановский Ю.Ф., Кузнецова.Н. Комплексное закаливание вдошкольных учреждениях: методические рекомендации. — Нижний Новгород.:«Дубрава», 1992.
10. Зыбелин С. Г. Избр. произведения. М.: «Педагогика», 1954.
11. Колгушкин А.Н., Короткова Л.И. Лекарство от простуды.-М.: «Знание», 1989.
12. Криворучко Т. С. Особенности физического развития детей иподростков.- Кишинев: «Педагогика», 1976.
13. Кудрявцева В.Т. Развивающая педагогика оздоровления. — М.: «Линка – Пресс», 2000.
14. Лаптев А.П. Гигиена: Учебник для техникумов физ. культ.-М.: «Физкультура и спорт», 1983.
15. Лаптев А.П. Закаливайтесь на здоровье. М.: «Медицина»,1991.
16. Латохина Л.И. Как быть здоровым душой и телом//Дошкольное воспитание. — 1999. — N 10.- с.44-45.
17. Мартынов С.М. Здоровье ребенка в ваших руках. — М.:«Просвещение», 1991.
18. Мое водолечение: [Пер. с нем.] / Себастьян Кнейп;Ставроп. краев. ком. Всесоюз. о-ва Красного Креста.- Ставрополь.: «АСОК-ПРЕСС»,1991.
19. Осокина Т. И. Физическая культура в детском саду.— М.:«Педагогика», 1978.
20. ПодшибякинА. К., Кайро И. А., Лебедь В. Л. Новое взакаливании детей.— В кн.: Медицинские проблемы физической культуры. Киев:«Медицина», 1982, вып. 8, с. 38.
21. Попов С.В. Валеология в школе и дома.- СПб.: «СОЮЗ»,1997.
22. Саркизов – Серазини И.М. Спортивный массаж.- М.:«Физкультура и спорт», 1957.
23. Сперанский Г., Заблудовская Е. Закаливание ребенкараннего и дошкольного возраста.- М.: «Медицина», 1964.
24. Спирина В.П.Закаливание детей.- М.: «Просвещение», 1978.
25. «Спортивная жизнь России».- 1997.- № 10.- с.34-37.
26. Традиционные и нетрадиционные методы оздоровления детей:материалы конференции.- Дубна, 1992.
Додаток 1Процедура Час проведення Тривалість до 3-х років 3 — 7 років Прогулянка і ігри на повітрі Вранці і вдень Восени і зимою не рідше за 2 рази по 2 години; літом 6—8 годин Восени і зимою по 2—2,5 години; літом якомога довше Денний сон на повітрі Вранці або після обіду Грудним дітям 2—3 рази по 1,5—2 години; старшим — 1 раз 1 раз по 1,5— 2 год. Повітряні ванни Вранці або після денного сну Восени і зимою в кімнаті 2—3 рази по 2—15 хв. і довше; літом на повітрі 30—60 хв.. Восени і зимою в кімнаті, починати з 5— 10 хв. до 30— 60 хв. 2 рази. У поєднанні з гімнастикою, іграми літом світлоповітряні ванни 10— 60 мін і довше Сонячні ванни У середній смузі 9—11 ч Для дітей старше за рік починати з 1— 2 хв. до 20 хв. (на всі сторони тіла) 4—40 хв. (на всі сторони тіла) Обтирання Рано вранці або до денного сну 1—2 хв. 2—3 хв. Обливання Вранці після гімнастики, повітряної і сонячної ванни (літом) 30—40 хв. 40—90 хв. (залежно від віку) Душ Вранці перед їжею або перед денним сном Після 1,5 року по 30—40 с. Не довше 90 с. Купання в річці, озері 9—11 ч Після 2 років по 2—6 хв. 6—8 хв. Масаж і гімнастика для грудних дітей Вранці через 40—60 мін після їжі 1—2 рази по 5—10—12 хв. залежно від віку -------
Додаток 2
Зразковатемпература води для вологих обтирань дітей, градусів.Вік Початкова Гранична Взимку Літом Взимку Літом 3—6 місяців 36 35 30 28 7—12 місяців 34 33 28 26 1 —3 роки 33 32 26 24 4—5 років 32 30 24 22 6—7 років 30 28 22 18-20
Додаток 3
Зразковатемпература води для обливання дітей, градусів.Вік Початкова Гранична Взимку Літом Взимку Літом 9—12 місяців 36 35 30 28 1 —3 роки 34 33 28 24-25 4—5 років 33 32 26 22-24 6—7 років 32 30 24 20-22