План
Вступ
Розділ І. Розвиток та вдосконалення організаційнихформ навчання в сучасній школі.
1.1 Урок – основнаформа навчання в школі.
1.2 Необхідністьвдосконалення уроку.
1.3 Нестандартнийурок – один із шляхів удосконалення форм організації навчання.
1.3.1 Поняття про нестандартний урок.
1.3.2 Система нетрадиційних уроків.
1.3.3 Інтегровані уроки, їх особливості.
1.4 Взаємозв’язокнетрадиційних і традиційних форм навчання в сучасній школі.
Розділ ІІ. Дослідно-експериментальна роботапо вивченню ефективності застосування нетрадиційних типів уроків під час практики.
2.1 Аналіз проведення нестандартних типівуроків вчителями Аннівської неповної середньої школи І-ІІ ступенів.
2.2 Аналіз проведеного експерименту щодоефективності нестандартних типів уроків.
Висновки.
Література.
Додатки.
Вступ
Розвиток сучасногосуспільства підвищує вимоги суспільства до рівня освіти й виховання кожної людини.У цих умовах дедалі актуальніше стає формування у людей творчого потенціалу, активноїжиттєвої позиції. Для успішного досягнення мети людина повинна мати необхідний обсягзнань. Людина не повинна застосовувати будь-які усталені шаблони, а має мислити,розвивати своє мислення.
У законі України „Прозагальну середню освіту” зазначено, що освіта має бути спрямована на забезпеченнявсебічного розвитку особистості. Реалізацію цього завдання можна забезпечити заумови здійснення творчого підходу. Оновлення цілей, завдань і змісту у напрямі особистісно-зорієнтованогонавчання у 12-річній школі вимагає дослідження впливу різних технологій навчання та зміни в структурі навчального процесу сучасної школи, дослідження умов застосування технологійна підвищення навчальних досягнень учнів.
Завдання вчителя полягаєв тому, щоб вивчити особливості дитини та орієнтуватися на загальні завдання формуванняособистості дитини, які випливають з Концепції загальної середньої освіти та Державногостандарту початкової загальної освіти, а також спираються на конкретні програминавчання і виховання, створюють для кожного учня оптимально-сприятливі умови дляйого всебічного розвитку. Для здійснення цієї мети потрібно підвищити ефективністьуроку різними способами і засобами навчання.
Важливим способомпідвищення ефективності уроку є багатоманітність видів діяльності на уроці. К.Д.Ушинськийказав, що дитина потребує діяльності без зупинки і втомлюється не діяльністю, аїї одноманітністю, односторінньою формою. Особливо важливо дотримуватися цієї вимогливостів початковій школі. Молодші школярі засвоюють знання краще, якщо на уроці чергуютьсярізноманітні і недовготривалі види роботи, а ще краще якщо навчання проходить вформі казки, подорожі, гри, тобто за принципом „навчання – гра”, „гра – навчання”.
Об’єкт дослідження:нестандартні уроки в навчально-виховному процесі в початковій школі.
Предмет дослідження:уроки математики та читання.
Мета дослідження:дослідити ефективність впливу нестандартних уроків на навчально-виховний процесв сучасній школі.
Завдання дослідження:
1. Вивчити психолого-педагогічнулітературу з проблеми дослідження.
2. Показати необхідністьзастосування нестандартних уроків в навчально-виховному процесі.
3. Теоретичнообґрунтувати, експериментально підтвердити позитивний вплив нестандартних уроківна навчально-виховний процес.
Гіпотеза дослідження:використання нестандартних уроків у навчальному процесі сприяє підвищенню рівняактивності та засвоєння знань, умінь і навичок.
РозділІ. Розвиток та вдосконалення організаційних форм навчання в сучасній школі
1.1Урок – основна форма навчання в школі
На сучасному етапірозвитку школи в основному використовується класно-урочна система навчання, класно-урочнусистему навчання можна описати і дати певне визначення поняттю „урок”. [21, c.160-161].
Урок – це форма організаціїнавчання з групою дітей одного віку, постійного складу, які навчаються по твердомурозкладу з однаковою для всіх програмою навчання. [12, c.300-301].
Урок має свої особливості:
1) урок є завершальноюта обмеженою в часі частиною навчального процесу, під час якого розв’язуються певнінавчально-виховні завдання;
2) кожен урок включаєтьсяв розклад і регламентується в часі та за обсягом навчального матеріалу;
3) на відміну відінших форм організації навчання, є постійною формою, що забезпечує систематичнезасвоєння учнями знань, умінь і навичок;
4) відвідування уроківобов’язкове для всіх учнів, тому вони вивчають систему знань, поділених поурочно,в певній логіці;
5) є гнучкою формоюорганізації навчання, яка дає змогу використовувати різні методи, організовуватифронтальну, групову та індивідуальну навчальну діяльність учнів;
6) спільна діяльністьучителя і учнів, а також спілкування великої сталої групи учнів, створює можливостідля згуртування колективу дітей;
7) сприяє формуваннюпізнавальних якостей особистості. [21, c.162-163].
Кожна година-урок,на думку Я.А. Коменського, мала становити з боку організації та змісту занять єдинеціле. Він накреслив таку структуру уроку: читання й повторення учителем новогоматеріалу; повторення його учнями за допомогою книги; повторення без книги.
Наприкінці уроку занеобхідне дати можливість учням ставити запитання до вчителя. Справедливо твердив,що якість уроку залежить від учительського уміння проводити його. [17,c. 129-130].
Кожен урок має своюструктуру, яка залежить від мети уроку. Структура уроку – це відношення і взаємодіячастин уроку, які відмінні своїми задачами і характером діяльності вчителя і учнів.
В залежності від провідноїдидактичної задачі і структури уроку, уроки поділяють на такі типи:
1) комбіновані уроки– де вчитель пояснює, закріплює, повторює, контролює;
2) уроки вивченнянового матеріалу;
3) уроки закріпленнязнань, умінь, навичок;
4) уроки вправ і практичнихробіт;
5) уроки узагальнюючогоповторення (узагальнюючі уроки);
6) лабораторні уроки;
7) уроки контролю,перевірки і оцінки знань учнів.
Під типом уроку розуміютьурок, який відповідає для всієї групи уроків, які мають загальні учбові задачі іпочаткову структуру. [2, c.99-100]. Але бувають і інші види учбової діяльності, які важко включити втаку класифікацію, наприклад заняття на пришкільному участку, екскурсії, вступніуроки, виведення законів і правил, контрольні уроки і т.д. [3, c.98-99].
1.2Необхідність вдосконалення уроку
Якщо оглянути публікаціїминулих років присвячені уроку, то зустрінемося з термінами “удосконалення”, „модернізація”,„оптимізація”, а сьогодні педагоги шукають виходу із застійних штампів минулого,цих нескінчених „удосконалень”, що являли собою косметичні ремонти старого. Томупотрібно ввести щось нове, переломне, і однією з виразних тенденцій оновлення школистав пошук нестандартного уроку, і цим займається саме творчий вчитель тому, щовін є постійним шукачем шляхів вдосконалення уроку. [11, c.65-66]. Такі пошуки спрямовані на розв’язаннянавчально-виховних завдань, передусім на підвищення виховної ролі уроку, використаннязмісту навчального матеріалу для формування національної самосвідомості учнів, формуванняв них моральних, правових, трудових, естетичних якостей особистості.
Великої уваги набулапроблема активізації пізнавальної діяльності на уроках з використанням активнихметодів навчання, виконання учнями різних видів самостійної роботи, творчих і дослідницькихзавдань.[21, c.168-169].
З приходом дитинидо школи розпочинається новий етап у розвитку різних форм її спілкування. Ученьпершого класу потрапляє в атмосферу учіння, тоді як дошкільником цілий день проводиву грі. І спілкування дітей поступово набуває якісно нового змісту, бо для цьоговиникають нові умови: з’являється необхідність засвоювати нові поняття з різнихнавчальних дисциплін, опановувати нову інформацію, робити спроби застосовувати їїпід час вироблення нових дій та навичок.[9, c.11]. Однотипність уроку викликає у дітейвтому і якщо педагог більше розповідає сам, то знижується зворотній зв’язок, томунеобхідно впроваджувати нові нестандартні форми навчання, де навчання проходитьу вигляді змагання або гри, де дитина є головним героєм уроку. Таким чином вчительмає можливість урізноманітнювати форми роботи, поглиблювати знання і залучати доактивної роботи якомога більше учнів. [4, c.6-8]. І це на думку багатьох педагогівне є нехтуванням змісту освіти. Зрозуміло, чималий процент педагогів не можуть дативідповіді за всіх. Так само не може зробити і сучасна педагогіка, однак нестандартнийурок, як своєрідне педагогічне вище бурхливо розвивається, постійно набуває новихрис.[16, с.351-352].
Навряд чи варто нагадувати,що ще з часів Я. А. Коменського урок є основною формою навчання в школі. Простежуючиісторію його розвитку, можна побачити, що нестандартні заняття виникали тоді, колив суспільстві відбувалися кардинальні зміни, реформи. [11,c.65-66].
1.3Нестандартний урок – один із шляхів удосконалення форм організації навчання
1.3.1Поняття про нестандартний урок
Найкраще і вдале визначеннянестандартного (нетрадиційного) уроку дав відомий російський педагог І. П. Підласий.Він казав, що нестандартний урок – це імпровізоване учбове заняття, яке має нетрадиційну(невстановлену) структуру, а структура уроку прямо залежить від типу уроку, бо структурауроку – це сукупність, послідовність і зв’язок елементів (етапів), з яких він складається.Якщо нестандартний урок не матиме певної структури, то навчальний процес буде стихійним.В той же час структура повинна бути гнучкою, динамічною, яка відповідає меті, змістууроку, віку і рівню розвитку учнів, методам і прийомам роботи. Аналіз педагогічноїлітератури дав змогу виділити більше сотні типів нетрадиційних уроків. Наприклад:урок-КВК, урок-подорож, урок-дискусія, урок-диспут, урок-семінар і багато інших.[8, с.192-193].
Звісно, нестандартніуроки незвичайні по задуму, структурі, організації, методиці проведення, більшеподобаються дітям, ніж постійні за структурою і режимом роботи уроки. Тому практикуватитакий вид діяльності потрібно кожному вчителеві. Але перетворювати нетрадиційніуроки на головну форму роботи не потрібно, із-за відсутності серйозної праці, багатовитраченного часу, невисокої продуктивності і т.д. [13, c.384-385].
Особливість нестандартнихуроків полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке викликало б інтерес вучнів, сприяло їх оптимальному розвитку і вихованню. [1, c.34-35].
Успіх організаціїнестандартного уроку під час розв’язання проблемної ситуації на етапі засвоєннянових знань чи виконання завдань на етапі застосування набутих знань на практицізалежить від того, як засвоєнні прийоми спілкування, розвинута техніка мовлення,мовленнєвий етикет, уміння володіти своїм організмом: міміка, жести, погляд, постава,манера триматися під час розмови, зустрічі і т.д. А саме такі якості допомагаютьбудь-який урок зробити нетрадиційним. При цьому відпадає потреба спеціально готувати„відкриті”, зовнішні нестандартні уроки, позбавлені внутрішнього змісту, які звичайноготують для перевіряючих, репетируючих як звичайнісіньке шоу.[9, c.12-13].
1.3.2Система нетрадиційних уроків
Нестандарті урокискладають цілу систему. Нестандартні уроки за структурою, способом проведення, особливостямиподіляють на:
1. Уроки змістовоїспрямованості. Їх основним компонентом є взаємини між учнями, засновані на змістіпрограмного матеріалу – уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції, уроки-контрольніроботи.
2. Уроки міжпредметні.Мета їх – „спресувати” споріднений матеріал кількох предметів.
3. Уроки змагання.(Уроки-КВК, уроки-аукціони, уроки-турніри, уроки-вікторини, уроки-конкурси). Передбачаютьподіл дітей на групи, які змагаються між собою, створення експертної групи, проведеннярізноманітних конкурсів, оцінювання їх результатів, нарахування певної кількостібалів за правильність і повноту відповідей.
4. Уроки суспільногоогляду знань. ( Уроки-творчі звіти, уроки-заліки, уроки-експорт-екзамени, уроки-консультації,уроки-взаємонавчання, уроки-консиліуми). Особливості цих уроків полягають в опрацюваннінайскладніших розділів навчальної програми, відсутності об’єктивності при оцінюванні(експертами виступають учні, дорослі, батьки). Вони спонукають до активної самостійноїпізнавальної діяльності вивчення дадаткової літкратури. Проводять її вкінці чверті,семестру, року.
5. Уроки комунікативноїспрямованості. (Уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-роздуми, уроки-диспути,уроки-пресконференції, уроки-репортажі). Передбачають використання максимально різноманітнихмовних засобів, самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступиперед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Сприяють розвиткукомунікативних умінь, навичок самостійної роботи, перетворює малоцікаве повторенняна захоплююче зіставлення точок зору.
6. Уроки театралізовані.(Уроки-спектаклі, уроки концерти, кіно-уроки, дидактичний театр). Проводять їх умежах діючих програм, передбачених навчальним планом, викликають емоції, збуджуютьінтерес до навчання, спираючись переважно на образне мисленя, фантазію, уяву учнів.
7. Уроки подорожування,дослідження. (Уроки-пошуки, уроки розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки-заочніподорожування, уроки-експедиційні дослідження, уроки-наукові дослідження). Ці урокизацікавлюють дітей, чиї інтереси мають романтичну, фантастичну спрямованість. Пов’язаніз використанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення, витівками.
8. Уроки з різновіковимскладом учнів. Їх проводять з учнями різного віку, спресовуючи у різні блоки матеріалодного предмету, що за програмою вивчається у різних класах.
9. Уроки ділової,рольової гри. (Уроки-суди, уроки-захисти дисертацій, уроки ”Слідство ведуть знавці”,уроки- імпровізації, уроки-імітації). Передбачають виконання ролей за певним сценарієм,імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ. Особливо цінною є навчальна градля школярів молодших класів, у яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним.Проте деякі вчені вважають, що навчальні ігри дегуманізуюче впливають на учнів,оскільки дають можливість маніпулювати життям інших людей без одночасного підкореннясистемі стимулюючих імпульсів, яка існує в реальному житті. В іграх єдиним стимулюючимпочатком є боязливість бути низько оціненим товаришами або педагогом. Багато хтоз педагогів недооцінює дидактичний ефект навчальних ігор, хоча і визначає їх рольу підтриманні в учнів пізнавального ентузіазму.
10. Уроки-драматизації.(Драматична гра, драматизація розповіді, імпровізована робота у пантоміміці, тіньовіп’єси, п’єси з ляльками і маріонетками, усі види непідготовленної драми – діяльність,де неформальна драма створюється самими учасниками гри). Уроки спрямовані на розвитокспівробітництва і єдності у навчальній групі. Драматизація є засобом надання навчальномуматеріалу і навчальному процесу емоційності. Забезпечує міжпредметні зв’язки з літературою,історією, предметів естетичного циклу тощо. Проте деякі педагоги застерігають віднадмірного захоплення дратизацією, зокрема, при вивченні історії, що може зашкодитисерйозному аналізу історичних подій.
11. Уроки-психотренінги.Спрямовані на розвиток і корекцію дитячої психіки, на виховання індивідуальності,цілісної та багатогранної особистості. Використовують їх при навчанні дітей різноговіку. Психотренінги загострюють сприйняття, поліпшують розумову діяльність. Навчанняприйомів самоконтролю, самоорганізації, самодисципліни, розвиток активності сприяютьпсихокорекції особистості.
12. Уроки на інтегративнійоснові. (Уроки-комплекси, уроки- панорами). Їм властиве викладання матеріалу кількохтем блоками, розгляд об’єктів, явищ в їх цілісності та єдності. Проводять такийурок кілька вчителів, один з яких ведучий. Поєдують різні предмети: історію тамузику, географію та іноземну мову тощо.[6, c.333-335].
1.3.3Інтегровані уроки, їх особливості
Один з найкращих спробвдосконалення уроку є нестандартні уроки з інтегрованою основою, які спрямованіна творчий пошук, всебічний розвиток особистості кожного школяра зокрема. Метоюуроків, побудованих на інтегрованому змісті, має бути різнобічне вивчення певногооб’єкта, явища і т.д.
Інтегровані уроки– це уроки, де матеріал вивчається блоками з декілька предметів. Наприклад, математикаі природа, трудове навчання і малювання, письмо і читання і т.д.
Інколи деяким педагогамважко виявити різницю між інтегрованим уроком і уроком, де використовується між-предметні зв’язки. Насамперед треба знати, що міжпредметні зв’язки передбачаютьвключення в урок запитань і завдань з матеріалу інших предметів. І ці завдання маютьдопоміжне значення. Це окремі короткочасні елементи уроку, які сприймають глибокомусприйманню і осмисленню понять, що вивчаються.[20, c.88-89].
Інтеграція навчання(від латинського integer – повний, цілісний) може дати ефект лише за умови, колисам вчитель виявить свій творчий підхід до вивчення кожної теми зокрема, так і всьогонавчального матеріалу в цілому. Вчителю слід завчасно проаналізувати календарнепланування, зіставити теми з усіх предметів програми, дібрати теми, близькі за змістомабо метою використання. Інтеграція уроків дає змогу вивчати весь навчальний матеріалу певному міжпредметному зв’язку з допомогою учнів, а самі уроки при цьому не будутьдублюватись. [7, c.46-47].
Враховуючи конкретністьмислення молодших школярів, нестійкість їх уваги, важливе значення надається таблицямі опорам для проведення інтегрованих уроків. Це, як правило, матеріал багаторазовоговикористання. Тому наочність можна застосувати і під час тематичного узагальненняі повторення. Саме такі таблиці-опори допомагають вчителеві проводити у першомукласі уроки, які тематично об’єднанні навколо одного чи кількох близьких понять.Уроки інтегрованого змісту слід проводити здебільшого як вступні до теми або узагальнюючіуроки. До цих уроків вчителю слід заздалегідь готувати учнів, налаштовувати дітейна сприймання, на відповідні враження, активізуючи словник, інтерес до певної теми.[18,c.80-89].
Деякі методисти схильнівважати, що інтеграція – зовсім не нове явище у початковій школі, адже ще К. Д.Ушинський шляхом інтеграції письма і читання створив синтетичний метод навчанняграмоти.[22, с.346-347].
Блискучим прикладомпроведення інтегрованих уроків був В. О. Сухомлинський. Саме його „уроки мисленняв природі”, які він проводив у Павлишській школі для 6-річних учнів. Це, на нашпогляд, – інтеграція основних видів пізнавальної діяльності (спостереження, мислення,мовлення) з метою навчання, виховання і розвитку дітей 6-7 років. Цікаво, що характерноюрисою початкової школи більшості закордонних країн стало навчання за інтегрованимикурсами. Так, читання, письмо, усне мовлення об’єднанні в мистецтво мовлення; відомостіз географії, громадянства – у суспільствознавство; відомості з фізики, хімії, біології,астрономії – у природознавство. Методичне проведення інтегрованих уроків потребує дуже високого професіоналізму й ерудиції вчителів. [19, c.293-294].
Досвід проведенняінтегрованих уроків ще невеликий. Якщо вони змістовні, цілеспрямовані, то вносятьу звичайний хід шкільного життя новизну, певною мірою знімають суворі кордони предметноговикладання і допомагають дітям емоційно і системно сприймати деякі поняття, явища.[15, c.45-47].
1.4Взаємозв’язок традиційних і нетрадиційних форм організації навчання в сучасній школі
Перетворення науковихістин у живий досвід творчої праці – ценайскладніша сфера зіткнення науки з практикою. Творчість педагогічної праці іпрактики здійснюється в ефективному застосуванні уже створеного досвіду в освоєннінових розробок, в умінні розвивати ідею, реалізовувати в конкретних умовах, бачитиваріанти у вирішенні однієї і тієї ж проблеми, застосувати досвід інших, створюватисвій і так далі до нескінченного пошуку ідеального варіанту роботи з дітьми, яквихованцями і учнями.[14, c.2-3].
Основні риси відмінностістандартних і нестандартних уроків є:
– структурауроку. У стандартних уроках структура уроку постійна, майже незмінна, а в нестандартнихуроках – різноманітна, залежить від типу уроку і способу проведення.
– Мотиваціянавчання. У стандартних уроках мотивація навчання проводиться по принципу „вчу,бо треба знати”, а в нестандартних уроках мотивація навчання проводиться по принципу„вчу, бо треба допомогти казковому герою” або „вчу, бо потрібно перемогти суперниківу конкурсі” і таке інше. В даному випадку мотивація навчання іде підсвідомо і безвсяких примусів до навчання.
– Спосіб проведення.Навчання, яке ведеться за допомогою нестандартних уроків, проводиться як певний„шаблон” серії уроків, де іноді можуть зустрічатися ігрові моменти в залежностівід особливостей вчителя, а нестандартний урок може пройти під величезною ігровоюситуацією на протязі усього уроку. І кожен нетрадиційний урок не буде схожий напопередній, бо він немає встановленної структури.
– Новий спосібнавчання. Стандартні уроки вивчають матеріал одного предмету та інколи можуть з’являтисяміж- предметні зв’язки, а нестандартні уроки можуть вивчати матеріал блоками кількохпредметів, (наприклад, інтегровані уроки).
– Кількістькласів. Нестандартні уроки дають можливість провести урок з двома класами одночасно(Наприклад: змагання між двома паралельними класами „Юний математик”), або з учнямирізного віку.
– Розвиток новихумінь. За допомогою нестандартних уроків можна розвивати психічні процеси, (наприклад,психічні тренінги на розвиток уваги, пам’яті та інше), акторські здібності та інше.
– Продуктивністьпраці. Цей вид діяльності краще активізує увагу дітей і вони не так втомлюютьсяпри проведенні таких уроків.[10, с. 350]. Відмінність типів уроків полягає у різносторонностіпідходів до проведення уроків, для здійснення загально-навчальної мети.[5, c.78].
РозділІІ. Дослідно-експериментальна робота по вивченню ефективності застосування нетрадиційнихтипів уроків під час практики.
2.1 Аналіз проведення нестандартнихтипів уроків вчителями Аннівської неповної середньої школи І-ІІ ступенів
Дослідно-експериментальнаробота проходила в Аннівській неповній середній школі І-ІІ ступенів. Опитуваннявчителів здійснювалось за допомогою анкети (Додаток №1). Анкетування проводилосьсеред вчителів початкових і середніх класів – це чотири вчителя середніх класів:вчителі фізики та математики, біології, російської мови та літератури, історії;і чотири вчителя початкових класів (з 15 вчителів школи обпитувалось 8).
В ході аналізу зібраниханкет виявилось, що всі вчителі розрізняють поняття „нестандартний урок” і „позакласнийзахід”, серед них 75% мають правильне уявлення про нестандартний урок. Щодо ставленнявчителів до проведення нестандартних уроків в процесі навчання, то 87,5% з них позитивновідносяться до цього прийому роботи, а 12,5% активно використовують нестандартніуроки в своїй роботі, і всі вони вважають, що використання нестандартних уроківпозитивно впливає на ефективність навчально-виховного процесу.
Пропорції використаннянестандартних уроків серед простих традиційних уроків у своїй практиці серед анкетованихвчителів виявилось:
12,5% – використовуютьнестандартні уроки 2-3 рази на тиждень;
37,5% – один раз натиждень, і то не завжди, в залежності від свят і можливості вчителя;
50% – опитуваних вчителіввикористовують нестандартні уроки в своїй практиці 1-2 рази на півроку.
Знання з кількостінестандартних уроків дали такі результати:
12,5% – до 5 типівнестандартних уроків;
62,5% – до 10 типівнестандартних уроків;
12,5% – до 15 типівнестандартних уроків.
У своїй практиці використовують:
75% – по 3-5 типівнестандартних уроків (в основному – уроки-казки, уроки-подорожі, ігри, змагання);
12,5% – до 7 типівнестандартних уроків (зазначені вище та уроки-диспути, конференції, лекції, юридичніхокеї, круглі столи). Всі вчителі вважають, що найчастіше нетрадиційні уроки повиннівикористовуватися в початковій школі найчастіше ніж в середніх чи старших класах.
В процесі дослідувиявилося, що відношення вчителів до інтеграції уроків математики і природознавствав початковій школі складає:
50% –позитивно відносятьсядо такого способу (серед цих вчителів 37,5% є вчителі початкових класів, які маютьпевний досвід у проведенні інтегрованих уроків з учнями початкових класів);
25% – індиферентновідносяться до інтеграції навчання предметів математики та природознавства в сучаснійпочатковій школі;
25% – не змогли дативідповіді на поставлене запитання.
На думку вчителів,для покращення рівня підготовки майбутніх вчителів у вищих навчальних закладах щодо майстерного використання дидактичних технологій у практиці початковій школі потрібно:
– більше залучатистудентів до пошуку методичних рекомендацій;
– збільшити кількістьтеоретико-методичних занять;
– приділяти увагуметодикам проведення нестандартних уроків і збільшити кількість практичних занять;
– детальніше вивчатиметодики вчителів-новаторів.
Стимулювати таку діяльністьвчителів безпосередньо у школі: всіма видами заохочень, матеріальним забезпеченням,методичними рекомендаціями щодо проведення нестандартних уроків, комп’ютеризацієюі сучасними технічними засобами навчання.
У ході інтерв’ю звчителькою першого класу з’ясувалось, що вона індиферентно відноситься до впровадженнянестандартних уроків у початкових класах. За дні спостереження (на початку і в останнійдень практики) спостерігалося, що два уроки з предметів: „Основи здоров’я” і „Математика”були нестандартними, але вчитель дуже часто використовував ігрові ситуації на уроках,майже завжди.
2.2 Аналіз проведеного експериментущодо ефективності нестандартних типів уроків
Експеримент по ефективностінестандартних уроків в початковій школі проводився в Аннівській неповній середнійшколі І-ІІ ступенів у першому класі, де навчається 21 учень. Ефективність нестандартнихуроків оцінювалась по таким критеріям: ступінь засвоєння матеріалу, активність іувага учнів. Робота проводилась в три частини:
І частина – констатуюча.Оцінка знань і активність учнів на початку практики (перший день спостереження).
ІІ частина – початокекспериментальної роботи. Оцінка, перевірка знань і активність учнів через два тижніроботи з ними при активному застосуванні нестандартних уроків.
ІІІ частина – заключна.Де була проведена контрольна робота.
При проходженні переддипломноїпрактики ми проводили нестандартні уроки з предметів:
– математики:(додаток№__) урок-гра „Ліпимо снігову бабу”, урок-заочна подорож „Країна Шісляндія”, урок-гра„Їжачок”, урок-усний журнал „Магічна сімка”, урок-гра „Квітка-семицвітка”, урок-заочнаподорож „До бабусиного саду і огороду”, урок-подорож до „Країни чудес”.
– читання: (додаток№__) урок-гра „Чарівна буква Ю”; урок-лабораторія.
Активність учнів.
До використання нестандартнихуроків в навчально-виховному процесі (перший день практики – спостереження за роботоювчителя) маємо такі результати з активності учнів: (додаток №__).
математика
високий ступінь –(4-5 рази) 10%;
середній ступінь –(2-3 рази) 25%;
низький ступінь –(0-1 раз) 65%.
читання
високий ступінь –(4-5 рази) 5%;
середній ступінь –(2-3 рази) 60%;
низький ступінь –(0-1 раз) 35%.
Це перша частина експериментальноїроботи (додаток №__). Спостереження фіксувалось шляхом відмітки знаком „+” за кожнупідняту руку. Через два тижні знову проводимо аналогічну роботу (друга частинаексперименту – додаток №__), яка дала такі результати: (додаток №__)
математика
високий ступінь –(4-5 рази) 10%;
середній ступінь –(2-3 рази) 35%;
низький ступінь –(0-1 раз) 55%.
читання
високий ступінь –(4-5 рази) 15%;
середній ступінь –(2-3 рази) 50%;
низький ступінь –(0-1 раз) 35%.
Результатом третьоїчастини експериментальної роботи, яка в свою чергу була проведена шляхом відміткизнаком ”+” за кожну підняту руку чи правильну відповідь (додаток №__), були: (додаток№__)
математика
високий ступінь –(4-5 рази) 25%;
середній ступінь –(2-3 рази) 20%;
низький ступінь –(0-1 раз) 55%.
читання
високий ступінь –(4-5 рази) 35%;
середній ступінь –(2-3 рази) 35%;
низький ступінь –(0-1 раз) 30%.
В кінці практики робимовисновок і складаємо графік активності учнів при використанні нестандартних уроківна практиці (додаток №__). Аналізуючи отриманий графік, можна зробити висновок:
– високий ступіньактивності учнів за час практики з 10% підвищився до 25% – з математики; з 5% підвищивсядо 35% з читання.
– середній ступіньактивності учнів за час практики з 25% підвищився до 35%, а потім активність зменшиласьдо 20% – з математики (це можна пояснити тим, що діти втомилися, бо це для них незвичне); з 60% зменшився до 35% – з читання (тому що більшість учнів „перейшли”до високого ступеня активності).
– низький ступіньактивності: з математики – було 65% стало 55%; з читання – було 35% стало 30%.
Таким чином експериментальнаробота переконала у тому, що розумне використання системи нетрадиційних уроківпризводить до підвищення активності роботи учнів на уроці – відсоток високого ступеняактивності збільшився, а низький зменшився. Але не слід використовувати нестандартніуроки щоденно, так як активність учнів може знизитися через втоми до незвичності.
Успішність учнів унавчанні.
Для перевірки ступенязасвоєння навчального матеріалу проводилися контрольні роботи у вигляді контрольнихзрізів. Контрольні роботи містили завдання з різних предметів: математики, читання,письмо і завдань на логічне мислення. Такі контрольні роботи проводились три рази:на початку практики, через два тижні навчання і на кінець практики.
В перший день практикибуло проведено контрольну роботу №1 (І частина експериментальної роботи) у вигляді,як вище сказано, контрольного зрізу (додаток №__, __). Після проведення контрольногозрізу активно використовуємо нестандартні уроки на протязі двох тижнів. Після цьогобуло проведено контрольну роботу №2 (ІІ частина експериментальної роботи) такожу вигляді контрольного зрізу (додаток №__, __). Після цієї контрольної роботи нестандартніуроки використовувалися рідше, щоб не перевантажувати дітей незвичним для них. Вкінці практики знову дається контрольна робота (№3) (ІІІ частина експериментальноїроботи) (Додаток №__, __).
Ми співставили триконтрольні роботи, склали такий графік успішності учнів. (додаток №__). В першійчастині роботи переважала оцінка – 7-9 балів (59% учнів), в другій і третій частині– 10-12 балів (в другій частині – 58%, а в третій – 53% всіх учнів). Це зумовленотим, що в навчально-виховному процесі почали використовувати нестандартні типи уроків,які підвищили успішність дітей на уроці. Але на другому етапі піднявся відсотокучнів, які отримали 4-6 балів(9% учнів) та 1-3 бали (33% учнів). Це пояснюєтьсятим, що діти втомилися. Після зниження кількості нестандартних уроків на третьомуетапі знизився відсоток учнів, які отримали 4-6 (до 7%) і 1-3 (до 13%) бали, а такожпідвищився відсоток 7-9 балів (до 27%), який на другому етапі дорівнював нулю.
Це ще раз підтверджуєгіпотезу про те, що розумно обмірковане використання системи нестандартних уроківпідвищує рівень активності та засвоєння знань, умінь і навичок.
Висновки
Дослідно-експериментальнаробота довела, що нестандартні уроки позитивно впливають на навчально-виховний процесу сучасній школі. Головна заслуга уроків з нетрадиційною структурою – дуже потужнаактивність учнів на уроці, але потрібно мати на увазі, якщо нестандартні уроки проводитиповсякденно, то цікавість до навчання у дітей пропадає. Тому при використанні нестандартнихуроків потрібно бути дуже обережним, для того щоб дітей не перевантажити незвичайністю.
Найбільш вдало будевикористано нестандартний урок на уроках, де метою уроку є закріплення навчальногоматеріалу, тому що цей урок, наприклад, можна провести у вигляді конкурсу чи уроку-КВК,тоді діти не будуть примушені вчителем згадувати матеріал, який вивчали на попередніхуроках, а згадуватимуть для того, щоб перемогти своїх суперників – різна мотиваціяучнів. Вони підсвідомо будуть згадувати попередній матеріал.
Нестандартні урокислід впроваджувати в навчально-виховному процесі всіх шкіл тому, що проведена дослідно-експериментальна робота довела, що ці уроки дійсно мають більше пріоритетів ніжстандартні уроки. Головне потрібно навчитись вчителям правильно підбирати формуроботи і якісно проводити урок. Якщо ці умови виконуються, то можна кожний урокзробити нестандартним. Для цього потрібно студентів педучилищ детальніше ознайомитиз системою нетрадиційних уроків та інноваційними технологіями навчання.
Література
1. БабанськийЮ.К. Педагогіка.– М.: Просвітництво, 1984. – 608с.
2. БелорусоваВ.В. Педагогіка. М.: Фізкультура и спорт, 1983. – 247с.
3. Болотина Л.Р. Педагогіка.– М.: Просвещение, 1987. – 312с.
4. ВашуленкоМ.С., Дмитренко Л. І. Нестандартні уроки мовлення та мислення молодших школярів// Початкова школа. –1993. №11. – с.6-8.
5. ВашуленкоМ.С., Державний стандарт з української мови // Початкова школа. –1997. №2.– с.2-4.
6. Волкова Н.П.,Педагогіка. К.: Академія, 2002р. – с.340.
7. Лисенко Р.Н.,З досвіду проведення інтегрованих уроків // Початкова школа. – 1998. — №8. – с.46-48.
8. Махмутов М.И.,Современный урок.–М.: Педагогіка, 1981. –с.192.
9. Митник О.,Народження нестандартного уроку // Початкова школа. – 1997. – №12. – с.11-13.
10. Мойсеюк Н.Є., Педагогіка. – К.,1999. – 350с.
11. Паламарчук В.Ф., Румянцева К.І.,У пошуках нестандартного уроку // Радянська школа. – 1991. №11. – с.65-66.
12. Підкасистий П.И., Педагогіка.– М.: Педагогическое общество России, 1998. – 638с.
13. Подласый М.П., Педагогіка. – М.:Просвещение, 1996. – 432с.
14. Прошкуратова П. Від творчих вчителівдо творчих учнів // Початкова школа. – 1998. №2. – 2-4с.
15. Тименко В., Програма інтегрованогокурсу //Початкова школа. – 1997. – №8. – с.45-47.
16. Савін Н.В., Педагогіка. – М.:Просвещение, 1978. – 351с.
17. Савін Н.В. Педагогіка. Київ: Вищашкола, 1980. – 244с.
18. Савченко О.Я. Дидактика у початковихкласах. – К.: Освіта, 1993. – 224с.
19. Савченко О.Я. Дидактика початковоїшколи: Підручник для студентів педагогічних факультетів – К.: Абрис, 1997. – 416с.
20. Савченко О.Я. Сучасний урок впочаткових класах. –К.: Магістр S. 1997. – 184с.
21. Фіцула М.М. Педагогіка –К.: Академія,2000. – 542с.
22. Харламов И.Ф. Педагогіка. – М.:Вища школа, 1990. – с.346-347.