Дипломна робота
на тему:
«Вплив спеціальних вправ на рівеньфізичної підготовленості школярів молодшого шкільного віку»
Зміст
Вступ
Розділ 1. Віковіособливості розвитку функціонального стану сенсорних систем і рівня фізичноїпідготовленості дітей молодшого шкільного віку
1.1 Анатомо-фізіологічніособливості дітей молодшого шкільного віку
1.2 Особливості розвиткурухових здібностей у молодших школярів
1.3 Характеристикафункціонального стану сенсорних систем дітей
Розділ 2. Методи іорганізація дослідження
2.1 Методи дослідження
2. 2 Організаціядослідження
Розділ 3. Методикавикористання спеціальних вправ та її ефективність
3.1 Плануванняспеціальних засобів спрямованих на підвищення функціонального стану сенсорнихсистем та їх зміст
3.2 Показники фізичноїпідготовленості учнів молодших класів до і після проведення експерименту
Висновки
Список використанихджерел
Вступ
Актуальність теми. Останнім часом,в країні, разом із погіршеннямстану здоров'я, спостерігається і зниження рівня фізичної підготовленостішколярів [76]. Внаслідок цьоговедуться пошуки нових шляхів для поліпшення здоров'я і фізичної підготовленості дітей через уроки фізичноїкультури в школі. Інтенсивні розробки сучасних педагогічних технологій зфізичного виховання підростаючого покоління ведуться не тільки в Україні, але ів інших країнах світу. Ряд дослідниківзаймалися питаннями фізичної підготовленості учнів молодшого шкільного віку [8,13, 32, 45, 50]. В своїх роботах вони вказують на підвищення її рівня зарахунок зміни засобів, переважно впливаючи на окремі рухові здібності.
Взаємозв'язок фізичної підготовленості з рівнемактивності різних сенсорних систем (рухової, зорової, слухової, вестибулярної ітактильной) розглядається в роботах Л.Д. Назаренка [37,38]; В.М.Платонова [46]; Т.Ю. Круцевич [55];Б.М. Шияна, В.Г. Папуші [77] і ін.
Дослідники розглядали питання впливу окремиханалізаторів на рухову сферу школярів [20, 35, 44, 59], впливу спеціальних фізичних вправ на функціональний станокремих аналізаторів [26, 30, 31, 60, 66] і системуаналізаторів [42, 48, 72, 73, 74, 75].Проте всі ці дослідження не піднімали питання комплексного впливузорового, слухового, вестибулярного і тактильного аналізаторів на фізичнупідготовленість дітей молодшого шкільного віку. При цьому відомо, що молодшийшкільний вік є головним періодом життя, коли здійснюється бурхливий розвиток істановлення всіх морфологічних і функціональних структур, що визначають внайближчі і подальші роки трудовий потенціал, відтворювання і здоров'ямайбутніх поколінь, є важливим показником благополуччя країни.
З вищевикладеного виходить, що сучасні вимоги, щопред'являються суспільством до стану здоров'я і фізичної підготовленості дітей,обумовлюють необхідність якісного поліпшення методики фізичного вихованнямолодших школярів шляхом дії на сенсорні системи спеціальних фізичних вправ зметою підвищення рівня їх функціональної активності. Це сприятиме поліпшеннюстану здоров'я, підвищенню рівня фізичного розвитку і фізичної підготовленостіпідростаючого покоління.
Мета дослідження: визначити ступінь впливуспеціально спрямованих вправ на функціональний стан аналізаторів на рівень фізичної підготовленостімолодших школярів.
Завдання дослідження:
1. На підставі теоретичногоаналізу науково-методичної літератури досліджувати проблему впливуфункціонального стану сенсорних систем на фізичну підготовленість дітеймолодшого шкільного віку.
2. Дослідити рівеньфізичної підготовленості молодших школярів.
3. Виявити зміни рівняфізичної підготовленості після впровадження розробленої системи спеціальноспрямованих вправ.
Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичноїлітератури, вивчення документальних матеріалів і педагогічне спостереження,педагогічне тестування, педагогічний експеримент, методи математичноїстатистики.
Розділ 1. Вікові особливості розвиткуфункціонального стану сенсорних систем і рівня фізичної підготовленості дітеймолодшого шкільного віку 1.1 Анатомо-фізіологічні особливості дітей молодшогошкільного віку
Питаннямивікової фізіології займалися ряд авторів [4, 14, 53, 67, 68]. В їхніх роботахпредставлена вікова періодизація з урахуванням сукупності анатомо-фізіологічнихособливостей організму, умов життя, виховання і навчання. Так, за данимидослідників [53, 56] до молодшого шкільного віку відносяться діти 6 (7) – 10років, а на думку інших [4, 24, 41, 54] молодший шкільний вік – це діти 6(7) –11 років.
Фізичне виховання молодших школярів має свою специфіку,обумовлену їх анатомо-фізіологічними і психологічними особливостями.
У дітей цього віку інтенсивно розвивається і удосконалюєтьсявесь організм [10, 36, 51, 62, 64]. Темпи зростання і розвитку окремих органіві функціональних систем дещо знижуються в порівнянні з дошкільним віком, протезалишаються достатньо високими. Відзначено [36, 56, 64], що характерноюособливістю процесу росту дитячого організму є нерівномірність іхвилеподібність.
Вікові особливості формування організму молодших школярівмають певні характеристики.
Кісткова система характеризується відносно рівномірнимрозвитком опорно-рухового апарату, але інтенсивність росту окремих розмірнихознак його різна. Довжина тіла збільшується в цей період в більше, ніж йогомаса [65].
За даними [62, 70] щорічний приріст тіла в довжину у молодшихшколярів складає 4 – 5 см, маси тіла – 2 – 3 кг, а обхват грудної клітки – 1,5– 2 см. Приблизно такі ж відомості надані в роботах [10, 56], проте авторивідзначають збільшення росту на 3 – 4 см в рік. До 10 років у хлопчиків і удівчаток темпи росту приблизно однакові [64, 70]. У віці 7– 9 роківспостерігається значний ріст хребетного стовпа. В 10 років посилено ростутьпоперекові і нижні грудні хребці [11, 25]. Кістки дітей, в порівнянні зкістками дорослих, містять менше мінеральних речовин і легко піддаютьсядеформації [10, 56, 64]. Процес окостеніння хребетного стовпа відбуваєтьсяпоетапно. В 6–9 років утворюються самостійні центри окостеніння для верхньої інижньої поверхні тіл хребців, кінців остистих і поперечних відростків. Шийнийлордоз і грудний кіфоз формуються до 7-ми років, а поперековий – до 12-тироків, тому у молодших школярів спостерігаються випадки різноманітних порушеньпостави [21, 22, 23, 40]. Хребет відрізняється великою гнучкістю і рухливістю[70].
Кістки тазу до 7– 8 років тільки починають зростатися і приструсі можуть зміщуватися [10, 56, 64].
За даними [64] повноцінна опорно-рухова функція багато в чомупов'язана з формуванням стопи. Дитяча стопа в порівнянні із стопою дорослихвідносно коротка і звужена в області п'яти. Формування склепіння стопи звичайнозакінчується до 11– 12 років.
Анатомічно суглобово-зв'язковий апарат сформований вже уновонародженого, але подальше морфологічне і функціональне вдосконалення йогопродовжується в дитячому і підлітковому віці. Суглоби молодших школярів дужерухомі, зв'язковий апарат еластичний [56, 64, 65].
В цей період у дітей найбільш інтенсивно збільшуєтьсярухливість хребта, а також плечових і тазостегнових суглобів [64]. Найбільшарухливість хребта спостерігається у віці 8–9 років [36, 65].
М'язова система дітей молодшого шкільного віку розвинена щеслабо [10, 56, 64]. М'язи мають тонкі волокна, містять в своєму складі лишеневелику кількість білка і жиру [65]. Відношення м'язової маси до ваги всьоготіла в цей віковий період складає близько 1/4, в той час, як у підлітків 15років це відношення становить 1/3 [63, 64].
У дітей цього віку м'язи розвиваються нерівномірно: спочаткум'язи тулуба, нижніх кінцівок і плечового пояса, а пізніше – дрібні м'язи [3,64, 65, 70].
В період від 7 до 10 років приріст сили м'язів верхніхкінцівок йде інтенсивніше, ніж нижніх: середній приріст сили згиначів гомілкистановить 3,6 кг, а згиначів кисті – 8,3 кг. Сила м'язів розгиначівгомілки значно переважає над силою м'язів згиначів – 20,4 і 13,3 кг,відповідно. Діти 7– 11 років ще слабо диференціюють м'язові зусилля. Здібністьдо розслаблення м'язів в цей період змінюється незначно [64].
У дітей молодшого шкільного віку спостерігається поступовевдосконалення м'язової системи і рухових функцій. Разом із зростанням м'язовоїмаси значно поліпшується координація рухів. В цей час інтенсивно формуютьсяпсихомоторні функції, пов'язані з швидкістю і точністю руху. М'язовапрацездатність у хлопчиків 7– 10 років більше, ніж у дівчаток цього ж віку[64].
Характеризуючи стан дихальної системи у молодших школярів,автори відзначають [15, 67], що з розвитком організму відбувається зростанняорганів зовнішнього дихання і посилюється їх функція. В молодшому шкільномувіці завершується формування легеневих альвеол. З 7– 8 років кількість їхпрактично не змінюється, але маса і об'єм легеневої тканини і повітроноснихшляхів продовжує збільшуватися до закінчення пубертатного періоду [21, 62, 69]
В зв'язку з інтенсивним ростом і зміною положення ребер,міняється форма грудної клітки, її передня частина опускається вниз, при цьомуможливості зміни об'єму грудної клітки в процесі дихання різко зростають. Церобить величезний вплив на характер дихання. Якщо раніше дихання було восновному черевне, то з цього віку воно стає грудочеревним або змішаним [15,71].
В цьому віковому періоді спостерігається відносна слабкістьдихальних м'язів [15, 21, 68]. У зв'язку з цим грудна клітка бере незначнуучасть в акті дихання, яке здійснюється, в основному, за рахунок опусканнядіафрагми. Тому робота, затрачена на дихання, у дітей значно більша впорівнянні з дорослими [15].
У молодших школярів понижена економність зовнішнього івнутрішнього дихання [56]. Зовнішнє дихання поверхневе, а у внутрішньомузнижується утилізація кисню тканинами з артеріальної крові. Спостерігається порівняновелика частота дихання від 20 до 22 разів за хв. [3, 21, 68].
До кінця періоду молодшого шкільного віку об'єм легенівскладає половину об'єму легенів дорослого. У міру росту і дозрівання дитинивеличина хвилинного об'єму дихання (ХОД) збільшується [65]. У дітей 7 – 10років спостерігається підвищена, в порівнянні з підлітками, величина ХОД на 1кг маси у спокої – 160 – 170 мл/мин/кг [64].
На думку більшості авторів [6, 21, 64, 65, 68], життєвамісткість легенів (ЖЕЛ) з віком збільшується, проте в різних дослідженнях ціцифри дещо відрізняються. Так, на думку [21, 65, 68] ЖЕЛ зростає з 1200мл в7-річному віці до 2100 мл в 11-річному. Дані дещо іншого характеру надані вроботах [64], де наголошується збільшення ЖЕЛ у дітей 8 – 9 років з 1700 до2200мл і [6], де ця величина складає 700 – 1000 мл.
В молодшому шкільному віці спостерігаються статевівідмінності в розвитку дихальної системи. Так середні величини ЖЕЛ у дівчатокзначно менші ніж у хлопчиків [21, 68]. Частота дихання до 8 років у дівчатокменша ніж у хлопчиків [15], максимальне ж споживання кисню у хлопчиків і удівчаток приблизно однакове [36].
Досліджуючи стан серцево-судинної системи ряд авторів [10,56]відзначають, що маса серця у дітей цього віку по відношенню до маси тілабільше, ніж в подальші роки життя. Просвіт судин відносно широкий. Інші данінадають [1, 21, 70], які вважають, що маса серця і маса тіла знаходятьсяприблизно в такому ж співвідношенні, як і у дорослих: 1г на 1 кг маси всьоготіла.
Серцевийм'яз дитини 7– 8 років ще порівняно слабкий [1, 10, 21]. Проте постачаннякров'ю всіх тканин тіла відбувається удвічі швидше, ніж у дорослих завдякибільшій частоті серцевих скорочень (ЧСС) і більш швидкому кровообігу. Тим самимзабезпечується більш інтенсивний обмін речовин. ЧСС у віці 7– 10 роківколивається в межах 76– 92 уд/мин [10, 21, 29, 56].
Розвиток нервової системи у молодших школярів майже повністюзавершується, закінчується зростання і структурна диференціація нервовихклітин. Сила і врівноваженість нервових процесів відносно невелика. Протефункціонування нервової системи характеризується переважанням процесівзбудження над процесами внутрішнього гальмування, що може призводити дошвидкого стомлення [2, 21, 54, 65].
Слід зазначити, що навчальна робота школярів початкових класівв основному вимагає розвитку першої сигнальної системи – відчуттів і сприйнять,яка у них ще не розвинута. Так, на думку ряду авторів [18, 19, 49, 57], увага вдітей цього віку нестійка, вони нетерплячі, легко і швидко відволікаються набудь-який зовнішній подразник, що заважає процесу навчання. Об'єм увагиневеликий. У них недостатньо розвинена здатність концентрації уваги. Довгоутримувати увагу на об'єкті, що вивчається, вони ще не можуть; напружена ізосереджена увага швидко приводить до нервового стомлення.
Пам'ять і мислення у дітей молодшого шкільного віку маєнаочно образний характер: діти легше запам'ятовують зовнішні особливостіпредметів, ніж їх логічну, смислову сторону, запам'ятовування носить восновному механічний характер. Лише поступово до кінця цього вікового періодудіти опановують прийомами спеціального запам'ятовування і розучування,поступово з віком відбувається перехід до абстрактного виду мислення [10,18,30, 64].
Молодший шкільний вік, на думку багатьох авторів [10, 56,57], найсприятливіший період для розвитку рухових умінь і навичок. В цьому віціспостеріагється швидке зростання показників структури природних видів рухів іздатності опановувати загальною структурою технічно складних вправ, оскільки пропрірецептивначутливість до цього вікового періоду досягає необхідного рівня [4, 5, 38].Молодші школярі добре диференціюють м'язові відчуття, а окремі складні потехніці вправи є для них більш доступними, ніж для підлітків [47, 57, 64]. Вроботах [63, 64] відзначено, що темпи функціонального дозрівання апаратурегуляції рухів випереджають морфологічні перебудови, від яких залежатьпрогресивні зміни рухової функції, це і дозволяє дітям даного віку досягативисоких результатів в складно-координаційних видах спорту. В процесі індивідуальногорозвитку у дітей спостерігаються етапи підвищеної чутливості до фізичногонавантаження різної спрямованості (критичні періоди). У віці 6–8 років дитинулегше навчити кататися на ковзанах, ніж в 9–11 років. В період від 8 до 12років діти можуть навчитися практично всім рухам, що вимагають точності івисокої координації.
Структура процесу навчання рухів дітей молодшого шкільноговіку загальноприйнята, проте, вимагає врахування відповідних віковихособливостей методичних прийомів і методів навчання [7, 33, 43, 57].
Найефективнішим методом навчання є показ, оскільки в цьомувіці переважає механічне запам'ятовування. Діти швидше запам'ятовують показанівправи, ніж ті, про які тільки розказано [18]. Показ повинен бути точний,чіткий, безпомилковий і багатократний [10, 28]. Показувати необхідно в різнихракурсах і сповільненому темпі. Між показом і виконанням не допускати тривалихпауз, інакше увага дітей переключатиметься на сторонні об'єкти. Показуватиповинен не тільки сам педагог, але і в ході навчання до демонстрації залучатидітей, у яких вправа вийшла добре. Це вселяє іншим дітям упевненість вдоступності вправи, активізує їх діяльність і прискорює процес освоєння руховоїдії [56].
При навчанні ефективно використовувати наочність: таблиці,малюнки, схеми, діафільми і ін., які повинні бути привабливими, барвистими,кольоровими, цікавими і доступними для розуміння молодших школярів. В них слідчітко виділяти потрібні частини і елементи. Крім того доцільно застосовуватинаочні орієнтири, які направляють, контролюють або обмежують рухи дітей. Вониіз задоволенням виконують вправи, пов'язані з конкретним результатом(перестрибнути, доповзти, перекинути, потрапити і ін.) [28, 49, 57].
На всіх етапах навчання показ повинен супроводжуватисясловесним поясненням. Методи слова і наочності тісно зв'язані між собою. Прирозучуванні вправи, потрібно не тільки показати його, але і розказати: за якимпринципом вона складена, чому вибрана та або інша послідовність і т.д.Неосмислене запам'ятовування в цьому віці малоефективне. Коли матеріалосмислений, він набагато краще запам'ятовується і відтворюється [18, 57].
Ряд авторів [18, 28, 56, 57] відзначає, що ведучими, зосновних словесних методів навчання учнів молодших класів, є пояснення ірозповідь. Пояснення повинне бути лаконічне, доступне і зрозуміле дітям.Розповідь за тривалістю не повинна перевищувати 7– 10 хв, і бути яскрава завикладом, можливо з казковим сюжетом.
В початкових класах також широко використовуютьсярозпорядження і вказівки – особливо в 1 і 2 четвертях першого класу, коли учніще не навчилися виконувати команди [10, 28, 49, 57].
Метод практичної вправи також має свої особливості принавчанні руховим діям дітей молодшого віку. Так, ряд авторів [10, 56, 57]вважають, що при навчанні перевага слід віддавати цілісному методу, оскількирозчленування вправи на елементи знижує інтерес до виконання. Відрізняєтьсядумка [18], автор відзначає, що доцільно використовувати розучування руху почастинах.
Для успішного навчання молодших школярів необхідновикористовувати широке коло вправ, варіювати вправами, змінювати умовивиконання, початкові положення, напрями рухів і т.п. [18, 56, 57]. Рухи повиннібути емоційні і прості по руховій структурі [6]. Короткочасні навантаженняповинні чергувати з достатніми паузами відпочинку, змінюючи характер роботиокремих м'язових груп [10, 56].
Однимз найпоширеніших методів навчання дітей молодшого шкільного віку є ігровийметод із застосуванням елементів спортивних і рухливих ігор, оскільки під часігор спостерігається найбільша стійкість уваги у дітей [6, 10, 52, 56, 58]. Вроботах [17, 18, 19] указується, що молодші школярі охоче засвоюють навички іуміння на заняттях ігрового характеру з цільовою спрямованістю. Оскільки в грірозкривається не тільки особа, але і її відношення до дійсності. Рухливі ігриможна використовувати на шкільних перервах, в спортивних святах, в групахпродовженого дня і т.д. В процесі навчання рухам можна також застосовуватиметод змагання, який сприяє емоційному підйому і викликає інтерес, але вінповинен носити сюжетний характер без конкретного виявлення переможця. Цей методнеобхідно використовувати нечасто і обережно, оскільки змагання впливають напсихологічний стан дітей даного віку [28]. В ігровій і змагальній діяльностіможна вивчати, повторювати або закріплювати техніку руху, виховувати рухові здібності. 1.2 Особливості розвитку рухових здібностей у молодшихшколярів
Вітчизняні і зарубіжні дослідники в галузі фізичноговиховання і спорту констатують, що у віковому розвитку рухових здібностейспостерігається гетерохронність: наявність активного темпу розвитку, пасивногоі стабілізації [18, 27]. В роботах ряду авторів [5, 6, 9, 39] відзначено, щомолодший шкільний вік є найсприятливішим для розвитку більшості рухових здібностей.Багато хто з них вважає, що в цьому віці найбільш інтенсивно розвиваютьсяшвидкість, гнучкість і координаційні здібності, а менш інтенсивно – сила івитривалість.
Однією з найважливіших рухових якостей молодших школярів єшвидкість. Ряд дослідників, основними передумовами високого прояву швидкості вважають:структуру м'язів, внутрішньом'язову і міжм'язову координацію [34]; рухливістьнервових процесів, що виявляється досконало протікання процесів збудження ігальмування в різних відділах нервової системи, і рівень нервово-м'язовоїкоординації [12]; потужність і місткість креатинфосфатного джерела енергії ібуферних систем організму [29]; рівень розвитку швидкісно-силових якостей ігнучкості [61].
Вікова динаміка розвитку швидкісних здібностей досліджкваласьбагатьма авторами [57, 65]. Проте, слід зазначити, що в даних, що наводятьсяавторами, немає єдності поглядів. Так, в роботах: [57] сприятливим періодом длявиховання швидкості наголошується віковий період від 8 до 12 років; [3, 43, 65]– від 7 до 11 років; [43] – від 7 до 9–10 років. Досліджуючи відмінності врівні розвитку швидкісних здібностей за статтю, автори [65] відзначають, щовони невеликі. При цьому, в роботах [19] указується на відмінності в розвиткушвидкості в статевому аспекті. За даними автора активний приріст швидкіснихздібностей спостерігається у дівчаток з 8 до 9 і з 9 до 10 років, а у хлопчиківз 9 до 12 років.
Встановлено, що підвищення швидкості у молодшихшколярів зв'язано, головним чином, із здібністю до високого темпу рухів під часбігу [78]. Дослідженнями [19, 57] визначені оптимальні вікові періоди розвиткурізних проявів швидкісних здібностей: швидкості в простих і складних руховихреакціях, швидкості руху і частоти рухів.
Швидкість рухової реакції є сенсорною реакцією [77, 78].Інтенсивний прояв функцій, що забезпечують швидке реагування, відбувається вперіод від 7– 8 до 11– 12 років [55, 78].
Заданими [55] темп рухів найбільш значно збільшується з 7–8 до 11–12 років. Трохивідрізняються відомості, представлені в роботах [18, 19, 24] в яких частотарухів найбільш значно збільшується в 7– 9 років, а у віці 7– 10 років ухлопчиків темп рухів вище, ніж у дівчаток. На думку [64], до 10–11 роківчастота бігових кроків досягає максимальних значень.
Дослідження свідчать про істотне поліпшення показниківрівня розвитку швидкості після використання на уроках фізичної культури 3-хкласів короткострокової стандартної навчально-тренувальної програми стимулюєрозвиток швидкості школярів
Такимчином, на думку більшості авторів, що займаються проблемою дослідженняшвидкісних здібностей, молодший шкільний вік є тим періодом, коли швидкістьдостатньо добре розвивається під впливом різних тренувальних програм.
Під гнучкістю прийнято розуміти морфофункціональніможливості опорно-рухового апарату, які визначають ступінь рухливості йоголанок. Віковим змінам розвитку гнучкості присвячені роботи [55].
За даними [55, 77, 78] гнучкість природнозбільшується до 14–15 років. Особливо сприятливі можливості для вихованнягнучкості спостерігаються у дітей молодшого шкільного віку [63]. Це пояснюєтьсятим, що вік 7–11 років відрізняється гнучкістю і пластичністю опорно-руховогоапарату, високим ступенем еластичності тканин, відсутністю могутньоїмускулатури [57], великою кількістю в суглобах синовіальної рідини, а також інтенсивнимприростом рухливості в суглобах [18, 19].
Врізних суглобах гнучкість має різну динаміку розвитку. Так, на думку [70],рухливість суглобів хребта і у хлопчиків і дівчаток досить висока з 7 до 10років, коли середній річний приріст активної його рухливості досягає 5,7смАналогічні дані були представлені в роботах [18, 19], які свідчать про те, щозбільшення рухливості хребетного стовпа у дітей шкільного віку відбуваєтьсянерівномірно. У хлопчиків значний приріст спостерігається у віці з 7 до 10років, у дівчаток же у віці від 7 до 10 років приріст показників відносноневеликий (2-4см), в порівнянні з дівчатками підлітками (3-4см). Проте, надумку [71] у дівчаток рухливість хребетного стовпа помітно підвищується саме увіці 7–12 років, а у хлопчиків 7–14 років. Дослідженнями [65, 77] визначено декілька віковихперіодів найвищих темпів природного приросту рухливості в суглобах хребта. Одним з такихперіодів у дівчаток є вік від 7 до 8 і з 10 до 11 років, а у хлопчиків з 7 до11 років. Збільшення амплітуди руху в колінних і тазостегнових суглобах, на їхдумку, має дещо іншу динаміку. Найвищі темпи приросту спостерігаються з 7 до 8і з 11 до 13 років.
Дослідженнями [65] відзначено, що цілеспрямований розвитокгнучкості повинен починатися з 6–7 років. За їх даними, у дітей і підлітків 9 –14 років ця якість розвивається майже в 2 рази ефективніше, ніж в старшомушкільному віці. Трохи відрізняється думка [78] згідно якому гнучкість доцільнопочинати розвивати з 7– 8 років.
У дівчаток рухливість хребетного стовпа при активних іпасивних рухах значно вища, ніж у хлопчиків [18, 19]. За даними показникигнучкості дівчаток на 20 – 30% перевищують показники хлопчиків. Порівняннярухливості в суглобах дітей 7– 10 років, показало, що вона значно вища у тих,хто активно займається фізичною культурою і спортом [70].
Таким чином, на думку більшості авторів, сенситивнимперіодом розвитку гнучкості є саме молодший шкільний вік.
Координаційніздібності людини дуже різноманітні і специфічні. Ряд фахівців в галузіфізичного виховання і спорту [33] диференціювали координаційні здібності наокремі групи за особливостями їх прояву, критеріях оцінки і чинниках, які їхвизначають. Виділяють: точність управління часовими, просторовими і силовимипараметрами рухів; здібність до збереження рівноваги; відчуття ритму; здібністьдо орієнтування в просторі; здібність до довільного розслаблення м'язів ікоординованість рухів (спритність).
Координаційні здібності забезпечуються складною взаємодієюцентральних і периферичних ланок моторики на основі зворотної інформації імають виражені вікові особливості [65]. Динаміка розвитку координаційних здібностейв онтогенезі відображена у ряді робіт [18]. За даними [55] у віковому періодівід 7–8 до 11– 12 років наголошуються найвищі темпи розвитку координаційнихздібностей. Особливо бурхливий розвиток їх відбувається у дівчаток до 11 років,у хлопчиків до 12 років, при цьому приріст показників з 7 років складає 75 %.
За відомостями ряду авторів [28, 70] у дітей 7–8 років швидкоудосконалюється здібність до різних видів точних рухів. В роботах [18, 19] вказується назбільшення просторової точності рухів (на прикладі метання малого м'яча вціль) від 4 до 6 років, а від 7 до 9–10 років спостерігається помітне їїзниження. В окремих суглобах точність просторових переміщень прогресивнозбільшується від 7 до 12 років. За даними [24] здатність відтворюватиамплітуду рухів до 40 – 50° максимально збільшується в 7– 10 років.
Дослідженнями встановлено, що показники просторової точностірухів у дітей 6 – 10 років в статевому аспекті не відрізняються.
Збереження стійкості тіла (рівновага) зв'язано з виконаннямбудь-якої рухової дії. Рівновага розвивається на основі вдосконалення рефлекторнихмеханізмів в процесі дозрівання вестибулярного аналізатора. Сенситивнимперіодом розвитку даної здатності є віквід 7 до 12– 13 років.
Заданими [55] у 7-річних дітей зустрічаються показники статичної рівноваги,характерні для дорослих людей. Здібність до збереження статичної рівноваги від1-го до 2-го класу істотно погіршується, а потім протягом двох роківбезперервно зростає. Динамічна рівновага, на думку автора, бурхливо розвивається в7 – 9 і 10 – 11 років. Аналогічні відомості наведені в роботах [18, 19], денаголошується про значний інтенсивний розвиток функції динамічної рівноваги удітей 7– 10 років (до 10-річного віку величина відхилення від прямої зменшується всередньому за рік на 10,2 см).
Дослідження свідчать про те, що у молодших школярівнедостатній рівень розвитку рівноваги, який підвищується під впливомспеціальних вправ. У хлопчиків показники рівноваги гірші, ніж у дівчаток, звіком ці показники поліпшуються.
Простороваорієнтація розвивається з віком гетерохронно. За відомостями найзначніший їїрозвиток відбувається у віці від 7– 8 до 11– 12 і після 14 –15 років. Трохивідрізняються дані, наведені в роботах [18, 19], де наголошується достовірнеполіпшення орієнтації в просторі з 7 до 12 років. Автор указує, що амплітуда коливань тіла приприродному стоянні на горизонтальній поверхні у дітей з 8 до 10 роківдостовірно зменшується. Дослідженнями [25] встановлено, що в молодшому шкільному віцітемпи розвитку просторового орієнтування у хлопчиків значно вищі, ніж удівчаток.
Здібність до довільного розслаблення м'язів активно зростаєвід 6 –7 до10 –12 років[55]. За даними [65] координація у віковий періодвід 7 до 8 років характеризуються нестійкістю ритму і швидкісних параметрів.
Вікова динаміка розвитку спритності вивчалася багатьмаавторами. Слід зазначити, що їх думки дещо різні. Так, в роботах [21, 35, 71]сенситивним періодом розвитку даної здатності указується віковий період з 7 до10 років; [28, 57] – з 7 до 12–13 років; [18, 19] – у дівчаток 7– 11 років, ухлопчиків з 8 до 9 років. Дослідженнями [55] визначено декілька сенситивныхперіодів розвитку спритності. За даними автора координованість рухів у дівчатокмає високі темпи біологічного розвитку від 8 до 9 і від 10 до 11 років, а ухлопчиків 8– 9 і 11– 12 років. При цьому [57, 70], відзначають, що у дітейодного і того ж віку рівень розвитку спритності може бути абсолютно різним.Дослідження свідчать про те, що показникирівня розвитку спритності у хлопчиків молодших класів вищі, ніж у дівчаток і звіком вони підвищуються.
Отже,думка багатьох авторів [55] співпадає в тому, що, в основному, всі види проявукоординаційних здібностей найбільш активно розвиваються в молодшому шкільномувіці.
Важливе значення в процесі фізичної підготовки учнів займаєвиховання силових здібностей. Важливу роль в розвитку сили відіграєформування кісткової і м'язової систем. Молодший шкільний вік, на думку рядуавторів, не сенситивний до виховання сили, оскільки кістково-м'язовий ісуглобово-зв'язковий апарат дітей ще не готовий до максимальних навантажень[77].
Динаміка розвитку силових здібностей в онтогенезі відображенав роботах багатьох авторів [55, 61, 71]. Вони відзначають, що розвиток силовихякостей і сили окремих м'язів носить гетерохронний характер у вікових періодах і темпахприросту.
М'язова сила в ході розвитку організму дитини збільшуєтьсяпоступово, але не прямолінійно. Періоди незначного збільшення чергують з вельмиінтенсивним зростанням показників. Сенситивні періоди приросту м'язової сили ухлопчиків і дівчаток не співпадають. У дівчаток до 9, а у хлопчиків до 10-ти річноговіку відбуваєтьсянезначний загальний розвиток сили м'язів [78]. Стрибкоподібний приріст силовихздібностей у дівчаток зафіксований в період від 10 до 13 років. У хлопчиківже спостерігається плавне наростання сили від 8 до 15 років [57].
В молодшому шкільному віці рівень максимальної сили ухлопчиків і дівчаток істотно не відрізняється, проте для дівчаток характернібільш швидкі темпи її приросту. Встановлено, що у віці від 7 до 13 роківмаксимальна сила збільшується на 10%.
В роботах дослідників[61] вказано декількасенситивних періодів приросту абсолютної сили за показниками дев'яти основнихгруп скелетних м'язів. Перший такий період припадає на вік від 10 до 11 років.За даними [78] високими темпами приросту абсолютної сили м'язівхарактеризується віковий період від 9–10 до 16–17 років. Слід зазначити, що до10 – 11 років величини річного приросту абсолютної сили у дівчаток іхлопчиків абсолютно не відрізняються [55].
Вікова динаміка відносної сили має дещо інший характер. Вперіод з 6 – 7 до 9 – 11 років спостерігається її швидке збільшення [14, 70].Причому, у дівчаток темпи наростання, значно вищі, ніж у хлопчиків.
Віковий розвиток різних м'язових груп відбуваєтьсянерівномірно і індивідуально. Більшість авторів вважає, що максимальні темпиприросту сили кисті і станової сили припадають на середній шкільний вік. Разомз тим є дані іншого змісту. Ряд учених звертають увагу на більш високі темпирозвитку цієї здатності, починаючи з молодшим шкільним віком і до середнього.Так, на думку [70], в період з 8 до 9 років найбільш виражене зростаннязгиначів кисті і передпліччя, розгиначів передпліччя і литкових м'язів. Силарозгиначів тулуба, у дітей цього віку, збільшується поволі. За відомостямипоказники розгиначів тулуба найбільш інтенсивно підвищуються з 9 років удівчаток і з 10 років у хлопчиків. Дані надані [18, 19] свідчать про істотнийприріст сили м'язів кисті і спини у дівчаток з 9 до 10 років.
Встановлено, що в показниках сили м'язів ніг дівчаток іхлопчиків одного віку достовірних розбіжностей немає. Але сила м'язів рук і тулубау всі вікові періоди (після 6 років) у хлопчиків значно більша, ніж у дівчаток[55, 78].
Витривалість, як і інші фізичні якості, має нерівномірнийхарактер природного розвитку. Як відзначає більшість фахівців з фізичноговиховання і спорту, діти молодшого шкільного віку не відзначаються високимрівнем розвитку витривалості [18, 77].
Енергійне наростання витривалості до динамічних м'язовихнавантажень спостерігається у школярів 8– 11 років [18, 19]. У дітей молодшогошкільного віку відмічені високі темпи приросту статичної витривалості.Інтенсивність її збільшення більша, ніж в середніх і старших класах, але, в тойже час, діти не можуть підтримувати зусилля на постійному рівні [43, 70].
Молодший шкільний вік у хлопчиків характеризується низькимитемпами природного приросту швидкісної витривалості. У дівчаток, починаючи з 10років, спостерігається її інтенсивне збільшення [55, 78]. Найпомітніші темпиприросту витривалості до швидкісно-силових зусиль спостерігалися у дівчаток з 9до 10 років, у хлопчиків з 8 до 10 років [16, 18, 19].
Цілеспрямований розвиток витривалості слід починати в школі з1-го класу. Ефективно розвивати у молодших школярів загальну витривалість [43].Багатьма авторами показана можливість розвитку витривалості у школярів молодшихкласів, за допомогою широкого включення в уроки комплексів фізичних вправ,спеціальних вправ і ігор [62], а також повільного бігу, що циклічноповторюються [18].
Виходячи з вищевикладеного, слід зазначити, щоавтори мають різні погляди на розвиток витривалості у молодших школярів. Однівважають, що витривалість в цьому віці розвивається слабо, інші – достатньоінтенсивно. Педагогічні спостереження показують, що молодші школярі легко пристосовуються до тривалого бігу,тобто роботі на витривалість і, на наш погляд, розвитку її слід надаватидостатню увагу на уроках фізичної культури, проте, враховуючи особливостіорганізму, що бурхливо росте, не допускати великих за об'ємом фізичних навантажень.
Велика кількість дослідників займалася питаннямифізичної підготовленості учнів молодших класів. В своїх роботах вони вказуютьна її підвищення за рахунок включення в уроки фізичної культури молодшихшколярів різних фізичних вправ. Так, автори пропонують використовувати:дозовану ходьбу [13], засоби української народної фізичної культури, вправиспортивно-ігрового характеру [50], легкоатлетичні [8] і циклічні[32] вправи, комплекси рухливих ігор і ігрових вправ, вправи, спрямовані на виховання швидкісних і основних фізичних якостей [45], цілеспрямованікороткочасні вправи методом колового тренування.
Підчас аналізу літератури ми не знайшли робіт, що стосуються дослідженнявзаємозв'язку сенсорних систем з проявом рухових здібностей у дітей молодшогошкільного віку, що і стало предметом нашого вивчення.1.3 Характеристика функціонального стану сенсорних систем дітей
Ряд фахівців в галузі фізіології, фізичноговиховання і спорту вважають, що формування і вдосконалення рухових навиківнеможливе без участі сенсорних систем [55, 65].
Багато дослідників [37, 38] вказують, що залежно відхарактеру і складності рухової дії, ведучу роль можуть грати переважно руховий,зоровий, слуховий вестибулярний і тактильний аналізатори.
Різнісенсорні системи починають функціонувати в різні періоди онтогенетичногорозвитку. Раніше дозрівають структури вестибулярного аналізатора, потімнюхового, смакового і шкірного. Пізніше всіх дозрівають слуховий і зоровийаналізатори. Периферичні ланки аналізаторів в основному вже сформовані домоменту народження дитини. Потім дозрівають їх кіркові відділи, які в основномуі визначають особливості функціонування сенсорних систем в ранньому дитячомувіці. Крім кіркових відділів аналізаторів, до переробки поступаючої інформаціїзалучаються і інші кіркові зони – асоціативні відділи. Ці структури дозріваютьпротягом тривалого періоду розвитку, включаючи і підлітковий вік. Поступовістьїх дозрівання визначає специфіку процесу сприйняття в шкільному віці [68].
Найбільше значення при виконанні рухів має рухова сенсорна система. Їй належить ведуча роль вуправлінні рухами [55]. Без її участі не може бути здійснена навіть найпростішарухова діяльність.
Руховий аналізатор має важливе значення в регуляціїположення тіла в просторі, дозволяє точно оцінити і виміряти просторові, часовіі силові характеристики рухової дії,бере участь в регуляції рухових актів і положень, забезпечує координаціюабсолютно всіх рухових дій людини – від локомоторних рухів до найскладнішихтрудових і спортивних рухових навиків [24], фактично визначає технікуспортивних вправ.
Питаннями розвитку кінестетичного аналізатора вонтогенезі займалися багато авторів [24,63]. Слід зазначити, що приведені ними дані дещо відрізняються. Так, в роботахпоказано, що вдосконалення всіх відділів рухового аналізатора особливоінтенсивно відбувається з 3 до 7– 8років. В цей період швидко наростає чутливість пропріорецепції, відбуваєтьсядозрівання підкіркових відділів рухового аналізатора і його кіркових зон. В 6–7 років, на думку авторів, об'ємпідкіркового відділу складає вже 94 – 98% від його величини у дорослого, а об'ємкіркових зон 74 – 84%. Дані іншого характеру надані в роботах [70], девідзначено, що формування всіх відділів рухового аналізатора активновідбувається в 7– 12 років. Приблизно такої ж думки дотримуються [57, 63],указуючи на інтенсивний розвиток рухового аналізатора у віці від 7 до 10 років.
Дослідження показали,що до молодшого шкільного віку морфологічні ознаки кіркового відділу руховогоаналізатора близькі до таких у дорослих.
Таким чином, на думку більшості авторів, молодшийшкільний вік є сприятливим для вдосконалення рухового аналізатора. Томунеобхідно цілеспрямовано впливати на нього, з метою підвищення можливостей длябільш успішного формування різносторонньої рухової сфери молодших школярів.
Зоровийаналізатор – найважливіший з органів чуття. Через нього людина одержує до 90%інформації про навколишній світ [48].
Зорова сенсорна система, забезпечуючи сприйняття простору ізмін, що відбуваються в навколишньому середовищі, має найбільше значення привиконанні точних рухів і при рухах, що вимагають швидких змін напряму ішвидкості. Зорова інформація необхідна для управління рухами майже у всіх видахспорту [63, 64]. На думку зоровий аналізатор грає провідну роль при початковомуосвоєнні техніки руху.
Впроцесі постнатального розвитку органи зору людини зазнають значніморфофункціональні перебудови. Інтенсивний розвиток підкіркових зоровихструктур, зорової зони кори відбувається на першому році життя і завершуєтьсядозріванням клітинних структур центрального відділу зорового аналізатора до 6 – 7 рокам [54].Дослідженнями встановлено, що в молодшому шкільному віці продовжується процесформування зорової системи, а за даними [57] в цьому віковому періодінаголошується інтенсивний розвиток різних зорових функцій.
Поле зору є найважливішою просторовою характеристикоюзорового аналізатора [24]. Воно визначає об'єм навчальної інформації, щосприймається дитиною, тобто пропускну спроможність зорового аналізатора і,отже, можливості школярі. Пропускна спроможність зорового аналізатора до 10– 11років наближається до рівня дорослої людини і складає 2 – 4 біт/с [24].Периферичний зір має надзвичайно важливе значення в тих видах спорту, якіпов'язані з постійним зоровим аналізом [64].
Полезору у дітей значно вужче, ніж у дорослих, але з віком швидко збільшується.Встановлено, що розширення меж поля зору найбільш інтенсивно відбувається увіці від 5 до 10 років. За даними [41] значне його збільшення спостерігається увіці 6 – 8 років. Трохи відрізняються відомості, приведені в роботі [24],про те, що поле зору особливо інтенсивно розвивається в дошкільному віці і до 7років воно складає приблизно 80% від розмірів поля зору дорослого.
Об'єм периферичного поля зору значно варіює у різних людей.Ці відмінності обумовлені як будовою черепа, так і тренуванням (у представниківігрових видів спорту, межі поля зору істотно ширші, ніж у людей, що незаймаються спортом) [24, 63, 64].
Встановлено, що заняття спортом і фізичною культуроюпозитивно впливають на функціональний стан зорового аналізатора [21, 78].
Велика кількість робіт присвячена вивченню взаємозв'язкузорового і рухового аналізаторів. Так, наявність тісного взаємозв'язку міжвказаними сенсорними системами відзначена у спортсменів високого класу.Дослідженнями виявлено, що незадовільний функціональний стан зоровогоаналізатора погіршує показники швидкості реакції і працездатності. В роботахуказується на поліпшення функціонування зорової сенсорної системи під впливомтренувальних занять боротьбою. За наслідками експерименту доведено, що руховаактивність і загальна фізична культура покращують функціональний станзорового аналізатора у дітей молодшого шкільного віку.
Дослідження свідчать про те, що цілеспрямований вплив назорову сенсорну систему фізичних вправ і ігор покращує її функціональний стан уфутболістів 9 – 17 років.
Таким чином, у дітей молодшого шкільного вікузоровий аналізатор проходить один з періодів свого розвитку. Це дозволяєцілеспрямовано впливати на нього і використовувати його можливості в процесінавчання рухів і виховання фізичнихякостей.
Слуховий аналізатор – це другий за значенням аналізатор в забезпеченні адаптивних реакцій і пізнавальної діяльностілюдини.
З функцією слухового аналізатора пов'язанаможливість регулювання швидкості рухівна дистанції, оцінки тривалості, частоти і ритму окремих рухів [48, 63, 64].
Дані, надані в роботі, указують на наявністьтісного взаємозв'язку між слуховим аналізатором і виконанням рухів. На думку[21], різні звукові подразники сприяють виробленню і вдосконаленню технікирухів. Так, роздратування рецепторів внутрішнього вуха викликає зміни уфункціонуванні різних фізіологічних систем організму, що у свою чергу, можевплинути на орієнтацію в часі,просторі, а також на точність дозування м'язових зусиль.
Питаннями розвитку слухового аналізатора вонтогенезі займалися багато авторів [54, 67]. Вони відзначають, що інтенсивнийрозвиток слухового аналізатора спостерігається в перший рік життя дитини, але звіком звукова чутливість підвищується.
За даними [57] в молодшому шкільному віці відбуваєтьсяінтенсивний розвиток слухового аналізатора. Остаточне ж морфофункціональнеформування органів слуху у дітей закінчується до 12 років [24].
Таким чином, на думку ряду авторів, в молодшомушкільному віці відбувається подальше становлення слухової сенсорної системи.Використання спеціальних вправ створює умовидля успішного формування рухових умінь і навиків і виховання фізичних якостей.
Вестибулярна сенсорна система служить для аналізу положення і руху голови і тіла впросторі.
Вестибулярному апарату належить важлива роль вуправлінні руховою діяльністю. Він забезпечує збереження рівноваги тіла людини, підтримуєйого положення в просторі, покращуєкоординацію його рухів у спокої і впроцесі рухової діяльності. Особливо важлива роль вестибулярного апарату привиконанні безопорних рухів і рухів наопорі.
Ряд авторів [68] рахують, що вестибулярнийаналізатор дозріває ще увнутрішньоутробному періоді. У дітей віком 1 місяць орган рівноваги вжеанатомічно сформовано [52].
Вплив спеціально спрямованих вправ на функціональний станвестибулярної сенсорної системи відображений в роботах багатьох авторів. Так,за даними спеціальні вправи підвищують стійкість вестибулярного аналізатора успортсменів різної кваліфікації у видах спорту з складно-координаційною структуроюрухів.
Дослідженнями визначено, що використання обертальних навантажень в тренувальномупроцесі тхеквондистів 15 – 18 років,приводить до збільшення темпів приросту рівноваги.
Ряд авторів займалися вивченням даного питання у школярів.Так, за даними спеціальні вправи, що сприяють розвитку вестибулярної сенсорноїсистеми, позитивно впливають на рухову активність школярів.
В роботах [35, 60, 72] указується, що вживання на урокахфізичної культури школярів середніх класів вправ, спрямованих на роздратуваннявестибулярного апарату, значно підвищує вестибулярну стійкість і удосконалюєвзаємозв'язок рухового і вестибулярного аналізатора.
Таким чином, не дивлячись на те, що в молодшомушкільному віці вестибулярний аналізатор є системою, що вже практично сформувалася,його можна розвивати і удосконалювати спеціально справленими вправами івикористовувати його функціональність для навчання руховим діям і вихованняфізичних якостей.
Тактильний аналізатор є частиною шкірногоаналізатора. Його рецептори забезпечують сприйняття механічних дій, відчуттядотику, тиску і вібрації [24, 54]. Ще И.М. Сеченов відзначав, що «долоннаповерхня руки, подібно сітківці ока, дає свідомості форму предметів, а рухируки, подібно рухам очного яблука, інформують про величину і положенняпредметів, щодо нашого тіла».
На думку [49, 64], тактильний аналізатор відіграєособливу роль в сприйнятті рухів, оскільки виконання рухів зв'язано зрозтяганням шкіри і тиском на окремі її ділянки.
До тактильної сенсорної системи пред'являються великівимоги при виконанні складних за координації рухових дій, вона дає інформаціюпро амплітуду рухів і зіткнення тіла із спортивними снарядами і інвентарем,відіграє важливу роль в просторовому орієнтуванні людини, допомагає точновизначити швидкість бігу [63].
Тактильний аналізатор, як і вестибулярний, дозріваєще у внутрішньоутробному періоді [68]. В перші роки життя чутливістьтактильного аналізатора поступово збільшується, а в 8 – 10 років, на думку[54], інтенсивність цього процесу слабшає. В цьому віці спостерігаєтьсянайзначніше зниження порогів тактильної чутливості. Проте в роботах [57, 63]відзначається, що чутливість тактильного аналізатора особливо швидко зростає удітей молодшого шкільного віку.
За відомостями [24] у дітей чутливість тактильних рецепторівнижча, ніж у дорослих. Встановлено, що спеціальні вправи, спрямовані нарозвиток тактильного аналізатора, підвищують його функціональні можливості усліпих дітей [30].
Аналіз літературних джерел свідчить про те, щоповноцінна життєдіяльність людини неможлива без злагодженої діяльності всіханалізаторів. Багато авторів указуютьна наявність тісного взаємозв'язку між різними аналізаторами, які сприяютьвдосконаленню рухової діяльності, формуванню виробничих або спортивних навиків. Дослідженнями встановлена позитивна взаємодіявпливів вестибулярної, зорової і слухової сенсорних систем на активністьмотонейронів м'язів нижніх кінцівок людини.
Встановлено, що чутливість аналізаторівпідвищується із зростанням спортивної майстерності, і чим менший рівень тренованості, тим вища значущістьсенсорних систем в точності управління рухами.
Вивченням взаємозв'язку фізичної підготовленості зфункціональним станом аналізаторів займалися багато авторів. Так, за даними[37, 38, 77] від функціонального стану аналізаторів залежить прояв і розвитоккоординаційних здібностей і спритності.
В роботах [46] відзначено, що спеціалізоване тренування аналізаторів впроцесі спортивно-технічного вдосконалення приводить до розвитку специфічнихякостей, що визначають досягнення високого спортивного результату.
В процесі досліджень виявлена залежність міжруховим і вестибулярним аналізаторами і виконанням різних спортивних руховихдій у футболістів 9 – 17 років.
Вплив спеціальних комплексів вправ, спрямованих на тренуваннязорової і вестибулярної сенсорної системи в тренувальному процесі гандболісток 11– 13 років висвітлено в роботах [56]. Результати досліджень свідчать пропозитивний вплив цих вправ на спортивну техніку і розвиток фізичних якостей.
В роботах наголошується тісний взаємозв'язокфізичної підготовленості і функціонального стану зорового, вестибулярного і слухового аналізаторів ушколярів середніх класів. Автори встановили позитивний вплив спеціально спрямованих вправ не тільки нафункціональний стан даних аналізаторів, але і на рівень фізичноїпідготовленості учнів середніх класів. Спеціальні вправи включалися в змістуроків фізичної культури і проводилися ігровим і строго регламентованимиметодами [73, 74, 75].
Дослідження рівня сприйняття молодшими школярамиінформації із зовнішнього середовища встановлено, що навчання фізичним вправампри одночасній участі зорової і слухової систем відбувається значно швидше, ніжпри виключенні однієї з них [44].
Дослідження [24] свідчать про наявність взаємозв'язку між рівнем розвиткурухового аналізатора у дитини і його загальним фізичним і психічним розвитком;спостерігається висока залежність стану здоров'я школярів від фізичноговиховання.
Підвищення рівня фізичної підготовленості робитьпозитивний вплив на ЦНС.
Таким чином, дослідження багатьох фахівців свідчатьпро те, що фізична підготовленість і фізичний розвиток дітей залежать відфункціонального стану аналізаторів, на який можна позитивно впливатиспеціальними фізичними вправами.
Проте при аналізі наукової літератури ми знайшлидані, що відображають розвиток лише окремих сенсорних систем у дітей молодшогошкільного віку. Робіт, які торкалися б питання інтегральної взаємодії зорового,вестибулярного, слухового, тактильного аналізаторів і фізичної підготовленостішколярів молодших класів нами не знайдено.
Аналіз науково-методичної літератури свідчить про те, щорівень фізичної підготовленості залежить від функціонального стануаналізаторів. Розвитку і функціональному вдосконаленню сенсорних систем впроцесі навчання і виховання сприяє раціональне тренування за допомогоюспеціальних вправ і ігор. При цьому слід зазначити, що питання про комплекснийвплив зорового, слухового, вестибулярного і тактильного аналізаторів на фізичнупідготовленість молодших школярів вивченні недостатньо. Тому вважаємо занеобхідне досліджувати цю проблему, шляхом експериментального включення у вмістуроків фізичної культури і інших форм фізичного виховання в школі спеціально підібранихвправ, з метою поліпшення функціонального стану сенсорних систем і рівняфізичної підготовленості учнів молодших класів
Розділ 2. Методи і організація дослідження 2.1 Методи дослідження
Длявирішення поставлених задавань застосовувалися наступні методи:
1. Теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичної літератури;
2. Вивчення документальних матеріалів і педагогічне спостереження;
3. Педагогічне тестування;
4. Педагогічний експеримент;
5. Методи математичної статистики.
Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел здійснювалися з метоювивчення стану досліджуваної проблеми, визначення стану актуальності питань, щовивчаються, а також обґрунтовування мети і завдань дослідження.
Проаналізована науково-методичналітература, в якій відображені питання, що стосуються анатомо-фізіологічнихособливостей, особливостей розвитку рухових якостей і функціонального станусенсорних систем у дітей молодшого шкільного віку. Вивчені питання використанняв процесі фізичного виховання і спорту спеціальних вправ і їх впливу на змінуактивності аналізаторів і рівня розвитку фізичних якостей у різногоконтингенту: спортсменів, студентів, дітей з різноманітними відхиленнями встані здоров'я, школярів різних вікових груп.
Вивчення документальних матеріалів і педагогічнеспостереження проводилосяна 1 етапі дослідження в загальноосвітніх школах.
Проведений аналіздержавної програми для загальноосвітніх навчальних закладів «Основи здоров’я і фізична культура 1 – 11 класи», методичних рекомендацій для вчителівфізичної культури, а також календарних планів і конспектів уроків вчителівфізичної культури. В результаті аналізу встановлено, що в них недостатньо увагиуділяється вправам, спрямованим на зміну функціонального стану сенсорнихсистем.
Педагогічнеспостереження здійснювалося з метою уточнення змісту і методики проведенняуроків фізичної культури в молодших класах, вивчення стану засвоєннянавчального матеріалу школярів і рівня їх фізичної підготовленості, а такожзверталася увага на кількість пропонованих для виконання вправ, які сприяютьактивізації функцій сенсорних систем.
Педагогічнеспостереження показало, що деякий програмний навчальний матеріал є достатньоскладним для оволодіння учнями молодших класів, однієї з причин чого і єнедостатній рівень розвитку фізичних якостей. Аналіз змісту уроків фізичноїкультури показав наявність незначної кількості вправ, що впливають на зоровий,слуховий, вестибулярний і тактильний аналізатори.
Педагогічне тестування. Для визначення рівня фізичноїпідготовленості школярів молодших класів використовувалися тести, пропоновані в“Державних тестах інормативах оцінки фізичної підготовленості населення України; шкільній програмі “Основи здоров’я і фізичнакультура 1– 11 класи”, а також застосовувалися додаткові тести запропоновані Л.П.Сергієнко.
Тестуванняшвидкості:
- біг 30 м (с).
Тестуваннясилових здібностей:
- піднімання тулуба в сід за 1 хв (кількість раз).
Тестуваннявитривалості:
- біг 500 м (с).
Тестування координаційних здібностей:
- човниковий біг 4 х 9 м (с).
Тестуваннягнучкості:
- нахил тулуба вперед з положення сидячи (см).
Педагогічний експеримент. Для проведення педагогічного експерименту досліджуванібули розділені на контрольну і експериментальну групи.
На першому етапі експерименту булопроведено попереднє тестування з метою встановлення ідентичностіекспериментальної і контрольної груп, яке не виявило достовірних відмінностейміж ними. На цьому ж етапі здійснювалося визначення початкового рівня фізичноїпідготовленості учнів молодших класів.
Другий етап експерименту полягав в доповненнізмісту уроків фізичної культури експериментальної групи спеціально підібранимифізичними вправами і рухливим іграми, спрямованими на активізацію зорового,слухового, вестибулярного і тактильного аналізаторів.
Для зміни функціонального стану зоровогоаналізатора застосовувалися:
- вправи з визначенням відстані між різними предметами, визначеннямі порівнянням форми, розмірів, кольору предметів, розташованих на різнихвідстанях (від мінімального до максимально можливого від учня);
- вправи, при виконанні яких рухи руками, ногами або тулубом,необхідно супроводжувати очима, а також вправи з предметами, де фіксувавсяочима напрям пересування предметів.
Длядії на слуховий аналізатор використовувалися:
- подача команд із зміною тембру і гучності;
- музичний супровід із зміною темпу і ритму;
- вправи на увагу з використанням звукових подразників і перешкод;
- виконання вправ при обмеженніможливостей слухового аналізатора.
Для зміни функціонального стану вестибулярногоаналізатора застосовувалися:
- стрибки з поворотами на 90°,180° і 360° з різними початковими положеннями голови;
- біг і ходьба з раптовимизупинками;
- обертання навкруги власної осі;
- швидкі нахили голови і тулуба;
- виконання перерахованих вправза відсутності зорового контролю.
Для дії на тактильну сенсорну систему:
- рухи пальцями однієї руки або двох рук одночасно;
- використовування принципу зіставлення «великого» пальця іншимпальцям;
- використовування принципу зіставлення пальців однієї руки, пальцяміншої;
- визначення форм і розмірів різних спортивних предметів, а також їхрозрізнення по характеру поверхні без зорового контролю.
Всіперераховані вправи для розвитку сенсорних систем використовувалися в рухливихіграх.
Спеціальні вправи включали в підготовчу, основну ізаключну частини уроку; у фізкультхвилинки на уроках з різних загальноосвітніхпредметів; в систему організованих перерв, давалися у вигляді домашніх завдань.Вони проводилися як ігровим, так і строго регламентованим методами.
Експеримент був побудований на підставізагальноприйнятих принципів і методів навчання.
На третьому етапі експерименту було проведенопідсумкове тестування для дослідження ступеня зміни рівня розвитку фізичнихякостей після експерименту.
Методиматематичної статистики. Одержані під час дослідження матеріали булипіддані статистичній обробці, яка проводилася засобами статистичного пакетупрограми Excel ХР і Statgraphics.
Математико-статистичні методи включали:
1. статистичний аналіз центральних тенденцій:
- середнє арифметичне – обчислювалося для характеристики сукупностіпо окремих параметрах (/>);
- стандартна помилка середнього – яка показує, які відхиленнясередньою арифметичною, від відповідних параметрів генеральної сукупності (m);
- середнє квадратичне відхилення– обчислювалося з метою визначення середнього відхилення реальних варіантів відїх середньої арифметичної (s);
2. порівняльний аналіз:
достовірністьвідмінностей (р) – обчислювалася з метою встановити:
§ однорідність контрольної і експериментальної груп;
§ ефективність вживання спеціально спрямованих вправ дляекспериментальної групи;
§ характеру змін середніх величин ознак в контрольній групі післяексперименту.
Оцінкастатистичної достовірності проводилася за допомогою параметричного критерію Стьюдента(t);2. 2 Організація дослідження
Дослідження проводилися на базі загальноосвітньоїшколи №1 ім. Степана Тудора м. Золочева. В них брали участь 46 школярів 3-хкласів, з яких були одна експериментальна і одна контрольна групи.Експериментальну групу складали 24 особи (12 хлопчиків і 12 дівчаток), аконтрольну групу – 22 (11 хлопчиків і 11 дівчаток).
Всі діти, що взяли участь в дослідженні, булипрактично здорові і знаходилися під наглядом шкільного лікаря.
Дослідження проводилося поетапнопротягом з жовтня 2007 р. по березень 2008 рр.
На першому етапі здійснювалосяпедагогічне спостереження, попереднє дослідження і аналіз науково-методичноїлітератури, який дозволив вивчити стан досліджуваної проблеми і розробитипрограму дослідження. Були визначені мета, завдання дослідження, підібранідоступні і інформативні методи дослідження, визначений контингентвипробовуваних.
На другому етапі був проведений педагогічнийексперимент, в ході якого здійснювалося попереднє і підсумкове тестування рівнярухової підготовленості.
Протягом навчального року школяріконтрольної групи займалися за загальноприйнятою програмою для загальноосвітніхнавчальних закладів «Основи здоров’я іфізична культура 1–11 класи”, а в навчальний процес з фізичного вихованняекспериментальної групи разом із загальноприйнятою програмою додаткововключалися спеціальні вправи і рухливі ігри, спрямовані на змінуфункціонального стану систем аналізаторів.
В ході занять із учнямиекспериментальної групи, поступово підвищували навантаження: збільшувалидозування, складність і швидкість виконання вправ і ігор, застосовували змінанаочних орієнтирів, виключення зорового контролю і ін. Навантаження змінювалосязгідно віку, фізичної підготовленості і з урахуванням індивідуальнихособливостей школярів.
На третьому етапі проводилася обробка іпорівняльний аналіз одержаних даних, які дозволили обґрунтувати ефективністьвживання спеціальних вправ, що впливають на окремі сенсорні системи, з метоювдосконалення їх функцій і на фоні цього – визначення ступеня зміни рівняфізичної підготовленості молодших школярів. Були зроблені висновки і практичнірекомендації.
Розділ 3. Методика використання спеціальних вправ та її ефективність3.1 Планування спеціальних засобів спрямованих на підвищенняфункціонального стану сенсорних систем та їх зміст
На думку ряду фахівців з фізіології, фізичного виховання іспорту [55, 65] формування рухових навичок і розвиток фізичних якостейнеможливе без участі сенсорних систем.
Молодшийшкільний вік є сприятливим періодом для формування і розвитку рухових умінь,навичок і фізичних якостей: швидкості, гнучкості, координаційних здібностей,загальної витривалості і відносної сили [10, 56, 57]. Одночасно цей віковийперіод характеризується бурхливим розвитком і вдосконаленням різнихфункціональних систем, у тому числі і сенсорних. Організм дітей в даному віціволодіє відносно високими адаптаційними можливостями.
Все вищевикладене дає підставу припускати, щоцілеспрямована дія на сенсорні системи спеціально підібраними фізичнимивправами сприятливо відобразиться на їх функціональному стані і опосередкованобуде впливати на фізичну підготовленість учнів молодших класів.
В ході експерименту ми включали в процес фізичноговиховання, спорту і самостійну рухову діяльність дітей молодшого шкільного вікукомплекси, розроблених нами, спеціальних вправ, що впливають на функціональнийстан різних аналізаторів. Зокрема:
1. Зоровий аналізатор – вправи, при виконанні яких рухи руками, ногамиабо тулубом необхідно супроводжувати очима; вправи з предметами, де фіксуєтьсяочима напрямок їх пересування, а також вправи з визначенням відстані міжрізними предметами, визначенням і порівнянням форми, розмірів, розташованих нарізних відстанях предметів (від мінімального до максимально можливого, відучня); вправи з використанням рухів очима і обертання очей (відкритими ізакритими), а модифіковані рухливий ігри, в зміст яких входять вище переліченівправи, такі як: «Виклик номерів», «День і ніч», «Хто далі кине», «Влучно вціль» і інші.
Дозування вправ залежало від складності і віку учнів іскладало від 6 – 7 до 10 – 12 повторень. Тривалість рухливих ігор варіюєтьсявід 5 до 10 хв.
Післяактивних рухів очима давали їм відпочинок – закрити очі на 10 – 15 с або швидкоморгати протягом 20 – 30 с.
Рухливі ігри модифікували за рахунок введення наочних зоровихорієнтирів, зміни розміру, ваги і кількості м'ячів, варіювання відстані.
Вправиз оздоровчої системи хуашаньскої школи Дао і Хатха – йоги, що використовуютьсядля підвищення функціонального стану зорового аналізатора:
1. В.П. – о.с.
Закрити очі, підняти їхдогори, опустити донизу, повернути вліво і управо. Те ж з розплющеними очима.
2. В.П. – зімкнуті долоні підняти вгору до рівня лоба.
Потерти долоніодна до іншої в швидкому темпі (приблизно 8 разів), щоб виникло між ними тепло.Потім долоні розімкнути, закрити ними очі. Долоні обережно притискувати до очейприблизно 8 разів. Потім долоні вигнути, утворюючи півсферу. Очі відкрити,обертати ними зліва направо і справа наліво по 8 разів, в кожну сторону. Назакінчення під долонями закривати і розплющувати очі (приблизно 8 разів).
3. В.П. – ліва рука на потилиці
Проводитипотирання справа наліво (приблизно 8 разів). Потім те ж робити правою рукою,але зліва направо.
4. В.П. – о.с.
Перевестипогляд повільно з підлоги на стелю і назад, потім справа наліво і назад, голованерухома (10 – 12 разів).
5. В.П. – о.с.
Круговірухи очима в одному і іншому напрямі: справа наліво і зліва направо (4 – 6разів) — голова нерухомо.
6. В.П.– о. с.
Подивитисявгору, вниз, вправо, вліво, в правий нижній кут, в лівий верхній кут, потім вправий верхній кут і в лівий нижній кут. (Можна виконувати з руками). В крайніхположеннях погляд фіксується декілька секунд.
7. Дивитися 5 – 6 з. на великий палець витягнутої на рівні очейправої руки. Відводячи руку управо, стежити за пальцями, не повертаючи голови.Повернути руку у В.П. не відриваючи погляд від кінчика пальця. Те ж виконати злівою рукою.
Примітка:
Післякожної вправи (№ 4 – 7) давали очам відпочинок – закрити їх або швидко моргатипротягом 20 – 30 с.
Рухливі ігри, які використовували для підвищенняфункціонального стану зорового аналізатора:
«Виклик номерів»
Підготовка. Гравці ділятьсяна 2 – 4 рівні команди і шикуються в колонах поодинці, одна паралельно іншій.Гравці розраховуються по порядку номерів в кожній колоні – команді. Кожнийзапам'ятовує свій номер. Перед гравцями, що попереду стоять, проводитьсястартова лінія. Попереду кожної колони на відстані приблизно 10 – 20 мставиться по булаві або по стійці.
Зміст гри. Вчитель після команди «Увага» показує картку або кружок,на якому зображена цифра або вирізану з кольорового картону цифру. Гравці, чиїномери викликали, вибігають вперед, оббігають стійку навпроти своєї команди іповертаються назад. Той, хто першим прибіжить назад в свою команду, виграє очкодля своєї команди. Вчитель викликає гравців по номерах, чергуючи їх на свій розсуд.Перемагає команда, що заробила більшу кількість очок.
Правила. 1. Якщо обидвагравці прибіжать одночасно, очко не присуджується ні тій, ні іншій команді. 2.Якщо гравець не добіжить до кінцевого пункту, то очко заробляє його партнер зіншої команди.
«День і ніч»
Підготовка. Посередині майданчикаупоперек кресляться дві паралельні лінії на відстані 1 – 1,5 м., а по обидвісторони від них – в 10 – 20 м паралельно них – лінії «будинків». Учні ділятьсяна дві рівні команди, які шикуються біля своїх середніх ліній і повертаютьсяобличчям до своїх будинків. Таким чином, вони стоять спиною один до одного.Гравців можна шикувати і боком один до одного. Одна команда «День», інша «Ніч».
Зміст гри. Керівник встає збокусередніх ліній і несподівано показує кружок чорного кольору (сигнал для команди«Ніч»). Після цього сигналу гравці команди «День» тікають в свій будинок, агравці команди «Ніч» наздоганяють і ловлять їх. Зловлені гравці підраховуютьсяі відпускаються до своїх команд. Потім команди знову стають на середні лініїспиною до них. Керівник несподівано показує картку білого кольору (сигнал длякоманди «День»). Тепер гравці команди «Ніч» тікають, а гравці команди «День» їхназдоганяють.
Перед сигналом керівник, щоб відвернути увагу учнів, можезапропонувати їм робити різні вправи.
Гра проводиться кілька разів, після чого підраховуютьсягравці, яких зловили в кожній команді. Перемагає команда, що зловила більшегравців.
Правила.1. Ловити можнатільки до межі будиночку. 2. Спіймані гравці після підрахунку знову берутьучасть в грі.
«Хто далі кине?»
Варіант1.
Підготовка. На одній сторонімайданчика креслиться лінія старту. За 5 м від неї паралель їй 3-4 лінії зінтервалом 4 м між ними. Учні діляться на декілька команд і шикуються кожна вколону по одному за лінією старту. У кожного гравця по мішечку з піском абомалому м'ячу.
Змістгри. Учні по черзі в своїх командах кидають м'ячі (мішечки з піском)якнайдалі за накреслені лінії і встають кінець своєї колони. Виграє команда, вякій гравці зуміли закинути більше м'ячів за дальню лінію.
Правила.1. Кожний можекинути тільки один м'яч. 2. М'ячики кидають по черзі за сигналом вчителя. 3.Той, що кинув, м'яч відразу йде в кінець своєї колони.
Варіант 2.
Змісті правила гри такі ж, як у варіанті 1. Тільки кожному гравцю дається по двам'ячі. Один м'яч треба кинути на 2 лінію, а один за дальню лінію.
«Влучно в ціль»
Підготовка. Посерединімайданчика проводиться межа, уздовж якої ставляться 10 булав (кубиків). Учніділяться на дві команди і шикуються шеренгами одна позаду іншої на однійстороні майданчика лицем до булав. Учасники шеренги, що стоїть попередуодержують по маленькому м'ячу. Перед шеренгою проводиться лінія старту.
Зміст гри. За встановленим сигналомвчителя, гравці першої шеренги, кидають м'ячі в булави, стараючись їх збити.Збиті булави підраховуються і ставляться на місце. Учасники, що кидали м'ячі,біжать, підбирають їх і передають учасниками наступної команди, а самі стають вшеренгу позаду них. По команді вчителя, гравці другої шеренги (команди) такожкидають м'ячі в булави. Знову підраховуються збиті булави. Так грають 2 – 4рази. Виграє команда, що зуміла збити більшу кількість булав.
Правила. 1. Кидати м'ячі можнатільки за сигналом вчителя. 2. При кидку заходити на стартову лінію не можна.Кидок гравця, що зайшов, за лінію не зараховується.
«Самий, самий»
Підготовка. На одній сторонімайданчика креслиться лінія старту. За 6 – 8м від неї паралельно їй проводитьсялінія до середини майданчика, тобто на одній половині майданчика. На другійполовині майданчика ставляться булави або кубики. Гравці діляться на декількакоманд, і шикуються в колону по одному за лінією старту. Кожному гравцю даєтьсяпо два м'ячі.
Змістгри. За встановленим сигналом вчителя, гравці по черзі в своїхкомандах кидають м'ячі – 1 м'яч в булави (прагнучи потрапити в них), другийм'яч за лінію, якнайдалі і встають в кінець своєї колони. Виграє команда, вякій більшу кількість гравців зуміли потрапити в булаву і закинути м'яч залінію.
Правилатакі ж, як в попередній грі.
«Стопкаликало крапка, раз, два, три – стоп».
Підготовка. Учні діляться на2 – 4 групи (залежно від кількості учнів). В кожній групі вибирається ведучий.Ведучий стає за лицьову лінію лицем до стіни. Решта учнів стають в одну шеренгуспиною до ведучих.
Зміст гри: ведучі хором швидкоговорять слова: «стоп каликало крапка, раз, два, три – стоп», в цей час рештагравців тікає від них якнайдалі. Коли ведучі вимовляють: «Стоп!» – всі гравціповинні зупиниться, і обернутися лицем ведучих. Ведучі теж повертаютьсяобличчям до гравців. Потім, по черзі кожний гравець говорить, скільки йомутреба зробити кроків до ведучого і підходить до нього. Той, хто підійде близькодо ведучого (так, щоб доторкнутися до нього рукою) заробляє очко для своєїкоманди. Виграє та команда, яка заробила більше очок. Після цього той, щоводить, міняється на розсуд вчителя.
Правила.1. Гравці командиповинні підходити тільки до ведучого. 2. Гравці не повинні нахиляться для того,щоб доторкнутися рукою до ведучого. Якщо гравець нахилився, знімається зкоманди одне очко. 3. Гравці можуть обумовлювати і йти звичайними кроками,довгими кроками, випадами, стрибками, маленькими кроками і т.д.
2. Слуховий аналізатор – вправи, в яких використовувалися: подача команд іззміною тембру і гучності; музичний супровід із зміною темпу і ритму; виконаннявправ при обмеженні можливостей слухового аналізатора, а також, по можливості,виконання вправ, виключаючи зоровий аналізатор (наприклад, метання малого м'ячаз місця способом «через спину через плече» в озвучену мішень); вправи на увагуз використанням звукових подразників і перешкод; рухливі ігри, в зміст якихвходили вище перелічені вправи типу «Відгадай, чий голосок», «Хто підходив», «Змінапар», «Орієнтування по слуху», «Ворони і горобці», «Музичні змійки» і інші.
Дозування вправ залежало від віку учнів і коливалося вмежах 8 – 10 повторень. Тривалість рухливому ігор – 5 – 15 хв.
Рухливий ігри модифікували за рахунок введення звуковихорієнтирів і музичного супроводу.
Рухливийігри, для підвищення функціонального стану слухового аналізатора:
«Відгадай,чий голосок?».
Підготовка.Всі гравціутворюють коло. Один з гравців стає в середині кола і закриває очі або зав'язуєїх. Вчитель вказує на того, хто співатиме або говоритиме слова: «скок, скок,скок».
Опис гри. Всі гравці йдутьпо колу управо і співають або говорять: «Ми склали все це коло, обернемосянавколо » На ці слова всі повертаються на 360 градусів і продовжують далі: «Аяк скажемо – скок, скок, скок » всі зупиняються і закінчують пісню – речитативсловами: «відгадай, чий голосок?» (слова «скок, скок, скок» співає або говоритьодна дитина, вибрана вчителем)
Гравець,що стоїть в центрі розплющує очі і відгадує, хто сказав слова «скок, скок,скок», або показує напрям, звідки чув голос. Упізнаний йде в середину, аведучий в коло. Якщо ведучий не відгадує, він продовжує стояти в середині кола.
Правила. 1. Ведучий немає права розплющувати очі до тих пір, поки не закінчиться речитатив. 2. Якщоведучий, не вгадав двічі, то його міняють.
«Хтопідходив?».
Підготовка.Правила ті ж, щоі в попередній грі, тільки учні стоять на місці, а ведучий в центрі.
Опис гри. Вчитель указує на кого-небудь з учнів, і тойпідходить до ведучого, який стоїть із закритими очима, подає голос якої-небудьтварини або називає його на ім'я, змінивши свій голос. Коли гравець, щопідходив, займе своє місце ведучий за вказівкою вчителя, розплющує очі і прагневідгадати, хто до нього підходив.
Правила ті ж, що і в попереднійгрі.
«Змінапар»
Підготовка.Гравці стаютьпарами по великому колу, а ведучий без пари, в середину кола.
Опис гри. Під музикуучасники в парах, починають танцювати будь-який танець. Музика замовкає – цекоманда для зміни пар. Всі швидко міняються місцями, складаючи нові пари,ведучий також прагне встати з ким-небудь в пару. Гравець, що залишився без паристає ведучим. За вказівкою вчителя танець поновлюється, потім музика зновуприпиняється, і відбувається зміна пар. Так грають кілька разів (Якщо музичнийсупровід відсутній, то по колу можна виконувати які-небудь дії: підскоки,стрибки, приставні кроки і т.д., а сигнал для «зміни пар» подавати свистком абосплеском, причому 1 сигнал – зміна дій; 2 сигнали – «зміна пар»).
Правила. 1. По командівсі повинні змінити партнерів, інакше один з пари стає ведчим. 2. Після змінипар всі знову стають по колу і продовжують танцювати кожний з новим партнером.3. Якщо гравців дуже багато, можна зробити 3 – 5 ведучих, які по сигналушукатимуть собі пару.
«Падаючийм'яч»
Підготовка.Всірозраховуються по порядку номерів і утворюють коло. Перший номер стає всередину кола (ведучий) і в руках тримає м'яч. Якщо учнів багато, то вониутворюють 2 – 3 кола і в кожному грають самостійно.
Описгри. Ведучий, тримаючи м'яч, голосно називає який-небудь номер іпідкидає м'яч вгору. Гравець з названим номером повинен підскочити і зловитим'яч в повітрі. Якщо йому це вдається, він повертається на своє місце, аведучий продовжує водити. Якщо ж він не зловить м'яч стає ведучим, а той, щобув ведучим, йде на його місце.
Граютьвстановлений час, після чого визначаються гравці, які жодного разу не буливедучими, за винятком першого.
Правила. 1. Ведучий не має правапідкидати м'яч до того, як назве номер. 2. Гравці не повинні заважати одинодному. Якщо кому-небудь з гравців перешкодили вибігти до м'яча, і через це вінне зумів його зловити, то гравець залишається на своєму місці, а ведучийпродовжує гру.
«Орієнтування по слуху»
Підготовка.Гра проводитьсяна майданчику. Учні шикуються в одну шеренгу або півколом з інтервалами міжними в 2 – 3 кроки. Кожний закриває очі. Вчитель стає в 9 – 11 метрах відгравців.
Опис гри. Вчитель подає свисткомсигнал. Всі граючі із закритими очима починають рухатися в тому напрямі, звідкипочувся сигнал (1 свисток), прагнучи підійти ближче до керівника.
За другим сигналом (2 свистки) всі зупиняються, а керівникпереходить на нове місце і знову дає сигнал (1 свисток). Всі рухаються в новомунапрямі. Керівник переходить з одного місця на інше 2 – 3 рази і тим самимміняє напрям руху учнів. На завершені керівник подає сигнал про закінчення гри– тривалий свисток, після чого всі зупиняються і розплющують очі. Виграє той,хто ближче за всіх підійшов до вчителя.
Правила. 1. Кожний пересуваєтьсясамостійно. Не можна об'єднуватися в пари, трійки. 2. Забороняєтьсярозплющувати очі і підглядати до заключного сигналу. 3. Пересуватися можнатільки кроком. 4. Учні, що допустили одну з помилок, вибувають з гри.
«Ворони і горобці»
Підготовка.Посерединімайданчика упоперек неї кресляться дві паралельні лінії на відстані 1 – 1,5 м,а по обидві сторони від них за 10 м паралельні їм – лінії «будинків». Гравціділяться на дві рівні команди, які шикуються біля середніх ліній і повертаютьсяобличчям до своїх будинків. Таким чином, вони стоять спиною один до одного.Гравців можуть розміщуватися боком один до одного. Одна команда «Ворони», інша«Горобці».
Описгри. Вчитель стає збоку біля середньої лінії і раптово голоснохлопає в долоні або свистить в свисток. Після цього сигналу гравці команди«Ворони» тікають в свій будинок, а гравці команди «Горобці» їх наздоганяють іловлять. Зловлені гравці підраховуються і відпускаються до своїх. Потім командизнову стають біля середньої лінї спиною до них. Вчитель тихо хлопає в долоніабо свистить. Після цього сигналу гравці команди «Горобці» тікають в свійбудинок, а гравці команди «Ворони» їх наздоганяють і т.д.
Перед сигналом вчитель, щоб відвернути увагу гравців, можезапропонувати їм робити різні вправи (наприклад, підняти руки вгору, вперед,опустити вниз або сісти, встати, піднятися на носки і т. п.).
Гра проводиться кілька разів, після чого підраховуютьсяспіймані гравці в кожній команді за однакову кількість раз. Перемагає команда,що зловила більше гравців.
Правила. 1. Забороняється тікатив свій будинок до того, як керівник подасть сигнал. 2. Ловити можна тільки доліні будиночку. 3. Спіймані гравці після підрахунку знову беруть участь в грі.
«Музичні змійки»
Підготовка.Всі гравцішикуються в колону по чотири або по три. Кожній колоні – «змійці» пропонуєтьсяякий-небудь сигнал свистка. Наприклад: (першій «змійці» – 3 короткі свистки і 1довгий свисток; другій «змійці» – 2 коротких і 2 довгих і т. д.).
Опис гри. Вчитель подаєодин з умовних сигналів. «змійка», якій належить цей сигнал, починає рухатисяколоною за своїм направляючим, повторюючи на ходу всі його рухи. Направляючий в«змійці» рухається по майданчику у різних напрямах, проходячи через інші«змійки». Всі слідують за ним. Несподівано подається інший сигнал. «змійка»,яка рухалася, залишається на тому місці, де її застав сигнал, а інша «змійка»починає рухатися по майданчику. Потім вчитель знову подає сигнал, і рухаєтьсята «змійка», сигнал якої прозвучав. Вчитель подає сигнали в довільному порядку.Коли всі «змійки» переплутаються, вчитель дає сигнал (1 дуже довгий свисток),по якому кожна «змійка» швидко займає своє початкове розміщення. Виграє«змійка», що раніше інших зайняла своє місце.
Правила. 1. «Змійка» повинна віддалятися від свогопочаткового положення. Якщо вона не робить цього і по сигналу займе початковеположення раніше інших, то їй не рахується перемога. 2. По сигналу всі «змійки»повертаються на своє початкове місце.
3. Вестибулярний аналізатор – стрибки на місці і з просуванням вперед зповоротами на 90°, 180° і 360° з різними початковими положеннями голови; біг іходьба з раптовими зупинками; обертання навкруги власної осі поодинці, в парах,трійках; різноманітні пересування з різкою зміною напряму руху; швидкі нахилиголови і тулуба; перекиди вперед і назад, виконання перерахованих вправ завідсутності зорового контролю і ін., а також модифіковані рухливі ігри, в змістяких входили вище перелічені вправи, такі як: «Вудочка», «Естафета по колу»,«Лови парами», «Маскування в колонах», «Ногою по м'ячу», «Поворот» і інші.
Дозування вправ варіюється з урахуванням ступеня їхскладності, віку і індивідуальних особливостей учнів і складає від 4 – 5 до 8 –10 повторень. Тривалість рухливих ігор від 5 до 10 хв.
Рухливі ігри рекомендується модифікувати за рахуноквведення додаткових рухів і завдань.
Спочатку вказані вправи слід давати в спокійномутемпі, потім темп поступово збільшується, виключається, по можливості, зоровийконтроль.
Рухливіігри для підвищення функціонального стану вестибулярного аналізатора:
«Вудочка».
Підготовка.Всі гравці стаютьв коло, а ведучий з мотузком або скакалкою в руках – в середину кола.
Описгри. Ведучий, стоячи в середині кола, обертає мотузок так, щоб краймотузка ковзав по підлозі під ногами гравців, які підстрибують. Учасники уважноспостерігають за рухом кінця мотузка і підстрибують в той момент, коли кінецьмотузки біля їх ніг. Гравець, який зачепив мотузок ногами встає в середину колаі починає обертати мотузок, а ведучий йде на його місце.
Грають певний час. Виграє той, хто жодного разу не зачепивмотузок.
Правила.1. Спійманим вважається той, чиєї ноги торкнеться мотузок не вищеза щиколотку. 2. При обертанні мотузка йти від свого місця не дозволяється,той, хто порушить це правило, вважається спійманим.
При великій кількості гравців, дітей необхідно розділити на 2– 3 кола.
«Естафета по колу».
Підготовка.Всі гравці діляться на 3 – 5 команд (залежно від числа гравців) івстають в середині залу правим (або лівим) боком до центру кола. Виходитьподоба сонечка з промінням. При цьому кожний промінь (шеренга) є командою.Гравці, що стоять крайніми від центру кола, тримають в правій руці естафетнупаличку.
Описгри. За сигналом вчителя крайній гравець біжить по колу із зовнішньоїйого сторони. Оббігає коло двічі. Під час бігу, по сигналу вчителярозвертається на 360 градусів і продовжує бігти, повертається до своєї командіі передає естафетну паличку наступному гравцю з краю шеренги. Той продовжуєбіг, а гравець, що повернувся, встає на інший кінець шеренги, ближче до центру.Всі гравці роблять півкрок від центру. Гравець, що одержав естафету теж оббігаєколо і передає її третьому номеру і т.д. Коли перший учасник шеренги виявитьсяз краю, і йому передадуть естафетну паличку, він піднімає її вгору, даючи знатипро закінчення гри його командою.
Правила. 1. Зі старту біжатьтільки по сигналу. 2. При бігу естафетну паличку тримають в лівій руці, апередають її наступному учаснику в праву руку. 3. Під час бігу не можна торкатисягравців, що стоять в колонах, які у свою чергу не повинні заважати тим, щобіжать.
«Лови парами»
Підготовка.Гру проводять на майданчику розміром з волейбольний або баскетбольний.Двоє гравців (ведучі) виходять за її межі, а інші розбігаються в різні боки.
Опис гри. За командою вчителяведучі, узявши один одного за руки, вибігають на майданчик і починають ловитигравців. Наздогнавши кого-небудь, вони сполучають вільні руки так, щобспійманий виявився між ними. Спійманий гравець виходить за межі майданчика, апара ловців прагне оточити ще одного гравця. Коли спійманих стане двоє, вониутворюють другу пару ловців. Після того, як будуть спіймані ще двоє,складається третя пара і т.д. Коли утворюється нова пара ловців, всі паривиконують вправи (5 поворотів управо, 5 вліво), або виконують 5 нахилів впередабо 6 поворотів, або 2 стрибки з поворотом на 360є – 1 направо, 1 вліво.
Закінчується гра, коли будуть переловлено всі, окрім двохгравців, які в наступні грі стають ведучими.
Правила. 1. Пари можуть ловитигравців, тільки оточивши їх руками. Пі час ловіння забороняється хапати гравцівруками, тягнути силою. 2. Гравці, що вибігли за межу майданчика, вважаютьсяспійманими.
«Маскування в колонах».
Підготовка.Всі гравці шикуються в колону по чотири. Кожна колона –окремакоманда. За сигналом вчителя команди починають рухатися колонами занаправляючими гравцями у різних напрямах. Гравці в кожній колоні повторюютьрухи ведучого (різкі нахили вперед, повороти на 360°, 180°, повороти направо,вліво в швидкому темпі, стрибки з поворотами на 90°, 180°, 360°, різкі нахиливправо – вліво і т.д.)
Опис гри. За сигналом вчителя«Сіно» гравці кожної команди утворюють коло і піднімають руки вгору, злегканахилившись вперед. Команда, що зуміла швидше за інші «замаскуватися», тобтоприйняти відповідне положення, вважається переможницею. Потім рух в колонахпоновлюється. По сигналу вчителя «Стежка!» гравці в кожній колоні зупиняються,витягають руки вперед і кладуть їх на плечі партнерам попереду утворюючиланцюжок.
Наголошуються кращі команди, і знов починається рух колон. Покоманді керівника «Купини!» гравці в кожній колоні сідають. Назви вчительчергує довільно.
Перемагає команда, котра швидше інших приймає вказаневчителем положення.
Правила. 1. Кожна командарухається самостійно в будь-якому напрямі. 2. Команда вважається замаскованою,коли всі її гравці приймуть відповідне сигналу положення.
«Ногою по м'ячу».
Підготовка. Клас ділиться на декількакоманд.На підлозі кресляться кола. Кожній команді по колу. В коло,намальоване на підлозі, кладеться м'яч. В 6 кроках від кола проводитьсяпочаткова лінія. Один з гравців стає за лінію. Йому закривають очі.
Описгри. За сигналом гравець із закритими очима робить поворот на 360° залінією, а потім повинен підійти до м'яча і ударити його ногою. Якщо йому цевдасться, він виграв.
Правила. 1. Перемагає та команда,в якій найбільша кількість гравців потрапить по м'ячу. 2. Після сигналурозплющувати очі не можна, з команди, в якій гравець порушив це правило,знімаються штрафні бали.
«Поворот»
Підготовка.Гравці, шикуються в одну шеренгу, так, щоб не заважати одинодному.
Опис гри. Всі граючі по командівчителя виконують поворот на 90° або 180°, або 360° (за командою вчителявчителя). Спочатку з розплющеними очима, а потім із закритими очима.
Правила. 1. При виконаннікоманд із закритими очима розплющувати очі не можна. Гравець, що порушив цеправило робить крок вперед.
4. Тактильний аналізатор – рухи пальцями однієї і двох рук одночасно;вправи з використанням принципу зіставлення «великого» пальця іншим пальцям; звикористанням принципу зіставлення пальців однієї руки, пальцям іншої; вправи звикористанням зіткнення долонь однієї або обох рук; визначення форм і розміріврізних спортивних предметів, а також розрізнення їх по характеру поверхні(гума, дерево, пластик, залізо, шкіра і т.д.) без зорового контролю.
Дозування вправ залежить від складності і вікуучнів і варіюється від 6 – 8 до 10 – 12 повторень.
Вправи,для підвищення функціонального стану тактильного аналізатора:
1).В.П. – руки всторони, пальці сильно розімкнені.
1 – 5 – почерговий рух пальцями правої руки.
6 – 10 – те ж лівою рукою.
2). В.П. – о.с.
1 – руки в сторони
2 – руки вперед, пальці розвести
3 – 7 – почерговий рух пальцями рук
8 – и.п.
3). В.П. – руки вперед.
1 – 8 – швидке потирання долонь одна об іншу.
4). В.П. – руки перед грудьми, пальці розімкнені.
1 – вказівний палець правої руки стикається звеликим пальцем.
2 – середній палець стикається з великим пальцем.
3 – 4 – теж безіменний і мізинець
5 – 8 – те ж, але в зворотній послідовності(мізинець з великим пальцем безіменний з великим пальцем і т.д.)
9 – 16 – те ж лівою рукою.
5). В.П. – Те ж, але пальці не тільки стикаються, але івиконують легке потирання один до одного.
6). Те ж, але виконується двома руками одночасно.
7). В.П. – руки перед грудьми, долоні одна напроти іншої.
Почерговий дотик правої руки, лівої долоні, в одній і іншійпослідовності (великий, вказівний, середній, безіменний і мізинець – однапослідовність; мізинець, безіменний, середній, вказівний і великий пальці –інша послідовність).
Потім– те ж лівою рукою.
8). В.П. – руки перед грудьми, долоні напроти одна одної.
1 – 5 – почергове зіткнення пальців однієї і іншої руки(великий палець правої руки з великим пальцем лівої руки, вказівний правою звказівним лівій і т.д.) Після зіткнення пальці не розводити.
Можна супроводжувати речитативом: « пальчик до пальчика тук,тук, тук».
6 – 10 – те ж в зворотній послідовності (мізинець з мізинцем,безіменний з безіменним пальцем і т.д.)
9). В.П. – руки перед грудьми, долоні зімкнуті.
Почергове потирання пальця однієї руки до палець інший(великий палець правої руки до великого пальця лівої руки і т.д.).
10). В.П. – руки перед грудьми, долоні одна напроти одної.
1. – з'єднання вказівного пальця правої руки з великимпальцем лівої руки (пальці не роз'єднувати.)
2. – з'єднання великого пальця правої руки з вказівнимпальцем лівої руки.
11). В.П. – Те ж, але з великими пальцями з'єднуютьсясередні, потім безіменні, мізинці.
12). Коли діти оволоділи вправами 10 і 11 виконуватипочергове з'єднання всіх пальців з великими пальцями обох рук.
13). В.П. – руки перед грудьми, долоні одна напроти одної.
1 – 5 вказівним пальцем правої руки, «малювати» кола надолоні лівої руки в одному напрямі.
6 – 10 – те ж в іншому напрямі.
Потім – те ж, але поміняти місцями руки.
5. Спеціальні вправи, спрямований на підвищенняфункцій сенсорних систем, включаються в підготовчу частину уроку під часходьби, бігу, виконанні комплексу і т.д., в основну частину – при виконанніпрограмного навчального матеріалу і рухливих ігор, і в заключну частину урокупри виконанні вправ на увагу, координацію і розслаблення. Крім того ці вправидоцільно включати у фізкультхвилинки на уроках з різних предметів; в системуорганізованих перерв і давати у вигляді домашніх завдань. Вони проводяться якігровим, так і строго регламентованим методом.
Запропоновані нами спеціально спрямований вправи можутьбути використані у всіх розділах шкільної програми «Основи здоров’я і фізична культура 1– 11 класи”. 3.2 Показники фізичної підготовленості учнів молодшихкласів до і після проведення експерименту
Фізична підготовленість школярів 9 років визначаласяза показниками розвитку швидкості, координаційних здібностей, гнучкості, сили івитривалості. Використовувалися тести, пропоновані в «Державніх тестах і нормативах оцінки фізичноїпідготовленості населення України”; шкільноюпрограмою «Основи здоров’я і фізичнакультура 1– 11 класи”, а також застосовувалисядодаткові тести, запропоновані Л.П. Сергієнко.
Рівеньрозвитку швидкості школярів молодших класів
Рівеньрозвитку швидкості ми визначали за результатами бігу на 30 м, які представленів табл. 3.1.
Аналізуючипоказники тестування бігу на 30 м у віковому аспекті, відмічено, що як ухлопчиків показники дещо кращі ніж у дівчаток.
Порівняння результатів досліджень з державними тестами,показало, що у школярів, як експериментальної, так і контрольної груп, вонинижче за оцінку 2 бали.Таблиця 3.1Показники рівня розвитку швидкості школярівекспериментальної і контрольної груп до експерименту (біг 30 м/с)
Групи
Показники /> ± m Хл. Дівч. Експериментальна 7,09±0,09 7,41±0,1 Контрольна 6,99±0,18 7,53±0,17 t 0,45 0,57 р >0,05 >0,05 /> /> /> />
Аналізуючи дані, одержані після використання впроцесі фізичного виховання школярів молодших класів спеціальних вправ,спрямованих на покращення функціонального стану сенсорних систем, наведених втабл. 3.2., виявлено, що у школярів експериментальної груп рівень розвиткушвидкості, за показниками бігу на 30 м, значно покращилися і ці відмінності уекспериментальній групі достовірні (р Таблиця 3.2Показники рівня розвитку швидкості школярівекспериментальної і контрольної груп після експерименту(30м/с)
Групи
Показники /> ± m Хл. Дівч. Експериментальна 6,12±0,09 6,46±0,1 Контрольна 6,68±0,16 7,17±0,12 t 3,03 4,42 р /> /> />
Приріст результатів в бігу на 30 м у хлопчиківсклав 13,6%, у дівчаток – 12,8%. Слід зазначити, що за даними бігу на 30 м в ухлопчиків спостерігається більш суттєвий приріст в показниках, ніж у дівчаток.
Аналізуючи результати дослідження школярівконтрольної групи, одержані після закінчення експерименту, визначено, що вонидещо змінилися, проте ці зміни не істотні і не достовірні (р >0,05). Так,приріст результатів в бігу на 30 м у хлопчиків склав 4,4%, у дівчаток – 4,7%.Аналіз показників школярів контрольної групи не виявив істотних змін впорівнянні з початковими даними.
Порівняння результатів бігу на 30 м, одержанихпісля експерименту, з державними тестами, показало, що в експериментальнійгрупі, як у хлопчиків, так і у дівчаток, вони стали наближатися до 3-ох балів.Аналіз результатів в контрольній групі свідчить про те, що змін в оцінці показниківне відбулося, вони так само, як і в первинному дослідженні, відповідають оцінцінижче за 2 бали.
Таким чином, використання комплексуспеціальних вправ, позитивно вплинуло на функціональний стан досліджуванихсенсорних систем, та підвищення рівня розвитку швидкості в експериментальнійгрупі.
Рівеньрозвитку координаційних здібностей школярів молодших класів
При вивченні цих показників залежно від статі слідвідмітити, що і в експериментальній і в контрольній групах хлопчики показали результатикращі, ніж дівчатка.
Порівняннярезультатів досліджень з вимогами державних тестів, свідчить про те, що удосліджуваних результати наближаються до оцінки 4 бали.
Таблиця 3.3Показники рівня розвитку координаційних здібностейшколярів експериментальної і контрольної груп до експерименту (човниковий біг)(с)
Групи
Показники /> ± m Хл. Дівч. Експериментальна 12,1±0,1 12,68±0,09 Контрольна 12,06±0,16 12,59±0,12 t 0,23 0,62 р >0,05 >0,05
Досліджуючи дані, одержані після використання спеціальноспрямованих вправ, що позитивно впливають на показники функціонального станусенсорних систем (табл. 3.4), виявлено, що у школярів експериментальної групи,як у хлопчиків, так і у дівчаток, показники рівня розвитку координаційнихздібностей значно покращали і ці відмінності носять достовірний характер (рТаблиця 3.4Показники рівня розвитку координаційних здібностейшколярів експериментальної і контрольної груп після експерименту (човниковийбіг) (с)
Групи
Показники /> ± m Хл. Дівч. Експериментальна 11,09±0,11 11,79±0,13 Контрольна 11,63±0,15 12,36±0,18 t 2,89 2,55 р /> /> />
Так, приріст результатів в човниковому бігу у хлопчиків 8,3%,у дівчаток – 7%.
Порівняння результатів човникового бігу у школярівекспериментальної групи з державними тестами показало, що у досліджуванихшколярів зафіксовано підвищення результатів з 4-х балів до 5 балів.
Аналогічне порівняння, проведене вконтрольній групі, указує на те, що зміни відбулися тільки у хлопчиків, дерезультати стали відповідати 4-ом балам.
Таким чином, після використаннякомплексу спеціальних вправ, спрямованого на підвищення рівня функціональногостану досліджуваних аналізаторів, показники рівня розвитку координаційнихздібностей значно покращали, як у хлопчиків, так і у дівчаток експериментальноїгрупи.
Рівень розвитку гнучкості школярів молодших класів.
Рівень розвитку гнучкості ми визначали зарезультатами виконання нахилу тулуба вперед з положення сидячи (см), якіпредставлені в табл. 3.5.Таблиця 3.5Показники рівня розвитку гнучкості школярівекспериментальної і контрольної групи до експерименту (см)
Групи
Показники /> ± m Хл. Дівч. Експериментальна 5,65±0,46 7,56±0,58 Контрольна 5,76±0,73 8,47±0,95 t 0,14 0,82 р >0,05 >0,05 /> /> /> />
Зіставлення даних хлопчиків і дівчаток показалопереважання результатів дівчаток над показниками хлопчиків у досліджуванихгрупах.
При порівнянні результатів тестування здержавними нормативами відмічено, що дані хлопчиків і дівчаток досліджуванихгруп знаходяться в межах між 2 і 3 балами.
Досліджуючи дані, одержані післявикористання комплексу спеціальних вправ, спрямованого на зміну функціональногостану сенсорних систем, (табл. 3.6), визначено, що у школярів експериментальноїгрупи, як у хлопчиків, так і у дівчаток, показники рівня розвитку гнучкостідостовірно покращали (р Таблиця 3.6Показники рівня розвитку гнучкості школярівекспериментальної і контрольної груп після експерименту
Групи
Показники /> ± m Хл. Дівч. Експериментальна 7,53±0,52 13,38±0,87 Контрольна 6,41±0,77 9,88±0,96 t 1,2 2,7 р >0,05 /> /> />
Придослідженні результатів школярів контрольної групи, одержаних після закінченняексперименту, визначено, що вони дещо покращали у всіх вікових групах. Так, заданими нахилу тулуба вперед у хлопчиків результати покращали на 11,2%, удівчаток відповідно – на 16,6%. Розглядаючи показники школярів контрольноїгрупи залежно від статі і віку слід зазначити, що істотних змін в порівнянні зпочатковими даними знайдено не було.
Порівняння результатів нахилу тулуба вперед післяексперименту з вимогами державних тестів показало, що в експериментальній групіу хлопчиків дані покращилися з оцінки 2 бали до оцінки 3 бали, у дівчаток – зоцінки 3 бали до оцінки 4 бали. Аналіз даних в контрольній групі свідчить проте, що у досліджуваних результати підвищилися, в основному, тільки до оцінки 3бали.
Такимчином, використання комплексу спеціально спрямованих вправ, сприятливо вплинулоі на рівень розвитку гнучкості школярів молодших класів.
Рівень розвитку сили школярів молодших класів
Про рівень розвитку сили ми судили за показникамивиконання піднімання тулуба в сід за 1 хв (к-ть раз), які представлені в табл.3.7.Таблиця 3.7Показники рівня розвитку сили школярівекспериментальної і контрольної групи до експерименту (к-сть)
Групи
Показники /> ± m Хл. Дівч. Експериментальна 32,59±1,02 30,62±0,82 Контрольна 32,76±1,2 31,65±1,86 t 0,11 0,51 р >0,05 >0,05 /> /> /> />
Аналізуючи результати підніманн тулубав сід виявили, що хлопчики показують результати кращі, ніж дівчатка. Порівняннярезультатів досліджень з вимогами державних тестів, свідчить про те, що ухлопчиків і у дівчаток вони відповідають оцінці 4 бали.
Розглядаючидані, одержані після використання комплексу спеціально спрямованих вправ, щопозитивно впливають на показники функціонального стану досліджуваниханалізаторів, представлених в табл. 3.8, встановлено, що у школярівекспериментальної групи показники рівня розвитку сили покращилися.Таблиця 3.8Показники рівня розвитку сили школярів експериментальноїі контрольної груп після експерименту (к-сть)
Групи
Показники /> ± m Хл. Дівч. Експериментальна 35,91±1,03 33,56±0,8 Контрольна 34,65±1,13 32,82±1,79 t 0,83 0,37 р >0,05 >0,05 /> /> /> />
Так,за даними піднімання тулуба в сід у хлопчиків результати покращали на – 10,1%,у дівчаток відповідно – на 9,6%.
Порівняннярезультатів піднімання тулуба в сід за 1 хв з вимогами державних тестівпоказало, що у хлопчиків вони стали наближатися до оцінки 5 балів, а у дівчаток– оцінці 4 бали.
Аналіз показників школярів контрольної групи залежно відвіку і статі не виявив змін в порівнянні з початковими даними.
Порівняння результатів в підніманні тулуба в сід у школярівконтрольної групи з державними нормативами виявило такий же характер зміниданих за оцінною шкалою, як і у досліджуваних експериментальних груп.
Таким чином, після використання спеціальних вправ,спрямованих на підвищення функціонального стану сенсорних систем, показникирівня розвитку сили покращали, як у хлопчиків, так і у дівчаток.
Рівень розвитку витривалості школярів молодшихкласів. Про рівень розвиткувитривалості ми судили за показниками виконання бігу на 500 м (с), якіпредставлені в табл. 3.9.
Аналіз одержаних результатів (бігу на500м) виявив, що результати хлопчиків переважали над показниками дівчаток увсіх вікових групах.Таблиця 3.9Показники рівня розвитку витривалості школярівекспериментальної і контрольної груп до експерименту (біг 500м) (с)
Групи
Показники /> ± m Хл. Дівч. Експериментальна 152±2,23 173±1,85 Контрольна 150,8±2,81 171,4±3,0 t 0,34 0,45 р >0,05 >0,05
Аналіз даних, одержаних після використаннякомплексу спеціально спрямованих вправ показав, що у школярів експериментальноїгрупи, як у хлопчиків, так і у дівчаток результати рівня розвитку витривалостіпокращилися (Табл… 3.10).Таблиця 3.10Показники рівня розвитку витривалості школярівекспериментальної і контрольної груп після експерименту (с)
Групи
Показники /> ± m Хл. Дівч. Експериментальна 145,53±2,53 167,56±11,92 Контрольна 146,3±3,17 161,8±4,67 t 0,19 1,14 р >0,05 >0,05 /> /> /> />
Розглядаючи дані одержані після експерименту увіковому і статевому аспектах, слід зазначити, що за показниками бігу на 500 му школярів експериментальної групи характер відмінностей істотно не змінився, впорівнянні з первинними дослідженнями.
Такимчином, аналіз даних повторного дослідження, виявив тільки природний приріст показників,що відображають ступінь розвитку витривалості, як у школярів експериментальної,так і контрольної груп. Виходячи з цього можна стверджувати, що викоритсанняспеціально спрямованих вправ, що впливають на функціональний стан аналізаторівшколярів, не носить негативного впливу на рівень розвитку витривалості школярівмолодших класів.
Висновки
Аналіз науково-методичної літератури дає підставустверджувати, що не дивлячись на наявність певного числа робіт, що свідчать про те, що рівень фізичноїпідготовленості дітей залежить від функціонального стану окремих сенсорнихсистем, на функції яких можна впливати фізичними вправами, не дослідженоюзалишається проблема комплексного впливу зорового, слухового, вестибулярного ітактильного аналізаторів на фізичну підготовленість молодших школярів.
Багато дослідників, займаючись питаннями фізичної підготовленості учнів молодших класів [8, 13, 50],указують на підвищення її рівня за рахунок переважного включення в урокифізичної культури молодших школярів різних фізичних вправ. Нами було досліджено вплив комплексу спеціальних вправ,спрямованих на поліпшення функціонального стану окремих параметрів сенсорнихсистем, і як наслідок – на рівеньфізичної підготовленості школярів молодших класів, який визначався за якістювиконання тестів, пропонованих в«Державних тестах і нормативах оцінки фізичної підготовленості населенняУкраїни»; шкільною програмою «Основиздоров’я і фізична культура 1 – 11 класи», а також додаткових тестів, запропонованих Л.П. Сергієнко.
Показники первинного тестування рухової підготовленостішколярів 9 років дозволяють стверджувати, що рівень розвитку фізичних якостей,при порівнянні з державними нормативами, в середньому відповідає оцінці«задовільно» (швидкість – нижче за оцінку 2 бали; координаційні здібності – 3бали; гнучкість – 2 бали; сила – 4 бали). Показники витривалості з оцінноюшкалою державних нормативів не порівнювалися, оскільки застосовувалися тести, запропонованіЛ.П. Сергієнко, 2001.
Аналіз результатів повторних досліджень, одержанихпісля використання комплексу спеціальних вправ виявив, що в показниках рівнярозвитку рухових якостей також відбулися зміни.
Дослідження рівня фізичної підготовленості післявикористання комплексу спеціальних вправ свідчить про достовірне поліпшення ушколярів експериментальної групи рівня розвитку швидкості (р
Проведені дослідження свідчать про позитивний впливзапропонованих нами комплексів спеціально спрямованих вправ на функціональнийстан сенсорних систем і, як наслідок, на рівень фізичної підготовленостішколярів молодших класів, що дозволяє рекомендувати вчителям фізичної культури,вчителям початкових класів, тренерам з видів спорту, а також батькамдоповнювати зміст процесу фізичного виховання, спорту і самостійну руховудіяльність школярів, розробленою системою спеціально спрямованих вправ.
Список використаних джерел
1. Аршавский И.А. Физиологические механизмы и закономерностииндивидуального развития: Основы негэнтропийной теории онтогенеза. – М.: Наука,1982. – 270 с.
2. Аулик Н.В. Определение физической работоспособности в клинике испорте. – М.: Медицина, 1990. – 191 с.
3. Баршай В.М. Физическая культура в школе и дома. – Ростов на Дону:Феникс, 2001. – 256 с.
4. Безруких М.М., Сонькин В.Д., Фарбер Д.А. Возрастная физиология. –М.: Академия, 2002. – 415 с.
5. Белоусов А.М. Теория и методика физического воспитания учащихсямладших классов: Учебное пособие. – Иркутск: Издательство Иркутского института,1982. – 103с.
6. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и биологииактивности. – М.: Знание, 1996. – 349 с.
7. Боген М.М. Обучение двигательным действиям. – М.: Физкультура испорт, 1985. – 192 с.
8. Борейко М.М. Оптимізація фізичного виховання дітей 7– 8 роківзасобами легкої атлетики: Автореф. дис… канд. наук з фіз. вих. та спортуза спеціальністю 24.00.02. – /Львівський державний інститут фізичної культури.– Львів, 2002. – 22 с.
9. Булгакова Н.Ж., Чеботарёва И.В. Девочки в спортивном плавании //Теория и практика физической культуры. – 1999. – № 5. – С. 37–40.
10. Васьков Ю.В.,Пашков І.М.Уроки фізкультури в загальноосвітній школі. 1– 4 класи (102 урокидля кожного класу). – Харків: Торсінг, 2003. – С. 9–13.
11. Вайнруб Е.М.,Волощук А.С. Гигиена обучения и воспитания детей с нарушениями осанки и больныхсколиозом. – К.: Здоровья, 1988. – 130 с.
12. ВільчковськийЕ.С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. – Львів:ВНТЛ, 1998. – 336 с.
13. Вовченко І.І.Програмування занять з оздоровчої ходьби для дітей молодшого шкільного віку зрізним рівнем фізичного стану: Автореф. дис… канд. наук з фіз. вих. таспорту за спеціальністю 24.00.02. / Національний університет фізичноговиховання і спорту України. – Київ, 2003. – 17 с.
14. Возрастнаяфизиология физических упражнений. / Под общ. ред. В.М. Волкова. – Смоленск,1978. – 75 с.
15. Волков В.М.Спортивные способности детей. Биологические основы. – Смоленск: гос. ин-т физ.культуры, 1981. – 75 с.
16. Волков Л.В.Возрастные основы методики физической подготовки детей и подростков. Учебно-методическоепособие. – Переяслав – Хмельницкий, 1991. – 25 с.
17. Волков Л.В.Возрастные особенности организации физической подготовки детей и подростков.Учебно-методическое пособие. – Переяслав – Хмельницкий, 1991. – 25 с.
18. Волков Л.В.Теория и методика детского и юношеского спорта. – К.: Олимпийская литература,2002. – 294 с.
19. Волков Л.В.Физическое воспитание учащихся. – К.: «Радянська школа», 1988. – 183 с.
20. Гружевская В.Ф.Особенности вегетативных и соматических реакций при взаимодействиивестибулярного и двигательного анализаторов у младших школьников: Автореф. дис.… канд. биолог. наук по специальности 03.00.13./ Симферопольскийгосударственный университет им М.В. Фрунзе. – Симферополь, 1978. – 23 с.
21. Детскаяспортивная медицина: Руководство для врачей. / Под. ред. С. Б. Тихвинского,С.В. Хрущёва. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Медицина, 1991. – 560 с.
22. Дубогай А.Д.Информативность морфо — функциональных показателей в оценке физическогосостояния младших школьников //Теория и практика физ. культуры. – 1986. – № 9. – С. 29–31.
23. Еренков В.А.Клиническое исследование ребёнка. – Киев: Здоровья, 1984. – 336 с.
24. Ермолаев Ю.А.Возрастная физиология: Учебное пособие для педагогических вузов. – М.: «Высшаяшкола», 1985. – 384 с.
25. Казьмин А. И. идр. Сколиоз. / А. И. Казьмин, И.И. Кон, В.Е. Беленький. – М.: Медицина, 1981. –272 с.
26. Катуков Ю.В.,Проломова М.В. Тренировка сенсорных систем как дополнительный фактор вповышении технического мастерства гандболисток // Теория и практика физическойкультуры. – 2000. – № 4. – С. 37–38.
27. Ковешников В.Г.,Никитюк Б.А. Медицинская антропология. – К.: Здоровья, 1992. – 192 с.
28. Козленко М.П.,Вільчковський Е.С., Цвек С.Ф. Теорія і методика фізичного виховання упочаткових класах. – К.: “Вища школа”, 1984. – 229 с.
29. Коц Я.М.Физиологические основы физических (двигательных) качеств // Спортивнаяфизиология – М.: Физкультура и спорт, 1986. – С. 53–103.
30. Кручинин В.А.Работа по совершенствованию сенсорно — перцептивной сферы у слепых детей назанятиях по физическому воспитанию и ориентировке в пространстве //Дефектология. – 1990. – № 6. – С. 47–50.
31. Кубланов М.М.,Зозулина И.А. Тренировка вестибулярного аппарата как фактор повышениярезультативности и надёжности соревновательной деятельности стрелков — пулевиков // Физическая культура: воспитание, образование, тренировка. – 2005. – №1. – С. 33–35.
32. Лях В.И.Циклические упражнения в развитии координационных способностей младшихшкольников // Физическая культура в школе. – 1990. – № 9. – С. 20–23.
33. Лях В.И.Координационные способности школьников. – Минск: Полымя, 1989. – 160 с.
34. Мак-Комас Ф. Дж.Скелетные мышцы. – Л.: Олимпийская литература, 2001. – 408 с.
35. Малка Г.В.Исследование вестибулярной устойчивости и взаимодействия двигательного ивестибулярного анализаторов у детей 10–15 лет: Автореф. дис. …канд. биолог.наук по специальности 03.00.13. / Симферопольский государственный университетим. М.В. Фрунзе. – Симферополь, 1979. – 24 с.
36. Медицинскийсправочник тренера. / Под ред. В.А. Геселевича. 2-е изд., доп. и перераб.– М.:« Физкультура и спорт», 1981. – С. 54–58.
37. Назаренко Л.Д.Место и значение точности как двигательно-координационного качества//Физическая культура. – 2001. – № 2. – С. 4–9.
38. Назаренко Л.Д., ФунинаЕ.Е. Влияние точности движений на эффективность их усвоения школьникамимладшего возраста // Физическая культура. – 2004. – № 6. – С. 47–50.
39. Никитюк Б.А.Конституция человека // Итоги науки и техники. Антропология. – М.: ВИНИТИ,1991. – Т. 4. – 152 с.
40. Николаев Н.И.,Богданов О.В. Характеристика мышечной активности у школьников в норме, принарушениях осанки и сколиоза // Физиология человека. 1986. – Т. 12., №15. –С.777–783.
41. Обреимова Н.Н.,Петрухин А.С. Основы анатомии, физиологии и гигиены детей и подростков. – М.:Академия, 2000. – 373 с.
42. Омельяненко І.,Тераз С. Рівновагу розвивають змалку // Фізичне виховання в школі. – 1998. – № 2. – С.16–19.
43. Основы теории иметодики физической культуры / Под общ. ред. Гужаловского А.А. – М.: Физкультураи спорт, 1986. – 352 с.
44. Павлов Ю.В.,Палига В.Д. Особенности восприятия деятельности у детей младшего возраста вусловиях зрительной и слуховой информации // Концепція підготовки спеціалістівфізичної культури і спорту в Україні: Матеріали І республ. конфер. – Луцьк:Надстир’я, 1994. – С. 508–510.
45. Паркосадзе Ц.Г.Развитие основных физических качеств младших школьников с использованиемсредств общей физической подготовки: Автореф. дис. … канд. пед. наук поспециальности 13.00.04. / Грузинский государственный институт физическойкультуры. – Тбилиси, 1991. – 24 с.
46. Платонов В.Н.Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. – К.: Олимпийскаялитература, 1997. – 584 с.
47. Ровный А.С. Курсфизиологии. Общая физиология. – Харьков, 1997. – Том 1. – 212 с.
48. Ровний А.С. Станточних рухів у волейболістів в залежності від функціонального рівня сенсорнихсистем // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичноговиховання і спорту. – 2000. – № 3. – С. 24–30.
49. Рудик П.А.Психология. – М.: «Физкультура и спорт», 1976. – 239 с.
50. Сембрат С.В.Ігрове спрямування фізичної підготовки дітей молодшого шкільного віку: Автореф.дис… канд. наук з фіз. вих. та спорту за спеціальністю 24.00.02. /Львівський державний інститут фізичної культури. – Львів, 2003. – 21 с.
51. Сетко Н.П.,Макарова Т.М., Сетко И.М. Динамика изменения функционального состояния основныхсистем организма младших школьников, как основа адаптации к социальным ишкольным условиям жизнедеятельности // Здоровье, обучение, воспитание детей имолодёжи в ХХI веке: Материалы международного конгресса. – Москва, 2004. –Часть 3. – С. 138–139.
52. Субботина Е.С.Использование игрового метода на уроках физической культуры // Начальная школа.– 1997. – № 11. – С. 42.
53. Сысоенко Н.В.,Серых Л.В., Вдовенко А.К., Гакал Р.К., Свиридова О.А. Проблемы формированияобраза жизни младших школьников Украины в условиях реформы образования //Здоровье, обучение, воспитание детей и молодёжи в ХХI веке: Материалымеждународного конгресса. – Москва, 2004. – Часть 3. – С. 192–194.
54. Тарасюк В.С.,Титаренко Г.Г., Паламар І.В., Титаренко Н.В. Ріст і розвиток людини. – К.:Здоров’я, 2002. – 270 с.
55. Теория и методикафизического воспитания. /Под ред. Т.Ю. Круцевич. – К.: Олимпийская литература,2003. – Т.1. – 422 с.
56. Теория и методикафизического воспитания. /Под. ред. Т.Ю. Круцевич. – К.: Олимпийская литература,2003. – Т.2. – С. 79–93.
57. Теория и методикафизического воспитания. /Под. ред. Б.М. Шияна. – М.: Просвещение, 1988. – 225с.
58. Терентьева Л.М.Сюжетно-ролевые игры на уроках физической культуры. // Начальная школа. – 1997.– №11. – С. 41.
59. Терентьева Н.Н.Изменение устойчивости вестибулярного анализатора у детей дошкольного возрастапод влиянием специальных упражнений: Автореф. дис. … канд. биолог. наук поспециальности 03.00.13. / Харьковский государственный педагогическийуниверситет им. Г.С. Сковороды. – Харьков, 1971. – 15 с.
60. Терентьева Н.Н.,Малка Г.В. Повышение функции вестибулярного анализатора с помощью специальныхфизических упражнений // Медицинские проблемы физической культуры:Республиканский межведомственный сборник. – К., 1993. – Вып. 12. – С. 82–85.
61. Уилмор Дж. Х.,Костилл Д.Л. Физиология спорта: Пер. с англ. – К.: Олимпийская литература,2001. – 504 с.
62. Фарбер Д.А.,Корниенко И.А., Сонькин В.Д. Физиология школьника.– М.: Педагогика, 1990. – 168с.
63. Фомин Н.А.Физиология человека. – М.: Просвещение, 1982. – 320 с.
64. Фомин Н.А.Физиология человека. 3 издание. – М.: Просвещение, 1995. – 402 с.
65. Холодов Ж.К.,Кузнецов В.А. Теория и методика физического воспитания и спорта: Учебноепособие для студентов высших учебных заведений. – М.: Изд. Центр «Академия»,2000. – 480 с.
66. Холтобіна О.У.Вплив спеціальних вправ на підвищення стійкості вестибулярного аналізатора удітей 2 – 5 років: Автореф. дис… канд. пед. наук за спеціальністю13.00.04. / Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди.– Харків, 1994. – 19 с.
67. Хріпкова А.Г.Вікова фізіологія: Посібник для студ. не біол. спеціальностей пед. ін-тів. –К.: Вища школа., 1982. – 272 с.
68. Хрипкова А.Г,Антропова М.В., Фарбер Д.А… Возрастная физиология и школьная гигиена. – М.:Просвещение, 1990. – 319 с.
69. Хрущёв С.В.,Иваницкая И.Н. Пути исследования функциональной готовности детского организма кфизическим нагрузкам // Педиатрия. – 1974. – № 2. – С. 62 – 64.
70. Цвек С.Ф.Физическая культура школьников 1– 3-х классов. – 2-е изд. Доп. и перераб. – К.:Здоровья, 1979. – 208 с.
71. Шахлина Л.Я.Медико-биологические основы спортивной тренировки женщин. – К.: Наукова думка,2001. – 326 с.
72. Шестерова Л.Є.Вплив рівня активності сенсорних функцій на удосконалення рухових здібностейшколярів середніх класів: Автореф. дис… канд… наук з фіз. вих. та спортуза спеціальністю 24.00.02. / Харківська державна академія фізичної культури. –Харків, 2004. – 20 с.
73. Шестерова Л.Е. Квопросу об изменении содержания уроков физической культуры вобщеобразовательной школе // Педагогіка, психологія та медико – біологічні проблемифізичного виховання і спорту. Збірник наукових праць за ред. Єрмакова С.С. –Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2002. – № 23. – С. 79–84.
74. Шестерова Л.Э.,Терентьєва Н.Н. Совершенствование содержания уроков физической культуры вобщеобразовательной школе // Слобожанський науково-спортивний вісник: Збірникнаукових статей. – Харків: ХДАФК, 2001. – Випуск 4. – С. 20–21.
75. Шестерова Л.Є.Шляхи вдосконалення змісту уроків фізичної культури в загальноосвітній школі//Теорія та методика фізичного виховання: Науково-методичний журнал. – Харків:Вид. ”ОВС”, 2003. – № 2. – С. 18–20.
76. Шиян Б., ЗварищукО. Виховання відповідальності старшокласників за свій фізичний стан // Фізичневиховання в школі. – 2005. – № 1. – С.41–46.
77. Шиян Б.М., ПапушаВ.Г. Теорія фізичного виховання. – Тернопіль: ЗБРУЧ, 2000. – 183 с.
78. Шиян Б.М. Теоріяі методика фізичного виховання школярів. – Тернопіль: навчальна книга – Богдан,2003. – Ч.1. – 272 с.