Скульптура. Можливості в інтер’єрі (як засіб) та на уроках (як спосіб)
Скульптура в інтер’єрі
Мистецтвооздоблення інтер’єру скульптурою було відоме за часів античності. У СтародавнійГреції, де існував культ краси людського тіла, скульптурі приділялось великезначення.
Чудовімармурові статуї олімпійських богів, мистецьки виконані барельєфи наміфологічні сюжети прикрашали багато чисельні грецькі храми, палаци, площі. Досьогоднішнього дня ми захоплюємось грецькими каріатидами і атлантами, виконаніз надзвичайною майстерністю.
Уповсякденному житті греків основним декором їх житла були невеликі за розміромскульптури, як правило, копії відомих творів, що знаходились в храмах, ібарельєфи – пластини із мармуру з висіченими на них скульптурами – на стінахбудинків.
Розкішноюприкрасою інтер’єру скульптуру зробили римляни. Мармур, слонова кістка, золото,напівдорогоцінні камені – ось з чого робили скульптурні прикраси.
Зтого часу скульптура видозмінювалась у відповідності з епохою і модою,закріпилась в інтер’єрі як житлових так і в громадських приміщеннях. Упалацових спорудах – це мармурові статуї і бюсти, у звичайних квартирах –невеликі фігурки людей, тварин або абстрактні форми, які виражають фантазію автора.
Сучаснаскульптура до традиційних бюстів, фігур добавила різноманітні абстрактні,модернові і концептуальні речі, конструкції, предмети, які виконують естетичнуфункцію, але не відповідають традиційним уявленням про скульптуру. Тут можебути і дивний сюжет, і чудернацькі персонажі, гра форм, світла, кольору,фактур, зорових асоціацій, є динаміка і настрій, філософія і логіка, науковийаналіз і абсурд.
Абстрактніскульптурні роботи почали створювати конструктивісти на початку 20 століття. Цебуло вираження думки не через конкретний образ, а через асоціації. Скульптура,навіть декоративно-прикладна, повинна була не стільки радувати око, скількипробуджувати почуття і думки, іноді навіть не зовсім конкретні. Так з’явилисьспоруди із колес, площин, спіралей, тросів тощо. Ці інсталяції не прижились вінтер’єрах, особливо в житлових, зате авангардні роботи конструктивістівпривели до появи нових напрямків у декоративній скульптурі: абстрактних форм таінсталяцій.
Сьогоднінікого не здивуєш незрозумілим предметом в приміщенні, який має явнодекоративне значення. Такі абстрактні форми (напільні, настінні, настольні),виконані із скла, кераміки, металу чи дерева доповнюють інтер’єри сучаснихстилів, наприклад, мінімалізму чи хай-тек.
Якщоскульптуру роблять на замовлення для конкретного інтер’єру, то майстер працює врамках художнього замислу архітектора, який визначає розмір, кольоровий тон,стиль і тему скульптури. Але найчастіше для інтер’єру підбираються готовівироби, які відповідають загальному задуму.
Длявиготовлення скульптур використовують різноманітні матеріали, традиційно – цемармур, дерево, гіпс, бронза і чавун, фарфор, камінь, пластик і навіть папір.Але нема для скульптури більш благородного і витонченого матеріалу за мармур уякому міцність поєднується з ніжним просвічуванням, а білизна здаєтьсяодухотвореною.
Таким чином ми з’ясували, що скульптура – це емоційна прикраса,яка здатна надати шарму та елегантності інтер’єру, створити неповторний образ істиль від класики – до хай-теку.
Так, наприклад, респектабельний кабінет прикрасить скульптура ізмармуру, який чудово поєднується із бронзою, кольором натурального деревамеблів. Такий кабінет буде свідчити про високий соціальний статус господаря ійого здоровий консерватизм.
У класичному інтер’єрі можна використати традиційні скульптури:бюст із мармуру або білого гіпсу.
Антикварні інтер’єри немислимі без скульптури. Навіть живописніполотна не компенсують повністю відсутність скульптури.
Образами для скульптур малих форм, які використовують при декоруванніприміщень найчастіше служать фігурки людей, тварин, птахів. У залежності відстилю інтер’єру фігурка може бути виконана з різним ступенем реалістичності.
Так, у мінімалізму свої вимоги: строгий, майже схематичний силует,монохромне виконання, ніяких дрібних деталей. В такому інтер’єрі на поличках ізскла доречними будуть фігурки із світлого мармуру, чорні гладкі птахи, тощо.Головне – нічого зайвого. А такі ж фігурки на фоні картини, світлих стін ібілих меблів створять неповторність в стилі модерн.
У сучасних будівлях часто використовують відкритий простір завікном як частину інтер’єру, тому прикрасою можуть бути крупні скульптури левів,сфінксі тощо.
Іноді малі скульптурні форми колекціонують, тому вони вже не єчастиною інтер’єру, тоді для їх зберігання добре використовувати спеціальнівітрини, де красу кожної речі видно з різних сторін.
Таким чином, скульптура може змінити образ будь-якого приміщення,надати йому неповторності і величі. Найголовніше – підібрати скульптуру так,щоб вона гармоніювала з предметами інтер’єру і відповідала загальному настроюприміщення.
Анімалістичнаскульптура в школі
Багатийта різноманітний світ тварин захоплював людство здавен. Тварини постійно жилипоруч з людьми, а приручивши їх, людство знайшло в них вірних друзів тапомічників. Вивчення поведінки способу життя, форми, пластики зображеннязвірів, птахів, риб та інших живих істот постійно привертає увагу людей різноговіку і професій. Особливе місце в спілкування, вивченні, зображенні у пластиціта кольорі належить дітям. Спостерігаючи зображення тварин у мистецькомусередовищі приходимо до висновку, що тут вони займають домінуюче місце. Ще удалекій минувшині люди не тільки жили поруч тварин, але і навчилися доситьточно їх зображати. Зображення ці дуже різноманітні багатокольорові іоднотонні, на площині, пластичні рельєфи та об’ємні скульптури. На територіїКиївської Русі справжні шедеври анімалістичного жанру створили скіфи, створившиунікальний «звіриний стиль». На Русі звірі, птахи були одним з головних елементівубранства храмів 12–13 століття. В багатьох храмах стіни покриті витонченимикам’яними кружевами, хижі звірі і птахи чергуються з рослинним орнаментом іобразами святих. Білокам’яний Успенський собор прикрашають лев’ячі маски а надзакомарами розміщені різні золочені птахи. З кам’яних рельєфів, а такожювелірних виробів леви з вигнутими хвостами і широкими «усмішками», грифони і павичіразом з традиційними плетіннями перейшли у корабельну різьбу, віконні прикраси,декоративні анімалістичні фризи.
Утрадиційному селянському мистецтві звір фантастичний, заморський чи звір зовсімдомашній народжений доброю казкою – завжди був популярний і шанований середнароду. Довгими зимовими вечорами працюючи сокирою і долотом майстри-кустарівитворювали ковші і ложки, шкатулки і скрині і ще багато іншого. Предметидомашнього побуту покривали фігурами птахів, риб, коней, страусів, слонів іінших тварин. Анімалістичні мотиви вводились в основу форми предмета, вводилисьу рельєф чи різний орнамент на поверхні речей побуту. Оглядаючи анімалістичнускульптуру в історичному розвитку ми бачимо що з найдавніших часів людинамагались відтворити навколишній світ в тому числі тварин які жили поруч,передати у художній образ свої думки та відчуття прекрасного, гармонійного. Донаших днів дійшли прекрасні твори анімалістичної скульптури різних епох ірізних народів.
Щепервісна людина виконувала рисунки і висікала на камені вражаючі нас до цьогочасу глибоко життєві зображення звірів, птахів, людей. У стародавньому Єгиптібагато тисяч років тому поруч з будівництвом пірамід і храмів споруджувалисьграндіозні статуї фараонів, сфінксів, в камені висікалися рельєфи, якіоповідали про життя і побут тих часів. І скрізь поруч з людьми скульптуризображали звірів, птахів.
Вепоху Ренесансу Леонардо да Вінчі уважно та ретельно вивчав усе, що пов’язано зжиттям тваринного світу, і це привело великого художника й мислителя донаукових відкриттів, які випередили думку його сучасників на багато століть.
Анімалістичнаскульптура важлива ділянка вивчення навколишнього світу дітьми. У своїйкультурі ні одна епоха не обминула своїм мистецтвом фауну. Від старовиннихтворів ритуального призначення пластики древніх до численних творів станковоїта декоративної анімалістики 20 століття проходила еволюція і можнапрослідкувати як розцвітала і занепадала і знову набувала сил та значимостіанімалістична тематика.
Дітиз раннього віку люблять тварин, готові захищати і допомагати їм у всьому.Мистецтво має унікальну можливість допомагати зберігати ці прекрасні почуття навсе життя. Добрі, талановиті поезії, казки, пісні, оповідання, рисунки,живопис, декоративне мистецтво і звичайно скульптура це ті джерела, які живлятьдітей мудрістю, творчістю, теплотою любові до рідної природи, рідного краю доБатьківщини. Для того, щоб успішно працювати в анімалістичному жанрі необхіднізнання зовнішніх форм звірів, птахів і інших живих організмів, конструктивного скелетногомеханізму, розуміння відмінності у будові тварин їх анатомії – все це конченеобхідно для анімаліста, якраз ними він повинен займатися весь час, працюючи знатурою. Як допоміжний матеріал використовуються фотоматеріали, ілюстрації,анатомічні таблиці і рисунки, слайди, фільми і інше, але все ж основний процеспізнання, особливо на початку творчої дороги відбувається з олівцем в руках.Рухливість людей в анімалістиці змушує зовсім по іншому відноситися до роботина анімалістичну тематику від усіх інших видів малювання. Першим кроком утворчій роботі анімаліста – це дуже швидкі навіть миттєві фіксування загальногосилуету тварин, основного принципу руху, пластики, найбільш загальні враженнявід натури. Доброю підмогою є використання фотоматеріалів зроблених прибезпосередньому перебуванні серед тварин. Начерки і фотоматеріали допомагають унавчанні бачити головне і опускати другорядне, дріб’язкове. Начерк тренує, вінвимагає гостроти ока, твердості руки, витримки і терпіння.
Вивчаючиматеріали визначних скульпторів що працювали в анімалістиці ми бачимо наскількивіртуозно виконані ці начерки, вони уже самі по собі є творами мистецтва. Виконанняначерків дуже важливо ще і тому що вони розвивають зорову пам'ять, адже багатотаких рисунків приходиться закінчувати без натури. Дуже багато точних образіввідкладаються у пам’яті і їх потім можна використовувати при створенні новихтворів, беручи ці образи з пам’яті як з бібліотеки. Деякі художники працюючинад начерками не міняли лист паперу, якщо його модель міняла позу, а тут жепоруч з першим рисунком, фіксувався другий варіант руху, потім третій,четвертий і т.д. і таким чином на аркуш паперу поміщались цілий ряд зображеньнатури. Деякі начерки допрацьовувались потім у майстерні, деякі залишалисьтакими ж. і ті і інші часто продовжували своє життя у маленьких пластиліновихетюдах в об’ємі, а деякі і у закінченій, анімалістичній скульптурі.
Дужеважливим є те що у рисунку повинна бути зафіксована на тільки достовірністьзовнішньої форми тварин а і вираз потенціальних можливостей її руху якийхарактерний якраз цій тварині. Якщо у рисунку це є то він сам по собі уже стаєхудожнім твором і має певну художню цінність, без цього це буде «мертвечучело». Деякі художники передають будову, рух, мову тварин а поручопрацьовані, завершені виразні деталі. Дехто думає що нарисувати, виліпититварину дуже просто і це не потребує ніяких ґрунтовних знань і це доступнокожному художнику. Однак це на так. Зовсім недостатньо зобразити, навіть доситьточно натуру, треба відчути її серцем, тому не всякий художник здатний статианімалістом. Потрібна ціла сума якостей серед яких чи не перше місце займаєлюбов до тварин. Багато особливостей творчості анімаліста викликана специфікоюмоделі. Може найголовніше заключатися в тому, що різноманітність людейвідмінність однієї людини від іншої сприймається зразу. Ми не тільки миттєвовідрізняємо молодого від старого, чоловіка чи жінку і ще багато різнихіндивідуальних якостей. А що ми бачимо у тварин? Малюючи чи виконуючискульптуру тварин необхідно навчитися виконувати портрет даної тварини,особливо важливо коли це робота з натури. Тварини як і люди дуже відрізняютьсяміж собою як загальною будовою так і ходою, обличчям, виразом очей і т.д. яксеред людей так і серед тварин можна спостерігати різні типи – товстунів,струнких, силачів, незграб. Серед тварин ми знаємо красунь і потвор,симпатичних і бридких – хоча усі вони по своєму дуже досконалі і цікаві.Глянувши на тварин нам здається що всі коні, корови, олені, ведмеді і інші здаютьсяоднаковими, але коли уважно заглибитись у їхнє вивчення, ознайомлюємося з нимиперсонально то ми починаємо розуміти наскільки вони різні, особливо цестосується їхніх облич. Неможна також забувати що основний спосіб самовираженнятварин що є доступним образотворчому мистецтву це рух. Рух для тварин це непросто переміщення у просторі: біг, ходьба, стрибки, політ, а також і звуки задопомогою яких вони спілкуються між собою, виражають свій настрій гнів чирадість, материнську ніжність чи загрозу, страх чи довіру і ще багато іншихемоцій.
Прироботі з натури ці обставини створюють анімалістам додаткові трудності, алесаме зображення живої моделі для них основне. Це їхні університети, це їхтворча кухня, їхнє джерело творчості. Пластичне зображення тварин можнаспрямовувати у декількох напрямках. Це в першу чергу реалістичне зображення здотриманням усіх танк остей зображувальної натури. У цьому варіанті зображаємотварину дотримуючись пропорцій, характерних особливостей руху, особливодетально проектуємо деталі. Передаючи обличчя тварин намагаємось побачитинайдрібніші особливості деталей обличчя, його виразу. Якщо вийде то ми одержимоправдивий реалістичний твір, можна навіть сказати, портрет. Від нас залежить,як передати шерсть тварин чи пір’я птаха. І це може бути індивідуальнимвирішенням автора. Скульптуру тварин значних розмірів треба виконувати накаркасі з врахуванням ваги частини фігури які найбільше виступають в будь-якусторону від площі приєднання фігури до каркаса. Як приклад можна навести фігуруоленя у стрімкому стрибку, коли вся опора знаходиться в одній точці, чи злітптаха який дотикається до площини на якій базується вся вага однією точкою.Каркас в цих і інших випадках мусить бути міцним, металевим, точно розрахованимна цю вагу. Пластичним матеріалом у цьому випадку мала б бути глина. Якщорозмір етюду тварини незначний то його доцільно виконувати у пластиліні. Щобмодель тварини виконана у м’яких матеріалах стала анімалістичною скульптурою їїтреба перевести у тверді матеріали. Таким матеріалом є для відливання гіпс,бетон, кераміка, бронза і інші матеріали а також дерево з якого вирізають такамінь з якого висікають скульптуру. Багато етюдів можна виготовити без каркасув будь-яких матеріалах, як у глині так і у пластиліні. Це в першу чергу, якщоскульптура має велику площу з’єднання з основою, наприклад тварина сидить чилежить, або коли настільки узагальнена що відсутні якісь елементи що виступаютьза межі фігури, або говорячи простіше усі деталі не виходять за межі головноїмаси глини. Також без каркасу треба виготовляти модель скульптури яка виготовляєтьсяв керамічній масі яку треба випалювати у керамічних печах. Якщо скульптуранезначних розмірів її треба ставити у піч цілу, а якщо розміри великі то модельможна розрізати на частини і випалювати по частинах які після випалу збираютьсяв єдине ціле.
Керамічнихмас з яких можна робити анімалістичну скульптуру є декілька. Найпростіша це чистабез домішок глина, яку можна знайти у будь-якій місцевості, складнішою захімічним складом і пластикою є шамотна маса, гончарна глина, фаянсова маса,фарфор і інше.
Однімаси придатні як пластичний матеріал, з якого ми звичайно ліпимо на станку,інші (фарфор, фаянс) заливаються у спеціальні гіпсові форми тому що перебуваютьу рідкому стані. З керамічних матеріалів найчастіше виконуємо анімалістичнускульптуру у декоративному вирішенні. Для виконання анімалістичної скульптури удекоративному варіанті треба позбавитись багатьох якостей, які притаманніреалістичній скульптурі. Композиційне рішення, стиль виконання в декоративномуваріанті потребує акцентування на декоративних елементах, на які требаакцентувати увагу і тому перебільшувати. Однак це не означає що повинен бутизовсім спрощеним та перероблений до такої степені, що втратив характерніособливості певної тварини. Головні ознаки залишаються, але акцент робиться нанайбільш характерному. Наприклад, зображаючи півня треба надати особливогодекоративного звучання таким елементам як пір’я хвоста, гребінь на голові тощо.Зображаючи барана особливої декоративної фантазії заслуговують роги і т.д. Придекоративному виконанні анімалістичної скульптури треба відчути де декор, або кажучипростіше прикраса була найбільш доцільна гармонійна, характерна. Це коженвирішує сам, згідно свого сприймання об’ємів, та інтенсивності їх звучання.Декоративна анімалістична скульптура використовує колір. Вона може бутивиконана у одному або і у багатьох кольорах, що значно підсилює звучанняанімалістичної скульптури. В певних випадках можна тіло тварини покриватипевними орнаментальними мотивами. Ці мотиви мають бути дуже простими наприклад,у вигляді штрихів, кружалець і ін. або складним геометричним чи рослинниморнаментами.
мистецтвоскульптура анімалістичний дитина
Список використаної літератури
1. Скульптура стародавніхукраїнців, греків, римлян. – Одеса.: Маяк, 1995.
2. Підлісна Г.Н. Античналітература. – Київ.: Вища школа, 1992.
3. Троянський І.М.Історія античної літератури. – Державне учбово-педагогічне видавництвоРадянська школа, 1954.
4. История Европы, изд. Наука,1988 г.
5. Андре Боннар.Греческая цивилизация в школе. – изд. Искусство, 1992