Реферат зполітології на тему:
«Передумовиформування сучасної політичної системи. Проголошення незалежності Словаччини»
1. Передумови формування сучасної політичної системи
1.1 Загальні відомості про Словаччину
Офіційнаназва – Словацька Республіка (самоназва – Словенско). Постсоціалістична країнаЦентрально-Східної Європи з економікою у стані ринкової трансформації (закласифікацією ООН – країна з перехідною економікою). Площа – 49 тис. кв. км.,населення становить приблизно 5,5 млн. жителів (95 мешканців на кв. км). Ветнічному плані словаки становлять 85,6%, угорці – 10,7%, цигани – 1,5%, чехи –1%. Більшість мешканців – католики (60,4%), але є також і православні. Словакив цілому більш релігійні, ніж чехи. Столиця – Братислава (460 тис. мешканців).Найбільші міста: Кошице (280 тис.), Нітра (110 тис.), Прешов (100 тис.),Банска-Бистриця (90 тис.). Межує з Чехією, Польщею, Австрією, Угорщиною,Україною. Офіційна мова – словацька. Валюта – національна словацька крона(валютні резерви становлять приблизно 3,86 млрд. американських доларів).Словаччина – парламентарна республіка. Прапор складають три однакові за шириноюсмуги (зверху вниз): біла, голуба і червона, на голубій смузі червоний щит збілим хрестом.
Територіястановить 49 тис. км2,поділена на три області. Височини і гори. Західні Карпати з найвищим у Карпатахгірським пасмом – Татрами (альпійська складчастість), на півдні – Подунайська іПотиська низовини. Клімат помірно – континентальний. Головна річка – Дунай зпритоками Ваг та Прон. Корисні копалини: буре вугілля, марганцеві руди,невеликі поклади заліза, міді, ртуті, сурми, магнезиту.
Словаччина– розвинута індустріально-аграрна країна з перехідною економікою від плановоїдо ринкової. Промисловість: чорна і кольорова (мідь, алюміній, нікель)металургія, нафтопереробна, хімічна (добрива, штучні волокна, ліки), взуттєва,електромашинобудівна (холодильники, телевізори, вагони, взуттєві верстати),пивоварна. Сільськогосподарські угіддя займають 50% території: вирощування зернових(пшениця, ячмінь, кукурудза), цукрових буряків, виноградарство, садівництво,тютюнництво, а також тваринництво: молочне скотарство і свинарство. Експорт:текстильні вироби, мотоцикли, електротехнічне устаткування, товарні вагони.Імпорт: нафта, нафтопродукти, газ, боксити.
Історична довідка
У V–VIст. на території Словаччини з’явилися слов’янські племена. З 907 р. їїземлі потрапили під владу угорських правителів, а в ХІ ст. територія Словаччинибула включена до складу Угорського королівства. Всередині XVI ст. південнісловацькі землі захопила Османська держава, а північні – монархія Габсбургів. Зкінця ХVІІ ст. вся територія Словаччини опинилася в складі Австрійськоїмонархії та перебувала під її управлінням до 1918 р., коли Австро-Угорськаімперія розпалася. Впродовж 1918–1992 рр. Словаччина перебувала в складіЧехословаччини (за винятком 1939–1945 рр., коли на її території була створенамаріонеткова держава під протекторатом гітлерівської Німеччини). 1 січня 1969 р.Словаччина отримала статус республіки у складі федеративної Чехословацькоїдержави. Після «оксамитової» революції 1989 р. розпочався рух Словаччинидо незалежності, яку вона остаточно отримала 1 січня 1993 року.
1.2 Політичні зміни в Словаччині в 1989–1992 рр.
Після«ніжної» або «оксамитової» революції листопада 1989 року в Чехословаччинідокорінним чином змінився політичний ландшафт в обох частинах федерації – Чехіїта Словаччині. В перші місяці після революції в Словаччині політичне лідерствозахопило Товариство проти насилля (ТПН), яке об’єднало практично всідемократичні сили країни, в тому числі «прогресивних комуністів», «комуністів68-го року», дисидентів руху «Хартія 77» та інших. Парламентські вибори влітку1991 р. принесли перемогу ТПН, яка здобула абсолютну більшість у СловацькійНаціональній Раді (друге і третє місця зайняли представники комуністів іхристиянських демократів).
Головоюсловацького парламенту став представник Руху за демократичну Словаччину ІванГашпарович.
Вполітичному житті тодішньої Чехословаччини, а в її складі й Словаччини,відбулися суттєві зміни. По-перше, за два роки виникло майже 120 різних партій,союзів і рухів як загальнодержавного, так і республіканського рівнів. По-друге,в Словаччині сформувалися націоналістичні партії та рухи з популістськими гаслами.По-третє, незважаючи на сильні антикомуністичні й антирадянські настрої,партіям, які спиралися на комуністичну ідею, вдалося зберегти свою вагу тавплив на суспільство на рівні середини 1990 р.
Напочатку червня 1992 р. відбулися вибори до чехословацького парламенту. 84,2%виборців Словаччини взяли в них участь, що свідчить про високий рівеньполітичної громадської активності населення. У Словаччині результати виборіввиявилися наступними. Перемогу здобув Рух за демократичну Словаччину, що набрав37% голосів виборців (при цьому в Середній Словаччині, де провідне місце займаввійськово-промисловий комплекс, він отримав понад 51% голосів). Далі йшлаПартія демократичної лівої – майже 15%. Приблизно 10% голосів набралиСловацький християнсько-демократичний рух, Словацька національна партія таУгорська партія християнсько-демократичного напрямку. У результаті цих виборівз’явилися й нові лідери. Прем’єр-міністр Словацької Республіки Володимир Мечіарстав лідером Руху за демократичну Словаччину. Федеральне керівництво пообіцялодо 31 грудня 1992 р. здійснити поділ Чехословаччини на дві самостійнічастини – Чехію та Словаччину. Президентом Словаччини був обраний Міхал Ковач.
СуверенітетСловацької Республіки був проголошений 17 липня 1992 р. в Декларації просуверенітет. 23 липня була підписана Політична угода про «мирне розлучення»чехів і словаків. Було створено 4 спільні Комісії, які підготували відповіднідокументи про ліквідацію федерації, розподіл майна, армії, транспорту, прокордони і грошову систему тощо. 1 вересня 1992 р. Словацька НаціональнаРада ухвалила Конституцію Словаччини. Вона була підписана 3 вересня 1992 р.і вступила в силу 1 жовтня того ж року. Виникнення Словацької держави привелодо прийняття парламентом ЧСФР федерального закону від 25 листопада 1992 р.,що зафіксував процес роз’єднання Чеської та Словацької республік.
31грудня 1992 р. Федеральні національні збори припинили своє існування, аЧехія та Словаччина підписали Договір про добросусідство, дружбу іспівробітництво на 15 років і понад 20 договорів та угод з конкретних питань.Все створило ґрунт для розвитку політичної системи незалежної СловацькоїРеспубліки.
2. Конституційні засади й особливості державного устрою та політичноїсистеми Словаччини
КонституціяСловаччини є найголовнішим законом держави, де визначена та зафіксована їїполітична система. Сам Основний Закон складається з преамбули, восьми частин,дев’ятнадцяти глав і 156 статей. Головні принципи формування та функціонуванняполітичної системи знайшли відображення насамперед у четвертій – восьмій частинах.
Єдинимзаконодавчим органом Словацької Республіки за статтею 72 визначаласяоднопалатний парламент – Національна Рада. Вона складається із 150представників, які є громадянами республіки, обираються на 4 роки та не маютьправа займати посаду в уряді. Для активного та пасивного виборчого прававіковий ценз визначався відповідно 18 і 21 рік. Головна функція НаціональноїРади – законотворчість. Правом законодавчої ініціативи наділялися комісії,депутати й Уряд. Глава держави (президент) має право повернути прийнятийпарламентом закон на повторний розгляд. Остаточно прийнятий закон підписуютьГолова Національної Ради, Президент Словаччини та Голова Уряду республіки. Дужеважливими функціями Національної Ради також є прийняття Конституції, схваленнядоговорів про приєднання до союзу з іншими державами, затвердження державногобюджету, внесення пропозицій про проведення референдуму та створенняміністерств і відомств.
Згідноіз статтею 101 Конституції та внесеними до неї змінами в лютому 1999 р. Главоюдержави є Президент. Ним може бути будь-який громадянин Словацької Республіки,який досяг 35 – річного віку і має право голосу. Президента обирає Національна Рада таємним голосуванням наодин строк – 5 років – більшістю у три п’ятих голосів усіх представниківпарламенту. Одна і та ж особа не може бути обрана Президентом більше, ніж надва строки підряд. Вибори проводяться впродовж останніх 60 днів повноваженьчинного Президента. Конституція передбачає усунення Президента з посади,подібно до імпічменту: Національна Рада формулює звинувачення Президента(тільки у державній зраді), а далі справу розглядає Конституційний Суд.Основними повноваженнями Президента є представлення держави у міжнароднихвідносинах, ратифікація міжнародних договорів, скликання установчої сесіїНаціональної Ради, призначення та звільнення з посади Голови й інших членівУряду, оголошення про проведення референдуму і надзвичайного стану в країні,керівництво Збройними Силами тощо. Суттєве значення має право Президентарозпустити Національну Раду за умови, якщо вона за 6 місяців після обраннятричі відхилить урядову програму. Після внесення змін до Конституції в лютому1999 р. Президент обирається шляхом загальних і прямих виборів строком нап’ять років. Зараз Президентом Словаччини є Рудольф Шустер.
Застаттею 108 Конституції вищим органом виконавчої влади виступає УрядСловаччини. Він складається з Голови (його призначає і звільняє Президент),заступників Голови та міністрів. Головою Уряду може бути призначений коженгромадянин республіки, який має бути обраним до Національної Ради. Впродовж 30днів з часу формування Уряд повинен запропонувати Національній Раді своюпрограму і зажадати вираження довіри. Уряд несе колективну відповідальність завиконання своїх повноважень перед Національною Радою – вона може в будь-якийчас висловити йому недовіру.
Водночаскожен член уряду підзвітний парламенту і у випадку висловлення йому недовіризвільняється з посади. У разі відставки Голови Уряду йде у відставку весь Уряд.У випадках, коли Президента не було обрано, існує вакансія до обрання новогоПрезидента, Президент не може виконувати свої обов’язки (наприклад, за станомздоров’я), його повноваження, окрім деяких, делегуються Урядові. У цих випадкахокремі функції Президента можуть бути доручені Голові Уряду. Впродовж такогоперіоду часу останній діє як Головнокомандувач Збройними Силами. Прийняттярішень Уряду вимагає згоду абсолютної більшості його членів. На виконаннязаконів і в їх межах Уряд видає постанови, які підписує його Голова.Міністерства й інші органи державної влади згідно із законом та в його межахприймають нормативні акти, які чинно обнародуються і після цього єобов’язковими до виконання. На сьогодні Головою Уряду в Словаччині є МікулашДзурінда.
Вищимсудом загальної юрисдикції у Словаччині є Верховний Суд, суддів якого запропозицією Уряду обирає Національна Рада спочатку на 4 роки, а далі –безстроково. Органом конституційного контролю виступає Конституційний Суд ускладі 10 суддів, яких на семирічний строк призначає Президент із 20кандидатів, представлених Національною Радою. На відміну від інших країн, деголову Конституційного Суду із свого складу обирає сам суд, у СловацькійРеспубліці його призначає Президент із числа суддів Конституційного Суду.
Заформою державного устрою Словаччина – унітарна держава. Її територія поділенана округи та райони, на рівні яких організовано державну адміністрацію. Місцевесамоврядування функціонує на рівні міських і сільських поселень. Населеннявідповідних поселень строком на 4 роки обирає представницький орган місцевогосамоврядування – муніципалітет, який формує виконавчий орган – раду.
УСловаччині великий вплив на функціонування владних механізмів політико-правовоїсистеми справляють політичні партії та рухи. Як показує аналіз парламентськихвиборів 1994 та 1998 рр. і попердні результати виборів 2002 р. найбільшувагу серед них мають Рух за демократичну Словаччину (лідер – В. Мечіар) – 43місця в парламенті 1998 року скликання, Словацька демократична коаліція (одиніз лідерів – керівник Демократичного союзу Й. Моравчик) – 42 місця, Партіядемократичних лівих – 23 місця в парламенті, Партія угорської коаліції – 15місць у парламенті, Словацька народна партія (лідер – Я. Слота) – 14 місцьу парламенті та Партія громадського розуміння (лідер – Р. Шустер) – 13місць у парламенті. Суттєвим впливом у суспільстві користується заснована і1990 р. Конфедерація профспілок Словацької Республіки, яка об’єднує 28профспілок. Свій вплив політичні партії, об’єднання, громадські рухи тапрофспілки здійснюють за допомогою преси («Правда» – тираж 235 тис.примірників, «Бесіда» – 150 тис., «Зміна» – 60 тис.), радіо і телебачення,Телеграфного агентства Словацької Республіки.
Висновки
словаччина постсоциалістичний устрій державний
Такимчином, Словаччина як постсоціалістична держава з перехідною економікою за типомполітико-правової системи є парламентською унітарною республікою. Вищимзаконодавчим органом виступає однопалатний парламент – Національна Рада. Главоюдержави є Президент, який після внесення конституційних змін у лютому 1999 р.обирається шляхом прямих і загальних виборів на п’ять років. Вищим органомвиконавчої влади за Конституцією є Уряд. Загальну юрисдикцію здійснює ВерховнийСуд., а органом конституційного контролю є Конституційний Суд із 10 суддів.Після 1989 р. склалася нова розстановка партійно – політичних сил.Найсуттєвіший вплив на державне життя справляють Словацька демократичнакоаліція, Рух за демократичну Словаччину, Партія демократичних лівих тощо. Вцілому формування елементів політичної системи Словаччини остаточно незавершилося і співпадає з трансформацією всього суспільного життя.
Література
1. Вікуліна Н. ЄСуважно стежить за діями Мечіара // День, 1998. – 12 березня.
2. Доротовець О.Словацькому прем’єрові президенти не потрібні // День, 1998. – 9 квітня.
3. Задорожнюк Э.Г. Революции1989 г. И процессы становления новой региональной идентичности ЦентральнойЕвропы (по архивным материалам) // Революции 1989 года в странахЦентральной (Восточной) Европы: Взгляд через десятилетие. – М.: Наука, 2001. –С. 64 – 81.
4. Коровицына Н.В.«Бархатные» революции как феномен массового сознания восточноевропейцев //Революции 1989 года в странах Центральной (Восточной) Европы: Взгляд черездесятилетие. – М.: Наука, 2001. – С. 43 – 55.
5. Кузьмішин П.Соціально-економічний розвиток регіонів у контексті розвитку СловацькоїРеспубліки // Регіональна економіка. – 1999. – №4.
6. Куранов А. ПоражениеМечьяра: оппозиционные партии получили более третей в парламенте Словакии //Независимая газета. – 1998. – 29 сентября.
7. Мовчан Ю. Наш сусід– Словаччина: п’ять років незалежності // Україна. Європа. Світ. – 1997. –27 грудня.
8. Палій О. Словаччина:на українському західному кордоні великі зміни // Підтекст. – 1998. – №39.
9. Рилач Ю.Інтеграційний досвід Словаччини // Урядовий кур’єр. – 2000. – №226. – 5грудня.
10. Субботин А.А. Строительствоединой Европы как импульс к падению «коммунистических» режимов //Революции 1989 года в странах Центральной (Восточной) Европы: Взгляд черездесятилетие. – М.: Наука, 2001. – С. 82 – 88.
11. Фельдман Д.М. Россияи Восточная Европа: от «холодной войны» к новому мировому порядку //Революции 1989 года в странах Центральной (Восточной) Европы: Взгляд черездесятилетие. – М.: Наука, 2001. – С. 56 – 63.
12. Харциева Г.Ю. Словакия:свет и тени нового пути // Посткомунистическая Восточная Европа: новыемежгосударственные отношения и внешнеполитические ориентиры: сборник статей,обзоров и рефератов. – М.: ИНИОН РАН, 1996.
13. Экономические и социально-политическиетрансформации в Центральной и Восточной Европе во второй половине ХХ в. – М.,1998.
14. Яжборовская И.С. Политологическиеподходы к проблематике трансформации общественного устройства в странахЦентральной и Юго-Восточной Европы // Революции 1989 года в странахЦентральной (Восточной) Европы: Взгляд через десятилетие. – М.: Наука, 2001. –С. 192 – 202.