Shura19@yandex.ru
1. Назватиосновні обов’язки платників податків.
У фінансовому праві найбільш традиційною є класифікаціяплатників податків на юридичних і фізичних осіб. Але такий поділ не враховуєрізноманітності реальних проявів у галузі регулювання податків і зборів. Багатоподатків і зборів передбачають змішаного платника. Ним можуть виступати якюридичні, так і фізичні особи. Крім того, виділяється також група платників,які не мають статусу юридичної особи.
Таким чином,платник (суб'єкт) податку— це фізична чи юридична особа, а також група осіб без статусу юридичноїособи, на яку згідно із законодавчими актами покладено обов'язок сплачуватиподатки та інші обов'язкові платежі. Юридичною особою вважається організація,яка має у власності, господарському веденні чи оперативному управліннівідокремлене майно, може від свого імені придбавати і здійснювати майнові іособисті немайнові права, нести зобов'язання, бути позивачем і відповідачем усуді.
Платники податків наділені певними правами та обов'язками.Законодавче визначення обов'язків платників податків міститься в ст. 9 ЗаконуУкраїни «Про систему оподаткування», прав платників податків — у ст. 10Закону.
Обов'язки платника податківустановлюються тільки сукупністю елементів закону про податок. Можна виділитиістотні і факультативні елементи закону про податок.
Істотними елементами закону проподаток є ті елементи, без яких податкове зобов'язання і порядок його виконанняне можуть вважатися визначеними. До них відносяться: платник податків (суб'єктподатку), об'єкт податку, предмет податку, масштаб податку, метод облікуподаткової бази, податковий період, одиниця оподатковування, податкова ставка іметод оподатковування, порядок числення податку, звітний період, терміни сплатиподатку, способи і порядок сплати податку.
Факультативними елементами законупро податок можуть вважатися ті, відсутність яких не впливає на ступіньвизначеності податкового зобов'язання, однак істотно знижує гарантії належноговиконання цього зобов'язання. До них відносяться: порядок утримання іповернення неправильно утриманих сум податку, відповідальність за податковіправовідносини, податкові пільги.
Установити елемент закону проподаток — значить прийняти (затвердити, узаконити) що-небудь у якості однієї зпідстав виникнення податкового зобов'язання або способу його виконання.Визначити елемент закону про податок — значить описати фактичну сторонуелемента, виділити його з інших подібних явищ (предметів, обставин) на основіяких-небудь ознак, даних.
Суб'єкт оподатковування— це особа, на якій лежитьюридичний обов'язок сплатити податок за рахунок власних коштів.
З поняттям «суб'єктоподатковування» тісно зв'язане поняття «носій податку» — особа,що несе тягар оподатковування в підсумку.
Податок сплачується за рахуноквласних коштів суб'єкта оподатковування. Однак, від імені платника податківподаток може бути сплачений і іншими особами (представником).
Платники податків зобов'язані:
· сплачуватизаконно встановлені податки;
· встатина облік в органах Державної податкової служби України;
· вестиу встановленому порядку бухгалтерський облік і вносити виправлення в звітність;
· надаватив податковий орган по місцю обліку у встановленому порядку податкові деклараціїпо тим податкам, що вони зобов'язані сплачувати;
· надаватиподатковим органам і їх посадовим особам документи, необхідні для числення ісплати податків;
· виконуватизаконні вимоги податкового органу про усунення виявлених порушень законодавствапро податки і збори, а також не перешкоджати законній діяльності посадових осібподаткових органів при виконанні ними своїх службових обов'язків;
· надаватиподатковому органу необхідну інформацію і документи у випадках і порядку,передбаченому Законом України;
· протягомустановленого терміну забезпечувати схоронність даних бухгалтерського обліку йінших документів, необхідних для числення і сплати податків, а такождокументів, що підтверджують отримані доходи (для організацій — також ізроблені витрати) і сплачені (утримані) податки;
· нестиінші обов'язки, передбачені законодавством про податки і збори.
Платники податків — організації йіндивідуальні підприємці — крім обов'язків, передбачених ст.9 Закону Українивід 2 лютого 1994 року, зобов'язані повідомляти в податковийорган по місцю обліку:
Øпровідкриття чи закриття рахунків;
Øпроусі випадки участі в українських і іноземних організаціях;
Øпроусі відособлені підрозділи, створених на території України, — у 20-деннийтермін після включення в ЕГРПО України;
Øпроприпинення своєї діяльності, оголошення неспроможності (банкрутстві),ліквідації чи реорганізації — у термін не пізніше трьох днів із дня прийняттятакого рішення;
Ø про зміну свого місцяперебування.
Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків тазборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору(обов'язкового платежу) або після його скасування. У разі ліквідації юридичноїособи заборгованість з податків та зборів (обов'язкових платежів) сплачується упорядку, встановленому законами України.
Обов'язок фізичної особи щодо сплати податків тазборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку і збору(обов'язкового платежу) або після його скасування, а також у разі смертіплатника.
2. Яккласифікуються податкові ставки.
Ставки податків і зборів (обов’язкових платежів)встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної РеспублікиКрим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України прооподаткування і не змінюються протягом бюджетного року за винятком випадків,пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальнихзаходів відповідно до законів України.
Зміна податкових ставок і механізм справляння податків ізборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України проДержавний бюджет України на відповідний рік.
Податкова система базується навідповідних законодавчих актах держави, якими встановлюються конкретні методипобудови і стягування податків, тобто визначаються елементи податку.
До них відносяться:
а) суб'єкт податку чи платникподатків — особа, на яку законом покладений обов'язок сплачувати податок.Однак через механізм цін податковий тягар може перекладатися на іншу особу;
б) носій податку — особа,що фактично сплачує податок;
в) об'єкт податку — доходчи майно, з якого нараховується податок (заробітна плата, цінні папери,прибуток, нерухоме майно, товари і т.д.);
г) джерело податку — доход, за рахунок якого сплачується податок;
д) ставка податку — важливий елемент податку, що визначає величину податку на одиницю обкладання(грошова одиниця доходу, одиниця земельної площі, одиниця виміру товару іт.д.).
Податкова ставка – цезаконодавчо встановлений розмір податку на одиницю обкладання. Існують двапідходи до встановлення податкових ставок: універсальний і диференційований.При універсальному — установлюється єдина для всіх платників ставка, придиференційованому – декілька. Диференціація ставок може відбуватися в двохнапрямках. Перший – у розрізі платників, коли для більшості платниківвиділяється основна ставка, а також знижені і підвищені ставки для окремихплатників. Другий – у розрізі різних характеристик і оцінок об'єктаоподатковування. Ціль установлення як єдиних, так і диференційованих ставокодна – створення або однакових, або різних умов оподатковування для всіхплатників.
Розрізняють фіксовані,пропорційні, прогресивні і регресивні податкові ставки.
1. Фіксовані ставкивстановлюються в абсолютній сумі на одиницю обкладання, незалежно від розмірівдоходу (наприклад, на тонну нафти чи газу).
2. Пропорційні — діють в однаковому процентному відношенні до об'єкта податку без облікудиференціації його величини (наприклад, що діяв у СРСР до 1 липня 1990 р.податок на заробітну плату в розмірі 13 %) .
3. Прогресивні — середня ставка прогресивного податку підвищується в міру зростання доходу. Припрогресивній ставці оподатковування платник податків виплачує не тільки великуабсолютну суму доходу, але і більшу його частку.
4. Регресивні — середня ставка регресивного податку знижується в міру росту доходу. Регресивнийподаток може приносити більшу абсолютну суму, а може і не приводити до ростуабсолютної величини податку при збільшенні доходів.
Загалом видно, що прогресивніподатки — це ті податки, тягар яких найбільше сильно давить на осіб з великимидоходами, регресивні податки найбільше важко вдаряють по фізичних і юридичнихособах, що володіють незначними доходами.
Взагаліаналіз структури і ставок податків у західних країнах дозволяє розділити їх на триосновні групи. Перша — це власні податки, що збираються тільки на данійтериторії. Сюди ставляться прямі і непрямі податки. З прямых основними ємайнові, промислові, на землю, місцеві податки зі спадщин і дарувань. Непрямеоподатковування дуже різноманітно. Воно подано як універсальним акцизом, тобтозагальним податком із продажу, так і специфічними акцизами.
Неможливістьпідтримувати ефективну конкуренцію на загальному ринку при розходженнях, щозберігаються, у стягуванні непрямих податків відзначалася в документах КомісіїЄС із кінця 60-х років.
Системаоподатковування, що базується на ПДВ, дає можливість вилучати податкичастинами, поступово. Під обкладення потрапляють усі продажі фірми, алеподатки, сплачені в результаті проміжних покупок, надалі відраховуються ззагальної суми. Цей метод, відомий як “податковий кредит”, вносить у податковусистему елемент саморегулювання, що покращує порядок вилучення податків. Головна перевага ПДВ у тому, що на кожній стадії виробництва можна обчислитисуму сплаченого податку. Це дозволяє, наприклад, точно розраховувати податковізнижки на експорт і запобігати порушення при наданні експортних субсидій. Крімтого, використання такої багаторівневої податкової шкали зменшує суму податкупри виробництві товарів у рамках однієї фірмової структури (або асоціаціїпідприємств ) і тим самим стимулює вертикальну інтеграцію фірм.
Виходячиз цього у 1987 р. було запропоновано комплекс заходів для зближення податковихставок ПДВ і акцизів країн-учасниць у рамках програми створення єдиного ринку.Базовий рівень ПДВ визначений у межах 14-20%; пільгові ставки (на продуктихарчування, медикаменти, книги і т.п.) — 4-9%; підвищені ставки — на паливо,тютюн і алкоголь. Ставкивідсотка ПДВ у країнах ЄС Стандартна Пільгова Підвищена ПДВ у % до ВВП Бельгія 19 6 і 17 25 і 33 7,67
Данія[К1] [1] 22 - - 9,68 Німеччина 14 7 - 6,34 Іспанія 12 6 33 4,50 Франція 18,6 5,5 і 7 33,3 9,19 Греція 18 6 36 5,00
Ірландія[2] 25 10 - 8,22 Італія 18 2 і 9 38 5,48 Люксембург 12 3 і 6 - 6,04 Нідерланди 20 6 - 6,83 Великобританія 15 - - 5,22 Португалія 16 8 30 4,75
Утравні 1989 р. було рекомендовано єдину ставку — 15%, надавши країнам ЄС правосамим встановити графік її введення. Але ця міра викликала протидію,насамперед тих країн, чиї стандартні ставки нижче запропонованої. 3. Який порядок розрахунку ісплати акцизного збору.
Акцизний збір — це непрямий податок наокремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається доціни цих товарів (продукції).
Акцизний збір обчислюється у твердих ставкаху гривнях з одиниці реалізованих (переданих, ввезених в Україну) товарів(продукції), або за ставками у відсотках до обороту від реалізації (передачі)товарів (продукції).
Акцизний збір, обчислений в євро, із товарів(продукції), що вироблені і реалізуються в Україні, сплачується у валютіУкраїни за валютним (обмінним ) НБУ, що діє на перший день кварталу, в якомуздійснюється реалізація товару (продукції), і залишається незмінним протягомкварталу.
У разі закупівлі імпортних товарів(продукції) оподатковуваний оборот визначається, виходячи з їхньої митної(закупівельної) вартості, збільшеної на суму ввізного мита. При визначеннівказаної вартості іноземна валюта перераховується у національну валюту Україниза курсом Національного банку України, що діє на день подання митноїдекларації.
У разі придбання на території України та вкраїнах колишнього Союзу РСР підакцизних товарів за іноземну валюту і подальшоїїх реалізації за національну валюту України, оподатковуваний оборотвизначається, виходячи з їх закупівельної вартості, збільшеної на суму ввізногомита, перерахованої за курсом Національного банку України, що діє на деньпридбання цих товарів.
Платниками податків у бюджет єсуб'єкти підприємницької діяльності – виробники або імпортери підакцизнихтоварів.
Об'єктами оподатковування є:
1) оборот по реалізації зробленихв Україні підакцизних товарів. При цьому оборотом від реалізації є продаж,обмін на інші товари, безкоштовна передача. В оподатковуваний обіг включаєтьсяреалізація товарів для власного споживання, промислової переробки, а також длявласних працівників;
2) обіги по реалізаціїконфіскованого і безхазяйного або закладеного майна;
3) митна вартість імпортнихтоварів, придбаних за іноземну валюту, у порядку товарообмінних операцій,отриманих без оплати;
Платниками акцизного збору вбюджет є кілька видів суб'єктів підприємницької діяльності:
1) Підприємства, організації,установи як юридичні особи, що знаходяться на території України і мають рахункив банках.
2) Міжнародні об'єднання,включаючи міжнародні неурядові організації, іноземні юридичні особи ігромадяни, що мають розрахункові рахунки в банках України.
3) Громадяни, що займаютьсяпідприємницькою діяльністю без створення юридичної особи.
Акцизний збір обчислюється поставках, що визначаються в двох варіантах:
· уфіксованих ставках (сумах) на одиницю реалізованих, завезених, переданихтоварів;
· увідсотках з обігу по реалізації (передачі) товарів.
Фіксовані ставки акцизного зборувстановлені в євро на одиницю реалізованих товарів.
Терміни сплати акцизного збору вбюджет залежать від виду підакцизних товарів, суми податку, виду діяльностісуб'єкта, що хазяює.
Негативний вплив податку«акцизний збір» на фінансово-господарську діяльність підприємств маємісце тоді, коли встановлення непрямих податків спричиняє підвищення цін,обмежує обсяг виробництва і реалізації товарів, приводить до нагромадженнянереалізованих товарів.
Стягування акцизного зборуприпускає вирішення фінансових проблем держави за рахунок забезпечених шарівнаселення. Воно зм'якшує регресивність податків на споживання в цілому. Переліктоварів, по яких стягується цей податок, в основному відповідає цій цілі.Виключення складають алкогольні і тютюнові вироби. Включення їх в об'єктоподатковування акцизним збором обумовлено насамперед дуже високоюрентабельністю цих товарів. При відсутності податку їх виробники одержували бнадвисокі доходи.
Платники щомісячно, не пізніше 20 числамісяця, наступного за звітним, подають до державних податкових інспекцій замісцем свого знаходження (реєстрації) розрахунки акцизного збору.
Датою виникнення податкових зобов'язань ізпродажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає наподатковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що насталараніше:
— або дата зарахування коштів від покупця(замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплати товарів(продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції) за готівковікошти — дата їх оприбуткування в касі платника акцизного збору, або датаінкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платникаакцизного збору;
— або дата відвантаження (передачі) товарів(продукції).
Датоювиникнення податкових зобов'язань у разі імпорту підакцизних товарів вважаєтьсядата, яка припадає на дату митного оформлення вантажно – митної декларації.Платник податків сплачує акцизний збір одночасно зі сплатою мита і митнихзборів. Дати визначення податкових зобов'язань наведені на схемі 1.
/>
Схема1. Виникнення податкових зобов'язань по акцизному збору.
Якщо податковий агент здійснює продажпідакцизних товарів (продукції), він повинен включити до ціни такого товару(продукції) акцизний збір, утримати його з покупця та перерахувати до бюджетупротягом семи календарних днів, наступних за датою продажу (відчуження) акцизноготовару (продукції). При цьому датою продажу (інших видів відчуження)підакцизного товару (продукції) є дата:
— відвантаження (передачі) податковимагентом підакцизних товарів (продукції) або дата одержання податковим агентомкоштів чи інших видів компенсацій вартості підакцизних товарів (продукції)залежно від того, яка подія сталася раніше;
— дата початку передачі підакцизних товарів(продукції), якщо така передача здійснюється згідно з умовами договорівкомісії, консигнації, доручення, інших цивільно-правових договорів, які непередбачають перехід права власності;
— дата, коли розпочинається передачапідакцизних товарів (продукції) іншим особам або за їх дорученням, але непізніше дати митного оформлення, у разі, коли податкові агенти імпортують(ввозять, пересилають) на митну територію України підакцизні товари(продукцію), як повірені, комісіонери, сторони договору про сумісну діяльність,інших цивільно-правових договорів, укладених з іншими особами та в їхінтересах.Строки сплати акцизного збору.
Суми акцизного збору, що підлягають сплаті,визначаються платниками самостійно відповідно до чинного законодавства. Строкисплати до бюджету визначаються окремо для кожного виду підакцизної продукції наалкогольні напої (таблиця 1).
Підприємства-виробники, що реалізують своюпродукцію (тютюнові вироби) сплачують акцизний збір до 16 числа наступного зазвітним місяця, виходячи з фактичного обсягу реалізації тютюнових виробів заминулий місяць (до відповідного бюджету);
Власникготової продукції, виготовленої з використанням давальницької сировини, сплачуєакцизний збір не пізніше дня одержання готової продукції;
Суб'єкти підприємницької діяльності,громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що ввозять(пересилають) транспортні засоби на митну територію України сплачують акцизнийзбір до або під час надання митної декларації (одночасно зі сплатою мита,"імпортного" ПДВ, митних зборів).
Суб'єктипідприємницької діяльності, що виробляють та реалізують на Українінафтопродукти сплачують акцизний збір у валюті України за валютним (обмінним)курсом НБУ, що діє на перший день кварталу, у якому здійснюється реалізаціятовару, і залишається незмінним протягом кварталу. З нафтопродуктів, щоімпортуються в Україну акцизний збір сплачується у валюті України за валютним(обмінним) курсом, що діє на перший день подання митної декларації.
Суб'єкти підприємницької діяльності, щовиробляють та реалізують на Україні ювелірні вироби сплачують акцизний збір увалюті України, а на ті товари, що імпортуються в Україну — у валюті України завалютним (обмінним ) курсом, що діє на перший день подання митної декларації.
Інші платники акцизного збору (крімвищезазначених) зобов'язані самостійно сплатити суму податкового зобов'язання,зазначену в поданому ними Розрахунку, протягом 10 календарних днів, що настаютьза останнім днем граничного строку, встановленого для подання Розрахунку.
Відповідальність за порушення сплати татермінів і повноти надання звітності акцизного збору згіднозаконодавчо-нормативної бази передбачені штрафні санкції за окремі видипорушення, а саме згідно Закону України від 21.12.01р. №2181 — III «Пропорядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державнимицільовими фондами».
Таблиця 1.Платники Строки сплати акцизного збору Примітки Підприємства-виробники На третій робочий день після здійснення обороту по реалізації Ця норма застосовується в разі: реалізації алкогольних напоїв, виготовлених без використання спирту етилового; реалізація підакцизної продукції, виготовленої із спирту етилового, придбаного без сплати акцизного збору (до введення в дію постанови КМУ від 27.12.99 р. № 275); реалізації алкогольних напоїв, що містять спирт етиловий від 1,2 до 8,5% об'ємних одиниць (слабоалкогольні напої), які згідно законодавству не повинні маркуватися марками акцизного збору Суб'єкти підприємництва, які отримують спирт етиловий для переробки на іншу підакцизну продукцію і видають податковим органам податковий вексель До 90 календарних днів, починаючи з дня видачі векселя Продукція, що є результатом переробки повинна підлягати маркуванню марками акцизного збору Підприємства вторинного виробництва При придбанні марок акцизного збору Сума акцизного збору розраховується виходячи із ставок акцизного збору на готову продукцію, вироблену з виноградних виноматеріалів або із сусла з використанням спирту етилового Суб'єкти підприємницької діяльності, які імпортують алкогольні напої При придбанні марок акцизного збору Порядок нарахування акцизногозбору.
При застосуванні ставки акцизного збору угривнях, яка встановлена в грошовому еквіваленті до фізичної одиниці вимірутовару сума акцизного збору розраховується за формулою:
А — С х К,
де А — сума акцизного збору; С — ставка акцизного збору; К- кількість товару, визначена у фізичних одиницях виміру, визначенихвідповідним законом.
При застосуванні ставки акцизного збору вєвро, сума акцизного збору розраховується за формулою:
А = С х Є х К,
де А — сума акцизного збору; С — ставка акцизного збору; Є- курс гривні до євро за станом на перший день відповідного кварталу; К — кількість товару, визначена у фізичних одиницях виміру, визначених відповіднимзаконом.
Сума акцизного збору, якщо ставкавстановлена у відсотках, обчислюється за формулою:
А = С х В,
де А — сума акцизного збору; С — ставка акцизногозбору; В — вартість.
4. Подвійнеоподаткування.
Подвійне оподатковування виникає при одержанні громадянами однієї країни доходів від своєї діяльності в іншій країні. Тобто у них утримують податки в країні, де вони одержали доход (по нормах цієї ж країни), а при поверненні у свою країну, у них утримуються податки по системі оподатковування своєї країни. Для недопущення подібного, Україна підписала з рядом країн міжнародні угоди, що дозволяють громадянам України (і громадянам країн, з якими Україна підписала відповідні договори) уникати подвійного оподатковування.
У випадку ведення міжнародної торгівлі уряди обохторгуючих сторін можуть побажати стягувати податок з доходів від цієї торгівлі.
Міжнароднеподвійне оподатковування – це оподатковування того самого об'єкта (доходу,майна, угоди і т.д.) у той самий період часу аналогічними видами податків удвох, або більш країнах.
Потенційне подвійне оподатковування виникає тому,що одна країна претендує на право оподатковування на підставі факту проживання(або громадянства) платника податків, а інша — на підставі місця одержаннядоходу. Подвійне оподатковування може також виникати, коли обидві країнистверджують, що платник податків є їхнім резидентом, або коли кожна з двохкраїн стверджує, що доход отриманий саме в ній.
Питанняподвійного оподатковування виникає в декількох випадках:
1. При оподатковуванні доходів, одержуваних нерезидентами за границею. Уданій ситуації вирішення протиріччя можливо в рамках спеціальних міжнароднихугод, відповідно до яких оподатковування відбувається в одній з держав. Аборегулюється в рамках національного законодавства. Суми податків із прибутку абодоходів, отримані за межами території, зараховуються при сплаті ними податківіз прибутку або доходу в Україні.
2. При змішаному порядку сплати податку. Подібна ситуація виникає приоподатковуванні осіб, що сплачують податок і подають декларацію про доходи врізних місцях.
3. При оподатковуванні частини прибутку підприємств, що розподіляється.Проблема полягає в тому, що прибуток, що підлягає розподілу, обкладаєтьсяподатком два рази: перший – при нарахуванні податку з прибутку (доход)підприємства; другий – при оподатковуванні дивідендів. Такий механізм підриваєстимули до зростання прибутку або його розподіленої частини. У даному випадкуможливе використання різних ставок для розподіленого і нерозподіленогоприбутку, повне або часткове звільнення від оподатковування дивідендів аборозподіленого прибутку.
Усунення подвійного оподаткування.
1. Сума доходу або прибутку, одержанаюридичними особами, їх філіями, відділеннями за кордоном, включається дозагальної суми доходу (прибутку), що підлягає оподаткуванню в Україні, івраховується при визначенні розміру податку.
Суми податку на доход (прибуток), одержані за межамитериторії України, її континентального шельфу та виключної (морської)економічної зони, сплачені юридичними особами, їх філіями, відділеннями закордоном відповідно до законодавства іноземних держав, зараховуються під чассплати ними податку з доходів (прибутку) в Україні. При цьому розмірзараховуваних сум не може перевищувати суми податку з доходів (прибутку), щопідлягає сплаті в Україні, стосовно доходу (прибутку), одержаного за кордоном.
2. Доходи, одержані за межами України фізичними особами зпостійним місцем проживання в Україні, включаються до складу сукупного доходу,що підлягає оподаткуванню в Україні.
Суми податку з доходів фізичних осіб, сплачені за кордономвідповідно до законодавства іноземних держав громадянами з постійним місцемпроживання в Україні, зараховуються під час сплати ними податку з доходівфізичних осіб в Україні. При цьому розмір зараховуваних сум податку з доходів,сплачених за межами України, не може перевищувати суми податку з доходівфізичних осіб, що підлягає сплаті цими особами в Україні.
3. Суми податку на нерухоме майно (нерухомість), сплаченіза кордоном відповідно до законодавства іноземних держав фізичними особами, якіпостійно проживають в Україні, за об'єкти, що знаходяться за її межами,зараховуються під час сплати ними податку на об'єкти в Україні. При цьомурозмір зарахованих сум податку, сплачених за межами України, не можеперевищувати суми, що підлягає сплаті цими особами в Україні.
4. Зарахування сплачених за межами Українисум податків, зазначених у частинах першій — третій, провадиться за умовиписьмового підтвердження податкового органу відповідної іноземної держави щодофакту сплати податку та наявності міжнародних договорів про уникненняподвійного оподаткування доходів і майна та запобігання ухиленням від сплати податку.
/>ЗАДАЧА
Визначити суму ПДВ, щопідлягає сплаті в бюджет, або суму бюджетного відшкодування, при наступнихумовах:
1) відвантаженопродукції за контрактом №1 на суму 5000 грн. (із ПДВ) з оплатою в звітномукварталі;
2) перерахованопостачальнику за отриману в звітному кварталі продукцію 1200 грн. (із ПДВ);
3) отриманопередоплату за експортним контрактом – 7000 грн.;
4) відвантаженопродукції за бартерним контрактом на суму 200 тис. грн. Зустрічне постачання взвітному кварталі 180 тис. грн.
Розв’язок:
ПДВ = ПДВ - ПДВ
в бюджет отриманий сплачений
ПДВ = />грн.
отриманий
ПДВ = />грн.
сплачений
ПДВ = />грн.
вбюджет
Відповідь: сума бюджетного відшкодування складає 3966,67 грн.Література
1. Декрет Кабінету Міністрів України «Проакцизний збір» від 26.12.1992 року №.18-92 із змінами та доповненнями.
2. Закон України «Про ставки акцизного збору іввізного мита на деякі транспортні засоби» від 24.05.96р. №216 із змінамита доповненнями.
3. Закон України «Про систему оподаткування». Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 39.
4. Державна податкова адміністрація України. Лист№16211/7/10-1118/2503 від 29.11.2001. «Баланс», № 52, 25.12.2001.
5. Фінансове право. За редакцією Л.К.Воронової,Д.А.Бекерської. – К.: Вентурі, 1995.
6. Гридчина М. В., Вдовиченко Н. И., Калина А. В. Налоговая система Украины: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2000.
7. Кучерявенко Н.П. Основы налогового права. – Харьков, Изд. Константа,1996г.
8. В.М.Федосов, В.Ш.Опарін, В.О. П’ятаченко та ін. “Податкова система України”.Підручник, К.-1994.
9. В.В.Буряковский, Б.Я.Кармазин, С.В.Каламбед “Налоги”, Пороги Днепропетровск-1998.
10. Дернберг Р.Л.Международное налогообложение. — М.: ЮНИТИ Будапешт: COLPI, 1997.