Методика опрацювання прикметника у початкових класах

ЗМІСТ
 
Вступ
Розділ 1. Теоретичніоснови вивчення прикметника у початкових класах
1.1 Сутністьприкметника як частини мови (семантико-функціональний аспект
1.2 Система вивченняприкметника у початкових класах
Розділ 2.Експериментальне дослідження особливостей вивчення прикметника на уроках рідноїмови у початкових класах
2.1 Організаціяі зміст експериментального дослідження
2.2 Ефективністьекспериментального дослідження
Висновки
Список використанихджерел
Додатки
 

Вступ
 
Актуальність дослідження. Відповідно до концепціїдержавної національної програми “Освіта” (Україна ХХІ століття) провіднимзавданням освіти є створення умов для “всебічного розвитку людини як цілісноїособистості, її здібностей і обдарувань, збагачення на цій основі творчого таінтелектуального потенціалу народу, формування громадянина України, здатного досвідомого суспільного вибору” [4, 95]. В умовах докорінних змін у сучасномусуспільстві проблема цілеспрямованого формування особистості є однією зпершорядних.
Глобальні соціальні перетворення спонукають до переорієнтаціїцінностей і якісних характеристик сучасної людини. Нині суспільству потрібнітакі якості особистості, як активність, рішучість та оригінальність мислення,конструктивність, нестандартність і творчий підхід до розв’язання різнихжиттєвих ситуацій. Цю проблему неможливо вирішити без виховання мовної культуриучнів, розвитку їхнього мовлення. У концепції мовної освіти в школах Українизазначається, що вивчення мови має ґрунтуватися на “діяльнісно-проблемномупідході до організації навчального процесу” [38, 9], метою якого є “головнимчином підвищення культури мовлення та грамотності школярів” [13, 11].
Мета вивчення української мови в початковій школі полягає нетільки в здобутті школярами елементарної лінгвістичної освіти, а й формуваннівмінь та навичок вільно володіти мовою в усіх видах мовленнєвої діяльності(слухання, читання, говоріння, письмо), правильно користуватися її стилями,формами, жанрами [19, 14].
Щоб допомогти учням оволодіти зв'язним мовленням, необхідноорієнтувати їх на засвоєння специфіки кожної з частин мови, оскільки саме їйналежить особлива роль у мовній комунікації. Також на уроках мови здійснюється формуваннявмінь використовувати частини мови у власному мовленні не лише для передачідумки, а й для увиразнення мовленнєвої діяльності, розвитку уміньемоційно-почуттєвого висловлювання, збагачення й активізації власного мовлення.З метою розробки теоретичних засад експериментальної методики намипроаналізовано праці А.П.Каніщенка, Н.І.Лазаренка, Т.М.Сокольницької, Л.Б.Попова,І.Л.Холковської, І.О.Шаповалова та ін. та багатьохінших науковців.
Помітний внесок удослідження семантичних і граматичних функцій та семантико-стилістичнихвластивостей частин мови зробили І.Ф.Буслаєв, В.В.Виноградов, О.Х.Востоков,М.І.Греч, О.П.Павловський, О.М.Пєшковський, В.К.Тредіаковський, П.Ф.Фортунатов,Л.В.Щерба, О.К.Безпояско, І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, І.К.Кучеренко,І.І.Мєщанінов, В.М.Русанів-ський, О.П.Суник, О.О.Шахматов та ін. Вченівказували на значення використання різних частин мови у формуванні усних іписьмових висловлювань, збагаченню й увиразненню мовленнєвих умінь і навичок.
Аналіз наукової та методичної літератури, власніспостереження за навчально-виховним процесом у початковій школі дають змогустверджувати, що важливим засобом збагачення мовлення учнів виступають самеприкметники. Водночас прикметник як частина мови засвоюється молодшимишколярами із значними труднощами. Так, аналіз типових недоліків учнівськихвисловлювань показав, що розв'язання проблеми використання прикметників упроцесі побудови системи структурно-семантичних зв'язків між компонентамиречення і тексту є далеким від завершення.
Таким чином, вибір і актуальність теми дослідження зумовлені,з одного боку, соціальною значущістю володіння мовою як засобом спілкування іпізнання, а з іншого – невисоким рівнем засвоєння слів прикметникової семантикиу системі комунікативно-мовленнєвих умінь учнів початкової школи, недостатнімдослідженням проблеми в теоретичному і практичному аспектах.
Об'єкт дослідження – система вивчення прикметника упочаткових класах.
Предмет дослідження - методика формуванняпоняття прикметника на уроках української мови.
Мета дослідження полягає в розробці науково обґрунтованоїта експериментально перевіреної методики формування в учнів 1-4-х класівпоняття прикметника на уроках української мови.
Гіпотеза дослідження. Ефективність формуванняпоняття прикметника на уроках української мови в початкових класах підвищиться,якщо:
1) ураховувати психологічні фактори, що впливають на процес вивченнячастин мови молодшими школярами;
2) ознайомлювати учнів із властивостями прикметника як частини мови;
3) відпрацьовувати відповідні вміння на основі вправ, підпорядкованихлінгвістичним та дидактичним вимогам.
Досягнення мети дослідження й перевірка висунутої гіпотезипередбачають розв’язання таких взаємопов'язаних теоретичних і практичних завдань:
1) з'ясувати рівень розробки проблеми в сучасній лінгводидактиці;
2) визначити лінгводидактичні основи використання прикметника якзасобу збагачення словникового запасу учнів;
3) обґрунтувати психолого-педагогічні передумови формування вшколярів умінь вживати прикметники у власному мовлення;
4) проаналізувати систему вивчення прикметника в підручниках для 1–4-хкласів в аспекті досліджуваної проблеми;
5) вивчити стан розвитку в школярів умінь вживати прикметники увласній мовленнєвій діяльності; проаналізувати типові помилки в учнівськихроботах і з'ясувати причини їх появи;
6) розробити і апробувати експериментальну методику, яка реалізовувалаб систему вивчення прикметника і сприяла збагаченню словникового запасу умолодших школярів.
Методологічною основою дослідження є положенняпро взаємозв'язок мовних рівнів, розгляд мовних одиниць у єдності їх значення,форми та функції.
Для розв'язання поставлених завдань було використано такі методидослідження:
1) теоретичні: вивчення та аналіз лінгвістичної, психолінгвістичної,дидактичної і методичної літератури з досліджуваної теми;
2) емпіричні: аналіз навчального процесу, індивідуальні бесіди зучителями й учнями; вивчення та узагальнення досвіду вчителів; спостереження запроцесом мовленнєвого розвитку школярів; аналіз усних і письмових висловлюваньучнів;
3) педагогічний експеримент(формуючий, контрольний);
4) обробка результатів педагогічного експерименту (якісний ікількісний аналіз експериментальних даних).
Дослідження проводилось у три етапи.
На першому етапі (2006 рік) вибрано тему йобґрунтовано її актуальність; визначено вихідні положення, які є теоретичноюосновою методики формування в школярів 1-4-х класів поняття про прикметник.
Другий етап (2007 рік) присвячено вивченню лінгвістичної,психологічної і навчально-методичної літератури з проблеми дослідження;проведенню констатуючих зрізів, аналізу їх результатів і пошуку методичнихшляхів розв’язання поставлених завдань; розробці програми експерименталь-ногонавчання.
На третьому етапі (2008 рік) здійсненоекспериментальне навчання та перевірку ефективності запропонованого комплексувправ для формування в учнів 1-4-х класів поняття прикметника.
Наукова новизна дослідження визначається теоретичною таекспериментальною розробкою методики ознайомлення учнів 1-4-х класів з функцієюприкметника як частини мови, а також формування практичних умінь правильно використовуватиприкметники у процесі самостійного висловлювання.
Теоретичне значення дослідження полягає в науковомуобґрунтуванні методики роботи над прикметником, спрямованої на підвищеннямовленнє-вої культури учнів початкової школи.
Практичне значення дипломної роботи визначається тим, щостворено методичне забезпечення запропонованої системи навчання, якевиявляється в розширенні уявлень учнів про функціональні можливості прикметника,в розробці вправ, спрямованих на формування вмінь використовувати прикметники впобудові власних висловлювань. Розроблені автором методичні рекомендації такомплекс дидактичних засобів можуть бути використані вчителями початковихкласів в їхній практичній роботі.
Структурадослідження,визначена метою та завданнями, складається зі вступу, двох розділів, висновків,списку використаних джерел.
 

Розділ 1. Теоретичні основи вивченняприкметника у початкових класах
 
1.1 Сутність прикметника як частини мови(семантико-функціональний аспект)
Одним з основних завдань граматичної науки є класифікаціямовних фактів. На граматичному рівні лексичний склад мови поділяється налексико-граматичні класи слів, що звуться частинами мови.
Проблема поділу слів на частини мови має свою багатовіковуісторію і досі остаточно не розв'язана. Проблемним передусім є те, які властивостіслів треба брати до уваги при розподілі їх за частинами мови. Одні висловлювалидумку, що слід зважати лише на морфологічні ознаки слова, інші вважали занеобхідне брати до уваги поряд з морфологічними ще й семантичні ознаки, а щеінші використовували весь комплекс семантичних і граматичних(морфолого-синтаксичних) та словотворчих ознак. В основу розподілу слів налексико-граматичні класи — частини мови — покладено морфологічний принцип, якийдоповнюється синтаксичним і лексико-семантичним [17, 26].
Основною морфологічною ознакою, яка кладеться в основулексико-граматичної класифікації слів, є наявність або відсутність у нихпарадигми відмінювання. Ця ознака дає змогу виділити дві основні групи слів:відмінювані (змінні) і невідмінювані (незмінні) слова. Для детальнішоїкласифікації змінних слів береться до уваги наявність у них граматичнихкатегорій роду, числа, відмінка, перехідності-неперехідності і виду, тобто всіхнайзагальніших іменних і дієслівних категорій.
Головною синтаксичною ознакою, яка допомагає класифікуватислова з погляду їх належності до різних частин мови, є здатність слівграматично поєднуватися з іншими словами в реченні. За цією ознакою словаподіляються на граматично залежні і граматично незалежні. Характер цієї залежності(такі типи синтаксичного зв'язку, як керування і прилягання, для розрізненняяких нерідко доводиться звертатися до змісту всього речення при визначеннічастин мови не диференціюються) дає змогу виділити окремі підкласи слів [9, 37].
Лексико-семантичними ознаками служить наявність чивідсутність у слова лексичного (співвідносного з поняттям) і граматичногозначень. Відповідно до цього слова поділяються на повнозначні і неповнозначні.Лексичні значення повнозначних слів у свою чергу поділяються на предметні,означальні (власне ознака, процесуальність і ознака ознаки) та числові. Окремоюознакою на рівні семантики можна вважати також еквівалентність, тобто здатністьслів виступати семантичними репрезентантами цілого підкласу (див. займенник).
Сукупність ознак морфологічного, синтаксичного ілексико-грама-тичного рівнів дає змогу виділити широкі класи слів [47, 31-32]:
І. Змінні повнозначні — мають парадигму відмінювання,граматично поєднуються з іншими словами, співвідносяться з поняттями (брат,читання, веселий, вік, три, вчений, третій, ходити).
Всередині цього класу слів за рядом інших ознак (наявністьпевних граматичних категорій, здатність узгоджуватися з іншими словами,вираження понять предметності, ознаки, кількості чи здатність виступати їх репрезентантом)виділяються окремі підкласи, які прийнято називати змінними повнозначнимичастинами мови. Це насамперед іменник (брат, читання, ходіння) – підводитьсяпід категорії роду, числа й відмінка; має здатність граматично поєднуватися зісловами в реченні як способом узгодження, так і іншими способами; означаєпредметність.
II. Незмінні повнозначні — переважно не мають парадигмивідмінювання, граматично поєднуються з іншими словами, співвідносятьсябезпосередньо з поняттями.
III. Незмінні неповнозначні — не мають парадигмивідмінювання, граматично поєднуються з іншими словами в реченні, неспіввідносяться з поняттями і виражають ряд граматичних (синтаксичних) значень;це клас службових слів.
При характеристиці повнозначних частин мови взято до уваги їхузагальнене лексичне значення. Воно є результатом абстрагування від конкретнихлексичних значень повнозначного слова. Таким узагальненим лексичним значеннямдля іменників є предметність.
Граматична категорія іменника як узагальненелексико-граматичне поняття виявляється через підпорядковані йому видовічасткові граматичні поняття у відповідних системах граматичних форм окремихчастин мови.
Частини мови об'єднуються і розмежовуються відповідно довластивих їм комплексів граматичних категорій. У сфері частин мови граматичнікатегорії поєднуються і переплітаються із словотворчими категоріями; цей“взаємозв'язок формування і словотворення з категоріями частин мови, природно,зближує і самі процеси формування і словотворення”. Граматичні категорії вцілому мають вищий ступінь абстрактності, ніж словотворчі категорії. Комплексиграматичних категорій у межах частин мови не однакові. Певним частинам мовивластиві відповідні граматичні категорії. Є граматичні категорії, що властивідвом, чи більше частинам мови. Наприклад, рід, число, відмінок — категоріїнасамперед іменні [46, 65-66].
Частини мови як класи слів виразно відображають складнувзаємодію лексики і граматики. Постійна спрямованість граматики на лексику,яка, з одного боку, свідчить про семантичне підґрунтя формування граматичнихкатегорій і, з другого боку, розкриває закономірності граматичної спеціалізаціїкожного слова, уможливлює функціонування мови і її взаємопов'язаних ярусів упроцесі мовленнєвої реалізації.
Послідовне застосування різнорідних критеріїв класифікаціїдає можливість виділити чотири частини мови — іменник, дієслово, прикметник іприслівник. На думку О. М. Пєшковського, Є. Куриловича, Ч. Фріза, Л. Теньєра таін. саме ці частини мови виступають як незаперечні [35]. Зокрема, О. М. Пєшковскийвважав іменник, прикметник, дієслово і прислівник основними частинами мови таосновними граматичними категоріями, оскільки вони існують у всіх мовах,незалежно від різноманітності мовних засобів їх вираження, і скрізь вони єкатегоріями, що зумовлюють ycі інші категорії. Є. Курилович, виділяючи такожчотири кардинальні частини мови, відзначав, що слова мають первинну синтаксичнуфункцію залежно від їх лексичного значення (іменник: підмет; прикметник:означення до іменника; дієслово: присудок; прислівник: означення до дієслова) іщо всяке вживання їх в іншій синтаксичній функції, відмінній від первинної, є зформального погляду мотивованим вживанням. Він підкреслював, що первиннісинтаксичні функції випливають з лексичних значень частин мови і являють собоютранспозицію цих значень.
Л. Теньєр досить детально обґрунтував принципи виділеннячотирьох частин мови — іменника, дієслова, прикметника і прислівника. Усі словапевної мови поділяються за Л. Теньєром на повні і пусті слова, поміж якихтільки повні слова характеризуються тим або іншим категоріальним значенням.Значення субстанції є категоріальним значенням іменника, процес —категоріальним значенням дієслова, атрибут субстанції — категоріальнимзначенням прикметника, атрибут процесу — категоріальним значенням прислівника.На принципах чотирикомпонентної системи ґрунтуються частини мови, виділені О. П.Суником. Він вважає справжніми частинами мови тільки іменник, дієслово,прикметник і прислівник відповідно до їх загальнограматичних значень. Усі іншірозряди слів виділяються за іншими ознаками, а отже, на думку О. П. Суника, неможуть вважатися частинами мови [1, 62].
Загальнограматичні значення виступають як лінгвістичніуніверсалії на противагу наборам граматичних значень типу роду, числа,відмінка, часу тощо, що виявляють специфічний для кожної мови характер. Узв'язку з цим О. П. Суник не надає істотного значення синтаксичним функціямчастин мови та їх морфологічному оформленню. До чотирикомпонентної системичастин мови схиляються також М. В. Панов, М. Комарек, Я. Корженський і О. С. Кубрякова[17, 23].
Концепція чотирикомпонентної системи частин мови сталапоширеною у сучасній лінгвістиці. Проте в різних авторів вона набуває певнихмодифікацій щодо визначального або єдиного критерію (пор. базовий лексичнийкритерій у Є. Куриловича, функціональний і позиційний критерій у Ч. Фріза,граматичний критерій у вигляді загальнограматичного значення у О. П. Суника,ономасіологічний критерій, обстоюваний О. С. Кубряковою). На наш погляд, лишесукупність різнорідних критеріїв, проте з базовим характером семантичногокритерію, уможливлює виділення двох центральних (лексико-граматичних) класів(іменник і дієслово) і двох різнорідних переферійних класів (прикметник іприслівник).
Семантичний критерій у трьох вимірах охоплює названі першідві частини мови: по-перше, лексичним значенням іменника є назви конкретнихпредметів, дієслова — назви дій і станів; по-друге, дві лексико-граматичнічастини мови спрямовані на відображення різних явищ дійсності: іменниквідображає предмети, дієслово — дії і стани; по-третє, ці частини мовихарактеризуються узагальненим значенням предметності (іменник) іпроцесуальності (дієслово). Із семантичними ознаками розглядуваних частин мовитісно пов'язані їх синтаксичні функції (для іменника характерна функція підметаі сильнокерованого другорядного члена речення, для дієслова — функція присудка)[9, 38].
Усі частини мови як слова мають у флективних мовах (навіть умінімальних непохідних одиницях) принаймні двочленну будову. Іменник, дієслово іприкметник в українській мові виразно протистоять словозмінними параметрамисвоєму синтаксичному дериватові-прислів-никові як незмінній частині мови.
Як у системі частин мови, так і всередині кожної з них наявніслова, які не охоплюються якимсь одним або декількома критеріями. Це єсвідченням того, що “побутуючі уявлення про те, що іменники виражають тількипредмети і субстанції, а прикметники і дієслова – тільки несубстанціональніознаки, підриваються численними прикладами вторинних значень, що ідуть у розрізз основними (первинними) значеннями названих частин мови”. У кардинальнихчастинах мови виділяється сфера первинних лексичних значень, на основі якихформуються їх вторинні лексичні значення.
Прикме́тник — частина мови, що виражає ознакупредмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідаєна питання який? яка? яке? чий? чия? чиє?[15, 54]. Наприклад: сміливий, щаслива, зелене, сестрин, батькова, братове. Поняттяякості в прикметнику може бути виражене безпосередньо або через відношення доінших предметів та через відношення до особи чи істоти.
Прикметники виражають:
а) ознаки кольору (білий, бузковий);
б) розміру (широкий, малий);
в) віку (старий, юний);
г) смаку (солоний, кислий);
ґ) запаху (запашний, п'янкий);
д) матеріалу (металевий, кришталевий);
е) якості (твердий, гнучкий);
є) приналежності (тещин, сватів);
ж) зовнішні прикмети (гарний, смаглявий);
з) внутрішні властивості (добрий, милосердний);
и) ознаки за відношенням до місця (сільський,обласний);
і) простору (далекий близький);
ї) часу (вечірній, завтрашній) тощо [14,66-67].
Ознаку предмета прикметник може виражати безпосередньо (ніжнийголос, тепла хвиля, широке поле) або через відношення доінших предметів (полотнянаскатертина — скатертина з полотна, бабусинаказка — казка бабусі).
У сучаснійукраїнській мові прикметник чітко виділяється як самостійна частина мови зісвоїми семантико-граматичними особливостями. Це продукт пізнішого розвиткумови, він більш абстрактний, молодший від іменника й утворився з нього. Слова затрибутивним значенням поступово відокремився від іменника, посилився ступіньдиференціації цих частин мови, поглибилися семантичні та формально-граматичнівідмінності між ними, з’явилася стабільна парадигма словоформ прикметника і вінпочав функціонувати як самостійна частина мови. Прикметник – це самостійначастина мови, що передає непроцесуальну ознаку предмета, виражаючи її вграматичних категоріях роду, числа та відмінка. У реченні виконує функціюозначення чи іменної частини складеного присудка [40,107].
Розглядаючичастиномовну природу прикметника, важливо звернути увагу й на ті лінії, якіграматично і за змістом тісно пов’язують його з іменником. Прикметник, подібнодо іменника, становить іменну частину мови, але має своєю семантичною основоюне предметність, а ознаку (якість, властивість, відношення). При цьомусемантичні основи іменника й прикметника не взаємовиключають, а тількивзаємодоповнюють одна одну.
Поняття якості уприкметнику може бути виражене безпосередньо (веселий учень, зелений чай,солодкий цукор); через відношення до інших предметів (морське повітря, безкраїйстеп, осінній день); через відношення до особи чи істоти (Олегів капелюх,братове слово, жайворонкова пісня).
Ознака предмета –це певні узагальнення властивостей предметів і явищ. Що їх передає іменник,пов’язаний з прикметником. Ознаку як таку, крім прикметника, можуть передаватий інші частини мови. Наприклад: біла хата (прикметник) – побілені хати(дієприкметник), біліє полотно (дієслово), білизна снігів (іменник), (на плацу)біло від хустин (прислівник). Але в них ознака не є первинною, вонапереплітається з іншим значенням слова і виступає як: процесуальна ознака(біліє полотно), опредмечена ознака (білизна снігів) тощо. Здатність передаватибезпосередньо ознаку властива лише прикметникові [14,67].
З морфологічногопогляду між іменником і прикметником існують істотні відмінності. Прикметникмає рід, число і відмінок, як і іменник, але всі ці категорії у прикметникамають свої особливості в порівнянні з відповідними категоріями іменника. Рідіменника є категорією морфологічною, тобто він не змінюється при зв’язкуіменника з іншими словами у реченні. Якщо іменник вживається у множині, то вінроду взагалі не має. Рід же у прикметника – категорія синтаксична, вінзмінюється в залежності від того, до якого іменника стосується прикметник, томукожен прикметник в однині має закінчення, які називаються родовими, наприклад:приємний – приємна – приємне, вчорашній – вчорашня – вчорашнє [9, 117].
Щодо категоріїчисла в іменниках, то вона теж є категорією морфологічною. У прикметника жкатегорія числа є категорією синтаксичною, залежно від числа того іменника, доякого стосується прикметник, тому всі прикметники мають як форми однини, так іформи множини, наприклад: високий – висока – високе – високі, далекий – далека– далеке – далекі.
Відмінок і віменниках є категорією синтаксичною, але це відмінок слів з предметнимзначенням, які є носіями ознак, названих у прикметнику. Тому відмінокприкметника теж залежить від відповідного відмінка іменника, наприклад: зеленийчай, зеленим чаєм, зеленому чаю…, родюча земля, родючої землі, родючій землі…,пахуче поле, пахучого поля, пахучому полю… [27, 56].
Синтаксичніфункції прикметника випливають з властивого йому категоріального значення.Основною з них є атрибутивна: вступаючи в синтаксичний зв’язок з іменником іузгоджуючись з ним у роді, числі й відмінку, прикметник виступає означенням уструктурі речення, наприклад: Вона вперше в своєму житті бачила море і теперувесь час милувалась безконечними його просторами – то голубим, то синім,а то чисто зеленим лоном, світанками, ясними днями, чудовимивечорами (С. Скляренко).
Отже, рід, числоі відмінок прикметника є віддзеркаленням роду, числа і відмінка іменника,ступінь абстракції та граматичних категорій у прикметника вищий, ніж уіменника.
Прикметник уреченні завжди відноситься до іменника, вказуючи на його ознаки. Прикметник якчастина мови: а) вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який? яка?чий? чия? чиє?, б) має несамостійні рід, число і відмінок, що залежить відроду, числа і відмінка пояснюваного ним іменника, в) у реченні виступаєозначенням або присудком (якщо прикметник виступає у реченні підметом чидодатком, то він набуває значення синтаксичного іменника). На підставі цихнайістотніших ознак і відрізняють прикметник від інших частин мови, спорідненихз ним лексично, наприклад: синь – синій – синіти, меншість – менший – меншати.Слова білизна, синь, меншість належать до іменників, бо вони мають постійний ріді є назвами предметів, що існують самостійно. Слова білий (біла, біле), синій(синя, синє), менший (менша, менше) є прикметниками, вони не мають постійногороду і називають ознаку, яка існує не самостійно, а в якомусь предметі (білийсніг, синій ліс, менший син). Слова біліти, синіти і меншати не можна віднестидо прикметників, бо вони не мають ні роду, ні числа, ні відмінка. Це дієслова внеозначеній формі [10, 41].
Функціонуванняприкметника як самостійної частини мови (лексико-граматичного класу слів) ґрунтуєтьсяна єдності кількох об’єктивних лінгвістичних показників. До них належать,зокрема, загальне категоріальне значення, образно порівнюване з своєріднимсемантичним знаменником. До якого можуть бути введені всі слова відповідногокласу, морфологічні особливості, суть яких становить специфіка виявуграматичних категорій (роду, числа, відмінка і словозміни), визначальнісинтаксичні характеристики, що полягають у визначенні функцій прикметника якзасобу вираження відповідних членів речення.
Індивідуальністьприкметникових граматичних категорій роду, числа й відмінка виявляється у їхповній залежності від формально-граматичних характеристик того іменника, з якимприкметник перебуває в синтаксичних зв’язках у межах словосполучення (вживанняу ролі присудка – предикативна функція). Так звана початкова прикметниковаформа (називний відмінок однини, чоловічий рід), використовувана влексикографічній і навчальній практиці, може розглядатися лише як умовна, томущо в кожному конкретному випадку вона, як уже зазначалося, синтаксичнозумовлюється іменником, відбиває постійне для нього значення роду (зеленийліс, зелен-а трава, зелен-е листя) і змінні форми відміна й числа (зелен-оголіс-у, зелен-і ліс-и; зелен-ої трав-и, зелен-і трав-и). Таким чином,“спільний знаменник” ознаковості при виділенні прикметників з множини лексичниходиниць, об’єднаних яким-небудь спільним категоріальним значенням ознаки,обов’язково доповнюють формально-граматичними характеристиками, що, на відмінувід семантичних, не об’єднуються спільною лінією з відповіднимихарактеристиками іменників, дієслів і прислівників[23, 107].
Третя визначальнахарактеристика прикметника як частини мови випливає з його опосередкованого (ускладі словосполучення) або безпосереднього (у складі предикативного центруречення) вживання у мінімальних комунікативних одиницях-висловлюваннях, щореалізуються у вигляді речень, побудованих відповідно до усталених типізованихпринципів семантико-синтаксичної організації. Тут необхідно особливо наголоситина тому, що ця характеристика, на відміну від перших двох, що їх можнакваліфікувати як підпорядковані передусім власне аналізові тобто виділеннюзначеннєвого і формального складників розгляданого мовного явища, безпосередньоґрунтуючись на них, найбільшою мірою орієнтована на синтез, обов’язковоюпередумовою якого саме і є вживання прикметникових лексичних одиниць з певнимиактуалізованими значенням у процесах спілкування, текстоутворення.
Окремої увагизаслуговують фактично не досліджені на матеріалі української мови питанняобов’язкової присутності прикметників як необхідної передумовиінформативно-смислової завершеності висловлень, тобто досягнення нимикомунікативної мети. Існують два основні різновиди комунікативних ситуацій,залежних від атрибутивного або предикативного вживання прикметників, насампередякісних: структурно-синтаксична і лексико-семантична[39, 112].
Структурно-синтаксичнакомунікативна ситуація пов’язана з буттєвими (екзистенціальними) реченнями,виділюваними в окремий тип за характерним для них комунікативним завданням –повідомленням про існування, наявність у навколишній дійсності взагалі або ж вїї окремих фрагментах відповідних об’єктів з властивими їм ознаками [32]. Наявність або відсутність атрибутивниххарактеристик при іменниках – назвах об’єктів, про які повідомляється убуттєвих реченнях, перебуває в безпосередній залежності від типу описуваноїкартини – звичайної (стандартної) і незвичайної (нестандартної). Так,наприклад, повідомлення проте, що в лісі є дерева, на вулиці – будинки, у класі– учні, у людини – очі тощо, описують фрагменти, або, як узвичаєно ще їхкваліфікувати, картини світу, що впливають із звичайних уявлень про навколишнюдійсність, взаємозв’язки між середовищем, представленим у буттєвих реченнях усемантико-синтаксичній формі обставин місця, і об’єктами, які заповнюють його.
Лексико-семантичнакомунікативна ситуація виділяється як специфічне лінгвістичне явище у зв’язку зтим, що обов’язкова присутність означення мотивується загальною значеннєвоюприродою окремих груп іменників [35]. Безпоширення залежними компонентами з атрибутивним значення такі іменникивиявляються інформативно недостатніми, хоч із загально-категоріального поглядуі належать до повнозначних слів. Не пов’язані з уживанням у реченнях певноїсемантико-комунікативної приналежності, зокрема з буттєвими, такі іменники вплані сполучуваності характеризуються сильними атрибутивними зв’язками. З цьоговипливає, що до передумов їх використання у відповідному контексті належитьсупровідна ознака, виразником якої найчастіше виступає прикметник.
У плані аналізуфункціонування прикметників на окрему увагу заслуговує здатність їх формуватисловосполучення у ролі головних компонентів, тобто утворювати конструкціїрізного семантико-синтаксичного наповнення на основі підрядних зв’язків. Можнатвердити, що саме по цій лінії відбувається найглибше проникнення прикметникадо структури речення. Компоненти відприкметникової залежності, які виражаютьсяіменниками (займенниками) у відповідних безприйменникових і приймен-никових відмінковихформах, неозначеною формою дієслова, прислівниками, виступають як виразникиоб’єктних і обставинних відношень, досить різнопланових з погляду відображенняявищ позамовної дійсності [1, 63].
Сучаснійукраїнській літературній мові властиві прикметникові словосполучення іззалежними безприйменниковими компонентами, вираженими іменниками (займенниками)у формі родового, давального, знахідного і орудного відмінків. На цій основіможна говорити про узагальнений тип словосполучення “прикметник + іменник унепрямому відмінку”, у якому компоненти поєднуються за допомогою синтаксичногозв’язку керування. Згаданий узагальнений тип словосполучення реалізується увидозмінах, специфіку яких становлять групи конкретних прикметників, здатнихпоширюватися конкретними відмінковими формами іменників (займенників) [27, 59].
За засобамиформального вираження проаналізованим випадкам вживання прикметників у роліголовних компонентів протиставляється другий узагальнений тип словосполучення“прикметник + прийменник + іменник (займенник) у відповідній відмінковійформі”. Окремі приклади конструкцій, внутрішня диференціація яких здійснюєтьсяза такими показниками, як конкретна група прикметників, конкретний прийменник іконкретна відмінкова форма іменника (займенника): “Очі сумлінно читали кожнеслово, кожний рядок, та розум був далекий від розуміння” (Ю. Яновський); “Нехайвона супроти тебе й винна, мені ж вона нічим не завинила” (Леся Українка). Словосполучення“прикметник + прийменник + іменник (займенник) у відповідній відмінковій формі”характеризується досить широкою внутрішньою варіативністю, у чому виявляєтьсяфункціональний паралелізм між дієсловами і прикметником. Синтаксична, специфікаяких особливо зближується на ґрунті предикативного вживання. При цьомунеобхідно зазначити, що поширення прикметника залежними компонентами забезпечуєсвоєрідне об’єктно-обставинне обмеження відповідної ознаки, вказуючи на об’єкт,час, місце, причину, ступінь її поширення, вияву.
Прикметник змінюється за родами, числами і відмінками, і ційого форми залежать від форм іменника, з яким прикметник узгоджується: струнк-ийюнак – струнк-ого юнак-а, струнк-ої топол-і,струнк-і дівчат-а — струнк-их дівчат [40, 107].
Рід, число, відмінок і група відмінювання прикметника єйого морфологічними ознаками.
У реченні прикметник виконує синтаксичну роль:
1) узгодженого означення : Тоненькийструмок диму поволі піднявся над сторожкою, понад віттям дерев та й пославсянад ними прозорою хмаркою. Дубовий Нестор дивиться крізь пальціна білі вальси радісних беріз;
2) іменної частини складеного присудка:Яка важкау вічності хода.І все ждало. Тиша стояла якась неспокійна.Світлебезмежжя здавалось крихким.
За характером ознаки, яку вони виражають, морфологічними ісловотворчими особливостями, прикметники поділяються на: 1) якісні; 2)відносні; 3) присвійні [9, 95-96].
Якісними називаються прикметники, які виражають такі ознакипредмета, що можуть виявлятися більшою або меншою мірою: кмітливийюнак — кмітлив-іший — най-кмітлив-іший; добре серце- добріше — най-добр-іше. Якысны прикметники виражають ознакипредметів безпосередньо власним лексичним значенням: сумна пісня, яскраваособистість.
Відносними називаються прикметники, що виражають ознакупредмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин: бурштиновенамисто, осінній день, сьогоднішній випадок, перелітніптахи. Вони позначають ознаку предмета не безпосередньо, а через відношенняйого до іншого предмета, явища, дій: вступний тест, прикордонний пост.
Присвійними називаються прикметники, які вказують наналежність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє?Наприклад: маминаказка, батьків сміх, дівочеобличчя, ведмежий барліг. Вони виражають належність предмета певнійістоті: материн рушник, Мартин зошит.
Вживаючись у переносному значенні, відносні та присвійніприкметники можуть переходити в розряд якісних. Наприклад: золотий ланцюжок(відносний) — золота душа (якісний); срібний перстень(відносний) — срібний голос (якісний); лебединий пух(відносний) – лебедина пісня (якісний); зміїна отрута(присвійний) — зміїний характер(якісний).
Оскільки якісні прикметники виражають ознаки, що можутьвиявлятися більшою чи меншою мірою, вони мають ступені порівняння: вищий інайвищий. Кожен зі ступенів має дві форми: просту і складену [1].
Вищий ступінь порівняння вказує, що в одному предметі ознакавиявляється більшою мірою, ніж в іншому.
1. Проста форма вищого ступеня порівняння утворюється задопомогою суфіксів -іш, -ш: добрий -добр-іш-ий, милий — мил-іш-ий,довгий — дов-ш-ий, міцний — міцн-іш-ий. У деяких прикметникахпри цьому можуть випадати суфікси -к-,-ок-,-ек-: тон-к-ий — тон-ш-ий, глибо-к-ий — глиб-ш-ий, дале-к-ий — даль-ш-ий.При додаванні суфікса -ш- можуть виникати звукові сполуки, які на письміпозначаються буквами жч і щ. Буква щ пишеться уприкметниках; вищий, товщий (товстіший), кращий.Буквосполучення жч пишеться у прикметниках: ближчий, важчий,вужчий, дорожчий, дужчий, нижчий, тяжчий.
2. Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється задопомогою додавання до прикметника слів більш, менш: яскравий — більшяскравий, швидкий — менш швидкий.
Описові(складені)форми – послідовні, універсальні й логічні, але нагромадження їх поряд у текстінебажане і його слід уникати, використовуючи прості форми. Прості форми структурнолегші, лаконічніші, коротші, тому їм частіше надається перевага, особливо вусному мовленні та в красному письменстві й публіцистиці; вони – невід’ємначастина емоційно-експресивної лексики. Складні форми при всій своїй позитивнійхарактеристиці – все ж функціонально обмежені, вони більш характерні длякнижних стилів [10, 43].
Синтетична форма прикметників найвищогоступеня може набувати значення елятиву, тобто передавати гранично велику міруознаки безвідносно до інших предметів, без зіставлення з ними, без виділенняодного предмета з ряду однорідних за якоюсь ознакою або якістю. У таких формахвідсутнє порівняння чи зіставлення кількісних характеристик предметів,наприклад: найширші кола читачів звертаються в газету…, виділимо їхні найхарактернішіриси, питання вирішено без найменших зусиль з боку адміністрації…тощо. Ступені порівняння прикметників в українській мові змінюються завідмінками, родами, числами. Пор.: рос. он сильнее, она сильнее, оно сильнее,они сильнее – укр. він сильніший, вона сильніша, воно сильніше, вони сильніші.
Найвищий ступінь порівняння вказує, що ознака виявляєтьсянайбільшою мірою.
1. Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюєтьсяза допомогою додавання до прикметника вищого ступеня префікса най-: дорожчий- най-дорожчий, міцніший — най-міцніший. Значення найвищогоступеня порівняння можна посилити префіксами як-, що-: як-найдорожчий,що-найменший.
2. Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюєтьсяза допомогою додавання до прикметника слів найбільш, найменш, а такождодаванням до прикметника вищого ступеня слів від усіх (за всіх), над усе:тривожний — найбільш тривожний, тривожніший над усе [15,59].
Присвійні прикметники утворюються від назв людей і тварин.Від іменників 1-ої — назв людей — присвійні прикметники творяться за допомогоюсуфікса -ин, причому кінцеві приголосні твірної основи [г], [к], [х]чергуються з [ж], [ч], [ш]: сестра — сестр-ин, баба — баб-ин,Ольга — Ольж-ин, тітка — тітч-ин, Солоха — Солош-ин. Якщо твірна основа закінчується на [j], маємосуфікс -ін (на письмі -їн): Лідія — Ліді-їн, Євдокія — Євдокі-їн.
Від іменників 2-ої відміни присвійні прикметники творяться задопомогою суфікса -ів (-їв), який чергується з -ов, -ев (-єв):
а) якщо прикметник утворено від іменника твердоїгрупи, то відбувається чергування -ів/-ов: дядько — дядьк-ів,дядьк-ов-ого;
б) якщо прикметник утворено від іменника м'якої чимішаної групи, то відбувається чергування -ів (-їв)/ — ев (-єв): Андрій- Андрі-їв, Андрі-єв-ого; лікар — лікар-ів, лікар-ев-ого[16, 18].
Від назв тварин прикметники із значенням присвійностіутворюються за допомогою суфіксів -ин, -ін (на письмі -їн): бджол-ин-ий,орл-ин-ий, змі-їн-ий, солов'-їн-ий; чи суфіксів -ач,-яч: соб-ач-ий, кач-ач-ий, тел-яч-ий, свин-яч-ий.Іноді такі прикметники утворюються шляхом зміни кінцевого приголосного твірноїоснови та додаванням закінчення -ий: вовчий, овечий.
Більшість прикметників української мови функціонує у повній(змінній) формі, і лише незначна кільіксть прикметників чоловічого роду порядіз загальновживаною повною має коротку (незмінну) форму: ясен, дрібен,зелен, повен, славен, красен, винен, потрібен, певен, годен, ладен, рад таін. Прикметники у короткій формі мають нульове закінчення.
Повні форми прикметників існують у двох різновидах: стягненійі нестягненій формах [1, 66-67].
1. Нестягнені форми прикметників (лише жіночого і середньогороду) можливі у називному та знахідному відмінках однини і множини: гарная,гарнеє, гарнії; синяя, синєє, синії.
2. Cтягнені форми є загальновживаними: гарна, гарне,гарні; синя, синє, сині. Стягнені і нестягнені форми прикметників жіночогоі середнього роду відрізняються закінченнями: у нестягненій формі -ая,(-яя), -еє (-єє), -її (-її); у стягненій — -а(я), -е(-є), -і(-ї).
За кінцевим приголосним основи прикметники поділяються наприкметники 1) твердої та 2) м'якої груп.
До твердої групи належать прикметники, основа якихзакінчується на твердий приголосний. Наприклад: добрий, вразливий,милий, прекрасний, народний, чистий. Сюди ж належать всі присвійніприкметники: батьків, Олексіїв, мамин, Софіїн, а також короткі формиприкметників: зелен, повен, годен, рад, жив.
До м'якої групи належать прикметники, основа якихзакінчується на м'який приголосний та [j]: осінній, житній, ранній,художній, колишній, справжній, безкраїй, довговіїй, короткошиїй [39, 107].
Таким чином,прикметники української мови поділяються на три лексико-семантичні розряди:якісні, відносні і присвійні. Кожен з цих розрядів має певні особливості. Так,якісні прикметники позначають ознаки, виражають якість або властивістьпредмета. Вони утворюють ступені порівняння. Відносні прикметники визначаютьнезмінну, сталу ознаку предмета через виділення іншого предмета. Хоча виділяютьгрупу відносно-якісних прикметників, що мають спільні особливості, проте відносніприкметники відрізняються від якісних за граматичними і лексичними ознаками,наприклад, не утворюють ступенів порівняння. Присвійні ж прикметники вказуютьна ознаку предмета за належністю його живій істоті.
Отже, прикметник– самостійна частина мови, яка займає особливе місце в морфології сучасноїукраїнської мови. Має багато спільного з іменником, хоча за походженняммолодший за нього. Також деякою мірою пов’язаний прикметник з іншими частинамимови (дієсловом, прислівником, займенником, прийменником). Виділяють трилексико-семантичні розряди прикметників: якісні, відносні й присвійні. Кожен зцих розрядів має певні відмінності і особливості вживання в художньому творі.
 
1.2 Система вивченняприкметника у початкових класах
У процесі вивчення української мови учніпочаткових класів одержують загальні уявлення про мову як засіб спілкування,пізнання, впливу; про існування у світі різних мов (споріднених інеспоріднених), про державну мову та інші мови, що функціонують в Україні.
Початкове навчання мови передбачає пропедевтичнуроботу з формування у школярів знань про одиниці різних мовних рівнів (текст,речення, слово в його лексичному і граматичному значеннях, звуки мовлення).Головна увага має приділятися практичним аспектам: роботі над значенням слова ікількісному нарощуванню словникового запасу учнів, збагаченню їхнього мовленнярізними граматичними формами, розвитку вміння користуватись мовними засобамивідповідно до норм літературної мови (орфоепічних, лексичних, граматичних);умінню аналізувати, оцінювати власну мовленнєву творчість, удосконалювати її[7, 42].
Практична спрямованість початкового навчаннявиявляється і в тому, що навчальні досягнення молодших школярів з мовиоцінюються не стільки за знаннями про мову, скільки за мовними вміннями:будувати речення, різні за структурою (прості і складні, з однорідними членамиречення, звертанням та ін.), за метою висловлювання та інтонацією; умінняправильно утворювати форми слова і будувати словосполучення; дотримуватися нормлексичної сполучуваності, норм вимови, наголошування слів.
Важливим навчальним умінням, яке підлягаєобов'язковому контролю, є уміння застосовувати алфавіт при складанні алфавітнихсписків, користуванні навчальними словниками та іншою довідковою літературою.
В опануванні української мови важливо враховуватите, що вона є не тільки предметом навчання, а й засобом засвоєння іншихпредметів шкільної програми. Тому на уроках української мови необхідноопрацьовувати і мовний матеріал, який використовується на уроках з інших предметів,щоб забезпечити загальну мовленнєву культуру учнів. Так, необхідно на урокахмови регулярно пропонувати для практичних завдань складання словосполучень,речень зі слів, що належать до тих частин мови, поглиблена робота над якими непередбачається програмою початкових класів, але якими учні часто користуються,починаючи з першого класу. Це числівники в різних відмінках (до шістдесятип'яти додати п'ять...), прислівники, прикметники вищого й найвищого ступенівпорівняння (швидко — швидше — найшвидше; великий — більший — найбільший іпод.), займенники різних розрядів (цей, той, всякий, самий та ін.) [43, 152].
Система роботи над вивченням теми «Прикметник» — це цілеспрямованийпроцес, який передбачає певну послідовність в ознайомленні з граматичнимиознаками цієї частини мови, а також поступове ускладнення завдань, спрямованена формування навичок вживання прикметників у мовленні[21, 160].
Методика вивчення прикметника диктується його лінгвістичнимиособливостями. На відміну від іменника і дієслова, ця частина мовихарактеризується несамостійністю своїх граматичних ознак, її основні граматичнікатегорії (рід, число, відмінок) розглядаються тільки в єдності з такими жкатегоріями іменника.
Завдання вивчення прикметника в початкових класах полягають у формуванніграматичного поняття «прикметник» як частини мови, що пов'язана з іменником, увиробленні навичок правопису родових і відмінкових закінчень прикметників, урозвитку вміння вживати прикметники в усному й писемному мовленні. Учні повиннізасвоїти, що прикметник називає ознаку предмета; залежить від іменника;відповідає на запитання який? яка? яке?; робить мовлення людини більшточним, емоційним [33, 5].
Прикметник вивчається протягом усіх чотирьох років навчання. У 1 класі вперіод навчання грамоти діти практично знайомляться із словами, що є ознакамипредметів (без уживання терміна «прикметник»). У 2 класі вводиться термін ідається визначення прикметника. Діти вчаться називати ознаки предметів закольором, матеріалом, смаком, розміром, за формою, змінювати прикметники разомз іменниками за зразком «один — багато» (без уживання термінів «однина —множина»). У 3 класі розглядається зв'язок іменників з прикметниками, вводятьсятерміни «однина — «множина», формується поняття змінювання прикметників зародами в однині, усвідомлюється неможливість такого змінювання у множині.Нарешті, в 4 класі діти вчаться змінювати прикметники за відмінками, практично(без уживання терміна) знайомляться з прикметниками твердої і м'якої груп.
У 1 класі проводиться елементарне ознайомлення учнів зісловами – назвамипредметів, ознак, явищ дійсності. При цьому учень впізнає і розрізнює слова —назви предметів, ознак, дій; уміє поставити до слів питання хто? що? який? яка?яке? які? що робить? що роблять?; володіє загальновживаними українськимисловами, зокрема тими, що стосуються навчальної діяльності; відрізняє на слухзагальновживані українські слова від слів споріднених мов з тим самимзначенням; співвідносить слово і зображення відповідного предмета, дії, ознаки[40, 132].
У 1 класі починається підготовка до усвідомлення поняття «прикметник».Тут відбувається спостереження за лексичним значенням прикметника і знайомствоз питаннями, на які він відповідає. Учням слід показати, що ознаки предметівіснують у житті, а слова лише називають їх, що один і той же предмет може, матикілька ознак — ознаку кольору, смаку, розміру, призначення: яблуко — велике,достигле, кругле, червоне і солодке.
Одночасно з вирішенням цього завдання вчитель знайомить дітей ізпостановкою відповідних питань: олівець (який?) червоний, ялинка (яка?) зелена,плаття (яке?) нове.
Роботу над розмежуванням ознаки предмета і слова, що її називає, можназдійснити, наприклад, так: учитель демонструє перед учнями чорно-білезображення якогось предмета (кульки, м'яча, олівця або чогось іншого) і проситьсказати, який предмет вони бачать за розміром, кольором і матеріалом. Звичайно,діти не можуть виконати прохання вчителя, бо малюнок не дає для цього підстав.Далі відбувається бесіда:
— Чому ви не можете назвати ознаки предмета? (Не бачимо їх.)
— А що ви тепер можете сказати про нього? (Учитель демонструє предмет унатурі, а діти характеризують його. При цьому вчитель користується питаннями,наприклад: за кольором кулька яка? і т. ін.)
— А якщо я скажу, що на малюнку зображена синя кулька, яку фарбу вивізьмете, щоб її розмалювати? (Синю.)
— Що вам це підказало? (Слово «синя».)
— Отже, для чого нам потрібно слово «синя»? (Щоб назвати колір.)
— З чого зроблена наша кулька? (З гуми.)
— Отже, яка вона? (Гумова.)
У такий спосіб учні визначають і інші можливості ознаки предмета йпереконуються, що ознака, властива предмету, закріплюється у слові [2, 7].
Другокласники і третьокласники повинні усвідомити роль прикметника уреченні. З цією метою вчитель організовує спостереження за двома реченнями чиневеликими текстами, які відрізняються наявністю або відсутністю в нихприкметників (описи предметів чи природи). Внаслідок спостереження учні роблятьвисновок: точність, яскравість опису забезпечуються вживанням прикметників.
У 2 класі здійснюється формування початкового уявлення прочастини мови; про те що слова поділяються на групи залежно від того, на якепитання вони відповідають. Формується поняття про слова, що відповідають напитання який? яка? яке? які? (прикметники). Учні дізнаються про практичнезмінювання цих слів за числами, проводять складання груп слів цієї категорії,які мають різне лексичне значення: назви кольорів, розміри предметів, ознаки завідношенням до пори року, матеріалу, з якого виготовлено предмет, інші ознаки.Виявляють серед слів тих, які подібні чи протилежні за значенням [43].
Наприкінці 2 класу учень впізнає слова, яківідповідають на питання який? яка? яке? які?, окремо та в реченнях, у тексті; правильноставить питання до прикметників різного роду й числа; знаходить середприкметників слова з подібним і протилежним значенням; добирає такі слова здопомогою вчителя і самостійно; утворює словосполучення іменників зприкметниками; добирає до відомого предмета відповідні ознаки.
У 3 класі на вивчення теми «Прикметник» програмою відводиться12 годин. При цьомуформується загальне поняття про прикметник (питання, значення, роль у реченні).Здійснюється встановлення зв'язку прикметників з іменниками за допомогою питаньвід іменника до прикметника. Виявляються особливості вживання прикметників упрямому і переносному значеннях. Учні дізнаються про прикметники-синоніми,прикметники-антоніми, а також про правила використання їх у зв'язнихвисловлюваннях через спостереження за влучним вживанням прикметників у тексті, зокремав описах, розмірковують над тим, з якою метою вони дібрані автором. Також учніспостерігають за вживанням прикметників у загадках, вибирають з-поміж поданихприкметників ті, що найточніше характеризують персонажів, події, явища.
Також у 3 класі учні вивчають:
·  змінювання прикметниківза родами у сполученні з іменниКами;
·  родові закінченняприкметників: -ий, -ій, -а, -я, -є, -є;
·  розпізнавання формприкметників за родовими закінченнями та іменниками, від яких залежатьприкметники;
·  змінювання прикметниківза числами у сполученні з іменниками [29, 37].
Наприкінці навчального року третьокласник маєуявлення про прикметник як частину мови; впізнає прикметники в реченні ітексті; пояснює пряме і переносне значення прикметників у процесі виконаннянавчальних вправ; пояснює роль прикметників у мові і мовленні; будує сполученняприкметників з іменниками; встановлює між ними граматичний зв'язок за допомогоюпитань (нове пальто — пальто (яке?) нове, у новому пальті — у пальті (якому?) новому); пояснює прикметникиу прямому і переносному значеннях; добирає до поданих прикметників 1—3 синоніми та антонім; використовуєїх в усному і писемному мовленні, зокрема в описах; бере участь у колективнихнавчальних вправах з удосконалення речень, текстів шляхом додавання (добору)прикметників до іменників; складає прості загадки про предмети за допомогоюприкметників, що характеризують предмети-відгадки; змінює прикметники зародами; визначає рід прикметників за закінченням, поставленим питанням; зародом іменників, з якими вони зв'язані; змінює прикметники за числами усполученні з іменниками; вводить їх у речення [42, 26].
У 4 класі на вивчення теми «Прикметник»відводиться 22години. При цьому в учніввідбувається розвиток умінь впізнавати прикметники в тексті, проводятьсяспостереження за їх роллю в мовленні. Продовжується формування уявлень проприкметники-синоніми та прикметники-антоніми. Вивчаються правила вживанняприкметників у прямому та переносному значеннях. Здійснюється спостереження завживанням прикметників у текстах різних стилів: художньому і науковому (безтермінів), та за змінюванням прикметників за родами та числами у сполученні зіменниками. Учні також вивчають родові закінчення прикметників, проводятьрозрізнення роду і числа прикметників у сполученнях з іменниками,ознайомлюються із відмінюванням прикметників у сполученні з іменниками (таблицявідмінювання) в однині та множині. Також учні будують сполучення слів і реченьз прикметниками в різних відмінкових формах, вводять їх у текст, визначаютьвідмінки прикметників за відмінками іменників.
Також у 4 класі учні вивчають:
/>/>/>/>побудову речень зоднорідними членами, вираженими прикметниками, складних речень за зразком, засхемами з поданими сполучниками, введення їх у тексти;
вимову і написання найуживаніших прикметників на -ський-цький, -зький;
вживання ь перед закінченнями прикметниківу родовому, давальному, орудному та місцевому відмінках однини;
вживання відмінкових форм прикметників у множині.Закінчення -/уназивному відмінку множини (вимову та правопис) [21, 163].
Наприкінці навчального року четвертокласниквідносить до прикметників слова, що означають різні ознаки предметів; добираєдо поданого прикметника 2—3 синоніми, антонім; пояснює і вживає в мовленні прикметники впрямому і переносному значеннях у художніх і науково-популярних текстах; змінюєприкметники за числами і в однині за родами; визначає рід і число прикметниказа родом зв'язаного з ним іменника та за характерним закінченням; користується таблицеювідмінювання прикметників, поданою в підручнику, у процесі виконання навчальнихвправ на практичне засвоєння відмінкових закінчень прикметників; зіставляє ірозрізнює відмінкові закінчення прикметників з орієнтацією на твердий і м'якийприголосний основи; визначає в процесі виконання навчальних вправ відмінкиприкметників за відмінками іменників (на основі встановлення зв'язку слів уреченні); будує, поширює прості речення однорідними членами речення, вираженимиприкметниками; дотримується правил вимови і написання прикметників на -ський,-цький, -зький; вживає букву ь для позначення м'якості кінцевого приголосногооснови у відмінкових формах прикметників (синьої, давнього, братньою, літньому,могутньому), правильно вимовляє і позначає на письмі форми прикметниківжіночого роду у давальному і місцевому відмінках (зимовій, холодній, хорошій), дотримуєтьсям'якої і пом'якшеної вимови кінцевих приголосних основи прикметників уназивному відмінку множини (хороші, далекі).
Важливо показати дітям залежність прикметника від іменника. Це можназробити при виконанні такого, припустімо, завдання:
— Доповніть подані словосполучення прикметником широкий:
Їхали степом (яким?)…
Були в степу (яком у?)….
Бачили степ (який?)… .
— Що відбувається з прикметником при зміні іменника, з яким прикметникпов'язаний? [43, 138].
Подальша робота над засвоєнням загального значення прикметниказдійснюється шляхом збагачення словника учнів якісними, відносними іприсвійними прикметниками (без уживання термінів), спостереження за прямим іпереносним значенням прикметників, добору потрібних синонімів і вибору з рядусинонімів точного слова.
Вивчаючи рід прикметників, учні мають засвоїти, що:
¾ прикметникив однині змінюються за родами;
¾ рідприкметника залежить від іменника, з яким прикметник пов'язаний;
¾ прикметникичоловічого роду відповідають на питання який? і мають закінчення –ий(-ій);
¾ прикметникижіночого роду відповідають на питання яка? і мають закінчення -а(-я);прикметники середнього роду відповідають на питання яке? і маютьзакінчення -е(-є);
¾ у множиніприкметники за родами не змінюються [6, 9].
Вивчаючи іменник, діти усвідомили, що він за родами не змінюється, алемає рід. Під час вивчення прикметника слід показати учням, що на відміну відіменника прикметник змінюється за родами і що рід прикметника зумовлюєтьсяродом іменника, разом з яким прикметник утворює словосполучення. З цією метоювчитель може організувати спостереження за словосполученнями, у яких іменникипоєднуються з одним і тим же прикметником. Як один із варіантів такої роботиможе бути, наприклад, демонстрація малюнків, на яких зображені червона стрічка,червоне яблуко. Учні повинні записати назви предметів та їх ознак, визначитирід іменників і відповідно прикметників, виділити закінчення в них.
Отже, при визначенні роду прикметників учні засвоюють такий порядок дій:
1) знаходжу іменник, з яким зв'язаний прикметник;
2) визначаю рід цього іменника;
3) за родом іменника встановлюю рід прикметника[33, 5-6].
Для того щоб показати, що у множині прикметники за родами не змінюються,можна запропонувати дітям дописати закінчення прикметників у такихсловосполученнях: червон… стрічки, червон… яблука. Учням неважко помітити,що у множині прикметник має одну й ту ж форму, а отже, за родами не змінюється.
Вивчаючи число прикметників, діти повинні усвідомити, що:
¾ прикметники,як і іменники, мають два числа — однину і множину;
¾ прикметникизавжди стоять у тому числі, що й іменники, з якими прикметники пов'язані [29].
З терміном «число» учні вперше зустрічаються в 3 класі, однак ще в 2класі вони вчаться практично змінювати прикметники разом з іменниками зазразком «один — багато». Така підготовча робота створює підґрунтя для розуміннятого, що число прикметника не самостійна, а повністю залежна від іменникакатегорія. Розділити за принципом «один — багато» можна тільки предмети, а неознаки, ознака ж приписується одному предметові (прикметник в однині) або групіпредметів (прикметник у множині).
Щоб діти усвідомили цю особливість числа прикметників, учитель можепровести таку, наприклад, роботу: демонструється два малюнки (на одному з нихзображена одна червона троянда, на другому — кілька троянд такого ж кольору).Діти одержують завдання утворити за кожним із малюнків словосполучення, доскладу яких входять іменник і прикметник — назва кольору. Вчитель веде бесіду:
— Скільки троянд зображено на першому малюнку? (Одна.) А на другому?(Кілька, багато.)
— Скільки кольорів ви бачите на малюнках? (Один.)
Так діти приходять до висновку, що однина/множина іменників зумовленакількістю предметів, а однина/множина прикметників визначається не кількістюознак, а числом іменника, від якого прикметник залежить[19, 15].
Знайомлячись із відмінюванням прикметників, учні повинні усвідомити, щовідмінок прикметника визначається за відмінком іменника. Показати це можна натаблиці відмінкових закінчень прикметників чоловічого й середнього родів івідмінкових закінчень прикметників жіночого роду. Робота з таблицями дастьучням змогу простежити за тим, як змінюються прикметники за відмінками, ізапам'ятати відмінкові питання прикметника. Учні помітять, що відмінковізакінчення іменника і зв'язаного з ним прикметника різні» визначити відмінокприкметника можна за відмінком іменника, відмінкове закінчення прикметниказбігається із закінченням питання, на яке він відповідає (який? — зелений,якого? — зеленого).
Виконання різних тренувальних вправ на визначення відмінків прикметниківі правильне вживання їх відмінкових форм у словосполученні й реченні слідпоєднувати із систематичною роботою над розвитком усного і писемного мовленнямолодших школярів.
Отже, вся система роботи з граматичними категоріями прикметника націленана усвідомлення учнями лексичних і граматичних особливостей цієї частини мови.

Розділ 2. Експериментальне дослідження особливостей вивчення прикметникана уроках рідної мови у початкових класах
 
2.1Організація і змістекспериментального дослідження
Аналізметодичної літератури, а також власні спостереження за навчально-виховнимпроцесом у початковій школі дали змогу виявити, що загальний недолік педагогічноїпрактики – недостатня спрямованість на послідовне, систематичнеопрацювання прикметника як частини мови. Відповідно, у багатьох молодшихшколярів не сформовано загального поняття про прикметник, його семантичні тамовно-функціональні ознаки.
З метоюперевірки стану сформованості у молодших школярів загального поняття проприкметник нами здійснено педагогічну діагностику особливостей мовних уявлень іпонять з даної теми; розроблено і впроваджено у педагогічну практику початковоїланки загальної освіти, а також перевірено ефективність педагогічних умов формування умолодших школярів загального поняття про прикметник як частину мови.
У перебігу констатуючого етапу експерименту вивчався стан сформованості умолодших школярів загального поняття про прикметник.
Дослідженняздійснювалося у три взаємопов’язані етапи:
На першомуетапі (2006-2007 рр.) – проаналізовано наукову та методичну літературуз обраної проблеми. Визначено вихідні теоретичні положення, об’єкт, предметмету, сформульовано гіпотезу дослідження, конкретизовано завдання.
На другомуетапі (2007-2008 рр.) – проведено констатуючий експеримент: розроблено критеріївта методи педагогічної діагностики рівнів сформованості у молодшихшколярів загального поняття про прикметник; розроблено та обґрунтованометодичні умови формування у молодших школярів загального поняття про прикметникяк частину мови. З метою перевірки висунутої гіпотези розроблялись шляхинауково-методичного забезпечення формуючого експерименту.
На третьомуетапі (2008 р.) – опрацьовано результати педагогічного експерименту,проаналізовано та узагальнено емпіричний матеріал, сформульовано висновки,розроблено рекомендації, які втілено у практику навчання української мовимолодших школярів.
З метою формування в учнів 4 класу Копичинецької ЗОШ№2 І-ІІІ ступенів Гусятинського району Тернопільської області загальногопоняття про прикметник як частину мови ми розробили систему вправ і завдань.При цьому використовували вправи таких видів:
1. Аналіз навчальних текстів з додатковимизавданнями.
2. Попереджувальні, вибіркові і творчі диктанти.
3. Завдання для розвитку пізнавальної активностіучнів.
Наведемо приклади навчальних текстів здодатковими завданнями, які використовувалися у процесі формуючогоексперименту.
1. Тарас Григорович Шевченко
Тарас Григорович Шевченко — славетний поет іхудожник. Він писав щиро, правдиво, чесно. Мав гарний голос, знав багатонародних пісень і дуже гарно співав. Він любив кобзарів, бандуристів. І самграв на кобзі й скрипці. Але життя його було тяжке. Рано залишився сиротою іпоневірявся по світу, був на засланні, в солдатах. Він був справжнім співцемсвого народу, знедоленої України. («Материнка», 62 слова).
2. Наша хата
Мамина хата в саду, як у віночку. Коло хати —вишні, черешні, яблуні, калина. Перед вікнами — бузок, барбарис, і під вікнами— півники, красоля, півонії, чорнобривці, нагідки. А в саду є проліски, ряст,сині черевички, барвінок.
З весни до осені коло хати— квіти. Барвисті,пахучі. І хата ошатна. І на душі приємно. Наша хата і ми — немов у віночку. (Буквар«Материнка», 59 слів).
Завдання
1. Утворити і записати словосполучення засхемами:
а) який? що?; які? хто?;
б) яка? хто?; які? що?
2. До поданих словосполучень добрати і записатипротилежні за значенням:
а) похмурий день —…; глибока річка — …;
в) теплий вітер —…; нове життя —….
3.  Скласти ізаписати речення про весну. Підкреслити прикметники, визначити рід, число.
4.  Із поданимиприкметниками утворити й записати словосполучення:
а) весела, співучий, цікаве;
б) чарівна, ніжний, рідне.
6. До поданих прикметників добрати синоніми:
а) веселий —…; б) сильний —… .
7. Із тексту «Наша хата» виписати прикметники. Визначити рід, число.
8.  Скласти ізаписати речення зі словосполученнями:
а) тендітні проліски; б) ніжні конвалії
9. Дописати речення:
а) Діти згадували…
б) Двоє друзів…
10. Зробити звуко-буквений аналіз слів:
а) дзвінкий; б) бджолиний.
3. Свята Вечеря
Тихий зимовий вечір. Яскравіше, ніж завжди,світять зорі. Це вечір перед Різдвом Христовим.
Кожна родина чекає тієї хвилини, коли на небізагориться перша зірка. Це знак, що можна сідати до Святої вечері.
Білим обрусом застелений стіл. Посередині стоїтьмакітра з кутею. І яких тільки наїдків немає на столі!
Тут гриби, вареники, голубці, риба. У дзбанкудухмяний узвар. Дванадцять страв у цей вечір подає господиня до столу. (68слів)
4. Спогади Оксани Іваненко
Мені здається, у мене було надзвичайне дитинство.Насичене, вщерть заповнене якимись цікавими подіями, справами. Хоча в сім’їбуло двоє дітей — я і старший на два роки за мене брат, — але ми вчилися увеликому дитячому середовищі. В домі у нас жили наші ровесники — двоюріднібрати і сестри, багато маминих учнів.
У нас була велика бібліотека. Щоліта ми з братомпочинали її впорядковувати, але поринали в читання. Бібліотека— це було нашеволодіння. (О. Іваненко, 74 слова)
5. А я тебе, вулице, не боюся
Андрійкове село дуже схоже на твоє. Є такі жвулички. А по тих вуличках їздять автомобілі, мотоцикли, велосипеди.
Андрійко знає, що вулицю краще переходити напереході. Бачив, як позначений перехід? Молодець, ти — уважний.
Спершу Андрійко дивиться ліворуч і йде досередини вулиці, а тоді — праворуч. Отак перейде вулицю і йде по узбіччю, назустрічтранспорту. (Збірка «Андрійкова книжка», 60 слів)
Завдання.
1. Підкреслити прикметники, визначити рід, число(текст «Свята вечеря»):
а) у першому реченні третього абзацу;
б)у п'ятому реченні третього абзацу.
2. До поданих прикметників добрати антоніми:
а) веселий —...; мовчазний — ...;
б) теплий —...; лінивий —....
3. Добрати прикметники, які б відповідали такимсхемам:
4.  Із тексту«Спогади Оксани Іваненко» виписати два словосполучення прикметника з іменником,визначити рід, число.
5.  Встановитизв'язок слів у реченні:
а) Холодний вітер гойдає віти могутнього дуба.
б) Голодний вовк блукає засніженим лісом.
6. До поданих прикметників добрати синоніми:
а) розумний; б) сильний.
7.  Записати зпам'яті прислів'я про зиму.
8.  Замінитисполучення іменників сполученням прикметників з іменниками:
а) листя клена, щебетання пташок, допомогатовариша;
б) вітер з півдня, хвіст лиса, потік води.
9. Дати письмову відповідь на запитання,використовуючи прикметники:
а) Яким повинен бути товариш?
б) Яким повинен бути прикордонник?
10. Скласти і записати речення зісловосполученнями:
а) білі сніжинки; б) тріскучий мороз.
6. Леся Українка
Леся Українка жодного дня не сиділа за шкільноюпартою, не відповідала біля дошки, не бігала з ровесниками гучними коридорами…Вчителями її були мати — письменниця Олена Пчілка, батько — юрист ПетроАнтонович, книги і життя.
У сім’ї панувало художнє слово. Перекладали,писали твори, переказували історії, записували народні пісні і звичаї,декламували. Батько дуже любив літературу, пишався з того, що в Чернігові йогоучителем був Леонід Глібов. Знав його байки і розучував їх з дітьми. Мати кохаласяв народній творчості, навчала дітей шанувати рідну мову, пісню. («Збірниктворів, документів, спогадів», 83 слова)
7. Горобець
Я повертався з полювання, йшов садом. Попередустежкою біг мій собака. Раптом собака спинив ходу. Почав підкрадатися, ніби почувдичину. Я пішов уздовж стежки і побачив горобчика.
Вітер дуже розгойдав дерево, і гороб’ятко випалоз гнізда.
Мій собака поволі наближався до нього. Раптомстарий горобець упав перед самою мордою собаки, настовбурчився, заверещав. Разчи два стрибнув просто до зубастої пащі пса. Горобець кинувся рятувати своєдитя. Він затуляв його собою. Все його тільце тремтіло. Він гинув, але хотівурятувати своє дитя.
Я відкликав собаку. (За І. Тургенєвим, 85 слів)
8. Ожеледь
Надворі було тепло, а потім підмерзло. Шляхистали блискучими і слизькими.
Я вийшов на вулицю. По дорозі біг хлопчик. Вінбіг… і простягся на льоду. Вітер зірвав з нього шапку, і вона покотилася подорозі. Вона була схожа на кудлате чорне цуценя. Я стояв біля воріт і голосносміявся.
Хлопчик встав, сердито подивився на мене ікинувся наздоганяти шапку.
Я побіг за ним. Раптом я посковзнувся і з усьогорозмаху впав на лід. Дуже забив спину, і мені чомусь не було смішно. (ЗаО.Буковим, 83 слова)
Завдання.
1. Виписати прикметники і зв'язані з нимиіменники, визначити відмінок (перший текст):
а) у першому реченні першого абзацу;
б) у другому реченні першого абзацу.
2. Утворити власні назви від поданих прикметників.Позначити у прикметниках суфікси.
а) львівський, чернівецький;
б) миколаївський, полтавський.
3. Позначити будову прикметників:
а) давній; б) ніжний.
4. Замінити у реченні форму однини прикметниківна форму множини і визначити їх відмінок:
а) Ніжний підсніжник тягнеться до сонечка.
б) Справжній володар листяного лісу — дуб.
5.  Скласти і записатиречення про свого друга.
6.  До іменниківдобрати прикметники, виділити закінчення у прикметниках:
а)… серце,… хліб; б)… матуся,… книга.
7. Записати міркування:
а) Дятел —лікар дерев. Він...
б) Треба садити дерева. Вони...
8.  Добрати заголовокдо першого тексту.
9.  Записатисловосполучення у родовому й орудному відмінках:
а) вербова гілка; б) калиновий гай.
10. Із поданих слів скласти і записати речення. Уприкметниках визначити відмінок:
а) сьогодні, ходив, прогулянку, ліс, я, на, у зимовий;
б) смуги, посіви, від, лісові, вітрів, захищають.
Наведемо приклади попереджувальних, вибірковихі творчих диктантів, які використовувалися у процесі формуючогоексперименту як засіб розвитку уявлень учнів про прикметник.
І. Попереджувальні диктанти.
1.У ранній час усе прокидається. Люди поспішають у поле, натваринницьку ферму. Першими починають трудовий день доярки. До них після школиприходить Оленка. На фермі працює її мати. Під час літніх канікул Оленкадопомагала матусі на фермі.
2.Осінь відходила. М'яким промінням сонця визолотила на деревах листя.Викупала його свіжими дощами. Потім зняла з усіх дерев розкішне вбрання івстелила ним осиротілу землю.
ІІ. Вибіркові диктанти.
1. Україно! Краю милий,
Краю золотавий,
Поля твої широкополі,
Пісні дзвінкоголосі,
Міста наші рідні,
Сади пишнодвітні,
Пшениці ряснії,
Городи багатії. (М. Ткач)
3. Кожній квітці навесні
Сняться кольорові сни.
Кульбабі сняться золоті,
Тюльпану — сни червоні,
І дуже-дуже голубі — …
2. Мова, наша мова,
Мова кольорова,
В ній гроза травнева
Й тиша вечорова.
Мова, наша мова,
Літ минулих повість,
Вічно юна мудрість,
Сива наша совість. (Ю. Рибчинський)
Дзвіночку лісовому.
Бузку — бузкові сняться сни,
Волошці — волошкові,
Ромашці — білі від роси,
Фіалці — фіалкові. (Б. Заверуха)
3. Тихий зимовий вечір. Сонце сховалося за обрій.Рожевіє сніговий килим. Мерехтять зорі в глибокому небі.
Раптом з півночі насунула чорна хмара. Повільнозакружляли лапаті сніжинки над холодною землею. М'яка біла ковдра лягає наполе, ліс, дорогу.
Я прислухаюся. У нічній тиші чую ніжний дзвінсніжинок.
4.Березень називають веселим святом світла. Березневе повітря пахнеранньою весною. Чутливе вухо ловить перші ознаки весни. Пробуджується в цю порусонний ліс. Ось над головою почувся дзвінкий спів, Промайнула за стовбурамируда сойка. Ось стрибнула зі старого сучка легка білка. Строкатий дятел довбаєстаре дерево.
5.Білі берізки одягають весною золотисті сережки. А міцні дубки радіснопростягають своє гілля до сонця.
Хто ж це охороняє здоров'я дерев?
Це робить дятел. Цілий день проводить вінмедичний огляд своєї ділянки. Перелітає з дерева на дерево. Заглядає в кожнущілину. Від його гострого дзьоба не сховатись жодній шкідливій комашці.
6. Тихо сіяв на прив'яле листя дрібний дощ.
Тихо шуміла трава під бризками. Ковтала воду сухаземля. Пирскало й плюскотіло віття на дереві.
І знову синіє небо. А на ньому золоте сонце сиплескрізь гарячими, блискучими бризками. По шляху біжать жваві струмочки. Воникрутяться, підстрибують, весело буркочуть (За С. Василъченком).
7.От стеляться зелені левади. Густа трава й дрібнесенька осока до ходятьдо самої води. Між м'якими зеленими берегами в'ється гадюкою Раставиця. А тамдалі вона повилась між високими вербами та лозами. По обидва боки Раставицістеляться чудові городи. (За І. Нечуєм-Левицьким).
8.Ще не зійшло сонце. Ще дрімає очерет. Спить і вода. Біля берегазадивилися на свою вроду гіллясті кучеряві верби. Та ось прорізала раптомзелене баговиння блискавиця. Почали пустувати коропці. А з очерету випливаєблискуча чорна лиска. Крикне лиска. Із зелені випливають її пухнасті сизімалята. Чудесний ранок на річці.
9.У наших українських лісах є чимало різних звірів і тварин. Але кожногороку можна зустріти зовсім нових. На Київщині, Чернігівщині, Вінниччиніз'явилися плямисті олені.
Плямисті олені красиві, стрункі тварини. По бокаху них яскраві білі плями. За це їх назвали плямистими.
М'ясо плямистих оленів дуже смачне і поживне. Зїх шкіри виготовляють замшу. З молодих рогів роблять спеціальні ліки.
10. Яр був глибокий, зелений та" веселий.Одним кінцем яр простягався до села. На узгір'ї було видно веселі білі хати всадочках. Проти сонця блищав великий став з високими вербами коло греблі.Другим кінцем яр ішов далеко аж до високої крутої гори. Гора та була покрита аждо верху старим зеленим лісом (За І. Нечуєм-Левицьким).
ІІІ. Творчі диктанти і завдання.
1. Замінити прикметники так, щоб похмура картинаприроди змінилася на протилежну.
Важкі чорні хмари пливли по небу. Сердитий вітергойдав віти дерев. Жовте листя сумно тріпотіло од вітру. Настала холодна осінь.
2. До іменників добрати прикметники, що вказуютьна ознаку за формою.
стежка —     сонце —         яблуко —
стіл —          річка —         дерево —
3. Записати відповіді на запитання.
Яка на смак груша?    
Який за кольором буряк?
Який за формою кавун?
Яка на дотик гілочка ялини?
4. До прикметників добрати іменники.Словосполучення записати.
а) Сонячний ...,             блакитне ...,        вечірня… .
б) Дерев'яний ...,           залізна ..., скляний....
в) Кисле ...,                    гіркий ...,  солодка....
г) Вузька...,                   могутнє..., струнка....
5. До іменників добрати за змістом прикметники.
а) День, струмок, привіт.     
Дзвінкий, гарячий, сонячний.
б) Станція, птах, кисіль.
Водяний, водянистий, водний.
в) Птах, комбінат, місцевість.
Гористий, гірський, гірничий.      
г) Гілка, іграшка, прикраса.
Ялиновий, ялинковий.
6. Знайти і виправити помилки.
а) Мій брат на канікулах зібрав колекціюболотистих рослин. Він шукав їх у болотних лісах.
б) Бабуся зварила риб'ячу юшку. Рибний хвостик мивіддали котові.
в) Цього року була снігова зима. Ми частоспускалися з сніжної гірки.
7. Поширити речення прикметниками.
а) Прилинула… весна. Під… промінням парують… поля.
б) На… подвір'я вибіг… хлопчик. Прислухавсядо… звуків.
8. Замінити виділені слова прикметниками і записатисполучення за зразком: варення з малини — малинове варення.
Каша з пшона —         Кисіль з вишень —
Стрічка з шовку —      Будинок з цегли —
IV. Контрольні диктанти.
1. Весна
Настала весна. Сонце ллє на землю тепло. З півдняповернулися перші птахи, щебечуть веселі пісні. Молоденька травичкапереливається смарагдовим блиском. Яскраве світло заливає все навколо. Радіснежиття веселить серце.
На луках вже пасеться худоба. Селяни закінчиливесняну сівбу. На городах висаджують ранні овочі.
За селом розкинувся гай. Леся й Оксанка пішли поквіти. З запашними букетами прийшли додому. (59 слів.)
2. Скарб
У вихідний день Анатолій Мартинюк гуляв берегомДніпра. Стежка проходила через балку. Схили балки розорані для посадки дерев.Раптом серед в'язкої глини Анатолій помітив якісь зелені кружальця великихрозмірів. Він пішов по ріллі і знайшов два розбиті горщики. З них висипалисьмідні монети.
Всього Анатолій нарахував кілька сотеньстаровинних монет. Скарб передав до краєзнавчого музею. (56 слів.)
3. Криниці
Криниці. З якою пошаною оспівано їх у піснях,возвеличено у легендах. Скільки їх на безмежній українській землі! А якакриниця без зелені? Традиційно біля неї висаджують калину. Деревце не тількиприкрашає місце, а й оберігає воду від спеки. У дбайливих господарів біля криничкистоїть чепурненька лавка, відерце і полив'яний кухлик. Усіх криничка щедропригощає водицею. Чистою, прохолодною, на лугових травах настояною. (62 слова.)
4. Весна аж співала навкруги, бриніла ніжнимпівденним вітерцем.
Усе в лісі радіє, а береза плаче. Під гарячимпромінням сонця сік швидко тече по її білому тілу, через кору він проступаєназовні. Таке враження, що це сльози берези.
Сік у берези — це те саме, що кров у людини. Атому треба берегти березу. Берези, з яких беруть багато соку, засихають ішвидко гинуть. (62 слова.)
5. Ведмеже сімейство
На осяяну сонцем лісову галявину вивела ведмедихасвоїх маленьких ведмежат. Зупинилась. Чи все спокійно у лісі?
Туляться до матері маленькі ведмежата. Лячно їм увеличезному лісі. Лише недавно вибралися з теплого барлога. Прислухаютьсяведмежата, як шумить вітер у верховітті дерев. На висохлій сосновій гілці дятелвистукує барабанний дріб.
Будуть ведмежата звикати тепер до рідного лісу,гратися, кататися по м'яких купинах й лазити на дерева. (66 слів.)
6. Найхоробріші
За селом ще чорніють поля. А одне наче зеленоюфарбою залите. Веселі паростки потяглися до сонця.
Коли ж вони встигли вирости? Це озиме жито, йоготут минулої осені посіяли. Зернята встигли до морозів прорости і підняти надземлею зелені пальчики. Потім їх снігом занесло.
Холодно було під снігом. Але паростки терпіли ічекали весни. Тепер вони першими можуть погрітися. Найхоробріші! (61 слово.)
7. Сарна
Діти поверталися з лісу і натрапили на маленькусарну. Біля неї лежала мертва мати.
Діти принесли звірятко до школи і спробувалинагодувати. Спочатку сарна відверталася. Та скоро почала жадібно смоктатимолоко.
Другий рік живе сарна у школі. Вона виросла йзміцніла. На голові з'явилися маленькі ріжки. Сарна любить гуляти на шкільномуподвір'ї. А дружить із собакою Джафаром і кішкою Муркою. (61 слово.)
9. Летить дятел. Несе в дзьобі соснову шишку.Прилетів, сів на осику. Але не на гілляку, як усі птахи, а на стовбур, як мухана стіну. Зачепився за стіну гострими кігтями, а знизу ще й хвостом підпирається.Пір'я хвоста жорстке, міцне. Вставив свіжу шишку в тріщину осики, а старувитягнув дзьобом, викинув. Розправився з цією, полетів за іншою. (57 слів.)
Наведемо приклади завдань для розвиткупізнавальної активності учнів 1-4 класів засобами прикметника.
1. Прочитайте вірші, знайдіть прикметники таіменники, з якими вони пов'язані.
Нахиляє дуб високий
серед пишної долини
віти дужі і високі
до червоної калини. (Б. Грінченко)
В синьому тумані,
в сині димовій
— яблука рум'яні,
груші медові.
М. Рильський
В нашої бабусі
Є біленькі гуси,
Курочки рябенькі,
Качечки жовтенькі. (М. Чопик)
2. Цікава етимологія.
Червоний — похідне від праслов'янського кореня черв,що мав значення «черв'як, з якого добували червону фарбу». Звідси ж і назвамісяця червень, у якому збирали червеця для виготовлення червоної фарби.
3. Доповніть і запишіть загадки. Відгадайте їх. Якіслова в загадках допомагають знайти відгадки? До якої частини мови належать ціслова?
· Ні старому, ні… (малому) не дасть приступити до дому. (Собака)
· Звірок… (маленький),
Зимою… (біленький),
Літом… (сіренький).
По полю стриб-стриб,
По снігу диб-диб. (Заєць)
· Ой, за лісом, за пралісом… (золота) діжа горить. (Сонце)
· В мене є… (великий) хист,
Я співаю, як артист. (Соловейко)
· Маленький,… (сіренький) на соняшник сів,
Надзьобався добре й далі полетів. (Горобець)
· Увесь… (колючий), такий злючий,
Ледве злякається — у клубок згортається. (їжак)
· Летить орлиця по… (синьому) небу,
крила розкрила, сонце закрила. (Хмара)
·  Влітку сірий,взимку… (білий). (Заєць)
· … (Білі) зубимає, але всі ховає.
… (Довгі) коси має, та не заплітає. (Кукурудза)
· Біг кінь білобокий через Дунай… (глибокий):
Як упав — заіржав, увесь світ задрижав. (Грім)
· … (Круглий), як горох, із хмар торох-торох.
Пада, сонцю не рад, криги й дощика брат. (Град)
· … (Сиві) воли усе поле затягли. (Туман)
· … (Чорна) корова усіх людей поборола,
а… (білий) віл усіх людей підвів. (Ніч, день)
•… (Колючий) клубочок прибіг у садочок. (Їжак)
4. Вставте у вірш потрібні за змістом і формоюприкметники.
Ой…, ой…
бублики у Тані:
..., ..., з маком,
ще й… .
Медяні, запашні
Танечка поїла,
а для нас, а для нас
дірочки лишила.
Слова для довідок: медяні, смачні, запашні,смачні, рум'яні.
5. Цікава етимологія
Бублик — власне українське слово. Похідне віддавньоруського бубьлъ, походить від слова буба — «щось кругле», «булька,пухирець». Отже, бублик — це одночасно круглий і пишний виріб.
6. Спишіть текст. Підкресліть прикметники, вжитіу переносному значенні.
Ранок
Був прозорий свіжий ранок, омитий ще уночі ряснимдощем. Поспішно танули на зігрітій синяві останні хмарки. По квітучій, святковооздобленій росою землі безшумно гуляло ласкаве сонце.
За Л. Ляшкевичем
Визначте рід і число прикметників.
7. Цікава етимологія
Прозорий — давнє слов'янське слово, утворене задопомогою префікса про- у значенні «через, наскрізь» і кореня -зор-(від «бачити, дивитися). Отже, прозорий буквально означає, «через який виднонаскрізь».
8. Гра «Сигнальники». Учитель читає загадки.Діти сигналізують картками, почувши прикметник, і відгадують загадки.
У зеленім кожушку,
В костяній сорочечці,
Я росту собі в ліску,
Всім зірвати хочеться. (Горіх)
Маю плаття зелененьке,
Гнучкі ніжки віти,
Білу кору, стан тоненький…
Як я звуся, діти? (Береза)
У вінку зеленолистім,
У червоному намисті
Вдивляється у воду
На свого чарівну вроду. (Калина)
На городі молода
Пишні коси розпліта.
У зеленії хустинки
Золоті хова зернинки. (Кукурудза)
Маленький, чепурненький,
Крізь землю пройшов,
Червону шапочку знайшов. (Гриб)
Ні рак, ні риба, ні звір, ні птиця;
голос тоненький, а ніс довгенький,
Хто його уб'є, той свою кров проллє. (Комар)
·  Червоненька,маленька, малим дітям солоденька. (Цукерка)
·  Біле, а не цукор,м'яке, а не вата, без ніг, а йде. (Сніг)
·  Жовте, кисле надереві висне. (Лимон)
·  Червоне личко,зелена стрічка. (Помідор)
·  У серединічервоний, на смак солодкий. (Кавун)
9. Цікава етимологія
Пишний — із праслов'янськогокореня, первинне значення якого «надутий». Із часом розвинулися переноснізначення «гордий», «гарний», «огрядний». Етимологічно споріднено зі словами пух,пухнути.
Коса — давнє слов'янськеслово. Утворене від того ж кореня, що її у слові чесати. Початкове значення —«скуйовджене волосся»; сучасне значення «заплетене волосся» є вторинним.
З метою формування в учнів експериментальногокласу поняття антонімії і синонімії прикметників ми використовували такізавдання.
1. Згрупуйте слова із спільним значенням,підкресліть закінчення.
Безмежний, ніжний, старий, видатний, делікатний,неосяжний, безконечний, визначний, старезний, знатний, м'який, неозорий,тонкий, видний, безмірний, давній, витончений, архаїчний.
·  Зі словами неосяжний,витончений складіть речення.
·  З'ясуйте значенняслова архаїчний.
Архаїчний — давній, застарілий.
2. Спишіть прислів'я, замість крапок вставтеантонімічні прикметники.
· І найменша іскорка зродить… (найбільший) вогонь.
· Біля… (сухого) дерева й сире горить.
· 3 великої хмари… (малий) дощ буває.
· Чим… (темніша) ніч, тим ясніші зорі.
· В орача руки чорні, та хліб… (білий).
· Колос… (повний) до землі гнеться, а порожній угору пнеться.
· Порожня бочка гучить, а… (повна) мовчить.
· … (Широкі) ворота увійти, та… вузькі вийти.
· Лучче з… (доброго) коня впасти, ніж на поганому їхати.
· Ранні пташки росу п'ють, а… (пізні) слізки ллють.
· … (Новою) дорогою йди, та старої не забувай.
· Задні колеса за… (передніми) їдуть.
· Пошив; на собаку мале, а на кота… (велике).
· Де слова масні, там пироги… (пісні).
· День довгий, а вік… (короткий).
· За… (малим) поженешся — велике загубиш.
· Поганий на вроду, та… (добрий) на вдачу.
· Вогонь добрий слуга, та… (поганий) хазяїн.
У словах пнеться, пташки охарактеризуйтеприголосні.
3. Цікава етимологія
Добрий — з праслов'янськогокореня, що мав значення «зручний, хороший, відповідний». Слово етимологічноспоріднене з іменником доба, первинне значення якого «зручний час» поступоворозвинулось у «час взагалі» І «період часу у 24 години».
Поганий — раннє слов'янськезапозичення з латині, де означало спочатку «селянин», пізніше «язичник». Услов'ян вживалося в останньому значенні. З часом було перенесено на забороненувірою їжу, потім на все неїстівне (звідси назва отруйного гриба поганка) і,нарешті, на все, що викликало неприємні, негативні відчуття.
З метою розвитку уявлень школярів про рід,число, відмінок прикметників ми використовували такі вправи:
1. Спишіть. Підкресліть прикметники, визначте ріді число.
Це було зимового вечора. Рожеве сонце сховалосьза обрій. Заіскрився пухнастий сніговий килим. Стало тихо. Замерехтіли зорі углибокому небі. Раптом з півночі насунула чорна хмара. Потемнів сніг. Великісніжинки тихо лягали на сонну землю.
За В. Сухомлинським
·  В останньомуреченні визначте граматичну основу.
·  Зробіть звуковийаналіз слів землю, лягали.
2. Від кожного іменника утворіть і запишітьприкметники чоловічого, жіночого, середнього роду.
Зразок. Щастя — щасливий,щаслива, щасливе.
Розум —…
Сонце —…
Жито —…
Дощ—...
·  Позначтезакінчення прикметників.
·  Яка літера услові щастя означає два звуки?
3. Цікава етимологія
Щастя — праслов'янське, похідневід двох коренів: «хороший», «частина»; буквально «хороша частина, частка».
4. Випишіть з вірша по одному словосполученню із прикметникамичоловічого, жіночого і середнього роду. У дужках позначте їхній відмінок.
Дуб
Могутній дуб, прадавній дуб стоїть побіля яру.Розкинув свій листатий чуб, чолом торкає хмару. Старече згорблене гілля, коранемов сталева, із лісу дідові здаля вклоняються дерева.
М. Пригара
5. Гра «Якого роду прикметник?».
Учитель називає іменники з прикметниками. Учнікартками, на яких написано ж., с, ч., сигналізують, якого роду іменник іприкметник.
Матеріал до гри
Синє небо, безмежне поле, глибоке море, фарфороваваза, осінній ранок, ніжна пісня, несподівана зустріч, схвильований парубок,чарівна музика, пухнасте кошеня, білий сніжок.
6. Цікава етимологія
Білий — з праслов'янськогокореня, первинне значення якого «світлий, блискучий, сяючий». Етимологічноспоріднене зі словами береза, лебідь.
7.      Прочитайте виразно вірш. Випишітьприкметники. Визначте їх рід, число, відмінок.
Клени
Схилились два самотні клени, читаючи веснибуквар, і знов молюсь землі зеленій, зелений сам, немов трава. Оброслий мохомлис учений поетику для кленів склав. Співає день, співають клени, лопочесонячна стріла.
Б.-І.Антонич
·  Знайдіть слова,вжиті у переносному значенні.
·  Від слів клен,трава утворіть прикметники.
8. Прочитайте речення. Спишіть, ставлячиприкметники в дужках у потрібному відмінку.
1. Ранній приліт жайворонків — до (тепла) весни.2. Пізній листопад — на (сувора тривала) зиму. 3. Урожай грибів малий — бутизимі (сувора і сніжна). 4. Зима настає через сорок днів після (перший осінній)снігу. 5. Тепла осінь — бути (довга) зимі. 6. Коли (тиха) погоди шумить ліс —на грозу. 7. На горобині багато плодів — чекай (сувора) зими.
Народні прикмети
· Визначте відмінок прикметників.
9. Спишіть, вставляючи закінчення.
Ось стоїть перед мною легк..., тендітн...,пролісок. Його біл… запашн… голівка схилилась донизу. А поряд ростуть такіж скромн..., ніжя… вісники весни. Це значить, що прийшла справжн… весна.
За В. Сухомлинським
· У Визначте рід і число прикметників.
Слово пролісок розберіть за будовою.
10. Запишіть словосполучення, ставлячиприкметники у потрібному відмінку. Позначте закінчення прикметників.
У (сусідній) селі. (Ранній) весною.
У (синій) морі.    (Житній) хліба.
В (останній) ряду. (Літній) ранку.
В (осінній) лісі.   (Вечірній) зірки.
· Із двома словосполученнями складіть і запишіть речення.
11. Цікава етимологія
Сусідній — від праслов'янського сусід,де су «разом», сід — «сидіти» в значенні «мешкати». Отже, сусіднійбуквально означає «такий, що живе поруч».
12. Прочитайте вірш-правило.
Всі прикметники зібрались
І на тому поєднались,
Щоб в орудному відмінку
Завжди сміло, без заминки,
-ою на кінець вживалось
І на -ею не мінялось.
Хай іменник візьме -ею
За потребою своєю.
Отже, грушею смачнішою
Ну, а вдачею ледачою,
Як і кашею гарячою!
13. Подані словосполучення поставте в орудномувідмінку. У прикметниках позначте закінчення.
Пахуча лілія — …
Рожева мрія — …
Кучерява верба— …
Рання роса —…
Дивна погода — …
Висока вежа —…
14. Від поданих іменників за допомогою суфіксів -ськ-(-зьк-, -цьк-) утворіть прикметники. При потребі зверніться до орфографічногословника.
Париж, Полтава, Миколаїв, Донецьк, Рига, Прилуки,Запоріжжя, школяр, море, лікар, місто.
● Допишіть назву свого населеного пункту іутворіть від неї прикметник.
15. Спишіть речення. Позначте суфікси прикметників.
Лисичка-сестричка
У лисички зубки гостренькі, мордочка тоненька.Вушка в неї на маківці, хвостик довгий, кожушок тепленький. Добре лисичкаприбрана; хутро пухнасте, золотисте. На грудях у неї жилет, а на шиї біленькийкомірець. Ходить лисиця тихенько, до землі пригинається. Дивиться вона ласкаво,зубки білі показує.
К. Ушинський
·  Підкреслітьприкметники чоловічого роду.
·  Позначте уприкметниках суфікси із здрібніло-пестливим значенням.
16. Запитання для кмітливих.
· Якого каміння немає в морі? (Сухого)
· Якою косого не можна косити? (Дівочою)
· 3 якого посуду не їдять? (З порожнього)
· Які ключі до неба добираються? (Журавлині)
· Який рік тягнеться один день? (Новий рік)
· Який вузол не можна розв'язати? (Залізничний, морський)
· Яким гребенем не розчісуються? (Півнячим)
· На якому полотні не можна вишивати? (На залізничному)
· Під яким корчем заєць сидить під час дощу? (Під мокрим)
· Яким ключем не можна відімкнути двері? (Нотним)
· Якою бочкою по воду їздять? (Порожньою)
· Якої хвороби не буває на землі? (Морської)
· На якому дубі листя не росте? (На сухому)
Наведемо зразки вправ на правопис відмінковихзакінчень прикмет-ників в однині.
Називний відмінок
1. На гілках цвіте холодний іній. 2. В глибокійводі велика риба водиться. 3. Прудка ріка береги розмиває. 4. Від найменшоїіскри найбільше полум'я спалахує. 5. Зимове сонце світить, та не гріє. 6. Увисокого жита колос пустий. 7. Полохливий заєць пенька боїться. "І. Добра працяніколи не пропаде. 9. Без вірного друга велика туга. 10. Мало правда великубрехню переможе. 11. Попрощалось ясне сонце з чорною землею.
Родовий відмінок
1. Земля потребує доброї погоди, доброго насіння,доброго робітника. 2. Згаяного часу і конем не здоженеш. 3. Лиш до доброї криниційдуть люди пити водицю. 4. Під подихом осіннього вітру крутився очеретяниймлинок. 5. Біля великого будинку обладнали дитячий майданчик. 6. Сьогодні в молодшогобрата день народження. 7, 3 кольорового паперу ми робили ялинкові прикраси. 8.Дідусь випив джерельної води. 9. Село розташувалося біля соснового лісу. 10.Для рідної матусі вишию рушник, її. Цікаві зразки народної вишивки зібралаОлена Пчілка. 12. Неньчина пам'ять дбайливо снує нитки народної поезії. 13.Мова рідна, мова колискова — совісті народної дзвіниця (Б. Земляний). 14. З ранньогоранку до пізньої ночі в полі гудуть трактори. 15. Після короткої літньої ночінастав чудовий ранок. 16. До сусіднього села ми йшли через житній лан. 17.Проміння вечірнього сонця освітлювало соснові верхівки. 18. Сім'я відпочивалабіля синього моря. 19. З нижньої гілки злетіла гарна пташка. 20. Прислухайся додружньої поради.
Давальний відмінок
1. Голодній курці просо сниться. 2. Дружній чередівовк не страшний. 3. Сашко читав цікаве оповідання молодшому братикові. 4.Бабуся розповідала маленькому онучкові про своє дитинство. 5. Діти раділи літньомудню, теплому сонечку. 6. Мужньому пожежникові вручили медаль. 7. На площівідкрили пам'ятник відомому поетові. 8. Старшій сестрі мама зв'язала шапочку, амолодшому братові — рукавички. 9. Коханій матусі я квіти дарую, співаю найкращіпісні. 10, Всі раділи літньому сонечку. 11. Солдати присягнули на вірність ріднійУкраїні. 12. Кращому читачеві бібліотеки вручили цінний подарунок.
Знахідний відмінок
1. Радо всі вітали дівчинку швидку. 2. Дідусь пивджерельну воду. 3. Вірного друга народ прославить, бо він товариша у біді незалишить. 4. оповідання я дізнався про народного героя Олексу Довбуша. 5. Не кидайкамінь в сусідський город. 6. На низьке дерево кози скачуть. 7. У лісі дітибачили прудку білку. 8. Дядько Іван розрізав спілий кавун. 9. Заспівали дітипісеньку дзвінку. 10. Володя відвідав хворого товариша. 11. Школярі розчистили дитячиймайданчик від снігу. 12. Атлети вийшли на бігову доріжку. 13, Ми любимо весну зелену,чудесну. 14. На зелену травицю прилягла спочити киця. 15. На сонну землю падаєсніг.
Орудний відмінок
1. Барвінковий цвіт квітне яскравою радістю. 2.Сніг укрив білою ковдрою чорну землю. 3. Древні слов'яни вважали дуб святим деревом.4. Над рідним краєм лине пісня. 5. Зацвіли медовим цвітом липи. 6. З хорошим настроємповерталися ми з подорожі. 7. Зеленим листям шелестить берізка кучерява. 8. Ранньоюросою вмиваються квітки. 9. Щоранку я обтираюся холодною водою. 10. За березовимгаєм в'ється тиха річка, і ї. Батько довго розмовляв з давнім приятелем. 12.Під холодним вітром плаче бузина. 13. Вінком веселим хмара в'ється. 14.Стороною рідною, дниною погідною ми йшли через покіс у багряний ліс. 15. Підгаєм зелененьким в'ється річечка маленька. 16. Діти знайшли пташку з пораненим крилом.17. Володя захоплюється художньою літературою. 18. Ожили степи веселим птаством.
Місцевий відмінок
1. Малята довго гуляли на свіжому повітрі. 2. У вишневомусадочку соловейко щебетав. 3. На зеленому горбочку притулилася хатинка. 4. В біломусарафані встала на поляні (Береза). 5. По осінньому небу пропливли важкі хмари.6. У хвойному лісі легко дихати. 7. У народній вишивці майстрині втілюютьвласні переживання. 8. В рідній хаті поблимує вогник. 9. На вечірньому небіз'явилися перші зорі. 10. Всюди добре, а в рідній хаті найкраще. 11. В музичнійшколі виступали юні таланти. 12. На художній виставці школярі зустрілися змісцевими митцями.
Наведемо зразки вправ на правопис відмінковихзакінчень прикметників у множині.
Називний відмінок
1. Стоять фортеці старовинні на цій простійстарій землі. 2. Прозорі тіні красять береги. 3. Десь шумлять дощі осінні. 4.Біжать гомінливі струмочки. 5. Шумлять степи безкраї у рідній Україні. 6. Важкічорні хмари пливли по небу. 7. Зображення дубових листочків народні майстриперенесли в чудовий орнамент. 8. Клени високі з осінньої гілки синівпроводжають в далеку мандрівку. 9. Вже не сміються ластівки малі, не золотіємак духмяним цвітом. 10. Білі руки чужу роботу люблять.
Родовий відмінок
1. Бджола летить із поля до пахучих стільників.2. Я поплив у світ дитячих мрій. 3. У небі летів ключ перелітних птахів. 4. Рійдітей привітненьких на той горбок несе вінок фіалочок блакитненьких. 5. Від березневихдощів земля квітне. 6. Дружба міцніша від кам'яних стін. 7. Хлоп'ята спостерігализа польотом поштових голубів.
Давальний відмінок
1. Сьогоднішнім дітям здається звичайним, що вселах електрика, в полі комбайни. 2. Ми вдячні золотим рукам, що нам зростилихліб. 3. Осіниш дням зима ішла на зміну. 4. Всі аплодували маленьким артистам.5. Низькорослим квітам на луках улітку живеться не дуже добре, бо їх затіняютьвисокі трави. 6. Лісовим мешканцям настав час заготовляти на зиму харчі.
Знахідний відмінок
1. Гаптує вечір жовтим шовком блакитні килими. 2.Поклала мати коло хати маленьких діточок своїх. 3. Співає мені мати золоті пісні.4. Обриває вітер пелюстки печальні в синій тиші. 5. Високі гори мають глибокі доли.6. Дерева простягли до неба оголені віти. 7. Люблю я тихі українські ночі. 8.На полі і в лісі учні збирають лікарські рослини.
Орудний відмінок
1. Весна прикрашає землю пишними квітками. 2.Колись писали гусячими перами. 3. Скрізь чарівними килимами на яснім сонці сніглежить. 4. Яр заріс гіллястими вербами. 5. Прийшла осінь з холодними дощами, сильнимивітрами. 6. Яринка любить малювати акварельними фарбами. 7. Василько ласував соковитимиягодами. 8. Добре чужими руками жар загрібати. 9. За хорошими друзями іди накрай світу.
Місцевий відмінок
1. В квітках барвистих дівчинка сяє. В оченьках чистихсонечко грає. 2. Бджола летить із поля до пахучих стільників. 3. Веселе сонечкосховалось у світлих хмарах весняних. 4. Гарні київські парки на зеленихнаддніпрянських кручах. 5. Заливались у густих кущах солов'ї. 6. У зелених житахперегукувалися перепели. 7. В останніх сонячних променях гречане поле здавалосярожевим.
Наведемо зразки творчих завдань прививченні прикметника.
1. Списати текст, ставлячи прикметники, що вдужках, у потрібному відмінку і числі.
а) Серед (дитячий) іграшок та виробів (народний)мистецтва часто трапляються (керамічний) пташки, коники, козлики, баранчики. Це— (дитячий) свистульки. На них можна виконувати (простий) мелодії. Діти люблять(яскравий) і (цікавий) іграшку.
б) (Український) рукоділля сягає своїм корінням у(сивий) давнину. (Народний) вишивка приваблює нас (цікавий) орнаментом,(різнобарвний) кольорами.
2. Від виділених іменників утворити прикметники.
Горщики із глини —   Нитки з шерсті —
Рушники з льону —    Сопілки з калини —
Будинки з каменю — Плаття з шовку —
3. Від іменників у дужках утворити прикметники ізсуфіксами -ськ-, -зьк, -цьк-.
(Тернопіль) область, (Україна) мова, (море)берег, (гори) річка, (Запоріжжя) електростанція, (Бучач) район, (чумак) шлях.
4. Списати речення, замість крапок вставитиприкметники в потрібному роді, числі і відмінку.
Вискочить сонце на мить, і знову лізуть на нього… хмари. Рано встало… сонечко.… сніг вкрив усе навколо (М.Коцюбинський). (Пухнастий, золотий, важкий).
5. Поширити речення прикметниками.
Скрізь лежить… сніг. Вся вулиця б… заметах.… берізки в цьому… царстві стоять, наче… сад. Поряд зеленіють…ялинки, наче прибралися до… свята.
6. Добрати до іменників прикметники.
Рушник —   Мова —               Мама —
Сопілка —  Завдання —        Козак —
7. Від поданих прикметників за допомогою префіксанай- і суфікса -іш- утворити нові прикметники.
Сильний — Чистий —            Довгий —
Білий —      Рідний —            Спритний —
Свіжий —   Тонкий —           Яскравий —
VII. Контрольні диктанти
1. У ведмежому лігві
Ранньої зими, коли тільки випаде сніг, залягаютьу свої лігва ведмеді. Старанно і вміло в лісовій глушині лаштують вони цізимові барлоги. М'якою запашною хвоєю, корою молодих ялинок, сухим лісовиммохом ведмеді вистилають своє житло.
Як тільки цюкнуть у лісі морози, засинають убарлогах ведмеді.
Пізньої зими родяться у ведмедиць маленькі сліпіведмежатка.
Тільки у велику відлигу ведмідь прокидається.Вигляне з лігва, подивиться на зимовий ліс — і знову вкладається спати. (За І.Соколовим-Микитовим, 73 слова.)
2. Як міняється колір снігу
Коли сходить сонце, снігові замети рожеві. Цесонце забарвлює їх своїм промінням. Сонце підіймається, а сніг стаєсліпучо-білим. Он в степу на білому килимі пурхає пташка.
Сонечко схилилось до заходу. Сніг стає синюватим,мов небо відбивається в блискучому дзеркалі. А в затінку — він аж фіолетовий.
Сонце зайшло. Відблиск вечірньої заграви ліг і наснігові замети. Ніби їх сонце облило багряними барвами. Гасне заграва — ібагряний відблиск на снігу згасає, (За В. Сухомлинським, 73 слова.)
3.Влітку я часто бував за містом. Цього разу з'явився я на дачі вморозяний день. Тільки до кімнати зайшов — маленька синичка у вікнодобивається. Ось кого сувора зима випробовує. Швиденько набрав пшона у долоню йсипнув на вузьку доріжку, а потім знайшов порожню коробку. Наповнив її різнимзерном, кавуновим та конопляним насінням, та й почепив так, щоб усьому птаствубуло видно. Через кілька хвилин злетілися голуби, горобчики. А он сорока догодівниці підбирається. (За А. Давидовим, 73 слова.)
4.У мальовничому селі Стопчатів на Гуцульщині у вересні 1929 рокународився Дмитро Павличко. Батько Василь Михайлович був чоловіком освіченим,вельми працелюбним та енергійним. Мати Параска Юріївна — проста селянка.
У рідному селі хлопець здобув перші знання, першітрудові мозолі. З дитинства Дмитрик пізнав, що таке правда, а що таке кривда.
Дмитро Павличко написав багато гарних віршів.Його знають не тільки в Україні, а в багатьох, країнах світу. (За Й. Яновською,66 слів.)
5. Українська гостинність
У кожній сільській хаті на Полтавщині дерев'янийстіл застеляли чистим барвистим рушником. На кінці столу у дерев'яних ночовкахлежав домашній хліб, а поруч у череп'яній солянці — сіль. Тим хлібом і сіллюзустрічали біля порога дорогих гостей зі словами «ласкаво просимо». Гостямимогли бути й випадкові перехожі, переїжджі, родичі чи знайомі односельці. Бувзвичай їздити один до одного на святки, відзначати ті чи інші родинні події. (ЗаП. Загребельним, 67 слів.)
6. У морозний день
У ясний морозний день Софія пішла на горби. Назаметах утворилась тонка кірка. Вона ламалася із легким хрускотом і дзвеніла,як скло. А чоботи глибоко провалювалися у пухнастий сніг. На верховині горбазупинилась і застигла зачарована. Як у білій завороженій країні, лежалинавколо, куди не кинь оком, мовчазні сніжні сувої. Бліде сонячне проміннязолотистим полиском ковзалось на сліпучих білих просторах. Скутий
Дніпро замело кучугурами, і далекий ліс,загублений у снігах, як намальований на полотні, застиг синьою холодною смутою.(О. Донченко, 81 слово.)
7. Перший місяць весни
Ще зовсім недавно важко було сонечку пробитися проміннямкрізь хмари. Вони нависають над землею, а ми поглядаємо на небо. Коли ж любесонечко розтопить увесь сніг, і сріблясті струмочки полинуть у річки, в яри?
Та ось повертаєшся зі школи і мружиш очі відясного світла. Сонце вже бавиться. Ще не припікає як слід, а тільки лагідно,ласкаво доторкається до обличчя. Це ж березень прийшов — перший місяць весни! Ачи розвісили ви шпаківні? (75 слів.)
Наступним етапом експериментального дослідженнястало виявлення його методичної ефективності та визначення перспективудосконаленої методики опрацювання прикметника у початкових класах.
 
2.2Ефективністьекспериментального дослідження
Метоюпедагогічного експерименту було виявлення ефективності використанняпропонованих вправ та завдань при вивченні прикметника у початкових класах.Якість сформованих знань, умінь і навичок учнів експериментального класупорівнювалася із відповідними навичками і вміннями учнів контрольного класу.Виявлення ефективності дослідження пов’язувалося із діагностикою відповідногорівня мовно-мовленнєвих навичок та лексичних умінь, сформованих із допомогоюпропонованих вправ, завдань та видів роботи.
У процесі вивчення прикметників ми перевірялисформованість в учнів експериментального і контрольного класів таких умінь:
1) відносити до прикметників слова, що означають різні ознакипредметів;
2) добирати до поданого прикметника 2—3 синоніми, антонім;
3) пояснювати і вживати в мовленні прикметники в прямому і переносномузначеннях у художніх і науково-популярних текстах;
4) змінювати прикметники за числами і в однині за родами;
5) визначати рід і число прикметника за родом зв'язаного з ним іменника таза характерним закінченням;
6) користуватися таблицею відмінювання прикметників, поданою впідручнику, у процесі виконання навчальних вправ на практичне засвоєннявідмінкових закінчень прикметників;
7) зіставляти і розрізнювати відмінкові закінчення прикметників зорієнтацією на твердий і м'який приголосний основи;
8) визначати в процесі виконання навчальних вправ відмінкиприкметників за відмінками іменників (на основі встановлення зв'язку слів уреченні);
9) будувати, поширювати прості речення однорідними членами речення,вираженими прикметниками;
10) дотримуватися правил вимови і написання прикметників на -ський, -цький,-зький;
11) вживати букву ь для позначення м'якості кінцевогоприголосного основи у відмінкових формах прикметників (синьої, давнього,братньою, літньому, у могутньому);
12) правильно вимовляти і позначати на письмі форми прикметниківжіночого роду у давальному і місцевому відмінках (зимовій, холодній, хорошій), дотримуватисям'якої і пом'якшеної вимови кінцевих приголосних основи прикметників уназивному відмінку множини (хороші, далекі).
На контрольному етапі експерименту ми пропонувалиучням експериментального і контрольного класів такі завдання для тематичногоопитування різних рівнів.
Завдання 1.
I рівень
1. Прочитати речення. Підкреслити прикметники.
Білий сніг укрив холодну землю.
2. Змінити словосполучення за зразком.
Зразок: цікава казка — цікаві казки.
Струнка тополя —…
Літня ніч —…
Смачний пиріг —…
Барвистий м'яч — ...
3. Дописати потрібні прикметники.
Струмок вузький, а річка… Кущ низький, адерево ....
II рівень
1. Прочитати речення. Вставити пропущеніприкметники. До нас прийшла… весна. Пригріває… сонечко.
2. До поданих слів добрати назви ознак.
За смаком: вишня ..., цукерка ....
За величиною: горобчик ..., журавель ....
За зростом: тато ..., син ....
3. Скласти речення з поданих слів.
Хлопчики, бабу, веселі, снігову, ліплять.
III рівень
1. До поданих прикметників добрати близькі зазначенням.
Веселий — ..., сонячний — ..., добрий—… .
2. З 'єднати слова за змістом.
Іменники: гілочка, сік, цвіт, повидло.
Прикметники: яблучне, яблунева, яблучний,яблуневий.
3. Скласти речення з кожної групи слів.Підкреслити прикметники.
Гріє, весняне, тепло, сонечко. Молода, зеленіє,травичка.
IV рівень
1. Прочитати текст. Вставити потрібніприкметники.
Діти раділи… дощику. Миколка показав…сестричці райдугу. Вона наче посміхалася… сонечку. Сонце сховалося за…хмару. Райдуга зникла.
2. Замінити виділені слова прикметниками інаписати словосполучення.
Поличка з дерева. Сопілка з калини.
3. Доповнити текст описом синички.
Була холодна зима. До вікна прилетіла синичка.Вона була ...
Завдання 2.
І рівень
І. Прочитати текст. Виписати прикметники.
Виглянуло лагідне сонечко. Чарівний ліс, широкийлуг, безмежні поля і тиха річечка освітились його лагідним промінням.
2. Добрати прикметники до іменників.
Дуб (який?)..., береза (яка?)..., тополі(які?)… Слова для довідок: високі, могутній, струнка.
3. Визначити рід прикметників.
Глибокий (ставок), глибока (річка), глибоке(озеро), широке (поле), широка (дорога), широкий (степ).
II рівень
1. До поданих іменників добрати прикметники, щоназивають ознаку за смаком.
Мед —..., лимон —..., перець —....
2. Утворити словосполучення прикметників зіменниками. Визначити рід.
Прохолодний (ранок, повітря, осінь). Класний(дошка, журнал, приміщення).
3. До поданих словосполучень добрати близькі за значеннямприкметники.
Добрий борщ —..., добре слово —..., добрі успіхи—....
ІІІ рівень
1. З поданих груп слів скласти речення.Підкреслити прикметники.
Роса, травнева, вівса, від, краща.
Рік, день, квітневий, годує.
2. Записати групами прикметники-синоніми.
Мокрий, гарний, красивий, вогкий, жорстокий,сирий, хороший, чарівний, безжалісний, лютий, елегантний, розкішний, звірячий,чудовий, нелюдський.
3. Поширити речення прикметниками.
Річка тече. Трактор гуде. Сонце світить. Пташкаспіває.
IV рівень
1. Від слів у дужках утворити прикметники.Записати утворені словосполучення.
Праця (чесність), пісня (народ), місце(небезпека).
2. Добрати і вставити замість крапок прикметники.
… день. Земля вкрита… килимом. Крізь віти дереввидніється… небо.… промінням зігріті… берізки. Вони стоять, мовзачаровані, у цьому… царстві. Тільки… сосни та ялинки пишаються своїм…гіллям.
3. Скласти загадку про зайчика, використатиприкметники.
Сірий, куций, довгий, білий.
— У цієї дитини жадібна мати: вона ніколи недасть йому навіть цукерки, не поділивши її навпіл.
Пройшов час. Хлопчик виріс. Тоді люди говорили:
— У цього хлопця щаслива матір: він ніколи нез'їсть шматка, не поділивши його з нею (За В. Осєєвою).
3. Скласти міркування з таким початком: «Я вважаю, щомати правильно виховувала хлопчика, адже ...».
Завдання 3.
І рівень
1. Яка частина мови використовується для назвознак предметів?
Відповіді: 1) іменники; 2) прикметники; 3)дієслова.
2. Про що можна довідатись із закінченьприкметників?
Відповіді: 1) за закінченням можна визначити, доякого роду належить прикметник; 2) можна встановити, яким членом речення єприкметник; 3) можна дізнатися, з яким іменником пов'язаний прикметник.
3. Прочитати вірш. Які прикметники вживає автор увірші?
Ніжно, лагідно розлився мерехтливий синій льон,ніби сон мені наснився, у житті найкращий сон. (Г. Гриненко)
Відповіді: 1) льон, сон, у житті; 2) ніжно,лагідно; 3) мерехтливий, синій, найкращий.
II рівень
1. Прочитати прикметники. Як вони називаються? Спритний,жвавий, рухливий, прудкий. Відповіді: 1) синоніми; 2) антоніми; 3) спорідненіслова.
2. У якому відмінку вжито прикметники в поданомуреченні?
У високому холодному небі повільно пливуть хмари.Відповіді: 1) у родовому; 2) у давальному; 3) у місцевому.
3. Які прикметники доцільно використати дляхудожнього опису рушника?
Відповіді: 1)довгий, широкий, білий; 2) новий,дорогий, імпортний, смугастий; 3) лляний, український, чудовий, барвистий.
III рівень
1. Подані словосполучення записати у родовомувідмінку однини. Давній друг, літній відпочинок, синє небо, сусіднє село.
2. Прочитати прислів’я. Виписати з них парамиприкметники-антоніми.
Малого коня хвали, великого запрягай. Краще добрастежка, ніж поганий шлях. Не виливай каламутну воду, доки чисту не знайдеш.
3. Прочитати речення. Виписати прикметники разомз іменниками; визначити число, рід, відмінок.
Тече річка невеличка з вишневого саду.
IV рівень
1. Списати, дописуючи замість крапок потрібнізакінчення прикметників. Визначити відмінок цих прикметників.
Спить-дрімає земля під глибок… снігом. Прав…берег річки був покритий густ… лісом.
2. Скласти речення, ставлячи прикметник зіменником у знахідний відмінок.
Домашня робота. Гарний читач.
3. Удосконалити текст, поширюючи реченняприкметниками.
Ранок
Ранок після ночі. Зірки пірнули у безодню неба.Піднімається туман. Тихо навкруги.
За сформованістюданих умінь та якістю виконання завдань на контрольному етапі експериментувизначено три рівні реалізації принципу наступності при вивченні частин мови у початковихкласах:
1.Високий– ученьправильно вживає прикметники в усному і письмовому мовленні, не допускаєтавтології, усвідомлює та практично використовуєфункції прикметника у мовленні, здійснюєаналітико-синтетичну діяльність під час роботи з прикметниками, самостійно і точно вживає засвоєні слова у власномумовленні, розуміє смисл слів, не припускається помилок у їх вживанні, аякщо й припускається, то тут же самостійно їх виправляє.
2.Середній – на відміну від учня звисоким рівнем розвитку даних умінь, припускається двох-трьох помилок приопрацюванні прикметників, і виправляє допущені помилки або самостійно, післядеяких роздумів, або після вказівки вчителя. Не досить самостійно використовуєрізні прикметники у власному мовленні, його знання потребують доповнення,уточнення й конкретизації.
3. Низький– учень при використанні йопрацюванні засвоєних прикметників помиляється більше трьох разів, не в змозісамостійно виправити свої помилки, а також неправильно усвідомлює функціїприкметників у мові і мовленні. Знання учня з проблем прикметника потребуютьактивізації та збагачення. Учень не здатний виправити помилки навіть здопомогою педагога.
Як показалирезультати експерименту, відповідні уміння і навички, сформовані на основівикористання певних вправ і завдань у процесі реалізації принципу наступності прививченні прикметника, краще розвинені в учнівекспериментального класу, ніж в контрольного. Дані результати представлені у таблиці1.
 
Таблиця 1
Сформованістьумінь усвідомлювати функції прикметника як частинимови в учнів контрольного та експериментального класів№ п/п УМІННЯ Експеримен-тальний клас Контрольний клас 1 відносити до прикметників слова, що означають різні ознаки предметів 89% 82% 2 добирати до поданого прикметника 2—3 синоніми, антонім 91% 84% 3 пояснювати і вживати в мовленні прикметники в прямому і переносному значеннях у художніх і науково-популярних текстах 89% 80% 4 змінювати прикметники за числами і в однині за родами 86% 74% 5 визначати рід і число прикметника за родом зв'язаного з ним іменника та за характерним закінченням 93% 84% 6 користуватися таблицею відмінювання прикметників, поданою в підручнику, у процесі виконання вправ на засвоєння відмінкових закінчень прикметників 91% 84% 7 зіставляти і розрізнювати відмінкові закінчення прикметників з орієнтацією на твердий і м'який приголосний основи 86% 74% 8 визначати в процесі виконання навчальних вправ відмінки прикметників за відмінками іменників (на основі встановлення зв'язку слів у реченні) 93% 84% 9 будувати, поширювати прості речення однорідними членами речення, вираженими прикметниками 89% 82% 10 дотримуватися правил вимови і написання прикметників на -ський, -цький, -зький 91% 84% 11 вживати букву ь для позначення м'якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників 89% 80% 12 правильно вимовляти і позначати на письмі форми прикметників жіночого роду у давальному і місцевому відмінках, дотримуватися м'якої і пом'якшеної вимови кінцевих приголосних основи прикметників у називному відмінку множини 86% 74%
 
Таким чином,можна стверджувати: робота, яка проводилася нами в експериментальному класі,позитивно вплинула на підвищення якості знань і вмінь молодших школярів угалузі опрацювання прикметника у початкових класах. Учні експериментального класу значно краще виконализапропоновані контрольні завдання, аніж учні контрольного. Одержані результатисформованості умінь усвідомлювати функції прикметникав учнів експериментального класу та їх порівняння із початковим етапомексперименту подані на діаграмі.

Діаграма
Загальнийрівень сформованості умінь усвідомлювати функції
прикметника в експериментальному та контрольномукласах /> />
на початку та укінці експерименту
 
Ми отрималирезультати, які підтвердили ефективність нашого припущення. Із 21 учняекспериментального класу 7 школярів продемонстрували високий рівеньаналізованих умінь, 11 – середній і 3 – низький. У контрольному класі (19учнів) високий рівень визначення даних умінь мали 3 учні, середній – 10 інизький – 6 школярів. Порівняно з початком експериментального дослідження(вересень 2006 року), коли проводився перший етап експерименту, показникисформованості даних умінь зросли в обох класах (первинний рівень – 12% і 11%), але в експериментальному класі він виявився значно вищим(відповідно 89% і 82% – див. діаграму)завдяки використанню різноманітних типів вправ, спрямованих на удосконаленняметодики опрацювання прикметника у процесі навчання української мови молодшими школярами.
Проведенняекспериментального дослідження дало змогу оцінити ефективність використанняпропонованої системи вправ та завдань і простежити динаміку процесу формуванняпоняття прикметника у процесі навчання української мови молодших школярів. Томудоведено, що цілеспрямоване і систематичне використання пропонованих вправ ізавдань, пов’язаних з опрацюванням прикметника, здатне забезпечити формування адекватних мовознавчихуявлень і понять, розвивати мовлення і мовні знання учнів початкових класів.
 

Висновки
Отже, прикметник — частина мови, що виражає ознаку предмета,граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає напитання який? яка? яке? чий? чия? чиє?Поняття якості в прикметнику може бути виражене безпосередньо або черезвідношення до інших предметів та через відношення до особи чи істоти.Прикметники виражають ознаки кольору, розміру, віку, смаку, запаху, матеріалу,якості, приналежності, зовнішні прикмети, внутрішні властивості, ознаки завідношенням до місця, простору і часу. У сучасній українській мові прикметник чітковиділяється як самостійна частина мови зі своїми семантико-граматичнимиособливостями. Прикметник передає непроцесуальну ознаку предмета, виражаючи їїв граматичних категоріях роду, числа та відмінка. У реченні виконує функціюозначення чи іменної частини складеного присудка.
Функціонуванняприкметника як самостійної частини мови (лексико-граматичного класу слів)ґрунтується на єдності кількох об’єктивних лінгвістичних показників. До нихналежать, зокрема, загальне категоріальне значення, образно порівнюване зсвоєрідним семантичним знаменником. До якого можуть бути введені всі слова відповідногокласу, морфологічні особливості, суть яких становить специфіка виявуграматичних категорій (роду, числа, відмінка і словозміни), визначальнісинтаксичні характери-стики, що полягають у визначенні функцій прикметника якзасобу вираження відповідних членів речення. Індивідуальність прикметниковихграматичних категорій роду, числа й відмінка виявляється у їх повній залежностівід формально-граматичних характеристик того іменника, з яким прикметникперебуває в синтаксичних зв’язках у межах словосполучення.
Сучаснійукраїнській літературній мові властиві прикметникові словосполучення іззалежними безприйменниковими компонентами, вираженими іменниками (займенниками)у формі родового, давального, знахідного і орудного відмінків. На цій основіможна говорити про узагальнений тип словосполучення “прикметник + іменник унепрямому відмінку”, у якому компоненти поєднуються за допомогою синтаксичногозв’язку керування. Згаданий узагальнений тип словосполучення реалізується увидозмінах, специфіку яких становлять групи конкретних прикметників, здатнихпоширюватися конкретними відмінковими формами іменників.
Якісними називаються прикметники, які виражають такі ознакипредмета, що можуть виявлятися більшою або меншою мірою. Відносними називаютьсяприкметники, що виражають ознаку предмета за його відношенням до іншихпредметів, дій, обставин. Присвійними називаються прикметники, які вказують наналежність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє?Оскільки якісні прикметники виражають ознаки, що можуть виявлятися більшою чименшою мірою, вони мають ступені порівняння: вищий і найвищий. Кожен зіступенів має дві форми: просту і складену.
Вивчення прикметника займає важливе місце у початковому навчанніукраїнської мови. Система роботи над вивченням теми «Прикметник» — цецілеспрямований процес, який передбачає певну послідовність в ознайомленні зграматичними ознаками цієї частини мови, а також поступове ускладнення завдань,спрямоване на формування навичок вживання прикметників у мовленні. Методика вивченняприкметника диктується його лінгвістичними особливостями. Завдання вивченняприкметника в початкових класах полягають у формуванні граматичного поняття«прикметник» як частини мови, що пов'язана з іменником, у виробленні навичокправопису родових і відмінкових закінчень прикметників, у розвитку вміннявживати прикметники в усному й писемному мовленні.
Процес формування граматичного поняттяприкметника умовно можна поділити на чотири етапи. Перший етап формуванняданого граматичного поняття полягає в аналізі мовного матеріалу з метоювиділення істотних ознак поняття. Другий етап формування граматичного поняттяприкметника полягає в узагальненні істотних ознак, встановленні зв'язків міжними та у введенні терміна. Третій етап формування граматичного поняттяприкметника полягає в уточненні суті ознак поняття і зв'язків між ними.Четвертий етап формування граматичного поняття прикметника полягає вконкретизації вивченого поняття завдяки виконанню вправ, які вимагаютьпрактичного застосування одержаних знань.
Загальний недолік педагогічноїпрактики – недостатня спрямованість на послідовне, систематичнеопрацювання прикметника як частини мови. Відповідно, у багатьох молодшихшколярів не сформовано загального поняття про прикметник, його семантичні тамовно-функціональні ознаки. З метою перевірки стану сформованості у молодшихшколярів загального поняття про прикметник нами здійснено педагогічнудіагностику особливостей мовних уявлень і понять з даної теми; розроблено івпроваджено у педагогічну практику початкової ланки загальної освіти, а такожперевірено ефективність педагогічних умов формування у молодшихшколярів загального поняття про прикметник як частину мови.
Метоюпедагогічного експерименту було виявлення ефективності використанняпропонованих вправ та завдань при вивченні прикметника у початкових класах.Якість сформованих знань, умінь і навичок учнів експериментального класупорівнювалася із відповідними навичками і вміннями учнів контрольного класу.Виявлення ефективності дослідження пов’язувалося із діагностикою відповідногорівня мовно-мовленнєвих навичок та лексичних умінь, сформованих із допомогоюпропонованих вправ, завдань та видів роботи. За сформованістю даних умінь таякістю виконання завдань на контрольному етапі експерименту визначено три рівніреалізаціїсформованості уявлень молодших школярів про прикметник – високий, середній інизький.
Робота, якапроводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищенняякості знань і вмінь молодших школярів у галузі опрацювання прикметника упочаткових класах. Тому цілеспрямоване і систематичне використання пропонованих вправ і завдань,пов’язаних з опрацюванням прикметника, здатне забезпечити формування адекватних мовознавчихуявлень і понять.

Список використаних джерел
 
1.  Асіїв Л.В. Довивчення морфологічних явищ у системі формотворення прикметників //Мовознавство. – 1997. – №2-3. – С. 61–67.
2.  Бабій І.Семантико-граматична природа прикметників зі значенням кольору у прозовій мові// Наукові записки ТНПУ ім. В.Гнатюка. Сер. Мовознавство. – 2004. – Вип. 2(12).– С. 6–12.
3.  Бибик С.П.,Єрмоленко С.Я., Пустовіт Л.О. Словник епітетів української мови. – К.: Довіра,1998. – С. 3–6.
4.  Бих І.Мовно-мовленнєвий розвиток учнів початкових класів як необхідна умова успішногонавчання // Магістр. – 2005. – Вип.1. – С. 95–98.
5.  Білецька М.А.Українська мова в 4 класі чотирирічної початкової школи: Посібник для вчителів/ М.А. Білецька, М.С. Вашуленко. – К.: Радянська школа, 1987. – 127 с.
6.  Брусило Н.Вивчення прикметника як частини мови: методика уроку української мови у 2 класі// Початкова школа. – 2005. – №3. – с. 9-10.
7.  Вашуленко М.Навчання української мови в 4 класі // Початкова школа. – 2003. – №1. – С.42–46.
8.  Вовк А.Узагальнений урок з теми “Прикметник” // Початкова школа. – 1997. – №4. – С.31–34.
9.  Волох О.Т. та ін.Сучасна українська літературна мова. Морфологія. Синтаксис. – 2-е видання,перероблене і доповнене: Підручник / Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов С.І. –К.: Вища школа, 1989.
10. Грищенко А. Прикметник у структурі словосполучення і речення // Українська мова ілітература в школі. – 1986. – №7. – С. 39–45.
11. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук А.Г. Сучасна українська мова. –К.: Радянська школа, 1964. – С.
12. Зевако В., Непийвода С. Цкаві завдання з української мови впочатковій школі. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. – 128 с.
13. Ігнатенко Т. Творчі завдання на уроках розвитку мовлення //Початкова школа. – 2006. – №2. – С. 11–12.
14. Казнадзей К. Прикметник: Методичні рекомендації // Початковашкола. – 1987. – №11. – С. 66–74.
15. Кононенко І. Компоненти оціночної структури прикметників //Мовознавство. – 1989. – №3. – С. 54–60.
16. Костишин Н. Прикметник як частина мови: загальне значення,морфо-логічні ознаки // Українська мова та література. – 2005. – №36. – С.17–18.
17. Кучеренко І.К. Теоретичні питання граматики української мови:Морфологія. Ч. 2. / Ред. Л.П. Головняк. – К.: Видавництво Київськогоуніверситету, 1964. – 157 с.
18. Ладоня І.О. Українська мова: Навчальний посібник. – К.: Вищашкола, 1993. – 143 с.
19. Лазаренко Н. Збагачення словника молодших школярів прикметниками// Початкова школа. – 1999. – №1. – С. 14–17.
20. Левченко О. В. Становлення і розвиток гуманістичних педагогічних ідей вУкраїні у XX столітті. —Харків, 2001. – 226 с.
21. Методика викладання української мови / За ред. С.І. Дорошенка. –2-е видання, перероблене і доповнене. – К.: Вища школа, 1992. – С. 160–164,350–359.
22. Михайлова Л.В. Урок з української мови та розвитку мовлення в 4класі // Початкове навчання та виховання. – 2005. – №7. – С. 5–6.
23. Морфологічна побудова сучасної української мови / М.А. Жовтобрюх,І.Р. Вихованець, А.П. Гриценко. – К.: Наукова думка, 1975. – 208 с.
24. Наумчук М.М. Сучасний урок української мови в початковій школі(Методика і технологія навчання). – Тернопіль: стон, 2002. – 352 с.
25. Онкович Г.В., Барабаш Г.А., Онкович А.Д. Український рік уприкметах та прикметниках // Українська мова і література в школі. – 2000. –№4. – С. 17–20.
26. Павленко С. Прикметникові пристрасті // Дивослово. – 1994. – №12.– С. 34–35.
27. Полковський В. Семантика прикметника: “за” і “проти” // Науковийвісник Ужгородського університету. Сер. Романо-германська філологія. – Ужгород,1996. – Вип. 3. – С. 55–61.
28. Порядченко Л. Ознайомлюємо першокласників із різновидами опису //Початкова школа. – 2004. – №5. – С. 20–23.
29. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. – К.:Освіта, 2006. – 364 с.
30. Райко В.М. “Опис підсніжника”: Методична розробка уроку з розвиткумовлення // Бібліотечка вчителя початкової школи. – 1998. – №21-22. – С.
31. Сапун Г. Збірник диктантів і завдань для тематичного опитування зукраїнської мови в початкових класах. – Тернопіль: Підручники і посібники,2008. – 176 с.
32. Скуратівський Л., Симоненкова Т. Прикметник // Українська мова ілітература в школі. – 1993. – №11. – С. 27–32.
33. Слободян О.М. Прикметник. Цикл уроків за темами початкового етапувивчення // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2004. – №29. – С. 5–8.
34. Стефанів Н. Виражальні можливості відносних прикметників наматеріалі сучасної дитячої прози // Студентський науковий вісникТернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.– Тернопіль, 2003. – Вип. №6. – С. 17–18.
35. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П. Грищенка. – 2-евидання, перероблене і доповнене. – К.: Вища школа. – 1997. – С. 365–378.
36. Сучасна українська мова / За ред О.Д. Пономарьова. – 2-е видання,перероблене. – К.: Либідь, 2001. – С. 134–149.
37. Тищенко М.К. Викладання частини мови в середній школі: Посібникдля вчителів. – К.: Радянська школа, 1956. – 231 с.
38. Ткаченко О. Українська мова і мовне життя світу. – К.: Спалах,2004. – 272 с.
39. Українська мова: Підручник для учнів педучилищ. – 2-ге видання,перероблене і доповнене / За ред В.О. Горпинича. – К.: Вища школа, 1988. – 222с.
40. Українська мова з методикою навчання в початкових класах. –Інтегрований курс: Підручник для педагогічних вузів / За ред А.П. Кані-щенко,Г.О.Ткачук. – К.: Промінь, 2003. – 232 с.
41. Уроки розвитку зв’язного мовлення в початкових класах: Методичнірекомендації для вчителів початкових класів і студентів вузів / Укл. А.П.Каніщенко, О.В. Ночвінова. – К.: ІСДО, 1995. – 128 с.
42. Хорошковська О. Розвиток українського мовлення молодших школярів// Рідна школа. – 2002. – №3. – С. 24–27.
43. Чуйко Г.А. та ін. Методика викладання української мови впочаткових класах. – Видання 4-е, перероблене і доповнене. Підручник дляпедучилищ. – К.: Вища школа, 1975. – 384 с.
44. Шаган Н. Розвиток зв’язного мовлення на уроках рідної мови //Початкова школа. – 2005. – №4. – С. 12–13.
45. Шандрівська Г. Контрольні роботи з української мови у початковихкласах. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. – 48 с.
46. Шкільник М.М. Проблемний підхід до вивчення частин мови: Посібникдля вчителя. – К.: Радянська школа, 1986. – С. 63–74.
47. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова:Навчальний посібник. – К.: Література, 2000. – 688 с.
48. Штонь О. Семантика відносних прикметників, утворених від іменників– назв металів // Дивослово. – 1997. – №8. – С. 13–16.
49. Яковенко Л. Стилістичні вправи до теми “Прикметник” // Початковашкола. – 2004. – №12. – С. 5–7.
50. Яненко М.І. Виховання любові до рідної мови натворах Т.Г. Шевченка. – 1990. – № 3, –11 с.
51. Яновицька Н.І. Формування граничнихумінь другокласників на уроках української мови. – 1989. – № 9 –23 с.

ДОДАТКИ
 
Додаток А
 
Конспект крокуукраїнської мови у 3 класі
 
Тема. Подорож у королівство прикметника(урок-мандрівка).
Мета: актуалізувати знанняучнів про прикметник; узагальнити й систематизувати відомості про частини мови,зокрема, прикметник, формувати вміння складати повні відповіді на запитання,вміння добирати найбільш влучні прикметники під час опису предметів, розвиватилогічне мислення і пам'ять; виховувати почуття доброти, співпереживання, любовідо рідної мови.
Обладнання: дві опорні схеми, маршрутнакарта, конверт з листом, малюнки птахів, текст-картка, слова, берізка зкартону, набори кольорових листочків, картки, українські віночки, платівкаукраїнських мелодій, рибки із завданням, чарівні скриньки, схема розборуприкметника.
Хід уроку
I. Організація класу.
— Добрий день, діти! Сідайте. Перевірте, чи всі виготові до роботи.
У кожного на парті повинні лежати словничок,зошит, ручка, лінійка, олівець. Молодці.
II.Визначення теми й мети уроку.
До дошки виходять хлопчик і дівчинка вукраїнських костюмах.
Хлопчик.
Будем рідну мову
Дружно ми вивчати.
Розберемо кожне слово,
Щоб її нам краще знати.
Дівчинка. Бо вона така чарівна,
Мелодійно так звучить.
Поміж мовами — царівна.
Як без неї в світі жить?!
Хлопчик.
Тож, вивчайте рідну мову
Вже тепер, з маленьких літ.
Українське наше слово
Хай звучить на цілий світ.
Дівчинка. Бо вона нам найрідніша,
Зрозуміла і ясна.
Поетична, найсвятіша
І чарівна, як весна.
Учитель. Ми отримали листа. (Пауза.) Що це залист? Від кого він? А, ось написано: «Учням 2-го класу від Петрика П'яточкіна». Прочитаймо, що там написано.
«Дорогі друзі! Зараз я знаходжусь у королівствіПрикметника. Я дуже хочу додому, до мами, але Король не відпускає. Він давбагато завдань, а як їх виконати — не знаю, тому що в школі був неуважним інеслухняним. Допоможіть мені, і я обіцяю вам, що стану хорошим хлопчиком».
·  Діти, що ж мибудемо робити? Чи допоможемо Петрикові? По віримо в його обіцянку?
·  А як ми потрапимодо королівства? Ні адреси, ні дороги не знаємо. Та тут карта! Це карта, якаприведе нас до королівства Прикметника.
Але вона якась дивна. Дивні тут міста і села,ріки і болота, гори І долини. Та спробуємо подолати всі труднощі й допомогтиПетрикові. За кожне завдання ви отримуватимете оцінки, а в кінці подорожіпідіб'ємо підсумки.
III. Систематизація, узагальнення, засвоєння знань.
Перевірка домашнього завдання.
—Тільки вирушили в дорогу, а тут уже й перешкоди. ГориМандрівників не пускають далі. Хочуть перевірити, як ви виконали домашнєзавдання. Що ви повинні були зробити вдома? (Скласти казку про весну йпідкреслити всі прикметники.)
Кілька учнів читають казку. Пояснюють, чому вонидібрали той чи інший заголовок. Називають прикметники.)
— Розгорніть, діти, тематичні словнички (учительвказує сторінку). Знайдіть значення слова «весна».
Діти читають вголос: «Весна — пора року, що настаєпісля зими».
— Послухайте, як змалювала Леся Українка весну усвоєму творі.
Була весна — весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки,
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!
Вивчають вірш папам 'ять.
·  Діти, а якіприкметники €увірші? (Весела, щедра, мила, стокрила, співучії.)
·  Поясніть, будьласка, написання слова «весна». Пригадайте правило.
Ненаголошені голосні [е], [и] вимовляються нетак, як позначаються на письмі. Ненаголошений [е] вимовляється з наближенням до[и] — [еи]: [веисна], [сеило]. Ненаголошений [и]вимовляється з наближенням до [е] — [ие]: [зиема], [диемок]. Під час письма слова з ненаголошеними [є],[и] треба перевіряти наголосом.
Щоб знати, яку букву, [є] чи [и], писати вненаголошеному складі кореня, потрібно змінити слово або дібрати до ньогоспільнокореневе так, щоб ненаголошений голосний став наголошеним.
Наприклад: земля — землі, весна — весни, життя — жити тощо.
— Діти, а чи пам'ятаєте ви віршик про ненаголошенізвуки? Пригадаймо його разом.
Що писати: «є» чи «и»?
Швидко слово ти зміни.
Став під наголос мене
І пиши чи «и», чи «є».
Каліграфічна хвилинка,
— Мандруємо далі. Ми потрапили у долину Сміхуна.
Сміхун.
А ось і я! А ось і я!
Зустрічайте Сміхуна!
Далі вас я не пущу,
Бо завдання маю.
Як розв'яжете його —
Помандруєм далі.
Хочу взнати я у вас,
Як писати вмієте.
Чи дізнаєтеся, що
Я від вас хотітиму? (Пауза.)
Віршик прочитаю,
Будьте всі уважні.
І скажіть мені, ласкаві,
Найчастіше звук який
Ви тут зустрічали?
Слухайте уважно.
Дрізд до дятла: «Добрий день!
Дуб здоровий не впаде?»
Дятел дзьобом дріботить:
«Двісті років простоїть!» (О.Кононенко)
·  Діти, то якийзвук ви найчастіше чули в цьому вірші? (Звук [д].) А якою буквою вінпозначається на письмі?
·  Пригадайте, якправильно треба писати цю букву. Спробуємо написати її в повітрі.
Учитель повертається обличчям до дошки. Закомандою діти піднімають руки вгору і разом з учителем пишуть букву в повітрі.Повторюють кілька разів.
— Напишіть сьогоднішню дату і рядочок букви «де»,чергуючи велику й малу. Пишіть охайно, каліграфічно, бо Сміхун стежить за вами.
Діти. Щоб букви правильно писати, З каліграфіїтреба почати. Букву пишу рівнесенько, Щоб була гарнесенька.
— У наступному рядку з великої літери напишітьслово «дятел», придумайте 2—3 прикметники, які б охарактеризували цю пташку.
(Дятел працелюбний, майстерний, яскравий,прудкий.)
— Погляньте на дошку. (На дошці —малюнок дятла.) Опишіть цюпташку: який у неї дзьоб, яке забарвлення, які лапки. Розгорніть словнички.Прочитайте, як там охарактеризований цей птах.
(Лісовий птах з довгим, гострим та міцнимдзьобам, яскравим оперенням, який добуває їжу (комах та їхні личинки) зі щілинкори хворих дерев.)
·  А що це за птах? (Вивішуємалюнок дрозда.) Це дрізд. Який він? Звернемося за допомогою до словничка. (Дрізд— невеликийспівочий птах, що живе в лісах, гніздиться на деревах, кущах, землі.)
·  У наступномурядку з великої літери напишіть слово «дрізд» і доберіть до нього 2—3 прикметники. (Дріздспівочий, лісовий, невеликий.)
— Сміхун задоволений вашою роботою, але хоче, щобви придумали речення про прихід весни. Це останнє його завдання. У своїхреченнях використовуйте словосполучення, написані на дошці.
Словосполучення: довгожданна весна, раннявесна, дзвінкоголосі птахи, веселі струмочки, синьоокі проліски, тендітніконвалії, заквітчана красуня, теплий вітерець.
Діти зачитують речення. Найкраще записують узошити, підкреслюють прикметники.
Словникова робота.
— Мандрівка триває. Зараз ми знаходимось біля болотаЛінощів. А щоб болото не затягло нас у свої володіння, потрібно виконати завдання.Я буду показувати слова на картках, а ви до них добиратимете по 3 прикметники, які запишетев зошити.
Слова на картках: струмочок (прозорий,весняний, прудкий, веселий, співучий); птахи (перелітні, дзвінкоголосі,співучі, голосисті, веселі, заклопотані); квіти (тендітні, ніжні, пахучі,ясноокі, ранньоквітучі, весняні, синьоокі); небо (ясне, голубе, весняне,блакитне); весна (рання, довгождана, мальовнича, дощова, примхлива).
— Перевіримо, як ви впоралися із завданням.
Перший учень зачитує прикметники до двох першихслів, другий —додвох наступних, третій —до двох останніх. Учитель ставить додаткові запитання:
·  Що називаємоприкметником? На які питання відповідають прикметники?
·  Ми успішновпорались із завданням болота. А попереду іще багато випробувань. Ось переднами берег Піратів. Щось тихо, нікого не видно, може, і завдань тут не буде?
Чути стукіт у двері. Вбігають двоє Піратів.
Пірати. Ну що, дітки, злякались? А чи пізнали винас?
Діти. Впізнали. Ви — Пірати. Але ми вас не боїмося. Ми все вміємоі знаємо. Нічим нас не злякати.
Пірати.
Ми в конверті принесли
Вам важкі завдання.
Як розв'яжете ви їх —
Пустимо вас далі.
Учитель. Діти, зараз Пірати кожному з вас дадутькартку. Вам потрібно обвести олівчиком правильну відповідь. І не забудьте на зворотномубоці написати своє прізвище та ім'я.
Завдання 1.
1. Частина мови, яка називає предмет.
2. Частина мови, яка називає ознаку предмета.
3. Частина мови, яка означає дію предмета.
Завдання. Обведи олівчиком правильну відповідь.
/> 
Скільки? Коли?
Завдання 2.
Прикметник запитує:
3. Прикметник у реченні зв'язаний:
а) з природою;
б) з іменником;
в) з прийменником.
Учитель. Час вичерпано. Здайте свої роботи Піратам.Пірати. Здали всі. У полон не беремо нікого. Учитель перевірить роботи йпоставить оцінки. До побачення!
 

Додаток Б
Урок українськоїмови у 3 класі
 
Тема. Повний аналіз прикметникаяк частини мови. Закріплення вивченого про прикметник. Вживання прикметників упрямому і переносному значеннях.
Мета. Вдосконалювати навички івміння учнів встановлювати зв’язок між іменником і прикметником, визначати рід,число прикметників, активізувати словниковий запас учнів на тему “Весна” (закартиною, віршованими творами), спостерігати за відтінками у значенніприкметників; розвивати образне мислення, орфографічну пильність, чуття мови,аналітико-синтетичні вміння; виховувати любов до природи через твори мистецтва,поезії.
Обладнання: Марійка Підгірянка. Загадки.Опорні схеми з теми “Прикметник”. Тлумачний словник Б. Грінченка. Сапун.М.Збірник диктантів 1-4 класи з української мови. Тернопіль, 1996. – 59 с.Посібник для вчителя: Навчання у 3(2) класах. Рідна мова. – С. 110, 125. Київ:Освіта, 1995. Підручник: Рідна мова 3 (2) М.С. Вашуленко, О.І. Мельничайко. –С. 199–200. Репродукції картини І.І. Левітана “Весна. Велика вода”.
План уроку
1. Актуалізація опорних знань учнів. Постановка проблеми.
– Якучастину мови найчастіше застосовують для опису предметів?
– Що вамвідомо про прикметник?
Наприклад:
На дошці Загадка(робота з деформованим текстом).
Словничок:
тоненький
білу
ніжні
гнучкі
зелененьке
Маю плаття …,
…, … віти,
… кору,
стан …
Як я звуся, діти?
Тлумачення слів.
– Які словадопомогли вам здогадатися, що це – берізка?
– До якоїчастини мови вони належать? Доведіть.
2. Каліграфічна хвилинка (опис берези) – замальовка.
а) Бб, бб, Бб,бб;
б) зелененькегнучкі білу стан
плаття ніжнікору тоненький
віти
в) визначитичисло рід прикметників.
3. Розбірза будовою (поширення, активізація словника).
Усно:Береза,
назва місяця;
сік з берези;
березовий гай;
маленьке дерево;
гриби;
березень
березовий
березняк
берізка е-і
підберезовики
який?
що?
який?
яка?
які?
4. “Сюрпризи” від родини “березових” слів:
а) Березень –утворить пари слів:
день гарячий
струмок сонячний
привіт дзвінкий
б) берізка
що? струмок
що робив? співав
який? дзвінкий
що? пісню
яку? веселу
кому? берізці
Повнийсинтаксичний розбір речення.
в) хитрі”підберезовики (пояснити значення прикметників у словосполученнях).
срібний голос –дзвінкий
срібна ложка – ізсрібла
срібне волосся –сиве
срібне проміння –ранкове, яскраве
5. Робота з підручником.
а) Загадка.
В білій одежиніцілий рік ходила,
навесні зеленийволос розпустила,
кучері вживалачистою росою,
гай розвеселялабілою красою.
(МарійкаПідгірянка)
Тест
1. Що? Берізка
2. Яка? Білокора,зелена, красива, весела
3. Коли? Навесні
4. Де? Угаю
б) Вправа 460, с.199 – творча робота.
Усна розповідь.Берізка восени. Берізка взимку. Берізка навесні (письмово).
6. Розвитокмовлення: Твори для списування (І.І. Левітан. “Весна. Велика вода”).
Весняна повінь затопила березовийгайок. У чистій прозорій воді, як у дзеркалі, відбиваються дерева. Золотіпромені сонця освітлюють білокорі берізки, і вони здаються особливо гарними.Їх рожеві віти ніжно вимальовуються на тлі блакитного неба.Наповнене весняним сонцем повітря огортає ніжною пеленою кожнедеревце і надає всьому чарівної краси.
7. Підсумок уроку.Домашнє завдання: Дібрати 5 прислів’їв про весну.
 

Додаток В
 
Тема. Узагальнення знань про прикметник.
Мета: закріплювати вміння учнів знаходити прикметник утексті, ставити до нього запитання. Змінювати за зразком “один – багато”,визначати його роль у реченні; розвивати зв’язне мовлення, збагачуватисловниковий запас; виховувати любов і чуйне ставлення до ближнього, шанобливе відношеннядо сім’ї, батьків; засвоїти значення слів “милосердя”, “щаслива родина”.
Обладнання: чарівна зоряна карта, ілюстративний матеріал,індивіду-альні завдання, підручник, тлумачний словник.
Хід уроку
І. Організаційна частина.
Встаньте діти, всі скоріше,
Посміхніться всім миліше.
Привітайтесь: “Добрий день!”
ІІ. Актуалізація опорних знань.
Я бачила зірниця впала,
Як на снігу вона лежала.
Як сніг, біліший від лілеї,
Вночі іскрився біля неї,
Її до класу я несу, щоб показать вам цю красу.
— Подивіться, яка гостя сьогодні у нас на уроці. А гостейгодиться вітати. Давайте згадаємо рядки віршів про зіроньку.
1. Попрощалось ясне сонце
З чорною землею.
Виступає круглий місяць
З сестрою зорею.
2. Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою.
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
3. Сім’я вечеря коло хати
Вечірня зіронька встає.
Донька вечерять подає.
Може ви знаєте, хто автор цих рядків? Що ви про нього знаєте.
— Наша маленька гостя просить, що ми допомогли їй повернутисядодому, на зоряне небо. Ви готові до подорожі? Тоді вирушаємо!
ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу
І.Оголошення теми уроку.
— Але ви повинні знати, що тільки розумні і старання можутьдосягти зоряних висот. Тому сьогодні на уроці:
— Ми повторимо все, що знаємо про прикметники;
— Закріпимо вміння знаходити його в тексті, ставити питаннядо прикметника та складати з ним речення і словосполучення.
— А допоможе нам у цьому чарівна зоряна карта.
2. Каліграфічна хвилинка (“Чарівний олівець”)
а) — З з уз зі зл сузір’я
— Чи знаєте ви, що таке сузір’я?
— Використовуємо тлумачний словник школяра.
б) -У кожного слова, як і в людини, є родина. Щоб нашійзіронці не було сумно, знайдемо для неї рідні слова.
Зіронька, зірниця, зоря, зірочка, зірка, сузір’я, зорепад.
— На яке питання відповідають ці слова? (що?)
— Давайте придумаємо слова, що відповідають на питання який?Яка? Яке? (записати в зошит) – зоряний, зоряна.
— Як називають слова, що відповідають на питання який?
яка?...(прикметники)
— Що називають прикметники? (ознаку предмета).
в) -Складемо з цими прикметниками словосполучення, дібравшиіменники (зоряний дощ, зоряна ніч, зоряне небо)
— записати (усно 1 речення).
Отже, що таке прикметник?
(На дошці питання, на які відповідає прикметник.)
3. Словниковий диктант (“Мудра сова”).
Згадали, що таке прикметник, ви,
Тепер спішіть до Мудрої Сови.
Вірний друг – то найбільший скарб
Бджола мала, а й та працює.
Добре слово краще за мед.
Добрі друзі – ті, що в біді і в радості.
Завдання:
С.р. – підкреслити прикметники.
Д.р. – підкреслити прикметники і надписати питання.
В.р. – знайти і записати пару прикметників, де перший –ознака одного предмета, а другий – ознака багатьох.
Отже, прикметники можуть називати ознаку одного абобагатьох предметів.
4. Зв’язок прикметник + іменник (Вогненна комета).
Огненна куля небом пролетіла,
Предметів всіх ознаки поштовхала,
Завдання ваше всіх їх записати
І місяць буде знов сіяти.
Місяць (який?)...
Ялинка (яка?)...
Небо (яке?)...
Сніжинки (які?)...
Завдання:
1 варіант: дібрати до слів ознаку за кольором;
2 варіант: ознаку за розміром.
Отже, за чим ще можна визначити ознаку предмета?
5. Робота з підручником (“Розумна книга”)
День до заходу поверне,
Сонце, спати ляже,
Місяць зійде, і про все це
Книжка нам розкаже.
— Усно ділимо текст на речення.
— Як пишемо перше слово у реченні?
— Що ставимо вкінці речення? (.,!, ?)
Завдання:
С.р. – виписати прикметники.
Д.р. – виписати прикметники з іменниками, з якими вонизв’язані.
В.р. –записати два останні речення, підкреслити головні і другоряднічлени речення.
— Як ми підкреслюємо головні члени речення?
— Як підкреслюємо другорядні?
— Знайдіть у цьому реченні прикметники?
— Як підкреслили слова легкий і сріблястий?
Отже, який висновок можна зробити? (прикметник єдругорядним членом речення).
6. Фізкультхвилинка
Раз! Два! Час вставати,
Будемо відпочивати.
Три! Чотири! Присідаймо.
Усі вправи пригадаймо.
П’ять! Шість! Засміялись,
І в боки понахилялись
Зайчик зоряний до нас
Завітав у світлий клас.
Будем зараз ми стрибати
Щоби зайчика спіймати.
Сім! Вісім! Час настав,
Повернутися до справ!
7. Слова, протилежні за значенням (“Планета Добрих вчинків”)
Добрі вчинки… Чи це важко?
Погодуй голодну пташку,
Поможи старій людині, -
Недарма прожив ти нині.
Над дорогою стоїть хатинка.
Вікна в неї маленькі, темні.
Біля віконця сидить сумна бабуся.
Вона хвора і самотня.
— Який настрій викликає цей текст?
— Чому сумна бабуся?
— А що означає слово самотня?
— Як ще інакше можна сказати (одинока)?
— Які прикметники створюють сумний настрій?
— Що ми можемо змінити, що текст став веселим?
— Я думаю, недарма ви одержали завдання на Планеті Добрихвчинків. Адже допомагати можна не лише словами.
— Що ми можемо зробити для самотніх, хворих людей, щопотребують нашої допомоги? (або вже зробили).
Завдання:
С.р. – виписати 3 прикметники і придумати і записатипротилежні.
Д.р. –виписати 3 прикметники з іменниками і записатиприкметники протилежні за значенням.
В.р. – 2 реченнями відповісти на питання: Чи можна назватисамотньою вашу бабусю? Чому?
Отже, прикметники можуть називати ознаки, якіпротилежні за значенням.
8. Розвиток зв’язного мовлення (“Рідна оселя”)
У матуся є дитятко,
В бабусі внучата.
У дитини татко й мама –
Щастям повна хата.
— Ось сузір’я різної оселі. Тихенько заглянем у віконце.Закрийте очі, уявіть:
Світла, святково прибрана кімната. Усміхнені мама, тато ідіти прикрашають різдвяну ялинку.
— Як ви думаєте, чи вони щасливі? Чому?
— Ми допоможемо їм прикрасити ялинку і опишемо її за планом ідопоміжними словами.
План опису
1. Яка ялинка?
2. Який стовбур у ялинки?
3. Які гілки у ялинки?
4. Яка глиця у ялинки?
5. Які прикраси на ялинці?
Слова
1) стрункий
залізний
дорогий
2) красива
глиняна
фіолетова
3) пухнасті
солені
вірні
4) зелена
товста
дерев’яна
5) різнобарвні
тверді
медові
6) святкова
вечірня
дзвінка
7)чарівна
пластмасова
м’яка
8) колюча
золота
глиняна
9) великі
тверді
солодкі
9. Домашнє завдання
С.р. – запис прикметників до опису
Д.р – описати ялинку за планом
В.р. – описати ялинку і підкреслити прикметники.
ІV. Підсумок уроку
— Зірочка засяяла на небі і дуже вдячна вам за допомогу, а мизгадаємо, що робили на уроці.
— То що називають прикметники?
— На які питання відповідають?
— Який вид роботи був для вас найцікавіший?