--PAGE_BREAK--Міжнародна фінансова корпорація була створена в 1956 р. з метою сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються, шляхом заохочення приватного бізнесу у виробничій сфері.
Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій засновано у 1988 р. з метою сприяння надходженню інвестицій у країни, що розвиваються.
Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів, створений у 1966 р., має на меті стимулювання приватних інвестицій шляхом улагодження конфліктів між іноземними інвесторами та місцевими підприємствами, установами, урядами.
Регіональні банки розвитку — регіональні банківські установи, які шляхом надання головним чином довгострокових кредитів на фінансування інвестиційної діяльності приватних фірм та міжнародних проектів, впливають на систему міжнародних валютно-фінансових відносин і процеси міжнародної торгівлі.
Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ – General Аgreement on Тariffs and Тrade):
1) договір, який було підписано у 1947 р.;
2) міжнародна організація, яка діє з 1948 р. на основі договору і виконує три функції: впливає на державну зовнішньоекономічну політику шляхом розробки правил міжнародної торгівлі; є форумом для переговорів, котрі сприяють лібералізації та передбаченості торговельних відносин; організує врегулювання спорів.
Всесвітня торговельна організація (ВТО – World Тrade Оrganization) — нова міжнародна організаційна структура, яка заснована на ГАТТ, результатах попередніх узгоджень, а також домовленостях, досягнутих під час Уругвайського раунду і почала діяти з 1 січня 1995 р. З метою підвищення статусу міжнародних торговельних правил, забезпечення відкритості торговельної системи Уругвайський раунд прийняв рішення, що ГАТТ стає постійним органом, який займається питаннями реалізації товарів, надання послуг та правами інтелектуальної власності, а Всесвітня торговельна організація буде втілювати в життя домовленості останнього раунду переговорів.
Міжнародна економічна інтеграція [6]
Міжнародна економічна інтеграція — вищий рівень розвитку МЕВ, для якого характерні:
· синхронізація процесів відтворення в межах інтеграційного угруповання;
· створення господарського комплексу з тісними взаємозв’язками економік, при збереженні національного пріоритету розподілу праці;
· створення спільної інституціональної структури регулювання переважно наднаціонального типу (на принципах федералізму, з передачею частки функцій національного уряду створеним спільним органам управління);
· узгоджена політика як у взаємних відносинах, так і у відносинах з іншими країнами, інтеграційними угрупованнями, міжнародними організаціями.
Рівень (глибина) економічної інтеграції залежить від її форми (рис. 8).
Стимулюючий вплив інтеграції на розвиток країн-учасниць виявляється в:
• зниженні або усуненні митних бар’єрів;
• уніфікації зовнішньоторговельного законодавства та документообігу;
• можливості узгодження інтересів та економічної політики;
• об’єднанні потенціалів країн-учасниць.
Вільний рух товарів
Рис. 8. Форми міжнародної регіональної економічної інтеграції
Діагностика і прогноз макросередовища [7]
В умовах командно-адміністративної економічної системи, коли ресурси виділялись за рознарядкою «згори», звідти ж «спускались» основні показники виробництва і плани поставок, вивчати зовнішнє середовище не було потреби. До речі, в умовах державної власності на ресурси і вироблену продукцію, навіть аналіз внутрішнього середовища нерідко проводився формально.
Із впровадженням в Україні змішаної економічної системи, без діагностики і врахування динаміки впливу зовнішнього середовища навіть сильні внутрішні сторони підприємства можуть не реалізуватися. Адже в умовах ринку власне фактори зовнішнього середовища визначають переважно успіх підприємства та, на жаль, вони найменше залежать від нього. В зовнішньому середовищі знаходяться ресурси. Там же перебувають клієнти і формується певна економічна атмосфера бізнесу.
Крім цього, зовнішнє середовище підприємства характеризується наступними особливостями:
— складністю (факторів безліч, до того ж вони перебувають в різних комбінаціях);
— взаємозв'язком і взаємообумовленістю факторів (зміна одного із них може викликати лавину змін інших);
— невизначеністю (стратегічні рішення приймають в умовах неповноти інформації про зовнішнє середовище: повну здобути неможливо);
— багатоваріантністю розвитку середовища (дуже важко спрогнозувати дію його факторів в стратегічному періоді);
— динамізмом і мінливістю (зміни в зовнішньому середовищі відбуваються достатньо динамічно, з наростаючою швидкістю).
Тому-то діагностика і прогнозування зовнішнього середовища повинна посідати центральне місце у формуванні стратегії підприємства. Цього потрібно невідкладно і серйозно вчитися українським спеціалістам, причому, як кажуть, на ходу.
Особливо це стосується макросередовища. По-перше, в недалекому минулому на нього мало хто зважав. Отже, будь-який досвід його аналізу відсутній. По-друге, воно анітрохи не залежить від зусиль підприємства; до нього слід адаптуватися. По-третє, його значний вплив на підприємство незаперечний.
Ні для кого не є секретом, що головною причиною жалюгідного становища українських підприємств стали грубі макроекономічні прорахунки, повільне і неефективне освоєння методів та інструментів державного регулювання економіки, а на місцях — невміння враховувати дію макросередовища, його факторів і параметрів.
У світовій економічній науці аналіз основних факторів макросередовища називають PEST-аналізом (від абревіатури назв основних елементів цього середовища: P — political and legal environment (політико-правове середовище); Е -economie environment (економічне середовище); S -sociocultural environment (соціокультурне середовище); T -technological environment (технологічне середовище).
Зважаючи на реалії, елементи макросередовища, що діють на підприємство як фактори, слід конкретизувати. Отже, предметом діагностики і прогнозування макросередовища мають стати його наступні елементи-фактори та їх складові:
Елементи-фактори макросередовища, що діагностуються і прогнозуються:
1. Стан економіки країни. Серед факторів даного елементу макросередовища найбільш відчутний вплив на підприємство можуть справляти:
а) обсяги ВНП, ВВП, національного доходу на душу населення;
б) фаза економічного циклу;
в) рівень зайнятості ресурсів, безробіття;
г) рівень інфляції;
д) участь у зовнішньоекономічній діяльності;
е) рівень тінізації національної економіки;
є) стан сукупного попиту та ін.
2. Політико-правові відносини. Фактори:
а) економічна система;
б) форми власності, розподілу і перерозподілу ВВП;
в) політична система;
г) законодавча база, ефективність законів і підзаконних актів у галузі економіки;
д) рівень лібералізації економічного життя;
е) політична стабільність тощо.
3. Ефективність державного регулювання економіки. Фактори:
а) уміле поєднання механізмів ринкового саморегулювання економіки з важе-лями її державного регулювання;
б) фіскальна політика держави, податкова система, стан держбюджету, стан державного боргу;
в) монетарна (грошово-кредитна) політика держави, регулювання грошової маси в обігу банківською системою, доступність кредитів, резерви і процентні ставки банків, обмінні курси, платіжний баланс країни;
г) антиінфляційна політика;
д) антициклічна політика;
е) зовнішньоекономічна політика держави;
є) контроль за дотриманням законів;
ж) уміле обмежене застосування адміністративних регуляторів економіки (дозволів, заборон, обмежень, норм).
4. Розвиток НТП. Фактори:
а) розвиток освіти і науки;
б) рівень інновацій;
в) технологічний рівень;
г) технічний рівень економіки.
5. Соціальний розвиток. Фактори:
а) рівень доходів населення;
б) рівень поляризації населення в доходах;
в) соціальний захист вразливих верств суспільства (безробітних, дітей, інвалідів, пенсіонерів, студентів, тощо);
г) встановлення певних соціальних параметрів: межі бідності, мінімальних обсягів зарплати, пенсій, стипендій, допомог;
д) індексація доходів;
е) рівень умов праці і техніки безпеки тощо.
6. Розвиток культури, ціннісні орієнтації в суспільстві. Фактори:
а) рівень освіченості та професійної підготовки населення;
б) розвиток всіх складових культури;
в) ціннісні орієнтації населення, традиції, менталітет.
Природні умови, екологія. Фактори:
а) запаси і використання природних ресурсів: вугілля, нафти, газу, руди, лісів, водних ресурсів тощо;
б) клімат і ґрунти;
в) екологічні вимоги щодо захисту повітря, ґрунту і води від забруднення внаслідок економічної діяльності.
Демографія. Фактори:
а) чисельність і склад населення;
б) розподіл населення по території;
в) рівень народжуваності, смертності і природний приріст;
г) середня тривалість життя і середній вік працюючих;
д) співвідношення чоловіків і жінок;
е) демографічне навантаження;
є) механічний рух населення, міграції.
Дієвість профспілок. Фактори:
а) соціальне партнерство профспілок з роботодавцями і владою;
б) рівень профспілкових вимог щодо рівня і умов зайнятості;
в) вимоги профспілок щодо умов і захисту праці;
г) робота профспілок з оздоровлення працюючих і їх сімей.
Міжнародне становище. Фактори:
а) наявність військових конфліктів;
б) рівень діяльності міжнародних організацій з врегулювання міжнародний політичних і економічних зносин;
в) рівень діяльності зовнішньоекономічних відомств і вищих органів влади країни з врегулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Форс-мажорні обставини. Йдеться про фактори випадку, природні чи техногенні катаклізми, надзвичайні ситуації, які можуть суттєво вплинути на реалізацію стратегії: аварії, повені, пожежі, бурі, обледеніння тощо.
Теоретичне питання 47.Характеристика сутності і форм прямого інвестуванняяк стратегії виходу фірми на міжнародний ринок
Стратегія прямого інвестування [8]
Велика кількість підприємств, що ведуть зовнішню торгівлю, з часом засновують за кордоном власні виробничі філії для виготовлення товарів, споживаних на іноземному ринку. Цей спосіб виходу на зовнішній ринок передбачає інвестування капіталу в створення за кордоном власних складальних або виробничих підрозділів, забезпечуючи найбільш повне залучення підприємства до ЗЕД. У міру накопичення компанією досвіду експортної роботи і за досить великого обсягу такого зовнішнього ринку виробничі підприємства за кордоном дозволяють очікувати на значні вигоди. Основні риси цього способу:
— максимальні інвестиційні витрати та поточні грошові зобов’язання;
— максимальна відповідальність за результати діяльності;
— максимальний контроль за діяльністю;
— складна процедура виходу з ринку.
Створення закордонної виробничої філії є формою прямих інвестицій в економіку іноземної держави. Фірма може керуватися такими мотивами:
— вертикальна інтеграція, коли необхідний контроль над різними етапами проходження товару від стадії сировини до його розподілу. Товари і маркетинг досить складні і вимагають об’єднання ресурсів декількох країн;
— міждержавна раціоналізація виробництва, коли є істотні розходження у вартості робочої сили, капіталу, сировини. Виготовлення комплектуючих частин у країні-експортері, а складання здійснюється в іншій країні, де дешевша робоча сила;
— теорія життєвого циклу товару, коли він перебуває на різних стадіях життєвого циклу у різних країнах;
— державне стимулювання інвестицій, коли надаються певні пільги для іноземних інвесторів, що і мотивує їх до відкриття своїх філій або самостійних підприємств;
— політичні мотиви, коли інвестиції в економіку певної країни пов’язані з її політичними рішеннями щодо інших країн.
Одна з переваг такої стратегії полягає в тому, що підприємство може заощадити кошти за рахунок більш дешевшої робочої сили або сировини, за рахунок пільг, наданих іноземними урядами закордонним інвесторам, за рахунок скорочення транспортних витрат тощо. Створюючи робочі місця в країні-партнері, підприємство забезпечує собі тим самим сприятливіший клімат у цій країні. Застосовуючи стратегію прямого інвестування, підприємство налагоджує глибші відносини з державними органами, клієнтами, постачальниками і дистриб’юторами країни, на ринок якої воно виходить. Це дає можливість краще пристосовувати свої товари до місцевого маркетингового середовища.
І, нарешті, важлива характеристика прямого інвестування полягає в тому, що здійснюючи його, підприємство зберігає повний контроль над своїми капіталовкладеннями і, отже, може розробляти такі установки у сфері виробництва і маркетингу, які будуть відповідати її довгостроковим завданням у міжнародному масштабі.
Однак це і найбільш ризикована форма організації ЗЕД — всі ризики інвестування підприємство бере на себе. Адже має місце певний контроль з боку уряду іноземної держави, особливо в питаннях вивезення прибутку, орендної плати тощо. Потенційно можливі націоналізація інвестиції, військові перевороти, жорсткі урядові обмеження тощо.
Прямі іноземні інвестиції поділяються на декілька основних форм (рисунок 9).
Рис.9.Систематизація прямих іноземних інвестицій
Інвестиція – це спосіб розміщення (використання фінансових та інших економічних активів продуктивним шляхом, який забезпечує збереження або примноження вартості активів і додатковий чистий дохід (прибуток)).
Міжнародні, або іноземні інвестиції – це спосіб розміщення капіталу (активів) однієї країни в іншій країні.
Фактори динаміки міжнародних інвестицій полягають:
· у посиленні диверсифікації між рівнями економічного розвитку та його структурі в різних країнах, що впливає на темпи та структуру міжнародної торгівлі та інвестицій;
· у поширенні інновацій та високих технологій, що стає вирішальним фактором інвестування та змін структури глобальної економіки;
· у розвитку економічних інтеграційних союзів, що призводить до збільшення взаємного руху товарів та капіталів у рамках інтеграційних угрупувань;
· у багатосторонніх угодах, які сприяють іноземним інвестиціям;
· у стимулюванні інвестицій на регіональному та багатосторонньому рівнях.
Мотиви інвестицій формуються під впливом сукупності факторів, перш за все очікуваної прибутковості та ступеня ризику.
Ризик – це ймовірність відхилення досягнутого результату інвестицій від запланованого. Чим вищий очікуваний прибуток, тим більший ступінь ризику його досягнення, і навпаки – за високого ризику здійснення інвестицій очікуваний дохід має бути адекватно високий.
продолжение
--PAGE_BREAK--