--PAGE_BREAK--У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції обчислюється також рентабельність окремих її різновидів. Рентабельність одного виробу (Рі) розраховується за формулою:
Рі = (Ці–Сі) \ Сі (1.1.5)
Де Ці, Сі — відповідно ціна й повна собівартість і -го виробу.
Ділова активність підприємства є досить широким поняттям і включає практично всі аспекти його роботи. Специфічними показниками тут є оборотність активів і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторської та кредиторської заборгованості.
Оборотність активів (nа) — це показник кількості оборотів активів підприємства за певний період (переважно за рік), тобто:
nа = В / Кa (1.1.6)
де В — виручка від усіх видів діяльності підприємства за певний період;
Ка — середня величина активів за той самий період.
За цих умов середня тривалість одного обороту (ta) становитиме:
ta=Дк\na, (1.1.7)
де Дк—кількість календарних днів у періоді.
Оборотність товарно-матеріальних запасів (nтмз) виражається кількістю оборотів за певний період:
nтмз = СР / Мз (1.1.8)
де Ср — повна собівартість реалізованої продукції за певний період;
Мз — середня величина запасів у грошовому виразі.
Активність підприємства у сфері розрахунків з партнерами характеризується середніми термінами оплати дебіторської та кредиторської заборгованості.
Середній термін оплати дебіторської заборгованості покупцями продукції підприємства (tодз) обчислюється за формулою:
tодз = Зд •Дк \ Vпр (1.1.9)
де Зд — дебіторська заборгованість (заборгованість покупців);
Дк— кількість календарних днів у періоді, за який обчислюється показник (рік — 360, квартал — 90);
Vпр—обсяг продажу продукції за розрахунковий період.
За період tодз платіжні вимоги підприємства до покупців перетворюються на гроші. Зрозуміло, що скорочення цього періоду є економічно вигідним, а продовження (проти встановленого терміну або проти минулого року) — небажаним і потребує з'ясування причин.
Середній термін оплати кредиторської заборгованості постачальникам (tодз ) визначається співвідношенням:
tодз = Зк•Дк \ Мз (1.1.10)
У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів). Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.
Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні.
Дескриптивні моделі є основними. До них належать: побудова системи звітних балансів; подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності. Дескриптивні моделі засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності.
Предикативні моделі — це моделі передбачувального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширені з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні та регресивні моделі).
Нормативні моделі — це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними (розрахованими на підставі нормативу). Ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі, їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.
Фінансовий аналіз значною мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.
Таким чином, у ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу, їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.
Підбиваючи підсумок розгляду сутності оцінки фінансового стану підприємства, слід іще раз підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.
2. Вибір оптимального місця розташування підприємства
До стратегічних питань підприємства відноситься вибір місця розташування суб'єкта бізнесу – підприємства. При цьому потрібно розрізняти такі питання:
· вибір місця розташування офісу підприємство;
· вибір місця розташування самого підприємства.
Зрозуміло, що основний вплив на результати діяльності підприємства учиняє місце розташування самого підприємства.
Місцем розташування підприємства є те місце, де знаходиться його виробничі, торгівельні та інші підрозділи, найбезпосереднішим чином впливають на отримання доходів.
Вибір місця розташування підприємства може бути обмеженим або вільним. Обмежений вибір характеризується для підприємств, які „прив’язані” до джерел сировини або енергії. Всі інші підприємства мають вільний вибір місця розташування, тобто можуть знайти собі таке місце, яке буде здаватися їм найкращим.
На вибір місця розташування підприємства впливають такі основні фактори:
· витрати на транспортування товарів тощо;
· витрати на заробітну плату в місці знаходження підприємства;
· витрати на оренду приміщень;
· відрахування за діючою системою оподаткування в місці розташування підприємства;
· вплив інфраструктури тощо.
Аналізуючи зазначені фактори, потрібно враховувати, що всі вони мають різний вплив для підприємства різних видув діяльності. Так, для підприємств, які надають послуги, важливо, щоб клієнтура мала вільний та зручний доступ до них. Для промислових підприємств потрібно, щоб витрати на доставку матеріалів, сировини, робочої сили, комунальні послуги, витрати на транспортування готової продукції до споживачів були мінімальними. Для підприємств торгівлі потрібно, щоб до них могли потрапити якомога більше покупців, щоб ці покупці мали високу купівельну спроможність, щоб витрати на оренду приміщень, транспортування товарів до торгових точок, витрати на рекламу цих товарів тощо були найнижчі. Потрібно також враховувати наявність поблизу підприємства конкурентів, які можуть відтягувати на себе певну кількість потенційних покупців тощо.
Основна проблема вибору місця розташування підприємства полягає в тому, що результати діяльності цього підприємства, ні відповідні витрати не можна визначити точно. Всі вони будуть мати певну невизначеність, тому вибране місце розташування підприємства може виявитись неоптимальним. Із цього витікає, що вибір місця розташування підприємства – це проблема прийняття рішень в умовах невизначеності, яку слід вирішувати шляхом зіставлення альтернативних розрахунків, на основі яких вибирається найкращий варіант.
Найтяжче оцінити такий фактор, як вплив інфраструктури. Так, недостатній розвиток сітки вулиць, залізниць, портів, електропостачання тощо, з одного боку, збільшує витрати на доставку матеріалів, сировини тощо, а з іншого боку, зменшує витрати на заробітну плату, тому що все це характерно для країн, що розвиваються, де рівень зарплати низький. Окрім цього недостатньо розвинута транспортна система вимагає наявності більш змістовних складів, що потребує додаткових витрат на їх оренду, обслуговування тощо.
Вплив інфраструктури та інших чинників на місце знаходження підприємств можна охарактеризувати таким чином:
Фактор
Вплив на витрати
Розвинута інфраструктура
Збільшення витрат на заробітну плату
Розвинута система освіти та медичного обслуговування
Збільшення рівня податків на заробітну плату
Високий рівень наукових досліджень
Скорочення робочого часу
Високий рівень екологічної небезпеки
Збільшення рівня оподаткування
Висока продуктивність праці
Збільшення витрат на енергоносії
Загальне правило вибору оптимального місця розташування підприємства: „Підприємство повинно бути розташовано там, де результати його роботи, які залежать безпосередньо від місця знаходження підприємства, в найбільшій мірі перевищували б відповідні витрати”.
2.1 Завдання
В місці „Х”, карта якого наведена на рис. 2.1, є 6 точок, де можна розмістити підприємство, та джерело „В”, звідки до підприємства можуть доставлятися сировина та матеріали.
Масштаб схеми: 1 см = 1 км.
Підприємство буде виготовляти продукцію, яка буде продаватися в фірмовому магазині, розташованому біля підприємства.
Бізнесмену запропонували 6 точок, де він може розмістити своє підприємство, та одне джерело, звідки він зможе отримувати сировину та матеріали (див. таблицю 1.1 та рисунок 1.1).
Таблиця 2.1 – Розміщення підприємств та джерела постачання.
Джерела постачання
Точки, де можна розташувати підприємство
В
10, 13, 17, 8, 22, 3
- Підприємство 13 знаходиться в звичайному районі;
- Підприємства 8, 17, знаходяться в районі з розвинутою інфраструктурою;
- Підприємство 22 знаходиться в центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою.
- Підприємства 10, 3, знаходяться в вільній економічній зоні.
Рисунок 2.1 – Карта району, де можна розташовувати підприємство.
SHAPE \* MERGEFORMAT
Конкретні показники економічної діяльності підприємства наведені в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2 – Показники економічної діяльності підприємства.
aі
грн./т.км
Зі
грн./
міс.
b
Ni
di
S
км.грн.
К
тис.грн.
l
%
d
%
Р
тис.чол.
Ц
грн.
М
кг.
1,11
104
0,42
4
3,8
98
92
1,0
28
1190
30
2,2
Користуючись даними таблиць 2.1 та 2.2, а також картою на рисунку 2.1, визначимо:
1. Довжини маршрутів L для кожного із варіантів розташування підприємства, відповідно до масштабу карти та схеми вибраних маршрутів доставки матеріалів та сировини.
2. Маси матеріалів та сировини, які будуть перевозитися за рік за кожним із варіантів маршрутів, за формулою:
(5.1)
де,
– кількість потенційних покупців, які мешкають в регіоні;
– коефіцієнт, який враховує, скільки саме покупців, які проживають в регіоні, завітають до підприємства:
- якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, тобто підприємство 13 то ;
- якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, тобто підприємства 8, 17, то ;
- якщо підприємство знаходиться в центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, тобто підприємство 22, то .
- якщо підприємство знаходиться в вільній економічній зоні, тобто підприємства 10, 3, то .
– коефіцієнт, який враховує, скільки потенційних покупців зроблять покупки, зайшовши до даного підприємства:
- якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, тобто підприємство 13, то ;
- якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, або в вільній економічній зоні, тобто підприємства 8, 17, 10, 3 то ;
- якщо підприємство знаходиться в центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, тобто підприємство 22, то .
– маса одного виробу, кг.
3. Виручку підприємства Д за рік для кожного із варіантів розташування підприємства, що розраховується за формулою:
(5.2)
де,
– середня ціна одиниці товару, грн.;
– кількість потенційних покупців, які мешкають в даному регіоні;
– коефіцієнт, який враховує, скільки саме покупців, які проживають в регіоні, завітають до підприємства:
- якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, тобто підприємство 13 то ;
- якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, тобто підприємства 8, 17, то ;
- якщо підприємство знаходиться в центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, тобто підприємство 22, то .
- якщо підприємство знаходиться в вільній економічній зоні, тобто підприємства 10, 3, то .
продолжение
--PAGE_BREAK--