Амортизаційна політика підприємства в ринкових умовах господарювання

МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИУКРАЇНИ
Вінницькийнаціональнийтехнічнийуніверситет

КафедраЕПОВ

АМОРТИЗАЦІЙНАПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВАВ РИНКОВИХУМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ
курсоваробота
з дисципліни“Економікаі організаціявиробництва”

Вінниця2006
АНОТАЦІЯ

В данійкурсовій роботірозглянутоамортизаційнуполітику підприємствав ринковихумовах господарювання, створено тазареєстрованоприватнепідприємство, як юридичнуособу, розробленойого статут, установчідокументи, також розробленокомерційнуідею, зробленорозрахуноквартостіінтелектуальноївласності, визначенопотребу в капіталі, необхідногодля початкупідприємницькоїдіяльності, вибрано оптимальнемісце розташуванняпідприємствата розрахованоосновні видиподатків.
ЗМІСТ

Вступ
1. Амортизаційнаполітика підприємствав ринковихумовах господарювання
2. Розробкакомерційноїідеї
3. Розробкаустановчихдокументівдля створеннясуб’єктапідприємницькоїдіяльності– юридичноїособи
4. Розрахуноквартостіінтелектуальноївласності, щовиступає внескомдо статутногофонду господарськоготовариства
5. Вибіроптимальногомісця розташуванняпідприємства
6. Визначенняпотреби в капіталі, необхідномудля початкупідприємницькоїдіяльності
7. Розрахунокосновних видівподатків, якіповинен сплачуватисуб’єкт бізнесу– юридичнаособа
Висновки
Література
Додатки
ДодатокА. Реєстраційнакарта
ДодатокБ. Статут
ДодатокВ. Свідоцтвопро державнуреєстрацію
ДодатокГ. Договір пропередачу прававласності навинахід
ДодатокД. Заявка прореєстраціюдоговору
ВСТУП

Однієюз найважливішихсфер економічнихвідносин вдержаві є процесвідтвореннявиробничогоапарату. Нашляху побудовиринкових відносину нашій державі, поряд з формуваннямринку капіталу, цілеспрямованогорегулюванняпотребує процесвідтворенняосновних фондів, оскільки вонивеликою міроювизначаютьефективністьсуспільноговиробництва, темпи впровадженнянауково–технічногопрогресу, зростаннянаціональногодоходу і добробутунаселення.
Вданій курсовійроботі я хочузупинитисяна сутності, видах, методахамортизаціїосновних фондівта амортизаційнійполітиціпідприємства, оскільки ійналежить ключовароль у регулюванніта управлінніпроцесом відтворенняосновних фондів.Амортизаційнаполітика – цесукупністьзаходів, спрямованихна забезпеченнянормальногорежиму відтворенняосновних фондів.Найважливішоюумовоюефективногофункціонуванняпідприємству ринковомусередовищіє забезпеченняпринципусомофінансування, який передбачаєздійсненнягосподарськоїта інвестиційноїдіяльностіза рахуноквласних джерел(амортизаціїта нерозподіленогоприбутку). Середджерел самофінансуванняамортизаційнівідрахуванняпосідаютьголовне місцетому, що завдякисинхронностіміж кругооборотомосновних фондіві формуваннямамортизаційногофонду, меншійїх схильностідо кон’юнктурнихколивань, пов’язанихз результатомгосподарськоїдіяльності, вони більшоюмірою, ніжприбуток, можутьбути фінансовоюбазою сомостійностіпідприємству відтворенніосновних фондів.
Крімтого, амортизаціяв певній мірівиконує і стимулюючуфункцію, передбачаючинайбільш повневикористанняосновних фондів: чим довшийперіод функціонуванняобладнання, тим більшевиробляєтьсяпродукції ітим швидше будеперенесенавартість основнихфондів. Цедозволитьзменшити їхнедоамортизаціювнаслідокморальногозносу і знизитивтрати підприємства, що дуже важливов умовах ринку.
Метоюданої курсовоїє поглибленнятеоретичнихзнань та набуттяпрактичнихнавичок у здійсненніекономічнихрозрахунків.
Завданнямикурсовою роботиє розкриттясутностіамортизаційнихвідрахуваньта амортизаційноїполітики підприємствав ринковихумовах господарювання, розробка комерційноїідеї та оцінкана предметможливостіїї реалізації, розробка установчихдокументівдля створеннясуб’єктапідприємницькоїдіяльності– підприємствазаснованогона власностіоб’єднаннягромадян, розрахуноквартостінематеріальногоактиву, якийпропонуєтьсявнеском достатутногофонду, вибіроптимальногомісця розташуванняпідприємства, визначенняпотреби в стартовомукапіталі, необхідномудля початкупідприємницькоїдіяльності, розрахуноквеличини основнихвидів податків.

1. АМОРТИЗАЦІЙНАПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВАВ РИНКОВИХУМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

До найбільшпрогресивнихзмін, викликанихреформуваннямбухгалтерськогообліку, можнавіднести правопідприємствсамостійновстановлюватипорядок нарахуванняамортизації, обравши одиніз методів, запропонованихП(С)БО 7[1]. Але, як показуєпрактика, скористатисяцим правомможуть не всі.На це є декількапричин. По-перше, в останні рокиосновна увагабухгалтерівприкута доподатковогообліку: вимогист.8 Закону «Прооподаткуванняприбутку підприємств»цікавлять їхбільше, ніжвимоги П(С)БО7. Ситуаціязагострюєтьсяще й тим, що вимогицих двох документівістотно різняться.По-друге, облікв нашій державібуло завждисуворо регламентовано, тому скористатисянаданою свободоювибору непросто.Але зробитице необхідно.
Виділимоголовні вимогипо нарахуваннюамортизаціїосновних засобівспочатку податковому, а потім у бухгалтерськомуобліку.
1. У податковомуобліку амортизаціїпідлягаютьвитрати напридбання, виготовлення, здійсненнякапітальногоремонту, реконструкцій, модернізаційі інших поліпшеньвиробничихфондів.
2. Безкоштовноотримані фондиі невиробничіфонди не амортизуються.
3. Нарахуванняамортизаціївиробляєтьсяпоквартально.
4. Використовуєтьсяєдиний для всіхгруп методнарахуванняамортизації, тільки коефіцієнтирізні.
5. Базадля нарахуванняамортизації- балансова(залишкова)вартість групосновних фондівна початок(перше число)звітного кварталу.
6. Амортизаціяокремого об'єктаосновних фондівгрупи 1 здійснюєтьсядо досягненнябалансовоювартістю такогооб'єкта станеоподатковуванихмінімумівдоходів громадян.Залишковавартість такогооб'єкта відноситьсядо складу валовихвитрат зарезультатамивідповідногоподатковогоперіоду.
7. Амортизаціяосновних фондівгруп 2, 3 і 4здійснюєтьсядо досягненнябалансовоювартістю групинульовогозначення.
8. Балансовавартість групи1 основнихзасобів зменшуєтьсяпри виведенніоб'єкта основнихфондів з експлуатаціїв будь-якомувипадку. Наприклад, при продажі, ліквідації, капітальномуремонті, реконструкції, консервації.
9. Балансовавартість груп2 ,3 і 4 основнихзасобів незмінюєтьсяпри виході зексплуатаціїокремих об'єктівгруп 2, 3 і 4 у зв'язкуз їхньою ліквідацією, капітальнимремонтом, реконструкцією, модернізацієюі консервацією.
10. Балансовавартість груп2, 3 і 4 основнихзасобів зменшуєтьсяу випадку виходуз експлуатаціїосновних фондівгруп 2,3 і 4 на сумувартості продажутаких основнихфондів (вартостіпродукції, робіт, послуг, отриманихплатнику податківу межах бартерних(товарообмінних)операцій).
В бухгалтерськомуобліку:
1. Амортизуютьсябудь-які, щоскладаютьсяна балансіпідприємстваосновні засоби, у тому числівиробничі, невиробничі, безкоштовноотримані.
2. Нарахуванняамортизаціївиробляєтьсящомісяця покожному об'єктуокремо.
3. Амортизуєтьсяпервісна вартістьосновних засобівз урахуваннямполіпшень, щопривели доросту економічнихвигод відвикористанняоб'єкта.4 Використовуєтьсякожний з 6 методівнарахуванняамортизаціїосновних засобівна вибір. Прицьому до різнихоб'єктів можутьзастосовуватисярізні методиамортизаціїПідприємствовправі змінюватиметод нарахуванняамортизаціїпротягом періодуексплуатаціїоб'єкта.
5. Нарахуванняамортизаціїпочинаєтьсяз місяця, щовипливає замісяцем введенняоб'єкта в експлуатацію,і припиняєтьсяв місяці, щовипливає зависновкомоб'єкта зі складуосновних фондів.Якщо змінюєтьсяметод амортизації, новий методповиннийзастосовуватисяз місяця, щовипливає замісяцем ухваленнярішення прозміну методуамортизації.
6. У випадкуреконструкції, модернізації, добудування, до устаткуванняі консерваціїоб'єкта ОЗнарахуванняамортизаціїприпиняється.
Відмінностіміж вимогамиподатковогоі бухгалтерськогообліку колосальні.
Формуванняобліковоїполітики в томучислі самостійнийвибір тих чиінших її складових,є корисним нелише окремимпідприємствам, а й розвиткуекономікикраїни в цілому.[2]
Поняття«амортизація»в пункті 4П(С)БО 7 визначенояк «систематичнийрозподіл вартостіщо амортизується, основних засобівпротягом строкуїх корисноговикористання(експлуатації)».Амортизаціянараховуєтьсяна кожний конкретнийоб'єкт основнийзасіб, а нарахуватиамортизацію- значитьвизначити(розрахувати)ту частинувартості об'єкта, що амортизуєтьсяяка повиннабути віднесенадо витрат поточногоперіоду.[1]
Відповіднодо п.22 П(С)БО 7не нараховуєтьсяамортизаціяна такий специфічнийоб'єкт основнихзасобів якземля (в бухгалтерськомуобліку субрахунок101 «Земельніділянки»).[1]
Об'єкт основнихзасобів (вінже — об'єкт амортизації), крім первісної, балансової, справедливоїта ін вартості, має ще й вартість, яка амортизується.Згідно з визначенням, яке наведенев пункті 4 П(С)БО7, вартість, якаамортизується, — це «первіснаабо переоціненавартість необоротнихактивів завирахуваннямїх ліквідаційноївартості». Якщоліквідаційнавартість дорівнюєнулю, то вартість, що амортизується, може бути меншепервісної абопереоціненої, може дорівнюватиїй, але не можеперевищуватицю вартість.[1]
Розглянемоосновні моментищодо термінівнарахуванняамортизаціїна рис 1.1.
Рисунок1.1 – Нарахуванняамортизаціїосновних засобів

Нарахуванняамортизаціїосновних засобівздійснюєтьсяпротягом строкуїх корисноговикористання, який встановлюєтьсяпідприємствомпри визнаніцього об'єктаактивом, алене більше 20 років.
Термінкорисноговикористаннявстановлюєтьсяпідприємствомз
урахуваннямтаких чинників:
— передбачуванаінтенсивністьвикористанняоб'єкта підприємствомз урахуваннямйого потужностіабо продуктивності;
— фізичнийабо моральнийзнос, що передбачається;
— правовіабо інші обмеженнястосовно термініввикористанняоб'єкта тощо.
Термінкорисноговикористанняпереглядаєтьсяв разі зміниочікуванихекономічнихвигод відвикористанняоб'єкта.
Метод нарахуванняамортизаціїобираєтьсяпідприємствомсамостійноз врахуваннямочікуваногоспособу отриманняекономічнихвигод від йоговикористання.Якщо очікуванийспосіб отриманняекономічнихвигод змінюється, обираєтьсяінший методнарахуванняамортизації.
У стандартіпрямо не сказано, що до різнихоб'єктів необоротнихактивів можутьзастосовуватисярізні методинарахуванняамортизації.Однак такийвисновок можназробити виходячиіз загальноїконцепціїрозділу «Амортизаціяосновних засобів»П(С)БО 7 і другогоабзацу п. 28, згідноз яким «методамортизаціїоб'єкта основнихзасобів переглядаєтьсяу разі зміниочікуваногоспособу отриманняекономічнихвигод від йоговикористаний».Тут термін«об'єкт основнихзасобів»використовуєтьсяв однині, щопередбачаєможливістьзміни методунарахуванняамортизаціїнавіть стосовноодного конкретногооб'єкта.[1]
Пунктом26 П(С)БО 7встановленотакі методинарахуванняамортизаціїдля основнихзасобів (крімінших необоротнихматеріальнихактивів):
— прямолінійний;
— зменшеннязалишковоївартості;
— прискореногозменшеннязалишковоївартості;
— кумулятивний;
— виробничий.
Для іншихнеоборотнихматеріальнихактивів використовуютьсяне усі методинарахуванняамортизації.[1]
Метод амортизаціїнематеріальногоактиву обираєтьсяпідприємствомсамостійно, виходячи з умовотриманнямайбутніхекономічнихвигод. Якщотакі умовивизначитинеможливо, тоамортизаціянараховуєтьсяіз застосуваннямпрямолінійногометоду. Розглянемосуть кожногоіз методівнарахуванняамортизаціїосновних засобівта їх основніекономічніхарактеристики, що можуть вплинутина вибір конкретногометоду амортизації.
За прямолінійнимметодом річнасума амортизації(АВ) визначаєтьсяділенням вартості, що амортизується, на очікуванийперіод часувикористанняоб'єкта основнихзасобів:

. (1.1)

Норма амортизації(На)

, (1.2)
де АВ — річнасума амортизаційнихвідрахувань;
Пв — первіснавартість;
Лв — ліквідаційнавартість;
Т — термінкорисноговикористанняоб'єкта;
На- нормаамортизаційнихвідрахувань.[3]
Істотноюхарактеристикоюоптимальноговибору методунарахуванняамортизаціїє рівномірність.Із запропонованихдо застосуванняП(С)БО 7 методівамортизаціїєдиним методом, що передбачаєрівномірненарахуванняамортизації,є прямолінійнийметод. У цьомувипадку щорічноамортизуєтьсярівна частинавартості основнихзасобів. Зазвичайпрямолінійнийметод застосовуютьдля тих об'єктів, які виконуютьвідносно постійнийобсяг роботиі для яких основнимчинником, щообмежує термінвикористання,є тривалістьексплуатації, а не моральнестаріння. Якприклад можнаназвати газопроводи, цистерни тощо.[1]
Прямолінійнийметод є найбільшпоширеним вусьому світі.Для вітчизнянихпідприємствза виняткомкількох видівтранспортнихзасобів, вартістьяких амортизувализ використаннямвиробничогометоду, до01.07.1997р. прямолінійнийметод був єдинимметодом нарахуванняамортизаціїосновних засобів.Він є простиму застосуваннійого нормативилегко коригуватиСаме в цьомуполягає йогоєдина, але дужеважлива перевагаперед іншимиметодами амортизації.
На данийчас, як оптимальний, прямолінійнийметод може бутирекомендованодля нарахуванняамортизаціївартості будівельі споруд, більшостівидів промисловогообладнаннярізних галузей,інструментів, приладів, інвентарютощо.
Наступнітри методи (зменшеннязалишковоївартості, прискореногозменшеннязалишковоївартості, кумулятивний) становлятьгрупу прискоренихметодів амортизації.Характерноюособливістюцих методівє те, що в першіперіодиамортизуютьсябільші суми, а в останні –менші, тому їхще називаютьрегресивнимиметодами амортизації.Тобто привикористанніметодів зменшеннязалишковоївартості зменшеннясум амортизації, що їх нараховуютькожного рокувідбуваєтьсянерівномірно.[3]
У країнахз розвиненимиринковимивідносинамиосновне призначенняприскоренихметодів полягаєу зниженніподатковогонавантаженняу початковийперіод використанняосновних засобів.Кошти, які зекономилиу цей час насплаті податку, можуть бутиспрямованіна компенсаціювитрат, пов'язанихз оновленнямобладнання.Але для нашоїкраїни це питанняне є актуальним, оскільки «податкову»амортизаціювстановлюєдержава узаконодавчомупорядку.
Застосуванняметоду зменшеннязалишковоївартості передбачаєвикористанняфіксованої(в процентах)норми річноїамортизації.Цей метод заснованона припущені, що новий об'єктосновних засобівдасть найбільшувіддачу в першійрік його експлуатаціїПотім йоговіддача (продуктивність, потужність)з року в рікменшає. Відповіднов перший рікексплуатаціїоб'єкта будеотримано більшеекономічнихвигод, ніж укожному наступному.
При методізменшеннязалишковоївартості річнасума амортизаціївизначаєтьсяяк добутокзалишковоївартості об'єктана початокзвітного рокуабо первісноївартості надату початкунарахуванняамортизаціїта річної нормиамортизації.Залишковавартість — церізниця міжпервісноївартістю тасумою нарахованогозносу у попередніхперіодах.[1]
Річна нормаамортизації(у відсотках) обчислюєтьсяяк різниця міжодиницею тарезультатомкореня ступенякількості роківкорисноговикористанняоб'єкта з результатувід діленняліквідаційноївартості об'єктна його первіснувартість.[1]
Річна сумаамортизації(АВ) визначаєтьсяза формулою:

. (1.3)

Залишковавартість об'єкта(Зв):
Зв=Пв-З. (1.4)

Норма амортизації(На) визначаєтьсятак:

, (1.5)

де Зв — залишковавартість;
З- суманарахованогозносу у попередніхперіодах;
Пв — первіснавартість;
АВ — нормаамортизації,
Т — термінкорисноговикористанняоб'єкта основнихзасобів;
Лв — ліквідаційнавартість[3].
За методомприскореногозменшеннязалишковоївартості річнасума амортизаціївизначаєтьсяяк добутокзалишковоївартості об'єктана початокзвітного періодуабо первісноївартості надату початкунарахуванняамортизаціїта річної нормиамортизації.Річна нормаамортизаціїобчислюєтьсявиходячи ізстроку корисноговикористанняоб'єкта і подвоюється.

, (1.6)
, (1.7)

де АВ- річнасума амортизації;
Зв — залишковавартість;
На — нормаамортизації;
Т — термінкорисноговикористанняоб'єкта.[3]
Сума амортизаціїостанньогороку корисноговикористанняоб'єкта повиннабути такою, щобйого залишковавартість накінець останньогороку експлуатаціїдорівнювалайого ліквідаційнійвартості.
Методприскореногозменшеннязалишковоївартості щодорозрахункунорми амортизації- найпростішийіз прискоренихметодів. У цьомувипадку нормувизначаютьяк подвійнунорму прямолінійногометоду. Дещолякає нелінійнийхарактер нарахуванняамортизаціїза цим методом.Але для деякихоб'єктів, зокремадля комп'ютерів, які зазнаютьшвидко моральногозносу, методприскореногозменшеннязалишковоївартості єнайбільш прийнятним.
На відмінувід двох попередніхметодів кумулятивнийметод хоч і єприскореним(регресивним), але належитьдо лінійнихметодів.[3]
Річна сумаамортизаціївизначаєтьсяяк добутоквартості, щоамортизується, та кумулятивногокоефіцієнта.Кумулятивнийкоефіцієнтрозраховуєтьсяділенням кількостіроків, що залишаютьсядо кінця очікуваногостроку використанняоб'єкта основнихзасобів, насуму числароків йогокорисноговикористання:
--PAGE_BREAK--
, (1.8)

де АВ — річнасума амортизаційнихвідрахувань,
Пв — первіснавартість;
Лв — ліквідаційнавартість;
Т3 — кількістьроків, що залишилосядо кінця корисноговикористанняоб'єкта;
Tc- сума числароківслужби об'єктаосновних засобів.
Т3( кількістьроків, що залишилосядо кінця корисноговикористанняоб'єкта основнихзасобів) кожногороку зменшуватиметьсяна 1.
Тз/Тс — це кумулятивнийкоефіцієнт, в якому знаменник- показникпостійний, ачисельникзмінюєтьсящороку.[3]
Зазвичайприскореніметоди застосовуютьу випадках, коли об'єктиосновних засобівзазнають швидкогомодальногозносу, як, наприклад, персональнікомп'ютери.Прискореніметоди нарахуванняамортизаціїможна такожвикористовуватиз метою збереженнявідносноїрівноваги міжсумую витратна ремонт об'єктівосновних засобіві амортизацією, яку щорокунараховуютьпротягом усьоготерміну їхкорисноговикористання.Прикладомосновних засобів, у міру старінняяких значнозростаютьвитрати наремонт, технічнеобслуговуваннята експлуатаціюможуть слугуватитранспортнізасоби.
За виробничимметодом місячнасума амортизаціївизначаєтьсяяк добутокфактичногомісячногообсягу продукції(робіт, послуг)та виробничоїставки амортизації.
Виробничаставка амортизаціїобчислюєтьсяділенням вартості, яка амортизуєтьсяна загальнийобсяг продукції(робіт, послуг), який підприємствоочікує виробити(виконати) звикористаннямоб'єкта основнихзасобів.

, (1.9)

де АВм — місячна сумаамортизаційнихвідрахувань;
Ом — місячнийобсяг продукції(робіт, послуг);
Ba- виробничаставка амортизації

, (1.10)

де О — загальнийобсяг продукції(робіт, послуг);
Пв — первіснавартість;
Лв — ліквідаційнавартість.[3]
Цей методможна назватитакож методомнарахуванняамортизаціїпропорційнообсягу виконанихробіт.
Виробничийметод заснованона припущенні, що розмір амортизації(зносу) залежитьтільки відінтенсивностіексплуатаціїоб'єкта незалежновід терміну, тобто тривалість(кількістьроків) експлуатаціїоб'єкта не впливаєна суми амортизації, що нараховується.
Застосуваннявиробничогометоду обмеженене тільки тим, що не завждиє можливістьвизначитивиробничупотужністьоб'єкта протягомусього термінуйого корисноговикористання.Не рідко в цьомунемає потреби.Але для амортизаціївартості основнихзасобів, якісамостійноможуть виконуватиконкретнийобсяг робіт, цей метод євкрай ефективним.
Зазначимо, що із загальногопереліку дозволенихдо застосуванняметодів нарахуванняамортизаціїодин методвиділено особливо- такзваний «податковийметод»
Закон України«Про оподаткуванняприбутку підприємств»[4], навідміну відП(С)БО 7, жорсткорегламентуєпорядок нарахуванняамортизаціїі не допускаєможливостібудь-якоговибору. Томуякий би метод(або методи) невибрало підприємстводля нарахуванняамортизаціїв бухгалтерськомуобліку в податковомуобліку потрібнодіяти твердодотримуватисьвимог, викладениху ст.8 Закону«Про оподаткуванняприбуткупідприємств», яка так і називається«Амортизація»Проте, якщорозглядатист.8 ширше, томожна стверджувати, що вона регламентуєне тільки порядокнарахуванняамортизації, але й податковийоблік основнихфондів загалом.Звертає на себеувагу і те, щов назві ст. 8 основніфонди не згадуються, а це дозволяєзробити висновок, що з поглядуоподаткування,інтерес викликаютьне основніфонди як такі, а тільки їхнійвплив на об'єктоподаткування.А цей впливсаме і проявляєтьсяпереважно черезамортизацію, адже відповіднодо ст. З Закону«Про оподаткуванняприбутку підприємств»об'єктом оподаткуванняє прибуток якийвизначаєтьсяза формулою:

, (1.11)

де П – прибуток(об’єкт оподаткування);
ВВс – скоригованийваловий дохід;
Вв – валовівитрати;
АВ – сумаамортизаційнихвідрахувань.
Отже, амортизаційнівідрахуванняз метою оподаткуванняне включаютьсядо валовихвитрат, вониє самостійнимпоказником, що бере участь(на рівні з валовимивитратами) урозрахункуоподатковуваногоприбутку Длятого, щоб цейпоказник визначити, потрібнодотримуватисьправил податковогообліку основнихфондів, встановленихст. 8Закону«Про оподаткуванняприбуткупідприємств».До основнихможна віднеститакі правилаподатковогообліку основнихзасобів:
— амортизуєтьсяне вартість(як у бухгалтерськомуобліку) основнихфондів, амортизуютьсявитрати на їхвиготовлення, придбання абополіпшенняТому не амортизуєтьсяв податковомуобліку, наприклад, вартість безкоштовноотриманихосновних фондів.З іншого боку, основні фондиможуть бутине введені вексплуатацію, можуть повністюабо частковоне використовуватися, але оскількивитрати здійснено, амортизаціяпродовжуєнараховуватися;
— об'єктомнарахуванняамортизаціїс балансовавартість групи.Ця величина, хоча і формуєтьсявнаслідокоперацій зосновнимифондами, всеж відносносамостійна.Рух основнихфондів не завждисупроводжуєтьсязміною балансовоївартості групиТому може виникнутиситуація, колиосновних засобівуже немає, абалансовавартість щезалишилася.Можлива й протилежнаситуація: балансовавартість тієїчи іншої групидорівнює нулю, але в складіцієї групи щеє основні фонди;
— для цілейподатковогообліку обов'язковийпооб'єктнийоблік балансовоївартості тількиосновних фондівгрупи 1.Основніфонди груп 2,3і 4враховуютьсяне пооб'єктно, а за сукупноюбалансовоювартістю відповідноїгрупи.[4]
Порядокнарахуванняамортизаціївикладено впп.8.3.1 ст.8 Закону«Про оподаткуванняприбутку підприємств»і може бутиподано у виглядіформули

, (1.12)

де АВ– сума амортизаційнихвідрахувань;
БВ– балансовавартість групина початокзвітного періоду;
На– норма амортизаціїдля відповідноїгрупи.[3]
Нормиамортизації– показникизадані, вонивстановленів п.8.6 ст.8 Закону.Норми амортизаціїз розрахункуна кварталвстановленів таких розмірах:
1група- 2%;
2група- 10%;
3 група- 6%;
4група-15%.[4]
Отже, основнимдля цілей податковогообліку є поняттябалансовоївартості групосновних фондів, оскільки самецей показникплатник податкурозраховуєсамостійно.Від правильностірозрахункубалансовоївартості групизалежить правильністьнарахуванняамортизації.
Норми амортизаціїзастосовуютьсядо балансовоївартості групна початокперіоду. Томувитрати напридбанняосновних фондів, здійсненніу поточномукварталі, почнутьамортизуватисятільки з наступногокварталу. Інавпаки: основніфонди, що вибулив поточномукварталі, зменшатьбалансовувартість групитільки на початокнаступногоперіоду. Ценеобхідновраховуватипри здійсненніоперацій, внаслідокяких зменшуєтьсябалансовавартість груп.Балансовавартість об'єктаабо групи домоменту продажу(або до моментуздійсненняіншої операції, що зменшуєбалансовувартість груп)визначаєтьсяяк балансовавартість напочаток кварталу, зменшена насуму амортизаційнихвідрахуваньза цей квартал.[4]
Метод нарахуванняамортизації, передбаченийподатковимзаконодавством, видаєтьсябагатьом бухгалтерамнайбільш привабливим.Законом «Прооподаткуванняприбутку підприємств»встановленоконкретні нормиамортизаційта чітко регламентованопорядок їїнарахування.Аргументомна користьвибору «податковогометоду» нарахуванняамортизаціїє передбачуванаможливістьскороченняобсягу обліковоїроботи. Алеякщо проаналізуватице питаннядокладно, тоз'ясується, щозастосування«податковогометоду» нарахуванняамортизаціїв бухгалтерськомуобліку, найімовірніше, призведе дододатковихпроблем. Деякіфахівці трактуютьправо підприємствна вибір податковогометоду буквально- як можливістьвикористанняположень ст.8«Амортизація»Закону «Прооподаткуванняприбутку підприємств»для відображенняв бухгалтерськомуобліку будь-якихоперацій зосновнимизасобами. Прицьому роблятьєдине застереженняпро нарахуванняв бухгалтерськомуобліку амортизаціїза кожним окремимоб'єктом основнихзасобів, а неза групами. Вінших питаннях(порядок облікувитрат на ремонті модернізацію, облік індексаціїтощо) запропонованоспиратися нанорми закону.Але П(С)БО 7дозволяєвикористовуватиу бухгалтерськомуобліку тількинорми та методинарахуванняамортизаціїосновних засобівпередбаченіподатковимиметодами. Ніякихвказівок щодоможливостівикористанняв бухгалтерськомуобліку рештиположень ст.8Закону «Прооподаткуванняприбуткупідприємств», окрім поквартальногонарахуванняамортизаціїза трьома фіксованимиставками методомзменшеннязалишковоївартості або«прискоренимподатковим»методом дляпевної категоріїосновних засобівгрупи З, П(С)БО7 не передбачено.
Вибіроптимальногометоду нарахуванняамортизаціїдля кожногоконкретногооб'єкта необоротнихактивів є головноюскладовоюформуванняамортизаційноїполітики підприємстваАле методамортизації, хоча і впливаєістотно на їїрозмір, характеризуєякісний бікпроцесу розподілу
Не меншважливим вамортизаційнійполітиці, насампереддля бухгалтера,є кількіснийкритерій амортизаціїТаким критеріємможна вважативідноснийрозмір амортизації, вираженийнормою амортизації, яка залежитьв основномувід 4-ох факторів:
— вартостіоб'єкта основнихзасобів,
— ліквідаційноївартості,
— строкукорисноговикористання,
— методунарахуванняамортизації.[4]
Коли обраніметоди абовстановленінорми амортизаціїнеповною міроювідповідаютьочікуванимекономічнимвигодам відвикористанняоб'єкта основнихзасобів, П(С)БОдозволеноздійснюватиїх коригуванняЗгідно з П(С)БО6 «Виправленняпомилок і зміниу фінансовихзвітах» такекоригуваннявважають зміноюобліковоїоцінки.[5]
Зміни обліковоїоцінки не вимагаютькоригуванняза попередніперіоди Коригуванняздійснюєтьсяшляхом змінинорми амортизації, розрахованоївідповіднодо прийнятогоу результатікоригуванняметоду амортизаціїПід час розрахункускоригованоїнорми амортизаціїза вартістьоб'єкта основнихзасобів берутьйого залишковувартість намомент коригування.[5]
Таким чином, при формуванніамортизаційноїполітики бухгалтерповинен враховуватинаступні особливості:
1. За всімаметодами амортизації(крім виробничого)здійснюєтьсярозрахунокрічної нормита суми амортизації.Місячна сумаамортизаціїщороку однаковаі визначаєтьсяділенням річноїсуми амортизаціїна І 2.
2. Не прослідковуютьсявідмінностів нарахуванніамортизаціїосновних засобіврізного призначення(виробничогота невиробничого).
3. Амортизаціясприймаєтьсяне як перенесеннявартості, а якпроцес, якийпередбачаєрозподіл вартості, що амортизується.
4. Амортизаційнийпроцес ґрунтуєтьсяна чіткомувизначеніпоказників, що формуютьсуму амортизації(вартість, щоамортизується, ліквідаційнавартість, строккорисноговикористаннятощо).
5. Знос об'єктуосновногозасобу розглядаєтьсяяк накопиченняйого амортизації.Тому логічнимє відображенняамортизаціїяк збільшеннязносу із включенняїї у витрати.
2. РОЗРОБКАКОМЕРЦІЙНОЇІДЕЇ

Майбутнізасновникипідприємств, які мають необхіднінавички
створенняпідприємств, значно частішепотерпаютьвід відсутності
перспективнихкомерційнихідей, ніж відвідсутностіфінансовихресурсів. Життєздатнікомерційніідеї потрібніне тільки длятого, щоб початисвою власнусправу, але йдля успішногофункціонуваннябізнесу на всіхйого етапах.Нові комерційніідеї потрібні:
— для розробкинових видівпродукції, послуг, диверсифікаціїіснуючоговиробництва;
— для захопленнянових ринківта залученнянових клієнтів;
— для зменшеннярівня витрат;
— для підвищенняприбутковостібізнесу тощо.[6]
Моя комерційнаідея полягаєу виробництвіта розповсюдженніпресформ пластиковоїпляшки. Першепитання, щовиникає, цепитання пронеобхідністьданого продукту.Як відомо наУкраїні є багатофірм, підприємствта цілих корпорацій, що мають відношеннядо виробництвапродуктівхарчування,і як тару використовуютьпластиковіпляшки. Найбільшпоширенимпродуктом ємінеральнавода. Крім цьогопластиковіпляшки використовуютьсядля оцту, олії, пива.
Другимпостає питанняпро конкурентнуспроможністьпідприємства, що створюється.
Найбільшимипідприємствамипо виготовленнюподібної продукціїв Україні є“Хекро ПЕТ”– у місті Хмельницькийта “АКВА ПЛАСТ”– у місті Київ.Крім того, кожнез цих підприємствмає філії, розташованіпо різним містамУкраїни.
Згаданівище фірми єважливими тасильнимиконкурентами.Крім того вониіснують по 5років кожна.Це, в свою чергу, означає, що вобох фірм єпостійні клієнти, що купуютьпродукцію абона головномупідприємстві, або на однійз філій. Звичайно, якщо моє підприємствобуде мати певніпереваги, точастина клієнтівбуде купуватипродукцію моєїфірми, але невсі.
Однією зпереваг могопідприємстванад іншимиподібними будеціна. Плануєтьсявстановитинаступні розцінки:
пресформа пластикової пляшки – 25 копійок за шт.
кришка – 3 копійки за шт.
Дана цінана 1 копійку(за шт.) менше, чим у підприємств-конкурентів.
Дана знижкана першийпогляд несуттєва.Але ж продукціятакого виду
продаєтьсята купуєтьсялише ящиками.Мінімальнакількість, якуможе придбатиклієнт за одинраз — 1 ящик пресформ, який містить6336 шт., або 1 ящиккришок дляпластиковихпляшок, що містить4500 шт… Отже, прикупівлі одногоящика пресформклієнт сплачує1584 грн., в той час, як для іншихфірм – 1647грн, кришок – 135грн.проти ціниконкурентіву 180грн. Зазвичай, крупні виробникине обмежуються1 ящиком даноїпродукції. Томуможна зробитивисновок, щокористуючисьпослугами нашоїфірми, клієнтиотримуватимутьвелику перевагу, в порівнянніз іншими подібнимифірмами.
Вибір клієнтамифірми, що пропонуєаналогічнупродукцію, залежить такожі від відстанівід даногопідприємствадо підприємства-виробника, оскільки клієнтсам платитьза перевезенняпридбаноготовару. Нашафірма здійснюватимеперевезеннятовару будь-якимклієнтам. Крімтого, пропонуєтьсябезкоштовнеперевезенняв межах областіу разі, якщоклієнт хочепридбати товароптом – такукількість, щозаповнює всюфуру.
Виходячиз наведенихвище перевагта беручи доуваги місцерозташуваннястворюваноїфірми, та місцярозташуванняпідприємствпо виробництвупродукції, щопотребує пластиковихпляшок, можнавизначитипотенційнихклієнтів.
По-перше, важливимиклієнтамиможуть статитакі великі, розвинуті тавідомі фірмиу місті Вінниця, як “Авіс”, “Панда”та “Аква”.
“Авіс”виготовляєоднойменнупродукцію: мінеральнуводу, олію, оцет.
ВФ “Панда”виготовляємінеральнуводу, відомуза торговоюмаркою “Караван”.
АПК “Аква”виготовляємінеральнуводу під торговоюмаркою “Абсолют”.
Крім того,є велика кількістьфірм, що виготовляютьмінеральнуводу у Вінницькійта сусідніхобластях, якимвигіднішекористуватисьнашими послугами, враховуючиперш за всевідстань танижчі ціни. Дотаких фірм, щотакож є потенційнимиклієнтами, відносяться:
ЗАТ “МКЗ Регіна” (м. Муровані Курилівці) під торговою маркою
“Регіна”;
ТОВ “Альтаір”(м. Бар) під торговою маркою “Барчанка ”;
УГТОВ “Чарте” (м. Козятин) під торговою маркою “Ріна”;
ТОВ “Чиста Криниця ” (м. Бердичів) під однойменною торговою
маркою;
та іншіневеликі фірмита заводи, щознаходятьсяу Вінницькійобласті.
Але, не зважаючина відстань, на поступкив ціні на продукціючи інші можливіпереваги надподібнимифірмами, успіхзалежить відкерівника.Важливою є такариса характеру, як комунікабельність, вміння представитисвою продукцію.Адже фірмибудуть користуватисянашими послугами, у разі, якщовони зрозуміютьвигідністьпропозиції.
Я планую, що обсяги продажівскладуть 1000 ящиківпресформ татаку ж кількістькришок за рік.На виробництвооднієї пресформипотрібно будевитратити 20копійок, кришки– 2 копійки, тобтовитрати навиготовленняодного ящикапресформ складуть1267 грн., а ящикакришок – 90грн.
Річнийдохід становитимепри запланованихобсягах продажускладе
грн.
Запланованівитрати навиробництво
грн.
Для налагодженнявиробництвата постачаннянеобхідно будепридбати обладнаннядля виробництвапресформ ікришок на суму50000 грн. На виробництвоперших 50 ящиківкришок необхіднобуде витратитигрн., пресформ — грн.Тобто для реалізаціїданої комерційноїідеї мені знадобитьсягрн., плюс орендаприміщеннята інші незапланованівитрати, тобтозагальна прогнозованасума стартовогокапіталу –130000 грн.
Однин вантажнийавтомобільзможе перевозити10 ящиків за одинраз, тому необхіднобуде здійснити200 перевезеньодним автомобілемдля перевезення2000 ящиків товару.
Максимальнівитрати наперевезення, при купівліклієнтамивсього товаруоптом, врахувавши, що максимальнавідстань, наяку потрібнобуде перевезтитовар в межахобласті – 180 км,і при витратах2 грн. на 1км, тавартості орендиавтомобіля100 грн. в день, складуть
грн.
Врахувавшивитрати прогнозованийприбуток зарік складе
грн.
Після сплатиПДВ грн.та податку наприбуток грн.я отримаю грн.чистого прибуткуна рік.
Для відкриттясправи доведетьсявзяти позикув розмірі 130000грн., яку, якщоврахувати, щоя половинурічного прибутку, тобтогрн., витрачатимуна поверненняпозики, я зможуповернути їїчерез роки.
Я вважаю, що дана комерційнаідея має хорошішанси бутиреалізованою.Попит на пресформибуде збільшуватисьпрямо пропорційнодо попиту напродукціюфірм-клієнтів, а особливо допопиту на мінеральнуводу. Причомубільший попитпередбачаєтьсянаприкінцівесни, вліткута в першомумісяці осені, коли продажмінеральнихвод здійснюєтьсяу набагатобільших масштабахпорівняно зхолодною пороюроку.
    продолжение
--PAGE_BREAK--
3. РОЗРОБКА УСТАНОВЧИХ ДОКУМЕНТІВ ДЛЯ СТВОРЕННЯ СУБ’ЄКТА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ – ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

Для створення суб'єкта бізнесу ѕ юридичної особи необхідно підготувати та подати до державного органу реєстрації, який знаходиться за місцем розташування офісу суб'єкта бізнесу, такі документи:
1. Реєстраційну картку встановленого зразка.
2. Рішення власника про створення суб’єкта бізнесу.
3. Статут.
4. Установчий договір.
5. Документ про сплату реєстраційного мита (7 н.м.з.п.).
6. Документи, які підтверджують сплату внесків до статутного фонду (для акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю).[7]
За для створення суб’єкта підприємницької діяльності, будемо керуватися наступними даними:
Організаційно-правова форма: підприємство засноване на власності об’єднання громадян.
Число засновників: 1 юридична особа.
Величина статутного фонду 50000 грн.
Реєстраційна картка заповнюється заявником та має вигляд, що наведено у додатку А.
Установчий (засновницький) договір — це угода між засновниками суб'єкта бізнесу, в якій регламентуються питання створення суб'єкта бізнесу, формування статутного фонду, даються відомості про засновників, обумовлюються майнові, фінансові, організаційні умови взаємодії між засновниками, порядок розподілу прибутку та покриття збитків тощо. Суть установчого договору полягає в тому, що він є одним із різновидів згоди про спільну діяльність. Його змістѕ порядок об'єднання майна, капіталів і підприємницьких зусиль засновників з метою отримання прибутку. Оскільки задане підприємство має лише одного засновника, то немає потреби розробляти установчий договір.[7]
Статут ѕ це основний документ, який регламентує діяльність суб'єкта бізнесу. Завдання статуту ѕ дати повне уявлення про правовий статус підприємства як самостійного суб'єкта господарювання, що має права юридичної особи, про його внутрішній механізм управління. У цьому розумінні статут ѕ нормативний документ підприємства, що доповнює та конкретизує більшість положень установчого (засновницького) договору.
Статут пишеться в довільній формі та повинен містити такі обов'язкові відомості: засновники (власники) суб'єкта бізнесу; повна назва та повне найменування суб'єкта бізнесу; місцезнаходження суб'єкта бізнесу (повна адреса); мета та предмет діяльності; порядок утворення майна; органи управління, порядок їх створення та компетенція; повноваження трудового колективу та його виборних органів; умови реорганізації та ліквідації.
Чинне законодавство не містить спеціальних вимог щодо змісту та розмежування окремих положень установчого (засновницького) договору та статуту. Разом з тим, як правило, статут складається з таких розділів:
Загальні положення. Тут подаються відомості про найменування та повну назву суб'єкта бізнесу, форму власності, засновників, нормативні акти, за якими буде діяти суб'єкт бізнесу; юридичну адресу офісу суб'єкта бізнесу тощо.
Предмет, основні цілі та напрями діяльності. Тут дається докладний перелік видів діяльності суб'єкта бізнесу та мета його створення.
Майно (фонди) суб'єкта бізнесу. Даються відомості про порядок формування майна, статутного та інших фондів суб'єкта бізнесу, питому вагу в статутному фонді кожного із засновників тощо.
Виробничо-господарська діяльність. Даються відомості про права та обов'язки суб'єкта бізнесу в усіх сферах виробничо-господарської діяльності.
Управління суб'єктом бізнесу (наприклад, підприємством) та його трудовий колектив. Даються відомості про керівні органи суб'єкта бізнесу, порядок їх формування, права та компетенцію. Визначаються повноваження трудового колективу та його виборних органів.
Організація та оплата праці. Визначається механізм оплати праці керівного складу та найманих працівників, форми та системи оплати праці, порядок преміювання працівників тощо.
Розподіл прибутку та відшкодування збитків. Даються відомості про те, як буде розподілятись прибуток, отриманий суб'єктом бізнесу в ході здійснення своєї діяльності.
Облік, звітність та контроль. Даються відомості про організацію обліку, звітності та контролю за роботою суб'єкта бізнесу (підприємства), роботу ревізійної комісії тощо.
Зовнішньоекономічна діяльність. Визначається порядок та напрямки організації зовнішньоекономічної діяльності суб'єкта бізнесу.
Припинення діяльності (реорганізація та ліквідація). Визначається, яким чином буде робитись реорганізація суб'єкта бізнесу та його ліквідація.
Крім зазначених, до статуту та установчого (засновницького) договору можуть бути включені й інші положення, які не суперечать чинному законодавству.
Статут створюваного підприємства наведено у додатку Б.
Статут та установчий (засновницький) договір підписують усі засновники, тиражують необхідною кількістю примірників, засвідчують державним нотаріусом (для фізичних осіб) або печатками (для юридичних осіб) та подають на реєстрацію. Тільки після державної реєстрації суб'єкт бізнесу вважається створеним і дістає право на своє функціонування.
Завершується створення суб'єкта бізнесу видачею йому свідоцтва про державну реєстрацію. Новоствореному суб'єкту бізнесу присвоюється 8-ми значний ідентифікаційний код, який слугує для ідентифікації суб'єкта бізнесу в ринковому просторі. За цим кодом суб'єкт бізнесу — юридична особа заноситься до Державного реєстру підприємств та організацій України.
Реєстраційне свідоцтво має вигляд, наведений у додатку В.
Розробка установчих документів дає можливість зрозуміти усю їх важливість та необхідність для підприємства, а також дає можливість загалом та у нюансах детально розробити основні засади роботи підприємства.[7]
4. РОЗРАХУНОК ВАРТОСТІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ, ЩО ВИСТУПАЄ ВНЕСКОМ ДО СТАТУТНОГО ФОНДУ ГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА

На підприємстві виготовляють 1000 виробів «А», 1100 виробів «Б» та 1200 виробів «В». Собівартість виробів, витрати на матеріали, основна заробітна плата основних робітників, ціна реалізації виробів, коефіцієнт, який враховує зменшення прибутку через сплату податків на додану вартість, ставка податку на прибуток, відрахування у фонди соціального спрямування, відомості про вартість цілісного майнового комплексу .

Таблиця 4.1 Початкові дані
, грн.
, грн.
, грн.
, грн.
Відрахування, %
, млн. грн.
А
Б
В
А
Б
В
А
Б
В
А
Б
В

659
536
655
175
164
166
110
111
112
1009
1008
1007
15,8
28
4,5
2,6

Фізична особа має патент, впровадження якого дасть можливість зменшити витрати на матеріали, основну заробітну плату основних робітників, накладні витрати на декілька процентів. В результаті впровадження нововведення підприємство має змогу збільшити реалізацію виробів за тією ж ціною, що призведе до збільшення прибутку підприємства. Ці відомості, а також величина витрат на впровадження нововведення наведені в таблиці (4.2).

Таблиця 4.2 Зміна витрат при впровадженні патента
, %.
, %
Т, років
, шт
, тис. грн.
А
Б
В
А
Б
В

А
Б
В

22
31
29
18
18
9
5
800
860
850
326

Визначимо прибуток, який отримувало підприємство від реалізації одного виробу до впровадження нововведення:

, (4.1)

де – ціна реалізації виробу до впровадження нововведення, грн.;
– собівартість виробу до впровадження нововведення, грн.;
– ставка податку на прибуток, %;
–- податок на додану вартість, який повинно сплачувати підприємство, грн.;
– адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати в розрахунку на один виріб.[7]
В свою чергу величини та розраховуються за формулами:

, грн., (4.2)

де – зустрічна ставка податку на додану вартість, %;
– вартість матеріалів, які потрібно було придбати для виготовлення одного виробу, грн.
, грн., (4.3)

де – норматив, який визначає величину адміністративних витрат. [7]

(грн.)
(грн.)
(грн.)

Підрахуємо загально виробничі витрати в розрахунку на один виріб та адміністративні витрати на один виріб до впровадження здобутків певної інтелектуальної власності:

, грн., (4.4)

де — величина заробітної плати основних робітників з нарахуваннями, грн.

(грн.)
(грн.)
(грн.)
(грн.)
(грн.)
(грн. )

Візьмемо до уваги, що витрати та />після впровадження здобутків інтелектуальної власності не змінюються.
Підрахуємо нові витрати підприємства на основні матеріали

, (4.5)

де – вартість основних матеріалів до впровадження нововведення, грн.;
– зменшення витрат на матеріали після впровадження нововведення, %.[7]

(грн.)
(грн.)
(грн.)

Підрахуємо нові витрати підприємства на заробітну платню

, (4.6)
де – вартість заробітної плати робітників до впровадження нововведення, грн.;
– зменшення витрат на заробітну плату після впровадження нововведення, %.[7]

(грн.)
(грн.)
(грн.)

Підрахуємо нову собівартість виробу після можливого впровадження нововведення

, (4.7)

де – нові витрати на матеріали, грн.
– нова основна заробітна плата основних робітників, грн.
– загально виробничі витрати в розрахунку на один виріб після впровадження здобутків інтелектуальної власності. [7]

(грн.)
(грн.)
(грн.)

Визначимо прибуток, який може отримати підприємство від реалізації одного виробу після можливого впровадження нововведення

, грн., (4.8)

де .
(грн.)
(грн.)
(грн.)

Додатковий прибуток, який може отримати підприємець за рік від можливого впровадження нововведення

, (4.9)

де – прибуток на один виріб після впровадження нововведення, грн.;
– кількість виробів, що реалізуються після впровадження нововведення, шт.;
– кількість виробів до нововведення. [7]

(шт.)
(шт.)
(шт.)
(грн.)
(грн.)
(грн.)

Підрахуємо можливе збільшення річного прибутку після впровадження нововведень:
, (4.10)
(грн.)

Додатковий прибуток, який може отримати виробник, з урахуванням нормативних термінів окупності втрат

, (4.11)

де – одноразові витрати, які необхідно здійснити для впровадження нововведення, грн.;
– строк окупності витрат. [7]

(грн.)

Розрахуємо вартість нематеріального активу, що вноситься внеском до статутного фонду підприємства.

, (4.12)

де – ставка капіталізації, що складає 0,12. [7]

(грн.)

Отже, отримано додатній результат, який означає, що запропонована внеском до статутного фонду інтелектуальна власність є ефективною для даного товариства.
Оскільки вартість інтелектуальної власності, що виступає внеском до статутного фонду господарського товариства, задовольняє інвестора, то між власником інтелектуальної власності та суб’єктом підприємницької діяльності, до статутного фонду якого вноситься даний нематеріальний актив, укладається договір про передачу прав інтелектуальної власності у вигляді внеску до статутного фонду.
Договір на передачу права власності на винахід має за мету повністю передати права власника патенту на винахід господарському товариству як внесок до статутного фонду цього товариства. В цьому випадку власник патенту повністю втрачає свої права на цей патент.
Передача права на винахід та прав на користування винаходом може здійснюватись тільки в межах строку дії відповідного патенту. [7]
Договір на передачу прав власності на винахід наведено в додатку Г.
Договір про передачу прав власності на винахід обов’язково повинен бути зареєстрованим в Державному агентстві України з охорони промислової власності. Тільки в цьому випадку він вважається чинним. [7]
Заявку про реєстрацію договору про передачу права власності в Держпатенті України наведено в додатку Д.
5. ВИБІР ОПТИМАЛЬНОГО МІСЦЯ РОЗТАШУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

До стратегічних питань підприємництва відноситься вибір місця розташування суб'єкта бізнесу — підприємства.
Зрозуміло, що основний вплив на результати діяльності підприємства має місце розташування самого підприємства.
Місцем розташування підприємства є те місце, де знаходяться його виробничі, торговельні та інші підрозділи, які найбезпосереднішим чином впливають на отримання доходів. Якщо ці приміщення розташовані за різними адресами, тобто підприємство має декілька місць розташування, то прийнято говорити про «фірму», представлену багатьма підприємствами.
Вибір місця розташування підприємства може бути обмеженим або вільним.
На вибір місця знаходження підприємства впливають такі основні фактори:
витрати на транспортування матеріалів, сировини, комплектуючих, товарів тощо;
витрати на заробітну плату в місці знаходження підприємства;
витрати на оренду приміщень (або побудову нових);
відрахування за діючою системою оподаткування в місці розташування підприємства;
вплив інфраструктури тощо.
Загальне правило вибору оптимального місця розташування підприємства: «Підприємство повинно бути розташовано там, де результати його роботи, які залежать безпосередньо від місця знаходження підприємства, в найбільшій мірі перевищували б відповідні витрати». [7]
Виберемо оптимальне місце розташування підприємства.
Для кожного із варіантів можливого розташування підприємства, які задані в завданні, нарисуємо схеми руху, за якими матеріали та сировина будуть доставлятися з пункту, який визначає джерело постачання (В), до точок, в яких планується розмістити підприємство (7, 11, 23, 14, 16, 18). Схема руху наведена на рисунку 5.1.

Рисунок 5.1 – Схема доставки матеріалів та сировини до можливих місць розташування підприємства

Керуючись схемами вибраних маршрутів доставки матеріалів та сировини, розрахуємо довжину маршрутів L для кожного із варіантів, в км.

L11=3,5 км, L14=5,8 км, L16=8 км, L18=7,5 км, L23=4,5 км, L7=5 км.

Розрахуємо масу матеріалів та сировини, яка буде перевозитись за рік за кожним із варіантів маршрутів, за формулою:

[тонн], (5.1)

де: — маса 1 виробу, кг;
— кількість потенційних покупців, які мешкають в регіоні;
— коефіцієнт, який враховує, скільки саме покупців, які проживають в регіоні, завітають до підприємства:
якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то = 0,05 0,1;
якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то = 0,025 0,05;
— якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, то
=0,005 0,025;
— коефіцієнт, який враховує, скільки потенційних покупців зроблять покупки, зайшовши до даного підприємства:
якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то = 0,1 0,15;
якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то = 0,12 0,17;
якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, то =
= 0,15 0,2. [7]
Оскільки підприємство № 14 розташоване в звичайному районі, то вибираємо наступні коефіцієнти

, />, />,, />

Оскільки підприємство № 23 розташоване в елітному центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то вибираємо наступні коефіцієнти

, />, />,, />

Оскільки підприємства № 11,16 розташовані у вільній економічній зоні, то вибираємо наступні коефіцієнти

,, />,, />.

Оскільки підприємства №7,18 розташовані в районі з розвинутою інфраструктурою, то вибираємо наступні коефіцієнти

, />, />,, .
(тонн)
(тонн)
(тонн)
(тонн)
(тонн)
(тонн)

За формулою (5.2) для кожного із варіантів розташування підприємства розрахуємо виручку (виторг) підприємства за рік.

грн., (5.2)

де: — середня ціна одиниці товару, грн.;
— кількість потенційних покупців, які мешкають в даному регіоні. [7]

грн.
грн.
грн.
грн.
грн.
грн.

За формулами (6.3 — 6.7) для кожного із варіантів розрахуємо
витрати, які залежать від місця розташування підприємства.
Витрати та транспортування матеріалів та сировини, комплектуючих, готової продукції від джерел постачання до місця розташування підприємства можна розрахувати за формулою:

грн., (5.3)

де: — вартість транспортування 1 тонно-км вантажу даного виду, грн.;
— відстань від джерела постачання до місця розташування підприємства, км.;
— маса матеріалів, сировини, комплектуючих, готової продукції, які постачаються на підприємство від джерела постачання за рік, тонн;
— кількість видів сировини, матеріалів, готової продукції, комплектуючих тощо.
— коефіцієнт, який враховує додаткові витрати на переміщення транспортних засобів від джерел постачання до місця знаходження підприємства, включаючи оплату проїзду транспорту порожняком:
— якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то = 1,25 1,5;
— якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то = 1,1 1,25;
— якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, то
=1,00 1,10. [7]
    продолжение
--PAGE_BREAK--
(грн.)
(грн.)
(грн.)
(грн.)
(грн.)
(грн.)

Витрати на заробітну плату персоналу підприємства, включаючи її доставку до місця роботи, можна розрахувати за формулою:

грн., (5.4)

де: — середньомісячна заробітна плата одного працівника даної професії та спеціальності, грн./місяць.;
— коефіцієнт, який враховує виплати підприємства в обов'язкові державні соціальні фонди, в відносних одиницях;
— кількість працівників даної професії або спеціальності;
12 — число місяців в році;
— коефіцієнт, який враховує додаткові витрати на заробітну плату в випадку, коли підприємство знаходиться в зоні дуже розвинутої інфраструктури:
якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то = 1,15 1,3;
якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то = 1,05 1,15;
— якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, то
=1,00 1,05;
/> — число професій або спеціальностей працівників. [7]

(грн.)
(грн.)
(грн.)
(грн.)
(грн.)
(грн.)

Витрати на оренду приміщень можна розрахувати за формулою:

, (5.5)

де: — розцінка, тобто плата за оренду 1 кв. м. приміщень за місяць, яка діє в даний час, грн./кв.м;
— площа приміщень, які орендуються, кв.м.;
12 — число місяців в році;
— коефіцієнт, який враховує збільшення орендної плати персоналу при наближенні до центральних районів, тобто до розвинутої інфраструктури:
якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то = 1,3 1,6;
якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то = 1,1 1,3;
— якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, то =1,0. [7]

(грн.)
(грн.)
(грн.)
(грн.)
(грн.)
(грн.)

Величина податків на капітал розраховується за формулою:

, (5.6)

де: — вартість основного капіталу, який задіяний в бізнесі, грн.;
— загальна ставка податку на основний капітал, в %;
— коефіцієнт, який враховує зменшення податків при розташуванні підприємства в вільній економічній зоні:
— якщо підприємство знаходиться в районі вільної економічної
зони, то коефіцієнт = 0,2 0,5;
— якщо підприємство знаходиться в інших районах, то =1,0. [7]


В7=(грн.)
В23=(грн.)
В14=(грн.)
В11=(грн.)
В16=(грн.)
В18=(грн.)

Величина податків з доходу (виторгу) розраховується за формулою:

, (5.7)

де: — виручка (виторг) підприємства за рік, грн.;
— загальна ставка податку з обороту (непрямі та прямі податки на бізнес) та податку на прибуток, у відсотках. [7]

В7=(грн.)
В23=(грн.)
В14=(грн.)
В11=(грн.)
В16=(грн.)
В18=(грн.)

За формулою 5.8 для кожного із варіантів розрахуємо загальні витрати, які залежать від місця розташування підприємства.
Річні витрати, які безпосередньо залежать від місця розташування підприємства, розраховуються за формулою:

грн. (5.8)

За формулою 5.9 для кожного із варіантів розрахуємо брутто-
прибуток та виберемо найкращий варіант місця розташування підприємства:

, (5.9)

де: — дохід (виторг) підприємства за рік, грн.;
— річні витрати, які безпосередньо залежать від місця розташування підприємства, грн. [7]
Результати розрахунків зведемо до таблиці 5.1.

Таблиця 5.1 – Розраховані значення доходу та витрат підприємства в залежності від місця його розташування
Варіант
Д
В1
В2
В3
В4
В5
БП
1
64690,95
96,998
10825,056
5227,2
1080
281,406
17510,66
47180,29
23
247347,75
263,73
12735,36
7840,8
1080
5379,797
27299,69
220048,06
9
57080,25
31,92
12204,72
6272,64
1080
248,299
19837,58
37242,67
11
43127,3
22,81
10825,056
5227,2
324
125,069
16524,14
26603,16
16
43127,3
22,81
10825,056
5227,2
324
125,069
16524,14
26603,16
12
64690,95
35,57
10825,056
5227,2
1080
281,4056
17449,23
47241,72
Отже, найкращий варіант місця розташування підприємства – це 23 – підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою. Це пояснюється тим, що брутто-прибуток, тобто прибуток, який безпосередньо залежить від місця знаходження підприємства, найбільший: БП = 993214,78 грн.
6. ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ В КАПІТАЛІ, НЕОБХІДНОМУ ДЛЯ ПОЧАТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Для здійснення підприємницької діяльності необхідно мати певний стартовий капітал. Без наявності останнього не може бути підприємництва. Чим потужнішим є капітал підприємця, тим масштабнішими можуть бути результати його діяльності.
Під капіталом прийнято розуміти матеріальні і грошові кошти, а також об'єкти інтелектуальної власності і організаторські навички (гудвіл), котрі використовуються в процесі виробництва і його обслуговування та виступають джерелом і засобом отримання прибутку.
До основних капіталоутворюючих елементів відносяться:
— засоби виробництва: будівлі, споруди, устаткування, транспорт, інструменти тощо, які використовуються підприємцем як об'єкти власності або на правах оренди, лізингу тощо;
— матеріальні оборотні елементи виробництва: сировина, матеріали, пристосування й інструменти одноразового та короткочасного користування тощо;
— оборотні кошти у грошовій формі: гроші в касі, грошові кошти на рахунках у банках тощо.
Можна характеризувати капітал і так: під капіталом розуміють гроші, за які всі ці капіталоутворюючі елементи можна купити.
В найбільш загальному вигляді потребу в грошах Г для початку підприємництва можна визначити за формулою:

Г = Гн + Гсм + Г0+ Гі (6.1)

де:
Гн — грошові кошти для оплати найманих працівників, грн.;
Гс-м — кошти на оплату сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, енергії тощо;
Г0 — кошти на придбання (оренду) будівель, споруд, передавальних пристроїв, машин, обладнання, обчислювальної техніки, інструменту, транспортних засобів тощо;
Гі — кошти на оплату інформаційних послуг, рекламу, придбання об'єктів інтелектуальної власності тощо.[7]
При визначенні потреби в капіталі, необхідному для початку підприємницької діяльності, потрібно розрізняти такі поняття:
Стартовий (початковий) капітал — це капітал, який вкладається у будь-яку власну справу з самого початку практичної реалізації комерційної ідеї. Величина стартового капіталу залежить від змісту комерційної ідеї, виду продукції або послуги, масштабів виробництва, тривалості виробничого циклу тощо. Чим триваліший виробничий цикл, тим більшою повинна бути величина стартового капіталу.
Практично завжди стартовий капітал складається із власного капіталу, який вноситься засновником справи, та капіталу покриття, який вкладається у справу на умовах, обумовлених іншими особами. [7]
Визначимо величину стартового капіталу, потрібну для початку бізнесу, розрахуємо величину покриття потреби у капіталі, необхідну для реалізації комерційної ідеї, побудуємо графіки зміни помісячних витрат, потреби капіталу у часі, покриття потреби капіталу у часі.
Для цього використаємо данні наведені у таблицях 6.1.—6.3

Таблиця 6.1 – Коефіцієнти, що змінюють місячні витрати
Г
К1січ
К2л
К3б
К4к
К5т
К6ч
К7л
К8с
К9в
К10ж
К11л
К12г
Г01
1
1,3
1,3
1,3
1,3
1,3
1,3
1,3
1,3
1,3
1,3
1,3
Г02
1
3
1
1,3
Гн
1
0,7
0,7
0,7
1,13
1,2
1,13
1,1
1,1
1,13
1,13
1,13
Гс-м
1
1
1,3
1,3
1,3
1,3
1,3
1,3
1,3
1,3
1,3
Гі
1
1
1
1
1
1

Таблиця 6.2. – Потреби в капіталі за січень (тис. грн.)
Г01
Г02
Гн
Гс-м
Гі
50
298
8
27
4

Таблиця 6.3 – Виготовлення продуції
Р, грн
N, тис. шт. (по місяцях)
ВК, тис. грн

4-й
5-й
6-й
7-й
8-й
9-й
10-й
11-й
12-й

58
1,1
1,14
1,34
1,34
1,44
1,44
4,5
4,7
4,9
1890

В таблицях прийнято наступні позначення:
N — кількість виробів, що виготовляється;
Р — чистий прибуток від реалізації одного виробу;
ВК — власний капітал.
Місячні витрати протягом року мають вигляд:

, (6.2)

де
і — номер місяця;
к1 — коефіцієнт, що змінює витрати Г01;
к2 — коефіцієнт, що змінює витрати Г02;
к3 — коефіцієнт, що змінює витрати Гн;
к4 — коефіцієнт, що змінює витрати Гс-м;
к5 — коефіцієнт, що змінює витрати Гі;
Знайдемо загальні витрати по місяцям

(тис. грн)
(тис. грн)
(тис. грн)
(тис. грн)
(тис. грн)
(тис. грн)
(тис. грн)
(тис. грн)
(тис. грн)
(тис. грн)
(тис. грн)
(тис. грн)

Графік зміни щомісячних витрат зображений на рисунку 6.1
Рисунок 6.1 — Графік зміни загальних щомісячних витрат

Починаючи з четвертого місяця, підприємство буде отримувати чистий місячний прибуток

, (6.3)
Квітень:(грн.)
Травень:(грн.)
Червень:(грн.)
Липень:(грн.)
Серпень:(грн.)
Вересень:(грн.)
Жовтень:(грн.)
Листопад:(грн.)
Грудень:(грн.)

Величина щомісячного прибутку наведена у таблиці 6.4

Таблиця 6.4 – Величина щомісячного прибутку
місяць
4
5
6
7
8
9
10
11
12
Прибуток
(тис.грн)
63,8
66,12
77,72
77,72
83,52
83,52
261
272,6
284,2

Визначимо потребу в капіталі, віднімаючи прибуток від витрат по даним місяцям:

Січень:387 тис. грн.
Лютий: 995,6 тис. грн.
Березень: 372,6 тис. грн.
Квітень: 497,1 – 63,8 = 433,3 тис. грн.
Травень: 113,14 – 66,12 = 47,02 тис. грн.
Червень: 113,7 – 77,72 = 35,98 тис. грн.
Липень: 109,14 – 77,72 = 31,42 тис. грн.
Серпень: 108,9 – 83,52 = 25,38 тис. грн.
Вересень: 108,9 – 83,52 = 25,38 тис. грн.
Жовтень: 109,14 – 261 = -151,86 тис. грн.
Листопад: 109,14 – 272,6 = -163460 тис. грн.
Грудень: 109,14 – 284,2 = -175 тис. грн.

Дані щомісяної потреби в капіталі наведені в таблиці (6.5)

Таблиця 6.5 – Потреби з урахуванням власного капіталу
Місяць
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
Потреба
(тис.грн)
387
995,6
372,6
433,3
47,02
35,98
31,42
25,38
25,38
-151,86
-163,46
-175

Графік потреби капіталу у часі з урахуванням прибутку приведений на рисунку 6.2.
Рисунок 6.2 — Потреба капіталу у часі

З урахуванням власного капіталу потреби капіталу у часі будуть меншими, оскільки спочатку витрачатиметься власний капітал 1890 тис грн.
Січень 387 — 387 =0 тис. грн.
Залишок 1890 – 387 = 1503 тис грн. власних коштів.
Лютий 995,6 – 995,6 = 0 тис. грн.
Залишок 1503 – 995,6 = 507,4 тис грн. власних коштів.
Березень 372,6 – 372,6 = 0 тис. грн.
Залишок 507,4 – 372,6 = 134,8 тис грн. власних коштів.
Квітень 433,3 – 134,8 = 298,5 тис. грн.
Залишок 0 тис грн. власних коштів.
Травень: 47,02 тис. грн.
Залишок 0 тис грн. власних коштів.
Червень: 35,98 тис. грн.
Залишок 0 тис грн. власних коштів.
Липень: 31,42 тис. грн.
Залишок 0 тис грн. власних коштів.
Серпень: 25,38 тис. грн.
Залишок 0 тис грн. власних коштів.
Вересень: 25,38 тис. грн.
Залишок 0 тис грн. власних коштів.
Жовтень: – 151,86 тис. грн.
Листопад: – 163,46 тис. грн.
Грудень: – 175,06 тис. грн.

Величина капіталу покриття складе:
298,5 + 47,02 + 35,98 + 31,42 + 25,38 + 25,38 = 453,68 тис.грн.
Графік щомісячної потреби капіталу покриття наведено на рисунку 6.3.
Рисунок 6.3 — Графік щомісячної потреби капіталу покриття (заштрихована ділянка)

З графіка 6.3 видно, що підприємцю для налагодження своєї справи потрібно отримати додаткові кошти в сумі 453,68 тис. грн. протягом 6 місяців.
Чистий прибуток, який підприємець може отримати з моменту його появи до кінця року складе:

151,86 + 163,46 + 175 = 490,32 тис. грн.

Сума кредиту складає 453,68 тис. грн.
Припустимо що підприємець в наступні роки щомісяця буде отримувати тис. грн., тоді якщо 50% цієї суми, тобто 81,5 тис грн., спрямувати на повернення кредиту, то термін повернення кредиту складе:

місяців.

Тоді загальний термін, на який потрібно взяти кредит або позику, складе

місяців.
Зрозуміло, що зроблені розрахунки є досить приблизними. Вони не враховують величину процентних ставок в комерційних банках, інфляцію тощо. 473,68 тис. грн. – це кошти, які підприємство може взяти шляхом одержання кредиту в банку. Починаючи із жовтня підприємство працюючи прибутково може частково погашати взятий кредит в розмірі 50% від суми одержаного прибутку. Працюючи з таким прибутком далі, підприємство зможе погасити кредит за 12 місяців.
7. РОЗРАХУНОК ОСНОВНИХ ВИДІВ ПОДАТКІВ, ЯКІ ПОВИНЕН СПЛАЧУВАТИ СУБ’ЄКТ БІЗНЕСУ

В процесі своєї діяльності підприємець повинен сплачувати близько 20 основних та 15 місцевих податків. Основними із них є податок на прибуток, акцизний збір та податок на додану вартість.
Основні поняття:
Оптова ціна Ц0 — це собівартість виробу S+ плановий прибуток Р:

, (7.1)

Вільна ціна Цв – це собівартість виробу S+прибуток Р +акциз А:

, (7.2)

де: a- ставка акцизного податку, в відносних одиницях.
Ціна реалізації Цр — це собівартість виробу S + прибуток Р + акциз А + податок на додану вартість ПДВ:

, (7.3)

де: b — ставка ПДВ, в відносних одиницях.[7]
Податок на прибуток підприємства – це один з основних прямих податків, який повинен сплачувати підприємець. Об'єкт оподаткування — прибуток, що визначається як різниця між валовим доходом і валовими витратами та амортизаційними відрахуваннями, які отримало підприємство протягом певного періоду. Величина податку з прибутку П може бути розрахована за формулою:
, (7.4)

де: ВД- валовий дохід, грн.; ВВ — валові витрати, грн.; АВ=10000 — сума амортизаційних відрахувань, грн.; w=30 — ставка податку на прибуток, %.
Валовий дохід ѕзагальна сума прибутків суб'єкта від усіх видів діяльності, отриманих протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній, нематеріальній формах як в Україні, так і за її межами. [7]
Валові витрати ѕ розмір будь-яких витрат суб'єкта бізнесу в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які здійснюються для компенсації вартості придбаних товарів, послуг і т.п. для подальшого використання у власній господарській діяльності. [7]
Датою виникнення валового доходу є те, що настало раніше: або надходження грошей на поточний рахунок суб'єкта, або відвантаження ним продукції.
Датою появи валових витрат є теж те, що настане раніше: або списання грошей з поточного рахунку суб'єкта, або дата оприбуткування матеріалів у себе на складі. [7]
Для даного підприємства дані по валовому доходу та валовим витратам щоквартально наведено у табл. 7.1:

Таблиця 7.1 – Щоквартальний валовий дохід та валові витрати по підприємству
Надходження
грошей за відправлену продукцію
Відвантаження продукції замовнику
Списання грошей за отримані матеріали, видачу зарплати
Оприбуткування матеріалів на складі та фіксація інших витрат
Дата
Сума
Дата
Сума
Дата
Сума
Дата
Сума
13.02
805000
22.02
805000
20.01
431500
1.04
431500
24.06
825000
14.04
825000
4.05
435500
14.05
535500
14.07
895000
14.07
895000
2.07
440500
10.08
440500
14.11
845000
17.12
845000
14.10
420500
16.11
420500
    продолжение
--PAGE_BREAK--
З таблиці видно, що датами виникнення валового доходу є
13.02
14.04
14.07
14.11
Датами виникнення валових витрат
20.01
4.05
2.07
14.10
Тоді податок з прибутку буде рівний:
ѕ за перший квартал:


ѕ за другий квартал:


ѕ за третій квартал:

ѕ за четвертий квартал:

Прік = 109050 + 115050 + 130350 + 124350 = 478800 грн
Для зменшення податку в окремому кварталі необхідно зменшити валовий дохід в цьому кварталі шляхом показу цього доходу в наступному кварталі, або потрібно збільшити валові витрати в цьому кварталі.
Акцизний збір ѕ це непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари, який включається в ціну реалізації цих товарів. Акциз ѕ це податок у ціні. Акцизний збір сплачується незалежно від результатів фінансової діяльності суб'єкта бізнесу. Величина акцизного збору А (в грн.) розраховується за формулою:

, (7.5)

де: Цв — вільна ціна виробу, грн.;
a — ставка акцизу, в відносних одиницях. [7]
Об'єкт оподатковування акцизним збором ѕобсяг (оборот) реалізації підакцизних товарів (у вільних цінах) для вітчизняних товарів, або митної вартості товарів з урахуванням мит і митних зборів для і імпортованих товарів. Платники акцизного збору — виробники й імпортери підакцизних товарів. [7]
Величина акцизного збору обчислюється за формулою

, (7.6)

де: S ѕ собівартість одиниці продукції, грн.; Р ѕ плановий прибуток від реалізації одиниці продукції, грн.; a — ставка акцизного податку (збору), у відносних одиницях. [7] Для даного підприємства ці показники занесено до табл. 7.2.

Таблиця 7.2 Показники S, Р, a для всіх видів виробів
товари
Собівартість одного виробу, грн
Плановий прибуток, грн.
Ставка акцизного збору ?, в відносних одиницях
Кількість виробів, шт.
А
3000
1200
0,2
3000
Б
4000
1400
0,25
5000
В
5000
1700
0,35
2000

Розрахуємо акцизний збір на всі вироби типу А, Б, В:

АА=
АБ=
АВ=

Загальна сума акцизного збору по всіх видах товарів рівна:

А=АА + АБ + АВ = грн

Податок на додану вартість – це один із найголовніших непрямих податків. Об'єкт оподаткування ѕ операції продажу товарів, робіт, послуг, ввезення товарів в Україну. ПДВ встановлюється на товари, послуги і т.п., а не для окремих суб’єктів. База оподатковування ѕ вільні ціни (або регульовані ціни, якщо вони регулюються державою).
Величина ПДВ розраховується за формулою:

, (7.7)

де: Цвѕ вільна ціна товару, грн.;
b ѕ ставка податку ПДВ, b=0,20.
Розмір ПДВ, що підлягає сплаті, розраховується за формулою:

, (7.8))

де: Цв2 — вільна ціна проданого товару, грн.; Цв1 — вільна ціна куплених матеріалів, грн.; bѕставка ПДВ, b=0,20; або

, (7.9)

де: ЦР2 — ціна реалізації проданого товару, грн.; Цр1 — ціна куплених матеріалів, грн.; g — зустрічна ставка ПДВ, g= 0,1667. [7]
Розрахуємо величини податку на додану вартість, використовуючи табл… 7.3.

Таблиця 7.3 Вільні ціни та дати, обхідні для розрахунку ПДВ

Операції
Виготовлена продукція
Отримані матеріали

Сума у
вільних
цінах
грн..
Дата
відванта-
ження
Дата
отримання
коштів
Сумау
вільних
цінах
грн.
Дата
списання
коштів з
рахунку
Дата
виписки
податкової
накладної
А
150000
14.02
22.01
24000
25.01
7.01
Б
150000
22.02
13.03
54000
20.02
28.02
В
380000
19.03
25.04
150000
16.03
20.03

Визначимо дата виникнення податкового кредиту.
Датою виникнення податкового кредиту є одна з подій, що відбулася першою: чи дата списання грошей з розрахункового рахунку бізнесмена, чи дата оформлення податкової накладної, яка свідчить, що бізнесмен одержав товар і оприбуткував його на своєму складі.
В даному випадку матимемо дати наведені в таблиці 7.4.

Таблиця 7.4 Дати виникнення податкового кредиту
Вид операції
А
Б
В
Дата виникнення податкового кредиту
7.01
20.02
16.04

Далі підприємство виробляє певну продукцію, додаючи до раніше куплених матеріалів нову вартість. Тоді нова продукція буде мати вільну ринкову ціну, що рівна сумі раніше визначеної ринкової ціни та додатку до вартості. Розраховується розмір податку ПДВ, виписується покупцю рахунок на суму, яка є ціною реалізації продукції, причому до неї додається розмір ПДВ.
Визначається момент виникнення податкових зобов’язань у підприємства. Датою виникнення податкових зобов'язань вважається подія, що протягом податкового періоду сталася раніше: це — або дата надходження грошей від покупця (так званий касовий метод сплачування ПДВ), або це ѕ дата відвантаження товару. В цей момент виникає обов’язок сплатити до бюджету ПДВ.
В даному випадку матимемо дати наведені в таблиці 7.5.

Таблиця 7.5 Дати виникнення податкових зобов’язань
Метод
А
Б
В
Касовий
22.01
13.03
25.04
Виникнення податкових зобов’язань
14.02
22.02
19.03

І нарешті, підраховується розмір ПДВ, що реально повинен бути сплачений підприємством. Він визначається як різниця між податковим зобов’язанням і податковим кредитом. Термін сплати ѕ до 20 числа кожного за звітним періодом місяця.
Враховуючи табл. 7.5 та визначені розміри ПДВ по кожному з видів продукції, за касовим методом підприємство має сплатити:
ѕ у січні: грн.;
у лютому: грн.;
ѕ у березні: грн.
Загальна сума ПДВ за касовим методом складе грн.
За методом по даті відвантаження:
ѕ у січні: грн.;
ѕ у лютому: грн.;
ѕ у березні: грн.;
ѕ у квітні: грн.
Загальна сума ПДВ складе
Отже, ми розрахували основні види податків для підприємства: податок на прибуток, акцизний податок та податок на додану вартість. Ми бачимо, що величину одного і того ж податку можна розраховувати декількома способами.
ВИСНОВКИ

Перший розділ даної роботи містить теоретичні відомості про амортизаційну політику підприємства в ринкових умовах господарювання.
В другому розділі курсової роботи розроблено комерційну ідею нового підприємства, розглянуто чинники, на основі яких можна зробити висновки щодо дієвості ідеї.
В 3 розділі розроблені статут, реєстраційна картка та свідоцтво про реєстрацію створеного підприємства заснованого на власності об’єднання громадян “Спортінвент”, зразки яких наведені в дадатках Б, А, В відповідно.
Для господарського товариства розраховано в 4 розділі розраховано вартість нематеріального активу, який пропонується внеском до статутного фонду, складено договір про передачі права на винахід та заявку про реєстрацію відповідного договору в Держпатенті України, які наведені в додатках Г і Д відповідно.
В 6 розділі розраховано потребу в стартовому капіталі для підприємства, що створюється, а також величину покриття потреби капіталу, необхідного для реалізації комерційної ідеї; величину чистого прибутку, яку може підприємство отримати до кінця року, та час повернення позики банку.
Визначено оптимальне місце розташування створюваного підприємства в 5 розділі. Встановлено, що найкраще розташувати підприємство в елітному районі з дуже розвинутою інфраструктурою.
Розраховано наступні види податків для підприємства:
податок на прибуток підприємства;
акцизний податок;
податок на додану вартість.
Результати розрахунків податків представлені в 7 розділі.
ЛІТЕРАТУРА

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №7 “Основні засоби”/ Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні. Збірник нормативно-правових актів. – К., 2000. – 231с.
Любушин Н.П., Лещева В.Б., Дьяконова В.Г. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учебное пособие для вузов/ Под ред. проф. Н.П.Любушина. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 471с.
Бойчик І.М., Харів М.С. Економіка підприємства. Навч. посіб. – Київ: “Каравелла”, 2002 – 420с.
Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. №283/97-ВР.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”/ Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні. Збірник нормативно-правових актів. – К., 2000. – 231с.
Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. Видання 2– е перероблене. – Київ, 2001 – 389с.
Козловський В.О. Основи підприємництва. Практикум. Навчальний посібник. Видання 4 – е, доповнене. – Вінниця: ВНТУ, 2004. – 244с.
Додаток А

РЕЄСТРАЦІЙНА КАРТКА
суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи
реєстрація — перереєстрація — внесення змін
(необхідне підкреслити)
1

Ідентифікаційний код

2

Організаційно-правова форма
Підприємство засноване на власності об’єднання громадян


5
6
5
4
1
1
6













3

Найменування українською мовою
“Спортінвент”
4

Найменування російською мовою
“Спортинвент”
Місцезнаходження
5

Поштовий індекс
24220
6
Область
Вінницька
Район
Вінницький

Місто (село),
район міста

Вінниця

7

Вулиця
Тарногородського
Будинок
101
Корпус
Квартира

Телефон

8

0432
157645
Телефакс
9

Керівник

10

Ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків
та інших обов'язкових платежів



Луцишин О.В.
1
2
3
5
1
5
6
7
1
8


(прізвище, ім'я та по батькові)
11

Форма власності
приватна
20
Орган управління
Дирекція підприємства
Ознаки особи: юридична – 1, без права юридичної особи – 2.

13
1
Кількість відокремлених підрозділів (філій, представництв, відділень тощо, перелік яких: наводиться в додатку)

14
---
Форма фінансування: бюджет – 1, госпрозрахунок – 2, за рахунок членських внесків –3, змішана – 4.
15
3
Статутний фонд


16
50000,00 грн.
Головна організація (підприємство)
18

Країна
Україна
19

Ідентифікаційний код


20
Місцезнаходження
М Вінниця, вул… Тарногородського, 10



5
6
5
4
1
1
6


Найменування

21

Підприємство засноване на власності
об’єднання громадян

22

Ідентифікаційний код та найменування органу державної реєстрації
Реєстраційна палата Вінницької міської ради
Дата
23
16.09.06

Номер реєстрації справи

24
215

Додаток Б

ЗАРЕЄСТРОВАНО: ЗАТВЕРДЖЕНО:
Реєстраційною палатою Загальними зборами
Вінницької міської Ради учасників
народних депутатів Протокол №702
Наказ №605-р від 25 серпня 2006 р.
від “25” вересня 2006р
Реєстраційний №25901246701015520
Голова палати
________ Л.І.Марущак

СТАТУТ
підприємства заснованого на власності об’єднання громадян “Спортінвент”

Вінниця, 2006р.
1.Загальні положення.

1.1. Підприємство засноване на власності об’єднання громадян “Спортінвент” (на далі іменоване «Підприємство») створюється на базі майна громадської організації “Вінницька регіональна спілка виробників спортивного інвентарю” (на далі – “Засновник”) та є правонаступником всіх його майнових та немайнових прав та обов'язків.
1.2. Місцезнаходження Підприємства: м. Вінниця, вул. Тарногородського, 101.
1.3. Підприємство є юридичною особою з дня його державної
реєстрації, веде самостійний баланс, має розрахунковий, валютний та інші
рахунки в банках, знак для товарів і послуг, який реєструється згідно чинного
законодавства, печатку, штамп і бланки зі своїми реквізитами.
1.4. Підприємство має право укладати угоди (договори, контракти) у тому
числі договори купівлі-продажу, підряду, страхування майна, перевезення,
зберігання, доручення, набувати майнові і особисті немайнові права, нести
зобов'язання, виступати позивачем і відповідачем в арбітражі, суді та
третейському суді.
1.5. У своїй господарській діяльності товариствоПідприємство керується законодавством України і цим статутом.
1.6. Майно товаристваПідприємства складається з основних фондів та оборотних
засобів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі товаристваПідприємства.
1.7. ТовариствоПідприємство є власником:
— майна, переданого йому Засновником;
— майна, переданого Підприємству Підприємствами і громадянами у вигляді благодійних внесків;
-майна, одержаного в результаті його фінансово-господарської діяльності, кредитів банків і інших кредиторів;
-іншого майна, набутого на підставах не заборонених законодавством.
ТовариствоПідприємство здійснює володіння, користування і розпорядження своїм майном у відповідності з цілями своєї діяльності.
1.8. ТовариствоПідприємство має право випускати цінні папери, засновувати та вступати в об'єднання з іншими суб'єктами господарської діяльності; створювати на території України та за її межами свої філії та представництва, а також дочірні Підприємства відповідно до чинного законодавства України та держави за місцем реєстрації.
Створювані товариствоПідприємством дочірні Підприємства, філії та
представництва можуть наділятись основними фондами та оборотними
засобами, які є власністю товаристваПідприємства. Керівництво їх діяльністю
здійснюється особами, які призначаються дирекцією товаристваПідприємства.
Дочірні Підприємства не несуть відповідальність за зобов'язання товаристваПідприємства згідно з статутом.
Для здійснення статутних завдань товариствоПідприємство створює
різні наукові і виробничі підрозділи і формування, у тому числі
тимчасові творчі колективи.
овариствоПідприємство має право створювати спільні товаристваПідприємства з
закордонними Підприємствами, як на території України, так і за її межами
згідно діючого законодавства; бути учасником акціонерних і інших товариств, концернів і т.д.
1.12. Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, переданого Підприємству, несе само товариствоПідприємство.
1.13. Повна назва товаристваПідприємства – Підприємство засноване на власності об’єднання громадян “Спортінвент”.
    продолжение
--PAGE_BREAK--
2. Мета і предмет діяльності

2.1. Підприємство створюється з метою задоволення потреб суспільства в його товарах, здійснення іншої діяльності, що не суперечить законодавству України, та реалізації на основі отриманого прибутку інтересів Засновника, а також економічних та соціальних інтересів трудового колективу.
2.2. Основні види діяльності Підприємства:
— здійснення торгових, комерційних операцій з товарами власного виробництва;
— наукова і проектна діяльність, наукові дослідження в галузі розробки спортивного інвентарю;
— відкриття мережі власних магазинів спортивного інвентарю;
— організація та проведення наукових виставок та ярмарок, що сприятимуть поширенню продукції Підприємства.
2.3. Види діяльності, що потребують ліцензування, виконуються при наявності ліцензій від відповідних органів.

3. Юридичний статус Підприємства

3.1. Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків України та за її межами, печатку, штамп і бланки зі своїм найменуванням, власний товарний знак та інші реквізити.
3.2. Підприємство має право:
— продавати та передавати іншим організаціям, Підприємствам, громадянам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби та інше майно;
— купувати, продавати і обмінювати товари, сировину, матеріали та інвентар;
— укладати будь-які угоди, крім заборонених законодавством;
— вступати в товариства, об'єднання;
— створювати дочірні Підприємства, структурні підрозділи, філії, представництва;
— організовувати та утворювати автогосподарства;
— реалізовувати товари, роботи, послуги за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно, або на договірних засадах, а у випадках, передбачених законодавством — за регульованими цінами;
— надавати безпроцентні позики працівникам та Засновнику Підприємства;
— здійснювати інші дії, що не суперечать даному Статуту і не заборонені законодавством.

4. Майно і кошти Підприємства

4.1. Для забезпечення діяльності товариства створюється статутний фонд у розмірі 50000,00 грн. (П’ятдесят тисяч грн. 00 копійок). Джерелом формування статутного фонду є кошти громадської організації “Вінницька регіональна спілка виробників спортивного інвентарю”, які в свою чергу формуються із майна, членських внесків, пожертвувань громадян та інших осіб, які членами даної громадської організації.
4.2. Майно Підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі. Майно Підприємства належить йому на праві власності.
Підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями належним йому майном. Засновник не відповідає за зобов'язання Підприємства, а Підприємство не відповідає за зобов'язаннями Засновника.
4.3. Джерелами формування майна Підприємства є:
— грошові та матеріальні внески Засновника;
— доходи, одержані від реалізації продукції, робіт, а також від інших видів господарської діяльності;
— придбання майна іншого Підприємства, організації;
— безоплатні або благодійні, внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;
— інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.
4.4. Прибуток Підприємства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Підприємства сплачуються проценти по кредитах банків, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі в бюджет. Чистий прибуток, частина надходжень, що лишається після здійснення зазначених проплат, знаходиться в повному розпорядженні Підприємства і є його власністю.
4.5. Напрями розподілу прибутку:
— на утворення фондів (резервного, розширення виробництва, споживання і т. п.);
— на виплату Засновнику дивідендів та винагороди працівникам;
— на благодійні внески та пожертвування;
— на інші цілі, необхідні для активної діяльності Підприємства.
4.6. Кошти, що залишаються на розрахунковому рахунку Підприємства, після обов'язкових розрахунків з бюджетом, іншими кредиторами, тобто чистий прибуток Підприємства, можуть направлятися на поповнення статутного фонду, на інші цілі, крім того, можуть бути передані у власність Засновника Підприємства.
4.7. Підприємство утворює цільові фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних зі своєю діяльністю: резервний фонд, фонд нагромадження, фонд споживання; валютний та інші фонди.
Резервний фонд Підприємства створюється у розмірі, що становить 15 відсотків статутного фонду Підприємства.
Резервний фонд призначається для покриття витрат, які повязані з відшкодуванням збитків та позапланових витрат. Рішення по використанню коштів фонду приймається керівником Підприємства. Якщо коштів резервного фонду буде недостатньо, керівник приймає рішення про джерела їх покриття.
Резервний фонд формується шляхом щорічних відрахувань у розмірі 5 відсотків від суми чистого прибутку (доходу) Підприємства до досягнення повної його суми. Кошти фонду зараховуються на спеціальний рахунок в установі банку.
Фонди нагромадження і споживання створюються у розмірах, які встановлюються керівником Підприємства, з подальшим щорічним затвердженням їх суми Засновником. Підставою для визначення розмірів фондів є перспективний та річний плани розвитку Підприємства та кошторис витрат Підприємства.
Валютний фонд Підприємства утворюється за рахунок валютних надходжень, що залишаються у розпорядженні Підприємства після сплати обов’язкових платежів.

5. Управління Підприємством

5.1. Вищим органом управління Підприємства є його керівник (директор), який призначається керівним органом Засновника.
5.2. Директор Підприємства укладає з керівним органом Засновника контракт, в якому визначаються його права та обов’язки, соціальний захист, гарантії та винагорода.
5.3. Директор Підприємства самостійно вирішує будь-які питання діяльності Підприємства, а саме:
— виступає від імені Підприємства перед третіми особами;
— одноосібно укладає договори, угоди, контракти (в т. ч. зовнішньо-економічні);
— визначає перспективи розвитку Підприємства;
— встановлює штати;
— у відповідності з законодавством встановлює форми і розміри оплати праці працівників;
— видає накази;
— здійснює будь-які інші функції з управління справами Підприємства, що не суперечать чинному законодавству та Статуту.
5.4. Директор зобов'язаний:
— дотримувати умов статуту Підприємства, підписаного між ним та керівним органом Засновника контракту, виконувати рішення керівного органу Засновника;
— не розголошувати комерційну таємницю і зберігати конфіденційність
інформації про діяльність Підприємства, яка не підлягає розголошенню;
виконувати прийняті на себе у встановленому порядку зобов'язання
щодо Підприємства;
за вимогою керівного органу Засновника надавати останньому інформацію про діяльність товариства, знайомити його з річними балансами, даними бухгалтерської та іншої звітності, іншою документацією товариства;
активно сприяти Підприємству в його діяльності.
5.5. Директор, який систематично не виконує належним чином обов'язки
або перешкоджає своїми діями досягненню мети діяльності Підприємства, може бути звільнений з посади на підставі рішення, прийнятого керівним органом Засновника.
5.6 Директор може бути частково або повністю звільнений від
відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків,
якщо це стало наслідком обставин нездоланої сили (форс-мажорних обставин),
до яких належать події, які директор неспроможний передбачити і попередити.
5.7. Директор та Засновник намагатимуться вирішити всі розбіжності і суперечки, пов'язані з виконанням підписаного між ними контракту, шляхом переговорів один з одним.
Суперечки між директором та Засновником, які виникають у зв'язку з їх діяльністю і не врегульовані взаємною домовленістю, підлягають розгляду в судах і арбітражних судах України.
16.Виробничі і трудові стосунки, зокрема питання найму і звільнення,
режиму праці і відпочинку, оплати праці, гарантій і компенсацій регулюються трудовим договором (контрактом) між директором Підприємства та працівниками згідно з діючим законодавством України і статутом. Умови індивідуальних трудових договорів не можуть погіршувати становище працівників товариства порівняно з умовами, передбаченими законодавством України.
5.3. Виключно компетенцією Засновника є:
— внесення змін та доповнень до Статуту;
— визначення основних напрямів використання прибутку;
— затвердження перспективних річних планів та звітів про їх використання;
— прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію Підприємства;
— призначення та звільнення директора. Засновник не вправі втручатися в поточну господарську діяльність Підприємства.

6. Господарська, економічна і соціальна діяльність Підприємства

6.1. Підприємство самостійно визначає перспективи розвитку, планує та здійснює свою діяльність, виходячи з попиту на продукцію, що воно виробляє, та необхідність забезпечення виробничого та соціального розвитку Підприємства, підвищення доходів.
6.1. Порядок використання прибутку (доходу), що залишається після сплати податків та інших платежів у бюджет, визначає Засновник Підприємства.
6.2. Підприємство самостійно визначає фонд оплати праці. Мінімальний розмір оплати праці найманих працівників не може бути меншим прожиткового мінімуму, який встановлюється законодавчими актами України.
6.3. Підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на продукцію, що виробляється, та необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку Підприємства, підвищення доходів.
6.4. Основу планів становлять замовлення та договори, що укладені із споживачами (покупцями) продукції і постачальниками матеріально-технічних ресурсів.
6.5. Підприємство виплачує платежі в бюджет згідно з чинним законодавством.
6.6. Відносини Підприємства з іншими Підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
6.7. Підприємство самостійно виконує матеріально-технічне забезпечення власного виробництва і капітального будівництва через систему прямих угод (контрактів) або через товарні біржі та інші організації України та інших держав.
6.8. Підприємство реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно, або на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавчими актами України — за державними (регульованими) цінами і тарифами.
В розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні ціни, що формуються відповідно до умов і цін світового ринку.
6.9. Підприємство має право:
— придбати майно, необхідне для виконання статутних завдань і здійснювати права володіння, використання і розпорядження цим майном;
— формувати майно за рахунок виробленої продукції, доходів, які отримуються від її реалізації і іншої діяльності, надходженя від продажу цінних паперів, кредитів банків, благодійних та інших надходжень;
— передавати іншим Підприємствам і організаціям, продавати, розмінювати, здавати в оренду, надавати безкоштовно у тимчасове користування або у позику будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби, інвентар, сировину і інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу, якщо вони зношені або морально застарілі;
— передавати матеріальні і грошові ресурси іншим Підприємствам і організаціям, а також громадянам, виконуючим роботи товариству;
користуватися землею і іншими природними ресурсами у порядку встановленим діючим законодавством;
використовувати на договірних засадах майно, яке надається йому державними або громадськими Підприємствами, організаціями, а також громадянами;
об’єднувати на договірних засадах частину своїх коштів з коштами державних і громадських підприємств і організацій відповідно з статутними завданнями;
— купувати, розмінювати, орендувати, брати в позику у державних і громадських організацій, а також громадян будівлі, споруди, устаткування, машини, транспортні засоби і інші матеріальні цінності;
страхувати своє майно і майнові інтереси ;
приймати участь у створенні міжгалузевих виробництв і інших спільних підприємств і об’єднань;
визначати і самостійно планувати напрямки своєї діяльності, визначати обсяги і структур виробництва та наукових розробок на основі програм діяльності, які приймає директор;
планувати свою науково-виробничу, фінансову діяльність і соціальний розвиток;
— купувати необхідну сировину, матеріали, інструменти, обладнання і інше майно у порядку оптової торгівлі у державних і громадських підприємств, використовувати матеріальні ресурси, отримані від замовників за складеними з ними угодами;
— виконувати роботи по державному замовленню з гарантованним забезпеченням матеріально-технічними ресурсами і гарантованним збутом продукції;
— мати знак для товарів і послуг, зареєстрований в установленному порядку;
— реалізувати свою продукцію, виконувати роботи і надавати послуги за цінами, які встановлюються централізовано, а також за домовленістю зі споживачем або самостійно;
— проводити виставки, ярмарки-продажу продукції, рекламувати свою продукцію через засоби масової інформації, здійснювати випуск в установленному порядку рекламних видань;
проводити консультації і надавати послуги в області управління, організації, забезпеченні процесу іновацій колективам і організаціям за згодою сторін на комерційній основі;
формувати фінансові ресурси за рахунок виручки від реалізації продукції, амортизаційних відрахувань, внесків членів трудового колективу, кредитів банків, засобів, які отримані від продажу облігацій та інших надходжень;
— користуватися коштами, які виділяються з бюджету на капітальне будівництво об'єктів як виробничого, так і невиробничого призначення, у тому числі на умовах повернення коштів;
— здійснювати у встановленому порядку випуск облігацій;
— відкривати в установах банку рахунки для грошових операцій;
— отримувати відсотки від банку за використання тимчасово вільних коштів товариства, які зберігаються на його рахунках в банку;
— залучати до роботи за трудовими угодами громадян з оплатою праці за згодою сторін (максимальний розмір заробітної платні працівників не обмежується);
залучати до роботи по виконанню статутних завдань тимчасові творчі колективи і окремих громадян на умовах підрядного договору;
залучати до роботи громадян у вільний від їх основної роботи час на умовах сумісництва;
самостійно визначати загальну чисельність працівників, їх професійний і кваліфікаційний склад, затверджувати штати;
— самостійно затверджувати розміри і системи оплати праці,
орієнтуючись перш за все на отримання кінцевих результатів (тривалість робочого дня працівників товариства, порядок надання вихідних і відпусток, порядок накладення заохочень і стягнень за результати праці визначаються правилами внутрішнього трудового розпорядку; на працівників повністю розповсюджується дія трудового законодавства України; пенсіонерам і студентам, працюючим в товаристві, як на постійній роботі, так і по трудовим угодам,
зберігаються у повному розмірі пенсія, стипендія і інші виплати);
створювати спільно з іншими Підприємствами (організаціями)
тимчасові трудові колективи для проведення досліджень, конструкторських і технологічних робіт, а також для впровадження науково-
технічних розробок у виробництво на договірних умовах;
приймати у підготовці фахівців і створенні учбово-виробничих підприємств;
використовувати на свій розсуд незалежно від джерел утворення фінансові ресурси на соціальний розвиток;
здійснювати за рахунок власних коштів будівництво жилих
будинків, дитячих дошкільних установ і інших об'єктів соціального
призначення, приймати дольову участь в їх будівництві, а також
орендувати або придбати такі об'єкти;
вводити за рахунок власних прибутків додаткові пільги по соціальному забезпеченню своїх працівників;
здійснювати зовнішньоекономічну діяльність як самостійно, так
і через зовнішньоторгові об'єднання (Підприємства);
експортувати продукцію власного виробництва і придбати за
кордоном комплектуючі вироби, прибори, технологію для
забезпечення виробничої діяльності;
-відряджати за рахунок власних валютних коштів фахівців і інших працівників для участі у переговорах з зарубіжними партнерами, у міжнародних виставках, ярмарках, для навчання і здійснення іншої діяльності у відповідності з діючим законодавством;
— здійснювати купівлю-продаж і обмін валютних коштів на аукціонах зовнішньоекономбанку України.
6.9. Підприємство зобов'язане:
— охороняти навколишнє середовище від забруднення та інших шкідливих впливів;
— забезпечувати безпеку виробництва, дотримуватись санітарно-гігієнічних норм, вимог щодо захисту здоров'я працівників, населення і споживачів продукції і несе відповідальність у встановленому законодавством порядку за шкоду, заподіяну їх здоров'ю та працездатності.

7. Облік і звітність

7.1. Підприємство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність.
7.2. Порядок ведення бухгалтерського обліку та статистичної звітності визначається чинним законодавством.
7.3. Службові особи Підприємства за перекручення державної звітності несуть в установленому законодавством порядку дисциплінарну, матеріальну або кримінальну відповідальність.
7.4. Контроль за окремими сторонами діяльності Підприємства здійснюють державна податкова адміністрація, державні органи, на які покладено нагляд за безпекою виробництва та праці, протипожежною та екологічною безпекою, інші органи відповідно до законодавства України в межах їх компетенції.

8. Зовнішньоекономічна діяльність Підприємства

8.1. Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність у відповідності до чинного законодавства України в межах предмету діяльності.
8.2. Валютна виручка зараховується на валютний балансовий рахунок Підприємства і використовується нею самостійно у відповідності до чинного законодавства України.
8.3. Підприємство може здійснювати експорт та імпорт виробничо-технічної та іншої продукції в порядку, визначеному законодавством, направляти спеціалістів та приймати іноземних партнерів для обміну досвідом, укладання угод та надання послуг.
8.4. Підприємство може брати участь і організовувати виставки, ярмарки, аукціони, семінари, конференції, відкривати фірмові магазини.
8.5. Підприємство може створювати спеціальні Підприємства з іноземними юридичними особами і громадянами як на території України, так і за її межами.

9. Припинення діяльності товаристваПідприємства та його реорганізація

9.1. Припинення діяльності здійснюється у формі ліквідації або реорганізації товаристваПідприємства.
9.2. ТовариствоПідприємство ліквідується у випадках :
— за рішенням Засновника;
— визнання його банкрутом;
— якщо прийнято рішення про заборону діяльності товаристваПідприємства;
якщо рішенням суду буде визнано недійсність установчих
документів про створення товаристваПідприємства;
за іншими підставами, передбаченими законодавчими
актами України.
9.3. При реорганізації і ліквідації Підприємства працівникам, що звільнятимуться, гарантується додержання їх прав та інтересів відповідно до чинного законодавства України.
9.4. Ліквідація Підприємства здійснюється у визначеному чинним законодавством порядку ліквідаційною комісією, яка утворюється Засновником, а у випадках банкрутства — судом або арбітражним судом.
9.5. При ліквідації Підприємства вона зобов'язана провести повний розрахунок з бюджетом.
9.6. Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, використовується за вказівкою Засновника.
9.7. У разі реорганізації Підприємства її майно, права і обов'язки переходять до правонаступників.
9.8. Всі документи при ліквідації Підприємства, строк збрігання яких не закінчився, передаються у міський архів, а при реорганізації — залишаються у правонаступників.

Засновник ______________ Луцишин О.В.
(підпис)
Додаток В

5
6
5
4
1
1
6 СВІДОЦТВО
про державну реєстрацію (перереєстрацію)
суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи

Найменування Підприємство засноване на власності об’єднання громадян “Спортінвент”
__”Спортінвент”__________________________________
(повне та скорочене)

Організаційно-правова форма Підприємство засноване на власності об’єднання громадян
____________________________________________________________________________________________________________________________________

Місце знаходження м.Вінниця, вул. Тарногородського, 101________________________
__________________________________________________________________

Ідентифікаційний код суб’єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України

Видане Реєстраційною Палатою Вінницької міської ради
(орган державної реєстрації)

Дата реєстрації “25 ” вересня 2006 року,
/>про що зроблено запис “ 25 ” вересня 200 6р. у журналі обліку реєстраційних справ за № 569878

Голова реєстраційної палати
_____________________ _______
(прізвище та ініціали) М.П. (підпис)

Відомості про зміну місцезнаходження:
_______________________________________________________________
_______________________________________________________________
_______________________________________________________________

Додаток Г

Договір про передачу права власності на винахід
м. " " 200 р.
__________________________________________________________________
повна назва власника патента або ліцензії
__________________________________________________________________
в особі — посада, прізвище, ім'я, по батькові
в подальшому — Ліцензіар (або власник патенту, ноу-хау тощо) з одного боку, та
________________________________________________________________
повна назва господарського товариства, до якого робиться внесок
______________________________________________________________
в особі — посада, прізвище, ім'я, по батькові
в подальшому — Ліцензіат, з другого боку, беручи до уваги бажання Ліцензіара зробити внесок до статутного фонду Ліцензіата у
вигляді нематеріального активу_________________________________________
розшифрування активу
домовились про:
1. Визначення термінів: (подається конкретне тлумачення термінів)
1.1 Ноу-хау_____________________________________________________
_______________________________________________________________
__________________________________________________________________

1.2 Територія експорту продукції__________________________________
1.3 Територія, де діє право власності на нематеріальний актив
1.4 Ціна реалізації продукції за ліцензією____
1.5 Період дії патенту, ліцензії
2. Предмет договору:
2.1. Ліцензіар надає право Ліцензіату на строк дії патенту (ліцензії тощо) використовувати (право власності) __________________________
_______________________________________________________________
на що конкретно
і вважає це право як внесок Ліцензіара до статутного фонду Ліцензіата.
Вартість нематеріального активу складає
Права і обов'язки Ліцензіара:
4.1 Права:________________________________________________
4.2. Обов'язки Ліцензіара___________________________________
4.3. Відповідальність Ліцензіара:_____________________________
5. Права і обов'язки Ліцензіата:
5.1. Права Ліцензіата______________________________________
5.2. Обов’язки Ліцензіата____________________________________
5.3. Відповідальність Ліцензіата______________________________
5. Підписи сторін та печатки.
Додаток Д

Держпатент України
01655, МПС, Київ-53
Львівська площа, 8.
Власник патенту
_____________________________________________
прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи або
_____________________________________________
повне офіційне найменування юридичної особи
Адреса_________
Патент №
Пріоритет від
Дата публікації
Номер офіційного бюлетня
Держпатенту України________________________
ЗАЯВА
Прошу зареєструвати договір про передачу права власності на винахід_________________________________________________________
назва винаходу (корисної моделі)
між власником патенту_______________________________________________
прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи або повне офіційне найменування юридичної особи
та_________________________________________________________________
повна назва суб'єкта бізнеса, до статутного фонду якого передається право власності
на винахід (корисну модель) та його адреса
Додаток:
Договір про передачу прав на _______ арк. в 3 примірниках.
Документ про сплату збору за реєстрацію договору.
Підпис власника патенту та буквене позначення прізвища_____________
М.П. (для юридичної особи)
Дата_____________