Стан укр преси та ин периодичн видань в 20 ти роки 19 ст

Таблиця. 1. Числовий розвиток української преси в 1917—22 рр. (В.Ігнатієнко)

Стан української преси та інших періодичних видань в 20-ті роки.

З революцією 1917 року преса та інші періодичні видання україн­ською мовою на Україні (як на Наддніпрянщині, так і на Наддністрянщи­ні) сильно зросла. Але особливо ці тенденції були помітні на Наддніпрянщині. Протягом пер­ших років по революції (1917 —1919 роки) кількість пресових органів на Україні, що виходять українською мовою, постійно збільшувалася. Видання української преси почали з’являтися не тільки в центрах, а також і в другорядних осередках і навіть у глухих провінціальних пунктах (як Тараща на Київщині або Широке на Катеринославщині і т. п.). Українська преса, журнали в цей час стаювали дуже різноманітними щодо напрямків і змісту.

Але коли в 1919 році в Україні було створене Всеукраїнське державне видавництво, багато редакцій не тільки радикального, але й демократичного напрямку, “за их хулиганские выходки против большевизма», закривались або вливались у видання більшовиків. У цей період з’явилися численні органи змішаного напрямку. Це в основному були видавництва просвітянського та культурного характеру.

Раптове зменшен­ня, що настає в розвитку української преси в 1920 році, пояснюється московською окупацією України. Більшовицька влада монополізує всі видавничі засоби в своїх руках і видає лише свою офіційну, себто партійно-комуністичну, пресу. Внаслідок такої комунізації преси на Україні тут зберігає свої позиції преса російською мовою. Коли в перші роки революції кількість органів російською мовою значно зменшувалася (з 751 в 1917 році до 222 у 1919 році), то під москов­ським пануванням на Україні кількість їх зростає (зі 151 в 1920 році до 287 в 1922 році).

Умови виходу газет та інших періодичних видань істотно впливали на їх зміст, на можливість відображення в них настоїв і поглядів різних соціальних верств. Зникнення зі сторінок періодичних видань матеріалів, які вміщувалися в них за інших умов, як і закриття ряду видань, переконливо свідчили про політичні і суспільні відносини в Україні в 20-ті роки.

Комуністична преса на Україні, як своїм змістом, так і зовніш­нім виглядом, від самого початку являла виразні ознаки занепаду. За останнє десятиліття ця комуністична преса на Україні переживала деякі зміни — вона то «українізувалася», то «дезукраїнізувалася»; значно мінялося також і число назв.

За відомостями «Радянського Книгаря», вже в 30-тих роках на Радянській Україні видавалося 1126 газет, у тому числі: центральних — 30, обласних — 14, районних і місь­ких — 382, великотиражних (при підприємствах і колгоспах) — 700.

Із загальної кількості 426 газет (без великотиражних) українською мовою виходило 373, решта видавалися мовами національних мен­шостей (російською, єврейською, німецькою, польською, болгар­ською, молдавською, татарською й грецькою). Як не велике число газет в Радянській Україні, воно все ж не свідчить ні про загальний розвиток української преси, ні про її національно-український харак­тер. Уже наступні — 1933 і 1934 — роки значно змінили наведені в «Радянськім книгарі» дані щодо преси не на користь українців.

Слід однак відмітити що українські періодичні видання все-таки мали певний розвиток в 20-тих роках. Він в основному забезпечувався західноукраїнськими та еміграційними виданнями.

Українська культура. Лекції за редакцією Д.Антоновича. – К. Либідь, 1993.

Преса Української РСР. 1918-1985. - К., 1986.

Бібліографія української преси 1816—1916.-К., 1930.

Ігнатієнко В. Українська преса (1816—1923): Іст.-бібліогр. етюд. - К., 1926.