Значення творчості Т. Г. Шевченка (Значение творчества Тараса Григорьевича Шевченко)

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ Значення творчост Т. Г. Шевченка Працював Марченко Юра Миколав 2001 Шевченко основоположник ново укрансько лтератури. Шевченко основоположником ново укрансько лтератури родоначальником революцйно-демократичного напряму. Саме в його творчост повно розвинулися т начала, як стали провдними для передових укранських письменникв друго половини ХХ початку ХХ столть. Тенденц народност й реалзму були вже властив в значнй мр творчост

попередникв Шевченка. Шевченко перший в укранськй лтератур виступив як стинно народний поет, твори якого з усю повнотою вдбили почуття й думки трудящих мас, х вковчн визвольн прагнення. Попередники великого поета в укранськй лтератур в свох творах критикували окрем явища тогочасного життя, як-от знущання помщикв з селян, хабарництво чиновникв. Шевченко ж виступив як грзний суддя обличитель усього самодержавно-крпосницького ладу, як непримиренний

ворог помщикв царизму. У його творах змальований новий позитивний герой борець проти самодержавно-помщицького ладу, борець за щаст народу. Творчсть великого народного поета внесла в нашу лтературу незнане багатство тем жанрв, прилучила до кращих досягнень свтово лтератури. Шляхом Шевченка пшли найвидатнш передов укранськ письменники наступного часу Марко Вовчок, Панас Мирний, ван Франко, Павло Грабовський,

Леся Укранка та н. Роль Шевченка в розвитку укрансько лтературно мови. Шевченко вдграв важливу сторичну роль у розвитку укрансько лтературно мови. Вн установив ту структуру укрансько лтературно мови, яка збереглась у всьому стотному як основа сучасно мови, тобто розвинув утвердив певний склад словника граматичний лад укрансько мови, як стали нормою зразком для письменникв, преси, театру тощо. Попередники

Шевченка в укранськй лтератур, починаючи з Котляревського. Використовували в свох творах живу народну укранську мову, а також скарби усно народно творчост, але це використання було ще обмеженим, вдповдно до не досить широких тем лтературного стилю цих письменникв. Крм того, вони ще не позбулися далектних, вузькомсцевих елементв. Норми укрансько лтературно мови, створен на народнй основ, дала поезя

Шевченка. Основн мовн джерела великий народний поет черпав з скарбв фольклору живо розмовно мови. Вн вдбрав вд загальнонародно мови все найбльш стотне яскраве розкрив у свой творчост багатство, гнучксть, красу милозвучнсть укранського слова. Вшанування пам ят. Царизм репресями прагнув зупинити лавину народно шани й любов до великого сина Украни, а вийшло навпаки. З 1918 року вшанування памят великого

Кобзаря 9 березня стало в нашй кран щорчним всенародним. Вдкрито памятники поетов в Кив, Канев, Харков та в нших мстах Украни, могилу великого Тараса оголошено заповдником, мя Шевченка присвоно Кивському унверситетов, театру опери та балету масовими тиражами видаються його твори, вдкрито Державний музей Т. Г. Шевченка, його мя присвоно навчальним закладам науковим установам, вулицям,

бульварам, площам, пароплавам. Починаючи з 1962 року, щорчно присуджуються Державн прем Украни мен Т. Г. Шевченка в галуз лтератури мистецтва. За цей час почесного звання шевченквського лауреата удостон П. Тичина, О. Гончар, П. Загребельний, В. Сосюра, М. Бажан, Г. Тютюнник, Ю. Збанацький, П. Майборода, С.

Людкевич, О. Кульчицька, А. Малишко, В. Касян Драч, Л. Но-виченко, Д. Павличко, М. Внграновський, В. Стус, Б. Антоненко-Давидович, М. Жулинський, Р. Лубквський та нш митц. За ршенням ЮНЕСКО, ювле Т. Г. Шевченка вдзначалися в усх державах свту, в багатьох з них вийшли переклади Кобзаря . Свтове значення творчост. Кожний, хто глибоко вивча творчсть великого сина

Украни, неминуче переконуться, що ма вона свтове значення. Ось клька висловлювань з цього приводу Завдяки Шевченков скарби укрансько душ повною рчкою влилися в загальний потк людсько культури Луначарський Тарас Шевченко не ма соб рвних у свтовй лтератур Курелла, Нмеччина Його генй розрсся, як дерево, простягнувши крону над вками

Камлар, Румуня Поки бються серця людей, звучатиме голос Шевченка Хкмет, Туреччина Вн був найбльш народним поетом з усх великих поетв свту. Поезя Шевченка була явищем диним неповторним. Нема для не вдповдника в свтовй лтератур Якубець, Польща. нколи справедливо зауважують, що революцйно-демократичних письменникв у XIX ст. було не так уже й мало, проте жоден з них не пднявся до таких вершин шани любов народу, як

Шевченко. У свох творах вн випромнював на скривджених всю силу велико любов, цлий океан нжност, а трагедю сироти чи вдови пдносив до рвня свтово трагед. Кобзар знаменував собою демократизацю свтово лтератури, бо з його сторнок чи не вперше заговорили цл соцальн материки, як залишалися невдомими для елтарно культури це було одкровенням. Не дивно, що твори Кобзаря перекладен всма словянськими мовами, а також грузинською, врменською, казахською, узбецькою, нмецькою, англйською французькою, датською, новогрецькою,

спанською, хнд, японською, втнамською, корейською, румунською, талйською, угорською, малайською, бенгальською та багатьма ншими мовами. Про все бльшу свтову славу великого Кобзаря свдчать памятники, встановлен в рзних кранах свту у Палермо Канада, Бухарест, Вашингтон, Нью-Йорку, Париж тощо. Творчсть Шевченка поста чи не найвидатншим всевропейським свтовим явищем, бо дос, як слушно зауважив

Вадим Скуратвський, вкове горе мас, по сут, не мало свох лтературних уст, не розверзалося ними, не прорзалося свом художнм голосом . Були окрем лтературн спроби, але настльки несмлив й наслдувальн стосовно панвно культури, що ставали панською грашкою, а не грандозним мистецьким явищем нацонально-соцальним викликом, яким була творчсть великого Кобзаря. Саме Шевченко вперше в стор порушив тисячолтню нмоту соцальних низв. Тому Кобзар ма планетарне значення, саме укранським словом вперше заговорили невдом дос для елтарно

культури свти, речником яких став укранець, вн свою творчстю демократизував вропейську та свтову лтературу. Шевченко явище ункальне. Його нема з ким порвняти у письменств нших народв. Не тому, що вн кращий за нших. Йдеться про особливий генотип культури нашо крани. Тарас Просторо в цьому мен. В ньому вся сторя наша, все буття, ява найпотамнш сни. Нас просто не сну без нього Украна це Шевченко, Шевченко це

Украна. Не знайти такого анатомчного скальпеля, який мг би вддлити одне вд одного. Синонмчна пара на вс часи, доки й свту. Уявити себе без Шевченка все одно, що без неба над головою. Вн вершинна парость родового дерева нашо нац, виразник хранитель народного духу. Навть плоть його вознесена на вершину. ншо тако могили на Укран нема, нема тако могили на всй планет. Вона немов козацька вежа, де при наближенн небезпеки запалювали

сторожовий вогонь. Вогонь на сторожовй веж Шевченка не згаса нколи. Той вогонь його менний Глагол. Коли ми необачно вддалялися вд нього бльмами бралися наш оч, полуда заступала шлях. Отод мали те, що мали. Шевченко унверсальний. Кажемо Тарас чи такий укранець, який би не знав, про кого йдеться. Росянин не назве Пушкна Олександром, англць Шекспра

Вльямом, нмець не нарече мен Гете чи Шллера, француз Гюго. Там нший вимр, там вдчуття дистанц. Шевченко для свдомост укранцв не просто лтература. Вн наш всесвт. Явище Шевченка виправдання Украни перед людством, пдтвердження нашо нацонально повноцнност. Слово, яке не спввдноситься з його Словом, нчого не варте. До Шевченка треба доростати всм життям . Тарас Шевченко

Це м я дорогоцнною перлиною виблиску у золотй скарбниц свтово культури. У славнй плеяд безсмертних класикв лтератури генальний спвець укранського народу по праву стоть в одному ряду з такими титанами думки слова, як Гомер Шекспр, Пушкн Толстой, Гете Байрон, Шллер Гейне, Бальзак Гюго, Мцкевич Бернс, Руставел Нзам, чия мистецька спадщина стала надбанням усього передового людства.

Тарас Шевченко - символ чесност, правди безстрашност, велико любов до людини. Вся творчсть великого Кобзаря згрта гарячою любов ю до Батьквщини, пройнята священною ненавистю до ворогв гнобителв народу. Його думи, його псн, його полум яний гнв, його боротьба за свтлу долю трудового люду були думами, пснями, гнвом боротьбою мльйонв. Поезю Шевченка люблять ус народи.

Поет, який вддав ус сво сили боротьб за визволення рдно Украни вд соцального нацонального гнту, виражав прагнення сподвання всх народв, всх прогресивних людей свту. Тарас Григорович Шевченко прожив дуже мало - лише 47 рокв. З них 34 роки провв у невол 24 роки - пд ярмом крпацтва понад 10 рокв - у найжорсткших умовах заслання. А решту - 13 вльних рокв перебував пд невсипущим наглядом жандармв.

Оглядаючи прожите життя, сповнене страшно негоди злиднв, вн з болем говорив Сколько лет потерянных сколько цветов увядших Засуджуючи царський режим, який занапастив життя великого поета, М. О. Некрасов у свому врш На смерть Шевченко писав Вс он изведал тюрьму петербургскую, Справки, доносы, жандармов любезности, Вс - и раздольную степь Оренбургскую, И е крепость

В нужде, в неизвестности Там, оскорбляемый каждым невеждою, Жил он солдатом с солдатами жалкими, Мог умереть он, конечно, под палками, Может и жил-то он этой надеждою. Царський уряд не вперше розправлявся так з небажаними йому передовими людьми. Полум яний спвець свободи, Тарас Григорович Шевченко подлив сумну долю кращих людей, як жили в роки царсько реакц.

Пушкн Лрмонтов, убит з намови царя, замучений Полежав, декабристи, загибл у Сибру на каторз, були його попередниками. Не кращою була доля його сучасникв. Чаадава оголосили божевльним. Герцену довелося ткати за кордон. Великого росйського критика Вссарона Блнського врятувала вд каземату лише смерть. У заслання потрапив Салтиков-Щедрн, на каторгу було вдправлено

Достовського. Але н арешти жорстк переслдування, н вогк темн каземати вддлення. Н заслання солдатчина - няк утиски не змогли згнути поета-революцонера Тараса Шевченка. Караюсь, мучуся але не каюсь писав вн у врш О думи мо. Шевченко говорив, що вн нколи не зйде з раз назавжди обраного шляху, з шляху народного спвця Нкому я не продамся, В найми не наймуся. Не згнувши великого

Кобзаря духовно, царизм зламав його фзично. Незважаючи на те, що Шевченко був надлений мцною будовою тла, як було сказано у вироку про заслання, царськ сатрапи завдали непоправимо шкоди його здоров ю, злочинно скоротили життя прискорили смерть. Нижче наведено свдоцтво, виявлене у фондах Центрального державного сторичного архву в Санкт-Петербурз. Це перший, що дйшов до нас, лкарський висновок про передсмертну хворобу

Шевченка. Дос не було точних медичних даних про обставини хвороби кончини поета. Свидетельство Дано сие в том, что академик Тарас Шевченко, 49 лет от роду, давно уже одержим органическим расстройством печени и сердца vitium heparis et cordis в последнее время развивалась водяная болезнь hydrops, от которой он и умер сего 26 февраля. С Петербург, февраля 26 числа, 1861 года. Подлинник подписал

Доктор Эдуард Бари. Ординатор при больнице Св. Марии Магдалины. Верность копии сей с подлинным свидетельством Эдуарда Бари свидетельствую с приложением печати полиции Императорской Академии Художеств. Февраля 27 дня 1861 года. Полицмейстер Академии капитан I рванга Набатов. ЦДАЛ - центральний державний сторичний архв у

Леннград, фонд 789, опис23, 1861 р справа 7, арк 107. Нижче на свдоцтв - помтка олвцем 47 лет от рождения - поправка до вку Т. Г. Шевченка, помилково вказаного лкарем. Дане медичне свдоцтво про останню хворобу поета, написане лкарем Едуардом Яковичем Бар, який наглядав за Тарасом Григоровичем, дозволя зрозумти всю глибину непоправно шкоди, заподяно мцному вд природи здоров ю

Шевченка його коронованими некоронованими катами. Сучасна медична наука да можливсть уточнити дагноз, встановлений у 1861 роц лкарем Е. Я. Бар, сформулювати його так передсмертною хворобою Тараса Григоровича був органчний декомпенсований порок серця третього ступеня, цироз печнки асцит. Виявлен у державних архвах документи дозволяють нам тепер детально дослдити науково обгрунтувати вс обставини перебгу хвороби смерт Т. Г. Шевченка. Вони ще раз доводять, що смерть геального народного

поета була передчасною. зумовив прискорив царизм. Як вдомо, Шевченко був сином селянина-крпака сам був крпаком. Батько мати великого поета передчасно померли вд непосильно прац, нестаткв хвороб. Така ж доля чекала Тараса Шевченка. Залишившись в одинадцять рокв круглою сиротою, вн рано зазнав непосильного тягару пдневльно прац, вдчув горе бедного неулыбающегося мужика.

Жив Шевченко у надзвичайно тяжких умовах, дуже бдував, часто голодував хворв. Навесн 1837 р. коли 23-рчний Тарас як крпак помщика Енгельгарда працював у кмнатного живописця В. Ширява, вн тяжко захворв. Земляк приятель Шевченка - художник ван Максимович Сошенко зразу ж поклав Тараса, який пашв жаром, у лжко термново викликав знайомого лкаря

Жадовцева. Лкар уважно оглянув хворого Шевченка сказав Сошенков - Хворого необхдно вдправити до лкарн, тому що з вашими грошима гарячку лкувати вдома не можна. Але в лкарн не дешево коштувало лкування. Скупий Ширяв не дав жодно копйки, хоч у контракт, пдписаному ним, передбачалося, що в раз захворювання учня на протяз строку навчання майстер зобов язаний лкувати його на свй рахунок. Довелося друзям Тараса клопотатися перед

Комтетом Товариства заохочення художникв. З цього приводу у звт Товариства вд 30 травня 1837 року вдмчалося ПансонеруПансонери - особи, як одержували постйну щомсячну допомогу вд Товариства заохочення художникв. Алексву учню Шевченку на лки 50 карбованцв ДАЛО - Державний архв Леннградсько област, фонд 448, опис , справа 44-а, 1826 -

1855, арк.176 На ц грош лкар Жадовцев художник Сошенко помстили Тараса до Петербургсько мсько лкарн свято Мар Магдални нин лкарня м. Ври Слуцько, бля Тучкового мосту. Друз Шевченка обрали цю лкарню не випадково. Лкарня св. Мар Магдални була найновшим лкувальним закладом на той час. Вона славилася вийнятковим порядком, чистотою затишком, новими найдосконалшими методами лкування.

Тут робилися на той час найдосконалш операц, вживалися нов полпшен методи перев язки лкування ран, визнан досвдом останнх рокв найкорисншими говориться у Нарис снування лкарн св. Мар Магдални в С Петербурз за 50 рокв, 1829 - 1879. Гордстю лкарн були лкар насамперед штабслкар Олександр Дмитрович Бланк, який працював тут у ц роки дд

Ленна по матер. Вс його характеризували як людину передову, дейну, сильну самостйну, вльну вд будь-якого кар ризму прислужництва. О. Д. Бланк був передовим прогресивним для свого часу лкарем. Вся його повсякденна дяльнсть була пройнята чуйним дбайливим ставленням до простих людей, вн безкорисливо служив народу свом лкарським мистецтвом. Хвороба Шевченка почалася гострим гарячковим станом. В автобографчнй повст Художник Тарас Григорович опису ц важк дн сво хвороби, коли кидався вн у гарячковому

маренн, горв вд нестерпного жару. Захворювання тривало довго проходило тяжко. Всм дб Тарас був в безтям, мж життям смертю. Друз щоденно, а нод по клька разв на день приходили до лкарн, щоб довдатися про стан Шевченка. Вдомий росйський художник Карл Брюллов, з яким не задовго до цього Сошенко познайомив Тараса Григоровича, постйно запитував у друзв Шевченка про стан хворого.

Хороше лкування, дбайливий догляд , як писав сам Шевченко, молодое здоровье брало свое как тот сказочный пресловутый богатырь оживал и крепчал не по дням, а по часам В какую-нибудь неделю после двухнедельной гарячки стал на ноги и ходил, придерживаясь за свою койку. Коли поет виписувався з лкарн, старший лкар гигиекнично як пише Тарас Григорович Шевченко растолковал мне , что для окончательного излечения необходимо еще пробыть

под медицинским надзором по крайней мере месяц. Восени 1839 року Шевченко знову тяжко захворв. Цього разу на тиф. Друг поета Ф. П. Пономарьов перевз Тараса Григоровича до сво кмнати, з антресолями, у будинок Академ мистецтв. На цих антресолях згадував Пономарьов мй бдний Тарас перебував пд час тяжко сво хвороби, яка забирала наш убог кошти.

У цей самий час вн написав олйними фарбами свй портрет. Восени 1845 р. Шевченко в Переяслав тривалий час хворв на гарячку, яку один з його бографв О. Я. Кониський назива якоюсь тифозною хворобою. Про те, що у Переяслав Тарас Григорович перенс гарячку, розповда у свох спогадах про Шевченка письменник етнограф О. С. Чужбинський. Саме у цей перод

Тарас Григорович написав свй славнозвсний Заповт Як умру, то поховайте. Незважаючи на тяжк умови життя, на погршення стану здоров я, Тарас Григорович не втрачав любов до життя, до малювання, до поез. Особливо чутливий вн був до сприйняття чудово укрансько природи. Колоритн пейзаж рдно земл - садок вишневий коло хати, могутнй сивий

Днпро, широк степи з почорнлими на них могилами, втри, що пахнуть чебрецем м ятою, переливний блиск ковили, безкрайн обр - все це знав любив Тарас. Все це глибоко хвилювало вразливого юнака згодом ожило в його поез. Шевченко ввбрав у себе усе багатство народних псень та переказв, природно, що у його чарвних пснях бринли так ж мотиви, як створював сам народ. Ненависть трудового люду до свох гнобителв живила творчсть

Кобзаря. Постала у вршах Шевченка нещасна, поневолена Украна. кров ю серця писав вн про страждання рдного народу, про муки пдневльного життя. Гнвними словами картав поет царство панв чиновникв. Художник поет, в розумнн Т. Г. Шевченка, носй свтла стини, вн мусить бути корисним людям. Саме таким поетом художником, провсником правди вол був

Тарас Шевченко.у Поезя великого Кобзаря - це гмн любов до людства, гмн боротьби за свободу свтлу долю всх пригноблених народв. Царський уряд, боючись сили полум яного Шевченкового слова, заслав поета у солдатчину, в далек казахськ степи. Вдбуваючи покарання, Шевченко служив у Орську, оточеному мертвим, тьмяним степом. Кочовики називали орську фортецю яман-кала, що означа страшне мсто.

Сюди був засланий поет. У вироку, що виршив долю Шевченка, не був зазначений строк покарання - цар заслав поета назавжди. Микола Палкн Власною рукою дописав у вироку Пд найсуворший нагляд з забороною писати й малювати. Художнику зв язали руки, поетов закрили рота. З цього приводу Шевченко з глибоким обуренням говорив Если бы я был изверг, кровопийца, то и тогда для меня удачней

нельзя было придумать, как послать меня в Отдельный Оренбургский корпус солдатом. И ко всему этому мне запрещено рисовать. Отнять благороднейшую часть моего бедного существования. Трибунал во главе с самим сатаной не мог бы вынести такого нечеловеческого приговора. У випаленому сонцем Оренбурзькому степу, на похмурих берегах

Аральського моря, на пустельному Кос-Арал Тарас Шевченко згадував милу його серцю Украну Я так , я так люблю Мою Украну убогу. У фортец, яка здавалась йому раскрытой могилой, готовой схоронить меня живим, поет звертався до свох дум Думи мо, думи мо, Ви мо дин. Не кидайте хоч ви мене При лихй годин. Прилтайте, сизокрил Мо голуб ята. з-за Днпра широкого

У степ погуляти Безмрна туга за волею тяжко краяла серце Шевченков. Полум яний патрот Украни, вн безмежно сумував за рдним крам, таким прекрасним таким знедоленим. О доле моя Моя крано Коли я вирвусь з ц пустин Так розкрив поет свй душевний стан, пригнченсть тугу у врш, написаному в Орську присвяченому другов - укранському лкарю Андрю Йосиповичу Козачковському. Сучасна медицина науково обгрунтувала, як згубно впливають на здоров

я людини так зван негативн емоц - туга, сум, пригнченсть, самотнсть. Але ще сильнше вдбилися на здоров Т. Г. Шевченка нестерпно важк, ворож, штучно створен царизмом умови життя у солдатчин. Восени 1847 р. у вогких казематах Орсько фортец Шевченко захворв на ревматизм. У лист вд 11 грудня 1847 року до одного з приятелв - А Лизогуба вн писав восени мучив мене ревматизм У лист до

М. Лазаревського вд 20 грудня ми читамо занедужав я спершу ревматизмом, тяжкий недуг Пзнше ревматизм давав спалахи, загострення, рецидиви, властив цй хвороб. Шевченко писав 12 квтня 1855 р. конференц-секретарю Академ мистецтв Василю вановичу Григоровичу з Новопетровського укрплення ревматизм меня быстро разрушает. сну справедливий старовинний лкарський вислв ревматизм лиже суглоби, а куса серце.

Ревматизм ускладнився у Шевченка гострою серцевою недостатнстю. У 1847 р незабаром псля ревматизму, Шевченко внаслдок поганого харчування захворв на типову для ув язнених та засланих хворобу - цингу, або скорбут, був вмщений у лазарет. В лист до М. Лазаревського у Петербург 20 грудня 1847 р. Тарас Григорович писав Спткала мене цинга лютая, я тепер мов ов на гнощ

Так мен тепер тяжко, так тяжко Через два мсяц, 28 лютого 1848 р Шевченко пише з Орська свому другов Варвар Миколавн Рпннй Пугает меня настоящая болезнь скорбут. Дв тяжк хвороби - ревматизм скорбут, на як хворв у засланн поет, дуже пдточили його серце, тим бльше, що вони проходили в умовах надзвичайно морально пригнченост невимовних душевних мук. В лист до М. Лазаревського, про який згадувалося вище,

Тарас Григорович писав опрч всх лих, що душу катують, бог покарав мене ще й тлесним недугом Згадуючи сво сповнене злигоднв життя, поет писав до В. Рпнно, що при цьому його охоплю важке почуття, от которого сжимается сердце и стынет грудь Мое прошлое ужасно. Рзке свтло пекучого сонця пустел згубно дяло на зр Т. Г. Шевченка. 1 лютого 1848 р. поет писав з Орсько фортец

А Лисогубу Лихо дться зо мною, та не одно, а вс лиха упали на мою голову. Одно те, що нудьга та безнадя давить серце, а друге - нездужаю з того дня, як привезли мене в цей край, ревматизм, цингу перетерпв, слава богу, а тепер зуби оч так болять, що не знаю де дтись. Укранськ росйськ друз поета робили все можливе, щоб полегшити тяжку долю Тараса Шевченка, допомагаючи йому морально матерально, але здоров я поета з кожним днем все гршало.

У счн 1850 р. Шевченко пише в розпач з Оренбурга поетов Василю Андрйовичу Жуковському Я три года крепился, не осмеливался вас беспокоить, но мера моего крепления лопается, и я в самой крайности прибегаю к вам, великодушный благодетель мой потому, что казарменная жизнь и скорбут разрушили мое здоровье Для меня необходима была бы перемена климата но я на это не должен надеяться рядовых, таких как я, не переводят а меня опять посылают на

Сыр-Дарью Для моего здоровья этот поход самый убийственный Рядовому Тарасу Шевченку найсуворше було заборонено писати й малювати. Та великий бунтар не скорився. Всупереч усьому у вигнанн вн потай писав малював створив чимало поетичних творв, зробив багато малюнкв, портретв, картин, з яких складаться цлий альбом. На Шевченка було зроблено донос, в результат якого його пд конвом вдправляють у

Новопетровське укрплення, на берег Каспйського моря. См рокв - з 17 жовтня 1850 по 2 серпня 1857 р як провв тут поет, були найстрашншими роками у житт Шевченка. Вони цлком зламали його здоров я. Сувор природн умови, вддаленсть вд культурних центрв крани, деспотизм жорстоксть офцерства робили нестерпним життя засланого поета. 1 липня 1852 р. Шевченко писав з Новопетровського укрплення вдомому укранському композиторов

С. С. Гулаку-Артемовському Где меня не носило в продолжении этих бедных пяти лет Киргизскую степь из конца в конец всю исходил, море Аральское и вдоль и поперек все исплавал, и теперь сижу в Новопетровском укреплении да жду, что дальше будет а это укрепление, да ведомо тебе будет, лежит на северо-восточном берегу Каспийского моря, в киргизской пустыне.

Настоящая пустыня Песок да камень хоть бы трава, хоть бы деревцо - ничего нет. Даже горы порядочной не увидишь - просто черт знает что Смотришь, смотришь, да такая тоска тебя возьмет - просто хоть давись так и удавиться нечем мне счастье не к лицу. Родился, вырос в неволе, да и умру, кажется, солдатом. Какой-нибудь да был бы скорее конец, а то в самом деле, надоело черт знает по-каковски жить.

Якось пд час перебування Т. Шевченка у Новопетровськй фортец стало вдомо, що до Астрахан ма прибути хтось з царсько см . Негайно було оголошено наказ про посилену муштру солдатв - в тому числ Шевченка. Щоденн тривал вправи з гвинтвкою, марширування зовсм знесилювали Тараса Григоровича. Из меня, теперь 50-летнего старика, тянут жилы писав поет друзям, навть збльшивши свй вк. Але тут йому не зрадив гумор. Вн намалював себе гладким незграбним солдатом пдписав

Ось так, як бачите. Ця карикатура мала бути надрукована в газет Северный курьер, але петербурзький цензурний комтет заборонив його друкувати ЦАЛ, фонд 777, опис5, 1909, справа115. Як про найбльше щастя, мряв Тарас Григорович взглянуть разочек на добрых друзей моих, на Днепр, на Киев, на Украину. 10 лютого 1855 р. Шевченко пише свому товаришу польському полтичному засланцю

Бронславу Залському Веришь ли, мне иногда кажется, что я и кости здесь свои положу, иногда на меня находит такая жгучая, ядовитая сердечная боль, что я себе нигде места не нахожу, и чем далее, тем более эта отвратительная боль усиливается. У 1855 роц Шевченко на довершення до всього хворв ще й на виснажливу малярю. В лист до Бр. Залського Тарас Григорович 25 вересня 1855 р. писав Возвратясь из Ханга-Бабы, выдержал порядочный пароксизм лихорадки.

Захворювання на малярю ще бльше посилило ураження серця. Та незважаючи на хвилини вдчаю тяжкого суму, нколи у поета не зника бунтарський дух ненависть до самодержавства - навпаки, у засланн зростали мцнли революцйн настро поета Бодай кати х постинали, Отих царв, катв людських Помира коронований жандарм Микола . Майнула надя на визволення. Та марно Новий

Цар Олександр викреслю м я Шевченка з списку амнстованих добре пам ятав цар врш великого Кобзаря. Але наростання революцйно ситуац, що змушувало самодержавство напружено шукати виходу з кризи, невпинн клопотання передових людей Рос - прогресивних дячв культури та мистецтв вирвали Шевченка з заслання. Великою була моральна стйксть сила революцйного духу поета. Коли у 1857 роц Шевченка, немолоду вже, змучену засланням людину, було звльнено, вн написав у свому

щоденнику Мне кажется, что я точно тот же, что был и десять лет назад. Ни одна черта в моем внутреннем образе не изменилась. Хорошо ли это Хорошо. Людина на десять рокв викреслена з життя, знову поверталася до свох друзв мцною духом. Заслання солдатчина не зломили н вол, н переконань. Але здоров я поета, його фзичн сили були надламан.

За свдченням редактора Нижегородских губернских ведомостейГеоргя Дем янова, псля повернення з заслання на обличч Шевченка лежала печать глибокого страждання. сторик Микола Костомаров справедливо зауважив Пд червону шапку взяли веселого, бадьорого душею, з густим русявим волоссям, а з-пд ц червоно шапки повернувся вн з сивою бородою, зовсм лисою головою, з навки втраченим здоров ям. Лкар А. Й. Козачковський зафксував, що Тарас

Григорович повернувся з заслання з пдупалим здоров ям, з передчасно знесиленим назавжди скалченим органзмом. Поетов тод минуло лише 43 роки. Повертаючись псля десятирчного заслання до Петербурга, Шевченко змушений був через хворобу на деякий час зупинитися в Москв. Вйськовий генерал-губернатор Нижегородсько губерн генерал-майор Муравйов доповдав 18 квтня 1858 р. московському вйськовому генерал-губернатору

Художника Тараса Шевченка було вддано у 1848 роц за височайшим наказом у вйськову службу, з призначенням рядовим в Окремий Оренбурзький корпус. В березн мсяц 9числа Шевченко вихав з Нижнього Новгорода до Санкт-Петербурга, але з приватних донесень вдомо, що, дохавши до Москви, зупинився в нй через хворобу, яка його спткала ДАМО - Державний сторичний архв Московсько област, фонд 16, опис 47, справа 130, арк.

14. Тараса Григоровича не можна було впзнати лише придивившись, я впзнав його. Жовто-зелений, у зморшках, худий Вбитий фзично морально розповдав про свою зустрч з Т. Г. Шевченком навесн 1858 року в Москв Микита Савичев - уральський козачина, як називав його поет. У свому Журнал на другий день псля прибуття до Москви, 13 березня 1858 р Шевченко писав, що вн пшов до Ван-

Путерена, свого знайомого лкаря. Лкар уважно оглянув його, виписав лки, призначив дту вдповдний режим. У запису, зробленому 14 березня, читамо После обеда явилось ко мне два доктора, хорошо еще, что не вдруг. Приятель Ван-Путерена прописал какую-то микстуру в темной банке, а Мин - пильнавскую воду и диету. Я решился следовать совету последнего. Дмитрий Егорович Мин - ученый переводчик Данте и еще более ученый медик.

Поэт и медик. Какая прекрасная дисгармония. 18 березня Тарас Григорович записав у Журнал В 8 часов вечера громоносный локомотив свистнул и остановился в Петербурге. Захоплено зустрли Т. Г. Шевченка представники передово нтелгенц столиц. Зустрчаючись у цей час з видатними дячами культури та мистецтв, Тарас Григорович шукав знайшов близьких йому духом дейними поглядами людей.

Вн зустрвся зблизився з великими росйськими письменниками - революцйними демократами М. Г. Чернишевським, М. О. Добролюбовим, М, О. Некрасовим , М Салтиковим-Щедрним та ншими, як об днувалися навколо журналу Современник. Всм ством, всма помислами Шевченко був з цими людьми. Це було природно, адже за словами Добролюбова, все коло дум спвчуттв

Шевченка перебувало у цлковитй вдповдност з змстом укладом народного життя. Вн вийшов з народу, жив з народом не тльки думками, але обставинами життя був з ним мцно кровно зв язаний. Герочне життя великого Кобзаря, його велика моральна сила, непохитна воля борця, його волелюбна поезя були близьк й дорог росйським революцйним демократам. Разом з Герценом Чернишевським великий Кобзар з глибокою переконливстю проголошу, що треба будити волю,

приспану царизмом, кличе Русь до сокири, прямо заклика до збройного повстання. Добра не жди, Не жди сподвано вол - Вона заснула цар Микола приспав. А щоб збудить Хиренну волю, треба миром Громадою обух сталить Та добре вигострить сокиру - Та й заходиться вже будить. Поезя Тараса Шевченка була могутньою грзною зброю в бойовому арсенал народу,

вона кликала маси на боротьбу, вселяла смертельний страх у ворогв вставайте Кайдани порвте вражою злою кров ю Волю окропте. Ц рядки знаменитого Шевченкового Заповту запалювали народ, загартовували його волю до боротьби, змцнювали вру в краще майбутн У безсмертнй поез великого Кобзаря, яка то полум янла гнвом, то скрилася бадьорстю, завжди незмнно звучала вра у свтле прийдешн народу. Шевченко твердо врив, що пригноблен розрвуть кайдани, в як вони закут,

скинуть ярмо крпацтва самодержавства, з днаються в дину вльну й дружню см ю в цьому свт Врага не буде, супостата, А буде син, буде мати, будуть люди на земл. Чернишевський, Добролюбов та х бойов соратники - штурмани бур, як образно називав х Герцен, високо цнили полум яну поезю Шевченка. М. Г. Чернишевський, який очолював революцйно-демократичний рух, називав

Т. Г. Шевченка новою невдомою зркою, та тако величини блиску, таким свтилом, що, мабуть, Срусу, Актуру носа втре. Незважаючи на фзичну кволсть та недугу, Тарас Шевченко до кнця свого життя не припиняв активно творчо прац, вс сво сили вддавав боротьб за знищення полтичного безправ я, крпацтва нацонального гнту. Влтку 1859 року Тарас Григорович похав на Украну, в рдне село

Кирилвку, де жили його брат сестра, щоб побачитися з ними псля довго розлуки. Сестра не вдразу впзнала в змученй, старй людин, яка важко дихала, свого брата Тараса. Художник Вктор Васильович Ковальов, згадуючи сво враження вд зустрч з Т. Г. Шевченком у 1859 роц, з глибоким болем писав Я був вражений рзкою змною його зовншньоого вигляду.

Це не бум колишнй широкоплечий, кремезний, з густим волоссям на голов, в срому сюртуку, яким я його знав ранше пред мною була зовсм схудла, лиса людина, без кровинки на лицруки просвчувались так, що видно було наскрзь кстки жили Я мало не заплакав. Все це свдчить про те, що Шевченко повернувся з заслання з цлком пдрваним здоров ям. 30 вересня 1859 року Л. Тарновська писала свому синов

В. В. Тарновському, колекцонеру, засновнику музею у Чернгов Бдолаха Шевченко хворий, я боюсь, чи не водянка у нього в грудях вн не лежить, але руки його важк лице набрякле. Друг поета нженер Ф. Черненко розповдав, що вже в кнц вересня на самому початку жовтня, вдвдуючи Шевченка, не можна було не помтити, що поет дуже хворий. На автопортрет, написаному в 1860 роц, лице Шевченка з явними ознаками набряклост.

У другй половин листопада здоров я Шевченка рзко погршало. Наслдки дистроф , головним чином, ревматизм, набутий у засланн, все бльше давалися взнаки. Напружена робота, поган житлов умови загальна невлаштовансть побуту багато в чому сприяли розвитков хвороби. Марко Вовчок, врний друг послдовник великого Кобзаря, яку Тарас Григорович нжно ласкаво називав свте мй

Моя ти зоренько святая Моя ти сила молодая Моя ти доне, писала йому у цей час з-за кордону Мй самий любий Тарасе Григоровичу Чую, що ви хворте нездужате, а сама соб вже уявляю, як ви там не бережете себе Я все це добре знаю та не побоюся сказати Вам дуже Вас прохаю - бережть себе 23 листопада Тарас Григорович звернувся до лкаря Е. Я. Бар - ординатора Петербурзько лкарн св. Мар Магдални з скаргами на страшенний бль у грудях.

Шевченко мав хворобливий вигляд, лице його було зовсм набрякле. Лкар Бар уважно оглянув Тараса Григоровича, вислухав серце, леген похмурнв. Вн призначив лкування, порадив берегти себе, вести спокйний спосб життя, не вихолити з дому. Умови життя поета в цей час у Петербурз були незадовльними, а для людини з хворим серцем особливо важкими - про це свдчить недавно виявлений в архв Лтературного фонду за 1861 рк лист друга

Тараса Григоровича Поета Володимира Жемчужникова до лтератора П. М. Ковалевського - племнника голови Лтературного фонду . П. Ковалевського Павле Михайловичу - прискорте швидшераду Лтературного фонду на допомогу бдному Шевченку. У нього водянка в грудях у сильному ступен, хоч лку його хороший лкар з приязн Йшлося про лкаря П. А. Круневича, польського полтичного дяча, одного з оренбурзьких

спвзасланцв Шевченка, з якими поет дружив часто зустрчався в Петербурз псля повернення з заслання але медична допомога паралзуться невлаштованнстю життя Шевченка вдсутнстю будь-якого за ним догляду живе вн в Академ, у кмнат, подленй антресолями на два яруси, спить у верхньому, де вкно знаходиться врвень з пдлогою, а працю в нижньому, де холодно. В обох ярусах вогко, дме з вкна, особливо в верхньому, тому, що воно

починаться вд пдлоги. Це посилю набряклсть нг примушу до снуючо хвороби простуду Вддл рукописв Державно публчно бблотеки м. Салтикова-Щедрна в Петербурз, архв лтфонду, справа 6, 1861 р. арк. 135-136 Так умови життя Шевченка призвели до рзкого погршення стану здоров я. Тарас Григорович з кожним днем слабшав. Зима тягнулася для нього надзвичайно довго.

Здоров я продовжувало рзко гршати на новий 1861 рк, вн уже був прикутий до лжка. У счн в лютому у Тараса Григоровича були, правда, коротк пероди полегшення, вн вдчував себе здатним працювати, граврував, писав портрети. В один з счневих днв вн весело спокйно працював з 12-о до 4-о години згадував О. Лазаревський. 22 счня поет писав свому родичев Варфоломею Шевченку Погано я зустрв оцей новий поганий рк.

Другий тиждень не вихожу з хати чхаю та кашляю, аж обсло. Поет у цей час перенс ще й грип, який становить серйозну небезпеку для тяжких серцевих хворих. Сили поета слабли, здоров я з кожним днем все гршало. В тому ж лист до Варфоломея Шевченка Тарас Григорович писав Багато б ще треба дечого сказать тоб, та нездужаю.

В лист вд 29 счня, також адресованому В. Шевченков, читамо Так мен погано, що я ледве перо в руках держу Прощай Утомився, наче копу жита за одним заходом змолотив. Художник збирач фольклору Л. М. Жемчужников свдчив на початку 1861 року Здоров я поета-художника, видимо, руйнувалося На обрй його насувалася темна хмара вже потягло холодом

смертельно хвороби на його полите сльозами життя. Вн все ще поривався бачиться з друзями, вса мряв оселитися на батьквшин Але почував себе дедал грше. Вдомий письменник Микола Семенович Лсков, який вдвдував Шевченка в кнц счня 1861 року, докладно опису стан Тараса Григоровича - Ось, пропадаю сказав вн Бачите, яка ледащиця з мене зробилась. Я почав вдивлятися пильнше побачив насправд, в усй його стот було щось надзвичайно хворобливе

Вн скаржився на бль в грудях на жорстоку задишку Пропаду закнчив вн кинув на стл ложку, з яко щойно проковтнув лки - От якби до весни дотягнуть - сказав вн псля тривалого роздуму та й на Украну Там, може б, полагшало, там, може, ще хоч трошки подихав А хати треба помру я тут неодмнно, якщо лишуся. Вдчуваючи близький кнець, поет писав 14 лютогого свй останнй передсмертний врш Чи не покажуть нам, небого - звернення до

Музи з дружнми прощальними словами, сповненими безмрно душевно туги. Поет висловлював ще якусь надю, що лкар допоможуть йому подолати смерть, яка уже заглядала у вч. Хворому Шевченку необхдна була серйозна медична допомога, треба було термново змнити житлов умови. Завжди скромний невибагливий, няковючи вд пклування про нього, Шевченко зрештою дав згоду лягти в лкарню. Його друг поет

В. М. Жемчужников брат художника Л. М. Жемчужникова 20 лютого 1861 року писав П. М. Ковалевському, щоб той посприяв у поданн термново допомоги хворому Шевченков Я бачив його лкаря, Круневича, знаю вд нього, що при такй невлаштованост життя ненадйне сподвання не тльки на одужання Шевченка, але навть збереження сил його до весни, щоб вн мг принаймн виконати сво бажання з здити на Батьквщину, на придбану ним недавно земельку на берез

Днпра, де вн потурбувався збудувати соб скромну хату, про яку вн так любив мряти. Якщо не можна знайти йому квартиру з мешканцями, як б взяли на себе догляд за ним, то можна помстити його, наприклад, у Максимланську лкарню, де окрем зручн мсця для хворих, за цну не надто високу. Треба тльки виклопотати в цй лкарн мсце, а Шевченко перейти туди згоден. Поклопочться, щоб це було улагоджено якнайшвидше Нещасний

Шевченко починалося для нього спокйне життя, визнання йому так мало довелося користуватися ним. З кожним днем поет фзично слабнув, згасав. 24 лютоого Шевченко писав свому знайомому . М. Мокрицькому Я болен, другой месяц не выхожу на улицу В нч з 24 на 25 лютого у Шевченка був тяжкий серцевий приступ. За словами Тараса Григоровича, з ноч в нього почався страшенний, пекучий бль у грудях, який не давав

йому лягти згадував О. Лазаревський. 25 лютого - це був день народження поета - першим його вдвдав врний, випробуваний друг Михайло Лазаревський застав його у страшенних муках. Вн сидв на лжку напружено дихав. Напиши брату Вапрфоломею сказав вн Лазаревському що мен дуже недобре. Незабаром прихав Едуард Якович Бар. Вн вислухав хворого сказав друзям поета, що знаходить у

Шевченка початок набряку легень. Муки страждальця були неймоврн, кожне слово коштувало йому надлюдських зусиль свдчить Лазаревський Мушка, покладена йому на груди, трохи полегшила страждання. У цей час йому прочитали втальну депешу з Харкова - Спасиб - тльки й мг вимовити Тарас Григорович. Звдусль з Украни, з Москви, з далекого Нижнього надходили привтання улюбленому поетов з побажанням здоров я щастя.

З хвилюванням слухав Тарас Григорович ц коротк послання далеких близьких друзв. Дуже зрадв Шевченко привтанню вд шанувальникв з Полтави Батьку Полтавц поздоровляють любого Кобзаря з менинами просять утни, батьку, орле сизий Полтавська громада Спасиб, що не забувають ледь чутно прошепотв знесилений Тарас Григорович. Л. М. Жемчужников, який часто бував у

Шевченка в останн дн його життя, пдкреслю виняткову стйксть, з якою поет переносив страждання муки Добрий до навност, теплий люблячий, вн був твердий, сильний духом - як деал його народу. Передсмертн муки не вирвали в нього жодного стогону з грудей. тод, коли вн затамував у соб найтяжч бол, зцплюючи зуби вириваючи зубами вуса, в ньому вистачило влади над собою, щоб, посмхаючись, вимовити спасиб - тим, як про нього згадували далеко,на Батьквщин.

Дружн спвчуття оживило вмираючого. Шевченко попросив вдкрити кватирку, випив склянку води з лимоном лг Близько третьо години дня Тараса Григоровича вдвдало ще клька приятелв. Вн сидв на лжку, кожн п ять-десять хвилин запитував, коли буде лкар, висловлював бажання прийняти опй, щоб забутися сном Коли залишився один В. М. Лазаревський, Тарас Григорович почав говорити, як хотлося б йому побувати на

Батьквщин, дихнути рдного повтря, яке вдновило б його здоров я От якби додому, там би я, може, одужав. Клька разв повторював Як не хочеться вмирати. Незабаром знову прихав лкар Е. Я. Бар, а потм лкар П. А. Круневич. Вони всляко полегшували страждання поета. Щоб зменшити бол, поставили на груди другу мушку.

О 9-й годин вечора лкар вислухали Тараса Григоровича визнали, що стан поета безнадйний. Невдовз бол вдновилися з новою силою. Вдчувши, що знову починаться приступ, Шевченко запитав, чи не можна його спинити. Лкар поставили грчичники на руки, дали серцев лки. Пзно ввечер Тарас Григорович, ухопившись руками за матрац, сидв на лжку, важко дихаючи - з великим напруженням. Так без сну Шевченко провв всю нч з 25 на 26 лютого.

Нестерпн передсмертн страждання, тяжк бол в грудях не давали йому лягти. У кмнат було душно, повтря сповнене терпкого запаху лкв отруйних кислот, що х застосовував Шевченко при гравруванн. Поет вмирав. В його грудях клекотло, як у кратер згасаючого вулкана. Часом здавалося, що вже кнець, а через якусь мить хворий знову пдводив важк повки, з грудей виривався глухий стогн. Вноч вн нби задрмав. Але близько 5-о години ранку раптом заметушився, пдввся з лжка, запалив

свчку , чпляючись за стни, вийшов з кмнати. Йому захотлося побути у свой майстерн, де сидли клька найближчих його друзв. Вн спустився гвинтовими чавунними сходами, зупинився в дверях, похитнувся, скрикнув важко впав на пдлогу. Люди, що пдбгли, пдняли його вже мертвим. Так помер великий генй Украни. Це сталося о 5-й годин 30 хвилин ранку 26 лютого за старим стилем, або 10 березня - за новим. Смерть настала моментально, внаслдок паралчу серця, зумовленого хрончною серцевосудинною

недостатнстю. Лкували Т. Г. Шевченка у вдповдност з рвнем медицини того часу. Але няк лкувальн заходи не могли вже вплинути на перебг хвороби та кнець. Чи можна було б врятувати Шевченка, застосовуючи методи сучасно медицини Медицина наших днв могла б продовжити життя великого Кобзаря. Могутн сучасн лкувальн засоби, безперечно, подовжили б життя поета, але не надовго - надто

вже велико, непоправно шкоди було заподяно здоров ю Т. Г. Шевченка нестерпно важкими умовами ув язнення, заслання солдатчини. Смерть генального поета, полум яного борця за волю щастя людей викликала глибокий сум народу, пекучим болем вдгукнулася у серцях мльйонв трударв. Для прощання з Т. Г. Шевченком труну з його тлом було встановлено в

Академ мистецтв, поруч з кмнатою небжчика. Багато квтв лаврових внкв вкривало труну, заповняло кмнату. 28 лютого 1861 року на панахид були виголошен промови не тльки росйською, але й укранською польською мовами. Вдомо, що царський уряд будь-що прагнув опорочити укранську мову, заявляючи, що це мова не лтературна, а простонародна. треба було мати велику мужнсть, щоб виголосити над труною Т. Г. Шевченка промову укранською мовою, тим бльше, що в храм в цей час були присутн царськ жандарми.

До труни великого Кобзаря прийшла також вся корпораця польських студентв викладачв. Один з них, демократ В. Ю. Хорошевський, виголосив над труною проникливу промову польською мовою Нехай також польське слово, коротке, але сердечне, луна бля тво труни, славний поете русинський Ти любив край свй рдний, сво Днпро син, свй народ срячинний ти був могутнм спвцем цього народу Хвала ж тоб, гдний Тарасе, хвала тоб Ховали Шевченка на

Смоленському кладовищ. За труною йшли його численн друз знайом, серед них були М. Некрасов, М. Салтиков-Щедрн, Ф. Достовський, М. Лсков, Л. Жемчужников Панав та багато нших. Над свжою могилою поета були виголошен промови. Виступив революцонер-демократ Микола Курочкн, один з найкращих перекладачв творв Кобзаря на росйську мову. Його виступ, пройнятий сердечною простотою щирстю, весь час переривався риданнями

самого промовця присутнх Ще одна могила розкрилася перед нами Ще одна чиста, чесна, свтла особа залишила нас ще одна людина, яка належала до високо см обранцв, яка висловила за народ найсвтлш його поривання, яка вгадала найсвтлш його бажання передала все це невмирущим словом закнчила грке життя сво, переповнене боротьбою за переконання всякого роду стражданнями Все його життя було низкою випробувань ледве пд кнець йому усмхнулося щастя вн бачив початок т суспльно

справи, до яко линув всю душею Не дожив вн до здйснення тих начал, поширенню яких сприяв своми пснями не про багатьох можна сказати, як про нього вн зробив у житт свою справу Щастя у житт було не для нього його чека нше, посмертне щастя - слава Вже бльше ста рокв пройшло як перестало битися благородне, мужн серце генального поета-революцонера Тараса Григоровича Шевченка. Але свтлий образ великого

Кобзаря - безсмертний, як сам народ, що породив його. Вчно нетлнна творчсть генального сина Украни жива подихом життя, биттям гарячого людського серця. Безсмертна могутня сила його таланту, проникливсть глибина його думки, мужнсть нжнсть його лрики, гострота пристрастнсть його слова, мужнсть псеннсть його вршв, самовддана любов його до сво Батьквщини, до свого народу. Лтература 1. Л. Боллшаков.

Повсть про вчне життя. К 1990. 2. О. Бабишкн. Шевченкова слава. К 1989. 2. В. Смлявська. Святим огненним словом. К 1990.