Побутове замовлення як вид підрядних правовідносин

на тему:

“Побутове замовлення як вид підрядних правовідносин”

1. Поняття та значення договору підряду.

2. Особливості договору підряду

3. Права та обов’язки сторін:

а) обов’язки підрядчика;

б) обов’язки замовника;

в) правові наслідки недотримання умов договору підряду;

4. Договір побутового замовлення:

а) характеристики договору побутового замовлення;

б) правове регулювання відносин із побутового обслуговування населення.

Висновок.

Список використаної літератури.

Служба побутового обслуговування населення – порівняно молода галузь народного господарства, яка стрімко розвивається. Питання підвищення державного рівня народу, покращення побуту займають важливе місце в державі та суспільстві.

Звичайно, чим краще розвивається економіка країни, тим ширшими й реальнішими стають умови та можливості кращої організації побутового обслуговування населення, тим більше можливостей для підвищення продуктивності праці і, взагалі, підвищення життєвого рівня населення.

Не малу роль для підвищення росту цієї галузі відіграє культурний рівень населення. Адже від рівня культури залежить якість робіт, термін їх виконання т інше.

Правильна організація й здійснення замовлення залежить від комплексу юридичних інститутів, за допомогою яких регулюються відносини, пов’язані з даною галуззю господарства.

Для того, щоб максимально сприяти задоволенню матеріальних і культурних потреб населення, підрядні відносини у сфері побутового обслуговування населення безпосередньо врегульовані відповідними статтями Цивільного Кодексу України.

Розвиток і вдосконалення сфери побутового обслуговування сприяють покращенню умов життя, звільнення людей від непродуктивної домашньої роботи, покращення умов праці та збільшення часу для відпочинку.

Держава забезпечує чітке, своєчасне та культурне обслуговування замовників. Розроблені також заходи по розширенню сітки побутових підприємств, забезпеченню їх обладнаннями й матеріалами, а також підвищенню якості роботи, скороченню строків виконання замовлень, покращенню культури обслуговування та інше.

За договором підряду, одна сторона (підрядчик) зобов’язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням іншої сторони (замовника) з її або своїх матеріалів, а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу [3, c. 332].

Аналіз наведеного визначення договору підряду дає достатні підстави для висновку про те, що це консесуальний, двосторонній та оплатний договір.

Результати роботи підрядних відносин, особливості цих відносин в різних сферах економіки, економічні й соціальні цілі договорів визначають існування окремих видів договорів підряду:

Побутовий підряд;

Будівельний підряд;

Підряд на виконання проектних чи пошукових робіт;

Підрядні роботи для державних потреб [2, Ст. 895].

Економічна мета договору для підрядника – знайти застосування для своєї професійної діяльності, виконати певну роботу й отримати за неї оплату, для замовника – знайти спеціаліста для виконання необхідної йому роботи по його замовленню [8, с. 146].

Закон не розкриває змісту робіт, які можуть виконуватися за договором підряду. Безперечним, однак, є факт, що предметом договору підряду є індивідуалізований результат роботи підрядника, який набуває тієї чи іншої матеріалізованої форми, оскільки робота виконується з матеріалів сторін і здається у вигляді, придатному для оцінки.

Буквальне тлумачення статті 332 Цивільного кодексу України виключає можливість віднесення до предмета договору підряду робіт, які виконуються без використання матеріалів (наприклад, ремонт годинника, телевізора) без використання запасних деталей чи інструментів. Правда, деякі автори радянського періоду визнавали за можливе розглядати як матеріал річ, яку надавали для ремонту [7, с. 28].

Відомі також випадки виконання робіт без використання матеріалів, але із застосуванням інструментів або без них (риття траншей, переміщення вантажу, тощо). Такі роботи можуть бути визнані підрядниками, оскільки їх дія спрямована на відповідні зміни матеріальних об’єктів.

В юридичній літературі договір підряду розглядається як один із багатьох так званих договорів про надання послуг, хоч у законодавстві така категорія договорів не виділяється. При цьому необхідно договір підряду відмежовувати від інших договорів, що стосуються надання різних послуг населенню (договорів зберігання доручення та ін.), оскільки в останніх результат роботи не має подібного речового відтворення і використовується в процесі самої діяльності виконавця таких послуг. Однак, на практиці, відносини, які виникають у зв’язку з наданням послуг, настільки різноманітні, що такі рекомендації щодо розуміння предмета договорів про надання послуг не завжди можуть дати позитивні наслідки. При цьому найбільші труднощі виникають під час визначення правової природи послуг з навчання іноземних мов чи музики (репетиторство), з відправлення обрядів, а також послуг, пов’язаних із театральною, кіноконцертною діяльністю тощо, оскільки для таких послуг характерна відсутність матеріалізованого результату і в цивільному законодавстві фактично немає норм, які б регулювали договірні відносини такого роду. До таких відносин можна застосувати (за аналогією) відповідні норми, що регулюють договір підряду [4, с. 218].

Отже. За Цивільним кодексом України, предметом договору підряду є матеріалізовані результати створення, оновлення і навіть ліквідації речей виробничого, споживчого та науково-культурного призначення. У змісті цієї стаття не враховано особливості численних послуг, для яких характерна відсутність матеріалізованого результату. У зв’язку з цим певний інтерес становить досвід зарубіжних країн. Так, цивільний кодекс Франції передбачає договір найму робіт і послуг як єдиний договір. Цивільне законодавство Федеративної Республіки Німеччини окремо регулює договір найму послуг та договір підряду. При цьому предметом договору послуг можуть бути будь-які послуги, а предметом договору підряду – виготовлення чи переробка речей, інший результат виробничої діяльності чи послуг. Отже, в кожній країні є свої особливості законодавства щодо договору підряду.

Сторонами в договорі є підрядчик і замовник. Підрядчик – це особа, яка бере на себе обов’язок виконати певну замовлену роботу (послуги), а замовник – особа, яка замовляє виконання певної роботи (послуги), беручи на себе обов’язок прийняти й оплатити її результат [5, с. 192].

Договірними сторонами можуть виступати як юридичні особи, так і фізичні. Підрядні роботи виконують спеціально створені для цього підприємства (будівельні, монтажні, у сфері побутового обслуговування тощо), а також інші підприємства, що займаються виробничо-госпродарською діяльністю. Звичайно, спеціалізовані підприємства виступають як підрядчики. Підрядчик має право доручити виконання певної роботи третім особам – субпідрядникам.

Щодо участі фізичних осіб у підрядних відносинах (особливо як підрядчиків), то вона істотно обмежувалася законодавчими актами. Так, відповідно до статті 333 Цивільного Кодексу України, громадянин міг виконувати роботи за договором підряду лише у випадках, не заборонених законом, і за умови виконання цієї роботи особистою працею. Певні види робіт (послуг), які не могли виконуватися на підрядних умовах, визначалися, наприклад, Положенням про кустарно-ремісничі промисли від 31 травня 1976 року. Цим положення заборонялося виготовлення й ремонт зброї, тиражування платівок, кінофільмів, виготовлення виробів із дорогоцінних металів, перевезення пасажирів і вантажів автотранспортними засобами.

Із прийняттям в Україні законодавства ринкового спрямування потреба у застосуванні багатьох раніше чинних актів стосовно індивідуальної трудової діяльності відпала. Основоположними принципами нового законодавства стали вільне економічне самовизначення громадян, вільне підприємництво. Так, згідно закону України “Про власність” [1, Ст. 12], громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Громадяни, індивідуальна трудова діяльність яких має ознаки підприємництва, повинні дотримуватися правил, визначених законом України “Про підприємництво” [1, Ст. 4]. Для цього їм необхідно набути статус підприємця, або утворити підприємство з правами юридичної особи, здійснивши державну реєстрацію підприємства у державній адміністрації.

Проголошуючи свободу підприємництва, законодавець водночас передбачає види діяльності, для заняття якими необхідно одержати спеціальний дозвіл (ліцензію). Такі види діяльності, як виготовлення й реалізація наркотичних засобів, військової зброї та боєприпасів до неї, можуть виконувати лише державні підприємства та організації [1, Ст. 4].

Підрядні відносини безпосередньо врегульовані статтями 332-356 Цивільного Кодексу України. Норми цих статей мають загальний характер. Тому, щодо окремих видів договору підряду, можуть прийматися спеціальні нормативні акти. У ЦК України враховано особливості договору підряду з обслуговування побутових потреб населення, - договір побутового замовлення, про який більш детально буде йти мова пізніше. Окремими статтями регулюється договір підряду на капітальне будівництво [3, Ст. 353-357], що зумовлене особливим порядком укладання й виконання цього договору.

В період ринкових реформ поширились підрядні договори на так званих давальницьких умовах, що зумовило необхідність їх спеціалізованого правового регулювання. Верховна Рада України прийняла закон “Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах” від 15 березня 1995 року [10, №32, Ст. 255].

Окремі нормативно-правові акти регулюють відносини з переробки певних видів сировини у внутрішньому товарному обігу. Так, постановою Кабінету Міністрів від 8 квітня 1996 року “411 був затверджений порядок переробки сировини на спирт етиловий, коньячний, алкогольні напої на давальницьких умовах і їх використання в 1996-1997 роках [11, 23 квітня]. Відповідно до цього Порядку питома вага давальницької сировини або частини готової продукції, яка йде на оплату переробки давальницької сировини, має становити не менше як 50 відсотків від обсягу переробки чи виходу готової продукції. Договір підряду дуже важливо відмежовувати від інших близьких за зовнішніми ознаками договорів, оскільки неправильне застосування до підрядних відносин законодавства, що регулює інші договірні відносини, може суттєво порушити права сторін.

Особливі труднощі в разі потреби розмежувати договір підряду і трудовий договір, кожен із яких має свої істотні ознаки. Так, якщо предметом договору підряду є певний матеріальний результат роботи, то для трудового договору він не обов’язковий. За трудовим договором працівник виконує роботу відповідно до його кваліфікації, посади протягом певного строку. При цьому виконувана робота може мати виробничо-технічний, організаційно-керівний, громадсько-політичний та інший характер [8, с. 149].

Підрядчик організаційно самостійний у виробничому процесі, не підпорядковується замовникові, виконує роботу своїми інструментами (засобами) і на свій ризик. За трудовим договором працівник підпорядкований адміністрації, дотримується правил внутрішнього розпорядку, не несе ризику випадкової загибелі предмету праці.

На практиці мають місце випадки укладення між громадянином і організацією трудової угоди за виконання першим певної роботи. Однак, це не свідчить про виникнення трудових відносин, на які має поширюватися трудове законодавство. Лише за наявності згаданих ознак можна зробити висновок про належність конкретної угоди до трудового договору чи договору підряду.

Договір підряду також слід відмежовувати від інших цивільно-правових договорів (купівлі-продажу тощо), адже це може вплинути на виконання умов договору, на розрахунки сторін і, врешті, на умови та обсяги їх відповідальності за неналежне виконання договірних зобов’язань.

2. Особливості договору підряду

Істотними у договорі підряду є умови, що стосуються його предмету, строку виконання. Саме вони визначають зміст підряду, його особливості.

Як уже зазначалося, предметом договору підряду є результат виконаної підрядної роботи. Тому предмет договору підряду – це виконання підрядчиком певної роботи й передача замовникові її результатів. Таке визначення предмету договору підряду фактично відтворює текст законодавчо сформульованого поняття договору, яке містить дані про сторони, їх права й обов’язки.

У договорі підряду мають бути чітко визначені вимоги до її предмета щодо якості, кількості тощо. Пріоритет у формулюванні предмета договору, безумовно, належить замовнику, який виходить із своїх потреб. Однак, це не означає, що підрядчику законом відведено пасивну роль. Він також бере участь у оцінці предмету, виходячи зі своїх матеріальних, професійних та інших можливостей. У деяких випадках сторони можуть і не погоджувати ті чи інші вимоги до предмета договору, якщо вони безпосередньо передбачені спеціальними нормативними актами, стандартами, технічними умовами тощо.

Для досягнення замовленого результату можуть використовуватися матеріали підрядчика або замовника, можливе також поєднання обох сторін. Разом із тим, підрядчик зобов’язаний виконати роботу, обумовлену договором, із своїх матеріалів, якщо інакше не встановлено договором, тобто припускається, що за загальним правилом матеріали надає підрядчик [3, ч. 1., Ст. 335]. Подібне застереження набуває практичного значення, якщо в договорі не визначено сторону, на яку накладається обов’язок договору підряду. Такий обов’язок може встановлюватися в спеціальних актах законодавства.

У договорах підряду, які мали право укладати соціалістичні організації, необхідно було передбачати норми витрат матеріалів, строки повернення основних відходів та залишків, а також відповідальність підрядчика за невиконання цих обов’язків [6, с. 18]. в умовах ринкової економіки наведена норма не може бути обов’язковою юридичних осіб – суб’єктів підприємництва.

Наступною умовою договору підряду є ціна, тобто грошова сума, що належить підрядчику за виконане замовлення. Визначення ціни багато в чому залежить від складу сторін договору. Так, якщо сторонами в ньому виступають громадяни, то ціна визначається за погодженням між ними. Надання послуг за договором підряду організаціями здійснювалось тривалий час, як правило, за цінами відповідно до затверджених у встановленому порядку прейскурантів, тарифів. На сьогоднішній день в Україні формується система ціноутворення за законами ринкової економіки, яка реалізується відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України “Про ціноутворення в умовах реформування економіки” від 21 жовтня 1994 року [13, №345, 1994].

На виконання робіт, передбачених договором підряду, складається кошторис, згідно з яким і визначається ціна замовлення. У процесі виконання замовлення можуть виникнути непередбачені обставини і спричинити зміни в кошторисі та вплинути на ціну. За законом підрядчик повинен своєчасно попередити по це замовника, який має право відмовитися від договору в разі значного перевищення кошторису [3,ч. 2, Ст. 334].

Третьою істотною умовою виконання договору підряду є строк його виконання, яким визначається момент завершення підрядних робіт і здачі їх результатів замовнику. Цей строк встановлюється за погодженням сторін або відповідними нормативним актами, в яких передбачено максимальні строки виконання робіт.

Сторони, особливо замовник, можуть бути зацікавлені у визначенні початкових і проміжних строків виконання робіт. Початковий строк має значення для проведення допоміжних заходів щодо підготовки необхідних матеріалів, земельної ділянки для забудови тощо. Іноді встановлюють не лише день, але й годину початку підрядних робіт, зокрема, у договорі на ремонт жилих приміщень, коли для з’ясування готовності жилих приміщень до ремонту важлива присутність замовника. Наявність у договорі проміжних строків дає змогу замовникові контролювати своєчасність і якість ходу робіт, а підрядчику – дотримуватись встановленої технологічної та господарської дисципліни.

Перелічені та інші можливі умови договору підряду, звичайно, потрібно відповідно оформити. У Цивільному Кодексі України не встановлюються спеціальні вимоги до форми договору підряду, тому сторони мають право керуватися загальними правилами про угоди, викладеними у статтях 42, 43 і 44 цього кодексу, якщо інше не передбачено спеціальними нормативними актами, що регулюють окремі різновиди договору підряду.

Таким чином, договір підряду може бути укладений як в усній, так і в письмовій формі. Якщо робота виконується в умовах присутності замовника, договір на її виконання не потребує обов’язкового письмового оформлення, незалежно від суми виконаної роботи.

Надання побутових послуг оформляється документом установленої форми (квитанцією, договором тощо). Послуги, виконувані в терміновому порядку в присутності замовника та методом самообслуговування, можуть оформлятися видачею жетона, талона та інше [9, 16 травня, 1995 року].

Договори на ремонт, будівництво жилих будинків, на обслуговування телевізійних систем колективного користування та інші види підрядних робіт укладаються з дотриманням вимог, передбачених типовими договорами. У них визначаються права та обов’язки сторін, порядок прийняття робіт і пред’явлення претензій.

Під час виконання замовлення підрядчик зберігає свою господарську та організаційну самостійність, тобто замовник не має права втручатися в організацію праці підрядчика, у виробничі й технологічні процеси. Поте це не означає, що замовник повністю позбавлений можливості впливати на хід і якість виконання замовлення. Так, підрядчик зобов’язаний керуватися у своїй роботі отриманим від замовника завданням, а замовник має прав давати певні вказівки щодо способу, строків виконання робіт у порядку, визначеному законодавством.

Обсяг самостійності підрядчика у виборі способу виконання замовлення багато в чому залежить від ступеня визначеності ознак предмета договору. Деталізація цих ознак при укладенні договору позбавляє підрядчика певної свободи дій у виконанні замовлення, але разом із тим вона сприяє зменшенню можливих непорозумінь. Якщо ті чи інші ознаки предмета визначені нормативним актами чи іншими правилами, то підрядчик повинен їх дотримуватися, навіть коли вони не були обумовлені в договорі.

Організаційно-господарська самостійність підрядчика зумовлює існування так званого принципу ризику, суть якого зводиться до встановлення відповідного розподілу правових наслідків випадкової загибелі матеріалів і предмета підряду між замовником і підрядчиком. Цей принцип закріплений як невід’ємна ознака підрядних відносин [3, Ст. 332].

Ризик підрядчика полягає в тому, що в разі випадкової загибелі предмету підряду до здачі або його неможливості закінчити роботу без вини сторін, підрядчик не має права вимагати винагороду за роботу [3, ч. 1, Ст. 346]. Може статися так, що підрядчик отримав від замовника певні суми у вигляді авансу. За законом ця сума повертається замовнику.

Від загибелі предмета підряду слід відрізняти загибель матеріалів. Відповідно до закону ризик випадкової загибелі або псування матеріалів несе сторона, що надавала матеріали [3, Ст. 339].

У проекті Цивільного Кодексу України [2, Ст. 912] не передбачено право сторін на власний розсуд змінити правило про ризик підрядчика у разі випадкової загибелі предмета підряду. Водночас по-іншому вирішено подібне питання щодо ризику випадкового знищення матеріалів. “Ризик випадкового знищення матеріалів або випадкового пошкодження до настання строку здачі підрядчиком обумовленої договором роботи несе сторона, що надала матеріали, а після настання цього строку – сторона, що прогаяла строк, якщо інакше не встановлено договором чи законодавчими актами” [2, Ст. 900].

3. Права та обов’язки сторін

Уклавши договір підряду, сторони тим самим беруть на себе відповідні обов’язки з одночасним набуттям певних прав. Права на обов’язки підрядчика й замовника значною мірою обумовлюються умовами договору, якщо інше прямо не передбачено законом або типовими договорами.

Цивільним Кодексом України передбачено найважливіші обов’язки підрядчика. Він зобов’язаний:

Виконати певну роботу за завданням замовника (Ст. 332);

Правильно використовувати матеріали замовника. Дати замовнику звіт про використання матеріалів і повернути лишок матеріалу (Ст. 336);

Вжити всіх заходів до забезпечення збереження довіреного йому замовником майна (Ст. 337);

Своєчасно попередити замовника про недоброякісність або непридатність матеріалів, одержаних від нього, про неприйнятність вказівок замовника та інших обставин, що загрожують міцності та придатності виконуваної роботи (Ст. 340);

Своєчасно приступити до виконання замовлення (Ст. 347);

Здати належно виконану роботу замовнику в обумовлений договором строк (Ст. 332).

Безумовно, наведений перелік обов’язків підрядчика не є вичерпним, сторони можуть передбачити й інші умови, обов’язкові чи важливі для них. Невиконання чи неналежне виконання підрядчиком згаданих та інших можливих обов’язків надає замовнику право пред’явити до нього визначені законом вимоги.

Згідно з Цивільним Кодексом України на замовника накладаються такі основні обов’язки:

Прийняти роботу, виконану підрядчиком відповідно до договору (Ст. 342);

Оплатити виконану підрядчиком роботу після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлене законом або договором (Ст. 345);

На вимогу підрядчика усунути обставини, які загрожують міцності або придатності виконуваної роботи (Ст. 341).

У разі невиконання чи неналежного виконання перелічених та інших передбачених законом або договором обов’язків може настати відповідальність сторін та інші правові наслідки. Відповідальність сторін базується на загальних принципах цивільного права, зокрема, на принципі вини. Розглянемо це поняття більш детально в наступному пункті.

Так, у Ст. 347 Цивільного Кодексу записано: “якщо підрядчик своєчасно не приступає до виконання умов договору, або виконує їх так повільно, що закінчення роботи в обумовлений строк стає явно неможливим, замовник праві відмовитися від договору або вимагати відшкодування збитків”. Тут ідеться про можливість настання відповідальності підрядчика ще до настання строку здачі роботи. Упевнившись у неспроможності підрядчика виконати його замовлення в обумовлений строк, замовник може розірвати з ним договір і знайти іншого, із кращими професійними можливостями. У згаданій статті, однак, не розкривається зміст неможливості своєчасного виконання роботи, який залежить від багатьох конкретних обставин [8, с. 151].

Під час виконання роботи можуть виникнути обставини. Що загрожують якості замовлення. Закон визначає правові наслідки неякісного виконання підрядних робіт. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник може призначити підрядчику певний строк для усунення недоліків, а при невиконання підрядчиком цієї вимоги у визначений строк, -відмовитися від договору або вимагати відшкодування збитків [3, ч. 2, Ст. 347].

Настання тих чи інших правових наслідків залежить від характеру недоліків у виконаному замовленні. Якщо підрядчик допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безплатно виправити зазначені недоліки у відповідний строк або відшкодувати йому необхідні витрати з виправлення своїми засобами недоліків роботи. За наявності у роботі істотних відступів від договору або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору з відшкодуванням збитків [3, ч. 2, Ст. 344]. Визнають недоліки істотними або незначними самі сторони, а у разі спору – суд. Замовник має право звернутися до підрядчика з вимогою усунути істотні недоліки.

Закон не передбачає можливості примусового виправлення підрядчиком істотних недоліків у роботі на вимогу замовника. І це вірно, оскільки за іншого підходу можливі подальші невиправдані матеріальні витрати. Якщо стає очевидним, що підрядчик професійно й технічно не в змозі усунути істотні недоліки, то економічно недоцільно примушувати його виправляти заздалегідь невиправні недоліки у роботі. У статті 344 ЦК України не встановлюються штрафні санкції за неякісне виконання роботи. Проте сторони не позбавлені права передбачати їх у договорі. Штрафні санкції можуть також установлюватися в окремих законодавчих актах [10, №247, 1996].

Правові наслідки неякісного виконання роботи, передбачені законодавством, застосовуються і тоді, коли недоліки сталися через несвоєчасне застереження підрядчиком замовника про обставини, перелічені в Ст. 340 ЦК України та через неякісні матеріали підрядчика.

Цивільний Кодекс України прямо не передбачає відповідальності за невиконання підрядчиком замовлення або за прострочення його здачі. Однак, правомірність її не викликає сумнівів. Така відповідальність може визначатись окремими нормативним актами.

Певні правові наслідки передбачені і щодо замовника. Так, якщо замовник, не зважаючи на своєчасне і обґрунтоване попередження з боку підрядчика, у відповідні строки не замінить недоброякісні матеріали чи не усуне інші обставини, які загрожують міцності чи придатності виконуваної роботи, підрядчик має право відмовитися від договору і стягнути збитки, заподіяні з вини замовника.

З невиконанням або неналежним виконанням замовником своїх обов’язків, що полягають у прийнятті та оплаті виконаної підрядчиком роботи також пов’язується настанням тих чи інших правових наслідків. Підрядчик має право вимагати відшкодування збитків, завданих такими діями замовника. Не виключається також застосування санкцій у вигляді неустойки (пені). Ризик випадкової загибелі чи пошкодження предмета підряду, що сталися після прострочення його прийняття, накладається на замовника.

Цивільним Кодексом України не встановлюється якогось єдиного порядку приймання виконаної роботи й оформлення її результатів. Тому ці дії мають виконуватися з дотриманням загальних правил про договір підряду. У стаття 342 ЦК України лише визначається обов’язок замовника прийняти роботу,виконану підрядчиком відповідно до договору. Сторони можуть оформити здачу-приймання результату виконаної роботи відповідним актом або іншим документом. Окремими нормативними актами може бути передбачений обов’язок сторін відповідним чином оформити приймання замовником виконаної роботи.

Закон установлює строки пред’явлення позовів щодо виявлення в роботі недоліків. За Ст. 343 ЦК України такі позови можуть бути пред’явлені замовником із приводу:

недоліків у будинках спорудах, які не могли бути помічені при звичайних умовах (приховані недоліки), якщо однією зі сторін є громадянин, - протягом трьох років;

прихованих недоліків в іншому майні – протягом одного року;

явних недоліків – протягом шести місяців.

Строки обчислюються з дня здачі роботи підрядчиком і прийняття її замовником. Проте, якщо у договорі підряду передбачено гарантійний строк, і заяву про виявлені недоліки в роботі зроблено в межах гарантійного строку, перебіг строку позовної давності починається з дня подання заяви по недоліки.

Особливості підрядних відносин в залежності від економічних і правових напрямів договору, від характеру діяльності підрядчика, від кола споживачів, досить детально відрегульовані Цивільним кодексом України, зокрема, статтями 348-352. відповідно до статті 348, організація, що обслуговує побутові потреби громадян, за цим договором зобов’язується виконати для замовника певну роботу (пошиття одягу, ремонт побутової техніки та інших речей, чищення та фарбування одягу, виготовлення предметів домашнього вжитку тощо), а замовник зобов’язується прийняти й оплатити її [8, с. 152].

З наведеного випливає, що замовником у договорі побутового замовлення може бути лише громадянин, а підрядчиком – спеціалізована організації (підприємство) побутового обслуговування. В сучасних умовах Ст. 348 слід тлумачити нового ринкового законодавства, за яким і окремі громадяни можуть набувати статусу підприємця, а, відтак, надавати побутові послуги населенню. З побутової точки зору не повинні вважатися побутовими замовлення громадян, які не пов’язані із задоволенням їх власних потреб, а мають підприємницьку мету (наприклад, замовлення постійного промислового замовлення, призначені для подальшої реалізації з метою одержання прибутку, замовлення великих промислових партій товару). Нерідко підприємства побутового обслуговування виконують замовлення інших господарчих суб’єктів. За таких обставин на зазначені підрядні відносини мають поширюватися правила загального договору підряду.

Крім спеціальних статей до договору побутового замовлення застосовуються також окремі загальні правила про договір підряду, викладені у статтях 335-337, 339-342, ч. 3 ст. 343, 346, 347 ЦК України. Відповідно до статей 348 і 352 Кабінету Міністрів України надано право затверджувати типові договори побутового замовлення з окремих видів обслуговування населення. Правила про договори підряду з обслуговування побутових потреб громадян можуть встановлюватися й іншими законодавчими актами. Наприклад, постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 року [13, № 313] затверджено Правила побутового обслуговування населення, в яких передбачено порядок приймання та оформлень замовлень на послуги, умови виконання замовлень тощо.

Інструкцію щодо оформлення замовлень з окремих видів послуг та їх виконання, затвердженою наказом Українського союзу об’єднань підприємств та організацій побутового обслуговування населення від 16 травня 1994 року, детально визначено порядок оформлення і виконання послуг з ремонту й пошиття взуття, ремонту швейних виробів, ремонту побутових машин, ювелірних виробів. Меблів, прання білизни, ремонту й будівництва житла та інших об’єктів [4, с. 237].

Як уже зазначалось, побутове замовлення оформляється договором, квитанцією, розпискою чи іншим документом, в якому мають зазначатись необхідні реквізити, або ж шляхом видачі жетона, талона, касового чека. Виконання працівниками служби побуту замовлень без належного їх оформлення не створює для підприємства побутового обслуговування правових наслідків.

Перед укладенням договору, підрядчик повинен виконати договір підряду найбільш раціональним і економічним методом, надати замовнику необхідну достовірну інформацію про запропоновану роботу, про ціну й форму оплати. Підрядчик не має права нав’язувати замовнику включення в договір побутового підряду додаткової роботи чи послуги. Ціна в договорі визначається за згодою двох сторін.

Робота оплачується замовником після її остаточної здачі підрядчиком. За згодою замовника, робота може бути оплачена ним при укладенні договору повністю, або шляхом видачі авансу.

Замовник має право в будь-який час до здачі йому роботи відмовитись від виконання договору побутового підряду, проплативши замовнику частину встановленої ціни, пропорційно до частини роботи, виконаної до повідомлення про відмову, і компенсувати підрядчику витрати, якщо вони не входять у вказану частину ціни роботи.

Особливе значення для регулювання відносин із побутового обслуговування населення дає закон України “Про захист прав споживачів”. Закон регулює відносин між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності. Споживачем є громадянин, який замовляє або має намір замовити товари (послуги) для власних побутових потреб, а виконавцем – підприємство, установа, організацій чи громадянин-підприємець, які виконують роботи або надають послуги. Тому не викликає сумнівів правомірність поширення цього закону на побутове замовлення.

За статтею 3 закону “Про захист прав споживачів” споживачі (в даному випадку вони і замовники), зокрема, мають право на державний захист своїх прав, належну якість робіт і послуг, безпеку робіт, послуг, на відшкодування збитків, завданих послугами неналежної якості, а також шкоди, заподіяними небезпечними для життя й здоров’я людей роботами; на необхідну, доступну та достовірну інформацію про кількість, якість та асортимент робіт і послуг.

Зміст зазначених прав, умови їх здійснення та захисту детально регламентуються багатьма статтями Закону України “Про захист прав споживачів” (статті 3, 12, 13, 16, 17, 18, 23, 24). Особливий інтерес становить стаття 15, що визначає права споживача у разі порушення виконавцем умов договору про виконання робіт і надання послуг, у пункті 1 і 2 якої повністю відтворені норми частин 1 і 2 Ст. 347, у пунктах 3 і 4 – норми 1 і 2 частин Ст. 344 ЦК України.

Якщо підрядчик допустив істотні відступи від умов договору побутового замовлення або інші істотні недоліки в роботі, виконаній з матеріалу замовника, останній має право вимагати або виготовлення іншої речі з матеріалу такої самої якості, або розірвання договору з відшкодуванням збитків [3, Ст. 350]. У термінологічних поясненнях до цього закону розкривається зміст істотного недоліку. Таким вважається недолік, який робить неможливим використання товару (послуги) відповідно до його цільового призначення або не може бути усунутий щодо цього споживача, або для усунення необхідні великі затрати праці й часу, або він робить товар (послуги) іншим, ніж передбачено договором.

У разі невиконання чи неналежного виконання зобов’язання виконавець повинен сплатити замовникові неустойку, якщо вона передбачена законодавством чи договором.

Вимоги замовника, передбачені у статті 15 вищезгаданого закону, підлягають задоволенню в разі виявлення недоліків протягом гарантійного чи інших термінів, установлених договором. Позов з приводу недоліків у роботі, виконаний за договором побутового замовлення, може бути пред’явлений не пізніше 6 місяців з дня відхилення претензії, а якщо претензія не заявлена або час її заявлення встановити неможливо, - не пізніше 6 місяців із дня строку, встановленого для заявлення претензії [8, с. 154]. Порядок і строк пред’явлення претензій щодо таких вимог визначає Кабінет Міністрів України [3, Ст. 350]. Виконавець не повинен відповідати за недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони сталися з вини самого споживача.

Виконавець зобов’язаний протягом місяця відшкодувати збитки, що виникли у зв’язки з утратою чи пошкодженням речі, яку він прийняв від споживача для виконання робіт або надання послуг. При цьому він не звільняється від відповідальності, навіть якщо рівень його наукових і технічних знань не дав змоги виявити особливі властивості речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт або надання послуг.

Норма п. 10 статті 15 закону України “Про захист прав споживачів” передбачає відповідальність виконавця за шкоду, заподіяну життю, майну або здоров’ю споживача, що виникла у зв’язку з використанням засобів, необхідних для виконання ним робіт або надання послуг. Законом детально врегульовано й інші відносини, пов’язані з відповідальністю виконавця (підрядчика).

Якщо замовник не з’явився щоб отримати річ, виготовлену за договором побутового замовлення, підрядчик має право після закінчення шести місяців з дня виготовлення замовлення і дворазового попередження замовника продати річ у встановленому порядку, а виручену суму, за вирахуванням усіх належних підрядчикові платежів (у тому числі оплата за виконання замовлення, витрати на його зберігання, реалізацію та повідомлення замовника), внести на депозит нотаріальної кантори на ім’я замовника (Ст. 352 ЦК, п. 25 Правил побутового обслуговування населення).

Законодавство або договір можуть встановлювати й інші умови щодо визначення ціни, стоків, організації виконання замовлення тощо. Так, Правила обов’язкової сертифікації послуг із ремонту та технічного обслуговування дорожніх транспортних засобів та їх складових, затвердженими наказом Держстандарту України від 28 серпня 1997 року [12, № 47, с. 133] із метою забезпечення безпеки життя, здоров’я людей, захисту їхнього майна та охорони навколишнього середовища, встановлено спеціальні вимоги щодо якості ремонту транспортних засобів та їх складових.

Отже, настав час підвести підсумки нашої курсової роботи.

В період розбудови нашої молодої держави, коли основоположними принципами нового законодавства України стали вільне економічне самовизначення громадян, свобода підприємництва, важливе місце посідають підрядні відносини, зокрема, підприємець повинен чітко розуміти їх суть та необхідність правового регулювання.

Як було зазначена в курсовій роботі, це пояснюється тим, що існують такі види діяльності, які можуть виконувати лише державні підприємства.

Договір підряду – це складна законодавча одиниця, яку слід відмежовувати від інших цивільно-правових договорів (купівлі-продажу, поставки, перевезення тощо), оскільки неправильне застосування до підрядних відносин законодавства може суттєво порушити права сторін.

В курсовій роботі детально розглянуті особливості договору підряду. Це стосується норми витрат матеріалів підрядчика, визначення ціни за виконане замовлення, строк виконання договору, форма укладення договору та інше. Усі ці особливості регулюються чинним законодавством України.

Ми не обминули увагою також існування принципу ризику (випадкова загибель матеріалу й предмета підряду між замовником і підрядчиком).

Звичайно, уклавши договір, сторони беруть на себе певні обов’язки. У третьому питанні даної курсової роботи описані найважливіші обов’язки підрядчика та замовника, а також правові наслідки при недотриманні умов договору.

Важливе значення має Закон “Про захист прав споживачів”, який регулює відносини між споживачами товарів і виробниками, виконавцями різних форм власності.

Безумовно, дана курсова робота є корисною і потрібною як для майбутніх правників, так і для населення зокрема, тому що набуті знання в цій сфері допомагають якісно і корисно використовувати їх у побутових умовах.

Конституція України. Офіційне видання.

Цивільний Кодекс України. Проект. – К., 1996.

Цивільний кодекс України.

Цивільне право України: Підручник. Боброва Д.В., Дзера О.В. – К.: Юрінком Інтер., 2000.

Основи правознавства: Навч. Посібник/ За ред. С.В.Ківалова, М.П.Орзік. – К.:Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 358 с.

Побутове обслуговування населення (правові питання), “Юридична література”, 1968.

Побутове обслуговування населення, Бодюл А.Л., Фассер Е.Б., Шухат М.Ш., Вид-во “Катря Молдовенске”, Кишинев, 1973 р.

Право: Учебник для вузов/ А.И.Косарев, М.В.Малинкович, С.Д.Покревская и др.; За ред. Проф. М.А.Теилової, проф. М.В.Малинкович. – 2-е вид-ня, перер і доповн. – М.: Закон і право, ЮНИТИ, 1998 р. – 479 с.

Урядовий кур’єр. – 1994,1995 рр.

Відомості Верховної Ради України. – 1996 р.

Бізнес. – 1996 р.

Галицькі контракти. 1997 р.

Зібрання постанов Уряду України. - 1994 р.