М. Зеров (укр)

ХАРКВСЬКИЙ ГУМАНТАРНИЙ НСТИТУТ НАРОДНА УКРАНСЬКА АКАДЕМЯ РЕФЕРАТ Школа кивських неокласикв. Харкв 1999 Дитинство видатного поета лтературознавця М. Зерова минуло в Зньков на Полтавщин, де вн народився 26 квтня 1890 р. в см вчителя, згодом директора мсцево двокласно школи. Закнчивши Зньквську школу цкаво, що його однокласником був

Павло Губенко, майбутнй Остап Вишня, М. Зеров навчався у Охтирськй гмназ, а з перездом батькв до Переяслава 1903 р. перейшов до Першо Кивсько гмназ, де пробув до 1908 р. Вчився М. Зеров блискуче, але медал не дстав саме через опозицйн до урядово полтики настро. 1908 р. М. Зеров вступа на сторико-флологчний факультет

Кивського унверситету. Там вн мав намр спецалзуватися з стор та лтератури Давнього Риму, але вдповдних фахвцв на факультет не виявилося. Вн зацкавився укранською сторографю й написав курсову роботу Лтопис Грабянки як сторичне джерело лтературна памятка. Це була перша рунтовна наукова робота М. Зерова. До того часу це вже був сформований, як на студентський

вк, дослдник. Вд 1912 р. вн друкуться в укранському педагогчному журнал для см школи Свтло, а з наступного року досить регулярно виступа з рецензями в газет Рада. В ц ж роки ста активним членом укрансько студентсько громади, виступа з доповдями, бере участь в обговоренн лтературних полтичних проблем. А на похованн Б. Грнченка 9 травня 1910 р. М. Зеров виголошу палке, нацонально свдоме прощальне слово вд студентства.

М. Зеров де вчителювати до Златопльсько гмназ. Це була глуха провнця, з яко йому вдаться вирватися лише 1917 р беручи участь у Першому й Другому Всеукранських учительських зздах. З вересня 1917 р. М. Зеров очолю секретарат педагогчно ради Кивсько 2- укрансько гмназ м. Кирило-Мефодвського братства, а також виклада тут латинь. У цей же час як постйний рецензент вн почина активно виступати в журнал

Книгар, пише врш, не маючи серйозного намру х публкувати. Дослдники вважають, що М. Зеров не зазнав впливу якихось лтературних течй, а вдразу постав неокласиком. Це не так. Примром, його поез Про схд сонця То була тиха нч чарвниця позначен символстськими впливами з х неодмнною атрибутикою. Ймоврно, саме тому М. Зеров нколи х не друкував, проте щедро презентував свом друзям акуратно вимережен саморобн збрки поезй.

До сьогодн х дйшло понад десяток, найсолдншими подарован унверситетському товаришев В. Романовському три томи Почти полного собрания сочинений 1910 - 1919, що збергаться в Центральному державному архв-музе лтератури й мистецтва Украни. У 1919 - 1920 рр. М. Зеров уже редагу Книгар, а з 1919 р не полишаючи роботи у гмназ журнал, почина викладати в Кивському архтектурному нститут сторю укрансько культури.

Висок патротичн почуття проявляються не тльки в лтературно-критичнй дяльност М. Зерова, а й у його тогочаснй поез. Як зразок можна назвати врш Рг Вернигори 1919, в якому над автора на вдродження свого народу, мабуть, звучать найвиразнше Зникнуть, зл агарянс Вся потуга х розтане, як весною тане снг. А над нашим крам рдним задзвенить ключем побдним Вернигорин дивний рг.

З весни 1918 р. М. Зеров сходиться з укранськими митцями та вченими, що гуртувалися навколо ректора Укрансько Академ мистецтв Георгя Нарбута саме в цьому елтному кол нтелектуалв народився гумористично-пародйний образ Лупи Юдича Грабуздова, неслужащого дворянина, з маломатних помщикв пирятинських. дея полягала в тому, щоб показати як розкладалося малоросйське дворянство, як зркалося сво культури й мови. В прес друкувалися фейлетони З газетно практики Л.

Ю. Грабуздова. У 1920 р. М. Зеров одружуться з Софю Лободою, серйозно дума про наукову працю. Того ж року виходять друком пдготовлен ним книжки Антологя римсько поез, Нова укранська поезя, що стали примтним явищем у тогочасному лтературному житт. З голодного Кива М. Зерова запрошують на роботу у Баришвську соцально-економчну школу. Тут вн працю близько трьох рокв, не пориваючи творчих звязкв з

Кивом про це докладно написав свого часу Ю. Клен у Спогадах про неокласикв. Це були плитн щодо творчост роки - вс поез, вмщен в зеровськй збрц Камена 1924, написан тут. А ще - низка сонетв та сатир-пародй, численн переклади навть клька невеликих оповдань, як збереглися в архвах. Але провнця знову, як в Златопол, пригнчувала. Нарешт у вересн 1923 р. М. Зеров дста посаду професора укрансько лтератури

Кивського нституту народно освти так тод називали унверситет. З 1 жовтня того ж року вн розпочина читати сво лекц, про як згодом поширюватимуть легенди. Одночасно виклада укранську лтературу в багатьох нших вузах Кива. Рк 1923 був схожий на трамплн, з якого неокласики рушили в лтературний процес. Саме тод вони вс зхалися до Кива й познайомилися, спершу обднавшись у рамках

АСПИСу. Того ж року в грудн вдбулася перша зустрч М. Зорова з М. Хвильовим, коли той у склад харквсько письменницько делегац Гарту прихав до Кива. Листи цього палкого прихильника азатського ренесансу засвдчують, наскльки плдним було хн сплкування. Саме ц памятно осен неокласики влаштовують серю лтературних вечорв, з яких особливого розголосу набрали збрання, проведен 25 вересня в середин грудня. з спогадв х учасникв знамо, що основн

зусилля цих заходв були нацлен на згуртування мистецьких сил, на прямування х у рчище конструктивно прац. Все це вдбилося в дискус на початку 1924 р де позитивна оцнка М. Зеровим дейно-естетичного плюралзму як свдчення лтературного оживлення була ршуче засуджена Д. Загулом, котрий фактично обстоював необхднсть унфкац, суворо регламентац як вибору дей, так художнх засобв. 1924 р. виходить у свт вимряна Камена. Дивно, але слава про

М. Зерова-поета випереджала його публкац - часто оперта на чутки та упередженсть. Сам же М. Зеров скептично ставився до свох вршв, називаючи х сухарями на розкшному бенкет поетично фантаз. Але вже багато хто з його сучасникв вдчув могутню силу цього карбованого поетичного слова дух класично простоти, по-парнаськи пднесене почуття, глибоке проникнення у флософську сутнсть буття, вишукана мова, висока версифкаторська майстернсть. Правда, багато хто вважав, що це поет несучасний, байдужий

до проблем актуальних. До докорв, що х рясно дставав за сво життя М. Зеров, на початку 1925 р. додаються й так, що, мовляв, вн майже не виступа як лтературний критик. Проте саме цей рк можна вважати вершиною лтературно-критично дяльност М. Зерова. Тльки журнал Життя й революця вмстив 17 його матералв рзних жанрв. А ще ж були нш часописи, усн виступи, лекц перед студентами -почалася вдома лтературна дискуся 1925-1928

рр. Загальноприйнято вдлк вести вд статт Г. Яковенка Про критикв критику в лтератур Культура побут. 1925. 20 квтня. та вдповд на не М. Хвильового. це справд так. Проте навряд чи буде помилкою визнати, що лтературна дискуся не розгорлася б так швидко й яскраво без потужного мпульсу, яким став диспут Шляхи розвитку укрансько лтератури, що вдбувся 24 травня 1925 р. у примщенн бблотеки

ВУАН, а також цла низка нших, органзованих М. Зеровим, лтературно-наукових заходв. Так, величезного розголосу набув вечр оригнально й перекладно поез пятьох з Парнасу - М. Рильського, П. Филиповича, М. Драй-Хмари, О. Бургардта М. Зерова, що вдбувся 17 березня 1925 р. У ньому взяли участь представники всх лтературних органзацй

Кива, а також письменники, що перебували поза лтературними угрупованнями. Вступну доповдь прочитав Ю. Меженко. Ми повинн наголошував М. Зеров повсякчас заявляти про потребу уважного вдношення до всяко культурно цнност. Ми повинн заявити, що ми хочемо тако лтературно обстановки, в якй будуть цнитися не манфест, а робота письменника не убога суперечка на теоретичн теми - повторення все то ж пластинки з кричущого грамофону

а жива й серйозна студя лтературна не письменницький карризм человека из организации, а художня вибагливсть автора перш за все до самого себе. Така позиця викликала на диспут, та й згодом у прес, зливу заперечень. Особливо дратувала опонентв М. Зерова його вимога замсть гурткового протекцонзму запровадити здорову лтературну конкуренцю. Вульгарно утилтаризований деологзм вже утверджувався в лтературному процес. Коли незабаром у М. Зерова виникла нехть до розмов про сучасну лтературу, то причини насамперед слд

шукати в подбного роду нсинуацях та в неможливост х вдмести й спростувати. Все це для поета ставало малоцкавим. Починаючи з 1926 р вн лише принагдне виступа як лтературний критик, основн зусилля зосередивши на перекладах та сторико-лтературних студях. У листах цього пероду вн длиться з друзями планами негайного завершення другого випуску Нового укранського письменства, багато працю як упорядник

Збрника з теор та стор письменства, перший випуск якого побачив свт 1928 р. пд назвою Лтература. У сажу товктись не хотлося М. Зеров береться за серю передмов до видань укрансько класики в Дешевй бблотец красного письменства, пише тексти до альбому портретв Письменники Радянсько Украни 1928, спльно з ншими готу антологю французько поез, подеколи друкуться в журналах. У 1929 р. встига вийти його книжка Вд Кулша до

Винниченка. З 1 вересня 1934 р. М. Зерова усунено од викладання в Кивському унверситет, але залишено на кафедральнй науковй робот, яка протривала рвно два мсяц. А 1 листопада наказом ректора без пояснення причин професора М. Зерова увльнено з унверситету. Вдторгнутий владою, покинутий бльшстю кивських друзв, вн на початку 1935 р. виздить до Москви, сподваючись там знайти бодай тимчасову роботу, але 28 квтня 1935 р. його заарештовують.

Псля мсяцв допитв, катувань ганебного суду в лютому 1936 р. М. Зерова висилають на Соловки. Режим у табор напочатку був бльш-менш терпимим. За станом здоровя М. Зеров не мг працювати лсорубом. Йому випало прибирати кмнати господарсько служби. Псля закнчення роботи мг у комрчин сторожа вддаватися улюбленим заняттям - перекладам, сторико-лтературним

студям. Про це вн докладно повдомля дружину в листах, як нин вже надрукован. Останнй з них датований 19 вересня 1937 р. Зеров готувався до сво друго соловецько зими, просив надслати калош 9 жовтня 1937 р. М. Зерову, П. Филиповичу, М. Вороному та Б. Пилипенков була при перегляд хньо справи винесена вища мра покарання. Причини Хто на це вдповсть Розстрляли х 3 листопада.

Здаться, це був якийсь фантасмагоричний день на Соловках. Саме 3 листопада 1937 р. Григорю Епку невдомо в який спосб вдалося дати телеграму дружин Здоровий, цлую тебе, синочка. А наступного дня не стало й Г. Епка. Тяжка укранська доля привела М. Зерова, як багатьох наших культурних дячв, на Голгофу сталнських катувань. Але минають десятилття, його ясна, чтка думка дедал потужнше входить у

культурне життя народу, мя М. Зерова ста символом справжнього нацонального вдродження. Серед рзних типв укрансько флософсько лрики XX ст. поезя лдера кивських неокласикв Миколи Зерова, на думку дослдникв, вдзначаться особливою свтоглядною парадигмою. В основ - знакова система свтово культури. Свою культурологчною спрямованстю творчсть Зерова найтснше повязана з флософсько-поетичним нтелектуалзмом

Лес Укранки, а за межами нацонально традиц - з поезю Р М.Рльке та Т.С.Елота. Зеров мав виважену концепцю розвитку нацонально культури, за якою укранська словеснсть - невдмна складова частина вропейсько культури, а кращ зразки здатн задовольнити найвимогливший смак. На думку Зерова, культурним орнтиром для Украни ма стати величезний вропейський мистецький фонд. Це положення поет вдстоював в свох полемчних статтях та публчних виступах пд час лтературно дискус 1925-1928

рокв, в численних висококвалфкованих перекладах звичайно, в оригнальнй лриц. Власна поетична спадщина Зерова порвняно невелика. Тривалий час лише близьк друз знали, що глибоко ерудований критик лтературознавець, талановитий лектор визнаний авторитет серед перекладачв до того ж поет. Псля виходу в свт у 1920 роц книжок Антологя римсько поез

Нова укранська поезя та хнього визнання зявляться збрка оригнально лрики Камена 1924. Дух класично простоти, по-парнаському пднесене почуття, глибоке проникнення у флософську сутнсть буття, вишукана мова, висока версифкаторська майстернсть поезй ц збрки - все це вражало читачв. З-помж велико клькост захоплених вдгукв наведемо один, що належать вгенов Маланюку Такого пдручника смаку стилю, тако скарбниц слова, такого памятника культури може нам позаздрити

не один нард. Неокласицизм Зерова закорнений у глибок культурологчн шари. Я знаю ми - туг бблографи, мудрсть наша - шафа книжкова писав поет у сонет Самоозначення. Це легко доводить аналз так званих вчних образв його оригнально поез. За походженням вони подляються на клька груп, найбльш з них мфологчн, сторичн та лтературн. Мфологчн образи - це персонаж словянсько, антично та бблйно мфологй.

Активне використання Зеровим цих образв ще раз потверджу вдому сентенцю про те, що енергя мфв живить сучаснсть, а також доводить, що поетов властивий особливий, культурологчний тип мислення. Для Зерова характерна традицйна, власне авторська нтерпретаця мфологчного образу або сюжету. У бльшост випадкв вони несуть не тльки естетичне, а й етичне навантаження часто автор вводить образ, термн, реал мфологчн й сторичн в канву сучасного твору.

У тривожний 1919 рк Зеров пише врш Рг Вернигори. Мусй Вернигора - легендарна постать з укранських народних переказв - ста для автора символом вдродження нацонального духу. Його рг гонить розпач 1 тривоги, 1 мцн людський дух, зростають людськ сили, А з забуто могили Вирина життя 1 рух. Загальновизнаним стало положення про орнтацю неокласикв на античнсть. Хрон, Орфвй, Феб, Тесей, Арадна, Навская, Пегас, Муза, кар,

Полфем, Ахлл, Ерот, Псхея, аргонавти - це далеко не повний перелк персонажв антично мфолог, як використову у свой поез Зеров. Назва збрки Камена теж узята з антично мфолог каменами римляни називали богинь - покровительо поез, мистецтв наук. Серед численних образв давньогрецько мфолог в поез Зерова важливими, на нашу думку, образи Хрона та Навска. Кентавр Хрон для Зерова - це символ мудрост врвноваженост.

Таке ж значення мав цей образ в Данте у його першй частин Божественно Комед серед кентаврв, що стережуть вхд до сьомого кола пекла, саме Хрон вирзняться свом мудрим споком. У Зерова до того ж, як в Гомера, Хрон - митець, спв якого побожна пють Орфвй Лн. Вн перемв зврячу хть кентавра, тому уособлю перемогу гармон над хаосом, цивлзац над варварством

Хрон. Можна припустити, що цей образ у Зерова втлю його власний погляд на життву позицю митця разом з тим поетичним баченням сут само античност. У багатьох творах поета, в названому зокрема, вбачамо прямий перегук з концепцю античност .Внкельмана, сформульовано в статт Думки про наслдування грецьких зразкв 1755. Суттвою рисою античност вн вважав вдчуття шляхетно простоти спокйно велич свтовдчуття. Втленням гармон краси для

Зерова також Навская. Двч цей образ вирина у рядках його поезй - у сонетах Навская та Саломея. Якщо у першому випадку автор пода цей образ, йдучи за Гомером, у сцен зустрч феацько царвни з Одссем, то в другому Навская - символ перемоги духовного над тлесним - протиставляться бблйнй герон Саломе. В обох сонетах характеристика Навска пдсилються зоровими образами - струнка, мов промнь, чиста

Навская Саломея як промнь сонця на пску морськм, ясна, зцлюща, мов жива роса Навская. Поширене у Зерова й метафоричне вживання мфологчних мен. Так, вислв Фебовий лавр означа славу, визнання Хрон, Адов дороги - безсмертя, така - батьквщина Rapnos tes patridos, меценат - покровитель мистецтва Брама Заборовського II, гермокопди - варвари, руйнвники

Кив навесн ввечер, смх Арстофана - висмяння Сократв бич - розум О triakonta та нш. Кожен з вжитих Зеровим вчних образв свордним символом, засобом вдтворення не тльки думки, а й почуття, емоцйного стану, яксно сут лричного героя. Порвняно менше в його поез персонажв бблйних переказв мфолог Саломея, Ной, Хам, Сим, Гефсимаиський сад. Вони, як уже зазначалося, найчастше виступають тематичною

антитезою образам антично мфолог. Свт бблйних переказв, на думку Зерова, жорстокий, кривавий, позбавлений гармон. Так, у сонет Саломея головна героня уособлю руйнвне начало й перемогу плот над душею Там диким цвтом процвла любов, все в кров - шоломи тари. Антагонсти, за бблйними переказами, син Ноя Хам Сим у поез

Зерова знов подналися без розмов сварки, щоб розпочати нове панування. Створений ними свт поет влучно назива вертепищем Nature-morte. Передчуття неминучо бди навюють рядки сонета Чистий Четвер. За допомогою бблйних атрибутв поет переда духовну ситуацю кнця громадянсько вйни Луна спв туги безнад, Навколо нас - кати кустод. Синедрон,

1 кесар, претор. У цьому сонет автор да свордне визначення рол бблйних образв у свой лриц темний ряд вангельських сторй Звучить як низка тонких алегорй Про наш пдл скуп часи. Така нтерпретаця бблйних персонажв художнм втленням позиц Зерова критика щодо спввдношення християнсько антично традицй хн значення для розвитку укрансько лтератури культури взагал. Це питання, що особливо гостро постало у лтературнй дискус 1925 -

1928 рокв, розвязувалося Зеровим, як М.Хвильовим, на користь античност. Важливим для зясування розумння поетом свто-порядку образ лотоса, нетипового для заданих структур неокласикв сонет Коsmos. Цей образ, взятий Зеровим в поез французького парнасця Ж.Лагора, свом корнням сяга гипетсько мфолог. У давньому гипт з лотосом повязаний космогончний мф про сонячне дитя, що освтило землю, яка перебувала в темряв.

А в нд образ лотоса, що втлю жноче начало, богиню-матр, конструються в поняття космчного лотоса як особливого, унверсального принципу, що керу свтом розвива в ньому життя. Водночас у мфопоетичнй традиц Давньо нд образ лотоса виступа в рол символу творчо сили. Священною рослиною вважався лотос в Кита. Цкавим функцональне навантаження цього образу в буддйськй концепц захдного неба, на якому розташоване лотосове озеро.

Кожний лотос, що росте на цьому озер, спввдноситься з душею померло людини. Залежно вд мри добродйност земного життя людини квти лотоса розцвтають або вянуть. Зеров пода широке тлумачення цього мфоепчного символу, поднуючи основн його значення, зафксован у мфах рзних народв. У лотос втлений погляд на людське життя свт одночасно народжений з темряви, вн за порвняно короткий час покликаний виконати сво призначення як частини гармонйно-неохопного всесвту.

У Зерова зрина вн, дзвнкий розматий. На шстдесят земних коротких лт 3 грузького дна - латаття нжний цвт, Щоб нам жагу безмежну напоти До реч, батько любовно елег давньогрецький поет Ммнерм визначав 60 рокв як оптимальний термн свдомого повноцнного життя. У сонет Коsmos свтопорядок визначають пари антагонстичних понять дно - небо, темний - свтлий, блий - чорний, зрина - вертають на дно. Це пдпорядковано тем пошуку спвмрност мж вчним швидкоплинним, яка

пронизу не тльки аналзований твр, а й становить поетичний стрижень ус творчост Зерова. Козтоз Зерова дейно перегукуться з творами М.Драй-Хмари Victoria П.Филиповича дина воля волод свтом, що пдтверджу цлснсть свтобачення свтовдчуття неокласикв. Так П.Филипович виводить у свой поез диний закон розвитку людського буття Всесвту. За цим унверсальним законом диною волею, що волод свтом, людянсть

Вки летять, а в неозорм мор дине сонце для земл горить, 1 вс колись зднаються в простор - людина, звр, квтка, блакить. Образ латаття стрчаться також у сонет Данте. Зеров доповню його чист квти, далек вд тривог вд земно сварки, символзують незадеологзоване мистецтво, орнтоване на загальнолюдськ цнност та деали. Широкий спектр використаних мфологчних образв да пдстави стверджувати, що укранський неокласик не обмежувався

наслдуванням античних авторв французьких парнасцв. Неокласика Зерова формувалася пд впливом свтових культурних традицй, а корнням свом сягала нацонального грунту. Друга група персонажв поез Зерова - видатн дяч укрансько свтово стор та культури. Принципом добору мен, на нашу думку, стало визначення внеску в нацональний духовний розвй того чи того дяча, хоча нколи непоцнованого сучасниками. Про це говорить вже сама назва циклу

Культуртрегери, в якому автор пода поетичн характеристики П.Кулша, .Турчиновського, Котляревського, В.Горленка, М.Чернишевського. Провдна тема циклу - вддане де служння народов життя героя. Так, у сонет Кулш автор пода проникливий психологчний портрет героя Вн боре тупсть муругу лнь, В вроп хоче ставити курнь,

Над творами культурникв пян. Всього в трьох рядках поет характеризу постать Пантелеймона Кулша, але за ними значний рунтовний науковий аналз. Творчсть П.Кулша Зеров дослджував у стерико-лтературних розвдках, у курс лекцй Укранське письменство XIX столття, у нарисах з новтнього укранського письменства Вд Кулша до Винниченка 1928 року, у прац з вршового перекладу

У справ вршового перекладу. У стислу оповдь поет вводить бографчну деталь, яка доповню портрет Кулша днв старечих тягота легка, навть в смертних муках агон В повтр пише ще його рука. В нших поезях Зеров пропону читачев цлу галерею сторичних постатей - вд князв горя Святослава до поетв-сучасникв П.Тичини, Г.Чупринки та нших. Досить часто автор звертаться до образв античних поетв, учених та полтичних дячв

Овдй, Верглй, Сапфо, Сократ, Аристофан, Фукдд, Трасбул, Арстарх, Геродот, Елй Ламя. Не обмежуючись стародавньою сторю, Зеров залуча в коло свох культурологчних зацкавлень постат Данте, Леконта де Лля, Жозе Ереда, Байрона, Клнгера. Особливсть нтерпретац Зеровим сторичних постатей - точнсть фактури фактв, стислсть науковсть характеристики,

вкраплення суто бографчних деталей. Такий пдхд до передач реальних деталей фактв був винятковим для багато на довльн нтерпретац та домисли лтератури 20 - 30-х рокв. У цьому виявляться тематична стильова спордненсть поезй неокласика з власними сторико-лтературними студями. Для прикладу взьмемо постать Вергля. Творчсть Вергля, як багатьох нших поетв золотого вку римсько лтератури, стала обктом уважного вивчення

Зерова-лтературознавця, джерелом ремнсценцй Зерова-поета благодатним поетичним материком Зерова-перекладача. Йому належать переклади окремих еклог Вергля з зброк Буколки й Георгки, частини поеми Енеда повний переклад, на жаль, втрачено в соловецьких таборах. У згадуваному курс лекцй Нове укранське письменство, говорячи про першоджерело всх Енед, Зеров характеризу особистсть творчсть великого римського поета епохи

Августа. У поез Верглй вн осмислю основн моменти бограф, визнача провдн теми вс творчост поета звеличив кий, плуг, мдяний шолом, да оцнку Енед й мсця Вергля в свтовй лтератур Та вн живе, дзвн гучний його поем Донин сниться нам риданнями Ддони, Бряжчанням панцирв сплесками трирем. все це у суворих рамках сонета Зставлення тексту сонета з сторичним та мфологчним матералом пдводить до висновку, що

Верглй не тльки поетичним осмисленням постат римського поета, а й свордним пдсумком, результатом ретельного рунтовного дослдження з стор антично лтератури. Остання група дослджуваних образв - персонаж славетних творв свтово лтератури. Улюбленим книгам Зеров присвятив цикл Книжки автори, який вдкриваться програмовою поезю Semper legenda. Як згадував М.Рильський, Зеров вважав, що у домашнй бблотец повинн бути книги тльки semper legenda,

тобто завжди перечитуван. Цей вислв визначив лейтмотив всього циклу. У використанн образв лтературного походження Зеров де рзними шляхами у одних випадках сонети неокласика свордними стислими нтерпретацями найцкавших фрагментв вдомих творв Ч.Дккенса Домб син, Марка Твена Життя на Мссп, У.Теккерея сторя Генр Есмонда, С.Лагарлефа Легенда одн садиби, в нших - талановитими ремнсценцями.

Так, Словом о полку горевм навян сонети Сон Святослава Князь гор. За мотивами роману Е.Золя Провина абата Мюре написаний цикл сонетв Параду, а за епопею Гомера - Мотиви Одссе. Поезя великого Тагора наштовхнула до створення сонета На мотив Рабиндраната Тагора. В окремих поезях глибина психологчно характеристики досягаться оповддю

вд мен самого героя Гуллвер, Гльгамеш, що зближу позиц лричного героя власне автора. Так, сонет Гуллвер написаний у липн 1934 року, найдраматичншого року в житт Зерова. Розпочалося планомрне цькування поета вченого на початку счня вдбулося засдання унверситетського товариства Лтератор-марксист, де П.Колесник виголосив доповдь Буржуазно-нацоналстична лтературознавча концепця М.

Зерова хви-льовизм. Через клька мсяцв професора Зерова було звльнено з унверситету. Останнй удар дол - смерть десятилтнього сина. Так збглися в час для Зерова трагедя суспльства й особиста. Героя його поез Гуллвера лякають не велик вороги, явн, а т, що лагдно так зухвало плетуть нтриги. Зеров зображу соцальне явище того часу Не так-бо лют тигри леви,

Як дрбязков, мстив ллпути. Подбний мотив - в поез Incogonito. Лицемрство й дволиксть стають для багатьох його сучасникв нормою поведнки Вн народивсь давно то не маячня Живе в усх часах, в усх суспльних шарах. Та нин розплодивсь у безлч екземплярах, Мов лторосль повзка до вязового пня. Трактуванням лтературних образв адекватно реальному життю накладанням рзних часових планв сонети

Зерова, за спостереженням М.Ласло-Куцюк, надзвичайно близьк до творв його сучасника - росйського поета Осипа Мандельштама, що вирзнявся свом талантом з-помж членв лтературного угрупу-вання Лирический круг. Зрештою, зауважимо, що значну культурологчну цннсть мають коментар Зерова, якими вн супроводжував оригнальн поез в збрц Камена. Глибока ерудиця, лтературний смак, почуття мри перетворюють х на свордн науково-популярн твори.

Отже, активно використовуючи образи свтово культури, Зеров увиразню поетичну розповдь, нада й неповторного, зеровського колориту, забарвлю емоцйно, спрямову думку, полегшу розумння змсту. Культурологчна буттва парадигма стала основою свтогляду Зерова-неокласика. Думки поета, закодован в культурософськ образи, не втрачають сво естетично цнност й нин.