Лінгвістичні трансформації при перекладі журнальної статті фінансово-економічного напряму

ВСТУП Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що в сьогоднішньому діловому світі англійська мова стала засобом міжнаціонального спілкування, а перед перекладачами часто постає завдання перекладу публіцистичних статей фінансового та економічного напряму. При перекладі таких статей виникають певні труднощі. Іноді немає цілком паралельних термінів, для такого поняття, для якого в українській мові

існує кілька термінів, в англійській може бути один, і навпаки. Ідіоми зустрічаються повсюди, та їх часто розуміють неправильно, оскільки значення фразеологічних виразів має небагато, а часто і взагалі не має нічого спільного, з буквальним значенням слів, які входять до їх складу. Якщо спробувати перекласти ідіому дослівно, ми отримаємо вираз, який не має нічого спільного з контекстом. Тому необхідно знати його термінологічне значення заздалегідь.

Певні труднощі виникають і під час передачі інформації. Та інформація, яка добре відома американському загалу, і на яку у тексті робляться посилання, може бути взагалі невідомою більшості українців. Тому треба шукати методи для її передачі. У читача не повинно залишатися темних плям , але робити тривалі відступи, відволікаючи його увагу, теж неприпустимо.

Ці проблеми у тому чи іншому аспекті досліджувалися багатьма вітчизняними та закордонними науковцями, такими як І.С.Олексійова, І.В.Арнольд, Н.Д.Артемюк, Л.С.Бархударов, М.П.Брандес, В.Д.Буряк, Л.Г.Верба, В.В.Виноградов, І.Р.Гальперин, А.П.Горбанів, П.М.Каращук, В.Н.Комісаров, І.В.Корунець, Р.З.Гінзбург, М.М.Полюжин,

О.Д.Пономарів, Г.В.Прутцков, Я.І.Рецкер і А.Д.Швейцер 1 2 4 5 6 7 8 9 10 12 13 14 15 16 20 21 22 23 24 . Результати досліджень цих вчених складають теоретичну основу цієї дипломної роботи. Об єктом дослідження є переклад публіцистичного стилю на прикладі фінансового огляду. Предметом дослідження виступає передача термінології, ідіом та інформації у тих випадках, коли їх сприйняття може викликати певні труднощі в українського

читача. Мета дослідження встановити особливості передачі ідіом і інформації, а також перекладу термінології у публіцистичній статті фінансового напряму. Задля успішного досягнення мети дослідження необхідно виконання таких завдань - дослідити різноманітність письмових текстів у перекладацькому аспекті - дослідити сутність та особливості перекладу публіцистичних текстів - визначити геополітичний фон написання статті, що аналізується - виявити жанрово-стилістичні

особливості тексту, що аналізується виявити лексичні особливості тексту, що аналізується виявити граматичні особливості тексту, що аналізується виявити синтаксичні особливості тексту, що аналізується - визначити текстову адресацію та необхідність лінгво-культурологічного коментаря - перекласти статтю українською мовою та прокоментувати переклад. Метою перекладу є правильна й повна передача змісту тексту, що перекладається, засобами іншої мови адекватний переклад . Передумовою такого перекладу

є правильне й глибоке розуміння змісту тексту, що перекладається, його стилістичних особливостей. Невиправдане збереження форми оригіналу може привести до буквалізму, тобто до порушення норм української мови і навіть перекручення змісту. Мета та завдання дослідження зумовили використання комплексної методики, яка включає традиційні методи лінгвістичного аналізу. Структура роботи. Робота складається із вступу, двох розділів, коментованого перекладу, висновків,

списку використаної літератури та summary. РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ І.1. Різноманітність письмових текстів у перекладацькому аспекті. Публіцистика як наукове поняття Різноманітність письмових текстів дуже велика. Залежно від характерних ознак тексту перекладач знаходить засоби перекладу. Перш за все необхідно визначити ці ознаки. Оскільки ця дипломна робота присвячена особливостям перекладу

публіцистичного тексту фінансово-економічного напряму, доречним є насамперед розглянути сутність поняття публіцистика , види публіцистичних жанрів та особливості публіцистичного стилю, оскільки це надасть можливість виробити стратегію перекладу. Публіцистика це одне з найбагатозначніших наукових понять, для яких існує ціла низка дефініцій, тлумачень та різночитань.

Така багатозначність спричинена передусім складністю змісту самого поняття й поліваріантністю його тлумачень. Зручніше буде розпочати моніторинг існуючих визначень поняття публіцистики зі словників. Одинадцятитомний тлумачний словник української мови за редакцією І. Білодіда надає таке визначення Публіцистика це рід літератури, що висвітлює актуальні проблеми сучасності сукупність літературних творів цього роду Відбиття актуальних проблем сучасності у творах

інших родів літератури 39 c.383 . У тлумачному словнику російської мови С. Ожегова публіцистикою названо літературу зі суспільно-політичних питань сучасності 37 с.581 . Словник іншомовних слів подає таке визначення публіцистика лат. рublicus суспільний вид літератури, присвячений обговоренню насущних соціальних питань з метою безпосереднього впливу на суспільну думку публіцистика тісно пов язана з поточною пресою твори цього виду статті, нариси, памфлети, фейлетони 38

с.419 . Як бачимо, тут публіцистика не рід, а вид літератури окрім того, у визначенні подано розрізнення публіцистики та поточної преси інформаційного журналізму . В електронному варіанті літературної енциклопедії автор статті про публіцистику Б. Горєв вважає, що це ділянка літератури, яка займається політичними та суспільними питаннями з метою втілення певних поглядів в широких колах читачів, створення й формування суспільної думки, розпалення

певних політичних кампаній 36 . Також, на думку автора, зародження публіцистики відбулося разом із появою масового читача та засобів відтворення літературних творів книгодруку , себто на початку капіталістичного періоду в Європі, а саме у XV ст. в Італії де, за Б. Горєвим, з явилась перша газета і перший памфлет . Слід зазначити, що думки автора щодо генези публіцистики суперечать науковій версії більшості журналістикознавців.

У короткому тлумачному словнику журналістських термінів і понять Г.І.Вартанова читаємо таке визначення публіцистика латин. рід літературної творчої діяльності, що оперативно досліджує, узагальнює й трактує з авторських позицій актуальні проблеми дійсності з метою збудження громадської думки, оперуючи при цьому засобами логічного мислення та емоційного впливу 34 с.42 . Ще один короткий словник журналістики російського науковця

Б.Н.Лозовського подає два визначення публіцистики рід літератури і журналістики, в якому розглядаються актуальні політичні, економічні, літературні, філософські та інші проблеми з метою впливу на сучасну суспільну думку, мораль та існуючі політичні інститути, а також з метою їхнього закріплення чи зміни відповідно до класових інтересів в класовому суспільстві чи до соціальних

і моральних ідеалів. У спеціалізованій літературі визначення публіцистики відходить від площини літератури, прямуючи до власне журналістики як самодостатньої та рівноправної з літературою сфери . Приміром, російський науковець Г.В.Прутцков вважає, що публіцистика своєрідний ступінь між журналістикою та літературою, вищий вид журналістики, що зародився в Древній Греції, разом із публікою, яка вміла самостійно мислити

і потребувала обговорення насущних проблем суспільства і влади 22 с.4 . Незважаючи на таку різноманітність дефініцій поняття публіцистика , усі автори згодні в тому, що публіцистика це різновид інформативної діяльності, який ставить на меті переконати читача у правильності тих або інших речей і розрахований на масову аудиторію. І.1.1. Публіцистичні жанри Слово жанр походить від французького genre манера, різновид.

У мистецтвознавстві це рід твору, що характеризується сукупністю формальних і змістовних особливостей. Існує кілька класифікацій типології публіцистичного жанру. Серед публіцистичних жанрів виділяються такі виступи на зборах політичного характеру, передова стаття, теоретично-політична стаття, ідеологічна консультація, репортаж, фейлетон, памфлет, морально-етична стаття, нарис хоча жанр нарису не є однорідним нарис відносять

і до публіцистики, і до художньої літератури виділяють також наукові нариси , спортивний огляд тощо 12 с.51 . Розглянемо розгорнуту класифікацію публіцистичного жанру, спираючись на рівень суб єктивізації реалістичної основи інформації, на жанрові форми, характер виражально-зображальних засобів та концепцію філософсько-інтелектуальну ідею вираження факту в жанровому контексті . На кінці ХХ ст. остаточно затвердилися три типи мислення 1. умовно реальне 2. реальне 3. образне.

Публіцистика, як мислення реального факту, фіксує свою домінантну ознаку - документалізм. У публіцистичному мисленні системно-жанрові горизонти оформилися в три групи 1. хронікальну 2. аналітичну 3. художньо-публіцистичну. Які відповідно розкладаються на основні жанри інформація, бесіда, коментар, репортаж, інтерв ю, звіт, кореспонденція, стаття, нарис, есе фейлетон, памфлет 21 с.43 . Поява нових видів засобів масової комунікації кіно, радіо, телебачення дала поштовх

свідомісному урізноманітненню інтерпретації інформації й на рівні потужності інформаційного поля світовий інформаційний контекст , і на рівнях соціальному співвідношення ідеалу з дійсністю , емоційно-психологічному сугестивність , естетичному форма вираження конфлікту , концептуальному поява модулів-систем . Всі це забезпечило вихід мислення реального факту на рівень відображеного мислення в контексті континууму

множинності. Виробляються критерії авторської модульності, що забезпечує можливість емоційно-образної, етико-естетичної поліфонії тексту газети, радіо та телеінформації. До звичних концептуальних критеріїв визначення тими, формулювання ідеї, якість сюжету, композиції, оригінальність жанру додаються ті, що характерні для інтерпретації відображеного факту світовий інформаційний контекст співвідношення

ідеалу з дійсністю міфологізація та антиміфологізація факту міфологізація подає картину відриву авторської свідомості від інформаційної об єктивності, фіксує наявність міфологемної міфотворчої авторської свідомості, антиміфологізація виявляє рівні міфологізації факту й виводить його сприйняття на рівень інформаційної об єктивності естетичні категорії вираження конфлікту гармонійне, драматичне, трагічне, комічне модульність тексту й авторської свідомості сугестивність тексту вплив на рівні підтексту або

інтуїції континуум множинності 9 с.321 . Такий перелік критеріїв дає змогу опрацювати інформацію в новому комунікативному комплексі, враховуючи якість її побудови та трансляції, і засвідчує глибинний діапазон системності інтелектуальної авторської модульносіті кінця XX, початку ХХІ ст. Названа класифікація критеріїв модульної авторської свідомості стосується всіх жанрових груп

мислення реального факту. Лише в хронікальному мисленні елементи концептуальності як форми реалізації авторської інтерпретації факту представлені на фрагментарному рівні, що не зменшує ваги жанру як форми подачі факту й концептуального стилю викладу інформації, оскільки основні компоненти концепції тема, ідея, жанр представлені повно. Аналітична група жанрів газетної журналістики має середній рівень суб єктивізації факту. Кореспонденція, бесіда, інтерв ю, звіт, коментар, репортаж, стаття на концептуальному

рівні представляють високу авторську свідомісну модульність. Концепція як система реалізації інтерпретованого факту представлена повністю, інтенсивність використання її окремих компонентів надає переваги тому чи іншому типу жанрового мислення. Це перехідний етап виявлення зображальних засобів від мікрорівня до макрорівня, для якого характерні психологічна деталь, психологічний пейзаж

і портрет, поліфонізм. Макрорівень властивий публіцистичному жанровому обрію стаття, огляд, коментар тощо , в аналітичному мисленні виявляється на рівні портретного моделювання системи автор, де фіксується індивідуалізована свідомість інтерпретатора інформації, характер його мислення 7 с.159 . Найбільш чітко концептуальність виявляється на рівні максимальної інтерпретації факту публіцистичне мислення . Найбільш характерною рисою того чи

іншого публіцистичного жанру є стиль. Саме стилістичні особливості є тими характерними рисами, які перекладач повинен зберегти, щоб твір сприймався мовою перекладу так само, як він сприймається мовою оригіналу. І.1.2. Особливості публіцистичного стилю Стилістика це розділ лінгвістики, який вивчає принципи та ефект вибору та використання лексичних, граматичних, фонетичних та мовних засобів для передавання думок та емоцій у різних умовах спілкування 3 с.

7 . Стилістику підрозділяють на лінгвостилістику та літературознавчу стилістику. Лінгвостилістика 1 порівнює загальнонаціональну норму з особливими, характерними для різних сфер спілкування підсистемами, які мають назву функціональних стилів і діалектів лінгвостилістика у цьому вузькому сенсі має назву функціональної стилістики та 2 вивчає елементи мови у аспекті їхньої здатності передавати та викликати емоції, додаткові асоціації та оцінку.

Розділом стилістики, що інтенсивно розвивається є зіставна стилістика, яка паралельно розглядає стилістичні можливості двох та більше мов. Оскільки зіставна стилістика нерозривно поєднана з художнім перекладом, вона не може бути ізольована від стилістики літературознавчої. Літературознавча стилістика вивчає сукупність засобів художньої виразності, характерних для літературного твору, автора, літературного напрямку або цілої епохи,

і фактори, від яких залежить художня виразність. Підрозділ на лінгвостилістику та літературознавчу стилістику частково, але не повністю, збігається з іншим важливим підрозділом, а саме з підрозділом на стилістику мови та стилістику мовлення. Стилістика мовлення розглядає не лише художні, але й взагалі будь-які мовні твори. Різні автори пропонують різні способи підрозділу лінгвостилістики та літературознавчої стилістики.

Виправданим є підрозділ за рівнями, тому що мова, будучи найважливішим засобом спілкування, являє собою складну знакову систему, в якій під час вивчення виділяється кілька підсистем, рівнів, або ярусів, кожен з яких має свою основну одиницю, свою специфіку, свої категорії. Рівні взаємопов язані й окремо один від одного функціонувати не можуть. Лексичному рівню відповідає лексична стилістика. Вона вивчає стилістичні функції лексики та розглядає

взаємодію прямих і переносних значень. Лексична стилістика вивчає різні складові контекстуальних значень слів, особливо їх експресивний, емоційний та оціночний потенціал, а також їх співвіднесеність різним функціонально-стилістичним пластам. Граматична стилістика підрозділяється на морфологічну й синтаксичну. Морфологічна стилістика розглядає стилістичні можливості різних граматичних категорій, властивих тим

чи іншим частинам мови. Тут розглядаються, наприклад, стилістичні можливості категорії числа, протиставлення в системі займенників, іменний та дієслівний стилі мови, зв язок художнього та граматичного часу тощо. Для англійської мови цей розділ тільки починає розроблятися 3 с. 15 . Синтаксична стилістика вивчає експресивні можливості порядку слів, типів речень, типів синтаксичного зв язку. Система функціональних стилів постійно розвивається.

Самі стилі відокремлюються в різному ступені межі деяких з них визначити нелегко, а стилі як такі важко відокремити від жанрів. Ці труднощі особливо помітні коли мова йде про публіцистичний стиль. Публіцистичний стиль є прямим нащадком давньої риторики. Хоча саме поняття публіцистичного стилю трактується в різних авторів неоднаково. Так, І.В. Арнольд ототожнює його з газетним стилем 3,

С.90 , Ю.М. Скребнев розглядає його як одну з різновидів газетного стилю, І.Г. Гальперин поєднує в це поняття стиль газетних статей, стиль ораторський і стиль есе 10, с. 405 . При такому підході поняття публіцистичного стилю охоплює мовні здобутки різних жанрів, об єднаних завданням комунікації. Аргументація тієї чи іншої точки зору, що має метою схилити адресата до прийняття цієї точки зору, переконати його в правильності

висунутих положень, викликати в ньому бажану реакцію на сказане. Призначення публіцистичного стилю повідомляючи, переконувати, впливати на маси, формувати в людей певне відношення до різноманітних проблем, повідомляти інформацію, що має суспільне значення. Публіцистичний стиль використовується в газетах, журнальних статтях, у передачах на радіо і телебаченні, у виступах на зборах, нарадах і мітингах.

Сполучення в одному контексті книжкової і розмовної лексики, сполучення офіційно-ділових та емоційних виразів, уживання слів у переносному значенні, наявність питальних, спонукальних, окличних речень, повторів, звертань, риторичних питань і т.д. Як приклад емоційної лексики можна навести вживання таких слів та виразів well-nigh, hardships, pushed on tirelessly тощо. Риси наукової прози виявляються в чіткій організації сполучникового зв язку as a result, furthermore

та у відповідній термінології. У публіцистичному стилі реалізується мовна функція впливу агітації і пропаганди , з яким сполучається чисто інформативна функція повідомлення новин . У публіцистичних здобутках зачіпаються питання дуже широкої тематики актуальні питання сучасності, що представляють інтерес для суспільства політичні, економічні, моральні, філософські, питання культури, виховання, повсякденного побуту. Публіцистичний стиль знаходить застосування в суспільно-політичній

літературі, періодичній пресі газетах, журналах та в різноманітних виступах і промовах. У межах публіцистичного стилю широке поширення одержав його газетно-журнальний різновид. До основних рис якого відносяться 1 економія мовних засобів, лаконічність викладу при інформативній насиченості наявність суспільно-політичної лексики і фразеології, переосмислення лексики інших стилів зокрема, термінологічної для цілей публіцистики 2

використання характерних для даного стилю мовних стереотипів, кліше 3 жанрова розмаїтість і зв язана з цим розмаїтість стилістичного використання мовних багатозначності слова, ресурсів словотвору авторські неологізми , емоційно-експресивної лексики використання зображувально-виразних засобів мови, зокрема засобів стилістичного синтаксису риторичні питання і вигуки, паралелізм побудови, повтори, інверсія і т.д

Після визначення жанрової належності твору, перекладачу необхідно звернути увагу на його стилістичні особливості, які в істотній мірі визначають вибір засобів для передавання змісту твору мовою перекладу. І.2. Переклад публіцистичних текстів І.2.1. Сутність процесу перекладу в світі еволюції науки про переклад Теорія перекладу як наука склалася у середині минулого століття. Але перекладу, як такому, вже багато тисяч років.

Наука про переклад є нічим іншим, як спробою систематизувати накопичений за цей час досвід. До цього часу не існує єдиної думки та єдиного підходу стосовно того, яким має бути переклад. Але більшість науковців єдина в тому, що переклад тексту має сприйматися реципієнтом так само, як сприймається реципієнтом текст оригіналу. Головними правилами, які перекладач має брати до уваги, є 1 Збереження стилю тексту оригінала у перекладі 2

Збереження авторських особливостей подання інформації 3 Точна передача думки автора 4 Наявність лінгво-культорологічного коментаря у разі виникнення можливості утруднення сприйняття інформації реципієнтом. Безумовно, точне дотримання всіх перелічених вище пунктів не завжди можливе, тому іноді необхідно чимось жертвувати. В цьому і полягає нелегке завдання перекладача, визначити, чим жертвувати можна, а чим ні в якому разі

неможливо. За думкою О.Д.Швейцера практика перекладу ще очікує на своє теоретичне осмислення. Він вважає, що на сьогоднішній день зроблені лише перші, хоча й великонадійні рухи у вивчені процесу перекладу. Тривають гарячі суперечки навколо таких фундаментальних проблем, як статус теорії перекладу, сутність перекладу, визначення його меж, або, інакше, чітке розмежування перекладу й різних видів квазіперекладацької діяльності, адекватності тощо. Нині в центрі уваги теоретиків перекладу постали такі важливі питання,

як еквівалентність та її типи, процедури та стратегія перекладу, переклад як комунікативний акт, прагматика перекладу. При цьому далеко не завжди вдається виявити взаємозв язок між цими аспектами перекладу. Перші спроби обґрунтувати необхідність наукового осмислення перекладацької діяльності викликали різкі заперечення з боку самих перекладачів, які вбачали в них намагання обмежити свободу творчості перекладача, виробити якісь норми та правила перекладу, яким перекладач повинен буде підпорядковуватися.

Теорія або наука про переклад сприймалися ними як щось докорінно протилежне й навіть вороже мистецтву перекладу. Вони вказували, що талановиті перекладачі створювали й створюють шедеври перекладу, при цьому не мають ніякої уяву про будь-яку теорію перекладу й не потребують її. І взагалі ніяка наука про переклад неможлива, оскільки переклад це мистецтво, яке недоступне науковому членуванню та аналізу 14, с. 15 . Свого часу видатний радянський лінгвіст

О.О.Реформатський дав негативну відповідь на питання про можливість створення науки про переклад. Він аргументував це тим, що оскільки практика перекладу користується даними різних галузей науки про мову, вона не може мати власної теорії 24, с.3-5 . У середині двадцятого століття мовознавцям прийшлося докорінно змінити своє відношення до перекладацької діяльності та розпочати її систематичне вивчення. У той час на перший план почав висуватися переклад

політичних, комерційних, науково-технічних та інших ділових матеріалів, де особливості індивідуально-авторського стилю, здебільшого, не є суттєвими. У зв язку з цим ставав усе більш наявним той факт, що головні труднощі перекладу, як і весь його процес, обумовлюються розходженнями в структурах та правилах функціонування мов, які беруть участь у цьому процесі. Співвідношенням мов повинні займатися мовознавці.

Крім того, вимоги до точності перекладу зросли, що підкреслило роль мовних одиниць. Під час перекладу матеріалів такого роду вже не можна було задовольнятися правильністю перекладу в цілому , однаковістю впливу на читача оригіналу й перекладу. Переклад мав забезпечити передачу інформації в усіх деталях, навіть до значень окремих слів, бути повністю автентичним оригіналу. Все яснішим ставало мовне підґрунтя процесу перекладу.

Необхідно було з ясувати, в чому саме полягає лінгвістична сутність цього процесу, в якому ступені він визначається власно лінгвістичними факторами, як такі фактори обмежують точність передавання інформації 14 с.18 . З того часу минуло більше п ятдесяти років, і теорія перекладу надійно затвердилася як наукова дисципліна. Теорія перекладу має на меті реалістичне відображення процесу міжмовної комунікації,

і тому не може пройти повз такої важливої обставини як те, що переклад є не тільки мовним феноменом, але й феноменом культури. Процес перекладу перетинає не тільки кордони мов, але й кордони культур, а текст, що створюється під час цього процесу транспонується не лише в іншу мовну систему, але й у систему іншої культури 24, с.13 . Перекладач повинен знати не лише мову, але й життя та побут,

історію, географію, культуру, державний та політичний устрій тих країн, про які йдеться в тексті, що перекладається. Незнання реальної дійсності, яка стоїть за словами, нерозуміння реалій часто призводить до серйозних помилок у перекладі 23, с.20 . І.2.2. Особливості перекладу публіцистичних текстів Жанрово-стилістична класифікація перекладів залежно від жанрово-стилістичних особливостей оригіналу обумовлює виокремлення двох функціональних видів перекладу

художній літературний переклад та інформативний спеціальний переклад 14, с. 95 . Художнім перекладом називається переклад творів художньої літератури. Інформативним перекладом називається переклад текстів, головна функція яких полягає в повідомленні будь-якої інформації, а не художньо-естетичному впливі на читача. До таких текстів належать усі матеріали наукового, ділового, суспільно-політичного, побутового характеру

тощо. Безсумнівно, публіцистичні тексти за цією класифікацією також належать до такого типу. Поділ на художній та інформативний переклад вказує лише на основну функцію оригіналу, яка має бути відображеною в перекладі. Широке використання в публіцистичному стилі імен та назв конкретизує повідомлення й відносить інформацію, яку воно надає, до певних осіб, закладів або районів. Це передбачає значні попередні фонові знання в реципієнта, які надають йому можливість

пов язати назву з названим об єктом. Так англійському читачеві поза контекстом добре відомо, що Park Lane це вулиця, Piccadilly Circus площа, а Columbia Pictures кінокомпанія. Назви та імена нерідко використовуються в публіцистичних матеріалах у скороченій формі. Часто ці скорочення можуть бути невідомі широкому читачеві, тому їх значення надається в самій статті або повідомленні.

Але існує чимало таких скорочених назв, до яких читачі давно звикли і які не потребують пояснення. Наприклад назви партій, профспілок, усякого роду організацій та посад AFL-CIO American Federation of Labor-Congress of Industrial Organizations, OOP Grand Old Republican Party, DD Defense Department, NAACP National Association for Advancement of

Colored People, DA District Attorney прізвища та фамільярні прізвиська відомих політичних або суспільних діячів JFK John F. Kennedy, Rocky Rockefeller, Ike Eisenhower, RLS Robert Louis Stevenson географічні назви NJ. New Jersey, Mo. Missouri, SF San Francisco, S.P. South Pacific, E-W East-West тощо. Характерною особливістю англомовного публіцистичного стилю

є поетичні слова та словосполучення The Tories hope to get away with it by invoking their old familiar maxim When in trouble, Wave the Flag. Торі сподіваються вийти сухими з води, залишаючись вірними своєму девізу Не той пропав, хто в біду попав, а той пропав, хто духом упав . The much-vaunted the New Frontiers, the Alliance for Progress and other similar programs have joined the snows of the yesteryear.

Хвалені Нові рубежі , Союз заради прогресу та інші подібні програми актуальні як торішній сніг. В області фразеології публіцистичний стиль відрізняє широке використання готових формул або кліше. Тут можна знайти як численні звороти, що вказують на джерело інформації it is reported, it is claimed, our correspondent reports from, according to well-informed sources , стійкі сполучення, образність яких з часом стерлася to set the tone, to throw light, to lay

the corner stone, to give the lie , так і цілий ряд політичних штампів типу government reshuffle, vested interests, an unnamed Power, generation gap, a forgone conclusion, тощо. У публіцистичних матеріалах також спостерігаються деякі особливості синтаксичної організації тексту наявність коротких самостійних повідомлень 1-3 вирази , які складаються з довгих речень зі складною структурою, максимальне подрібнення тексту на абзаци, коли майже кожне речення починається з нового

рядка, наявність підзаголовків у корпусі тексту для підвищення зацікавленості читачів, часте використання численних атрибутивних груп. Особливо чітко лексико-граматична специфіка публіцистичного стилю проявляється в заголовках. В області лексики для заголовків англомовних публіцистичних текстів характерне часте використання невеликої кількості спеціальних виразів, які складають свого роду заголовковий жаргон ban, bid, claim, crack, crash, cut, dash, hit, move, pact, plea, probe quit, quiz, rap, rush, slash тощо.

Відмітною особливістю такої заголовкової лексики є не тільки частота її вживання, але й універсальний характер семантики. Важливою особливістю заголовків англомовних публіцистичних текстів є поширеність у них еліптичної форми пасивного залогу із пропуском допоміжного дієслова to be для опису подій як у минулому , так

і в теперішньому часі. Виявлення мовної специфіки того чи іншого типу мовлення або функціонального стилю відбувається в межах спеціальної теорії перекладу для визначення впливу цієї специфіки на процес перекладу, на характер і способи досягнення еквівалентності під час перекладу матеріалів цього виду 14, с. 118-122 . Мовні особливості публіцистичного стилю в англійській та українській мовах нерідко не збігаються.

Це ставить певні вимоги до перекладача та впливає на хід і результат процесу перекладу. Специфіка перекладу залежить не лише від мовних особливостей публіцистичного стилю кожної з мов, що беруть участь у перекладі, але, здебільшого, тим, як співвідносяться ці особливості між собою, наскільки збігаються стилістичні характеристики цього типу матеріалів обох мов. Якщо будь-які особливості виявляються лише в одній з мов, то під час перекладу відбувається своєрідна

стилістична адаптація специфічні засоби викладення в оригіналі замінюються на мовні засоби, що відповідають вимогам цього стилю в мові перекладу. Під час перекладу українською мовою англомовних публіцистичних текстів дуже поширене членування речення під час перекладу, коли одному вихідному реченню відповідає два чи більше в тексті перекладу. Під час перекладу англомовних публіцистичних текстів українською мовою виникає необхідність стилістичної адаптації. Якщо для англійських заголовків характерне використання

дієслівних форм, а для українських іменних, то під час перекладу необхідно здійснювати відповідну перебудову Floods Hit Scotland Повінь у Шотландії, Exports to Ukraine Are Rising Збільшення експорту до України. Більш складні перетворення пов язані з перекладом заголовків, які мають дієслівний присудок в особистій формі, але не мають підмета Hires Teen-Agers as Scabs

Використання підлітків у якості штрейкбрехерів, Want No War Hysteria in Pyongyang Schools Протести проти насадження воєнної істерії в школах Пхеньяну. Те саме під час перекладу заголовків із дієприкметниковими формами 20 Killed in Air Crash Загибель 20 осіб в авіаційній катастрофі, British Railways

Hit by National Strike Загальнонаціональний страйк англійських залізничників. Спеціальна теорія перекладу описує різні форми стилістичної адаптації під час перекладу текстів певного функціонального стилю. Така адаптація обумовлена не лише мовними розбіжностями. Стилістична адаптація під час перекладу може виявитися необхідною й у відношенні тих стилістичних ознак, які одночасно присутні як у мові оригіналу так і в мові перекладу.

Одна й та стилістична риса може в різному ступені проявлятися в кожній з мов, і її наявність в оригіналі ще не означає, що вона може бути просто відображена в тексті перекладу 14, с. 129 . Дуже часто під час перекладу з англійської на українську мову виникає необхідність у використанні такого засобу як випущення. Випущенню підлягають слова, які є семантично надлишковими, тобто такими, що виражають значення, яке може бути отримано з тексту й без

них. Одним із прикладів надлишковості є властиве певним стилям англійської мови використання так званих парних синонімів слів, які використовуються паралельно, мають однакове або близьке референційне значення та об єднаних союзом найчастіше and 5, с. 228 . Цей прийом зустрічається в англомовних матеріалах публіцистичного жанру, українській мові це явище взагалі не властиве. Наприклад The bold and courageous struggle carried the day.

Мужня боротьба завершилася перемогою. У якості прикладу можна навести витяг із виступу одного з делегатів на XIV сесії Генеральної Асамблеї ООН Judging by all external appearances, this session of our Assembly is regular and normal Yet the atmosphere is neither usual nor seasonal, for this session stands outside the pattern of the thirteen sessions held since the days of

San Francisco. The fateful events that are rushing into the international arena are neither of a usual character nor of an ordinary nature It is a unique session happily and fortunately led by a unique President. Виділені в тексті місця є парними синонімами . Оскільки, як це було сказано, українській мові таке вживання синонімів не властиве взагалі, то в перекладі тут необхідно використати випущення Судячи за зовнішніми ознаками, це звичайна сесія нашої

Асамблеї Проте атмосфера, в якій вона відбувається, аж ніяк не є звичайною, оскільки ця сесія несхожа на всі тринадцять сесій, які мали місце після конференції в Сан-Франциско. Значні події, що відбуваються на міжнародній арені мають вельми незвичайний характер Це визначна сесія, якою, на щастя, керує видатний Голова. Усунення семантично надлишкових елементів вихідного тексту надає перекладачеві можливість здійснювати

те, що має назву компресія тексту , тобто скорочення його загального обсягу. Це нерідко виявляється необхідним тому, що під час процесу перекладу численні додавання й пояснювальні фрази, введені перекладачем для більшої ясності часто з прагматичних міркувань загрожують тексту перекладу надмірним розбуханням . Тому перекладач, щоб урівноважити цю тенденцію, повинен прагнути всюди, де це можливо в межах мовних та стилістичних норм мови перекладу, здійснювати опущення семантично надлишкових

елементів вихідного тексту 5, с. 230 . РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО ТЕКСТУ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО НАПРЯМУ ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ АСПЕКТ Для коментованого перекладу обрано статтю Роджера К. Альтмана Великий крах 2008 р. Геополітичний відступ Заходу , надруковану в журналі Форін Афферз , січень-лютий 2009р.

The Great Crash, 2008. A Geopolitical Setback for the West , Roger C. Altman, from Foreign Affairs, January February 2009 . ІІ.1. Геополітичний фон написання статті Автор статті Роджер К. Альтман 1947 р. н. відомий американський фінансовий та державний діяч, голова ради директорів та головний виконавчий директор фірми

Іверкор Партнерз , яка була заснована у 1996 р. і нині є провідною компанією, що надає консультаційні послуги в інвестиційній сфері впливовим фінансовим організаціям та мультинаціональним корпораціям. У 1993-1994 рр. Роджер К. Альтман займав посаду заступника міністра фінансів США. Останнім часом стала помітною різка зміна риторики

США відносно Китаю. Аналіз низки досліджень кількох провідних американських економістів і політологів дозволяє певним чином поглянути на природу зближення, пропаганда якого відбувається. І головною темою тут є не стільки стратегічні інтереси, скільки багатополярність і глобальна економічна криза. Останні десятиріччя загального економічного зростання намітився істотний розрив між економічним та політичним устроєм світу.

Економіка стала глобальною, але політика все ще залишається національною або, у кращому випадку, регіональною. Фінансова криза залишила дві альтернативи для подальшого розвитку або економіка знову стане національною, і тоді світ повернеться до економічних реалій кризи 30-х років та політичних принципів позаминулого століття, або політика стане по-справжньому глобальною, й тоді всі досягнення останніх десятиріч у галузі загального розвитку та добробуту отримають шанс на спасіння.

За словами Генрі Кіссінджера, сьогодні світу необхідна нова Бреттон-Вудська угода, яка створить інститути, які будуть регулювати нову фінансову систему. Однією з необхідних для цього умов має стати відмова Америки від тієї моделі економіки вільного ринку, яку вона довгі роки пропагувала й намагалась експортувати в інші країни. Ця модель призвела до кризи та продемонструвала свою нездатність відшукати засоби

її подолання. Америка сьогодні нездатна самостійно запропонувати рішення глобальної кризи, і тому вона буде вимушена шукати партнерів, які були б здатні дати новий стимул світовій фінансовій системі. Кращим партнером для цих цілей є саме Китай. Але він, як і більшість інших країн, під впливом кризи все більше турбується про інвестування у власну інфраструктуру й розвиток внутрішнього споживання.

Переорієнтація Китаю на свої внутрішні економічні інтереси унеможливлює спасіння світової фінансової системи. Америці, як країні що поки ще залишається світовим лідером, сьогодні вкрай важливо цього не допустити, і тому вона повинна сприяти більш глибокій інтеграції Китаю у світову економіку. Роджер Альтман у своїй статті

Великий крах 2008. Геополітичний відступ Заходу , розвиває цю тему. Він пише, що відповідно до дослідження, проведеного газетою The Wall Street Journal, із 52 опитаних економістів більшість стверджує, що в недалекому майбутньому економіки країн ЄС та США будуть лише скорочуватися, а роль цих країн на світовій арені ставатиме все менш значущою. Неминучість цього процесу пояснюється щонайменш трьома головними причинами.

Перша причина полягає в тому, що важка рецесія примусить уряди вказаних країн сконцентрувати всі наявні ресурси на вирішенні внутрішніх економічних проблем. Саме на це робив акцент у своїй передвиборчій програмі Барак Обама. Ті ж погляди продемонстрували Ніколя Саркозі й Сільвіо Берлусконі, коли в своїх промовах неодноразово заявляли про підготування заходів з підтримки

вітчизняних компаній та їх захисту від поглинання іноземними корпораціями. Друга причина полягає в тому, що дефіцит бюджету, який існує сьогодні в указаних країнах, не дозволить їм брати участь у масштабних міжнародних проектах. Так дефіцит бюджету Сполучених Штатів на момент приходу до влади Барака Обами дорівнював 1 трлн. доларів, а заходи, які новий президент готує для стимулювання економіки,

збільшать його до 1,3 трлн. Нарешті, третя причина це пов язане з кризою зникнення в світі довіри до західних фінансових інститутів. Що стосується Китаю, то його стан сьогодні набагато краще. Китайська економіка до цього часу залишається суттєво ізольованою від загальносвітової кризи. Більш того, валютні резерви КНР сьогодні наближаються до 2 трлн. доларів. У результаті, згідно прогнозу

МВФ, навіть у несприятливому 2009 році зростання китайської економіки складе біля 8,5 . З такими показниками Китай виявляється однією країною у світі, що здатна грати вирішальну роль у спасінні глобальної фінансової системи. Альтман пише, що сьогодні фінансовий потенціал Китаю слід використовувати не для створення аналогів Бреттон-Вудської угоди за його думкою ідея створення нового глобального фінансового устрою

є утопічною , а для роботи за трьома ключовими напрямами. Це, по-перше, посилення ролі міжнародного валютного фонду, по-друге, розширення Великої вісімки за рахунок Китаю й більш часте вирішення актуальних проблем у рамках Великої індустріальної двадцятки , по-третє, перегляд ключових механізмів регулювання у банківській сфері. Для вирішення цих завдань Китай виглядає набагато привабливіше

інших країн, таких, наприклад, як Індія, яка, також залишаючись у великому ступені ізольованою від глобальної кризи, програє Китаю і за своїм багатством, і за внутрішньою згуртованістю. Інші держави знесилені кризою. Так, країни Східної Європи, зокрема Угорщина, Латвія та Україна, самі вимушені брати позики в МВФ. Росія, яка потерпіла від падіння цін на нафту, але усе одно

має достатні валютні резерви й порівняно стійкий фінансовий стан, програє Китаю в силу розбіжностей зі США в питаннях геополітики, які не сприяють розвитку співпраці між двома країнами. Іран та Венесуела не мають достатніх валютних резервів і в перспективі зіткнуться з істотними економічними труднощами. У силу перерахованих факторів, вважає Альтман, Америка буде вимушена поступитися своїми амбіціями й

розпочати більш тісну співпрацю з Китаєм, ніж та, на яку вона раніше була готова. Реалії глобальної економічної кризи настільки значимі, що з ідеєю зближення Америки й Китаю прийдеться погодитися навіть конгресу США з його традиційно протекціоністськими настроями 30 . ІІ.2. Жанрово-стилістичні особливості тексту, що аналізується

ІІ.2.1. Лексичні особливості тексту, що аналізується Лексика будь-якої мови неоднорідна за уживаністю в різних функціональних стилях. Частина лексичного складу є відносно універсальною і може вживатися всіма носіями мови у будь-якій ситуації. Це загальновживана або стилістично нейтральна лексика.

Стилістично обмежена чи стилістично забарвлена лексика це ті слова, що, крім денотативного значення мають ще й стилістичні конотації 6, с. 88 . Перш за все, слід визначити типологію тексту з погляду на його належність до певного мовленнєвого жанру, а також дослідження логіко-смислових, композиційних та структурних особливостей. Першорядним для визначення жанрової приналежності тексту є лексичний аналіз. За допомогою функції Сервіс Статистика в редакторі

Microsoft Word встановимо загальну кількість слів у тексті. Вона становить 4778. Кількість ділових та фінансово-економічних термінів складає біля 80, що дорівнює приблизно 1,67 загальної кількості слів. Це такі терміни як growth rate - рівень зростання , exchange reserves - валютні резерви , leverage - фінансовий важіль та інші. Але поряд із діловими та фінансово-економічними термінами в тексті зустрічається значна кількість

слів, що складають лексичний пласт публіцистичного жанру. Це такі слова й вирази як geopolitical setback - геополітична проблема , world s center of gravity - центр світового тяжіння , U.S style democracy - демократія по-американські та ін. Кількість таких лексем дорівнює приблизно 800, що складає майже 20 загальної кількості слів. Також слід звернути увагу на вживання в тексті емоціонально-забарвленої лексики, сталих виразів, порівнянь,

метафор. Таких як put the American model of free-market capitalism under a cloud поставили під сумнів життєздатність американської моделі капіталізму вільного ринку. with all financial bubbles, the lessons of history were ignored разом із усіма фінансовими пузирями , які лопнули, уроки історії нікого нічому не навчили. та ін. Решта слів тексту є стилістично нейтральними. Спираючись на наведені вище приклади, можна зробити висновок, що, текст,

який досліджується, відноситься до газетно-публіцистичного стилю. Характерні риси стилю таких текстів підпорядковуються законам мовного жанру газетно-журнальної публіцистики. Автор якщо він названий репрезентує позицію редакції, яка може збігатися, наприклад, з позицією будь-якої політичної партії або бути достатньо незалежною 6, с. 195 . За своєю структурою текст членований на субтексти, кожен з яких має свою власну назву, яка по

суті є тезою, що містить головну думку такої частини тексту. Це полегшує сприйняття тексту та надає можливість уважніше стежити за ходом думки автора. Газетно-публіцистичний стиль як вид системи масової комунікації є складним явищем з причини неоднорідності його цілей та умов спілкування, а також із причини особливостей екстралінгвістичної, тобто змістовної основи.

Можна виділити три підтипи публіцистичної, інформаційно-пропагандистської та інформаційно-агітаційної функції власно інформаційну, аналітичну та художньо-публіцистичну, які конкретно реалізуються в різноманітних мовних жанрах та, відповідно, жанрово-публіцистичних функціях. В інформаційному підтипі тексту публіцистична функція обмежується функцією пропаганди розповсюдження інформації. Тут можна виділити такі різновиди функції пропаганди офіційно-

інформаційну, інформаційно-ділову, неофіційно-інформаційну та інформаційно-експресивну. Інформаційно-ділова функція реалізується в таких мовних жанрах як комюніке , кореспонденція , звіт , огляд . Ця функція наближається до офіційно-інформаційної своєю об єктивністю, не емоційністю, відсутністю образів. Функціональні відмінності цих двох функцій виявляються в наявності в лексичному оформленні

інформаційно-ділової функції ділової та частково спеціальної термінології 6, с. 72-75 . Проведений лексичний аналіз дає підстави визначити функцію тексту, що досліджується, як інформаційно-ділову 2, c. 120-122 . ІІ.2.2. Граматичні особливості тексту, що аналізується З граматичної точки зору, в тексті зустрічаються всі елементи, притаманні книжковому стилю своєрідність у використанні часів та станів, часте вживання безособових форм, чисельні складні атрибутивні утворення,

особливі форми введення прямої мови та перетворення прямої мови на непряму, а також особливості у порядку слів і широке використання складнопідрядних речень 1,с. 194 . Структурні особливості англійської мови вимагають структурної завершеності речення і чіткого порядку слів. Опущення значимого компонента неможливе без підстановки слова-заступника. Таке опущення найчастіше диктується стилістичними розуміннями, а саме прагненням уникнути повторення

того самого слова, бажанням зробити висловлення більш емфатичним. Хоча повтор дуже розповсюджений в англійській мові, його вживання завжди повинне бути логічно і стилістично виправдано. У противному випадку повтор сприймається як щось зайве, як стилістичний недолік. Вимога синтаксичної завершеності речення і стилістичні розуміння пояснюють широке вживання в тексті слів-заступників structure filling words . Ними є займенники one, ones, this, that, these, those

і дієслова to do, to be, to have, shall, should, will, would, can, could, may, might, must, ought, need, dare . Зовсім очевидно, що слова-заступники не мають предметно-логічного денотативного значення, а тільки контекстуальне. Їх необхідно співвідносити з відповідними іменниками чи дієслівними формами, що вони заміщають, і тоді вони одержують лексичне наповнення. Дієслова-заступники звичайно поділяються на повні

і часткові. До першого відноситься дієслово to do у Present і Past Indefinite, що виступає як заступник цілого. Він може заміщати дієслова будь-якого значення. В другу групу входять всі інші дієслова-заступники. Вони виступають у значенні частини цілого, будучи як би представником репрезентантом складної дієслівної форми. При перекладі слів-заступників

іноді й займенників приходиться вживати повнозначні слова чи прибігати до різних функціональних замін. ІІ.2.3. Синтаксичні особливості тексту, що аналізується Розглянемо синтаксичні особливості тексту, що аналізується. Для отримання адекватного перекладу необхідно точно визначити значення кожної синтаксичної форми оригіналу та знайти відповідний еквівалент українською мовою 4, с.

8 . Оскільки мова тексту, що аналізується, характеризується строгою логічною послідовністю, тут окремі пропозиції і частини складного синтаксичного цілого, всі компоненти прості і складні , як правило, дуже тісно пов язані один з одним, кожен подальший витікає з попереднього або є наступною ланкою. Переважна частина речень у тексті є складними. Оскільки текст вимагає складної аргументації

і виявлення причинно-наслідкових відносин, для нього характерні складні пропозиції різних видів з чіткими синтаксичними зв язками. Переважають складні союзні пропозиції. Текст містить багато підрядних союзів therefore , when as much as , so far as , since та ін. Особливо споживані похідні according to тощо. У тексті частіше зустрічаються складнопідрядні, а не складносурядні речення. Кількість підрядних речень здебільшого 1-2.

Це пояснюється тим, що підрядні конструкції виражають причинні, тимчасові, умовні, слідчі і тому подібні відносини, а також тим, що окремі частини в складнопідрядному реченні тісніше зв язані між собою, ніж у складносурядному. Частини ж складносурядного речення немовби нанизуються одна на одну, утворюючи своєрідний ланцюжок, окремі ланки якого зберігають певну незалежність і легко піддаються перегруповуванню. Аналізуючи складові змісту тексту, слід розглядати співвідношення

та функціонування мовних засобів, які використовуються для передачі ставлення адресанта до того, про що він повідомляє. Адже для того, щоб сформувати певну систему думок читача, публіцистичний твір має бути бездоганним щодо логіки і мовного оформлення. Логіка викладу й емоційно-експресивне забарвлення мають бути взаємно врівноважені й гармонійно поєднані, публіцистика повинна одночасно впливати, інформувати

і бути емоційною. За своїми стилістичними особливостями, досліджуваний текст цілком відповідає вимогам публіцистичного стилю 3, c. 151-152 . ІІ.3. Визначення текстової адресації та необхідність лінгво-культурологічного коментаря Оскільки розглянутий текст за своїм стилем належить до газетно-журнального, реципієнти його широкі верства населення, хоча слід звернути увагу на те, що цей текст має більш вузьку станову, вікову та тематичну орієнтацію. Адресат тексту доросла людина, переважно з вищою освітою, але зовсім необов

язково фінансово-економічного профілю. Тому переважна кількість економічних явищ у тексті надана за допомогою описових, а не термінологічних засобів. Тобто, можна сказати, що адресатом тексту є широкий загал. Текст адресований англомовному читачеві, у першу чергу американського походження. Реалії, якими оперує автор, є звичними для американця і не потребують пояснення. Але під час перекладу на українську мову виникають певні труднощі.

Специфіку газетно-журнального тексту складають кліше та фразеологізми. Їх переклад особлива проблема, тому що передача їх послівно здебільшого неможлива, оскільки вони являють собою єдиний образ, то їх слід розглядати як семантичне ціле заміна їх словами у прямому значені також небажана зникне атмосфера звичних читачеві образів та завчасно заданих оцінок і він може втратити інтерес до тексту 1, с. 195-196 .

Особливі труднощі викликає те, що за нормами літературної української мови, неістоти, явища та процеси, як правило, не можуть виступати суб єктами дії. В той час як в англійській мові, речення, де вони є суб єктами дії, використовуються досить часто. Наприклад Facing low yields, this mountain of liquidity naturally sought higher ones . Але переклад Зустрічаючи низькі ставки доходу, ці обсяги ліквідності природно шукали більш високих

є неможливим, оскільки не відповідає стилістичним та синтаксичним нормам української мови. Тому ми вимушені перебудувати речення таким чином За умови великих обсягів ліквідності, фінансистів аж ніяк не задовольняли низькі ставки доходу, вони природно шукали більш високих , тобто, ми вводимо в речення суб єкта дії фінансистів. В українській мові необхідне вживання таких слів як компанія, організація, установа

перед їх назвами, в той час як в англійській мові такі слова здебільшого опускаються. Наприклад The chief executive officer of Caterpillar and other business leaders Ми перекладаємо як Генеральний директор компанії Катерпіллер та інші лідери ділових кіл Деякі мовні кліше є незрозумілими українському читачеві або, навіть, можуть бути зрозумілими неправильно. Наприклад, вираз Over the medium term

Через середньостроковий період є звичайним для публіцистичних текстів такого роду. Він також зрозумілий і українському фахівцю-економісту і означає період у 2-3 роки. Але для широкого загалу краще все ж таки перекладати невдовзі , через 2-3 роки тощо. Слід брати до уваги, що українському читачеві можуть бути невідомі такі назви міждержавний організацій, як Велика вісімка , Велика двадцятка , тому

їх необхідно пояснювати в тексті. При цьому бажано уникати зносок, а використовувати незначну кількість слів у дужках для пояснення, тоді увагу читача не буде відвернута від сприйняття логіки тексту. Наприклад структура великої вісімки міждержавної організації восьми найпотужніших країн світу . Також українському читачеві необхідно надавати пояснення стосовно назв організацій та міжнародних форумів, подій, які тим або іншим чином не знайшли свого часу широкого освітлення у вітчизняних мас-медіа.

Особливу роль у газетно-інформативному тексті відіграють так звані модні на цей час часто вживані слова. Це можуть бути слова іноземного походження, які тільки-но увійшли до мови. В українській мові це такі слова як маргінальний , офіс та ін або старі слова, які несподівано розширили діапазон свого вживання, наприклад, слово стилістика. У будь-якому випадку це слова, частотність використання яких висока.

Модні слова підвищують довіру до тексту, підкреслюють актуальність інформації 1, с. 197 . КОМЕНТОВАНИЙ The Great Crash, 2008 A Geopolitical Setback for the West Roger C. Altman From Foreign Affairs, January February 2009 Summary The financial crisis has called into serious question the credibility of western governments

and may precipitate an eastward shift of power. ROGER C. ALTMAN is Chair and CEO of Evercore Partners. He was U.S. Deputy Treasury Secretary in 1993-94. The financial and economic crash of 2008, the worst in over 75 years, is a major geopolitical setback for the United States and Europe. Over the medium term, Washington and

European governments will have neither the resources nor the economic credibility to play the role in global affairs that they otherwise would have played. These weaknesses will eventually be repaired, but in the interim, they will accelerate trends that are shifting the world s center of gravity away from the United States. A brutal recession is unfolding in the

United States, Europe, and probably Japan a recession likely to be more harmful than the slump of 1981-82. The current financial crisis has deeply frightened consumers and businesses, and in response they have sharply retrenched. In addition, the usual recovery tools used by governments monetary and fiscal stimuli will be relatively ineffective under the circumstances. This damage has put the American model of free-market capitalism under a cloud.

The financial system is seen as having collapsed and the regulatory framework, as having spectacularly failed to curb widespread abuses and corruption. Now, searching for stability, the U.S. government and some European governments have nationalized their financial sectors to a degree that contradicts the tenets of modern capitalism. Much of the world is turning a historic corner and heading into a period in which the role of the state will be larger and that of the private sector will

be smaller. As it does, the United States global power, as well as the appeal of U.S style democracy, is eroding. Although the United States is fortunate that this crisis coincides with the promise inherent in the election of Barack Obama as president, historical forces and the crash of 2008 will carry the world away from a unipolar system regardless. Indeed, rising economic powers are gaining new influence.

No country will benefit economically from the financial crisis over the coming year, but a few states most notably China will achieve a stronger relative global position. China is experiencing its own real estate slowdown, its export markets are weak, and its overall growth rate is set to slow. But the country is still relatively insulated from the global crisis. Its foreign exchange reserves are approaching 2 trillion, making it the world s strongest country in

terms of liquidity. China s financial system is not exposed, and the country s growth, which is now driven by domestic activity, will continue at solid, if diminished, rates. This relatively unscathed position gives China the opportunity to solidify its strategic advantages as the United States and Europe struggle to recover. Beijing will be in a position to assist other nations financially and make key investments in, for

example, natural resources at a time when the West cannot. At the same time, this crisis may lead to a closer relationship between the United States and China. Trade-related flashpoints are diminishing, which may soften protectionist stances in the U.S. Congress. And it is likely that, with Washington less distracted by the war in Iraq, the new administration of President Obama will see more clearly than its predecessor that the

U.S Chinese relationship is becoming the United States most important bilateral relationship. The Obama administration could lead efforts to bring China into the G-8 the group of highly industrialized states and expand China s shareholding position in the International Monetary Fund. China, in turn, could lead an effort to enlarge the capital base of the

IMF. AT BOTTOM Conventional wisdom attributes the crisis to the collapse of housing prices and the subprime mortgage market in the United States. This is not correct these were themselves the consequence of another problem. The crisis underlying cause was the invariably lethal combination of very low interest rates and unprecedented levels of liquidity. The low interest rates reflected the U.S. government s overly accommodating monetary policy after 9 11.

The U.S. Federal Reserve lowered the federal funds rate to nearly one percent in late 2001 and maintained it near that very low level for three years. The liquidity reflected, among other factors, what Federal Reserve Chair Ben Bernanke has called the global savings glut the enormous financial surpluses realized by certain countries, particularly China, Singapore, and the oil-producing states of the Persian

Gulf. Until the mid-1990s, most emerging economies ran balance-of-payments deficits as they imported capital to finance their growth. But the Asian financial crisis of 1997-98, among other things, changed this in much of Asia. After that, surpluses grew throughout the region and then were consistently recycled back to the West in the form of portfolio investments. Facing low yields, this mountain of liquidity naturally sought higher ones.

One basic law of finance is that yields on loans are inversely proportional to credit quality the stronger the borrower, the lower the yield, and vice versa. Huge amounts of capital thus flowed into the subprime mortgage sector and toward weak borrowers of all types in the United States, in Europe, and, to a lesser extent, around the world. For example, the annual volume of U.S. subprime and other securitized mortgages rose from a long-term

average of approximately 100 billion to over 600 billion in 2005 and 2006. As with all financial bubbles, the lessons of history, including about long-term default rates on such poor credits, were ignored. This flood of mortgage money caused residential and commercial real estate prices to rise at unprecedented rates. Whereas the average U.S. home had appreciated at 1.4 percent annually over the 30 years before 2000, the appreciation rate

roared forward at 7.6 percent annually from 2000 through mid-2006. From mid-2005 to mid-2006, amid rampant speculation in the housing market, it was 11 percent. But like most spikes in commodity prices, this one eventually reversed itself and with a vengeance. Housing prices have been falling sharply for over two years, and so far there is no sign that they will bottom out. Futures markets are signaling that, from peak to trough, the drop in the value of the

nation s housing stock could reach 30-35 percent. This would be an astonishing fall for a pool of assets once valued at 13 trillion. This collapse in housing prices undermined the value of the multitrillion-dollar pool of lower-value mortgages that had been created over the 2003-6 period. In addition, countless subprime mortgages that were structured to be artificially cheap at the outset began to convert to more expensive terms. Innumerable borrowers could not afford the adjusted terms,

and delinquencies became more frequent. Losses on these loans began to emerge in mid-2007 and quickly grew to staggering levels. And with prices in real estate and other asset values still dropping, the value of these loans is continuing to deteriorate. The larger financial institutions are reporting continuous losses. They mark down the value of a loan or similar asset in one quarter, only to mark it down again in the

next. This self-reinforcing downward cycle has caused markets to plunge across the globe. The damage is most visible at the household level. Americans have lost one-quarter of their net worth in just a year and a half, since June 30, 2007, and the trend continues. Americans largest single asset is the equity in their homes. Total home equity in the United States, which was valued at 13 trillion at its peak in 2006, had dropped

to 8.8 trillion by mid-2008 and was still falling in late 2008. Total retirement assets, Americans second-largest household asset, dropped by 22 percent, from 10.3 trillion in 2006 to 8 trillion in mid-2008. During the same period, savings and investment assets apart from retirement savings lost 1.2 trillion and pension assets lost 1.3 trillion. Taken together, these losses total a staggering 8.3 trillion.

Such large and sudden hits have shocked U.S. families. And because these have occurred amid headlines reporting failing financial institutions and huge bailouts, Americans fears over the safety and accessibility of their deposits are now more pervasive than they have been since 1933. This is why Americans withdrew 150 billion from money-market funds over a two-day period in September average weekly outflows are just 5 billion .

It is also why the Federal Reserve established a special 540 billion facility to help these funds meet continuing redemptions. ROUGH-AND-TUMBLE It is increasingly evident that the severe recession unfolding in the United States and Europe will be the deepest slump in the world economy since the 1930s. The United States GDP fell in the third quarter of 2008 and was forecast to drop precipitously, by nearly four percent, in the fourth quarter. Of 52 economists surveyed by

The Wall Street Journal throughout last year, a majority expected the U.S. economy to contract for at least three consecutive quarters, which it has not done in 50 years. At least for the medium term, the global roles of the United States and European states will shrink along with those countries economies. Stock markets in the United States and globally are signaling a brutal economic period ahead.

By early November 2008, the broadest of the U.S. market indices, the S and P 500, was down 45 percent from its 2007 high. That is a considerably steeper fall than occurred in 1981-82, which, until now, was the worst recession period since the 1930s. The only logical explanation for the plunge is that the market is anticipating an even worse drop in corporate profits for 2009 than occurred almost three decades ago.

Such a major drop in corporate profits might occur because U.S. consumers are deeply frightened and have stopped spending on discretionary items. Shocked by the financial crisis, fearful about the security of their bank and money-market deposits, and rocked by the sense of doom pervading Washington and the U.S. media, they have quickly raised their savings by curtailing spending and paying down debt.

The result last September was the biggest monthly drop ever recorded in the widely followed Conference Board Consumer Confidence Index. That month also saw the sharpest monthly drop in consumer spending since 1980 and the drop in October was even worse. The chief executive officer of Caterpillar and other business leaders have described these conditions as the worst they have ever seen and are cutting back severely on capital spending.

As former Treasury Secretary Lawrence Summers has observed, this recession will be prolonged partly because of the unusual nature of this downward financial spiral. As the value of financial assets fall, margin calls are triggered, forcing the sale of those and other assets, which further depresses their value. This means larger losses for households and financial institutions, and these in turn discourage spending and lending.

The end result is an even weaker economy, characterized by less spending, lower incomes, and more unemployment. This recession also will be prolonged because the usual government tools for stimulating recovery are either unavailable or unlikely to work. The most basic way to revitalize an ailing economy is to ease monetary policy, as the U.S. Federal Reserve did in the fall. But interest rates in the United States and Europe are already extremely low, and central banks have

already injected unprecedented amounts of liquidity into the credit markets. Thus, the impact of any further easing will probably be small. Another tool, fiscal stimulus, will also likely be used in the United States, Europe, and Japan but to modest effect. Even the 300 billion package of spending increases and tax rebates currently under discussion in the

U.S. Congress would be small in relation to the United States 15 trillion economy. And judging from the past, another round of stimuli will be only partially effective the 168 billion package enacted last February improved the United States GDP by only half that amount. The slowdown in Europe is expected to be every bit as severe. European consumers are spending less for the same reasons

American consumers are. The financial sectors of European countries, relative to those countries GDPs, have suffered even more damage than that of the United States. The British government reported a contraction of its economy last fall, and the eurozone countries are now officially in recession. The international financial system has also been devastated. The IMF estimates that loan losses for global financial institutions will eventually reach 1.5 trillion.

Some 750 billion in such losses had been reported as of last November. These losses have wiped out much of the capital in the banking system and caused flows of credit to shut down. Starting in late 2007, institutions became so concerned about the creditworthiness of borrowers, including one another, that they would no longer lend. This was evidenced by the spread between three-month

U.S. Treasury bills and the three-month LIBOR borrowing rate, the benchmark for interbank lending, which quadrupled within a month of the collapse of the investment bank Lehman Brothers in September 2008. This credit freeze has brought the global financial system to the brink of collapse. The IMF s managing director, Dominique Strauss-Kahn, spoke of an imminent systemic meltdown in

October. As a result, the U.S. Federal Reserve, the European Central Bank, and other central banks injected a total of 2.5 trillion of liquidity into the credit markets, by far the biggest monetary intervention in world history. And the U.S. government and European governments took the previously unthinkable step of committing another 1.5 trillion to direct equity investments in their local financial institutions.

THE ROAD TO RECOVERY As of this writing, there has been a modest thaw in credit-market conditions. But a return to normalcy is not even on the distant horizon. The West s financial system is already a shadow of its former self. Given ongoing losses, Western financial institutions must reduce their leverage much more just to keep balance sheets stable. In other words, they will have to withdraw credit from the world for at least

three or four years. In a classic pattern of overshooting, markets are swinging from euphoria to despair. Now, the psychology of financial institutions has swung to a conservative extreme. They are overhauling their credit-approval and risk-management systems, as well as their leverage and liquidity ratios. Stricter lending standards will prevail for the foreseeable future. These new lending patterns will be further constrained by sharply tightened regulation.

It is widely acknowledged that this crisis reflects the greatest regulatory failure in modern history a failure that extended from bank supervision to U.S. Securities and Exchange Commission disclosures to credit-rating oversight. The recriminations, let alone the criminal prosecutions, are just beginning. There is unanimity that broad regulatory reform is necessary.

Obama and the new U.S. Congress will surely pursue legislation to implement reform this year. European authorities will undoubtedly take similar steps. Minimum capital and liquidity standards for regulated institutions will likely be tightened, among other measures. If history is any guide, however, financial reform will go too far. The Sarbanes-Oxley legislation that followed the collapse of

Enron and WorldCom is an example of such an overreaction. Should something like this occur again, tighter restrictions on the U.S. and European banking systems could delay their return to robust financing activity. The United States will be further constrained by gigantic budget deficits, the product of sudden government spending designed to fight the financial crisis and of the sharp drop in revenues caused by the recession.

It now appears that the United States deficit for the fiscal year that began in October 2008 will approach 1 trillion, more than double the 450 billion for the year before. This would be by far the largest nominal deficit ever incurred by any nation and would represent 7.5 percent of U.S. GDP, a level previously seen only during the world wars. THE IMPACT There could hardly be more constraining conditions for the

United States and Europe. First, the severe recession will prompt governments there to focus inward as their citizens demand that national resources be concentrated on domestic recovery. The priorities of Obama, as expressed in his campaign, fit this mold. If the matter has not already been handled in the lame-duck session of Congress in late 2008, Obama s first major act as president will be to introduce economic-stimulus legislation.

He is also likely to take steps to further alleviate the financial crisis, address the plight of U.S. automakers, and begin the complex task of reforming health care and energy policy. European leaders will also be focusing on the home front. They, too, will be implementing stimulus programs and trying to manage the financial damage. This past fall, French President Nicolas Sarkozy and

Italian Prime Minister Silvio Berlusconi were already making fiery speeches about protecting their domestic companies from being acquired by foreign interests hardly a message consistent with modern economics. Second, unprecedented fiscal deficits and difficulties in the financial systems will also preclude the West from embarking on major international initiatives. If Obama inherits a 1 trillion deficit, and temporarily enlarges it to 1.3 trillion with a stimulus

program, there will not be much of a constituency calling for increased U.S. spending on endeavors abroad. Indeed, the country may be entering a period of forced restraint not seen since the 1930s. Should a crisis like the 1994 collapse of the Mexican economy present itself again, it is doubtful that the United States would intervene. And even in the event of economic crises in strategically important areas,

such as Pakistan, major economic assistance from the United States or key European nations is unlikely. Instead, the IMF will have to be the primary intervenor. On the private side, Western capital markets will not return to full health for years. For the indefinite future, large financial institutions will shrink as losses continue and as they

reduce their leverage further. The overshooting pattern that occurs after crises will also make markets averse to risk and leverage for the foreseeable future. Historically, U.S. capital markets were far deeper and more liquid than any others in the world. They were in a league of their own for decades, until European markets also started developing rapidly over the past 10-15 years.

The rest of the world was dependent on them for capital, and this relationship reinforced the United States global influence. They will now be supplying proportionately far less capital for years to come. Third, the economic credibility of the West has been undermined by the crisis. This is important because for decades much of the United States influence and soft power reflected the intellectual strength of the

Anglo-Saxon brand of market-based capitalism. But now, the model that helped push back socialism and promoted deregulation over regulation prompting the remaking of the British Labour Party, economic reforms in eastern Europe, and the opening up of Vietnam in the 1990s is under a cloud. The U.S. financial system is seen as having failed. Furthermore, the United States and countries in the eurozone have resorted to large-scale nationalist

economic interventions that undermine free-market doctrines. The U.S. government has taken equity stakes in more than 20 large financial institutions and, according to Treasury Secretary Henry Paulson, may eventually invest in thousands of them. In addition, it has temporarily guaranteed the key debt of its entire banking system. France, Germany, and the United Kingdom have intervened even more extensively, each in a slightly different

way, with Germany, for example, backing the full amount of all private deposits. The British government s banking interventions, when measured in relation to the country s GDP, are even larger than those of the U.S. government relative to U.S. GDP. All these interventions will stop the global shift toward economic deregulation. As President Sarkozy put it, Le laisser-faire, c est fini.

Or, as Chinese Vice Premier Wang Qishan said more diplomatically, The teachers now have some problems. This coincides with the natural and very long-term movement away from the U.S centric world that started after the fall of the Berlin Wall two decades ago. CHINA S GAIN This movement also reflects the rapid rise of other economies, especially China and India. The U.S. share of world

GDP had been declining for seven years before the financial crisis hit. And it looks increasingly likely that China s GDP will surpass the United States at some point during the next 25-30 years. The rising nations growing economic strength brings increased global influence and competition with it. The result, in the words of Richard Haass, president of the

Council on Foreign Relations, is the emergence of a nonpolar world. China, for example, will suffer a lesser blow from the global crisis. It is experiencing some economic pain. Its export markets, led by the United States and Europe, are slowing dramatically. China is also suffering from price declines in certain urban real estate markets.

Its growth slowed to nine percent during the third quarter of 2008 a rate that other nations would envy but was China s slowest in five years. These factors explain why the Chinese leadership is implementing a multiyear economic stimulus plan worth over 500 billion, or approximately 15 percent of GDP. Still, the IMF is projecting that the country s economy will grow by 8.5 percent in 2009. In financial terms, China is little affected by the crisis in the

West. Its entire financial system plays a relatively small role in its economy, and it apparently has no exposure to the toxic assets that have brought the U.S. and European banking systems to their knees. China also runs a budget surplus and a very large current account surplus, and it carries little government debt. Chinese households save an astonishing 40 percent of their incomes.

And China s 2 trillion portfolio of foreign exchange reserves grew by 700 billion last year, thanks to the country s current account surplus and foreign direct investment. This means that although China, too, has been hurt by the crisis, its economic and financial power have been strengthened relative to those of the West. China s global influence will thus increase, and Beijing will be able to undertake political and economic

initiatives to increase it further. China and the Association of Southeast Asian Nations are just concluding an agreement that would create the world s largest free-trade area, and Beijing could take additional steps toward Asian interdependence and play a stronger leadership role within the region. China could also expand its diplomatic presence in the developing world, in order to further its model

of capitalism and, in places such as Angola, Kazakhstan, and Sudan, satisfy its thirst for natural resources. In the midst of this crisis, it might also help finance emergency loans, either directly, through bilateral financing arrangements, or indirectly, by creating an additional facility at the IMF that could expand the organization s available credit beyond what current quotas allow. China should also be expected to make strategic investments through its sovereign

wealth funds. Given China s appetite for natural resources, this is one likely area of interest its relatively underdeveloped financial-services infrastructure is another. THE FALL OF THE REST India may also survive the crisis relatively unhurt. There, as in China, the financial system plays a small role in the overall economy. India also remains a fairly closed economy in terms of foreign investment, and so it is less dependent

on external capital. Close observers expect India s growth to continue, perhaps at an annual rate of 6.5-7 percent. But India does not have nearly the wealth or the internal cohesion of China. This past fall, the government of Prime Minister Manmohan Singh narrowly avoided losing a parliamentary vote of no confidence and having to dissolve itself over opposition to the nuclear agreement it signed with the

United States in 2005. The overall result is that India is inwardly focused and not particularly equipped to advance its geopolitical standing. Much of the rest of the world, however, has been hit hard by the crisis. The damaged Western banks, which had consistently supplied credit to businesses in the developing world, have abruptly stopped providing it. As foreign capital has been withdrawn, currencies, local banking systems, and stock markets in already poor states have weakened sharply.

Eastern European countries that had been running exceptionally large current account deficits and had built up substantial foreign debts are particularly hurting. Hungary, Latvia, and Ukraine are prominent examples, and Hungary and Ukraine have already secured emergency loans from the IMF. In Russia, the plunge in oil and other commodity prices has caused a near collapse of the ruble

and of local share prices. The government of President Dmitry Medvedev has been spending huge amounts, perhaps 200 billion so far, to prop up the currency, Russia s financial system, and several highly leveraged state-controlled enterprises. With 500 billion in foreign exchange reserves, Russia remains in a strong financial condition even after these rescue efforts. Yet these sobering events will make some of its renewed geopolitical ambitions

harder to achieve. In theory, this could permit a thaw in U.S Russian relations if Obama were to make an overture. Before that happens, however, Moscow might try the get tough approach that Soviet Premier Nikita Khrushchev used with U.S. President John F. Kennedy in Vienna in 1961. The outcome of the crisis will be more serious for

Iran and Venezuela, which, like Russia, have suffered from the fall in oil prices but, unlike Russia, have limited foreign exchange reserves. Iran s economy was already rickety, and internal pressures are now likely to grow. Venezuela, which has been spending freely to advance President Hugo Chбvez s international agenda, is facing an even more severe problem. A SCALPEL, NOT A HATCHET This historic crisis raises the question of whether a new global approach

to controlling currencies and banking and financial systems is needed. Many economists and leaders are advocating such a reordering and calling for a Bretton Woods II. But creating a wholly new global financial order would be unworkable. Financial and currency markets are too large and too powerful to be contained the days of managed exchange rates are over. Global financial regulation would probably cause more problems than it would solve,

if only because the reforms needed in the West differ too much from those required elsewhere. A better approach is to focus on a few key measures. First, the crisis is an opportunity to strengthen and reshape the IMF. The organization has 250 billion in unused lending capacity, but this capital base has not been adjusted since 1997 and may not be large enough to help the many developing nations currently suffering

balance-of-payments and liquidity crises. Hungary, Iceland, Pakistan, Ukraine, and six other countries have negotiated or are currently negotiating emergency-financing packages with the IMF. This should be remedied. The IMF can also be made more flexible. Historically, it has conditioned its assistance to borrowing countries on their tightening their belts, by, for instance, reducing their budget deficits.

Conditionality remains necessary over the long term, but with this crisis still unfolding, the IMF is rightly moving toward temporarily suspending it. Furthermore, high-surplus countries, such as China and the oil-producing states in the Persian Gulf, should be made larger shareholders in the IMF. It would be logical, for example, for these nations to lead any new and separate lending facility

established by the IMF. Second, the G-8 framework is increasingly obsolete. The economic power and wealth of China mandate that it, at a minimum, be included in the group. Because it is more representative, the G-20 framework 19 of the world s largest national economies plus the European Union should be used more often, and the G-8 less so. Third, the Basel II guidelines regulating the capitalization of banks should be revised.

They proved severely inadequate at protecting banks against the balance-sheet crises that have befallen them. A better approach would be to build capital cushions for banks during prosperous times that could be depleted during crises. The United States will remain the most powerful nation on earth for a while longer. Its military strength alone ensures this. But the crash of 2008 has inflicted profound damage on its financial system, its economy, and its standing in the world the crisis is an important geopolitical

setback. The international acclaim that greeted Obama s presidential victory may soften its effects, but even this enthusiasm cannot wipe those away. This is partly because the crisis has coincided with historical forces that were already shifting the world s focus away from the United States. Over the medium term, the United States will have to operate from a smaller global platform while others, especially China, will have a chance to rise faster.

ПЕРЕКЛАД ТЕКСТУ Великий крах 2008 р. Геополітичний відступ Заходу Роджер К. Альтман Форін Афферз , січень-лютий 2009р. Резюме Фінансова криза поставила серйозне питання щодо кредитоспроможності західних держав і може призвести до зміни балансу сил на користь Сходу. РОДЖЕР К. АЛЬТМАН голова ради директорів і головний виконавчий директор компанії

Іверкор Партнерз . У 1993-1994 рр. займав посаду заступника Міністра фінансів США. Фінансовий та економічний крах 2008 р найсильніший за останні 75 років, став найважливішим геополітичним відступом для Сполучених Штатів та Європи. Невдовзі ані Вашингтон, ані європейські уряди вже не матимуть ані таких матеріальних можливостей ані достатнього кредиту довіри щодо своєї системи господарства, щоб відігравати ту роль

у світових економічних відносинах, яку вони відігравали б у іншому випадку. Цю слабкість зрештою буде ліквідовано, але протягом такого часу, за який тенденції зміщення центру світового тяжіння вбік від Сполучених Штатів значно зростуть. Масштабний спад, що охопив Сполучені Штати, Європу та, ймовірно, Японію судячи з усього, стане згубнішим за економічний спад 1981-82 рр.

Теперішня фінансова криза сильно непокоїть споживачів та виробників, тому й обсяги випуску продукції у відповідь на неї були значно зменшені. Окрім того, звичайні інструменти, які раніше використовували уряди для стабілізації фінансового становища, а саме, монетарні та фіскальні заходи, становляться за обставин, що склалися, відносно неефективними. Ці проблеми поставили під сумнів життєздатність американської моделі капіталізму вільного ринку.

Фінансова система, як це видно, потерпіла крах а нормативна база, що безсумнівно, виявилася нездатною стримувати розповсюдження зловживань та корупції. Тепер, у пошуках шляхів до стабілізації, уряди США та деяких європейських країн націоналізували свої фінансові сектори настільки, що це почало суперечити принципам сучасного капіталізму. Більша частина світу повертається до того історичного періоду, коли держава відіграє в економіці більш важливу роль ніж приватний сектор.

Оскільки це так, світова влада Сполучених Штатів, як і привабливість демократії по-американські, значно зменшились. Хоча Сполученим Штатам пощастило в тому, що ця криза збіглася з багатообіцяючим обранням Барака Обами президентом, але важелі процесу історії разом із фінансовим крахом 2008 р. таки відвернуть світ від однополярної системи.

Насправді, набирають обертів нові економічно-потужні держави. Жодна країна не отримає вигід від фінансової кризи наступного року, але кілька держав серед яких найвизначніша Китай відносно посилять свої позиції у світовій економіці. У Китаї наразі теж спостерігається падіння попиту на нерухомість та послаблення ринків експорту, поряд із уповільненням загальних темпів зростання. Але країна

є відносно захищеною від світової кризи. Її валютні резерви для торгівлі за кордоном наближаються 2 трильйонів доларів США. Це робить її найсильнішою в світі країною за показниками ліквідності. Фінансова система Китаю орієнтована на внутрішню економіку, і зростання країни, яке нині обумовлене внутрішньою діяльністю, залишається стійким, незважаючи на деяке уповільнення темпів. Ця позиція відносної ізоляції дає

Китаю можливість консолідувати свої стратегічні переваги над Сполученими Штатами та Європою в той час, коли вони намагаються подолати кризу. Пекін отримує можливість фінансово допомагати іншим країнам та здійснювати в них значні інвестиції, наприклад у видобування природних ресурсів, у той час, коли Захід на це неспроможний. Водночас, ця криза може мати наслідком встановлення тісніших взаємовідносин

між Сполученими Штатами та Китаєм. Зменшується кількість суперечливих тем у сфері торгівлі, що може сприяти пом якшенню протекціоністської політики Конгресу США. І цілком ймовірно, що тепер, оскільки Вашингтон менш стурбований війною в Іраку, новий президент Обама зрозуміє, на відміну від попереднього президента, всю важливість для США двосторонніх відносин між США та Китаєм. Адміністрація президента

Обами може докласти зусилля для того, щоб зробити Китай однією з країн Великої вісімки групи найбільш індустріально розвинутих країн і укріпити його позиції як акціонера Міжнародного валютного фонду. Китай, у свою чергу, може докласти зусиль до збільшення капіталу МВФ. ПО СУТІ Громадська думка приписує кризу падінню цін на житло та зниженню рівня заставної вартості

у Сполучених Штатах. Це не так визначені проблеми самі є наслідками іншого. Ґрунтовними причинами кризи є поєднання дуже низької облікової ставки та безпрецедентно низького рівня ліквідності. Низький рівень облікової ставки відтворює поступливу монетарну політику, що впроваджувалась після 11 вересня 2001 року після цих подій Федеральна резервна система США знизила облікову ставку надання кредитів комерційним банкам майже до

одного відсотка та утримувала її на цьому дуже низькому рівні три роки . Криза ліквідності відображає, поряд із іншими факторами те, що голова Федеральної резервної системи Бен Бернанке став винуватцем глобального надлишку заощаджень величезного фінансового надлишку деяких країн, особливо Китаю, Сінгапуру та нафтодобувних держав Перської затоки.

До середини 1990-х більшість країн із перехідною економікою покривало платіжний дефіцит свого балансу за рахунок імпорту капіталу для фінансування економічного зростання. Але азійська фінансова криза 1997-98 рр серед іншого, змінила ці процеси в Азії. Надлишки, що накопичувались у цьому регіоні, надалі поверталися на Захід у формі портфельних інвестицій. За умови великих обсягів ліквідності, фінансистів аж ніяк не задовольняли

низькі ставки доходу, вони природно шукали більш високих. Одне з базових положень фінансування полягає в тому, що позики обернено пропорційні кредитоспроможності чим більше кредитоспроможний позичальник, тим нижче ставка доходу і навпаки. У Сполучених Штатах і Європі й, у менших масштабах, по всьому світу значні обсяги капіталу перетікали до заставного рівня нижче першокласного та до всякого роду позичальників з низькою кредитоспроможністю.

Наприклад, річний обсяг застав нижче першокласних та інших застав у вигляді цінних паперів, який довгий час утримувався на рівні біля 100 мільярдів доларів, зріс у США в середньому понад 600 у 2005 та 2006рр. Таким чином, разом із усіма супутніми обставинами, уроки історії, які свідчать про невиплату таких довготермінових кредитів, нікого нічому не навчили.

Цей потік заставних грошей обумовив зростання цін житлової та комерційної нерухомості до безпрецедентного рівня. Протягом 30 років до 2000 середнє домогосподарство США сплачувало річний процент розміром 1,4 . З 2000 до середини 2006 року цей рівень піднявся до 7,6 річних. А з середини 2005 до середини 2006р. на фоні нестямної спекуляції на ринку нерухомості він досяг 11 . Але, як у випадку з більшістю цінових піків на товари, незабаром показалася

і зворотна сторона медалі з усіма негативними наслідками. Ціни на нерухомість протягом останніх двох років раптово почали падати, і наразі немає ніяких підстав сподіватися, що це падіння припиниться. Досвід ф ючерсних ринків попереджує, що після підвищення, падіння вартості житлового фонду може досягнути 30-35 . Падіння вартості активів, які раніше оцінювались у 13 трильйонів доларів

США, може бути вражаючим. Падіння цін на нерухомість знизило цінність багатотрільйоннодоларових застав нижчої вартості, що були створені за період з 2003 до 2006 року. Крім того, та практика, що численні застави були надмірно дешевими спочатку, потягла за собою значні наслідки. Платоспроможність великої кількості позичальників не відповідала новим вимогам, і неплатежі ставали все більш частими. Втрати від кредитування почали виявлятися з середини 2007 року

та швидко досягли критичного рівня. Разом із падінням цін на нерухомість та інші активи вартість кредитування продовжує знижуватись. Крупні фінансові установи звітують про тривалі втрати. Вони знижують ціну кредиту або відповідного активу в одному кварталі лише для того, щоб знову знизити її у наступному. Цей циклічний спад, що набрав обертів, викликав перекоси фінансових ринків у світовому

масштабі. Найбільш показовими є збитки на рівні домогосподарств. Американці втратили одну чверть чистої вартості активів саме за півтора роки після 30 червня 2007, і ця тенденція триває. Найзначніший актив в Америці - це житловий фонд. Загальна вартість житлового фонду Сполучених Штатів, яка оцінювалася у 13 трильйонів доларів США під час цінового піку 2006 року, до середини 2008 року впала до 8,8 трильйонів

і продовжувала падати й надалі протягом 2008 р. Загальний обсяг страхових та пенсійних фондів, другий за величиною актив американських домогосподарств, втратив 22 капіталу з 10,3 трильйонів доларів у 2006 році до 8 трильйонів у середині 2008. Протягом того самого періоду заощадження та інвестиційні фонди без урахування пенсійних заощаджень втратили 1,2 трильйони доларів США, а пенсійні фонди втратили 1,3 трильйони. Сумарні втрати потрясають масштабом 8,3доларів.

Ці значні та несподівані втрати нанесли відчутного удару по бюджетах американських сімей. І оскільки це відбувалося на фоні ажіотажу навколо падіння фінансових установ та значної допомоги підприємствам, що знаходилися у кризовому стані, тривога американців стосовно надійності та доступності їхніх депозитів нині є більш глибокою ніж коли б то не було після 1933 року. Ось чому американці вилучили 150 мільярдів із грошових ринкових фондів протягом дводенного періоду

у вересні у середньому тижневий відтік склав 5 мільярдів доларів . Це також спонукало Федеральну резервну систему впровадити спеціальний кредит у сумі 540 мільярдів доларів для підтримки цих фондів на період такого тривалого погашення ними зобов язань. БЕЗЛАДДЯ Все більш стає очевидним те, що серйозний спад, який охопив Сполучені Штати та Європу, стане найбільшою кризою у світовій економіці після 1930-х.

Обсяг ВВП Сполучених Штатів знизився у третьому кварталі 2008 року та, за прогнозами, мав продовжувати стрімко знижуватися майже на чотири відсотки у четвертому кварталі. Із 52 опитаних Уолл Стріт Джорнал економістів більшість очікує, що економіка США буде скорочуватися щонайменш протягом трьох наступних кварталів, чого ніколи не траплялося протягом 50 років. Не пізніше як у термін в 2-3 роки роль Сполучених

Штатів та Європейських держав у світі має знизитися у зв язку із зменшенням обсягів їх економік. Фондові біржі Сполучених Штатів та всього світу сигналізують про наближення складного періоду для економіки. До початку листопада 2008 року найбільші у Сполучених Штатах показники індекси купівлі-продажу S та P 500 знизилися на 45 після підйому 2007 року.

Це значно стрімкіше падіння ніж те, що мало місце у 1981-82 роках, яке дотепер було найсерйознішим спадом після 1930-х років. Єдиним логічним поясненням цього падіння є те, що на ринку в 2009р. очікується більш значне падіння прибутків корпорацій ніж це було тридцять років тому. Таке значне зниження прибутків корпорацій могло статися тому, що споживачі США, будучи вкрай стривоженими, припинили свої витрати за дискреційними статтями.

Стурбовані фінансовою кризою, занепокоєні надійністю своїх вкладів у банках і депозитів на грошовому ринку, стривожені відчуттям приреченості, яке розпалювалося урядом та засобами масової інформації США, вони різко збільшили свої заощадження, скоротивши витрати та сплату боргів. У результаті вересень позначився найбільшим за місяць зменшенням індексу довіри споживача, який будь-коли фіксувався.

У цьому місяці ми також стали свідками найзначнішого зниження витрат споживачів з 1980 року, але спад у жовтні перевершив навіть і його. Генеральний директор компанії Катерпіллер та інші лідери ділових кіл змальовують ці події як найгірше, з чим вони будь-коли стикалися, що спричинило в результаті різке зниження капітальних витрат. Як зазначив колишній міністр фінансів Лоренс Саммерс, цей спад буде тривати частково з причини незвичайної

природи цієї спадної фінансової спіралі. Оскільки вартість фінансових активів падає, ініціюються вимоги щодо внесення додаткових коштів на маржовий рахунок, що стимулює продаж тих та інших активів, і супроводжується подальшим падінням їхньої ціни. Це означає більші втрати для домогосподарств і фінансових установ, що викликає їхнє небажання здійснювати витрати та брати позики.

Все це призведе до послаблення економіки, її характерними рисами стануть менші витрати, нижчі доходи й вищий рівень безробіття. Цей спад триватиме також і тому, що звичайні засоби оздоровлення економіки, які здебільшого використовують уряди, або не можна застосувати взагалі, або вони навряд чи будуть діяти. Основний шлях повернення знесиленої економіки до життя це таке пом якшення монетарної політики, яке

Федеральна резервна система Сполучених Штатів вже здійснювала восени. Але облікові ставки у Сполучених Штатах і Європі й наразі надзвичайно низькі, а центральні банки вже здійснили в кредитні ринки безпрецедентні вливання. Таким чином, вплив подальших спроб стримати розвиток кризових тенденцій ймовірно буде невеликим. Ще один засіб це фіскальні стимули. Вони теж, судячи з усього, будуть використані у

Сполучених Штатах, Європі та Японії, але зі скромнішим результатом. Навіть 300 мільярдів доларів для покриття зростання витрат та податкових знижок, які є зараз предметом обговорення в Конгресі США, недостатні для 15-трильйонної економіки Сполучених Штатів. Досвід минулого говорить, що новий пакет стимулів буде лише частково ефективним лише половина виділених у лютому минулого року 168 мільярдів доларів спрацювала на покращання

ВВП Сполучених Штатів. У Європі також очікується різкий спад. Європейські споживачі тратять менше з того самого приводу, що й американські. Фінансовий сектор у європейських країнах у порівнянні з ВВП цих країн, зазнав навіть більших втрат, ніж у Сполучених Штатах. Згідно звіту уряду Великої Британії, економічні обсяги країни цією осінню скоротилися.

Економічний спад в країнах єврозони також є офіційно визнаним. Міжнародна фінансова система виснажена теж. За оцінками МВФ, втрати світових фінансових установ від кредитної діяльності зрештою досягнуть 1,5 трильйонів доларів США. Про 750 мільярдів таких втрат уже сповіщалося в цьому листопаді. Ці втрати поглинули більшу частину капіталу банківської системи та були причиною припинення кредитування.

Починаючи з кінця 2007 року, установи, після отримання інформації про кредитоспроможність позичальників, рівно як і одна одної, припиняли надання кредитів. Це засвідчив випуск трьохмісячних векселів казначейства США та встановлення трьохмісячної ставки кредитування LIBOR, що є контрольним показником міжбанківського кредитування, яка збільшилася вчетверо через місяць

після падіння інвестиційного банку Леман Бразерз у вересні 2008 року. Таке заморожування кредитів привело світову банківську систему до краю прірви. Генеральний директор МВФ Домінік Штраус-Кан говорив про неминуче виснаження системи у жовтні. В результаті Федеральна резервна система США, Європейський центральний банк та інші центральні банки здійснили фінансових ін єкцій у кредитні ринки на загальну суму 2,5 трильйони

доларів США ліквідами. Це найбільша валютна інтервенція у світовій історії. Уряд США та європейські уряди також здійснили безпрецедентний вчинок, додатково вклавши 1,5 трильйони доларів США у якості прямих інвестицій у свої місцеві фінансові інституції. ШЛЯХ ДО ВИДУЖАННЯ Але слід зазначити, що деяке потепління в умовах кредитного ринку все ж має місце. Хоча повернення до нормального становища не слід очікувати навіть у віддаленій перспективі.

Західні фінансові системи тепер лише тінь того, чим вони були раніше. У зв язку з тривалими втратами західні фінансові інституції мусять знизити ефект фінансового важеля саме до такого рівня, щоб утримувати стабільний баланс. Інакше кажучи, їм необхідно повернути свої кредити щонайменш за три або чотири роки. За класичним взірцем відхилень ринки впадають чи-то в ейфорію, чи-то в розпач.

Нині психологія фінансових інституцій схилилася в бік крайнього консерватизму. Вони ретельно ставляться до вирішення питання з можливості надання кредитів, управління ризиками, свого фінансового важеля та коефіцієнта ліквідності. В досяжному майбутньому переважатимуть більш суворі стандарти кредитування. Ці нові моделі кредитування будуть і надалі обмежені суворими правилами. Широко усвідомлюється, що ця криза відбиває найзначніші управлінські помилки в сучасній

історії відсутність правильного управління на всіх рівнях від наглядової ради банків до Комісії США з обороту цінних паперів, що призвело до витоку інформації, неправильної оцінки кредитоспроможності потенційних позичальників, тощо. Зараз починається доба взаємних звинувачень, не кажучи вже про судові переслідування. Наразі немає сумнівів у необхідності кардинальної реформи.

Обама та новий Конгрес США рішуче намагаються законодавчо впровадити її вже цього року. Європейські органи безсумнівно теж уживатимуть подібних заходів. Поряд із іншим, ймовірно, більш жорсткими стануть стандарти регуляторних інституцій щодо мінімального обсягу капіталу та ліквідності. Навіть якщо історія гарний учитель, фінансові реформи усе одно зайдуть дуже далеко.

Закон Сарбейнса-Окслі, який було прийнято після падіння Енрон та УорлдКом є прикладом такої надмірної реакції. У разі появи чого-небудь подібного знов, більш жорсткі обмеження банківських систем Америки та Європи затримають їхнє повернення до нормальної фінансової діяльності. Сполучені Штати і надалі потерпатимуть від величезного бюджетного дефіциту, який

є результатом раптового рішення уряду спрямувати кошти на подолання фінансової кризи, та значним зменшення надходжень, спричиненим економічним спадом. Тепер виявилося, що дефіцит бюджету Сполучених Штатів за фінансовий рік, що розпочався у жовтні 2008 року, наблизився до 1 трильйона доларів, а це більш ніж удвічі перевищує показник у 450 мільярдів за попередній рік. Це найбільший за номіналом дефіцит, який будь-коли зазнавала будь-яка держава.

Він складає 7,5 ВВП США, такий рівень раніше спостерігався лише під час світових війн. ВИПРАВЛЕННЯ Навряд чи можливі більш обмежені умови для Сполучених Штатів та Європи. По-перше, значний спад має примусити уряди зосередитися на своїх країнах, оскільки їх громадяни наполягають на тому, щоб національні ресурси були спрямовані на оздоровлення національної економіки. Пріоритети Обами, виражені у програмі його компанії, відповідають тим же підходам.

Якщо питання не було вирішене невдалою сесією Конгресу наприкінці 2008 року, то першою значною дією Обами на посту президента має стати введення законодавства економічного стимулювання. Він також, ймовірно, вживе заходів для подальшого пом якшення фінансової кризи, звернеться до автовиробників США та розпочне вирішувати комплексні завдання реформування системи охорони здоров я та енергетичної політики. Європейські лідери також зосередяться на своїх внутрішніх проблемах.

Вони впроваджуватимуть програми стимулювання та намагатимуться подолати наслідки фінансових втрат. Восени президент Франції Ніколя Саркозі та італійський прем єр Сільвіо Берлусконі вже виступили з полум яними промовами, ледве сумісними з реаліями сучасної економіки, щодо захисту своїх вітчизняних компаній від іноземного бізнесу. По-друге, безпрецедентний бюджетний дефіцит та труднощі фінансової системи

і надалі позбавлятимуть Захід можливості впроваджувати значні міжнародні ініціативи. Якщо Обама, успадкувавши дефіцит в один трильйон доларів, тимчасово збільшить його до 1,3 трильйонів за рахунок програм стимуляції фінансової системи, мало хто з американських виборців буде закликати до збільшення видатків США в інтересах іноземних країн. Насправді, країна може ступити в період примусової стриманості, небаченої з 1930-х років.

Якщо б у Мексиці знов сталася криза, подібна колапсу економіки 1994 року, навряд чи Сполучені Штати стали б утручатися. Значна економічна допомога для подолання кризи від Сполучених Штатів та провідних країн Європи малоймовірна навіть для такого стратегічно важливого регіону як Пакістан. Вся надія лише на втручання МВФ. Що стосується приватного сектора, то західні ринки капіталу не наберуть повної потужності і за тривалий період.

Протягом невизначеного часу в майбутньому крупні фінансові інституції продовжуватимуть скорочуватися, оскільки втрати триватимуть, то триватиме і зниження долі позикових коштів у їхній діяльності. Помилки, зроблені після початку кризи, стануть причиною тенденції ринків уникати ризиків і позик у прогнозованому майбутньому. Історично ринки капіталу

США завжди були більш розвинені та ліквідні ніж будь-які ринки в світі. Вони планували свою діяльність та працювали самі по собі протягом десятиліть, доки європейські ринки також почали швидко розвиватися протягом останніх 10-15 років. Решта світу була залежною від їхнього капіталу і цей зв язок посилював світовий вплив Сполучених Штатів. Найближчими роками вони будуть постачати на ринки значно менші обсяги капіталу.

По-третє, криза сильно пошкодила кредиту економічної довіри до Заходу. Це важливо, оскільки десятиліття значного впливу Сполучених Штатів та м якої лінії відображували інтелектуальну міць англо-саксонського бренду, що базується на ринковій системі, в капіталізмі. Але тепер, після створення стараннями Британської лейбористської партії економічної моделі, яка навпаки звертається до соціалізму

і ставить регульовану економіку над лібералізацією, виникає сумнів у доцільності економічних реформ у Східній Європі та перетворення В єтнамської економіки на відкриту в 1990-і роки. Нині очевидно, що фінансова система США зазнала краху. Крім того, Сполучені Штати та країни єврозони звернулися до широкомасштабого втручання в свої національні економіки, що похитнуло доктрини вільного ринку. Уряд

США придбав частку в акціонерному капіталі більш ніж 20 крупних фінансових інституцій та, за словами міністра фінансів Генрі Полсона, може зрештою інвестувати в тисячі з них. Крім того, головне, що було тимчасово гарантовано, це повернення основних боргів їх банківської системи. Франція, Німеччина та Сполучене Королівство провели це втручання навіть більш широко, хоча й дещо відмінним способом.

Німеччина, наприклад, фінансувала повернення приватних депозитів у повному обсязі. Втручання у банківську діяльність уряду Британії, якщо його розглядати у прив язці до ВВП країни, є навіть більшим ніж втручання уряду США. Усі ці заходи мають зупинити світові зміни у напрямку лібералізації економіки. За словами президента Саркозі Le laisser-faire, c est fini.

Це кінець вільного ринку . Віце-прем єр Китаю Ванг Кішан, висловився більш дипломатично Схоже на те, що вчителі мають проблеми . Це збігається з природним та дуже давнім рухом геть від америкоцентричного світу, який почався після падіння Берлінської стіни два десятиліття тому. ДОСЯГНЕННЯ КИТАЮ Цей рух також відтворює швидкий підйом економік

інших країн, особливо Китаю та Індії. Частка США у світовому ВВП зменшувалась протягом семи років до початку фінансової кризи. Схоже на те, що перебільшення ВВП Китаю над ВВП США за деякими пунктами буде проявлятися все більше й більше наступні 25-30 років. Зростання цих національних економік тягне за собою збільшення їхнього світового впливу та конкурентоспроможності.

За словами Річарда Гааса, президента Ради з міжнародних зв язків, це створення неполярного світу . Китай значно менше потерпить від глобальної кризи. Деяких економічних втрат він усе ж таки зазнає. Його ринки експорту, головні з яких Сполучені Штати та Європа, чуттєво скоротилися. Китай також потерпає від падіння цін на певних ринках міської нерухомості. Його зростання протягом третього кварталу 2008 року уповільнилося до 9 це рівень,

якому інші країни позаздрять, але він є найнижчим для Китаю за п ять останніх років. Ці фактори пояснюють, чому керівництво Китаю впроваджує багаторічний план економічного стимулювання, який коштує більш ніж 500 мільярдів доларів США або приблизно 15 ВВП країни. Тим не менш, за розрахунками МВФ рівень економічного зростання впаде до 8,5 у 2009р.

У фінансовому аспекті криза, що розгорнулася на Заході, торкнулася Китаю в меншому ступені. Його фінансова система грає відносно невелику роль в економіці і вона, безперечно, не заразилася тією хворобою, що поставила банківські системи США та Європи на коліна. Сальдо бюджету Китаю позитивне, активне сальдо поточного платіжного балансу дуже високе, державний борг невеликий. Вражає те, що китайські домогосподарства заощаджують цілих 40

свого доходу. Китайський резервний валютний фонд, що дорівнює 2 трильйонів доларів США, зріс минулого року на 700 мільярдів доларів завдяки активному сальдо поточного платіжного балансу та прямим іноземним інвестиціям. Це означає, що хоча Китай теж потерпів від кризи, його економічна та фінансова потужність усе одно посилилися у порівнянні з Заходом. Таким чином, вплив Китаю у світі зросте,

і Пекін буде здатним запроваджувати політичні та економічні ініціативи для збільшення його і в майбутньому. Китай та Асоціація Південноазійських країн щойно заключили угоду про розбудову найбільшої в світі зони вільної торгівлі. Пекін також спромігся вжити додаткових заходів стосовно посилення економічної незалежності Азії і відіграє в цьому регіоні провідну роль. Також

Китай може посилити свою дипломатичну присутність у таких країнах третього світу, як Ангола, Казахстан і Судан, з метою задоволення потреби в матеріальних ресурсах і подальшого розвитку своєї моделі капіталізму. Під час загострення кризи він також має можливість надавати позичкову фінансову допомогу, як безпосередню, через двосторонні фінансові угоди, так і опосередковано, утворивши додаткові підрозділи МВФ, які могли б поширити можливості цієї організації

у кредитуванні понад діючі нині квоти. Також очікується, що Китай буде здійснювати стратегічні інвестиції з державних фондів. Враховуючи велику потребу Китаю в природних ресурсах, саме їх розвідка й добича буде його головним стратегічним напрямком, другим стане відносно недорозвинена інфраструктура фінансових послуг. СИТУАЦІЯ В ІНШИХ

КРАЇНАХ ВОСЕНИ Індія також може пережити кризу без чуттєвих втрат. В ній, як і в Китаї, фінансова система відіграє невелику роль в економіці. Індійська економіка залишається досить закритою для іноземного інвестування і, таким чином, менш залежною від зовнішнього капіталу. Спостерігачі очікують продовження економічного зростання

Індії, можливий рівень якого складе 6,5-7 на рік. Але Індія не має навіть приблизно такого багатства та внутрішньої цілісності як Китай. Цією осінню уряд прем єр міністра Манмогана Сінгха ледве уникнув втрати парламентських голосів з приводу недовіри, парламент саморозпустився через протистояння ядерній угоді, підписаній ним зі Сполученими

Штатами у 2005 році. В результаті Індія зосередилась на своїх проблемах і не готова просувати свій геополітичний статус. Але все ж таки, більша частина світу вражена кризою досить чутливо. Західні банки, які постійно забезпечували кредитами країни третього світу, через втрати мали різко припинити цю діяльність. Оскільки іноземний капітал був вилучений, грошовий обіг, місцеві банківські системи та фондові біржі й без цього бідних держав різко послабшали.

Східноєвропейські країни, які мали винятково великий дефіцит поточного платежного балансу та значний державний борг, понесли відчутні втрати. Угорщина, Латвія та Україна є досить красномовними прикладами, при цьому Угорщина та Україна вже сьогодні мають надзвичайні кредити від МВФ. У Росії падіння цін на нафту та інші товари майже не призвело до падіння рубля та акцій на місцевих

фондових біржах. Уряд президента Дмитра Мєдвєдєва витратив велику суму, можливо до 200 мільярдів доларів США, на стабілізацію грошового обігу у фінансовій системі Росії та кількох підприємствах, що існують за рахунок значних державних кредитів та знаходяться під контролем держави. Володіючи 500 мільярдами валютних резервів Росія зберегла сильні фінансові позиції навіть після цих ризикових заходів.

Однак такі події протверезили її настільки, що вона зрозуміла, наскільки нелегким є досягнення відновлених геополітичних амбіцій. Теоретично це може стати причиною потеплення у відносинах Росії та Сполучених Штатів, якщо Обама проявить ініціативу. Хоча Москва може впертися зближенню, як це зробив Радянський прем єр Микита Хрущов на переговорах з президентом

США Джоном Ф. Кеннеді у Вені в 1961 році. Наслідки кризи мають бути більш серйозними для Ірану та Венесуели, які, подібно до Росії, потерпіли від падіння цін на нафту, але, на відміну від Росії, мають обмежені валютні резерви. Економіка Ірану вже виснажена, а внутрішній тиск має тенденції до зростання. Венесуела, що не рахувала коштів для просування міжнародних програм президента Уго Чавеса, тепер зіткнулася навіть з більш серйозними проблемами.

НЕ СОКИРОЮ, А СКАЛЬПЕЛЕМ Ця історична криза поставила питання про те, чи є необхідними нові підходи до контролю світової валютної, банківської та фінансової системи. Багато економістів та лідерів є прихильниками такого переупорядкування та проведення Бреттон Вуддсу ІІ. Але новостворений світовий фінансовий порядок може виявитися непридатним для використання. Фінансові та валютні ринки дуже великі та могутні для того, щоб

їх можна було підпорядкувати. Часи управління курсами валют минули. Світове фінансове регулювання ймовірно спричинить більше проблем, ніж допоможе уникнути лише тому, що реформи необхідні на Заході суттєво різняться від тих, що необхідні в інших країнах. Найкращим підходом є зосередження на декількох ключових заходах. По-перше, криза це сприятлива можливість підсилити та переформувати

МВФ. Ця організація має 250 мільярдів доларів США невикористаних обсягів кредитування, але ця капітальна база не врегульована належним чином, починаючи з 1997 року, і може виявитися недостатньою для того, щоб допомогти багатьом державам, що розвиваються, і нині потерпають від кризи платіжного балансу та ліквідності Угорщина, Ісландія, Пакистан, Україна та шість інших країн домовилися або ведуть перемовини щодо отримання

надзвичайної допомоги МВФ . Ця ситуація має бути виправлена. МВФ також може стати більш гнучким. Історично склалося, що він надавав допомогу країнам, які знаходилися у скрутному становищі, наприклад, допомагаючи знизити їхній бюджетний дефіцит. Вимоги до країн, що потребують на кредит, прописані жорстко, проте наразі МВФ не завжди вимагає їх дотримання. Крім того, держави зі значним профіцитом бюджету, такі як

Китай та нафтодобувні держави Перської затоки мали б зробити більші внески у МВФ. Для цих країн було б цілком логічним утворення в МВФ будь-яких нових та окремих форм і видів надання кредитів. По-друге, структура великої вісімки міждержавної організації восьми найпотужніших країн світу є надзвичайно застарілою. Економічна потужність та багатство

Китаю вимагають, щоб ця країна, як мінімум, була включена до цієї групи. Частіше слід звертатися до структури великої двадцятки, яка є більш представленою ніж велика вісімка 19 економічно найпотужніших держав світу та Європейський Союз . По-третє, керівні принципи Базелю ІІ стосовно капіталізації банків мають бути переглянуті.

Вони підтверджують значну невідповідність захисту банків від таких криз як та, що їх спіткала. Більш ефективним підходом може стати створення амортизуючого капіталу запасу на чорний день для банків у сприятливі часи, який був би вичерпаний під час криз. Сполучені Штати залишаться найбільш могутньою державою на планеті й надалі. Але лише завдяки своїй воєнній могутності. Крах 2008 року завдав глибокої шкоди

їхній фінансовій системі, економіці та становищу в світі. Криза це важлива геополітична проблема. Міжнародний тріумф з приводу перемоги Обами на президентських виборах може пом якшати її вплив, але навіть цей ентузіазм не спроможний подолати її повною мірою. Частково це тому, що криза збіглася у часі з історичними тенденціями, які вже переміщають центр світу геть від

Сполучених Штатів. Вже невдовзі Сполучені Штати матимуть значно менший вплив у світі, в той час як інші країни, особливо Китай, отримають шанс для скорішого підйому. КОМЕНТАР ДО ПЕРЕКЛАДУ Переклад з однієї мови на іншу неможливий без граматичних трансформацій, до яких в першу чергу варто віднести перебудову речення зміна його структури і всілякі заміни як синтаксичного, так і морфологічного порядку.

Велике значення мають також додавання й опущення одного чи декількох слів. Граматичні трансформації обумовлюються різними причинами як чисто граматичного, так і лексичного характеру, хоча основну роль грають граматичні фактори, тобто розходження в ладі мов. При зіставленні граматичних категорій і форм англійської та української мов звичайно виявляються наступні явища - відсутність тієї чи іншої категорії в одній з мов - частковий збіг - повний збіг.

Необхідність у граматичних трансформаціях природно виникає лише в першому і другому випадках. В українській мові, у порівнянні з англійською, відсутні такі граматичні категорії, як артикль чи герундій, а також інфінітивні і дієприкметникові комплекси й абсолютна номінативна конструкція. Частковий збіг чи розбіжність у значенні та вживанні відповідних форм і конструкцій теж вимагає граматичних трансформацій.

Сюди можна віднести такі явища, як часткова розбіжність категорії числа, часткова розбіжність у формах пасивної конструкції, неповний збіг форм інфінітива і дієприкметника, деякі розходження у вираженні модальності і т.п. Перекладаючи тексти ділового змісту не слід забувати, що в англійській мові вживання назв фірм та компаній зазвичай не вимагає пояснювальних слів.

В українській мові ситуація інша. У більшості випадків додавання пояснювальних слів є необхідним. Також у більшості випадків є необхідним повне написання перекладу значення американських абревіатур, оскільки в Україні абревіатури для позначення відповідних посад не використовуються. Наприклад Chair and CEO of Evercore Partners. Голова ради директорів і головний виконавчий директор компанії Іверкор Партнерз .

Як це видно з наведеного прикладу, якщо для назви фірми або компанії ще не склався певний український відповідник, здебільшого використовується транскрипція, рідше транслітерація або комбінація транслітерації та транскрипції. Якщо певний англійський звук не має собі відповідника в українській мові, то він традиційно замінюється на певний український звук. При цьому можливі варіанти наприклад, англійський диграф th, який передає приголосні звуки и р Щодо передавання українською мовою тих англо-американських газетних

штампів і кліше, які існують, проблем немає. Але іноді виникає необхідність передати штампи, які не мають певного українського відповідника. Вирішення цього питання діло сумління перекладача. Звичайно, можна вдатися до описового методу, але при цьому дуже часто зникає певний колорит та стилістична виразність. Тому іноді буває незайвим використати дослівний переклад, якщо контекст виведе читача на правильне розуміння такого штампу. Наприклад they will accelerate trends that are shifting the world

s center of gravity away from the United States. тенденції зміщення центру світового тяжіння вбік від Сполучених Штатів значно зростуть. В українському тексті такий штамп традиційно взято в лапки, у той час як в англо-американській традиції лапки використовуються дуже рідко. Мова газетно-журнального стилю в англомовних країнах більш емоційна. Якщо дещо не знизити такої емоційної напруженості, український переклад буде виглядати невідповідно

до стилю. Наприклад A brutal recession В українському варіанті ми не використовуємо буквальні відповідники брутальний, жорсткий, а вдаємося до більш нейтральної лексики Масштабний спад Для англійської мови характерно використання неістот у якості суб єкта дії, в той час як для української мови це є неприродним і, безумовно, стилістично невідповідним China is experiencing its own real estate slowdown

У Китаї наразі теж спостерігається падіння попиту на нерухомість В українському варіанті Китай перетворився з суб єкта дії на місце, де дія відбувається, що фактично відповідає дійсності та є більш природним для українського тексту. На перший погляд переклад такої фрази не викликає труднощів combination of very low interest rates and unprecedented levels of liquidity. The low interest rates reflected the

U.S. government s overly accommodating monetary policy after 9 11. The U.S. Federal Reserve lowered the federal funds rate to nearly one percent in late 2001 and maintained it near that very low level for three years. Але якщо ми перекладемо буквально поєднання дуже низьких процентних ставок та безпрецедентного рівня ліквідності. Низький рівень процентних ставок відтворює поступливу монетарну політику, що впроваджувалась після 11

вересня 2001 року Федеральна резервна система США знизила процентну ставку майже до одного відсотка після цих подій та утримувала її на цьому дуже низькому рівні три роки . Треба знати про що саме йде мова, щоб правильно зрозуміти цей уривок. Крім того, сполучення безпрецедентний рівень ліквідності вимушує українського читача напружувати фантазію, щоб отримати цілу низку причин та наслідків з контексту зрозуміло, що це негативний фактор, якщо негативний,

то ліквідність низька. В той час як тексти такої специфіки мають сприйматися легше. Тому запропоновано такий варіант перекладу поєднання дуже низької облікової ставки та безпрецедентно низького рівня ліквідності. Низький рівень облікової ставки відтворює поступливу монетарну політику, що впроваджувалась після 11 вересня 2001 року Федеральна резервна система США знизила облікову ставку надання кредитів комерційним банкам майже до одного відсотка після цих подій

та утримувала її на цьому дуже низькому рівні три роки . Переклад став більше за обсягом, але зрозумілішим. Іноді використання стійкого українського фразеологізму замість англійського є досить доречним But like most spikes in commodity prices, this one eventually reversed itself and with a vengeance. Але, як у випадку з більшістю цінових піків на товари, незабаром показалася

і зворотна сторона медалі з усіма негативними наслідками. У цьому випадку вдалося зберегти зміст та стилістичне зафарбування. У деяких випадках необхідним є таке тлумачення окремих понять, що одне слово потрібно перекладати цілим реченням. У наведеному нижче прикладі в англійському варіанті виділено слово, яке в українському варіанті перекладається половиною головного й підрядним реченням

And because these have occurred amid headlines reporting failing financial institutions and huge bailouts І оскільки це відбувалося на фоні ажіотажу навкруги падіння фінансових установ та значної допомоги підприємствам, що знаходилися у кризовому стані Використання зносок у такому тексті не є доречним, оскільки відволікатиме увагу читача від і без того достатньо складної сюжетної лінії. Слід зазначити, що більшість використаних у тексті абревіатур

має свої українські відповідники й досить добре відома українському читачеві. Це значно спрощує завдання перекладача. Той факт, що текст переважно розрахований на людину, що має вищу освіту, також позбавляє необхідності тлумачити такі поняття, які людині такого освітнього рівня мають бути знайомими. На закінчення роботи над перекладом слід порівняти, як змінився обсяг тексту. За допомогою функції текстового редактора Microsoft

Word Сервіс Статистика отримуємо такі результати Загальна кількість слів у оригіналі 4763, у перекладі 4383 загальна кількість знаків із пробілами в оригіналі 30263, у перекладі 32033. Результат цілком логічний англійська мова аналітична, тому слів у англійському тексті більше, але слова значно коротші ніж українські, тому кількість знаків українською мовою більше на 1770, що складає менше 6 тексту оригіналу і є цілком прийнятним. ВИСНОВКИ Переклад тексту це не лише правильно підібрані

і оформлені в пропозиції з урахуванням правил граматики слова іншої мові, але й передача змісту самого тексту. Для цього часто необхідно вносити доповнення, роз яснення, замінювати одні поняття іншими, більш відповідними для мови перекладу. Крім того текст має бути зрозумілим, легко читатися і не викликати відчуття, що він написаний на іноземній мові.

Для кожного стилю існують свої правила оформлення тексту. Кожен текст на основі його змісту, композиції, специфіки відбору та організації в ньому мовних засобів можна віднести до певного стилю, підстилю й жанру. Особливості публіцистичного стилю визначаються специфікою засобів масової інформації. В залежності від цього можна виокремити газетно-публіцистичний, радіо- та тележурналістський,

ораторський підстилі. Основне призначення публіцистичного стилю служити розв язанню питань суспільно-політичного та суспільно-економічного характеру, активно впливати на читачів, переконувати у справедливості певної ідеї, спонукати їх до певної діяльності, пропагувати ідеї, вчення, знання, спосіб життя. Основні мовні засоби публіцистичного стилю - це сплав елементів наукового, офіційно-ділового й художнього стилів. З одного боку, в ньому широко використовується суспільно-

політична лексика, економічна термінологія, точні найменування подій, дат, учасників, місця , а з іншого багатозначна образна лексика, яка здатна привернути увагу читача і вплинути на нього. Виходячи з того, що жанр це, по-перше, специфічний спосіб відображення дійсності, а по-друге, специфічний спосіб її аналізу, а також із того, що будь-який публіцистичний текст неодмінно складається з трьох основних компонентів а повідомлення

про новину або проблему б фрагментарне або докладне осмислення ситуації в прийоми емоційного впливу на аудиторію на логіко-понятійному або поняттєво-образному рівні усі тексти, що з являються у пресі, можна класифікувати на 1 оперативно-інформаційні замітка у всіх її різновидах 2 оперативно-дослідницькі інтерв ю, репортажі, звіти 3 дослідницько-інформаційні кореспонденція, коментар, колонка, рецензія 4 дослідницькі стаття, лист, огляд 5 художньо-

публіцистичні нарис, есе, фейлетон, памфлет 21, С. 289 . Слід зазначити, що публіцистичний стиль завжди виражає протистояння певних сил. Це його обов язкове призначення й головна ознака. Публіцистичний стиль має широку жанрову палітру. Одним із жанрів цього стилю є фінансово-економічний огляд.

Метою текстів цього жанру є донесення до широких верств суспільства певних поглядів на проблеми, що відбуваються в економіці. Оскільки реципієнт тексту це здебільшого освічена людина, хоча далеко не завжди з економічною освітою, текст подається у логічній послідовності таким чином, щоб більшу частину висновків читач робив самостійно. Свою думку автор подає пізніше. У читача з являється довіра до тексту. Йому залишається лише порівняти свою думку з думкою автора.

У читача з являється відчуття, що свої висновки він зробив самостійно. Хоча насправді, здебільшого, це не так. Факти підбираються таким чином і розташовуються у такій послідовності, що читач підводиться до певних висновків. В цьому і полягає мистецтво цього жанру. Під час перекладу статей такого жанру виникають певні труднощі, оскільки оригінал розрахований на англомовну аудиторію, в розглянутій у роботі статті здебільшого американську.

Культурологічні відмінності між американцями та українцями достатньо відчутні. І тому під час перекладу тексту треба уважно стежити за цими моментами. Необхідно, щоб український читач сприймав зміст статті також легко, як і американський. Головними шляхами вирішення зазначених проблем перекладу є, по-перше, належна ідентифікація таких проблем, по-друге, знання

і вміння застосування адекватних способів і прийомів перекладу лексичних елементів, термінів, словосполучень і фразеологічних одиниць, по-третє, прагматична адаптація тексту оригіналу під час перекладу і, по-четверте, формування сталих навичок подолання різного роду лексичних, термінологічних і стилістичних труднощів перекладу з урахуванням норм української мови та жанрових норм культури мови оригіналу. Питання адекватного перекладу терміну тісно пов язане

із специфікою проблеми його однозначності. При цьому слід брати то уваги, що така однозначність в англійській та українській мовах далеко не завжди збігається. Тому перш за все слід вияснити, що саме у конкретному випадку цей термін означає, а потім вже шукати йому український відповідник. У публіцистичному жанрі певна частина термінів передається описово, але усе одно проблема їх перекладу існує. Ідіоми слід перекладати українськими відповідниками, якщо такі

існують. Іноді перекладачі стають творцями нових ідіом. Головне правило вираз має бути зрозумілим правильно. Описового перекладу краще уникати, оскільки відступи можуть відволікти увагу читача від сприйняття тексту. Але іноді вони неминучі. Тоді треба спромогтися обійтись мінімумом слів і, наскільки це можливо, зробити такий відступ органічно поєднаним

із текстом. Головне правило перекладу фінансово-економічного огляду це правильне розуміння перекладачем змісту. Лише в такому разі він зможе донести до читача думку автора. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Алексеева И.С. Профессиональный тренинг переводчика С П. Союз , 2001г. 2. Арнольд И.В. Лексикология современного английского языка Учеб. для ин-тов и фак. иностр. яз 3-е изд перераб. и доп

М. Высш. шк 1986 295 с. 3. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка стилистика декодирования . Изд. 2-е, перераб Л. Просвещение , 1981 295 с. 4. Артемюк Н.Д. Пособие по экономическому переводу Часть 2, М. НВИ-ТЕЗАРИУС , 1999г. 5. Бархударов Л.С. Язык и перевод Вопросы общей и частной теории перевода . М Междунар. отношения ,

1975. 240 с. 6. Брандес М.П Провоторов В.И. Предпереводческий анализ текста М. НВИ-ТЕЗАРИУС , 2001г. 7. Буряк В. Д. Поетіка інформаційно - художньої свідомості Київ Заповіт, 2001. 425 с. 8. Верба Л.Г. Порівняльна лексикологія англійської та української мов. Посібник для перекладацьких відділень вузів. Вінниця. Нова книга, 2003 160 с. 9. Виноградов В. В. Стилістика.

Теорія поетичного мовлення М 1963. -369с. 10. Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского языка. М. Изд. лит. на иностр. яз 1958 459 c. 11. Гальперин И.Р. Стилистика английского языка. Изд. 3-е М. Высшая школа , 1981 334 с. 12. Горбанів А. П. Поетика публіцистичного тексту М. У МГУ, 1978. 64с.

13. Каращук П.М. Словообразование английского языка М. Высшая школа, 1977 303 с. 14. Комиссаров В.Н. Теория перевода лингвистические аспекты Учеб. для ин-тов и фак. иностр. яз. М. Высш. шк 1990. 253 с. 15. Корунець І. В. Порівняльна типологія англійської та української мов. Навчальний посібник. Вінниця. Нова Книга, 2004 - 464 с.

16. Лексикология английского языка Учебник для ин-тов и фак. иностр. яз. Р. 3. Гинзбург, С. С. Хидекель, Г. Ю. Князева и А. А. Санкин. 2-е изд испр. и доп. М. Высш. школа, 1979. 269 с. 17. Мешков О.Д. Семантические аспекты словосложения английского языка М. Наука, 1986. 209 с. 18. Михельсон Т.Н Успенская

Н.В. Практический курс грамматики английского языка СПб. Специальная литература, 1995 255 c. 19. Науменко Л. Сучасний англомовний бізнес-дискурс в комунікативно-прагматичному та концептуальному висвітленні монографія Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут філології К. Логос, 2008. 360 c. 20. Полюжин

М.М. Функціональний і когнітивний аспекти англійського словотворення. Ужгород. Закарпаття, 1999 240с. 21. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови К 1992. 265с. 22. Прутцков Г.В. Введение в мировую журналистику Антология в двух томах Учебное пособие по курсу История зарубежной журналистики.

Введение в мировую журналистику . М. Омега-Л, ИМПЭ им. А.С. Грибоедова, 2003. Т. 1. 416 с. 23. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. М. Р.Валент 2006. 240 с. 24. Швейцер А.Д. Теория перевода статус, проблемы, аспекты . М 1988. 25. Арутюнова Н.Д. Дискурс Лингвистический энциклопедический словарь.

Изд. 2-е М. Бол. Рос. Энц 1998. С.136-137 26. Левицький А.Е. Функціональні зміни в системі номінативних одиниць сучасної англійської мови Автореф. дис. док. філол. наук 10.02.04 КДЛУ К 1999 37 с. 27. Ожидрянова В.Г. Англомовний дискурс міжнародних прес-конференцій структурний, семантичний і прагматичний аспекти автореф. дис канд. філол. наук 10.02.04

Київський національний лінгвістичний ун-т К 2007. 20 с. 28. Соболева П.А. Словообразовательная структура слова и типологія омонимов Проблемы структурной лингвистики. М. Наука, 1978. С.5-34 29. Черникова Н.В. Метафора и метонимия в аспекте современной неологии Филологические науки, 2001. 1 С. 82-90. 30. Веб-сайт

Частный корреспондент. Петр Куслий. Многополярность в действии. www.chaskor.ru p.php?id 3527 31. Foreign Affairs www.foreignaffairs.com articles 63714 roger-c-altman the-grate-crash-2008 Словники та довідники 32. Балла М.І. Новий англо-український словник Понад 160000 слів та словосполучень 5-те стереотип. видання К. Чумацький шлях, 2008 668 с. 33. Верба Л.Г Верба

Г.В. Граматика сучасної англійської мови. Довідник К. Логос, 2008 352 с. 34. Вартанов Г. І. Засоби масової інформації. Короткий словник термінів і по-нять За ред. проф. А. А. Чічановського. К. Грамота, 2005. 64 с. Бібліогр. с. 62 35. Кейпл Аннет, Хислип Лорна, Майер Марина, Уильямсон

Дуглас. Словообразование Справочник по английскому языку В.Ф. Карпушенко пер.с англ М. ООО Издательство АСТ , 2003. 367с. 36. Литературная энциклопедия В 11 т. М 1929-1939. litenc encyclop le9 le9-3553.htm 37. Ожегов С. И. Словарь русского языка. М 1973. 846 с. 38. Словарь иностранных слов 18-е изд стер.

М. Рус. Яз 1989. 624с. 39. Словник української мови в 11 т. Ред. кол. І. К. Білодід, А.А. Бурячок, В.О. Винник та ін. К. Наук. думка, 1977. Т. 8. 40. Языкознание. Большой энциклопедический словарь Гл. ред. В.Н. Ярцева 2-е изд М. Большая Российская энциклопедия, 1998. 685с. 41. Oxford Advanced Learner s Dictionary 7th

Edition Oxford. OUP, 2008 7th 1036 p. 42. Oxford Phrasal Verbs Dictionary. Oxford. OUP, 2002 383 p.