Василь Барка (Укр.)

Василь Барка Кнець 20-х початок 30-х рокв ХХ ст. ознаменувався для Украни, яка була тод в склад СРСР найстрашншого, мабуть, прикладу тоталтарно держави в стор, приходом тяжких, дуже тяжких часв. За пдрахунками Юря Лаврненка, одного з небагатьох дячв нацонального вдродження, якому вдалося вижити пд час Друго свтово вйни вихати на Захд, в УРСР у 1930-х роках було лквдовано майже 80 творчо нтелгенц.

Тотальний характер винищення нацонально культурно елти дали пдстави йому назвати добу 1920 1930-х рокв розстрляним вдродженням. Але найтяжчим злочином Стална супроти укранського народу було влаштування голодомору 1932-1933 рокв. Вддаленою причиною голоду були завищен, нереальн цл, яке радянське кервництво намагалося досягнути за час першо п ятирчки 1928-1932. Виконання плану потребувало величезних капталовкладень, х брак мав компенсуватися жорстокою експлуатацю населення робтникв, селян полтичних в язнв.

Примусовою працею можна було звести велетенськ корпуси заводв, але як наповнити ц корпуси модерним технчним устаткуванням Його треба було купувати за валюту на Заход, диним джерелом одержання необхдних коштв став продаж зерна за кордон. Проте вже взимку 1927-1928 рокв у СРСР вибухнула заготвельна криза. За умов вльного ринку селяни не були зацкавлен продавати хлб, оскльки цни на промислов товари утримувалися

на дуже високому рвн. Шлях виходу з кризи Сталн вбачав у насильному вилученн хлба здйсненн за 3- 4 роки частково колективзац сльського господарства. Колективним господарствам пд суворим державним контролем належало стати надйним постачальником хлба. У 1929 р. на Заход почалася затяжна економчна депреся, яка призвела до рзкого падння цн на хлб. Це означало, що бльшовицькому кервництву для одержання необхдно клькост промислового устаткування потрбно

було збльшити експорт зерна. Листопадовий 1929 пленум ЦК ВКПб прийняв курс на здйснення суцльно колективзац. Украна як основний постачальник зерна на ринок займала у цих планах особливе мсце вона мала стати прикладом того, як органзувати великомасштабне колективне господарство. Прискорення темпв колективзац означало фактичне проголошення вйни селянству, яке не бажало йти в колгоспи

дивилося на них як на ще одну мську вигадку. Утворення колгоспв внесло хаос дезорганзацю у сльське виробництво. Хаос посилювався невмлими дями збюрократизованого кервництва, яке, не маючи жодного досвду у сльському господарств , давало з центру розпорядження , де що сяти. З 1931 до 1932 р. посвна площа в УРСР скоротилася на 20, а втрати врожаю у 1931р. сягнули 30. До цього неладу додалася посуха, що у 1931 р. охопила степов райони.

Але не вона була причиною голоду 1934 р. трапилася нша посуха, яка мала спустошливий характер. Однак голоду у 1934 р. не було. Вн припав на 1932-1933 рр й безпосередньо його викликала зловмисна воля партйного кервництва. Пд впливом загально дезорганзац, виселення з села найпродуктивншо частини виробникв та у результат пасивного та активного опору колективзац колгоспи не могли виконувати покладених на них поставок зерна держав. але бльшовицьке кервництво вимагало збжжя за будь-яку цну.

У 1930 р. з Украни було забрано третину всього врожаю. Це значно перевищувало природну мру якщо у 1930 р. УРСР збрала 27 всесоюзного врожаю, то частина у загальних поставках становила 38. У 1931 р. УРСР належало здати таку саму кльксть зерна, що й у 1930р хоча врожай 1931 був нижчим за врожай 1930р. на 20. Для вилучення зерна у селян до села надсилали вйська млцю.

Шляхом реквзицй з республки було забрано не лише врожай, а й майже половину 45 посвного зерна. Хоча пд впливом наближення катастрофи норму поставок з Украни знизили у 1932р. з 7,7 до 6,2 млн. т, але й вона значно перевищувала реальн можливост республки. Увесь врожай становив 14,6 млн. т 40 його було втрачено пд час збирання. Уже в счн в окремих районах розпочався голод. Украна задихалася вд непосильних поставок, а

ЦК ВКПб продовжував вважати темпи здач укранського хлба ганебно вдсталими. Центральне кервництво не бажало визнати, що воно прийняло нереальн плани. Основним винуватцем невиконання поставок вважалося селянство, яке нбито злсно приховувало хлб, викрадало його з колгоспу, нищило технку тощо. 7 серпня 1932 р. ВЦВК РНК СРСР ухвалили постанову Про охорону майна державних пдпримств, колгоспв кооперативв та про

змцнення суспльно соцалстично власност. Згдно з цим законом краджка майна колгоспу каралася розстрлом, а за пом якшуючих обставин ув язненням не менше 10 рокв. Як краджка квалфкувалася навть спроба принести додому з колгоспного поля жменю зерна, щоб нагодувати дтей у народнй пам ят цей закон залишився пд назвою закон про п ять колоскв. Для контролю над виконанням ршення центру восени 1932 р. до

Харкова прибула спецальна хлбозаготвельна комся на чол з В ячеславом Молотовим Лазарем Кагановичем. Окрем села цл райони 88 з 358 як найбльш злсн саботажники заносилися до чорних спискв з них заборонялося вижджати, м була припинена доставка будь-яких товарв. Населення у цих селах, якщо у нього не залишилося запасв ж, вмирало поголовно. Для проведення реквзиц зерна у села надсилалися загони вйська млц. м допомагали буксирн бригади, сформован

з мсцевих активств. Озброн довгими загостреними щупами, вони обшукували хати, стодоли, садибу, щоб вилучити прихований хлб. Забирали не лише необхдну для виконання кльксть зерна, а й запаси будь-яко ж. Прихоплювалися також грош, посуд, килими та нше все цнне, що вдалося знайти пд час обшуку. Над укранським селом нависла смертельна небезпека, яко воно не знало з часв татарських турецьких навал. Колись Олександр Герцен, реагуючи на моральн проблеми, як пднма з собою технчний прогрес, сказав, що

над усе боться Чнгсхана з телеграфом. Роберт Коквест, американський дослдник колоду 1932-1933 рр назвав ц слова найвлучншою характеристикою того, що вдбувалося на Укран у ц роки. До ц характеристики можна хба додати лише одне новтн Чнгсхани були страшншими ще й тим, що, окрм найновшо збро, мали дино врну деологю. Комся Молотова вивезла з Украни майже вс хлбн запаси хоча навть цього виявилося недостатньо для виконання

плану. Найбльшого розмаху голод сягнув псля завершення роботи хлбозаготвельно комс, весною-лтом 1933 р. Люди вимирали цлими селами. Першими, як правило, гинули чоловки, пзнше дти, останнми жнки. Голод притуплював моральнсть. У багатьох мсцевостях були зафксован випадки канбалзму. Найстрашншим боком голоду була смерть мльйонв дтей . Про масштаби дитячо смертност свдчить такий факт у с.

Плешкан на Полтавщин напередодн голоду 1932-1933 рр. у школ ус чотири класн кмнати були наповнен учнями. Псля голоду школу закрили бльше нкому було вдвдувати. Селяни пробували рятуватися втечею до мста, але й там х наздоганяла смерть мське населення само терпло вд нестач ж, та й боялося надавати допомогу куркулям, контрреволюцонерам саботажникам. Очевидц свдчать, що голод обмежувався укранською територю вимираючим укранським селянам не дозволялося

переходити або пережджати в Росю, де голод не був таким гострим. На кордон з Росю стояли загороджувальн загони, як розстрлювали вткачв з Украни. Так само розстрлювали селян, як намагалися врятуватися втечею через польський або румунський кордон. Радянське кервництво довгий час не вживало заходв, щоб полегшити долю мльйонв голодуючих. Купи зерна картопл, збран на залзничних станцях для вивезення в

Росю, гнили просто неба. Але охорона не пдпускала до них селян. У окремих випадках люди, яких ще не зовсм покинули сили, наважувалися на штурми зерносховищ. х розстрлювали, щасливших псля арешту вдправляли на ув язнення там принаймн можна було попости Сльських активств, як допомогли реквзувати хлб, залишали помирати разом з ншими. Лише у квтн 1933 р коли голод лютував у повну силу, надйшло розпорядження про передачу селянам певно

клькост стратегчних запасв хлба. Партйному кервництву, очевидно, не йшлося про гуманн цл. Воно боялося втратити повнстю свох годувальникв. На нос була нова посвна кампаня, а по селах не було ан чим сяти, ан самих сячв. Радянський режим заперечував факт снування голоду. Тому кльксть жертв голоду обчислити дуже тяжко нхто не вв облку загиблих . У 1937р. у Радянському Союз був проведений черговий перепис населення.

Вн виявив величезн демографчн втрати, як сталися з часу проведення попереднього перепису 1926р. Найбльшу кльксть жертв голоду пода Роберт Конквест у 1932-1933 рр. загинуло 7 млн. людей, з них 5 млн. В Укран, 1 млн. на Пвнчному Кавказ, ще 1 млн. в нших мсцях. Голод 1932-1933 рр його витоки та наслдки, стали справжньою нацональною трагедю звичайно, велике людське горе, горе цло нац, не могло не вдобразитися у художнй лтератур.

В укранськй свтовй лтератур в рзн часи з явилися твори про жахття 30-х рокв. Але, я вважаю, найглибше, найгрунтовнше, найпроникливше розробили тему соцально катастрофи письменники укрансько даспори Улас Самчук Василь Барка. Першим художнм твором в укранськй та свтовй лтератур про велику трагедю столття був роман Уласа Самчука Маря 1939, написаний за кордоном по гарячих слдах страшних подй. Невеликий за обсягом, вн охоплю клька десятилть в ньому автор художньо осмислю суспльн катаклзми,

людськ драми й трагед в дореволюцйний перод, псля жовтневого перевороту, в роки громадянсько вйни в час злочинних бльшовицьких реформ 30-х рокв, наслдком яких був геноцид, що забрав з життя близько 10 мльйонв чоловк. Картини людських страждань, мученицьких смертей, аморальних дянь бльшовицьких опричникв вражають трагедйнстю, широтою художнх узагальнень. Головну героню роману Марю називають Богородицею. Вона образ-символ багатостраждально, сплюндровано

Украни. Багато що спордню з геронями укранських класичних творв, написаних у рзн часи з Маланкою Волик Фата Моргана М. Коцюбинського, Катрею Гармаш Мати А. Головка перша редакця, Половчихою Вершники Ю. Яновського. Життя герон роману У. Самчука, любов, випробування, страждання, бол, муки все це описуться в стил агографчного жанру, проходить через пам ять вмираючо з голоду старо жнки, яка втратила в часи

соцальних потряснь дтей чоловка, нажите важкою працею майно. Доля Мар, великомученицько дочки з маленьким дитям, трьох синв це доля Украни та дтей, яким судився свй шлях неймоврно важкий, страдницький трагчний. У Уласа Самчука давн традицйн проблеми морал, прац на земл, достатку, любов та щастя, християнсько морал, нацонально свдомост, батькв та дтей, постають у самобутнй художнй нтерпретац, у спектр бачення

трагед Украни 1917-1933 рр. Наймолодший Марн син Лаврн, як найпоряднший, найлюдянший, свдомий нацонально, ста жертвою бльшовицьких репресй. Трагедя Марного роду вдбуваться день за днем. дина дочка з маленькою дитиною гинуть у голодних муках. Середульший син, ледачий неслухняний Максим, ста бльшовицьким катом, глумиться над одвчною народною мораллю, руйну свят храми, морду свох спввтчизникв, зневажа нацональне корння. Саме вн символзу руйнвну антигуманну суть комунстичного лжемесанства.

Символчним те, що вдступника-сина, як те ми мамо в Гоголя, власною рукою кара насмерть рдний батько Корнй Швидкими кроками пдйшов до нього раз, другий розмахнувся опустив сокиру. Вирвався дикий крик одразу замовк. Сокира свом гострм попадала у щось м яке, у щось м яке, що легко пддавалося, тому глибоко грузла. З лжка блого, теплого виривалися деякий час стогони, але вони затихли.

Корнй ск ск. Ск, як малий хлопчина сче кропиву чи бур ян, поки не втомилася рука Але й сокирою Корнй рубав соцалзм, пролетарат, як винищили рд Перепутькв, знищили господарство, повиганяли з рдно домвки, як знищили мльйони укранських родин. Убивши сина-вдступника одного з винуватцв нацонально трагед, Корнй водночас виявля турботу про вмираючу дружину

Марю, вддаючи й те, що лишилося вд недоденого дохлого зайця, пклуться про Надю, не знаючи, що збожеволла ошалла вд голоду дочка наклала на себе руки, задушив перед тим сво дитя. Близький до В. Стефаника як неабиякий майстер психологчного письма, Улас Самчук вдаться до глибокого аналзу внутршнього стану персонажв, як опиняються в екстремальних ситуацях. Так, переконаний, що вн повинен покарати сина-нелюда розумючи, що сам помре з голоду,

Корнй виявля останню увагу свою до дружини, розчулються до рдного пса, на якого не звелася рука з котрим збираться вмерти разом десь у пол. З вуст Корня колись легковажного, навть бездушного матроса, якому людянсть поряднсть повернула чесна праця, злта осуд злочинно системи, що нищила в селянинов господаря, руйнувала одвчний нерозривний зв язок його з землею який же я грх робив, коли у мене з двох десятин повстало дванадцять Коли у мене з одно корови стало шсть

Коли з десяти родючих дерев виросло двст Який це був, розумна людино, грх пощо взивати мене сволотою, кулаком Щоб я, що цлий вк лив пт, що витворив стльки хлба, яким можна прокормити цлу державу, йшов до ото комуни там щовечора наставляв старечу руку, щоб мен який-небудь Янкель давав кусень глевкого, з послду хлба О н Ото вже н Але обрубаний родовий корнь, опоганена земля, пшов у свти на погибель

Корнй, не стало Марних дтей, вмира й вона сама, мати роду людського. все ж, попри трагедйний пафос, у твор бринять життстверджуюч мотиви, мотиви незнищенност пам ят народно, торжества добра над злом. Десь живе дина глка Марного роду Корнв найстарший син Демко, потрапивши у вйну до нмецького полону, пустив там корння на чужй земл. Воскреснуть у людськй пам ят й невинно убнн. Символчне видння бачить вмираюча

Маря, а поруч Гната, колишнього, зрадженого нею чоловка Маря розплющила оч, дивиться назустрч сонцю, вийняла суху кстляву руку простягнула далеко вд себе. Сонце каже вона. Сонце Дивися, Гнате, яке сонце. Бачив ти коли таке сонце Кнчики промння опалюють сух жили руки, б ють у запал оч, пдбарвлюють србло волосся. Маря не жмурить очей. Дивиться рвно широко. Гнат мовчки сидить, в душ його воскресають мертв з гробв,

встають з домовини люди, далек, забут, розкидан по всй земл. Встають спвають радсн псн. Гнат усмхаться Якщо Улас Самчук, змальовуючи життя укранського села впродовж клькох десятилть, аналзу передусм витоки велико народно трагед 1933 року, то Василь Барка у свому роман Жовтий князь 1963, художньо узагальнюючи документальний матерал страшного злочину тоталтаризму, пода

безлч жахливих картин цього Апоклпсису, через окрем людськ дол, вчинки, моральну позицю персонажв вдтворю цлий народ в певнй сторичнй конкретиц. Твр В. Барки просто-таки пересичений страшними фактами, подями реалями чорного лихолття. Трагедя 1933-го осмислються письменником через бблйне пророцтво як результат запрограмованого геноциду, що його здйснювала партя бльшовикв та вожд, як асоцюються з фатальним диявольським знаком 666. Звр з цим знаком поста з розповдей подорожнього в жовтому одяз так через увесь роман проходить

символчний образ Жовтого князя, що несе смерть, горе, страждання, суцльне нищення й руйнацю, спустошу не тльки землю, а й душ людськ Всх супротивних йому, але врних Христу, викликатимуть вигризатимуть з ниви життя, вбиватимуть, як чужих птахв огнем, залзом, голодом подбно тепер робиться. Погрша люто при останньому звр Скибки хлба не дадуть, коли не покажеться знак на лоб на долон, кладений вд князя, що при диявол ходить.

У роман докладно змальовуються дяння бльшовицьких опричникв, як, запопадливо вислужуючись перед вищими ешелонами влади та хнми сатрапами в Укран, забирали в селянських багатодтних смей останн крихти, свдомо приркаючи дтей на мученицьку смерть. А ось картинка з вищими партйними чиновниками Партйщина вищого рангу звання, з яскравими зрками на кашкетах грудях, позирку в вираз кислувато погрдливо нудьги крзь шибки автомашини позирку на трупи, розсян по вулицях, вдвертаться випасеними обличями.

Вражають у роман реалстичнстю картини апокалпсично руйнац, вчинено партю бльшовикв. Картина соцального лиха вража широтою художнх узагальнень, асоцацями з апокалпсичними образами бблйних пророцтв Мов чужа мсцевсть. Нм демони пдмнили , срчаний сказ жовтого кагана побив життя, зоставивши темну пустелю. Сади скрзь вирубано, сам пеньки де-не-де стирчать по дворищах, серед бур янв. Все, що цвло до сонця, пропало, нби знесене бурею, пожаром, потопом, пошестю.

Змнилося в дик зарост, схож на вовч нетр. Нема н повток, н клунь, н комор, сам порозвалюван хати. Жоден землетрус не мг так знищити побут, як пвнчна сарана, спряжена золотомлицькою каганвщиною. У центр твору мученицький шлях на Голгофу одн родини см Мирона Катранника. Ус випробування, страждання, що випали на долю членв, набувають у твор символчного значення. Страшне лихолття, що прийшло на нашу землю рвно через дев ятнадцять вкв псля розп яття

Спасителя, це пришестя антихриств в образ бльшовицьких реформаторв-осквернителв. Про це твердить перед смертю Дар Катранник старенька мати, устами яко промовля весь народ, який страшну злочиннсть сатанинсько влади намагаться пояснити через апокалпсичне пророцтво. У муках помирають дти Катранникв Микола та Оленка, на очах свох батькв, а батьки нчим не змогли м допомогти. У пошуках ж, серед чужих людей, у муках голоду гинуть також виснажен

Мирон Даря Катранники. дина глочка хнього роду, малий Андрйко, залишиться живим, щоб зберегти пам ять про велику трагедю вку. Корнь його, зв язок з рдною домвкою назавжди знищений хлопчик шукатиме загублен слди сво неньки на цй багатостраждальнй земл. в цьому теж символчний пдтекст пройшовши крзь апокалпсичн муки, нелюдськ випробування, не стративши у соб добра, не вбивши сторично пам ят, народ наш мусить вдродити у соб найкраще,

найчистше, що йде з глибини вкв. У роман багато картин людських страждань, мученицьких голодних смертей, до дрбних деталей зображуються пошуки рятвних крихт, вражають розповд про людодство, моральну деградацю, епзоди, пов язан з похованням живих мертвих. Однак значна увага в твор акцентуться на кращих людських якостях, що х у дн горя й скорботи не розтринькав наш народ. Над жорстокстю й моральним паднням все ж домну доброта, милосердя, здатнсть прийти на допомогу одне

одному. Так Андрйко длиться рештками роздобуто ховрашатини з незнайомою жнкою, аби врятувати й життя. У той же час подружжя Петрунв длиться з хлопчиком останнм борошном картоплею. Отже, у подинку з смертю народ усе ж таки зберг найкраще людянсть, природний альтрузм, здатнсть спльно долати злигодн й бду. в цьому гуманстичний життстверджуючий пафос роману В. Барки Жовтий князь. Написаний на початку 60-х рокв у

США, твр цей на сьогодн найобгрунтованшою сторичною конкретикою, епчним полотном про свдомий геноцид укранського народу в 1933 роц, злочинно, пдло органзований бльшовицьким тоталтаризмом. Розглянувши романи У. Самчука В. Барки зазначимо, що вони одночасно дуже рзн, в дечому мають багато спльного, як в побудов, так в змст. Але повнстю одностайн Барка Самчук в одному обо вони змалювали сутнсть трагед села 30-х рокв, кожен по-свому

Самчук аналзуючи всю передсторю соцально катастрофи, Барка розглядаючи саме вдрзок 1932-1933 рр. страшного голодомору. Так, в стор сталося багато жахливого з укранським народом, не раз на протяз ХХ ст. йому загрожувало повне винищення, але, попри вс негаразди, укранське село основний носй укрансько народност встояло, передусм завдячуючи свой жаги до життя. сьогодн, коли ми розбудовумо нове суспльство,

не повинн забувати сторнки стор, якими страшними вони б не були. Лтература 1. Я. Грицак Нарис стор Украни, с. 30-36. 2. Журнал Слово час, 1993, 10 с. 68-71. 3. Газета Укранська мова та лтература, 1997, число 5.