Методи вдосконалення психологічної готовності до служби в армії

Реферат на тему:

Методи вдосконалення психологічної готовності до служби в армії

Кожна людина повинна вміти аналізувати свою пове­дінку, вчинки, передбачати наслідки власної діяльності, працювати над самовдосконаленням.

Дуже важливим його етапом у плані готовності до служби у Збройних Силах України є самоаналіз
такої го­товності на основі результатів тестування, анкетування. Для самоаналізу потрібно вміти проникати у власний внутрішній світ, правильно оцінювати рівень розвитку в себе кожної зі складових готовності до військової діяль­ності. Самоаналіз готовності до служби в армії повинен стати у кожного юнака стійкою звичкою, спрямованою на усвідомлення того, який із компонентів готовності сформований у нього краще, який — гірше або недостат­ньо. До процесу самоаналізу входять самоспостережен­ня, самоконтроль, тобто вміння людини дивитися на се­бе, на свої дії ніби чужими очима, виявляти позитивні й негативні моменти.

Наступний етап самовдосконалення — постановка мети, розробка програми, складання плану.
Успіх же в досягненні поставленої мети залежить від багатьох чинни­ків. Пропонуємо враховувати такі поради:

1) оцінити свої плюси і мінуси в готовності до служ­би в Збройних Силах України;

2) проаналізувати причини, що призвели до низької готовності, несформованості окремих якостей, рис ха­рактеру, необхідних воїнові;

3) обдумати мету, шляхи, засоби самовдосконалення окремих якостей, властивостей особистості, встановити терміни досягнення задуманого;

4) в плані чітко визначити всі цілі, зокрема ті, що мають першочергове значення, встановити час їх вико­нання, послідовність процесу самовдосконалення, виб­рати методи та способи досягнення мети;

5) якнайшвидше приступити до виконання плану са­мовдосконалення;

6) постійно контролювати строки виконання окре­мих пунктів плану самовдосконалення;

7) стежити за тим, щоб ваші власні цілі самовдоско­налення співвідносилися з потребами суспільства;

8) вірити в свій успіх, у свої сили; вчитися на своїх помилках і на своїх успіхах;

9) виробити у себе звичку реагувати на невдачі й не­приємності оптимістично;

10) у будь-якій складній життєвій ситуації, в нав­чанні, в роботі шукати щось цікаве, добре (його можна знайти!) і мотивувати ним свою самопідготовку до служ­би в армії;

11) підтримувати добрі навички та вміння, сформо­вані в попередні роки: особистої гігієни, щоденної заряд­ки, раціонального використання вільного часу тощо;

12) формувати у себе навички самовладання, саморе­гуляції психічних станів і поведінки; пам'ятати слова філософа Сенеки: «Найсильніший той, хто має владу над собою».

Позбутися негативних якостей, сформувати потрібні для військової служби риси характеру, знання, навички, звички можна лише усвідомивши необхідність цього для себе і суспільства, ціною великих вольових зусиль. Тому детальніше зупинимося на шляхах і способах форму­вання волі людини.

САМОВИХОВАННЯ ВОЛІ

Воля —
це здатність людини свідомо ставити мету і досягати її, долаючи перешкоди, труднощі.

Для саморегуляції поведінки, психічних станів, фор­мування знань, навичок, якостей, необхідних воїнові, потрібні вольові якості. Щоб сформувати їх у себе, слід свідомо брати участь у таких ситуаціях, що вимагають' самостійності, організованості, витримки, рішучості, сміливості. Треба змалку привчатися долати життєві труднощі. Варто інколи навіть штучно їх створювати, аби, долаючи перешкоди, перевірити свої сили, сформу­вати вольові якості. Цього можна досягти тільки в дія­льності (навчальній, трудовій, спортивній, військовій), тільки вправлянням, тобто багаторазовими повторення­ми вольових дій. У процесі долання перешкод ситуацій­ні вольові стани закріплюються і перетворюються у стій­кі вольові якості особистості.

Для формування вольових якостей радимо дотриму­ватися таких правил:

1. Долайте перешкоди, труднощі, намагайтеся вирі­шувати свої проблеми самостійно.

2. Не бійтеся перешкод і труднощів на своєму шля­ху, навпаки, радійте їм, бо вони дають змогу багато чого

навчитись, здобути впевненість у собі, сформувати риси справжнього чоловічого характеру.

3. Якщо ви не досягли успіху з першого разу, не втрачайте надії, пробуйте знову й знову.

4. У процесі формування вольових якостей поступо­во ускладнюйте для себе завдання, не уникайте трудно­щів, тренуйтеся в подоланні їх, прагніть досягти постав­леної мети.

5. Наперед продумуйте свої дії, вчинки на випадок будь-якої складної, критичної, екстремальної ситуації.

6. Способи досягнення мети не повинні розходитися із загальнолюдською мораллю, прийнятими суспільними нормами.

7. Слід дотримуватися принципу: краще не приймати ніяких рішень, ніж приймати і не виконувати їх; прийняте рішення обов'язково виконувати.

8. Навчіться ставити близьку і далеку мету вдоскона­лення — це перший крок до формування волі.

9. Додержання режиму дня, планування завдань на день, щоденний контроль за їх виконанням — усе це сприяє формуванню волі, добрих звичок.

Серед вольових якостей, рис характеру, необхідних воїну, важливе значення мають організованість і дис­циплінованість.

Організованість —
це якість особистості, що харак­теризує здатність розумно планувати і впорядковувати свою діяльність. Для її формування потрібно:

дотримуватися певного порядку, що сприяє успіху дія­льності;

планувати свої дії і розумно їх чергувати;

раціонально розподіляти час;

навчитися вносити в свою діяльність певну організацію при зміні обставин;

не братися за кілька справ відразу;

завжди виконувати свої обіцянки;

суворо додержувати режиму дня.

Дисциплінованість —
це свідоме підкорення своєї поведінки суспільне прийнятим нормам, певному поряд­ку. Для формування дисциплінованості потрібно:

усвідомити значення суспільних вимог, необхідність виконання норм і правил поведінки, у тому числі і ста­тутів Збройних Сил України;

не допускати негативних вчинків, дисципліновано поводитися в будь-яких ситуаціях;

щоденно проводити оцінку й аналіз своєї поведінки, дбати про її поліпшення.

ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК СПІЛКУВАННЯ

У суспільстві існують як формальні (службові), так і неформальні стосунки між людьми. Перші зумовлені певними офіційними нормами, статутами. Другі встанов­люються ніби самі по собі, але за певними правилами, психологічними закономірностями. Для успішного, без­конфліктного спілкування з іншими людьми доцільно враховувати такі поради:

1. Пам'ятайте про вплив на подальше спілкування першого враження про людину (вираз обличчя, одяг, ма­нера поведінки, тема розмови) і дбайте про те, щоб спра­вити добре враження при першій зустрічі.

2. Не підходьте дуже близько до малознайомого спів­розмовника, бо ви потрапите в зону його психічного простору, до якої доступ відкрито тільки добре знайомим людям.

3. Негарно під час розмови відвертатися, відводити очі, бо це створює враження, ніби ви говорите не те, що думаєте.

4. Намагайтеся не переплутати ім'я, по батькові, прізвище людини, до якої ви звертаєтесь, бо це стане пе­репоною для спілкування.

5. Енергійне рукостискання, посмішка зроблять вас для більшості приємним співрозмовником.

6. Поводьтеся з іншими так, як би ви хотіли, щоб по­водилися з вами. Слід прагнути подобатися людям.

7. Без самоповаги не може бути повноцінного спілку­вання, що базується на праві кожного відстоювати свої пог­ляди, думки, твердження. Не варто погано характеризува­ти самого себе, приклеюючи собі негативні «ярлики» (типу «я — ганчірка», «я — ледар»).

8. Відстоювати свою позицію в будь-яких ситуаціях спілкування потрібно аргументами, логічними доказами, силою власної переконаності, а не демонстрацією агре­сивних намірів.

9. У будь-яких взаєминах, ситуаціях «виграє» той, хто краще розуміє психічний стан співрозмовника, його інте­реси, бажання, почуття і з урахуванням цього поводиться.

10. Слід дбати про ритмічність діалогу, співвідно­шення мовлення і мовчання. Якщо людина перебуває у збудженому стані, то, щоб зняти напруження, їй потрібна

активність, насамперед мовна. Навчіться вольовими зу­силлями примусити себе змовчати, навіть тоді, коли ска­зане вашим співрозмовником — нісенітниця, грубість, несправедливе звинувачення. Не відповідайте зопалу. У збудженому стані людина не чує заперечень. Поводьтеся стримано і дайте заспокоїтися вашому опонентові. Після цього можна висувати свої аргументи.

11. Критикуйте інших обережно і тактовно.

12. Спокійно розв'язуйте конфлікти, що виникли. Пам'ятайте, що більшу перевагу мають ті, хто в конф­лікті зберігає витримку і на грубість не відповідає гру­бістю.

Військова діяльність, спілкування в умовах служби у Збройних Силах характеризуються цілим рядом емо-ціогенних ситуацій, що їх юнакам важко, інколи навіть неймовірно важко долати. Для попередження цього слід займатися спеціальними вправами, спрямованими на зняття негативних станів. Потрібно навчатись уявляти себе в різних емоційних станах (позитивних, негатив­них). Проаналізуйте і запам'ятайте, що ви відчуваєте, переживаєте, коли зовсім спокійні і коли дуже схви­льовані. Корисно також читати уривки з книг, репорта­жі про екстремальні ситуації у військовій діяльності, описання радісних та сумних ситуацій і «приміряти» психічні стани літературних героїв на себе. Витрачайте на кожну таку ситуацію не більше 10 хв. Як тільки нав­читеся це легко робити, можете зменшити кількість вправ і повертатися до них лише зрідка. В разі екстре­мальної ситуації, виникнення негативних переживань уявіть, відтворіть якусь із приємних ситуацій і викличте у себе позитивні емоції.

Хочемо ми того чи ні, але в житті ми постійно зустрі­чаємося з конфліктами. Необхідно навчитися розумно пово­дитися в конфліктних ситуаціях.

Конфлікт —
це зіткнення різних позицій, поглядів, думок людей. Можна виділити два види конфліктів: руйнівний, який шкодить людині, колективу, ікон-структивний, який дає змогу відшукати в суперечці альтернативу. В певних випадках конструктивний кон­флікт здатний активізувати потенційні можливості осо­бистості, відкрити перспективу 'її самовдосконалення. Важливо навчитися переводити руйнівний конфлікт у конструктивний. Для цього можна скористатися такими порадами:

1. У конфлікті неправі обидві сторони. Той, хто пер­шим іде на примирення, виявляє не слабкість, а свою силу.

2. У будь-якого вашого суперника слід знайти щось позитивне і зрозуміти його позицію.

3. У будь-якому конфлікті, який ви бажаєте зняти, лік­відувати, варто враховувати дві фази у спілкуванні. Перша — це фаза «Так». Ви повинні на цій фазі погодитися з частиною аргументів опонента, поспівчувати йому, показа­ти, що ви його проблеми знаєте не гірше, ніж він сам. Ко­ли співучасник конфлікту дещо заспокоїться, можна вклю­чати фазу «...але». На цій фазі слід спокійно, аргументовано викласти свою точку зору і запропонувати варіанти розв'я­зання проблеми, компромісні рішення конфлікту.

СПОСОБИ ТА МЕТОДИ ПСИХІЧНОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ

Психічна саморегуляція грає виняткову роль у будь-якій діяльності, особливо у військовій, бо позначається на взаєминах між військовослужбовцями, їхньому здоров'ї, а в цілому на боєготовності Збройних Сил. Рівень саморегу­ляції психічних станів, поведінки людини зумовлений насамперед ступенем розвитку її вольових якостей. Само­владання як одна із складових саморегуляції проявляється в збереженні не тільки зовнішнього, а й внутрішнього спо­кою. У неприємній ситуації слід дотримуватися принципу: «Не хвилюватися через те, чого я змінити не можу». Дуже важливо зняти внутрішнє, емоційне напруження, яке шко­дить здоров'ю, негативно позначається на поведінці людей. Існує кілька способів його зняття.

Спосіб перший. Не стримувати зовнішні прояви почуттів, емоцій, виплескувати свою злість. Та цей спосіб є непристойним у суспільстві, грубим, асоціальним.

Спосіб другий. Реагувати на емоціогенні чинни­ки в пристойній для суспільства формі: включитися в активну фізичну діяльність (корисна і потрібна робота, гімнастичні вправи, вправи для дихання, рух).

Спосіб третій. Не допустити спалаху злості. Цього можна досягти різними методами, а саме:

1. В момент появи негативного стану необхідно пере­конати самого себе, що причина, яка його породжує, не варта того, щоб через неї хвилюватися.

2. Не слід поспішати діяти, коли вами володіють та­кі почуття, як нетерпіння, гнів. Заспокоївшись, ви обо­в'язково знайдете краще розв'язання проблеми.

3. Слід пам'ятати, що будь-яке хвилювання — це заг­роза вашому здоров'ю. Злістю, криком, іншими афективни­ми діями не можна розв'язати проблеми. У стані збуджен­ня людина не здатна осмислювати, усвідомлювати свою по­ведінку, її емоції «забивають» розум.

4. Не потрібно вступати в запальні дебати з людьми, які вивели вас із стану рівноваги, бо цим ви «підкидаєте дрова у багаття». Чим більше ми рухаємось, кричимо, розмахуємо руками тощо, тим вищим буде напруження. У такій ситуації варто промовчати, або відійти, або відвер­нутися від співрозмовника, поки він не заспокоїться.

5. Щоб зменшити дію негативних емоційних станів, потрібно багато разів обдумати майбутню подію, щоб звикнути до неї, пережити її уявно. Але цим не варто дуже захоплюватися, щоб не притупити обережність.

6. Проаналізуйте свій власний позитивний і нега­тивний досвід у розв'язанні проблем, врахуйте при цьо­му зміни, що відбулися з вами і в навколишньому житті з того часу, коли ви мали справу з цими проблемами.

7. Погодьтеся, що ви не ідеал, а така сама людина, як інші, і так само можете помилятися, робити промахи.

8. Китайський мислитель Конфуцій стверджував, що бути обманутим і пограбованим — це значно менше лихо, ніж довго пам'ятати про це. Тримати в пам'яті не­гативні емоції рівнозначно поступовому самогубству. Хвилюватися з приводу подій, які вже сталися, зовсім нерозумно. Не варто займатись і безплідними самозви-нуваченнями, краще зробити правильні висновки.

9. Оптимізм, гумор, захоплення цікавою справою по­вертають людині позитивні емоції, радість, душевну рів­новагу. Люди, здатні до цього, емоційно стійкіші, витри­валіші.

Цікаві правила психічної саморегуляції розробив американський фахівець у галузі людських стосунків Дейл Карнегі.
Наведемо деякі з його рекомендацій.

Як аналізувати і розв'язувати проблеми стурбованості, тривожності:

1. Перед прийняттям рішень зберіть факти, точну ін­формацію про цю проблему.

2. Після ретельного аналізу фактів приймайте рішення.

3. Прийнявши рішення, приступайте до дій. Відкиньте всяке хвилювання щодо результату.

4. Не намагайтеся зробити всі справи зразу, бо це підірве

ваші фізичні і психічні сили. Слід розробити раціональні спо­соби виконання завдань.

5. Коли ви (чи хто-небудь з ваших друзів) схильні турбу­ватися з приводу якоїсь проблеми, запишіть наступні запи­тання і дайте відповіді на них: а) У чому полягає проблема? б) Чим вона викликана? в) Які можливості її розв'язання? г) Яке рішення найкраще?

Щоб зняти хвилювання, стурбованість, необхідно:

1. Відгородити минуле і майбутнє «залізними дверима». Живіть у «відсіку» сьогоднішнього дня, не хвилюйтеся за май­бутнє. Для мудрої людини щодня відкривається нове життя. Слід навчитися забувати про минулі дні і не турбуватись про день завтрашній.

2. Запитайте себе: «Що є найгіршим із того, що може від­бутися сьогодні, якщо я не можу розв'язати свою проблему?»

3. Приготуйтеся змиритись із цим найгіршим в разі не­обхідності.

4. Потім спокійно подумайте, як змінити ситуацію.

5. Пам'ятайте про шкоду, яку хвилювання завдає вашому здоров'ю. Доктор Алексіє Каррель стверджував: «Ділові люди, які не вміють боротися із стурбованістю, помирають молодими».

6. Ведіть рахунок своїх успіхів, а не своїх неприємностей.

7. Не наслідуйте сліпо інших. Знайдіть себе в житті і зали­шайтеся самим собою.

8. Коли доля вручає вам лимон, постарайтеся зробити з нього лимонад. Дуже важливо навчитись із кожної своєї втрати, не­приємності виносити щось корисне для себе.

9. Забувайте про свої власні неприємності, створюючи ра­дість, щастя для інших. Роблячи добро іншим, ви в першу чер­гу допомагаєте собі.

Для саморегуляції психічних станів можна викорис­тати цілий комплекс інших методів: переключення ува­ги, самопідбадьорювання, самопереконання, самонаказ, самонавіювання- та ін.

Переключення уваги
полягає у тому, що ви самостій­но можете раптово спрямувати свою увагу з об'єкта дум­ки, який вас хвилює, на інші об'єкти, яких у даній си­туації навіть немає, але вони можуть викликати пози­тивні переживання.

Самопідбадьорювання —
це звернення до самого себе для того, щоб зміцнити віру в себе, вмовити не хвилюва­тися, повірити в успіх підготовки до служби в армії («Я все зможу, я всього доб'юсь», «Військова служба мені не страш­на» тощо). Можна самого себе картати («Що, став розмаз­нею?»; «Чого розкис?») або вдатися до самокритики у при­сутності інших, що набагато ефективніше.

Самопереконання —
це вміння переконати себе у здатності регулювати свої настрої, почуття, вчинки; це дискусія із самим собою, наведення аргументів, доказів на користь стримування, регулювання емоцій. Важливо, щоб у
юнака було сформовано почуття патріотизму, усвідомлення свого обов'язку перед іншими, перед суспільством.

Самонаказ —
це наказ собі діяти у певних екстре­мальних ситуаціях. Так, за самонаказом: необхідно вставати вранці, коли цього робити не хочеться, викону­вати розпорядження викладача допризовної підготовки, дотримуватися режиму дня, дисципліни, доводити роз­почату справу до кінця.

Самонавіювання
побудоване на тих самих механіз­мах, що й самопідбадьорювання. Власне слово як подраз­ник спрямовується на свою психіку. Ефективність само­навіювання залежить від уміння повністю відволікатися від усього стороннього і переключатися лише на зміст формул самонавіювання і відчуття того, що вони відби­вають, який зміст несуть.

СПОСОБИ ТА МЕТОДИ РЕЛАКСАЦІЇ

Організм людини під виливом тривалих нервових, психічних напружень зазнає втоми. У цьому випадку йому потрібна розрядка — релаксація*
Способами релак­сації можуть бути: 1)
сон, якщо ви можете в ситуації на­пруження заснути; 2) автотренінг, коли людина ніби оволодіває функціями свого організму, не підвладними свідомій регуляції (серцебиття, дихання, теплові відчут­тя та ін.). Завдяки тривалій, постійній регуляції фізіоло­гічних станів знімаються небажані емоції, зайві хвилю­вання.

Існує багато методів, за допомогою яких індивід ре­гулює не тільки власну поведінку, а й поведінку інших. Серед них важливе місце належить автотренінгу.
Цей психотерапевтичний метод поєднує в собі елементи само­навіювання та саморегуляції. Він допомагає управляти своїми емоціями, відновлювати сили і працездатність, знімати велике нервове напруження. Займатися автотре­нінгом найкраще в тихому, затемненому приміщенні. Одяг має бути теплим, вільним, не заважати диханню.

Сядьте зручніше в крісло чи на стілець, руки пок­ладіть на стегна, заплющіть очі, розслабте всі м'язи. Кожну з формул навіювання повторюйте декілька разів

(кількість залежить від результату її дії на організм). Поступово занурюйтесь у стан комфорту, тепла. Усе по­винно відбуватися ніби у напівдрімотному стані, без нап­руження, без зосередженості уваги на чомусь побічному. В центрі вашої уваги, внутрішнього погляду мусить бути лише та частина тіла, що згадується у формулі. Увагу з однієї частини тіла на іншу потрібно переносити повіль­но, поступово.

Повільне дихання необхідно проводити не менше 2—3 хв. Дихайте із задоволенням, намагаючись відчути легкий потік повітря через ніздрі. Розслаблюючи м'язи, уявіть собі, що вони поступово розтікаються, втрачають зовнішні обриси. Ваша увага повинна рухатись по тілу зверху вниз. Обличчя слід розслабляти поелементно, від лоба до підборіддя, тіло — з голови до пальців рук і ніг. Повторюйте ці уявні процедури, доки не відчуєте пози­тивних змін в організмі.

Щоб навіяти собі тепло, уявіть, що ви лежите у теп­лій воді, на теплому піску, під сонцем і ваше тіло зігрі­вається. Ваші судини при цьому розслаблюються, роз­ширюються. Випадкові подразники, впливи, перешкоди ліквідуйте, примовляючи: «Про це пізніше», «Зараз не до цього» тощо.

Перш ніж проводити автотренінг у повному обсязі, на першому занятті необхідно засвоїти підготовчі формули (не більше трьох-чотирьох). З часом слід поступово розши­рювати автотренінг, збільшуючи кількість формул і трива­лість занурення і виходу з нього.

Наводимо зразок етапів автотренінгу і формул наві­ювання.

Підготовка

1. Влаштовуюсь зручно.

2. Влаштовуюсь якомога зручніше.

3. Нікуди не поспішаю.

4. Мене че"кає приємна процедура.

5. Дихаю повільно і спокійно. Дихаю із задоволенням.

Занурення

1. Я заспокоююсь.

2. Я спокійний, мені приємно.

3. Обличчя спокійне.

4. Усе моє тіло розслаблюється.

5. Обличчя спокійне.

6. Руки розслаблюються.

7. Кисті рук розслаблюються.

8. Кисті рук важчають і починають теплішати.

9. Кисті рук теплішають.

10. Передпліччя розслаблюються і теплішають.

11. Плечі і лопатки розслаблюються і теплішають.

12. Руки повністю розслаблені, теплі.

13. Обличчя спокійне.

14. Усе тіло спокійне.

15. Ноги починають розслаблятись і теплішати.

16. Стопи розслаблюються і теплішають.

17. Гомілки розслаблюються і теплішають.

18. Ноги повністю розслаблені, теплі.

19. .Усе тіло спокійне.

20. Обличчя спокійне.

21. Ноги розслаблюються.

22. Спина розслаблюється і теплішає.

23. Усе тіло абсолютно спокійне.

24. Тілу приємно і зручно, воно відпочиває.

Вихід

1. Я добре відпочив.

2. Відчуття ваги залишає руки, ноги, усе тіло.

3. Голова відпочила і свіжа.

4. Я почуваюся добре.

5. Настрій гарний, рівний.

6. Я спокійний, упевнений у собі.

7. Спокійно розплющую очі.

Звичайне автотренінгове заняття триває 20-30 хв, скорочене — 5-10 хв. Будь-яке заняття можна доповни­ти іншими формулами навіювання, картинами відпочин­ку на природі, біля річки тощо.

Займатись автотренінгом рекомендується 2-3 рази на день, останній раз — перед сном. У цьому випадку формули виходу із стану занурення не використовую­ться.

У процесі подібних занять, постійних вправлянь ви зможете зануритися в потрібний стан у менш придатних для цього умовах — в автобусі, на вулиці, на перерві; вам досить лише подумати про розслаблення. Звичка до розслаблення оберігає нервову систему від переван­тажень, підтримує її у працездатному стані, дає змогу в кожній ситуації витрачати стільки енергії, скільки на це її потрібно, і не більше.