Психологічні властивості людини Охарактеризуйте категорію пам яті

Реферат на тему:

“Психологічні властивості людини. Охарактеризуйте категорію пам’яті”

До головних психологічних властивостей людини слід відносини такі як увагу, відчуття, сприйняття, память, мислення та його прояви. Без даних психологічних властивостей не може йти про сприймання сучасної людини як психологічного індивіда.

Пам'яттю називається запам'ятовування, збереження та наступне відтворення індивідом його досвіду.

Будучи однією з найважливіших характеристик усіх психічних процесів, пам'ять забезпечує єдність і цілісність людської особистості.

У науці поки що немає єдиної та закінченої теорії пам'яті.

Психологічні теорії пам'яті

Перша група теорій: асоціативний напрямок (від лат. сполучення, зв'язок).Принцип асоціативного зв'язку зводиться ось до чого: якщо певні психічні утворення виникли в свідомості одночасно або безпосередньо один за одним, то між ними утворюється асоціативний зв'язок, і повторна поява якогось із елементів цього зв'язку обов'язково викликає в свідомості появу всіх його елементів.

Як ми згадуємо щось, використовуючи, наприклад, «вузлик на пам'ять»?

Ми наштовхуємося на вузлик; вузлик відсилає нас до тієї ситуації, в якій він був зав'язаний; ситуація нагадує про співрозмовника; від слів співрозмовника ми йдемо до теми розмови і, нарешті, приходимо до шуканого предмета.

Гештальтизм (від нім. образ) - друга група теорій пам'яті. Гештальт (образ) означає цілісну організацію, структуру, яка не зводиться до суми її складових.

Згідно з цим основою утворення зв'язків тут визнається організація матеріалу, яка визначає і аналогічну структуру слідів у мозку за принципом ізоформізму, тобто подібності за формою. Наприклад, портрет за штрихами.

Теорія діяльності - третій напрямок.

Експериментальне встановлено і доведено, що найпродуктивніше зв'язки утворюються і актуалізуються тоді, коли відповідний матеріал виступає як мета дії.

Характеристики цих зв'язків - тривкість і лабільність (рухомість) визначаються тим, яка значимість цих зв'язків в діяльності суб'єкта для досягнення цілей.

Принцип цієї концепції:

утворення зв'язків між різними уявленнями визначається не тим, який сам по собі запам'ятовуваний матеріал, а скоріше тим, що з ним робить суб'єкт.

Фізіологічні та фізичні теорії пам'яті

За І.П. Павловим, умовний рефлекс як акт утворення зв'язку між новим і раніше закріпленим змістом складає фізіологічну основу акту запам'ятовування.

Згідно з фізичною теорією пам'яті проходження будь-якого нервового імпульсу крізь певну групу нейронів залишає по собі фізичний слід, тобто відбуваються електричні та механічні зміни синапсів (місць стикання нервових клітин), утворюються стійкі просторово-часові нейронні структури. Тому ця теорія ще називається теорією нейронних моделей.

Біохімічна та хімічні теорії пам'яті

Існує така гіпотеза про двоступеневий характер процесу запам'ятовування:

на першій стадії (безпосередньо після дії подразника) в мозку відбувається короткочасна електрохімічна реакція, яка викликає поворотні фізіологічні зміни в клітинах;

друга стадія - це власна біохімічна реакція, пов'язана з утворенням нових білкових речовин (протеїнів).

Перша стадія триває секунди або хвилини, і її вважають фізіологічним механізмом короткочасного запам'ятовування.

Друга стадія, яка приводить до незворотних хімічних змін у клітинах, вважається механізмом довгострокової пам'яті.

Прихильники хімічних теорій пам'яті вважають, що з перебігом процесів пам'яті відбуваються різноманітні перегрупування білкових молекул нейронів, передусім нуклеїнових кислот.

Дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК) вважається носієм генетичної спадкової пам'яті;

рибонуклеїнова кислота (РНК) - основа онтогенетичної індивідуальної пам'яті.

Види пам'яті

1. За характером психічної активності.

Моторна пам'ять - це запам'ятовування, збереження і відтворення рухів та їхніх систем.

Ознакою доброї моторної пам'яті є фізична спритність людини, моторність у праці, те, що називають «золоті руки».

Емоційна пам'ять - це пам'ять на почуття.

Пережиті та збережені в нам'яті почуття виступають як сигнали, які або спонукають до дії, або утримують від вчинків, що викликали в минулому негативні переживання.

Саме почуття та емоції можуть виступати як «перший вузлик» у розгортанні ланцюжка асоціацій.

Образна пам'ять - це пам'ять на уявлення, на картини природи і життя, а також на звуки, запахи, смаки. Вона буває зоровою, слуховою, тактильною (дотиковою), нюховою, смаковою.

Образна пам'ять може досягати високого рівня як компенсаторний механізм у сліпих, глухих і т. д.

Ейдетична пам'ять. Ейдетичні, або наглядні, образи пам'яті - це результат збудження органів чуття зовнішніми подразниками. Ейдетичні образи подібні до уявлень тим, що виникають за відсутності предмета, але характеризуються такого деталізованою наглядністю, яка цілком недоступна звичайному уявленню.

Змістом словесно-логічної пам'яті є наші думки, втілені у форму мови.

Тому тут головна роль належить другій сигнальній системі.

Словесно-логічна пам'ять відіграє провідну роль у засвоєнні знань учнями в процесі навчання.

2. За характером мети діяльності.

Мимовільна пам'ять - це запам'ятовування та відтворення, за якого відсутня спеціальна мета щось запам'ятати чи пригадати.

Довільна пам'ять - це коли ставиться певна мета запам'ятовування і відтворення з докладанням вольового зусилля.

У цьому випадку запам'ятовування і відтворення виступають як спеціальні мнемонічні дії (від грец. запам'ятовування).

3. За тривалістю утримання інформації.

На відміну від тривалої пам'яті, для якої є характерним тривале збереження матеріалу після багаторазового його повторення і відтворення, короткочасна пам'ять характеризується дуже коротким збереженням після одноразового дуже нетривалого сприйняття і негайним відтворенням (у перші ж секунди після сприйняття матеріалу).

Оперативна пам'ять забезпечує запам'ятовування інформації, необхідної тільки для виконання певної дії.

Після одноразового прослуховування пояснень викладача у тривалій пам'яті учня залишається в середньому тільки 10 % змісту прослуханого, після самостійного читання - ЗО %, після активного спостереження навчального процесу - 50 %, а після освоєння практичними діями учнів - 90 %.

Процеси пам'яті

Запам'ятовування - це процес пам'яті, завдяки якому відбувається закріплення нового через поєднання його з набутим раніше.

Запам'ятовування завжди вибіркове. У пам'яті зберігається далеко не все, що діє на наші органи відчуття. Вибірковість пам'яті залежить від мотиву, мети, установки, діяльності особистості. Відтворення - це процес пам'яті, в результаті якого відбувається актуалізація закріпленого раніше змісту психіки через вилучення його з довгострокової пам'яті й переведення в оперативну. Відтворюючи в процесі відтворення різні етапи, можна розташувати їх у такому порядку: впізнавання, власне відтворення і пригадування. Особливе місце посідають спогади - історична пам'ять особистості.

Впізнавання - це відтворення якогось об'єкта в умовах повторного сприйняття.

Спогадання - відтворення образів нашого минулого, локалізованого в часі та просторі.

Забування - процес, протилежний запам'ятовуванню.

Забування часом допомагає «розвантажувати» пам'ять від багатьох непотрібних деталей і узагальнювати те, що запам'яталося, сприяючи його збереженню.

Забування може бути пов'язане з такими чинниками:

• дією негативної індукції, тобто сильні подразники під час запам'ятовування заважають утворенню нових зв'язків;

•  впливом до- чи післядіяльності, тобто відбувається витіснення менш актуальної інформації більш актуальною (проактивне і ретроактивне гальмування);

• впливом позамежового гальмування від перенапруження відповідних клітин кори мозку.

Ремінісценція - відстрочене відтворення тимчасово забутого матеріалу. Воно може бути повнішим, ніж відразу. Спостерігається частіше у дітей, ніж у дорослих.

Збереження інформації. Чимало з того, що має для людини особливо важливе життєве значення, взагалі не забувається. Збереження завченого матеріалу після певного відтинку часу знаходиться в обернено пропорційному відношенні до обсягу цього матеріалу.

Обсяг пам'яті для цілком нового матеріалу і матеріалу, що не має сенсу (склади, числа, слова іншомовного походження, нові терміни), дорівнює магічному числу Міллера (7±2). Воно вказує на кількість одиниць інформації, яку люди зазвичай утримують в пам'яті.

Епітет «магічне» воно отримало завдяки тому, що характеристики обсягу уваги і сприйняття виявились у цих межах.

Індивідуальні відмінності в процесах пам'яті виявляються у:

•  швидкості;

• точності;

• тривкості запам'ятовування;

• готовності до відтворення.

ЛІТЕРАТУРА

1.   Моляко В. А. Психология решения школьниками творческих задач. - К.: Рад. школа, 1983. - 94 с.

2.   Морозов С. М. Методы психологического исследования личности учащегося: Учеб. пособие. - К.: УМК ВО, 1992. - 88 с.

3.   Общая психология: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / Под ред. В. В. Богословского й др. - М.: Просвещение, 1981. - 383 с.

4.   Общая психология: Учеб. для студентов пед. ин-тов / Под ред. А. В. Петровского. - М.: Просвещение, 1986. 464 с.

5.   Грановская Р. М. Восприятие и модели памяти. - М.: Наука, 1974. -360с.

6.   Иванов-Муромский К. А. Мозг и память. - К.: Наук, думка, 1987. - 136 с.

7.   Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. - М.; Учпедгиз, 1946. -704с.

8.   Хрестоматия по общей психологии. Психология мышления / ГІод ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, В. В. Петухова. -М.: Изд. Моск. ун-та, 1981. 400с.

9.   Якиманская Й. С. Образное мышление и его место в обучении//Сов. Педагогика. - 1968.-№ 12.-С. 62-71.