Комерційні банки заучастю іноземного капіталу

Міністерство освіти України

Київський Державний торговельно-економічний Університет

Кафедра банківської справи

Курсова робота

з курсу “ГРОШІ І КРЕДИТ”

На тему: “
Комерційні банки за участю іноземного капіталу”

Студента курсу

Науковий керівник

Київ 1999

План

Вступ 3

1. Суть, функції та роль комерційних банків 5

2. Організаційно-правові форми існування комерційних банків 8

2.1. Зарубіжний досвід 8

2.2. Вітчізняний досвід 10

3. Аналіз діяльності комерційних бакнів за участю іноземного капіталу в Україні 13

4. Шляхи вдосконалення діяльності банків у тому числі і за участю іноземного капіталу 23

Висновки 31

Список використаної літератури 33

В С Т УП

- Актуальність теми

Головною метою та головним критерієм успіху розвитку банківської системи в Україні є фінансова стабілізація економіки України, яка в першу чергу потребує нормалізації інфляційної ситуації. Оскільки банки – один із головних інструментів здійснення економічних реформ, одна з найважливіших структур ринкової економіки, потрібно мати якомога більше інформації про діяльність цих установ. Коли новий механізм функціонування банківської системи нашої країни знаходиться в стані становлення, вітчизняні банки, природньо, не мають достатнього досвіду в даній сфері.

На даному етапі розвитку банківської системи буде доречним залучення іноземного капіталу в економіку України через банки із залученням іноземного капіталу зокрема (як 100 %, так і часткові). Для покращення роботи української банківської системи необхідно використовувати світовий досвід у розвитку цієї галузі. Адже присутність банків із залученням іноземного капіталу на ринку банківських послуг спонукає власне українські банки до більш ефективного використання власних ресурсів, покращення рівня обслуговування клієнтів, обробки та використання оперативної інформації і т.і.

- Мета дослідження

Головною метою, поставленою у курсовій роботі, є теоритичне узагальнення питань діяльності комерційних банків із залученням іноземного капіталу, правового боку та економічного. Аналіз розвитку цих банків в умовах більше складної економічного ситуації.

Для здійснення мети необхідно вирішити такі задачі:

1. Визначити роль і місце банків у економіці країни взагалі.

2. Охарактеризувати проблеми створення і розвитку банків за участю іноземного капіталу .

3. Проаналізувати можливості використання закордонного досвіду в Україні.

4. Порівняти діяльність власне українських банків та банків із залученням іноземного капіталу.

- Предмет дослідження

Предметом дослідження курсової роботи є банки із залученням іноземного капіталу, як 100 %-им, так і частковим.

- Методика та методологія дослідження

При вивченні даної теми використовувалися такі методи, як:

- Порівняльний аналіз;

- Метод статистичної обробки інформації;

- Нормативний метод;

- Методи ранжування та групування.

Курсова робота складається зі вступу чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

У прешому розділі висвітлено теоритичні питання теми. Розглядається в чому суть банків із залученням іноземного капіталу, яку роль вони виконують на ринку банківських послуг та умови їх функціонування в Україні.

У другому розділі розглядаються організаційно-правові форми існуючих комерційних банків.

У третьому розділі подано аналіз діяльності комерційних банків із залученням іноземного капіталу в Україні за роки незалежності.

У четвертому розділі представлено шляхи вдосконалення банківської системи України взагалі. Для цього виокристовується аналіз діяльності банків із 100 %-им залученням іноземного капіталу.

С
УТЬ
, РОЛЬ ТА ФУНКЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

Значення комерційних банків у сучасних кредитних системах настільки велике, що необхідно особливо зупинитися на функціях цих інститутів. Термін „комерційний банк” з’явився на ранніх етапах розвитку банківської справи, коли банки обслуговували найчастіше торгівлю, товарообмінні операції та платежі. Основною клієнтурою були торговці, звідси і назва „комерційний банк”. Банки кредитували транспортування, зберігання та інші операції, пов’язані з товарним обміном. З розвитком промислового виробництва з’явились операції по короткостроковому кредитуванню виробничого циклу: позика на збільшення оборотного капіталу, створення заощаджень сировини й готових виробів, виплату заробітної платні і таке інше. Строки кредитів поступово збільшувались , частина банківських кредитів почала використовуватись для вкладів в основний капітал, цінні папери і таке інше. Інакше кажучи термін „комерційний” в назві банка втратив попереднє значення. Він мотивує „діловий” характер банку, його орієнтованість на обслуговування всіх видів господарських агентів незалежно від роду їх діяльності.

Сьогодні комерційний банк спроможний запропонувати клієнту до 200 видів різноманітних банківських продуктів та послуг. Широка диверсифікація операцій дозволяє банкам зберігати клієнтів та залишатися рентабельними навіть при дуже поганій господарській кон’юнктурі. Тому в усіх країнах з ринковою економікою вони залишаються головною операційною ланкою кредитної системи.

Кажучи про сучасниі комерційні банки, необхідно підкреслити, що як і інші ланки кредитної системи, ці установи постійно еволюціонують . Змінюються форми операцій, методи конкуренції, системи контролю й управління. Швидко розширилася сфера діяльності, яка сьогодні охоплює увесь світ завдяки формуванню інтернаціональних ринків позичкового капіталу. І хоча в деяких областях вони втрачають позиції під напором конкурентів, вони знаходять можливість пристосовуватися до змін умов кредитного ринку.

Стійке й динамічне господарство не може існувати й розвиватися без добре відпрацьованої системи грошових розрахунків. Звідси велике народногосподарське значення банків як організаторів цих розрахунків

Банківська система – одна з найважливіших і невід’ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків, товарного виробництва історично йшло паралельно й тісно пов’язувалося між собою. При цьому банки, проводячи грошові розрахунки, кредитуючи господарство, виступаючи посередниками у перерозподілі капіталу, істотно підвищують загальну ефективність виробництва.

Сьогодні, в умовах розвинутих товарних і фінансових ринків, структура банківської системи різко ускладнюється. З’являються нові види фінансових організацій, нові кредитні інструменти й методи обслуговування клієнтів.

Практика банківської справи за кордоном складає великий інтерес для нової господарської системи в Україні.

Валютно-фінансові відносини Схід-Захід мають великий потенціал подальшого розвитку перш за все по лінії розрастання взаємних розрахунків, обміну досвідом в обслуговуванні торгівлі, промисловості, соціальних зв’язків, кредитування спільних підприємств, взаємного вкладання капіталів. Необхідний також пошук нових шляхів глибокої довгострокової валютно-кредитної ваємодії, яка дозволяє врешті-решт підвищувати ефективність виробництва, сфери послуг, скріплювати зовнішньоекономічні позиції всіх залучених країн. Цей пошук дасть кращі результати, якщо сторони будуть орієнтуватися на те, що високоефективне й стійке фінансове посередництво в цей час є невід’ємним елементом міжнародного розподілу праці.

Протягом 1998 року українські банки працювали в умовах спаду економіки. Валовий внутрішній продукт зменшився на 1,7 %, об’єм продукції промисловості – на 1,5 %, індекс споживчих цін зріс на 20 %, реальні доходи зменшилися на 2,5 %.

Нарешті, осіння криза призвела до сильної девальвації гривні, у результаті чого банківська система втратила приблизно $ 1 млрд.

Головне живлення фінансової кризи - нездорові фінансово держави. Та саме це в Україні добре процвітає на базі стогнуючої або вертуальної, як кажуть американські експерти, економіки. Саме така економіка є в нас. Погано і те, що в країні відсутня довіра між урядом і суспільством, між владою та економічними суб’єктами. Без довіри не можна розвивати здорову економіку.

Середні та малі банки в Україні проявили велику стійкість під час кризи і змогли швидше будувати свою діяльність, щоб утриматися на плаву. Це свідчить, в першу чергу про безпідставність вимог до суми мінімального статутного фонду в 1 млн. EUR. Банки з капіталом меншим ніж 1 млн. EUR мають свої ніші на фінансових ринках і працюють досить ефективно. В них є нормальні фінансові результати і безумовно право на існування. Це стосується перш за все тих 50-ти банків, які в результаті девальвації національної валюти сьогодні не мають 1 млн. EUR, хоча на початку 1998 р. цей 1 мільйон у них був. Як бачимо, не існує аргументів для того, щоб навіть ставити питання про закриття цих банків.

За станом на 01.01.99 р. в Україні зареєстровано 214 банків, з них фактично працюють 176 банків. Загальний капітал українських банків - 4,2 млрд. грн., прибуток за 1998 рік – 471 млн.грн.

Ліквідовано за останній рік 16 банків, у тому числі 3 реорганізовано. Зареєстровано 3 нових банки (всі зі 100 % іноземним капіталом). 17 банків працюють у режимі фінансового оздоровлення.

Організаційно-правові форми існування комерційних банків.

Досвід закордонних банків

У світовій практиці існує два підходи до рішення питання про те, якою мірою комерційні банки можуть брати участь в інвестиційному бізнесі. З одного боку, саме банки з їхнім прагненням до кредитної експансії спроможні виступити як основна рушійна сила в розвитку ринку цінних паперів. З іншого боку, через гостре економічне всевладдя комерційних банків більшість розвинутих країн не дозволяють банкам бути рівноправними учасниками фондового ринку: німецька модель – банки є повноправними учасниками ринку цінних паперів, і англосаксонська моделі – банки не допускаються на організований ринок. Так, наприклад, у США діяльність банків на фондовому ринку обмежена в основному тільки ринком державних облігацій. Проте, слід зазначити, що в даний час у наявності тенденція до зміни співвідношення сил між банками і традиційною біржою, до зростання ролі банків в операціях із цінними паперами на організованому ринку. Цьому є логічне пояснення. При дійсному рівні монополізації виробництва і капіталу традиційні біржі – біржа дрібних акціонерів – вже не спроможні задовольнити потреби в мобілізації величезних розмірів позичкового капіталу, що потрібен для забазпечення стійкої фінансової і продуктивної діяльності значних корпорацій. У цьому зв’язку незмірно зростає значення банків та інших інститутів кредитної системи, тому що лише вони, що зосередили у своїх руках величезні обсяги фіктивного капіталу, спроможні дати значним корпораціям те, чого ті не в змозі одержати від дрібного акціонера. Тому біржа знаходить нову особу: із біржі дрібних акціонерів вона перетворюється в біржу банків і кредитних заснувань.

Достатня пропозиція капіталу – застава нормального розвитку будь-якої економіки і важливої задачі будь-якої країни. Ринок інвестиційного капіталу грає ключову роль у рішенні цієї задачі.

Заощадження – єдине джерело інвестиційного капіталу. Вони виникають, коли прибутки корпорації уряду й окремих громадян перевищують їхні витрати.

Фінансовий баланс різноманітних секторів економіки США в 1998 р.

млрд.долл.

табл. 2.1.1.

З наведеної вище таблиці очевидно, що основними постачальниками інвестиційного капіталу з активним сальдо для США є приватний сектор та іноземні інвестиції.

Нефінансові корпорації історично є найбільшими зберігачами, створюючи приблизно 60 % національного інвестиційного фонду в розвинутих країнах. Але їхні заощадження звичайно не надходять на ринок інвестиційного капіталу, приймаючи форму нерозподіленого прибутку й амортизаційних відрахувань.

Лондон – найбільший фінансовий центр, де мають філіали й представництва найбільші банки з багатьох країн світу. В цей час у Лондоні нараховується 450 дочірніх компаній, відділень, представництв й агентств іноземних банків з 73 країн з персоналом 35 тис. чол. Для порівняння скажемо, що у 1967 р. в Лондоні було 114 іноземних банків.

На Україні зараз тільки починає розвиватися діяльність банків за участю іноземного капіталу. Їх основними клієнтами в більшості є торгові компанії з інших країн, які мають представництва в Україні, а також великі виробничі компанії, які зацікавлені у використанні всього комплексу банківського продукту, і в першу чергу кредитного забезпечення.

Отже, якщо порівняти кількість банків за участю іноземного капіталу в Києві, то бачимо, що їх кількість набагато меньша, ніж у розвинутих європейських країнах. Це обумовлюється великою кількістю факторів, і в першу чергу – недосконалістю законодавчої бази. Далі ми наведемо приклади точки зору деяких керівників банків за участю іноземного капіталу, а зараз розглянемо основні положення щодо діяльності цих установ.

Про порядок видачі ліцензії на створення банків за участю іноземних юридичних або фізичних осіб

(затверджено постановою правління НБУ № 24 від 07.02.94 р.):

· Пункт 5. Мінімальний розмір статутного фонду комерційного банку за участю іноземного капіталу, коли доля іноземного капіталу в статутному фонді складає 50 %, повинен бути не меньш суми, еквівалентной 5 млн. ЕКЮ на день підписання статутного договору по офіційному курсу НБУ. Мінімальний внесок в іноземній вільно конвертованій валюті по курсу НБУ повинен складати не менше 1 млн. ЕКЮ.

Якщо доля іноземного капіталу в статутному фонді банку складає 50 % і більше, мінімальний розмір статутного фонду комерційного банку за участю іноземного капіталу повинен бути не меншим суми, еквівалентної 10 млн. ЕКЮ на день підписання статутного договору за узгодженим з НБУ курсом, але не вище офіційного курсу. Мінімальний внесок в іноземній валюті по курсу НБУ не може бути меншим ніж 1 млн. ЕКЮ.

Банківське кредитування експорту та імпорту виступає у формі позики під заставу товарів, товарних документів, а також обліку витрат. Іноді банки надають крупним фірмам-експортерам, з якими вони тісно пов’язані, бланковий кредит, тобто без формального забезпечення.

Банківські кредити в міжнародній торгівлі мають переваги перед фірмовими. Вони дають можливість отримувачу вільніше використовувати засоби для закупки товарів, звільняють його від необхідності звертатися за кредитом до фірм-постачальників, виконувати з останніми розрахунки за товари готівкою за рахунок банківського кредиту. Завдяки залученню державних ресурсів і застосуванню гарантій приватні банки нерідко надають експортні кредити на 10-15 років за ставками нижче ринкових. Але банки, як правило, обмежують використання кредиту рамками своєї країни і часто ставлять умови про використання його з певною метою, наприклад, на закупку товарів у фірм, в котрих вони зацікавлені. Під час цього банківський кредит набуває особливостей фірмового кредиту, цільового характеру. Банківський кредит надається банками, банківськими домами, іншими кредитними утановами. Для координації операцій з кредитування зовнішньоекономічних операцій, мобілізації великих кредитних ресурсів і рівномірного розподілу ризику банки організовують консорціуми, синдикати, банківські пули. Банки надають експортні та фінансові кредити. Експортний кредит – кредит, що видається банком країни-експортера банку країни-імпортера для кредитування поставок машин, обладнання і таке інше.

III.
АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯМ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ

Деякі аспекти фінансового аналізу комерційних банків України, в тому числі із залученням іноземного капіталу.

Банківська система України у 1995-1996 роках динамічно розвивалась. На 1.01.96 року мережа зареєстрованих комерційних банків зросла до 230 та 2013 філій.

У 1995 році на діяльність усієї банківської системи негативно впливали високий рівень інфляції, падіння виробництва та курсу гривні. У 1995 облікова ставка була знижена з 252 % річних у січні до 95 % річних у листопаді, а в червні 1996 року – до 50 %.

Завдяки послідовній монетарній політиці Національного Банку України зростання заборгованості за просроченими та пролонгованими позиками призупинено і дещо зменшено кількість збиткових банків. На 1.01.96 року їх було 38, на 1.08.96 року – 26 і на 1.11.96 року – 16.

З 1996 року в Україні працюють 14 банків з іноземним капіталом, в тому числі 2 – зі 100 % іноземним капіталом (Сredit Lyonnais иSociete Generale). За данними Інтерфакс – Україна, сума зареєстрованих статутних фондів банків за участю іноземного капіталу складає 34,903 млн.грн., або 4,1 % від суми зареєстрованих статутних фондів банків України.

Основні тенденції розвитку банківської системи України, в тому числі комерційних банків із залученням іноземного капіталу, можна простежити за наведеними далі графіками та діаграмами з короткими коментарями до них.

За п’ять років незалежності України відкрито 13 комерційних банків із залученням іноземного капіталу (15 % від загальної кількості всіх відкритих банків). Найбільші серед них представлені в усіх промислових регіонах України. Із 1996 року значно зріс інтерес іноземних інвесторів до банківської діяльності в Україні. Так протягом 1996 року зареєстровано ще 2 банки із 100-% іноземним капіталом.

АКТИВИ Й ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ЗА СТАНОМ НА 1.04.99 г., млн. грн.

Табл. 3.1.1

Фактично сплачений статуний фонд банків із залученням іноземних інвестицій зріс 1996 року в 1,8 раза, коли загальна сума фактично сплаченого статутного фонду зросла у 1,5 раза. Динаміку фактично сплаченого статуного фонду показано в таблиці 1.

Фактично сплачений статутний фонд (%).

Табл. 3.1.2.

Цей процес спричинив курс на підвищення статутних фондів комерційних банків для приведення їх до міжнародних стандартів (мінімальний рівень статутного фонду до 1.01.97 року повинен був становити 1 млн. ЕКЮ).

Капітал банківської системи за 1995 р. зріс (у еквіваленті долара США більш як у 2 рази).

Рис. 3.1.1. Динаміка валютних балансів комерційних банків (сума активів).

А1 – Згальна валюта балансу;

VALBAL1 – Валюта балансу комерційних банків із залученням іноземного капіталу.

Активи банківської системи (в еквіваленті доларам США) за 1995 рік та 9 місяців 1996 року зросли більше ніж у три рази (мал. 2.1.1).

Табл. 3.1.3. КАПІТАЛ ЗА СТАНОМ НА 1.04.99 г., млн. грн.

На рис. 3.1.2. показано розподіл активів комерційних банків України із залученням іноземного капіталу (дані за станом на 1.12.96 р.)

Позначення:

- Каса і прирівняні до неї кошти, А1;

- Кошти банку на рахунках в НБУ, А2;

- Кошти на депозитних рахунках у банках, А3;

- Готівка в процесі інкасації, А4;

- Валютні кошти на коррахунках у банках, А5;

- Кредити, надані банками, А6;

- Будинки та споруди, А7;

- Інші основні фонди, А8;

- Цінні папери уряду України, А9;

- Операції банків із цінними паперами, А10;

- Дебітори банків, А11;

-

Мал. 3.1.2. Розподіл активів комерційних банків України із залученням іноземного капіталу

Основну суму активів комерційних банків становлять кредити, надані банками, та валютні кошти на кореспондентських рахунках у банках.

Стан якості активів комерційних банків, що характеризує як можливу прибутковість (збитковість) банків, так і їх вразливість на кредитному ринку, за станом на 1.12.96 р. (див. рис. 3.1.3 та 3.1.4).

Позначення:

АК1 – високоліквідні активи;

АК2 – ліквідні активи;

АК4 – неліквідні активи;

АК5 – недоходні активи;

АК6 – інші.

Мал. 3.1.3 Активи всіх банків Мал.3.1.4. Активи банків

України із залученням іноземного капіталу

Як бачимо із наведених матеріалів, якість активів банків із залученням іноземного капіталу вища, ніж у банків узагалі, і це свідчить про їхні потенційні можливості щодо отримання прибутку.

За станом на 1.12.96 р. розподіл пасивів відображено на рис. 3.1.5. та 3.1.6.

Мал.3.1.5 Пасиви всіх банків Мал.3.1.6 Пасиви банків із залучен- ням інлземного капіталу

- PS1 – власні кошти;

- PS2 – залучені кошти;

- PS3 – інші

Власні кошти (капітал) банків із залученням іноземного капіталу мають більшу питому вагу в загальній сумі пасивів, що свідчить про їхню можливість працювати з більшим ступенем ризику і виконувати всі встановлені економічні нормативи.

Як один із головних показників слід визначити якість кредитного портфеля комерційних банків. У банків із залученням іноземних інвестицій вона вища. Дані за станом на 1.12.96 р.

Таблиця. 3.1.4. Якість кредитного портфеля комерційних банків.

Краща якість кредитного портфеля банків із залученням іноземного капіталу пов’язана з умінням працювати за ринкових умов та ретельнішим управлінням кредитними джерелами.

Треба зазначити, що разом із розвитком банківської системи в Україні значно поширюється і діяльність комерційних банків із залученням іноземного капіталу.

На рис.3.1.7. наведено аналіз прибутковості комерційних банків (баланс 980 рахунку).

Позначення:

PR_ZB1 – сума прибутків усіх банків у відсотках.

Незважаючи на падіння обсягів виробництва банківська система загалом була прибутковою. Аналіз структури прибутків і збитків комерційних банків із залученням іноземного капіталу та їх співвідношення (рис. 8,9,10) свідчить про стабільність таких банків і високий ступінь пристосування до умов роботи на ринку банківських послуг. Дані за станом на 1.12.96 р.

Доходи банків

Відсотки отримані – всього

- За наданими кредитами D1 - 109

- За міжбанківськими кредитами D2 - 41

- За дисконтними і заставними векселями D3 – 2

- Доходи і комісія за послуги D4 – 57

- Доходи від операцій із цінними паперами D5 – 19

-

- Інше D7 – 6

Рис. 3.1.8. Аналіз прибутків банків із залученням іноземного капіталу

Витрати банків:

Сплачені відсотки відносна вага

- Всього (В1) 87

- Сплачена комісія за послуги

клієнтам, банкам (В2) 7

- Витрати на операції із

цінними паперами (В3) 3

- Поштово-телеграфні витрати (В4) 1

- Матеріальні витрати щодо обслуговування (В5) 1,5

- Витрати на оплату комп’ютерних центрів (В6) 2,5

- Амортизаційні відрахування (В7) 2,3

- Інше (В8) 23

Рис. 3.1.9. Аналіз витрат банків із залученням іноземного капіталу

Співвідношення балансового прибутку і балансового збитку за станом на

1.12.96 показано на рис.3.1.10.

В1 – балансовий прибуток 85

В2 – Балансовий збиток 5

Рис. 3.1.10. Співвідношення балансового прибутку і балансового збитку за станом на 1.12.96 р.

Таблиця. 3.1.5. СТАТУТНИЙ КАПІТАЛ ЗА СТАНОМ НА 01.04.99 г., млн. грн.

Як бачимо з наведеної таблиці, найбільші банки за участю іноземного капіталу займають далеко не останні місця. Це свідчить, в першу чергу, про зацікавленність іноземних інвесторів у банківському ринку України. І хоча більшість цих банків не збільшували свої статутні капітали, об’єм їх інвестицій в українську економіку вражаючий.

IV. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ УКРЇНИ У ТОМУ ЧИСЛІ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ

Зацікавленість комерційних банків України у виході на світові фінансові ринки визначається наступними факторами:

- Відкриття представництва за кордоном свідчить перш за все про високий рівнень розвитку українського банку, його міжнародне визнання;

- У випадку отримання, наприклад, права на проведення депозитних операцій, банк в залежності від країни в якій він знаходяться може залучати грошові суми своїх клієнтів під 6-8 % річних. В Україні вартість валютних резервів у 4-5 разів вище. Навіть з урахуванням більш високих вимог до українських партнерів за кордоном, а звідси і більш дорогих по гарантійному забезпеченню кредитних операцій, економічна вигода очевидна;

- Пошук нових потенціальних ринків сфер бізнесу (маркетингові мотиви).

Конкурентноспроможність і можливість виходу українських банків на світові ринки залежить перш за все від погодженності взаємодій з підприємницькими фінансовими колами, інтегрованість у світовий валютний, фондовий, страховий ринки. Нарешті, важливе значення має технічна оснащеність банків, що дозволить крім операційних даних отримувати також статистичну, аналітичну інформацію, необхідну для точної оцінки ситуації.

Реальні результати виходу українських комерційних банків на світові фінансові ринки поки невтішні: якщо не рахувати СНГ (зараз лише Приватбанк і Промівестбанк мають філії в Росії) лише один український банк номінально присутній у Великобританії – ПУМБ. Причина цього полягає не тільки в протидії місцевих влад і банків, але і в абсолютної неготовності наших комерційних банків працювати згідно з швидкими змінами фінансових, кадрових, технічних умов міжнародного банківського бізнесу. Сьогодні при принятті рішення про вихід на світові ринки домінують мотиви престижу. Але не маючи потрібної розробки такого стратегічного рішення, аналізу наявної інформації, ці спроби попасти в цивілізований світ банківського бізнесу зречені на невдачу. Нарешті українські банки можуть розраховувати лише на корреспондентські відношення і на здійснення окремих спільних з закордонними банками проектів.

Досвід окремих східноєвропейських країн вказує на плідність створення спільних банківських установ на заході по типу Центральноєвропейського міжнародного банку Угорщини. Банк це консорціум, в який входять Національний банк Угорщини (34 % капіталу) та 6 іноземних банків (по 11 % капіталу кожний) з країн – основних партнерів Угорщини по торгівлі: ФРГ, Австрії, Італії, Франції, Японії.

Важливою проблемою для східноєвропейських країн і СНГ залишається стимулювання та регулювання конкурентної боротьби в банківській діяльності. Більшість фахівців ставлять це питання в залежність від форми власності. Але в більшості розвинутих капіталістичних країн провідні банки знаходяться у власності або під контролем держави, що не заважає їм надавати найсучасніші фінансові послуги, займати тверді конкурентні позиції.

Хоча міжнародний кредит у певній мірі розвивається відокремлено від внутрішнього, а процентні ставки за ними не формуються безпосередньо на базі процентів за внутрішнім кредитом, в кінцевому рахунку „ціна” міжнародного кредиту (як і інтернаціональна ціна виробництва) базується на процентних ставках країн – провідних кредиторів, у першу чергу США, Японії, Німеччини. Але через багатофакторність позичкового проценту виникає розрив між національними рівнями ставок.

Основні фактори, які впливають на розмір процентної ставки

1. Валютно-фінансове, економіч-не та політичне становище в країні що позичає.

2. Характер проектних ризиків.

3. Джерела кредитів.

4. Міжнародні домовленості про регулювання вартості кредитів.

5. Вид процентної ставки (плаваю-ча, фіксована, комбінована).

6. Наявність конкурентних пропо-зицій.

7. Строк кредиту.

8. Темп інфляції.

9. Пов’язаність або непов’язаність з комерційними операціями.

10. Стан світового і національного ринків позичкових капіталів.

1. Статус, комерційна репутація і фінансовий стан кредитора.

2. Якість забезпечення кредиту.

3. Наявність страхового покриття (гарантії) по кредиту.

4. Наявність твердих (безумовних) зобов’язань кредитора викорис-товувати кредит в раніше домов-лені строки.

5. Момент заключення кредитної домовленості по відношенню до комерційного контракту.

6. Сума контракту.

7. Валюта кредиту і валюта сплати.

8. Динаміка валютного курсу.

Періодично відбувається безпрецедентне зростання проценту та амплітуди його коливань як наслідок нестабільності економіки, посилення інфляції, коливань валютного курсу, „війн процентних ставок”, які відображають конкурентну боротьбу на світовому ринку.

З інтерв’ю пана Вітольда Зеленськи (голова правління “Cітібанка” в Україні):

- Нашу стратегію в Україні ми не змінили. Ми бажали й бажаємо працювати зі своїми традиційними клієнтами – великими міжнародними компаніями,з якими ми працюємо в усьому світі. А також з великими українськими підприємствами. Сподіваємось працювати з урядом і центральним банком.

- Ми не зіткнулися з проблемами, про які б не знали. Тому що деякий досвід в нас вже є на Україні. Ми знали, що з’являться певні проблеми під час реєстрації та отримання ліцензії. Все це підтвердилось. Взагалі ж зараз у нас, як і в інших банках, проблеми з операціями купівлі-продажу валюти – багато додаткової бюрократичної роботи, губиться дуже багато ресурсів і часу на небанківську діяльність. Ще одна проблема, звичайно, - дефіцит гривні на ринку. Зрозуміло, що це пов’язано з монетарною політикою Національного Банку України.

З приводу клієнтів:

- Взагалі, це не зовсім нормально, коли клієнт працює з одним банком. Адже це означає „стояти на одній нозі”. Ми сподіваємось, що економічна ситуація в країні покращиться, і великі підприємства будуть працювати з двома-трьома банками. Тоді вони отримають можливість користуватися більшою кількістю різних банківських продуктів. Я згоден з тим, що сьогодні на українському ринку дуже мало іноземних банків. Але головна проблема не в цьому, а скоріш за все, в тому, що хороших клієнтів дуже мало. Зрозуміло, якщо українська економіка буде розвиватися, то цих привабливих клієнтів буде набагато більше. Невідомо тільки, коли це буде – ясно, що не завтра і не післязавтра. Ми сподіваємось, що в найближчий час. Хоч ми прийшли сюди з далекоглядною стратегією.

- Ми привезли в Україну великий капітал - $ 25млн. і бажаємо відкрити філіали в самих важливих індустріальних центрах України, тобто в Харкові, Донецьку, Дніпропетровську може бути в Одессі.

О прибутках:

- За 1998 р. ми отримали прибуток за рахунок ревальвації нашого капіталу в доларах (мається на увазі курсова різниця). І ми дуже незадоволені податком, який ми з цього прибутку заплатили. Це великі гроші, і це зменшує наш капітал. На кінець того року наші активи складали приблизно 79 млн. грн. ($ 25 млн). Якщо ми візьмем сьогоднішній курс і додамо 50 %, то, я думаю, таку величину баланса можно вважати успіхом для банку. Якщо ми будемо мати активи приблизно $ 40 млн на кінець цього року, то це буде добре. Ми будемо задоволені.

Як бачимо з наведеного інтерв’ю голови правління “Сітібанка” в Україні, банк має досить серйозні наміри щодо розвитку своєї діяльності на Україні. У його словах знову ж зазначились проблеми недосконалості законодавчої бази, про які ми вже вказували, і проблеми з бюрократичним сектором. Але не зважаючи на всі ці проблеми банк продовжує свою діяльність на українському ринку банківських послуг, сподіваючись на розвиток укрїнської економіки, і має намір розширювати сферу свого впливу.

У зв’язку з фінансовою кризою “Райффайзен” сильно зменшив свою діяльність у Москві і загальний об’єм ресурсів, якими оперував. А тому Україна стала більш привабливою точкою „вкладання зусиль” для австрійських банкирів. Наприклад, „Райффайзен Інвестмент АГ” більш активно почав вивчати можливості інвестування в українську економіку. Це не дивлячись на те, що економісти „Райффайзен Банку” спрогнозували малоприємні результати для української економіки на1999 р.: зниження ВВП – на 8 %, зростання безробіття – на 5 %, зростання інфляції – до 70 % на рік (!!!). Не дивлячись на це, банк продовжує обслуговувати й кредитувати юридичних осіб. З фізичними особами банк не працює і, зі слів керівництва банку, поки не створить досить серйозну базу корпоративних клієнтів, працювати з населенням не збирається.

Клієнтура RBU досить чітко відображає приоритети в діяльності банка:

- 11 % - австрійські клієнти;

- 23 % - інші іноземні клієнти;

- 6 % - багатонаціональні компанії;

- 59 % - українські корпоративні клієнти.

Тверда валюта, внесена іноземним банком у власний статутний фонд, після конвертації в гривню, знецінився наполовину. „Уставники” перестали відповідати нормативу НБУ. Але іноземні банки не сиділи склавши руки. Проблеми з’являються перш за все з тією частиною уставного фонду, яка вже конвертована. Тут кожний банк заради порятунку свого уставника користувався різними схемами, як правило, через експортні контракти або контракти по товарам, які мають ліквідність на зовнішньому ринку.

Згідно вимогам Верховної Ради, банки зі 100 %-вим іноземним капіталом повинні мати статутний фонд у 5 разів більше, ніж 100 %-ві українські банки, тобто не менше EUR 5 млн. Не у багатьох банків з іноземним капіталом статутний фонд зараз менший ніж ECU 5 млн., тому що більшість з них по вимозі НБУ зібрали по ECU 10 млн.

За словами голови правління Київского Міжнародного Банку;

· Статутний фонд банку в євро знецінився у зв’язку з девальвацією гривні, але його акціонери – Европейський Банк Реконструкції та розвитку та Рабобанк Інтернейшнл – притримуються законодавства України та вимог Національного банку України відносно розміру статутного капіталу. Більшість українських банків також позбулися своїх статутних фондів через ситуацію ,що склалася на ринку. Можна тільки вітати розвиток українських банків, тому що з найбільш надійними та якісними з них можна було б співпрацювати.

Наведемо ще кілька думок представників комерційних банків України із залученням іноземного капіталу

АКБ “Раффайзенбанк Україна”:

· Свій статутний фонд банк конвертував приблизно на 85 %. На момент реєстрації банк мав 10 млн. ECU статутного фонду, зараз - коло6млн. ECU. Тому перед банком з’явилася проблема, „яким чином пояснити акціонерам, куди поділися ECU 4 млн. їх власності”. Банк дивується з приводу того, чому ми б’ємося за стабільність національної валюти , чому ми змушуємо номінувати наші акції в національній валюті, але при цьому фіксуємо мінімальний розмір статутного фонду в іноземній валюті. Зараз банк почав процес зворотньої конвертації свого статутного фонду - в валюту.

АКБ “Сітібанк” (Україна):

· Взагалі ж, як вважають в банку, проблема знецінення статутних фондів дуже складна, тому що, з точки зору вимог Базельскої конвенції, банки повинні мати мінімальний розмір капіталу для безпеки, скажімо, проведення банківських операцій. Люди, що вкладають гроші в таку ризиковану економіку як українська, повинні розуміти, що треба забезпечити якийсь мінімальний рівень достатності капіталу. Якщо вони не можуть цього, тоді не варто займатися банківською справою взагалі.

“Сос’єте Женераль Україна”:

· Cтатутний фонд банку зменшився. Проблеми відзиву ліцензій для нас не з’являється, тому що девальвація складає десь приблизно 60 % з моменту конвертації уставних фондів банків в гривню. Та хоча раніше в нас було 10 млн. ECU, а зараз коло 6 млн. ECU, ми не будемо збільшувати свій статутний фонд, тому що в інтерпритації НБУ вимога ECU10 млн. відноситься тільки до моменту реєстрації. Як було сказано раніше, банк конвертував в гривню 90 % власних засобів.

Президент Асоціації українських банків Олександр Сугонятко про банківську систему:

ING Bank (Нідерланди) – одна з найбільших фінансових установ, яка представляє міжнародні корпоративні банківські послуги. На 1.01.96 р. банк займав 25-е місце по капіталу серед банків світу. Капітал $15,6 млрд., активи - $247 млрд.

Райффайзенбанк (Австрія) – один з найбільших в Австрії кліринговых банків, клієнтами якого є кооперативні банки сільськогосподарського сектора. На 1.01.96 г. банківська группа Райффайзен по капіталу займала 89-е місце в світі. Капітал $5,4 млрд., актив - $87,7 млрд.

Висновки

1995 рік був роком подальшого розгалуження та становлення банківської системи України. 1996 рік - подальше падіння рівня виробництва, і надалі відбувається процес накопичення капіталу банківською системою, зростає валюта балансу, досить швидко збільшується загальна сума сплаченого статутного фонду (значно випереджаючи зростання рівня інфляції та рівня падіння карбованця). Спостерігається відносне зменшення ліквідності банківської системи, порівняно із її підвищенням у банках із залученням іноземного капіталу.

Порівнюючи результати діяльності та фінансовий стан комерційних банків узагалі та банків із залученим іноземним капіталом зокрема, бачимо, що останні мають:

- Кращу якість активів і пасивів;

- Стійку тенденцію до нарощування капіталу;

- Вищу прибутковість;

- Більшу рентабельність активів та статутного фонду;

- Більш якісний кредитний портфель;

- Кращу пристосованість до роботи в умовах ринкової економіки.

Враховуючи це, невпинно зростає інтерес потенційних іноземних інвесторів до банківської діяльності на українському банківському ринку.

Діяльність на українському ринку банківських послуг можна починати зі створення банку з іноземним капіталом або представництва іноземного банку.

Література:

1. ЗАО „Видавництво Бліц-Інформ”, „О порядке выдачи лицензий на создание коммерческих банков при участии иностранного капитала”, Бізнес, 1994 р., № 24 (Приложение).

2. Пономарьов В.А., “Организация и техника работы иностранных коммерческих банков”, М., Континет-Норд, 1990 р.

3. Романова Л.І., Локешник Л.П., Романова Л.В., “Банківська справа в Україні: історія і сучасність”, 1997 р.

4. Ширинська О.Б., “Операции коммерческих банков, зарубежный опыт”, М., Фінанси і статистика, 1993 р.

5. А.М. Сарчев “Ведущие коммерческие банки в мировой экономике”, вид-во. “Фінанси и статистика”, 1992 р., стор. 137-139.

6. Вісник НБУ, “Система комерційних банків України: підсумки року”, ЗАО „Видавництво Бліц-Інформ”, 1999 р., № 3, стор.21-30.

7. ІЦ “Фінансове право”, “Проблемы выхода украинских коммерческих банков на международный рынок”, Предпринимательство, хозяйство и право, 1997 р., № 7 (Приложение), стор. 26-28.

8. ІАЦ „Банк-Інформ”, „Свежая цифра о 123 коммерческих банках. Рейтинги”, Бізнес, 1999 р., № 18, стор. 19-22.

9. ІАЦ „Банк-Інформ”, „Свежая цифра о 123 коммерческих банках. Рейтинги”, Бізнес, 1999 р., № 19, стор. 14-15.

10. ЗАО „Видавництво Бліц-Інформ”, „Всего ECU 5 млн.”, Бізнес, 1999 р., № 16, стор. 26.

11. ЗАО „Видавництво Бліц-Інформ”, „Итог без $1 млрд.”, Бізнес, 1999 р., № 6, стор. 13.

12. ЗАО „Видавництво Бліц-Інформ”, „Комерційні банки підсумки діяльності у квітні”, Україна-Business, 1999 р., стор 3.

13. ЗАО „Видавництво Бліц-Інформ”, „Рейтинг найбільших українських банків: за підсумками діяльності у 1998 році”, Україна-Business, 1999 р., від 3 лют.,стор.3

14. ЗАО „Видавництво Бліц-Інформ”, „Рейтинговые показатели деятельности банков Украины по состоянию на 01.01.97 г.”, Бізнес, 1997 р., №6, стор. 16-19.

15. Київські відомості “Колличество иностранных банков в Украине может удвоиться”, від 10 січн. 1997 р., стор 6.

16. Фінансовий Київ, “Список комерційних банків розташованих на території України в розрізі областей”, Фінансовий Київ, 1993 р., №2, стор.8-9.