ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО ЕТАПУ РОЗВИТКУ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ В УКРАЇНІ

План

Особливості виробництва чавуну й продуктів прямого відновлення заліза.

Особливості виробництва сталі у світі та в Україні.

Особливості розливання сталі.

Особливості виробництва сортового прокату.

Перші роки нового сторіччя для металургійних підприємств України були спри-
ятливими. За даними Держкомстату, частка чорної металургії в промисловому ви-
робництві у 2004 р. становила 26,5 %. При обсягах експорту України в тому ж році
в розмірі 32,7 млрд. дол. експорт продукції чорних металів досяг 10,8 млрд. дол.
Таким чином, чорна металургія продовжує залишатися найбільшим джерелом ва-
лютних надходжень країни.

Однак фахівцями стан справ у вітчизняній чорній металургії розцінюється як
близький до критичного.

Розглянемо головні причини такого стану справ в одній із головних експорт-
них галузей нашої держави.

Перша стадія металургійного виробництва — це виробництво чавуну іі про-
дуктів прямого відновлення заліза. Ця стадія в порівнянні з наступними є енер-
гоємною й характеризується високим рівнем витрат.

Незважаючи па існування кількох альтернативних процесів виробництва ча-
вуну, доменпс, на думку експертів, буде відігравати певну роль, принаймні, ще
15-20 років.

Виробництво чавуну за регіонами світу (у мли. т)

Доменне виробництво, незважаючи на багатовікову історію, має значні резерви
для поліпшення.

Основні зусилля вчених спрямовані на зниження енергоємності, підвищення
продуктивності доменних печей і забезпечення їхньої відповідності вимогам щодо
v охорони навколишнього середовища.

X В Україні чавун випускають 11 металургійних підприємств. Використання по-
тужностей 200-1 р. у країні все ще не досягло рівня 1990 р.

За станом на 1 січня 2005 р. із загальної кількості наявних в Україні домен-
них печей 7 перебувало на капітальному ремонті і 7 простоювали через відсутність
ринків збуту чавуну. Причому це було обумовлено не відсутністю попиту на ньо-
го, а недостатньою економічною ефективністю виробництва чавуну на відповідних
підприємствах.

Осповні технологічні покпзиики доменного виробництва в Україні істотно ни-
жчі від показників, досягнутих на передових закордонних підприємствах. Якщо
в середньому по галузі в Україні питома витрата коксу становить 534,5 кг/т, то
па провідних підприємствах світу — 300-340 кг/т.

У сучасному металургійному виробництві доводки чавуну поза ніччю обов'язкові.
Практично на всіх українських підприємствах організовано цей процес. Однак по-
задоменна обробка чавуну, яка дозволяє видалити кремній, фосфор, сірку, в межах
єдиного процесу на вітчизняних підприємствах не застосовується.

Часта виробництва чавуну найбільшими підприємствами
в загальному обсязі (%)

МК «Криворіжсталь» 20,40
МК ім. Дзержинського — 9,80
ММК ім. Ілліча — 16.70
Алчевский МК — 9,30
МК «Азовсталь» — 15,40
Єнакіївський МЗ — 7,00
МК «Запоріжсталь» — 10,80

Друга стадія в технологічному ланцюжку виробництва чорної металурги — ц©
виробництво сталі.

У сталеливарному виробництві домінують два основних процеси: киснево-кон-
верторний і електронічний.

Мартенівське виробництво як морально застаріле повністю ліквідовано в біль-
шості країн світу. Лише деякі країни (Індія, Боснія й Герцеговина, Філіппіни) збе-
регли в незначних обсягах мартенівське виробництво. На відміну від них, у країнах
СНД і. насамперед, в Україні, цей процес усе ще відіграє вагому роль.

Україна аутсайдер серед усіх металургійних країн світу за темпами і мас-
штабами ліквідації морально застарілою мартенівського виробництва. В Україні,
на Донецькому МЗ, зберігся дотепер навіть такий релікт металургії, як бессмерів-
ський процес. Завдяки усе повнішому використанню наявних потужностей ста-
леплавильного виробництва підприємствами галузі, починаючи з 1998 р. вдалося
неухильно збільшувати виробництво сталі, довести його обсяги в 2004 р. до рівня
38,72 млн. т. Однак техиологічна структура виробництва сталі істотно відрізняєть-
ся від середньосвітової й свідчить про вкрай низький рівень вітчизняного стале-
ливарного виробництва. Так, мартенівська сталь 75 %, конверторна — 52 %,
електросталь - 3 %.

Кпснево-конвергорний спосіб виробництва сталі у світі основний, тому що
відрізняється високим рівнем виробництва конверторів і низьким вмістом домі-
шок у готовому продукті.

Продуктивність і ефективність електропічного процесу в значній мірі визна-
чається складом вихідної сировини й ефективністю використання енергоресурсів
(спочатку електропечі працювали на сталевому ложі).

Третя технологічна стадія ииробництна чорних металів — це розливання
сталі. У цей час у чорній металургії застосовуються дві основні груии технологій
розливання сталі: розливання сталі у виливниці й безперервне розливання сталі
за допомогою спеціальних машин безперервного лиття.

Впровадження методів безперервного розливання столі кардинально вплинуло
на структуру металургійного виробництва. Наприклад, із застосуванням цих тех-
нологій відпала необхідність у цехах підготовки виливниць, скоротилися витрати
електроенергії.

В Україні з 14 металургійних підприємств, що ииготовляють сталь, усього по-
ловина має у своєму розпорядженні установки безперервного лиття, і тільки три
підприємства (МК «Азовсталь», Донецький МЗ і ЗАТ 4Істіл») розливають безпе-
рервним способом більш ніж половину виробленої сталі.

Усього в Україні на машинах безперервного лиття розливається близько 27 %
сталі від загального обсягу її виробництва, у порівнянні з показниками серед-
ньосвітового рівня 90,9 %.

Четверта стадія у виробництві чорних металів — це прокат, тобто внробниц-
тво сортового (фасонного) прокату.

Ііа 1 січня 2007 р. потужність сортопрокатних станів оцінюється в 17,7 млн. т.
Уведення в експлуатацію сортопрокатних станів в Україні в основному припало на
60-70 pp. минулого сторіччя. Рівень їхнього фізичного зносу коливається в діа-
пазоні від 29 до 90 %.

У 2004 р. металургійні підприємства України зробили всього 33,4 млн. т про-
кату, у тому числі готового 32 млн. т. Експортовано продукції на суму 36,2 млрд,
грн. ІІрн цьому чистки експорту становила 52,65 %.

Вітчизняна чорна металургія успадкувала від колишнього СРСР третину ви
робничото й лві третини науково-технічного потенціалу. На початку 70 х років
XX ст. українська металургія у складі металургії СРСР посідала поряд з Німоччи
ною А США провідне місце у світі.

У цей час. зберігаючи позиції одного з найбільших виробників металопродукші
у світі. Україпа з погляду науково-технічного рівня виробництва е аутсайдером.
Технологічну відсталість виробництва в чорній металургії України доповнює ви-
сок** рівень фізичного зносу устаткування (на окремих підприємствах до 90 %).
Лише зивдяки сприятливій кон'юнктурі на зовнішньому ринку металопродукціі
вдалося забезпечити гарні показники господарської діяльності.