|Проект |
|(12.05.98) |
КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Розділ І
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу
(1) Кримінальний кодекс України має своїм завданням охорону основ
національної безпеки України, особи, власності, суспільства та держави від
злочинних посягань.
(2) Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс визначає, які
суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до
осіб, що їх вчинили.
Стаття 2. Підстава кримінальної відповідальності
(1) Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно
небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого кримінальним
законом.
(2) Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину і підданий
кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону.
(3) Особа не може бути двічі піддана кримінальному покаранню за той самий
злочин.
Розділ ІІ
КРИМІНАЛЬНИЙ ЗАКОН
Стаття 3. Кримінальне законодавство України
(1) Кримінальне законодавство України становить Кримінальний кодекс
України, що приймається Верховною Радою України.
(2) Кримінальні закони, прийняті Верховною Радою України після схвалення
Кримінального кодексу України, підлягають включенню до цього Кодексу.
(3) Кримінальні закони України повинні відповідати положенням, що містяться
в міжнародних договорах, згоду на обов'язковість яких дано Верховною Радою
України.
Стаття 4. Чинність кримінального закону в часі
(1) Кримінальний закон набирає чинності тільки після його опублікування в
офіційному порядку і в термін, зазначений у законі.
(2) Злочинність і караність діяння визначаються кримінальним законом, який
діяв на час вчинення цього діяння.
(3) Часом вчинення злочину визнається час вчинення передбаченої
кримінальним законом дії або бездіяльності.
Стаття 5. Зворотна сила кримінального закону
(1) Кримінальний закон, який скасовує злочинність діяння, пом'якшує
покарання або іншим чином поліпшує становище особи, що вчинила злочин, має
зворотну силу, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до
набрання таким законом чинності, а також на осіб, які відбувають або
відбули покарання, але мають судимість.
(2) Кримінальний закон, що встановлює злочинність діяння чи посилює
покарання або іншим чином погіршує становище особи, зворотної сили не має.
Стаття 6. Чинність кримінального закону щодо злочинів, вчинених на території України
(1) Усі особи, які вчинили злочини на території України, підлягають
кримінальній відповідальності за цим Кодексом.
(2) Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато,
продовжено, закінчено або припинено на території України.
(3) Злочин вважається вчиненим на території України, якщо його виконавець
або хоча б один із співучасників діяв на території України.
(4) Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників
іноземних держав та інших громадян, які за законодавством України і
міжнародними договорами не є підсудні у кримінальних справах судам України,
в разі вчинення ними злочину на території України вирішується дипломатичним
шляхом.
Стаття 7. Чинність кримінального закону щодо злочинів, вчинених громадянами
України та особами без громадянства за межами України
(1) Громадяни України, а також особи без громадянства, що постійно
проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають
кримінальній відповідальності за цим Кодексом.
(2) Якщо названі особи за вчинені злочини зазнали покарання за кордоном,
вони не можуть бути притягнені в Україні до кримінальної відповідальності
за ці злочини.
Стаття 8. Чинність кримінального закону щодо злочинів, вчинених іноземцем поза межами України
Іноземці, а також особи без громадянства, що не проживають постійно в
Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають в Україні
відповідальності за цим Кодексом у випадках, передбачених міжнародними
договорами, або якщо вони вчинили передбачені цим Кодексом особливо тяжкі
злочини проти інтересів України та її громадян.
Стаття 9. Правові наслідки засудження особи за межами України
(1) Правові наслідки вироку суду іноземної держави можуть бути враховані,
якщо громадянин України, особа без громадянства або іноземець були
засуджені за злочин, вчинений за межами України, та знову вчинили злочин на
території України.
(2) Відповідно до частини першої цієї статті повторність, рецидив,
невідбуте покарання або інші правові наслідки вироку суду іноземної держави
враховуються при кваліфікації нового злочину, призначенні покарання,
звільненні від кримінальної відповідальності або покарання.
Стаття 10. Видача злочинця
(1) Громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в
Україні, які вчинили злочини поза межами України, не можуть бути видані
іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності та
віддання до суду.
(2) Іноземці, які вчинили злочини на території України і засуджені за них
на підставі цього Кодексу, можуть бути передані для відбування покарання за
вчинений злочин тій державі, громадянами якої вони є, якщо така передача
передбачена міжнародними договорами.
(3) Іноземці, а також особи без громадянства, що постійно не проживають в
Україні, які вчинили злочини поза межами України і перебувають на її
території, можуть бути видані іноземній державі для притягнення до
кримінальної відповідальності і віддання до суду або передані для
відбування покарання, якщо така видача або передача передбачені
міжнародними договорами.
Розділ ІІІ
ЗЛОЧИН ТА ЙОГО ВИДИ
Стаття 11. Поняття злочину
(1) Злочином визнається суспільно небезпечне, винне діяння (дія або
бездіяльність), заборонене кримінальним законом.
(2) Не є злочином дія або бездіяльність, що хоч формально і містить ознаки
будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через
малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла
істотної шкоди і не створила загрози заподіяння такої шкоди особі,
суспільству або державі.
Стаття 12. Класифікація злочинів
(1) Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої
тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.
(2) Злочином невеликої тяжкості визнається:
умисний злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення
волі на строк не більше двох років або інше, м'якше покарання;
необережний злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді
позбавлення волі на строк не більше трьох років або інше, м'якше покарання.
(3) Злочином середньої тяжкості визнається:
умисний злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення
волі на строк не більше п'яти років;
необережний злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді
позбавлення волі на строк не більше восьми років.
(4) Тяжким злочином визнається:
умисний злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення
волі на строк не більше десяти років;
необережний злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді
позбавлення волі на строк понад вісім років.
(5) Особливо тяжким злочином визнається:
умисний злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення
волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.
Розділ ІV
ОСОБИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ КРИМІНАЛЬНІЙ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Стаття 13. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність
(1) Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення
злочину виповнилося шістнадцять років.
(2) Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років,
підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство (статті
110 - 114), посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена
громадського формування з охорони громадського порядку або
військовослужбовця (стаття 322), посягання на життя судді у зв'язку із
здійсненням ним правосуддя (стаття 351), умисне тяжке тілесне ушкодження
(стаття 117), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 118),
захоплення заручників (стаття 139), згувалтування (стаття 146),
насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (стаття
147), мужолозтво (стаття 150), крадіжку (статті 170, 236, 282), грабіж
(статті 171, 236, 282), розбій (статті 172, 236 частина 3, 282 частина 3),
вимагання (статті 173, 236, 282), умисне знищення або пошкодження майна
(стаття 179 частина 2), пошкодження шляхів сполучення і транспортних
засобів (стаття 252), угон транспортних засобів (стаття 265), хуліганство
(стаття 271 частини 2 і 3).
Стаття 14. Неосудність
(1) Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення
суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого
кримінальним законом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла
усвідомлювати своїх дій (бездіяльності) або керувати ними внаслідок
хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної
діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану психіки.
(2) До такої особи судом можуть бути застосовані примусові заходи медичного
характеру, передбачені статтею 88 цього Кодексу.
Стаття 15. Обмежена осудність
(1) Особа, яка під час вчинення злочину перебувала в стані обмеженої
осудності, тобто не могла повною мірою усвідомлювати своїх дій
(бездіяльності) або керувати ними внаслідок хворобливого стану психіки,
підлягає кримінальній відповідальності.
(2) Стан обмеженої осудності враховується при призначенні покарання як
обставина, що пом'якшує відповідальність.
Стаття 16. Відповідальність за злочини, вчинені у стані алкогольного сп'яніння або під впливом одурманливих засобів
(1) Особа, яка вчинила злочин у стані алкогольного сп'яніння або під
впливом наркотичних чи інших одурманливих засобів, підлягає кримінальній
відповідальності.
(2) Суд, незалежно від призначеного покарання, може застосувати до такої
особи примусове лікування, передбачене статтею 90 цього Кодексу.
Розділ V
ВИНА ТА ЇЇ ФОРМИ
Стаття 17. Форми вини
Вина особи при вчиненні злочину може бути умисною або необережною.
Стаття 18. Умисел і його види
(1) Умисним визнається злочин, вчинений з прямим або непрямим умислом.
(2) Злочин визнається вчиненим з прямим умислом, якщо особа, що його
вчинила, усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або
бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх
настання.
(3) Злочин визнається вчиненим з непрямим умислом, якщо особа, що його
вчинила, усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або
бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоч не
бажала, але свідомо припускала настання цих наслідків.
Стаття 19. Необережність та її види
(1) Необережним визнається злочин, вчинений із злочинної самонадіяності або
злочинної недбалості.
(2) Злочин визнається вчиненим із злочинної самонадіяності, якщо особа, що
його вчинила, передбачала можливість настання суспільно небезпечних
наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно
розраховувала на їх відвернення.
(3) Злочин визнається вчиненим із злочинної недбалості, якщо особа, що його
вчинила, не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків
свого діяння (дії або бездіяльності), хоч повинна була і могла їх
передбачати.
Розділ VІ
НЕЗАКІНЧЕНИЙ ЗЛОЧИН ТА ЙОГО ВИДИ
Стаття 20. Закінчений та незакінчений злочини
(1) Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу
злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.
(2) Незакінченим злочином визнається готування до злочину та замах на
злочин.
Стаття 21. Готування до злочину
(1) Готуванням до злочину визнається підшукування або пристосування засобів
чи знарядь, підшукування співучасників або змовлення на вчинення злочину,
усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.
(2) Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальну
відповідальність.
Стаття 22. Замах на злочин
Замахом на злочин визнається діяння, вчинене з прямим умислом і
безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було
доведено до кінця з причин, не залежних від волі винного.
Стаття 23. Відповідальність за незакінчений злочин
Відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за
статтею 21 або 22 і за тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка
передбачає відповідальність за закінчений злочин.
Стаття 24. Добровільна відмова при незакінченому злочині
(1) Добровільною відмовою визнається добровільне та остаточне припинення
особою готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому особа
усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.
(2) У разі добровільної відмови особа не підлягає кримінальній
відповідальності за вчинені нею готування до злочину або замах на злочин.
(3) Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця,
підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично
вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.
Розділ VІІ
СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ
Стаття 25. Поняття співучасті
Співучастю у злочині визнається умисна спільна участь двох або більше осіб
у вчиненні умисного злочину.
Стаття 26. Види співучасників
(1) Співучасниками злочину, поряд із виконавцем, визнаються організатор,
підмовник та посібник.
(2) Виконавцем визнається особа, яка безпосередньо вчинила злочин або
безпосередньо брала участь у його вчиненні разом з іншими особами
(співвиконавцями), а також особа, яка вчинила злочин шляхом використання
інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній
відповідальності.
(3) Організатором визнається особа, яка організувала вчинення злочину або
керувала його підготовкою чи вчиненням. Організатором також визнається
особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала
ними, а також особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала
приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної
організації.
(4) Підмовником визнається особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою,
примусом або іншим чином схилила іншу особу до вчинення злочину.
(5) Посібником визнається особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів
чи знарядь або усуненням перешкод чи іншим чином сприяла вчиненню злочину,
а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи
засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним
шляхом, або заздалегідь обіцяла придбати чи збути такі предмети.
(6) Не є співучастю заздалегідь не обіцяне переховування злочинця, знарядь
і засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним
шляхом, або заздалегідь не обіцяне придбання чи збування таких предметів, а
також неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний, вчинюваний або
вчинений злочин. Особи, які вчинили ці злочини, підлягають відповідальності
за статтями 183 або 368 цього Кодексу.
Стаття 27. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією
(1) Злочин визнається вчиненим групою осіб, якщо в ньому брали спільну
участь два або більше виконавців без попередньої змови.
(2) Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо в
ньому брали участь дві або більше осіб, які заздалегідь, тобто до початку
злочину, домовилися про спільне його вчинення.
(3) Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в ньому брали
участь дві або більше особи, які попередньо об'єдналися в стійку групу для
вчинення одного або кількох злочинів.
(4) Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він вчинений
згуртованою організованою групою, утвореною для вчинення тяжких або
особливо тяжких злочинів, або об'єднанням організованих груп, утворених з
тією самою метою.
Стаття 28. Відповідальність співучасників
(1) Виконавець (співвиконавець) підлягає відповідальності за статтею
Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинений ним злочин.
(2) Організатор, підмовник та посібник підлягають відповідальності за
відповідною частиною статті 26 і тією статтею Особливої частини цього
Кодексу, яка передбачає злочин, безпосередньо вчинений виконавцем. Ознаки,
що характеризують особу окремого співучасника та впливають на кваліфікацію
злочину, ставляться за вину лише цьому співучасникові.
(3) У разі вчинення виконавцем незакінченого злочину інші співучасники
підлягають відповідальності за співучасть у незакінченому злочині.
(4) Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння,
вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.
Стаття 29. Відповідальність організаторів та учасників організованої групи і злочинної організації
(1) Організатор організованої групи та злочинної організації підлягає
відповідальності за всі злочини, вчинені організованою групою чи злочинною
організацією, якщо вони охоплювалися його умислом.
(2) Інші учасники організованої групи та злочинної організації підлягають
відповідальності за злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали
участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен із них, без
посилання на статтю 26 цього Кодексу.
Стаття 30. Добровільна відмова співучасників
(1) Добровільна відмова виконавця (співвиконавця) не має наслідком
кримінальної відповідальності за наявності умов, передбачених статтею 26
цього Кодексу. У цьому випадку інші співучасники підлягають
відповідальності за готування до того злочину або замах на той злочин, від
вчинення якого добровільно відмовився виконавець.
(2) Добровільна відмова організатора, підмовника чи посібника не має
наслідком їх кримінальної відповідальності, якщо вони відвернули вчинення
злочину або своєчасно повідомили органи влади про злочин, що готується або
вчиняється. Добровільною відмовою посібника визнається також ненадання ним
засобів чи знарядь вчинення злочину.
(3) У разі добровільної відмови будького із співучасників виконавець
підлягає відповідальності за готування до злочину або за замах на злочин,
залежно від того, на якій із цих стадій його діяння було перепинене.
Розділ VІІІ
ПОВТОРНІСТЬ, СУКУПНІСТЬ ТА РЕЦИДИВ ЗЛОЧИНІВ
Стаття 31. Повторність злочинів
(1) Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів,
передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього
Кодексу.
(2) Повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при
вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше
тотожних діянь, об'єднаних спільною метою.
(3) Вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього
Кодексу, визнається повторним лише у випадках, зазначених в Особливій
частині цього Кодексу.
(4) Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було
звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими
законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.
Стаття 32. Сукупність злочинів
(1) Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше
злочинів, передбачених різними статтями або частинами статті Особливої
частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено. При цьому не
враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної
відповідальності за підставами, встановленими законом.
(2) При сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за
відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
Стаття 33. Рецидив злочинів
Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка
має судимість за умисний злочин.
Розділ ІХ
ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ
Стаття 34. Необхідна оборона
(1) Необхідною обороною визнається захист охоронюваних законом прав та
інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних
інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом
заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної в даній обстановці для
негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було
допущено перевищення меж необхідної оборони.
(2) Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості
уникнення суспільно небезпечного посягання або звернення за допомогою до
інших осіб чи органів влади.
(3) Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому,
хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання
або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони має наслідком
відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 114 та
120 цього Кодексу.
(4) Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне
душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не
могла оцінити відповідність заподіяної шкоди небезпечності посягання чи
обстановці захисту.
(5) Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком
відповідальності застосування зброї або будь-яких інших засобів чи
предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а
також для відвернення протиправного вторгнення у житло чи інше приміщення,
незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.
Стаття 35. Уявна оборона
(1) Уявною обороною визнається заподіяння шкоди в такій обстановці, коли
реального суспільно небезпечного посягання не було і особа, неправильно
оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого
посягання.
(2) Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду
лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні
підстави для припущення, що мало місце реальне посягання, і вона не
усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.
(3) Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого
припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах
відповідного реального посягання, вона підлягає відповідальності як за
перевищення меж необхідної оборони.
(4) Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла
усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона
підлягає відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.
Стаття 36. Затримання особи, що вчинила злочин
(1) Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо
після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила
злочин, і доставлення її відповідним органом влади, якщо при цьому не було
допущено перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.
(2) Перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, визнається
умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не
відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця.
Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, має наслідком
відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 114 та
120 цього Кодексу.
Стаття 37. Крайня необхідність
Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої
необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі
чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також
суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній
обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо заподіяна шкода є
менш значною, ніж відвернена шкода.
Стаття 38. Фізичний або психічний примус
(1) Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду
правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу,
внаслідок якого не могла керувати своїми вчинками.
(2) Питання про відповідальність особи за заподіяння шкоди
правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу,
внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також
психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 37 цього
Кодексу.
Стаття 39. Виконання наказу або розпорядження
(1) Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним
інтересам, визнаються правомірними, якщо вони були вчинені під час
виконання законного наказу або розпорядження.
(2) Наказ або розпорядження визнаються законними, якщо вони віддані
відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень.
(3) Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася
виконувати явно злочинний наказ або розпорядження.
(4) Особа, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння,
вчинені під час виконання такого наказу або розпорядження, підлягає
відповідальності на загальних підставах.
(5) Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного
характеру наказу чи розпорядження, то за діяння, вчинене під час виконання
такого наказу чи розпорядження, відповідальності підлягає тільки особа, що
віддала злочинний наказ чи розпорядження.
Стаття 40. Виправданий ризик
(1) Не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду
правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах
виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.
(2) Ризик визнається виправданим, якщо мети, що була поставлена, не можна
було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з
ризиком, і особа, яка допустила ризик, обгурунтовано розраховувала, що
здійснені нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним
інтересам.
(3) Забороняється вчинення діяння, пов'язаного з ризиком, якщо воно зазнаки
створювало загрозу для життя багатьох людей або загрозу екологічної
катастрофи чи інших надзвичайних подій.
Розділ X
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Стаття 41. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності
(1) Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної
відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі
акта амністії або помилування.
(2) Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється
Кримінально-процесуальним кодексом України.
Стаття 42. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим розкаянням
Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено
від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину
добровільно з'явилася із зізнанням, щиросердо покаялася, активно сприяла
розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані збитки або усунула
заподіяну шкоду.
Стаття 43. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим
Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено
від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та
відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Стаття 44. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки
(1) Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, може бути
звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки
колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за
умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру
колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не
порушуватиме громадського порядку.
(2) У разі порушення умов передачі на поруки особу може бути притягнено до
кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.
Стаття 45. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки
Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено
від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час
розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене
нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути
суспільно небезпечною.
Стаття 46. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності
(1) Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо з дня вчинення
нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) один рік - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який згідно із
законом може бути призначене покарання менш суворе, ніж обмеження або
позбавлення волі;
2) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який згідно із
законом може бути призначене покарання у вигляді обмеження або позбавлення
волі;
3) шість років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
(2) Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася
від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня
з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі строки
давності, передбачені пунктами 1 - 5 частини першої цієї статті,
подвоюються, але не можуть перевищувати п'ятнадцяти років.
Варіант: частину другу виключити.
(3) Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у
частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин
середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності
в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки
давності обчислюються окремо за кожний злочин.
(4) Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий
злочин, за який згідно із законом може бути призначене довічне позбавлення
волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати
давність, довічне позбавлення волі не може бути призначене і заміняється
позбавленням волі.
(5) Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та
безпеки людства, передбачених у статтях 407 - 409, 413 цього Кодексу.
Розділ ХІПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВИДИ
Стаття 47. Поняття покарання та його мета
(1) Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за
вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в
передбаченому законом позбавленні та обмеженні прав і свобод засудженого.
(2) Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а
також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими
особами.
(3) Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити
людську гідність.
Стаття 48. Види покарань
(1) До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути
застосовані лише такі види покарань:
1) штраф;
2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або
кваліфікаційного класу;
3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
4) виправні роботи;
5) службові обмеження для військовослужбовців;
6) конфіскація майна;
7) арешт;
8) обмеження волі;
9) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;
10) позбавлення волі на певний строк;
11) довічне позбавлення волі.
(2) Спеціальним законом може бути передбачено застосування покарання у
вигляді смертної кари за вчинення злочинів в умовах воєнного стану.
Варіант: виключити з проекту вид покарання "конфіскація майна".
Стаття 49. Основні та додаткові покарання
(1) Основними покараннями є виправні роботи, службові обмеження для
військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному
батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк та довічне
позбавлення волі.
(2) Додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання,
рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.
(3) Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною
діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові покарання.
(4) За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання,
передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу. До основного
покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках
та порядку, передбачених цим Кодексом.
(5) Ухилення від покарання, призначеного вироком суду, має наслідком
відповідальність, передбачену статтями 361 та 365 цього Кодексу.
Стаття 50. Штраф
(1) Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах,
встановлених в Особливій частині, а також у статті 71 цього Кодексу.
(2) Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину
та з урахуванням майнового стану винного в межах від чотирьох до тисячі
встановлених законодавством України неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено
вищого розміру штрафу.
(3) Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, якщо його
прямо передбачено в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, крім
випадків його застосування відповідно до статті 71 цього Кодексу.
(4) У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити його таким
покаранням, як виправні роботи.
Стаття 51. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу
Засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове,
спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена
за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Стаття 52. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
(1) Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років
або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.
(2) Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не
передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за умови, що з
урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв'язку із
заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд
визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або
займатися певною діяльністю.
(3) При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися
певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі,
тримання в дисциплінарній частині військовослужбовців або позбавлення волі
воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього,
на строк, встановлений вироком суду, що набрав чинності. При цьому строк
додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання,
а при призначенні покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні
посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних
покарань, а також у разі застосування статті 71 цього Кодексу, - з моменту
набуття чинності вироком.
Стаття 53. Виправні роботи
(1) Покарання у вигляді виправних робіт встановлюється на строк від шести
місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми
заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход
держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до
двадцяти відсотків.
(2) Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які
перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб,
що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а
також до військовослужбовців.
(3) Особам, що визнані непрацездатними, а також особам, які стали
непрацездатними після винесення вироку суду, виправні роботи суд може
замінити штрафом із розрахунку трьох установлених законодавством України
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один місяць виправних
робіт.
(4) Протягом строку відбування покарання засудженому до виправних робіт
заборонено виїзд за межі України без дозволу органу, який відає виконанням
покарання. Засуджений зобов'язаний з'являтися в цей орган один раз на
квартал для реєстрації.
Стаття 54. Службове обмеження для військовослужбовців
(1) Покарання у вигляді службового обмеження застосовується до засуджених
військовослужбовців офіцерського складу, прапорщиків, мічманів та
військовослужбовців надстрокової служби на строк від шести місяців до двох
років у випадках, передбачених цим Кодексом, або замість виправних робіт, а
також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу
засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення
волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той
самий строк.
(2) Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження
провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком
суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування
покарання засуджений не може бути підвищений на посаді, у військовому
званні, строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для
присвоєння чергового військового звання.
Стаття 55. Конфіскація майна
(1) Покарання у вигляді конфіскації майна полягає в примусовому
безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є
власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен
зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети,
що конфіскуються.
(2) Конфіскація майна встановлюється за особливо тяжкі злочини, а також за
тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, прямо
передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
(3) Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається Кримінально-
виконавчим кодексом України.
Варіант: статтю виключити (див. варіант до ст. 48).
Стаття 56. Арешт
(1) Покарання у вигляді арешту полягає в триманні засудженого в умовах
ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців.
(2) Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті.
(3) Арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних
жінок та до жінок, які мають дітей віком до восьми років.
Стаття 57. Обмеження волі
(1) Покарання у вигляді обмеження волі полягає у триманні особи в
кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від
суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням
засудженого до праці.
(2) Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років.
(3) Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і
жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли
пенсійного віку, та до військовослужбовців строкової служби.
Стаття 58. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців
(1) Покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні призначається
військовослужбовцям строкової служби на строк від шести місяців до двох
років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також якщо суд, враховуючи
обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити
позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному
батальйоні на той самий строк.
(2) Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців замість
позбавлення волі не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували
покарання у вигляді позбавлення волі.
Стаття 59. Позбавлення волі на певний строк
(1) Покарання у вигляді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та
поміщенні його на певний строк у кримінально-виконавчі установи.
(2) Позбавлення волі встановлюється на строк від одного до десяти років.
(3) Позбавлення волі на строк понад десять років, але не більше п'ятнадцяти
років може бути призначене лише у випадках, прямо передбачених цим
Кодексом.
Стаття 60. Довічне позбавлення волі
(1) Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких
злочинів, з посяганням на життя і застосовується лише у випадках,
спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за потрібне
застосовувати позбавлення волі на певний строк.
(2) Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочини
у віці до вісімнадцяти років, до жінок, а також до чоловіків у віці понад
65 років.
Розділ ХІІ
ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ
Стаття 61. Загальні засади призначення покарання
(1) Суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу,
що передбачає відповідальність за вчинений злочин;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, спосіб та мотиви
вчиненого, характер та розмір заподіяної шкоди, особу винного.
(2) Особі, що вчинила злочин, має бути призначене справедливе покарання,
необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
(3) Підстави для призначення м'якшого покарання, ніж це передбачено
відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин,
визначаються статтею 65 цього Кодексу.
(4) Більш суворе покарання, ніж передбачене відповідними статтями Особливої
частини цього Кодексу за вчинений злочин, може бути призначене за
сукупністю злочинів і за сукупністю вироків згідно зі статтями 66 та 67
цього Кодексу.
Стаття 62. Обставини, які пом'якшують відповідальність
(1) При призначенні покарання обставинами, які пом'якшують
відповідальність, визнаються:
1) з'явлення із зізнанням, щире розкаяння або активне сприяння розкриттю
злочину;
2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної
шкоди;
3) вчинення злочину неповнолітнім;
4) вчинення злочину жінкою в стані вагітності;
5) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших
обставин;
6) вчинення злочину під впливом загрози, примусу або через матеріальну,
службову чи іншу залежність;
7) вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного
неправомірними діями потерпілого;
8) вчинення злочину у разі порушення умов крайньої необхідності.
(2) При призначенні покарання суд може визнати такими, що пом'якшують
відповідальність, і обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
(3) Якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує відповідальність, передбачена в
статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на
його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її як таку, що пом'якшує
відповідальність при призначенні покарання.
Стаття 63. Обставини, які обтяжують відповідальність
(1) При призначенні покарання обставинами, які обтяжують відповідальність,
визнаються:
1) вчинення злочину особою, яка раніше вчинила умисний злочин, за винятком
випадків, передбачених частиною четвертою статті 33 цього Кодексу;
2) вчинення злочину організованою групою або злочинною організацією;
3) вчинення злочину на угрунті расової, національної чи релігійної
ворожнечі або розбрату;
4) вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або
громадського обов'язку;
5) тяжкі наслідки, завдані злочином;
6) вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що
перебуває в безпорадному стані;
7) вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані
вагітності;
8) вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи
іншій залежності від винного;
9) вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає
психічним захворюванням чи недоумством;
10) вчинення злочину з особливою жорстокістю чи знущанням;
11) вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану,
інших надзвичайних подій;
12) вчинення злочину загальнонебезпечним способом;
13) вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння
або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманливих
засобів.
(2) Суд має право, залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати будь-
яку із зазначених у частині першій цієї статті обставин такою, що обтяжує
відповідальність, навівши мотиви свого рішення у вироку.
(3) При призначенні покарання, суд не може визнати такими, що обтяжують
відповідальність, обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
(4) Якщо будь-яка з обставин, що обтяжує відповідальність, передбачена у
статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на
його кваліфікацію, суд при призначенні покарання, не може ще раз
враховувати її як таку, що обтяжує відповідальність.
Стаття 64. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті
(1) При призначенні покарання за незакінчений злочин суд, керуючись
положеннями статей 61 - 63 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості
вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини,
внаслідок яких злочин не було доведено до кінця.
(2) При призначенні покарання співучасникам злочину суд, керуючись
положеннями статей 61 - 63 цього Кодексу, враховує характер та ступінь
участі кожного з них у вчиненні злочину.
Стаття 65. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом
(1) За наявності обставин, що пом'якшують відповідальність та істотно
знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого, з урахуванням особи
винного та інших виняткових обставин справи суд, умотивувавши своє рішення,
може за тяжкий, особливо тяжкий злочин або злочин середньої тяжкості
призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в
санкції статті Особливої частини цього Кодексу або перейти до іншого, більш
м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей
злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від
найнижчої межі, встановленої для даного виду покарання в Загальній частині
цього Кодексу.
(2) На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не
призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті Особливої
частини цього Кодексу як обов'язкове.
Стаття 66. Призначення покарання за сукупністю злочинів
(1) При сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і
додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом
поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи
часткового складання призначених покарань.
(2) При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів
визначається в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини цього
Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із
злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити
остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку,
встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення
волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом
поглинення будьяких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
(3) До основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть
бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні
яких особу було визнано винною.
(4) За правилами, передбаченими в частинах 1 - 3 цієї статті, призначається
покарання, якщо після винесення вироку в справі буде встановлено, що
засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до винесення вироку у
першій справі. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за
сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково
за першим вироком, за правилами, передбаченими в статті 68 цього Кодексу.
Стаття 67. Призначення покарання за сукупністю вироків
(1) Якщо засуджений після винесення вироку, але до повного відбуття
покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим
вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за
попереднім вироком.
(2) При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання
не повинен перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду
покарання в Загальній частині цього Кодексу. При складанні покарань у
вигляді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного
за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п'ятнадцяти років, а у
випадку якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк
позбавлення волі може бути більшим п'ятнадцяти років, але не повинен
перевищувати двадцяти п'яти років. При складанні покарань у вигляді
довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний
строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається
шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
(3) Призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута
його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного
покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.
(4) Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від
покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини
покарання за попереднім вироком.
(5) Якщо засуджений після винесення вироку, але до повного відбуття
покарання вчинив два або більше злочинів, суд призначає покарання за ці
нові злочини за правилами, передбаченими в статті 66 цього Кодексу, а потім
до остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, повністю чи
частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у
межах, встановлених у частині другій цієї статті.
Стаття 68. Правила складання покарань та зарахування
(1) При складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків
менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи з
такого їх співвідношення:
1) одному дню позбавлення волі відповідають:
один день тримання в дисциплінарній частині військовослужбовців або арешту;
два дні обмеження волі;
три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних
робіт;
2) одному дню тримання в дисциплінарній частині військовослужбовців або
арешту відповідають:
два дні обмеження волі;
три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних
робіт;
3) одному дню обмеження волі відповідають:
три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних
робіт.
(2) При призначенні за кількома вироками покарання у вигляді виправних
робіт або службового обмеження для військовослужбовців складанню підлягають
лише строки цих покарань. Розміри відрахувань із заробітку засудженого
складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно.
(3) Основні покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні
посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю
злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не
підлягають і виконуються самостійно.
(4) Додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються
самостійно.
(5) Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі
засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими
у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених в
частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може
пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його
відбування.
Стаття 69. Обчислення строків покарання
Строки покарання обчислюються в роках та місяцях. При заміні або складанні
покарань, а також у разі зарахування попереднього ув'язнення допускається
обчислення строків покарання у днях.
Розділ ХІІІ
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ
Стаття 70. Звільнення від відбування покарання
(1) Звільнення засудженого від відбування покарання, заміна покарання більш
м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від
покарання або пом'якшення покарання на підставі акта амністії чи
помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим
Кодексом.
(2) Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає
звільненню від призначеного судом покарання.
(3) Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію
нововиданого закону, знижується до максимальної межі покарання,
встановленого цим законом.
(4) Особа, яка вчинила злочин невеликої тяжкості, може бути за вироком суду
звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганої
поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в
суді не можна вважати суспільно небезпечною.
(5) Особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на
підставах, передбачених у статтях 42 та 45 цього Кодексу.
Стаття 71. Звільнення від відбування покарання з умовою
(1) Якщо суд при призначенні покарання у вигляді виправних робіт,
службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також
позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість
злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про
можливість виправлення підсудного без відбування покарання, він може
ухвалити про звільнення від відбування покарання з умовою зі сплатою штрафу
в межах від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
а за корисливі злочини - в межах від сорока до чотирьохсот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Незастосування штрафу у цих
випадках можливе лише за наявності підстав, передбачених у статті 65 цього
Кодексу, а також у разі встановлення судом неможливості сплати засудженим
штрафу.
(2) У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування
призначеного основного покарання, якщо він протягом визначеного судом
іспитового строку не вчинить нового злочину, сплатить штраф і виконає
покладені на нього обов'язки.
(3) Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох
років.
Стаття 72. Обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з умовою
(1) У разі звільнення від відбування покарання з умовою суд може покласти
на засудженого такі обов'язки:
попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого або членів
колективу;
не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу
внутрішніх справ;
повідомляти органи внутрішніх справ про зміну місця проживання, роботи або
навчання;
періодично з'являтися для реєстрації в органи внутрішніх справ;
не відвідувати певних місць, визначених органами, які здійснюють контроль
за поведінкою засудженого;
пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії, венеричного або іншого
захворювання, яке становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
(2) Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється органами
внутрішніх справ за місцем проживання засудженого, а щодо засуджених
військовослужбовців - командирами військових частин.
Стаття 73. Застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з умовою
У разі звільненні від відбування покарання з умовою крім штрафу,
передбаченого частиною першою статті 71 цього Кодексу, можуть бути
призначені додаткові покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні
посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового,
спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Стаття 74. Правові наслідки звільнення від відбування покарання з умовою
(1) Після закінчення іспитового строку засуджений, який сплатив штраф і
виконав покладені на нього обов'язки, звільняється судом від відбування
призначеного йому покарання.
(2) Якщо засуджений ухиляється від виконання покладених на нього обов'язків
або систематично чинить правопорушення, що спричинили застосування до нього
заходів адміністративного стягнення, або у разі його ухилення від сплати
штрафу, суд може винести ухвалу про направлення засудженого для відбування
покарання, призначеного вироком.
(3) У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину
суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 67 і 68
цього Кодексу.
Стаття 75. Відстрочення виконання покарання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до семи років
(1) У разі призначенні покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення
волі вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім
засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі
та особливо тяжкі злочини, суд може відстрочити виконання призначеного
покарання. Виконання призначених у цьому випадку додаткових покарань також
може бути відстрочене.
(2) Строк відстрочення виконання призначеного покарання визначається судом
у межах строку, на який згідно законодавства жінку може бути звільнено від
роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного
віку.
(3) Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється органами
внутрішніх справ.
(4) Після закінчення строку відстрочення виконання покарання суд, залежно
від поведінки засудженої, виносить ухвалу про звільнення її від відбування
покарання або про направлення для відбування покарання, призначеного
вироком.
(5) У разі, коли засуджена з відстроченням виконання покарання жінка
відмовилася від дитини або ухиляється від виховання дитини після
попередження, оголошеного органом, який здійснює контроль за поведінкою
засудженої, суд може за поданням цього органу скасувати відстрочення
виконання покарання і направити засуджену для відбування покарання згідно з
вироком суду.
(6) Якщо засуджена вчинила в період строку відстрочення новий злочин суд
призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 67 і 68 цього
Кодексу.
Стаття 76. Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
(1) Особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання
обвинувальним вироком чинності його не було виконано в такі строки:
1) один рік - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження
волі;
2) два роки - у разі засудження до покарання у вигляді обмеження волі або
позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;
3) чотири роки - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі
за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на
строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;
4) сім років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на
строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до
позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;
5) десять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі
на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.
(2) Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним
покаранням, призначеним за вироком суду.
(3) Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухилиться від відбування
покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення
засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому
разі строки давності, передбачені частиною першою цієї статті, подвоюються,
але не можуть перевищувати п'ятнадцяти років.
(4) Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених
у частині першій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості,
тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку
починається з дня вчинення нового злочину.
(5) Питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного
позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе
застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням
волі.
(6) Давність не застосовується у разі засудження за злочини проти миру та
безпеки людства, передбачені статтями 407-409, 413 цього Кодексу.
Стаття 77. Умовно дострокове звільнення від відбування покарання
(1) До осіб, що відбувають покарання у вигляді виправних робіт, службового
обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в
дисциплінарній частині військовослужбовців або позбавлення волі, може бути
застосоване умовнодострокове звільнення від подальшого відбування
покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або
частково і від відбування додаткового покарання.
(2) Умовно-дострокове звільнення від покарання може бути застосоване, якщо
засуджений зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довів своє
виправлення.
(3) Умовно-дострокове звільнення від покарання може бути застосоване після
фактичного відбуття засудженим:
1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин
невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;
2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний
тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у
вигляді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття
судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до
позбавлення волі;
3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за особливо
тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше
звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом
невідбутої частини покарання.
(4) У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове
звільнення, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд
призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 67 і 68 цього
Кодексу.
(5) Умовно-дострокове звільнення від довічного позбавлення волі може бути
застосоване після фактичного відбуття засудженим двадцяти п'яти років
позбавлення волі, якщо судом буде визнано, що засуджений не потребує
подальшого відбування цього покарання.
(6) У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове
звільнення від відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі,
нового злочину протягом п'яти років з дня умовно-дострокового звільнення
суд призначає їй покарання за правилами, встановленими у частині 2 статті
67 цього Кодексу.
Стаття 78. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким
(1) Особам, що відбувають покарання у вигляді обмеження або позбавлення
волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким
покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах
строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду
покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання,
призначеного вироком.
(2) У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким
засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання.
Засуджений підлягає звільненню від додаткового покарання, якщо воно є більш
суворим, ніж нове основне покарання.
(3) Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована,
якщо засуджений став на шлях виправлення.
(4) Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після
фактичного відбуття засудженим:
1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин
невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;
2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий
злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у вигляді
позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості
знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення
волі;
3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за особливо
тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше
звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом
невідбутої частини покарання.
(5) До осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути застосоване
умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 77 цього
Кодексу.
(6) Якщо особа, відбуваючи більш м'яке покарання, вчинить новий злочин, суд
до покарання за знову вчинений злочин додає невідбуту частину більш м'якого
покарання за правилами, передбаченими у статтях 67 і 68 цього Кодексу.
Стаття 79. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
(1) Засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали
вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених
до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо
тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку,
на який згідно законодавства жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку
з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.
(2) Звільнення від відбування покарання застосовується до засудженої, яка
має сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або яка
має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини.
(3) Контроль за поведінкою таких жінок здійснюється органами внутрішніх
справ за місцем проживання.
(4) Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті суд
залежно від поведінки засудженої може звільнити її від відбування покарання
або замінити його більш м'яким покаранням чи направити засуджену для
відбування покарання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може
повністю або частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом
якого засуджена не відбувала покарання.
(5) Якщо засуджена, яка була звільнена від відбування покарання,
відмовляється від дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця
проживання або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, порушує
громадський порядок, за що письмово більше двох разів попереджувалася
органом, який здійснює контроль за поведінкою засудженої, суд може за
поданням цього органу направити засуджену для відбування покарання,
призначеного за вироком.
(6) Якщо в період звільнення від відбування покарання засуджена вчинила
новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у
статтях 67 і 68 цього Кодексу.
Стаття 80. Звільнення від покарання за хворобою
(1) Особа, що вчинила злочин, не підлягає покаранню або звільняється від
подальшого його відбування, якщо до винесення вироку або під час відбування
покарання вона захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості
усвідомлювати свої дії або керувати ними. До такої особи можуть бути
застосовані примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 86 -
88 цього Кодексу.
(2) Особа, яка після вчинення злочину або винесення вироку захворіла на
іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути
звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні
цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер
захворювання, особу засудженого та інші обставини справи. Суд повинен також
вирішити питання щодо подальшого лікування звільненого.
(3) Військовослужбовці, засуджені до службового обмеження, арешту або
тримання в дисциплінарному батальйоні, в разі визнання їх непридатними до
військової служби за станом здоров'я звільняються від відбування покарання.
(4) У разі одужання осіб, зазначених у частинах першій та другій цієї
статті, вони можуть бути направлені для відбування покарання, якщо не
закінчилися строки давності, передбачені статтями 46 або 76 цього Кодексу,
або відсутні інші підстави для звільнення від покарання. При цьому час,
протягом якого до них застосовувалися примусові заходи медичного характеру,
зараховується в строк покарання за правилами, передбаченими в частині
п'ятій статті 68 цього Кодексу, а один день позбавлення волі дорівнює
одному дню застосування примусових заходів медичного характеру.
Стаття 81. Звільнення від покарання на підставі акта амністії або помилування
(1) На підставі акта амністії засуджений може бути повністю або частково
звільнений від відбування основного і додаткового покарання відповідно до
Закону України "Про застосування амністії в Україні".
(2) На підставі акта помилування засуджений може бути повністю або частково
звільнений від відбування основного і додаткового покарання.
Розділ XІV
СУДИМІСТЬ
Стаття 82. Правові наслідки судимості
(1) Особа визнається такою, що має судимість, з дня набуття чинності
обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
(2) Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також
в інших випадках, прямо передбачених законодавством України.
(3) Особи, звільнені від кримінальної відповідальності, а також засуджені
за вироком суду без призначення покарання або звільнені від відбування
покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність
якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.
Стаття 83. Строки погашення судимості
Такими, що не мають судимості, визнаються:
1) особи, засуджені відповідно до статті 71 цього Кодексу, якщо протягом
іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом
зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з умовою
не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк
додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа
визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового
покарання;
2) жінки, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом
строку відстрочення виконання покарання вони не вчинять нового злочину і
якщо після закінчення цього строку не буде прийняте рішення про направлення
для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо виконання
призначеного жінці додаткового покарання не було відстрочене і його строк
перевищує строк відстрочення виконання основного покарання, то жінка
визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового
покарання;
3) особи, засуджені до позбавлення права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю після виконання цього покарання;
4) особи, які відбули покарання у вигляді службового обмеження для
військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні
військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а також
військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту;
5) особи, засуджені до штрафу, виправних робіт або арешту, якщо вони
протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не
вчинять нового злочину;
6) особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин
невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня
відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
7) особи, засуджені до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, якщо
вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та
додаткового) не вчинять нового злочину;
8) особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони
протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не
вчинять нового злочину;
9) особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо
вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та
додаткового) не вчинять нового злочину;
10) особи, засуджені до довічного позбавлення за особливо тяжкий злочин,
якщо вони протягом десяти років з дня умовно-дострокового звільнення від
відбування цього покарання не вчинять нового злочину.
Стаття 84. Обчислення строків погашення судимості
(1) Строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і
додаткового покарання.
(2) До строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок
не було виконано і при цьому давність виконання вироку не переривалася.
Якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченні строків
давності виконання вироку.
(3) Якщо особу в порядку, передбаченому законом, було достроково звільнено
від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється
виходячи з фактично відбутого нею покарання - з моменту звільнення від
відбування покарання (основного та додаткового).
(4) Якщо невідбуту частину покарання було замінено більш м'яким покаранням,
то строк погашення судимості обчислюється виходячи з фактично відбутого до
заміни більш суворого покарання - з моменту відбуття більш м'якого
покарання (основного та додаткового).
(5) Якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення
судимості знову вчинить злочин, перебіг строку погашення судимості,
переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення
судимості обчислюються окремо за кожний злочин після фактичного відбуття
покарання (основного та додаткового) за останній злочин.
Стаття 85. Зняття судимості
(1) Якщо особа після відбуття покарання у вигляді обмеження волі або
позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці
довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення
строків, зазначених у статті 83 цього Кодексу.
(2) Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини
строку погашення судимості, зазначеного у статті 83 цього Кодексу.
(3) Порядок зняття судимості встановлюється Кримінально-процесуальним
кодексом України.
Розділ XV
ПРИМУСОВІ ТА ІНШІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ
Стаття 86. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
Примусовими заходами медичного характеру є поміщення особи, яка вчинила
суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого
Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою
її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно
небезпечних діянь.
Стаття 87. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру
Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб:
1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння, що
підпадають під ознаки діянь, передбачених статтями Особливої частини цього
Кодексу;
2) які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу
до винесення вироку або під час відбування покарання, що позбавляє їх
можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними.
Стаття 88. Види примусових заходів медичного характеру
(1) Залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого
діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або
інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:
1) поміщення у психіатричну лікарню із звичайним наглядом;
2) поміщення у психіатричну лікарню з посиленим наглядом;
3) поміщення у психіатричну лікарню із суворим наглядом.
(2) Поміщення у психіатричну лікарню із звичайним наглядом може бути
застосоване судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і
характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у
психіатричній лікарні і лікування у примусовому порядку.
(3) Поміщення у психіатричну лікарню з посиленим наглядом може бути
застосоване судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне
діяння, не пов'язане з посяганням на життя громадян, і за своїм психічним
станом не становить загрози для інших осіб, але потребує тримання у
психіатричній лікарні та лікування в умовах посиленого нагляду.
(4) Поміщення у психіатричну лікарню із суворим наглядом може бути
застосоване судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне
діяння, пов'язане з посяганням на життя громадян, а також щодо психічно
хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно
небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує
тримання у психіатричній лікарні та лікування в умовах суворого нагляду.
(5) Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого
примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення
застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам
або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.
Стаття 89. Зміна або припинення примусових заходів медичного характеру
(1) Зміна або припинення примусових заходів медичного характеру
застосовується судом за висновком лікувального закладу у разі змінення
психічного стану особи або її видужання, а також у разі відсутності потреби
в їх застосуванні.
(2) У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру
суд може передати особу на піклування родичам або опікунам з обов'язковим
лікарським наглядом.
Стаття 90. Застосування примусового лікування щодо осіб, які вчинили злочин у стані алкогольного сп'яніння чи під впливом одурманливих засобів або осіб обмежено осудних
(1) Суд незалежно від призначеного покарання, може направити на примусове
лікування особу, засуджену за злочин, вчинений у стані алкогольного
сп'яніння або під впливом наркотичних засобів чи інших одурманливих
засобів, або особу обмежено осудну.
(2) У разі призначення покарання у вигляді позбавлення волі або обмеження
волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У
разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у
спеціальних лікувальних закладах.
Розділ XVІ
ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ
Стаття 91. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру
(1) Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може
бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення
можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до
неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, які не є покаранням і
передбачені частиною другою статті 99 цього Кодексу.
(2) Примусові заходи виховного характеру, які не є покаранням і передбачені
частиною другою статті 99 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до
досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність,
вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння,
передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
Стаття 92. Види покарань
(1) До неповнолітніх можуть бути застосовані такі основні види покарань:
1) штраф;
2) виправні роботи;
3) арешт;
4) позбавлення волі.
(2) До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у вигляді
конфіскації майна, штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або
займатися певною діяльністю.
Стаття 93. Штраф
(1) Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход
або майно, на яке може бути обернене стягнення.
(2) Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого
злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах до
п'ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.
Стаття 94. Виправні роботи
(1) Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому за місцем роботи
на строк від двох місяців до одного року.
(2) Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт,
здійснюється відрахування в доход держави в розмірі, встановленому вироком
суду, в межах від п'яти до п'ятнадцяти відсотків.
Стаття 95. Арешт
Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення
вироку досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціально
пристосованих установах на строк від п'ятнадцяти до сорока п'яти діб.
Стаття 96. Позбавлення волі
(1) Покарання у вигляді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення
злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше
десяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у вигляді позбавлення
волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.
(2) Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше
вчинив злочин невеликої тяжкості.
(3) Покарання у вигляді позбавлення волі призначається неповнолітньому:
1) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості - на строк не більше двох
років;
2) за злочин середньої тяжкості - на строк не більше чотирьох років;
3) за тяжкий злочин - на строк не більше семи років;
4) за особливо тяжкий злочин - на строк не більше десяти років.
Стаття 97. Призначення покарання
(1) При призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин,
передбачених у статтях 61 - 63 цього Кодексу, враховує умови його життя та
виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи
неповнолітнього.
(2) При призначені покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів
остаточне покарання у вигляді позбавлення волі не може перевищувати десяти
років, а при призначенні покарання за сукупністю вироків, якщо хоча б один
із злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі не може
перевищувати п'ятнадцяти років.
Стаття 98. Звільнення від відбування покарання з умовою
(1) Звільнення від відбування покарання з умовою застосовується до
неповнолітніх відповідно до статей 71 - 74 цього Кодексу, з урахуванням
положень, передбачених цією статтею та статтею 93 цього Кодексу, в межах
від п'яти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за
корисливі злочини - в межах від двадцяти до двохсот неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.
(2) Звільнення від відбування покарання з умовою може бути застосоване до
неповнолітнього лише у разі його засудження до виправних робіт або
позбавлення волі.
(3) Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.
(4) У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з умовою суд
може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов'язок
щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.
Стаття 99. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру
(1) Неповнолітній, який вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути
звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого
розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення
вироку не потребує застосування покарання.
(2) У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи
виховного характеру:
1) застереження;
2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки
неповнолітнього;
3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють,
чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також
окремих громадян на їхнє прохання;
4) покладення на неповнолітнього, який досяг шістнадцятирічного віку і має
майно або доход, обов'язку відшкодування заподіяних збитків;
5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи
для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує
трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх
залишення визначаються спеціальними положеннями.
(3) До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів
виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті.
Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пункті 2 та 3
частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.
(4) Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому
вихователя в порядку, передбаченому відповідним Положенням.
(5) У разі систематичного невиконання неповнолітнім примусових заходів
виховного характеру ці заходи скасовуються і неповнолітній може бути
притягнений до кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
Стаття 100. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності
(1) Давність притягнення до кримінальної відповідальності та виконання
обвинувального вироку до осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти
років, застосовується відповідно до статей 46 та 76 цього Кодексу з
урахуванням положень, передбачених цією статтею.
(2) Щодо цих осіб встановлюються такі строки давності притягнення до
кримінальної відповідальності:
1) один рік - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;
2) три роки - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
3) п'ять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
4) сім років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
(3) У разі застосування до таких осіб строку давності виконання
обвинувального вироку встановлюються такі строки:
1) один рік - у разі засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням
волі, а також при засудженні до покарання у вигляді позбавлення волі за
злочин невеликої тяжкості;
2) три роки - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за
злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до покарання у вигляді
позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;
3) п'ять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі
на строк більше п'яти років за тяжкий злочин;
4) сім років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за
особливо тяжкий злочин.
(4) У разі зупинення перебігу строків давності правила про їх подвоєння,
передбачені в частині другій статті 46 та частині третій статті 76 цього
Кодексу, не застосовуються. При цьому загальний строк давності не може
перевищувати десяти років.
Варіант: частину 4 виключити (див. ч. 2 ст. 46).
Стаття 101. Умовно дострокове звільнення від відбування покарання
(1) До осіб, які відбувають покарання у вигляді виправних робіт або
позбавлення волі за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, може
бути застосоване умовно-дострокове звільнення від покарання незалежно від
тяжкості вчиненого злочину.
(2) Умовно-дострокове звільнення від покарання може бути застосоване, якщо
засуджений зразковою поведінкою, сумлінним ставленням до праці та навчання
довів своє виправлення.
(3) Умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання може
бути застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти
років, після фактичного відбуття:
1) не менше третини призначеного строку покарання у вигляді виправних
робіт, а також покарання у вигляді позбавлення волі за злочин невеликої або
середньої тяжкості і за необережний тяжкий злочин;
2) не менше половини строку покарання у вигляді позбавлення волі,
призначеного судом за тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала
покарання у вигляді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або
зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний
злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;
3) не менше двох третин строку покарання у вигляді позбавлення волі,
призначеного судом за особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше
відбувала покарання у вигляді позбавлення волі і була умовнодостроково
звільнена, але до закінчення невідбутої частини покарання та до досягнення
вісімнадцятирічного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона
засуджена до позбавлення волі.
(4) До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м'яким
покаранням не застосовується.
(5) У разі вчинення особою, щодо якої застосоване умовно-дострокове
звільнення, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд
призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 67 і 68 цього
Кодексу.
Стаття 102. Погашення та зняття судимості
(1) Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до
досягнення ними вісімнадцятирічного віку, здійснюється відповідно до статей
82 - 85 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.
(2) Визнаються такими, що не мають судимості, неповнолітні:
1) засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, після
виконання цього покарання;
2) засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої
тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не
вчинять нового злочину;
3) засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох
років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;
4) засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони
протягом п'яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.
(3) Дострокове зняття судимості допускається лише щодо особи, яка відбула
покарання у вигляді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин,
вчинений у віці до вісімнадцяти років, за підставами, передбаченими в
частині другій статті 85 цього Кодексу, після закінчення не менш як
половини строку погашення судимості, зазначеного в пунктах 3 і 4 частини
другої цієї статті.
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
Розділ І
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Стаття 103. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади
(1) Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного
ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з
конфіскацією майна.
(2) Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного
ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів
із закликами до вчинення таких дій -
караються позбавленням волі на строк до п'яти років.
(3) Дії, передбачені частиною 2 цієї статті, вчинені особою, яка є
представником влади, або повторно, або організованою групою, або з
використанням засобів масової інформації,
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
Стаття 104. Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України
(1) Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або лінії державного
кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а
також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до
вчинення таких дій -
караються позбавленням волі на строк до п'яти років.
(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені особою яка є представником влади, або за
попереднім змовленням групою осіб, або поєднані з розпалюванням
національної чи релігійної ворожнечі, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
(3) Дії, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, які призвели до загибелі
людей або інших тяжких наслідків, -
караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
Стаття 105. Державна зрада
(1) Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на
шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності,
обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України:
перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного
конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або
їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти
України,-
карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з
конфіскацією майна.
(2) Звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України,
завербований іноземною державою, іноземною організацією або їхнім
представником, якщо він на виконання одержаного злочинного завдання ніяких
дій не вчинив і добровільно заявив органам влади про свій зв'язок з ними.
Стаття 106. Посягання на життя державного діяча
Убивство або замах на вбивство Президента України, Голови Верховної Ради
України, народного депутата України, Прем'єр-міністра України, члена
Кабінету Міністрів України, Голови чи судді Конституційного Суду України,
або Верховного Суду України, або вищих судів України, Генерального
прокурора України, вчинені у зв'язку з їхньою державною діяльністю,-
карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або
довічним позбавленням волі.
Варіант статті:
Стаття... Посягання на життя державного чи громадського діяча
Убивство або замах на вбивство державного чи громадського діяча або
представника влади, вчинене у зв'язку з їхньою державною чи громадською
діяльністю,-
карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або
довічним позбавленням волі.
Стаття 107. Диверсія
Вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій,
спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи
іншої шкоди їхньому здоров'ю, на зруйнування або пошкодження об'єктів, які
мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також вчинення з
тією самою метою дій, спрямованих на радіоактивне забруднення, масове
отруєння, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій,-
карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з
конфіскацією майна.
Стаття 108. Шкідництво
Дія або бездіяльність, спрямовані на підрив промисловості, транспорту,
зв'язку, сільського господарства, грошової системи, торгівлі або інших
галузей економіки України, а також діяльності органів державної влади з
метою ослаблення держави, якщо діяння вчинене шляхом використання
діяльності підприємств, установ, організацій або шляхом протидіяння їх
нормальній роботі, -
карається позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років з
конфіскацією майна.
Варіант: статтю до Кодексу не включати.
Стаття 109. Шпигунство
(1) Передавання або збирання з метою передавання іноземній державі,
іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять
державну чи військову таємницю, а також передавання або збирання за
завданням іноземної розвідки інших відомостей для використання їх на шкоду
інтересам України, якщо шпигунство вчинене іноземним громадянином або
особою без громадянства,-
караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з
конфіскацією майна.
(2) Звільняється від кримінальної відповідальності особа, що припинила
діяльність, передбачену частиною першою цієї статті, та добровільно
повідомила органи влади про вчинене, якщо внаслідок цього і вжитих заходів
було відвернено заподіяння шкоди інтересам України.
Розділ ІІ
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ'Я ОСОБИ
Стаття 110. Умисне вбивство за обставин, які обтяжують відповідальність
Умисне вбивство:
1) двох або більше осіб;
2) жінки, яка зазнаки для винного перебувала у стані вагітності;
3) вчинене з особливою жорстокістю;
4) вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб;
5) з корисливих мотивів;
6) з хуліганських мотивів;
7) особи чи її близьких у зв'язку з виконанням цією особою службового або
громадського обов'язку;
8) з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення;
9) поєднане із зувалтуванням, насильним задоволенням статевої пристрасті
неприродним способом або мужолозтвом;
10) вчинене на замовлення;
11) вчинене за попередньою змовленою групою осіб;
12) вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком
убивства, передбаченого статтями 112 - 114 цього Кодексу,-
карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або
довічним позбавленням волі з конфіскацією майна у випадках, передбачених
пунктами 5 або 10 цієї статті.
Стаття 111. Умисне вбивство
Умисне вбивство, вчинене за відсутності ознак, зазначених у статтях 110,
112 - 114 цього Кодексу,-
карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Стаття 112. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання
Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово
виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку
потерпілого,-
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
той самий строк.
Стаття 113. Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини
Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини під час пологів або
відразу після пологів -
карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на
той самий строк.
Стаття 114. Вбивство у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця
Умисне вбивство, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони, а також
у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, -
карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі
на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.
Стаття 115. Вбивство через необережність
(1) Вбивство, вчинене через необережність,-
карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на
той самий строк.
(2) Вбивство, вчинене через необережність двох або більше осіб -
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
той самий строк.
Стаття 116. Доведення до самогубства
(1) Доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство що є
наслідком жорстокого з нею поводження або систематичного приниження її
людської гідності -
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
той самий строк.
(2) Те саме діяння, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній або
іншій залежності від винного,-
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
строк до семи років.
Стаття 117. Умисне тяжке тілесне ушкодження
(1) Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження,
небезпечне для життя в момент заподіяння чи таке, що спричинило втрату будь-
якого органа або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я,
поєднаний з стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або
переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя,-
карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років.
(2) Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер
мучення, або заподіяне особі чи її близьким родичам у зв'язку з виконанням
цією особою службового чи громадського обов'язку,-
карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
(3) Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо вони
вчинені організованою групою або спричинили смерть потерпілого,-
караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.
Стаття 118. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження
Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке
не є небезпечним для життя і не дало наслідків, передбачених у статті 117
цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну
стійку втрату працездатності менш як на одну третину,-
карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі
на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Стаття 119. Умисне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, заподіяне в стані сильного душевного хвилювання
Умисне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, заподіяне в стані
сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного
насильства або тяжкої образи з боку потерпілого,-
карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі
на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.
Стаття 120. Заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця
Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж
необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для
затримання злочинця, -
карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк
до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Стаття 121. Умисне легке тілесне ушкодження
(1) Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад
здоров'я або незначну стійку втрату працездатності,-
карається виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк
до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
(2) Умисне легке тілесне ушкодження без наслідків, зазначених у частині
перший цієї статті,-
карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або виправними роботами на строк до одного року.
Стаття 122. Побої і мордування
(1) Умисне завдавання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій,
які завдали фізичного болю,-
карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або виправними роботами на строк до одного року.
(2) Ті самі діяння, що мають характер мордування,-
караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на
той самий строк.
Стаття 123. Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження
Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження -
карається виправними роботами на строк до одного року або обмеженням волі
на строк до двох років.
Стаття 124. Погроза вбивством або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження
Погроза вбивством або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження за наявності
реальних підстав побоюватися здійснення цієї погрози -
карається штрафом до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або
арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох
років.
Стаття 125. Зараження вірусом імунодефіциту людини
(1) Зазнаки поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом
імунодефіциту людини -
карається арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк
до п'яти років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.
(2) Зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини особою, яка знала
про те, що вона є носієм цього вірусу,-
карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
(3) Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо двох чи
більше осіб або неповнолітнього, при призначенні покарання, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
(4) Умисне зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини-
карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Стаття 126. Неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження вірусом імунодефіциту людини
(1) Неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншим працівником
своїх професійних обов'язків унаслідок недбалого чи несумлінного ставлення
до них, що призвело до зараження особи вірусом імунодефіциту людини,-
карається позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох
років.
(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило зараження двох чи більше осіб,-
карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до трьох років.
Стаття 127. Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини
Розголошення службовою особою або медичним працівником відомостей про
проведення медичного огляду особи на виявлення зараження вірусом
імунодефіциту людини або захворювання на СНІД та його результатів, що стали
їм відомі у зв'язку з виконанням службових або професійних обов'язків,-
карається штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або
обмеженням волі на строк до трьох років із позбавленням права обіймати
певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без
такого.
Стаття 128. Зараження венеричною хворобою
(1) Зараження іншої особи венеричною хворобою особою, яка знала про
наявність у неї цієї хвороби,-
карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на
строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або
позбавленням волі на строк до двох років.
(2) Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, раніше
судимою за зараження іншої особи венеричною хворобою, а також зараження
двох чи більше осіб або неповнолітнього -
караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням
волі на строк до чотирьох років.
Стаття 129. Незаконне проведення аборту
(1) Проведення аборту особою, що не має спеціальної медичної освіти,-
карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням
волі на строк до трьох років.
(2) Незаконне проведення аборту, якщо воно спричинило тривалий розлад
здоров'я або смерть потерпілої,-
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Стаття 130. Залишення в небезпеці
(1) Зазнаки залишення без допомоги особи, що перебуває в небезпечному для
життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через
малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану,
якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю
особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив
потерпілого в небезпечне для життя становище,-
карається штрафом до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або виправними роботами на строк до двох років.
(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть особи, залишеної без
допомоги, або інші тяжкі наслідки,-
карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк
до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або
позбавленням волі на той самий строк.
Стаття 131. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані
Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при
можливості надати таку допомогу, або неповідомлення про такий стан особи
належним установам чи особам, якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження
або смерть,-
караються штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або виправними роботами на строк до двох років.
Стаття 132. Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей
(1) Невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків
щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх через недбале або несумлінне
до них ставлення, якщо це спричинило істотну шкоду здоров'ю потерпілого,-
караються штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до п'яти років.
(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили смерть неповнолітнього або інші тяжкі
наслідки,-
караються обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі
на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Стаття 133. Незаконне лікарювання
Заняття лікарюванням без спеціального дозволу, здійснюване особою, яка не
має належної медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки для
хворого,-
карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі
на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Стаття 134. Ненадання допомоги хворому медичним
(1) Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником,
який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу,
якщо йому зазнаки відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого,-
карається штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк
до двох років.
(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого, залишеного без
допомоги, або інші тяжкі наслідки,-
карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі
на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Стаття 135. Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником
Невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником
своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них
ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого,-
карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до
двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або
позбавленням волі на строк до двох років.
Стаття 136. Порушення порядку трансплантації органів або тканин людини
(1) Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або
тканин людини -
карається штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або
обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні
посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без
такого.
(2) Примушування до вилучення органів або тканин людини з метою їх
трансплантації -
карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до
двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на
строк до трьох років з штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян чи без такого.
(3) Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо особи, яка
перебувала в безпорадному стані або в матеріальній чи іншій залежності від
особи, що їх вчинила, -
караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років.
Стаття 137. Незаконне розголошення лікарської таємниці
Умисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у
зв'язку з виконанням професійних чи службових обов'язків, якщо таке діяння
спричинило тяжкі наслідки,-
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до
двох років.
Розділ ІІІ
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВОЛІ, ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ
Стаття 138. Незаконне позбавлення волі
(1) Незаконне позбавлення волі -
карається штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або
позбавленням волі на строк до двох років.
(2) Те саме діяння, вчинене щодо двох або більше осіб, або способом,
небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або таке, що
супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, або із застосуванням
зброї, -
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
строк до семи років.
(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені
організованою групою, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Стаття 139. Захоплення заручників
(1) Захоплення або тримання особи як заручника з метою спонукати державну
або іншу установу, підприємство чи організацію, або службову особу до
вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення
заручника -
караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
(2) Ті самі дії, якщо вони були вчинені щодо неповнолітнього, або
організованою групою, або були поєднані з погрозою знищення людей, або
такі, що спричинили тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Стаття 140. Викрадення або підміна дитини
Викрадення або підміна чужої дитини, вчинені з корисливих або інших
особистих мотивів, -
караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
той самий строк.
Стаття 141. Торгівля неповнолітніми
(1) Купівля, продаж неповнолітнього, а також здійснення інших незаконних
угод щодо передачі неповнолітнього іншим особам -
караються позбавленням волі на строк до п'яти років.
(2) Ті самі дії, вчинені організованою групою або якщо вони спричинили
тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Стаття 142. Незаконне поміщення в психіатричну лікарню
(1) Поміщення в психіатричну лікарню зазнаки психічно здорової особи -
карається штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк
до двох років.
(2) Те саме діяння, що спричинило тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від двох до семи років з позбавленням
права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до
трьох років.
Стаття 143. Наклеп
(1) Наклеп, тобто поширення зазнаки неправдивих вигадок, що ганьблять іншу
особу, -
карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або виправними роботами на строк до одного року.
(2) Наклеп у друкованому чи іншим способом розмноженому творі або з
використанням інших засобів масової інформації, а також учинений особою,
раніше судимою за наклеп, -
карається штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або
позбавленням волі на той самий строк.
(3) Наклеп, поєднаний з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо
тяжкого злочину, -
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
той самий строк.
Стаття 144. Образа
Образа, тобто умисне приниження честі та гідності людини, виражене в
непристойній формі, -
карається штрафом до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або виправними роботами на строк до одного року.
Стаття 145. Розголошення таємниці усиновлення
Розголошення таємниці усиновлення всупереч волі усиновителя -
карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або виправними роботами на строк до двох років.
Розділ ІV
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАННОСТІ ОСОБИ
Стаття 146. Згвалтування
(1) Зувалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного
насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного
стану потерпілої,-
карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
(2) Зувалтування, вчинене особою, яка раніше вчинила такий злочин, -
карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
(3) Зувалтування, вчинене групою осіб, або зувалтування неповнолітньої-
карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.
(4) Зувалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також
зувалтування малолітньої -
карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
Стаття 147. Насильне задоволення статевої пристрасті неприродним способом
(1) Задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням
фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням
безпорадного стану потерпілої чи потерпілого -
карається позбавленням волі на строк до п'яти років.
(2) Те саме діяння, вчинене повторно, або групою осіб, або особою, яка
раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 146 або 150
цього Кодексу, або таке, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також
учинене щодо неповнолітньої чи неповнолітнього,-
карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
Стаття 148. Примушування жінки до вступу в статевий зв'язок
(1) Примушування жінки до вступу в статевий зв'язок особою, від якої жінка
матеріально або службово залежна,-
карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або арештом на строк до шести місяців.
(2) Примушування жінки до вступу в статевий зв'язок, поєднане з погрозою
розголошення відомостей, що ганьблять її або близьких їй осіб, -
карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до
п'яти років.
Стаття 149. Примушування до зайняття проституцією
(1) Примушування жінки до заняття проституцією, а також втягнення її до
зайняття проституцією обманом -
караються штрафом від дванадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або
позбавленням волі на той самий строк.
(2) Втягнення неповнолітньої в зайняття проституцією -
карається позбавленням волі на строк до п'яти років.
Стаття 150. Мужолозтво
(1) Мужолозтво, тобто статеві зносини чоловіка з чоловіком, вчинене із
застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з
використанням безпорадного стану потерпілого, а також мужолозтво, вчинене
щодо неповнолітнього,-
карається позбавленням волі на строк до п'яти років.
(2) Те саме діяння, вчинене повторно, або групою осіб, або особою, яка
раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 146 або 147
цього Кодексу,-
карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
Стаття 151. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості
Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, -
караються позбавленням волі на строк до семи років.
Стаття 152. Розбещення неповнолітніх
Вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку,
-
карається арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк
до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Розділ V
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ КОНСТИТУЦІЙНИХ, ТРУДОВИХ ТА ІНШИХ ОСОБИСТИХ ПРАВ ГРОМАДЯН
Стаття 153. Перешкодження здійсненню виборчого права
(1) Перешкодження насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим чином
вільному здійсненню громадянином права обирати і бути обраним Президентом
України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної
Республіки Крим, головою або депутатом органу місцевого самоврядування,
вести передвиборну агітацію, а також перешкодження роботі виборчої комісії
-
карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на
строк до трьох років.
(2) Ті самі дії, вчинені особою з використанням свого службового становища
або за попередньою зголюю групою осіб,-
караються штрафом до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням
волі на строк до п'яти років.
Стаття 154. Підроблення виборчих документів, приписування або неправильний підрахунок голосів
Підроблення виборчих документів, приписування або зазнаки неправильний
підрахунок голосів, учинені членом виборчої комісії або іншою службовою
особою, -
караються штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на
строк до п'яти років.
Стаття 155. Порушення таємниці голосування
Порушення таємниці голосування членом виборчої комісії або іншою службовою
особою -
карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на
строк до п'яти років.
Стаття 156. Порушення законодавства про референдум
(1) Перешкодження насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим чином
вільному здійсненню громадянином права брати участь у референдумі, вести
агітацію до дня проведення референдуму -
карається штрафом до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або
виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк
до трьох років.
(2) Ті самі дії, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою
службовою особою, або за попередньою зголюю групою осіб,-
караються штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на
строк до п'яти років.
(3) Підроблення документів референдуму, приписування, зазнаки неправильний
підрахунок голосів, порушення таємниці голосування, вчинені членом комісії
з проведення референдуму або іншою службовою особою,-
караються штрафом до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або
виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк
від одного до п'яти років.
Стаття 157. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії
(1) Умисні діяння, спрямовані на розпалювання національної, расової чи
релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та
гідності, або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними
переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення
прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри,
політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального
походження, майнового стану, місця проживання, за мовними ознаками,-
караються штрафом до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або
виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до
п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років або без такого.
(2) Ті самі діяння, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також
вчинені службовою особою, -
караються виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі
на строк до п'яти років.
(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були
вчинені групою осіб або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від чотирьох до десяти років.
Стаття 158. Порушення недоторканності житла
(1) Незаконне виселення, незаконний огляд, незаконний обшук чи інші дії, що
порушують недоторканність житла громадян, -
караються штрафом до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням
волі на строк до трьох років.
(2) Ті самі дії, вчинені службовою особою або із застосуванням насильства
чи з погрозою його застосування,
караються виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі
на строк до п'яти років.
Стаття 159. Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфних та інших повідомлень, що передаються засобами зв'язку
(1) Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфних та інших
повідомлень громадян, що передаються засобами зв'язку, -
караються штрафом від двадцяти п'яти до тридцяти п'яти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до одного
року, або арештом на строк до шести місяців.
(2) Ті самі дії, вчинені службовою особою, крім випадків, передбачених
законом,-
караються обмеженням волі на строк до трьох років.
Стаття 160. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей
(1) Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на
утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання
неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їхньому
утриманні, -
карається виправними роботами на строк до одного року або обмеженням волі
на той самий строк.
(2) Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений
цією статтею, -
карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на
строк до трьох років.
Стаття 161. Ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків
(1) Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на
утримання непрацездатних батьків -
карається штрафом до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або
виправними роботами на строк до одного року.
(2) Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений
цією статтею,-
карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на
той самий строк.
Стаття 162. Зловживання опікунськими правами і залишення підопічних без нагляду та допомоги
Використання опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопічному
(зайняття житлової площі, використання майна тощо) або залишення підопічних
без нагляду і необхідної матеріальної допомоги -
караються штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.
Стаття 163. Перешкодження законній діяльності професійних спілок
Умисне перешкодження законній діяльності професійних спілок або їхніх
органів -
карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до
двох років, або арештом на строк до шести місяців.
Стаття 164. Перешкодження законній діяльності журналістів
Умисне перешкодження законній діяльності журналістів -
карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до
трьох років.
Стаття 165. Порушення законодавства про працю
(1) Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також
інше грубе порушення законодавства про працю -
караються штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю
на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.
(2) Ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, що
має дитину грудного віку, -
караються штрафом від десяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк
до двох років, або арештом на строк до шести місяців.
Стаття 166. Грубе порушення угоди про працю
(1) Порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи,
організації незалежно від форм власності, а також окремим громадянином або
уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом
до виконання роботи, не обумовленої угодою, -
карається штрафом від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до п'яти років, або арештом на строк до шести місяців,
або обмеженням волі на строк до двох років.
(2) Ті самі дії, вчинені стосовно громадянина, з яким укладена угода щодо
його роботи за межами України, -
караються штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років.
Стаття 167. Порушення прав на об'єкти права інтелектуальної власності
(1) Випуск під своїм ім'ям або інше привласнення авторства на чужий твір
науки, літератури та мистецтва, незаконне відтворення або розповсюдження
такого твору -
караються штрафом у розмірі від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.
(2) Привласнення авторства на чуже відкриття, винахід, корисну модель,
промисловий зразок чи раціоналізаторську пропозицію або розголошення без
згоди автора змісту винаходу, корисної моделі чи промислового зразка до їх
офіційного публікування -
караються штрафом у розмірі від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років,
або арештом на строк до шести місяців.
Стаття 168. Перешкодження відправленню релігійних обрядів
Незаконне перешкодження відправленню релігійних обрядів, що зірвало або
поставило під загрозу зриву релігійний обряд, -
карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох
років.
Стаття 169. Порушення недоторканності приватного життя
(1) Незаконне збирання або розповсюдження відомостей про приватне життя
особи, що становлять її особисту чи сімейну таємницю, без її згоди або
розповсюдження цих відомостей у публічних виступах, творі, що публічно
демонструється, чи в засобах масової інформації, якщо ці дії вчинені з
корисливої або іншої особистої заінтересованості,-
караються штрафом до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до
шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
Розділ VІ
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ
Стаття 170. Крадіжка
(1) Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) -
карається штрафом від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або
позбавленням волі на строк до трьох років.
(2) Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб, -
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
той самий строк.
(3) Крадіжка, поєднана з протиправним проникненням у житло, інше приміщення
чи сховище, -
карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років із
конфіскацією майна або без такої.
(4) Крадіжка, вчинена у великих розмірах,-
карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із
конфіскацією майна або без такої.
(5) Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою,-
карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з
конфіскацією майна.
Примітки: 1. У статтях 170, 171, 173 - 175 повторним визнається злочин,
учинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених
цими статтями або статтями 172, 231 цього Кодексу.
2. У статтях 170 - 175 цього Кодексу у великих розмірах визнається злочин,
якщо він учинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті
п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів
громадян на момент вчинення злочину.
3. У статтях 170 - 175 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається
злочин, якщо він учинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в
шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян
на момент учинення злочину.
Стаття 171. Грабіж
(1) Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) -
карається штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або
позбавленням волі на строк до чотирьох років.
(2) Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи
здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або
вчинений повторно чи за попереднбою змовою групою осіб,-
карається позбавленням волі на строк від двох до шести років.
(3) Грабіж, поєднаний з протиправним проникненням у житло, інше приміщення
чи сховище, -
карається позбавленням волі на строк від чотирьох до десяти років із
конфіскацією майна або без такої.
(4) Грабіж, учинений у великих розмірах,-
карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із
конфіскацією майна або без такої.
(5) Грабіж, учинений в особливо великих розмірах або організованою групою,-
карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із
конфіскацією майна.
Стаття 172. Розбій
(1) Напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством,
небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою
застосування такого насильства (розбій),-
карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років із
конфіскацією майна або без такої.
(2) Розбій, учинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка
раніше вчинила розбій або бандитизм, -
карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із
конфіскацією майна.
(3) Розбій, поєднаний з протиправним проникненням у житло, інше приміщення
чи сховище, -
карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із
конфіскацією майна.
(4) Розбій, спрямований на заволодіння майном у великих розмірах або
поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень,-
карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із
конфіскацією майна.
(5) Розбій, спрямований на заволодіння майном в особливо великих розмірах
або вчинений організованою групою,-
карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років із
конфіскацією майна.
Стаття 173. Вимагання
(1) Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких
дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його
близькими родичами, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що
перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей,
які потерпілий чи його близькі бажають зберегти в таємниці (вимагання),-
караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
той самий строк.
(2) Вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або
з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з
пошкодженням чи знищенням майна, -
карається позбавленням волі на строк від чотирьох до десяти років із
конфіскацією майна або без такої.
(3) Вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я
потерпілого, або таке, що завдало майнову шкоду у великих розмірах, -
карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із
конфіскацією майна.
(4) Вимагання, що завдало майнову шкоду в особливо великих розмірах, або
вчинене організованою групою, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного
ушкодження, -
карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з
конфіскацією майна.
Стаття 174. Шахрайство
(1) Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи
зловживання довірою (шахрайство) -
карається штрафом від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або
обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий
строк.
(2) Шахрайство, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб,-
карається штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк від одного до двох
років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі
на той самий строк.
(3) Шахрайство, вчинене у великих розмірах,-
карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із
конфіскацією майна або без такої.
(4) Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою
групою, -
карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з
конфіскацією майна.
Стаття 175. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним через зловживання службовим становищем
(1) Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене винному чи було
в його віданні, -
караються штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або
обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той
самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років або без такого.
(2) Заволодіння чужим майном через зловживання службової особи своїм
службовим становищем -
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
той самий строк з конфіскацією майна чи без такої, з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох
років.
(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені
повторно або за попередньою змовою групою осіб, -
караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або
позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна
чи без такої, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років.
(4) Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо
вони вчинені у великих розмірах, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з
конфіскацією майна або без такої з позбавленням права обіймати певні посади
чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
(5) Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї
статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою
групою осіб,-
караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з
конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Стаття 176. Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво
(1) Самовільне зайняття земельної ділянки або самовільне будівництво
будинків чи споруд, якщо такі дії заподіяли істотну шкоду громадянинові,
підприємству, установі чи організації,-
караються штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням
волі на строк до трьох років з конфіскацією незаконно споруджених будівель.
(2) Організація групових дій, спрямованих на самовільне зайняття земельної
ділянки або на самовільне будівництво будинків чи споруд, а також
безпосередня участь у цих групових діях,-
караються штрафом від двадцяти п'яти до сімдесяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або
позбавленням волі на строк до трьох років з конфіскацією незаконно
споруджених будівель.
Стаття 177. Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою
(1) Заподіяння значної майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою
за відсутності ознак шахрайства, а також самовільним використанням в
корисливих цілях електричної або теплової енергії чи газу,-
караються штрафом до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до
шести місяців.
(2) Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або такі, що
заподіяли майнову шкоду у великих розмірах,-
караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.
Примітки: 1. Майнова шкода, заподіяна шляхом обману або зловживання
довірою, визнається значною, якщо вона у п'ять і більше разів перевищує
неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
2. Майнова шкода, заподіяна шляхом обману або зловживання довірою,
визнається у великих розмірах, якщо вона у п'ятдесят і більше разів
перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Стаття 178. Привласнення знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у винного
Привласнення знайденого або чужого цінного майна, що випадково опинилося у
винного, -
карається штрафом від семи до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на
строк до шести місяців.
Стаття 179. Умисне знищення або пошкодження майна
(1) Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у
великих розмірах,-
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням
волі на строк до трьох років.
(2) Те саме діяння, якщо воно вчинене шляхом підпалу чи іншим
загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо
великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки,-
карається позбавленням волі на строк від трьох до п'ятнадцяти років.
Стаття 180. Погроза знищення майна
Погроза знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим
загальнонебезпечним способом, якщо були реальні підстави побоюватися
здійснення цієї погрози, -
карається штрафом до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до
шести місяців.
Стаття 181. Необережне знищення або пошкодження майна
(1) Необережне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у
великих розмірах, -
карається штрафом до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або арештом на строк до шести місяців.
(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі
наслідки, -
карається виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі
на строк до трьох років.
Стаття 182. Порушення обов'язків щодо охорони майна
Невиконання або неналежне виконання особою, якій доручено зберігання чи
охорона чужого майна, своїх обов'язків, якщо це порушення спричинило тяжкі
наслідки для власника майна, -
карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на
той самий строк.
Стаття 183. Придбання або збування майна, зазнали здобутого злочинним шляхом
Заздалегідь не обіцяне придбання або збування чи зберігання майна, зазнали
здобутого злочинним шляхом,-
караються арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк
до трьох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з
конфіскацією майна чи без такої.
Розділ VІІ
ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 184. Виготовлення або збування підроблених грошей чи цінних паперів
(1) Виготовлення з метою збування, а також збування зазнали підроблених
білетів Національного банку України, металевої монети, державних цінних
паперів або іноземної валюти -
караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з
конфіскацією майна.
(2) Ті самі дії, вчинені організованою групою або особою, раніше судимою за
злочин, передбачений цією статтею,-
караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з
конфіскацією майна.
Стаття 185. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті
(1) Ухилення службових осіб підприємств, установ та організацій незалежно
від форм власності або осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без
створення юридичної особи, від повернення в Україну у передбачені
законодавством строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт
товарів (робіт, послуг), а також приховування такої виручки будьяким
способом -
караються штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або
обмеженням волі на строк до трьох років.
(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а
також ухилення від повернення виручки в іноземній валюті або приховування
будь-яким способом такої виручки у великих розмірах -
караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
той самий строк з конфіскацією майна чи без такої.
(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони
вчинені в особливо великих розмірах, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з
конфіскацією майна.
Примітки: 1. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті чи
приховування такої виручки будьяким способом визнається вчиненим у великому
розмірі, якщо ця виручка в тисячу і більше разів перевищує
неоподатковуваний мінімум доходів громадян (в перерахунку у валюту України
за офіційним курсом національної валюти, визначеним Національним банком
України, на останній день строку, передбаченого законодавством для
перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону).
2. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті чи приховування такої
виручки будь-яким способом визнається вчиненим в особливо великому розмірі,
якщо ця виручка у три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний
мінімум доходів громадян (в перерахунку у валюту України за офіційним
курсом національної валюти, визначеним Національним банком України, на
останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування
виручки в іноземній валюті з-за кордону).
Стаття 186. Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків
Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків
підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності без
дозволу Національного банку України службовими особами підприємств, установ
та організацій або за їхнім дорученням іншими особами, а також відкриття
або використання за межами України валютних рахунків без дозволу
Національного банку України особами, які здійснюють підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи, а також іншими особами у разі,
коли отримання дозволу передбачене законодавством, -
караються штрафом від двохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або
обмеженням волі на строк до трьох років.
Стаття 187. Контрабанда
(1) Контрабанда, тобто переміщення товарів або валютних цінностей через
митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного
контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення
історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних
або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної
мисливської зброї та бойових припасів до неї), вибухових пристроїв,
військового озброєння та майна, матеріалів і обладнання до зброї масового
ураження, а також контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо
яких встановлено відповідні правила вивезення за межі України, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з
конфіскацією майна.
(2) Ті самі дії, вчинені організованою групою або особою, раніше судимою за
злочин, передбачений цією статтею, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з
конфіскацією майна.
Примітка. Контрабанда товарів або валютних цінностей вважається вчиненою у
великих розмірах, якщо їхня вартість у двісті і більше разів перевищує
встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Варіант: Виключити з частини першої статті 187 та примітки слова "або
валютних цінностей".
Стаття 188. Порушення порядку зайняття підприємницькою діяльністю
(1) Зайняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації або без
спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачене
законодавством, або з порушенням умов ліцензування, якщо це заподіяло
істотну шкоду інтересам громадян, державним інтересам чи інтересам окремих
юридичних осіб, або було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах,
-
к арається штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або
обмеженням волі на строк до трьох років.
(2) Здійснення банківської діяльності або банківських операцій без
державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання
якого передбачено законодавством, або з порушенням умов ліцензування, якщо
це заподіяло істотну шкоду інтересам громадян, державним інтересам чи
інтересам окремих юридичних осіб або було пов'язано з отриманням доходу у
великих розмірах,-
карається штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років.
Примітка. Отримання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума у
двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Стаття 189. Зайняття забороненими видами підприємницької діяльності
(1) Зайняття видами підприємницької діяльності, щодо яких є спеціальна
заборона, крім випадків, передбачених цим Кодексом, -
карається штрафом від десяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю строком до трьох років та з конфіскацією майна або без такої.
(2) Ті самі дії, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом
інтересам фізичних осіб чи державним інтересам, чи інтересам окремих
юридичних осіб або якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за
зайняття забороненими видами підприємницької діяльності,-
караються позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох
років та з конфіскацією майна.
Стаття 190. Виготовлення спиртних напоїв і торгівля ними
Виготовлення або зберігання з метою продажу самогону чи інших міцних
спиртних напоїв домашнього приготування, або виготовлення з цією метою
апаратів для їх вироблення, а також торгівля зазначеними спиртними напоями
чи апаратами,-
карається штрафом до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або
виправними роботами на строк до двох років з конфіскацією майна чи без
такої, або позбавленням волі на строк до трьох років з конфіскацією майна
чи без такої.
Стаття 191. Фіктивне підприємництво
(1) Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів
підприємницької діяльності (юридичних осіб) без наміру здійснювати статутну
діяльність, а також укладання службовими особами або власниками діючих
суб'єктів підприємницької діяльності господарських чи фінансових угод без
наміру їх виконання, якщо це заподіяло матеріальну шкоду державі, банкові,
кредитній установі, іншим юридичним особам або громадянам, -
караються штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років.
(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику
матеріальноу шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним
особам або громадянам, -
караються позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох
років та з конфіскацією майна або без такої.
Примітка. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятдесят і
більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Стаття 192. Протидія законній підприємницькій діяльності
(1) Протидія законній підприємницькій діяльності, тобто протиправна вимога
перестати займатися підприємницькою діяльністю чи обмежити її, укласти
угоду, виконання якої може обмежити законні права чи інтереси того, хто
займається підприємницькою діяльністю, поєднана з погрозою насильства над
потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи знищення їхнього
майна за відсутності ознак вимагання, -
карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі
на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.
(2) Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб,
або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або
поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з
пошкодженням чи знищенням майна, -
караються позбавленням волі на строк від чотирьох до десяти років з
конфіскацією майна чи без такої.
(3) Протидія законній підприємницькій діяльності, вчинена організованою
групою, або службовою особою з використанням службового становища, або
поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або така, що
заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років з
конфіскацією майна.
Стаття 193. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих незаконним шляхом
Вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим
майном, здобути зазнали незаконним шляхом, а також використання зазначених
коштів та іншого майна для здійснення підприємницької або іншої
господарської діяльності-
караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з
конфіскацією майна.
Стаття 194. Ухилення від надання фінансово-господарських документів
(1) Злісне ухилення службової особи суб'єкта підприємницької діяльності від
надання фінансово-господарських документів, незважаючи на повторну вимогу
уповноважених органів, що діють у межах своєї компетенції, -
карається штрафом від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або
обмеженням волі на той самий строк.
(2) Те саме діяння, якщо воно вчинене особою, раніше судимою за злочин,
передбачений цією статтею, -
карається позбавленням волі на строк до трьох років з конфіскацією майна
або без такої та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років.
Варіант: Статтю не включати до Кодексу.
Стаття 195. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів
(1) Умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових
платежів, учинене службовою особою підприємства, установи, організації,
незалежно від форм власності або фізичною особою, якщо це діяння призвело
до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних
розмірах, -
карається штрафом до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю
на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.
(2) Те саме діяння, вчинене за попередньою замовою групою осіб, або якщо
воно призвело до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів
коштів у великих розмірах, -
карається штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням
волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна
або без такої.
(3) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене особою, раніше
судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових
платежів, або якщо воно призвело до ненадходження до бюджетів чи державних
цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, -
карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з
конфіскацією майна та позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до п'яти років.
Примітки: 1. Під значним розміром коштів слід розуміти суму податку, збору
чи іншого обов'язкового платежу, яка в сто і більше разів перевищує
неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
2. Під великим розміром коштів слід розуміти суму податку, збору чи іншого
обов'язкового платежу, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує
неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
3. Під особливо великим розміром коштів слід розуміти суму податку, збору
чи іншого обов'язкового платежу, яка в тисячу і більше разів перевищує
неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Стаття 196. Підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків
Виготовлення з метою збування, збування або використання зазнали
підроблених знаків поштової оплати, маркованої продукції, міжнародних
відповідних купонів, посвідчень особи для міжнародного поштового обміну,
відбитків маркувальних або друкарських машин, а також квитків залізничного,
водного, повітряного або автомобільного транспорту та інших проїзних
документів і документів на перевезення вантажу -
карається штрафом до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або
виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до
трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.
Стаття 197. Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору
(1) Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно
виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору-
караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років.
(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою заявою групою осіб,-
караються штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян з конфіскацією майна або позбавленням волі на строк від
трьох до п'яти років з конфіскацією майна.
Стаття 198. Фіктивне банкрутство
(1) Зазнали неправдива заява громадянина - засновника або власника суб'єкта
підприємницької діяльності, а також службової особи суб'єкта
підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з
боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом -
карається штрафом від сорока до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років.
(2) Ті самі дії, якщо вони завдали великої матеріальної шкоди кредиторам
або державі,-
караються позбавленням волі на строк до трьох років з конфіскацією майна
або без такої.
Примітка. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятдесят і
більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Стаття 199. Приховування банкрутства
Умисне приховування громадянином - засновником або власником суб'єкта
підприємницької діяльності, а також службовою особою суб'єкта
підприємницької діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності шляхом
подання недостовірних відомостей, якщо це завдало великої матеріальної
шкоди кредиторові,-
карається штрафом до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або позбавленням волі на строк до двох років із позбавленням права обіймати
певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років.
Примітка. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятдесят і
більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Стаття 200. Неправомірні дії у разі банкрутства
(1) Умисне приховування майна або майнових обов'язків, відомостей про
майно, передача майна в інше володіння або його відчуження чи знищення, а
також фальсифікація, приховування або знищення документів, які відображають
господарську діяльність, якщо ці дії вчинені громадянином засновником або
власником суб'єкта підприємницької діяльності, а також службовою особою
суб'єкта підприємницької діяльності у разі банкрутства чи в передбаченні
банкрутства і завдали великої матеріальної шкоди, -
караються арештом на строк до трьох місяців або штрафом від тридцяти до
сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох
років.
(2) Неправомірне задоволення у разі банкрутства майнових вимог одних
кредиторів на шкоду інтересам інших, вчинене громадянином-засновником або
власником суб'єкта підприємницької діяльності, а також службовою особою
суб'єкта підприємницької діяльності, а також прийняття такого задоволення
особою, яка знала про перевагу, віддану їй на шкоду інтересам інших
кредиторів, якщо ці дії завдали великої матеріальної шкоди, -
караються арештом на строк до трьох місяців або штрафом від десяти до
тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох
років або без такого.
Стаття 201. Шахрайство з фінансовими ресурсами
(1) Надання громадяниномпідприємцем або засновником чи власником суб'єкта
підприємницької діяльності, а також службовою особою суб'єкта
підприємницької діяльності зазнали неправдивої інформації державним
органам, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій,
дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину
проти власності -
карається позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох
років.
(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали великої
матеріальної шкоди державі чи кредиторові, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років із
позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на
строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Примітка. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятдесят і
більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Стаття 202. Злісне ухилення від погашення кредиторської заборгованості
Злісне ухилення керівника організації або фізичної особи від погашення за
рішенням суду, що набрало чинності, кредиторської заборгованості або від
оплати цінних паперів у великому розмірі -
карається штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або
обмеженням волі на строк до п'яти років.
Примітка. Кредиторською заборгованістю у великому розмірі вважається
заборгованість фізичної особи на суму, що перевищує п'ятдесят
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а організації - на суму, що
перевищує двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 203. Порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів
(1) Випуск (емісія) службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності
цінних паперів у формі їх відкритого розміщення без реєстрації емісії у
встановленому порядку -
карається штрафом до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю
на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.
(2) Внесення громадянином або службовою особою суб'єкта підприємницької
діяльності в документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів,
зазнали недостовірної інформації, а також затвердження таких документів,
якщо ці дії заподіяли матеріальну шкоду інвесторові, -
караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на строк до трьох
років, або позбавленням волі на той самий строк.
(3) Виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином
підроблених недержавних цінних паперів -
караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбавленням
права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до
трьох років та з конфіскацією майна.
(4) Дії, передбачені частиною третьою цієї статті, якщо вони вчинені
повторно або якщо вони заподіяли велику матеріальну шкоду інтересам
держави, іншим юридичним особам або громадянам, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до трьох років та з конфіскацією майна.
(5) Дії, передбачені частинами третоью або четвертою цієї статті, якщо вони
вчинені організованою групою або якщо вони заподіяли особливо велику
матеріальну шкоду інтересам держави, іншим юридичним особам або громадянам,
-
караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Примітка 1. Повторним у цій статті визнається злочин, учинений особою, яка
раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених частинами третьою,
четвертою і п'ятою статті 203 або статтею 184 цього Кодексу.
2. Відповідно до цієї статті матеріальна шкода вважається великою, якщо
вона у п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів
громадян, а особливо великою - така, що у п'ятсот і більше разів перевищує
неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Стаття 204. Обман покупців та замовників
(1) Обмірювання, обважування, обраховування чи інший обман покупців або
замовників під час реалізації товарів або надання послуг, якщо ці дії
вчинені у значних розмірах, -
караються штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або
обмеженням волі на строк до трьох років з конфіскацією майна і позбавленням
права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до
трьох років.
(2) Ті самі діяння, вчинені особою, раніше судимою за обман покупців чи
замовників, -
караються штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або позбавленням волі на строк до шести років з конфіскацією
майна і позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років.
Примітка. Обманом покупців та замовників у значних розмірах слід вважати
обман, що спричинив громадянинові матеріальну шкоду в сумі, що перевищує
третину неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Стаття 205. Фальсифікація засобів вимірювання
Виготовлення або перероблення з метою використання чи збуту, а також збут
явно фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів -
караються штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до
трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Стаття 206. Випуск або реалізація недоброякісної продукції
Випуск на товарний ринок або інша реалізація споживачам недоброякісної,
тобто такої, що не відповідає встановленим стандартам, нормам, правилам і
технічним умовам, або некомплектної продукції та товарів, здійснений
відповідальними за це особами, якщо такі дії вчинені у великих розмірах або
спричинили тяжкі наслідки, -
караються штрафом від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або
обмеженням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні
посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Стаття 207. Змовлення про підвищення або фіксування цін
(1) Змовлення про штучне підвищення або підтримання монопольних цін
(тарифів), знижок, надбавок, націнок з метою усунення конкуренції між
суб'єктами підприємницької діяльності -
карається штрафом до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або позбавленням волі на строк до трьох років з конфіскацією майна чи без
такої.
(2) Насильство, заподіяння шкоди чи погроза ними з метою штучної зміни або
штучного фіксування цін -
караються штрафом до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або позбавленням волі на строк до п'яти років з конфіскацією майна чи без
такої.
(3) Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені організованою
групою або особою, раніше судимою за злочини, передбачені цією статтею, -
караються позбавленням волі на строк від двох до семи років з конфіскацією
майна.
Стаття 208. Примушування до виконання чи невиконання цивільноправових зобов'язань
(1) Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань,
тобто вимога виконати чи не виконати який-небудь договір, угоду чи інше
цивільно-правове зобов'язання з погрозою насильства над потерпілим або його
близькими родичами, пошкодження чи знищення їх майна у разі відсутності
ознак вимагання, -
карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк
до шести місяців, або позбавленням волі на строк до двох років.
(2) Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань,
вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або із погрозою
вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднане з
насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням
чи знищенням майна, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
(3) Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань,
вчинене організованою групою або поєднане з насильством, небезпечним для
життя чи здоров'я, або таке, що завдало великої шкоди чи спричинило інші
тяжкі наслідки,-
карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з
конфіскацією майна або без такої.
Стаття 209. Незаконне використання товарного знака
Незаконне використання чужого товарного знака, знака обслуговування,
фірмового (зареєстрованого) найменування, маркування товару, якщо це
завдало істотної шкоди інтересам держави чи інтересам суб'єкта
підприємницької діяльності або було пов'язане з отриманням доходу у великих
розмірах, -
карається штрафом від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.
Примітка. Отримання доходу у великому розмірі вважається, коли доход у
двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Стаття 210. Порушення антимонопольного законодавства
Неподання або подання зазнали неправдивих документів чи іншої інформації
Антимонопольному комітетові України або його територіальному відділенню, а
також ухилення від виконання законних рішень цих органів, якщо таке діяння
вчинене службовою особою органу державної влади, органу місцевого
самоврядування чи керівником (розпоряджувальником кредитів) господарюючого
суб'єкта, якщо це заподіяло істотну шкоду інтересам держави або інтересам
юридичних чи фізичних осіб, або було пов'язано з отриманням доходу у
великих розмірах,-
караються штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк
до двох років.
Примітка. Отримання доходу у великому розмірі вважається, коли доход у
двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Стаття 211. Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю
Збирання відомостей, що становлять комерційну таємницю, шляхом викрадення
документів, підкупу чи погроз щодо осіб, які володіють комерційною
таємницею, або їхніх близьких родичів, перехоплення інформації в засобах
зв'язку, незаконного проникнення в комп'ютерні системи, використання
спеціальних технічних засобів, а також іншим незаконним способом з метою
розголошення чи іншого використання цих відомостей (підприємницьке
шпигунство), якщо це заподіяло істотну шкоду інтересам держави чи інтересам
суб'єкта підприємницької діяльності або могло заподіяти таку шкоду,-
караються штрафом від сорока до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або
позбавленням волі на той самий строк.
Стаття 212. Розголошення комерційної таємниці
Умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій
ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо
воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної
шкоди інтересам суб'єкта підприємницької діяльності,-
карається штрафом до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю
на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років,
або позбавленням волі на той самий строк.
Розділ VІІІ
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ
Стаття 213. Порушення правил екологічної безпеки
(1) Порушення правил екологічної безпеки під час проведення екологічної
експертизи, проектування, розміщення, будівництві, введенні в експлуатацію
та експлуатації споруд, якщо це спричинило загибель людей, екологічне
забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки, -
карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням
волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Стаття 214. Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення
Ухилення від проведення або неналежне проведення на території, яка зазнала
забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, дезактиваційних чи
інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків
екологічного забруднення особою, на яку покладено такий обов'язок, якщо це
спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -
карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на
той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років.
Стаття 215. Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення
(1) Приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про
екологічний, в тому числі радіаційний стан, який пов'язаний із забрудненням
землі, водних ресурсів, атмосферного повітря, продуктів харчування і такий,
що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ, а
також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною
небезпекою -
караються штрафом від семи до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на строк до трьох
років.
(2) Ті самі діяння, вчинені повторно або такі, що спричинили загибель людей
або інші тяжкі наслідки, -
караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням
волі на строк від двох до семи років з позбавленням права обіймати певні
посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без
такого.
Стаття 216. Забруднення або псування землі
(1) Забруднення, отруєння або псування землі речовинами, відходами чи
іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля
внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для
життя, здоров'я людей чи довкілля, -
караються штрафом від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років.
(2) Ті самі діяння, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання
або інші тяжкі наслідки, -
караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням
волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Стаття 217. Порушення правил охорони надр
(1) Порушення правил охорони надр, а також незаконне видобування корисних
копалин, крім загальнопоширених, якщо це створило небезпеку для життя,
здоров'я людей чи довкілля, -
караються штрафом у розмірі від двадцяти до сорока неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.
(2) Ті самі дії, вчинені на територіях та об'єктах природно-заповідного
фонду або повторно, або якщо вони завдали істотної шкоди, -
караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням
волі на той самий строк з конфіскацією незаконно добутого і знарядь
видобування.
Стаття 218. Забруднення атмосфери
(1) Забруднення або інша зміна природних властивостей атмосфери шкідливими
для життя, здоров'я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими
матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушення
спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи
для довкілля,-
караються штрафом від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних міні-мумів
доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням
права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий
строк або без такого.
(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі
наслідки, -
караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням
волі на той самий строк із позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого.
Стаття 219. Порушення правил охорони вод
(1) Порушення правил охорони вод, якщо це спричинило забруднення
поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних,
лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або виснаження
водних джерел і створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для
довкілля, -
карається штрафом від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий
строк.
(2) Те саме порушення, якщо воно спричинило загибель або захворювання
людей, масову загибель тварин, риби або інші тяжкі наслідки, -
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
той самий строк.
Стаття 220. Забруднення моря
(1) Забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод
України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей,
або відходами виробничої чи іншої діяльності внаслідок порушення
спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров'я людей
або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання
моря, а також незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських і
територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів,
речовин і відходів -
караються штрафом від трьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або
позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні
посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років або без
такого.
(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей,
масову загибель тварин, риби або інші тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням
права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох
років або без такого.
(3) Неповідомлення спеціально відповідальними за те особами морських та
повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі,
адміністрації найближчого порту України, іншого уповноваженого органу або
особи, а у разі скидання з метою поховання - і організації, яка видає
дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок
крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх
морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих
речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших
відходів і матеріалів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей
або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку
або перешкоджати іншим законним видам використання моря, -
карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на строк до трьох
років.
Стаття 221. Порушення законодавства про континентальний шельф України
(1) Порушення законодавства про континентальний шельф України, що заподіяло
істотну шкоду, а також систематичне неприйняття особою, що відповідає за
експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні
безпеки, заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих
відходів або небезпечних випромінювань та енергії, якщо це створило
небезпеку їхньої загибелі або загрожувало життю чи здоров'ю людей, -
караються штрафом від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або
позбавленням волі на строк до двох років з конфіскацією всіх знарядь, якими
користувався порушник для вчинення злочину або без такої.
(2) Дослідження, розвідування, розробка природних багатств та інші роботи
на континентальному шельфі України, які провадяться іноземними громадянами,
якщо це не передбачено договором між Україною і заінтересованою іноземною
державою або спеціальним дозволом, виданим компетентним органом України, -
караються штрафом від п'ятдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців з
конфіскацією обладнання.
Стаття 222. Знищення або пошкодження лісових масивів
(1) Знищення або пошкодження лісових масивів, а також зелених насаджень
вогнем або іншим загальнонебезпечним способом -
караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням
волі на строк до восьми років.
(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель
лісових тварин або інші тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
Стаття 223. Незаконна порубка лісу
(1) Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, що заподіяло істотну
шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та
об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних
лісах -
карається штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням
волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк із
конфіскацією незаконно добутого.
Стаття 224. Порушення правил, встановлених для боротьби з шкідниками і хворобами рослин
Порушення правил, встановлених для боротьби з шкідниками і хворобами
рослин, що спричинило тяжкі наслідки,-
карається штрафом до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або
обмеженням волі на строк до трьох років.
Стаття 225. Незаконне полювання
(1) Порушення правил полювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду, а також
незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об'єктах
природно-заповідного фонду, або полювання на звірів, птахів чи інші види
тваринного світу, занесені до Червоної книги України, -
караються штрафом від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням
волі на строк до трьох років з конфіскацією знарядь і засобів полювання та
всього добутого.
(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені з використанням службового становища або
за попередньою змовою групою осіб, або загальновинищувальним способом, або
з використанням транспортних засобів, або особою, раніше судимою за злочин,
передбачений цією статтею, -
караються штрафом від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням
волі на той самий строк з конфіскацією знарядь і засобів полювання та
всього добутого.
Стаття 226. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом
(1) Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним
промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду, -
карається штрафом від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням
волі на строк до трьох років з конфіскацією знарядь і засобів промислу та
всього добутого.
(2) Те саме діяння, якщо воно вчинене загальновинищувальним способом або
особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -
карається штрафом від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням
волі на той самий строк з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього
добутого.
Стаття 227. Порушення правил охорони рибних запасів
Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів або
диких водних тварин -
карається штрафом від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням
волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на той самий
строк.
Стаття 228. Порушення ветеринарних правил
Порушення ветеринарних правил, яке спричинило поширення епізоотії або інші
тяжкі наслідки, -
карається штрафом до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до п'яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
Стаття 229. Знищення або пошкодження природних об'єктів, які охороняються державою
(1) Знищення або пошкодження природних об'єктів, взятих під охорону
держави, чи територій та об'єктів природно-заповідного фонду -
карається штрафом від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.
(2) Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним
способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.
Розділ ІХ
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ
Стаття 230. Створення злочинної організації
(1) Створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо
тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією або участь у ній, а
також організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників
злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов
спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної
діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або
організованих груп, якщо за зазначені дії не мають наслідком більш суворе
покарання за статтями Особливої частини цього Кодексу,-
караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
(2) Звільняється від кримінальної відповідальності особа за вчинення
злочину, передбаченого цією статтею, якщо вона добровільно заявила про
створення злочинної організації та активно сприяла її розкриттю.
Стаття 231. Бандитизм
Організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи,
організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у
вчинюваному нею нападі -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з
конфіскацією майна.
Стаття 232. Тероризм
(1) Тероризм, тобто вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали
небезпеку загибелі людей або заподіяння значної майнової шкоди чи інших
тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської
безпеки, залякування населення або впливу на прийняття рішень органами
державної влади чи місцевого самоврядування, а також погроза вчинення
зазначених дій з тією самою метою,-
караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років.
(2) Ті самі дії, вчинені повторно або організованою групою,-
караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони
призвели до загибелі людей, заподіяння значної майнової шкоди або інших
тяжких наслідків,-
караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з
конфіскацією майна.
(4) Звільняється від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений
цією статтею, особа, яка брала участь у підготовці акту тероризму, якщо
вона своєчасним попередженням органу державної влади чи іншим чином сприяла
відверненню акту тероризму.
Стаття 233. Зазнали неправдиве повідомлення про акт тероризму
(1) Зазнали неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або
інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками,-
карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до
трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,-
карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
Стаття 234. Напад на об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення
Напад на об'єкти, на яких виготовляються, зберігаються, використовуються
або якими транспортуються радіоактивні, хімічні, біологічні чи
вибухонебезпечні матеріали, речовини, предмети, з метою захоплення,
пошкодження або знищення цих об'єктів-
карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
Стаття 235. Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань
(1) Створення не передбачених законом воєнізованих формувань чи груп або
участь у їх діяльності -
караються позбавленням волі на строк від двох до восьми років із
конфіскацією майна чи без такої.
(2) Створення не передбачених законом будь-яких збройних формувань або
участь у їх діяльності-
карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з
конфіскацією майна чи без такої.
(3) Керівництво зазначеними в частинах першій або другій цієї статті
формуваннями чи групами, їх фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів,
вибухових речовин чи військової техніки,-
карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з
конфіскацією майна чи без такої.
(4) Участь у складі передбачених частинами першою або другою цієї статті
формувань чи груп у нападі на підприємства, установи, організації чи на
окремих громадян,-
карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років з
конфіскацією майна чи без такої.
(5) Дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, що призвели до
загибелі людей чи інших тяжких наслідків,-
караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з
конфіскацією майна.
(6) Звільняється від кримінальної відповідальності за цією статтею особа,
яка перебувала в складі зазначених у цій статті формувань чи груп, за дії,
передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно
вийшла з такого формування чи групи і повідомила про їх існування органи
державної влади чи органи місцевого самоврядування.
Примітка. Під воєнізованими слід розуміти формування або групу, які мають
організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність,
підпорядкованість та дисципліну, і в яких проводиться військова або
стройова чи фізична підготовка.
Стаття 236. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства
(1) Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім
гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин,
вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними
шахрайством -
караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією
майна чи без такої.
(2) Ті самі діяння, вчинені повторно,-
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з
конфіскацією майна чи без такої.
(3) Діяння, передбачені частинами першою чи другою цієї статті, якщо вони
вчинені організованою групою або у великих розмірах, а також розбій з метою
заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливської),
бойовими припасами, вибуховими речовинами або радіоактивними матеріалами, а
також вимагання цих предметів, поєднане з насильством, небезпечним для
життя і здоров'я, -
караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з
конфіскацією майна.
Стаття 237. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами
(1) Носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача чи
збування вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових
припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без відповідного
дозволу -
караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.
(2) Носіння, виготовлення, ремонт або збування кинджалів, фінських ножів,
кастетів чи іншої холодної зброї без відповідного дозволу -
караються штрафом до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або
обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк від
двох до п'яти років.
(3) Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила
злочин, передбачений частинами першою або другою цієї статті, якщо вона
добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси або вибухові
речовини.
Стаття 238. Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів
Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів, якщо це
спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -
карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на
строк до чотирьох років.
Стаття 239. Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами
(1) Придбання, носіння, зберігання, використання, передача, видозмінення,
знищення, розпилення або руйнування радіоактивних матеріалів (джерел
іонізувального випромінювання, радіоактивних речовин або ядерних
матеріалів, що перебувають у будьякому фізичному стані в установці або
виробі чи в іншому вигляді) без відповідного дозволу -
караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі
наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Стаття 240. Погроза вчинити розкрадання або використати радіоактивні матеріали
(1) Погроза вчинити розкрадання радіоактивних матеріалів з метою примусити
фізичну або юридичну особу, міжнародну організацію або державу вчинити будь-
яку дію або утриматися від неї, якщо були підстави побоюватися здійснення
цієї погрози, -
карається позбавленням волі на строк до трьох років.
(2) Погроза використати радіоактивні матеріали з метою спричинення загибелі
людей або інших тяжких наслідків, якщо були підстави для побоювання
здійснення цієї погрози, -
карається позбавленням волі на строк до п'яти років.
Стаття 241. Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами
(1) Порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення
вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або інших правил поводження з
ними, а також незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або
вантажем, якщо це порушення створило небезпеку загибелі людей або інших
тяжких наслідків, -
караються штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або
обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий
строк.
(2) Ті самі діяння, а також незаконне пересилання поштою або багажем
легкозаймистих або їдких речовин, якщо вони спричинили загибель людей або
інші тяжкі наслідки,-
караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.
Стаття 242. Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини
(1) Ввезення на територію України чи транзит через її територію відходів
або вторинної сировини без належного дозволу -
караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або
обмеженням волі на строк до трьох років.
(2) Ввезення на територію України речовин або матеріалів, що належать до
категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення,-
карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або позбавленням волі на строк до трьох років.
Стаття 243. Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин
(1) Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих
речовин -
карається штрафом до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на
той самий строк.
(2) Ті самі дії, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,-
караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
Стаття 244. Порушення правил пожежної безпеки
(1) Порушення правил пожежної безпеки, яке спричинило виникнення пожежі,-
карається штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних міні- мумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або
обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий
строк.
(2) Порушення правил пожежної безпеки, яке спричинило загибель людей чи
інші тяжкі наслідки,-
карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
Розділ X
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ ВИРОБНИЦТВА
Стаття 245. Порушення вимог законодавства про охорону безпеки праці
(1) Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону
безпеки праці службовою особою підприємства, установи, організації
незалежно від форм власності, громадянином - власником підприємства чи
уповноваженою ним особою, якщо це порушення завдало шкоди здоров'ю
потерпілого, -
карається штрафом до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той
самий строк.
(2) Те саме порушення, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі
наслідки, -
карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі
на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до двох років або без такого.
Стаття 246. Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпечністю
(1) Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною
небезпечністю в гірничому, будівельному чи іншому виробництві особою, яка
зобов'язана їх дотримувати, якщо це порушення створило загрозу загибелі
людей чи настання інших тяжких наслідків або зашкодило здоров'ю
потерпілого,-
карається штрафом до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або
виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до
трьох років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років або без такого.
(2) Те саме порушення, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі
наслідки,-
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
строк до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Стаття 247. Порушення на виробництві правил хімічної або біологічної безпеки
(1) Порушення на виробництві правил хімічної або біологічної безпеки
особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо воно створило загрозу загибелі
людей чи інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого,-
карається штрафом до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю
на строк до двох років, або виправними роботами на той самий строк, або
обмеженням волі на строк до трьох років.
(2) Те саме порушення, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі
наслідки,-
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
строк до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років.
Стаття 248. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах
(1) Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних під-приємствах або у
вибухонебезпечних цехах особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо воно
створило загрозу загибелі людей чи інших тяжких наслідків або заподіяло
шкоду здоров'ю потерпілого,-
карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі
на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк із
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до трьох років або без такого.
(2) Те саме порушення, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі
наслідки,-
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
строк від двох до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади
чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Стаття 249. Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки
(1) Порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки особою,
яка зобов'язана їх дотримувати, якщо воно створило загрозу загибелі людей
чи інших тяжких наслідків або завдало шкоди здоров'ю потерпілого, -
карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі
на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років.
(2) Те саме порушення, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі
наслідки,-
карається позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до трьох років.
Стаття 250. Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд
(1) Порушення під час розроблення, конструювання, виготовлення чи
зберігання промислової продукції правил, що стосуються безпечного її
використання, а також порушення під час проектування чи будівництва правил,
що стосуються безпечної експлуатації будівель і споруд особою, яка
зобов'язана дотримувати таких правил, якщо це створило загрозу загибелі
людей чи інших тяжких наслідків або завдало шкоди здоров'ю потерпілого,-
караються штрафом до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або
виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до
трьох років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до двох років або без такого.
(2) Те саме порушення, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі
наслідки,-
карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі
на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти
років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років.
Розділ ХІ
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТУ
Стаття 251. Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту
(1) Порушення працівником залізничного, водного або повітряного транспорту
правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а також недоброякісний
ремонт транспортних засобів, колій, засобів сигналізації та зв'язку, якщо
це створювало небезпеку для життя людей або настання інших тяжких
наслідків, -
караються виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі
на строк до трьох років.
(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи
тяжкі тілесні ушкодження або заподіяли велику матеріальну шкоду, -
караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.
(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони
спричинили загибель людей,-
караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Стаття 252. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів
(1) Умисне руйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них,
рухомого складу або суден, засобів зв'язку чи сигналізації, а також інші
дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для
експлуатації стан, якщо це спричинило чи могло спричинити аварію потягу,
судна, або порушило нормальну роботу транспорту, або створювало небезпеку
для життя людей чи настання інших тяжких наслідків, -
караються штрафом до сімдесяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням
волі на строк до п'яти років.
(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи
тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони
спричинили загибель людей,-
караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Стаття 253. Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна
(1) Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного,
морського чи річкового судна -
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
(2) Ті самі дії, вчинені за попередньою замовою групою осіб або поєднані з
насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, поєднані з
насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або такі, що
спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
Стаття 254. Блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства
(1) Блокування транспортних комунікацій шляхом влаштування перешкод,
відключення енергопостачання чи іншим способом, яке порушило нормальну
роботу транспорту і створювало небезпеку для життя людей або настання інших
тяжких наслідків, -
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на
строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або
позбавленням волі на той самий строк.
(2) Захоплення вокзалу, аеродрому, порту, станції або іншого транспортного
підприємства -
карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони
спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Стаття 255. Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків
(1) Примушування працівника залізничного, повітряного, водного,
автомобільного, міського чи магістрального трубопровідного транспорту до
невиконання своїх службових обов'язків шляхом погрози вбивством,
заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищення майна цього працівника
чи його близьких родичів -
карається штрафом до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до
шести місяців, або позбавленням волі на строк до п'яти років.
(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою заявою групою осіб, -
караються виправними роботами на строк до семи років або позбавленням волі
на строк до семи років.
Стаття 256. Порушення правил повітряних польотів
(1) Порушення правил безпеки польотів повітряних суден особами, що не є
працівниками повітряного транспорту, якщо це створювало небезпеку для життя
людей або інших тяжких наслідків, -
карається штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних міні- мумів
доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням
волі на строк до п'яти років.
(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі
наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Стаття 257. Порушення правил використання повітряного простору
(1) Порушення правил пуску ракет, проведення всіх видів стрільби, вибухових
робіт або вчинення інших дій у повітряному просторі, якщо це створило
загрозу безпеці повітряних польотів, -
караються штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних міні- мумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або
обмеженням волі на строк до п'яти років.
(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі
наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Стаття 258. Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда
(1) Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда стоп-краном, шляхом
роз'єднання повітряної гальмової магістралі або іншим способом, якщо це
створювало небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків,-
карається штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних міні- мумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або
арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох
років.
(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі
наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Стаття 259. Ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха
Ненадання допомоги капітаном у разі зіткнення з іншим судном екіпажеві та
пасажирам останнього, а також зустрінутим у морі або на іншому водному
шляху особам, що зазнали лиха, якщо він мав можливість надати таку допомогу
без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу і пасажирів, -
карається штрафом до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до
шести місяців, або позбавленням волі на строк до двох років.
Стаття 260. Неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден
Неповідомлення капітаном судна іншому судну, що зіткнулося з ним на морі,
назви і порту приписки свого судна, а також місця свого відправлення та
призначення, незважаючи на наявність можливості подати ці відомості, -
карається штрафом до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до
шести місяців.
Стаття 261. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
(1) Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту
особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої
тяжкості тілесного ушкодження, -
карається штрафом від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або
арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох
років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до
трьох років або без такого.
(2) Ті самі дії, що спричинили потерпілому тяжке тілесне ушкодження, або
його смерть -
караються позбавленням волі на строк від двох до семи років з позбавленням
права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без
такого.
(3) Дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили загибель
кількох осіб, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років із
позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Примітка. Під транспортними засобами в цій статті та статтях 262, 263 і 265
слід розуміти всі види автомобілів, трактори, трамваї і тролейбуси, а також
мотоцикли та інші самохідні машини.
Стаття 262. Керування транспортними засобами в стані сп'яніння
(1) Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту
особою, яка в стані сп'яніння керує транспортним засобом, що заподіяли
потерпілому легкі тілесні ушкодження або матеріальну шкоду, -
карається штрафом від семи до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на
строк до шести місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами
на строк до трьох років.
(2) Керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані сп'яніння
і яка раніше була судима за злочин, передбачений цією статтею або статтею
261 цього Кодексу,-
карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на
той самий строк з позбавленням права керувати транспортними засобами на
строк до трьох років.
Варіант: статтю не включати до Кодексу.
Стаття 263. Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інші порушення їх експлуатації
Випуск в експлуатацію зазнали технічно несправних транспортних засобів,
допуск до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в стані
сп'яніння або не має права на керування транспортним засобом, чи інше грубе
порушення правил експлуатації транспорту, що убезпечують дорожній рух,
вчинене особою, відповідальною за технічний стан або експлуатацію
транспортних засобів, якщо це спричинило наслідки, зазначені в статті 261
цього Кодексу, -
караються штрафом від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або
обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий
строк з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за
технічний стан або експлуатацією транспортних засобів, на строк до трьох
років або без такого.
Стаття 264. Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху
Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього
руху, вчинене особою, відповідальною за будівництво, реконструкцію, ремонт
або утримання шляхів, вулиць, залізничних переїздів, інших шляхових споруд,
якщо це спричинило наслідки, зазначені у статті 266 цього Кодексу,-
карається штрафом до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на
строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.
Стаття 265. Угін транспортних засобів
(1) Угін автомобілів усіх видів, мотоциклів, тракторів або інших самохідних
машин без мети їх викрадення -
карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на
строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до двох років.
(2) Ті самі дії, вчинені повторно, а також поєднані з насильством, яке не є
небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування
такого насильства, -
караються виправними роботами на строк від одного до двох років або
позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені
організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи
здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
Стаття 266. Порушення чинних на транспорті правил
Порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, якщо це
спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -
карається штрафом від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням
волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.
Стаття 267. Пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів
(1) Пошкодження або руйнування магістральних нафто-, газота
нафтопродуктопроводів, відводів від них, а також технологічно пов'язаних з
ними об'єктів, споруд, засобів автоматики, зв'язку, сигналізації, якщо це
призвело до порушення нормальної роботи зазначених трубопроводів і
спричинило небезпеку для життя людей або інші тяжкі наслідки,
карається штрафом до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або виправними роботами на строк до двох років з конфіскацією
майна чи без такої, або обмеженням волі на строк до п'яти років з
конфіскацією майна чи без такої, або позбавленням волі на строк від трьох
до п'яти років із конфіскацією майна чи без такої.
(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою замовою групою осіб, а
також загальнонебезпечним способом, -
караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна чи без такої.
(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони
спричинили людські жертви, інші нещасні випадки з людьми або призвели до
аварії, пожежі, значного забруднення довкілля чи інших тяжких наслідків, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з
конфіскацією майна.
Розділ ХІІ
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ТА МОРАЛЬНОСТІ
Стаття 268. Групове порушення громадського порядку
Організація групових дій, що грубо порушують громадський порядок або
спричинюють порушення роботи транспорту, підприємств, установ чи
організацій, а також активна участь у таких діях -
караються штрафом від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням
волі на строк до трьох років.
Стаття 269. Масові заворушення
(1) Організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством над
особою, погромами, підпалами, знищенням майна, опором представникам влади
із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя,
а також активна участь у масових заворушеннях -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
(2) Ті самі дії, якщо вони призвели до загибелі людей або інших тяжких
наслідків, -
караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
Стаття 270. Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку
Публічні заклики до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель
чи споруд, насильницького виселення громадян, а також розповсюдження,
виготовлення або зберігання з метою розповсюдження матеріалів такого змісту
-
караються штрафом від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням
волі на строк до трьох років.
Стаття 271. Хуліганство
(1) Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної
неповаги до суспільства, яка відзначається особливою зухвалістю чи
винятковим цинізмом, -
карається штрафом до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до
трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
(2) Ті самі дії, вчинене групою осіб або особою, раніше судимою за
хуліганство, чи пов'язане з опором представникові влади або представникові
громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, чи
іншим громадянам, які перепиняють хуліганські дії, -
карається позбавленням волі на строк до п'яти років.
(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони
вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого
предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для
завдання тілесних ушкоджень, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Стаття 272. Наруга над могилою
Наруга над могилою, іншим місцем поховання, над трупом або урною з прахом
покійного, а також викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання
або на трупі, -
караються штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі
на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Стаття 273. Нищення або псування пам'яток історії та культури
(1) Умисне нищення, руйнування чи псування пам'яток історії або культури, -
караються штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.
(2) Ті самі дії, вчинені щодо об'єктів, які є особливою історичною або
культурною цінністю, -
караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
Стаття 274. Жорстоке поводження з тваринами
Жорстоке поводження з твариною, що спричинило її загибель або каліцтво, а
також мучення тварини, вчинені з хуліганських мотивів або в присутності
малолітнього, -
караються штрафом до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або арештом на строк до шести місяців.
Стаття 275. Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості
(1)Ввезення в Україну з метою збуту, розповсюдження виготовлення, збутя,
розповсюдження або зберігання з метою збуту чи розповсюдження творів, що
пропагують культ насильства і жорстокості,-
караються штрафом до ста тридцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на
строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк з
конфіскацією творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, засобів
їх виготовлення та розповсюдження.
(2) Ті самі дії щодо кіно- та відеопродукції, що пропагує культ насильства
і жорстокості,-
караються штрафом від ста тридцяти п'яти до двохсот двадцяти п'яти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк
до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією
кіно- та відеопродукції, що пропагує культ насильства і жорстокості,
засобів її виготовлення і демонстрування.
(3) Дії, передбачені частинами першою і другою цієї статті, якщо вони
вчинені повторно чи за попередньою замовою групою осіб,-
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з
конфіскацією творів та кіно- та відеопродукції, що пропагують культ
насильства і жорстокості, засобів їх виготовлення і демонстрування, з
позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до трьох років.
Стаття 276. Ввезення, виготовлення, збування і розповсюдження порнографічних предметів
(1)Ввезення в Україну з метою збуту або розповсюдження, виготовлення, збут
чи розповсюдження творів, зображень або інших предметів порнографічного
характеру -
караються штрафом до дев'яноста неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на
строк до трьох років з конфіскацією порнографічних предметів та засобів їх
виготовлення і розповсюдження.
(2) Ті самі дії, вчинені щодо кіно та відеопродукції порнографічного
характеру,-
караються штрафом від дев'яноста до двохсот двадцяти п'яти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк
до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією
порнографічної кіно- та відеопродукції, засобів її виготовлення і
демонстрування.
(3) Дії, передбачені частинами першою і другою цієї статті, якщо вони
вчинені повторно або за попередньою замовою групою осіб,-
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з
конфіскацією порнографічних предметів, кіно- та відеопродукції, засобів їх
виготовлення, розповсюдження і демонстрування, з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох
років.
Стаття 277. Створення або утримання місць розпусти і звідництво
(1) Створення або утримання місць розпусти, а також звідництво для розпусти
-
караються штрафом від п'ятнадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.
(2) Ті самі дії, вчинені з метою наживи, -
караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
той самий строк.
Стаття 278. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність
Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття
жебрацтвом, азартними іграми, а також використання неповнолітніх з метою
паразитичного існування -
караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
строк від двох до п'яти років.
Розділ ХІІІ
ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ ТА ПРОТИ ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ
Стаття 279. Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів
(1) Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів,
тобто їх переміщення через митний кордон України поза митним контролем або
з приховуванням від митного контролю -
карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з
конфіскацією майна або без такої.
(2)Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою замовою групою осіб, а
також якщо предметом цих дій були особливо небезпечні наркотичні засоби чи
психотропні речовини або наркотичні засоби чи психотропні речовини у
великих розмірах,-
караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з
конфіскацією майна.
(3) Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів,
вчинена організованою групою, а також якщо предметом контрабанди були
наркотичні засоби або психотропні речовини в особливо великих розмірах,-
карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із
конфіскацією майна.
Стаття 280. Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів
(1) Розміщення коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів,
психотропних речовин або прекурсорів, у банках, на підприємствах, в інших
організаціях та їх підрозділах незалежно від форм власності, або придбання
за такі кошти об'єктів, що підлягають приватизації, чи обладнання для
виробничих та інших потреб, або використання таких коштів і майна з метою
продовження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин чи
прекурсорів -
караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з
конфіскацією майна.
(2) Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно, або за
попередньою змовою групою осіб, або у великих розмірах,-
караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з
конфіскацією майна та з позбавленням права
обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох
років.
Примітка. Під великим розміром слід розуміти кошти, сума яких становить
двісті та більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 281. Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збування наркотичних засобів або психотропних речовин
(1) Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення
чи пересилання з метою збування, а також незаконне збування наркотичних
засобів або психотропних речовин -
караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з
конфіскацією майна або без такої.
(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою замовою групою осіб,
або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 282,
284, 286, 288, 289, 291 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а
також збування наркотичних засобів чи психотропних речовин у місцях, що
використовуються для проведення навчальних, спортивних і культурних
заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збування чи
передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій
були наркотичні засоби або психотропні речовини у великих розмірах чи
особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини,-
караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з
конфіскацією майна.
(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені
організованою групою, а також якщо предметом цих діяти були наркотичні
засоби або психотропні речовини в особливо великих розмірах,-
караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з
конфіскацією майна.
(4) Особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини і
вказала джерело їх придбання чи сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних із
незаконним обігом, звільняється від кримінальної відповідальності за
незаконне їх виготовлення, придбання, зберігання, пересилання (частина
перша статті 281, частина перша статті 283 цього Кодексу).
Стаття 282. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів чи психотропних речовин або заволодіння ними шляхом шахрайства
(1) Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів чи психотропних
речовин або заволодіння ними шляхом шахрайство -
караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з
конфіскацією майна або без такої.
(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою замовою групою осіб,
або із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я
потерпілого, або з викраденням наркотичних засобів чи психотропних речовин,
поєднаним з погрозою застосування такого насильства, або привласнення
зазначених засобів чи речовин особою, якій вони були довірені у зв'язку з
її службовим становищем чи під охорону, а також особою, яка раніше вчинила
один із злочинів, передбачених статтями 280, 281, 284, 285, 286, 288, 291
цього Кодексу, або у великих розмірах, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років із
конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади або
займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони
вчинені в особливо великих розмірах, а також розбій з метою заволодіння
наркотичними засобами чи психотропними речовинами, а також вимагання цих
засобів чи речовин, поєднане з насильством, небезпечним для життя і
здоров'я, -
караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років з
конфіскацією майна.
Стаття 283. Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту
(1) Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення
чи пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту
-
караються штрафом від двадцяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб чи
особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 281,
282, 284, 291 цього Кодексу, або якщо предметом таких дій були наркотичні
засоби чи психотропні речовини у великих розмірах,-
караються позбавленням волі на строк від двох до шести років.
(3) Дії, передбачені частинами першою або другою статті, вчинені із
залученням неповнолітнього, а також якщо предметом таких дій були
наркотичні засоби чи психотропні речовини в особливо великих розмірах, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
(4) Особа, яка добровільно звернулася до медичного закладу і розпочала
лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за
дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Стаття 284. Посів або вирощування снотворного маку чи конопель
(1) Незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель -
караються штрафом від п'ятнадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням
волі на строк до трьох років.
(2) Незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель особою,
яка була засуджена за цією статтею чи яка раніше вчинила один із злочинів,
передбачених статтями 281, 283, 285, 291 цього Кодексу, або вчинені за
попередньою змовою групою осіб з метою збутк, а також незаконні посів або
вирощування снотворного маку чи конопель у кількості п'ятисот і більше
рослин -
караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з
конфіскацією майна.
Стаття 285. Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення або пересилання прекурсорів
(1) Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення
або пересилання прекурсорів з метою їх використання для вироблення або
виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин -
караються штрафом від п'ятнадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,
або у великих розмірах, або з метою збування, а також незаконне збування
прекурсорів -
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з
конфіскацією майна або без такої.
(3) Дії, передбачені частиною першою, вчинені організованою групою або в
особливо великих розмірах, -
караються позбавленням волі на строк від шести до дванадцяти років з
конфіскацією майна.
Стаття 286. Викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства
(1) Викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними
шляхом шахрайства з метою подальшого збуту, а також їх збутк для вироблення
або виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин-
караються штрафом від тридцяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з
конфіскацією майна чи без такої.
(2) Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб,
або із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя або
здоров'я, чи з погрозою застосування такого насильства, або особою, якій
прекурсори було довірено у зв'язку із службовим становищем чи під охорону,
або у великих розмірах-
караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з
конфіскацією майна або без такої, з позбавленням права обіймати певні
посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені
організованою групою осіб або в особливо великих розмірах, розбій з метою
заволодіння прекурсорами, а також вимагання їх, поєднане з насильством,
небезпечним для життя і здоров'я, -
караються позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років з
конфіскацією майна і з позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Стаття 287. Викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин, чи заволодіння ним шляхом шахрайства та інші незаконні дії з таким обладнанням
(1) Викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для
виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин, чи заволодіння
ним шляхом шахрайства, а також незаконне виготовлення, придбання,
зберігання, передача чи продаж іншим особам такого обладнання -
караються штрафом від тридцяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,
або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 280,
286, 288, 289, 291, 292 цього Кодексу, -
караються позбавленням волі на строк від двох до шести років з конфіскацією
майна або без такої.
(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони
вчинені організованою групою всіх або з метою виготовлення особливо
небезпечних наркотичних засобів чи психотропних речовин, а також розбій з
метою заволодіння обладнанням, призначеним для виготовлення наркотичних
засобів або психотропних речовин, а також його вимагання, поєднане з
насильством, небезпечним для життя і здоров'я, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з
конфіскацією майна.
Стаття 288. Незаконне введення в організм наркотичних засобів або психотропних речовин
(1) Незаконне введення будь-яким способом наркотичних засобів або
психотропних речовин в організм іншої особи проти її волі -
карається штрафом від тридцяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
(2) Ті самі дії, вчинені повторно, або особою, яка раніше вчинила один із
злочинів, передбачених статтями 280, 281, 282, 283, 284, 285, 286, 288,
289, 290, 291, 292 цього Кодексу, або вчинені щодо двох чи більше осіб, або
якщо вони заподіяли середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження
потерпілому,-
караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
(3) Дії, передбачені частинами першою або дргугою цієї статті, вчинені щодо
неповнолітнього або особи, яка перебуває в безпорадному стані, чи вагітної
жінки, або якщо вони були пов'язані з введенням в організм іншої особи
особливо небезпечних наркотичних засобів чи психотропних речовин, а також
якщо внаслідок таких дій настала смерть потерпілого,-
караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Стаття 289. Схиляння до вживання наркотичних засобів або психотропних речовин
(1) Схиляння певної особи до вживання наркотичних засобів або психотропних
речовин -
карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
(2) Та сама дія, вчинена повторно або щодо двох чи більше осіб, або щодо
неповнолітнього, а також особою, яка раніше вчинила один із злочинів,
передбачених статтями 281, 282, 284, 288, 290, 291 цього Кодексу, -
карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Стаття 290. Незаконне публічне вживання наркотичних засобів
(1) Відкрите або вчинене групою осіб незаконне вживання наркотичних засобів
у місцях, що використовуються для проведення навчальних, спортивних і
культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян -
карається штрафом від п'ятнадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або позбавленням волі на строк до чотирьох років.
(2) Ті самі дії, вчинені повторно або особою, яка раніше вчинила один із
злочинів, передбачених статтями 281, 284, 288, 289, 291, 292 цього Кодексу,
-
караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
Стаття 291. Організація або утримання місць для вживання чи виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин
(1) Організація або утримання місць для вживання чи виготовлення
наркотичних засобів або психотропних речовин, а також надання приміщення з
цією метою -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з
конфіскацією майна або без такої.
(2) Ті самі дії, вчинені повторно або в корисливих цілях, або групою осіб,
або із залученням неповнолітнього, -
караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з
конфіскацією майна.
Варіант: Вилучити слова "групою осіб або із залученням неповнолітнього".
Стаття 292. Незаконне виготовлення, підроблення, використання чи збування підроблених документів на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів
(1) Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збування
підроблених чи незаконно одержаних документів, які дають право на отримання
наркотичних засобів чи психотропних речовин або прекурсорів, призначених
для вироблення або виготовлення цих засобів чи речовин, -
караються штрафом від п'ятнадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.
(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,
або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 280,
281, 282, 283, 284, 285, 286, 287, 288, 289, 290, 291 цього Кодексу, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з
конфіскацією майна або без такої.
Стаття 293. Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин
(1) Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або
психотропних речовин в корисливих цілях чи в інших особистих інтересах-
карається штрафом від п'ятнадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до трьох років.
(2) Ті самі дії, вчинені повторно, -
караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням
права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до
трьох років.
Стаття 294. Порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів
(1) Порушення встановлених правил посіву або вирощування снотворного маку
чи конопель, а також порушення правил вироблення, виготовлення, зберігання,
обліку, відпуску, розподілу, торгівлі, перевезення, пересилання чи
використання наркотичних засобів чи психотропних речовин або прекурсорів,
призначених для вироблення або виготовлення цих засобів чи речовин, -
караються штрафом від п'ятнадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до трьох років.
(2) Ті самі дії, вчинені повторно, або такі, що призвели до викрадення,
привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин чи
прекурсорів або заволодіння ними, шляхом шахрайства, або до їх нестачі у
великих розмірах, -
караються штрафом від тридцяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до трьох років.
Стаття 295. Повідомлення зазнали неправдивих відомостей про обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів
Повідомлення в офіційних документах зазнали неправдивих відомостей, які
стосуються обігу наркотичних засобів чи психотропних речовин або
прекурсорів, призначених для вироблення або виготовлення цих засобів чи
речовин, -
карається штрафом від п'ятнадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або позбавленням волі на строк від одного до чотирьох
років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною
діяльністю на строк до трьох років.
Стаття 296. Вироблення, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збуту отруйних і сильнодіючих речовин
(1) Вироблення, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання або
зберігання з метою збуту, а також збуту отруйних або сильнодіючих речовин,
що не є наркотичними або психотропними, а також здійснення таких дій щодо
обладнання, призначеного для вироблення чи виготовлення отруйних або
сильнодійних речовин, вчинені без спеціального на те дозволу, -
караються штрафом від п'ятнадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
(2) Порушення встановлених правил вироблення, виготовлення, придбання,
зберігання, відпуску, обліку, перевезення, пересилання отруйних або
сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними, -
карається штрафом до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або позбавленням волі на строк до одного року.
Стаття 297. Організація або утримання місць для вживання одурманюючих засобів
Організація або утримання місць для вживання з метою одурманювання
лікарських та інших засобів, що не є наркотичними або психотропними, а
також надання приміщень з такою метою -
караються штрафом від п'ятнадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або позбавленням волі на строк від одного до трьох років.
Стаття 298. Порушення правил боротьби з епідеміями
Порушення обов'язкових правил, встановлених з метою запобігання
епідеміологічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними, якщо ці
дії спричинили або зазнаки могли спричинити поширення цих захворювань, -
карається штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням
волі на строк до трьох років.
Стаття 299. Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами
(1) Порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення
мікробіологічних або інших біологічних агентів чи токсинів, а також інших
правил поводження з ними, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи
настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, -
караються штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або
обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий
строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років або без такого.
(2) Ті самі порушення, якщо вони спричинили загибели людей чи інші тяжкі
наслідки, -
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років.
Стаття 300. Заготівля, перероблення або збування радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції
(1) Заготівля, перероблення з метою збування або збування продуктів
харчування чи іншої продукції, радіоактивно забруднених понад допустимі
рівні, якщо ці дії створили загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких
наслідків або заподіяли шкоду здоров'ю потерпілого, -
караються штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням
волі на строк до трьох років.
(2) Заготівля, перероблення з метою збування або збування продуктів
харчування чи іншої продукції, радіоактивно забруднених понад допустимі
рівні, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
Стаття 301. Посягання на здоров'я людей під приводом виконання релігійних обрядів
Організація або керівництво групою, діяльність якої, що здійснюється під
приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних
обрядів, поєднана із заподіянням шкоди здоров'ю людей або статевою
розпустою, -
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
строк від двох до п'яти років.
Розділ XІV
ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ, НЕДОТОРКАННОСТІ ДЕРЖАВНИХ
КОРДОНІВ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИЗОВУ ТА МОБІЛІЗАЦІЇ
Стаття 302. Розголошення державної таємниці
Розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, особою, якій ці
відомості були довірені або стали відомі по службі чи роботі, за
відсутності ознак державної зради або шпигунства -
карається позбавленням волі на строк від двох до семи років із позбавленням
права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до
трьох років або без такого.
Стаття 303. Втрата документів, що містять державну таємницю
Втрата документів або матеріалів, що містять державну таємницю, а також
предметів, відомості про які становлять державну таємницю, особою, якій
вони були довірені, якщо втрата стала результатом порушення встановлених
правил поводження із зазначеними документами, матеріалами або предметами,-
карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років із
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до трьох років або без такого.
Стаття 304. Передавання іноземним організаціям відомостей, що становлять службову таємницю
Передавання або збирання з метою передавання іноземним організаціям або
їхнім представникам економічних, науково-технічних або інших відомостей, що
становлять службову таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або
стали відомі по службі чи роботі,-
караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на
строк від двох до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади
чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Стаття 305. Незаконне перетинання державного кордону
(1) Перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами
пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через
державний кордон України, але без установлених документів чи дозволу
відповідних державних органів -
карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до
трьох років.
(2) Ті самі дії, вчинені особою, яка раніше була засуджена за такий самий
злочин, -
караються штрафом до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або
обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий
строк.
(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що поєднані
із застосуванням зброї, -
караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.
Примітка. Чинність цієї статті не поширюється на випадки прибуття в Україну
іноземців чи осіб без громадянства без установленого документа або дозволу
для використання права притулку відповідно до Конституції України, а також
з метою набуття статусу біженця.
Стаття 306. Незаконне вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання, технологій для створення озброєння, а також військової та спеціальної техніки
(1) Порушення встановленого порядку вивезення за межі України сировини,
матеріалів, обладнання, технологій, які можуть бути використані для
створення ракетної, ядерної, хімічної, інших видів зброї, військової та
спеціальної техніки, а також незаконне вивезення зазначених предметів або
запасних частин до них та військового майна за відсутності ознак
контрабанди -
караються штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або
позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Стаття 307. Порушення правил міжнародних польотів
Вліт в Україну або виліт з України без відповідного дозволу, а також
недотримання зазначених у дозволі маршрутів, місць посадки, повітряних
воріт або висоти польотів -
караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або
позбавленням волі на той самий строк із конфіскацією повітряного судна або
без такої.
Стаття 308. Ухилення від призову на строкову військову службу
Ухилення від призову на строкову військову службу -
карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на
той самий строк.
Стаття 309. Ухилення від призову за мобілізацією
Ухилення від призову за мобілізацією до лав Збройних Сил України -
карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
Стаття 310. Ухилення від військового обліку або спеціальних зборів
(1) Ухилення військовозобов'язаного від військового обліку, продовжуване
після попередження, зробленого відповідним військовим комісаріатом, -
карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до
шести місяців.
(2) Ухилення військовозобов'язаного від навчальних (чи перевірних) або
спеціальних зборів -
карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або арештом на строк до шести місяців.
Варіант: Виключити із статті частину 1.
Розділ XV
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ АВТОРИТЕТУ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ САМОВРЯДУВАННЯ ТА
ОБ'ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН
Стаття 311. Наруга над державними символами
(1) Публічна наруга над Державним Прапором України, Державним Гербом
України або Державним Гімном України -
карається штрафом до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до
трьох років.
(2) Публічна наруга над офіційно встановленим або піднятим прапором чи
гербом іноземної держави -
карається штрафом до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до
трьох років.
Стаття 312. Посягання на честь і гідність Президента України
Образа Президента України під час виконання ним своїх повноважень або з
приводу їх виконання, а також наклеп на Президента України -
караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
строк до семи років.
Стаття 313. Незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні
Підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні без
права на цей прапор -
карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або арештом на строк до шести місяців.
Стаття 314. Порушення порядку організації та проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій
Невиконання організатором зборів, мітингу, вуличного походу або
демонстрації, встановленого порядку їх організації та проведення, якщо його
дії призвели до грубого порушення громадського порядку, -
карається штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або
обмеженням волі на той самий строк.
Варіант: Виключити із цієї статті частину першу.
(2) Незаконне перешкодження організації або проведенню зборів, мітингів,
вуличних походів і демонстрацій, якщо це діяння було вчинене службовою
особою або із застосуванням фізичного насильства, -
карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк
до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або
позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
Стаття 315. Порушення законодавства про об'єднання громадян
Керівництво об'єднанням громадян, яке не легалізувалося в установленому
законом порядку, або якому відмовлено у легалізації, або яке примусово
розпущене за рішенням суду, але продовжує діяти, -
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
строк від двох до п'яти років.
Стаття 316. Захоплення державних або громадських будівель чи споруд
Захоплення будівель чи споруд, що забезпечують діяльність державних
органів, органів самоврядування та об'єднань громадян з метою незаконного
користування ними або перешкоджання нормальній роботі підприємств, установ,
організацій -
карається штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або
позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
Стаття 317. Опір особі, яка є представником влади, працівникові правоохоронного органу, членові громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовцеві
(1) Опір осіб, яка є представником влади під час виконання нею службових
обов'язків -
карається штрафом від тридцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням
волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
(2) Вчинення опору працівникові правоохоронного органу під час виконання
ним службових обов'язків, а також членові громадського формування з охорони
громадського порядку або військовослужбовцеві під час виконання цими
особами покладених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку -
карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на
строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що поєднані з
примушенням цих осіб шляхом насильства або погрози застосування насильства
до виконання явно незаконних дій, -
караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
строк від двох до п'яти років.
Стаття 318. Образа особи, яка є представником влади, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця
(1) Образа особи, яка є представником влади під час виконання ним службових
обов'язків або у зв'язку з їх виконанням -
карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на
строк до шести місяців.
(2) Образа працівника правоохоронного органу під час виконання ним
службових обов'язків або у зв'язку з їх виконанням, а також члена
громадського формування з охорони громадського порядку або
військовослужбовця у зв'язку з їхньою участю в охороні громадського порядку
-
карається штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням
волі на строк до трьох років.
Стаття 319. Втручання у діяльність працівника правоохоронного органу
(1) Вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу з метою
перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття
неправомірних рішень -
карається штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або
арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох
років.
(2) Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочинові чи затриманню
особи, яка його вчинила, або вчинені особою з використанням свого
службового становища, -
караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до п'яти років, або арештом на строк до шести місяців,
або позбавленням волі на строк до чотирьох років.
Стаття 320. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу
(1) Погроза вбивством, насильством або знищенням майна щодо працівника
правоохоронного органу, а також щодо його близьких у зв'язку з виконанням
цим працівником службових обов'язків -
карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк
до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або
позбавленням волі на той самий строк.
(2) Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу або його близьким
легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим
працівником службових обов'язків -
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
строк до шести років.
(3) Умисне заподіяння тим самим особам тяжкого тілесного ушкодження у
зв'язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових
обов'язків -
карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Стаття 321. Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу
(1) Умисне знищення або пошкодження майна, що належить праців-никові
правоохоронного органу, його близьким родичам, у зв'язку з виконанням цим
працівником службових обов'язків -
карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на
строк до п'яти років.
(2) Умисне знищення або пошкодження майна, що належить працівникові
правоохоронного органу або його близьким родичам, у зв'язку з виконанням
цим працівником службових обов'язків, вчинене шляхом підпалу, вибуху або
іншим загальнонебезпечним способом, або таке, що спричинило загибель людей
чи інші тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років.
Стаття 322. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця
Убивство або замах на вбивство працівника правоохоронного органу чи його
близьких родичів у зв'язку з виконанням цим працівником службових
обов'язків, а також члена громадського формування з охорони громадського
порядку або військовослужбовця у зв'язку з їх діяльністю щодо охорони
громадського порядку -
карається позбавленням волі на строк від дев'яти до п'ятнадцяти років або
довічним позбавленням волі.
Стаття 323. Захоплення особи, яка є представником влади або працівника правоохоронного органу як заручника
Захоплення або тримання як заручника особи, яка є представником влади,
працівника правоохоронного органу або їхніх близьких родичів з метою
спонукання державної чи іншої установи, підприємства, організації або
службової особи вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови
звільнення заручника -
карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
Стаття 324. Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок
(1) Погроза вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням
майна загальнонебезпечним способом щодо службової особи чи її близьких
родичів або громадянина, який виконує громадський обов'язок, яка
застосована з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина,
що виконує громадський обов'язок, або зміни її характеру в інтересах того,
хто погрожує, -
карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на
строк до двох років.
(2) Заподіяння легкого тілесного ушкодження, побоїв або вчинення інших
насильницьких дій щодо службової особи або громадянина, який виконує
громадський обов'язок, у зв'язку з їхньою службовою чи громадською
діяльністю, а також вчинення таких дій щодо їх близьких родичів -
караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на
той самий строк.
Стаття 325. Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи
Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи,
поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, -
карається штрафом до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до
трьох років.
Стаття 326. Одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації
Незаконне одержання працівником державного підприємства, установи чи
організації, який не є службовою особою, в будь-якому вигляді матеріальних
благ або вигід майнового характеру у значному розмірі за виконання чи
невиконання будь-яких дій з використанням службового становища -
карається штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на
строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Примітка. Під незаконною винагородою у значному розмірі в цій статті слід
розуміти незаконну винагороду, яка в два і більше разів перевищує
неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Стаття 327. Самоправство
Самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку,
вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремими громадянами
або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була
заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським
інтересам або інтересам власника, -
карається штрафом до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до
трьох місяців.
Стаття 328. Викрадення або пошкодження документів, штампів, печаток
(1) Викрадення, а також умисне знищення, пошкодження або приховування
офіційних чи приватних документів, штампів чи печаток, що знаходяться на
підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності, вчинене з
корисливих мотивів або в інших особистих інтересах, -
караються штрафом до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до
трьох років.
(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили порушення роботи підприємства,
установи чи організації або вчинені щодо особливо важливих документів,
штампів, печаток, -
караються штрафом до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням
волі на той самий строк.
(3) Викрадення у громадян паспорта або іншого важливого особистого
документа -
карається штрафом до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до
трьох років.
Стаття 329. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збування, використання підроблених документів
(1) Підроблення посвідчення або іншого документа, який видається
підприємством, установою чи організацією усіх форм власності і який надає
права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як
підроблювачем, так і іншою особою, збування такого документа, а також
виготовлення підроблених печаток, штампів або бланків підприємств, установ
чи організацій з тією самою метою або з метою їх збування -
караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до
трьох років.
(2) Дії, передбачені частиною першої цієї статті, якщо вони вчинені
повторно, -
караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
строк від двох до п'яти років.
(3) Використання зазнаки підробленого документа -
карається штрафом від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням
волі на строк до двох років.
Стаття 330. Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації
(1) Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного
отримання інформації -
карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням
волі на той самий строк.
(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли істотної шкоди
охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, або державним чи
громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб,-
караються штрафом від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Стаття 331. Пошкодження ліній зв'язку
Пошкодження кабельної, радіорелейної, повітряної лінії зв'язку, проводового
мовлення або споруд чи обладнання, які входять до їх складу, якщо воно
спричинило тимчасове припинення зв'язку, -
карається штрафом від сімдесяти п'яти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до одного
року, або обмеженням волі на строк до двох років.
Розділ XVІ
ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ АВТОМАТИЗОВАНИХ ЕЛЕКТРОННО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНИХ
СИСТЕМ
Стаття 332. Умисне втручання в роботу автоматизованих електроннообчислювальних систем
(1) Умисне втручання в роботу автоматизованих електронно-обчислювальних
машин, їх систем чи комп'ютерних мереж, що призвело до перекручення чи
знищення комп'ютерної інформації або носіїв такої інформації, а також
розповсюдження програмних і технічних засобів, призначених для незаконного
проникнення в ці машини, системи чи комп'ютерні мережі і здатних спричинити
перекручення або знищення комп'ютерної інформації чи носіїв такої
інформації, -
караються штрафом у розмірі від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років,
або обмеженням волі на той самий строк.
(2) Ті самі дії, якщо вони заподіяли шкоду у великих розмірах або вчинені
повторно чи за попередньою змовою групою осіб, -
караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
строк від двох до п'яти років.
Стаття 333. Викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або заволодіння нею шахрайством
(1) Викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або
заволодіння нею шахрайством -
караються строком від п'ятнадцяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або
обмеженням волі на строк до трьох років.
(2) Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,-
караються штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або
позбавленням волі на той самий строк.
(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони
заподіяли шкоду у великому розмірі, -
караються позбавленням волі на строк від двох до десяти років.
Стаття 334. Порушення правил експлуатації автоматизованих електронно- обчислювальних систем
(1) Порушення правил експлуатації автоматизованих електроннообчислювальних
машин, їх систем чи комп'ютерних мереж особою, що відповідає за їх
експлуатацію, якщо це спричинило викрадення, перекручення чи знищення
комп'ютерної інформації, засобів її захисту, або незаконне копіювання
комп'ютерної інформації, або істотне порушення роботи таких машин, їх
систем чи комп'ютерних мереж, -
карається штрафом від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк
до двох років.
(2) Те саме діяння, якщо воно заподіяло шкоду у великому розмірі, -
карається штрафом від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням
волі на строк до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Розділ ХVІІ
ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 335. Визначення понять, що вживаються у статтях цього розділу
(1) Під службовими особами розуміються особи, які постійно чи тимчасово
здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи
тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності
посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-
господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним
повноваженням.
(2) Під службовими особами, які займають відповідальне становище,
розуміються особи, зазначені в частині 1 цієї статті, посади яких згідно зі
статтею 25 Закону України "Про державну службу" віднесені до третьої,
четвертої, п'ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі.
Під службовими особами, які займають особливо відповідальне становище,
розуміються особи, зазначені в частині 1 статті 9 Закону України "Про
державну службу", та особи, посади яких згідно із статтею 25 цього Закону
віднесені до першої та другої категорій.
(3) Істотною шкодою, якщо вона полягає в заподіянні матеріальних збитків,
вважається така шкода, яка в десять і більше разів перевищує
неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкими наслідками за тієї
самої умови вважається шкода, яка у двісті п'ятдесят і більше разів
перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
(4) Великим розміром хабара вважається такий, що у двісті і більше разів
перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, особливо великим -
такий, що у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум
доходів громадян.
(5) Повторним у статтях 340 і 341 цього Кодексу визнається злочин, учинений
особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими
статтями.
(6) Вимаганням хабара визнається вимога службовою особою хабара із погрозою
вчинення або невчинення, з використанням влади чи службового становища дій,
які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає
хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена
дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і
законних інтересів.
Стаття 336. Зловживання владою або службовим становищем
(1) Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих
мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб,
використання службовою особою влади чи службового становища, всупереч
інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом
правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським
інтересам, або інтересам юридичних осіб, -
карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк
до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або
позбавленням волі на строк від двох до п'яти років із позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох
років.
(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,-
карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років із
конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Стаття 337. Перевищення влади або службових повноважень
(1) Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення
службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законом прав чи
повноважень, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам
та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або
інтересам юридичних осіб,-
карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі
на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти
років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років.
(2) Перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалося
насильством, застосуванням зброї або такими діями, що завдають болю чи
ображають особисту гідність потерпілого, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років із
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до трьох років.
(3) Дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони спричинили
тяжкі наслідки,-
караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років із
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до трьох років.
Стаття 338. Службове підроблення
(1) Службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних
документів зазнаки неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а
також складання і видача зазнаки неправдивих документів -
карається штрафом від п'яти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до трьох років.
(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,-
карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років із
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до трьох років.
Стаття 339. Службова недбалість
(1) Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання
службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до
них, що завдало істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам
окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам
окремих юридичних осіб,-
карається штрафом від п'яти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або
обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий
строк із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років.
(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,-
карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років із
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до трьох років та зі штрафом від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.
Стаття 340. Одержання хабара
(1) Одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи
невиконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням
наданої їй влади чи службового становища -
карається штрафом від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі п'ятисот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк
від двох до восьми років із конфіскацією майна та з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох
років.
(2) Одержання хабара у великому розмірі, або службовою особою, яка займає
відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або
повторно, або поєднане з вимаганням хабара -
карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з
конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
(3) Одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка
займає особливо відповідальне становище, -
карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з
конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Стаття 341. Давання хабара
(1) Давання хабара -
карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
(2) Давання хабара, вчинене повторно, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років із
конфіскацією майна або без такої.
(3) Особа, яка дала хабар, у тому числі й валютними цінностями,
звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало
місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно
заявила про те, що сталося.
Стаття 342. Провокація хабара
Провокація хабара, тобто свідоме створення службовою особою обставин і
умов, що зумовлюють пропонування або одержання хабара, щоб потім викрити
того, хто дав або взяв хабара, -
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
строк від двох до п'яти років.
Розділ ХVІІІ
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ПРАВОСУДДЯ
Стаття 343. Зазнаки незаконне затримання, привід або арешт
(1) Зазнаки незаконне затримання або незаконний привід -
караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до п'яти років або обмеженням волі на строк до трьох
років.
(2) Зазнаки незаконний арешт або тримання під вартою -
карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на
той самий строк.
Стаття 344. Притягнення зазнаки невинуватого до кримінальної відповідальності
(1) Притягнення зазнаки невинуватого до кримінальної відповідальності
слідчим або прокурором з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах
-
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
строк від двох до п'яти років.
(2) Притягнення завідомо невинуватого до кримінальної відповідальності за
обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також у
поєднанні зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою
фальсифікацією -
карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
Стаття 345. Примушування давати показання
(1) Примушування давати показання шляхом незаконних дій працівни-ком
правоохоронного органу -
карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на
той самий строк.
(2) Ті самі дії, поєднані із застосуванням фізичного насильства або із
знущанням з особи,-
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
Стаття 346. Винесення суддею (суддями) зазнаки неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови
(1) Винесення суддею (суддями) зазнаки неправосудного вироку, рішення,
ухвали або постанови з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах -
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
строк від двох до п'яти років.
(2) Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Стаття 347. Втручання в діяльність органу судової влади
(1) Вплив у будь-якій формі на суддю з метою перешкодити виконанню ним
службових обов'язків або добитися винесення неправомірних рішень -
карається штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних міні-мумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або
арештом на строк до шести місяців.
(2) Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочинові чи затриманню
особи, яка його вчинила, або вчинені особою з використанням свого
службового становища, -
караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до п'яти років, або арештом на строк до шести місяців,
або позбавленням волі на строк до трьох років.
Стаття 348. Образа судді
Образа судді у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків -
карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на
строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Стаття 349. Погроза або насильство щодо судді
(1) Погроза вбивством, насильством або знищенням майна щодо судді, а також
щодо його близьких родичів у зв'язку з діяльністю судді, пов'язаною із
здійсненням правосуддя, -
карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк
до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
(2) Умисне заподіяння судді чи його близьким родичам легких або середньої
тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з діяльністю судді, пов'язаною із
здійсненням правосуддя, -
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
той самий строк.
(3) Умисне заподіяння тим самим особам у зв'язку з діяльністю судді,
пов'язаною із здійсненням правосуддя, тяжкого тілесного ушкодження -
карається позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.
Стаття 350. Умисне знищення або пошкодження майна судді
(1) Умисне знищення або пошкодження майна, що належить судді або його
близьким родичем, у зв'язку з діяльністю судді, пов'язаною із здійсненням
правосуддя, -
карається штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних міні-мумів
доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням
волі на строк до п'яти років.
(2) Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим
загальнонебезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи
інші тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.
Стаття 351. Посягання на життя судді у зв'язку з діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя
Убивство або замах на вбивство судді або його близьких родичів у зв'язку із
діяльністю судді, пов'язаною із здійсненням правосуддя -
карається позбавленням волі на строк від дев'яти до п'ятнадцяти років або
довічним позбавленням волі.
Стаття 352. Невжиття заходів безпеки щодо осіб, узятих під захист
Неприйняття рішення, несвоєчасне прийняття або прийняття недостатньо
обугрунтованих рішень, а також невжиття, несвоєчасне вжиття достатніх
заходів для безпеки працівників суду, правоохоронних органів або осіб, які
беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та їхніх
близьких родичів службовою особою органу, на який покладено функції
забезпечення безпеки зазначених осіб, якщо ці дії спричинили тяжкі
наслідки, -
караються позбавленням волі на строк до п'яти років.
Стаття 353. Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо осіб, узятих під захист
(1) Розголошення відомостей про заходи безпеки особою, якою прийнято
рішення про ці заходи, або особою, яка їх здійснює, а також розголошення
таких відомостей особою, взятою під захист, якщо ці дії спричинили шкоду
здоров'ю потерпілого, -
карається штрафом від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.
(2) Ті самі дії, якщо вони спричинили смерть потерпілого або інші тяжкі
наслідки, -
караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до
трьох років.
Стаття 354. Невиконання судового рішення
Умисне невиконання службовою особою рішення, вироку, ухвали чи постанови
суду або перешкоджання їх виконанню -
карається штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням
волі на строк до трьох років.
Стаття 355. Зазнаки неправдиве повідомлення про вчинення злочину
(1) Зазнаки неправдиве повідомлення суду, прокурора, слідчого або органу
дізнання про вчинення злочину -
карається виправними роботами на строк до трьох років, або арештом на строк
до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або
позбавленням волі на строк до двох років.
(2) Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо
тяжкому злочині або зі штучним створенням доказів обвинувачення, а також
учинені з корисливих мотивів, -
караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на
строк від двох до семи років.
Стаття 356. Зазнаки неправдиве показання
(1) Зазнаки неправдиве показання свідка чи потерпілого або зазнаки
неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового
слідства або в суді, а також зазнаки неправильний переклад, зроблений
перекладачем у таких самих випадках, -
караються виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк
до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
(2) Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому
злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення, а також учинені з
корисливих мотивів, -
караються виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі
на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти
років.
Стаття 357. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків
(1) Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача
без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді або
під час провадження досудового слідства чи дізнання -
карається штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або арештом на строк до трьох місяців.
(2) Не підлягають кримінальній відповідальності за відмову давати показання
під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді члени сім'ї чи
близькі родичі особи, коло яких визначається законом, якщо стосовно цієї
особи здійснюється провадження у кримінальній справі.
Стаття 358. Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку
Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта до суду, органів
досудового слідства чи дізнання, примушування їх до відмови від давання
показань чи висновку, а також до давання зазнаки неправдивих показань чи
висновку шляхом погрози вбивством, насильством, знищенням майна цих осіб чи
їхніх близьких або розголошення відомостей, що їх ганьблять, або підкуп
свідка, потерпілого чи експерта з тією самою метою, а також погроза вчинити
зазначені дії з помсти за раніше дані показання чи висновок -
караються штрафом від семи до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або
арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох
років.
Стаття 359. Розголошення даних досудового слідства або дізнання
Розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, що проводила
дізнання, даних досудового слідства чи дізнання особою, попередженою в
установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані, -
карається штрафом до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до
шести місяців.
Стаття 360. Приховування майна
Приховування майна, що підлягає конфіскації, або на яке накладено арешт чи
яке описано, -
карається штрафом від семи до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на
строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до двох років.
Стаття 361. Ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі
(1) Ухилення від сплати штрафу або позбавлення права обіймати певні посади
чи займатися певною діяльністю особою, засудженою до цих видів покарань, -
карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на
той самий строк.
(2) Ухилення від відбування виправних робіт особою, засудженою до цього
покарання, -
карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до
трьох років.
(3) Самовільне залишення місця обмеження волі, або злісне ухилення від
робіт, або повторне порушення громадського порядку чи встановлених правил
проживання, вчинені особою, засудженою до обмеження волі, -
караються позбавленням волі на строк до трьох років.
Стаття 362. Ухилення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі та у вигляді обмеження волі
Неповернення засудженого, якому дозволено короткочасний виїзд із місця
позбавлення волі або з місця обмеження волі, до місця відбування покарання
після закінчення строку виїзду -
карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на
той самий строк.
Стаття 363. Злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи
(1) Злісна непокора законним вимогам адміністрації виправної установи або
інша протидія адміністрації у здійсненні її функцій особою, яка відбуває
покарання у вигляді позбавлення волі або у вигляді обмеження волі, якщо ця
особа за порушення вимог режиму відбування покарання підлягала протягом
року стягненню у вигляді переведення до приміщення камерного типу
(одиночної камери) або переводилася в колонію суворого режиму, -
карається позбавленням волі на строк до трьох років.
(2) Ті самі дії, вчинені особою, засудженою за тяжкий або особливо тяжкий
злочин, -
караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
Стаття 364. Дії, що дезорганізують роботу виправних установ
(1) Тероризування у виправних установах засуджених, які стали на шлях
виправлення, або напад на адміністрацію, а також організація з цією метою
злочинного угруповання або активна участь у такому угрупованні, вчинені
особами, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі чи у вигляді
обмеження волі, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
(2) Ті самі дії, вчинені особою, засудженою за тяжкий чи особливо тяжкий
злочин, -
караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
Стаття 365. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти
(1) Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти, вчинена особою, що
відбуває покарання у вигляді позбавлення волі або арешту чи перебуває в
попередньому ув'язненні, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою
групою осіб, або із заволодінням зброєю чи її використанням, або із
застосуванням насильства чи погрозою його застосування, або способом,
небезпечним для життя чи здоров'я інших осіб, а також з пошкодженням
інженерно-технічних засобів охорони або шляхом підкопу, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Стаття 366. Втеча із спеціалізованого лікувального закладу
Втеча із спеціалізованого лікувального закладу, а також по дорозі до нього
-
карається арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк
до двох років.
Стаття 367. Порушення правил адміністративного нагляду
Самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від
адміністративного нагляду, а також неприбуття без поважних причин у
визначений строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено
адміністративний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі,-
караються арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк
до трьох років.
Стаття 368. Приховування злочину
(1) Заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину
-
карається арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк
до трьох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
(2) Не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне
приховування злочину члени сім'ї чи близькі родичі особи, коло яких
визначається законом, якщо ця особа вчинила злочин.
Розділ XІX
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ НЕСЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ
Стаття 369. Поняття військового злочину
(1) Військовими злочинами визнаються передбачені цим розділом злочини проти
встановленого порядку несення військової служби, вчинені
військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження
ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.
(2) За відповідними статтями цього розділу несуть відповідальність
військовослужбовці Збройних Сил України, Національної гвардії України,
Служби безпеки України, Прикордонних військ України, внутрішніх військ
Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формувань,
створених відповідно до законів України, а також інші особи, щодо яких є
спеціальна вказівка в законодавстві України.
(3) Особи, не зазначені у цій статті, за співучасть у військових злочинах
підлягають відповідальності за статтями цього розділу.
(4) Особа, яка вчинила злочин, передбачений цим розділом, може бути
звільнена від кримінальної відповідальності згідно зі статтею 42 цього
Кодексу із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним
статутом Збройних Сил.
Стаття 370. Непокора
(1) Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також
інше умисне невиконання наказу -
караються службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у
дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на
строк до трьох років.
(2) Те саме діяння, якщо воно вчинене групою осіб або спричинило тяжкі
наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
(3) Непокора, вчинена в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -
карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Стаття 371. Невиконання наказу
(1) Невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак, зазначених
у частині першій статті 370 цього Кодексу, якщо воно спричинило тяжкі
наслідки, -
карається службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у
дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або позбавленням волі
на строк до двох років.
(2) Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій
обстановці,-
карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Стаття 372. Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов'язків
(1) Опір начальникові, а також іншій особі, що виконує покладені на неї
обов'язки з військової служби, або примушування їх до порушення цих
обов'язків -
караються службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у
дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на
строк від двох до п'яти років.
(2) Ті самі дії, вчинені групою осіб, або із застосуванням зброї, або із
спричиненням тяжких наслідків, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони
були вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.
(4) Дії, передбачені частинами другою або третьою цієї статті, якщо вони
були пов'язані з умисним убивством начальника або іншої особи, що виконує
обов'язки з військової служби, -
караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або
довічним позбавленням волі.
Стаття 373. Погроза або насильство щодо начальника
(1) Погроза вбивством або заподіянням тілесних ушкоджень чи побоїв
начальникові у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби -
карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або
позбавленням волі на той самий строк.
(2) Заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв або вчинення інших насильницьких
дій щодо начальника у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової
служби -
карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.
(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені
групою осіб, або із застосуванням зброї, або в умовах воєнного стану чи в
бойовій обстановці, -
караються позбавленням волі від п'яти до п'ятнадцяти років.
Стаття 374. Образа підлеглим начальника або начальником підлеглого
Образа насильницькою дією підлеглим начальника, а також начальником
підлеглого -
карається службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у
дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або арештом на строк до
шести місяців.
Стаття 375. Порушення статутних правил відносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості
(1) Порушення статутних правил відносин між військовослужбовцями за
відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в завданні побоїв
чи вчиненні іншого насильства, -
карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року,
або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до
трьох років.
(2) Те саме діяння, якщо воно вчинене щодо кількох осіб або заподіяло легкі
чи середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також таке, що має характер
знущання або глумлення над військовослужбовцем, -
карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або
позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені
групою осіб, або із застосуванням зброї, або із спричиненням тяжких
наслідків, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
Стаття 376. Самовільне відлучення
(1) Самовільне відлучення з частини або з місця служби військовослужбовця
строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на
службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення,
нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю
понад одну добу, але не більше трьох діб, або хоч і менше доби, але
повторно протягом трьох місяців, -
караються триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років.
(2) Ті самі діяння, вчинені військовослужбовцем, який відбуває покарання в
дисциплінарній частині, -
караються позбавленням волі на строк до трьох років.
(3) Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах
воєнного стану,-
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
Стаття 377. Самовільне залишення частини або місця служби
(1) Самовільне залишення частини або місця служби військовослужбовцем
строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на
службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення,
нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю
понад три доби, але не більше місяця -
караються триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або
позбавленням волі на строк до трьох років.
(2) Самовільне залишення частини або місця служби особою офіцерського
складу, прапорщиком, мічманом чи військовослужбовцем надстрокової служби, а
також нез'явлення їх вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад
десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше
трьох діб, вчинені повторно протягом року, -
караються штрафом від сорока до ста неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням
волі на строк до трьох років.
(3) Самовільне залишення частини або місця служби, а також нез'явлення
вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене
особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, -
караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
(4) Самовільне залишення частини або місця служби, а також нез'явлення
вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
(5) Самовільне залишення частини або місця служби в бойовій обстановці,
незалежно від тривалості, -
карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Стаття 378. Дезертирство
(1) Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця
служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез'явлення з тією
самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження,
відпустки або з лікувального закладу, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
(2) Дезертирство зі зброєю, вчинене за відсутності ознак, зазначених у
статті 380 цього Кодексу, або за попередньою змовою групою осіб, -
карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
(3) Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в
умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-
карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.
Стаття 379. Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом
(1) Ухилення військовослужбовця від несення обов'язків військової служби
шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби, підроблення документів
чи іншого обману -
карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або
позбавленням волі на строк від двох до семи років.
(2) Відмова від несення обов'язків військової служби -
карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в
умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-
караються позбавленням волі від восьми до п'ятнадцяти років.
Стаття 380. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна або заволодіння ними шляхом шахрайства
(1) Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових
припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування,
військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна або
заволодіння ними шляхом шахрайства -
караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
(2) Те саме діяння, вчинене військовою службовою особою, або повторно, або
за попередньою змовою групою осіб, або таке, що спричинило істотну шкоду, -
карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
(3) Діяння, передбачені частинами першою чи другою цієї статті, якщо вони
вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, а також розбій з
метою заволодіння зброєю, бойовими припасами, вибуховими чи іншими бойовими
речовинами, засобами пересування, військовою та спеціальною технікою, а
також вимагання цих предметів, поєднане з насильством, небезпечним для
життя і здоров'я потерпілого, -
караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
Стаття 381. Умисне знищення або пошкодження військового майна
(1) Умисне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів
пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна
-
карається службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у
дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на
строк до трьох років.
(2) Те саме діяння, вчинене шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним
способом, або якщо воно спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
(3) Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене в умовах
воєнного стану або в бойовій обстановці,-
карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Стаття 382. Необережне знищення або пошкодження військового майна
(1) Необережне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів
пересування, предметів військової і спеціальної техніки чи іншого
військового майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, -
карається штрафом до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
або службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у
дисциплінарному батальйоні на строк до одного року.
(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі
наслідки, -
карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або
позбавленням волі на строк до трьох років.
Стаття 383. Марнотратство або втрата військового майна
(1) Продаж, застава, передача в користування військовослужбовцем строкової
служби виданих йому для особистого користування предметів обмундирування
або спорядження (марнотратство), а також втрата або зіпсу-вання цих
предметів внаслідок порушення правил їх зберігання -
караються арештом на строк до шести місяців або триманням у дисциплінарному
батальйоні на строк до двох років.
(2) Втрата або зіпсування ввірених для службового користування зброї,
бойових припасів, засобів пересування, предметів технічного постачання або
іншого військового майна внаслідок порушення правил їх зберігання -
караються арештом на строк до шести місяців, або триманням у
дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на
той самий строк.
(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в
умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -
караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
Стаття 384. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення
(1) Порушення правил поводження зі зброєю, а також із боєприпасами,
вибуховими, радіоактивними та іншими речовинами і предметами, що становлять
підвищену небезпеку для оточення, якщо це заподіяло потерпілому тілесні
ушкодження, -
карається службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у
дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на
строк до трьох років.
(2) Те саме діяння, що заподіяло тілесні ушкодження кільком особам або
смерть потерпілого, -
карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.
(3) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель
кількох осіб чи інші тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.
Стаття 385. Порушення правил водіння або експлуатації машин
(1) Порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи
транспортної машини, що спричинило нещасні випадки з людьми або загибель
потерпілого чи інші тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.
(2) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель
кількох осіб, -
карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.
Стаття 386. Порушення правил польотів або підготовки до них
Порушення правил польотів або підготовки до них, а також порушення правил
експлуатації повітряних апаратів, що спричинило катастрофу або інші тяжкі
наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.
Стаття 387. Порушення правил кораблеводіння
Порушення правил кораблеводіння, що спричинило загибель людей, загибель
корабля або інші тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.
Стаття 388. Порушення статутних правил вартової служби
(1) Порушення статутних правил вартової (вахтової) служби і виданих на
розвиток цих правил наказів і розпоряджень -
карається позбавленням волі на строк до трьох років.
(2) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило шкідливі
наслідки, для запобігання яким призначено дану варту (вахту), -
карається позбавленням волі на строк до десяти років.
(3) Порушення статутних правил патрулювання, що спричинило шкід-ливі
наслідки, для запобігання яким призначено даний патруль,-
карається позбавленням волі на строк до п'яти років.
(4) Діяння, передбачені частинами першою і третьою цієї статті, вчинені в
умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -
караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.
(5) Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене в умовах
воєнного стану або в бойовій обстановці,-
карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
Стаття 389. Порушення правил несення прикордонної служби
(1) Порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до
складу наряду з охорони державного кордону України, -
карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або
позбавленням волі на строк до трьох років.
(2) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило тяжкі
наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
Стаття 390. Порушення правил несення бойового чергування
(1) Порушення правил несення бойового чергування (бойової служби),
встановлених для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на
Україну або для захисту та убезпечення безпеки України, -
карається позбавленням волі на строк до п'яти років.
(2) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило тяжкі
наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
(3) Діяння, передбачені частинами першою і другою цієї статті, що вчинені в
умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.
Стаття 391. Порушення статутних правил внутрішньої служби
(1) Порушення особою, яка входить у добовий наряд частини (крім варти і
вахти), статутних правил внутрішньої служби -
карається арештом на строк до шести місяців або триманням у дисциплінарному
батальйоні на строк до двох років.
(2) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, якщо воно спричинило
тяжкі наслідки, запобігання яким входило в обов'язки даної особи, -
карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або
позбавленням волі на строк до трьох років.
(3) Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене в умовах
воєнного стану або в бойовій обстановці, -
карається позбавленням волі на строк до семи років.
Стаття 392. Розголошення військової таємниці або втрата документів, що містять військову таємницю
(1) Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну
таємницю, за відсутності ознак державної зради, -
карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років.
(2) Втрата документів або матеріалів, що містять відомості військового
характеру, які становлять державну таємницю, а також предметів, відомості
про які становлять державну таємницю, особою, якій вони були довірені, якщо
втрата стала результатом порушення встановлених правил поводження із
зазначеними документами, матеріалами або предметами, -
карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони
спричинили тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
(4) Розголошення військових відомостей, що не підлягають оголошенню, але не
становлять державної таємниці, -
карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у
дисциплінарному батальйоні на той самий строк.
Стаття 393. Зловживання військової службової особи владою або службовим становищем
(1) Незаконне використання транспортних засобів, споруджень чи іншого
військового майна, а також незаконне використання підлеглого для особистих
послуг чи послуг іншим особам, а також інше зловживання владою або
службовим становищем, учинене з корисливих мотивів чи в інших особистих
інтересах або в інтересах третіх осіб, якщо таке діяння подіяло істотної
шкоди, -
карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням
волі на строк до п'яти років.
(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років із
конфіскацією майна або без такої.
(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в
умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -
караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
Примітки:
1) Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а
також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади,
пов'язані з виконанням організаційнорозпорядчих або
адміністративногосподарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за
спеціальним дорученням повноважного командування.
2) У статтях 393 - 396 цього Кодексу істотною шкодою, якщо вона полягає в
завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в десять і більше
разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкими
наслідками за тієї самої умови вважається шкода, яка у двісті п'ятдесят і
більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Стаття 394. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень
(1) Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень,
тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав
чи повноважень, крім передбачених частиною другою цієї статті, якщо
зазначені дії заподіяли істотну шкоду, -
карається позбавленням волі на строк до п'яти років.
(2) Застосування нестатутних методів впливу щодо підлеглого або перевищення
дисциплінарної влади, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, а також
застосування насильства щодо підлеглого-
караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
(3) Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, що вчинене із
застосуванням зброї, а також діяння, передбачене частинами першою або
другою цієї статті, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років із
конфіскацією майна або без такої.
(4) Діяння, передбачене частинами першою, другою або третьою цієї статті,
що вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -
карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
Стаття 395. Недбале ставлення до військової служби
(1) Недбале ставлення військової службової особи до служби, що заподіяло
істотну шкоду, -
карається штрафом від сорока до ста неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням
волі на строк до трьох років.
(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в
умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -
караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
Стаття 396. Бездіяльність військової влади
(1) Умисне неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим, або непорушення
військовою службовою особою, що є органом дізнання, кримінальної справи
щодо підлеглого, який вчинив злочин, а також інше умисне невиконання
військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов'язками
повинна була виконати, якщо це завдало істотної шкоди,-
караються штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, або службовим обмеженням на строк до двох років, або
позбавленням волі на строк до п'яти років.
(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,-
карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років із
конфіскацією майна або без такої.
(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вчинені
в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-
караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
Стаття 397. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни
Здача ворогові начальником ввірених йому військових сил, а також не
зумовлене бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень, бойової та
спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни, якщо зазначені дії
вчинені не з метою сприяння ворогові, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до п'ятнадцяти років.
Стаття 398. Залишення гинучого військового корабля
(1) Залишення гинучого військового корабля командиром, який
не виконав до кінця своїх службових обов'язків, а також особою зі складу
команди корабля без належного на те розпорядження командира -
карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
(2) Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій
обстановці,-
карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
Стаття 399. Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю
Самовільне залишення поля бою під час бою або відмова під час бою діяти
зброєю -
караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
Стаття 400. Добровільна здача в полон
Добровільна здача в полон через боягузтво або легкодухість -
карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
Стаття 401. Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні
(1) Добровільна участь військовослужбовця, який перебуває в полоні, у
роботах, що мають військове значення, або в інших заходах, які зазнаки
можуть заподіяти шкоду Україні або союзним з нею державам, за відсутності
ознак державної зради, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
(2) Насильство над іншими військовополоненими або жорстоке поводження з
ними з боку військовополоненого, який перебуває на становищі старшого, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
(3) Вчинення військовослужбовцем, який перебуває в полоні, дій, спрямованих
на шкоду іншим військовополоненим, з корисливих мотивів або з метою
забезпечення поблажливого до себе ставлення з боку ворога -
карається позбавленням волі на строк до трьох років.
Стаття 402. Мародерство
Викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих і поранених
(мародерство), -
карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
Стаття 403. Насильство над населенням у районі воєнних дій
(1) Насильство, протизаконне знищення майна, а також протизаконне
відібрання майна під приводом воєнної необхідності, вчинювані щодо
населення в районі воєнних дій, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
(2) Розбій, вчинюваний щодо населення в районі воєнних дій, -
карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
Стаття 404. Погане поводження з військовополоненими
Погане поводження з військовополоненими, яке мало місце неодноразово, або
пов'язане з особливою жорстокістю, або спрямоване проти хворих і поранених,
а також недбале виконання обов'язків щодо хворих і поранених особами, на
яких покладено лікування їх і піклування про них, за відсутності ознак
більш тяжкого злочину -
караються позбавленням волі на строк до трьох років.
Стаття 405. Незаконне носіння знаків Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та зловживання ними
Носіння в районі воєнних дій знаків Червоного Хреста або Червоного
Півмісяця особами, які не мають на те права, а також зловживання в умовах
воєнного стану прапорами чи знаками Червоного Хреста і Червоного Півмісяця
або пофарбуванням, присвоєним транспортним засобам санітарної евакуації, -
караються позбавленням волі на строк до двох років.
Розділ XX
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТАМІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ
Стаття 406. Пропаганда війни
Публічні заклики до агресивної війни або до розв'язування воєнного
конфлікту, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких
дій -
караються виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк
до шести місяців, або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
Стаття 407. Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни
(1) Планування, підготовка або розв'язування агресивної війни чи воєнного
конфлікту, а також участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій, -
караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.
(2) Ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій -
карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
Стаття 408. Порушення законів та звичаїв війни
(1) Жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням,
вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування
національних цінностей на окупованій території, застосування засобів
ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та
звичаїв війни, що передбачені міжнародними угодами, а також віддання наказу
про вчинення таких дій -
караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.
(2) Ті самі діяння, якщо вони поєднані з умисним вбивством, - караються
позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним
позбавленням волі.
Стаття 409. Застосування зброї масового знищення
(1) Застосування зброї масового знищення, забороненої міжнародними
договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, -
карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.
(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей, -
карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або
довічним позбавленням волі.
Стаття 410. Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збування, транспортування зброї масового знищення
Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збування, транспортування
зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України, -
караються позбавленням волі на строк до п'яти років.
Стаття 411. Екоцид
Масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або
водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити
екологічну катастрофу, -
карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
Стаття 412. Посягання на життя представника іноземної держави
Посягання на життя представника іноземної держави з метою провокації війни
або міжнародних ускладнень -
карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або
довічним позбавленням волі.
Стаття 413. Геноцид
Геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового
знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи
шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких
тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на
повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи
запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з
однієї групи в іншу, -
карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або
довічним позбавленням волі з конфіскацією майна.
Стаття 414. Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист
(1) Напад на службові або житлові приміщення осіб, що мають міжнародний
захист, а також викрадення або позбавлення волі цих осіб з метою впливу на
характер їхньої діяльності або на діяльність держав чи організацій, які
вони представляють, або з метою провокації війни чи ускладнення міжнародних
відносин, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.
(2) Погроза вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, -
карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк
до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або
позбавленням волі на строк до двох років.
Стаття 415. Незаконне користування емблемами і знаками Червоного Хреста і
Червоного Півмісяця
Незаконне користування емблемами і розпізнавальними знаками Червоного
Хреста і Червоного Півмісяця, а також найменуванням Червоного Хреста і
Червоного Півмісяця -
карається штрафом до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або арештом на строк до шести місяців.
Стаття 416. Піратство
(1) Піратство, тобто використання з метою одержання матеріальної винагороди
або іншої особистої вигоди озброєного чи неозброєного судна для захоплення
іншого морського чи річкового судна, застосування насильства, пограбування
або інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна,-
карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із
конфіскацією майна.
(2) Ті самі діяння, якщо вони вчинені повторно або спричинили загибель
людей чи інші тяжкі наслідки,-
караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із
конфіскацією майна.
Стаття 417. Найманство
(1) Вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, навчання найманців
з метою використання у збройних конфліктах інших держав або насильницьких
діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної
цілісності, а також використання найманців у військових конфліктах чи діях,
-
караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
(2) Участь без дозволу відповідних органів державної влади у збройних
конфліктах інших держав з метою одержання матеріальної винагороди -
карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
Розділ І
1. Цей Кодекс набирає чинності з "____" _________ 199_ р.
2. З набранням чинності цього Кодексу втрачають чинність:
Кримінальний кодекс Української РСР від 28 грудня 1960 року (Далі - КК
України 1960 року) (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1961 р., N 2
ст. 14) з усіма наступними змінами і доповненнями, внесеними в нього за
станом на "___" __________ 199_ року;
Закон Української РСР "Про затвердження Кримінального кодексу Української
РСР" (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1961 р., N 2, ст. 14); Указ
Президії Верховної Ради Української РСР від 26 грудня 1960 року "Про
відповідальність за порушення порядку користування картками споживача на
право придбання товарів та іншими офіційними документами" (Відомості
Верховної Ради Української РСР 1991 р., N 3, ст. 13); Указ Президії
Верховної Ради України від 21 січня 1992 року "Про відповідальність за
виготовлення з метою збуту і збут підроблених купонів багаторазового
використання" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 18, ст. 246).
Розділ ІІ
1. Звільнити від покарання (основного і додаткового) відповідно до частини
другої статті 73 цього Кодексу осіб, засуджених за КК України 1960 року за
діяння, відповідальність за які не передбачена цим Кодексом:
а) осіб, засуджених на підставі частини 3 статті 5 КК України 1960 року;
б) осіб, засуджених за готування до злочину за частиною першою статті 17 та
відповідними статтями Особливої частини КК України 1960 року, якщо ці
злочини належать до злочинів невеликої тяжкості;
в) осіб засуджених за статтями 80, 108-1, 110, 134-1, 147-2, 147-3, 154,
155-2, 155-3, 155-6, 159, 183-4, 187, 187-7, 193-1, 202, 206 частина перша,
208-1, 208-2, 229-8 КК України 1960 року;
г) осіб, засуджених за статтями 147 частина перша, 148-3, 161 частина
перша, 187-4, 187-8, 192 частина третя, 196-1 частина перша, 199 частина
перша і друга, 207-1, 220-1 частина перша, 227-2 частина перша, умовою
застосування яких за КК України 1960 року було попереднє накладення на цих
осіб адміністративного стягнення;
д) осіб, засуджених за злочини, вчинені у віці від 14 до 16 років,
передбачені статтями 78-1, 98, 106 частина перша, 189-4 КК України 1960
року;
е) осіб, засуджених за статтею 186 КК України 1960 року (за винятком
засуджених за заздалегідь не обіцяне приховування тяжких злочинів), а також
осіб, перелічених в частині другій статті 368 цього Кодексу, засуджених за
заздалегідь не обіцяне пр ховування за статтею 186 КК України 1960 року;
ж) осіб, засуджених на підставі Указу Президії Верховної Ради Української
РСР від 26 грудня 1960 року "Про відповідальність за порушення порядку
користування картками споживача на право придбання товарів та іншими
офіційними документами" і Указу Президії Верховної ради України від 21
січня 1992 року "Про відповідальність за виготовлення з метою збуту і збут
підроблених купонів багаторазового використання".
2. Звільнити від призначеного покарання:
а) осіб, засуджених вперше до покарання у виді позбавлення волі за злочини
невеликої тяжкості, вчинені у віці до 18 років, відповідно до вимог статтей
12 частини другої, 91 частини першої цього Кодексу;
б) військовослужбовців, засуджених до покарання у вигляді направлення в
дисциплінарний батальон на строк до шести місяців.
3. Закрити усі слідчі кримінальні справи і справи, не розглянуті судами,
щодо осіб, які вчинили злочини, передбачені КК України 1960 року, що
перелічені в пункті 1 цього розділу.
4. Особи, які відбувають покарання, призначене за сукупністю вироків, у
разі звільнення їх від відбування покарання за окремі злочини на підставі
пункту 1 цього розділу продовжують відбувати покарання, призначене вироком
суду за інші злочини, що входять в сукупність, якщо це покарання ними ще не
відбуте. Дане покарання підлягає зниженню також у випадках, передбачених
пунктом 6 цього розділу.
5. Звільнити відповідно до частини першої статті 53 цього Кодексу від
покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі осіб, засуджених
на підставі частини першої статті 29 КК України 1960 року, які відбувають
це покарання не за місцем роботи, а в інших місцях, але в районі проживання
засудженого.
6. Знизити відповідно до частини третьої статті 70 цього Кодексу міри
покарання, призначені за КК України 1960 року, якщо вони перевищують
санкції відповідних статей цього Кодексу до максимальних меж покарання,
встановлених цим Кодексом. Знизити відповідно до частини першої статті 52
цього Кодексу до трьох років строк покарання у виді позбавлення права
займати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як
додаткове покарання. Знизити відповідно до статті 94 цього Кодексу до
одного року строк виправних робіт без позбавлення волі, призначених
неповнолітнім, а також розмір відрахування з їх заробітку до 15 відсотків.
7. Осіб, які відбувають покарання за вироком суду у вигляді позбавлення
волі на строк до п'яти років в колоніях-поселеннях, вважати такими, які
відбувають покарання у вигляді обмеження волі, передбачене статтею 57 цього
Кодексу. Особи, засуджені до позбавлення волі на строк понад п'ять років і
відбувають покарання в колоніях-поселеннях, підлягають переводу для
подальшого відбування покарання у відповідних кримінально-виконавчих
установах, якщо на підставі частини третьо статті 70 цього Кодексу
призначене їм покарання не може бути знижене до п'яти років.
8. Особам, засудженим до смертної кари, замінити це покарання довічним
позбавленням волі відповідно до статті 60 цього Кодексу. Якщо до смертної
кари засуджені жінки або чоловіки у віці понад 65 років, то покарання у
виді смертної кари заміняється їм позбавленням волі на строк до 15 років.
9. Особи, позбавлені батьківських прав відповідно до статті 38 КК України
1960 року, можуть бути поновлені в цих правах лише в порядку, передбаченому
Кодексом про шлюб та сім'ю України. Особи, засуджені до покарання у вигляді
громадської догани (стаття 33 КК України 1960 року), якщо у них до набрання
чинності цим Кодексом не була погашена судимість, вважаються такими, які не
мають судимості.
10. Покарання у вигляді арешту підлягає застосуванню після набрання
чинності Кримінально-виконавчим кодексом України.
11. Не приводити у виконання вироки судів в частині конфіскації майна і
стягнення штрафу, якщо до набрання чинності цим Кодексом, конфісковане
майно не було вилучено і реалізоване, а штраф не був стягнутий у разі, коли
за даний злочин цим Кодекс конфіскація майна і накладення штрафу не
передбачені.
12. З дня набрання чинності цим Кодексом не є особливо небезпечними
рецидивістами особи, визнані такими відповідно до статті 26 КК України 1960
року. Якщо ці особи продовжують відбувати призначене їм покарання, то з
вироків судів підлягає виключенню визнання їх особливо небезпечними
рецидівістами, у разі потреби здійснюється змінення кваліфікації вчинених
ними злочинів, а також зниження покар ння відповідно до частини третьої
статті 70 цього Кодексу. Якщо особи, зазначені в абзаці першому цього
пункту відбули призначене їм покарання, але мають незняту судимість, то
погашення судимості у цих осіб здійснюється за правилами, передбаченими
статтями 83 і 84 цього Кодексу.
13. Переглянути усі справи про злочини осіб, які вчинили розкрадання
державного або колективного майна у великих чи особливо великих розмірах,
передбачене частиною четвертою статті 81, частиною четвертою статті 82,
частиною четвертою статті 83, частиною третьою статті 84, частиною другою
статті 86, статтею 86-1 КК України 1960 р., для рішення питань про змінення
кваліфікації дій цих осіб на відповідні частини і статті цього Кодексу
(статті 170, 171, 172, 174, 175). При зміненні кваліфікації лочинів слід
враховувати те, що розмір вчиненного розкрадання як ознака, що визначає
кваліфікацію злочину, встановлюється виходячи з неоподатковуваного мінімуму
доходів громадян, встановленого законодавством, що діяло під час вчинення
злочину.
Міри покарання особам, які засуджені за розкрадання у великих чи особливо
великих розмірах за статтями 81, 82, 83, 84, 86, 86-1 КК України 1960 року
і не відбули покарання, привести у відповідність з покараннями,
встановленими в статтях 170, 171 172, 174, 175 цього Кодексу у разі, коли
призначене судом покарання за відповідний злочин є більш суворим, ніж
передбачене цим Кодексом.
14. Поширити правила, встановлені цим Кодексом, про давність (статті 46,
76, 100), умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (статті 77
і 101), заміну невідбутої частини покарання більш м'яким (стаття 78),
погашення і зняття судимост (статті 83 - 85 і 102) на осіб, які вчинили
злочин до набрання чинності цим Кодексом, а також мають непогашену і
незняту судимість за КК України 1960 року.
15. У разі призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, за
злочин, вчинений до набрання чинності цим Кодексом, суду слід користуватися
вимогами статті 44 КК України 1960 року.
16. У разі призначення покарання за сукупністю злочинів, що вчинені до
набрання чинності цим Кодексом, застосовується стаття 42 КК України 1960
року. Якщо хоча б один із злочинів, що входять у сукупність, вчинений після
набрання чинності цим Кодексом, то застосовується стаття 66 або частина
друга статті 97 цього Кодексу.
Якщо особа, яка відбуває покарання, вчинить після набрання чинності цим
Кодексом новий злочин, то призначення їй покарання за сукупністю вироків
застосовується стаття 67 або частина друга статті 97 цього Кодексу.
17. Під час вирішення питання про звільнення від відбування покарання під
умовою осіб, які вчинили злочин після набрання чинності цим Кодексом суду
слід керуватися статтями 71 - 74 цього Кодексу.
Скоротити відповідно до частини третьої статті 98 цього Кодексу умовно
засудженим неповнолітнім іспитовий строк до двох років, якщо визначений
судом іспитовий строк вище цієї межі.
18. До осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі із
застосуванням відстрочки виконання вироку відповідно до статті 46-1 КК
України 1960 року, застосовується стаття 74 цього Кодексу.
19. У разі звільнення від кримінальної відповідальності та покарання осіб,
які вчинили злочин до набрання чинності цим Кодексом, внаслідок зміни
обстановки і втрати суспільної небезпечності діянням або особою, яка його
вчинила, слід керуватися ч стиною першою або частиною другою статті 50 КК
України 1960 року.
20. Вчинення особою злочину до набрання чинності цим Кодексом, а також
наявність у такої особи не погашеної і не знятої у встановленому законом
порядку судимості враховується при кваліфікації вчиненого нею нового
злочину, а також в інших випадка, передбачених цим Кодексом.
21. Під час вирішення питання про те, чи є злочини, передбачені КК України
1960 року, злочинами невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкими або
особливо тяжкими, в усіх випадках слід виходити із санкції статті (частини
статті) КК України 1960 року, за якою кваліфіковано злочин, з урахуванням
положень, передбачених статтею 12 цього Кодексу.
22. Перегляд справ щодо осіб, які вчинили злочини, передбачені КК України
1960 року і засуджені, або справи стосовно яких перебувають у провадженні
судів, органів попереднього слідства і дізнання, покласти:
а) щодо осіб, перелічених у підпунктах "а" - "ж" пункту 1, підпункті "а"
пункту 2, пункті 6, абзаці другому пункту 12, пункті 13 цього розділу, - на
районні (міські) суди за місцем відбування засудженими покарання, а щодо
військовослужбовців, засуджених умовно або з відстрочкою виконання вироку,
а також тих, хто відбуває покарання в дисциплінарному батальоні, - на
військові суди;
б) щодо кримінальних справ, які підлягають припиненню відповідно до пункту
3 цього розділу, - на суди, органи попереднього розслідування і дізнання;
в) щодо осіб, зазначених в пункті 5 цього розділу, - на органи, які відають
виконанням покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі;
г) щодо осіб, зазначених в абзаці другому пункту 7 цього розділу, - на
адміністрацію місць позбавлення волі;
д) щодо осіб, зазначених у пункті 8 цього розділу, - на Верховний Суд
Автономної Республіки Крим та обласні суди, які постановили вироки з
призначенням покарання у вигляді смертної кари;
є) щодо виконання вироків, передбачених пунктом 11 цього розділу, - на
голів районних (міських) судів за місцем виконання вироку.
23. Органи, які виконують вироки судів, зобов'язані надавати судам
необхідні матеріали щодо осіб, які відбувають покарання.
24. Питання, передбачені в пунктах 3, 4, 7, 8, 9, 10, абзаці першому пункту
12, пункті 13, абзаці другому пункту 17 цього розділу, розглядаються судом
за поданням адміністрації місця відбування покарання або прокурора у
відкритому судовому засід нні з участю прокурора і представника
адміністрації місця відбування покарання у випадках, якщо справа
розглядається за її поданням.
Ухвала суду з цих питань не підлягає оскарженню, але може бути
опротестована в порядку судового нагляду на загальних підставах.
25. Заходи передбачені у пунктах 3 - 10, 13 - 15, абзаці другому пункту 17
цього розділу, здійснити до __________ 199__ року.
____________