Транспортний комплекс світу

КУРСОВА РОБОТА

з предмету “РПС ”

на тему:

«Транспортний комплекс світу»

Вступ

Транспорт – третя провідна галузь матеріального виробництва.

Робота транспорту становить матеріальну основу географічного і міжнародного поділу праці. Транспорт забезпечує зв’язки між виробництвом і споживанням задовольняє потреби населення в перевезеннях, має велике оборонне значення.

Транспортний комплекс – це поєднання різних видів транспорту, обслуговуючих та допоміжних підприємств і організацій на певній території.

Транспорт – одна з галузей матеріального виробництва світу. Він є необхідною умовою виконання і розвитку територіального поділу праці. Територіальний поділ праці можливий лише за умови інтенсивного обміну товарами між окремими територіями. Розширення територіального поділу праці, його удосконалення і виникнення нових, ефективніших форм значною мірою залежить від півня розвитку транспорту господарства. Він може прискорювати або ж затримувати процес територіальної концентрації промислових підприємств у певних господарських центрах, забезпечувати нормальне функціонування різних елементів їх територіальної організації в промислових комплексах.

Вплив транспортного чинника залежить від рівня розвитку транспортної системи. Чим розвиненіша транспортна мережа, чим більше функціонує ефективних транспортних засобів, тим сприятливіше транспортне положення будь-якого об’єкта території (міста, промислового підприємства).Недостатній розвиток транспортно системи обмежує можливості формування і розвитку господарств на окремих територіях.

Транспортний чинник певною мірою визначає галузеву і територіальну структуру народногосподарського комплексу. Це пов’язано з тим, що на будь-яке перевезення сировини, матеріалів чи готової продукції витрачається якась кількість праці. Внаслідок цього зростає, а іноді досить істотно, вартість продукції, що перевозиться. Тому найдоцільніше розміщувати господарські об’єкти там, де найменші транспортні витрати. Звичайно, що такими місцями у більшості випадків є населені пункти, де перетинаються магістралі різних видів транспорту і здійснюються перевалки вантажів. Це – транспортні вузли.

Значення транспортного комплексу.

Транспорт – одна з найважливіших галузей матеріального виробництва, що забезпечує потреби господарства й населення в усіх видах перевезень. Транспорт має такі особливості:

- наслідком роботи транспорту є не новий а певний корисний ефект, що полягає в переміщенні вантажів і людей;

- на транспорті використовується не сировина, а лише засоби виробництва й допоміжні матеріали;

- своєю діяльністю транспорт продовжує виробничий процес промисловості й сільського господарства у сфері обігу. Для нього характерні лінійне розміщення та універсальність виробничих зв’язків з іншими галузями господарства.

Продукція транспорту не може нагромаджуватись, а ефективність його розвитку залежить від формування вантажо– й пасажиро потоків. Внаслідок цього відбувається взаємодія розміщення транспорту й продуктивність сил. Формуючи економічні, культурні, рекреаційні та ін. зв’язки, транспорт прискорює соціально-економічний розвиток суспільства. Завдяки обслуговуванню різних форм суспільної організації виробництва (спеціалізація, концентрація, кооперація й комбінування), він впливає на підвищення ефективності розміщення різних галузей виробництва. Транспортно-географічне положення зумовлює розміщення окремих галузей виробництва (наприклад, у портових містах розвивається рибна промисловість, суднобудування й судноремонт, металургійні комбінати, що орієнтуються на імпорті сировини і палева).

Транспортні витрати враховуються в загальних витратах виробництва двічі:

1) на стадії процесу виробництва, коли транспорт доправляє необхідні види сировини, палева, матеріалів, а транспортні витрати входять у витрати виробництва;

2) на стадії процесу обороту – доставлення готової продукції споживачам.

Сільське господарство впливає на роботу транспорту залежно від ступеня його інтенсивності та рівня розвитку агро промисловості інтеграції. Високий рівень агропромислової інтеграції знижує транспортні видатки.

Будівельна індустрія впливає на розміщення транспорту через великі потоки вантажу, особливо при конвертації великого будівництва у визначеному регіоні. У цьому разі створюється транспортна система. При зосередженому будівництві: будіндустрія користується послугами місцевого транспорту. При лінійному будівництві (дороги, трубопроводи) застосовують відповідний відомий транспорт.

Робота транспорту залежить від рівня розвитку і розміщення продуктивних сил, які визначають обсяг, характер вантажів, їхній склад і відстань перевезень. Транспорт є матеріально-технічною основою реалізації територіального поділу праці. Він сприяє формуванню і розвиткові економічних районів як головний районоутворюваний чинник.

Роботу транспорту оцінюють здебільшого за такими показниками: відтворення вантажів за видами транспорту; відправлення у контейнерах й у пакетах; пасажирообіг; розвиток міського пасажирського електричного транспорту та інше.

Обсяги перевезення вантажів визначають за обсягами суспільного виробництва і територіальним розподілом матеріальних і товарних ресурсів. Тенденції до спаду виробництва позначалися на обсягах перевезень. Крім того, з розвитком певних видів транспорту відбувся перерозподіл перевезень вантажів з метою забезпечення їх ефективності.

Розрізняють роботу транспорту в межах держави (внутрішні перевезення, на морі – каботажні перевезення) та транспорту розрізняються за характером перевезень, їхньою дальністю, потужністю, кількістю спожитої електроенергії. Залежно від розвитку й розміщення транспорт поділяється на: суходільний (залізничний, автомобільний, трубопровідний), водний (морський, річковий, озерний), повітряний.

У деяких країнах світу збереглися гужовий, в’ючний види транспорту, а також переміщення вантажів носіями, велориктами та інше. Відокремлюють також електронний транспорт, що здійснює передачу електроенергії. За характером перевезень можна визначити пасажирський і вантажний транспорт.

Залежно від ролі виконуваної роботи розрізняють транспорт загального і незагального користування. До транспорту загально користування належать: залізничний, морський, річковий, автомобільний, трубопровідний і повітряний види транспорту. Транспорт сполучає окремі регіони і країни світу, забезпечує економічні зв’язки між виробниками й споживачами та пасажирське перевезення. Транспорт незагального користування здійснює переміщення сировини, матеріалів та інших видів продукції всередині підприємств промисловості сільського господарства, будівництва, торгівлі. Крім того вирізняють транспорт особистого користування (легкові автомобілі, мотоцикли, яхти).

Розрізняють кілька основних типів транспортної мережі за її конфігурацією: радіальна, в якій основні магістралі розходяться променеподібно від одного, або кількох головних вузлів (Франція, Німеччина); мережі з переважанням більш-менш паралельних магістралей – широтних і мередіальних: деревоподібної конфігурації, що нагадує рисунок річкової мережі.

Під впливом науково-технічної революції відбуваються структурні зрушення в розвитку й розміщенні транспорту. Виникають трубопроводи для сипких вантажів, що їх перекачують у суміші з водою або нафтою (пульпопроводи), підвісні монорейкові дороги, водний і наземний транспорт на повітряній подушці, пневматичні трубопроводи.

За видами сполучень і характером обслуговування розрізняють міжнародні та внутрішньодержавні сполучення. Внутрішньодержавні бувають: міжрайонні, внутршіньорайонні, місцеві, приміські.

Різні види транспорту розрізняють за характером обслуговуваних ними зв’язків. Наприклад, морський і повітряний транспорт відіграє найважливішу роль у міжнародних економічних і пасажирських зв’язках, інші види транспортну обслуговують переважно внутрішні зв’язки окремої країни.

За видами роботи транспорт поділяється на дві галузі – вантажний та пасажирський, за видами використання можливостей навколишнього середовища – на сухопутний, водний, повітряний, за видами використання засобів пересування на залізничний, автомобільний, трубопровідний. гужовий, в’ючний.

За обсягом і структурою транспортних перевезень визначають рівень розвитку та особливості структури господарства країни чи регіону, а за конфігурацією транспортної мережі – особливості та закономірності розміщення господарської діяльності.

Природні умови по-різному впливають на роботу окремих видів транспорту. Важливе значення для морського транспорту мають обриси берегів: у зручний бухтах для будівництва портових споруд необхідно менше затрат. Від глибини морів та океанів залежить проходження суден. Густі тумани, несприятливі для роботи портів, вони знижують їхню пропускну здатність. Морські течії впливають на замерзання морів, зумовлюючи холодні або теплі маси води, а також на швидкість суден і витрату пального.

Для річкового судноплавства необхідно, щоб ріки мали достатні глибини. Ширина ріки повинна допускати проходження двох зустрічних суден. Для внутрішнього водного транспорту важливе значення має режим стоку рік. Від звивистості рік залежить довжина шляху і відповідно – просування суден.

Сучасна техніка дає змогу прокладати залізниці та автомобільні дороги в будь-яких районах, одначе будівництво та експлуатація доріг у горах значно дорожча, ніж на рівнинах.

Рельєф місцевості впливає на обсяг земельних робіт під час будівництва доріг. За незначного похилу і пересічної місцевості збільшується обсяг земельних робі і, відповідно, вартість, будівництва. Вибираючи трасу залізниці чи автомагістралі, зважають на можливість карстових явищ, обвалів тощо. Значна розчленованість місцевості гідрографічною мережею збільшує витрати на будівництво мостів.

Через сильні морози доводиться витрачати більше палива на обігрівання пасажирських вагонів. на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг і залізниць впливають снігові замети, температура повітря, дощі, ожеледь, ожеледиця та інші чинники.

У галузі повітряного транспорту беруть до уваги умови природного середовища стосовно до польотів та виробу місця для будівництва аеропортів. Стан і властивості атмосфери впливають на політ, зокрема температура, повітря – не тепловіддачу двигунів рівень обледеніння літаків.

Створення транспортної мережі залежить від розміщення міст і адміністративних центрів. Чисельність населення і його міграційні потоки визначають інтенсивність і напрям пасажиро потоків.

Обсяги вантажообіг транспорту визначають такі фактори:

1) рівень розвитку економічних районів;

2) розміщення продуктивних сил;

3) порайонний баланс виробництва і споживання;

Величина вантажообігу залежить передовсім від розміщення великих переробних центрів відносно джерел палива, сировини, й допоміжних матеріалів. Обсяг перевезень на одиницю продукції зумовлюється структурою завезення палива, сировини й допоміжних матеріалів.

Галузі господарства по-різному впливають на роботу транспорту, тому в транспортному аспекті розрізняють виробничу й невиробничу сфери. У перші відокремлюють три групи:

1) промисловість і с/г, які створюють продукт, а для його виробництва чи видобутку необхідно завозити певні вантажі й перевозити одержаний продукт;

2) 2) будівництво, яке потребує лише завезення матеріалів та устаткування, а його продукція (будівлі, споруди) залишається на місці виробництва;

3) торгівля заготівлі, матеріально-технічне постачання і зв’язок, які самі по собі не створюють речовинного продукту, а збільшують його вартість затратами на добавлення споживачеві або для зберігання.

Галузі невиробничої сфе6ри мають порівняно невеликий вплив на транспорт, за винятком курортного господарства.

Розрізняють транспортні вантажі (руда, метали), які повністю використовують вантажопідйомність засобів транспорту, і мало транспортабельні (меблі, бавовна), які не повністю завантажують транспортні засоби.

Особливості розвитку і розміщення транспорту

До основний видів транспорту належать суходільний (залізничний, автомобільний, трубопровідний), водний (морський, річковий та озерний) повітряний.

На відміну від інших видів транспортних сполучень, залізничний транспорт характеризується надійністю, регулярністю, універсальністю, можливістю перевезення вантажів і пасажирів незалежно від пори року та погодних умов. Залізничні пасажирські станції в усьому світі є центрами притягання ділового життя, бізнесу, торгівлі, інших видів транспорту, тобто стають – великими пасажирськими вузлами, що їх пасажири використовують для поїздки взагалі, незалежно від того, користуються вони залізницею, літаком чи таксі.

Автомобільний транспорт характеризується високою маневреністю. Він відіграє значну роль у забезпечені змішаних і місцевих перевезень на невеликі відстані. Найкращі автомобільні дороги – автостради, які дають змогу рухатися з великою швидкістю.

Трубопровідний транспорт об’єднує нафто-, газо- й продуктопроводи для транспортування нафти, газу, бензину, дизельного палива. Головними перевагами трубопровідного транспорту є висока економічність перевезень і зберігання вантажів, повна автоматизація процесу транспортування, надійність, екологічність і менша капітало– й металомісткість, ніж в інших видах транспорту. Трубопровідний транспорт дає можливість здійснювати неперервний процес транспортування вантажів і перемішувати в короткі строки значні маси продукції незалежно від кліматичних умов.

Потужність і транспортне значення судноплавних річок і каналів різняться більше, ніж, потужність залізниць і навіть автомобільних доріг. Між судноплавними річками існують короткі канали (сполучають верхів’я річок та їхні верхні потоки) й довгі (сполучають основні річки в їхній нижній або середній течії).

Географію морських перевезень в основному визначає мережа не шляхів, а портів, морських каналів, а також приступних для морських суден внутрішніх водних шляхів. Морський транспорт вважається найдешевшим, оскільки не потребує додаткових витрат на прокладання доріг. Розрізняють два види морського судноплавства – лінійне й трамнове.

Лінійне судноплавство – це плавання суден чітко визначеним маршрутом. Трамнові вантажні судна плавають у найрізноманітніших напрямках, від порту до порту. Морський транспорт використовується переважно для транспортування вантажів, пасажирські перевезення незначні.

Повітряний транспорт – наймолодший. З кожним роком збільшується дальність перевезень, підвищується частка міжнародних і особливо міжконтинентальних повітряних сполучень, зростає роль турбогвинтових і реактивних літаків. Підмурком повітряного транспорту є мережа аеропортів. Головні переваги повітряного транспорту:

1) швидкість переміщення;

2) можливість значного скорочення маршруту порівняно з наземними і водними шляхами;

3) організація максимальної кількості без посадкових сполучень.

Загальна довжина автомобільних, залізничних, водних (без морських), повітряних шляхів становить близько 30 млн. умовних кілометрів. (Пропускна спроможність умовного кілометра під час перевезення вантажів така є сама, як у одного кілометра одноколійної залізниці). Найбільша густота транспортно мережі сформувалася в Північній Америці (США, Мексика, Канада), в Європі, включаючи і райони Центральної та Східної Європи, в Східній Азії (особливо в Японії та Східному Китаї), на півострові Індо стан (Індія, Пакистан) та на півдні і сході Південної Америки.

Рухомий склад транспорту світу в 90-ті роки становив кілька мільйоні вагонів та сотні тисяч локомотивів, понад 600 тис. автомобілів, 70 тис. кораблів. Транспортні засоби постійно удосконалюються. На залізницях досягнуто швидкості руху 250-300 км/год. Вагонний парк поповнюється вагонами великої вантажопідйомності та комфортабельними пасажирськими вагонами. В автомобільному транспорті впроваджуються все більш комфортні та екологічно чисті моделі легкових машин з порівняно малими витратами пального на кілометр пробігу. Морський комерційний флот поповнюється як новими суднами великої вантажопідйомності - супертанкерами (150-250 тис. тонн і більше), балкарами (для насипних вантажів), так і спеціалізованими кораблями найновіших класів – контейнеровозами, ролкерами (для перевезення автомобілів та іншої техніки), ліхтеровозами, морськими автомобільними та залізничними паромами тощо. Підвищилась вантажопідйомність та швидкість літаків цивільно авіації. Сучасні літаки здатні перевозити 250-500 пасажирів або понад 50 тонн вантажу на відстань 3,5-10 тис. кілометрів зі швидкістю 800-900 км/год. У світі налічується понад 29 тис. цивільних аеропортів (тільки в США – 15 тис.), деякі з них мають пропускну здатність понад 200-300, навіть понад 1000 рейсів за добу. В США найбільші аеропорти Чикаго, Далласа, Лос-Анджелеса, Сан-Франциско, ім. Дж. Кеннеді в Нью-Йорку, в Прові – Франкфурта та Лондона, в Азії – Наріта в Токіо та Сінгапура.

Кількість зайнятих роботою на транспорті в економічно розвинутих країнах і в країнах, що розвиваються, становить 6-7% економічного активного населення.

Сухопутні види транспорту в різних країнах і регіонах світу мають свої особливості, пов’язані з розмірами території, характером розміщення населення, рівнем розвитку економіки, співвідношенням роботи окремих видів транспорту та загальним обсягом його роботи. Залежно від цих особливостей розрізняють кілька типів транспортних систем.

Найвищий рівень розвитку мають регіональні транспорті системи північного-американського типу (США, Канада, Австралія). Для них характерні мережі високоякісних автомобільних шляхів та залізниць, добре оснащені аеропорти та сучасні морські порти. Тут однаково високий рівень розвитку всіх видів транспорту, але ключовими в пасажирських перевезеннях є повітряний (на далекі відстані) та автомобільний (регіональні перевезення), а у вантажних – поєднання роботи автомобільного і залізничного транспорту. Велику роботу виконують також трубопровідний, внутрішній водний та каботажний морський транспорт.

Транспортні системи європейського типу(Західна та Центральна Європа, Японія), мають найгустішу у світі мережу всіх видів транспорту, особливо автошляхів та залізниць. Залізниці на основних напрямах електрифіковані, на швидкісних магістралях пасажирські поїзди розвивають швидкість понад 200 км-год. Обсяги роботи залізничного, автомобільного, водного (річкового та каботажного морського) транспорту пропорційні, але у вантажних перевезеннях більше значення має автомобільний транспорт, а в пасажирських – залізничний. Повітряний транспорт забезпечує зовнішні пасажирські перевезення.

Транспортна система країн СНД сформувалася за часів СРСР і поки що зберігає певні риси єдності. Її просторовий каркас утворює мережа залізниць, доповнена лініями трубопроводів і на окремих напрямах водними комунікаціями. Споконвічна проблема цього регіону, зокрема Росії та країн Центральної Азії – недостатній розвиток автомобільних шляхів і низька їх якість. Так, у більшості районів Сибіру можна дістатися до місця тільки літаком або водою У вантажообороті основне місце належить залізниці, у пасажирських перевезеннях на далекі відстані – залізниці і повітряному транспорту, а в приміських - залізниці і автомобільному. Велику комерційну роботу виконує морський флот.

Транспортна система азіатського типу (всі країни Азії крім Японії та “далекосхідних тигрів”). Основну транспорту роботу ту виконують залізниці, однак, на Близькому Сході дедалі більшого значення набуває автомобільний транспорт, а в приморських районах, особливо в Південно-Східній Азії, зберігає значення каботажне судноплавство. Найгустіша мережа транспортних шляхів і найбільші розміри перевезень характерні для східних районів Китаю, Індії, Пакистану, Туреччини.

Транспортна система Латинської Америки в різних її частинах неоднаково розвинута. Сталі мережі комунікацій мають тільки Бразилія, Мексика, Аргентина, Чилі, острови Вест-Індії. Переважають дороги, що сполучають глибинні райони плантаційних господарств або місця видобутку корисних копалин з портами чи столицями. Повноводні річки континенту використовуються в транспортному сполученні недостатньо. Віддалені райони материка все ще важкодоступні.

Транспортна система Африки, як і Латинської Америки, також значно диференційована, Цілком сталі транспортні системи в північній та південній частині континенту, тропічна Африка все ще залишається важкодоступним регіоном. У багатьох містах основою транспортних зв’язків є річки або грунтові дороги, залізниць мало або немає зовсім.

Морський транспорт забезпечує 4/5 обсягу роботи транспорту світу за вантажооборотом і, отже, відіграє вагому роль у міжнародному поділі праці. Всі, навіть сухопутні країни, намагаються мати свій флот, а 213 його тоннажу зосереджено під прапорами 10 країн. Серед них специфічне місце належить країнам “зручного” типу що там – пільговий режим оподаткування, дешева робоча сила, менші вимоги до техніки безпеки. Судновласники розвинутих країн, користуючи цими перевагами. приписують свої судна, до портів країн із “зручним” прапором для одержання прибутків. До таких країн належать, наприклад Ліберія, Панама, Багамські Острови (Багами) Кіпр, Мальта, Філіппіни. Водночас є група держав, для яких послуги морського транспорту – значне джерело надходження валюти, наприклад, Греція, Норвегія, Сінгапур тощо.

Важлива особливість роботи морського транспорту полягає в тому, що Океан – єдиний простір: морські дороги в ньому практично безмежні. Однак, окремі акваторії Світового океану далеко нерівнозначні для транспортних зв’язків. На формування напрямів інтенсивність використання морських шляхів впливають і географічні чинники (ко6нфгурація берегової лінії, кліматичні умови, наявність природних або штучних проходів тощо), а також розташування і господарська специфіка територій, що відправляють та одержують вантажі, наявність оснащених портів тощо.

Провідну роль у світовому судноплавстві відіграє басейн Атлантичного океану. Високий рівень розвитку країн по обидва боки Північної Атлантики і активні зовнішньоекономічні зв’язки держав Європи т Північної Америки визначили формування ту потужних потоків вантажів. Нині на Атлантичний океан припадає ½ 9Разом із Середземномор’ям майже 3/5) світових морських перевезень. Головні шляхи зв’язують порти Європи і США, а також ідуть від портів Європи на південь до узбережжя Південної Америки та навколо Африки в Індійський океан і від портів США в зону Карибського моря і далі в Тихий океан (через Панамський канал) або в Південну Атлантику.

ВИСНОВОК

Транспортний фактор є одним з найважливіших, бо він посилює дію попередніх факторів: його складова у структурі витрат нерідко дуже висока. Залежно від розмірів транспортних витрат розміщення виробництва тяжіє або до сировини, або до споживача.

Частка транспортних витрат на одиницю вантажу залежить від його вартості й способу транспортування. Дешеві вантажі перевозити на великі відстані невигідно, бо транспортні витрати не лише стають співставними з вартістю продукції, але й можуть перевершити її. Здебільшого частка транспортних витрат у цих випадках становить 25% і більше.

Тим засобом у вартості дорогих вантажів частка транспортних витрат не перевершує 0,1-1,5%.

Дешеві вантажі доцільно відправляти тими видами транспорту, які забезпечують нижчу вартість перевезення, одиниці вантажу. Це передусім, водний і трубопровідний транспорт. Але морські й річкові шляхи не завжди прокладені там, де це зручно з погляду народного господарства, до того ж річки замерзають, тому масові перевезення вантажів здійснюється переважно залізничним та автомобільним транспортом. При цьому сипкі мінеральні вантажі, ліс, деякі види сільгосппродукції перевозять здебільшого на залізниці, а компактні, малогабаритні – автомобільним транспортом. Виняток становить сільськогосподарська сировина, яка перевозиться на невеликі відстані автомобільним транспортом. Нарешті, вантаж далекого слідування відправляється, як правило, залізницею, а ближнього - автомобільним транспортом.

Автомобільним транспортом, як вже згадувалося, відправляють компактні малогабаритні вантажі, переважно у контейнерах. Він перевозить неметаломістку машинобудівну продукцію, тканин, одяг, взуття, продовольство, а також сільськогосподарську сировину на великі відстані.

Вплив транспортного фактора дається взнаки не лише через вартість перевезень, але й через безпечність території транспортним сполученням. Це виявляється у конфігурації транспортної мережі, цільності доріг, скерованості основних вантажів. Чим вищий економічний розвиток регіону, тим розвиненішою у ньому повинна бути мережа транспортних шляхів.

Наш час характеризується небаченими масштабами розвитку транспортних перевезень – як вантажів, так і пасажирів. Значна частина цих перевезень є безпосередньою складовою частиною процесу виробництва – промислового й сільськогосподарського. Надзвичайна мобільність властива й людям. Зростають швидкість і перевезень, а зараз і масштаби екологічної шкоди. якої води завдають природі. Один з екологічних законів Б. Коммнера гласить, що за все потрібно платити – за зростаючий об’єм вантажоперевезень, за швидкість і комфорт – великою кількістю пального й матеріалів, забрудненням практично всіх земних сфер. Так, лише один сучасний реактивний пасажирський літак протягом восьмигодинного польоту з Європи в Америка “з’їдає” від 50 до 75 т кисню, викидаючи в атмосферу десятки тонн вуглекислого газу, окисів азоту й інших шкідливих сполук. Легковий автомобіль “Волга” забирає з повітря кисню в 100 разів, а вантажівка ЗІЛ-130 у 200 разів більше, ніж одна людина. Автомобілі є винуватцями 40% забруднень атмосфери великих міст, у тому числі й Києва. Підраховано, що якби з’єднати всі вихлопні труби автомобілів, які бігають вулицями Києва, в одну трубу, то утвориться зловісний кратер діаметром 25 м, з якого вивергається 110 тис. т шкідливих газів на рік. Справа погіршується ще й тим, що автомобільні викиди концентруються в приземному шарі повітря – саме в зоні нашого дихання, особливо наших дітей. До того ж наші вітчизняні автомобілі екологічно набагато “брудніші” багатьох західних моделей: вони витрачають більше пального на 100 км, а отже, більше й забруднюють повітря, використовують етилований бензин, їхні двигуни часто бувають погано відрегульованими і дають більше шкідливих викидів тощо.

Мережа автомобільних і залізничних доріг займає великі площі землі, які можна було б використовувати більш доцільно – скажімо, для вирощування сільськогосподарських рослин чи лісу. Так, для прокладки навіть найпростішої дороги шириною 4 м на кожні 2,5 км траси потрібно вирубати 1 га лісу! Набагато більшу смугу землі займають сучасні шестирядні швидкісні автотраси. Дорожні написи часто є причиною підтоплення ґрунтовими водами й заболочування прилеглих ділянок. На дорогах гине великі кількість диких тварин – звірів, які потрапляють під колеса, птахів, що стикаються з машинами.

Значного забруднення водному середовищу завдають крупнотоннажні вантажні судна, особливо нафтові танке6ри. Аварії таких танкерів уже викликали н одну екологічну катастрофу – згадаймо катастрофу танкерів “Амоко кадіс” чи “Екссон валдіз”. Зростаючі об’єми перекачування нафти, нафтопродуктів, природного газу тощо системою трубопровідного транспорту пов’язані з укрупненням діаметра труб і застосуванням все більших тисків при перекачуванні, що загрожує великомасштабними аваріями (недавній вибух бензопроводу в Челябінській області чи величезна площа земель. забруднена нафтою, котра витекла із порушеного нафтопроводу в республіці Комі на півночі Росії).

Негативно впливають на озоновий шар атмосфери висотні польоти літаків і космічні запуски, польоти військових балістичних ракет. Підраховано, що 100 запусків підряд космічного “човника” Спейс Шаттл (його двигуни дуже негативно впливають на озоновий шар) могли б майже повністю зруйнувати захисний озоновий шар атмосфери Землі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Яценко Б.П. Економічна і соціальна географія світу – Київ: Артек, 1997 р.

2. В.В.Ковалевського, О.Л. Михайлюк, В.С. Семенова Розміщення продуктивних сил – Київ: Знання, 1998.

3. Г.О. Білявський, Р.С.Фурдуй Основи екологічних знань – Київ: Либідь, 1997 р.

4. П.О.Масляк, Я.Б.Олійник, А.В.Степаненко, П.Г.Шишенко Географія – Київ: Знання, 1998 р.

5. Качан Є.П. Розміщення продуктивних сил – Київ: Вища школа, 1998 р.