Предмет і значення дисципліни Основи екології Наукові основи раціонального природокористування

Назва реферату
: Предмет і значення дисципліни “Основи екології” Наукові основи раціонального природокористування. Заказники і заповідники та їх роль у збереженні фаун
Розділ
: Екологія

Предмет і значення дисципліни “Основи екології” Наукові основи раціонального природокористування. Заказники і заповідники та їх роль у збереженні фаун

Термін екологія вперше запропонував у 1866 році німецький вчений Е.Геккель. Він походить від грецьких слів oikos, що означає дім, помешкання. Місце перебування та logos – наука. Так Геккель назвав науку, що вивчає організацію та функціонування над організованих систем різних рівнів: видів, популяцій, біоценозів (спільнот), екосистем (біогеоценозів) та біосфери. Сучасна екологія інтенсивно вивчає взаємодію людини та біосфери, суспільного виробництва з навколишнім середовищем та інші проблеми.

Загальна екологія займається дослідженням усіх типів екосистем. Екологія рослин досліджує зв’язки рослинних організмів із середовищем. Екологія тварин досліджує динаміку та організацію тваринного світу.

Важливу роль у диференціації екологічної науки мав ІІІ ботанічний конгрес, який відбувся у 1910 році в Брюсселі. На ньому було вирішено поділити екологію рослин на екологію особин (аутекологію) та екологію угруповань (синекологію). Цей поділ поширився також на екологію тварин та загальну екологію.

Дуже широким є спектр підрозділів екології, в котрий входять спеціалізовані екологічні науки в залежності від об’єкта та предмета дослідження. А також їх визначення:

- екологія – частина біології, що вивчає відносини організмів (особин, популяцій, біоценозів тощо) між собою та навколишнім середовищем, називається біоекологією. До складу біокології включається екологія особин (аутоекологія), популяцій (популяційна екологія, демекологія) та спільнот (синекологія).

Аутоекологія вивчає взаємозв’язки представників виду з оточуючим його середовищем. Вона, головним чином, вивчає межі стійкості виду і його ставлення до різних екологічних факторів: тепла, світла, вологи, родючості і т.п., а також досліджує дію середовища на морфологію, фізіологію і поведінку організму, розкриває загальні закономірності дії факторів середовища на живі організми.

Синекологія аналізую стосунки між особинами, що належать до різних видів даного угруповання організмів, а також між ними і довкіллям.

У тридцять роки сформувалася популяційна екологія – демонологія, яка вивчає структуру виду: біологічну, статеву, вікову, етіологічну. Опис коливання чисельності різних видів і встановлює їх причини:

- екологія – дисципліна, що вивчає загальні закони функціонування екосистем різного ієрархічного рівня;

- екологія – комплексна наука, що досліджує середовище існування живих істот (включаючи людину);

- екологія – область знань, що розглядає деяку сукупність предметів та явищ з точки зору суб’єкта або об’єкта (живого або за участю живого), котрий є центральний цій сукупності;

- екологія дослідження становища людини як виду та суспільства в екосфері планети, її зв’язків з екологічними системами та засобів впливу на них;

- екологія – наука про способи обмеження споживання ресурсів біосфери для задоволення потреб господарської діяльності людини.

Прикладна екологія як наука базується перш за все на різних галузях біології – фізіології, генетики, біофізики, але вона також пов’язана з іншими природничими науками - фізикою, хімією, геологією, географією, математикою.

Екологія як біологічна наука вивчає організацію життя рослин та тварин, займається вивченням взаємодії живих організмів з оточенням, умовами існування, способом життя.

Екологія за розмірами об’єктів вивчення поділяється на географічну або ландшафтну екологію, об’єктами вивчення котрої є крупні геосистеми, географічні процеси, та на глобальну екологію – вивчення про біосферу Землі.

Прикладна екологія – дисципліна, що вивчає механізми руйнування біосфери людиною, способи запобігання цим процесам, та розробляє принципи раціонального використання природних ресурсів без деградації життєвого середовища.

Предметом дослідження екології є детальне вивчення за допомогою кількісних методів основ структури та функціонування природних та створених людиною систем. Оточуюча нас жива природа не є безладним, випадковим поєднанням живих істот. Вона являє собою стійку організовану систему органічного світу, що склалася в процесі еволюції органічного світу. Центральне місце в екології посідає проблема динаміки та чисельності популяції та механізмів її регуляції. Тут виявляється значимість участі популяційних (конкуренція за їжу) та біоценотичних (хижаків, паразитів, збудників захворювань) механізмів.

Тому серед основних завдань екології можна виділити наступні:

дослідження особливостей організації життя, в тому числі в зв’язку з антропогенним, що є результатом людської діяльності, впливом на природні системи;

створення наукової основи раціональної експлуатації біологічних ресурсів;

прогнозування змін природи під впливом діяльності людини;

збереження середовища існування людини.

Важливим завданням екології є детальне вивчення за допомогою кількісних методів основ структури та функціонування природних і створених людиною систем. Оточуюча нас жива природа не є безладним, випадковим поєднанням живих істот. Це стійка організована система, що склалася в процесі еволюції органічного світу. Під екологічною системою розуміють сукупність елементів, утворених живими організмами та середовищем їх існування, пов’язаних між собою обміном речовин та енергією. При дослідженні регуляції чисельності ссавців велике значення надається аналізові взаємопов’язаних фізіологічних, гормональних, та залежних від поведінки механізмів. В динаміці чисельності популяцій найглибше вивчається роль практично важливих видів: шкідників сільського та лісового господарства, носіїв та переносників збудників захворювань, об’єктів рибного та мисливського промислів.

Взаємовідносини людини з видами, популяціями, спільнотами в наш час є екологічно незбалансованими. Внаслідок цього мають місце значні втрати врожаїв за рахунок шкідників, значних збитків завдають живі організми сировині, матеріалам, техніці, будівлям, пам’ятникам культури, скорочується чисельність та зникають окремі види, виникає екологічний дискомфорт урбанізованого середовища, що поглиблює стресові ситуації, зростає захворюваність людей.

Збалансованість взаємовідносин людини з видами, популяціями та спільнотами може бути досягнути за рахунок комплексних зусиль з боку людини шляхом екологічної регламентації господарської діяльності, цілеспрямованого. Екологічно виправданого впливу на види, популяції та екосистеми, шляхом екологічного виховання зростаючих поколінь.

Завдяки цьому може бути розв’язано багато проблем господарської діяльності суспільства:

інтенсифікація виробництв ряду галузей;

збереження та заощадження сировини;

охорона історичних та архівних пам’яток;

збільшення часу експлуатації промислових та житлових комплексів;

збільшення тривалості життя та зниження захворюваності людей в умовах урбанізованого середовища;

вдосконалення механізмів взаємодії суспільства та природи.

ЛІТЕРАТУРА:

В.С. Джигерей; В.М. Сторожук, Р.А. Яцюк. “Основи екології та навколишнього середовища” Львів “Афіша” 2000 р.

О.І. Шаблій “Соціально-економічна географія України” Львів “Світ” 1994 р.

А.К. За польський, А.І. Салюк “Основи екології”. Київ “Вища освіта” 2001.