--PAGE_BREAK--Таблиця 2.1. Марки та ціни феросплавів
Усього завод експортує 7 марок феросплавів. Також у 2010 році планується освоїти виробництво ще 5 марок. Продукція заводу має досить високу якість і користається попитом, як на внутрішньому ринку, так і на зовнішньому. При визначенні ціни на продукцію підприємство виходить з таких факторів як: ціна на аналогічну продукцію на внутрішньому і світовому ринках, собівартість продукції. Що стосується збутової політики підприємства, то воно здійснює прямий метод збуту, тобто виробник поставляє продукцію споживачам сам. Це канал нульового рівня. Схема цього каналу показана на рисунку 2.1.
продолжение
--PAGE_BREAK--
Рис 2.1. Схема товароруху
Попит — це дуже складне явище, що формується під впливом великої кількості чинників. Найчастіше їх групують у такі розділи: позиція та поведінка споживача, визначення сегментів ринку та їхніх особливостей, часові характеристики зміни чинників тощо.
Рис.2.2.Галузева модель Портера
Аналіз попиту споживачів може бути представлений сукупністю таких факторів:
кількість і концентрація споживачів (сукупність соціально-демографічних показників і стиль поведінки), характер попиту на продукцію, що випускається галуззю (постійний, сезонний, розвинений та ін.);
еластичність попиту за ціною;
рівень доходів споживачів та його зміни;
готовність споживачів до використання продукції;
ступінь стандартизації (рівень диференціації) продукції, що споживається;
рівень впливу продукції, що виробляється на рівень якості споживання чи виробництва у споживачів;
рівень зворотної інтеграції споживачів з виробниками (особливо продукції виробничого призначення);
оцінка якості обслуговування з боку споживачів;
можливе придбання;
прихильність споживачів;
оцінка надійності й потужності каналів розподілу, доступність товарів для споживачів, реакція на рекламу та інші заходи ФОПСТИЗ.
Споживачі відіграють подвійну роль у впливові на стан галузі з одного боку, вони визначають необхідність існування галузі, а з іншої – задають “конкурентні показники” для підприємств: рівень цін та якості продукції. При цьому спостерігається різка спрямованість “конкурентних показників” — рівень цін має, з погляду споживачів, знижуватись, а якість — зростати (хоча загальновідомо — якість коштує дорого). Необхідність задоволення цих вимог призводить до зіткнення інтересів і можливостей окремих підприємств галузі в їхній боротьбі за споживача, яка призводить, як правило, до втрати прибутковості.
Постачальники. Аналіз постачальників не відрізняється від аналізу споживачів, який здійснюється ніби з “іншого боку” — з погляду споживачів. Постачальники мають досить значний вплив на підприємство та галузь і цілому за рахунок цін, умов постачання, можливостей розриву контактів. У вітчизняній економіці проблеми постачання завжди мали велике значення внаслідок дефіциту ресурсів. З розривом довгострокових зв’язків після розпаду СРСР ситуація значно погіршилась. Склалася ситуація, коли стара система розподілу вже перестала діяти, а нова — ще не сформувалася.
Далі наведено перелік чинників, які можуть використовуватись для характеристики постачальників:
оцінка тенденцій “ринків сировини” (та інших ресурсів, що постачаються);
характеристика особливостей ресурсів, які забезпечують нормальне функціонування підприємств галузі (обсяг, дефіцитність, структура МТР: ліквідні, довгозношувані, універсальні та ін.);
розподіл “ринків сировини” (постачальників) і основні тенденції їхнього розвитку / занепаду — оцінка важливості окремих ресурсів для галузі;
еластичність ресурсів за ціною;
кількість і концентрація підприємств-постачальників (оцінка залежності підприємства від кожного з постачальників);
можливість використання ресурсів-замісників (оцінка мобільності переходу на використання інших ресурсів);
кількість (відсутність) підприємств, що можуть поставляти продукти-замінники;
кількість галузей (підприємств), що використовують аналогічні види ресурсів (оцінка рівня конкуренції за ресурсами);
оцінка організаційно-економічних проблем підприємств-постачальників (особливо — рівень витрат на поставки в галузі та їхня тенденція);
оцінка “витрат конверсії” в разі зміни постачальника;
оцінка можливостей вертикальної інтеграції постачальників і виробників за окремими видами ресурсів.
Товари-замінники. Вплив товарів-замінників (продуктів) на рівень конкуренції досить значний, оскільки вони обмежують рівень постійної прибутковості за рахунок позитивної перехресної цінової еластичності: якщо ціна на товар А підвищується, зростає попит на товар-замінник Б.
Аналіз загальних техніко-економічних показників.
Важливу роль у забезпеченні підвищення ефективності виробництва грає економічний аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства. Аналіз є базою планування, засобом оцінки якості, виконання плану. Змістом техніко-економічного аналізу є комплексне вивчення виробничо-господарської діяльності підприємства з метою об'єктивної оцінки досягнутих результатів та розробки заходів щодо подальшого підвищення ефективності господарювання. Для аналізу основних техніко-економічних показників у першу чергу необхідно розрахувати перемінні витрати підприємства. Перемінні витрати містять у собі: матеріальні витрати, заробітну плату виробничих робітників з відрахуваннями, комерційні витрати. Ці статті витрат приведені в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Перемінні витрати на одиницю виробу
продолжение
--PAGE_BREAK--
Постійні витрати не залежать від обсягу виробництва продукції. Вони визначаються тим, що вартість устаткування фірми повинна бути оплачена навіть у випадку зупинки підприємства. До постійних витрат відносяться рентні платежі, частина відрахувань на амортизацію будинків та споруджень, страхові внески, частина яких обов'язкова, а також заробітна плата вищому управлінському персоналу і фахівцям фірми, оплата охорони тощо. У таблиці 2.3. приведені постійні витрати підприємства на одиницю продукції.
Таблиця 2.3.
Постійні витрати на одиницю продукції
Собівартість продукції — один з найважливіших економічних показників діяльності промислових підприємств, що виражає в грошовій формі усі витрати підприємства, зв'язані з виробництвом та реалізацією продукції. Собівартість містить в собі перенесені на продукцію витрати минулої праці (амортизація основних фондів, вартість сировини, матеріалів, палива та інших матеріальних ресурсів) та витрати на оплату праці працівників підприємства. Витрати на виробництво однієї одиниці продукції приведені в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4.
Собівартість однієї одиниці продукції
Вирішальною умовою зниження собівартості служить безупинний технічний прогрес. Упровадження нової техніки, комплексна механізація та автоматизація виробничих процесів, удосконалювання технології, упровадження прогресивних видів матеріалів дозволяють значно знизити собівартість продукції.
Серйозним резервом зниження собівартості продукції є розширення спеціалізації та кооперування. На спеціалізованих підприємствах з масово-потоковим виробництвом собівартість продукції значно нижча, ніж на підприємствах, що виробляють цю ж продукцію в невеликих кількостях. Зниження собівартості продукції забезпечується, насамперед, за рахунок підвищення продуктивності праці. З ростом продуктивності праці скорочуються витрати праці в розрахунку на одиницю продукції, а отже, зменшується і питома вага заробітної плати в структурі собівартості. Основною умовою зниження витрат на сировину та матеріали на виробництво одиниці продукції є поліпшення конструкцій виробів та удосконалювання технології виробництва, використання прогресивних видів матеріалів, упровадження технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних цінностей. Скорочення витрат на обслуговування виробництва і керування також знижує собівартість продукції. Розмір цих витрат на одиницю продукції залежить не тільки від обсягу випуску продукції, але і від їхньої абсолютної суми. Чим менша сума цехових і загальнозаводських витрат у цілому по підприємству, тим за інших рівних умов нижча собівартість кожного виробу.
Рисунок 2.3. Частка витрат на виготовлення продукції
З діаграми видно, що велику частину собівартості склали матеріальні витрати (76%). Набагато менше склали витрати на експлуатацію устаткування (8%). 7% склали загальнозаводські витрати, 5% — комерційні, по 2% склали цехові витрати і витрати на оплату праці. Для можливого зниження собівартості необхідно проаналізувати економічну доцільність усіх матеріальних витрат: оптимальність умов закупівлі і транспортування матеріалів, ефективність їхнього використання, можливість мінімізації відходів. Також у собівартості продукції велика частка комерційних витрат. Можна перевірити можливість зниження витрат, зв'язаних з реалізацією продукції: виправданість витрат на рекламу, оптимальність умов продажу і транспортування продукції.
Аналіз конкуренції дозволяє вести систематичні спостереження за співвідношенням сил підприємства і найбільш сильних конкурентів. Основна задача – проаналізувати сильні та слабкі сторони своєї фірми і конкурентів по основних позиціях маркетингу, а саме продукт, асортимент, ціни, репутація, маркетингова комунікація. Основними конкурентами ВАТ “Стаханівський завод феросплавів” є фірми приведені в таблиці 2.5.
Таблиця 2.5.
Конкуренти ВАТ “Стаханівський завод феросплавів”
Продукція заводу користується попитом, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, зокрема на ринку країн СНД та Прибалтики. ВАТ “Стаханівський завод феросплавів» випускає різноманітний асортимент продукції для вугільної, хімічної, нафтохімічної, газової та інших галузей промисловості. В Україні жоден завод не випускає такого асортименту феросплавів. Завод “Феросплавний металургійний завод ” з міста Кемерово (Росія) є основним конкурентом ВАТ “Стаханівський завод феросплавів” тому що випускає аналогічну продукцію. Інші підприємства-конкуренти випускають невелику кількість марок феросплавів. Номенклатура товарів ЗАТ “Стаханівський завод феросплавів” набагато більше.
Аналіз зовнішньоекономічної діяльності на макро рівні передбачає визначення ефективності експорту та імпорту продукції по окремих товарних групах. Особливе значення має оцінка ефективності підприємства в сучасних умовах, коли господарська самостійність повинна привести до підвищення відповідальності в обґрунтуванні управлінських рішень [9].
ВАТ «Стаханівський завод феросплавів» здійснює зовнішньоекономічну діяльність з такими країнами, як Росія, Бєларусь, Латвія, Естонія, Таджикистан, Туркменія. ВАТ «Стаханівський завод феросплавів» має наступні показники по експортних операціях за 2009 рік (таблиця 2.6.).
Таблиця 2.6.
Експортні операції за 2009 рік
З таблиці 2.6 видно, що загальна сума експортних операцій за 2009 рік складає 5774979,4 гривень. Великі експортні постачання завод здійснює в Росію, на частку якої приходиться 33,3% всіх експортних операцій. Друге місце по обсягу експортних операцій займає Латвія – 29,2% від суми всіх експортних операцій. На частку Бєларусі в експортних угодах приходиться 21,1% від суми всіх експортних операцій.
Аналіз постачальників приведений у таблиці 2.7.
Таблиця 2.7.
Постачальники заводу
З таблиці 2.7 можна зробити висновок, що найбільш привабливими партнерами-постачальниками для ВАТ «СФЗ» є фірми ЗАТ ЛПРОМ та ТОВ “Рос альянс”, розташовані в Росії в містах Москва та Ростову-на-Дону, тому що вони постачають сировину за цінами нижче, ніж в інших фірм-постачальників. Основними покупцями продукції заводу є наступні фірми:
· ТОВ “Вогник” – місто Брянськ
· Могильов Нефтемаш – місто Могильов
· ЗАТ “Азот” – місто Бєлгород
· ЗАТ ЛПРОМ – місто Москва
· ЗАТ “Юна” – місто Казань
· Palm Capital ltd. – Туркменія
Основні економічні показники ВАТ «СФЗ» свідчать про економічну стабільність підприємства.
Розрахуємо показники повної ефективності експорту та факторів, що впливають на її зміни. Показники діяльності підприємства за базисний період приведені в таблиці 2.8, за поточний період – у таблиці 2.9.
продолжение
--PAGE_BREAK--Таблиця 2.8. Показники діяльності заводу за базисний період продолжение
--PAGE_BREAK--
Таблиця 2.9.
“Показники діяльності заводу за поточний період”
Індекс перемінного складу повної ефективності експорту склав:
I (Xэп) = Σ Хэп1*d1/ Σ Хэп0*d0
I (Хэп) =
I (Хэп) = 1,045 = 104,5%
Повна ефективність експорту складає +4,5%, тобто вона збільшилася на 4,5%.
Показники бухгалтерського балансу підприємства досліджуються шляхом горизонтального та вертикального аналізу. Горизонтальний аналіз – це відхилення звітного року від попереднього.
Таблиця 2.10
Наведені дані дозволяють зробити такі висновки:
1. Загальна сума активів 2007р. відносно 2008р. збільшилася на 57173 грн. Це збільшення відбулось переважно за рахунок значного зростання оборотних активів. збільшилася сума основних засобів підприємства (в абсолютному вимірюванні – на 217 тис. грн.) Це відбулось внаслідок купівлі обладнання для переоснащення виробництва.
Загальна сума активів 2009р. відносно 2008р. збільшилася на 175220 грн. Абсолютна величина збільшення у основних засобів склала 139 тис. грн.
2. Виробничі запаси збільшилися за рік на 1696т. грн, а в порівнянні 2007р з 2008р зменьшилися на 1887т. грн. Зменьшилася також величина готової продукції (на 6058т. грн.), а в порівнянні 2007р з 2009р зменьшилися на 13751 грн; зменьшилися грошові кошти (на 2 098 грн.), а в порівнянні 2007р з 2008р зменьшилася на 4502 грн. Зменьшення величина готової продукції свідчить протте, що на підприємстві продукція не лежить на складах, а реалізовується і позитивні тенденції у його роботі. збільшилася сума і частка дебіторської заборгованості за товари та послуги — в абсолютному вимірюванні на Це означає, що підприємство фактично кредитувало своїх партнерів по бізнесу, які вчасно не розраховувалися за товари та послуги, що надавалися підприємством.
3. При аналізі пасивів підприємства слід зазначити, що зобов’язання підприємства в порівнянні 2007р з 2008р збільшилася, у тому числі короткострокові зобов’язання збільшилися на 29652т. грн. Таким чином, підприємство невчасно розрахувалося з постачальниками та підрядчиками за виконані роботи та отримані послуги. В цілому слід зазначити, що динаміка показників ліквідності є негативною. Збільшення короткострокової заборгованості підприємства зменшує ліквідність підприємства і його фінансову стійкість.
Зобов’язання підприємства в порівнянні 2007р з 2008р збільшилися втричі, у тому числі короткострокові зобов’язання збільшилися на 191497т. грн. Динаміка показників ліквідності є негативною.
Вертикальний аналіз балансу дозволяє зробити висновок про структуру балансу в поточному стані, а також проаналізувати динаміку цієї структури. Технологія вертикального аналізу полягає у тому, що загальну суму балансу приймають за 100% і кожну статтю фінансової звітності представляють у вигляді процентної частки від прийнятого базового значення. Такими цілими частинами може бути валюта балансу (Актив, Пасив), обсяг реалізації у Звіті про фінансові результати. За допомогою цього методу аналізу з'ясовують, яку частку у групі або підгрупі становить конкретна стаття, що дозволяє визначити вплив показника цієї статті на діяльність підприємства.
Таблиця 2.11
Структура активів (взагалі)
Активи підприємства складаються з необоротних та оборотних активів. Тому найточніше загальну структуру активів характеризує коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів, який обчислюють за формулою: оборотні активи/ необоротні активи. (2007 р. = 1,29; 2008р. =0,98; 2009р. = 1,96) Значення даного показника більшою мірою зумовлено галузевими особливостями кругообігу коштів аналізованого підприємства. Детальніший аналіз структури активів і її зміни здійснений у табл. наведених нижче окремо стосовно кожного збільшеного виду активів.У ході аналізу виявляють статті активів, за якими відбувся найбільший вклад у приріст загальної величини збільшеного виду активів.
Таблиця 2.12
Структура оборотних активів
Аналізуючи дані таблиці № 3.2, можна сказати, що найбільшу питому вагу в поточних активах займають виробничі запаси. Операція придбання матеріалів призводить, з одного боку, до збільшення виробничих запасів, а з іншого — до зменшення грошових коштів на рахунку.
На готову продукція в 2008 році припадало 10,20% поточних активів, к 2009 року зменьшилась її питома вага до 5,39%, що свідчить про незатовареність складу підприємства,
Позитивним моментом в діяльності підприємства є збільшення маси грошових коштів в національній валюті, що збільшує коефіцієнт абсолютної ліквідності підприємства; також збільшилась дебіторська заборгованість, яка в кінцевому випадку може перетворитися в готівку підприємства.
Таблиця 2.13
Структура необоротних активів
Низька питома вага нематеріальних активів у складі необоротних активів і низький рівень приросту нематеріальних активів у зміні загальної величини необоротних активів за звітний період свідчать про не інноваційний характер стратегії організації. Аналогічні низькі показники за фінансовими вкладеннями не відображають фінансово-інвестиційну стратегію розвитку. Не створюються матеріальні умови розширення основної діяльності підприємства, тому що зростає показник зносу основних засобів. Це пов'язано із зростанням зношення та практично відсутнім введенням в дію основних засобів за останні роки. Така ситуація зумовлена відсутністю грошови коштів підприємства, вільні кошти направляються на виплату заробітньої плати і на закупку матеріалів.
Таблиця 2.14
Структура дебіторської заборгованості
Зменьшилася частка дебіторської заборгованості за товари та послуги. Це означає, що підприємство фактично не кредитувало своїх партнерів по бізнесу, які майже вчасно розраховувалися за товари та послуги, що надавалися підприємством. Але з іншого боку, якщо підприємство має надійних партнерів, то слід очікувати надходження коштів у наступних періодах, що трохи поліпшить ситуацію з показниками ліквідності. Скорочення суми дебіторської заборгованості не завжди оцінюється позитивно, адже ж воно може бути викликане і скороченням відвантаження продукції; і неплатоспроможністю покупців.
Наявність сумнівної дебіторської заборгованості свідчить про нераціональну політику підприємства щодо надання відтермінування у розрахунках з покупцями. Для з'ясування реальності стягнення боргів з покупців і боргів, що мають сумнівний характер, необхідно перевірити, чи існують акти звірення розрахунків або листи, в яких дебітори визнають свою заборгованість, чи не пропущені терміни позивної давності.
Друге місце в структурі дебіторської заборгованості заводу належить дебіторській заборгованості за розрахунками з бюджетом. Має тенденцію щодо збільшення, особливо з 2009р. на 2010р.
Таблиця 2.15.
Структура капіталу (взагалі)
Власний капітал підприємства знаходиться на рівні 4,64% — на 2007 рок і зниження до 33,42% у 2008р та 22,08% у 2009р., що говорить про платоспроможність,
Значна частина поточних зобов'язань підприємства за 2009р скоротилась порівняно з 2007р. Це свідчить о поступовому погашенні зобов'язань перед кредиторами, кредиторською заборгованісттю за товари, роботи, послуги; розрахунками з бюджетом, з оплати праці та ін.
Співвідношення позикового капіталу і власного = Позиковий капітал (ряд. 430 + ряд. 480 + ряд 620 + ряд.630 ф. №1) / Власний капітал (ряд. 380 ф. № 1) Його значення, дорівнює 1,5 у 2007р, 1,72 у 2008р, 1,67 у 2009р. означає, що на кожну 1 грн власних коштів, вкладених в активи підприємства, припадає 1,5 грн. позикових коштів. Підвищення рівня цього показника в динаміці означає посилення залежності підприємства від інвесторів і кредиторів, тобто відповідне зниження фінансової стійкості.
Таблиця 2.16
Структура власного капіталу
Статутний капітал підприємства не збільшена, це свідчить про те що додаткових внесків засновників (учасників) не має, або відрахувань в нього частки одержаного прибутку.
Зменьшено інший додатковий капітал, показує узагальнену інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми дооцінки активів та вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.
Таблиця 2.17
Структура залученого капіталу
З 2007р. по 2009р. кредит банку збільшено до 273735 т. грн. Збільшено короткострокові кредити банків з 47797 т.грн у 2007р до 60396 т.грн у 2009р. тим самим зменьшено ліквідність підприємства. Зменьшено зобов’язання за розрахунками з оплати праці з 21 т. грн у 2007р. до 17 т. грн у 2009р. Збільшена заборгованість підприємства за усіма видами платежів до бюджету.
Таблиця 2.18.
Структура поточних зобов’язань
Таблиця 2.19.
Горизонтальний аналіз за основними видами витрат, доходів та фінансового результату
Основним законодавчим актом, який регулює здійснення аудиту в Україні, є Закон України “Про аудиторську діяльність” прийнятий 22 квітня 1993 року.
Узагальнюючим показником підприємства є прибуток, який характеризує ефективність виробництва. Прибуток є джерелом утворення фондів економічного стимулювання і фондів спеціального призначення.
При здійсненні аудиту фінансових результатів перевіряються результати від реалізації продукції, послуг промислового і непромислового характеру, матеріалів, купованих виробів і продукції підсобного сільського господарства, позареалізаційні прибутки і витрати, правильність відображення їх утворення і використання в бухгалтерському обліку.
Підприємство має збитки у 2007 = 29616т.грн, а у2007р = 30097 т.грн. Чистий прибуток був тільки у 2008 р. = 4179т.грн.Організація самостійно перераховую до бюджету відображені суми у вигляді податків, зборів, штрафів і інших платежів. На короткострокову і довгострокову платоспроможність підприємства впливає його здатність отримувати прибуток. В зв’язку із цим розглянемо такий аспект діяльності підприємства, — як рентабельність, яка є якісним показником ефективності роботи підприємства.
Звичайно при розрахунку рентабельності визначають відношення прибутку до таких показників: рівня продажу, активів, власного капіталу. Прибуток – найважливіший показник ефективності роботи підприємства, джерело життєдіяльності. Зростання прибутку створює фінансову основу для самофінансування діяльності підприємства, здійснення розширеного відтворювання і задоволення зростаючих соціальних і матеріальних потреб робочих. За рахунок прибутку виконуються також зобов’язання підприємства перед бюджетом, банками і іншими організаціями. Тому аналіз прибутку повинен охоплювати як чинники її формування, так і розподілу.
Таблиця 2.20.
Вертикальний аналіз, доповнений горизонтальнім. Структура операційних витрат за елементами
Отже, ми бачимо, що найбільшу вагу займають матеріальні витрати. На другому місці знаходяться витрати на оплату праці. Найменшу вагу в усіх трьох роках займають відрахувань на соціальні заходи.
Таблиця 2.21.
Структури операційних витрат за першим розділом звіту
Мета аналізу витрат на виробництво за окремими статтями полягає у дослідженні впливу окремих статей витрат на собівартість та виявлення закономірностей динаміки собівартості.
Найбільшу вагу займає собівартості реал-ї прод-ї. На другому місці знаходяться інші операційні витрати Найменшу вагу в усіх трьох роках займають адміністративні витрати.
Аналіз фінансових коефіцієнтів
Аналіз фінансової стійкості
Дозволяють виявити рівень фінансової риски пов'язаного із структурою джерел формування капіталу на підприємстві. До них відносяться:
продолжение
--PAGE_BREAK-- (2.1.)
. (2.2.)
(2.4.)
. (2.5.)
(2.6.)
Коефіцієнт автономії Протягом 2007-2009рр. при здійсненні своєї фінансового-господарської діяльності підприємство мало низький рівень цього показника. Це характеризує слабку фінансову стійкість та залежність від депозитних засобів, але і ставить під сумнів ефективність використання поточних рахунків.
К-т фінансування. Значення цього показника більше і вказує на зниження фінансової стійкості підприємства. За даними таблиці значення даного показника вказує на слабку фінансову стійкість підприємства в процесі здійснення фінансово-господарської діяльності.
К-т заборгованності. показує залежність від зовнішніх джерел фінансування
К-т поточної заб-і На кожну гривню поточної заборгованості у кінці року підприємства мають 79, 53,69 копійок ліквідних активів.
К-т довгост-го фін-я показує, скільки довгострокових позикових коштів використано для фінансування активів підприємства з власними коштами. Чим менше позикових коштів залучає підприємство для здійснення своєї статутної діяльності, тим сильніший його фінансовий стан. Отже можна зробити висновок, що в нашому випадку спостерігається незначне збільшення даного показника але і незначне збільшення показника може призвести в подальшому до фінансової нестабільності підприємства.
Аналіз платоспроможності
Характеризують своєчасність розрахунків по поточних зобов'язаннях.
.(2.7.)
. (2.8.)
.(2.9)
Коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості = Сума дебіторської заборгованості / Сума кредиторської заборгованості
К-т абсолютної ліквідності Характеризує негайну готовність підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість і визначається як відношення суми грошових коштів підприємства та короткотермінових. Даний коефіцієнт мав негативне значення і помітна тенденція до його зменьшення.
К-т проміжної ліквідності (швидкої) відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторам. В трьох роках даний показник є поза межами норми, що свідчить про нездатність підприємства сплачувати поточні зобов'язання за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.
К-т поточної ліквідності(покриття) характеризує достатність оборотних засобів для покриття своїх боргів… Збільшення цього показника свідчить про поліпшення фінансового стану підприємства. Згідно таблиці даний показник має достаньо низьке значення, Тут може виникнути сумнів у ефективності використання поточних активів при дуже низькому рівні позикового капіталу, тому що за рахунок власних коштів розширювати виробництво, основні фонди, модернізувати і удосконалювати технології практично не можливо бо, як бачимо, значна частка прибутку іде на забезпечення поточної діяльності підприємства.
К-т співвідношення дебіт-ї і кред-ї заборг-ті Нормальним значенням цього показника вважається значення, що перевищує одиницю. В нашому прикладі він майже дійшов у 2008р. до одиниці (=1,24).
Аналіз оборотності активів підприємства
Характеризують на скільки швидко обертаються активи в процесі господарської діяльності. Характеристика ділової активності підприємства.
Коефіцієнт оборотності всіх активів = Чистий дохід від реалізації/ Середня вартість всіх використаних активів. Характеризує, наскільки ефективно використовуються активи з точки зору обсягу реалізації. Він показує, скільки гривень реалізації припадає на кожну гривню, вкладену в активи підприємства. Іншими словами, скільки разів за звітний період активи обернулись в процесі реалізації продукції. Чим вищий оборот, тим ефективніше використовуються активи.
Коефіцієнт оборотності оборотних активів = Чистий дохід від реалізації/ Середня вартість оборотних активів.
Він показує ефективність використання оборотних активів підприємства.
Період обороту всіх активів = Кількість днів / Коефіцієнт оборотності всіх активів
Період обороту оборотних активів = Кількість днів / Коефіцієнт оборотності оборотних активів.
Характеризується кількістю днів, протягом яких оборотні активи проходять усі стадії одного кругообігу.
Аналіз оборотності капіталу підприємства
Характеризують, на скільки швидко обертається капітал підприємства в процесі діяльності.
— Коефіцієнт оборотності всього капіталу;
— Коефіцієнт оборотності власного капіталу;
— Коефіцієнт оборотності позикового капіталу;
— Період обороту всього капіталу;
— Період обороту власного капіталу;
— Період обороту позикового капіталу.
Коефіцієнт оборотності всього капіталу відношення виручки від реалізації продукції до усього підсумку нетто валюти балансу – характеризує ефективність використання підприємством усіх джерел засобів, незалежно від їх характеру, тобто показує скільки раз за рік здійснюється повний цикл виробництва та оборотності, який приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна грошова одиниця пасиву.
Коефіцієнт оборотності власного капіталу. показує ефективність використання власного капіталу підприємства. Аналізуючи ділову активність досліджуваного підприємства з даних таблиці слід відмітити, що всі показники ділової активності мають позитивні, хоча і недуже високі значення і у 2008 та 2009 році помітне їх зростання. Це свідчить про достатню швидкість обертання фінансових ресурсів і тенденцію до її збільшення.
Коефіцієнт оборотності позикового капіталу відбивають інтенсивність його використання на підприємстві, тобто характеризують наскільки швидко позиковий капітал, що використовується підприємством, в цілому та за окремими елементами обертається в процесі його господарської діяльності. Для оцінки оборотності позикового капіталу використовують такі показники:
Коефіцієнт оборотності позикового капіталу, який визначається за формулою:
Копк = ОР / Кср, (2.10.)
Де ОР – загальний обсяг реалізації продукції в періоді, що розглядається;
Кср – середня сума всього використовуваного капіталу підприємства у періоді, що розглядається;
Період обороту позикового капіталу в днях, що розраховується за формулою:
ПОпк = Д / Копк, (2.11.)
Де Д – кількість днів у періоді, що розглядається
Період обороту всього капіталу
ПО = Д / Копк (2.12.)
По-період обороту всього капіталу,
Д- кількість днів у періоді
Період обороту власного капіталу
Повк = Д / Копк (2.13.)
По-період обороту власного капіталу,
Д- кількість днів у періоді
Аналіз рентабельності
Характеризують здатність підприємства формувати необхідний прибуток в процесі господарської діяльності і визначають загальну ефективність використання активів і капіталу.
Коефіцієнт рентабельності активів (економічна рентабельність) = Чистий прибуток / Вартість активів
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (фінансова рентабельність) = Чистий прибуток / Вартість капіталу
Коефіцієнт рентабельності реалізованої продукції (комерційна рентабельність) = Прибуток операційної діяльності / Чистий дохід від реалізації
Коефіцієнт рентабельності виробництва (рентабельність витрат) = Валовий прибуток / Собівартість реалізованої продукції
Коефіцієнт рентабельності активів Згідно таблиці, слід відмітити, що даний показник має негативне значення. Це свідчить про не раціональність використання активів досліджу вального підприємства.
Цей коефіцієнт показує, що підприємство не одержує прибуток з кожної гривні, вкладеної в активи
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу показує величину одержаного прибутку в розрахунку на одну гривню капіталу власників. характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства. Для нашого підприємства цей показник відсутній, що свідчить о не вкладенні коштів в підприємство.
Коефіцієнт рентабельності реалізованої продукції
Значення цього коефіцієнта показує, що підприємство має прибуток з кожної гривні реалізованої продукції. Тенденція до його зниження дозволяє припустити скорочення попиту на продукцію підприємства.
Зниження коефіцієнта рентабельності реалізованої продукції може бути викликано змінами в структурі реалізації, зниження індивідуальної рентабельності виробів, що входять у реалізовану продукцію, і ін
Коефіцієнт рентабельності виробництва показує розмір прибутку на кожну вкладену в оборот гривню, його основна концепція – відношення прибутку до суми витрат, понесених у зв’язку з його отриманням.
Оцінка стану та ефективності використання необоротних активів підприємства. Фондорентабельність (відношення прибутку від основної діяльності до середньорічної вартості основних засобів); показник, що характеризує скільки гривен прибутку (від реалізації або до оподаткування) доводиться на 100 гривен основних фондів. Зростання показника в динаміці характеризує ефективніше використання основних фондів, а зменшення даного показника в динаміці при одночасному збільшенні фондовіддачі говорить про збільшення витрат підприємства.
Стр. 050 ф.2 / стр. 031 ф.1
Фондовіддача основних засобів (відношення вартості виробленої продукції до середньорічної вартості основних засобів); це випуск продукції на 1 грн вартості основних виробничих фондів. Фондовіддача — показник використання основних виробничих фондів.
Стр.035 ф.2 / стр 031 ф.1
Фондовіддача активної частини основних коштів (відношення вартості виробленної продукції до середньорічної вартості активної частини основних коштів);
Стр. 035 ф.2 / стр. 030 ф.1
Фондомісткість (відношення середньорічної вартості основних засобів виробничого призначення до вартості проведеної продукції за звітний період); Показник обернений до показника фондовіддача, показує скільки основних средств використовується для виробництва 1 грн. продукції.
Стр. 031 ф.1 / стр. 035 ф.2
Оцінку ефективності використання матеріальних ресурсів
Прибуток на гривну матеріальних витрат є найбільш узагальненим показником ефективності використання матеріальних ресурсів. Визначається діленням суми одержаного прибутку від основної діяльності на суму матеріальних витрат.
Стр. 050 ф.2 / стр. 230 ф.2
Матеріалоотдача визначається діленням вартості проведеної продукції на суму матеріальних витрат. Цей показник характеризує, скільки вироблено продукції з кожної гривни спожитих матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, енергії і т.д.).
Стр. 035 ф.2 / стр. 230 ф.2
Матеріаломісткість продукції — відношення суми матеріальних витрат до вартості проведеної продукції — показує, скільки матеріальних витрат потрібно або фактично доводиться на виробництво одиниці продукції.
Стр. 230 ф.2 / стр. 035 ф.2
Коефіцієнт співвідношення темпів зростання об'єму виробництва і матеріальних витрат визначається відношенням індексу валової продукції до індексу матеріальних витрат. Він характеризує у відносному виразі динаміку матеріалоотдачи і одночасно розкриває чинники її зростання.
Стр. 10 ф.2 / стр. 230 ф.2
Питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції обчислюється відношенням суми матеріальних витрат до повної собівартості проведеної продукції. Динаміка цього показника характеризує зміну матеріаломісткості продукції.
Стр. 230 ф.2 / стр. 40 ф.2
3. Характеристика системи управління персоналом
Кваліфікований персонал для сучасної компанії є одним з основних виробничих активів. Не лише залучення, але і утримання кращих працівників стає ключовим напрямом діяльності кадрових служб компаній. Правильно створена система мотивації дозволяє підвищити рівень лояльності та мотивації персоналу, а значить, ефективність його діяльності. Як показує практика, недостатньо поставити перед підлеглими конкретні завдання і під суворим контролем досягати їх виконання. Важливо надихнути працівників новою ідеєю та об'єднати їх. Кожен працівник має відчувати себе важливою та невід'ємною частиною Товариства. Політика керування персоналом ВАТ СФЗ: спрямована на реалізацію бізнес — стратегії й будується відповідно до її стратегічними цілями й завданнями заснована на місії Товариства, що бачить своє призначення в підвищенні якості життя населення й створенні умов для розвитку східного регіону України — і спрямована для її реалізації. Основні принципи кадрової політики ВАТ СФЗ: результативність, командна робота, взаємодія довіра, прагнення бути кращими, креативність, професійна гордість, захист інтересів Товариства.
Протягом 2009 року в ВАТ СФЗ — реалізовувалася кадрова політика (КП- 09-336.01-07), прийнята на період 2007р.-2010р.
Основною метою кадрової політики філії є оптимальне використання можливостей співробітників і факторів виробничого середовища для досягнення цілей філії, його ефективної й стабільної діяльності. Кадрова політика філії покликана забезпечити оптимальний баланс відновлення й збереження кадрового складу, його прогресивний розвиток відповідно до завдань філії, організацію просування й ротації кадрів, посилення мотивації співробітників. Стратегічними завданнями філії в області керування людськими ресурсами на період до 2010 року залишаються незмінними:
— підвищення ефективності діяльності ВАТ СФЗ за рахунок активізування людського потенціалу;
— підтримка статусу й престижу ВАТ СФЗ за рахунок залучення й утримання висококваліфікованого персоналу, що відповідає пропонованим вимогам;
— забезпечення потреби ВАТ СФЗ в людських ресурсах;
— збереження й розвиток людського таланта, максимальне використання кадрового потенціалу;
— формування організаційної культури, що поєднує працівників, що забезпечує їхню готовність підтримувати дії керівництва для досягнення головних цілей Філії;
— забезпечення заданого рівня ефективності й надійності професійної діяльності, збереження працездатності персоналу;
— удосконалювання соціально — трудових відносин.
Структура ВАТ СФЗ подана в Додатку 1
Кожен відділ на підприємстві виконує свою функцію, забезпечуючи в цілому, роботу підприємства. Розглянемо докладніше чим займається кожен відділ.
Планово-економічний відділ — звіти про доходи, про випуску продукції, матеріали по оплаті праці, нормоване завдання, об'єми робіт для розрахунку чисельності.
Бухгалтерії — матеріальний звіт, звіт по доходах збуту продукції.
Оцінкою управлінської праці ВАТ Стахановського феросплавного заводу займається відділ кадрів. Оцінюючи потребу у кадрах Стахановського МРУЕГГ, враховується ефективне навантаження працівників, з метою оптимального використання коштів, пов’язаних з оплатою праці, можливість залучення спеціалістів, що мають високу кваліфікацію і відповідний досвід роботи. На заводі ефективне планування персоналу ґрунтується на володінні такою інформацією:
- скільки працівників, якої кваліфікації, коли і де будуть потрібними;
- яким чином можна залучити потрібний і скоротити чи оптимізувати надлишковий персонал;
- як краще використовувати персонал відповідно до його здібностей, досвіду і внутрішньої мотивації;
- яким чином забезпечити умови для розвитку персоналу;
- яких витрат потребують дані кадрові заходи
Таблиця3.1
Кадровий складВАТ Стахановський феросплавний завод
продолжение
--PAGE_BREAK--За 2007 рік на завод прийнято 414 чол., звільнено 229 чол. Плинність кадрів склала 2,6% проти 3,7% у 2002 р. Утрати робочого часу через прогули і неявки з дозволу адміністрації зовсім незначні і складають 0,05% до відпрацьованого часу. Навчено новим професіям 66 чол. Підвищили свою кваліфікацію 123 чол., одержали другі професії 152 чол., на курсах цільового призначення навчалося 331 чол. Чисельність трудящих у 2008 р. у порівнянні з 2003 роком збільшена на 115 чол. Збільшення чисельності персоналу відбулося за рахунок введення в експлуатацію електропечі №4 (24 чол.), зміцнення ремонтних служб (40 чол.) і служби безпеки (31 чол.). Чисельність трудящих у непромисловій групі зменшилася за рахунок передачі ЖКО і дитсадка в комунальну власність міста. За 2008 рік прийнято 254 чол., звільнено 181 чол. Навчено новим професіям 62 чол. Підвищили свою кваліфікацію 90 чол., одержали другі професії 178 чол., на курсах цільового навчання навчалося 555 чол.
Для ВАТ СФЗ чисельність адміністративно-управлінського персоналу і виробничого персоналу є ефективною для діяльності товариства. Для ВАТ СФЗ визначити необхідну чисельність працівників, їхній професійний і кваліфікаційний склад дають змогу: виробнича програма, норми виробітку, заплановане підвищення продуктивності праці і структура робіт. При підборі персоналу мова йде про те, щоб із числа зацікавлених осіб, що подали анкету, вибрати тих, хто найкраще відповідає вимогам вакансії. На СФЗ дотримуються таких заходів щодо підбору персоналу:
- створення систем підбору, що включає співбесіди з працівниками управління по роботі, персоналом, керівниками підрозділів, психологічні тести, випробувальний термін на робочому місці;
- перенесення акценту у відборі працівників із формальних моментів у біографії кандидата (освіта, фах, стаж роботи) на аналіз його концепцій і життєвих цінностей;
- продовження процесу відбору після прийому співробітника на роботу: випробувальний термін є обов’язковим на підприємстві, оскільки ніякі тести не дадуть такого уявлення про кандидата, як робота певний час на займаній посаді;
- організація спеціальних програм адаптації для всіх прийнятих на роботу працівників, метою яких є не стільки навчання фаховим навичкам, скільки знайомство нового працівника з цілями підприємства, його діяльністю.
Дана таблиця показує кількість працівників, які мають вищу, середню і загальну середню освіту і рівень їх професійної підготовки.
На основі даних таблиці 3.2 розраховано середній вік працівників підприємства і виявлено тенденції зміни кваліфікації в кожній віковій групі. Дані занесено до табл.3.3
Таблиця 3.2.
Характеристика персоналу за освітою ВАТ Стахановський феросплавний завод
Таблиця 3.3.
Показники для визначення якості розстановки кадрів на посадах ВАТ Стахановський феросплавний завод
Оцінювання потенціалу працівника ВАТ Стахановський феросплавний завод здійснюється при заміщенні ним вакантного робочого місця. Воно дає змогу визначити ступінь підготовки працівника до виконання саме того виду діяльності, яким він буде займатися, а також виявити рівень його потенціальних можливостей для оцінювання перспектив зростання. Ця процедура включає оцінювання професійних знань, умінь, виробничного досвіду, ділових та особистісних якостей, ціннісних орієнтацій, працездатності та загального рівня культури працівника, що претендує на зайняття вакантної посади чи робочого місця. Оцінювання індивідуального внеску дає змогу встановити якість, складність і результативність праці кожного конкретного працівника та його відповідність займаній посаді.
Плинність кадрів – це виражене у відсотках відношення числа звільнених за власним бажанням працівників за визначений період до середньооблікової їх чисельності за той самий період. На рівень плинності робочої сили у ВАТ Стахановський феросплавний завод впливають такі чинники як стать та вік працюючих, загальний стан кон’юнктури та ін.
У ВАТ Стахановський феросплавний завод з плинністю кадрів пов’язані досить істотні витрати:
- прямі витрати на працівників, що звільняються;
- зменшення обсягів виробництва через підготовку та навчання кадрів;
- плата за поурочні години тим працівникам, що залишилися;
- витрати на навчання персоналу;
- більш високий відсоток браку під час навчання та ін.
Кп = 100 * (Чсвб + Чстд) / Чс (3.1.)
де, Кп – коефіцієнт плинності, %;
Чсвб – число службовців, що звільнилися за власним бажанням;
Чстд – число службовців, звільнених за прогул і інші порушення трудової дисципліни;
Чс – середньосписковий число службовців
Таблиця 3.4
Плинність кадрів ВАТ Стахановський феросплавний завод
Ко = 100 * (Чп + Чз) / Чс, (3.2.)
Де, Ко – загальний коефіцієнт обороту;
Чп – число прийнятих;
Чз – число звільнених;
Чс – середньоспискове число
Атестація кадрів у ВАТ «Стахановський феросплавний завод» виступає як комплексне оцінювання, що враховує потенціал та індивідуальний внесок кожного працівника в кінцевий результат.
Вихідними даними для оцінювання персоналу ВАТ «Стахановський феросплавний завод» виступають:
- філософія підприємства та стратегічний план його розвитку;
- методики рейтингового оцінювання кадрів;
- моделі робочих місць працівників;
- положення про атестацію кадрів;
- правила внутрішнього розпорядку підприємства;
- штатний розклад
- особові справи співробітників;
- кадрові накази;
- соціологічні анкети;
- психологічні тести;
На ВАТ «Стахановський феросплавний завод» у процесі оцінювання співробітника враховуються результати роботи підрозділу і товариства в цілому. Співробітник, як би добре він не працював на своєму місці, не може одержати високу оцінку, якщо його підрозділ не впорався зі своїм завданням. При цьому останнім часом на товаристві відбувається перегляд традиційних термінів оцінювання на користь періодів, що змінюються – завершення проекту або його стадії, перехід до нової структури і т.д.
У сучасних умовах будь-які навички і знання швидко старіють, тому ключову роль в управлінні персоналом відіграють фахове навчання і розвиток.
На ВАТ «Стахановський феросплавний завод» навчання і розвиток персоналу є комплексним безперервним процесом. Важливість безперервного процесу підтверджують такі чинники:
- впровадження нової техніки, технології, збільшення комунікаційних можливостей створюють умови для ліквідації або зміни деяких видів робіт, у зв’язку з чим потрібна кваліфікація не може бути гарантована базовою освітою;
- для підприємства більш ефективним і економічним є збільшення віддачі від уже працюючих співробітників на основі їхнього безперервного навчання, ніж від залучення нових працівників.
Навчання персоналу потрібне в тих випадках, коли: працівник приходить на підприємство; працівника призначають на нову посаду або доручають йому нову роботу; у працівника не вистачає навичок для виконання своєї роботи, а також коли відбуваються серйозні зміни в економіці підприємства, у зовнішньому середовищі.
На ВАТ «Стахановський феросплавний завод» навчання в розвиток персоналу включає:
- навчання, що у формі одержання загальної і фахової освіти дає необхідні знання, навички і досвід;
- підвищення кваліфікації, завдання якого – поліпшення знань і навичок;
- перекваліфікація, що по суті, дає другу освіту. Мета перекваліфікації – дати можливість працівникам опанувати новий для них фах.
На ВАТ «Стахановський феросплавний завод» для розвитку персоналу потрібно:
- підтримувати здібних до навчання працівників;
- поширювати знання і передовий досвід;
- навчати молодих кваліфікованих співробітників;
- усвідомлювати важливості розвитку співробітників;
- знижувати плинність персоналу.
Атестація персоналу – кадрові заходи, покликані оцінити відповідність рівня праці, якостей і потенціалу особистості вимогам виконуваної роботи. Головне призначення атестації не контроль виконання, а виявлення резервів підвищення рівня віддачі працівника. На ВАТ «Стахановський феросплавний завод» використовують атестацію, як оцінювання діяльності працівників, тобто оцінювання праці й якостей, що впливають на досягнення результатів. Атестаційні процедури передбачають індивідуальне обговорення результатів оцінювання з підлеглими, який засвідчує це підписом, а також може зафіксувати незгоду з висновком начальника й особливі обставини, що вплинули на результати праці. На ВАТ Стахановський феросплавний завод» атестація проводиться щорічно. Крім того, проводяться неформальні співбесіди, у проміжку між формальними щорічними оцінюваннями обговорюються результати праці й обов’язкового поточного спостереження за діяльністю підлеглих. Ці заходи дають істотну інформацію про динаміку ефективної роботи окремих працівників і підрозділів в цілому.
Мотивація – це процес свідомого вибору людиною того або іншого типу поведінки, обумовленої комплексним впливом зовнішніх і внутрішніх чинників.
Тип мотивації – це переважно спрямованість діяльності індивіда на задоволення визначених потреб. Існує три типи мотивації.
Працівники ВАТ Стахановський феросплавний завод» належать до другого типу мотивації – тобто вони переважно орієнтовані на оплату праці й інші нетрудові цінності.
Створюючи концепцію мотивації на ВАТ «Стахановський феросплавний завод» було визначено застосування певних видів морального і матеріального стимулювання, що застосовуються до висококваліфікованих спеціалістів.
Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих днів і годин одним працівником за аналізований період часу, а також за рівнем використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводиться по кожній категорії працівників, по кожному виробничому підрозділу і в цілому по підприємству (таблиця 3.5.).
Таблиця3.5.
Аналіз використання робочого часу
У ході аналізу виявилося, що явочний фонд робочого часу на одного робітника в порівнянні з минулим роком зменшився на 11,8%, на це вплинуло збільшення тривалості основних і додаткових відпусток, збільшення кількості прогулів і відпусток по навчанню. Аналіз впливу використання робочого часу на обсяг виробництва продукції здійснюється за наступною формулою:
ТП= Ч ´Д ´ продолжение
--PAGE_BREAK--´Вч, (3.3.)
де ТП – обсяг виробленої продукції, тис. грн.;
Ч – чисельність робітників, чол.;
Д – число робочих днів, відпрацьованих одним робітником за період;
– середня тривалість зміни, ч;
Вч – годинна вироблення одного робочого, т/ч.
4. Стан організації та стимулювання праці персоналу підприємства
Тарифна система складається з таких елементів: тарифної сітки, тарифних ставок, надбавок і доплат до тарифних ставок, схем посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних довідників. Тарифна система виступає основою формування та диференціації заробітної плати.
Тарифна сітка — це шкала, яка визначає співвідношення в оплаті різних груп працівників в залежності від їх кваліфікації. Вона складається з певної кількості тарифних розрядів і відповідних тарифних коефіцієнтів. Тарифні розряди відображають ступінь складності і відповідальності виконуваної роботи.
Таблиця 4.1.
Аналіз чисельності та заробітної плати
Середній розряд робітників по заводу — 4,9
По діючі на підприємстві тарифній сітці годинна тарифна ставка 1 розряду з нормальними умовами праці 1100 грн. (на той час мінімальна по Україні — 580 грн.).
Продуктивність праці в 2008 році знизилася і склала 80% до попереднього року за рахунок зниження обсягу виробництва і росту чисельності трудящих.
Середньомісячна зарплата промперсонала також знизилася і склала 93% до попереднього року.
Аналіз впливу використання робочого часу на обсяг виробництва продукції виконується у формі таблиці3.6.
Таблиця 4.2.
Аналіз впливу використання робочого часу на обсяг виробництва
За 2008 рік випуск товарної продукції склав 8132 тис… грн., що на 6058 тис… грн. менше по відношенню до 2007 року. На зменшення обсягу виробництва вплинуло збільшення чисельності робітників і часовий виробітку на одного робітника, і зниження кількості робочих днів, відпрацьованим одним робітникам і середньої тривалості зміни.
Ріст середньої заробітної плати пояснюється щоквартальною індексацією посадових окладів відповідно до ОТС. Ріст окремих статей вище фактичного індексу:
— оплата щорічних і додаткових відпусток і матеріальна допомога до відпустки пояснюється збільшенням кількості працівників, що пішли у відпустку у звітний період у порівнянні з попереднім роком.
Зниження оплати по інших статтях пояснюється недостатністю коштів на оплату праці, затверджених у бізнес- плані на 2007 рік.
Соціальна політика ВАТ Стахановський феросплавний завод.
Колективним договором філії визначені єдині для виробничих відділень пільги, гарантії й компенсації працівникам ВАТ «Стахановського феросплавного заводу»:
— щомісяця частково компенсується плата за електричну й теплову енергію, на харчування працівникам;
— провадиться оплата відрядних видатків;
— виділяються кошти на утримання дітей у дитячих дошкільних установах;
— кожному працівникові виявляється матеріальна допомога на лікування при догляді в чергову відпустку, а також при необхідності працівникам і членам їхніх родин оплачуються складні операції й лікування;
— відшкодовуються видатки, пов'язані з похованням працівників, пенсіонерів;
— виплачуються допомоги непрацюючим матерям, що перебувають у відпустці по догляду за дітьми у віці до 3-х років понад виплачуваний за рахунок коштів фонду соціального страхування;
— виплачується допомога у випадку смерті працівника й близьких родичів.
Крім того, Колективним договором передбачені виплати коштів у дні загальнодержавних, галузевих торжеств, на честь 50-ювелею від дня народження й по досягненні пенсійного віку. Виділяються кошти на дитячі новорічні подарунки, на добровільне медичне страхування, на придбання путівок на санаторно-курортне лікування, у дитячі оздоровчі табори й санаторії профілакторії. Один зі значимих напрямків діяльності філії в соціальній сфері є діяльність, орієнтована на підвищення соціальної захищеності працівників, що виходять на пенсію. У філії впроваджена й активно реалізується програма недержавного пенсійного забезпечення (НПЗ) працівників. Наслідку реалізації Програми привели до того, що в результаті вже не перший рік у філії кількість працівників пенсійного віку не перевищує 2%. Наявність механізмів недержавного пенсійного забезпечення дозволяють залучати в компанію молодих фахівців, проводити планомірне відновлення кадрового складу. За період з 01.06.2006 року (з моменту введення) по 31.12.2008 року договори «Паритетного плану» уклали 3 280 працівника філії, що склало 86% від загальної чисельності персоналу філії. З метою забезпечення оптимальних умов для реалізації працівниками права за розпорядженням накопичувальною частиною трудової пенсії й права вибору інвестиційного портфеля (керуючої компанії), передбачених Законом «Про інвестування коштів для фінансування накопичувальної частини трудової пенсії в Україні» була організована й здійснена робота, відповідно до якої 3 400 чоловік перевели накопичувальну частину трудової пенсії в НПФ електроенергетики (за станом на 01.01.2009р.), у т.ч. за період з 01.01.2008р. по 01.01.2009р. — 517 чоловік.
Використовувана на заводi технологiя вiдповiдає сучасним вимогам, якiсть отриманного феросiлiцiя вiдповiдає мiжнародним стандартам. Збудованi новi печi для виплавки феросiлiкомарганцю вiдповiдають всiм екологiчним вимогам, вимогам промислової санiтарiї та охорони працi. Виробничо-економiчнi показники цих печей знаходяться на рiвнi кращiх заводiв України. Необхiдно вiдзначити, що цiна на електроенергiю в собiвартостi феросiлiкомарганцю дорiвнює 30%, що значно нижче нiж у феросiлiцiю (60%). Згiдно з Довiдкою №39374 з єдиного державного реєстру пiдприємств та органiзацiй України вiд 07.06.2004 року КОДи за ЗКГНГ вiдсутнi. www-адреса у Товариства вiдсутня. Iнформацiю про осiб, що володiють 5% та бiльше акцiй емiтента, та про володiння посадовими особами емiтента акцiями емiтента надано згiдно довiдки Реєстратора Товариства ООО «ОФР-Запорiжжя» вих№71 вiд 23 лютого 2007 року в якiй вiдсутня iнформацiя про дату внесення осiб до реєстру акцiонерiв чиї акцiї знаходяться у зберiгача
Планом на 2010 рiк передбачено: — виробити товарного феросилiцiю в перерахунку на 45% 87,2 тис. тон товарного феросилiкомарганцю -160,0 тис. тон; — реалiзувати товарної продукцiї на суму 732,5 млн. грн.; — отримати прибутку вiд звичайної дiяльностi у розмiрi 15,0 млн. грн. На планове виробництво 2007 року завод замовленнями забезпечений. Укладенi договори на поставку сировини, матерiалiв та електроенергiї. Для забезпечення стабiльної роботи та виконання намiчених планiв виробництва та реалiзацiї на пiдприємствi розробленi iнвестицiйнi заходи по технiчному переозброєнню, модернiзацiї i реконструкцiї виробничих потужностей. Найбiльш великi роботи, запланованi на 2007 рiк: — капiтальний ремонт електропечi № 3; — реконструкцiя розливальної машини №3 плавильного цеху; — реконструкцiя цеху електродної маси; — реконструкцiя главної розподiльчої пiдстанцiї заводу; -виготовлення експериментальной установки для футеровки ковшiв пiд феросилiкомарганець; -виготовлення експериментальних кiнцiв труботечок iз стального литва; — виготовлення машин для закривання льоток печей. Виконання цих заходiв дасть змогу оптимiзувати роботу печей, знизити гарячi простої, бiльш рацiонально витрачати матерiальнi та фiнансовi ресурси, а разом з пiдвищенням ефективностi працi на кожному робочому мiсцi та укрiпленням трудової i технологiчної дисциплiни дозволить колективу пiдприємства з успiхом виконати поставленi завдання
5. Діагностування проблеми, відповідно теми дипломної роботи
Одним з векторів стратегії розвитку сучасного підприємства виробника сьогодні вважається грамотна побудова кадрової політики. Від правильного розрахунку в її реалізації залежать і досягнення лідируючих позицій підприємства на світових ринках металу, і оптимізація виробництва, і створення конкурентоспроможної продукції, і нарощування обсягів її виробництва, і, нарешті, поліпшення умов праці і підвищення її безпеки.
«Кадри вирішують все» — цей загальновідомий принцип поставлений у в основу кадрової політики на ВАТ «Стахановський феросплавний завод». Тут сформована і працює сильна команда керівників — газовиків, юристів, економістів, фінансистів. У цехах і підрозділах управління також трудяться висококласні фахівці – техніки, інженери. Усе це визначає шлях до лідерства ВАТ «Стахановського феросплавного заводу».
Орієнтація економіки на ринкові відносини докорінно змінює підходи до рішення багатьох економічних проблем і, насамперед тих, котрі пов’язані з людиною. Тому зрозуміло та увага, що приділяється концепції управління, у центрі якої знаходиться людина, розглянута як найвища цінність. Відповідно до неї всі системи управління націлені на більш повне використання здібностей працівника в процесі виробництва, що є основою ефективної діяльності підприємства (організації, фірми). Дійсно, використання речового фактора виробництва залежить від рівня розвитку працівника, сукупності його професійних знань, умінь, навичок, здібностей і мотивів до праці.
При управлінні персоналом ВАТ «Стахановського феросплавного заводу» особливого значення набувають ретельна розробка методів стимулювання всіх учасників трудового процесу, диференційований підхід до трудового потенціалу при виробленні загальних для організації принципів і правил роботи з персоналом. Тому з особливою гостротою стоїть питання про координацію діяльності всіх структур організації, проведення єдиної кадрової політики, про підбор менеджерів, здатних очолити складні і відповідальні ділянки роботи в організації.
Пропозиції, що приводяться, по даній темі спрямовані на пошук раціональних шляхів використання трудових ресурсів.
Для досягнення поставленої мети, була визначена основна задача вироблення програми проведення організаційних змін.
У роботі були вирішені наступні задачі:
· вивчена і проаналізована світова і вітчизняна практика проектування й удосконалювання системи управління підприємством;
· проведений аналіз господарської діяльності підприємства;
· проаналізована існуюча система управління підприємством
Були виявлені наступні недоліки системи управління: перевантаження вищого керівництва, неоптимальної інтенсивності праці, відсутність орієнтації на перспективу, розбіжності по організаційних питаннях, необхідність структури управління відповідної до зовнішньої економічної обстановки.
Висунуті рішення запропоновані для реалізації, керівництву ВАТ «Стахановський феросплавний завод»як інструмент, для підвищення стійкості й адаптаційної здатності підприємства.
У висновку необхідно підкреслити, що проведення змін може служити серйозним механізмом підтримки і розвитку системи управління ВАТ «Стахановського феросплавного заводу». У руках компетентного керівника здійснення цих змін являє собою могутній засіб удосконалення роботи підприємства і підвищення його ефективності.
Розробка системи змін починається з діагностики персоналу підприємства. У діагностику входить як індивідуальна оцінка індивідуально-професійних і робочих якостей ключових співробітників (ділова оцінка), так і оцінка того морально-психологічного клімату і системи ціннісних орієнтацій (т.зв. корпоративної культури), що присутні на підприємстві.
За результатами діагностики керівництво компанії одержує інформацію, що дає представлення про можливості співробітників організації, про перспективи розвитку їхніх робочих якостей, а також про тім, є чи резерв для підвищення продуктивності їхньої праці. Якщо ж такий резерв є, то як його реалізувати, і що може спонукати працівника максимально розкрити свій потенціал
Як основні принципи стимулювання і методів задоволення різних потреб працівників і керівників різних рівнів управління ВАТ «Стахановського феросплавного заводу», та з метою вирішення визначених проблем доцільніше використовувати наступні принципи і методи:
З метою заохочення працівників в умовах надмірної інтенсивності праці пропонуються такі заходи:
а) установлення премій за перевиконання плану;
б) використання премій за підвищення якості продукції
в) надбавка до заробітної плати за понаднормову роботу, за умови, що вона не зв'язана з відставанням працівників у термінах виконання завдання.
Для подолання розбіжностей щодо організаційних питань потрібно:
а) збереження неформальних груп, якщо вони не наносять організації реального збитку;
б) заохочення підтримки одним співробітником іншого;
в) створення в кожнім відділі духу єдиної команди за рахунок проведення конкурсів між відділами по обсягах збуту і якості обслуговування клієнтів.
г) розробку програм підтримки і психологічного консультування, що протидіють кризам кар'єри
Для орієнтування працівників на перспективу пропонується:
а) забезпечення підлеглим можливості навчання і підвищення кваліфікації, що дасть можливість заняття більш високої управлінської посади;
б) залучення підлеглих до формулювання цілей;
в) забезпечення зворотного позитивного зв'язку з досягнутими результатами шляхом підготовки піврічних листівок про роботу організації, результатах роботи кожного зі співробітників і про співробітників, які зробили найбільш істотний внесок у досягнуті результати;
г) винесення подяк співробітникам, що домоглися найкращих результату роботи.
Беручі до уваги зовнішню економічну для побудови нової системи управління вкрай необхідно:
а) надання можливостей для навчання, що дозволить цілком використовувати потенціал працівників;
б) можливість просування підлеглих по службовим сходам шляхом призначення на більш високі посади за рахунок успішного, акуратного, обміркованого виконання доручених робіт;
в) надання підлеглим складних робіт, що вимагають від них повної віддачі.
г) ознайомлення працівників з наявними у фірмі можливостями просування у виді програм навчання і консультацій по індивідуальних планах підвищення кваліфікації;
д) регулярне інформування і консультування по можливостях, що відкриваються у фірмі, навчання і вакантних місць;
Найважливішим фактором ефективної роботи службовців в організації є своєчасна і високоякісна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації персоналу, що сприяє великому діапазону їхніх теоретичних знань, практичних умінь і навичок. Між кваліфікацією працівника й ефективністю його праці існує пряма залежність, тобто ріст кваліфікації на один розряд приводить, за даними вітчизняних економістів, до 0,034% росту продуктивності праці. При цьому необхідно використовувати кадри відповідно до їхньої професії і кваліфікації, керувати профорієнтацією і створювати сприятливий соціально-психологічний клімат у колективі, що відбиває характер і рівень взаємин між працівниками. Для цього пропоную вдосконалювати в організації технічне навчання.
У ринкових відносинах між процесами виробництва продукції і використанням трудових ресурсів, робочої сили, персоналу підприємства існує така ж рівновага, як між попитом та пропозицією, витратами і результатами, доходами підприємства і рівнем життя працівників. Усяка діяльність персоналу підприємства повною мірою повинна відповідати існуючому механізму ринкових трудових відносин у сучасному виробництві і забезпечувати високий ріст продуктивності праці.
Без людей немає організації. Без потрібних людей жодна організація не зможе досягти своїх цілей і вижити. Безсумнівно, що трудові ресурси, що належать до соціально-економічної категорії, є одним з найважливіших аспектів теорії і практики управління.
Конкретна відповідальність за загальне керівництво трудовими ресурсами у великих організаціях звичайно покладена на професійно підготовлених працівників відділів кадрів, звичайно в складі штабних служб. Для того щоб такі фахівці могли активно сприяти реалізації цілей організації, ним потрібні не тільки знання і компетенція у своїй конкретній області, але і поінформованість про недоліки керівників нижчої ланки. Разом з тим, якщо керівники нижчої ланки не розуміють специфіки управління трудовими ресурсами, його механізму, можливостей і недоліків, то вони не можуть повною мірою скористатися послугами фахівців-кадровиків. Тому важливо, щоб усі керівники знали і розуміли способи і методи управління людьми.
ВИСНОВОК
Ефективне функціонування національної економіки, її розвиток разом з постійним зростанням добробуту населення не уявляється можливим без вирішення завдань забезпечення ефективного функціонування фінансової системи держави і як її складової – підприємств і організацій. Проходження практики на ВАТ «Стахановському феросплавному заводі» здійснювалось згідно з програмою і відповідно до затвердженого індивідуального завдання. За час проходження практики на підприємстві було проаналізовано діяльність ВАТ -виконано наступне: дана оцінка кадрової політики -ВАТ «Стахановського феросплавного заводу», відповідно до теми дипломної роботи; -характеристика підприємства за аналізуємий період часу з 2007-2009 рр.; зібрано, узагальнено і систематизовано матеріал для дипломної роботи в придбані практичних навичок, знання і -відповідності до індивідуального завдання; вміння стосовно професіональної, організаторської і управлінської роботи; з'ясовано особливості обробки інформації в підприємства; використання персональних ЕОМ і функціонування автоматизованого робочого місця; придбано досвід ділового спілкування — спеціаліста кадрового відділу. Основним завданням практики був фінансовий аналіз підприємства, який і був зроблений. Узагальнюючи здійснений фінансовий аналіз ВАТ «Стахановського феросплавного заводу», робимо висновок, що загальний стан підприємства задовільний. продолжение
--PAGE_BREAK--
Майновий стан підприємства задовільний. Хоча за останні роки виробничий потенціал підприємства погіршувався, виробничі фонди оновлювались повільно, відбувалось старіння обладнання прискореними темпами, але специфіка використання енергетичного обладнання дозволяє використовувати його ще достатньо довгий термін. При цьому фінансові витрати на заходи модернізації обладнання на порядок менші від наявного майна.
В порівнянні з попереднім роком підприємство покращило свої фінансові результати діяльності. Була досягнута прибутковість підприємства.
У підприємства є певні труднощі в підтриманні ліквідності на достатньому рівні, але наявність великого власного капіталу, обсяги якого порівняні з рівнем отриманих доходів, будуть запорукою виправлення негативних тенденцій при збільшенні обсягів ліквідних коштів. Підприємство є платоспроможним, тобто має достатній запас фінансової стійкості. Якщо в попередньому році підприємство було збитковим, то в поточному році підприємство досягло прибутковості і має позитивні тенденції до покращення показників рентабельності. Зібраний мною матеріал може бути використаний при написанні дипломної роботи за обраною темою, придбані навички будуть корисними в подальшій роботі в будь-якої установи.
Одним з елементів стратегічної політики підприємства є вжиття всіх можливих заходів, направлених на збереження в робочому стані і модернізацію діючих газоустановок Товариства, які є запорукою майбутнього фінансового добробуту. За 2009 рік ВАТ «Стахановського феросплавного заводу» успішно виконало завдання по надійному та безперебійному постачанню продукції. Підприємство було в змозі забезпечити високий рівень розрахунків з енергоринком. Для досягнення основної мети товариства — одержання прибутку від його основного бізнесу — передачі й постачання газу споживачам – виконується програма фінансово — економічного оздоровлення підприємства, яка знайшла своє відображення і у фінансовому плані на 2010 рік.
Основні стратегічні цілі ВАТ «Стахановського феросплавного заводу»:
Технічний розвиток, реконструкція та будівництво газових мереж та обладнання;
Забезпечення своєчасної оплати споживачами за відпущену постачання газу;
Зниження понаднормативних та технологічних витрат газопостачання;
Збільшення доходів від наданих послуг;
Забезпечення стабільності та якості наданих послуг;
Розробка та впровадження інвестиційних проектів;
Розвиток автоматизації оперативно – інформаційних комплексів, інформаційних технологій, систем зв’язку та телекомунікацій;
Підвищення мотивації працівників ВАТ «Стахановського феросплавного заводу» для досягнення підприємством високих показників ефективності виробництва;
Підвищення кваліфікації працівників ВАТ «Стахановського феросплавного заводу».
Виконання даних цілей цілком залежить від успішного проведення комплексу організаційних і технічних заходів, передбачених Інвестиційною програмою на 2010 рік.
ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ
1. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навч. посібник. – 3-те вид.; стер. – К: Знання, 2002. – 313с.
2. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджений наказом Міністерства праці й соціальної політики України від 29.12.2004р. № 336.
3. Господарчий кодекс України від 16.01.2003р. №436-IV.
4. Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95р. №108/95 ВР.
5. Кодекс законів про працю від 10.12.71р. – КЗпП
6. Закон України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93р. №3356-ХП.
7. Закон України «Про підприємства в Україні». Закони України. Офіційне видання. Т.1. – К: Верховна рада України, Інститут законодавства, 1996. – С. 310 – 332
8. ДСТУ3138-95 Організація промислового виробництва. Праця та заробітна плата, терміни та визначення. – К: Держстандарт України, 1995. – 36с
9. Ветлужських О. Мотивація та оплата праці. – К: Альпіна Бізнес Букс, 2008. – 148с.
10. Волкова К.А. та ін. Державне підприємство: структура, положення про відділи та служби. – К: МАУП, 2000. – 448с.
11. Волошина С.В. та ін. Економіка праці: Навч. посібник. – Дніпропетровськ: Пороги, 2002. – 342с.
12. Горелов М.А. Економіка трудових ресурсів. – К: КНЕУ, 2007. – 206с.
13. Господарчий кодекс України від 16.01.2003р. №436-IV.
14. Дячун О.В. Організація, нормування та оплата праці: Навчальний посібник. – Львів, 2001. – 220с.
15. Іващенко В.І., Болюх М.А. Економічний аналіз господарської діяльності. – К: ЗАТ «НІЧЛАВА», 2001. – 256с.
16. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. д.е.н., проф. Л.Г.Мельника. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. – 648с.
17. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. Навчальний посібник. – К: Тов. «Знання», 2002 – 275с.
18. Кругляк Б.С. Бондар Т.П. Економічний аналіз підприємств. – Хмельниць-кий, 2004. – 98с.
19. Завіновська Г.Т. Економіка праці. – К: КНЕУ, 2000. – 200с.
20. Зущина Г.М., Костик Л.А. Трудові ресурси та трудовий потенціал. – К: КНЕУ, 2000. – 219с.
21. Колот А.М. Мотивація персоналу: Підручник. – К: КНЕУ, 2002. – 337с.
22. Лукьянченко Н.Д. Керування трудом на промислових підприємствах. – Донецьк: Донбасс, 2000. – 196с.
23. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. – К: Скарби, 2002. – 336с.
24. Качан Є.П., Шушпанов Д.Г. Управління трудовими ресурсами: Навч. посібник. – К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2005. – 358с.
25. Наказ Мінпраці «Про методичні рекомендації щодо введення погодинної оплати праці й дотримання мінімальних годинних гарантій в оплаті праці» від 16.04.99р. № 69.
26. Омаров А.М. Економіка та планування промислового підприємства. – К: МАУП, 2001. – 423с
27. Погорелов Н.І. Нормування праці в промисловості. – Х: Вид-во «Основа», 2001. – 295с.
28. Павленко Н.А. Трудові відносини: запитання та відповіді. – Х: Фактор, 2001.
29. Осовська Г.В., Крушельницька О.В. Управління трудовими ресурсами: Навч. посібник. – К: Кондор, 2007. – 224с.
30. Туров И.С. Трудові ресурси / Соціально-політичний журнал. – 1998. — №9/10.
31. Трудові ресурси: формування та використання /Під ред. Касимовського Е.В., К: МАУП, 2001. – 118с.
32. Оцінки впливу змін економічних факторів на собівартість виробництва продукції (робіт, послуг) у промисловості та на ефективність роботи підприємств: Методичні рекомендації/ к.е.н. Григор Н.М., Петрова Р.С., Ніколаєнко Н.Л. та ін. – К: Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень, 2003. – 299с.
33. Штатний розклад керівників, фахівців та службовців ХКО им. Г.І. Петровського утверджений 2.01.2006 – 2007 – 2008 р..
34. Романов А.Г. Аналіз господарської діяльності підприємства. – ЕБЕ – Харків: Центр «Консульт», 2006. – Т 8. – 152с.
35. Подоровська М.М. Організація праці: Конспект лекцій. – К: МАУП, 2004. – 112с.
36. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. – Львів: ЛБІ НБУ, 2000. – 244с.
37. Рофе А. Про зміст понять «трудові ресурси» та «робоча сила» / Людина та праця, 1997, №3.
38. Жуковський М.О. Трудові ресурси як складова конкурентоспроможності підприємства // Актуальні проблеми економіки. №2 — (68) — 2007.
39. Щьокін Г.В. Основи кадрового менеджменту: Підручник. – К: МАУП, 2001. – 288с.
ДОДАТКИ
БАЛАНС
продолжение
--PAGE_BREAK--
--PAGE_BREAK--