Виробнича і соціальнаінфраструктура
Інфраструктура підприємства
Інфраструктура підприємства — комплекс цехів, господарств і служб,що забезпечує необхідні умови для його діяльності (функціонування); вонаслужить своєрідним «тилом виробництва», що без нього неможлива робота будь-якогопідприємства (фірми). Розрізняють виробничу та соціальну структури, щоскладаються з певних елементів. Виробнича інфраструктурапідприємства—сукупність підрозділів, що безпосередньо не беруть участі увиробництві основної (профільної) продукції підприємства, але своєю діяльністюсприяють роботі основних цехів, створюючи необхідні для цього умови./> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
— Допоміжні та обслуговуючі цехи (дільниці) і господарства
— Комунікаційні мережі
— Засоби збирання та обробки інформації
— Природоохоронні споруди
— Заклади громадського харчування
— Установи охорони здоров'я
— Спортивні споруди
— Дитячі дошкільні заклади
— Заклади освіти
— Заклади культури та відпочинку
— Житлово-комунальне господарство /> /> /> /> />
Елементи інфраструктури підприємства
Соціальна інфраструктура — сукупність підрозділів підприємства, щозабезпечують задоволення соціально-побутових і культурних потреб його працівників.
Вплив інфраструктури на економіку підприємства
• За сучасних умов господарювання у сфері технічногообслуговування виробництва на різногалузевих підприємствах зайнято приблизно40—50 % загальної чисельності персоналу. Це пояснюється не лише великимиобсягами робіт з обслуговування основного виробництва, а й тим, що багато якідопоміжні та обслуговуючі операції важко піддаються механізації таавтоматизації.
• Зростання ролі і значення виробничої інфраструктури підприємствазумовлюється тим, що:
1) підвищення рівня механізації та автоматизації виробничихпроцесів збільшує обсяги і складність робіт з ремонту та налагодженняустаткування, потребує розширення номенклатури інструментів, оснащення іпристроїв;
2) перехід до нових технологій та прискорення технологічнихрежимів устаткування підвищують вимоги до якості й збільшують потребу в різнихвидах енергії;
3) ускладнення виробничих процесів і поглибленнявнутрішньовиробничих зв'язків збільшують обсяги транспортних робіт;
4) постійно зростає навантаження на комунікаційні мережіпідприємства.
• Для досягнення високих господарських результатів діяльностіпідприємства важливо створити комфортне соціальне середовище та сприятливийпсихологічний клімат, активізувати соціальну мотивацію праці. Усе це безпосередньовпливає на продуктивність праці і кінцеві результати діяльності підприємства.
Система технічного обслуговування підприємства
Система технічного обслуговування виробництва — сукупністьпроцесів із підтримання в робочому стані машин, устаткування та інших засобівпраці; забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, інструментом,енергією; виконання транспортних та інших подібних операцій.
Основні функції системи технічного обслуговування виробництва:
• ремонт технологічного, енергетичного, транспортного та іншогоустаткування, догляд за ним налагодження; виконання тих самих операцій щодоінших видів засобів праці;
• забезпечення робочих місць інструментом та пристроями власноговиробництва; придбання стандартних пристроїв та інструментів на ринку або впорядку кооперованих зв'язків у підприємств суміжників;
• переміщення вантажів і виконання всього обсягу необхіднихвантажно-розвантажувальних робіт;
• постачання підрозділів (робочих місць) електричною і тепловоюенергією, газом, парою, стисненим повітрям та іншими енергоносіями;
• безперешкодне доставляння на робочі місця сировини, основних ідопоміжних матеріалів, палива; тимчасове зберігання напівфабрикатів власноговиготовлення та готової продукції. Система технічного обслуговування підприємства Ремонтне господарство
Відділ головного механіка
Ремонтно-механічний цех
Ремонтно-будівельний цех
Цехові ремонтні бази Інструментальне господарство
Інструментальний відділ
Інструментальний цех
Центральний інструментальний склад
Цехові інструментально-роздавальні комори Транспортне господарство
Транспортно-технологічний відділ
Транспортний цех (цехи за окремими видами транспорту — залізничного автомобільного, електрокарного) Енергетичне господарство
Відділ головного енергетика
Господарства: електросилове, теплосилове, газове, пічне, слабкострумове, енергоремонтне Складське господарство
Матеріальні склади
Виробничі склади
Збутові склади (склади готової продукції)
Структурні елементи системи технічного обслуговування підприємства
Ремонтне господарство підприємства
Призначення:
ü технічнеобслуговування і ремонт діючих засобів праці;
ü монтажі введення в дію нового виробничого устаткування;
ü модернізаціядіючого устаткування;
ü виготовленнязапасних частин і нестандартного устаткування.
Форми організації ремонту:
• централізована — весь ремонтний персонал підприємствапідпорядковується головному механіку, а всі види ремонтно-профілактичних робітвиконуються відповідними ремонтними дільницями (цехами);
• децентралізована — усі види ремонтно-профілактичних робіт виконуєперсонал цехових ремонтних баз, підпорядкованих начальникам відповіднихвиробничих цехів;
• змішана — технічне обслуговування та поточний ремонт виконуєремонтний персонал виробничих цехів, а капітальний ремонт, модернізацію, виготовленнязапасних частин і нестандартного устаткування — персонал ремонтно-механічногоцеху.
Застосовувані системи ремонту:
система планово-запобіжного ремонту (ПЗР) сутність якої полягає втому, що профілактичні заходи і ремонти проводяться після напрацюванняустаткуванням певної кількості годин. Обсяг і строки проведення ремонтних робітвизначають на основі даних про категорію складності ремонту, тривалостіремонтного циклу та міжремонтних періодів. Ця система є більш надійною.
система ремонту за результатами технічної діагностики передбачає проведеннявідповідних робіт після об'єктивного контролю технічного стану устаткування;вона є дешевшою порівняно з системою ПЗР.
Інструментальне господарство
Інструментальне господарство — сукупність внутрішньовиробничихпідрозділів, що займаються придбанням, проектуванням, виготовленням,відновленням і ремонтом необхідних для здійснення виробничих процесів різнихвидів інструменту (оснащення), його обліком, зберіганням і забезпеченнямінструментом робочих місць.
Функції підрозділів інструментального господарства:
• інструментального відділу — забезпечення виробництванеобхідними інструментами та пристроями, що виготовляються спеціалізованимиінструментальними заводами, і проектування технологічного оснащення для власнихпотреб;
• інструментального цеху — виготовлення, ремонт і відновленнянестандартного інструменту та спеціального оснащення;
• центрального інструментального складу (ЦІС) -приймання,зберігання та видача цехам (дільницям) споживачам усього придбаного, виготовленогоі відремонтованого (відновленого) власними силами інструменту;
• цехових інструментально-роздавальних комор (ЦІРК) — одержання від ЦІСтехнологічного оснащення, зберігання його оборотного фонду, збирання і передачав ЦІС спрацьованого інструменту.
Процес управління інструментальним господарством:
здійснюється головним технологом підприємства, якому підпорядкованоінструментальний відділ (бюро), інструментальний цех (дільницю) і ЦІС;
передбачає: а) визначення потреби в інструменті (на основі норм витрачанняінструменту на виріб або 100 годин роботи устаткування); б) організаціювласного виробництва нестандартного оснащення; в) організацію експлуатаціїінструменту, включаючи його переміщення, заточування, ремонт і відновлення,нагляд за станом і дотриманням правил експлуатації.
Транспортне господарство
Транспортне господарство — комплекс підрозділів підприємства, щоздійснюють вантажно-розвантажувальні роботи та переміщення вантажів(матеріальних ресурсів і готової продукції).
Склад транспортного господарства:
• транспортно-технологічний відділ, який здебільшоговключає технічне бюро, бюро організації перевезень, диспетчерську службу і бюротари; він здійснює загальне керівництво транспортним господарством, у томучислі профілактичне обслуговування транспортних засобів, організаціютранспортних процесів згідно з розробленими планами та графікамивантажопотоків;
• спеціалізовані цехи за видами транспорту (на великихпідприємствах та їх об'єднаннях);
• єдиний транспортний цех — на середніх і невеликих підприємствах.
Види використовуваного транспорту:
зовнішній—забезпечує зв'язок підприємства з приймальними пунктамитранспорту загального користування (залізничними станціями, водними портами,аеропортами) і складами місцевих контрагентів;
міжцеховий — використовується для транспортування вантажів на тереніпідприємства між його цехами (дільницями) і складами;
внутрішньоцеховий — здійснює транспортні операції в рамкахокремого цеху.
Управління транспортним господарством:
1) управління зовнішнім і міжцеховим транспортом, як правило,здійснює начальник транспортно-технологічного відділу або транспортного цеху;
2) управління внутрішньоцеховим транспортом є функцією керівниківвідповідних цехів.
Планування транспортних робіт. В основу планування роботитранспортного господарства покладається визначення вантажопотоків, тобтокількість вантажів, що переміщуються в заданому напрямку на певну відстаньпротягом конкретного проміжку часу відповідно до виробничої програмипідприємства.
Енергетичне господарство
Типова структура. До складу енергетичного господарства здебільшоговходять господарства:
електросилове — понижуючі підстанції, генераторне та трансформаторнеустаткування, електричні мережі, акумуляторне господарство;
теплосилове — котельня, компресорна, теплосилові мережі, водопостачання,каналізація;
газове — газогенераторні станції, газові мережі, холодильні тавентиляційні установки;
пічне — нагрівальні й термічні печі;
слаботочне — власна телефонна станція, диспетчерський зв'язок,радіозв'язок тощо;
енергоремонтт — ремонт, модернізація і нагляд за різнимелектроустаткуванням.
Організація енергетичного господарства базується на розрахункахенергетичного балансу
Цілі розробки енергетичного балансу:
1) визначення потреби підприємства в паливі та енергії (витратначастина балансу);
2) обґрунтування способів (джерел) забезпечення цих потреб зарахунок виробництва енергії власними генеруючими установками, одержання енергіїзі сторони, використання вторинних енергоресурсів (прибуткова частина балансу).
Складання витратної частини балансу передбачає: а)розрахунки потреб основного і допоміжного виробництва в паливі та енергії зачинними нормами; б) визначення допустимих витрат енергії у внутрішній мережі.
Розробка прибуткової частини балансу включає визначенняпотужностей і режимів роботи власних генеруючих установок, потреб у паливірізних видів за відповідними нормами.
Оперативне управління. Безпосереднє виконання функційенергозабезпечення підприємства покладено на відділ головного енергетика чиенергетичний цех (дільницю). На невеликих підприємствах енергетичнегосподарство може підпорядковуватися головному механіку.
Складське виробництво
Види складів підприємства та їх функції:
матеріальні — зберігання запасів сировини, матеріалів, палива,комплектуючих виробів та інших матеріальних цінностей, що поступають напідприємство ззовні. Такі склади підпорядковуються відділуматеріально-технічного постачання підприємства;
виробничі — зберігання напівфабрикатів власного виготовлення; до нихвідносять також ЦІС та ЦІРК, склади запасних частин та устаткування;
збутові— зберігання готової продукції та відходів виробництва, щопідлягають реалізації; підпорядковуються відділу збуту підприємства.
Організація складського господарства охоплює приймання,розміщення, зберігання, підготовку до використання, видачу та облік рухуматеріальних ресурсів.
• Усі матеріальні ресурси, що поступають на підприємство,проходять обов'язкову процедуру приймання за кількістю та якістю.
• Розміщення і зберігання матеріальних ресурсів на складах можездійснюватися такими способами:
а) сортовим — закріплення за кожним видом матеріальних ресурсівпостійного місця його зберігання;
б) партіонним — зберігання кожної партії матеріалів окремо відпопередніх надходжень;
в) комплектним — розміщення матеріалів за комплектами, щовідпускаються у виробництво.
• Підготовка матеріалів до їх виробничого використання(комплектування, нарізання, розкрій) здійснюється заготовчи-ми відділеннями абодільницями матеріальних складів підприємства.
• Видача матеріалів зі складів здійснюється в межах лімітів, розрахованих відділомматеріально-технічного постачання, виходячи з виробничої програми і нормвитрати матеріальних ресурсів.
• Облік руху матеріальних ресурсів проводиться за допомогоюкартотеки як на складах (кількісно-сортовий облік), так і в бухгалтерії(кількісно-вартісний облік).
Соціальна інфраструктура і діяльність підприємства
Соціальні потреби працівників підприємств охоплюють широке колопроблем, що стосуються забезпечення належного рівня і дальшого поліпшення умовпраці, охорони здоров'я та побуту всіх категорій персоналу підприємств і членівсімей цього персоналу, поліпшення соціально-культурного обслуговування тощо.
Соціальну інфраструктуру сучасного великого підприємства(об'єднання), спрямовану на задоволення соціальних потреб його працівників,утворюють: їдальні, кафе, буфети; поліклініки і медпункти; власні житловібудинки та заклади побутового обслуговування; професійно-технічні училища таінститути (факультети, курси) підвищення кваліфікації; дитячі садки та ясла;спортивні зали і стадіони; бібліотеки та клуби (будинки чи палаци культури);будинки і бази відпочинку.
Управління діяльністю підрозділів соціальної інфраструктуриздійснює заступник директора підприємства (віце-президент акціонерноготовариства) з кадрів і соціальних питань. Йому підпорядковуються відділи:кадрів, технічного навчання, адміністративно-господарський тажитлово-комунальний, які безпосередньо керують діяльністю відповідних установсоціальної інфраструктури підприємства.
Вплив соціальної інфраструктури на економіку підприємства.Комплексне вирішення питань соціального розвитку колективу підприємства є однимз найважливіших чинників підвищення ефективності виробництва (господарювання).Сучасні умови господарювання висувають високі вимоги до всіх категорійпрацівників щодо рівня їхньої освіти і професійної підготовки, компетентностіта творчої активності. Всебічний і гармонічний розвиток особистості єнеобхідною передумовою високоефективної праці.
Планування соціального розвитку підприємства
Для задоволення соціальних потреб своїх працівників підприємстворозробляє план соціального розвитку, тобто обґрунтовану й ресурсно забезпеченусистему конкретних заходів, спрямованих на вдосконалення соціальної структурикадрів, поліпшення умов праці та побуту працівників, а також їхсоціально-культурного обслуговування. Усе це сприятиме підвищенню трудовоїактивності персоналу підприємства (фірми).
Змістова характеристика плану соціального розвитку підприємства. До плану соціальногорозвитку включають конкретні заходи, спрямовані на:
• необхідні зміни у статевій, віковій, професійній ікваліфікаційній структурі трудового колективу підприємства; підвищення рівняспеціальної освіти працівників; зменшення плинності кадрів;
• удосконалення санітарно-гігієнічних умов праці (зниження шуму,вібрацій, запиленості, загазованості навколишнього природного середовища);збереження працездатності протягом тривалого часу і запобігання втомлюваності;підвищення безпеки праці та усунення виробничого травматизму; профілактику ізниження професійної захворюваності тощо;
• поліпшення житлових і побутових умов працівників підприємства,їхнього соціально-культурного обслуговування (будівництво житла, дитячихдошкільних закладів; зміцнення матеріальної бази установ громадського харчування,охорони здоров'я; розвиток закладів культури, спорту, відпочинку тощо);
• сприяння розвитку трудової і творчої активності працівників(раціоналізаторського руху, науково-технічної творчості тощо);
• вирішення соціальних проблем, які за своїм змістом і фінансовимипотребами виходять за межі окремого підприємства.
Формування і розвиток виробничих та інфраструктурних об’єктівчерез капітальне будівництво
Сутнісна характеристика капітального виробництва
Капітальне будівництво — це процес створення нових, а такожреконструкції, технічного переоснащення і розширення діючих виробничих таінфраструктурних об'єктів підприємств (об'єднань).
Види робіт, що належать до сфери капітального будівництва:
1) спорудження приміщень (об'єктів) виробничого і соціальногопризначення;
2) монтаж виробничого і невиробничого устаткування та іншихзасобів праці;
3) проектно-пошукові, бурильні та інші роботи, що пов'язані збудівництвом, реконструкцією чи розширенням відповідних об'єктів;
4) капітальний і відновний ремонт будівель і споруд виробничого тасоціального призначення.
Планування капітального будівництва
Послідовність планування обсягів капітального будівництва:
1. Уточнюються розрахунки балансу виробничої потужностіпідприємства чи пропускної спроможності об'єктів соціальної інфраструктури.
2. Оцінюються можливості приросту виробничої потужності абопропускної спроможності об'єктів відповідно виробничого і невиробничогопризначення за рахунок розширення, реконструкції і проведення іншихорганізаційно-технічних заходів.
3. Визначається необхідний обсяг введення в дію нових виробничихпотужностей або потрібне збільшення пропускної спроможності об'єктівсоціального призначення.
Кошторисна вартість будівництва — це виражені в грошовій формінормативні (проектовані) витрати на: будівельно-монтажні роботи; придбанняустаткування, інструменту та інвентарю; проведення проектно-пошукових робіт;покриття інших витрат, пов'язаних з будівництвом конкретних об'єктів.
Елементи кошторису будівельно-монтажних робіт:
• прямі витрати (основна заробітна плата робітників; вартістьбудівельних матеріалів, деталей, конструкцій; витрати на експлуатаціюбудівельних машин і механізмів);
• накладні витрати (витрати на обслуговування та управліннябудівництвом);
• планові накопичення (нормативний прибуток будівельнихорганізацій, що встановлюється у відсотках до суми прямих і накладних витрат).
Титульний список будівель (об'єктів) — плановий документ, в якомувизначено строки початку і закінчення будівництва (розширення, реконструкції)об'єктів, їхню потужність (пропускну спроможність), загальні витрати наспорудження, обсяг будівельно-монтажних робіт, щорічні розміри введення в діюосновних фондів, а також конкретизуються проектна та будівельна організації,постачальники устаткування.
Завдання на розробку технічного проекту складає замовник разом зпроектною організацією. У ньому міститься вихідна інформація для проектування,включаючи показники ефективності інвестицій і майбутнього виробництва, вимогищодо використання досягнень науково-технічного та організаційного прогресу.
Двостадійне проектування застосовується щодо великих і складнихоб'єктів та охоплює розробку технічного проекту й робочих креслень.
Розділи технічного проекту:
1) економічна частина; 2) генеральний план і транспорт; 3)технологічна частина; 4) будівельна частина; 5) організація будівництва; 6)кошторисна документація.
Технічний проект разом зі зведеними кошторисно-фінансовимирозрахунками служить підставою для початку фінансування будівництва, замовленняустаткування та розробки креслень.
Будівельно-монтажні роботи здійснюються безпосередньо зарозробленими робочими кресленнями.
Щодо об'єктів, будівництво яких ведеться відповідно до типовихпроектів, а також щодо невеликих і технічно не складних об'єктів, проектуванняздійснюється в одну стадію — розробкою техно-робочого проекту, тобто технічногопроекту разом з робочими кресленнями новобудови.ЕЛЕМЕНТИ ТЕО Характеристика проектної потужності, структури і спеціалізації об'єкта Вибір територіального розміщення нового об'єкта Обґрунтування потреби в продукції виробничого об'єкта, що споруджується Найважливіші проектні технікоеко-економічні показники діяльності об'єкта Обґрунтування джерел забезпечення сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, паливом, енергією, водою, робочою силою Орієнтовні розрахунки обсягів капітальних вкладень та їх економічної ефективності
Способи ведення будівельно-монтажних робіт
Найпоширеніші способи ведення будівництва (виконаннябудівельно-монтажних робіт):
• підрядний;
• господарський.
Підрядний спосіб будівництва — це метод ведення робітспеціалізованими підрядними будівельно-монтажними організаціями, що виконуютьвідповідні роботи за договорами підряду.
Згідно з укладеним договором підрядчик бере на себе зобов'язаннявиконати власними силами і засобами будівництво об'єкта за затвердженимпроектом.
Замовник зобов'язаний:
• передати підрядчику будівельний майданчик та затвердженупроектно-кошторисну документацію;
• забезпечити своєчасне фінансування будівництва і поставкутехнологічного устаткування;
• без затримки прийняти збудований об'єкт та оплатити виконанібудівельно-монтажні роботи.
Для виконання окремих комплексів робіт підрядчик може залучатиінші спеціалізовані підрядні організації. При цьому відповідальність передзамовником за виконання усіх робіт несе генеральний (основний) підрядчик.
Господарський спосіб будівництва передбачає ведення робітбезпосередньо самим забудовником (підприємством чи організацією) власнимисилами і засобами.
• Підприємство (організація) — забудовник у цьому разі виконуєфункції керівника будівництва та виконавця будівельно-монтажних робіт.
• Для цього воно (вона) на період будівництва створює необхіднийапарат управління і виробничу базу, здійснює на тимчасовій основі набірробітників-будівельників і залучає (орендує) необхідну будівельну техніку.