Рефератна тему
Франціяв міжнародному поділі праці
Вступ
Економічнийпрогрес в наш час слід оцінювати у двох взаємозалежних, хоча зовсім необов'язково збігаються, вимірах. Щоб визначити його складові, загальноприйнятістандартні показники рівня, структури, динаміки виробництва і споживаннядоцільно доповнити даними, що характеризують участь кожної країни у світовомуподілі праці, і ресурси, на які це участь спирається. Остання група данихмістить унікальну інформацію про конкурентоспроможність продукції даної країни,яка в першому наближенні може служити індикатором ефективності відповіднихвиробництв з точки зору світових стандартів. У світовий поділ праці фактичновключено багато сфери господарської діяльності країни. Серед європейських країнФранція користується заслуженою популярністю як країна високого життєвого рівнянаселення, надійної особистої безпеки та соціальної захищеності громадян.Франція є однією з найбільш розвинених індустріально — аграрних країн світу. ЇїВНП оцінюється орієнтовно в 1500 млрд. дол США. За цим показником вона займає5-е місце у світі, а за розміром ВНП на душу населення їй міцно належить 4-емісце (26,7 тис. дол США). За обсягом промислового виробництва Франція посідає5-е місце, поступаючись США, Японії, ФРН і Великобританії. Промисловістьстворює близько 25% ВНП, забезпечує близько третини робочих місць. Її основнимигалузями є: Машинобудівна, хімічна, сталеливарна, авіакосмічна,автомобілебудівна, електроніка, суднобудування, гірничорудна, металургія,текстильна, атомна енергетика, радіоелектроніка, харчова. За обсягомсільськогосподарського виробництва Франція посідає 3-е місце в світі, поступаючисьлише США і Канаді.
Вона повністюзабезпечує себе основними видами сільськогосподарської продукції. За зовнішнійторгівлі Франція займає 4-е місце після США, ФРН і Японії. З 1981 р. часткаекспорту у ВВП перевищує 25%. Її головними партнерами є в першу чергу країниЄвросоюзу, на частку яких припадає близько 65% всього товарообігу, а такожЯпонія і США. Чотири останні роки Франція зводить свій торговий баланс зпозитивним сальдо, яке становило у 1996 р. 122,3 млрд. фр. (Проти 97,8 млрд.фр. В 1995 р.). Що стосується взаємин Росії і Франції, то вони маютьбагатовікове коріння співробітництва в самих різних областях, включаючи давніторгово — економічні традиції. Щоправда, за свою історію вони відчували якпідйоми, так і спади. Нові процеси, що відбуваються в Росії, істотно підвищилиінтерес і розширили коло вітчизняних учасників зовнішньоекономічної діяльності.Значні зміни відбулися у вся система зовнішньоекономічного регулювання. Насвітовий ринок вийшли тисячі підприємств, кооперативів, фірм, товариств,асоціацій та інших організацій, багато з яких роблять тут лише перші й незавжди вдалі кроки і разом з тим, можливо, захочуть встановити серйозні діловівідносини з французькими компаніями, освоїти французький ринок. Франціятривалий час є провідним торгово — економічним партнером Росії. Торгово — економічні зв'язки між нашими країнами розвиваються динамічно. За останні двароки оборот взаємної торгівлі збільшувався щорічно в середньому на 10%. Цьомубагато в чому сприяли створені сторонами солідні договірно — правова таорганізаційна бази економічного співробітництва та відміна деяких ранішеіснуючих перешкод. Разом з тим у двосторонніх відносинах існує багатоневикористаних можливостей, пов'язаних крім інших причин та з недостатнімзнанням російськими та французькими партнерами один одного, відсутністюнеобхідної інформації.
праця франція економічний
Зовнішній поділпраці Франції
ЕкономікаФранції глибоко вбудована у світове господарство. Французьким компаніям у 80-тірр… вдалося трохи збільшити свою частку в світовому експорті (6,5%) іскоротити в імпорті. Зовнішня торгівля виступає серйозним фактором економічногозростання. На експорт йде близько 1 / 5 її кінцевого продукту 1970 р. — 19,4%).За обсягом експорту Франція поступається в Західній Європі тільки Німеччині.Структура французького експорту має певні особливості. У ньому більш високупитому вагу мають сільськогосподарські товари і сировина — 20%. В на-варте часліквідують позиції у зовнішній торгівлі України займають машини і устаткування(43% експорту і 39% імпорту). Найбільшу питому вагу в цій групі світовоїторгівлі займає цивільна авіатехніка, електротехнічне устаткування і комплектнеустаткування для будівництва крупних промислових об'єктів, різні видиозброєння. У 80-і рр… позиції Франції в торгівлі багатьма видами машинобудівноїпродукції помітно ослаблі.
Знизилася часткау світовому експорті легкових автомобілів, конторського устаткування й обчислювальноїтехніки, спеціального промисвання, верстатів, електроприладів. Це значною міроювизначається особливостями галузевої структури господарства і характером їїспеціалізації у міжнародних рідному поділі праці, а також зниженням конкурентоспроможностіпромисловості. У теж час по експорті авіаційної техніки, локомотивів, вагоніввона займає друге місце; автомобілів, хімічних товарів-третє місце; в експортівійськової техніки і зброї Франція утримує друге місце у світі після США.Трьома головними статтями експорту озброєння є військові корабеле, літаки йармійське озброєння.
За обсягомсільськогосподарського експорту Франція відстає тільки від США. На зовнішніхринках реалізується понад 1 / 3 виробленої продукції. У аграрне експортіпереважають «масові» продукти — пшениця, ячмінь, кукурудза, молочніпродукти. Частка продуктів високого ступеня обробки — кондитерських, м'яснихвиробів, шоколаду, консервів — нижче, ніж в інших провідних країнах. Експортнаспеціалізація Франції значно поступається іншим крупним країнам. Так, узагальному машинобудуванні тільки одне виробництво відноситься до високогорівня спеціалізації (реактивні двигуни) і ряд — до помірного (насоси, паровімашини, ядерні реактори, роторні електроенергетичні установки, холодильники,опалювальне устаткування, сільгоспмашини).
В останнєдесятиліття в економіці країни значно зріс імпортний компонент (21% ВВП), щопов'язано з посиленням міжнародного поділу праці і зміною конкурентоздатностіфранцузьких товарів. Найбільш висока частка імпорту у виробництві продукції хімічноїпромисловості (40-60%). Це значною мірою пов'язано з особливостями розвиткунауково-технічного потенціалу країни і впровадженням наукових досягнень увиробництво.
Франція відстаєвід своїх конкурентів за часткою НДДКР у ВВП (3,3% в 1991 р., тоді як уНімеччині — 3,6%). Характерною рисою науково-дослідної діяльності виступає їївійськова спрямованість. Частка коштів, що спрямовується на військовідослідження, досягає 19% всіх витрат на НДДКР, а ФРН — близько 5%.
Франція проводитьдослідження з широкого кола тем. По цілому ряді з них вона займає провідніпозиції — атомна енергетика, авіаційна техніка, устаткування зв'язку, деяківиди електроніки промислового призначення. За іншими сильновідстає-інформатика, електроніка, біотехнологія. У теперішній час на часткуелектронної, авіакосмічної, автомобілебудівної промисловості, хімічної іфармацевтичної припадає понад 60% асигнувань ний на НДДКР у промисловості. Утой же час у таких галузях, як загальне металообробка, харчова промисловість таці витрати незначні. У машинобудуванні частка витрат на НДДКР значно нижче, ніжв інших провідних галузях.
Багатофранцузьких компаній відносяться до ринку ЄС як своєму внутрішнього. Понад 60%експорту направляється в країни ЄС. Це найбільша частка серед чотирьохпровідних країн Західної Європи. Головним торговим партнером Франції в цьомурегіоні виступає Німеччина, на яку припадає 16% експорту і 20% імпорту. Надругому місці Італія (12%). Серед інших країн важливим торго-вим партнеромвиступають США (6,1% експорту). Частка країн, що розвиваються, у торгівлікраїни скоротилася, у тому числі частка Африки з 13,3 до 7,4% за 80-і рр…Недоліком географічної структури зовнішньої торгівлі є значна орієнтаціяекспорту в країни з повільно ринками.
Французькікомпанії докладають великих зусиль для розширення зовнішнє економічнійекспансії. Важливим засобом її виступає експорт капіталу. На долю Франціїприпадає 5% загального обсягу закордонних прямих інвестицій. При цьому в 80-ірр… відбулося скорочення її частки.
Експорт капіталупомітно переорієнтувався на промислово розвинені країни, де основним об'єктомзастосування капіталу є Західна Європа, але значення її зменшилося. У 1960 р.на країни Західної Європи припадало 86,4% французьких прямих інвестицій, а в1986 р. їх частка знизилася до 57%. За цей же період різко зросла питома вагаСША — з 5,4% до 36,5%. У 80-і рр… французькі компанії вийшли на шосте місцесеред іноземних інвесторів у США. В основному їх інвестиції зосереджені там встарих галузях — металургії, вугільної, хімічної, нафтової промисловості івиробництві автомобільних шин. У Західній Європі основні обсяги французькогокапіталу інвестіровать у ФРН і Великобританії.
У країнах, щорозвиваються зосереджено приблизно 30% загального обсягу прямих інвестицій, щовища за частку інших країн. Африканський континент занімілий раніше і продовжуєзаймати особливе місце. На його частку припадає понад 50% французькихінвестицій в «третьому світі». В основному вони зосереджені в країнахзони франка. Крім сировинних галузей інвестування здійснюється в обробнівиробництва шляхом налагодження складальних чи автономних підприємств зорієнтацією на місцевий ринок.
Франція також євеликим імпортером капіталу. Провідне місце серед іноземних фірм займаютьамериканські (48%). Інвестиції кожної віддельности європейської країни значнопоступаються їм.
Великий припливіноземного капіталу почався в 60-і рр… На частку зарудонних фірм припадаєпонад 1 / 4 сумарного обороту і близько 1 / 3 товарного експорту.
Структурні особливостігосподарства впливають на позицію Франції в вопросах інтеграції. Зазвичай вонавиступає за регулювання тих галузей, де її конкурентні позиції не високі.
Уряд скоротивдержавне регулювання економіки і стимулював приватний сектор. З цією метою буввідмінний валютний контроль, контроль над цінами, знижені податки, збільшеніпільги компаніям. Одним із наріжних каменів економічної політики булостримування росту заробітної плати, завдяки чому споживчі витрати зберігалисяна помірнийном рівні, а норма прибутку досягла рівня
В умовахвідбувається в післявоєнний період радикальної ломки господарських структуркраїни все зростаючу роль, головним чином останнім тридцятиріччя, граютьзовнішньоекономічні зв'язки, і передусім зовнішня торгівля, Що є однією з найбільшдинамічних галузей економіки і провідною формою участі Франції в системісвітогосподарських відносин. Економіка Франції глибоко вбудована у світовегосподарство. Французьким компаніям у 80-ті рр… вдалося трохи збільшити своючастку в світовому експорті (6,5%) (4-е місце) і скоротити в імпорті (6-7%)(3-4-е місце).
Зовнішняторгівля займає важливе місце в економіці Франції, оскільки вона забезпечуєблизько третини економічного зростання країни. Нинішні результати зовнішньоїторгівлі є яскравим свідченням того, що Франція зуміла докорінно змінитиситуацію кінця 80-х — початку 90-х рр.., Адаптувати свою економіку докон'юнктурних тенденцій у світі в останні чотири роки і стабілізувати свійзовнішньоторговельний баланс після довгого періоду негативного сальдо.
Сальдозовнішньоторговельного балансу Франції в 1996 р. досягло рекордно високогорівня 122,3 млрд. фр., Що на 24,8 млрд. фр. перевищує показник 1995 р., Якийбув найвищим за всю історію країни. Однак на відміну від попереднього рокутемпи зростання імпорту та експорту в 1996 р. були трохи нижче. Так,французький імпорт збільшився на 2,2% проти 8,5% в 1995 р. і склав 1363,5 млрд.фр. Такий відносний слабкий приріст пояснюється млявими темпами економічногозростання країни: у 1996 р. він склав 1,5% проти 2,2% в 1995 р. Крім того, слідвзяти до уваги значне подорожчання імпорту енергетичних товарів — на 18 млрд.фр. або 23,7%, викликані зростанням цін на нафту. Очевидно, що французькіпідприємці ще не приступили до прогнозованих масованим інвестиціям у виробництво,оскільки обсяг імпорту обладнання збільшився лише на 6,1%.
Приріст експортуФранції в 1996 р. йшов більш динамічно, ніж приріст імпорту: 3,5% проти 9,3% в1995 р. Обсяг продажів всіх французьких товарів і послуг за кордоном склав1485,8 млрд. фр. в 1995 р.
Таким чином,високий рівень позитивного сальдо зовнішньої торгівлі Франції відображає, зодного боку, внутрішню кон'юнктуру, що виразилася в недостатньому зростаннізакупівель за кордоном при досить стійке зростання експорту. З іншого боку, позитивнірезультати зовнішньої торгівлі Франції протягом останніх чотирьох роківсвідчать про зростаючу конкурентоспроможності французьких товарів.
У цілому в 1996р. Франція зберегла роль однієї з провідних торгових держав. За обсягомекспорту й імпорту Франція займає 4-е місце в світі після США, Німеччини іЯпонії, хоча її частка в світовій торгівлі дещо знизилася у 1996 р. (5,6% проти5,8% у 1995 р.).
В якостіпріоритетних для розвитку зовнішньоекономічних зв'язків Франція вважає вісімкраїн (в алфавітному порядку): Бразилію, Індію, Індонезію, Китай, Мексику,Росію, ПАР і Республіку Корея.
Найбільш активнов зовнішній торгівлі бере участь промисловість, на яку припадає до 4 / 5національного експорту товарів і послуг. Такі провідні сектори індустрії, якхімія і виробництво синтетичних волокон, автомобіле судно-і авіабудування(експорт склав 56% обороту, або 55,6 млрд. фр.), Військова промисловість,направляють на експорт більше 40% своєї продукції.
Високими темпамирозвивається інформатика. Оборот галузі зріс з 16,2 млрд. фр. в 1978 р. до 80млрд. фр. у 1990 р. Експорт у 1990 році склав 34% обороту.
Високорозвиненоюгалуззю французької промисловості є виробництво електронного таелектротехнічного обладнання виробничого та побутового призначення. Експортпродукції в 1990 р. виріс до 143,9 млрд. фр. (Близько 48% обороту галузі і15,7% експорту всієї промислової продукції).
У цілому вмашинобудуванні можна відзначити сильні позиції Франції у виробництвіобладнання для розвідки, видобутку та облаштування нафтових і газових родовищ,енергетичного обладнання. В області верстатобудування Франція займає шостемісце у світі. З 1987 р. ця галузь розвивається досить високими темпами.Експорт досяг у 1990 р. 141,4 млрд. дол (15,4% промислового експорту).Одночасно імпортували продукції на 156,4 млрд. фр.
Франція єчетвертою країною в світі з виробництва автомобілів. Французький автомобільнийринок відносно стабільний. Експорт галузі в 1990 р. склав 2,095 млн. шт., Абобільше 55,6%, на суму 151,3 млрд. фр. (12,9% всього обсягу французькогоекспорту, або 16,9 промислового експорту).
Франція є третіму світі експортером продукції для залізничного транспорту. Однак за останнікілька років його обсяг різко скоротився (з 4 млрд. до 1,8 млрд. фр. В 1990р.), в той час як продажі на внутрішньому ринку істотно виросли і досягли 8,4млрд. фр. в 1990 р.
За виробництвомелектроенергії Франція посідає сьоме місце у світі. Національне виробництвоелектроенергії склало в 1990 р. 82,3%, а споживання-34, 4%. У 1990р. експортелектроенергії досяг 52,4 млрд. кВт / год, або 13% національного виробництва.
У Франціїпредставлені всі сектори металовиробництва — від сталі і алюмінію до золота,кобальту і т.д.
Чорна металургіязазнала на собі важкі наслідки кризи 1972-1973 років і наступної за ним структурноїперебудови промисловості. Галузь тривалий час перебувала у кризовому стані. З1974р. виробництво металопродукції падало, досягши в 1983 році рівня 1960 р. У1984 р. падіння припинилося, і в наступні роки виробництво стабілізувалося. У1988р. відбулося помітне пожвавлення попиту, завантаження потужностей значнозросла. Зараз Франція посідає дев'яте місце в світі по випуску металопродукції,а також є одним з найбільших у світі експортерів і імпортерів металопродукції.У 1990 р. Франція експортувала її на 46,2 млрд. фр., А імпортувала на 40,8млрд. фр.
Незважаючи на тещо в країні немає великих власних запасів кольорових металів, вона має доситьрозвинену промисловість, що функціонує на імпортованому сировину. Ця галузьдостатньо стабільна і не знає проблем, з якими стикається чорна металургія.
В останні рокинамітився прогрес в еволюції кольорової металургії за рахунок зусильпідприємств галузі, спрямованих на вдосконалення якості продукції (руд, металіві напівфабрикатів) з метою задоволення сучасних потреб ринку (нові сплави івироби, необхідні для електроніки та машинобудування).
Література:
1. Економічне становище Франції. Бюлетеньіноземної комерційної інформації. — 1997. — № 105.
2. Економіка Франція та економічнаполітика уряду Корінф. — 1997. — № 42.
3. Філіпенко А. С., Будкін В. С.,Веклич О. О., Годун С. Д., Дудченко М. А. та ін. 4. Світова економіка. — К.:Либідь, 2002.
5. Чмир О. С. Спеціальні (вільні)економічні зони і території пріоритетного розвитку (науково-методичні аспекти).— К.: НДЕІ Міністерства економіки України, Східний видавничий дім, 2001.